Ток-шоу «ГОВОРИТЬ ВЕЛИКИЙ ЛЬВІВ» 2 МІЛЬЙОНИ ПЕРЕГЛЯДІВ ЩОЕФІРУ Віталію, раніше Ви працювали у сфері футбольної журналістики. Чому вирішили змінити діяльність? Чомусь дуже часто журналісти підкреслено сегментують сфери журналістики. А відтак іноді самі ж і консервуються у тій чи іншій сфері. Як на мене, це велика помилка. Можливо, це прозвучить банально, але потрібно намагатися завжди розвиватися та цікавитися чимось новим. Для себе я давно вирішив, що працюю у сфері медіа. Відтак стараюся вникати в усі аспекти: від технічних до творчих. Універсалізація - вимога сучасного медіа (свідомо не вживаю слово «телебачення»), де одна людина може продукувати контент, як творчо, так і технічно. І це круто, коли процеси настільки оптимізовані. Те саме й щодо тематики. Я намагаюся цікавитись і вникати в усі важливі процеси, від яких залежить життя міста чи країни: від політики до футбольних поєдинків. Ток-шоу ведете разом із Наталією Струк. Чи комфортно працювати в такому тандемі? Абсолютно. Ми працюємо разом уже не в першому проєкті. Відповідно, надіюся, добре розуміємо темпоритми один одного. На мій погляд, у парному веденні запорукою успіху є бажання доповнювати один одного, підтримувати. А щойно хтось в дуеті ведучих починає претендувати на лідерство, - це вже перший крок до розформування. В нас такого точно немає. Важливо, що ми доволі різні в кадрі. Наталка більш гостра і строга, я стараюся, як то кажуть, толерувати до гостей (хоча, визнаю, іноді занадто). Хочеться вірити, що в підсумку це створює гармонійну картинку. Але тут вже останнє слово за нашими глядачами. «Говорить Великий Львів» запустив хвилю регіональних ток-шоу. Чи можна стверджувати, що Ви були амбасадорами цієї ніші? Такий формат успішно розвивався на національних медіа. Логічно, що рано чи пізно цей формат мав зайти і в регіони. Ми одними з перших запустили велике регіональне ток-шоу, яке майже одразу вийшло на національний рівень. З нами навіть консультувалися представники інших регіональних медіа. І ось зараз чимало міст мають схожі майданчики. Зокрема, на Львівщині уже навіть не лише в обласному центрі виготовляють якісний контент такого формату. Я говорю про колег зі Стрия, які на місцевому рівні роблять цікаве ток-шоу. У чому особливість програми та чим вона унікальна? Які теми розкриваєте? Насамперед ми сприймаємо проєкт як найбільшу в Західній Україні платформу для обміну думками. Саме тому в розповсюдженні не обмежуємося ефіром NTA чи нашими соцмережами. Нас ретранслюють всеукраїнський канал «Еспресо», значна кількість Фейсбук-спільнот. Зокрема, маємо гарні контакти з українською діаспорою у США. А якщо поглянути структуру наших переглядів у YouTube, то це, окрім України, і Канада, США, Австралія, Італія, Португалія, Іспанія. Тобто країни, де живуть
українці. Відтак саме для такої аудиторії готуємо контент. Ми однозначно не замикаємося на внутрішньольвівських темах, а намагаємося говорити загалом про українську політику з точки зору завжди активного і патріотичного Львова. Чи плануєте масштабувати ток-шоу? Головна наша ціль - робити його якомога більш інтерактивним. Ми хочемо, аби глядачі мали можливість напряму ставити питання гостям та брати участь у проекті. Зокрема, зараз ми запускаємо опитування, в яких наші підписники в соцмережах самі визначають, на які теми ми поговоримо в ефірах. Я вважаю, що це максимально правильно. Ми і далі будемо працювати над розповсюдженням, як в Україні, так і у світі. Віталію, який ефір Вам запам’ятався найбільше і чому? Запам’ятався один контекст, дещо навіть містичний. Звісно, краще б це передбачення не збулося, але вже як є. На останній ефір 2019-го року ми запросили художника. І він, слухаючи наших гостей, які прогнозували 2020-й рік, малював картину. Вона вийшла явно невесела і в темних тонах, а обрамляло її коло, схоже на корону... Як ми живемо у 2020-у, всі знають. Чи складно працювати в умовах карантину, які корективи він вніс у план роботи програми? Спершу ми, як і всі зрештою у світі, були дещо розгублені. Ніхто ж чітко не казав, чи підпадає сфера медіа під локдаун. Що робити з гостями? Зрештою, інтуїтивно вирішили: все ж медіа в такий час зупинятися не може, просто немає права. Звісно ж, ми змінилися - відмовилися від глядачів у студії, більше гостей виводили по Скайпу, постійно дезінфікували приміщення. Але найважче було у перші місяці, коли існувала одна монотема - короновірусна хвороба. З тижня в тиждень. У країні обмаль фахівців, які можуть говорити на цю тему. А ті, які є, по суті на передовій – у лікарнях, їм точно не до нас. Але ми не зупинялися і шукали цікавих експертів. Неодноразово програма працювала на виїзді. Вам більше до вподоби студія чи можливість трудитися «у полі»? Добре, що таке питання Ви ставите мені, а не нашій чудовій технічній групі (усміхається). Звісно ж, студія «у полях» – це набагато цікавіше і ближче до глядача, це майбутнє телебачення. Насправді виїзне ток-шоу, яке виходить кожного тижня з іншої локації, - унікальний досвід для українського телебачення. Але і титанічна праця для наших режисерів, операторів, технічної групи. В день ефірів вони були на майданчиках по суті у цілодобовому режимі, адже потрібно вибудувати сцену, технічну апаратну, розставити камери. Це колосальний об’єм роботи! Але нам вдалося. І цей формат буде обов’язково існувати і наступного року, але ще у більш цікавій формі. Але поки всіх карт не розкриватиму.
