IV міжнародний фестиваль короткометражних фільмів
WIZ-ART 2011 Щоденник фестивалю
28 травня
«Люблю розповідати життєві людські історії мовою кіно» Міко, які гасла, кредо Ви використовуєте, коли творите свої фільми? Обожнюю пробуджувати в людях емоції. Не важливо, добрі чи погані, головне, щоб глядача це хвилювало, тоді я напевне знатиму, що старалась не марно. У моєму розумінні фільм – це мотиваційний вимір, що змушує людей розв’язувати проблеми, адже проблем, як таких, немає, є тільки ситуації. Як жителька двох континетів, Ви можете порівняти кіноіндустії США та Європи. Наскільки різними вони є? Мені здається, основна відмінність – розміри фінансування. У Європі з цим проблеми, не те, щоб коштів не було, іноді, аби їх отримати доводиться пройти чимало щаблів. Тож маємо цінувати кожну можливість і бути активними, адже виграти гранд – не так вже й важко, головне – постійно щось пробувати, навіть коли коштів зовсім обмаль. У своєму резюме Ви з впевненістю можете написати, що Ви ще й актриса. На вашому рахунку ролі у двох картинах, плануєте продовжити? Насправді, це лише послуга для друзів. Це одна з можливостей, іноді необхідностей, коли твої друзі – люди кіномистецтва. Я, все ж таки, більше творець ідеї, який любить перебувати в затінку і милуватись своїм творінням, не показуючи зайвий раз свого обличчя. Існує теорія: коли ти випускаєш у світ свою книгу або фільм,
вони починають жити своїм життям і вже мало нагадують ту первинну ідею, яку ти у них вкладав, Чи відбулось це з Вашими роботами? Дуже важливою для мене є думка глядача. Іноді я розумію, що деякі з моїх фільмів є надто суб’єктивними, їх можуть зрозуміти або дуже розумні люди, або ті,хто мене добре знає. Критика завжди присутня у моїй роботі, я не намагаюсь її уникнути, адже я людина, а людям властиво помилятись.
У вашому житті була історія пов’язана з арештом , який допоміг вам отримати премію Фулбрайта, як це було? Насправді, це було щось доволі неусвідомлене. Я разом зі ще декількома своїми друзями заснували у гаражі «піратську» радіостанцію. Ми просто впускали в ефір музику, якусь інформацію. Проте, як згодом виявилось, наші дії
мали політичний характер і нас усіх заарештували, проте, серйозних наслідків вдалось уникнути. Цей досвід став для мене приводом для написання проекту на пермію Фулбрайта. У ньому йшлося про маленькі медіа у цілому світі, як їм варто працювати, що слід знати, чого варто уникати. На кінофестивалі Wiz Art 2011 Ви презентували фільм «Успіх». Як зародилась ідея фільму? Я намагалась написати чергове творіння, але у мене нічого не виходило. Тоді моя подруга дала мені одну з таких мотиваційних книг, про те, що треба зробити, аби до тебе прийшов успіх. Вона вразила мене. Я швидко написала сценарій, ми знайшли професійну акторку і зробили фільм про те, наскільки абсурдним є жити лише кар’єрою, адже це призводить його багатьох безглуздих жертв з фатальними наслідками. Міка Маджі сьогодні – відомий режисер, сценарист і продюсер. Що далі? Є якісь ідеї для майбутніх проектів? Зараз триває робота над моїм черговим фільмом. Дія відбуватиметься в Техасі. У центрі сюжету – розповідь про підліткову вагітність. Цього разу це буде повнометражна кіноробота, тож хочу вкласти в неї усе, що можу і хочу дати сучасному глядачу. Марта Ковальчук
1
«У сучасному кінематографі забагато політики і замало мистецтва» Пане Ігорю, розкажіть про свій новий фільм «Delirium» Він вже практично закінчений. Це для мене головне. Це моє дитя, як і будь-який інший мій фільм, інший твір. Я сподіваюсь, що цей фільм відрізняється від решти моїх робіт, і в кращу сторону. В цій стрічці мені було цікаво попрацювати зі станом людської психіки, проте, фільм власне не про стан людської психіки, емоційних ситуацій. Мені хотілось сконструювати фільм як стан, сподіваюсь, мені це вдалось, але це думка глядачів, інших фестивалів. А чому саме «Delirium»? А чому б і ні?! Розкажіть, як відбувається відбір акторів на Ваші фільми? Звичайно, деколи я зустрічаю людей, яких хотів би бачити у своїх фільмах, але, чесно кажучи, рідко, точніше ніколи не наважуюсь запропонувати їм це. А кастинги... Звичайно, спочатку працюють асистенти, відбирають за певними характеристиками, які відповідають технічним умовам, заданим мною, більш широкий асортимент акторів. А потім, в наступному кастингу, я відбираю людей, яких хотів би бачити у фільмах. Яким повинен бути фільм, щоб привернути Вашу увагу? Не можу сказати. Немає певних критеріїв. Це може бути те, що подобається мені і близьким мені, а може бути й те, що просто добре зроблено, але подобається тільки мені. Важко навести якийсь конкретний приклад. Яке Ваше ставлення до українського кінематографу? Є сподівання. Сподівання, що буде краще, а серед кращого – найкраще. Ось перемога на Канському фестивалі, до прикладу. З короткометражками завжди простіше, це й у виробництві легше, й грошей потребує менше, легше виробити якусь безпосередню творчу ідею. Але взагалі показник існування кіно чи кінокраїни – це повнометражне кіно. Довженко, Параджанов, Іллєнко. Навряд чи можна говорити про сучасне кіно, бо немає самого кінопроцесу. Україна виробляє, якщо виключимо зі списку серіали, 10 фільмів на рік, то кіна, як такого, – не існує. Поодинокі
2
якісь факти бувають, а кіно, окрім того, індустрія, це повинен бути процес. Чого бракує сучасним фільмам? Легше сказати, чого занадто у сучасному кіно. Занадто політики, соціальних проблем, мабуть, замало мистецтва. Які помилки найчастіше допускають молоді режисери? Поняття не маю. Я не допускався помилок (сміється). Я прийшов у кіно з організаційним і творчим досвідом, тобто особливих проблем не було, а в кіно завжди одна проблема – відсутність грошей. Оце можна навіть компенсувати недостатнім досвідом, звичайно, якщо є якісь творчі ідеї, якесь творче розуміння , яке треба реалізовувати. А що для Вас робота на творчому майданчику? Це задоволення, звичайно, і виснаження водночас. Добре, що це коротко. Можна сказати, що це приємне виснаження. Пане Ігорю, Ви і художник, і режисер. Що для вас кіно і чи важко поєднувати дві настільки творчі професії? Кіно для мене – це однозначно мистецтво. Поєднувати це дуже легко, в тому сенсі, що я виріс із художника в режисера. Одночасно бути художником і режисером, тобто знімати і малювати одночасно – звичайно важко. Я спочатку намалювався, тепер назнімався, може знов почну малювати і менше знімати чи взагалі не знімати. Це для мене така своєрідна зміна творчих занять. Ви порівнюєте зйомки фільму із писанням картини? Ні, швидше вже якийсь постпродакшн можна порівняти з писанням картини, кольорокорекцію чи звукове редагування. У Вас є якісь побажання чи потреби щодо фестивалю? Потреби? Можливо, вони десь всередині і є, але, насправді, я дуже радий, що у Львові таке відбувається і відбір, і я бачив програми попередніх фестивалів – це серйозно, це непровінційно і це радує. Уляна Прихід
Як створити кіношедевр з обмеженими технічними можливостями Для створення кінофільму світового масштабу зовсім не обов’язкова наявність високоякісної техніки. Стереотип ‘‘високого бюджету’’ зламали режисерка Міка Маджі та оператор Армін Дірольф з Німеччини, які провели майстер-клас ‘‘Використання обмежених можливостей для створення кінофільму світового масштабу’’. «В кожному камінні можна знайти статую», – відома цитата в інтерпретації Міки Маджі прозвучала щодо створення головного компоненту у фільмі – героя. «Тільки яку саме статую кожен знайде, залежить від особистості», – продовжила думку режисерка. Майстер-клас проходив у невимушеній та творчій атмосфері. Німецькі кінотворці пояснили, що техніка – не «номер один» для створення шедевру, важливими залишаються емоції, почуття та ідея. Цю думку вони намагалася пояснити на власних прикладах. Армін Дірольф, який працював з камерами різних технічних можливостей, розповів особисту історію створення фільму з дешевою операторською технікою. Цієї весни він поїхав до Африки, де з власної ініціативи та за особисті кошти вирішив зняти стрічку: проблемну та абсолютно живу. У 17 коротких імпровізаціях, які згодом зведуть в один фільм, оператор відобразив стосунки,
передав емоції та волевиявлення. Над проектом працювали всього 10 людей і тільки Армін відповідав за кінематограф. Тобто переживав, пропускав через себе все зняте, наскільки це можливо. Епізоди, що містяться в імпровізаціях, створені переважно простими камерами з мінімумом спецефектів. Це поособливому довершило реалістичність створеного та зовсім не вплинуло на зміст кінотвору. Це один із багатьох прикладів, коли техніка відіграє мінімальне значення в картині загалом. Міка Маджі, в свою чергу, намагалася співпрацювати з глядачами та організувала імітацію сюжету короткометражного фільму. Разом із учасниками майстер-класу було вигадано та показано кілька банальних сценок з реального життя. «Важливо не порівнювати себе з іншими, а відображати те, що ви переживаєте, використовувати власний досвід», – з такими словами звернулася режисерка до глядачів. Згодом Міка продемонструвала два власні кліпи, які є прикладом структуризації хаосу, пов’язують час і місце. Її герої – ті, кого ми зустрічали як в реальному житті, так і у казках. Це – суть будь-якого кіношедевру, а камери тут ні до чого. Оксана Януш
Фільм дня GIRL POWER: конкурсна програма фільмів жінок-режисерів. У цій конкурсній програмі фільмів перемогу одержав фільм українки Катерини Науменко під назвою «Не страшно». Режисер розповіла глядачам про двох українських дітей – брата та сестру, які намагаються втілити мрію свого дитячого життя – купити мотоцикл. Але шлях до мрії нелегкий. Герої борються проти цілої банди недоброзичливців, та на підмогу їм приходить справжній лицар – професійний мотоцикліст. Але кожна історія має завершитись. У цієї – не надто щасливий кінець, але це – життя,а воно ніколи не буває легким. Марта Ковальчук
ОПИТУВАННЯ: ДЕНЬ 2 В якій країні зняли б власний фільм? Олеся: Я б зняла в Індії, тому що останнім часом дуже захопилася їхньою культурою. Як на мене вона не є «попсовою», як західні країни, там, мабуть, є багато цікавого матеріалу. А якщо би не вдалось поїхати в Індію, то обов’язково зняла б фільм в Україні, тому що в нас тут теж можна придумати багато сюжетів. Марта: Я б зняла фільм в Африці, тому що пішло б мало грошей, бо там не дуже популярно знімати фільми, бюджет був би мінімальним, проте вийшли б хороші спецефекти, там не треба
було б ніяких левів привозити, тигрів. Просто зробити фільм пригодницько-мелодраматичний, такий красивий. Олесь: На Філіппінах, в Індонезії. Мені там подобається, я б там жив. В мене є знайомий, який знімає на Коста-Риці і там теж гарно. Таня: В Африці – в Ефіопії або Алжирі, скоріш за все. Там цікава природа, цікаві люди і доволі цікавий відхід від колишніх колонізаторів. Які фільми кращі – п’ятихвилинні чи двогодинні? Олесь: Цінність фільму не в його тривалості, а в ідеї, яку він несе. Тобто і за 5 хвилин можна зробити
дещо геніальне, і за 2 години можна показати щось. Все залежить від ефекту, який буде після того. Віка: Мені більше подобаються короткометражні фільми, бо вони доступні і на них багато часу не витрачаєш. А деколи сидиш, годину дивишся фільм і засинаєш аж. Юра: Якщо фільм цікавий, то неважливо, скільки часу він триває. Головне – суть. Марина: Ну ясно, що п’ятихвилинні! Таких фільмів можна 50 на день дивитись і всі різні, а довгих фільмів так багато не подивишся! Уляна Прихід
3
Створення відеофільму власноруч у реальних умовах? ТАК!
«Все починається з ідеї», – цими словами розпочав свій майстер-клас «Створення відеофільму власноруч. Чи можливо одночасно бути сценаристом, режисером,оператором та режисером монтажу? ТАК!» Даниїл Прима-Самолевський.
Даниїл – український режисер із Києва, котрий займається монтажем, певний період працював на телебаченні та брав участь у технічній обробці проекту «Україна має талант», провів практичний майстер-клас для того, аби дати змогу кожному вкласти частину свого «я» у IV міжнародний кінофестиваль короткометражних фільмів WIZ-ART. Основою для роботи стала активна співпраця з присутніми. Саме вона є прямим стимулятором для ідей та образів. А вони, в свою чергу, надають чутливості фільму. У залі зібралася невелика кількість зацікавлених людей та тих, хто безпосередньо є учасниками створення кіно у будь-якій формі. Даниїл запропонував створити короткометражку, яка б, наскільки це можливо, яскраво та динамічно зобразила б усе, що відбуватиметься у стінах Палацу Мистецтв протягом фестивальних днів, своєрідну відеовізитку. Оскільки лозунг дійства – «Тільки яскраве кіно», тому все зняте мусило повністю виправдати назву. Глядачі, які згодом стали учасниками, ініціативно зголосилися, адже шанс «внести частину себе» випадає
АНОНС ДНЯ Неділя 29.05
13:00 – УКРАЇНСЬКА ПРОГРАМА ФІЛЬМІВ (позаконкурсний показ) Великий зал І ЦІ ВУСТА, І ОЧІ ЦІ ЗЕЛЕНІ 26’ Анна Смолій 2010 НЕ ПОМІЧАЄШ 4’ Надя Білоконь 2010 ЧОТИРИРУКИЙ 4’ Микита Кузьменко 2010 CRADLE OF DESTINY 6’ Сергій Сілява 2010 THE PRESS 1’ Катерина Горностай 2010 ВСЕРЕДИНІ 9’ Олена Потьомкіна 2010 НЕ ІСНУЄ РАЮ ДЛЯ ЛЮДЕЙ 10’ Юрій С’єдін 2010 LIVESTORY 2’ Євген Григор’єв 2009 THE 3’ Євген Григор’єв 2008 UFO 2’ Євген Григор’єв 2010 ПРОЗА 2’ Євген Григор’єв 2009 ЩОДЕННИК МОГО Я 13’ Олександр Анпілогов 2011 УВІ СНІ 8’ Катерина Чепік 2010 Тривалість сеансу 90 хв 15:00 – ЗАБОРОНЕНА НАСОЛОДА: спеціальна програма фільмів (лише для повнолітніх) Великий зал БОЮСЬ, НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ ПОПРОСИТИ ВАС ПІТИ 19’ Валері Теодор Франція 2011
4
рідко. Створення фільму як такого режисер організував поступово. Проміжний етап – організація роботи з технічними засобами та допомога «креативних голів», що зібралися в залі. «У задумі, – зазначив Даниїл, – повинно бути те, що зацікавлює вже на рівні ідеї». Саме цим займалися усі в першій частині майстер-класу – пошуком основної думки та образів-символів в її контексті. Важливою деталлю стало те, що багатогранність, яка виникала в результаті праці двох сторін (керівника і глядачів), в наслідку постала у вигляді єдиного спільного уявлення. Як пояснив це Даниїл Прима-Самолевський: «Мозковий штурм – найпотужніший метод створювати фільми. Це змушує мозок ґенерувати ідеї». Наступне питання, над яким міркували учасники – це метод відтворенні задуму. Тобто, яким чином проходитиме зйомка. За словами режисера: «Одним із найважливіших завдань створення фільму є зруйнувати звичність. Стати водночас творцем, режисером та оператором». Друга частина майстер-класу, під час якого працюватимуть над монтажем, відбудеться в неділю. А якою стане відеовізитка IV міжнародний кінофестивалю короткометражних фільмів WIZ-ART, можна буде побачити на закритті фестивалю. Оксана Януш
ВСЕ ВКЛЮЧЕНО 5’ Станіслав Бріщук Росія 2010 ЧЕРВОНІ ЧЕРЕВИЧКИ 8’ Лоренцо Речіо Франція 2011 9 БЕРЕЗНЯ 10’ Ірена Скоріч Хорватія 2010 ПОПЕЛЮШКА 12’ Маґалі Маґістрі Бразилія 2011 СИМФОНІЯ МОЗМАДУ 11’ Васко Мендес Португалія 2010 ЛЮБОВ НА ТРЬОХ 13’ К’яра Мальта Франція 2010 ЩАСЛИВА ПОКУПКА 8’ Жора Крижовніков Росія 2010 ТРОЛІ 7’ Бріанне Норд-Стюарт Канада 2009 17:00 – КАНАДСЬКІ КОРОТКОМЕТРАЖКИ: фільми франкомовних режисерів Квебеку (спеціальний позаконкурсний показ) Великий зал НЕМОЖЛИВІСТЬ 18’ Ваня Роуз 2010 САН-СЕСІЛЬ: ЛУ 4’ Александр Достьє 2010 ПЕРЕТИНАЮЧИ ДОРОГИ 12’ Сімон Ламонтань 2010 M 8’ Фелікс Дюфур-Лапер’єр 2009 ТРЕНУВАЛЬНА СЕСІЯ 6’ Крістіан Лалюм’єр 2010 ОСТАННІЙ РАЗ НАВКОЛО 10’ Давід Томассіні 2010 ЛЮДИНА І ЗВІР 10’ Мартен Тібодо 2009 СМУЖКИ 6’ Фелікс Дюфур-Лапер’єр 2009 ЗЦІЛЕННЯ 9’ Луї-Тома Пеллетьє 2010 Тривалість сеансу 83 хв 19:00 – ЗАКРИТТЯ ФЕСТИВАЛЮ: показ фільмів-переможців 21:00 – КОНЦЕРТ Autofish (Київ), Tape Flakes (Київ) ДинамоБлюз