Я живу, тому відчуваю. I live, therefore I feel. 我活，故我感。 Author: Anastasiya Brovko (Анастасія Бровко) Translation: Paul A. Wu Source language: Ukrainian Target language: English, Chinese (1st edition) Copyright of images: Анастасія Бровко 原作者：阿納絲塔夏‧布羅夫科 譯者：吳祖諺 來源語：烏克蘭語 譯出語：英語，中文（第三版） 圖片來源：阿納絲塔夏‧布羅夫科
У
чому краса цього світу? Різноманіття. Різні обличчя, різні мови, різні
культури... різне почуття краси. Однак, у нас є і спільне. Ми відчуваємо. Кожна наша клітина уміє ковтати цей світ, любити його і жити ним. Твої і мої відчуття єдині, неповторвні, так само як і є неповторним кожен у всесвіті. І хоча ти ніколи не відчуєш моїх почуттів, а я твоїх, ми усі їх маємо. Життя - це ж і є відчуття, одне за одним нанизане у безкінечний ланцюжок. How would you define the beauty of the world? Here is what I would put: Diversity. The diversity of different faces, languages and cultures as well as different views of beauty around the world. Despite many differences in details, all cultures share a number of common identities, including humans’ affective attribute. We are able to embrace the world with every fiber of our being, to love it and live in it. We each have unique bodily experiences to our emotions in a similar way to the fact that every individual is a unique existence of this world.
We still have the ability to feel regardless of our incapability to feel exactly what another person feels. Life is indeed a feeling, a feeling of an endless chain of emotions. 在這世上美的定義為何？是多元性。人們在長相上的多元性，在語言和文化上的多 元性，以及在這世界上對美持有著不同看法的多元性。儘管我們持有著許多不同的 觀點與想法，我們仍在一件事情上有著共同相似的地方，那就是人的情感屬性。外 面的世界雖大，然而在我們體內的每一處皆能包容這世界的一切。我們每一個人都 有著對情感的獨特感受，就好比在這世上的每一個人皆為獨特之個體。儘管我們無 法完全體會他人的感受，我們依然賦有情感。生活即是去感受，它是一種一系列情 感的體會。
Courtesy of Anastasiya Brovko
Чому ж тоді ми так прагнемо позбутися своєї суті? Стати машинами? Вони кажуть, що нам не переплюнути роботів, алгоритмів, залізних творінь нашого століття. А Джек Ма каже, що ми кращі, розумніші. Я йому вірю. Хочу, щоб і ви змогли. Дорога автівка, останній айфон і гуччі - це ж лише броня. А від кого ховатися. Від таких самих людей як і ти? Ховати свої відчуття і почуття від тих, хто теж їх має? So why are we attempting to discard the essence of life so eagerly? To be engulfed by technology? There is a saying that we will not be overtaken by robots, computers and most other high-tech consumer electronics. “We are better and smarter” says Jack Ma, the co-founder and former executive chairman of Alibaba Group. I believe him, and I want to believe him so you could, too. One might argue that exotic vehicles, the newest iPhone and luxury Gucci goods are just materials
to be consumed for one to hide in an armor. The question is who are you hiding from? From the same people like you? To hide your feelings and the feelings from those who feel the exact same way as you do? 那為何我們如此渴望擺脫生活的本質呢？使自己成為機器嗎？我們常被告知，機器 人、電腦和高科技產品不會代替我們人類。馬雲說：“我們更好，更聰明”。我相 信他，我也希望因爲我的相信使你們也能夠相信。或許有人會說，豪華的轎車、最 新的蘋果手機和意大利古馳的商品等都只是我們買來作爲隱藏自己的盔甲。 但向誰 隱藏呢？向跟你一樣的人嗎？ 試圖去隱藏你自己和那些與你擁有相同情緒的人的感 受嗎？
Courtesy of Anastasiya Brovko
Сьогодні 6 січня, 22 градуси за цельсієм. Тепло витало у повітрі, Шанхайська вологість розмякшила шкіру, і ти уже не ходиш, а пливеш посеред хмарочосних джунглів. Я знову опинилася біля вежі, Шанхайської космічної красуні у фінансовому районі Луцзяцзуей. Понеділок. Проте, людей море. Чула китайську, англійську, німецьку, корейську, японську, російську... Усе це на одному не такому й вже великому мосту, що височіє над гамірною магістраллю, і тисячею різнобарвних підсвіток інтернаціонального мегаполісу. І кожен відчував. Розплющені очі не встигали сфокусуватися на картині, занадто багато об’єктів, і кожен вартий уваги. Уповільнена зйомка
мозку. Кожен відчував по-різному, але усі знали, що немає байдужого. Це був магічний день. Today is January 6th. The temperature in Shanghai was 22°C. The local humidity smoothed the skin, which made me feel as if I was swimming in the midst of a skyscraper forest instead of walking in a city. I once again happened to find myself nearby the tower located in Lujiazui, the central business district of Shanghai. It was packed with people and a variety of languages could be heard spoken in the streets. There were Chinese, English, German, Korean, Japanese, Russian... etc. All of that happened at a small bridge above the highway in an international metropolis lit up with thousands of multicolored lights, outlining every building and window. When pedestrians left, it was still hard to capture the night scenery of the whole city even with both eyes wide open as there were many other things worthy of attention. My brain started to make me feel as though time was running slow. Everyone felt differently, yet everybody had the same feeling that indifference was not there among us. It was truly a magical day. 今天是 1 月 6 日，上海氣溫為攝氏 22 度。空氣溫暖。上海的濕氣使皮膚水潤，讓我 感覺不像走在街頭而是仿佛游動於摩天大樓叢林之中。今天我又偶然的走回到了在 陸家嘴的東方明珠廣播電視塔。當天是星期一，但卻是人山人海。也因如此我方有 機會聽到許多不同的語言，如中文、英文、德文、韓文、日文及俄文等。所有的一 切皆發生於琉璃璀璨的大都會裏所建的小型高速公路橋上。當人群逐漸疏散時，即 使睜大雙眼也無法一次性的捕捉到整個城市的動態，其原因爲有太多值得去關注的 景色使自己無法將視線聚焦於單一個體上。當下我的大腦逐漸使我感覺周遭的時間 一切都變得如此緩慢。即使每個人的感受都不同，冷漠卻沒出現在我們彼此當中。 這一天真是神奇的一天。
Courtesy of Anastasiya Brovko
Ніколи такого не відчувала у своєму житті. Цей міст був як утопія. 15 хвилин свого життя я прожила у ній, і тому щаслива. Усі були захоплені вечірніми вогнями і скляними поверхнями офісних будівель, під музику з сотень автівок, що поспішали додому. Усе оповите вологим теплом Шанхайського вечора. Кожен відчував, кожен захопився і забув про все, за чим щодня женеться. Я бачила лише блискучі величезні очі, посмішку і гармонію на обличчі кожного. Це були відчуття. Різні, але красиві і щирі. I have never felt like this before in my life. The bridge was more like a utopia in my opinion. For the 15 minutes of my life I lived in it with extreme happiness. Everyone was enthralled by the evening lights and the shiny glass windows of the office buildings aside from listening to the sounds of hundreds of vehicles rushing by the bridge. Everything was shrouded in Shanghai’s evening humidity. Everyone was able to feel. Everybody became overly excited and forgot about everything they were chasing for on a daily basis. What I only had eyes for were the harmony in the face of every pedestrian as well as their eyes and smiles. It was a feeling, different but beautiful and sincere. 我一生中從未有過這種感覺。 這座橋猶如現實版烏托邦。 那是我人生中最美好燦爛 的 15 分鐘，即幸福又快樂。 每個人都被辦公大樓的夜燈和其閃爍的玻璃窗，以及數 百輛正趕著回家的車聲給迷住了。 傍晚時的濕氣籠罩了整個城市的一切。 每個人都 能感受到當下的氣氛。大家都被當下的情境帶著走，遺忘了他們平常每天所面對與 追逐的一切繁雜事物。 當時唯一抓住我目光的只有每個人臉上燦爛的微笑、他們的 雙眼和每個人臉上所帶來的和諧。 這是一種不同的感受，雖不同但美麗且也真誠。
Courtesy of Anastasiya Brovko
Прада, Луї Вітон, БМВ? Не заперечую, це круто. Проте, якщо без цього ти не щасливий, то мені тебе шкода. Прада, Луї Вітон, БМВ? Ні, дякую, я відчуття. Prada, Louis Vuitton, BMW? I am not against it, it's cool. However, if living without it makes you unhappy, then I’m sorry. Prada, Louis Vuitton, BMW? No thank you. I have feelings. I live, therefore I feel. 普拉達、路易·威登、寶馬？ 我不反對，沒有什麼不好的。 然而，若無它的存在就 無法使你快樂，那麼很抱歉。普拉達、路易·威登、寶馬？ 我不需要有，因為我有 情感。我活，故我感。