IV міжнародний фестиваль короткометражних фільмів
WIZ-ART 2011 Щоденник фестивалю
28 травня
«Люблю розповідати життєві людські історії мовою кіно» Міко, які гасла, кредо Ви використовуєте, коли творите свої фільми? Обожнюю пробуджувати в людях емоції. Не важливо, добрі чи погані, головне, щоб глядача це хвилювало, тоді я напевне знатиму, що старалась не марно. У моєму розумінні фільм – це мотиваційний вимір, що змушує людей розв’язувати проблеми, адже проблем, як таких, немає, є тільки ситуації. Як жителька двох континетів, Ви можете порівняти кіноіндустії США та Європи. Наскільки різними вони є? Мені здається, основна відмінність – розміри фінансування. У Європі з цим проблеми, не те, щоб коштів не було, іноді, аби їх отримати доводиться пройти чимало щаблів. Тож маємо цінувати кожну можливість і бути активними, адже виграти гранд – не так вже й важко, головне – постійно щось пробувати, навіть коли коштів зовсім обмаль. У своєму резюме Ви з впевненістю можете написати, що Ви ще й актриса. На вашому рахунку ролі у двох картинах, плануєте продовжити? Насправді, це лише послуга для друзів. Це одна з можливостей, іноді необхідностей, коли твої друзі – люди кіномистецтва. Я, все ж таки, більше творець ідеї, який любить перебувати в затінку і милуватись своїм творінням, не показуючи зайвий раз свого обличчя. Існує теорія: коли ти випускаєш у світ свою книгу або фільм,
вони починають жити своїм життям і вже мало нагадують ту первинну ідею, яку ти у них вкладав, Чи відбулось це з Вашими роботами? Дуже важливою для мене є думка глядача. Іноді я розумію, що деякі з моїх фільмів є надто суб’єктивними, їх можуть зрозуміти або дуже розумні люди, або ті,хто мене добре знає. Критика завжди присутня у моїй роботі, я не намагаюсь її уникнути, адже я людина, а людям властиво помилятись.
У вашому житті була історія пов’язана з арештом , який допоміг вам отримати премію Фулбрайта, як це було? Насправді, це було щось доволі неусвідомлене. Я разом зі ще декількома своїми друзями заснували у гаражі «піратську» радіостанцію. Ми просто впускали в ефір музику, якусь інформацію. Проте, як згодом виявилось, наші дії
мали політичний характер і нас усіх заарештували, проте, серйозних наслідків вдалось уникнути. Цей досвід став для мене приводом для написання проекту на пермію Фулбрайта. У ньому йшлося про маленькі медіа у цілому світі, як їм варто працювати, що слід знати, чого варто уникати. На кінофестивалі Wiz Art 2011 Ви презентували фільм «Успіх». Як зародилась ідея фільму? Я намагалась написати чергове творіння, але у мене нічого не виходило. Тоді моя подруга дала мені одну з таких мотиваційних книг, про те, що треба зробити, аби до тебе прийшов успіх. Вона вразила мене. Я швидко написала сценарій, ми знайшли професійну акторку і зробили фільм про те, наскільки абсурдним є жити лише кар’єрою, адже це призводить його багатьох безглуздих жертв з фатальними наслідками. Міка Маджі сьогодні – відомий режисер, сценарист і продюсер. Що далі? Є якісь ідеї для майбутніх проектів? Зараз триває робота над моїм черговим фільмом. Дія відбуватиметься в Техасі. У центрі сюжету – розповідь про підліткову вагітність. Цього разу це буде повнометражна кіноробота, тож хочу вкласти в неї усе, що можу і хочу дати сучасному глядачу. Марта Ковальчук
1