IV міжнародний фестиваль короткометражних фільмів
WIZ-ART 2011 Щоденник фестивалю
26-27 травня
Вітаємо на фестивалі! І знов чотири спекотні дні наприкінці травня подарують кіно манам море емоцій, вражень та задоволення – у Палаці Мистецтв проходитиме ІV незалежний кінофестиваль Wiz-Art 2011. У конкурсну програм цього року ввійшли 42 фільми. Кожен з них змушує замислитись, порушує певні важливі проблеми (соціальні і не тільки), але робить це легко та ненав’язливо.
Незалежний та яскравий фестиваль, звісно, запрошує в журі цікавих та непересічних особистостей. Цьогорічний склад журі – шотландська режисера Рут Пекстон, німецький продюсер Девід Лінднер та український режисер, сценарист та живописець Ігор Подольчак. Рут – молода, енергійна та нестандартна. Вона з числа тих, хто формує сучасне обличчя короткометражного
Саме ці властивості були вирішальними при відборі стрічок у конкурсну програму.
кіно. На фестивалі вона презентує свою стрічку ‘‘PARIS/SEXY’’, що перемогла на Лондонському кінофес-
тивалі 2010. Девід – продюсер, чиї стрічки потрапляли на Берлінале та інші міжнародні кінофестивалі. Сам Девід зазначає, що важливими для нього є почуття, що викликає фільм, а не країна-виробник чи інші формальності. Ігор – вітчизняний митець з нестандартним поглядом на сучасне мистецтво. Його повнометражний фільм потрапив до програми Роттердамського фестивалю. Окрім конкурсної та позаконкурсної програми фільмів, відвідувачі фестивалю матимуть змогу побачити роботи, підготовані учнями ArtSchool, відвідати різноманітні презентації та запальну вечірку на закриття фестивалю. Також цього року команда WizArt вирішила приділити особливу увагу освітній складовій. Саме тому усі бажаючі зможуть взяти участь у розширеній програмі майстер-класів та навіть спробувати зняти свій власний ролик. Тож запрошуємо Вас на це свято кіномистецтва! Сподіваємось, що ви будете з нами ці чотири дні та отримаєте незабутні враження! Ольга Кендзіор
Фільм дня
У конкурсній програмі “космічних” фільмів “Лайка на орбіті” обрали переможця глядацьких симпатій. Ним стала робота французького режисера Себастьєна Карфора ‘‘Завивання риби’’. Фільм розповідає про молодого поета – аматора, який працює в одній з компаній, де проводять телефонні опитування серед людей. Його робота – це суцільне кліше: однакові запитання, замучені обличчя співробітників і клікання мишкою по екрану комп’ютера. Герой задихається, наче риба в акваріумі, він шукає розуміння. Хлопець вже майже здається, коли черговий дзвінок до випадкової жінки перевертає його свідомість і дає надію, що у світі є людина, яка може зрозуміти його, як поета. Але рано чи пізно запитання анкети закінчуються, чи вирішить герой запросити жінку з телефону на побачення, адже за правилами це заборонено, тим більше, коли над тобою стоїть шеф і контролює кожен твій крок… Марта Ковальчук
1
Томмі Мустаніємі: “Немає прогресу без боротьби.”
Як почалась твоя VJ-кар’єра? Ну все почалося з мене і мого друга Томмі, нас попросили зробити візуалізацію для вечірки в Ласті, потім був невеличкий експеримент на вечірці ‘‘Коло’’. Загалом хотілося зробити щось особливе та несхоже на інші вечірки в Ласті. Ми погодились, хоча жоден з нас цим раніше не займався. Мені тоді було 24 роки, а Томмі - 30. Тож ми зняли кілька відео, які представили на вечірці, але це дуже відрізнялось від того, що ми робимо зараз. Так ми стали віджеями, з цього все почалось. Де ти навчався цифрової магії візуалізації? Ми вивчали мультимедіа та дизайн в Ласті. Тож ми обоє знали, як робити відео та анімацію, як працювати з Photoshop’ом. Створення відео було простим для нас. Просто два чувака з ідеями і знанням, як втілити в життя – це небезпечна комбінація. Що давалось найважче? Найважчим є визначення та вибір нового матеріалу. Це дійсно складно, бо навіть маючи вже близько 3000 відеороликів дуже важко придумати та знайти щось нове. Коли ти робиш наповнення то думаєш: ‘‘О! Круто було б, якби були бігаючи коробки!”. І ти робиш коробки, які бігають і метушаться навколо. Спочатку ми робили близько 50 кліпів на одне шоу, але зараз ми не використовуємо так багато. ВіДжеїнг – це робота чи просто хобі? Хороше запитання. Це починалось як хобі, але зараз це вже і робота. Тепер нам за це платять, ми купуємо нові ґаджети, наприклад, iPad (для наших музичних виступів). Тому це, скоріше, комбінація хобі та роботи. Де ти вже виступав? Лише у Фінляндії. Тут я отримав свій перший закордонний досвід. На початку нашої кар’єри ми переважно грали в Ласті, згодом почали більше виступати на вечірках в Гельсінкі. Також ми були в містах Раума, Ювяскюля, відвідали кілька фестивалів. Чи бували якісь смішні історії/випадки під час твоїх виступів? Нас просто переслідуюсь кумедні ситуації, ми з Томмі переважно просто щось псуємо під час виступу. Наприклад, випадково вмикаємо усі ефекти чи вимикаємо, наше лого може з’явитися в тому місці, де його зовсім не очікували, інколи нам забували платити. Але все це сприймалось з гумором. Кілька разів ми забували приносити з собою контролери, тому залишались лише з ноутбуками і доводилось створювати щось там. Але все завжди добре закінчувалось. Чи маєш якесь життєве кредо чи вислів, який тебе завжди підбадьорює? Так, маю. Немає прогресу без боротьби. Які у Фінляндії є стереотипи щодо України? Те, що
2
ти побачив у Львові, їх підтвердило чи спростувало? Чесно кажучи, у нас немає жодних стереотипів щодо України. Наші знання про Україну дуже обмежені, ми знаємо лише футболіста Шевченка і аварію в Чорнобилі, і це, мабуть, все. Чи побачив стереотипи тут – ні, бо я їх і не мав. Проте зараз я формую власну думку про Україну. Звідки ти дізнався про Wiz-Art? Я дізнався від однієї дівчини, що буде якийсь фестиваль, пов’язаний з візуальним мистецтвом. Це було в Інтернеті, звичайний обмін коментарями про фестиваль, і я дійсно був дуже зацікавлений в ньому. Також мене зацікавила Україна, тому вирішальну роль зіграв випадок. І ось я тут, посуваю пікселі. Що ти думаєш про фестиваль Wiz-Art? Поки що це нагадує мені міцну сім’ю. Всі дуже споріднені та дружні одне з одним, присутня атмосфера поваги, тут є щось, що притягує людей щороку. Цей фестиваль має великий потенціал і мені це подобається. Що б ти додав(змінив), щоб його покращити? О я б зробив грандіозну вечірку, можливо, більше ніж одну. Мабуть, у вечір п’ятниці, а найбільшу – в неділю. Мені дуже подобається, як все проходить з міжнародними гостями та величезною кількістю іноземних фільмів. Тому мені здається, що фестиваль рухається в правильному напрямку і можу додати лише одне – тримайтеся і будьте сильними. Марта Керез
А ти віриш у Рут? “Оля!!!”, - прорвалось крізь темряву біля виходу з пішого переходу Шегині. Розмитим фільтром фотошопу від потужних окулярів, які після двогодинного керування нарешті вдалось зняти, я побачила дві постаті, що сиділи на величезній валізі біля сітки. То була валіза шотландської режисерки Рут Пекстон. Поруч з нею стояла її найкраща подруга Майя — шведка, котра живе у Глазго, і також знімає фільми. Дівчата виглядали бадьорими і дорогою додому ми прослухали багато музики, трохи поспали, поговорили про погоду, літаки, про різницю між шведами і британцями. Посеред ночі повечеряли борщем (“Мій чоловік, Тім багато разів бував у Росії і попереджав мене, що мені можуть запропонувати “бощ”, тому я навіть не дивуюсь, що це перша страва, яку я їм в Україні,” — згодом прокоментувала Рут). Згодом в мене була унікальна можливість присвятити кілька годин спілкуванню з дівчатами і хто, як не відвідувачі нашого Фестивалю мають про це почитати. Після ліричного відступу, інтерв’ю пройде в традиційному руслі. О.Р. Твій останній фільм “Paris/ Sexy”, який ти представила на Фестивалі, переміг на Лондонському кінофестивалі короткометражних фільмів В чому секрет? Р.П. Журі сказало, що фільм “заворожує і стривожує одночасно”. Глядачі або люблять цей фільм, або ненавидять, але для мене найважливіше, що вони не залишаються байдужими і він викликає реакцію.Також це дуже амбітний і професійний фільм як на такий малий бюджет. О.Р. А який бюджет? Р.П. Приблизно 19 тис. фунтів. Також нам допомагали з безкоштовним обладнанням, а знімальна група отримувала значно меншу зарплатню, ніж звичайно, але вони на це погодились. Фільм мав би коштувати вдвічі більше, проте ми зробили його за ці невеликі гроші. О.Р. Як довго ти працювала над фільмом і що тебе надихнуло на його створення? Р.П. Я писала сценарій дуже довго, близько року його розвивала, разом з тим працювала над іншими речама. А знімали ми з серпня 2009 по лютий 2010. І фільм вийшов абсолютно відмінним від того, яким він виглядав спочатку. Взагалі, фільм має реальну передісторію — близько року я час від часу жила з одруженою парою, в них були дуже дивні стосунки і я, за якийсь час, певним чином стала їх частиною. Тому мені було цікаво розкрити цю тему. Але я, очевидно, не Грір (нестримно сміється). О.Р. Чим відрізняється твій останній фільм (“Paris/Sexy”) від твого поперднього (“Вона хотіла бути спаленою”)? Відбулись якісь зміни у процесі створення? “Вона хотіла бути спаленою” — моя студентська робота, а “Paris/Sexy” — перший, професійний фільм і все дуже змінилось. Свій попередній фільм я знімала на своєму задньому дворі, ми заходили в дім, їли, робили перерви
інтерв’ю з Рут Пекстон
і, сором сказати, у мене не було сценарію. Я просто знала, що хочу зробити фільм, вся знімальна група, яка включала моїх близьких друзів і мого брата, поклались на мене і довірились мені. Я знала історію, знала структуру. А сценарій до “Paris/Sexy” я розвивала до останнього моменту, постійно змінювала, розглядала. Також були люди, які давали мені гроші на зйомки і я мала звітувати перед ними. В мене з’явилась можливість працювати з серйозними, талановитими професіоналами. О.Р. Розкажи мені про свою кіношколу, скільки людей навчалось там, що ти з цього винесла? Р.П. Я вчилась у Единбурзькій академії мистецтв лише 4 роки, хоча мала би вчитись протягом 5 і маю сказати мені подобалось вчитись. Я не знала багато технічних речей після університетуНе завжди так трапляється, що закінчуєш кіношколу і ти одразу режисер чи дизайнер, чи художник. Ти вдосконалюєш свої навичи, але незамінними є ідейні речі, емоційний розвиток митця. Саме там я зустріла таких людей як Майя, нас було 15, кожен був незалежним у своїх проектах і розвивав свої власні божевільні ідеї, тут велику роль відігравала особиста мотивація. О.Р. Я переглянула твій канал Vimeo, там є один цікавий фільм про тебе саму “Ти віриш у Рут?” (Do You Believe in Ruth?), розкажи більше про те як він з’явився? (vimeo.com/ruthpaxton) Р.П. Я виграла участь у Toronto Festival Talent Lab і мені треба було зробити фільм, який би найкраще мене представив. Я не хотіла робити щось претензійне або надто абстрактне, але я хотіла зробити фільм з собою. Отож, я подумала як можу довести до крайнощів те, як роблять фільми-автопортрети і зробила щось дуже егоцентричне. Насправді, це просто мої дурощі. О.Р. Які твої враження про Україну? Р.П. Ну мій чоловік, Тім, багато разів бував тут. Його група, яку ти, мабуть, не знаєш, Mistery Juice, часто виступає тут.Він розказав мені про їжу і напої, які тут п’ють, тому я мала якесь уявлення, але, дійсно, це вперше я потраплю так далеко на схід. І це суперська пригода, яка мені подобається! О.Р. Як ти почала знімати фільми? Р.П. Знаєш, смішно, бо на такі питання відповіді завжди однотипні — коли мені було 5 я зрозумів, що хочу писати поезію :) Я думаю, моя відповідь буде такою самою. Я і мій брат були одержимі ідеєю знімати фільми. Наші батьки кіномани, вони виховували нас на класиці. Колись я та мій брат щось там собі знімали і потім змушували приходити всіх сусідів у задній двір і дивитись фільми. Пам’ятаю свій перший фільм про Барбі і Кена, дуже нудний фільм, багато Барбі. Оля Райтер
3
ОПИТУВАННЯ: ДЕНЬ 1 Чого очікуєш від ‘‘Wiz art’’-у? Таня: Взагалі, не знала, що все так організовано. Думала, щось буде таке більш аматорське, але це вже набирає обертів професійного рівня. Вже взяла квиток на завтрашній день, бо дуже сподобалось, цікаво. Дуже рада, що українська молодь пропагує українське кіно і не робить стіну за межами інших регіонів України. Артур: Дуже велика програма, усі можуть прийти на цей фестиваль і дійсно завжди цікаво. Це завжди і суперечливо – комусь подобається, комусь-ні, але кожен може підібрати собі до смаку. Олена: Я очікую хороших, якісних, цікавих, яскравих короткометражок. Максим: Чекаю позитивних емоцій і хорошого настрою. Іра: Чекала на фестиваль цілий рік.
Була вся у сподіваннях, які точно підтвердяться. Христя: Як завжди – яскравих емоцій, нових вражень і цікавих зйомок. Про що б зняли власний фільм? Таня: Це було б щось соціальне, трохи щоб змушувало людину задумуватися, оскільки ми живемо в такий час, що напевно молодь, як ніхто інший, має пропагувати щось таке хороше і яскраве. Христя: Мабуть, банально, але я б знімала про людські почуття, емоції, тому що вони повсюди і це найголовніше, що є. Думаю, що мій фільм буде вражаючий, цікавий і непередбачуваний. Володимир: Про стан фінансової освіти в Україні. Подивитися як гарно розказують про це всім людям,
19:00 – FIGHT CLUB: фільми з присмаком тестостерону (конкурсна програма) Великий зал
Субота 28.05
Проводить
Томмі
14:00 Q&A з Девідом Лінднером (Німеччина) Artschool Показ і обговорення фільмів, продюсером яких був Девід Лінднер, “ОНОВЛЕННЯ” (Німеччина/Румунія) та “ТИХА РІКА” (Німеччина/Румунія). Обидва фільми були показані в конкурсній програмі Берлінале 2009 та 2011 років. 16:00 Q&A з Мортеном Халворсеном (Данія) Artschool Показ і обговорення фільму Мортена Халворсена “Че і Я” (Данія, 2008) Artschool 17:00 – ФРАНЦУЗЬКА АНІМАЦІЯ (Спеціальний показ) Великий зал ПЛАТО 8’ Леонард Коен 2010 МАКСІМАРКЕТ 6’ Аксель Теріє, Адріен Ледіє, Навель Рахель, Аксель Тіллемент 2010 РІДКІСНА ГРУБІСТЬ 8’ Емільєн Даво, Джеремі Муґель, Маріон Шимчак 2010 ЧАС ХУДИХ 8’ Бертран Авріль, П’єр Комарат, Давід Данжен, Теа Матлан 2010 РОЗКОЛ 5’ Люсі Касаль, Жюстін Дюбро, Максенс Хієрно, Абель Коен 2010 ТЕЛЕГРАФ 7’ Антуан Делашарлері, Леопольд Паран, Лена Шнайдер, Тома Тібо 2010 ШКІДЛИВІ 4’ Ерік Юпен 2010 МІГРАЦІЯ 3’ Лі Кок Еліе 2010 РОЗТЯГУВАННЯ 5’ Франсуа Фоґель 2009 ЛИПКІ ЗАКІНЧЕННЯ 6’ Осман Сефрон 2010 Тривалість сеансу 60 хв
4
Опитувала: Уляна Прихід
18:00 - Q&A з Емілем Станґом Лундом (Норвегія) Artschool
АНОНС ДНЯ 12:00 Майстер-клас з віджеїнгу. Мустаніємі (Фінляндія) Artschool
починаючи змалку в Штатах, Японії, Європі і що це дає, і чому це добре було б зробити в Україні. Іринка: Я зняла б фільм про жахливе знущання людей над тваринами, який закликав до того, щоб люди такого не робили. Віталік: Зняв би фільм, де у головній ролі тролейбус. Чому? Бо так. Артур: Задумок було би дуже багато. Я б зняв щось за допомогою світла, фрізлайтінг, малювати світлом просто. Сюжет я би придумав по ходу. Марія: Про добро. Олена: Про непередбачуваність в житті. От вже щось – встаєш зранку і будь-що стається. Іра: Напевно про пошук себе. Поки не уявляю сюжетної лінії..
ДОМАШНЯ ГРА 22’ Боґдана Вера Лоренц Німеччина 2009 http:// 12’ Бартош Круглік Польща 2010 ЦИГАРКОВА ЦУКЕРКА 13’ Лорен Волькштайн США 2009 ПОКАЙОКЕ 15’ Міка Тервонен Фінляндія 2010 МАЛЕНЬКИЙ КВЕНТІН 9’ Альберт ‘T Хоофт & Пако Вінк Нідерланди 2010 НАЙКРАЩИЙ ДРУГ ЛЮДИНИ 12’ Венсан Маріет Франція 2010 Тривалість сеансу 83 хв 21:00 – SOME LIKE IT SHORT (програма конкурсних фільмів тривалістю до 5 хвилин) Великий зал …БУДЬ ЛАСКА, ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ ПІЗНІШЕ 5’ Юлія Рудіцкая Білорусь 2010 ВІДСУТНІСТЬ 3’ Тарік Рімаві Йордан/Великобританія 2010 КУХОННИЙ ЖАХ 4’ Девід Шорт Австралія 2010 МАЯК 5’ Веліслава Ґосподінова Болгарія 2009 ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ 4’ Йарі Ваара Фінляндія 2010 AVE.AVI 5’ Макс Афанасьєв Україна 2011c СОН 4’ Клаудіус Ґентінетта & Френк Браун Швейцарія 2010 ВІКТОРІЯ, ДЖОРДЖ, ЕДВАРД І ТЕТЧЕР 2’ Каллум Купер Великобританія 2010 ЗАГУБЛЕНИЙ 4’ Альберто Дорадо Іспанія 2009 ЗАРОЗУМІЛІСТЬ 3’ Флоріан Шнель Німеччина 2009 ВЕНДІ-ЛЕДІ 4’ Емі Александр Австралія 2010 ЛАКІ 1’ Тревор Харді Великобританія 2010 Тривалість сеансу 44 хв