IV міжнародний фестиваль короткометражних фільмів
WIZ-ART 2011 Щоденник фестивалю
29 травня
На початку обіцянку дано, в кінці – її виконано. І більше нічого. Мортен, ваш фільм ‘‘Че і я’’ (Che & I) показує хіпі 60-70-х років, багато людей в Скандинавії були частиною цієї культури вільного кохання та соціальної діяльності. Як ідуть справи зараз? Люди, як і раніше, хочуть змінити світ, а не підкорятись правилам держави? За винятком Хрістіанії (прим ред.: Хрістіанія – частково самокерована, неофіційна ‘‘держава всередині держави’’, що розташувалась в районі Хрістіансхавн у Копенгагені. Має особливий напівлегальний статус у Данії і часткову незалежність.) – ні. Хрістіанія зараз веде переговори з урядом, щоб стати законними кервіниками цієї ‘‘вільної держави’’. Це означає, що вони нормалізуються, почнуть пристосовуватись, виглядати і працювати так само, як інші частини суспільства. А шкода, на мій погляд. Фільм ‘‘Обіцянка’’ (Promise) є експериментальною роботою. Що ви хотіли сказати цим фільмом? Цей фільм є новим досвідом для вас чи це приховане послання до аудиторії? Обіцянка лежить в основі, тому це слово використане в якості назви. На початку обіцянку дано, в кінці – її виконано. І більше нічого. І це важко сприйняти освіченій аудиторії, що фактично робить фільм провальним. Але ми просто хотіли б показати, що дотримуватись слова важливо, і це дрібниці, які враховуються. Данія – маленька країна з населенням всього 5 мільйонів чоловік, але, все ж, у вас велика система кіновиробництва та багато
талановитих режисерів і акторів. Данські фільми мають велику аудиторію усередині країни? І чи популярні вони за її кордонами? Так, данці люблять свої власні фільми і, в порівнянні з іноземними фільмами, данське населення, як і раніше, віддає перевагу власним акторам, власним історіям, рідній мові. Коли справа доходить до розповсюдження, мова є проблемою. Ми працюємо та перекладаємо наші фільми, але все одно данське кіно переживає, як і решта європейського, важкі часи, конкуруючі з англомовними фільмами з Голлівуду і т.д.
– і це те, чого я терпіти не можу, те,що виводить мене з себе. Не навіжений Ларс фон Трієр, котрий намагається здійняти шум на прес-конференції,а вони, бо приходять тільки щоб побачити, як він створює скандал. Вони хочуть цього. Це зоопарк.
Як данці реагують на ‘‘жарти’’ Ларса фон Трієра на останньому Канському фестивалі? Хіба Ларс, як і раніше, вважається данським режисером навіть незважаючи на його міжнародну роботу з голлівудськими акторами і зйомки не данською мовою? Ха-ха, данці все ще любить Трієра. Більшість людей були здивовані, що світова преса так перейнялась цією історією. Я маю на увазі, я не був спровокований тим, що він сказав у своєму двозначному стилі. Ви знаєте, це Ларс, він завжди шукає неприємностей, але цей випадок дійсно вийшов з-під контролю. Я повинен зізнатися, що я величезний фан Ларса фон Трієра, і, мені здається, багато данців думає, що він зайшов далеко, але, все ж, вони розуміють його сарказм і ніхто не засуджує його. Я думаю, що він зачепив болюче місце європейської історії, з яким ми, як і раніше, не в змозі справитись, і раптово преса робить його паршивою вівцею
Яке ваші майбутні плани, щодо режисерської кар’єри? Що є вашим натхненням для створення нових фільмів? Які ваші улюблені фільми режисери? Ларс фон Трієр все ще на перший у моєму списку. Я пишу історію, яка може бути описана як сучасний варіант ‘‘Жанни д’Арк’’, поєднаний з ‘‘Пролітаючи над гніздом зозулі’’. Про релігійну дівчину, котра говорить з Богом, і опиняється у психіатричній лікарні, оскільки лікарі думають, що вона божевільна ... Наталя Ільчук
1