Ukrainian People Fabruary 2020 by Vadim Kucherak

Ukrainian People TM

February 2020

Обладнання від Союзу Українок Америки рятуватиме немовлят в Україні

Цікаві місця в Нью-Йорку, де можна зустріти Україну

ТРАГЕДІЯ УКРАЇНЦІВ ЗАКЕРЗОННЯ

Делікатеси до Дня Закоханих, які зможе приготувати будь-який чоловік $1.95

Астероїд на ім'я “Скрябін” ukrainianpeople.us

Історія Діаспори: Гуцулка Ксеня жила в Чикаго Olga Ruda, Editor in chief “Ukrainian People” magazine Хто з нас не знає легендарну українську пісню “Гуцулко Ксеню”, яка вже майже 100 років не втрачає популярності? Ми виростали під цю мелодію, а сьогодні її з насолодою співають наші діти. Та небагато людей знають, що оспівують у ній не якусь вигадану Ксеню або ж збірний дівочий образ, а цілком реальну дівчину, родом із Шешор. Її ім’я – Ксенія Бурачинська-Данилишин. І жила вона в Чикаго. Я часто помічала на недільних богослужіннях в греко-католицькій церкві святого Йосифа Обручника в Чикаго цю скромну і привітну жінку. Одним парафіянам було відомо, що саме для неї була написана пісня-танго “Гуцулко Ксеню”, а інші навіть не здогадувалися. 5 червня 2017 року, на 93-му році життя, пані Ксенія відійшла у Вічність. Народилася Ксенія Бурачинська 30 жовтня 1924 року в Шешорах, на Косівщині (нині Івано-Франківщина). Її батько, Денис Бурачинський працював лісничим державних лісів у Шешорах. Часті вимушені зміни місця праці були виявом неприхильності польської влади до надлісничогоукраїнця, котрий виховував

дітей в українському дусі, щедро виділяв дерево на будівництво церкви та читальні в Шешорах. Саме він дозволив розмістити у своєму лісництві літні табори для студентів і пластунів українських гімназій Станіславова (сучасний Івано-Франківськ). У 1922 році Бурачинський одружився з учителькою Іреною Арсенич, дочкою отця Августина Арсенича, грекокатолицького пароха, а згодом Пістинського декана, та Марії Арсенич. Отця Августина (Арсенича) дуже любили жителі Косівщини. Він очолював “Просвіту” та докладав чималі зусилля для її ефективної діяльності. У 1910 році заснував приватну українську школу у Пістині. В 1920-му організував самодіяльну театральну групу, до якої залучив і свого сина Романа та його кузенів Романа та Лукію Савицьких (ставили вистави “Наталка-Полтавка”, “Ой не ходи, Грицю” та ін.). Під час служіння у Верхньому Ясенові дружив з отцем О. Волянським, парохом сусідньої Криворівні, де й запізнався з Іваном Франком, якому допомагав збирати фольклорно-етнографічні матеріали Гуцульщини. Був насправді народним священиком та культурногромадським діячем. Мати Ксенії, Ірена Бурачинська виділялася витонченою красою та розумом. Закінчила з відзнакою гімназію сестер Василіянок у Станіславові та Українську учительську семінарію в Коломиї. У 1920-му вже учителювала в Пістині, де після походу за Збруч відпочивали колеги її брата Романа Арсенича (медика, офіцера УГА) талановиті композитори Михайло Гайворонський, Лев Лепкий, Роман Купчинський, кузен Роман Савицький та літератор Андрій Баб’юк (був безмежно закоханий в Ірену і навіть просив її руки. Згодом на її честь взяв псевдонім Мирослав Ірчан). Саме тоді хлопці написали їй популярну пісеньку “Ірчик з личком, як папірчик”. У 1922 році Ірена вийшла заміж за інженера Дениса Бурачинського. Влітку сюди приїздили кузени Дениса – “співучі” Романовські (Іван, Емілія – пізніше оперні співаки), Костянтин та Євген Княгиницькі, предок яких єромонах Йов Княгиницький заснував Манявський Скит, Анатолій Кос-Анатольський, відомий композитор Роман Сімович та диригент “Думки” Іван Задерецький. У 1931-му році “завзятого русина”, інженера Дениса Бурачинського переводять у Шлеськ. Перед від’їздом з Шешорів родина купує недалеко від річки Пістиньки хату з городом і перебудовує її під пансіон. “Вілля Ірена” користується популярністю і заповнена усі три літні місяці. Ірена приймає гостей, організовує розваги та керує кухнею, демонструючи чудеса випічки. Чоловік приїжджає у відпустку з Польщі, їх діти, гімназисти Богдан і Ксеня, проводять тут цілі канікули, а на літні вакації прибувають станіславські

митці та інтелігенція. У 1937 році в Шешорах відзначали тринадцяті уродини малої Ксенії Бурачинської, яку любили не тільки рідні, але й усі гості пансіону. Дядько дівчинки, учитель Роман Савицький, запитав племінницю, що вона хотіла б отримати в подарунок. “Напишіть мені пісню про гуцулку”, – просто відповіло дівча. За дві години пісня була готова. Музику до пісні створив директор Коломийської гімназії професор і композитор Іван Недільський, який товаришував з Савицьким. Пісня називалася “Гуцулко Ксеню” і, на відміну від сучасного варіанту, де йдеться про зраду, у ній розповідалось про трагічну загибель коханої. В. Селезінка, який провів дослідницьку роботу по творчості Савицького, писав: “Р. Савицький зростав як співак і композитор. У Станіславі з охотою співали його пісні “Замріяний студент”, “Гарна Олена”, “Мрія”, “Ах, люба мамо”. Щаслива доля спіткала й пісню “Червоні маки”, яка була написана в тому ж селі Шешори через три роки після “Гуцулки Ксені”. У 1944 році Ірена Бурачинська з дітьми Богданом та Ксенією утікає до Словаччини, а згодом до Австрії. За рік вони опиняються в Баварії (Німеччина), де у 1948 році Ксенія вийшла заміж за Ярослава Данилишина, сина шкільного інспектора Василя і учительки Стефанії Микитин-Данилишин. В 1949 році Ірена виїжджає з дочкою і зятем до США та оселяється в Чикаго (померла в 1980-му році, похована в Чикаго на цвинтарі св. Миколая). А Ксенія з чоловіком та двома дочками – Христиною та Іреною – гармонійно влилися в діаспорівське життя. Часто, потрапивши у чужу країну, заробляючи “на хліб і дах над головою”, ми не помічаємо не тільки красу цих мість, але й унікальних людей, які живуть поряд з нами. Але це Чикаго! Саме тут творили історію різні хвилі української діаспори, будували церкви, організовували українські школи, писали й видавали історичні книжки, організовували мітинги й антисовіцькі виступи. Саме тут ще на початку 20 століття були засновано чисельні товариства, організації, хори, спілки та банки, організовано збір коштів на український павільйон на Всесвітній виставці у 1933 році. Нова повоєнна еміграція розбудувала мережу політичних, суспільних, культурних і професійних організацій, яких на 1980 рік було близько 120. Запрошуємо вас ділитися з нами інформацією про знаменитих українців діаспори Чикаго, про їхній внесок у розбудову громади, а ми розповідатимемо про них на сторінках нашого часопису. Історію Діаспори треба знати, пам’ятати й поширювати.

Advertising 773-844-0401 Editor in chief: “Ukrainian People” magazine Olga Ruda olgaruda@yahoo.com

Place an ad, print or online: Marketing Department 773-844-0401 ukrainianpeoplemagazine@gmail.com

February 2020 Ukrainian People

Write to us: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, # 242 Park Ridge, IL 60068

News, articles, photos-video, and more: www.UkrainianPeople.us FB: www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/

Наші інтерв’ю: Астероїд на ім'я “Скрябін”

→ CHICAGO, ILLINOIS, USA Обладнання від Союзу Українок Америки рятуватиме немовлят в Україні УКРАЇНСЬКИЙ НЬЮ-ЙОРК. Цікаві місця в Нью-Йорку, де можна зустріти Україну Розслідування: Як украсти мільйон... 10 найбільших випадків шахрайства в американських стартапах

→ UKRAINE Ціни на газ, зарплати, податки для ФОПів та нові поштові тарифи: що змінюється з 1 січня 2020 Наша історія: ТРАГЕДІЯ УКРАЇНЦІВ ЗАКЕРЗОННЯ Війна: К А С К А (Н О В Е Л А) Видавництво: Космічна фуга Шевченка Спорт: Зимові Юнацькі Олімпійські ігри-2020: Успішний виступ української збірної Мода: Український бренд “A n n a B o” здобуває серця → DIASPORA Фестиваль “Колядуймо разом” в Чикаго “БЕZ ОБМЕЖЕНЬ” У США: зустріч однодумців, які люблять українську музику і відчувають її серцем Салон “О&В STYLE” допомагає втілити природне бажання жінки – добре виглядати, залишатися красивою і бажаною Успішні українці: Агенція “EVENT UA” об’єднує діаспорян в одну велику родину

→ ENTERTAINMENT Найцікавіші події Чикаго (February, 2020) Найкраща піца в США: 9 піцерій Іллінойсу, які потрапили в національний список Winter Romance and More Мандри: “Імені любові” на карті США Гумор Мистецтво: Оперна зірка Ірина Петрик: “Хочу допомогти Україні стати відомою в світі” “Вічні” картини Емальєра Олексія Коваля Бізнес: 4 способи, як залишити своїх конкурентів Правила бізнесу Опри Уінфрі: “Якщо ти не знаєш, що робити, краще нічого не роби” Літературна сторінка: ПУСКАЮ ДУШУ В ЧОРНОГОРУ Українська Кухня: Делікатеси до Дня Закоханих, які зможе приготувати будь-який чоловік

8 12 16

18 22 26 28 30 32 34 36 38 40 42 44 46 50 52 54 58 56 60 62

Наша обкладинка: Фотограф: Христина Шинкарук Макіяж: Аліна Лазаренко Волосся: Леся Філяк Вишиванка: майстерня вишиванок “Червона Калина” Модель: Уляна Маляр, телеведуча, етно-модель, музикантка верстка і дизайн: Вадим Кучерак, facebook.com/vadim.kucherak

Subscribe to

“UKRAINIAN PEOPLE” magazine

• Your first print issue will mail 1-3 weeks

from receipt of order.

• “Ukrainian People” magazine publishes 12

issues in an annual subscription.

• Offer good in U.S.A. only. • All orders subject to approval.

for just $ 110 per year or $65 for 6 month

SUBCRIPTION FORM: First & Last Name Email Phone Address SEND YOUR CHECK TO: Universe Entertainment, Inc. 333 Busse Hwy, #242, Park Ridge,IL 60068 ukrainianpeople.us/subscription

Наші інтерв'ю

Астероїд на ім'я

“Скрябін” Новина про смерть лідера гурту “Скрябін” викликала справжній шок у його величезної армії шанувальників. (“Невже це правда?!” – перепитували одне одного фани). Можна тільки уявити, що пережили тоді його дружина, донька і батьки. Найближчі довідались про трагедію, ввімкнувши зранку радіо... Прощання з Андрієм Кузьменком в одному з львівських храмів було багатогодинним і велелюдним. Тисячі людей терпляче стояли на морозі задля того, щоб віддати останню шану музикантові, чиї пісні так любили. До його труни несли квіти. Багато квітів. Стільки їх не було на жодному його концерті. Останній спочинок співак знайшов у Брюховичах. (Саме у цьому селищі під Львовом живуть нині його батьки). За п'ять років могила “Кузьми” стала місцем справжнього паломництва. Не сумніваюсь, що буде тут людно й 2 лютого...

Грошей катастрофічно бракувало

Богдан БОНДАРЕНКО Андрій Кузьменко у важкі часи працював по ночах таксистом, шукав натхнення у закордонних подорожах і вважав, що його дружині треба поставити пам'ятник. Його пісні досі звучать у радіоефірах, а відеокліпи “лайкають” на YouTube. Тільки ось самого співака вже нема з нами. Лідер гурту “Скрябін” Андрій Кузьменко загинув у автокатастрофі рівно п'ять років тому.

Смерть на швидкості ... 2 лютого 2015 року він повертався з концерту в Кривому Розі, який відіграв “на ура”. Їхав звідти до Києва (понад 420 кілометрів!) за кермом джипа. Завжди волів пересуватися на своєму авто, ніж користуватись літаком чи поїздом. Постійно мав тисячу і одну справу (як не концерти, то інтерв’ю, як не телезйомки, то запис у студії чи поїздка за кордон). Тому все – бігцем, поспіхом, швидко. Смерть наздогнала його біля села Лозоватка Дніпропетровської області. Машина “Кузьми”, що рухалась на великій швидкості, зіткнулась зі звичайним молоковозом. На фото з місця ДТП видно, що капот білої “Тойоти” перетворився на місиво. Найсильнішого удару зазнав той бік авта, де сидів співак. Кажуть, у нього не було шансів вижити...

February 2020 Ukrainian People

Зі своїх сорока шести років двадцять один шоумен прожив у шлюбі зі Світланою Бабійчук. Хоча знайомі вони були набагато більше – двадцять вісім. Їхнє кохання бере свої витоки ще в школі. І хто б міг подумати, що воно витримає випробування часом. “Я часто повторюю, що моїй дружинi варто поставити пам'ятник. Насамперед – за вiру, – казав мені в інтерв'ю з нагоди 45-річчя Андрій Кузьменко. – Вона вiрила в мене навiть тодi, коли вiрити не було в що. Так, Свiтлана зiграла значну роль у тому, що я маю сьогоднi!” Дорогою до вершин українського шоу-бізнесу хлопцеві з провінційного Новояворівська довелося пройти через багато випробувань. До створення у 1989 році гурту “Скрябін” були й інші проєкти (зазвичай, андерграундові), та саме цей “вистрелив”. Група пережила зміни складу, стилю та інші трансформації, перш ніж постала перед глядачами у тому “форматі”, який ми всі добре знаємо. Переїзд до Києва, хоча й був логічним для розвитку кар'єри “Скрябіна”, але з побутової точки зору виявився не найлегшим. Сім'ї

майбутньої зірки доводилось не раз пакувати валізи та “передислоковуватись” з однієї орендованої квартири на іншу. Грошей тоді катастрофічно бракувало, тож співак змушений був підзаробляти за кермом. Так, так Андрій Кузьменко по ночах таксував! Звичайно, це був удар по самолюбству (можна лише здогадуватись, що відбувалося в душі музиканта), але, розвозячи пасажирів по різних напрямках столиці, він міг заробити хоч якусь копійку. Вдома ж його чекала кохана дружина і маленька дитина. Заради Басі (так пестливо співак називав доньку Барбару) він був готовий на все...

Справжній трудоголік Потім Андрій Кузьменко згадуватиме про ті роки з посмішкою. Його пісні звучатимуть ледь не з кожного вікна (надто – “Мовчати”, виконана в дуеті з Іриною Білик), а різні телепроекти наввипередки запрошуватимуть на роль ведучого. Тепер обличчя кучерявого хлопця, який не лізе за словом до кишені, знатиме вся країна. Тож він із головою порине в роботу. “Знаєте, Андрій дуже мало спав та дуже багато працював, – розповідала мені його дружина. – Він був таким трудоголіком, що мало кого можна поставити поруч... І до слави рухався досить довго – років 15. Тобто, його кар'єра не була такою блискавичною, як декому видається. Мовляв, раз – і ти вже зірка”. Та, здобувши популярність, “Кузьма” не надто змінився. Він допомагав молодим і невідомим колегам (нині їхні імена – того ж Dzidzio – в усіх на устах), їздив із концертами в найглухіші куточки країни та залишався хлопцем “без понтів”. Останнє можу підтвердити, бо не раз спілкувався з лідером гурту “Скрябін”.

Якщо інші співаки та співачки люблять “ввімкнути зірку”, то Андрій був не з їх числа. Коли не зателефонуєш до нього з проханням про інтерв'ю, поводився так, ніби тільки й чекав твого дзвінка. “Привіт, чув-а-а-к...”

1-800-361-7345 meest.com

День закоханих!

Привітайте Вашу другу половинку! Надсилайте подарунки разом з MEEST та даруйте незабутні враження! MEEST CHICAGO 820 Ridge Ave., Unit J Lombard, IL 60148 tel: 1-877-889-1103 630-889-1100

MEEST PALATINE 1645 Hicks Road, Unit K Rolling Meadows, IL 60008 tel: 847-208-8451

MEEST KARPATY 2235 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 tel: 773-489-9225

Наші інтерв'ю Кажуть, не змінили “Кузьму” й гроші. Великі гроші. Він не сипав ними направо-наліво (будинок, що звів для сім'ї під Києвом, не назвеш надто розкішним), та завжди був готовий допомогти друзям і знайомим, в яких виникали життєві негаразди. Проте, була у зірки одна велика пристрасть, на яку не шкодував “папірців”. Як ви думаєте, що це? Мандри!

“Ой, ми дуже багато подорожували, – ділилась зі мною Світлана Бабійчук. – Це один із тих моментів, які Андрій особливо любив, це його захоплювало та надихало... Останні десять років ми вибирались кудись у мій день народження, що в березні. Було певне коло друзів, далеких від шоу-бізнесу, які любили подорожувати. Причому, зазвичай ми обирали ті куточки, куди туристи не навідуються...” Власне, про такі мандрівки були й пісня “Скрябіна” – “Місця щасливих людей”.

“Жінка завжди права!” Комусь може видатись, що Андрій Кузьменко був ідеальним чоловіком. Звичайно, це далеко не так. Як у кожній сім'ї, в них зі Світланою час від часу виникали непорозуміння. Проте, співак мав від них один рецепт: “Я собi виробив таку доктрину: жiнка завжди права! Навiть тодi, коли вона не права, – казав мені з усмішкою лідер “Скрябіна”. – За таким принципом легше жити”.

Звичайно, в нього було багато шанувальників. Якщо чоловіки хотіли випити із популярним артистом, то жінки – “поближче познайомитись”. Комусь вистачало такту, комусь – ні. А потім доведи, що це було лише селфі... Втім, за словами дружини, вона не ревнувала Андрія. Мовляв, вони настільки давно жили разом, що їхні стосунки переросли будь-які ревнощі. З початком війни на Донбасі “Кузьма” жертвував значні суми на допомогу українській армії, а також навідував поранених у шпиталях. Записав дуже різку пісню “Лист до президентів”. І в своїх інтерв'ю став більше говорити не про творче чи особисте, а про політику та політиків. Причому, досить часто – не особливо добираючи слів. “Я завжди був дуже толерантно налаштований до росiян, – казав мені в липні 2014 року співак. – Але тепер довелося кардинально змiнити свою думку. Я їх ненавиджу! А ще не розумiю, чому Україна досi не розiрвала з Росiєю дипломатичнi вiдносини. Як можна пiдтримувати їх з державою, яка вiдiбрала у тебе частину територiї та щодня знищує твоїх людей? Я не розумiю також, чому для російських фур досі відкритий наш кордон (нехай везуть свiй товар не через Україну, а чорт знає якою дорогою!) i чому для їхнiх громадян не запроваджено вiз? Росiян не треба до нас пускати. Моя би воля, я збудував би паркан і обгородив ще й колючим дротом і забув, що по той бiк взагалi хтось є!” Не менш емоційним був Андрій Кузьменко і коли я записував із ним чергове інтерв'ю незадовго до Нового – 2015 – року. Критикував українських генералів, непослідовність влади, захланність олігархів і т.д. Хоча й заявляв, що залишається оптимістом. Попри все.

“Він був людиною скромною” Хто б міг подумати, що через місяць лідера гурту “Скрябін” не стане. І на цій даті – 2 лютого 2015 року – зупиниться хронометр його життя. Зі скреготом гальм автомобіля. До речі, джип співака, який після аварії не підлягав ремонту, тривалий час перебував на штраф-майданчику, а потім рідні продали його комусь із фанатів. За символічну суму. Гроші ж вклали у склеп Андрія, що в Брюховичах... Тепер на місці тієї злощасної аварії стоїть хрест із чорного граніту. Натомість, у різних містах (від Луцька до Києва) українці встановлюють улюбленому співакові пам’ятники, малюють мурали, а також перейменовують вулиці й площі. Його ім'я присвоїли навіть астероїду!

“Думаю, Андрій цього не схвалював би, – відверто каже мені продюсер Володимир Бебешко, який знав співака двадцять років. – Адже він був людиною скромною, а ще – справжньою і чесною. На мій погляд, найкраще вшанування його пам'яті – щоб пісні “Скрябіна” звучали й надалі. До слова, на багатьох радіостанціях їх почали крутити тільки після смерті. На превеликий жаль. Зрештою, в нас звикли визнавати людей лише тоді, коли вони відходять... Андрій мав велику місію на Землі – творити, що він і робив, залишивши нам величезний доробок. Тож наше завдання тепер – передавати його із покоління в покоління”.

“Я завжди був дуже толерантно налаштований до росiян, – казав мені в липні 2014 року співак. – Але тепер довелося кардинально змiнити свою думку. Я їх ненавиджу! А ще не розумiю, чому Україна досi не розiрвала з Росiєю дипломатичнi вiдносини. Як можна пiдтримувати їх з державою, яка вiдiбрала у тебе частину територiї та щодня знищує твоїх людей? 6

February 2020 Ukrainian People

Chicago Illinois, USA

Обладнання від Союзу Українок Америки рятуватиме немовлят в Україні Оксана Таратула: “Якщо врятуємо життя бодай однієї дитини – буду вважати свою місію в житті виконаною”. ту. З цим обладнанням можна одночасно міряти температуру тіла малюка, серцебиття, тиск, частоту дихання, насичення крові киснем і знімати ЕКГ. Також тут немовля можна зважити, а коли стається зупинка серця, прилад автоматично подає поштовх для стимуляції серцебиття. Тому дітки, народжені з критично малою вагою (від 500 грам), мають усі шанси вижити і вирости здоровими. Другою важливою акцією цього відділу Союзу Українок Америки став збір коштів на електроко-

Ольга Руда В одну мить інтернет облетіла чудова звістка: Союз Українок Америки (СУА) з Чикаго придбав і передав у подарунок Тернопільській обласній дитячій лікарні кювез – інкубатор для критично недоношених діток. На цей життєво необхідний пристрій з автоматичною подачею кисню, підтриманням оптимальної температури та вологості, моніторингом серцебиття, температури і дихання дівчата відділу СУА №140 зібрали 16200 доларів. Розповідаючи про свої доброчинні справи, і, зокрема, про вищезгаданий кювез, керівник цієї діаспорівської організації, Оксана Таратула, сказала: “Якщо ми врятуємо життя бодай однієї дитини – буду вважати свою місію в житті виконаною”. Однак, я знаю - їх буде набагато більше, врятованих дітей. Істина така: якщо ви виберете справу і вкладете в неї душу, ваша місія довго даватиме добрі плоди і радуватиме людей.

почалося з того, що лікар з Тернопільської лікарні Оксана Боярчук звернулася до представниць Союзу Українок Америки з великим проханням – в обласній дитячій лікарні нема кювезу для діток, народжених з критично малою вагою (від 500 до 1500 грамів). Як виявилося, пристрій, обладнаний за останніми вимогами новітніх технологій, коштував досить дорого (понад 16 тисяч доларів), тому довелося шукати благодійників за кордоном. Саме такими доброчинницями стали дівчата з відділу СУА №140 з Чикаго, які півроку збирали кошти на подарунок. Сьогодні кювез вже встановлено в Тернопільський лікарні, і він допомагає рятувати життя першому пацієн-

February 2020 Ukrainian People

агулятор для Чернівецької міської дитячої лікарні. За словами завідувача хірургічного відділу пана Миколи Хоми, який звернувся до дівчат за допомогою, електрокоагулятор, розроблений дослідним конструкторсько-технологічним бюро інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона, чудово зупиняє кровотечі під час операцій. Союзянки відділу №140 відгукнулися й цього разу. Під час різдвяних базарів і коляди було зібрано і передано лікарні електрокоагулятор вартістю 4700 доларів.

*** Відділ #140 Союзу Українок Америки імені Лесі Українки було створено у 2017 році за ініціативи молодих дівчат, які мали палке бажання допомагати Україні: медичним закладам, дитячим будинкам, сім’ям воїнів та важкохворим. Він голосно заявив про себе в Чикаго багаточисельними добрими справами. За перший рік дівчатам вдалося зібрати кошти і закупити обладнання для інтенсивної терапії немовлят, народжених завчасно і з критично малою вагою (наприклад, для лікарні в Чорткові на Тернопільщині) та зібрати потрібну суму для придбання двох кардіотокографів для пологового відділення Богородчанської центральної районної лікарні (Івано-Франківщина). У 2018 році Відділ СУА #140 звітував про виконання таких благодійних проєктів: • Організовано забезпечення Чортківської районної лікарні медичним обладнанням: – фетальним кардіомонітором “Біомед” BF 500; – пристроєм обігріву новонародженого з функцією фототерапії УОН-ОЗФ; – відсмоктувачем медичним “Біомед” 7-E-D; – насосом інфузійним “Біомед” МЕ-600; – столиками анестезіолога СТ-А. • Було придбано два кардіофетальні монітори “Біомед” для пологового відділення Богородчанської центральної районної лікарні (за допомогою такого устаткування можна точно діагностувати серцебиття та положення дитини в утробі матері). • Закуплено необхідне медичне обладнання для пологового відділу Зборівської районної лікарні (шприцовий насос, дитячий та дорослий відсмоктувачі, комплект монополярних електродів для гінекології); організовано гуманітарну акцію пересилки одягу, засобів особистої гігієни та інших необхідних речей повсякденного вжитку для матерів та дітей в Центр Доброти Марти Левченко “Мрія Марти” (Чернівці); надіслано подарунки (памперси, настільні ігри, фрукти) до Дня Святого Миколая тридцятьом дітям з інвалідністю, спричиненою spina bifida в Тернопільську дитячу обласну лікарню. • Було надано одноразову допомогу на загальну суму 3140 доларів хворим дітям (серед яких – сильний духом Іванко Михайлів з села Глибівка, Івано-Франківської області, що одужав від раку). В 2019 році СУА #140 продовжив свою благодійну діяльність. В березні союзянки придбали цистоуретроскоп для Тернопільської обласної дитячої лікарні. Завдяки йому стали можливими діагностика, лікування і проведення лапароскопічних операцій на сечовому міхурi діткам з інвалідністю spina bifida та гідроцефаліі. Цей прилад вартістю 3100 доларів був життєво необхідним для медичного закладу. Тепер операції можуть робити з мінімальним ризиком занесення інфекції, без прямого хірургічного втручання та, найважливіше, зможуть оперувати діток до трьох років. Із зібраних коштів дівчата змогли виділити фінансову допомогу двом сім’ям загиблих воїнів АТО ($2000), родинам з онко- та ДЦПхворими дітками на Івано-Франківщині, особам похилого віку з хоспісу в Журавно (Жидачівщина, Львівська обл.). Також долучились до екопроєкту відбудови школи в Бориславі (на знак подяки волонтеркам, учні посадили більше 200 дерев у лісах Карпат). Однією з найважливіших цілей було придбання інкубатора вартістю понад 16 тисяч

February 2020 Ukrainian People

доларів для немовлят народжених з вагою від 500 г – яку молоді союзянки також успішно досягли. Збір коштів на чисельні благодійні проєкти організовується при українських церквах, культурних центрах, школах українознавства та фестивалях діаспори. Відділ #140 Союзу Українок Америки проводить різноманітні благочинні акції, залучаючи духовні, молодіжні й патріотичні організації діаспори, фінансові установи, українські й американські бізнеси, дизайнерів, митців. Як-от художниць Христину Козюк і Анну Віхтюк, які пожертвували для фестивалів свої картини, та мисткиню Оксану Лов’як – вонa створила для доброчинних аукціонів неймовірно красиві предмети й сувеніри ручної роботи, а також стала дизайнером і пошила костюми для вертепу. Звичайно, долучаються також рідні, близькі та друзі, які виготовляють сувеніри та печуть печиво для різдвяних базарів. Цьогорічні Різдвяні свята принесли ідею організації вертепів, колядок та віншувань, щоб зібрати кошти на електрокоагулятор для Чернівецької дитячої лікарні. Для дівчат з Союзу Укранок Америки #140 стало вже традицією говорити щире “Дякую” людям, які їх підтримують, роблять добро і надають підтримку іншим. Вони щиро вдячні парохам УГКЦ святих Володимира і Ольги (о. Олег Кривокульський) та святого Йосифа Обручника (о. Микола Бурядник) за постійну підтримку і сприяння в організації різдвяних базарів, а також усім помічникам, організаціям та окремим діаспорянам, хто своїми внесками долучилися до благодійної справи. “Здоров`я вам та вашим близьким, успіхів та процвітання! Дякуємо усім благодійникам за грошові внески і великі небайдужі серця!”, – не втомлюються повторювати дівчата. – “Завдяки вашим внескам СУА 140 може творити дива!”

*** Відділу #140 Союзу Українок Америки в Чикаго можна допомогти: – ставши волонтером одного або багатьох наших благодійних заходів, – надавши грошовий внесок на наш рахунок в кредитівці “Самопоміч” (Selfreliance #170015), – перерахувавши благодійний внесок на наш рахунок через PayPal: unwlachi140@gmail.com, – розповівши про нашу діяльність або поширюючи цей матеріал в соціальних мережах, – поставивши нам “like” у Facebook (UNWLA Branch 140) Про відділ СУА можна знайти більше інформації на фейсбук-сторінці unwlabranch140 або в інстаграмі – unwla140. Редакція часопису Ukrainian People також щиро дякує СУА #140 з Чикаго за їхню жертовну працю для процвітання України. Нагадаємо імена союзянок цього відділу: Абасова Юлія, Атаманюк Діана, Будз Вікторія, Віхтюк Анна, Гаврилів Марина, Жевчук Марта, Герба Ольга, Кміть Світлана, Козюк Христина, Кульчицька Катерина, Квет Світлана, Лабецька Марія, Лов‘як Оксана, Назар Ірина, Радюшина Анастасія, Садова Христина, Савин Тетяна, Середа Божена, Щербан Галина, Шишкіна-Кравець Світлана, Стефінко Роксолана, Таратула Оксана, Зебелюк Софія, Юркевич Віра, Юля Борецька.

CHICAGO AUTO SHOW T H E NAT I ONâ&#x20AC;&#x2122;S L ARG E ST AUTO S HOW

FEBRUARY 8-17 McCormick Place

ChicagoAutoShow.com #CAS2020

ерші українці з'явились у Нью-Йорку ще у 17 столітті, коли на той час молоде місто входило до складу колоніальних володінь Нідерландів та мало свою попередню назву “Новий Амстердам”. Проте, масово переселятись до Нью-Йорка українці почали у 1870-х роках, сформувавши першу хвилю міграції. Новоприбулі – переважно, заробітчани з західноукраїнських земель (Закарпаття та Лемківщини), що тоді належали Австро-Угорщині. Менш чисельна друга хвиля, спричинена більшовицькою окупацією, Голодомором та злиднями, припала на період між двома світовими війнами. Після закінчення Другої світової сталася третя хвиля міграції, сформована високоосвіченими переселенцями (науковцями, вчителями, студентами, лікарями, діячами мистецтв, інженерами, юристами), що залишили свої домівки під час нацистської навали або втікали від політичних переслідувань радянського режиму. Остання, четверта хвиля – з середини 1980-х до 1990-х років – була пов’язана зі скрутною економічною ситуацію спочатку в занепадаючому СРСР, а потім – в незалежній Україні. Прибуваючи до Нью-Йорка, українці найчастіше селилися між 3-ю авеню та авеню Ей і східними 6-ю та 10-ю вулицями Нижнього Мангеттена, а також в довколишніх кварталах. Чисельність українського населення цієї території почала рости настільки стрімко, сягнувши у 1950-х роках позначки 60 тисяч осіб, що її нарекли Маленькою Україною. Вона стала домівкою однієї з найбільших емігрантських громад українців у світі. Подвижницькою працею багатьох поколінь патріотичних, побожних і талановитих мігрантів тут, хоч і далеко від Батьківщини, по-справжньому розцвіли українська культура, духовність та підприємницька ініціативність. А Маленька Україна стала серцем нашої діаспори не лише Нью-Йорка, але й США загалом. Тут відкрились українські церкви, школи, наукові, культурні та освітні організації, магазини, ресторани, кредитні спілки та навіть музей. Деякий час на зламі тисячоліть в Маленькій Україні жив і творив знаменитий український художник Іван Марчук – один зі 100 геніїв сучасності за версією британської газети “Телеграф”. Сьогодні територія Маленької України адміністративно входить до району Іст-Віллидж (East Village, що дослівно перекладається як “східне село”) – зaгалом, студентського району, який прихистив у себе гуртожитки Нью-Йоркського університету та навчальні корпуси коледжу Купер-Юніон. В зв’язку з джентрифікацією (реконструкція і оновлення будівель в раніше непривабливих частинах міста) та, як наслідок, ростом цін на житло, значна частина українських діаспорян, що компактно мешкали в Маленькій Україні, за останні десятиліття 20 століття переселилися до інших ділянок Нью-Йорка (передусім, Брукліна і Квінза) та в передмістя “Великого Яблука”. Там проживання значно дешевше. Проте, засновані ними організації, заклади та установи успішно функціонують в Іст-Віллидж і дотепер. А українські діаспоряни приїжджають сюди з усіх куточків міста та навіть інших штатів в різних справах: на богослужіння, навчання, відвідування музейних виставок, наукових конференцій чи фестивалю, або для магазинних закупок, оформлення кредиту й на смачний обід з українськими стравами. Не слід думати, що українське життя НьюЙорку обмежується лише територією ІстВіллидж. Українські церкви, школи, культурні та наукові установи можна зустріти і в інших районах Нью-Йорка, зокрема й поза межами Мангеттена.

February 2020 Ukrainian People

УКРАЇНСЬКИЙ НЬЮ-ЙОРК Цікаві місця в Нью-Йорку, де можна зустріти Україну Владислав Пеньонжко Нью-Йорк – місце проживання однієї з найчисельніших українських діаспорних громад в Північній Америці. Згідно з переписом населення за 2010 рік, загалом в цьому інтернаціональному мегаполісі та його передмістях мешкають майже 71 000 етнічних українців.

Вулиця Тараса Шевченка Напевне, чи не найбільша гордість та досягнення української громади в НьюЙорку – це нанесення на карту престижного мангеттенського району імені символа українського народу, Тараса Шевченка. Так, саме йому присвячена Тарас-Шевченко-плейс (Taras Shevchenko Place) – затишна вулиця довжиною в один квартал у Іст-Віллидж, що сполучає східні 6-ту і 7-му вулиці неподалік 2-ї авеню. Вулиця отримала свою теперішню назву замість попередньої, “Холл-плейс”, у 1978 році згідно з рішенням міської ради Нью-Йорка та на прохання численної української діаспори. Звісно, де знайти краще місце для імені великого Кобзаря, як не в серці легендарної Маленької України! До речі, в багатому творчому доробку Тараса Григоровича є також рядки, присвячені Америці. Шевченко в своїй поемі “Юродивий” обрав саме першого президента США Джорджа Вашингтона як приклад для наслідування українцям: “...Коли Ми діждемося Вашингтона З новим і праведним законом?”.

Щоправда, історія Тарас-Шевченко-плейс не була безхмарною. В 2001 році вулицю планували ліквідувати, відвівши частину її території під забудову, та натомість облаштувати пішохідну доріжку або сквер. Проте, через значний спротив української громади від цих планів, врешті, відмовились. На Тарас-Шевченко-плейс знаходяться три будівлі: Українська католицька церква св. Юра, навчальний корпус коледжу Купер-Юніон та ще одна навчальна будівля, яка одночасно вміщує Академію св. Юра, Академію Ла-Салль та Школу українознавства при ОУА “Самопоміч”. Ефектна модерністська споруда, що займає цілий квартал із західної сторони Тарас-Шевченко-плейс – це корпус престижного приватного коледжу інноваційної освіти в галузі мистецтва, архітектури та інженерії Купер-Юніон (повна назва: Cooper Union for the Advancement of Science and Art). Корпус зведений у 2009 році замість старої двоповерхової будівлі, а його проект розробив відомий архітектор, лауреат Прітцкерівської премії (своєрідний аналог Нобелівської в архітектурі) Том Мейн з компанії “Морфозіс”. Вартість будівництва Купер-Сквер, 41 сягнула близько півтораста мільйонів доларів, і частину цих коштів пожертвували колишні випускники коледжу.

Будівля стала лауреатом численних нагород Американського інституту архітекторів, Товариства муніципального мистецтва Нью-Йорку та інших престижних архітектурних організацій. Ефектний дизайн Купер-Сквер 41 не залишив байдужими і кінорежисерів. Так, будівлю можна побачити у відомих серіалах “Люди майбутнього”, “Підозрюваний”, “Ділянки темряви”, “Хор” та “Інстинкт”, а також циклі фільмів “Зникнення Елеанор Ріґбі”.

Академія Ла-Салль (La Salle Academy) – приватна римо-католицька школа для хлопців 9-12 класів, один з найстаріших навчальних закладів такого типу в усьому Нью-Йорку. Відкрили її ще у 1848 році четверо монахів конгрегації “Брати християнських шкіл”, що прибули до НьюЙорка з далекої Франції. Саму ж конгрегацію заснував у 17 столітті святий Жан-Батіст де ла Салль, який хотів забезпечити доступ до освіти для дітей з найбідніших верств суспільства. Всього в США – понад 80 ласалліанських навчальних закладів, серед них – шість коледжів та університетів). Найстаріший постійно діючий з них – саме академія Ла-Салль в Нью-Йорку.

Українська католицька церква св. Юра Українська католицька церква святого Юра (Saint George Ukrainian Catholic Church) – найстаріший, найвідоміший та найбільш відвідуваний український храм Нью-Йорка, що вже понад століття залишається головним осередком духовного та культурного життя місцевої української діаспори. Парафія св. Юра була заснована в далекому в 1905 році, хоча перше україномовне богослужіння в Нью-Йорку відбулось ще раніше, у 1890-му, в підвалі римо-католицької церкви на авеню Бі в Мангеттені. Першим приміщенням новоствореної церкви послужила колишня шведська баптистська каплиця на Східній 20-й вулиці між 1-ю та 2-ю авеню. Оскільки парафія

February 2020 Ukrainian People

майже одразу почала швидко зростати, (вже за декілька років її діяльності лише самих вінчань було проведено близько двох сотень), виникла потреба в більш просторому приміщенні. В 1911 році новим будинком для храму стала придбана у методистів церква на Східній 7-й вулиці між 2-ю та 3-ю авеню, пристосована для богослужінь у греко-католицькому стилі. Через вісім десятиліть, у 1978-му поруч на Східній 7-й вулиці, 30 (30 East 7th Street), що на розі з Тарас-Шевченко-плейс, була зведена будівля церкви св. Юра. Її проект розробив відомий український архітектор Аполінарій Осадца. Це – одна з лише кількох церков Нью-Йорка, збудованих у візантійському стилі. Стіни цього майстерно декорованого храму прикрашають розписи, на яких намальовані українці в національних костюмах. Також є мозаїка зі сценою двобою покровителя церкви святого Юрія та дракона, що символізує одвічне протистояння добра і зла, а ще – зображення Софійського собору в Києві і Собору святого Юра у Львові. Витрати на будівництво церкви – цілих два з половиною мільйона доларів – були повністю покриті за рахунок щедрих пожертвувань парафіян, а тому вдалося обійтись без кредитів. Попередню ж будівлю храму знесли, і на її місці звели житловий будинок.

Парафію в різні часи відвідували визначні українські релігійні діячі: митрополит Андрей Шептицький, патріархи Йосип Сліпий та Любомир Гузар, архієпископ Мирослав Любачівський. З 1980 по 2012 роки літургійним кантором та диригентом хору церкви працював відомий українсько-американський співак, соліст знаменитої Метрополітен-опера Андрій Добрянський. Записи його богослужбового співу в храмі лягли в основу серіалу “Босоніж по Нью-Йорку”, знятого у 2016 році дітьми митця. Парафія св. Юра належить до греко-католицької конфесії та управляється чернечим чином святого Василія Великого. Богослужіння тут проводяться переважно українською мовою, інколи – англійською. Сайт храму: stgeorgechurch.us. Починаючи з 1976 року при церкві св. Юра проводиться організований парафією щорічний Український Фестиваль Святого Юра (Annual Saint George Ukrainian Festival) – один з найстаріших та наймасштабніших наших закордонних фестивалів не лише у США, а й у всьому світі. Це свято української культури відбувається на ділянці Східної 7-ї вулиці між 2-ю та 3-ю авеню (в період проведення фестивалю цей проміжок закривають для руху транспорту). Просто посеред вулиці встановлюють сцену, а по боках розгортають торгівельні палатки й столи. Фестиваль традиційно проводиться протягом трьох днів з п’ятниці по неділю третього тижня кожного травня. Багатоденне свято, та ще й в центрі Нью-Йорка – мало яка національна громада, окрім української, може похвалитись своїм культурним дійством такого розмаху!

Фестиваль був започаткований у 1976 році на честь 200-ї річниці проголошення незалежності США та 100-ї річниці початку української імміграції до цієї країни. Він допомагає підтримувати єдність української громади в діаспорі, зберігати власні культуру, духовність та національну ідентичність далеко від історичної Батьківщини. Мистецька програма заходу включає виконання українських традиційних танців, а також народних і сучасних пісень. На святковій сцені чергуються десятки колективів, музичних гуртів, хорів та солістів (а це декількасот виконавців) з Нью-Йорка, Нью-Джерсі та Коннектикута, а також Канади й навіть далекої України. Для відвідувачів, які не хочуть повертатися додому з порожніми руками, на двох рядах вздовж 7-ї вулиці пропонують широкий асортимент тематичної фестивальної продукції. Це різнобарвні вишиванки, українські національні костюми, яскраві хустки, обрядові рушники, шарфи, ювелірні прикраси, витвори, різьблені з дерева, керамічні вироби, футболки та горнятка з патріотичними написами, різноманітні писанки. Останні навіть такі екзотичні, як з яєць перепілок, гусей та страусів; а ще – дитячі іграшки, магнітики, картини та ікони. Смачна родзинка заходу – це страви української кухні, що пропонуються гостям cвята. Пригощають ресторан “Веселка”, волонтери Союзу українок Америки та парафіянки церкви св. Юра (вони на одному з фестивалів приготували більше 20 тисяч вареників!). І це ще не все, чим може порадувати цей чудовий фестиваль. Тут також проводяться різноманітні виставки, майстер-класи з рукоділля, розіграші призів та роздачі приємних подарунків, організовуються розважальні програми для дітей (розфарбування ілюстрацій, малювання крейдою на асфальті, виготовлення колажів). Значна частина прибутку від проведення заходу спрямовується на утримання церкви св. Юра (а це більше 30 тисяч доларів), допомогу українським воїнам та членам їхніх сімей, а також на інші доброчинні ініціативи. На фестиваль традиційно приходять тисячі відвідувачів – не лише українців, але й багато представників інших національностей. Серед них такі почесні гості, як члени міської ради Нью-Йорка та сенату штату, а також керівники українських церков в Америці. Вхід на дійство – безкоштовний. (Далі буде)

Р о з сл і ду в а нн я

. .. н о ьй іл м и т с а Як укр

анських стартапах ик ер ам в ва ст ай хр ша ів дк 10 найбільших випа у користуються шахраї: мнієвої долини час від час Кре ом азм узі ент дукті, до бренду ним Інновацій млн на неіснуючому про 700 $ в оби зар й яки os, The ran ав власну продукцію. від медичного стартапу обник оптом викуповув вир и кол ek, Cre n pto веганского майонезу Ham

1. Theranos – революційний апарат для аналізу крові Загальне фінансування: $ 1,1 млрд. Інвестори: Blue Cross Blue Shield Venture Partners, інвестиційна група Fortress. Засновники компанії стверджували, що розробили технологію, яка дозволяла лікарям проводити аналіз крові пацієнтів в обсягах від 100 до 1000 разів менших, ніж потрібно під час стандартного забору крові. Запатентована ж технологія Theranos виявилася повним пшиком. Керівники фірми багато років брехали інвесторам, пацієнтам і пресі, фальсифікуючи результати тестів і випускаючи непрацюючі пристрої. Генеральний директор Елізабет Холмс і топ-менеджери неодноразово заперечували звинувачення в неправомірних діях. При цьому Холмс знала: точних результатів аналізу за заявленого обсягу домогтися практично неможливо, про це її застерігала професор медицини в Стенфорді Філліс Гарднер. Наслідки Після розслідування Комісії з цінних паперів США Холмс на два роки заборонили роботу в галузі лабораторних випробувань. Влітку 2018 року Міністерство юстиції США пред'явило їй звинувачення в шахрайстві. У вересні того ж року Theranos повідомила інвесторам про наміри офіційно закритися. Холмс і операційному директору компанії Санні Балвані загрожують штрафи в розмірі $ 2 млн і тюремне ув'язнення терміном до 20 років. Також прокурори вимагають відшкодувати збитки обдуреним покупцям і інвесторам.

2. HR-платформа Zenefits Загальне фінансування: $ 584 млн. Інвестори: Khosla Ventures, Fidelity Навряд, чи в будь-якому іншому секторі бізнесу відносяться до документів суворіше, ніж в комерційному медичному страхуванні. Компанії, що бажають продавати медичну страхівку, зобов'язані підкорятися суворим правилам ліцензування в кожному штаті, гарантуючи безпеку пацієнтів. Саме ці правила й намагалася обійти HR-платформа Zenefits в 2016 році. Відповідно до законодавства штату Каліфорнія, страхові брокери, щоб продавати страхівки в штаті, повинні пройти обов'язковий 52-годинний курс попередньої сертифікації. За допомогою програми “Макро”, створеної колишнім генеральним директором компанії Паркером Конрадом, каліфорнійські брокери Zenefits могли штучно завищувати кількість годин, проведених на сайті курсу. “Макро” дозволяла їм залишатися в системі незалежно від активності. Проте, брокерам, як і раніше,

February 2020 Ukrainian People

потрібно було успішно скласти передсертифікаційний іспит. “Макро”, ймовірно, користувалися протягом двох років: з моменту створення Zenefits в 2013 році до літа 2015 року, коли рада директорів отримала перше попередження. Наслідки Компанія звільнила кількох керівників відділу продажів, які нібито заохочували використання “Макросу” серед брокерів. У лютому 2016 Конрад покинув пост директора компанії. В 2017-му Комісія з цінних паперів США уклала з ним угоду: Конрад погодився виплатити штраф в $ 536 тисяч. Комісія також наклала штраф в розмірі $ 450 тисяч на саму Zenefits. “Роздута” кількість годин навчання може позбавити можливості сотні інших брокерів продавати страхівки Zenefits в Каліфорнії.

3. The Honest Company – виробник екологічних товарів Загальне фінансування: $ 490 млн. Інвестори: Alliance Bernstein, Lightspeed. Актриса Джессіка Альба заснувала The Honest Company в 2011 році, запропонувавши споживачам екологічні альтернативи побутових товарів на кшталт миючих та гігієнічних засобів. У 2017 році з'ясувалося: компанія фальсифікувала маркування деяких своїх продуктів. У рекламі The Honest Company стверджувала, що товари фірми не містять синтетичних речовин. Незалежні дослідження, навпаки, виявили їхній зміст в зубній пасті, засобах для прання та миття від виробника. Кілька речовин і зовсім виявилися токсичними. Компанія заперечувала всі звинувачення, але погодилася змінити спосіб маркування своєї продукції. За врегулювання групового позову The Honest Company заплатила $ 7,3 млн.

4. Outcome Health Загальне фінансування: $ 500 млн. Інвестори: Capital G, Goldman Sachs. Про цю іллінойську компанію розповімо детальніше. Ріші Шах і Шрадха Агарваль заснували стартап Outcome Health в 2006 році, ще студентами Північно-Західного університету Іллінойсу. Outcome монетизував час очікування пацієнта в приймальні, пропонуючи фармацевтичним компаніям рекламне місце на телевізорах і планшетах, які стартап розмістив в 40 тисячах лікарських кабінетів по всьому США. Однак, прокурори запідозрили Outcome в обмані інвесторів: фірма продавала більше реклами, ніж дозволяли її резерви. Шах і Агарваль відкинули всі звинувачення.

Наслідки У січні 2018 року судові позови інвесторів компанії були врегульовані з умовою, що засновники підуть з керівних позицій. Однак, кримінальний обвинувачувальний акт, поновлений 25 листопада 2019 року в окружному суді США, знову звинуватив Шаха, Агарваль та двох інших колишніх керівників за 26 пунктами шахрайства. Сьогодні “солодкій парочці” загрожує до 30 років позбавлення волі. Згідно із звинуваченнями, колишні керівники компанії розробили масштабну схему шахрайства, яка принесла дохід в розмірі 487,5 мільйонів доларів, позику в розмірі 110 мільйонів доларів та позику в 375 мільйонів доларів. Все разом склало майже 1 мільярд доларів. Обвинувальний акт стверджує, що керівники брехали клієнтам і виставляли їм мільйони доларів за рекламу, яка ніколи не розміщувалася. 25 листопада був також звинувачений Бред Перді, який займав різні посади, включно з посадами головного фінансового директора та головного операційного директора.

Компанія Outcome Health була заснована в 2006 році як Context Media, коли Шах, якому зараз 33 роки, та 34-річна Агарваль ще не мали дипломів про вищу освіту. Компанія стала місцевою історією успіху, а Шах та Агарваль навчали інших підприємців у Чикаго та інвестували в стартапи. Результат отримав широкий розголос в 2017 році, коли Outcome Health отримала фінансування від іменитих інвесторів і збільшилася, за оцінками фахівців, до 5,5 мільярдів доларів. Це є безпрецедентним серед технічних компаній Чикаго. Між 2011 та 2017 роками Шах і Агарваль показували завищений дохід у фінансовій звітності та використовували ці завищені заяви для отримання позик і фінансування – згідно з обвинувачувальним висновком.

5. Сервіс онлайнкредитування Lending Club Загальне фінансування: $ 263 млн. Інвестори: Black Rock, Norwest Venture Partners, Sands Capital. Заснований Рено Лапланша в 2006 році, LendingClub швидко став одним з найбільших онлайн-кредиторів у США. Проте, успіхи компанії затулила собою раптова відставка Лапланша в 2016 році. Лапланша довелося покинути Lending Club через продаж субстандартних кредитів на суму $ 22 млн єдиному інвестору. Подробиць про угоду небагато, але в звітах зазначено, що продаж кредитів суперечив приписам інвесторів. Наслідки Угода навряд чи вплинула на бізнес Lending Club, але її вистачило для відставки директора ради. Крім того, Лапланша на три роки заборонили проводити операції з цінними паперами та зобов'язали виплатити штраф – $ 200 тисяч.

У 2016 році виробника продуктів харчування для веганів Hampton Creek звинуватили у фальсифікації даних про продажі: компанія організувала мережу незалежних підрядників, які таємно викуповували продукти фірми в супермаркетах по всій території США. У центрі скандалу опинився флагманський продукт Hampton Creek – безлактозний майонез Just Mayo, що продавався в Kroger, Safeway і Walmart. За вісім місяців до залучення $ 90 млн інвестицій компанія доручила підрядникам викуп сотень банок Just Mayo, що створило враження, ніби продукт є популярнішим, ніж було насправді. Крім того, підрядникам, за неофіційними даними, доручили зв'язатися з регіональними супермаркетами телефоном, щоб дізнатися про продукцію Hampton Creek і підкріпити ілюзію попиту. Наслідки Генеральний директор Hampton Creek Джош Тетрик заявив: кампанія зі зворотного викупу майонезу була частиною стратегії з відстеження якості продукції. Однак, поясненням Тетрика мало хто повірив, оскільки якість зазвичай перевіряють перед поставками в магазини. У червні 2017 року Hampton Creek змінила назву на Just і, як і раніше, продає замінники молочних продуктів для веганів в продуктових мережах США.

6. Платіжна система Mozido Загальне фінансування: $ 314 млн. Інвестори: Master Card, Wellington Management Group. Компанія розробляла фінансові продукти для людей, у яких нема звичайного банківського рахунку. Ключовими ринками Mozido вважала Індію, Африку і Південно-Східну Азію. У 2014 році платіжну систему оцінили в $ 2,3 млрд. У 2018 році Комісія з цінних паперів США звинуватила директора фірми Майкла Ліберті в шахрайстві, стверджуючи, що він обманом отримав $ 55 млн від 200 інвесторів. Ліберті звинуватили у використанні підставних компаній, створених в період з 2010-го по 2017 рік, для переказу коштів від інвесторів на свої особисті рахунки. Також Ліберті звинуватили у використанні інвестицій для підтримки інших своїх підприємств, оплати послуг дизайнера для колишньої дружини і виплати штрафу, отриманого через інші шахрайські схеми. Наслідки Ліберті заперечує звинувачення, але йому може загрожувати до 20 років в'язниці. Початок суду заплановано на лютий 2020 року.

7. Веганський бренд Hampton Creek Загальне фінансування: $ 240 млн. Інвестори: Khosla Ventures, Марк Бениофф, Едуардо Саверін. Стартапи в роздрібній торгівлі, надто, на ринку продуктів харчування, повинні показувати хороші продажі, інакше привернути інвестиції дуже важко.

Але для фірми це була не єдина проблема. В грудні 2017 року співзасновник Hyperloop Шервин Пішевар пішов у відставку після численних публікацій Bloomberg про вчинені ним сексуальні домагання. Крім того, в 2018 році Зіявудін Магомедов, російський мільярдер, член ради директорів Hyperloop, був заарештований в Москві за звинуваченням у шахрайстві і розтратах. Звинувачення, очевидно, не пов'язані з Hyperloop, однак, арешт Магомедова став для компанії ще одним ударом.

9. Венчурний фонд Rothenberg Ventures Марк Ротенберг заснував венчурний фонд Rothenberg Ventures для фінансування технологічних стартапів на посівний стадії. Скерувавши капітал в SpaceX і кілька VR-стартапів, Rothenberg Ventures схилив до себе інвесторів. Майбутнє нового фонду здавалося світлим. Ротенберг, чия репутація організатора розкішних вечірок в Кремнієвій долині широко відома, за неофіційною інформацією, використовував гроші інвесторів для фінансування свого екстравагантного способу життя. Серед витрат – продюсування кліпу для британської групи Coldplay. Наслідки У 2016 році багато топ-менеджерів покинули фірму, в тому числі й фінансовий директор, головний керуючий і керівник офісу в СанФранциско. Думка Комісії з цінних паперів США: Ротенберг витратив на особисті потреби $ 7 млн. Інвестор не визнав провини під час розслідування Комісії, але в 2018 році пішов з посади директора.

10. Мотоциклетні AR-шоломи від Skully 8. Virgin Hyperloop Загальне фінансування: $ 472 млн. Інвестори: Caspian VC Partners, China Investment Corporation. Компанію не можна назвати шахрайської, але її переслідує багато бід. Virgin Hyperloop розвиває концепцію, запропоновану Ілоном Маском в 2013 році, – запуск пасажирських капсул на магнітній подушці в тунелі з низьким тиском зі швидкістю до 1200 кілометрів на годину. Технологія нагадує ту, що застосовується в надшвидкісних пасажирських експресах в Японії. Проте, амбітне бачення Hyperloop наштовхнулося на серію судових процесів, які оскаржують неправомірні рішення на декількох рівнях управління в компанії. Колишній технічний директор Hyperloop Броган Бемброган в 2016 році подав позов проти Hyperloop разом з трьома колишніми співробітниками. Він заявив, що компанія порушувала трудові закони і фідуціарні обов'язки перед інвесторами, а сам Бемброган, працюючи в Hyperloop, постраждав від наклепу і сильного стресу. У Hyperloop відповіли: технічний директор і його колеги намагалися зробити внутрішній переворот.

Загальне фінансування: $ 13 млн. Інвестори: Eclipse Ventures, Intel Capital, Techstars. У 2014 році Маркус і Мітч Уеллер викликали справжній переполох в Кремнієвій долині, анонсувавши Skully – виробника мотоциклетних шоломів з доповненою реальністю. Згідно із задумом засновників, дисплей в шоломі повинен був інформувати їздця про дорожню ситуацію, погоду і об'єкти в “сліпій зоні”. Skully зібрала понад $ 2,4 млн на IndieGoGo, але незабаром зіткнулася з проблемами. Незважаючи на перевищення цільового показника збору коштів майже на 1000%, дата відвантаження AR-1 неодноразово переносилася через “логістичні труднощі і технічні проблеми на виробництві”. Ці заяви спробувала спростувати Ізабель Файтхауер, колишня співробітниця Skully, що позвала Уеллера до суду. Файтхауер стверджувала: брати витратили велику частину грошей, зібраних на IndieGoGo, на дорогі покупки, включаючи два спортивні автомобілі Dodge Viper, чотири мотоцикли, прокат лімузинів, розваги в стрип-клубах і оренду квартири в Сан-Франциско,

Зрештою Файтхауер відкликала позов, а прототип так і не побачив світ. Ukrainian People February 2020

Ukraine Ціни на газ, зарплати, податки для ФОПів та нові поштові тарифи: що змінюється з 1 січня 2020 ОЛЕКСІЙ ПАВЛИШ, ЕКОНОМІЧНА ПРАВДА Зростання мінімальної зарплати на 550 гривень, нові тарифи на послуги Укрпошти, дві ціни на газ – ці та інші зміни чекають на українців уже з першого дня 2020-го року. За словами голови Мінекоенерго Олексія Оржеля, у разі підписання угоди про транзит газ може стати чи не найдешевшим за всю історію перемовин. “Тоді споживачі із страховою ціною не виграють, бо на ринку буде менша ціна”, – попередив він. Це не стосується мешканців багатоквартирних будинків, які не можуть впливати на цей процес. В їхньому випадку все залежить від комунальних підприємств, які надають їм послуги. Останні так само можуть скористатися пропозицією “Нафтогазу”.

Буде дві ціни на газ: страхова і ринкова За домовленостями з МВФ, з 1 січня 2020-го усі українці повинні платити за газ ринкову ціну. Але щоб захистити населення від коливання цін, Кабмін увів так звану “страхову ціну”, тобто фіксацію ціни на певному рівні. Це означає, що в українців з 1 січня буде два варіанти, як платити за газ для дому: або за гарантованою (яка діятиме до кінця кварталу), або за ринковою цінами. Страхова ціна “Нафтогазу” становить 6 961 грн за тисячу кубометрів з ПДВ – її визначили на підставі котирувань на найбільшій європейській газовій біржі. Така ціна на 7% менша, ніж у першому кварталі 2019 року. Кінцева ж вартість газу залежатиме від тарифів на транспортування, які встановлює Нацкомісія з тарифів. Якщо виходити з тарифів у листопаді, вартість газу може становити близько 8 тис грн за тисячу кубометрів.

February 2020 Ukrainian People

Квартальна ціна діятиме автоматично для всіх споживачів. Якщо ж ви бажаєте відмовитись від фіксованої ціни та платити за ринковою, ще не пізно звернутись до регіональної газопостачальної компанії, яка запропонує зручний алгоритм виходу з програми. Напередодні “Нафтогаз” продовжив термін прийняття рішень щодо відмови від програми до 30 грудня 2019-го. Якими будуть ринкові ціни, поки невідомо, оскільки новий договір з “Газпромом” на транзит газу ще не підписаний. Його доля матиме визначальний вплив на динаміку цін на ринку. У “Нафтогазі” порахували, що у випадку відсутності транзиту з січня ціни на блакитне паливо можуть зрости до 12 900 грн з ПДВ та без транспортування – це суттєво перевищує фіксовану ціну. Проте якщо транзит продовжиться, що наразі дуже ймовірно, програма з гарантованою ціною може завдати споживачам збитків.

Прожитковий мінімум і мінімальна зарплата зростуть Із 1 січня набуває чинності новий кошторис країни, який депутати ухвалили ще 14 листопада. Відповідно до закону, з нового року прожитковий мінімум збільшиться на 162 гривні та становитиме 2 027 грн (загальний показник). Бюджет також передбачає “зростання мінімуму” – з 2 027 грн у січні 2020-го до 2 189 грн на кінець року: • з 1 січня – 2102 грн; • з 1 липня – 2197 грн; • з 1 грудня – 2270 грн. У той же час, 11 грудня Кабмін схвалив законопроєкт, який скасовує прив’язку показника прожиткового мінімуму до зарплат, штрафів та інших виплат. Бюджет-2020 також передбачає збільшення мінімальної зарплати до 4 723 грн. Цей показник зросте на 550 грн, або на 13%. За 3 роки – з 2017-го по 2019-й рік – мінімальна заробітна плата збільшилась на 2 573 грн.

Спеціалісти-ортопеди Ярослав Дзвіник, M.D.

Ігор Прус, M.D.

Хірург-ортопед Спеціалізується на: • Реконструкції передніх хрестоподібних зв’язок • Артроскопії • Переломах • Ендопротезуванні

SwedishCovenant.org/Dzwinyk Володіє англійською, українською та іспанською мовами

Лікар зі спортивної медицини Спеціалізується на: • Діагностичній кістково-м’язовій ультрасонографії • Ультразвукових ін’єкціях • Мінімально-інвазивному лікуванні сухожиль (Tenex), синдрому тенісного ліктя, ахіллового тендініту, підошвенного фасциту

SwedishCovenant.org/Prus Володіє англійською, російською та українською мовами

Заплануйте вашу зустріч вже сьогодні! Swedish Covenant Hospital 5215 N. California Ave., Suite 804 Chicago, IL 60625 773-907-7750

Податки для ФОПів в 2020 році також зростуть Податки для фізичних-осіб підприємців з наступного року виростуть, що також пов’язано із збільшенням прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати. Напередодні державна податкова служба оприлюднила розміри податків та єдиного соціального внеску (ЄСВ), які почнуть діяти для ФОПів. Так, ФОПи на першій групі спрощеної системи оподаткування з 1 січня 2020 року платитимуть 1249,26 грн на місяць (1039,06 грн ЄСВ і 210,2 грн єдиного податку). ФОПи на другій групі спрощеної системи – 1983,66 грн на місяць (1039,06 грн ЄСВ і 944,6 грн єдиного податку). Для третьої групи спрощеної системи розмір єдиного податку буде залежати від розміру доходу та системи, яку вибере платник: 3% від доходу за місяць для тих ФОПів, які платять податок на додану вартість (ПДВ) і 5% від доходу для тих, хто ПДВ платить. Також в жовтні президент Володимир Зеленський підписав законопроекти, які суттєво змінюють роботу малого бізнесу, а саме фізичних осіб-підприємців. Зміни тут будуть відбуватись у наступні два роки.

А що там з іншими податками? Податок на нерухомість в 2020 році становитиме не більше 70,85 грн за квадратний метр у зв’язку із зростанням мінімальної зарплати. Так, відповідний податок не може бути більше 1,5% від мінімальної заробітної плати за квадратний метр. Ставка податку на доходи фізичних осіб в Україні, як і раніше, становить 18%. Крім цього, із зарплати вираховують 1,5% військового збору, а роботодавець зобов'язаний платити ще 22% єдиного соціального внеску з фонду заробітної плати працівника до Пенсійного фонду.

Субсидії – лише “живими грошима” У 2019-му році існували три види видатків на субсидії та пільги на компослуги: субвенція на надання пільг та субсидій на придбання твердого і рідкого палива, видатки на виплату пільг і субсидій у грошовій формі та субвенція місцевим бюджетам на надання пільг і субсидій. У 2020-му ж всі ці видатки об’єднають. Із січня українці отримуватимуть пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, купівлю твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу лише у грошовій формі. Такий підхід – продовження курсу на монетизацію соцвиплат. При цьому, обсяги фінансування зміняться. У 2019-му році на субсидії виділили 58 млрд грн, а у 2020-му планують витратити на 10,4 млрд грн менше – 47,6 млрд грн. Така різниця може пояснюватись цьогорічним трендом. У 2019-му видатки держави на субсидії поки що менші за заплановані. Невиконання плану Мінфін пояснював скороченням кількості субсидіантів у першій половині опалювального періоду 2018-2019 років. Прем’єр-міністр Олексій Гончарук запевнив, що цієї зими субсидії, які вже призначені, скасовуватися чи переглядатися не будуть. “Тим, кому призначено субсидію, – вони гарантовано її отримають. Немає проблем з коштами державного бюджету для цього”, – сказав голова уряду.

February 2020 Ukrainian People

Пенсії: буде автоматичний перерахунок Бюджет-2020 також передбачає автоматичний перерахунок пенсій, який має відбутися з 1 березня. Формулу перерахунку схвалили у жовтні 2017-го року у рамках пенсійної реформи уряду Гройсмана. Формула враховує стаж, рівень зарплати людини та рівень середньої зарплати у країні – спеціальний показник для розрахунку пенсій. До перерахунку розмір мінімальної пенсії становитиме 1638 грн. Для Пенсійного фонду видатки бюджету заплановані в обсязі 172,6 млрд грн. Але, за інформацією Мінсоцполітики, цього може виявитись замало – Пенсійному фонду у 2020-му може додатково знадобитись 23 млрд грн на виплату пенсій. Українцям, яким в 2020-му виповниться 60 років – і чоловікам, і жінкам – для отримання пенсії за віком необхідно буде мати не менше 27 років стажу. У 2019-му для виходу на пенсію потрібно було мати 26 років трудового стажу, а в 2017-м достатньо було лише 15 років. Літнім людям, які і до 65-ти не мають достатньо стажу, доведеться працювати і далі, або ж звертатися в органи соцзахисту для призначення соцдопомоги. У такому разі розмір соцвиплат буде дорівнювати прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб. Для тих українців, яким не вистачає страхового стажу, його можна купити.

“Євробляхи”: обіцяють поки не штрафувати 22 серпня 2019-го року завершився термін, протягом якого власники авто з іноземною реєстрацією мали можливість законно їх розмитнити і зареєструвати. На той час, за найскромнішими оцінками, в Україні залишалось понад 300 тисяч нерозмитнених транспортних засобів, а їхнім власникам загрожували штрафи до 170 тисяч грн або навіть конфіскація. На тлі протестів “євробляхарів” президент Володимир Зеленський ініціював закон про нову відстрочку до 1 січня 2020-го року. 12 вересня Рада відтермінувала введення штрафів на 90 днів (до середини грудня), а 19 грудня – відклала штрафи уже до кінця року. Наступного дня в уряді провели нараду з представниками поліції та головою громадської організації “Автоєвросила” Олегом Ярошевичем, яка проводила акції під стінами Кабміну. За підсумками зустрічі в МВС заявили про досягнення компромісу щодо питань розмитнення авто. У Кабінеті міністрів пообіцяли на першому засіданні у новому році (14 січня) розглянути два законопроєкти про спрощення процедури розмитнення та відтермінування на 180 днів штрафів, прийняття яких вимагали активісти. А після засідання уряду це питання протягом місяця мають врегулювати у Верховній Раді. До прийняття нових законів поліція накладати штрафи не буде.

Тарифи Укрпошти: листи і бандеролі подорожчають Із січня поштовий оператор підвищує тарифи на міжнародні відправлення у декількох категоріях. Зокрема, зміниться вартість доставки дрібних пакетів до країн Зони 1 та Зони 3: для відправлення масою до 250 г зросте на 0,25 долара, від 250 г до 2 кг – на 0,5 долара.

Таким чином, для відправлень з урахуванням збору за рекомендований статус (цей збір не зміниться) та ПДВ, фінальний тариф до сплати без знижок становитиме: на дрібні пакети вагою 0-250 г – від 6 до 6,3 доларів, вагою 250-500 г – від 11,4 до 12 доларів. Підвищення становитиме 3-5%. “Щодо посилок масою від 10 кг, зміниться тариф лише для чотирьох країн: Велика Британія, Канада, Росія та США”, – розповіли в Укрпошті. Водночас, вартість доставки до країн Зони 2 залишиться незмінною. Підвищить з 1 січня Укрпошта тарифи і на послуги з пересилання простої кореспонденції та простих бандеролей на 12,5% для неопріоритених та на 10% – для пріоритетних відправлень. На 14,2% підвищаться тарифи з пересилання рекомендованих відправлень – із 7 до 8 грн. Зростуть із 1 січня і тарифи на доставку періодичних друкованих видань за передплатою – у середньому на 12-15%. Серед причин зростання тарифів в Укрпошті назвали падіння тиражів друкованої преси, які, за прогнозами компанії, падатимуть і надалі через цифровізацію та скорочення кількості жителів країни, особливо жителів сіл, які є основними передплатниками.

“Укртелеком” підвищить тарифи на 20% “Укртелеком” з січня 2020 року підвищує щомісячну плату на послуги фіксованої телефонії на 18-24 грн (20-24%). “Наприклад, тариф “Домашній Безлімітний”, що включає 1000 хвилин на міжміські дзвінки, 200 хвилин на мобільні номери і безлімітну місцеву телефонію, змінюється з 99 до 123 грн на місяць. Це на рівні мобільних операторів... Тариф “Домашній Базовий” (500 хвилин міжмісто і 120 хвилин на мобільні номери) – з 94 до 117 грн. Тариф “Простий” – з 67,10 до 73,81 грн на місяць”, – пояснив він. Також змінюється плата за послуги доступу до мережі інтернет, послуги міжнародного телефонного зв'язку, додаткові та інші супутні послуги, умови акцій на послуги доступу до мережі інтернет. Крім цього, з січня 2020 року змінено вартість користування послугами: проводового радіомовлення, IP-телекса, надання в користування з'єднувальних ліній, надання ліній безпосереднього зв'язку, підключення обладнання охоронної сигналізації. Для населення максимальна абонплата за дротяний телефон без погодинної оплати місцевих дзвінків, підключений по окремій лінії, з 2020 року збільшиться з нинішніх 55,92 грн до 61,51 грн. https://www.epravda.com.ua/

Н а ш а і сто р і я

ТРАГЕДІЯ УКРАЇНЦІВ ЗАКЕРЗОННЯ Як українців Закерзоння примусово виселяли з території Польщі до УРСР

Повного тексту Угоди від 9 вересня 1944 року також не було оголошено до відома населення. Поширювалися лише невеликі афіші за назвою “Повідомлення для українського, білоруського, російського і русинського населення про можливості й порядок евакуації на територію України”. Евакуація повинна була закінчитися до 1 лютого 1945 року. Насправді, терміни евакуації українців продовжували декілька разів аж до кінця червня 1946 року, а так звані “зачистки” тривали і у липні-серпні 1946 року.

Змушували покидати рідну землю

Володимир СЕРЕДА, голова Об’єднання товариств депортованих українців “Закерзоння”. 21 липня 1944 року в Москві, очевидно, на противагу еміграційному польському уряду в Лондоні, було створено маріонетковий тимчасовий орган виконавчої влади в Польщі з гучною назвою “Польський комітет національного визволення” (ПКНВ). Можна би й не згадувати про цей комітет, якби його існування, хоча і формально, не визначало майбутню долю 700 тисяч українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини. 27 липня 1944 року СРСР укладає з ПКНВ угоду про польсько-радянський кордон. Угода ніде не була опублікована та ніким не ратифікована, то залишимо без відповіді питання про її правовий статус.

Кордон провели по лінії Керзона За основу радянсько-польського кордону взято так звану “лінію Керзона” з окремими відхиленнями на користь Польщі. Саме англійський міністр закордонних справ лорд Джордж Керзон ще в грудні 1919 року запропонував таку лінію розмежування між воюючими тоді більшовицькими і польськими військами. Її підтвердила Найвища рада Антанти 8 грудня 1919 року. Таким чином, після 27 липня 1944 року виникло реальне Закерзоння, а згадані вище сотні тисяч українців – споконвічних мешканців західних українських етнічних земель – опинилися на території майбутньої повоєнної Польщі, стали закерзонцями. Слід наголосити, що міждержавний Договір між СРСР і ПР про радянсько-польський кордон був підписаний у Москві лише 16 серпня 1945 року, а став чинним після обміну у Варшаві ратифікаційними грамотами аж 5 лютого 1946 року. Але повернемося до 1944-го. 9 вересня у визволеному польському Любліні голова Раднаркому УРСР М. Хрущов і голова ПКНВ Е. Осубка-Моравський підписують сумнозвісну Угоду про евакуацію українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі. Згідно з цим документом, по-перше, українців із Закерзоння евакуювали до УРСР. Який цинізм! А подруге, ця так звана евакуація, відповідно до Угоди, повинна була відбуватися винятково добровільно.

February 2020 Ukrainian People

На першому етапі до кінця 1944 року евакуація формально ніби не була примусовою, але, фактично, всіма доступними методами українців змушували покидати рідну землю. Переважно, виселяли українців на цьому етапі з Холмщини, де вже в 1942-1943 роках від зброї польських підпільних боївок гинули наші люди. Навесні ж 1944 року там прокотилася хвиля масових убивств українців, а їхні оселі спалено (Сагринь, Бересть, Ласків, Верешин, М’ягке, Модринь, Новосілки, Шиховичі). Зовсім цинічно, з грифом “строго таємно”, про “добровільність” евакуації, зокрема, холмщан, 2 листопада 1944 року у листі до Президії КНР (Крайова національна рада) і ПКНВ звертався люблінський воєвода Казімєж Сідор: “...теза “добровільності” в угоді про переселення є неслушною, і ми повинні йти на примусове переселення ...”. Новостворена тоталітарна польська влада повсюдно: по-перше, ліквідувала українське організоване громадське життя, та ще напередодні 1944-1945 навчального року – українське шкільництво на Холмщині та Південному Підляшші, а незабаром – і на решті території Закерзоння; подруге, позбавила українців права на землю під час проведення аграрної реформи; по-третє, обклала їх непосильними податками, обов’язковими контингентами. Наведені засоби “стимулювання” так званої евакуації українців, однак, не давали бажаного результату. На початку весни 1945 року переселенська акція зазнала краху. Почалася нова хвиля масових убивств українців, зокрема, у Надсянні, Любачівщині (Павлокома, Пискоровичі, Малковичі, Гораєць, Бахів, Березка, Сівчина, ...). Тоталітарний польський режим почав відкрито заявляти про примусовий характер переселення українців. За дорученням польського уряду 24 липня 1945 року у Варшаві провели конференцію за участю спеціально відібраних українських діячів, звісно, лівих переконань, надіючись, що вони допоможуть владі у проведенні виселення українців. Однак, всі вони одноголосно заявили про бажання українців жити на своїй споконвічній землі.

ДИСТРИБ'ЮТОР

ДЕРЕВ'ЯНИХ ТА ВІНІЛОВИХ ПІДЛОГ

ВИБЕРІТЬ З ПОНАД 1000 РІЗНОВИДІВ ПІДЛОГ, ІДЕАЛЬНИХ ДЛЯ КОМЕРЦІЙНИХ ТА ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ SOLID & ENGINEERED WOOD WATERPROOF LUXURY VINYL PLANK LAMINATES Carpet Tiles

1665 Jarvis Ave. Elk Grove Village, IL

847-655-2555 TAWAPROFLOORING.com

А їм у відповідь директор Бюро Президії Ради Міністрів Польщі Юзеф Жуняк: “Хоча громадяни одноголосно хотіли б залишитися тут – гадаю, що це буде неможливо... Ми маємо тенденцію стати національною державою, а не багатонаціональною”.

Скерували три дивізії У кінці серпня – на початку вересня 1945 року стався різкий поворот у політиці комуністичної влади Польщі щодо виселення українців із Закерзоння.

22 серпня 1945 року за дорученням віце-прем’єра Владислава Гомулки у Міністерстві громадянської адміністрації проведено чергову нараду, але вже за участю шефа Генштабу ВП, командирів спеціально сформованих піхотних дивізій (3-ї, 8-ї і 9-ї) і шефів Ряшівського і Люблінського воєводських управлінь Громадської безпеки. Вказані три дивізії були скеровані в райони Перемишля, Ліська і Любачева, де вони з 3 вересня 1945 року розпочали де-юре примусове виселення українців до УРСР. Отже, так звана евакуація українського населення не тільки де-факто, але й деюре стала примусовою. Насильство з боку ВП, пограбування, лічені години на виїзд, нелюдські умови переїзду до нових місць проживання і масові вбивства українців не тільки нелегальними польськими боївками, але й підрозділами польського війська (WP) (Завадка Морохівська на Сянщині – історична

адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР та Польщі. Центром повіту було місто Сянік, розташовувався на Лемківщині), корпусу внутрішньої безпеки (KBW) (Гораєць, Старий і Новий Люблинці, Кобильниця Руська на Любачівщині), військ охорони кордону (WOP) (Терка у Західній Бойківщині) – такі реалії депортації українців. Усього ж на територію УРСР у 1944-1946 роках, згідно з підсумковим звітом, було депортовано 482 880 українців, реально – дещо більше. Залишаємо без обговорення питання про ліквідацію УГКЦ у Надсянні, на Західній Бойківщині, Лемківщині, вбивства священиків, трагічну долю перемиських греко-католицьких єпископів Блаженних Йосафата Коциловського і Григорія Лакоти, як і брутальну заборону відродженої на початку 40-х років минулого століття УАПЦ на Холмщині та Південному Підляшші. Архівні документи, висновки науковців, свідчення, спогади учасників цих подій, без жодних сумнівів підтверджують, що у 1944-1946 роках майже півмільйона українців із Закерзоння були не добровільно евакуйовані на територію УРСР, а примусово виселені, тобто депортовані за етнічною ознакою. Також беззаперечно примусовим було виселення понад дев’ятьох тисяч українців з околиць Медики біля Перемишля у 1948 році і майже 33 тисяч українців з району Нижніх Устрик у 1951 році тогочасної Дрогобицької області, які були передані ПНР.

Дати правову та політичну оцінку примусового виселення Об’єднання “Закерзоння”, суспільно-культурні товариства депортованих українців, починаючи ще з 1990-х років, домагалися від найвищих органів державної влади України об’єктивної політичної і правової оцінки примусового виселення українців із Закерзоння на територію УРСР як депортації за етнічною ознакою і надання виселеним із Закерзоння українцям статусу депортованих. До 60-річчя цієї депортації було досягнуто перших позитивних результатів. Зокрема, 17 лютого 2005 року у Львові відбулися виїзні слухання Комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України (голова комітету Г. Удовенко), на яких було прийнято Ухвалу, яка давала хід вирішенню проблем депортованих українців.

23 вересня 2005 року, завдяки й нашим зусиллям, був підписаний Указ Президента України під досить промовистою назвою “Про заходи у зв’язку з 60-ю річницею примусового виселення етнічних українців з території Польщі”. Лише протягом 2014-2015 років до 70-річчя депортації українців із Закерзоння Об’єднання “Закерзоння” тричі зверталося до Президента і Голови Верховної Ради України з переконливими проханнями про об’єктивну політичну і правову оцінку нашого виселення як депортації за етнічною ознакою і надання виселеним у 1944-1951 роках з території повоєнної Польщі українцям статусу депортованих. У 2019 році виповнилося 75 років від початку депортації українців із Закерзоння на територію УРСР. До багатьох попередніх звернень Об’єднання “Закерзоння” до Верховної Ради України 31 березня 2018 року додалось останнє з настійливим проханням проголосити 2019-й Роком депортованих українців із Закерзоння, затвердити план державних заходів та прийняти відповідну Постанову Верховної Ради України. Об’єднання “Закерзоння” вважає, що об’єктивна політична і правова оцінка Верховною Радою України цієї так званої евакуації – винятково внутрішня українська справа, її позитивне вирішення не може мати жодного негативного впливу на сучасні міждержавні українсько-польські взаємини. Безсумнівно, що ми не байдужі до питань про збереження місць, святинь нашої національної й історичної пам’яті, поховань наших предків на території сучасної Польщі, до проблем, породжених депортаційною акцією “Вісла”. Однак, пам’ятаючи світлі і не забуваючи трагічні сторінки нашого минулого, заради утвердження добросусідських українсько-польських взаємин у своїх діях незмінно керуємося християнською засадою “Пробачаємо і просимо прощення”. Ухвалена Верховною Радою України Постанова “Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках”(08.11.2018) – це суттєвий крок на шляху утвердження історичної правди про ще одну трагічну сторінку новітньої історії українського народу. http://www.golos.com.ua

Війна

ХАНТЕР (Н о в е л а)

Валентин В.Бугрим, м.Київ Вчений. Журналіст. Педагог. Публіцист. Іміджолог. Рекламіст. Публіцист. Поет/прозаїк. Літературознавець. Громадський діяч. Посол Миру. За освітою – журналіст, електромеханік, історик. Генерал-хорунжий Українського козацтва. За покликанням – мислитель, гуманіст, лідер, новатор, дослідник, літератор, природолюб, шахіст... Доктор філософії (із 2014 р.). Академік Української міжнародної академії оригінальних ідей (з 1997 р.).

16 січня – День пам’яті захисників Донецького аеропорту

К А С К А (Н О В Е Л А)

Бій за Аеропорт із проросійськими найманцями-вбивцями не вщухав уже 242-й, як потім виявилося, останній день... Зруйновано старий термінал, остаточно впала диспетчерська вежа, яку до кінця утримували українські бійці. У новому терміналі бої точилися за різні його поверхи: наші захисники утримували перший, а підвал і верхні поверхи вже контролювалися ворогом. Та Аеропорт тримався – на патріотизмові та мужності його оборонців, які чинили бойовикам шалений опір із усіх видів зброї, яку мали в наявності... Залишалася купка воїнів, 20 “кіборгів”, як називали українських захисників Аеропорту вороги. Лиця чорні, як у шахтарів, камуфляжі – розшматовані, у багатьох перебинтовані руки, ноги, ребра, груди, голови. Командування прийняв останній у групі офіцер-десантник, старший лейтенант Іванко ЗОРЯНИЧ (Позивний “Краб”). Маленький на зріст, худенький, з “буравковими” очима і проникливим мужнім поглядом. Хтось передав йому к а с к у! Він узяв її, подивився, покрутив і накинув на голову. – Завелика, – сказав, продовжуючи: – Під час навчання, на 3-му курсі до нас приходив військовий історик і багато розповідав про каски. Єдине, що пригадую: каски бувають сталеві і титанові; вони захищають від малопробивних куль, інколи ранять шию та головне – вони додають впевненості. Зняв її, потім ще раз одягнув. “Шатай-болтай”? Передав к а с к у високому, з головою, як макітра, побратимові. Той відразу одягнув. І раптом ... дзень! Ворожа куля зрикошетила від його к а с к и просто ... у скроню командирові ... А услід – ще й пролунав вибух, бойовики підірвали нові поверхи, бетонні перекриття, і стеля в секціях Аеропорту обвалилися, ховаючи під собою українських “кіборгів”... Але Іванко Зорянич цього вже не чув і не бачив ... ... Тарас Кобзарюк вижив, його, контуженого, захопили бойовики. Повернувся з полону, організував із добровольцями-десантниками спецоперацію, відкопав із побратимами у бетонних руїнах, під завалами к а с к у і вручив її рідній сестрі Героя України Іванка Зорянича – Ірині ...

February 2020 Ukrainian People

Минав жовтень першого року російсько-української війни на Донбасі. На позицію бійці ходили втрьох, але й цього разу знову повернулося двоє. Працював ворожий снайпер. – Схоже, – сказав старший лейтенант Олег Лесик, – молодняк пригнали. Для “обкатки” на нас, так би мовити. Доведеться і нам снайпера викликати. Через тиждень у роту прибув Микола Хижняк, та не сам, а з Хантером. Йому було 57 років, дружина і неодружений син померли, – то й залишався сам. Усе життя працював лісником. Та й мешкав на околиці села, майже в лісі. Стріляти його навчив ще дід. Мисливцем був, як казали про нього люди, вродженим. У військкоматі одразу йому відмовили – через собаку. Та наполягання Миколи перевірити його снайперське уміння завершилися успіхом. Його скерували туди, куди сам дуже прагнув, у школу снайперів “Дике поле” – громадську організацію, яка проводила курси зі спеціальної стрільби для цивільних осіб та військовослужбовців Збройних сил України. Стріляв із СГД, яких було вдосталь, хоча це вже й застаріла зброя; потім – із гвинтівки VPR-308, яка була створена на основі карабіну Z-008 українською фірмою “Зброяр”. Тож прибув на передову вже сертифікованим стрільцем, одержав снайперську гвинтівку “Форт-301” калібру 7,62 на 51 мм, яку постачили батальйону територіальної оборони “Полтавщина”, маскхалат і два бронежилети: для себе і також для Хантера. Попросив бійців не називати його снайпером, а просто – “Стрільцем”, за позивним іменем. А на запитання що означає Хантер, сказав: – У перекладі з англійської мови – це мисливець. Так назвав собаку мій син. Я – мисливець і вівчарка – мисливець. Собака – друг Людині, але не кожна людина – друг собаці! Східно-європейські вівчарки загалом – дуже розумні тварини, а ця була ще й добре навчена досвідченим кінологом та натренована господарем. Командир розповів, де ймовірна позиція ворожого снайпера, хоча, звісно, вона постійно міняється. Та й чи один він там? Вночі Микола пробрався у посадку, заліг під молодим ліщиновим кущем, за кілька метрів примостився Хантер. У тепловізор та в приціл видивлявся ворожого снайпера. Йому було відомо з курсів від інструктора, що тепловізор на відстані 1000 метрів не розрізняє, хто це є: людина чи тварина. І він дуже переживав за вівчарку, щоб вона не сполохалася чи не піднялася, або на щ о с ь відреагувала. ...Вичікування тривало аж до світання. Господар, усе видивляючись ворога крізь оптику гвинтівки, почув раптом, як зойкнув Хантер. І він миттєво натиснув на гачок ... В наступні дні розвідувальні трійки поверталися в місцерозташування у повному складі... Ховали Хантера неподалік від бліндажа, з військовими почестями... 12 травня 2018 р, прифронтовий. Сєвєродонецьк на Луганщині.

ГРАНАТОВИЙ М Е Д (Н о в е л а)

На український блок-пост підійшов із неконтрольованого села якийсь дід у потертому одязі з картатою сумкою. – Здрастуйте, ребята, – промовив. – Будьте і ви здорові, – озвалися бійці. – Оце імею три улика, – продовжував дід, – трохи качнув медку та й хочу угостити вас. Де поставити банку? – Та ставте отам на столі, – сказав сержант Василь. Дід хутко вийняв із сумки 3-літрову банку жовтуватого меду, ще обережніше поставив її на стіл. – Що ми винні вам? – уточнив лейтенант Іващук. – Та нє, – кушайте, – сказав дід, – а мені надо поспішати, бо улики не закриті кришками, а хмари он уже чорніють. – І квапцем попрямував через кущі до посадки. – Василю, – запитав офіцер, – ти тут майже рік: Чи бачив раніше цього діда, чи проходив він наш блок-пост? Звідки він? – Людей багато шмигає, – відповів сержант, – важко пригадати. Але з медом оце вперше. Міг й інший пост проходити. – Ну, добре. Вечором почаюємо зі свіженьким медком, – закінчив командир. Тут підійшов старший солдат Петро, який чув розмову про мед. – Чим вас тут пригостили? Де той мед? – І вже сам побачив на столі банку. – Щось дивна кришка на банці… Чи дід заощаджує їх та дірки заливає “ебоніткою”. Та й мед, як для серпня, щось густуватий... Щоправда, – жовтий, із соняшника брали. А, може, ще торішній трохи підігрів. Та поки мед повністю не загустів, – продовжив Петро, – його ліпше розлити у менші посудини, так зручніше буде користуватися. У нас є літрові банки з-під домашньої консервації. Зараз я їх ще промию і тоді розіллю. У мене батько пасічник, допомагав йому, – зауважив гордовито солдат, – то я трохи кумекаю в цьому ділі. Три вимиті літрові банки швидко підсохли на сонці і чекали наповнення цілющою рідиною. Раптом бійці почули, як хтось з-за кущів їх кличе. Як виявилося, дідові стало зле, може, дійсно перегрівся на сонці, чи щось інше. Він присів у холодку, думаючи, що серцевий напад швидко мине. Бо дуже поспішав. Але напів-непритомність не минала, тому й глухувато кликав він допомогу. У цей час Петро повільно відкупорював кришку на банці з медом і, привідкривши її, ... похолов. Від кришки всередину банки тягся міцний шовковий, жовтуватий, як і сам мед, шнурок. Здогад промайнув миттєво, і Петро, схопивши банку двома руками, вибіг із вагончика надвір. Не добігши до кущів, а вони були вже недалеко, щосили жбурнув туди банку. Пролунав вибух і почувся хрипкий смертельний зойк діда ... Чаювали бійці мовчки, без меду, зате усі – живі-здорові. Серпень, 2019 року

Let us HeLp protect Your dreAms. Renata Tolvaisaite, Agent 325 N Milwaukee Ave Ste C Wheeling, IL 60090 Bus: (847) 215-8989 Fax: (844) 811-4101 rtolvais@amfam.com

24-Hour cLAims reporting & customer service 1-800-mYAmfAm (692-6326) Home | Auto | Life | Business | fArm & rAncH

AmfAm.com

American Family Mutual Insurance Company, S.I. and Its Operating Companies, American Family Insurance Company, American Family Life Insurance Company, 6000 American Parkway, Madison, WI 53783 010996 – Rev. 7/17 ©2015 – 11496248

В и д а в н и цт в о

КОСМІЧНА ФУГА ШЕВЧЕНКА Проф. Олександр Кіцера, доцент Олександр Завадка, Козак НЕВАДА Кожна творча особистість має своє вершинне творіння. Ілюзорне чи реальне, рідше – реалізоване. Заради досягнення ілюзорної вершини творчості – здобуття філософського каменя чи еліксиру молодості – продав душу сатані архімаг і чарівник Йоганн Фауст. Проте, не конче платити високу (чи низьку – аж до пекельних глибин) ціну. Інколи вистачить віддати лише частину себе: відсунути звичні заняття, перекинути стрілку життя на іншу колію.

ікарі і Шевченко. Що спільного, скаже обиватель, між лікарюванням і поезією? Часткову відповідь я знайшов, готуючи доповідь-презентацію “До Ескулапа на ралець”. Лікар – це, перш за все, інтелігент, принаймні, повинен ним бути. До таких і тягнувся поет-художник. А вони – до нього. Не до дядька в кожусі й кучмі, а до інтелігента, багатогранно обізнаного, що вільно читав польською і французькою твори світового письменства. Недаремно до традицій Лікарської Комісії НТШ твердо увійшла щорічна “Шевченкіана медика”. То чому б лікареві не возвеличити Шевченка? Тим більше, лікареві – членові всесвітнього академічного товариства його імені! Олександр Завадка з дитинства захоплювався фантастикою. Серед близьких йому тем – космічні подорожі та колонізація космосу, нанотехніка і наномедицина, продовження життя людини щонайменше до 150 років. На якомусь етапі життя його другим (якщо не першим) заняттям стала видавнича справа. Сама назва видавництва – “Наутілус” – виразно промовляє, що й нині доцент О. Завадка не відмовився від фантастики та футурології. Про це свідчать наукові журнали та книги, які він видає, зокрема, переклад українською Scientific American (Світ Науки). А ще багато такого, за що не беруться інші видавці: медичні енциклопедичні словники, атласи. І низка видань, які виходять поза межі медицини, але не поза межі запитів інтелігентної людини.

February 2020 Ukrainian People

І нарешті – Шевченко. Кожен з нас знає його популярну, хрестоматійну поезію. А, проте, є глибинний Шевченко – у світовому, космічному вимірі. Мислитель, філософ, виразник дум, близьких не лише українцям. Але цей космічний Шевченковий вимір приходить уже в зрілому віці. І до Олександра Завадки, і до мене – завдяки одному полякові, з тих самих “ляхів”, що їх поет і проклинав на сторінках своїх творів, і з якими приятелював на засланні. (Прочитаймо його листування з Броніславом Залєським та незмінні вітання на адресу ксьондза Михайла Зельонки). Йдеться про Єжи Єнджеєвіча і його “Noce Ukraińskie” – біографічний твір про Шевченка, що не має собі рівних за глибиною осмислення. Раз або двічі на рік я перечитую цю книгу і щоразу знаходжу щось нове. Тож не дивно, що цей поляк став чи не основним стимулом для Олександра Завадки прочитати Шевченків “Кобзар” по-новому. Те, що не увійшло до “традиційних Кобзарів”, що свого часу викреслили цензура чи й сам поет. Як наслідок – либонь, найповніший “Кобзар” з усіх дотеперішніх. Стривайте, скаже скептик, чи не забагато вже тих “Кобзарів”? Від першого, написаного “ярижкою” і надрукованого за сприяння Євгена Гребінки на кошти Петра Мартоса з офортом Василя Штернберга, що вмістив лише вісім творів, до 1985 року – 124 видання “Кобзаря”. А за незалежності?! І хто лише не ілюстрував! Сам Шевченко, Яків де Бальмен, Їжакевич, Пимоненко, Сластіон, Трутовський, Кричевський, Касіян… І

бойчукісти Іван Падалка та Василь Седляр. Й інші, “їм же несть числа”. Але ніколи ще не було “Кобзаря” на 2000 сторінок. Ілюстрованого творами світової слави мистців різних епох: Рафаеля, Мікеланджело, Рубенса, Рембрандта, російських “передвижників”, класика біблійної графіки Доре, а ще – Пікассо, Гойї... І “лубочними” образками на зразок того ж “Козака Мамая”, що батько Григорій привіз малому Тарасові з ярмарку. Є, звичайно, і малярські твори самого Тараса Шевченка. Для чого це поєднання? Чи це просто ілюстрації, чи щось більше? Здебільшого, у вірші й художньому творі, репродукованому поруч, прочитується одна думка, одна глибинна проблема. Але часто вони розмежовані географічно і в часі. Постривайте, та це ж фуга! В музиці – подання теми одночасним поєднанням декількох мелодійних ліній. Палестрина, Фрескобальбі і, звичайно ж, Й.С.Бах. Бароко, романтизм. У ХХ столітті – Гіндеміт, Шостакович, П’яццола… А в малярстві? Чурльоніс. Пам’ятаєте? Тема: ряд ялинок, але вона, ця тема, подається двома мелодійними, пардон – малярськими лініями. Праця так і називається – “Фуга”. А в поезії? Класичний приклад – “Фуга смерті” австрійця Пауля Целана. Відзначається дивовижним поєднанням не тільки різних поетичних жанрів, але й видів мистецтва. Як наслідок, вибудовується певний асоціативний лад. І ось що важливо: “Трагедія Освенциму” усвідомлюється вже

не як національна трагедія євреїв, а як всесвітня. Так само і в Шевченка. Трагедії рабства, поневолення, знищення одного народу іншим, драма дівчини-покритки – всесвітні. Тож і подані в новому чотиритомному “Кобзарі” поєднанням двох мистецьких ліній: поетичного слова й образотворчого мистецтва. “Розведеного” в часі і просторі? Що ж, тим яскравіше підкреслено понадчасовість і понадпросторовість теми й Тараса Шевченка. Його належність Всесвітові. У статті до книги “Вибраний Езра Павнд” Ігор Костецький пише: “Лише те вважається вартісним, уві що включено все мистецтво”. Отож, 2000 сторінок тексту й образотворчого мистецтва: малярства, графіки, скульптури. Чотири томи. В сумі – правильний куб. Чи ж у цьому закодована якась символіка? Так! Бо куб – це щось гармонійно й органічно об’єднане, що складається з надійних і організованих квадратів! Окрім того, куб об’єднує простір і час: квадрат, що лежить в основі куба, – це минуле, адже на ньому все спирається; чотири бічні квадрати – це сучасність з її чотирма вимірами – виникненням (походженням), розвитком (у часі й просторі), занепадом і, нарешті, зникненням; верхній квадрат, який спирається на чотирьох бічних, – це майбутнє. Чи мав на увазі Олександр Завадка цю символіку, проектуючи видання у формі довершеної просторової фігури – куба? Підозрюю, що мав. Але загадав нам філософську загадку...

*** Вірші Тараса Григоровича я вперше прочитав у юному віці – шкільну програму не оминеш. Згодом глибше занурився у поезію завдяки гарному ювілейному виданню 1961 року. Запам’яталося, та не пройняло… Батько дивувався моїй байдужості, але й віднаходив у ній позитиви: “Ти знаєш, коли вийшли ці книги, людей арештовували за їх читання на Шевченківських вечорах…” Що ж такого небезпечного у цих віршах? Символ, який важко побачити зблизька. Вперше почав помічати після “Українських ночей” Єжи Єнджеєвича. Читав польською, і дивно було, як це поляк зауважує й описує такі глибинні речі – невже ніхто з українців на таке не здатен?.. Психопортрет генія виписано знаменито – від першого глибокого враження, яке справив козак-вершник на листівці, подарованій дідусем, до Золотої Грамоти. Її розповсюджували вже без Шевченка… Мрії – насіння вчинків. Як гарно й пишно зернятко проросло!.. Одразу по смерті Тараса Шевченка Італія, Болгарія, Греція, Сербія, Румунія відродилися до нового життя. Натомість, у Російській імперії запанувала ще темніша ніч. То ось звідки ця глибина викладу?! Шкільним учителем Єнджеєвича був Дмитро Яворницький. Його знамениту книжку про запорізьких козаків прочитав чи переглянув, мабуть, кожен свідомий українець. Потім був глибокий чотирисерійний фільм про Шевченка зі Ступкою в головній ролі… Представляючи Тараса Григоровича у телешоу “Великі Українці”, Богдан Сильвестрович – раптом! – зізнався, що безліч прочитаних і професійно запам’ятованих текстів Кобзаря не проймали його, аж поки не натрапив на Шевченкову “колись святую душу”. Це був ключ, який відкрив потаємні двері до зовсім іншого розуміння геніальних змістів. Тексти Шевченка – багатовимірні і, на превеликий жаль, не дають прямих вказівок чи ґрунтовних відповідей на болючі запитання. А їх безліч… “У зимову срібну ніч ми поїдемо на Січ…” Твердиня Духу, про яку не можна й на мить забувати. Як про неї не писати?! Але в Кобзарі про Січ – дуже мало, хоча всі героїчні тексти Шевченка пронизані духом і славою українського козацтва. Серце ж Поета переповнене праведним гнівом до ляхів-магнатів, царів, москалів, а найбільше – до місцевих хрунів, що занапастили свою і його Вітчизну. “Освічена європейка”, німкеня Катерина ІІ, стерла з лиця землі і Січ, і гетьманів, і славу козацьку. Не толерує Європа безрозсудної хоробрості, чим ми, українці, пишаємося. Байдуже спостерігала цю руйнацію (як і тепер, зрештою, спостерігає за тим, що діється в Криму чи на споконвічних українських землях Луганщини і Донеччини) – “і на Січі мудрий німець картопельку садить”… Вже й не садить, бо затоплені пороги і славетна земля з козацькими могилами. Платон створив ядро філософії. Всю філософію після нього можна вважати розширеним коментарем до Платона. Так само й творча спадщина Шевченка – величезний моноліт, який визначає постулати нашої ментальності. Однак, подальша робота над їхнім осмисленням вкрай потрібна. З невеликих за обсягом “Гайдамаків” у Григорія Грабовича вийшло 350 сторінок насиченого, змістовного пояснення. Напевне, всі ці непомітні глибини поеми мали на меті стимулювати уяву нащадків – щоб розвинути потяг до знань і просвіти. Шевченкова любов до українського народу поєдналася з глибоким розумінням причин його поневірянь. Він буквально

вибухав емоційно, коли хтось намагався схилити його до поміркованих поглядів у питаннях кріпацтва. Фатум невільництва постійно стимулював пошук шляхів до звільнення. Наш край умів гідно боротися, і завжди мав достойників, котрі чолом ставали перед загрозами. Одоакр символізує успішну боротьбу з Римською імперією, Самослав – з Аварським каганатом та імперією франків, Олег – з Візантійською імперією, Святослав – з хозарською, Данило Галицький – з монгольською, Сагайдачний – з Османською, Хмельницький – з поляками, Мазепа – з Російською імперією, Бандера – з Третім Райхом та імперією Совєтсько-російською… Як же стається, що таку славу, такі неймовірні жертви славних прадідів великих “правнуки погані” пускають за вітром, героїв стирають із пам’яті, а нащадків запрягають у ярмо? Пекло це Тараса Григоровича й розривало йому серце. Обурювався не тому, що сам із роду вільних козаків потрапив у кріпацтво, а що провідні верстви – як польські, так і українські – йшли на безсоромні зради і компроміси. У чому ж сила Тарасових слів, чому час не владний над ними? Кобзар є частиною української душі; прості рядки стають її струнами, збурюють почуття й думки… Розсіялись українці по цілому світі, та де б не жили, завжди мають із собою батьківщину у вигляді Кобзаря: будь-яка сторінка є одкровенням, лише читай чи слухай. Але ж слухають, та не чують!.. “Єсть на світі Воля, А хто її має?.. Ні долі, ні волі”. Не затримується та воля у нас. Була, та стільки разів втрачена. Бо кожне покоління має підтримувати цю ватру, непримиренно боротися за свої твердині духу. Харизма, яку мала наша країна, безумовна віра в можливості її обдарованого народу підтверджувалася не одним поколінням – чи в розквіті, чи в руїні. Життєві негаразди загартовують волю. Заслання, відсторонення від суспільного життя Петербурга, де він марно намагався довести, що Україна – не Росія, хворобливість, недіагностований діабет, кислотні отруєння, Аральська експедиція, постійна вогкість і побутова невлаштованість у Петербурзі остаточно підірвали здоров’я, не дали змоги завершити грандіозний проект. А такий точно був: поет поступово накопичував критичну масу понять і тем. Біблійні персонажі органічно інтегровані в український побут, псалми стають нарівні з колядками та різдвяними співами. Та бринить у них ілюзорна марність апостольських жертв, що “слово правди понесли по всій невольничій землі”. Марія у нього гине від голоду в бур’янах, а переспів пророка Осії, що накликає грізну кару на Ізраїль, якщо той не схаменеться і не вернеться

до зрадженого Бога свого, завершує “Погибнеш, згинеш, Україно, Не стане знаку на землі”. Звісно, все в апокрифічній формі Подражаній, Посланій та Одкровень… Але всі тексти наснажені небесами, польотом, і водночас міцно тримаються землі. Хтось має землю орати й засівати — та не кріпаком, хтось має панувати – та не як васал, і навчати потрібно – та лиш осягнувши одвічні істини. Вони прості: людина народжується вільною; тіло отримує безсмертну душу й зв’язок із Духом Святим; благими ділами, словами Мудрості можна поліпшити світ. Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, од Бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди!..

*** Видатний мудрець Британії Томас Карлайл у бесідах “Герої, вшанування героїв та героїчне в історії” вибудовує в свідомості читачів образи Героїв-богів, Героїв-пророків, а відтак – Героївпоетів. Проте вважає, що самотніми обелісками на цьому полі слави височіють лише постаті Данте й Шекспіра. Тарас Григорович Шевченко абсолютно органічно вписується в героїчні параметри і Пророка, і Поета. Для українців це очевидно. Однак, у всесвітньому вимірі Шевченкового постаменту – третього в цьому ряду – нема. Хоч пам’ятників у граніті, металі та гіпсі – чи не найбільше в світі. Буття спірально оновлюється: коли весь світ рветься в космос і творить епоху сталого розвитку, Україна знову потребує пояснення одвічних простих істин. 200 років тому з’явився український поет-герой, а сьогодні – чомусь лише “талановиті митці”. Тож не обходиться без Тараса Шевченка жодна суспільно значима подія. Чи закіптюжене графіті “Вогонь запеклих не пече” на Хрещатику, чи його уважний погляд на Майдан… А нещодавно одна реперка на День Незалежності горлала на всю Україну “Хрущі над вишнями вже не гудуть”… Думаємо і прозріваємо, віримо і не здаємося! 2000 сторінок автентичних текстів і контекстних ілюстрацій – зібрані в чотирикнижний куб, надруковані, оправлені й чекають свого місця на вашій книжковій полиці. Детальніше про придбання: на nautilus.com.ua

Ukrainian People February 2020

С п о рт

Зимові Юнацькі Олімпійські ігри-2020: успішний виступ української збірної

Сергій Хорун, власний кореспондент Ukrainian People Слав’янськ, Донецька область Дуже цікаві міжнародні спортивні події відбулися з 9 по 22 січня в швейцарському місті Лозанна. 39 українських юнаків та дівчат змагалися на третіх Зимових Юнацьких Олімпійських іграх і були представлені в 12 видах спорту. Найбільше українських юних олімпійців – в біатлоні, санному спорті, фігурному катанні, лижних перегонах та стрибках на лижах з трампліна. Варто назвати всіх наших юних спортсменів поіменно, адже не виключено, що найближчим часом хтось із них заявить про себе і в дорослому спорті. Отже: Біатлон, дівчата: киянки Жуковська Вікторія, Скрябіна Дарина, сумчанка Продан Тетяна та Скрипко Ганна з Чернігова. Юнаки: харків’янин Кінаш Степан, Козак Марк з Чернігова, киянин Кришталь Сергій та тернополянин Мандзин Віталій. Гірськолижний спорт: львів’янка Шепіленко Катерина та іванофранківець Філяк Тарас. На лижні траси вийшли сумчанки Компонієць та Нікон, обидві тезки-Анастасії та чернігівець Лісогор Олександр. В лижному двоборстві змагалися тернополяни Пилипчук Андрій та Ящук Валентин. Скелетон представила Дмітрієва Лансія з Дніпра. Стрибки на лижах з трампліна – тернополянки Герасим’юк Віталіна та Пилипчук Тетяна. У юнаків – Корчук

February 2020 Ukrainian People

Антон та Янюк Юрій, обидва – іванофранківці. Змагання зі спуску на санях у дівчат представили львів’янки Антонюк Надія, Мох Олександра та тернополянка Туницька Юліана. Юнаки: львів’яни Микуєвич Вадим, Пилипів Олег-Роман та Бабура Богдан з Тернополя. Сноубординг представлено киянином Мальованим Іваном. Фігурне катання: одиночник Кокура Андрій з Києва, парне катання – дніпряни Нестерова Софія та Даренський Артем, танці на льоду – харків’яни Чернявська Анна та Муратов Олег. Фристайл – рівнянин Коваленко Орест. Хокей 3 на 3 – дніпряни Любинець Поліна, Пасько Денис та киянин Трошкин Володимир. Шорт-трек представлений харків’янами Зарванською Тетяною та Федоренком Данилом. *** Нагадаємо, що Зимові Юнацькі Олімпійські ігри – це спортивні міжнародні змагання для молодих людей у віці від 14 до 18 років. Їх проводять кожні чотири роки, вперше відбулися в 2012-му в австрійському Інсбруку. З першої Олімпіади юні українці привезли додому три срібні нагороди. В фігурному катанні в змаганнях танцювальних пар Олександра Назарова та Максим Нікітін виграли для України першу срібну медаль, а дві інші здобули фігурист Ярослав Паніот у командному виступі та Марія Долгополова у шорт-треку в змаганнях змішаних естафет. Друга Зимова Юнацька Олімпіада відбулася в 2016 році в норвезькому Ліллехамері

і була більш вдалою для нашої команди. Першу олімпійську золоту нагороду виборола юна біатлоністка Дмитренко Христина, яка в гонці переслідування посіла перше місце. Срібна нагорода дісталась фігуристу-одиночнику Шмуратку Івану за командні змагання, а бронза – Кириченко Дарині в змаганнях у сноубордкросі. На треті Зимові Юнацькі Олімпійські ігри до Лозанни з’їхалися 1880 спортсменів з усього світу, порівну по 940 юнаків та дівчат. Виступ українських спортсменів був ще успішнішим, аніж попередні. “Бронза”, яку виборов в останній день змагань з “біг-ейру” фристайліст Орест Коваленко, стала четвертою медаллю для збірної України, що є рекордною кількістю нагород для українців в історії Юнацьких Олімпійських ігор. В дебютній спортивній дисципліні фрістайлу “біг-ейру” Орест став третім (перше місце здобув юний чех Матей Сванка, другий – американець Кірнан Фаган). Нагадаємо, що змагання “біг-ейр” (в перекладі з англійської – “велике повітря”) проводяться на великому трампліні сноубордистів, де спортсмен розганяється і стрибає, виконуючи в польоті різні трюки. Дальність стрибка сягає 30 метрів. Одразу після вдалого виступу Орест Коваленко поділився своїми емоціями: “Чесно кажучи, я зараз дуже схвильований, але водночас неймовірно щасливий. Потрапити на олімпійський п’єдестал було моєю мрією. Так, це поки що Юнацькі ігри, однак, цей здобуток має для мене велике значення!” Як бачимо, росте надійна зміна олімпійському чемпіону з

фристайлу Олександру Абраменку. Разом із “бронзою” Ореста наша команда здобула для України “золото” Володимира Трошкіна та “срібло” Дениса Паська в змаганнях змішаних команд з хокею 3 на 3 серед юнаків, а також “бронзу” спортивної пари Софії Нестерової та Артема Даренського в змаганнях інтернаціональних команд з фігурного катання. Цьогорічні змагання були привабливими тим, що МОК дав шанс виступити спортсменам в змішаних командних змаганнях. Саме тут наші юні олімпійці здобули повний комплект особистих нагород: золоту та срібну в хокеї 3 на 3, а також бронзову в фігурному катанні. Найвищі нагороди українські юнаки здобули в хокеї. Вперше в історії олімпіад стартував новий хокейний турнір 3 на 3. На ньому спортсмени не представляли окремо свою країну, а за жеребом було сформовано інтернаціонально по 8 команд серед юнаків та дівчат, які мають назву за кольорами. Пасько потрапив до червоної команди, Трошкин – до зеленої, а Любинець – до коричневої. Команди мали по 13 хокеїстів, грали трійками на півполя з одним воротарем 3 періоди по 16 хвилин. Кожні 50 секунд за сигналом трійки змінювалися, а воротарі – кожні 8 хвилин. Звісно, інтернаціональний склад команд додав труднощів в спілкуванні на майданчику, адже в турнірі брали участь спортсмени з Сингапуру, Катару, Туркменістану, Гонконгу. Але саме таким “нехокейним” державам МОК дав шанс здобути олімпійські нагороди та збільшити популярність хокею в світі серед молоді, а учасникам змагань – отримати нових друзів.

Українські хокеїсти зробили медальний дубль на Юнацьких іграх

З великою приємністю для України команди “червоних” та “зелених” перемогли своїх суперників і вийшли до фіналу, де наші хлопці розіграли золото “поміж собою”. Перемогла команда “зелених”, Володимир Трошкин – із золотою, а Денис Пасько – зі срібною нагородою. Незважаючи на не зовсім вдалі старти в інших видах спорту, наші юні олімпійці здобули для себе чудовий досвід в змаганнях найвищого міжнародного рівня. Тренери та фахівці проаналізують виступи своїх вихованців, і ми ще будемо радіти їхнім перемогам. На жаль, цей турнір для більшості спортсменів є єдиним в житті, адже юнацький вік – доволі короткий. Тож чекаємо наших юних олімпійців з виступами вже в дорослому спорті. Олімпійський турнір з хокею 3 на 3 нагадав мені наш вуличний хокей, в який ми грали ще в середині семидесятих років. Як тільки замерзав ставок біля селища, туди юрбами сходились хлопці з навколишніх вулиць. Частіше грали саме в форматі 3 на 3 та на одні ворота. Звісно, в нас не було такого спорядження, як у нинішніх хокеїстів. Точніше, його взагалі не було, тому грали хто в чому прийшов, навіть дехто і без ковзанів та з саморобними ключками. Інколи ключку замінювала сукувата гілка з дерева з кумедною назвою “кавінька”. Але за азартом, жагою до перемоги ми не поступились би й сьогоднішнім олімпійцям. Однак, незважаючи на величезну популярність хокею в тогочасному Радянському Союзі, на місцях майже нікому було проводити організовані змагання. В Україні була єдина хокейна команда майстрів – “Динамо” Київ, пізніше перейменована в “Сокіл”.

Бронзову нагороду в останній день зимових юнацьких Олімпійських ігор для нашої країни виборов Орест Коваленко

Орест Коваленко в дебютній спортивній дисципліні фрістайлу біг-ейру

Переможці зимової юнацької Олімпіади 2020 Денис Пасько та Володимир Трошкин

Софія Нестерова та Артем Даренський в змаганнях інтернаціональних команд з фігурного катання

М од а

Український бренд “A n n a B o” здобуває серця Артур Залуцький

A n n a B o – молодий український бренд етнічного одягу, який поєднав у собі традиційні техніки вишивки та сучасну стилізацію. Його весняно-літня колекція буде представлена до уваги чиказьких модниць 20 березня на Ukrainian People Fashion Show (Spring-Summer, 2020). Сьогодні в гостях в журналу Ukrainian People (Чикаго) засновник і дизайнер бренду – Наталя Марченко. – Наталю, кажуть, коли ми знаходимо “свою дорогу”, робимо те, що подобається, наша душа відчуває це. Починають “рости крила” і, здається, можемо гори зрушити з місця. Коли відчули, що дизайн і фешн – ваше? – Змалечку я була захоплена мистецтвом вишивки, творчістю та рукоділлям, незважаючи на те, що була лівшею. Перше знайомство з тканиною та вишиванням сталося, коли мама влаштувалася працювати надомницею, майстром ручної вишивки на місцеве трикотажне підприємство. Пам’ятаю, як ми в сімейному колі збиралися всією родиною і допомагали мамі вишивати. – Отже, привчалися творити змалечку? – Моє дитинство було наповнене батьківською любов’ю та родинними традиціями. Дитячі спогади глибоко засіли в свідомості і дуже вплинули на вибір справи мого життя. Підприємливість, незалежність, любов до спільної родинної справи і впевненість, що все залежить тільки від тебе і твого натхнення. – Де ви навчилися різноманітних технік вишивання та роботи з тканиною? – Мені дуже подобалося спостерігати за мамою – як уміло вона поводилася з тканиною та які техніки ручних швів застосовувала. Я дуже хотіла стати такою ж майстерною. Мама навчила мене техніки килимового вибивання, макраме, розповіла, як правильно обирати матеріал, як працювати з канвою, як відрізнити пряжу вовни від синтетичної на дотик і запах. З цього й почався мій зв'язок з тканинами, нитками, орнаментами та різними техніками ручної вишивки. Вчитися доводилось, сідаючи напроти тих, хто шив, вишивав й творив новий одяг – бо навчати лівшу важко. – Тобто, вже з дитинства знали, чим збираєтесь займатись в житті, яку професію оберете? – Хоч для мене вишивання було лише захопленням, яке приносило велике задоволення, проте, я ніяк не могла уявити це своєю професією. Тому батьки вирішили, що мені треба здобути фах економіста та юриста. До речі, ці знання мені дуже допомогли

February 2020 Ukrainian People

у створенні й веденні власного бізнесу, надто, на самому його початку. – Як вирішили розпочати власну справу? Не боялися, що забракне сил, ідей, грошей, нарешті? – В студентські роки я зустріла людину, яка підтримала мене в усіх моїх шалених ідеях. Це мій коханий чоловік, Борис, з яким ми в 2000 році заснували швейне приватне підприємство “Grandtex”. Сьогодні це підприємство машинної вишивки з сучасним обладнанням, яке надає послуги відомим брендам одягу з Європи. Ми завжди почувалися “на своєму місці”, займаючись цією справою, і ні на секунду не шкодували про створення власного бізнесу. Для нашої родини “Grandtex” – це місце, де кожен може реалізувати себе та свої креативні ідеї. Мій чоловік займається розробкою дизайнів художньої вишивки та дигітайзингом, тобто “перекладом” графічного дизайну мовою, що “зрозуміла” вишивальним машинам. Донька, Анна, вже з шкільних років зналася на всіх

процесах виробництва, а зараз є креативним директором в нашому сімейному бізнесі. Вивчаючи історію свого роду, я зацікавилась тим, який одяг носили мої предки, які орнаменти використовували, та яким був їхній родинний герб. Власне, це й стало натхненням до створення власного бренду. Тому в 2018 році було засновано бренд вишитого одягу “AnnaBo”. – Ви самі розробляєте дизайн, нові колекції чи працюєте командою? – Оскільки відповідаю не тільки за створення дизайну, але й решту основних операційних процесів виробництва, я не можу присвятити весь час на розробку дизайну. Тому в мене є чудова команда фахівців, з якою разом створюємо кожен елемент колекції. Маємо схожі бачення зручності і моди, а головне – розуміємо один одного з півслова. – Які тканини використовуєте? – Я – за “slow fashion” та здоровий підхід до життя, тому натуральність і екологічність

матеріалів стали однією з основоположних ідей в створенні колекцій “AnnaBo”. Ми орієнтуємось на якість, а не на кількість, саме тому бренд випускає обмежене число моделей. В створенні одягу застосовуємо тканини з льону, коноплі, кропиви, шовку та бавовни. У вишивці використовуємо також натуральні вовняні та бавовняні нитки. – Хто ваші клієнти? – Колекція речей “Ажурний Етно” в стилі бохо створена для жінок та дівчат, яким подобається сучасне поєднання жіночності та етнічності в моді. Одяг з нашої колекції вже відзначився на виставках в Ліверпулі, “The Bridе Show” в Абу Дабі, “Екскурсія Україною по подіуму” в Польщі, та на різних показах в Україні. Колекція надалі користується успіхом серед жінок багатьох країн. Наші клієнти – це люди, для кого сімейні цінності, жіночність й елегантність – понад усе. Тож “AnnaBo” – це гучний голос про те, що традиції нашого українського роду важливі завжди і в будь-якому куточку світу, незважаючи на мінливі течії часу.

Diaspora Фестиваль “Колядуймо разом” в Чикаго Ольга Руда Фото: Максим Прокопів На Різдво Христове віддаємо шану Спасителю Світу, славимо Його і Матір Божу божественним співом. Наші молитви та колядки є тим чистим промінням, що єднає Небо і Землю. Це – духовна спадщина, яка гуртує нас в одну велику християнську родину.

січня парафія Українського католицького собору святого отця Миколая (Saint Nicholas Ukrainian Catholic Cathedral) в Чикаго запросила українців діаспори на щорічний Різдвяний фестиваль “Колядуймо разом”. На цій величній ноті наша діаспора завершила Різдвяні свята. Відкриваючи концертну програму, Преосвященніший владика Венедикт (Алексійчук) підкреслив, що коляда у виконанні хорів завжди лунатиме свідченням єдності українців, як збереження прадавніх традицій наших культури та віри. Традиційно впродовж багатьох років хорові колективи різних парафій Іллінойсу, шкільні колективи, бандуристи, вертепи наповнюють різдвяними піснями цей столітній храм.

February 2020 Ukrainian People

ід купол величного собору ангели несли на крилах “Нову радість”, “На Різдво Христове”, “Пресвятая Маріє”, “Радуйся, земле”, “А В Україні стала новина”, “Павочка ходить”, “Небо і землю”, “Їде, їде Бог”, “Снігову колядку”, “На Свят-вечір”, “Коляду-колядку”, “На синім небі”, “Ой, через поле”, “Слава на небі Богу” та багато інших колядок та щедрівок. Перед гостями виступили колективи дитячого хору катедральної школи св. о. Миколая (керівник – Ірина Дичій), школи гри на бандурі при організації ОДУМ та школи “Дивосвіт” (керівник – Оксана Родак), хору ім. Богдана Плішки при парафії Непорочного Зачаття (диригент – Іван Шміло), хору “Славута” катедри св. о. Миколая (диригент – Оксана Петрів), ансамблю бандуристок “Чар-зілля”, школи бандуристів в Чикаго (керівник – Мотря Пошиваник-Кудиль), школи співу та гри на бандурі “Кобзарик” при парафії Непорочного Зачаття та осередку СУМ м. Палатайн (керівники – Іван Шміло та Леся Клімченко), хору “Ірмос” парафії св. Йосифа Обручника (диригент – Богдан Кулешко), хору “Благовість” Собору свв. Володимира і Ольги (диригент – Олена Новик-Балабан), дитячого хору “Водограй” осередку СУМ м. Палатайн (диригент – Марія Кириченко). Також вперше на фестивалі виступив фольклорний колектив “Свашки” (керівник – Ольга Допілко) та гурток хорового співу “Метаноя” при катедрі св. о. Миколая (керівник – Наталія Ясінська). Організатори фестивалю – Христина Мусій, Наталка Кокорудз, Юрій Матвіїшин та Анатолій Муштук – доклали чимало зусиль, щоб різдвяний концерт був цікавим і радісним – і для гостей, і для парафіян. Усі пожертви від концерту призначались на лікування наших військових. *** Людині властиво прагнути вічності, шукати в житті мету і натхнення… Але, навряд чи є щось гідніше, ніж вдосконалювати свій дух, жити і творити, міцно тримаючись за віру батьків, свої культуру й традиції. Саме це і є основою українського національного способу життя, національної пам’яті і реалізації української нації у світі. Низький уклін організаторам, усім учасникам концерту “Колядуймо разом”, ведучим програми Світлані Квет та Данилу Мельнику, священикам діаспорівських парафій Іллінойсу, гостям та жертводавцям. Даруючи свої таланти й складаючи пожертви на благодійність, ви не тільки дбайливо оберігаєте українські різдвяні традиції, але й передаєте безцінний скарб любові тим, хто прийде після вас.

Ukrainian People February 2020

“БЕZ ОБМЕЖЕНЬ” У США:

зустріч однодумців, які люблять українську музику і відчувають її серцем ліричні пісні”, – говорить Сергій. Утім, головне, за його словами, коли ти їдеш на Схід, бути там вчасно. Тому гурт виступає лише впевнившись у тому, що не відволікатиме бійців від військових обов’язків. “Ми виважено приймаємо рішення про поїздки на фронт, працюємо з перевіреними волонтерами, які орієнтують по ситуації – чи потрібні ми там, чи непотрібні”, – зазначає виконавець.

ЗАХІД

Ірина Басенко Топовий український рок-гурт БЕZ ОБМЕЖЕНЬ незабаром виступить перед американською публікою: івент-агенція EVENT UA анонсувала концерти гурту в Нью-Йорку та Чикаго у травні. Як розповіла очільниця агенції Лана Грамаковскі, виступ українських рок-романтиків був запланований давно. Гурт, який б’є рекорди популярності в Україні, вже давно чекають в США. “Гурт БЕZ ОБМЕЖЕНЬ, є унікальним, його знають не тільки в Україні, а й поза її межами. Багато людей закохані в творчість гурту і вважають хлопців дуже талановитими. Я мала нагоду побувати в минулому році на їх живому концерті в Торонто, і це – неймовірне видовище! Понад 14 тисяч людей зібралися під однією сценою, ми всі разом з канадською діаспорою пережили цей концерт на одному диханні. Гурт БЕZ ОБМЕЖЕНЬ є унікальним, і ми давно чекаємо їх в США”, – говорить Лана Грамаковскі.

СХІД Минулої осені в Чикаго пройшов показ фільму “Заборонений” режисера Романа Бровка. Це картина про Василя Стуса та інших дисидентів, у якій показані останні роки перед розпадом СРСР, які, втім, встигли зламати життя нескореним українцям і кинути їх під каток системи. Саундтреком до нього стала композиція “Колискова” від гурту БЕZ ОБМЕЖЕНЬ. Вона увійшла в альбом “Мільярди”, реліз якого відбувся у серпні 2019 року. Це не перший випадок співпраці рок-бенду з авторами патріотичних українських стрічок, до прикладу, у фільмі режисера Зази Буадзе “Позивний Бандерас” також звучить пісня гурту БЕZ ОБМЕЖЕНЬ під назвою “Воля”:

February 2020 Ukrainian People

“Бий за спинами барабан, грій нам душі, віри багаття. Слабкість стане силою нам, грайте, сурми, співайте, браття!” Патріотична тематика для гурту є надзвичайно близькою. На кожному концерті на сцені є прапор і обов’язково лунає пісня, присвячена захисникам України на Сході. Як розповів Ukrainian People Magazine фронтмен гурту Сергій Танчинець, музиканти досить часто відчувають, що потрібні бійцям на фронті зі своїми піснями, які нагадують воїнам про мирне життя. “Військовим хочеться “домашності”. Як і кожній людині, яка знаходиться не вдома, і сумує за рідними, їм хочеться чогось такого, що асоціюється з домівкою, і щось таке, що вони слухали, коли були вдома. Тому воїни люблять наші

Гурт БЕZ ОБМЕЖЕНЬ на українській сцені вже багато років. Починали музиканти у місті Мукачеве Закарпатської області ще 1999-го. У 2005 році рок-бенд стає учасником українського фіналу всесвітньо відомого фестивалю “The Global Battle Of The Bands” і виступає як “краща нова група Західного регіону України”. Професійна музична діяльність бере відлік від моменту підписання контракту з продюсером у 2006-му. Через два роки гурт змінив склад і нині у нього входять: фронтмен-вокаліст Сергій Танчинець, бас-гітарист Олександр Адаменко, гітаристи Андрій Радько та Ігор Рибар, барабанщик Олексій Бережний. Вже 12 років гурт працює в Києві, що відкрило перед ними величезні можливості. Закарпатський менталітет, за словами Сергія Танчинця, дещо відрізняється від столичного. Приміром, через природній бар’єр у вигляді гір, та історичну зміну кордонів, відчувається певна відірваність Закарпаття від загального ритму життя країни. Крім того, в цьому регіоні люди неофіційно живуть за іншим часом, а за покупками та в гості воліють їздити в сусідні країни.

БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ Та гурт завоював популярність у всіх куточках України, діставшись і за Карпатський перевал, і за Донбаські терикони, і підтвердив цим свою назву, адже для цих пісень справді немає жодних обмежень. У листопаді минулого року хлопці стали переможцями в номінації “Рок тільки рок” від M1 Music Awards 2019. Пісні з серйозним чоловічим вокалом, у поп-роковому або рок-стилі з пронизливими текстами запам’ятовуються ледь не з першого разу, викликаючи в слухача власні спогади та асоціації. “Без неї

ніяк”, “Листопад”, “Зорі запалали” – це пісні про кохання, але є композиції і про боротьбу, жертву, любов до країни: “Най би вже весна”, “Країна”, “Воля”, “Мамині слова”. Секрет популярності пісень БЕZ ОБМЕЖЕНЬ, на думку Сергія Танчинця, полягає в щирості. “Тут немає нічого вигаданого. Ви ж знаєте, що коли наприклад говориш неправду, вона тобою легко забувається А коли ти говориш правду, ти будеш пам'ятати її завжди. Ви знаєте це по собі, ми всі переживали це. А пісні насправді прості, там описується все те, що ми з вами всі вже переживали, а молодь буде переживати в майбутньому. Це все, що нас оточує це – наше життя. Я намагаюсь писати від серця, тобто правду, а її легко говорити, і вона легко запам'ятовується”, – говорить музикант.

МІЛЬЯРДИ Минулого року гурт випустив альбом “Мільярди”. Саунд-продюсером диску, як і двох попередніх релізів, виступив Артур Данієлян. П'ятий студійний альбом колективу було презентовано 25 серпня 2019 року у Києві на Співочому полі. У нього увійшло 7 пісень: “Зорі запалали”, “Не мовчи”, “Моя земля”, “Мільярди”, “Колискова”, “Весь світ”, “Літак надвох”. Реліз альбому музиканти закріпили масштабним туром, який продовжили вже в цьому році. Так, на лютий у колективу заплановано провести 23 концерти за 29 днів. А вже у травні БЕZ ОБМЕЖЕНЬ відвідають Сполучені Штати, зокрема, на запрошення івент-агенції EVENT UA, виступлять у НьюЙорку 16 травня та в Чикаго 17-го. Для публіки виконають нові та вже відомі хіти, пісні, які популярні в Україні та серед українців у всьому світі.

“Це буде така насправді зустріч однодумців, які люблять українську музику, які відчувають її серцем і душею, і яким хочеться почути пісні, написані серцем”, – анонсує подію Сергій Танчинець. Тож не втратьте нагоди зустрітися зі справжніми рокромантиками української сцени та поспілкуватися з цими патріотичними виконавцями. Більше інформації – на сторінці агенції у Facebook.

ІСТИННА КРАСА – ЦЕ ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ГАРМОНІЯ

Салон “О&В STYLE” допомагає втілити природне бажання жінки – добре виглядати, залишатися красивою і бажаною

Ольга Руда Про що мріє кожна жінка? Скажете – “їсти і не гладшати”? А ось і ні! Вона мріє про знайому фею, яка допоможе за одним помахом чарівної палички перетворитись із заклопотаної, стомленої, з тьмяним волоссям, поламаними нігтями, пересохлою шкірою Попелюшки, у свіжу, як троянда, привабливу, причесану, доглянуту Королеву. Таку, щоб і рідний чоловік не впізнав, а, упізнавши, закохався удруге. Переступивши поріг салону краси “О&В STYLE” – розкішного, елегантного, з мармуровими та гранітними поверхнями, каміном, вишуканими світильниками й сяючими підлогами, я зрозуміла – це саме те місце. Яке допомагає жінкам відчути себе прекрасними Королевами. Скільки часу ви готові виділити для себе у повсякденному житті? Для догляду за шкірою, для манікюру чи зачіски, щоб розслабитися, нарешті? Українські жінки мають одну спільну рису – вони настільки віддані родині, роботі, іншим справам, що про себе згадують в останню чергу. Провести пів-дня, або й більше в салоні краси – unreal, якщо ти не працівниця цього салону. Чи не так?

Так не мусить бути – впевнені засновниці та головні натхненниці салону “O&B Style” Олена Ковалик та Богдана Ліневич. З їхнього салону жінки не вибігають в гонитві за часом, а виходять зміненими й відпочилими – красивими і впевненими в собі. Цей унікальний салон можна знайти в передмісті Чикаго Park Ridge. Він гостинно відчинив свої двері для перших клієнток у вересні минулого року, і з того часу стає все більше популярним.

Стиль і комфорт Тут усе дихає стилем. Сучасні красиві меблі, виконані в чорно-золотих тонах, зручні крісла для клієнток, цікаві картини й модерні світильники. Салон “O&B Style” – це елегантна вишуканість інтер’єру у поєднанні з комфортом, який розслаблює й заспокоює. З приємною музикою, непідробною увагою майстринь-професіоналів, які зустрічають кожну клієнтку з турботою та любов’ю. “Головна ідея нашого салону – щоб люди могли приходити, відпочивати, забувати про повсякденність, клопоти і просто насолоджуватися гарною атмосферою. Не робити це тому, що, скажімо, манікюр – це необхідність, а приходити сюди, бо їм це подобається, бо це – час для них”, – говорить Олена Ковалик. Основами філософії цього закладу є: вишуканий інтер’єр, відповідальний підхід до стерилізації та гігієни, професійність майстрів. Любов до своєї роботи дівчата проявляють в усьому: в ретельно почищених нігтях, вдало підібраних кольорах, дбайливо загорнутих у білі рушнички інструментах, у догляді за шкірою обличчя й тіла, приємній музиці, приглушених тонах, аби налаштувати на відпочинкову ноту…

Спілкування і дружба У бізнесі засновниці салону – креативні. На ринку краси вони знайшли свою унікальну “родзинку” – особливість, яка відрізняє їх від конкурентів. Кожна клієнтка отримає тут не лише якісний догляд за нігтями, шкірою, волоссям, але й місце, звідки не хочеться поспішати додому. Тому що тут – затишно й приємно. “Ми не шукаємо клієнток на одну процедуру, ми знайомимося з ними для довготривалих стосунків. Створюємо маленьку ком’юніті, де можна спілкуватися з подругами, відвідувати

колективні події, – розповідає Олена. – Чому я цікавлюсь життям кожної людини? Тому що хочу навчити їх любити себе, так би мовити, зсередини. Зовнішність – це тільки підтримка того, наскільки ти себе любиш та поважаєш. Якщо людина пригнічена своїм внутрішнім станом, вона не буде і не хотітиме прогресувати в житті. Не захоче дбати про свої нігті, шкіру, волосся, витрачати час на себе. Це ознака того, що щось не так. І в цьому моменті я хочу ненав’язливо поспілкуватись з нею, порадити, підтримати”. Жінкам, які у великому місті відчувають нестачу спілкування та колективних інтересів, дуже потрібні такі салони, де можна бути не просто клієнтом, але й другом і важливою їхньою частинкою. Олена Ковалик переконана, що такий формат роботи сприяє мотивації з двох сторін – клієнти більше цікавляться салоном, і це мотивує бізнес розвиватися далі.

Все в одному “У “O&B Style” ми пропонуємо повний набір послуг, який включає манікюр, педикюр, стрижки, зачіски, макіяж, воскову депіляцію. Тут працює косметолог, який консультує і проводить чистку обличчя двох типів – апаратну та європейську. В майбутньому плануємо робити масажі, татуажі, full-SPA, а також послуги з підбору гардеробу та, власне, продаж ексклюзивного вбрання”, – говорить співзасновниця закладу, дизайнер-стиліст Богдана Ліневич. До відкриття салону його авторки готувалися півроку: продумували деталі, розробляли з фахівцями дизайн, встановлювали обладнання. Нині вони планують розвивати свій бренд: “Ми не зупинимось на досягнутому, мріємо, щоб кількість наших локацій зростала у різних частинах міста, а, можливо, й інших штатах”, – говорить Олена Ковалик. У новому році, який щойно розпочався, Олена та Богдана зичать усім здоров’я та запрошують до салону, аби порелаксувати та “відшліфувати” свою красу: “Головне – щоб людина завжди відчувала себе добре, незважаючи на всі навіяні ідеали краси. Зовнішня краса – це, все-таки, обгортка. Важливо почуватися добре такою, якою є, любити й свою зовнішність, і свій внутрішній стан. Треба йти до своїх цілей і не здаватися”.

Ус п і ш н і п р о є к т и

АГЕНЦІЯ “EVENT UA” ОБ’ЄДНУЄ ДІАСПОРЯН В ОДНУ ВЕЛИКУ РОДИНУ

Ірина Басенко “The Ukrainians. The more one hears and sees thеm the more they create a memory, which cannot be dulled”. Так описували нью-йоркські газети в 1923 році враження від концертів Українського Національного Хору, який виступав під керуванням маестро Олександра Кошиця і підкорив американську публіку. Сто років тому хорова капела Кошиця вирушила в світове турне з метою культурною дипломатії – аби донести світові, що Україна є, що ми – це окремий самобутній народ з величезною мистецькою спадщиною. Цю ж місію продовжують патріотичні українські артисти вже у ХХІ-му сторіччі. Після виступів на передовій україно-російського фронту, після успіхів на світових пісенних конкурсах, після топів у європейських чартах – вони прибувають до Штатів, аби розказати про Україну. Провідником українських артистів на американські сценічні майданчики та послідовником традицій культурної дипломатії є агенція “EVENT UA”. Заснована у 2017 році, нею керує Лана Грамаковскі, співвласниця, а також засновниця об’єднання Chicago_UA. Активна організаторка найцікавіших молодіжних вечірок, показів мод та фестивалів. Партнерами в компанії є також Олександр Балбус – відомий музикант, продюсер, композитор та співак, член академії Греммі, засновник радіостанції URC Radio, та Євген Антипенко (Онєгін) – знаний в Україні, як продюсер співачки ALYOSHA, відомий радіоведучий “АвтоРадіо Україна”. Агенція також має партнерів у Канаді. Команда “EVENT UA” – це нова генерація українських культурних діячів, підприємців, які пропагують нашу музику, організовуючи концерти в Північній Америці. Лана Грамаковскі розповідає, що мета роботи “EVENT UA” – популяризація творчості талановитих українських виконавців та гуртів, організація й розвиток культурних проєктів, заходів у Північній Аме-

February 2020 Ukrainian People

риці та просування позитивного іміджу України за кордоном. - Таким чином намагаємось об’єднати діаспорян в одну велику родину, познайомити громаду з молодими українськими зірками, групами та митцями. Вони давно відомі в Україні, збирають повні стадіони та великі концертні зали, мають сотні тисяч, часом мільйони фанатів, а ми тут, за кордоном, практично нічого про них не знаємо! – говорить Лана. Тому партнери постійно ставлять перед собою нові виклики, продовжуючи “по цеглині” будувати потужну агенцію зі своїми власними медійними ресурсами – активними великими групами в соціальних мережах, радіо й друкованими виданнями, налагоджуючи взаємовигідну співпрацю з різними організаціями діаспори, залучаючи все більше молодих підприємців. B “EVENT UA” за два роки склався чималий список реалізованих проектів: “Мега Паті”, “Вечір української музики”, Вечірки на Хеловін та День святого Валентина, і, звісно ж, – потужні концерти гурту “Друга Ріка” та учасниці Євробачення Злати Огнєвіч. У жовтні 2019 американській публіці представили колоритний український гурт ONUKA, який здобув вищі щаблі багатьох світових хіт-парадів. А вже в травні цього року з концертами до Нью-Йорка та Чикаго приїде найпопулярніший український гурт “Без Обмежень”.

- За кордоном люди сумують за Батьківщиною, і, хоча спостерігають за подіями, які відбуваються в Україні, активно впливати на ці події не можуть. Натомість роблять це дистанційно, збирають кошти для атовців, для поранених, надсилають посилки тощо. Але брати безпосередню участь у подіях в Україні, впливати на рішення якихось політиків – не мають нагоди. Тоді вони приходять на концерт і проявляють себе там, – вважає фронтмен гурту “Без Обмежень” Сергій Танчинець. Для зірок команда “EVENT UA” намагається не лише створити максимально комфортні умови, але й зробити їхнє перебування у США незабутнім. Крім концертів, у них є перерва між містами, тож гостей знайомлять з країною, демонструють цікаві місця Чикаго, аби залишити їм тільки приємні спогади… - Я думаю, українці за кордоном – це нереальний канал поширення музики в світі, тому музикантам надзвичайно важливо будувати діалог зі своєю аудиторією. Такий зв’язок дає нам можливість зміцнювати українську культуру в глобальному контексті, – говорить фронтвумен гурту ONUKA Ната Жижченко, яка виступила перед публікою Чикаго в жовтні минулого року завдяки “EVENT UA”. Культурна дипломатія дає свої плоди. Нині Україна для американців – це вже не лише Carol of the bells та Квітка Цісик. Це також і нові імена та музичні стилі, естрадні та рок-виконавці, етно-електроніка, сучасні ритми та нові актуальні тексти. На концерти українських зірок чекають з нетерпінням не лише представники діаспори, але й американські шанувальники, яким цікаво відкривати для себе Україну.

Holiday

SALE

Your Adventure Begins Here! Everything you need for Ski , Snowboard & Cold Weather Gear. Our experts will help you get the perfect fit.

VISIT VIKING AT 2 GREAT LOCATIONS!

Barrington

Chicago

(on Rte. 14 just west of Rte. 59)

(about 1.5 miles west of Kennedy Expwy.)

131 W Northwest Hwy Barrington, IL 60010 • (847) 381-1188

Geared for Everyone!

3422 W Fullerton Ave Chicago, IL 60647 • (773) 276-1222

Please call or visit our website for store hours.

Entertainment February 2020

We recommend the best events, festivals, and fun things to do in Chicago, Illinois.

Fringe theater festival February 1 – 23, 2020 ▸ Rhinoceros Theater Festival (Rhino Fest) is billed as Chicago’s longest-running fringe theater festival. Choose from dozens of creative new shows for only $15 at Prop Thtr. Closed Tuesdays.

Brazilian Mardi Gras February 22, 2020 (9 p.m.) ▸ Dance until 2:30 a.m. to Brazilian music and watch dancers in colorful costumes perform at Carnaval by Chicago Samba at Logan Square Auditorium.

Dinner cirque show February 1 – 29, 2020 (also Jan.) ▸ Love, Chaos, and Dinner is an aerial and acrobatic show performed around you by Teatro ZinZanni as you eat dinner in a giant tent on the 14th floor of Cambria Hotel Chicago Loop. Recommended for age 13+. Chinese New Year parade February 2, 2020 ▸ Lunar New Year Parade features lion and dragon dances, marching bands, and floats on S. Wentworth Avenue (from 24th Street to Cermak Road). Free. Free science museum February 3 – 27, 2020 ▸ Show Illinois ID to enter the Museum of Science and Industry free during Free Days in February and September, including Feb. 3-6, 10-13, 1820, 24-27.

Bar crawl in pajamas February 8, 2020 ▸ Wear your favorite PJs to the The Pajama Crawl, which includes a breakfast buffet and drink specials at five bars in Wrigleyville for age 21+. Travel show February 8 – 9, 2020 ▸ Chicago Travel & Adventure Show has travel experts and travel industry vendors at the Rosemont convention center. Your children to age 16 are free.

Champagne tasting February 14, 2020 (7 to 11 p.m.) ▸ The Chicago Champagne & Sparkling Wine Fest offers champagne and sparkling wine tasting, passed hors d’oeuvres, a dessert table, fire pits, and a panoramic view at IO Godfrey Rooftop Lounge.

Motorcycle show February 7 – 9, 2020 ▸ Find sport bikes, dirt bikes, scooters, ATVs, expert advice, live entertainment, and family activities at the International Motorcycle Show in the Rosemont convention center.

Chinese New Year February 8, 2020 (1 to 4:30 p.m.) ▸ Celebrate the end of Chinese Lunar New Year with Chinese storytelling and lantern making workshops, plus a visit of the new Chinese bronze exhibition. At sundown, lion dancers lead a procession of lanterns from the Art Institute of Chicago to Maggie Daley Park.

Valentine’s dining cruise February 14 – 15, 2020 ▸ Enjoy a Valentine’s Day Cruise on the lake or river, with views, brunch or dinner, and DJ dance music. • Odyssey Cruises • Spirit Cruises Folk music festival February 14 – 15, 2020 ▸ Celebrate traditional music from around the world in concerts and workshops at University of Chicago Folk Festival at Mandel Hall, 1131 E 57th St. Beer tasting February 15, 2020 (12 to 5 p.m.) ▸ Try strong ales, barrelaged brews, sour and live beers from 50 breweries at the Vintage Beer Festival at Delilah’s. Pay $20 at the door for 20 samples.

Auto show February 8 – 17, 2020 (preview Feb. 7) ▸ Admire nearly 1,000 new vehicles at the Chicago Auto Show, billed as the nation’s largest at McCormick Place convention center. Orchid show February 8 – March 22, 2020 ▸ See 10,000 blooms at The Orchid Show, which has a photographer hour, orchid sales, and an Evening with Orchids cocktail tasting at Chicago Botanic Garden.

February 2020 Ukrainian People

Valentine’s dinner at the zoo February 14, 2020 ▸ Valentine’s Dinner includes a cocktail reception at Habitat Africa and then a four-course meal in Bocaditos dining room for $230 per couple at Brookfield Zoo, with zoo admission included.

Jazz festival February 20 – 23, 2020 ▸ Hear the best college jazz bands plus jazz professionals at Elmhurst College Jazz Festival. Japanese wine tasting February 22, 2020 (2 p.m., VIP 1 p.m.) ▸ Taste 20 varieties of sake plus Japanese spirits and beers at Sake & Japanese Spirits Fest at Katana Chicago.

Tasting at the zoo February 22, 2020 ▸ Enjoy wine and whiskey samples, hors d’oeuvres, live music, and animal visits during Winter Wine and Whiskey Fest at Brookfield Zoo for age 21+. Dark beer festival February 23, 2020 ▸ Your ticket to Darkside includes 40 ounces of dark beer from a dozen breweries, with vintage arcade games at Emporium Arcade Bar. Northerly Island adventure February 29, 2020 ▸ See birds of prey and wolves, make “nature-inspired winter crafts,” walk on snowshoes (if there’s snow), and drink cocoa (while it lasts) at Polar Adventure Days on three dates in December, January, and February. Free except parking. Whiskey tasting February 2020 ▸ Taste 20 brands of whiskey and spirits, meet the distillers, taste gourmet bites, and hear DJ music during Barrel Night at Lacuna Artist Lofts for age 21+.

Найкраща піца в США: 9 піцерій Іллінойсу, які потрапили в національний список Дві піцерії Іллінойсу навіть увійшли до топ-10 у списку The Daily Meal. Від тонкої скоринки до глибокої піци у римському стилі – в Чикаго є все!

Best Pizza In The Country: 9 Illinois Joints Make National List Two Illinois pizzerias even made the top 10 on The Daily Meal's list. From thin crust to deep dish to Roman-style pizza, Chicago's got it all.

Another year, another ranking confirming what we already know: The best pizza in the United States is served in Connecticut, New York City and – of course! – Chicago, but quality slices can be found in many other cities as well. The Daily Meal released its list of the “101 Best Pizzas in America” at the end of September, and restaurants from 30 states made the ranking. The food blog considered nearly 1,000 pizzas and looked for such qualities as a nuanced sauce, well-distributed cheese, a flavorful crust and an overall balance of ingredients. • No. 4: Pequod's Pizza, 2207 N. Clybourn Ave., Chicago and 8520 Fernald Ave., Morton Grove • No. 9: Lou Malnati's Pizzeria, multiple locations in Chicago, the suburbs and even other states – “a true Chicago institution.” • No. 21: Piece Brewery and Pizzeria, 1927 W. North Ave. – offers “thin, New Haven-style, counter-stretched pies” plus local brews. • No. 27: Burt's Place, 8541 Ferris Ave., Morton Grove – another gift to pizza lovers from Burt Katz: “The years have been kind to his legacy at his former spots, but his success has been enshrined at Burt's Place, which launched in 1989. Burt's is a more restrained Chicago deep dish – a thinner base, a sensible use of cheese and sauce and that iconic Katz caramelized crust.” • No. 40: CoalFire Pizza, 1321 W. Grand Ave. and 3707 N. Southport Ave., Chicago – dubs itself “Chicago's original coal oven pizzeria.” • No. 48: Vito & Nick's, 8433 S. Pulaski, Chicago – “serving crackerthin crust pizza since the 1950s” and dubbed the “standard-bearer for thin-crust pies in Chicago.” • No. 67: Pizano's, – six locations in the Loop, McCormick Plaze, on State Street, on Dearborn Street and in Glenview and Milwaukee – another local hit launched by a member of the Malnati family, in this case, Rudy Malnati Jr. (brother of Lou), Pizano's is “known for serving equally good thin and deep-dish pizzas.” • No. 68: Pizzeria Bebu, 1521 N. Fremont St., Chicago – “Bebu doesn't channel Midwestern tavern-style thin crust. Its 14-inch pies are darker, crackle-crunchy rimmed affairs with a wide range of toppings and a more New York-meets-Neapolitan look.” • No. 79: Bonci, with two Chicago locations (1566 N. Damen Ave. and 61 N. Sangamon St.) as well as Rome and New Orleans – this Roman-style pizza place is a “must-visit,” offering “balloon-light crusts that are contrasted by ultra-crispy edges and covered in a myriad of inventive and fresh toppings both beautiful and delicious.”

February 2020 Ukrainian People

Photo: Lynn Lane/Houston Grand Opera

ПУЧЧІНІ

ЛЮТИЙ 6 - БЕРЕЗЕНЬ 8 Tickets available at

lyricopera.org/butterﬂy Lyric production revival of Puccini’s Madama Butterﬂy generously made possible by the Lauter McDougal Charitable Fund, Sylvia Neil and Daniel Fischel, Randy L. and Melvin R.° Berlin, Marion A. Cameron, Invesco QQQ, and ITW. °deceased

Чайковський

ЛЮТИЙ 15 - БЕРЕЗЕНЬ 1 Tickets available at

lyricopera.org/spades Lyric presentation of Tchaikovsky’s The Queen of Spades generously made possible by Margot and Josef Lakonishok and Mrs. Herbert A. Vance & Mr. and Mrs. William C. Vance.

Frank Brichetto Chicago is always full of adventure and things to explore, and I hope to share these great experiences with the wonderful readers of this magazine.

o you believe it's already February? Did you know that for 2020 the half-way point of Winter is February 4th? After that, we are (let's hope!) rushing headlong towards Spring, hooray! Lots of snow and cold weather are what we expect in February, but the longer days are starting to cheer us up, so let's get started, shall we?

Winter Romance

and More

Let's take time for a “fifka” at Lost Larson, 5318 N. Clark St., Chicago, where the owner, Bobby Schaffer, offers us a joyous celebration of his Scandinavian heritage. Located in the Andersonville neighborhood, historically Chicago's Swedish and Scandinavian area, Lost Larson is perfect for a long, casual fifka. The word translates roughly as “coffee break”, but not at all in the American sense of dashing into a Dunkin Donuts to grab and gulp a cup. No. This is about taking time to sit, sip, talk, breathe, and actually take a break from our usual hectic schedule to connect with each other. In Sweden, fifka inevitably involves baked goods. Here I'm ordering an open-faced, pickled herring sandwich, served on Sunflower Rye bread, with a cardamom bun for dessert. You might try the smoked ham sandwich on their Country Loaf, and try this chocolate croissant (it was voted #1 in Chicago by Chicago Magazine!). The real treats here are the fresh roasted and ground coffees and the bread – it's not only baked in-house, it's stone ground from fresh grains right here in the shop. Yes, it's all delicious and of course I'm getting a loaf of their Potato Bread to take home, aren't you?

This

Friday, February 7th, let's set the mood for the month by paying a visit to Porchlight, in the Ruth Page Center for the Arts, 1016 N. Dearborn St., Chicago, to see and hear Sophisticated Ladies, a worthy tribute to the influential jazz great, Duke Ellington. The show starts at 8pm, so please meet us there about 7:15? This is a musical, not merely a concert; check out those dancers! Ellington had a long, meaningful career, with so many great hits. Listen, isn't that “Take the A Train”? This, “Mood Indigo” and “It Don't Mean a Thing” are among my favorites, how about you? Wonderful choreography and even better music, what could be better? https://porchlightmusictheatre.org/events/ sophisticated-ladies/ Before heading out this morning, Saturday, February 8th,, please be sure to call or go online to the Shedd Aquarium website, https://www.sheddaquarium.org, 312-9392438, and reserve your tickets for the free day on February 28th. Do it now, or there won't be any left! Finished? Then let the adventures begin!

February 2020 Ukrainian People

Chicago knows how to pump some excitement into a dreary winter weekend. That's why

we're heading over to McCormick Place, 2301 S. King Dr., Sunday, February 9th, for the 112th Annual Chicago Auto Show. Meet us early, please, the doors open at 10am, and we need time to explore; the show encompasses over 1,000,000 square feet. Yes, that's right, we'll be walking through more than one million square feet filled with most of the best automobiles in the world. Look at these beautiful cars. Want to “drive” that new Telluride SUV over the indoor mountain test track? Yeah, I'm in, let's get in line. While I'm looking for a new city-friendly little hatchback, I really want to see the supercars, Bentley and Aston Martin from the UK, Lamborghini and Maserati from Italy, the French Bugatti, the Ford GT and especially the new mid-engine Corvette. Admit it, you do too. Isn't it beautiful?

The

Make-Out Party is an annual event celebrating LOVE for its own sake, with a rotating roster of over 30 musicians and performers, to inspire the tickle one feels in one’s stomach upon receiving a “first kiss”.... the music and performances are as varied as there are kinds of kisses, unified by one central theme - Love is Love.” The show starts at 7pm, so be ready. Are there enough of us for a full table? Yes? Excellent! Isn't this great? What a great way to romance our partners, fall in love all over again, and boost our spirits for the rest of winter. We're relaxing at home tomorrow, so we'll see you mid-week.

Listen

up, gentlemen, because we all know that the woman-in-our-life needs to be treated beautifully, romantically and extravagantly this coming weekend. After all, it's Valentine's Day! Since Valentine's Day, February 14th, is on Friday this year, we can each give our lady a truly WOW weekend that will leave her with no doubts of our love, loyalty, and wild imaginations. Let me suggest an early surprise, Thursday, February 13th, at the Chicago Botanic Gardens, for Orchids After Hours. We'll walk through 10,000 blooming orchids, because, face it, beautiful flowers in brilliant colors are just the thing to dispel winter's gloom and set the mood for romance. Are you ready for tomorrow?

sipping some wine, before bed. We'll sleep in very late in the morning.

and chat, drink tea, eat tasty food, and enjoy the company of friends. Isn't this great?

Yes, thank you for asking, everything is just GREAT, so today, Saturday, February 15th, Let's eat! Staying with the Chinese food theme, but heading back into town, a Dim Sum meal at Shui Wah 2162 S. Archer Ave., 312-225-8811, seems to be just the thing, yes? Everything is cooked to order, and it all looks so delicious (well, OK, not the chicken feet, but everything else...). Their doors open at noon, and we'll be there about that time, so meet us to get a table together

After all that there's just enough time to run the daily errands before getting dressed up a little when we head to the Irish-American Heritage Center, 4626 N. Knox Ave., for the 15th Annual Makeout Party,:

It's the big day! Pick up your lady after work and head out to Oak Park, IL. I've made reservations at Katy's Dumplings, 1113 Lake St., Oak Park, 708-383-9888, for some Chinese food at a quiet table, where we'll talk softly and cozy up over egg rolls, Chongqing noodle soup, and perhaps Mongolian Beef stir fry. After this warm, inviting dinner we are headed to the Harvey House Bed & Breakfast, 107 S. Scoville Avenue, Oak Park, IL, where we've booked a gorgeous suite with a big Jacuzzi and three-sided fireplace. It's almost too expensive, but totally worth it; the calm decor, inviting layout, and yes the Jacuzzi and fireplace, will (I'm really hoping) create a perfect Valentine's night, snuggling before the fire, happily

February 2020 Ukrainian People

“An Evening of Aural Intercourse”, featuring Make Out All Stars performing originals, arrangements of film music, and other classic love themes from all around the globe.

In the middle of this week, Wednesday, February 19th, let's meet right after work and head to The Hideout, 1354 W. Wabansia Ave., for the Soup & Bread fundraiser. This winter weekly event raises money for neighborhood food pantries. Pay what you can, and enjoy some hot soup and delicious fresh bread from Publican Quality Bread. The fun starts at 5:30pm, so we'll get there before 6pm, get our humble meal and cozy up in the back room. Giving back in ways like this really helps get a better feeling about the kindness that people share, don't you agree? Today, Sunday, February 23rd, let's accept that it's winter and head over to Northerly Island, 1521 S. Linn White Drive, on the Museum Campus, for the final Polar Adventure Day. Regardless of the weather let's tour the new Natural Area, see wolves, Siberian huskies and other animals, perhaps even view a few birds of prey. Isn't that something to see in Chicago? It's time for some hot chocolate, right? Look, we can get a few cupfuls right here. Isn't it rather amazing to really experience the wild, right here in the big city? Like you just said, this has been an engaging, fulfilling day; I'm really glad we have these adventures together. Remember back at the beginning of February we reserved our tickets to the Shedd? Today, Friday, February 28th, is the day we've been waiting for! It's the last free day at the Shedd Aquarium until June, so leave work early, and meet us there by 12 noon, please? I can't wait to watch the octopii, they are so amazing, smart, and far more adept with those eight tentacles than I would have ever imagined! Did you know that we can actually reach in and touch a sturgeon? They have leathery skin, bony plates, and a skeleton made, in large part, of cartilage. Sturgeon have been around for 200 million years, since the time of the earliest dinosaurs. They are still here, growing to great size, and equally great age: the largest ever caught was over 240lb (109kg) and is believed to be over 125 years old!

Hasn 't ,

this been a great, romance filled adventurous month? Look it's almost March and Spring will be upon us before we know it. Until then, dear friends and readers, let your adventures continue.

М А Н ДРИ

”Закохана“ географія – від Аляски до Техасу Для початку – трохи статистики, яка переконливо свідчить, що в Америці справді шанують любов. Інакше чого б охрестили аж 15 своїх міст, як Валентинів День? Адміністративні одиниці за назвою Валентайн (Valentine) розкидані по всій країні – від Міннесоти до Алабами й від Індіани до Вірджінії. Є п’ять Pомансів (Romance) і троє тих, без чиєї допомоги в справі ніжного спілкування двох не обійтися – Купідони (Cupid), по одному в Айові, Оклахомі та Небрасці. Населених пунктів, в назві яких є слово “любов” – аж 26! З них містечок суто Лав, “без домішок” (Love) – шість, по одному Лаввіллю в Теннесі та Меріленді (Lovevill), і п’ять Лавлендів (Loveland). Не забули й про найвідоміших коханців усіх часів, хоч тут чомусь спрацювала гендерна нерівність: в США аж чотири міста Ромео (Romeo), але на них припадає всього одна “Гора Джульєтти” (Mount Juliet) в Теннесі. A яка Джульєтта не любить троянд? Бодай географічних, йдеться про містечка Роуз (Rose), числом дев’ять, цілий “букет”. Є також Роузес (Roses, Невада) і Роузес Велл (Roses Well, Пенсильванія). І, звичайно, якщо мова про високе й світле, то як же без місця його постійної “прописки”, серця? Одне з них, Харт (Heart) “б’ється” в Арканзасі, ще одне, Heart Butte – в Монтані, а третє, Heart Lake – в Пенсильванії. Хто після цього скаже, що Америка – то не земля кохання? Вона ж увічнює тих, хто задля прекрасного почуття готовий ризикнути життям, як-от

Дівчина, що назвала водоспад Каскади живого срібла спадають з 30-метрової височини, розсипаючись віялами крапель на порослому мохом камінні. В сонячні дні міріади водяних пилинок витворюють веселки, під ними люблять фотографуватися відвідувачі. Туди, де вода біло вирує в долині, можна спуститися середньої складності, але доволі безпечним маршрутом. (Часом використуючи для цього, щоправда, і всі чотири кінцівки). Зате, коли опинитеся внизу, не пошкодуєте – водоспад Іссаквіна (Issaqueena Falls, поруч з містечком Вальгалла в Південній Кароліні) подарує незабутні враження.

“Імені любові” на карті США Людмила ПУСТЕЛЬНИК, фрiлансер. Полiтолог за освiтою, журналiст по життю.

айкраще почуття збагатило американські фольклор і топоніміку. Нижче – про варті туристичної й не тільки уваги місцевості в Америці, чиї назви пов’язані з історіями кохання їхніх мешканців. Щасливими чи трагічними, та на їхню честь відтак назвали цятки на карті. Вирушаємо по місцях “серцевої” слави.

Один з наймальовничіших в горах БлуРідж (Blue Ridge mountains), перлина місцевих путівників, отримав своє ім’я завдяки закоханій в білого хлопця індіанській дівчині з племені черокі. Щодо її походження є дві версії: згідно з першою, черокі колись викрали дитину європейських колоністів і виховали, як свою. Друга приписує Ісаквіні стовідсотково індіанський родовід, але стверджує, що теж не була рідною для черокі, а бранкою з племені чокто. Та й звали її спершу Катічі, як потім стала Іссаквіною – годі знати. Зате відомо, що це ім’я співзвучне з “ісі-окіна” – “струмок оленів” мовою чокто. Як би там не було, вона відповіла на залицяння торгівця Алана Френсіса – як на сучасні стандарти, бізнесмена, престижного жениха. Інші джерела кажуть, що звали парубка Девідом Френсісом, а за фахом був срібником.

Якось Іссаквіна підслухала розмову ватажків племені: ті збиралися зненацька вдарити по поселенню білих, щоб вирізати їх до ноги. Недовго думаючи, дівчина осідлала коня і помчала попередити свого хлопця. Поки їхала, відзначала етапи шляху, декотрі відтак стали населеними пунктами – Миля Ручая (Mile Creek), Шоста Миля (Six Mile), Дванадцята… , Двадцять якасьтам – і аж Дев’яносто Шоста. Скептики кажуть, що вершниця не могла подолати таку відстань всього лише за добу, ну, хай дві, не загнавши мустанга і не зупиняючись на відпочинок. На що романтики заперечують, що для справжнього кохання якісь сто миль – не відстань. Bона таки встигла вчасно повідомити Алана (чи Девіда?), і білі підготувалися до зустрічі “гостей”, дали відсіч. Іссаквіна ж невдовзі після того вийшла заміж, згодом родина переїхала до Алабами. Черокі вирішили помститись новопошлюбленій пані Френсіс. Їй вдалося втекти від переслідувачів через ліс. Колишні одноплемінники наздогнали поблизу водоспаду і побачили, як молода жінка кинулася з кручі вниз. Хоч насправді сховалася у природному гроті, його створює стіна падаючої води та скеля за нею. Навіть сьогодні, обережно пробравшись туди по слизькій стежці вздовж вузького виступу, будь-хто може відчути себе Іссаквіною. (Рухаючись по стежці, про всяк випадок, вниз бажано не дивитись – нещасливі випадки, хоч і небагато, але траплялися).

Черокі, на її щастя, вирішили що Іссаквіна загинула й повернули назад. А на її честь згодом назвали не лише водограй – також вулицю та житловий комплекс в м. Сентрал (теж Південна Кароліна) і ще добрий десяток-другий різних закладів в селах та містах навколо.

”Антипод“ Iссаквіни – тунель Стапмгауз За якусь сотню метрів від водоспаду – підземний тунель Cтампгауз (Stumphouse Tunnel), ще одна туристична принада штату. Мабуть, ніде інде в США диво природнє не сусідить настільки близько з рукотворним. Як і жодне інше сусідство не дарує такого відчуття контрасту, в тому числі й філософськи-настроєвого: сяйво води – проти мороку підземелля, торжество життя і… майже потойбіччя. Бо чимало з тих, хто ризикнули заглибитися в тунель, згодом зізнавалися: таке враження, ніби щойно пройшлися по мосту між двома світами. Для людей з хоч невеликою фантазією, там – дуже навіть усвідомлення недалекого інферно. Вода хлюпає під ногами і час від часу лунко крапає згори в темряві, лише де-не-де розвіяній блідим світлом ліхтарів. Чим далі від входу, тим густішим і важчим стає повітря, і майже фізично відчуваєш, як склепіння тунелю ніби стискається над головою, ось-ось схопить “обіймами”, яких вже не розімкнути… Тунель задумали в 1835-му, мав бути залізничним, щоб скоротити шлях між Чарльстоном і штатом Огайо. Проєкт виявився коштовним довгобудом, замість п’яти з гаком тисяч футів проклали всього 1617 і дали собі спокій, відмовившись від завершення. Стампгауз, до того ж, посприяв занепаду моралі в околицях – по навколишніх салунах стали пропонувати свої послуги повії, що потяглися на “будівництво сторіччя”. Справи були настільки кепські, що чимало чорноробів занедужали венеричними хворобами. Ось вам і ще один контраст, цього разу кохання – жертовного, як в Іссаквіни, й інтиму за гроші. А потім і взагалі проза – тунель довгий

час використовували для визрівання “блакитного” сиру з пліснявою. Кажуть, що сьогодні там часом можна почути шум лопат чи інших нехитрих знарядь, якими пробивали граніт, і зітхання втомлених важкою працею чоловіків. Двоє з них загинули під час робіт… Ні, краще швидше назад, де сонячне світло й життєствердно шумить водоспад. Як туди їхати: по хайвеях S-37-37 або SC-183 до Issaqueena Falls, SC, 29631

На місці поховання насипали пагорб. Відтоді туди приходять не лише закохані – бо природа навколо тішить око соковитою зеленню і м’якими лініями горизонту. В 1980-му долину Накучі (Nacoochee Valley) внесли до Національного реєстру історичних пам’яток. Як туди їхати: коли ви вже в Гелені, далі рухайтеся на південний захід по Zeppelin Strasse, поверніть ліворуч на Brucken Strasse. Наступний поворот наліво – на Edelweiss, поки не доїдете до State Route 75. Звідти – до перехрестя з State Route 17.

Ромео і Джульєтта з Гелена З висоти пташиного польоту можна побачити й місце їхнього останнього спочинку: коли влітку в “найбільш німецькому місті США”, Гелені, Джорджія (див. число Ukrainian People за грудень минулого року) проводять традиційний фестиваль польотів на повітряних кулях. Принади гірського краєвиду, що відкриваються з-під хмар, перехоплюють подих. А он там, за дві милі на південь від Гелена – легендарний курган Накучі, де поховані юні закохані, справжні індіанські Ромео і Джульєтта. Згодом на місці поховання збудували щось на кшталт на каплиці. Історія, ніби списана під кальку з Шекспіра, але з тією різницею, що стовідсотково реальна. Хлопець з племені чікасо, Соті, закохався в доньку вождя ворожого племені черокі, Накучі. Якийсь час таємно зустрічалися, а потім вирішили втекти разом. Їхній короткий медовий місяць продовжувався всього кілька днів, ховалися на горі Йонай. Потім вирішили: йдемо до батька Накучі, Вахо, зізнаємося, просимо, щоб замирився, нарешті, з чікасо. Але “Капулетті”-черокі вчинив інакше: наказав скинути хлопця з вершини гори на каміння, а доньку змусив дивитися на страту. Не передбачив, що Накучі тієї ж миті вирветься з його рук, щоб кинутися вниз вслід за коханим. Перед тим, як померти, вони встигли обнятися. Вахо, до якого пізно дійшло, що накоїв, наказав поховати пару в одній могилі неподалік від берега річки, їх так і поклали в землю – в обіймах одне одного.

…I з Бостона Яка історія кохання може бути класичнішою, ніж власне сама “Історія кохання”? Однойменна сльозогінна мелодрама з Райяном О’Нілом та Елі Мак-Гроу в головних ролях. Стрічці, до речі, цього року виповнюється цілих 50, a сьогодні знаю вже немолоду пару, що вирішила побратися саме після перегляду знаменитого голлівудського кіна. Cюжет: він, нащадок багатої родини, в коледжі знайомиться з дівчиною з не надто заможної робітничої сім’ї. Налаштований на легку перемогу і отримавши відкоша, поступово закохується – вперше серйозно в житті – й переосмислює цінності свого соціального класу. Вони одружуються, батько-сноб відтак відмовляється спілкуватися з сином. Молодята живуть хоч і бідно, та щасливо, але недовго – їх розлучає її невиліковна хвороба. До місць, де фільмували стрічку, cьогодні водять “прочан”-кіноманів – це дві “ті самі” лавки на стадіоні Гарвардського університету та доріжка його кампусу, що відтак заслужено може вважатися храмом не лише науки. Симпатичний двоповерховий будинок в Кембриджі, штат Массачусетс (там поселилася молода кіношна родина), а ще – кілька алей Центрального парку (Central Park) та розкішно-пихата споруда Олд Вестбюрі (Old Westbury) в Нью-Йорку (родове гніздо головного героя). Кожне з цих місць – справжня святиня для шанувальників фільму, а для декого з них – навіть локація особистого ритуалу. Як-от для вже згаданої знайомої сімейної пари з тридцятирічним подружнім стажем: коли бувають в Нью-Йорку, обов’язково мусять пройтися саме там в Central Park. Обоє вірять, що саме завдяки цій традиції досі не розлучилися, хоч різне в житті бувало. Коли взявшись за руки, майже урочисто крокують давно знайомим маршрутом, їх зовсім не бентежить, що для решти перехожих – то просто посипана гравієм стежка, та не більше. Бо на те й дивовижний зв'язок закоханих, щоб буденне набуло для двох посвячених особливого, навіть сакрального змісту. Ukrainian People February 2020

Гумор

14 лютого – День Закоханих *** Дружина зіткнулася із чоловіком у торгівельному центрі в День Святого Валентина. В руках він ніс розкішний і дорогий авторський букет. Дружина: – Сподіваюся, що це для мене? – Тепер вже так. *** Аптека. День всіх закоханих: – Доброго дня. – Закінчилися!

*** Чоловік до жінки: – А пам’ятаєш, 25 років тому назад ми знімали невелике помешкання на Любінській, кохалися на потертій канапі і дивилися чорно-білий телевізор. А нині в нас є все: дорогий будинок, хороші меблі, престижна машина, на стіні висить “плазма”. Але… 25 років тому я спав з молодою і стрункою 21-річньою дівчиною, а нині мені доводиться спати із 46-літньою. Ніби із зовсім іншою жінкою… Вона: – То в чому проблема? Знайди собі 21-літню молоду і струнку дівчину, а я вже якось потурбуюся, щоби в тебе були дешева квартира, яку ти “знімаєш”, потерта канапа і чорно-білий телевізор… *** – Мене ніхто не любить. – Я люблю тебе. – Невже важко помовчати і послухати? *** – Дорогий, я щось ніяк не можу заснути. – Це нормально. Зло ніколи не дрімає... *** Приходить втомлений чоловік додому: – Люба, що ти мені сьогодні приготувала? Поправивши фартуха, дружина залізла на табурет: – Пісню!

*** – Що подаруєш дружині на День закоханих? – Це ж День закоханих, а не День одружених! *** – 14 лютого дівчина подарувала мені пивний кухоль. Я подарував їй золоті сережки. Жива ще традиція вимінювати у дикунів золото за скельця! *** “У зв'язку з епідемією грипу 14 лютого в країні оголошено Днем Святого Карантинy”. *** На День Святого Валентина жінка або отримає подарунок від чоловіка, або буде пиляти його за те, що не отримала подарунка. Але й у тому, й в іншому випадку вона отримає задоволення. *** Наше улюблене свято – День святого Валентина. Це єдине свято, після якого болить не голова. *** Вітаю всіх із Днем святого Валентина!!! Святий Валентин, як відомо, є покровителем торгівців косметикою, квітами, жіночою білизною, побутовою технікою та іншими потрібними речами...

February 2020 Ukrainian People

*** Закохана парочка зайшла до ресторану повечеряти. Вони буквально поїдають одне одного очима: – Ти така солодка, я б з'їв тебе усю ... – І я теж... Підійшов офіціант кашлянув і запитав: – А запивати чим-небудь будете? *** Дружина приходить додому після шопінгу і каже чоловікові: – Дорогий, я купила тобі подарунок. Хочеш побачити? – Так, звичайно. Покажи. – Хвилиночку. Зараз одягну. *** Увечері в п'ятницю, перед самим закриттям, в ювелірний магазин входить літній пан років сімдесяти з молодою ефектною блондинкою, на вигляд від сили років двадцяти п'яти. Ювелір запитує, чим може бути корисним, і літній чоловік каже, що хотів би купити для своєї дами перстень з діамантом, що-небудь особливе. Ювелір кидає короткий погляд на блондинку, витягує з вітрини прилавка подушечку з ювелірними виробами, і пропонує відвідувачам перстень з діамантом у чверть карата, хорошої роботи, і коштує це дві тисячі доларів. Блондинка простягає руку, але кавалер жестом зупиняє її і каже ювеліру, що він мав на увазі дійсно гарний перстень, якого дарують в особливих випадках. Ювелір уважніше дивиться на блондинку, потім переводить погляд на її супутника, повертається до вітрини

та дістає звідти перстень з діамантом трохи більшим від одного карата, дуже хорошої якості, в оправі з білого золота, по обідку всіяний дрібними діамантами, і він готовий віддати його всього за 15 тисяч. Очі блондинки виблискують, вона знову простягає руку, але літній пан м'яким рухом зупиняє її і каже, що ювелір його не зовсім правильно зрозумів. Що він говорив про дійсно особливий випадок, який трапляється раз у житті, і тому вони хочуть купить по-справжньому гарну річ, рідкісну, щоб запам'яталася. Ювелір ошелешено дивиться на блондинку, потім переводить очі на літнього пана, потім знову на блондинку, і, вклонившись, просить їх почекати 5 хвилин. Потім бере ключі від сейфу, спускається в підвал і незабаром повертається з маленькою коробочкою, з якої витягує перстень зовсім дивовижної роботи, антикваріат, з діамантами 4,2 карата найчистішої води, в платиновій оправі з чотирма маленькими камінцями по боках, кожен по чверть карата, і чотирма рубінами по кутках. Коштовність, за його словами, ювелір купив на ексклюзивному закритому аукціоні та сподівався продати за 120 тисяч, але для таких шанованих покупців, і перед вихідними – хай буде, готовий віддати рівно за 100 тисяч. Літній пан повертається до блондинки, в якої на щоках з'являється гарячий рум'янець, очі блищать, і здається, що в неї ось-ось виростуть крила. Він бере її за руку і каже ювеліру, що так, це саме те, що він і думав купити, вони беруть коштовність. Ювелір з ввічливою посмішкою питає, як вони збираються розраховуватися, і літній чоловік заявляє – чеком. Але він розуміє, що сума чимала, тому залишить чек ювеліру, щоб той зателефонував в його банк вранці в понеділок, упевнитися в наявності грошей, а вони заїдуть в магазин після обіду і заберуть перстень. У понеділок вранці ювелір дзвонить літньому пану: – Пане, я щойно телефонував до вашого банку! Мені сказали, що у вас на рахунку немає грошей! – Так, я знаю... Але давайте я краще розповім вам, як минув мій вікенд.

М и ст е цт в о

Оперна зірка Ірина Петрик: “Хочу, щоб в українські пісні закохався весь світ!”

“Пісні від серця” - назва нового альбому співачки говорить сама за себе.

Ірина Басенко “Дім – це місце, де є серце, і незалежно від того, де б ми не подорожували, наші серця – завжди з Україною, нашими корінням, походженням і заповітною спадщиною”. Саме такими словами супроводжується реліз нового альбому американської співачки українського походження Ірини Петрик. Альбом “Пісні від серця” (Songs from the heart) – це збірка відомих і прекрасних багатовікових мелодій України та сучасних композицій, які об’єднані однією темою – родини, любові й домашнього вогнища. Цей альбом буквально пройшов через серця його творців і кожна пісня з нього – ключик від дверей, які відкривають українську душу. Щоб придбати новий диск “Пісні від Серця”, будь ласка, завітайте на посилання: https://store.cdbaby.com/cd/irinapetrik

Щасливий дім Дім – це не тільки будинок чи двір, інколи ним може стати ціла країна – своя, рідна, або ж далека й незвідана. Для Ірини Петрик уже 20 років дім – у США, і кілька останніх літ – це помешкання в таунхаусі поблизу м. Саратога Спрінгс у штаті Нью-Йорк. Затишний будинок у мальовничому містечку, в оточенні гір та озер зближує з природою і дає сил. Це місто – мов тиха гавань, у яку вона повертається після виступів, прослуховувань та репетицій у динамічному Нью-Йорку та після гастролей по світу, коли весь час “на валізах”. Надвечір виходить на подвір’я, вдихає аромати вечірніх трав, слухає тріскотіння світлячків у траві та підморгує їхнім вогникам. Влітку їх особливо багато – немов гірлянд на Різдво. Тут вона вдихає свободу, може побути наодинці з собою, насолодитися моментом, осмислити буття, пограти джазові композиції. На дотики рук реагують клавіші блискучого чорного Steinway’я, її незмінного та вірного друга. Тут усе залишилось таким, яким було під час їхнього щасливого подружнього життя з Кевіном Кісом. Відомий американський співак, талановитий оперний баритон світового рівня з вражаючим переліком досягнень – Кевін був чоловіком її мрії, але нещодавно його життя забрала недуга. Київська мрія На фестивалі “О-Фест” в Києві в 2017 році Ірина Петрик розповідала в інтерв’ю українським виданням: “Здавалося, ми знаємо один одного дуже давно. Коли зустрілися, то обидва розуміли, що артистам важко бути разом, адже контракти, гастролі, все життя на колесах, у телефонних розмовах..., але між нами ніби якась іскра промайнула”. Тодішній виступ у Києві Ірина собі намріяла –

February 2020 Ukrainian People

вона хотіла навідатися у місто свого дитинства: “Я там народилася і часто ходила в театр оперети з бабусею. Завжди хотіла там заспівати. Останнього разу, коли була в Києві в 2017-му, мала дебют в Національній опереті: заспівала партію Розалінди у виставі “Летюча миша”, – згадує співачка. Повернувшись з України, Ірина невдовзі отримала лиху звістку. Її коханий чоловік захворів на підступну хворобу, яка до певного часу протікала безсимптомно. Всі сили родини було кинуто на його порятунок. Сотні благодійників, які долучилися до збору коштів для допомоги Кевіну, підтримка друзів та рідних і любов дружини – усе це, без сумніву, подарувало йому додатковий час, але хвороба виявилась сильнішою. У 2018 році Ірина втратила коханого. На довгий час чорний Stеinway у її будинку став німим...

Я виступала в Монреалі, Аризоні, Бостоні, в Нью-Йорку, в Денвері. І завжди люди хочуть придбати диски, щоб їхні діти, які народилися в Америці і вже втрачають зв'язок з Україною, могли вивчати наші пісні, слухати їх в авто, співати на родинних святах. Це дуже сімейний альбом – все про родину, авторська пісня “Доню”, ще одна – із репертуару Квітки Цісик, “Бабусю рідненька”, колискова “Сонько-Дрімко”. Тобто для кожного знайдеться, що поспівати”, – розповідає артистка. “Сподіваюсь і вірю, що слухачі знайдуть своє особливе в кожній композиції. Коли співаю оперу, я перевтілююсь в персонажів вистави і живу їхніми емоціями і інстинктами. Але в цьому альбомі ви знайдете саме частинку моєї душі... мої відверті і нестримні почуття до України та української пісні”.

Плід любові

Нині CD-диск продається на концертах та на офіційних каналах для скачування музики в мережі Інтернет. Альбом вже має чимало палких прихильників в Сполучених Штатах, Канаді, Австралії та Аргентині. Його співавтор, Роман Каpпішка, канадієць українського походження, який додав до альбому аранжування у власному креативному діапазоні, також присвятив цю роботу родині – дружині, діткам Зені і Ромчику та синові Стефану, який нині – вже на небесах.

Пам’ять про Кевіна Кіса зазвучала у музиці через рік – у новому альбомі “Пісні від серця” з українськими творами, який побачив світ влітку 2019-го. “Цей проект ми почали ще разом з чоловіком, і потім я у 2018 році таки його записала. Ми присвятили альбом саме Кевінові, його пам’яті. Там такі пісні – “Я піду в далекі гори”, “Рідна мати моя”, “Два Кольори”, “Ой, Верше”... – з якими ми виросли і які супроводжують нас усе життя і сяють, як маяк у бурхливому морі, крізь гамір буденності. Це проєкт – не про гроші, не про кліпи, це справді – наша спадщина і це, в своєму роді, плід любові”, – розповідає Ірина Петрик. Вона зазначає, що хотіла зробити збірку саме українських народних пісень, записати щось від душі, аби було що презентувати діаспорі. “Мене дуже часто запрошували в діаспорянські організації – поспівати наших пісень.

Родинна музика

“Роман Каpпішка – непересічна людина із безліччю різноманітних талантів, але, перш за все, він є яскравим прикладом діаспорянина, який шанує і прославляє українську спадщину. Роман присвятив своє творче життя (40 років) популяризації нашої музики в Північній Америці та за її межами. Окрім його універсального дару інструменталіста (це справжня людина-оркестр, що грає на гітарі, бас-гітарі, ударних, фортепіано і навіть сопілці), Роман є справді приголомшливим аранжувальником і композитором”, – розповідає Ірина Петрик. Культурна дипломатія Свою місію співачка вбачає не просто у мистецькій діяльності – вона активно будує мости між Україною та США засобами культурної дипломатії. “Я хочу розповісти в Америці про Україну, я виступаю тут, як культурний дипломат: у мене, як в артистки, є голос, і я можу його використовувати для того, щоб розповісти світові про Україну. Йти по тій дорозі, яку створили свого часу Квітка Цісик та інші українські артисти. Я хочу допомогти Україні, щоб у неї був зв’язок з усім світом”, – пояснює свої прагнення зірка опери. Щороку до США приїздить з виступами Національний симфонічний оркестр України, який має просто шалений успіх. Після вражаючого “культурного походу” капели Олександра Кошиця, яка відкрила світові Україну 100 років тому, цю справу продовжують сучасні митці. “У Національного симфонічного оркестру є твір “Мелодія” українського композитора Мирослава Скорика – там люди насправді плачуть, і встають, і аплодують. Цей процес пішов, і його не можна зупинити”, – говорить Ірина. Друга Батьківщина Нести українське в світ – це місія. Зараз Ірина Петрик є активною діячкою української діаспори. Коли їй довелося змінювати громадянство для того, щоб мати можливість повноцінно працювати і жити тут, вона з великим жалем розлучалася з українським паспортом, але ні на мить не пошкодувала, що обрала другою батьківщиною саме Сполучені Штати. “Я досить довго не отримувала американське громадянство, для мене це був такий крок – як відрізати, а я не хотіла відрізати, я хотіла все одно вважати себе українкою, киянкою. Чому я закохалася саме в Америку? Тому що тут люди цікавляться Україною, їм не байдуже, їм хочеться дізнатися багато. І це не фальшиво і не штучно – вони справді щиро переймаються Україною. США сама по собі – країна емігрантів, якщо ви не індіанець, то ви – мігрант. Звідси й така велика повага і зацікавленість нашим корінням. Тому я декларую, що є українською американкою, моє коріння – українське, я хочу, щоб мої діти розмовляти українською мовою ”, – підсумовує Ірина Петрик. Україна – самобутня Втім, українка – це не лише позначка

в паспорті. Ірина щодня своєю творчістю і роботою доносить до людей: ми – це самобутня держава з власними корінням, історією, традиціями. “Кожного разу, коли приїжджаю в Україну, я в захопленні від наших людей, настільки вони розумні, освічені, талановиті! Нам треба про себе розповідати, щоб усі знали, що Україна – це справжній скарб! І це не тільки надзвичайно унікальний колорит, яскрава етніка та багатовікові традиції. Більш за все вражають незламний дух нашого народу, сила душі, прагнення волі і незрівнянна духовна краса.. Кілька років тому в Бостоні і в НьюЙорку за ініціативи Ірини було поставлено оперу “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, яку з найбільшим захопленням сприйняли саме американці. Прем’єра відбулася в залі НьюЙоркського університету, на замовлення компанії Комонуелз Лірик Опера, звучав оркестр під керуванням молодого диригента Лідії Янковської. Американська публіка побачила справжню українську культуру – пісню, танок, драматургію – байдужим не залишився ніхто. Кевін і Ірина виконали партії жартівливого подружжя, Карася й Одарки (правду кажучи, майже грали самі себе на сцені). Публіка аплодувала й не відпускала. “Я ніколи не забуду, як Кевін пишався, що він, американський хлопець із Чикаго, зміг перетворитися на справжнього козака і створити дійcно переконливий образ! Він підійшов до партії особливо серйозно, присвятив чимало годин вивченню української дикції. Який він був щасливий і гордий, коли після вистави люди підходили до нього за автографами і починали розмовляти з ним українською мовою... адже співав без акценту!” Кевін вперше закохався в українську музику, коли виконав “Реве та стогне Дніпр широкий” на святі Тараса Шевченка в Нью-Йорку. Тоді публіка подарувала йому овацію, і після того кожного разу, як він співав, люди вставали. Неможливо було не встати... Неперевершена краса його голосу і відчуття безмежної поваги до української культури не могли не розчулити. Викладання надихає Випускниця Сан-Францизької Консерваторїї в Каліфорнії та Інституту музики імені Глієра в Києві, Ірина упродовж 7 років також викладає вокал в

університеті на професорській посаді, в коледжі Святої Рози в Нью-Йорку. “Це така праця, яка мене дуже тішить, адже дає можливість передати свій акторський досвід і вокальні навички новому поколінню. Мої учні дуже надихають, це справжній енергообмін”, – говорить Ірина. Що цікаво, в університеті Ірина має подвійне навантаження: другу групу вона отримала “у спадок” від чоловіка – керівництво закладу обрало її як єдиного викладача, який би міг продовжити курс Кевіна Кіса. Ця робота дає можливість трохи більше часу проводити вдома, адже, як розповідає Ірина Петрик, якщо ти будеш займатися тільки оперною діяльністю, будеш змушений жити в готелях і вести кочовий спосіб життя. “Доволі складно, хоч і дуже захоплює, надто, на початку. Всі думають, що це дуже гламурне життя, ти зриваєш овації на сцені, отримуєш купу квітів, а по-суті, потім тими квітами не можеш милуватися вдома. Але я думаю, що це є також важливою частиною становлення артиста. Хтось сказав, що талант – це дар, який нам дається небесами і який ми мусимо віддавати щоденно. Я вірю, що саме так і є. Kоли залишаєшся наодинці із собою, дійсно можеш зрозуміти, хто ти є. Цінуєш рідних, друзів і дивишся на своє життя зовсім із іншого боку. Чому ти тут? Що хочеш сказати на сцені? Як плануєш використати час, який залишився тобі на цьому світі? І, найголовніше, вчишся вдячності. За можливість спілкуватися із глядачем “від серця до серця”, торкати їх душі, лікувати рани і надихати помічати красу, навіть у дрібницях”, – вважає співачка. Оперний світ На відміну від репертуарних театрів в Україні, артист у США не має постійного місця роботи – на кожну роль потрібно проходити проби і підписувати контракт з допомогою агента або театрального менеджера. Утім, оперний світ – тісний, і це доволі обмежена кількість людей, тож друзі та колеги – невід’ємна частина життя Ірини під час подорожувань. Ірина досі зберегла теплі стосунки з багатьма друзями-музикантами та з подругами – заслуженою артисткою України, солісткою Національної опери Тамарою Калінкіною та Оксаною Мадараш – народною артисткою, диригенткою в Національній опереті, а також тепло відгукується про свою наставницю і вокальну маму, заслуженого діяча мистецтв України – викладачку інституту Глієра Тамару Коваль. Зараз Ірина має ще один амбітний проєкт: запросити до США українських виконавців і показати діаспорянам сучасну українську музику. Із керівником Національного театру оперети та головою Національної Спілки Театральних Діячів Богданом Струтинським уже велися переговори щодо дебюту в Нью-Йорку, однак, плани не вдалося втілити – у зв’язку з хворобою чоловіка, Ірина більш, ніж на рік, “випала” з робочого життя. Нині ж вона всерйоз націлена відновити роботу над проєктом, тож на поціновувачів українського музичного мистецтва у США, вочевидь, чекає нова культурна хвиля. Ukrainian People February 2020

4 Бізнес

способи,

як залишити своїх конкурентів позаду

Олена Ріпка Дорога до прибутку вимощена унікальними конкурентними перевагами. Задумайтесь над цим. Саме тому деякі найкращі ідеї можуть зазнати повного фіаско, а деякі середнього рівня підприємці можуть бути неймовірно популярними. Десь там, на шляху до успіху, ховалися конкурентні переваги. Єдиний спосіб обійти конкурентів по бізнесу – знайти і створити свої неповторні переваги. Нижче наведені чотири способи, які допоможуть залишити суперників далеко позаду. Протиставляй сильні сторони слабким. Навіть, якщо у вашого конкурента товар кращий, і він хоче його продавати за нижчою ціною, ви все одно можете перемогти. У кожної конкуруючої компанії є свої слабкі місця – ті показники, за якими ваш бренд може перевершити конкурента. Наприклад, обслуговування замовників вдома або продовжені гарантії на товар можуть бути непоганим ходом, якщо все зробити правильно. Ваше завдання – знайти слабкі місця конкурентів і використовувати їх у вашій рекламі і презентаціях. Поясніть своїм майбутнім клієнтам, чому ці чинники

важливі і чому краще вибрати саме вашу компанію. Стеж за формою. Це про те, що потрібно максимально збільшувати цінність і мінімізувати видаткову частину. Цінність належить до тих властивостей вашої продукції, за які готовий платити клієнт, все інше – це зайві витрати. Тому вам необхідно постійно контактувати з вашими замовниками і розуміти, чому вони купують те, що ви пропонуєте. Поцікавтеся у них, як можна поліпшити ваші товари. Від будь-яких додаткових властивостей вашої продукції – якими б привабливими вони не були – потрібно відмовитися,

якщо вони непотрібні вашим клієнтам. Женися за великими клієнтами. Великі компаніїклієнти часто можуть принести набагато більший прибуток, отже – більше ресурсів для маркетингу та залучення нового персоналу. Але великі компанії також легше обслуговувати, ніж дрібнішi. Це дивне явище, але маленькі компанії іноді вимагають до себе більше уваги. З ними виникає більше питань з обслуговуванням, ніж з середніми компаніями, у яких вже є усталені системи. До того ж, той факт, що ви працюєте з великими компаніями, поліпшить довіру до вас на переговорах з

новими можливими клієнтами. Але не хвилюйтеся, якщо сама ідея про роботу з більшою компанією вас лякає. Менший розмір вашої фірми повинен бути перевагою, тому що дозволяє вам реагувати швидше і постійно нестандартно мислити. Переконайте велику компанію, що зміна постачальника додасть її поточним проектам новизни. Знай свої цифри. Дивують ті підприємці, які не знають найважливіших цифр, від яких залежить успіх або провал їхнього бізнесу. Ось кілька основних показників, які повинні відстежуватися всіма новачками: СВК – середня вартість клієнта. Вона показує, скільки грошей в середньому витрачає на вас клієнт за конкретний період часу. ЦЗП – ціна за придбання. Це вартість придбання вами кожного нового клієнта. КОІ – коефіцієнт окупності інвестицій для маркетингових кампаній. Точка беззбитковості – це обсяг продажів, який дозволяє вам окупити саму вартість проведення цих продажів. У кожної компанії будуть свої показники, але їх варто визначити для свого бізнесу, і потім взяти за правило постійно відстежувати і покращувати їх. Бізнес, як і футбол – це гра, в якій важливі сантиметри. Адже кожне найдрібніше просування вперед або будь-яка, навіть незначна перевага, може стати відмінністю перемоги від поразки.

Правила бізнесу Опри Уінфрі: “Якщо ти не знаєш, що робити, краще нічого не роби”

Haйвпливовіша aмериканська ТВ-зірка про нужду, гроші та чесність. - Ти отримуєш від життя те, що насмілюєшся попросити. - Якщо ти не знаєш, що робити, краще нічого не роби. - Можна чимось займатися, тому що цього хочуть твої батьки. Або ти думаєш, що це тебе збагатить чи прославить. Але все це не спрацює, якщо ти сам з собою нечесний. - Я відкрила школу, тому що хотіла зробити щось корисне. Колись освіта стала для мене світлом. І я хочу зробити для африканських дівчаток те ж, що зробили для мене мої вчителі. - Нема нічого гіршого, ніж змусити людину відчути, що вона – ніхто. І найкраще, що можна зробити – дати людині відчути її власну значущість. Це головний секрет моїх інтерв’ю. - Те, чого ти боїшся, не має над тобою сили. Має силу тільки твій страх.

February 2020 Ukrainian People

- Зараз я – американка африканського походження. А була “кольоровою”, “негром”. Це єдине, що я в житті знаю – як це, бути чорною жінкою. І я хочу, щоб це було на екрані. - Коли ти сфокусований на чомусь хорошому, в тебе все виходить ще краще. Нові можливості, стосунки і навіть гроші прийшли до мене, коли я навчилася бути вдячною за те, що відбувається в моєму житті. - Успіх – це процес. Моя перша “промова” в три роки на Великдень в баптистській церкві була початком. І потім кожна нова промова, кожна прочитана книга, кожний публічний виступ ставали ще однією цеглинкою. Тож перед телекамерою я відразу відчула себе легко. - Я стояла на задньому ганку, а моя бабуся кип’ятила білизну, помішуючи її довгою палицею. Мені було чотири роки. Пам’ятаю, я подумала

тоді: “Я так жити не буду. Моє життя буде іншим”. - Вірою в себе я зобов’язана книгам. Навіть у найтемніші моменти життя, (коли мене ґвалтували, наприклад) я знала, що є вихід, є інше життя. Тому що я про це читала. - Іноді мені хочеться прийти в банк і сказати: покажіть мені мої гроші! Тому що, коли я бачу цифру на папері, мені не віриться – надрукувати можна що-завгодно. - Я люблю, коли мене оточують люди, в чомусь більш компетентні, ніж я – можу в них навчитися. - Я в житті дуже багато потребувала, тому сама ідея отримувати багато грошей і не знати, на що вони витрачаються, для мене неприйнятна. Один з уроків, який я засвоїла: ти відповідаєш за весь свій бізнес. Я сама підписую кожен чек. Хоча це втомлює, ... їх зараз така сила-силенна. - Дванадцятигодинний

робочий день – це для мене мало. Після 12 годин роботи я шукаю, чим би ще зайнятися. Я приходжу додому і не знаю, що робити. А от коли я працюю 14-16 годин, почуваюся краще. - Перш, ніж розпочати інтерв’ю, я запитую себе, яка мета, чого я хочу домогтися? Якщо ти осуджуєш людину, з якою розмовляєш, інтерв’ю не вийде. - Я випадково потрапила на телебачення, випадково потрапила на радіо. Але я була добре підготованою до цих випадковостей. Удача – це не тільки можливість, але й готовність нею скористатися. - Більшість помилок в житті я зробила, коли намагалася робити щось для задоволення інших. - Неважливо, хто ти, звідки ти прийшов. Можливість перемоги закладена в тобі самому.

М и ст е цт в о

“ВІЧНІ” КАРТИНИ ЕМАЛЬЄРА ОЛЕКСІЯ КОВАЛЯ ВІД ІНДІЙСЬКОГО ЕПОСУ ДО УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ Ірина Басенко “Хочеш зробити картину вічною, зроби її з емалі”, – заповідав Леонардо Да Вінчі кількасот років тому. А наш сучасник – Олексій Коваль – втілює ці слова в реальність. Художник з Івано-Франківська обрав унікальну техніку для створення своїх вічних полотен. Тож якщо через тисячу років його роботи будуть виставлені в якомусь футуристичному Луврі, то вони точно cтануть найдавнішими вцілілими виробами. Це буде візитівкою та вітанням нащадкам. I свідченням того, що потяг до спрощення та віртуалізації у наш час підкорив не усіх.

Майстер у протигазі … У його майстерні – затишно й тепло. Тут працює пічка, в ній запікаються емальовані пластини. Художника-емальєра можна застати за роботою в респіраторі, захисних окулярах чи протигазі – випари та мікрочастинки змушують дбати про безпеку. На столі та полицях – книги про мистецтво різних країн, фотографії, тканини з орнаментами, рушники, старовинні прикраси. Усе це – для натхнення та ідей. Репліки на етнічні візерунки, ювелірні вироби та принти складають основу вiзерунка робіт Олексія Коваля. Розчиняючи емалевими вкрапленнями картини, фотографії, металеві вироби, він створює надзвичайно гармонійні композиції, які можна роздивлятися годинами. Головне – кольори на його картинах не руйнуються і не вицвітають, а час не нищить полотен.

Мистецтво за 800° С Основа процесу – нанесення фарби на метал (мідь, срібло або золото) і подальше запікання за 800 градусiв. Картини або вироби, покриті емаллю, створюються надзвичайно довго – виготовлення складається з понад 20 процесів – від створення ескізу до запікання роботи в печі. “У сплаві з розкішними металевими предметами чи прикрасами емалі залишаються вічними і незмінними під дією часу. Посвячені у таємниці емалі майстри, впродовж віків розкривали усе нові й нові її можливості. Інколи емальєрам вдавалося навіть те, що не вдавалось середньовічним алхімікам. Естетику емалі можна “смакувати” не лише очима, але й дотиком до глянцевої прохолоди плинної поверхні” (Ростислав Шмагало, доктор мистецтвознавства, професор,художник декоративно-ужиткового мистецтва). Часто художник ділить картину на окремі сегменти і викладає її з різних емальованих компонентів. Це дозволяє створювати величезні кількаметрові композиції. Наприклад, диптих

“Українські весільні портрети” – центральними в них є чорно-білі весільні фото, він став своєрідною передмовою до появи найновішого циклу творів “Малої етнографічної серії”.

Монохром Етнографізм найкраще проглядається у фотографіях столітньої давнини. На них люди з натхненними обличчями у найкращому своєму вбранні завмирають разом з епохою. Поколінню цифрових фото та миттєвих селфі важко зрозуміти, наскільки цінними для людей були такі світлини, яких за життя вдавалося зробити лише декілька. Тому автор перед створенням серії вирушає на пошуки героїв своїх картин. Чорно-білі фото з раритетних крамничок та стародавніх альбомів отримують життя в емалі, на них він накладає нове яскраве вбрання, дивовижні візерунки та прикраси. “Колекційні фотореліквії автор поєднує з візерунками зі старих килимів, рушників, вишиванок, огортаючи в емалево-металеве оздоблення. Контрастуючи із чорно-білими світлинами, кольорова гама емалі оточує їх глибоко насиченими барвами червоного, бордового, складними відтінками чорного, білого, бузкового та гірчичного із незмінною домішкою графіки тьмяної міді у контурах. Так виникає особлива стилістика. Глядач занурюється в цей декоративний космос інтерпретованої народної орнаментики та щирості реплік дукатів, дукачів, колтів, традиційного намиста з минулого…” (Ростислав Шмагало). Отримують своє друге життя не лише свiтлини, але й старовинні металеві фоторамки. Вигини різьблення мідних оправ майстер ювелірно наповнює фарбою різних кольорів і відправляє у піч. До фотографії прилаштовує кольорові пластини – ось готова нова вишиванка. У таких обрамленнях витвори стають схожими на медальйони, а люди на фото набувають рис сучасників.

Індія Етнографізм Олексія Коваля – не лише український. Він шукає декоративні рішення в культурах різних народів, зокрема, велику серію робіт створив, надихнувшись індійською культурою. “Цей вибір зробила форма, яку я знайшов випадково: на смітнику лежали два овали, я їх підібрав і одразу побачив портрети в цих овалах. Моментально зрозумів, що це будуть індійські портрети”, – пригадує художник. Він не приховує: Індія для нього – особлива, кармічна країна. Вважає її такою, що здатна відкрити найпотаємніше тому, хто це шукатиме.

Дерево життя Емальєр відкрив для себе універсальний візерунок – “дерево життя”. Дослідивши сакральне та етнічне мистецтво різних країн та народів, він виявив, що “дерево життя” знаходить відображення у різних культурах. Утім, його українська інтерпретація є найкрасивішою – сповненою символів, які синтезують в собі сенси з різних культур. “За рахунок цих віднайдених символів, українська вишивка ще більше пов’язана з космосом”, – вважає митець. “Вишивані” пазли емалевих панно немовби оберігають світлини з етнотипами. Останні автор символічно розташовує в основі орнаментованого “Дерева Роду”. Таким чином, емалеві панно набувають символічної функції “порталів” у народну естетику минулих віків, розвіяних вітрами історії. При цьому в окремих творах автор свідомо змішує різні часові та регіональні традиції. Насамперед, його цікавить не етнографізм, а викликана ним естетична емоція. У творі “Гуцулвівчар” – це довільний синтез регіональних традицій Заходу та Сходу України: центральний силует сидячого гуцула розташовано на тлі орнаментики заквітчаного “Дерева життя”, стилізованого з гравійованих порохівниць запорізьких козаків” (Ростислав Шмагало).

У документальній стрічці режисера Андрія Павлюка Олексій Коваль озвучує свою мету, яку поклав в основу створення етнографічної серії: “Розкрити українську душу, пісню, думку. Розкрити Україну, якою бачу її – прекрасну, чудову. Хочеться своїми роботами допомогти собі і нам віднайти цю гармонію — одного з одним, з історією, природою, країною, культурою”. Олексій Коваль прийшов у емальєрство з монументального живопису. Від велетенських полотен, якими слугували стіни будинків, що на них створював фрески, мозаїки і вітражі, перейшов до піксельно-точних візерунків. Вони потребують надзвичайно відточеної дрібної моторики. Кожен його рух запікається в металеве полотно на віки, тому створення однієї роботи триває щонайменше півроку й довше. За плечима художник має 19 персональних виставок в Україні, Канаді та США, участь у симпозіумах та пленерах у Хорватії, Італії, Болгарії, Литві, Німеччині, Латвії, Непалі. Брав участь у п’яти художніх виставках на теренах України.

Довідка: Олексій Коваль народився 16 жовтня 1977 року в Києві. У 1996 році закінчив художню школу ім. Т. Г. Шевченка (клас живопису). З 1996 по 2002 роки навчався в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, факультет живопису (майстерня В. І. Забашти). З 2000 року працює у монументальному мистецтві. У його доробку – фрески, мозаїки, ескізи вітражів. Співпрацював з українськими та закордонними архітекторами, зокрема С. М. Миргородським, Ю. Остапенко, В. Завгороднею, К. Любек, М. Бізатті. З 2006 по 2009 роки навчався техніці гарячої емалі в майстерні І. М. Кириченка та вивчав особливості техніки у приватних майстернях усього світу: в Китаї, Індії, країнах Європи.

Л і т е рат у р н а сто р і н к а

Пускаю душу в Чорногору Марія Влад Марія Миколаївна Влад (Ганцяк) народилася 25 серпня 1940 року в селі Розтоки Косівського району Івано-Франківської області. Письменниця, журналістка, громадська діячка. Авторка трьох прозових книжок, численних ліричних та релігійних збірок. Працювала журналісткою, зокрема в газеті “Літературна Україна”, і редактором журналу Welcome to Ukraine. На Українському радіо вела культурологічні програми. Збірка Марії Влад “Грають у дримби вітри” була яскравим явищем у літературному процесі 70-х років минулого сторіччя. Критики ставили ім’я молодої поетеси поруч із іменами Драча та Вінграновського, що вважалися натоді вершинами української поезії. 2003 року стала лауреатом премії “Благовіст” за книжку “Який цей світ”. В 2009 році дипломантка конкурсу “Коронація слова” за роман “Святий Йосиф Обручник”. Марію Влад нагороджено офіцерським Хрестом з мечами, орденом княгині Ольги III ступеня та журналістською відзнакою “Золоте перо”.

...Пускаю душу в Чорногору. На ціле літо. Най пасе. Там така паша!.. Ходіть, пускайте свої, злучаймо разом. Я вам дещо покажу. Я тут знаю. Дивіться, гора Данциж на заході, 1822 метри висоти. А ота, сиво-фіолетова, – я її називаю Стара гора, бо вона вирізнена з межи зелених, вона їм прабабка, певно, була берегом, сама собою, коли оці решта верхи чинили дно польодовикового океану. Той океан сягав аж Чорного моря. Відтак все опадав нижче, зсувався, змалів до моря. Там і остався, а тут з його дна постали наші Карпати. А ота, що я показую вам, Стара гора, лілова висина, — то П’єтрос, має

February 2020 Ukrainian People

2020 метрів. Отам далі – Погане місце, властива Чорногора, і далі Піп Іван, на 2 метри тільки вищий від П’єтроса. Говерла з ними не міряється, бо має аж 2061 метр. Вона гонорово глядить убік, на своє дітище – Прут, що протікає межи нею і Спицями. Але Спиці мають ще один потік, що біжить між ними і Мунчелом (2002 м), – Бистрець. На схід від Мунчела – джерела Дземброні. А ото, на самій румунській з нами границі, у межі із полониною Радул, – шпиль Стіг. Круглобока піраміда в 1655 метрів, названа Стогом, зажила світової

слави: на Стогу Довбуш щовесни провадив “установчі збори” опришківського руху. Звідси зачиналося. Про Сокільський, що має 900 метрів і згори скидається на верблюда, я би вам розказувала довго, бо ця скала підпирає оборончою фортецею і моє село. За соколину зіркість оспівали її українські солов’ї. Ця скала, що впритул відвисає над Черемошем, не пустила колись монголо-татарську орду в наші гірські села. Перед неї, повід Тюдева є Татарський потік, його ще називають Кривавий, бо чуріла ним у Черемош поганська кров, і за ним уже вража нога не ступила. Тут, коло потоку Сикавка,

що білогривим конем рветься із Сокільського повід села Рожен просто через дорогу у ріку, щоразу оживає моє змучене серце, вертаючи з блудних доріг. А, не доходячи метрів зо сто з долу, прогресивні сили краю наприкінці XIX століття поклали білу камінну плиту з написом по одну сторону: “Борітеся, поборете!” і по другу: “Схаменіться, будьте люди, Бо лихо вам буде, Розкуються незабаром Заковані люде. Настане суд...” Ні Україна, ні Європа ще повністю не віддали шани великомученикові за правду Тарасові Шевченкові, цьому вічному борцеві проти

неволі, а Гуцулія викарбувала чорним по білому наведені вище слова. Та які слова! І нині би їм на новім пам’ятнику належне місце. І прісно, і вовік... Але я вертаюся (моя душа з вашими легко птахами перелітають по верхах) далі в гори, бо маю показати ще полонину Паленицю. На східних її схилах зачинається Білий Черемош, а на південнозахідних – Чорний. Це ще два потоки. Ще не ріки. Потік Перкалаб перейде в Білий Черемош. З потоку Єловічори плин уже дістає силу ріки і називається Білим Черемошем. Потік Перкалаб (“перкалабий” – по-гуцульськи “криволабий”, “кривий”) і Білий Черемош ділили колись держави кордоном. На Буковині тривали Туреччина, Австрія, Румунія. На Галичині – Австрія, Польша. Тепер Біла ріка розмежовує дві області – Чернівецьку та Івано-Франківську. Або по-давньому – Волощину від Галіції. Волохи і гали... Це ж ми? Натрудилися літати? Ще трошки – і я вас відпускаю. Ми починали з гори Данциж (данці-танці під небом), вертаємося до неї. Спинимося тут, над озером Несамовитим. Купатися – не дай Боже! Пообзираємо то все 100 метрів довжиною, 4480 метрів ушир. Три метри заглибоке. Риби нема і не було. Є жаби. При +14 °С у Несамовитім – лише +8 °С. Застудено для купелю. Але тут життя кипить... Я вже розказувала. І ще будемо слухати. Тут є що чути. На цій висині у вухах пострілює, як у літаку, вже смереччя не хоче рости. А це жереп. Корчі жерепу, скажу інакше, мовою ботаніки, – Pinus Pumbilio. Де нема жерепу – там полонини, добрі пасовиська з рідкісними живлющими і цілющими травами на висоті 1100-1300 м. От нам втрапляє під око зрадзідля (Agrirnonia Eiipatoria). Нитота обвиває зеленими вінками цю благодатну землицю. Очима відсивілої минувшини густо визирають крізь блискучі, гейби залізні зелені листочки, афини (Vaccinium Myrtillus), а під осінь зачервоніють під лісами кислі ґоґодзи (“ягоди безсмертя” – Vitis Jdaea).

А між тим жовтогарячі сплески арніки, сонячні трояндочки дивосилу на тлі голубоперлого чебрецю. Десь в мочарах вискочить рідко тривожена їдальна жаба (Rana esculenta). А може, й правда, що в гори на початку віку зайшли рутени з Провансу, як гадають деякі історики. Прилучили до місцевої (білохорватської?) свою, кельтську, культуру, подарували нам гідроніми, пісні (“дан” – “русло” по-кельтськи, “дана-дана” – приспівка до наших коломийок), назвали жабу, придатну до харчу, їдальною... Хто нам скаже?.. Хто відтворить забиті, зарослі бур’янами, глогами, забуття двері правдивої історії? Чи прийде такий у нашу долю? Чи не уб’є його швидкоплинний час, не знесе повія-вітер змінних напрямків, не задушить мряка усталеного віками задушшя... Отож кельти, рутени або гали за устами римлян. Гали (півні), бо в тотемі у них півень. Як прикре знамення, з гірських орлів подекуди облишилася лише ганя (каня – Circaetus gallicus). Цe споконвічна гуцульська покутниця. Вчинила гріх та й не може його спокутувати. Бог наказав гані занести в океанські пропасті міх гаддя, що був його визбирав і зав’язав. Ганя не послухала Божого наказу – розв’язала з цікавості міх, і галиця далі порозлазилася по світу. А тепер за покуту літає та збирає те все. І води не має права напитися, окрім дощівки. То вона і канькає в засуху – просить дощу. Жалібно так: ка-ань... ка-а-нь... А головна пожива цього птаха – і справді гаддя. А що їсти? Риби в ріках-потоках нема. Вигибла. Лісосплав, що століттями тер колоддям по камінню, витовк усю рибу. А водилися: марена (Barbus fluviatillis), головач (Salmo Hucho), клінь (Sgualus cephalus). Я пригадую, в дитинстві бачила рибу, що мала голову з телячу, – головача: тато зловив перед Різдвом у Черемоші. Мама запекла у печі повний великий горнець м’яса, що топилося в роті. А з голови і хвоста зварили студенець. Даємося до Устерік, де Чорний Черемош лучиться

з Білим, – звідси він уже просто Черемош. Чорний від затінених лісами потоків, білий – бо по камінню бистриться білим шумом, а з Устєрік ріка в добру погоду, без дощів у горах, зеленава, прозориста до дна. Має свій чистий зеленоокий вид, свою говірку, свій бистрий норов, підступно мілка – броду не дасть. Може, й найчистіша ріка в Європі... Що би то зробити, аби так було?! Тривало. От і все. Бувайте здорові. Хто куди, а я далі в гори. Тут маю роботи без краю. Збувається моя мрія – я нарешті – аж не віриться – на Скуповій. З Голов три години ходу попри Кременицю, Костівки уверх, плаїком, то лісом, то царинкамп, грунем, обоччями, врешті, ми на Виході. Ох там і про-гон! Так, якби виліз із літака серед неба і сів на крило: вітер збиває з ніг, забиває дих. Ні светр, ні штурмівка нічого не важать. Близько до захмарної синяви, ідеш, як голий. Тільки вітер, небо, і під ногами трохи груня, що от-от зірвешся з нього, злетиш аж десь на Зелене. Ба, чи схоронилися де записи нашого історика-академіка Михайла Грушевського про полонинські відвідини. Він мусив бути на полонині і не раз, прецінь у 1900 році купив собі у Криворівні хату із просторою царинкою. Гуцули оповідають. Раз туда приїжджав на літо, то й на полонинах був. І, певно, лишив письмові враження. Не міг не лишити. Тільки де-то? Може, добрий час відкриє нам скарби, оті сукровища правди, що за ними так вижадав народ. Отвориться. Бо вже ключі у дверях. І злото уже там найшли.

По дорозі Коцюбинський збирав квіти. Оці самі арніку, дивосил. Лука Гарматій застерігав гостя, аби уважно їхав, бо кінь усе ковзався на крутих мокрих по дощі уступах. Та Коцюбинський посміхався тим особливим лагідним своїм усміхом і відказував, що однако – чи з коня вбитися, чи від ходьби з хворим серцем умерти. “...на Скупові дув острий вітер, і ми, пустивши коні в траву, розклали за горбиком під “чувою” ватру (чува, чуга – оглядовий вершок на горі або на полонині. – М. В.), подивляючи синіючі в дали Писаний Камінь, Синиці, Ігрець, Сокільське, Кришу, Магуру, і між іншими долинами Черемошу та єго приток з розсипаними загородами, як макові зерна, потопаючі в “синьому”... Приперті до воринового старого плота плечима, вслухалися ми у всі тонації свиставок, заклятих там покутуючих душ, з котрих деякі вже лежали у прогнилих кіпцях, викопаних і відрубаних коликів, призначених до звільнення з дальших мук через огонь, з закляття”.

“...Оглядаючи зі Скупови громаду Чорногори з ПіпІваном, Говерлю, Кострич, Стовпні голівські, Лудову та ізвори Бистреця, Дземброні, Явірника і Лудівця з Черемошем, покійний (це про Михайла Михайловича Коцюбинського. – М. В.) не міг налюбуватися своєрідною красою Карпат, які далеко перемогли вражіння єго з Альп, Криму, Апеннін та Піренеїв”. Ці спогади вчителя, записані 19 листопада 1912 року, – збирача гуцульських скарбів Луки Гарматія береже голівський учитель Михайло Іванович Савчук у першому томі збірника “Учитель”, виданого 1925 року у Львові. Лука Гарматій, проживши десять літ у Головах (він пише: “Як приїхав я десять років тому сюда із розкритим ротом, так всі десять і ходив”), збере неоцінимі матеріали до Шухевичевого етнологічного п’ятитомника “Гуцульщина”. А Михайло Коцюбинський обдарує світ “Тінями забутих предків”. Марія Влад, “Стрітеннє: Книжка гуцульських звичаїв і вірувань” (1992)

Перед моїм зором Кринта, крута биндочка Черемошу далеко в долині. Нічого ніби й не змінилося з тих далеких відвідин Скупової Михайлом Коцюбинським. І так, як він, у пошуках тіней забутих предків, ступаю в його сліди. “...а ми оба (М. Коцюбинський і голівський учитель Лука Гарматій, – М. В.) з фотографічним апаратом на Скупову плаєм стародавним, дуже мальовничою дорогою – на полонину, до “стаї”, “на бриндзю”.

Ukrainian People February 2020

У к ра ї н с ь к а к у х н я

Делікатеси до Дня Закоханих, які зможе приготувати будь-який чоловік

Тарталетки з ікрою та вершковим сиром Ця страва не лише прикрасить романтичну вечерю, але й стане королевою будь-якого святкового столу.

Жульєн з куркою і грибами Складники: • 300 г відвареного курячого м’яса • 400 г печериць • 1 цибулина • 2 ст. ложки вершкового масла • 1 ст. ложка борошна • 150 мл молока • 2 ст. ложки сметани • 100 г твердого сиру • сіль, перець Приготування: Цибулю порізати тонкою соломкою (півкільцями) і обсмажити в 1 ст. ложці вершкового масла, додати порізані дрібною соломкою гриби і продовжувати смажити, наприкінці додати курятину (теж дрібно порізану) і все разом прогріти, посолити, поперчити. Приготувати соус: борошно обсмажити в 1 ст. ложці вершкового масла до кремового кольору, влити молоко і старанно розмішати, щоб не було грудочок. Безперервно помішуючи, довести до кипіння, додати сметану, сіль, перець і знову довести до кипіння. У формочки для жульєну викласти гриби з м’ясом, залити соусом і посипати тертим твердим сиром. Запікати в духовці за температури 170OC (325OF) до золотистої скоринки. Сир можна додавати просто в гарячий соус, тоді посипати зверху кожну порцію непотрібно.

Складники: • 11-12 шт. тарталеток (можна готові магазинні) • 150 г м’якого вершкового сиру (маскарпоне, “Філадельфія”) • 80 г червоної ікри • кріп – невеликий пучок • сіль, дрібка цукру • 1 ч. л. ніжної діжонської гірчиці Приготування: Спочатку приготувати сирний крем: збити в блендері сир, гірчицю та кріп, посолити та додати дрібку цукру (у вас має вийти однорідна густа маса). А далі все елементарно – наповнити тарталетки кремом за допомогою кондитерського мішка. Викласти зверху ікру. Чим щедріше, тим краще!

Креветки під вершковочасниковим соусом

Лосось в апельсиновому маринаді Навіть, якщо ви приготуєте і пасту з креветками, і лосося в апельсиновому маринаді – забагато не буде, це тільки збільшить успіх вечері! Лосось містить велику кількість полінасичених кислот омега-3, які беруть безпосередню та активну участь у виробленні статевих гормонів. Він підвищує чутливість та рівень дофаміну в організмі, а це – ніщо інше, як гормон кохання!

February 2020 Ukrainian People

Складники: • 500 г креветок (очищених) • 250 мл вершків • 50 мл білого вина • 50 г вершкового масла • 6-7 зубчиків часнику • 1 лимон (сік) • петрушка Приготування: Розтопити масло на сковороді, викласти часник, нарізаний пластинками, влити сік лимона. Обсма-

Складники: • лосось – 400г • 2 апельсини • гірчиця – 1 ч. ложка • спеції “італійські трави”– 1/3 ч.ложки • сіль, перець – за смаком • кунжут Приготування: Спершу необхідно приготувати маринад: вичавити сік з одного апельсина, додати до нього гірчицю, сіль, перець та

жити часник до золотистого кольору, влити вино і вершки, перемішати, довести все до кипіння. Викласти креветки, тушкувати 10 хв, дістати креветки, соус ще потомити на слабкому вогні до зменшення об'єму вдвічі. Потім нагрівання плити вимкнути, креветки викласти назад в сковороду. Перед подачею на стіл креветки під вершково-часниковим соусом посипати петрушкою.

спеції. Другий апельсин нарізаємо кружечками, та викладаємо на дно форми для запікання, зверху викладаємо нарізаний порційно лосось і поливаємо його маринадом. Даємо постояти 15 хвилин, а за цей час нагріваємо духовку до 190OC (375OF). Посипаємо рибу кунжутом і відправляємо випікатися 15-20 хвилин, залежно від потужності вашої печі. Дивовижно смачно, не пошкодуєте!

“Серце” з креветками Курячий рулет з мандаринами Складники: • 100 г волоських горіхів; • 7 штук чорносливу; • 4 курячі філе; • 3 мандарини; • перець чорний мелений, спеції і сіль – за смаком Приготування: З чорносливу вийняти кісточки, залити м’якоть окропом і залишити на годину-півтора для набрякання. Мандарини очистити від плівок і шкірки, розділити на часточки. Сире куряче філе розрізати вздовж навпіл. Викласти на дошку з харчовою плівкою нахлистом, добре відбити, посолити і поперчити. Очищені волоські горіхи порізати гострим ножем або перемолоти в блендері. Половиною крихт посипати відбите м'ясо. На горіховий шар викласти чорнослив, цілий або нарізаний. Наступний шар – часточки мандаринів, горіхи. Нафаршироване філе скрутити в рулет, рівний і щільний. Кінці плівки туго затягнути, щоб вона не розгорнулася під час приготування. Перекласти рулет в пароварку або в друшляк, поставлений на каструлю з помірно киплячою водою. Зверху накрити кришкою, варити ще 35-40 хвилин. Готову закуску вийняти, остудити, видалити плівку. Курячий рулет з мандаринами нарізати навскіс скибочками завтовшки 1,5 см.

Складники: • відварені яйця – 4шт • кальмари відварені – 300г • рис відварний – 150г • креветки відварені – 250г • сьомга (або форель) слабкосолена – 200г • огірок свіжий – 150г • майонез низькокалорійний – 200г Приготування: Салат укладати у вигляді серця шарами. Можна використовувати роз’ємну форму. Перший шар – терті відварені яйця, потім дрібно порізані кальмари, свіжий

огірок, трохи рису, сьомга, порізана соломкою, знову рис і на закінчення – креветки. Всі шари, крім останнього, промащувати майонезом.

Крем “Персикова ніжність” Складники: • персики (консервовані) – 200 г • вершки (20% жирності) – 160 г • цукор – 80 г • молоко – 0,5 скл. • яйце – 2 шт. • желатин – 8 г Приготування: Жовтки і частину цукру розтираємо, заливаємо гарячим молоком, прогріваємо до загустіння, додаємо розчинений желатин і охолоджуємо. Вершки збиваємо з цукром, що залишився, додаємо яєчно-молочну суміш і розтерті персики, перемішуємо, викладаємо в креманки і охолоджуємо. Подаємо прикрашені шматочками персика.

Бісквітний рулет з желе Складники: • Для тіста: • 4 яйця • 1 склянка цукру • пакетик ванільного цукру • 1 склянка борошна • 1 ч. л. розпушувача Для начинки: • 2 пакетики готового желе по 90 г • 400 мл води • шоколадна стружка – для прикраси Приготування: Збити яйця з цукром і ваніллю до отримання пишної світлої маси. Додати розпушувач і борошно, розмішати.

Деко 35 х 45 см застелити пергаментом і змастити маслом. Вилити тісто, розрівняти і випікати в розігрітій до 180OC (350OF) духовці близько 20 хвилин. Бісквіт дістати і згорнути його разом з пергаментом в рулет. Дати охолонути. Розчинити желе в гарячій воді, коли охолоне, помістити в холодильник, щоб воно почало схоплюватися. Обережно розгорнути бісквіт, викласти зверху желе, розрівняти. Знову згорнути в рулет і поставити в холодильник на 1 годину, щоб желе повністю застигло. Готовий рулет прикрасити шоколадною стружкою. Ukrainian People February 2020

Ukrainian People Fabruary 2020

Articles inside

Літературна сторінка: ПУСКАЮ ДУШУ В ЧОРНОГОРУ Українська Кухня

Цікаві місця в Нью-Йорку, де можна зустріти Україну

Космічна фуга Шевченка

Найцікавіші події Чикаго (February, 2020

Розслідування

Winter Romance and More

9 піцерій Іллінойсу, які потрапили в національний список

Мода: Український бренд “A n n a B o” здобуває серця

Агенція “EVENT UA” об’єднує діаспорян в одну велику родину