МІСТО | 1
У ГОТЕЛІ «F&B SPA RESORT» ВІДКРИВСЯ СУЧАСНИЙ SPA-ЦЕНТР «СELEBRITY LUXURY SPA», ПЛОЩЕЮ 1200 м², ЯКИЙ МІСТИТЬ: • 4 види саун: хамам, римська парна, фінська сауна, лазня; • 3 басейни: великий, дитячий і теплий басейн просто неба;
• льодяний грот; • фітнес-залу із сучасним обладнанням; • 2 дитячі ігрові кімнати;
• 3 кабінети для масажів і SPA-доглядів;
• 2 бари (лаундж-бар і фіто-бар);
• джакузі;
• beauty shop;
• «душ вражень»;
• кімнату для зберігання лиж;
• соляну кімнату;
• сучасні технології у сфері SPA для гармонії душі й тіла.
• сінну кімнату;
2 | МІСТО
Із задоволенням запрошуємо і будемо раді бачити вас з 10.00 до 22.00 за адресою: Івано-Франківська обл, Яремчанський р-н, с.Поляниця, урочище Вишня,13 В «F&B SPA RESORT» Трансфер у межах Поляниці та Буковелю в обидві сторони БЕЗКОШТОВНИЙ.
Інформація за телефоном: (068) 744 48 88
Відчуй себе CELEBRITY!
МІСТО | 3
ВЕСІЛЛЯ РАЗОМ З РЕЙКАРЦ ПАРК ГОТЕЛЕМ
4 | МІСТО
МІСТО | 5
ПОЛІТИКА
| ДУМКИ СІЧНЯ
Івано-Франківськ
Суспільно-політичний журнал Засновник: Редюк Віталій Миколайович
Головний редактор: Тетяна Соболик тел.: (095) 821 56 08 е-mail: editor@mi100.info Журналісти: Людмила Оленюк Ірина Федоляк Христина Савчин Богдан Скаврон Наталя Сербин Марта Баранецька Спорт – Роман Стельмах За кермом - Микола Гурак
Літредактор – Мар’яна Бодак Дизайн та верстка: Олександра Афанасьєва
Реклама: (066) 389 93 19 Свідоцтво про державну реєстрацію: ІФ№263Р від 31. 10. 2016 Друк: Друкарня «Wolf»: м. Львів, вул. Городоцька, 4/17 тел.: (0342) 290 10 12 Загальний наклад: 10 000 примірників
матеріали, позначені цим символом, друкуються на правах реклами. Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції. Передрук матеріалів допускається за погодженням з редакцією. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Юридичний супровід – юридична компанія «MORIS GROUP».
2019, №24 6 | МІСТО
«Мабуть, найважче жити в період реформ. А тим більше - в Україні. Я не вважаю, що створення Івано-Франківської ОТГ є доречним. І на те є ряд причин. По-перше, – бюджет. Об’єднана територіальна громада має свій бюджет і працює на рівних умовах з містами обласного значення. Отримує додатково в доходи свого бюджету ті кошти, які не надходять звичайному селу. Зокрема, податки на доходи фізичних осіб. Це ті речі, які забезпечують видатки на дошкільну освіту, яка фінансується з освітньої субвенції, те саме стосується і медицини. І в цьому плані місто Франківськ усе це вже має. І утворивши ОТГ, нічого нового, окрім територій, не отримає. А території - це не чистий аркуш паперу. До територій треба додати ті проблемні питання, які завжди були і майже ніколи не вирішували. Чи готовий Франківськ при теперішньому бюджеті, коли діра становить в цьому році мінус 300 млн грн недоотриманих коштів, поширити це на ті населені пункти? Не готовий», - Михайло Назар, голова села Вовчинець, про проблеми децентралізації, сайт versii. if.ua, 03.01.2019 р.
«Громадський бюджет – саме для мешканців, не для влади. Тому ми разом з муніципалітетом запланували серію зустрічей з містянами для з’ясування їхніх інтересів і побажань. По-перше, працює ініціативна група з вироблення нового формату бюджету участі. По-друге, розпочали зустрічі з авторами проектів, які були учасниками попередніх циклів бюджету участі. Ці люди вже пройшли всі етапи, від підготовки проектів до їхньої реалізації. Для нас важливо, що вони знають всі плюси і мінуси системи зсередини. І ми бачимо активність наших мешканців. Також цікавою є думка тих активістів, які моніторили, як мешканці голосують», – Наталія Кобильчак, керівниця громадської організації «Івано-Франківський регіональний центр», про оновлений бюджет участі Івано-Франківська, 05.01.2019 р. «Я не підтримала голосування, бо закралася підозра про фіктивність фірм, що мали намір освоїти надра на Прикарпатті. Депутати дозволили освоювати надра на Долинщині фірмі «Газовидобувна група», у Рожнятівському і Богородчанському районах – компанії «Газ-Інвест Актив». Два товариства зареєстровані у Львівській області в один день – 13 квітня минулого року. У них мізерні для такого виду діяльності статутні капітали – по 10 тисяч гривень. Дозволи роздаються тим, хто не в змозі навіть теоретично займатися такою діяльністю. Нам не довели, що ці компанії мають історію, працівників, спроможність. Якщо дата реєстрації співпадає, то, найімовірніше, фірми реєструвала одна людина», – Ольга Федишина, депутатка Івано-Франківської обласної ради, про непрозорі надра і фірми-прокладки, 09.01.2019 р.
ПОЛІТИКА
«За сценарієм, у мене там є сцена в гаремі, така еротична, і вона виглядає дуже круто. Але найважчою для мене була саме вона. Як у психологічному плані, так і в фізичному: то плече не так, то нога не так… У мене все тіло затерпало, було гаряче. Насправді, це була моя така перша еротична сцена, як і власне такий великий проект в цілому. За задумом режисера, мене мали поїти справжнім вином, а замість вина був вишневий сік. Я випив дві пачки соку, і мене вже нудило від нього! Після цих зйомок я прийшов у номер готелю і просто впав на ліжко», - Юрій Вихованець, актор Франківського драмтеатру і фільму «Король Данило», про вино й еротику, 11.01.2019 р. «Жодної загрози для людей не виявлено. Лабораторія працювала також у селі Мостище Калуського району. Туди поширився факел пожежі внаслідок рози вітрів. Проведено зрідження атмосферного повітря на вміст шкідливих речовин. Аналіз показав, що в атмосфері є лише сполуки, типові для горіння вуглеводнів: сірка, чадний газ, формальдегіди, смоли. Проте їх відхилення від норми не зафіксовано. Я є лікарем з 30-річним стажем і в жодному випадку не приховував би інформації, якщо б здоров’ю людей загрожувала небезпека», Юрій Здоровий, начальник відділу Івано-Франківського обласного лабораторного центру МОЗ, про вигадану небезпеку через пожежу на ТОВ «Карпатнафтохім», 12.01.2019 р. «Згідно старовинної традиції Київської церкви, та Божественна премудрість, яку ми сьогодні споглядаємо в особі Василія Великого, воплотилася через хрещення святого Володимира в тіло і кров в історію Київської Церкви. Наша Київська Церква, спадкоємцями якої ми є, є софійною церквою, яка в собі носить ту особливу Божу мудрість, і коляда – традиція прославляти нашими народними звичаями народженого Христа - є виявом нашої Софії Київської. Крім того, коляда є символом всенародного єднання і фундаментом нашої ідентичності. Те, що ми бачили цьогоріч, коли «Коляда на Майзлях» отримала статус міжнародного фестивалю, говорить нам про універсальність нашої традиції та глибоке зацікавлення нею іншими народами», - Блаженніший Святослав, глава Української греко-католицької церкви, про традиції та коляду,14.01.2019 р. «Перевірки проводились у 244 школах та 100 садочках області. Було зупинено обіг неякісних продуктів – мова йде про понад півтонни зіпсованих харчів, які було вилучено. Після цього також було змінено постачальників і проведено кілька позапланових перевірок. Проблема з неякісними продуктами нерідко пов’язана з системою тендерів ProZorro – адже найдешевші продукти, постачальник яких виграє тендер, часто є неякісними. А ще
| ДУМКИ СІЧНЯ
постачальники часом грішать тим, що роблять «масло» із пальмової олії і не вказують це на упаковці. Між тим такий продукт повинен називатися «спред» і коштувати значно дешевше, та й дітям його не варто вживати», – Роман Гурський, начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, про здоров’я дітей і тих, хто про нього не думає, 17.01.2019 р. «Як на мене, основною причиною насильства у сім’ї є виховання дітей. Якщо ви вдарили доньку, то дали зелене світло на те, що її майбутній чоловік почне простягати до неї руки. Ви зробили її жертвою. Якщо ж б’єте хлопчика – то показуєте йому, що питання можна вирішити силою. Інколи є винятки, і діти із сімей, де траплялися випадки насильства, виростають зовсім іншими. Проте це тільки винятки. Будь-яке насильство, яке чиниться в сім’ї, формує у людей психологію рабів. Ми будемо вільною нацією тоді, коли навчимось вирішувати особисті питання мирно та спокійно», – Наталія Чаплинська, психологиня і тренерка з питань протидії насильству у сім’ї, про насильство і свободу від нього, 22.01.2019 р. «Особливо різко зростає кількість прямих договорів у грудні, коли підходить до завершення бюджетний рік. Замовники намагаються у будь-який спосіб використати кошти, які залишилися на казначейському рахунку. При цьому вони часто не стежать за тим, щоб були дотримані вимоги договору, який укладають з постачальником чи підрядником. Особливо це стосується робіт з будівництва і капітального ремонту, де діють чіткі правила — будівельні норми. Жоден притомний підрядник не піде виконувати капітальний ремонт дорожнього полотна, якщо дорогу замело снігом. Натомість, якщо перевірити закупівлі деяких замовників, то саме у мороз і сніг, за інформацією в документах, ремонтували місцеві автошляхи», - Остап Бринський, аналітик центру «Антикорупційна платформа», про нечесне освоєння бюджетних коштів, 25.01.2019 р. «Виборчий процес почався, і до агітації залучають учасників бойових дій. Я думаю, всі відслідковували форум, на якому Юлія Тимошенко раптово стала «кіборгом» і на сцену вийшли ветерани. Серед них справді були учасники. Це була організація «Побратими України», і після цього люди цілими районами почали покидати організацію – для багатьох це стало несподіванкою. Я думаю, це тільки початок. Ці вибори - останній шанс витиснути з ветеранів все, що може допомогти рейтингу недобросовісних політиків», – Андрій Фармуга, ветеран АТО, про політичну агітацію за допомогою воїнів України, 28.01.2019 р.
МІСТО | 7
Європа стала ближчою з ЄВРОПЕЙСЬКА ЯКІСТЬ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ
ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 8 | МІСТО
Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.mgroup.world
«CAPITAL TOWERS» Житловий комплекс «Capital Towers» («Столичні вежі») — 30 000 м² з дворівневим паркінгом, комерційними приміщеннями та житлом на ділянці, площею 1 га. І все це — у самому серці Жешува, з панорамою на стародавній замок та неподалік Площі Ринок (міської ратуші). Розташування житлового комплексу «Capital Towers» — зручне та комфортне, адже поруч — є великий торговий центр «Міленіум» та університетське містечко. А ще мальовнича набережна ріки Вислок — улюблене місце відпочинку місцевих жителів.
в м. Жешув, Польща
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ! (0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08
МІСТО | 9
+380 730 733 133; +380 672 990 708 +48 605 824 918 mgroupdev@gmail.com mgroup.world
ПОЛЬЩА
4 000 м² комерційної нерухомості, 63 000 м² житла, 10 | 1 МІСТО 300 паркомісць
Житловий комплекс «Столичні вежі» розміщений над річкою Вислок. Тут перед нами відкривається чудова панорама міста. Поряд знаходяться торговорозважальний комплекс «Millenium Hall», Жешувський університет, філармонія та старовинний замок поблизу площі Ринок.
«CAPITAL TOWERS» м. Жешув
МІЖНАРОДНА КОМПАНІЯ «M GROUP DEVELOPMENT» Жешув • Варшава • Краків • Братислава • Закопане • Івано-Франківськ • Житомир • Рівне • Яремче • Київ • Вінниця
«СМАРАГДОВІ ВЕЖІ» м. Івано-Франківськ
Торгові центри сполучені унікальним скляним пішохідним мостом
УКРАЇНА
АПАРТ-ГОТЕЛЬ ЯРЕМЧЕ «ПРЕЗИДЕНТ ХОЛ» м. Житомир
310 000 м² комерційної нерухомості, 820 000 м² житла, МІСТО | 11 16 000 паркомісць
ВЛАДА
| ПОСТАТЬ
10 незручних запитань до директора департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Михайла Смушака Людмила Оленюк
Михайло Смушак став директором департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою ще у 2013 році,при колишньому міському голові ІваноФранківська Вікторові Анушкевичусу. За час його керівництва департамент зробив немало, проте не всі початі проекти вдалось реалізувати або ж втілити якісно. Про роботу головний комунальник міста говорить багато і з радістю, а от взагалі не виносить на публіку своє особисте життя. Зокрема про те, що він одружений, франківці можуть дізнатися тільки з його декларації. «МІСТО» розпитало посадовця про речі, які цікавлять багатьох. 12 | МІСТО
ВЛАДА
| ПОСТАТЬ
1
Ніхто достеменно не знає, коли ви одружились, адже своє особисте життя ви не афішуєте. Привідкрийте нарешті його завісу та розкажіть про сім’ю та дружину.
Знаєте, у мене принцип – не плутати роботу та особисте життя. Зрештою, на те воно і є особисте. Щодо сім’ї, то у мене чудова дружина, донечка, і у нас все, слава Богу, добре. Дружина працює в Івано-Франківському національному медичному університеті, вона є кандидатом медичних наук і практикуючим лікарем. А загалом, не розумію сучасної моди фотографувати кожен свій крок і виставляти напоказ.
2
Ви один із засновників групи «Комуналка ІФ» у Facebook. Фактично вона належить вам. Але ж ви не завжди будете директором департаменту. Що далі буде із групою? Залишите її наступникам чи собі? Групу ми створили із Назаром Рогівим. Це була наша ініціатива, тож вона не є офіційним сайтом департаменту. У майбутньому ми двоє точно залишимось адміністраторами, але, звичайно, наступники зможуть користуватися нею. А от сайт департаменту, звичайно ж, перейде наступним керівникам.
Над продажем групи також не задумувались. Навіть більше, у нас хотіли розміщувати рекламу, але ми відмовились від грошей. Хочемо, щоб «Комуналка ІФ» була незалежною платформою, та все одно змушені були ввести цензуру.
Найперше ми заборонили репости з інших інформаційних ресурсів. Буває таке, що людина пише пост у групі. Потім якийсь сайт бере цю інформацію, робить свою новину і кидає знову в «Комуналку». А ми не хочемо перетворювати її на типову групу зі спамом. Тому довелось ввести таку заборону. Також часто групі намагаються надати політичного підтексту, але це під забороною. А ще є багато людей, які свідомо чи несвідомо бачать негатив у всьому. Коли є конструктивна критика, ми її не видаляємо, але деструктив і образи підпадають під цензуру. Не можна матюкати міського голову. Якщо ти хочеш висловити свою негативну думку – будь ласка, але в межах цензури.
3
На вулиці Галицькій, біля ринку, зараз обладнані місця для паркування. Під час робіт давню бру-
ківку замінили на нову. Де зараз стара? І взагалі, куди дівається вся стара бруківка, яку знімають із вулиць міста? Департамент ніколи не думав продати її? Департамент не був дотичним до об’єкта на вулиці Галицькій. Хоча ми маємо свою думку щодо нього. Я був проти реалізації цього проекту в такому варіанті. Але… він вже зроблений. Знаю, що стару бруківку на Галицькій здали на зберігання.
До речі, збереження культурної спадщини у нас також у пріоритеті. Треба максимально підкреслювати та берегти історію міста. Тому департамент і почав підсвічувати фасади відомих споруд Франківська.
Ми жодного разу ще не викинули старої плитки чи бруківки. Пам’ятаю, під час робіт на вулиці Лесі Українки під асфальтом знайшли трилінку, близько сорока квадратів. Тоді ми її дістали, почистили і зберігали на складі. А потім поставили на Станіславській, бо там така сама була. А ще, коли робився піднятий перехід на Грушевського, під ним на глибині півметра також знайшли подібну трилінку. Вона там і зараз, бо ми вирішили її накрити. Прийде час, і вулицю Грушевського будуть реконструювати. І тоді вже побачимо, що там.
Багато дискусій було під час ремонту вулиці Лесі України і площі Міцкевича щодо старовинних кам’яних бордюрів. Але ми вирішили де-не-де на вулиці встановити їх, щоб кожен міг побачити. Спеціально зробили так, щоб ті стирчали на 3 сантиметри. Всі інші бордюри, які не використали під час ремонту, зберігаємо, і їх
використають пізніше на інших вулицях.
Ми в жодному разі не викидаємо давньої бруківки і варіант продати її не розглядаємо. Якось люди хотіли купити у нас стару плитку, але ми категорично відмовились. На жаль, вже багато старовинної плитки втрачено, бо колись під час реконструкцій та ремонтів на неї не звертали уваги.
4
Під час публічного звіту ви сказали, що департамент працював тільки на 30% від свого потенціалу. Чому такий малий відсоток? За останні роки в департаменті ми сформували дуже потужну команду фахівців і об’єктивно могли б зробити набагато більше, ніж нам вдалось через обмежені фінансові ресурси. Наприклад, якщо б у бюджеті були гроші, за рік змогли б відремонтувати не шість вулиць, а 16 чи 20. Спочатку відсутність достатнього фінансування дуже пригнічувала нас, але потім зрозуміли – все і так не зробимо. Тому зосередились на проектах, на які є гроші. В умовах дефіциту бюджету краще робити менше, але якісніше.
Дехто говорить про величезний профіцит бюджету, але минулого року ми вперше за багато років не заплатили підрядникам за виконану роботу. Тобто заборгували близько 15 млн грн. Як думаєте, чому громадська вбиральня на Валовій досі не працює?.. Тепер доведеться ці 15 мільйонів брати із бюджету на 2019 рік.
5
На посаді директора департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою ви
МІСТО | 13
ВЛАДА
| ПОСТАТЬ
були ще при колишньому міському голові Вікторові Анушкевичусу. Наступним мером став Руслан Марцінків, який змінив деяких керівників департаментів, управлінь та комунальних підприємств. Як вам вдалося втриматись на посаді?
Насправді багато людей, які працювали з Віктором Анушкевичусом, залишились із Русланом Марцінківим. Особисто у мене із теперішнім мером відбулася зустріч. Обговорили загальні речі і вирішили, що спробуємо попрацювати разом. Ну і от, ще працюємо. Не було такого, що хтось із кимось про щось домовлявся. Все було просто.
Міський голова – керівник, він часто ставить перед підлеглими завдання. Якщо ми їх виконуємо, то все добре. Але якщо з обов’язками не справляємось, то, звичайно ж, виникають питання. І такого він терпіти не буде. Так само, як і я, коли у департаменті хтось завалюватиме роботу. Комунальна сфера – це місце, де завжди є багато питань, які видно кожному. В тому числі й меру, який їх порушує. А ми виконуємо розпорядження голови. Звичайно, є речі, які в силу об’єктивних обставин зробити неможливо. Тому, якщо щось не вдається, ми говоримо про це меру і пояснюємо чому. Часто з критикою Руслана Марцінківа я погоджуюсь, адже я не сліпий і також бачу проблеми.
6
А при якому з мерів вам легше було працювати: при панові Віктору чи панові Руслану? Все відносно. При Русланові Марцінківу в рази зросли темпи та вимоги до виконання робіт, а при Вікторові Анушкевичусу все було розмірено, можна навіть сказати статечно. Зараз від нас вимагається у рази більше.
Коли мером був Віктор Андрюсович, працювати доводилось через заступників, а Руслан Романович сам вникає в усі питання. Він приходить до нас на об’єкти, спілкується з людьми та має більше об’єктивної інформації про роботу департаменту.
7
Згідно із вашою декларацією, у 2017 році за основним місцем роботи, тобто у департаменті, ви заробили понад 242 тисячі гривень. Це близько 20 тисяч на місяць. Окрім того, за викладання в університеті отримали ще 8848 гривень. Чи задоволені своєю зарплатою і чи вистачає вам її? Чи змінилась вона у 2018 та 2019 роках?
Зарплати ніколи не буває достатньо, і завжди чогось хочеться нового. Наприклад, купити автомобіль, бо особистого не маю. Хочеться поїхати на відпочинок, бо я забув, коли востаннє мав таку можливість. Або хоча б мати спокійні вихідні, а то весь час по роботі щось треба. Тому, звичайно ж, хочеться більшої зарплати. Але тут ніхто нікого не тримає, щось не влаштовує – шукай іншу роботу. Мої батьки – пенсіонери, вони отримують майже мінімальну пенсію. Я порівнюю свій дохід із їхніми коштами і розумію, як їм складно, якщо мені не вистачає моїх зарплат.
Від 2017 року платня фактично та сама, хіба на розмір мінімальної зарплати щось збільшилось.
8
А чи є проти департаменту відкриті кримінальні справи?
Точно є. Часто поліція чи інші органи хочуть отримати ті чи інші документи. Для цього вони звертаються у суд із клопотанням: «З метою перевірки правильності отримання коштів, враховуючи зловживання службовим становищем, просимо надати доступ до документів». Таких справ є дуже багато. На підставі рішення суду ми ті всі документи надаємо, але взагалі стараємось, щоб вони були публічними. Ми робимо свою роботу, а правоохоронці свою. Тому
14 | МІСТО
розуміємо це, та й зрештою нам немає чого переживати.
На щастя, серйозних кримінальних справ немає. А ці всі ми називаємо поточними.
9
Пане Михайле, ви викладаєте в Прикарпатському національному університеті. Але мало хто знає, чого саме ви вчите студентів? Коли встигаєте ходити на пари?..
Після закінчення університету залишився працювати на кафедрі обліку та аудиту. Спочатку був асистентом, потім викладачем, а коли захистив кандидатську – доцентом. Багато вклав часу та сил у наукову роботу, хотів навіть писати докторську дисертацію, щоб стати професором. Якщо б не пішов у департамент, можливо, був би вже доктором економічних наук.
Зараз викладаю на кафедрі менеджменту і ще маю кілька годин на кафедрі обліку та аудиту. Читаю студентам менеджмент та облік у бюджетних установах. Пари у мене здебільшого у вихідні або вечорами, бо працюю із заочниками. А ще два роки був головою Державної екзаменаційної комісії при захисті магістерських робіт. Наразі викладання для мене хобі, бо не хочеться взагалі йти з освіти. У мене ж 15 років викладацького досвіду, і це моє, рідне.
10
У вашій декларації за 2017 рік вказано, що нерухомого майна ви не маєте. Є тільки будинок дружини. Але нам із власних джерел відомо, що в Опришівцях ви звели будинок…
Правду кажуть, що Франківськ – велике село… Насправді все набагато прозаїчніше. Якби у мене було ще якесь майно, звісно, я б його вказав у декларації. Зрештою, я уже багато років працюю на керівних посадах і отримую офіційну заробітну плату. Щодо згаданого будинку, то років п’ять тому, маючи певні заощадження, батьки планували придбати для сестри квартиру, але потім вирішили, що краще на своєму городі розпочати будівництво будинку. Наразі за п’ять років там зроблено відсотків 20. Фактично тільки коробка, дах і вікна. І до завершення ще дуже далеко. Колись я хочу збудувати власний будинок, є навіть уявлення, яким він має бути. Але наразі є інші витрати і є, що головне, недостатні доходи.
МІСТО | 15
ПРОЕКТИ
| ВОЛОНТЕРИ
Час добра Ірина Федоляк
Коли ти робиш добро, світ довкола змінюється на краще, люди стають незлими, і увесь всесвіт сприяє такому процесові. У цьому впевнені дві молоді жінки, волонтерки, які взялися допомагати тим, котрі потребують.
16 | МІСТО
ПРОЕКТИ
се почалося… із соціальної мережі Фейсбук. Одного дня Валерія Кушніренко вирішила створити групу, у якій можна було б віддавати непотрібні речі. Вільного часу було вдосталь (жінка перебуває у декретній відпустці), хотілося чимось займатися, допомагати іншим. Тим паче, усе життя була активною, займалася волонтерською діяльністю, рятувала чотирилапих у «Домі Сірка». А ще колись опинилася сам на сам зі скрутою, тож розуміє, наскільки важливо, щоб у такі хвилини хтось був поруч. Невдовзі побачила, що може простягнути руку допомоги багатьом, кому це необхідно, крім того, об’єднати людей, спрямувати інтернет-спільноту на добрі справи.
| ВОЛОНТЕРИ
допомогу від медиків чи реабілітологів отримати неможливо. Годує її, як малесеньку, дбає про дівчину – одна вона у неї, нікого більше немає. Жінка вірить, що після її смерті Танина мама все ж буде виконувати свій обов’язок, не покине більше доньку напризволяще.
У своїй же групі у соцмережі Валерія зустріла однодумницю. Наталя Іващенко-Данилів допомагала модерувати дописи, радила, як вийти з тієї чи іншої ситуації. Поговоривши, дівчата зрозуміли, що мають багато спільного. Наталя теж довго шукала можливість допомагати іншим, проте такої нагоди не випадало. Рідні наче й не були проти, але й не дуже охоче підтримували бажання Наталі займатися волонтерською діяльністю. А тут усе склалося, стало на свої місця.
Не раз волонтеркам доводилося тягнути важкі мішки з одягом, ковдрами чи продуктами. Але розуміли, для чого це роблять, що й надихало, додавало сил, підтримувало у складні моменти Волонтерки почали збирати допомогу для потребуючих. Не раз доводилося тягнути важкі мішки з одягом, ковдрами чи продуктами. Але розуміли, для чого це роблять, що й надихало, додавало сил, підтримувало у складні моменти.
«Нещодавно нам написала жінка, Надія Стефурак, яка є головою благодійного товариства «Світла Надія». Сама ж вона в інвалідному візку, опікується людьми з інвалідністю із Богородчанського району, прикутими до ліжка, із різними недугами. Ми почали збирати допомогу для її підопічних, допомагати, чим могли», – розповідає Валерія.
Наприкінці осені дівчата їздили у Маняву Богородчанського району. Побачене там вразило. Розповідають історію Тані, яку покинула мама ще маленькою. Дівчині 20 років, вона інвалід від народження, прикута до ліжка, нічого робити не може. Якимось дивовижним чином дівчина відчуває, що падає сніг, а зимою до неї раз на рік приїжджає мама. Вона її постійно кликала, хотілося плакати, розповідає Наталя. Виходжує дівчину бабуся. Але що ж з нею буде, коли старенької не стане, хто потурбується, кому вона буде у світі потрібна? Таня пересуватися не може, от баба бере її на руки і перекочує у візок. Саморобний, страшний. Інакший не підходить. У домі в них кілька візків, та що зробити, якщо усі вони сидячі? Жінка ходить поратися на город, тоді й бере Таню з собою – саму її не залишає. Масаж робить, щоб пролежнів не було, – у селі належну
Валерія хотіла б придбати для дівчини спеціальний візок, такий, щоб був зручний і в нього можна було покласти лежачого хворого. Каже, не відступиться від задуму.
У тому ж селі познайомилися ще з однією сім’єю. У родині Уманців двоє дітей мають невиліковну недугу. У 2016 році в Інституті генетики у Львові МІСТО | 17
ПРОЕКТИ
| ВОЛОНТЕРИ
Тамарі та її братові Максиму поставили страшний діагноз: спінально-м’язова атрофія третього типу. Це важке генетичне захворювання, яке в Україні не лікується. Від цієї хвороби діти немов складаються. Донедавна обоє були здоровими, ходили, а в одну мить осіли. Наразі родина збирає гроші на лікування за кордоном. Один укол для того, щоб зупинити прогрес хвороби, обійдеться у понад 100 тисяч доларів… Волонтери не вірять, що можна зібрати таку колосальну суму. Допомагають, чим можуть. Недавно привезли теплі речі, куртку та чоботи. Тамара так тішилася, не могла надякуватися. «Усе, що для нас звичне, приносить дітям таку велику радість. Починаєш цінувати те, що маєш, розуміти, що твої проблеми дріб’язкові, неважливі – біди в світі багато», – розповідає Наталя. І Валерія, і Наталя зауважують: мотивує те, наскільки люди охоче і активно відгукуються на прохання про допомогу, перераховують кошти, віддають речі, допомагають з транспортом і т.д. І чим більшою стає їхня спільнота, тим легше назбирати потрібну суму чи знайти ту чи іншу річ. І люди
18 | МІСТО
з охотою допомагають. Недавно їздили в Радчу, наводили лад у домі жінки, яка залишилася сама із двома маленькими дітьми на руках. В оселі був справжній хаос, довелося чимало потрудитися. Водночас ті добровольці, що зголосилися допомогти, підвезти, безоплатно взялися і за лікування жінки.
Усе, що для нас звичне, приносить дітям таку велику радість. Починаєш цінувати те, що маєш, розуміти, що твої проблеми дріб’язкові «У такі хвилини важливо підтримати людину. Не судити її, адже ніхто не знає, який шлях їй довелося пройти, а просто допомогти, привезти харчі, речі або й просто вислухати», – каже Валерія.
Волонтерка пригадує, що перед святом Миколая обережно запитала у Тамари Уманців, що б та
хотіла у подарунок. І з’ясувала, що дівчина мріє про ялинку, не живу, щоб не знищувати природи, а штучну, яка буде служити багато років. У той самий день у групі написала повідомлення жінка, яка хотіла віддати ялинку. Домовилися про зустріч, забрала новорічне деревце і уже за кілька днів передала на Богородчанщину. Можливо, це збіг обставин, а може, й ні… За кілька місяців роботи волонтерки побачили багато болю. Та попри це, зупинятися не планують, обидві замислюються над тим, як продовжувати розпочату справу, особливо тоді, коли доведеться повертатися після декретної відпустки на роботу. Щоб узаконити свою діяльність, створили благодійну організацію «Час добра та милосердя», вона функціонує з нового року. Привезти щось із зібраного буває важко – бракує транспорту, у дівчат його немає. А ще приміщення, там можна було б зберігати одяг, продукти, меблі чи інші речі, що їх віддають люди. Це лише початок, і обоє сподіваються, що з часом усе необхідне з’явиться, усе поступово складеться так, як потрібно.
«СЬОМИЙ ПОВЕРХ» розважально-пізнавальна програма, що виходить з понеділка по четвер у прямому ефірі на Івано-Франківському обласному телебаченні «Галичина» з 17-ї до 18-ї години супутник — «AMOS-7», 4,0є W частота прийому — 12410,5 мГц символьна швидкість — 20833 поляризація — горизонтальна корекція помилок — FEC 7/8
тел. приймальні: (0342)75 80 50, комерційного відділу :(0342)55 21 12 e-mail:info@galtv.if.ua
МІСТО | 19
ПРОЕКТИ
| ВРЯТУЙМО СКАРБИ РАЗОМ
Наввипередки з часом Ольга Рега
Розкішні ікони та скульптури з храмів Прикарпаття могли б дивувати поціновувачів з різних країн, проте ледь не зникли із культурної мапи світу: частину їх знищили, а те, що не встигли, – довершив час. Радянська система ретельно попрацювала над тим, щоб пригасити блиск українського сакрального мистецтва, применшити його значення або й зовсім зруйнувати. До часів незалежності, здавалось, дійшли тільки крихти колишньої величі у вигляді поодиноких робіт видатних майстрів. Та насправді вціліло значно більше коштовностей, аніж можна собі уявити. І їх впродовж останнього десятиліття повертають із забуття автори проекту «Врятуймо скарби разом!».
20 | МІСТО
ПРОЕКТИ
| ВРЯТУЙМО СКАРБИ РАЗОМ
нашій експозиції досі таких творів не було. Він відрізняється від інших зображень Івана Хрестителя. Видно, що автор пропускав цей образ крізь себе. Іконографічні прийоми дуже цікаві: зображення сокири, дерева, напис, очі».
Зачарувала ікона фахівців передусім оригінальним іконографічним сюжетом та символізмом
Однією з дивовижних реліквій, що зберігається у фондах Івано-Франківського краєзнавчого музею, є ікона Івана Хрестителя. Фахівці датують її XVIII століттям. Хтозна, як би склалася доля цієї святині, якби не проект «Врятуймо скарби разом!». Його автор, завідувач відділу реставрації краєзнавчого музею Валерій Твердохліб, постійно шукає меценатів, готових підтримати відновлення старовинних полотен. Усього в експозиції вже близько двохсот врятованих творів. Благодійників вдалося знайти і для реставрації цієї ікони, тож нове життя вона отримала у 2013 році. Проте реліквія залишається загадкою – ні її автор, ні походження не відомі. Достеменно фахівці знають тільки одне – це справжній витвір мистецтва, що яскраво репрезентує рівень майстерності галицьких іконописців.
Цей твір запросто могли би списати і забути про нього, адже через значні забруднення та пошкодження годі було й розібрати, хто зображений на полотні. Валерій Твердохліб пригадує: «Ця ікона стояла в кутку, самого образу майже не було видно: дуже сильно полущена, товстий шар забруднень, проте, незважаючи на руйнування, було помітно, що це цікавий твір, унікальна мистецька річ. Певно, цим вона і зачепила, тож ми взяли її на реставрацію. Якби свого часу не укріпили, вона би повністю обсипалася».
Іван Хреститель – один із найшанованіших серед християн святих. Його батьки Захарій та Єлизавета були похилого віку, тож народ-
ження сина стало справжнім дивом. Святому була приготована велика місія. Івана називають Предтечею, адже він проповідував покаяння, хрестив у водах Йордану та пророкував пришестя Ісуса Христа: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом».
Реставратори припускають, що це могла бути храмова ікона, яка знаходилася у церкві Івана Хрестителя, на що вказує формат образа – рами притаманні намісним іконам. Та дослідити її походження ще мають фахівці. У фондах краєзнавчого музею є ще багато цінних творів. Чимало з них потребують реставрації. Проте час не на їхньому боці. З кожним роком реліквії руйнуються дедалі сильніше. Тому потрібні меценати, які б допомогли зберегти коштовності галицького мистецтва.
Цей твір запросто могли би списати і забути про нього, адже через значні забруднення та пошкодження годі було й розібрати, хто зображений на полотні Зачарувала ікона фахівців передусім оригінальним іконографічним сюжетом та символізмом. У руці Іван Хреститель тримає сувій із євангельськими цитатами: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство» та «Сокира вже при корінні: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть». Власне, символічне дерево та сокира на іконі зображені позаду Івана Хрестителя. «Це суто галицька мистецька інтерпретація, дуже рідкісна, – каже Валерій Твердохліб. – У МІСТО | 21
НОВІ ГРАНДІОЗНІ ПРОЕКТИ ЄВРОПЕЙСЬКА ЯКІСТЬ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ ПЕРЕХРЕСТЯ ГАЛИЦЬКА-ТРОЛЕЙБУСНА
ВІКНА
ФАСАД
ДВЕРІ
ПЕРИЛА
СХОДИ
алюмінієві вікна, 2-камерні енергозберігаючі склопакети
вентильовані фасади, утеплення мінватою 10 см
броньовані вогнетривкі двері українського виробництва
перила з нержавіючої сталі
гранітні сходи
ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 22 | МІСТО
Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.mgroup.world
«СМАРАГДОВІ ВЕЖІ» В МІКРОРАЙОНІ ПАСІЧНА Ліцензія № 201303796 від 19.05.2017
ПІШОХІДНИЙ МІСТ ТОРГОВО-РОЗВАЖАЛЬНІ ЦЕНТРИ ПЛОЩЕЮ 15 000 м² ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ! (0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08
МІСТО | 23
ЖИТТЯ
| ТОП ТЕМА
Тарас Виноградник: «Наше місто має серйозний потенціал» Політиків, бізнесменів та депутатів ми зазвичай знаємо лише з одного боку – їхньої професійної діяльності. Навіть у нас, журналістів, не так часто випадає нагода поспілкуватися з публічними людьми не про нагальні політичні проблеми, а про особисте – захоплення, уподобання, дитячі роки. А саме такі штрихи до портрета можуть часом дати чіткішу картину того, що за людина перед тобою, ніж «сухі» факти з їхньої офіційної біографії. Сьогоднішня розмова з Тарасом Виноградником, бізнесменом, девелопером та меценатом, вийшла відвертою та цікавою – згадали про Івано-Франківськ минулих років, першу роботу, спортивні та музичні смаки, участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інші маловідомі події на життєвому шляху, що сформували світобачення та визначили характер. 24 | МІСТО
ЖИТТЯ
| ТОП ТЕМА
Пане Тарасе, Ви франківчанин, яким був Івано-Франківськ Вашого дитинства? Місто мого дитинства завжди асоціється в мене з великою кількістю зелених насаджень, паркових зон, а також з комфортом і затишком його вулиць. На цю користь свідчить те, що свого часу воно було визнане третім за рівнем озеленення, а обійти його можна було пішки за 45 хв.
Я можу пригадати багато хороших речей, яких сучасні жителі не знають і яких місту зараз бракує. Це об’єкти соціальної інфраструктури, той же кінотеатр «Княгинин», ім. Т. Шевченка, літній кінотеатр в парку, стадіони. Досі пам’ятаю як у 1979 році до нас на матч із нашим «Спартаком» приїжджав «Спартак» московський, за який виступали яскраві футбольні зірки того часу. Переповнений стадіон, на воротах славетний Ренат Дасаєв – незабутні враження та емоції. На щастя, футбол в Івано-Франківську потроху відновлюється. Та й місто вважається одним з найкомфортніших в Україні для проживання… І це чудово, що футбол відроджується. У місті добре розвинута сфера розваг, будівельний та ресторанний бізнес. Дуже хочеться, щоб відновлювалась промисловість. Особисто я хочу бачити якісні продукти з маркуванням «Зроблено в Івано-Франківську». У нас є все для цього: промислові потужності, площі, фахівці. Це місто має серйозний потенціал, його треба правильно використати. В юності Ви серйозно займалися дзюдо. Які стосунки зі спортом у Вас зараз?
Коли в Івано-Франківську відкрилася перша секція дзюдо (а це було у 1978 році), я був одним з перших, хто прийшов на тренування до Руслана Пилиповича Перети. З того часу закохався у дзюдо та люблю його досі. Зараз виходжу на татамі рідше, зате більше підтримую молоді таланти, які прагнуть тренуватися. Допомагаємо зокрема й фінансово – виділяємо кошти на поїздки на змагання, придбання уніформи. Ви були пожежником, як склалося так, що обрали саме цю професію? Мій батько працював у системі МВС, у той час пожежна охорона
входила до її складу, тому вибір був природним. Після школи вступив до Львівського пожежно-технічного училища. Закінчивши його, проходив службу в Івано-Франківську. На самому початку 90-х, маючи 12 років вислуги, звільнився. Якого найбільш екстремального досвіду на цій роботі довелося набути? За час служби довелося пережити чимало складних ситуацій. Морально найважчі – це пожежі з летальними випадками, коли у вогні гинули люди. Справжнім випробуванням була боротьба зі стихією на комбінаті хлібопродук-
тів у районі Хриплина, де горіло зерно. Приборкати вогонь вдалося через 7 діб безперервної роботи пожежників. Однак, мабуть, найбільш екстремальним став все-таки досвід під час ліквідації Чорнобильської аварії. Ви були добровольцем? Як приймали рішення поїхати в Чорнобиль?
Коли вирішив поїхати, мені було 22. Я був молодим офіцером та вірив, що це мій обов’язок. Ми всі давали присягу служити, але коли сталася біда, багато старших офіцерів раптом почали «хворіти». Вони брали лікарняний, щоб перечекати та не їхати в зону ураженМІСТО | 25
ЖИТТЯ
| ТОП ТЕМА
ня. Мені складно було на це дивитися. Загалом, ті 12 днів, з 1-го по 12-те травня, які я провів у Чорнобилі, – це колосальний досвід. Ціла мозаїка епізодів, які красномовно показали всю фальш радянської системи в дії. Як офіцер-дозиметрист я робив заміри на забрудненій території, записував дані в журнал обліку. І водночас був наказ міністра, який забороняв записувати, скільки уражень отримали бійці. Це лише одна крапля з тих історій, свідком яких довелося бути. Події тих днів стали одним з факторів, що спонукали мене звільнитися з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Які ще були причини для такого кроку?
Розвалився Радянський Союз і стало зрозумілим, що система не дасть можливості повноцінно забезпечити сім’ю. Тож прийняв рішення піти в бізнес. Саме тоді, на початку 90-х, ми з колегами заснували банк «Прут і К». З того часу, ось вже майже тридцять років, у підприємництві. Знаю, що Ви також активно займаєтеся благодійністю. Які проекти підтримуєте?
Їх насправді багато. Такі справи не прийнято афішувати, але у зв’язку з тим, що я в депутатському корпусі, є публічною особою, було прийнято рішення вести благодійну діяльність через власний фонд, щоб все було максимально прозоро, в межах чинного законодавства. Головну увагу приділяємо соціально незахищеним верствам населення, щомісячно перераховуючи додаткову виплату до пенсії. Потребуючих знаходимо через сільські ради. Вони краще знають ситуацію на місцях, конкретних людей, котрим потрібна наша допомога. Другий пріоритетний напрям 26 | МІСТО
– молодь. За найкращі успіхи у навчанні виплачуємо стипендії. Знову ж таки за погодженням з педколективами. Як я вже згадував, приділяємо увагу також і спортивним клубам та секціям. Так, недавно підтримали поїздку 15-річної дівчинки з Рожнятівського району Сніжани Пліш на чемпіонат світу з самбо серед кадетів, де вона виборола друге місце, плануємо підтримувати її і далі.
Окрім цього, точково підтримуємо різні благодійні ініціативи, до прикладу, недавно взяв участь у благодійному аукціоні для «Дому Сірка». Вважаю, якщо є можливість - треба допомагати. Як часто вдається відпочивати при такому завантаженому графіку?
Нечасто (посміхається). В основному відпочиваю тоді, коли їду за кермом у відрядження, у район. Мені дуже подобається Рожнятівщина – мальовничі краєвиди, надзвичайна природа, мінеральні джерела, «Кедрові палати» митрополита Шептицького. Перебуваючи там один день, набираю енергії на місяць. Але як туди доїхати – це, звичайно, окреме питання. Дороги просто нема. Правда, іноземці (німці, поляки, угорці) не бояться, шукають можливість та їдуть. Потенціал у краю неймовірний, лиш потрібно його мудро реалізувати. Любите автомобілі? Якою була Ваша перша автівка?
Водійські права отримав 35 років тому, в 1984му. Першою машиною був дводверний спортивний «NISSAN Skyline». Зараз віддаю перевагу більш комфортним автомобілям. Найбільше в машинах ціную безпеку та надійність. Надміру пафосні, яскраві авто, головною окрасою яких є дорогий бренд, мене
ЖИТТЯ
не приваблюють. Зараз їжджу на кросовері «Ауді». Це вже не перше моє авто цієї марки, і воно цілком відповідає моїм потребам. Ваше коло інтересів дуже широке, яку сферу вважаєте улюбленою?
З 12 років серйозно захоплююся музикою, особливо роком. У 70-ті це було справою непростою – діставати платівки, записувати бабіни. Коли батько придбав мені магнітофон «Юпітер 402», ми з хлопцями проводили вечори, дискотеки. Пам’ятаю, якось за те, що крутили культовий хіт гурту «Kiss» «I Was Made For Lovin’ You» 1979 року, мене навіть викликали в міськком комсомолу, я мав серйозні проблеми.
за останні кілька років близько півтисячі. Яку рису свого характеру вважаєте найбільш сильною? Як вона Вам допомогла в житті?
Мабуть, це наполегливість, справедливість та принциповість. З одного боку, вони мені допомагають, з іншого – досить незручні для навколишніх. Тому іноді доводиться чути на свою адресу: «Тобі найбільше треба?» Але я знаю, що так, треба. Така активна позиція часто надихала інших
| ТОП ТЕМА
змінити своє ставлення та змінювала увесь процес загалом. Тож вважаю, що це не найгірші риси, які допомагали в житті. Що б Ви побажали нашим читачам напередодні весни?
Звернуся сьогодні до жінок, адже на них усе тримається. Без перебільшення, вони наші берегині та музи. Їхня сила – це їхня врода, що йде з середини. Тому бажаю вам душевної краси, відкритості та впевненості!
Ще один яскравий спогад, як у 92-му випадково зустрів в івано-франківському магазині учасника групи «Queen» Браяна Мея. Мій захват тоді годі передати. Рокові топ-гурти «Pink Floyd», «Uriah Heep», «Led Zeppelin», «Metallica», «Deep Purple» із задоволенням слухаю досі. Також подобається Елтон Джон, Кріс де Бург. Зараз стежу також за сучасними виконавцями. Як ставитеся до тварин?
Любов до тварин у мене з самого дитинства. Мав різних домашніх улюбленців: і котів, і рибок, – але найбільше люблю собак. Вони дуже прив’язуються до господаря та стають відданими друзями. Чи маленька болонка, чи великі сибірська лайка, ротвейлер – усі вимагають уваги, постійного догляду. Тому ставитися до них треба дуже відповідально. Чи багато у Вашому житті тих, кого можете назвати близькими людьми? Вірите, що навіть у дорослому віці можна знайти справжню дружбу?
Вважаю, що справжніх друзів не може бути багато. Це 2-3 дійсно близькі людини. Знайти їх у дорослому віці, коли зустрічаються вже сформовані люди, зі своїм світобаченням та характером, складно. Це будуть радше хороші знайомі. Чим мені, власне, подобається політична та громадська діяльність, то це, зокрема, й тим, що можна зустрітися з цікавими людьми, які мають схожі цінності, знайти однодумців з різних міст, сіл, з якими б ніколи не перетнувся у повсякденному житті. У мене, до прикладу, таких людей МІСТО | 27
ЖИТТЯ
| ЗА КЕРМОМ
Розмитнити чи продати? Микола Гурак
22 лютого минає піврічний пільговий період для розмитнення автомобілів з-за кордону і надання їм української «прописки». Дотепер на Прикарпатті за новими правилами вже розмитнили більш як 5000 транспортних засобів, п’ятьох людей на митниці спіймали з підробленими документами. Скільки коштує розмитнити «залізного коня», як це зробити і де – у нашому матеріалі.
28 | МІСТО
ЖИТТЯ
априкінці листопада минулого року набрали чинності зміни до законодавства, яке регулює митне оформлення автомобілів з іноземною реєстрацією. Його основа – 50% знижки на сплату акцизного збору, яка буде діяти лише 90 днів. Спершу на Івано-Франківщині процес розмитнення йшов не те, щоб мляво, а взагалі не йшов: чи то боялися, чи то не знали як. Проте вже через місяць до митного поста «Прикарпаття», що на вулиці Польовій, ряд з автомобілів стояв уздовж Петлюри, а далі – аж на Чорновола. Загалом – майже 300 машин. Щоб дочекатися своєї черги, люди ночували в машинах кілька діб, а коли дізналися, що за день на митниці оформили лише вісім авто, то в годину пік вийшли на пішохідний перехід і перекрили вулицю, вимагаючи пришвидшити процедуру. Від митників до протестувальників ніхто не вийшов, страйкарі розійшлися лише після того, як з ними поспілкувалися поліцейські. Та вже наступного дня на митному посту запрацювали додаткові зміни. 22 січня митники відзвітували, що за добу їм вдалося розмитнити 219 автомобілів з іноземною реєстрацією – рекордну кількість для Івано-Франківської митниці.
Як було раніше?
Кількість автомобілів з іноземною реєстрацією на дорогах Прикарпаття раптово почала збільшуватися чотири роки тому, а пік припав на 2017-2018 роки. Скільки їх зараз – ніхто порахувати не береться. Влада й експерти наводять лише приблизні цифри, але й вони сильно різняться.
| ЗА КЕРМОМ
Існує кілька схем, які використовували для ввезення автомобілів з-за кордону на територію України. Наприклад, режим транзиту. Громадянин України ставав власником або співвласником машини, яка зареєстрована у країні Євросоюзу. Після того, як він її завіз, треба було кожні п’ять або десять днів перетинати кордон. Якщо через п’ять днів, то можна виїжджати з тієї ж області, в яку ввозив, якщо через десять – треба вже було виїжджати через іншу область. Ця схема була вигідна тим, хто живе недалеко від кордону або ж, наприклад, водіям бусів, котрі возять заробітчан до Польщі й назад.
22 січня митники відзвітували, що за добу їм вдалося розмитнити 219 автомобілів з іноземною реєстрацією – рекордну кількість для Івано-Франківської митниці Більш поширена схема – використання автомобіля в режимі тимчасового ввезення. Машину через кордон переганяв іноземець (ще їх називають «верблюдами») і за дорученням або без нього передавав кермо українцю. Той міг їздити по всій країні аж до року. Потім іноземець мав би вигнати автомобіль з території України і нібито заганяв знову. Та місцеві ділки призвичаїлися і за 300-500$ робили «перезаїзд» – інколи гнали машину на кордон і проводили процедуру напівлегально, а інколи просто «на коліні» ставили штамп, який ну дуже схожий на той, МІСТО | 29
ЖИТТЯ
| ЗА КЕРМОМ
що польські митники ставлять на кордоні. Поліція через відсутність доступу до банку даних не могла перевірити, коли автомобіль заїхав на територію України, тому чимало водіїв просто їздили, незважаючи на загрозу штрафів. Чому? Бо притягнути до відповідальності за порушення митних правил можна лише того, хто їх порушив. Тобто того, хто ввіз автомобіль на територію України. Чи то поляк, чи румун, чи молдаванин – шукай вітра в полі.
Крапку у використанні цих схем поставили закони №8487 і №8488, що якраз і змінили порядок розмитнення. Ввозити автомобілі у режимі транзиту тепер невигідно – при в’їзді до України треба заплатити заставу у євро. Її розмір такий самий, як і митні платежі. При виїзді з держави заставу повернуть, але вже у гривнях. Без застави ввезти авто можуть лише іноземці, але один іноземець лише один автомобіль.
Як зараз?
Власникам авто з іноземною реєстрацією дали півроку. Розмитнити зараз можна й ті кари, термін перебування яких на території України вже закінчився. 30 | МІСТО
«Звільнення від відповідальності за порушення умов транзиту або тимчасового ввезення» – так офіційно називається підстава, яка дає можливість заплатити 8500 грн штрафу й розмитнити «протермінований» автомобіль. Сплатити його можна прямо на митниці, разом з іншими платежами. На «чорному» ринку пропонують зняти таку машину з обліку в іншій державі за 200-500$, але про це трохи далі. Придбати «свіжий» автомобіль за кордоном можна самостійно або ж заплатити за ці послуги. Людина поїде, наприклад, до Польщі, Литви чи іншої країни (обираєте самостійно), підбере потрібну для сім’ї та гаманця машину і прижене її на кордон. Це коштуватиме щонайменше 300$, сума залежить від країни і часу перебування там. За межі країни їхати не треба, але на кордон – обов’язково.
Якщо ж вибрати авто вирішили самі, треба їхати. Для прикладу беремо Польщу. Там Volkswagen Passat B5 коштує приблизно €1500. Машині – 18 років, пробіг трохи більш як 300 000 км з дизельним двокубовим мотором. Сідаєте з власником і прописуєте договір купівлі-продажу (купчу):
у тексті вказуєте, що один продає іншому автомобіль за конкретну ціну, ставите свої підписи і дату.
Вирахувати вартість авто, яку впишете у договорі купівлі-продажу, найкраще так, як це роблять митники, – за допомогою німецького сайту Schwacke. При оцінці машини на сайті беруть до уваги дату першої реєстрації, пробіг та комплектацію, але не враховують зовнішні дефекти. Доступ до каталогу, до речі, платний – близько €8. Якщо у договорі прописати нижчу ціну, то на митниці можуть з’явитися претензії щодо заниження вартості автомобіля. Центр адміністративних послуг у Польщі називають «ужонд» – йдете обоє туди, знімаєте машину з реєстрації й отримуєте тимчасові техпаспорт і номерні знаки. Тепер маєте 10 днів, щоб легалізувати авто. Зробити це можна на будь-якій українській митниці. На Івано-Франківщині це митні пости «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Калуш», «Долина» і «Коломия».
Для оформлення треба мати митну декларацію, реєстраційні документи на автомобіль (техпаспорт), купчу або довіреність, рахунок-фактуру (ним може бути і купча), паспорт, ідентифі-
ЖИТТЯ
каційний код. Митну декларацію теоретично можна заповнити й самому, але митники радять звертатися до брокерів, які повсюди пропонують свої послуги. До паперової декларації має бути додана її електронна копія – цей процес вимагає знань і техніки. Якщо ж на митниці знайдуть помилки, це може обернутися простоєм або й складанням протоколу про порушення митних правил. Ще порада – перед тим, як заїжджати на митний пост, переконайтеся, що маєте всі документи. День стоянки в терміналі коштує від 500 до 1000 грн, тому дооформлювати щось уже в процесі трохи дорого.
На основі договору купівлі-продажу брокер розраховує митні платежі для згаданого вище Volkswagen Passat B5. З урахуванням 50% знижки акциз коштує €1237. Ввізне мито (10% від вартості машини) і ПДВ (20% від акцизу, вартості авто і ввізного мита) разом склали €715. Загалом – €1952. До цього слід додати ще 300$ для брокера – середня ціна за його послуги.
Проходження митниці може зайняти кілька днів. Крім польського техпаспорта і купчої, тепер ще будете мати на руках вантажну митну декларацію. Це ознака того, що авто повністю чисте від боргів, а всі платежі – сплачені. Щоб автівка отримала українські номери, її треба зареєструвати. А для цього – отримати сертифікат відповідності, який засвідчує, що транспортний засіб
відповідає вимогам українських стандартів у сфері безпеки руху. Донедавна за цими документами прикарпатці їздили до Львова. Там перевіряли паски безпеки, фари, повороти, ширину колісної бази… Тепер сертифікат відповідності напівлегально можна отримати й у Франківську – за день-два часу і 2800 грн.
| ЗА КЕРМОМ
ного B5 коштує приблизно 4400$. Це при тому, що ми заощадили завдяки знижці на акциз. Після 22 лютого до цієї суми треба додати ще мінімум 1500$. Ціна такого автомобіля на українських теренах стартує від 5000$. Виходить, до кінця лютого розмитнювати автомобілі ще вигідно, та все одно недешево.
Існує кілька схем, Як буде? які використовуБільшість автолюбителів погоджуються, що розмитнювати авто, вали для ввезення якому вже більш ніж 15 років, невигідно. Влада вважає: якщо автомобілів з-за хочеш розмитнювати стару кордону на терито- не машину, то або вивези її за межі держави, або утилізуй. рію України Для реєстрації у регіональний сервісний центр (в Івано-Франківську він на вулиці Євгена Коновальця, 433) потрібно взяти сертифікат відповідності, вантажну митну декларацію, польський техпаспорт, договір купівлі-продажу, свої паспорт й ідентифікаційний код. Автомобіль оглядають, фотографують і вказують на касу чи термінал: послуги сервісного центру коштують 560 грн. Ще 3% від вартості машини (1824 грн) треба внести на рахунок Пенсійного фонду. Через кілька годин отримуєте українські номери і техпаспорт. Отже, розмитнення, сертифікація і постановка на облік 18-річ-
Поліція отримала право зупиняти автомобілі на іноземній реєстрації для перевірки документів. Будуть проблеми з реєстрацією – будуть штрафи. Якщо ж мова йтиме про порушення митних правил, за справу візьмуться митники. Керування авто з «чужими» номерами обійдеться штрафом від поліції у 170 грн. Штрафи митників сягатимуть 170 000 грн, може дійти й до конфіскації автомобіля. Та більшість авто, пригнаних з-за кордону, якраз уже поважного віку. Купували їх, бо грошей на українські номери не вистачало, а що робити тепер? Та й під митницею стоять не «економ»-автівки, а з новіших моделей. Зрозуміло, що це не «бляхарі», як їх в народі називають, кинулися розмитню-
МІСТО | 31
ЖИТТЯ
| ЗА КЕРМОМ
вати, а перекупники «женуть» під замовлення. Багато власників «євроконей» або чекають спрощення легалізації, або будуть їздити до кінця лютого, а потім – попрямують на шроти. В інтернеті вже й так безліч оголошень про продаж авто за 500-1000$. Ще одне актуальне питання – чи треба чекати 365 днів, щоб продати авто, яке ви розмитнили за зниженими ставками акцизного податку? Відмітку про заборону відчуження на рік у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ставили, якщо автомобіль розмитнювали за знижкою для екологічного стандарту безпеки ЄВРО-5. Тепер ця відмітка не завадить продати чи перереєструвати автомобіль. І доплачувати ніде не треба. До речі, розрахувати вартість митного платежу можна самостійно на сайті «Автоцентр». Там обираєте параметри й отримуєте три суми: скільки це коштувало колись, скільки зараз і скільки буде коштувати після 22 лютого. Це маленький лайфхак, бо брокери за це беруть 300-500 грн.
Чи треба чекати 365 днів, щоб продати авто, яке ви розмитнили за зниженими ставками акцизного податку? Довіряти брокерам чи ні – справа особиста. Наведемо статистку: на Івано-Франківській митниці за час пільгового періоду виявили п’ять випадків розмитнення легкових автомобілів за підробленими договорами купівлі-продажу. Працівники управління протидії митним правопорушенням дізналися, що у документах занижена вартість автомобілів, а відомості про покупців змінені. Загальна 32 | МІСТО
сума штрафів у цих п’яти справах – майже 800 000 грн. Звісно, що рішення про штраф і конфіскацію приймає суд, та судитимуть не брокерів, а людей, які вписані у документах.
А от цілком реальна кримінальна відповідальність загрожує власнику Ford Transit, який наприкінці січня в Івано-Франківську на перехресті Івасюка-Хоткевича врізався у Ford Kuga. Під час перевірки VIN-коду патрульні зрозуміли, що техпаспорт підроблений. Водій зізнався, що його мікроавтобус був на польській реєстрації. Аби легалізувати бус, чоловік звернув-
ся до знайомих, заплатив гроші й отримав українські документи й номери. Як виявилося – несправжні. Це нелегальна схема автомобілів-двійників, за використання якої можна отримати серйозні проблеми. Ми ж попереджаємо: інформація про митних брокерів постійно оновлюється, знайти її можна на веб-порталі ДФС у розділі «Реєстри». У разі потреби телефонуйте до Івано-Франківської митниці ДФС, там обіцяють вичерпно відповісти на всі тематичні запитання: (0342) 77-52-77, 77-91-03. Бережіть себе.
МІСТО | 33
ЖИТТЯ
| ЗМІНИ
Нетверезі безхатьки: проблема лікарень чи всього міста? Христина Савчин
Лікарня в розумінні багатьох – це чистота та люди в білих халатах, адже це місце, де лікують, відновлюють здоров’я, запобігають різним хворобам. Приблизно так воно і є, але з настанням холодів ситуація починає кардинально змінюватись. Тоді медичні заклади можуть перевернути уявлення про стерильну лікарню. Оскільки для багатьох безхатьків є проблемою перезимувати, то франківським лікарням додали функції пунктів обігріву й витверезників. Щоправда, умов відповідних не створили…
34 | МІСТО
ЖИТТЯ
| ЗМІНИ
Муніципалів турбує запах
Як повідомляє начальник управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційно-оборонної роботи та діяльності правоохоронних органів Івано-Франківського міськвиконкому Ігор Влізло, за зимовий період у місті 237 осіб відвідали три пункти обігріву. Тим часом в області три особи загинули від переохолодження. Як розповідає очільник КП «Муніципальна варта» Андрій Прусак, перед початком сильних морозів працівники підприємства обійшли всі закинуті підвали та приміщення, де зазвичай перебувають люди без визначеного місця проживання, аби повідомити їм про пункти обігріву. «Ускладнень у роботі з безпритульними у нас ніколи немає. З ними навіть легше працювати, ніж зі звичайними громадянами, які також перебувають у стані алкогольного сп’яніння. Безхатьки більш поступливі, та й навіть якщо вони починають буянити, декількох слів достатньо, щоб їх вгамувати. Єдиний дискомфорт у роботі з ними – це, звичайно, дещо специфічний запах», – додає Прусак.
Коли «вартові» помічають безхатька, вони проводять з ним консультаційну бесіду. Якщо людина перебуває у стані алкогольного сп’яніння, її одразу каретою швидкої допомоги доставляють до лікувального закладу. Коли ж безхатько тверезий, його направляють до Будинку нічного перебування, але для цього потрібно мати при собі хоча б якісь документи. Якщо ж їх немає, людину не виганяють, вона може залишитися на певний час – до встановлення особи.
Медики звільняються через п’яних
Буває, що, аби врятувати безхатька, слід викликати швидку допомогу. Як правило, медики не в захваті від таких «пацієнтів», але змушені з ними працювати.
«Безхатьки такі самі люди, як і ми. Вони поступають до нас, відколи існує лікарня. У кожного з них свої проблеми: пневмонія, серцеві, легеневі захворювання тощо. Ми завжди їх кладемо в палату та лікуємо, оскільки це звичайні громадяни нашої держави. Дискомфорт виникає тоді, коли
разом із людьми, які звернулися до закладу з шлунковими кровотечами, кардіологічними недугами та іншими проблемами, доставляють осіб у стані алкогольного сп’яніння. Нетверезі починають агресивно себе поводити щодо інших пацієнтів та персоналу», – розповідає головний лікар Центральної міської клінічної лікарні Тарас Масляк.
Буває, що, аби врятувати безхатька, слід викликати швидку допомогу. Як правило, медики не в захваті від таких «пацієнтів» Кожна людина, яка звертається за допомогою в медичний заклад, відчуває певну емоційну напругу. В такі моменти хочеться спокою, а якщо поруч у приймальному відділенні особа в нетверезому стані, то візит до лікаря легко може перетворитися в маленький кошмар.
«Пацієнти звертаються з певними недугами, а нетверезі не вважають за потрібне поводитися стримано та починають буянити. Тоді хворі скаржаться до адміністрації. Бували ситуації, коли просто серед ночі до мене телефонували з претензіями через нетверезих осіб. Коли людина хвора і починає нервуватися, її стан загострюється. Тоді запускається ланцюгова реакція: хворі починають злитися не тільки на нетверезих, але й на інших па-
цієнтів та медичний персонал. У нас навіть були випадки, коли люди напідпитку вчиняли бійки з пацієнтами, їхніми родичами, медсестрами чи санітарками», – каже Масляк. Нетверезих людей часто доставляють до лікарень. Вони висипляються і покидають заклади охорони здоров’я. Але зазвичай повертаються, бо швидка допомога або поліція знову доставляє їх у медзаклад. Біда в тому, що п’яні часто псують медичний інвентар. Вони ламають ліжка, тумбочки, вибивають вікна. Іноді не допомагає навіть охорона. Адже за день до лікарні звертається близько сотні людей, серед яких до п’яти нетверезих. Тоді в приймальні твориться хаос.
«Практично кожного дня до нас поступає від трьох до семи людей в стані алкогольного сп’яніння, – акцентує головний лікар. – Їх повинні привозити в певний спеціалізований заклад, щоб провести детоксикацію, а не до нас». Він додає, що проблема є дуже гострою. Ба більше, через постійні труднощі у роботі з цими пацієнтами з лікарні уже звільнилося декілька працівників. Проте не зважаючи ні на що, медики терпляче ставляться до нетверезих та безхатьків. Вони допомагають їм скупатися, переодягтися та зігрітися.
Люди реагують по-різному
До речі, люди без визначеного місця проживання часто з’являються в пунктах обігріву разом зі всіма речами, які в них є, чим створюють додатковий дискомМІСТО | 35
ЖИТТЯ
| ЗМІНИ
форт для інших. Вони можуть приходити як поодинці, так і цілими групами. І попри те, що інші постійно скаржаться на них, виставити цих осіб за двері медичні працівники не можуть.
Як реагують на них франківці? Звісно, що по-різному. Франківка Марія Литвин, яка перебувала з безхатьком у сусідній палаті, каже, що не побажала б такого нікому. «Біля безпритульного чергувала санітарка. Він грюкав у стіни всю ніч, матюкався, погрожував лікарям. На щастя, зранку його кудись перевели. Запах і одяг – той ще треш».
Франківка Наталія Захарійчук, яка мала досвід спільного перебування з безхатьком у палаті, впевнена, що навіть одна така доба запам’яталася би кожній людині на все життя. «Вони крадуть при найменшій можливості. Також від них іде не дуже приємний запах, різкий і нудотний. Вони не звертають уваги на зауваження, і найголовніше – у них є купа заразних болячок», – акцентує жінка. Однак навіть попри такі неприємні спогади вона розуміє, що жаліти треба всіх і допомагати кожному, адже безхатьки – це люди з різною долею, які опинилися на вулиці. Замість того, щоб осуджувати, потрібно допомагати.
Біда в тому, що п’яні часто псують медичний інвентар. Вони ламають ліжка, тумбочки, вибивають вікна. Іноді не допомагає навіть охорона «Такі люди викликають почуття жалю і бажання допомогти. Але якщо мова іде саме про безхатьків, а не про алкоголіків, що нетверезі тиняються по місту, мають характерні запах та поведінку, попри те, що у більшості випадків житло у них є або було, поки не «пішло» через оковиту», – вважає франківець Ігор Хромей.
Будинок нічного перебування допоможе тверезим
Нагадаємо, що для людей без визначеного місця проживання діє Будинок нічного перебування, куди вони можуть прийти, щоб переночувати та привести себе до порядку. Проте стан гострого алкогольного або наркотичного сп’яніння є протипоказанням для перебування у цьому закладі.
«Будинок нічного перебування – громадське місце. Відповідно, ми не можемо впускати до нас людей в стані алкогольного сп’яніння. Це було б грубим порушенням закону. Але оскільки на базі Будинку діє пункт обігріву, а там таких суворих правил нема, то ми виділили для цього окрему кімнату», – розповідає директор Будинку Іван Боберський. Наразі при вході в заклад стоїть черговий, який має вслідкувати ще й за пунктом обігріву. На вихідних до Будинку в пункт обігріву зазвичай звертаються до десяти осіб. Це не завжди безхатьки, часом це звичайні люди, які потребують тепла. Там вони можуть посидіти у спеціально виділеній кімнаті, випити чаю з печивом та зігрітися. 36 | МІСТО
«Поєднання пункту обігріву та Будинку нічного перебування викликає значний дискомфорт як для персоналу закладу, так і для його відвідувачів. Люди, які звернулися до нас, хочуть повернутися в світ як повноцінні члени суспільства. Вони прагнуть змін. Але коли до нас приходять особи напідпитку, то вони втрачають орієнтацію. Їм важко зрозуміти, чому в Будинку, де суворо заборонений алкоголь, перебувають нетверезі», – каже Боберський.
«Кризову палату» розформували
Раніше людей в стані гострого алкогольного сп’яніння доставляли в обласний наркодиспансер, але нещодавно ситуація змінилася: відповідно до наказу Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 9 жовтня 2018 року, в пункті 13.3 котрого вказано, що хворих з гострою алкогольною інтоксикацією, тобто у стані сп’яніння середнього та важкого ступеня, карета швидкої допомоги має доставляти у чергову лікарню. Чому не в спеціалізований заклад?
«Раніше у нас існувала «кризова палата», але зараз її розформовано. У нас спеціалізований заклад, у якому лікують залежність, а не людей в стані алкогольного сп’яніння. Щоб вирішити проблему, пацієнт повинен звернутися до нас сам», – розповів головний лікар обласного наркодиспансеру Валерій Скопич. Окрім того, відповідно до розпорядження міського голови № 393-р від 11.10.2018 року «Про створення стаціонарних та денних пунктів обігріву на території міста» в м.Івано-Франківську до завершення осінньо-зимового періоду 2018-2019 років функціонують стаціонарні та денні пункти обігріву. Стаціонарних цілодобових пунктів обігріву в Івано-Франківську є три: у Центральній міській клінічній лікарні (на вулиці Мазепи), Міській клінічній лікарні (на вулиці Матейки) та Будинку нічного перебування (на Млинарській).
МІСТО | 37
ЖИТТЯ
| ПРОВОКАЦІЯ
У Франківську добрі люди – на дорогу завжди буде Марта Баранецька
Прохачів з вулиці часто обходять стороною, бо всім відомо, що жебракування – це хороший бізнес.
Фото: Тарас Волошин
38 | МІСТО
ЖИТТЯ
| ПРОВОКАЦІЯ
они звикли працювати у найбільш людних місцях, а ще там, де велика ймовірність розчулити перехожого: біля церков, лікарень, вокзалів та автобусних станцій. Є навіть стандартні фрази і ситуації, які жебраки зазвичай використовують. Наприклад, жінки-ромки ходять вагітними кілька років поспіль, а дехто протягом 2-3 місяців збирає гроші «на квиток додому, бо вкрали сумку».
А якщо незнайомець і справді потребує допомоги? Як зрозуміти, що перед вами той, хто потрапив у скруту? Ми звикли зустрічати людину за одежиною і повіримо більше, мабуть, тому, хто не схожий на жебрака. Ми не допоможемо грошима чоловікові, який, скоріш за все, витратить «зароблене» на алкоголь, але дамо кілька гривень пенсіонерці чи людині, яка, судячи з вигляду, і справді не звикла просити. Я вирішила перевірити франківців на щедрість та подивитися, кому швидше захочуть допомогти: дівчині, м’яко кажучи, не надто презентабельній, яка втрапила у скруту і залишилась без копійки, чи ж цілком нормальній блондинці, у якої вкрали гаманець.
Кому швидше захочуть допомогти: дівчині, м’яко кажучи, не надто презентабельній, яка втрапила у скруту і залишилась без копійки, чи ж цілком нормальній блондинці, у якої вкрали гаманець? Чесно, просити гроші на вулиці у незнайомих людей мені ще не доводилось. Ніколи. Колись у малознайомому місті «подарувала» крадіям гаманець із готівкою (усією), банківськими картками та документами, але просити на вулиці – ні. Проте уявімо ситуацію, що допомогти справді немає кому чи що разом із грошима
ноги дістав ще й смартфон. Якщо ви сама у чужому місті у такій ситуації – покладатися можна лише на себе і щедрість перехожих.
Цього разу для втілення ідеї знадобилося трохи реквізиту. 1520 хвилин (за моїми мірками, це дуже швидко) у вбиральні місцевого фаст-фуду – і я перетворилася на збідовану дівчинку: довга спідниця, завелика куртка, сіра шапка і повні жалю очі, під якими красуються синці. Трохи замурзана і дуже сором’язлива, я обрала місце, де завжди багато людей, – неподалік автовокзалу. Звук на телефоні завбачливо вимкнула – гадаю, рингтон IPhone міг зіпсувати мені драму. Моя історія: потрапила у складну ситуацію, залишилася без сумки (лише з пакетом у руках) і
маю доїхати до Коломиї. Квиток коштує 50-60 гривень, а у мене при собі – ні гроша. Щось таке зі сльозами на підбитих і втомлених очах розповідала людям неподалік зупинки автобусів. Як можна не допомогти дівчинці, що потрапила у скруту, навіть якщо її вигляд, м’яко кажучи, не дуже?
Можна. Перші двоє перехожих мені відмовили і не просто пройшли повз, ще й скривилися, наче побачили щось брудне. До речі, я справді десь так виглядала, брудною і трішки... ем-м... не домашньою. Але раптом аж самій стало шкода цю вигадану дівчинку (мене, тобто). Втім, невдалими були лише перші спроби. Таку необхідну мені суму отримала за якихось десять хвилин.
Спочатку спинила двох хлопців, з вигляду – студентів. Подивилися МІСТО | 39
ЖИТТЯ
| ПРОВОКАЦІЯ на мене з недовірою, але перші 20 гривень отримала саме від них. Сказали, що більше не мають, але хочуть хоча б чимось допомогти. Потім дві панянки, навіть не знайомі між собою, зупинилися і почали активно порпатися у сумках та кишенях, щоб допомогти «коломиянці» добратися додому. Як результат – ще 20 гривень і дріб’язок.
Старший чоловік із кавою та хот-догом якраз повертався із курсів до Коломиї, але гроші мав лише собі на квиток – за це він переді мною навіть вибачився. Пропонував провести до водія автобуса і попросити, щоб мене прийняли без грошей, але переривати експеримент раптовою екскурсією в Музей писанки я не поспішала. Потім іще 10 гривень від якогось пана і дріб’язок від двох жіночок. Жалю чи розуміння у їхніх очах я не побачила взагалі, проте гроші на квиток додому дали.
Кілька людей таки пройшли повз, але на фоні добрих і охочих підтримати я їх не помічала. Чомусь першими на допомогу приходили саме чоловіки – жінки в мою історію не надто вірили. Не розумію досі, чому ніхто не поставив жодного питання про мої проблеми, дім і чому нікого не здивував блискучий манікюр, який ніяк не в’язався із образом, брудом та синцями.
Зрозумівши, що допомагати нещасній дівчинці люди готові, поспішила змінити образ та спробувати ще раз. У вбиральні того ж таки закладу скинула старий одяг, влізла в улюблені сукню та пальто. Волосся – розпустити, на губи – яскраву помаду, солодкі парфуми, і головне – стерти з обличчя синці!
Життєва порада на майбутнє від мене: якщо раптом вам це колись знадобиться, ніколи не малюйте на собі синці водостійкою косметикою! Бо, стираючи їх, проклинатимете весь світ, а головне – саму себе за таку дурну ідею. Не хочу і думати, що творилося у голові людей, які спостерігали за тим, як я тру своє обличчя і вголос прошу синець зникнути зі щоки. А також не хочу знати, чи хтось із попередніх учасників експерименту побачив мене у новому образі. Тож щаслива і цього разу яскрава та доглянута, знову виходжу на полювання. 40 | МІСТО
ЖИТТЯ
| ПРОВОКАЦІЯ
ли, біля якого автобуса їх чекати, а самі пішли за кавою, пропонували гарячого і мені. Наче повелися благородно, і мало б бути дуже приємно, але є один нюанс: я не їду в Коломию, а неподалік мене на холоді чекає фотограф. Підходячи до нього, кивнула: «Заходь у приміщення», – бо ж за мною досі слідкували нові знайомі.
За новою легендою, у мене з сумочки потягнули гаманець, а в ньому – от халепа! – вся готівка і картки. І навіть не знаю де, бо зауважила його відсутність вже біля каси магазину. А я ж не прив’язала картку до Apple Pay! Тому хтось має мене врятувати і доставити додому, знову ж таки, у Коломию.
Продавчиня пиріжків навпроти вокзалу пропонувала поїсти гарячого, оскільки вже тут стою, а коли я відмовилася, простягнула 5 гривень зі своєї каси Першими рятівниками мали стати знову хлопці-студенти. Ось тільки з’ясувалося, що грошей у них немає, зате є неабияке бажання познайомитися. Тому наступні хвилин 15 вони провели поруч зі мною, морально підтримуючи і розповідаючи про те, як у Франківську крадуть, бо про це часто пишуть у Фейсбуці. Далі дві дівчини поспіль не захотіли допомогти (може, їм не сподобалися мої нові друзі?), та потім ласкаво «позичили» 10 гривень. Продавчиня пиріжків навпроти вокзалу пропонувала поїсти гарячого, оскільки вже тут стою, а коли я відмовилася, простягнула 5 гривень зі своєї каси, мовляв, ще трохи – і назбираєш. Чоловік із двома дітьми теж поспішав на автобус додому, але гроші у нього були – зайвих 15 гривень він віддав мені.
А ось потім ситуація вийшла з-під контролю: моїми наступними співрозмовниками виявилися коломияни! Вони погодилися заплатити за мене, повідоми-
Тому від рятівників, які мали б везти мене нібито додому, втікала, обійшовши вокзал.
Попросила допомоги у двох мужчин – замість грошей отримала життєву пораду. «Не «вішай» тексту, грошей у нас і так нема. Там через дорогу автобуси, краще попроси, щоб тебе безкоштовно підвезли», – сказав один із них і кивнув у бік стоянки. Насправді, якби я потрапила у схожу ситуацію, то просила б допомоги саме у водія, але чоловікам відповіла: не думаю, що візьмуть «зайцем». У відповідь почула смішок і слова: «Йди-йди, таку, як ти, точно візьмуть!»
МІСТО | 41
ЖИТТЯ
| ПРОВОКАЦІЯ
Ну, і пішла я. Звісно, не до водія, а до наступних потенційних рятівників. Юнак із дівчиною так перейнялися моєю проблемою, що пропонували 200 гривень, бо дрібніших немає. Від них я відчайдушно відмовлялася, та у хлопця знайшлася купюра номіналом 50 гривень. Пропонувала повернути йому решту, та він порадив за ці гроші пригостити саму себе кавою і їхати додому.
Іще один хлопчик-школяр попросив тата, щоб допоміг дівчинці. Так я отримала навіть більше, ніж потрібно «коломиянці» без гаманця. Порівняти, чи простіше було цього разу, не можу, бо більше потрібної суми не шукала. Але факт залишається фактом – доглянутій дівчині з макіяжем допомагали щиро, а головне – з усмішкою і словами підтримки.
Юнак із дівчиною так перейнялися моєю проблемою, що пропонували 200 гривень, бо дрібніших немає На отримані кошти в Коломию ми, звичайно, не поїхали. Зібрану невелику суму, 167 гривень, вирішила віддати туди, де це справді потрібно, - на рахунок онкохворого Станіславчика, сина франківського атовця Андрія Фармуги. Школяр бореться зі страшною недугою, і для нього важливою стане будь-яка підтримка. Нехай гроші, якими люди хотіли мені допомогти, і справді підуть на добру справу.
Тож якщо у вас вкрали гаманець, сумку і ви застрягли в Івано-Франківську – не переймайтеся, наші люди готові доставити вас додому. Допоможуть, чим зможуть. Як кажуть, зі світу по нитці – «бідній» Марті квиток у Коломию!
Втім, якщо просите чогось, краще кажіть правду (або нехай ваша брехня буде максимально схожою на неї). А ще, дівчата, носіть із собою яскраву помаду! Повірте, вона може покращити настрій навіть у такій ситуації! 42 | МІСТО
Замовте свою картку постійного клієнта
на 22% знижки за телефоном: (066) 784 64 04
ДОСТАВКА БЕЗКОШТОВНА ikra.if
ikra.if
м. Івано-Франківськ, вул. Вагилевича, 8 тел.: (0342) 53 90 18; (066) 784 64 04 www.ikra.if.ua
Немає мінімальної суми МІСТО | замовлення
43
МАНДРИ
| ПУТІВНИК
Країна однакового щастя Ірина Федоляк
Довідка
Оксана Воробій, або _miss_maleficient – блогерка, має 106 тисяч підписників у соціальній мережі Instagram. Родом з Івано-Франківська, закінчила місцевий медичний університет за спеціальністю «акушер-гінеколог». Останні кілька років проживає у Стокгольмі, Швеція. 29 років. Одружена, дітей не має. Любов до подорожей дівчині привили батьки, які завжди радили інвестувати не у речі, а у враження. Побувала ледь не в усіх куточках Європи. Найулюбленіший – Італія, вважає її найкрасивішою з тих, що вдалося побачити. Це країна-віддушина, місце, куди можна втекти, відпочити, проте жити там Оксана не хоче. Улюблене місто – Париж. У трійку фаворитів входять ще Барселона і Лондон. Раніше до списку належав і Стокгольм, тепер він поза конкуренцією. 44 | МІСТО
МАНДРИ
Перемогла любов
Історію свого переїзду Оксана називає банальною. Каже, поїхала за чоловіком. Коли її коханому запропонували аспірантуру за кордоном, дівчині довелося вибирати: або виходити заміж і переїздити до Швеції, або ж розійтися і залишитися в Україні. Зізнається, рішення приймала довго, майже два роки.
| ПУТІВНИК
беруть паузу в навчанні, щоб знайти себе, зрозуміти, чим хочуть займатися у майбутньому. Дехто летить у США працювати за програмою «Work&Travel», в Австралію або іншу країну за волонтерською програмою. На квитки діти заробляють самотужки, підробляючи влітку.
«Наважитися було дуже важко. У мене все добре було тут, в Україні: батьки, робота, друзі. Але все-таки любов перемогла», – каже блогерка. Дівчина усвідомлювала, що у Швеції доведеться починати усе з нуля. Жодних відповідних курсів, де можна підтвердити диплом лікаря, немає. Оксана вчиться вдома приблизно 15 годин щодня двома мовами – шведською та англійською. Самоорганізуватися буває важко, проте й об’єм необхідних для здачі тесту матеріалів, у які входять 40 предметів, величезний.
Усі рівні
Дитинство у Швеції щасливе. Діти там загартовані, вони постійно гуляють, проводять багато часу на природі, купаються, не хворіють, а у разі хвороби жодних антибіотиків не застосовують. На дітей не кричать, їх не залякують, а просять зробити щось або, навпаки, не робити. «Діти там спокійні, мабуть, від батьків. Я ніколи не чую, щоб діти плакали, щоб на них кричали», – ділиться спостереженнями Оксана.
У дитячий садок у Стокгольмі можна віддати дитину віком 1,5 року, він не є обов’язковим. Гуляють малюки у будь-яку погоду, незважаючи на сніг чи навіть град. Немає дня, коли діти не йдуть на вулицю – від погоди залежить лише термін перебування на повітрі. Ще одна цікава деталь – у садок без комбінезона не беруть, адже надворі діти роблять «ангела на снігу», граються у калюжах, риються у землі – усе, що хочуть, жодних табу. У групі 8-10 дітей, на одного вихователя припадає приблизно четверо дітей.
Освіта для шведів безоплатна і в університетах також. Ще кілька років тому вона була такою для усіх, проте через велику кількість охочих з країн поза межами Євросоюзу це скасували А от до школи ходити обов’язково. Якщо дитина не відвідує освітнього закладу, соціальна служба поцікавиться, чому так відбувається. Освіта безплатна, приватних шкіл немає, домашнього навчання також. У школу приймають усіх, навіть дітей біженців. Немає спецшкіл чи інтернатів – усі діти вчаться разом. Дитина з ДЦП в інвалідному візочку сидить поряд зі здоровою дитиною, лише має спеціальні зошити. Відтак там відсутнє поняття «особливі діти», всі на одному рівні ще з дитсадка, з дитинства інтегрується думка, що всі діти однакові. У 17-19 років після гімназії шведи можуть вступати в університети. Проте багато молодих людей
Освіта для шведів безоплатна і в університетах також. Ще кілька років тому вона була такою для усіх, проте через велику кількість охочих з країн поза межами Євросоюзу це скасували. У Швеції шість офіційних мов, п’ять з них у стані згасання. Офіційна мова – шведська, неофіційна – англійська, зі знанням останньої можна спокійно жити у Швеції, її знають усі. Крім того, це мова науки, більшість книжок будь-якої галузі написана англійською.
Комуни і кооперативи
Місто поділене на комуни, в них свій муніципалітет, своя місцева влада, правила і податки. У кожному будинку є власний кооператив (Bostadsförening), яким управляють самі мешканці. Дуже цікава ситуація з купівлею квартири: просто так її купити не можна, адже покупця можуть не схвалити мешканці. Люди з кооперативу в офіційних джерелах поцікавляться, ким є покупець. Навіщо їм, наприклад, бізнесмен, який у Швеції не живе? Краще, щоб тут жила сім’я з дітьми. Так ретельно стежать і за порядком.
«Якщо ти порушуєш тишу, до тебе приїде відповідна служба і призначить штраф. Ти його сплатиш, нічого страшного. Однак у твій кооператив надійде повідомлення про це порушення, а там обов’язково захочуть провести з тобою бесіду», – пояснює Оксана. А ще тут є суботники. На початку осені і наприкінці зими люди прибирають прибудинкові території. Спеціальні служби забирають сміття. У цей період можна без додаткових зусиль викинути габаритні непотрібні речі, наприклад, старі меблі, побутову техніку тощо. Тобто навіть такі справи треба планувати наперед, як і все у Швеції.
МІСТО | 45
МАНДРИ
| ПУТІВНИК
Дорогий Стокгольм
У Швеції дорого. Дорожче, ніж в більшості інших європейських країн.
«Говорячи про Швецію, я маю на увазі Стокгольм. Київські ціни відрізняються від цін у регіонах, так само у Швеції ціни в столиці вищі, ніж за її межами», – каже дівчина.
У Стокгольмі велика проблема з житлом, нових будинків зводять дуже мало, а жителів стає все більше. Знайти житло в оренду важко. Оскільки попит більший, ніж пропозиція, орендодавці часто мають дуже багато вимог до орендаря. Іноді люди здають квартири чи навіть кімнати в квартирах, які самі знімають, суборенда доходить до третіх рук, що може бути й протизаконно. Ціна на оренду двокімнатної квартири - в середньому 1500 євро в місяць. Комунальні послуги оплачують по-іншому, ніж в Україні. Окремо за тепло і воду кошти не вносиш, платиш загальну суму за обслуговування будинку і окремо за електроенергію. Зрештою, усе залежить від будинку, у якому живеш, від встановлених там правил, комуни. Газу в квартирах немає. Опалення централізоване, його вмикають відповідно до температури на вулиці.
У Стокгольмі велика проблема з житлом, нових будинків зводять дуже мало, а жителів стає все більше Ціни в магазинах високі, але так думають лише приїжджі. Жоден швед не скаже, що тут дорого, це в інших може бути дешево, а в них так, як треба.
Наприклад, кілограм курячої грудки коштує 10 євро, яловичини – 25 євро, свинини – 10 євро. Помідори – 3-4 євро. Гречку Оксана привозить з України, там її немає. Яблука хороші, свіжі, ароматні, не «пластикові». В усіх магазинах є опція «еко», такі продукти на 15-20% дорожчі. Усе дуже якісне і смачне. «Ціни в ресторанах шокують. Якщо у мене запи-
46 | МІСТО
тують, де краще поїсти, я завжди відповідаю, що вдома. Вечеря у ресторані обійдеться у 200-350 євро. І це без алкоголю. Порція лосося - близько 50 євро. Однак можна завжди бути впевненим, що в будь-якому ресторані буде смачно, а сервіс – найкращий. Туристам раджу брати їжу в супермаркеті, там можна завжди купити готовий салат, або самому зібрати тарілку з готових продуктів, або ж знімати квартиру із кухнею і готувати вдома», – ділиться досвідом блогерка. Самі ж шведи полюбляють м’ясні кульки (köttbullar [шотбуллар]) з солодким ягідним соусом. А ще вони їдять багато риби, креветок, лосося, оселедець з апельсиновим, лакричним та багатьма іншими соусами. І картоплю, зварену в мундирах. З солодкого обожнюють лакрицю і випічку. Замість хліба –житні чи тоненькі вівсяні хлібці із найсмачнішим у світі соленим маслом.
Примарний алкоголь
У звичайних супермаркетах алкоголь не продається, на його продаж діє державна монополія. Спиртне продають у спеціальних магазинах Systembоlaget, у назві яких нічого спільного з алкоголем немає. Їх мало, кілька десятків на весь Стокгольм, часто сховані у непримітних місцях – турист їх не знайде. Працюють за незручним графіком: після роботи людина не встигне сюди зайти, а перед святами їх зачиняють за два дні. У суботу працюють до 14 або 15 години, навіть попри те, що всі інші магазини відчинені у неділю також. Звісно, алкоголь завжди можна придбати в барах і ресторанах, проте ціни на нього там дуже високі. Відповідний закон був прийнятий у 80-х роках ХХ століття, коли на півночі країни почали спиватися діти. Тоді міцний алкоголь був як вода. Ввели державну монополію, і таким чином проблему алкоголізму вдалося подолати, а шведів привчити до вина.
Казкові білі ночі
У Стокгольмі не холодно, морозу -20 градусів майже не буває. Тут завжди вітряно, адже місто роз-
МАНДРИ
міщене на 16 островах. У Швеції немає проміжних сезонів, зима відразу переходить у літо. Наприкінці квітня на дереві немає жодного зеленого листочка. Після п’яти місяців зими світить сонце, але ще нічого не розквітає. Бузок, наприклад, цвіте у червні. Там усе в природі відбувається на місяць пізніше, ніж в Україні.
У Швеції ідеальне літо. Воно прохолодне, жодних перепадів температур немає, середня – 23 градуси. Минулорічне літо було аномально спекотним: вперше за 220 років температура підвищилася до 30 градусів, що спричинило пожежі, збитки у різних галузях. Це була катастрофа для країни.
| ПУТІВНИК
Найбільша проблема – темрява, до неї ніхто не може звикнути. У Швеції її називають єдиною бідою. Дні починають швидко скорочуватись у листопаді, сонце заходить о 14.37. Крім того, у цей період сильно дощить і зазвичай є лише 1-2 сонячні дні. «О 8 годині ранку ще темно. Ходиш у такому собі тумані в тих темних днях і не розумієш, чи то вже темно, чи то ще темно», – розповідає дівчина.
У лютому стає легше. А далі компенсація: у червні темніє, а точніше, сіріє максимум на годину, небо завжди світле. Це фантастично, коли о пів на четверту ранку сонце сяє, а ввечері надворі світло. Білі ночі – це казка.
Ідеальна країна
Шведи побудували ідеальну країну. У них є проблеми із біженцями та їхньою інтеграцією в суспільство, про які в Швеції не говорять. А решта проблем порівняно дрібні, неважливі. Там не знають, що таке війна, біда, вони цього не уявляють. Тут панує соціалізм і емпатія, ідея рівності – всі повинні бути однаково щасливі. Всім має всього вистачати. Водій автобуса почуває себе так само добре і впевнено, як і лікар, адже він однаково важливий у суспільстві. Як і механік, інженер чи вчитель. Немає вищих і нижчих. Будь-хто може заробити гроші, можливості у людей рівні. Будь-яка праця буде оплачена.
Невід’ємним атрибутом шведського щастя є соціальний захист. Це п’ять тижнів оплачуваної відпустки, а ще неоплачувана, яку можна взяти просто так, без пояснення, наприклад, тому, що немає сонця і тобі сумно. У декрет ідуть обоє батьків. Перші три місяці тато зобов’язаний перебувати у декреті, за наступні три він може взяти компенсацію. Півроку у декреті може бути мама, інших шість місяців – тато. Якщо у мами краще оплачувана робота, тато може перебувати в декреті з перших днів. Це питання сім’я вирішує сама. В оплачуваному декреті можна перебувати в загальному до восьми років. Сім днів лікарняного роботодавець оплачує без пояснень і без довідок. Після сьомого дня лікарня-
МІСТО | 47
МАНДРИ
| ПУТІВНИК Щоб відвідати лікаря, треба заплатити 20-40 євро. Лікарські послуги до 110 євро в рік оплачує пацієнт, за всі наступні послуги платити уже не потрібно. І прийом лікаря, і рентген, і операція коштують однаково. Єдина проблема – це великі черги до лікарів-спеціалістів, іноді тривалістю до 3-4 місяців.
Архіпелаг
«Ми дуже любимо архіпелаг. Островів тут налічується до 30 тисяч, на деякі з них можна доплисти лише на човнику, там буде лише одна хатинка», – розповідає Оксана.
У кожного поважного шведа є човен. В одних він надувний, в інших – вітрильний. Шведи багато часу проводять на природі у своїх чи орендованих будиночках, головне – на свіжому повітрі У Швеції діє право необмеженого доступу до природних ресурсів. Будь-хто може прийти до людини на подвір’я, поставити намет і жити там три дні. Ліс, природа належать усім, кожен може вільно ними користуватися. З листопада до березня Швеція мовби засинає. У цю пору люди багато часу проводять вдома. Коли природа прокидається, сонце починає світити яскравіше, люди ловлять навіть найменші його промінці.
ний оплачує державна страхова служба. Окремо є страхування від безробіття: загальне і профспілкове. Для цього слід сплачувати постійні внески, навіть коли ти без роботи. Упродовж року після звільнення безробітний може отримувати до 80% від попередньої зарплатні, йому також допоможуть у пошуку нової роботи.
Робочий день починається о 8-9 годині ранку, закінчується о 15-17 48 | МІСТО
годині. Висококваліфікованим фахівцям роботу знайти неважко. Медицина державна, безплатна для усіх, хто офіційно проживає у Швеції. Доступ до неї дає персональний номер (реєстрація у шведській податковій агенції Skatteverket). Без такого номера не можна потрапити ні в поліклініку, ні в бібліотеку, навіть у спортзал.
У кожного поважного шведа є човен. В одних він надувний, в інших – вітрильний. Шведи багато часу проводять на природі у своїх чи орендованих будиночках, головне – на свіжому повітрі. Три речі передаються шведам, так би мовити, з молоком матері: любов до природи, спорту і англійська мова.
Екскурсія на полігон
Надворі чисто, сміття не побачиш ніде. Удома відходи сортують. Харчові з кухні – окремо, відділяють
МАНДРИ
папір і картон, темне скло і світле, метал і пластик. Пластик у цій країні не заборонений, його переробляють, проблеми з цим немає. У магазинах використовують пакети, вироблені із цукрового буряка.
До збереження довкілля тут ставляться надзвичайно серйозно. Швеція – це та країна, яка скуповує сміття у сусідів і переробляє його. Розвага кожної сім’ї – відстояти 1,5 години у черзі на загальний сміттєвий полігон, адже туди водять екскурсії, показують цей процес дітям.
Інфраструктура
У центр міста в’їзд платний. На годину, дві чи цілий день – все одно заплатиш, вартість від 1 до 5 євро, за виїзд окрема плата.
«Усе зроблено для того, щоб у центр не в’їжджали на приватному транспорті. А навіщо заїжджати в місто на автомобілі, якщо є чудове сполучення громадським транспортом?» – зауважує дівчина.
Громадський транспорт працює ідеально, з одного кінця міста можна швидко і зручно дістатися до іншого. Між островами курсують кораблики, там також діють проїзні квитки, як і в решті транспорту. Проїзд дорогий, один з найдорожчих у Європі: коштує 100 євро на місяць, одноразовий проїзд – 4-4,5 євро і діє 75 хвилин.
У місті все дуже зручно розміщено. Якщо немає поряд зупинки метро, то є автобусна. Працюють нічні автобуси, громадським транспортом цілодобово можна дістатися всюди, куди потрібно. Маленьких магазинів практично немає, лише супермаркети, у них же розташовані поштові відділення. У кожному районі є поліклініка, школа та садок.
Без амбіцій
У Швеції є король, функція його номінальна. Королівську сім’ю дуже люблять. Її члени живуть у звичайній квартирі, жодних преференцій не мають. Основні питання вирішує Парламент. На місцях є місцеве самоврядування, право обирати до нього представників набуваєш після п’яти років проживання у Швеції, а обирати членів Парламенту можна лише після отримання громадянства.
| ПУТІВНИК
схожий на хрест стовп. Це символізує відлякування злих духів.
У Швеції є король, функція його номінальна. Королівську сім’ю дуже люблять. Її члени живуть у звичайній квартирі, жодних преференцій не мають. Основні питання вирішує Парламент 13 грудня, перед початком Різдвяних свят, відзначають День святої Люсії. Обирають світловолосу дівчинку, вона на голові несе чотири запалені свічки і співає особливі пісні. Це свято світла, особливо враховуючи те, що довкола у цю пору темно.
Національні герої
Інґвар Кампрад, засновник IKEA, - один із улюбленців шведів - помер зовсім недавно, йому всі вдячні за впровадження такого відомого шведського бренду. Volvo, H&M, Skype та Spotify – це теж бренди, родом зі Швеції, ними тут дуже пишаються. Карлсона у Швеції ніхто не любить. Мабуть, тому, що вони не бачили радянського мультика про цього персонажа, жартує Оксана.
«Для нас він позитивний і добрий, а у шведів був фільм, де Карлсон – лінивий дармоїд, який ніде не працює і лізе за безплатною їжею у чужі будинки», – каже дівчина. Натомість Пеппі Довгапанчоха – улюблений персонаж. Шведи люблять Астрід Ліндґрен, у квартиру письменниці водять екскурсії, з її вікна видно стокгольмські дахи, про які вона писала.
«У Швеції ти бачиш, куди йдуть твої 30-відсоткові податки. Це середній показник, він може сягати й 50%. Чим більше ти заробляєш, тим більший податок сплачуєш. Тому Швецію можна назвати безамбіційною країною – ніхто не хоче заробляти багато, усі хочуть мати цілком достатньо. Треба мати стільки, щоб тобі було достатньо поїхати на відпочинок, вистачило на човен. І будь-яка робота такі можливості дає», – каже Оксана.
Релігія і свята
«Швеція не належить до релігійних країн, якщо не помиляюся, тут відсоток атеїстів один із найвищих. Є також багато протестантів. Навіть попри це, свята тут дуже люблять, святкують Різдво Христове і Великдень, це вихідні дні», – продовжує дівчина.
А ще тут є кілька свят, яких немає ніде. Наприклад, у Швеції у червні відзначають Midsommer – середину літа. Свято це дуже схоже до українського Івана Купала. Воно залишилося з язичницьких часів. Відзначають його на природі, розкладають вогнище, перескакують через нього, а насамкінець спалюють МІСТО | 49
СВІТ
| ВІКНО В ЄВРОПУ
Країна краси і вільнодумства Богдан Скаврон
На вулицях Парижа знову співають революційну «Марсельєзу». Країна франків, тобто «вільних людей» (саме так перекладають назву цього германського племені, що спричинилося до появи однієї з найвизначніших держав Європи), вкотре охоплена бунтівним духом. Цього разу суспільство зворохобили масові протести так званих «жовтих жилетів», які розпочалися у Франції у листопаді 2018 року.
50 | МІСТО
СВІТ
Спочатку «жилети» (світловідбивні водійські камізельки жовтого кольору стали особливою прикметою учасників протесту) виступали лише проти підвищення цін на пальне, яке повинно було відбутися через запровадження ще одного екологічного податку. Пізніше їхні вимоги значно розширилися: підвищити розмір мінімальних зарплати та пенсії, зменшити пенсійний вік, повернути «податок на розкіш», скасувати довічне утримання екс-президентів, виділяти дотації малим містам і держпідприємствам тощо. Французька молодь виступила проти нових критеріїв вступу до вишів.
Зрештою бензиновий бунт, який розпочався з постів у соцмережах, переріс у масштабний антиурядовий протест із вуличними погромами, традиційними для французів підпалами машин, розтрощеними вітринами, арештами і загиблими. Розсерджені соціальною нерівністю і зростанням вартості життя французи тепер рішуче вимагають відставки чинного президента Франції Еммануеля Макрона, якого вважають ставлеником багатіїв, та перевиборів до парламенту.
«Я би не сказала, що життя у Франції різко погіршилося саме тепер. Рівень достатку і платоспроможності знижувався впродовж тривалого часу, ще за кількох попередніх президентів. Так само, як впливовість і престиж самої країни. Макрон, впроваджуючи реформи, хоче виправити ситуацію і зміцнити міжнародний авторитет Франції. Але реформи ці
не безболісні, вимагають тривалого часу і деяких незручностей, а народ хоче, як завжди, все відразу і негайно. Тому ситуація напружена і посилюється всілякими провокаціями», – розповідала «МІСТУ» колишня іванофранківчанка Ярина Турянська-Мейє, яка уже кілька років проживає у передмісті Парижа Буассі-Сен-Лежер.
Не можна протести «жовтих жилетів» порівнювати з українським Майданом. Тут усе відбувається стихійно, виклично і небезпечно Парадоксально, але головними ініціаторами протестів стали французи, чиї доходи вважаються вищими за прожитковий мінімум. Вони не можуть розраховувати на матеріальну допомогу від держави, як найбідніші верстви населення, і водночас не мають достатньо коштів, щоб вести фінансово благополучне життя. Насамперед невдоволення виявляють самозайняті особи, в яких увесь час у будні забирає робота, короткий відпочинок на сон та оплата рахунків, ледь не половину своїх прибутків вони віддають у вигляді податків, але не можуть претендувати на соціальний захист – виплати на лікування чи допомогу із безробіття у разі банкрутства.
| ВІКНО В ЄВРОПУ
Водночас не можна протести «жовтих жилетів» порівнювати з українським Майданом, вважає співрозмовниця «МІСТА». «Тут усе відбувається стихійно, виклично і небезпечно, при цьому в демонстрантів немає ні чіткої програми, ні конкретної цілі. До акцій долучаються представники різних політичних течій – екстремісти ліві, праві і так звані «касерз» (найманці-руйнівники). Уже нарешті відкрито говориться, що до цієї дестабілізації у країні причетні спецслужби Росії».
Руку Кремля в цій ситуації вбачають у намаганнях зменшити вплив у Євросоюзі антиросійськи налаштованого президента Макрона. Відмова Франції від взятих зобов’язань перед ЄС (зокрема, у сфері екології) під тиском масових виступів «жовтих жилетів» боляче вдарить по авторитету французького лідера. Французькі спецслужби навіть проводили перевірку втручання Росії в розпалювання протестів за допомогою ботів у соцмережах: було зауважено, що близько 600 акаунтів на Twitter, що раніше займалися просуванням політики Кремля у США і Британії, почали фокусуватися на подіях у Франції. Ці акаунти поширювали дезінформацію і використовували зображення поранених демонстрантів, зроблені під час інших протестів, щоб підняти хвилю обурення жорстокістю французької поліції.
Не випадково серед тих політиків, які відкрито підтримують вимоги «жовтих жилетів», виявилася лідерка французьких націоналістів Марін Ле Пен, яка не
МІСТО | 51
СВІТ
| ВІКНО В ЄВРОПУ
тільки стоїть в опозиції до Макрона як конкурента на виборах, але й відома як давня прихильниця Путіна.
Найагресивнішу частину демонстрантів складають ультраправі та ультраліві, а також анархісти та антиміграційні популісти. Таким строкатим політичним складом протести «жовтих жилетів» нагадують так званий Червоний травень 1968 року, коли такі ж масові протести, спричинені кризою споживацького суспільства у Франції, зрештою спонукали тодішнього президента Шарля де Голля скласти свої повноваження. Чи чекає така ж доля Макрона?.. Відмінністю теперішніх протестів у Франції є відсутність офіційних представників та координаторів руху «жовтих жилетів». Організація протестів здійснюється переважно в соцмережі Facebook, якою користуються 67% французів. Інформуванням і координацією дій демонстрантів займаються так звані groupes colères («сердиті групи»).
Оскільки лідерів у руху немає, нікому й пред’явити претензії за завдані під час протестів збитки. Відчуття безкарності стало однією з головних причин великих руйнувань у процесі демонстрацій, під час однієї з яких маніфестанти нашкодили на 3-4 мільйони євро.
«Більшість середнього класу ставиться до «жовтих жилетів» апатично або навіть з осудом, вважаючи, що вони тільки все псують і заважають реформам», – зауважила Ярина Турянська-Мейє. Найбільше страждають від заворушень представники малого та середнього бізнесу, фінансові
втрати яких, за прогнозами фахівців, можуть сягнути 10 мільярдів доларів. Зокрема, у Парижі втрачають прибутки ресторани, готелі та інші заклади, розраховані на туристів. Розмальована та сплюндрована Тріумфальна арка стала символом вандалізму теперішніх демонстрантів. «На Тріумфальну арку страшно дивитися. Зламані статуї, розграбовані вітрини, стіни помальовані дебільними графіті... Юрба перетворює не зовсім розумних людей на повних ідіотів», – коментувала очевидиця тих подій Алла Лазарєва.
На Тріумфальну арку страшно дивитися. Зламані статуї, розграбовані вітрини, стіни помальовані дебільними графіті... Юрба перетворює не зовсім розумних людей на повних ідіотів За кількістю приїжджих іноземців Франція є найбільш відвідуваною країною у світі. У цьому нема нічого дивного: туристів вабить сюди насамперед романтичний і неперевершений за красою Париж. Тут і Ейфелева вежа, яка вважається найбільш відвідуваним монументом у світі, і архітектурне диво собору Нотр-Дам-де-Парі із фантастичними химерами, і цвинтар Пер-Лашез, де поховані
Мольєр, Петлюра і Джим Моррісон, і, безумовно, найвеличніший музей із найбагатшою колекцією з усіх відомих історичних епох – знаменитий Лувр, колишній королівський палац.
Із понад 40 мільйонів туристів, яких прийняла торік столиця Франції, кожен п’ятий побував у Луврі. Щодня музей відвідувало близько 25 тисяч осіб, хоча одного дня не вистачить, щоб обійти всі зали, в яких представлені 35 тисяч артефактів (це тільки десята частина музейних фондів), і побачити всі дивовижі: єгипетські мумії, античні статуї та шедеври світового живопису, серед яких – «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі.
Знамениту «Джоконду», найголовнішу окрасу Лувру вартістю понад мільярд доларів, старанно оберігають від зовнішнього впливу, заховавши в спеціальну камеру із товстої сталі та куленепробивного антиблікового скла завтовшки 2 міліметри. У цьому напівпрозорому сейфі підтримується стабільний мікроклімат, а повітря, що потрапляє всередину, проходить через спеціальні системи фільтрації. Крім того, відеокамери біля шедевра да Вінчі фіксують кожен рух відвідувачів, а спеціальні лазери відстежують наближення до полотна і вмикають сигналізацію. Непомітно винести творіння знаменитого художника, як це сталося 22 серпня 1911 року, тепер не вдасться. Тоді, на щастя, викрадача, що підробляв склярем у Луврі, вдалося затримати під час продажу «Джоконди» в Італію, куди він начебто з патріотичних міркувань хотів повернути шедевр великого італійця. Цікаво, що, попри величезну відвідуваність, вхідні квитки – не основне джерело фінансування музею. Відвідувачі приносять у скарбничку Лувру заледве четверту частину загального прибутку. Більшість надходжень – це державні субвенції. Приблизно 38-40 мільйонів із бюджету музею щороку призначають на закупівлю нових творів у колекцію. Ще одна паризька мекка для поціновувачів мистецтва – центр Помпiду. Тут представлена чудова колекцiя робіт художників XX столiття – Пiкассо, Далi, Шагала, Кандинського, Малевича. Сама будівля центру теж заслуговує на увагу: зі скла та сталі, з гiгантськими прозорими трубами-коридорами із ескалаторами, в одному з яких стоїть справжній літак. Горішні поверхи можна використати як оглядовий майданчик: під
52 | МІСТО
СВІТ
ногами тягнуться аж до самого горизонту паризькі дахи, видно й Ейфелеву вежу, i церкву Сакре-Кер на Монмартрi, i стрункi силуети хмарочосiв Ля Дефанс. Однак Париж – не тiльки мiсто мистецтва та музеїв, але й моди та розкiшних магазинiв. Зрештою, модні магазини з брендовими товарами тут також сприймаються як музеї, адже цiни в них починаються вiд чисел з трьома нулями, тож залишається тільки ходити і розглядати.
Як розповіла «МІСТУ» галичанка Марічка Яворницька, яка нещодавно повернулася з Франції, одна з найгарнiших крамниць у Парижі – «Галерi Лафаєт», яка розташована у будiвлі колишнього театру. Про це нагадує розкiшний купол та збережена конфiгурацiя глядацького залу з ложами всередині. От тiльки замiсть партеру – стелажi з найдорожчими парфумами та косметикою. Тут представленi одяг i взуття найпрестижнiших брендiв свiту, от тiльки цiни – як «для туристiв». Парижани кажуть, що у «Лафаєт» вони бувають лише у сезони знижок (двічі на рік – влітку та взимку).
| ВІКНО В ЄВРОПУ
До речі, устриць у Франції не виловлюють, а вирощують на спеціальних фермах. Цей процес доволі складний і тривалий: щоб молюски стали придатними до споживання, треба витратити на них щонайменше 4 роки. Оскільки розмножуються устриці влітку, то в цей період їх краще не їсти: кажуть, м’ясо молюсків у той час не таке смачне та ніжне. Існує навіть така французька приказка: «Хочеш їсти устриці – глянь на календар». Смакувати ними варто лише в тi мiсяцi, в назвi яких французькою є буква «р» (це всі, окрім травня, червня, липня та серпня). Чи не найбільше французи пишаються своїми винами. Зрештою, нічого дивного, адже навіть карта Франції викликає асоціації з відділом спиртного в супермаркеті: Коньяк, Арманьяк, Шампань, Бордо... Власне, Бордо вважають столицею французьких вин, тут проводять велелюдні виставки продукції виноробів, сюди з’їжджаються туристи, щоб відпочити поблизу тутешніх виноградників, які займають понад 120 тисяч гектарів і постачають на стіл французів 20 відсотків усіх вин.
«Чимало господарств запрошують поцiновувачiв вина посмакувати його на місці створення, подивитися на лозу чи й долучитися до збирання урожаю. Нерозкрученi шато за екскурсiю та дегустацiю беруть 30-100 євро. А от за перебування в атмосфері ХІІІ століття у шато, яке колись належало Папi Клементу V, треба викласти щонайменше 1000 євро», – розповідала Марічка Яворницька. Для приваблення ще більшої кількості туристів у Бордо планують спорудити Центр вина, будівля якого має бути у вигляді потоку цього напою, що витікає з великого жбана заввишки 47 метрів. Десять тисяч квадратних метрів експозиції вмістять, мабуть, дуже багато цікавих експонатів та дегустаційних залів. Наразі ж у Бордо музей вина i торгiвлi займає підвал одного будинку.
Ще одна причина для туристів відвідати Францію – нагода скуштувати вишукані страви та славетні вина. Французьку кухню умовно можна поділити на народну, яка складається зі страв, що століттями готували в різних історичних регіонах (усього у Франції 22 такі області та відповідно стільки ж національних кухонь), та на вишукану аристократичну, яка сформувалася при дворі Бурбонів, коли Париж став законодавцем світової кулінарної моди.
До речі, саме через вино французи свого часу провалили голосування за проект Європейської Конституції. Французькі фермери не розуміли, з якого дива вони повинні зливати в одну бочку унікальні вина (близько тисячі різновидів) заради дотримання якихось там стандартів.
Традиційна французька трапеза може починатися з закусок (hors d’oeuvre), після яких подають суп (найвідоміший – цибулевий), потім – основна страва, салат і обов’язково – сир, якого тут є понад 200 сортів. Типові французькі страви: багет, який є одним із символів Франції, круасани, сири (камамбер, брі, рокфор), вина (бордо, божоле нуво, шампанське), оливкова олія, трюфелі, кіш – відкритий пиріг з пісочного тіста з різноманітною начинкою, фондю. Водночас за французами закріпилося образливе прізвисько «жабоїди» через вживання ними в їжу жаб’ячих лапок, хоча ця страва є радше делікатесом, а не щоденною їжею і подається далеко не в усіх закладах. Значно популярнішими як серед місцевих жителів, так і серед туристів є устриці, які можна скуштувати не тільки в дорогих ресторанах, але й (значно дешевше) на ринках на морському побережжі. Середнього розмiру молюски м’якшi на смак та мають делiкатнiшу структуру, а от великi подобаються не всiм.
МІСТО | 53
СВІТ
| ВІКНО В ЄВРОПУ
При цьому саме на території Франції розташована одна з європейських столиць – невеличке (за кількістю населення як Івано-Франківськ) місто Страсбург. Засноване понад 2 тисячi рокiв тому, воно встигло побувати у складi кiлькох iмперiй i тiльки в минулому столiтті двiчi переходило вiд Францiї до Нiмеччини й навпаки. Страсбург цiлком виправдовує свою назву, яку дали йому давнi франки: «Stratiburgum» їхньою мовою означало «фортеця на перехрестi».
Тепер мiсто часто називають «перехрестям Європи». Саме тут засiдає Європарламент, з 1949 року збирається Рада Європи. І сюди, до Європейського суду з прав людини, як до останньої судової iнстанцiї, надходять усі скарги на неефективнiсть нацiональних органiв правосуддя Європи.
Як не прикро, серед скаржникiв у ЄСПЛ дуже багато українцiв. Чимало судових позовів пов’язано iз затягуванням виконання судових ухвал або ж iз жахливими умовами утримання ув’язнених. За даними суду, наразі зареєстровано близько 10 тисяч справ проти України. Проти Францiї, яка має приблизно таку ж територiю i кiлькiсть населення, подано лише близько 2 тисяч скарг.
Така різниця, очевидно, вказує на те, що французів більше влаштовує національне судочинство, яке не залишає так багато простору для нарікань на несправедливість. Окрім того, в країні, яка дала світові вільнодумця Вольтера і завойовника Наполеона, громадяни навчилися захищати свої права у дієвіший та радикальніший спосіб, про що свідчать невщухаючі протести «жовтих жилетів». До того ж, пам’ятаючи історичний досвід Великої революції 1789 року, французька влада дуже чутливо реагує на вияви народного невдоволення. Недаремно ж французи досі пишаються тим, що винайшли гільйотину, остання страта на якій відбулася зовсім недавно – у 1977 році.
За французами закріпилося образливе прізвисько «жабоїди» через вживання ними в їжу жаб’ячих лапок, хоча ця Довідка кінця XIV століття і до лютострава є радше де- гоВід 2002 року національною валюлікатесом, а не що- тою у Франції був франк. Відтоді валютою стало євро, денною їжею і по- офіційно хоча на деяких Тихоокеанських територіях продовдається далеко не в заморських жує своє існування і французький усіх закладах франк.
54 | МІСТО
У Франції обміняти привезену валюту на євро можна в багатьох закладах: у банку, на пошті, в готелі, аеропорту та у великих супермаркетах. Особливо корисні обмінні пункти «bureaux de change», де найчастіше не стягують комісії. У банку з охочого поміняти валюту знімають фіксовану суму – приблизно 3-5 євро за операцію. Обмін доларів США невигідний через високу комісію (до 10%).
У Франції існує система платних автомагістралей, яка управляється кількома компаніями, розподіленими за різними регіонами. Розмір оплати завжди висвічується на табло при в’їзді на платну ділянку. Оплата може бути здійснена готівкою, кредитною карткою або через системи віддаленої оплати. Детальніше розрахувати маршрут і дізнатися вартість проїзду можна на сайті Плата за використання автомобільних доріг залежить від категорії транспортного засобу та пройденої відстані. Оплаті також підлягає проїзд деякими мостами і тунелями. Орієнтовна вартість наведена на сайті
Також автомобілістам слід пам’ятати, що з 1 липня 2016 року в’їзд у центр Парижа обмежений. Тепер для проїзду туди у будні дні, з 08:00 до 20:00, необхідно придбати екологічну наклейку відповідної категорії.
ЗУСТРІЧАЙ НОВУ КОЛЕКЦІЮ
На фото: Гурт «Rumbero’s»: Amador Lopez та Oleg Serafin Фото: Сергій Горічок Ретуш: Лілія Микитюк
МІСТО | 55
СВІТ
| ГАРЯЧІ ТОЧКИ
На порозі великої війни Богдан Скаврон
Російська агресія на сході України та в Азовському морі потрапила до переліку найбільших загроз глобального воєнного конфлікту в 2019 році.
56 | МІСТО
СВІТ
ісля 1945 року, під час протистояння двох ядерних наддержав – США та СРСР, світ кілька разів опинявся за крок до нової великої війни. Розпад Радянського Союзу на деякий час зменшив ці ризики, але разом з тим призвів до появи низки «точок спалаху», кожна з яких може стати пусковою кнопкою катастрофічної для людства Третьої світової війни. Останньою спробою повернути просту та зрозумілу біполярність на шахівницю геополітики було проголошення адміністрацією США після терактів 11 вересня 2001 року так званої «осі зла», до якої одразу були зараховані Ірак, Іран та Північна Корея як країни з диктаторськими режимами та підтримкою міжнародного тероризму. Згодом цей перелік доповнили Лівія, Сирія і навіть Венесуела. Зрештою кількість країн-антагоністів США ще більше розрослася, опосередковано включивши у себе спадкоємицю ядерного арсеналу СРСР – Росію. «Вісь зла» розсипалася на окремі фрагменти, які проявляють себе в різних місцях, причому деякі з них, як, скажімо, війна на Донбасі, що триває вже п’ятий рік, не відразу привертають до себе увагу світової спільноти.
Тепер військові аналітики та експерти називають фундаментальними засадами сучасних загроз для міжнародної безпеки не тільки втрату військової гегемонії США і зруйнування старого світового порядку, але й непередбачуваність виникнення нових конфліктів, які можуть перерости у серйозну конфронтацію за участі великих держав. Третя світова війна, стверджують вони, може прийти з абсолютно несподіваного напрямку, розгорівшись із тліючих і малопомітних осередків десь у Прибалтиці, на Закавказзі, в Кашмірі чи Мексиці. Це означає, що найближче майбутнє, ймовірно, стане ще більш небезпечним, ніж недавнє минуле періоду «холодної війни» між США та СРСР. Користаючи з того, що незаперечна першість США потрохи зникає, дедалі частіше регіональні лідери, які претендують на провідну роль на територіях, котрі вони вважають зоною своїх національних інтересів, випробовують на міцність встановлені міжнародними інституціями правила та обмеження і, прагнучи посилити свій геополітичний вплив,
| ГАРЯЧІ ТОЧКИ
втручаються у закордонні конфлікти. Такі інструменти мирного врегулювання, як Рада Безпеки ООН чи Міжнародний кримінальний суд, останнім часом виявляють свою повну безпорадність, їхні рішення ігнорують або не враховують.
Серед останніх прикладів – масове вигнання із буддистської М’янми сотень тисяч мусульман-рохінджа, жорстоке придушення народного повстання сирійським режимом, розправа над бунтівниками у Камеруні, економічна війна венесуельського уряду проти власного народу, приборкання інакомислячих в Туреччині тощо. Кожен із цих інцидентів був мотивований тим, що лідери окремих держав сприймають реакцію світової спільноти на свої дії як жовте світло напівдозволеності у тих ситуаціях, де вони мали б побачити тверде червоне, говорять експерти.
Такі інструменти мирного врегулювання, як Рада Безпеки ООН чи Міжнародний кримінальний суд, останнім часом виявляють свою повну безпорадність, їхні рішення ігнорують або не враховують Незаперечним фаворитом у нахабному і відвертому порушенні міжнародних норм став чинний президент Російської Федерації Володимир Путін. Анексія частини Грузії і українського Криму, підтримка сепаратистів на Донбасі, мілітаризація Азовського моря, отруєння дисидентів у Великій Британії, втручання у західні демократії засобами кібервійни – безкарність цих злочинів небезпечна тим, що призводить до наслідування дій російського президента іншими регіональними лідерами.
На такому тлі уже нікого не дивує, що Китай перешкоджає свободі судноплавства в Південно-Китайському морі та безпідставно затримує канадських громадян, Саудівська Аравія не переймається звинуваченнями у розпалюванні війни в Ємені, викраденні ліванського прем’єр-міністра та жахливим вбивством опозиційного журналіста в Стамбулі, Іран нехтує приписами щодо заборони розробки ядерної зброї та закликає ісламські держави оголосити війну МІСТО | 57
СВІТ
| ГАРЯЧІ ТОЧКИ
США. І хоча ці дії нерівнозначні за своїми масштабами, усіх їх об’єднує стійке переконання, що наслідки порушень міжнародних норм будуть незначними.
Серед прогнозованих геополітичних загострень у 2019 році американські аналітики, зокрема професор Військового коледжу армії США Роберт Ферлі та керівник Міжнародної кризової групи Роберт Малі, виокремили кілька потенційно найнебезпечніших.
Увагу експертів насамперед привернула войовнича риторика, яка супроводжує розв’язану торік торговельну війну між Вашингтоном і Пекіном. Наразі напруженість у стосунках США з азіатською супердержавою виявляється лише у площині економічного суперництва, ризики прямого збройного конфлікту залишаються незначними, але Південно-Китайське море є тривожною точкою можливого спалаху. Китай активно розбудовує тут свої військові бази, використовуючи для цього штучно створені острови всього за кілька кілометрів від в’єтнамської, малайзійської та філіппінської берегових ліній. Пекін пояснює такі дії бажанням контролювати морські транспортні коридори. Сусідні країни Південно-Східної Азії вбачають у цьому «китайську загрозу» і сподіваються на захист з боку Вашингтона.
58 | МІСТО
Сполучені Штати та Канада нещодавно дещо загострили конфлікт із Піднебесною, заарештувавши керівника китайської технологічної фірми «Huawei», що спонукало Пекін до кроків у відповідь проти канадських громадян та американських фірм. І хоча комуністичний Китай поки не виявляє фундаментального бажання кинути виклик світовому порядку, загострення стосунків із США може мати дуже неприємні наслідки для всього світу. Особливо, якщо Пекін не підтримає жорстких американських санкцій щодо Північної Кореї. Часті зустрічі лідера КНДР Кім Чен Ина із китайським очільником Сі Цзіньпіном, які відбуваються останнім часом, свідчать про можливість звести нанівець зусилля адміністрації Трампа щодо умиротворення Північної Кореї.
Корейський півострів навіть після очної зустрічі Дональда Трампа та Кім Чен Ина на саміті в Сінгапурі все ще залишається зоною великої напруги. Попри оптимістичні заяви президента США про досягнуті ним успіхи у примиренні Пхеньяна та Сеула і майбутню денуклеаризацію Північної Кореї досі немає жодних підтверджень щодо припинення чи бодай сповільнення виробництва ядерної зброї та балістичних ракет у КНДР. Радники Трам-
па глибоко незадоволені таким протиріччям, адже спрогнозувати поведінку північнокорейського диктатора практично неможливо.
Ще одна постійно гаряча точка на карті світу – Близький Схід. Тут зіштовхуються інтереси одразу кількох держав, які претендують на роль регіональних лідерів: Ірану, Саудівської Аравії, Ізраїлю та (віднедавна) Туреччини. Враховуючи стратегічне значення цього регіону, будь-яка нестабільність може призвести до конфлікту за участі США, Росії та навіть Китаю, адже кожна з цих держав має своїх союзників у цьому регіоні.
Цього року політичні потрясіння в Ірані можуть дестабілізувати регіон, підштовхнувши самих іранців до більш агресивної поведінки або, навпаки, перетворивши Ісламську Республіку на привабливу мішень для своїх ворогів
СВІТ
| ГАРЯЧІ ТОЧКИ
Головним джерелом напруги тут став оголошений Трампом вихід США з ядерної угоди з Іраном і запровадження санкцій проти тих країн, які не припиняють вести торгівлю та бізнес із Тегераном. Окрім того, на розтерзаній громадянською війною сирійській землі Ізраїль продовжує вражати іранські цілі, захищаючи свою державу від постійних погроз Тегерана знищити її. Цього року політичні потрясіння в Ірані можуть дестабілізувати регіон, підштовхнувши самих іранців до більш агресивної поведінки або, навпаки, перетворивши Ісламську Республіку на привабливу мішень для своїх ворогів.
Ще один фактор нестабільності на Близькому Сході – напружені стосунки між курдами, турками, сирійцями та іракцями. Після недавно оголошеного Трампом виведення американських військ із Сирії вони можуть отримати непередбачуваний розвиток і перерости у відкритий конфлікт.
На думку аналітиків, протистояння сунітської Саудівської Аравії та шиїтського Ірану, яке спостерігається на території від Лівану до Ємену, може спричинити новий конфлікт в районі Перської затоки. Ситуація в Ємені, мабуть, найнебезпечніша, оскільки гуманітарна криза там – найгірша у світі: після більш ніж чотирьох років війни майже 16 мільйонів єменців буквально опинилися на межі голоду. Якщо ракетні удари з Ємену будуть націлені на міжнародне комерційне судноплавство в
Червоному морі, то цей крок може викликати глобальний конфлікт в одному з найбільших нафтовидобувних регіонів планети. Соціально-економічна катастрофа у багатій нафтою латиноамериканській Венесуелі теж цього року може стати причиною серйозного воєнного конфлікту. Бідність, недоїдання та хвороби змушують громадян цієї країни шукати притулку в сусідніх державах. За прогнозами ООН, до кінця цього року населення Венесуели зменшиться на понад 5 мільйонів осіб за рахунок вимушених іммігрантів. 10 січня цього року президент Мадуро, який довів країну до жебрацького стану, розпочав свій другий термін на посту глави держави. Його переобрання вважають нелегітимним, і внутрішня опозиція готується до акцій протесту. Адміністрація Трампа не виключає військової інтервенції для наведення порядку, тим часом Мадуро знайшов підтримку в Путіна, відвідавши у грудні минулого року Москву. Тепер достат-
ньо однієї необережної політичної іскри, щоб Венесуела вибухнула, як діжка із нафтою, огорнувши світ полум’ям глобальної війни. Невщухаючий конфлікт із радикальним ісламістським рухом Талібан в Афганістані лише торік забрав життя 40 тисяч військових та цивільних. Заява Трампа, яку він зробив у середині грудня, про те, що половина американського військового контингенту покине цю країну, може ще більше ускладнити ситуацію. Відмова Вашингтона від свого оплоту в Південній Азії може спонукати афганських сусідів, зокрема Іран, Пакистан, Росію і Китай, до більшої активності, наслідками якої може стати ескалація конфлікту.
Неспокійним прогнозують експерти цей рік також на Африканському континенті. У Нігерії, де триває боротьба урядових військ із бойовиками терористичної організації Боко Харам, причиною для загострення ситуації можуть стати призначені на лютий-березень вибори президента та губернаторів. Нігерійські вибори МІСТО | 59
СВІТ
| ГАРЯЧІ ТОЧКИ
завжди супроводжуються насильством та кровопролиттям, навряд чи цього року буде інакше.
Ще одна африканська криза, яка виникла у 2016 році в англомовних районах Камеруну, може перерости в громадянську війну і дестабілізацію цієї країни, яка колись вважалася островом відносного спокою в проблемному регіоні. Протести англомовних вчителів та юристів проти повсюдного використання французької мови були жорстко придушені за наказом уряду і призвели до появи бойовиків, які тепер вимагають для англомовної меншості окремої держави – так званої Амбазонії. Сепаратисти воюють не тільки проти камерунських сил безпеки, але й проти провладних груп «самооборони». Окрім того, злочинні банди в англомовних районах Камеруну скористалися хаосом, щоб розширити свою діяльність. Без взаємного компромісу ця африканська держава ризикує стати ареною великого і дестабілізуючого конфлікту.
Стримуючим фактором для ескалації російської агресії цього року можуть стати президентські та парламентські вибори в Україні І врешті-решт – Україна, де продовжує тліти війна, якій поки не видно кінця. Через анексію Криму та підтримку сепаратистів на Донбасі уже розпочалося геополітичне протистояння Росії та західних держав, яке за певних обставин може перерости у серйозний воєнний конфлікт. Останньою точкою спалаху стало Азовське море, де в листопаді минулого року відбулося бойове зіткнення російських військових суден з українськими патрульними катерами. Як відомо, причиною цього інциденту стало те, що Росія фактично перекрила доступ українським кораблям до Керченської протоки. На думку аналітиків, обстріл суден ВМФ ЗСУ в Азовському морі відверто продемонстрував світові
60 | МІСТО
готовність Москви застосовувати силу зброї проти України.
Стримуючим фактором для ескалації російської агресії цього року можуть стати президентські та парламентські вибори в Україні. Та хоч якими були б їхні результати, чинна російська влада добровільно не відмовиться від свого впливу на сепаратистських територіях, тільки внутрішні політичні зміни в самій Російській Федерації можуть дати шанс для розгортання миротворчих місій та повернення окупованої частини Донбасу і Криму.
Ймовірно, Росія не загострюватиме конфлікт з Україною і не порушуватиме теперішній статус-кво, вичікуючи щонайменше до травня, коли стануть відомими остаточні підсумки президентських виборів. Наступні ж кроки Кремля спрогнозувати складно. Зважаючи на теперішні напружені стосунки між Росією та Сполученими Штатами, ситуація може раптово ускладнитися навіть через невеликі, на перший погляд, геополітичні зміни, похитнувши той непростий баланс, який триває останні кілька років, і кинути цілу Східну Європу в хаос глобального воєнного конфлікту.
Коментар
Прес-офіцер Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони полковник Тарас Грень висловив власну думку з приводу найбільших ризиків для світу у 2019 році. Український військовий журналіст вважає, що загроза загострення конфліктів існує: на Балканах, де розташований головний осередок впливу Росії на дестабілізацію в Європі;
у Великій Британії, у якій відбуватиметься інспірований російськими спецслужбами Brexit; у Сирії, яку Росія планує використати для контролю над поставками нафти та газу в Європу;
у Туреччині, яка виконує роль балансу у Ближньому Середземномор’ї; у Білорусі, яка є сателітом Російської Федерації і змушена буде виконувати вказівки «старшого брата».
РОЗВАГИ, КАЛЬЯН, НЕЗАБУТНІЙ ВІДПОЧИНОК
Ми дивуємо відвідувачів
«KALE» – новий заклад в історичній частині міста для прекрасного проведення дозвілля у приємній компанії. Стильний сучасний інтер’єр, кращі кальяни й оригінальна авторська кухня - далеко не повний перелік того, чим вас здивує «KALE», перетворивши ваш звичайний день на справжнє свято позитиву. Відпочинок, який ви заслуговуєте
Ми знаємо, наскільки важливий комфорт для наших гостей. Після метушливого навантаженого робочого дня чи тижня розслабитися у затишній, комфортній атмосфері, зарядитися силами і позитивом буває вкрай необхідно. Саме тому ми створили для вас три окремі зали, кожна з яких має свою тематику, неповторну атмосферу і пропонує різні види відпочинку: Лаунж-зала. Тут ви зможете відпочити під живі звуки гітари, саксофона і скрипки. Наша якісна акустична система забезпечить вам неповторний релакс. Кальянна зала пропонує вам спробувати велику палітру смаків тютюну для справжніх поціновувачів якісних кальянів: DailyHookah, Milano, Fumari, DarkSide, Tangiers, Serbetli.
Зала для перегляду футбольних матчів. Улюблена розвага у колі друзів та знайомих, яка обіцяє багато яскравих вражень і спогадів. Тут вас чекає повна свобода вияву щирих емоцій!
Ми запрошуємо вас святкувати у «KALE» дні народження, різні урочисті події, відпочивати з рідними та друзями у затишній атмосфері, насолодитися смаками європейської кухні, різноманіття якої вас приємно вразить, та відчути до себе те ставлення, яке відчувають відвідувачі кращих європейських закладів. Стежте за нами у соцмережах! Ми часто анонсуємо проведення цікавих тематичних вечорів та запальних вечірок.
м. Івано-Франківськ, вул. Низова, 3, тел.: (099) 610 60 12; (068) 510 50 18 /kale lounge bar /kaleloungebar МІСТО | 61
НОВІ ГРАНДІОЗНІ ПРОЕКТИ
ВІКНА
ФАСАД
ДВЕРІ
ПЕРИЛА
СХОДИ
алюмінієві вікна, 2-камерні енергозберігаючі склопакети
вентильовані фасади, утеплення мінватою 10 см
броньовані вогнетривкі двері українського виробництва
перила з нержавіючої сталі
гранітні сходи
ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 62 | МІСТО
Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.mgroup.world
«ПРЕСТИЖ ТАУН» в межах вулиць Вовчинецька та Хмельницького Ліцензія № 201303796 від 19.05.2017
ЄВРОПЕЙСЬКА ЯКІСТЬ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ! (0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08
МІСТО | 63
НАШІ ДІТИ
| ПРАВА
Один при обшуку
Як в івано-франківському магазині дитина загубилася Христина Савчин
Ніколи не залишайте дітей без нагляду – одне з основних правил батьківства. Мова не йде про тотальний контроль чи опіку над дитиною до 18 років усі 24 години на добу. Але у місцях великого скупчення людей, швидкого руху треба бути обачнішими. Бо, попри те, що сучасні діти розвиваються шаленими темпами, легко освоюють нову техніку та без проблем вникають у тонкощі роботи сучасних технологій, вони легко губляться на вулиці. Добре, коли дитина може зателефонувати рідним, щоб повідомити своє місце розташування, але бувають випадки, коли вона не встигає відреагувати. Дитину можуть не тільки викрасти, забрати чи заманити кудись, вона просто може потрапити в халепу, яка потім стане потрясінням.
Маленький предмет
18 грудня в Івано-Франківську в супермаркеті «МЕТРО» охоронці без дозволу батьків провели обшук неповнолітнього хлопчика. Про це журналісту видання «МІСТО» повідомила матір дитини.
«Мій син ішов з кумою Надією в магазин, на вході спрацювала охоронна сигналізація. Оскільки він ішов позаду, подруга не встигла оглянутися, як Олежика вже не стало. Як вона дізналася пізніше, дитину забрав охоронець та відвів в оглядову кімнату», – розповідає мати хлопчика Ольга Гриньків. Як тільки Надія побачила, що дитина зникла, одразу взялася її шукати. Магазин великий, тому схвильованій жінці досить складно було це робити. Врешті вона вирішила, що хлопчика викрали. 64 | МІСТО
НАШІ ДІТИ
«Я почала дивитися між рядами, оглядати вихід, але Олежика так і не знайшла. Питала в охоронців, ті відповіли, що не бачили дитини. Проте одна жінка повідомила, що саме той охоронець, в якого я запитувала, забрав дитину та відвів в оглядову кімнату», – розповідає Надія.
денту та викликала поліцію. За словами жінки, патруль їхав на виклик більш як дві години, хоча вона одразу пояснила їм усю ситуацію.
Як виявилося згодом, у сумці була якась річ, схожа на магніт, через що і спрацювали датчики. Цей маленький предмет та кілька хвилин неправомірного обшуку перелякали дитину мало не до смерті…
А мати того ж дня написала відповідну заяву в поліцію. Охорона вибачалася перед хлопчиком та мамою, але жінка вважає, що цього недостатньо за те, що довелося пережити її синові.
Вона вирушила в оглядову кімнату. Там побачила переляканого хлопчика і те, як його обшукували дві невідомі жінки. Працівники одразу почали вибачатися, але якось заспокоїти дитину було дуже важко.
Вибачень недостатньо
Почувши про ситуацію, мати, якої на той момент не було поруч, швидко приїхала на місце інци-
Зауважимо, що в поліції підтверджують інформацію. Як повідомив речник патрульної поліції Івано-Франківської області Микола Гурак, поліцейські їхали довго, оскільки того дня було багато викликів, і вони не встигали всюди прибувати оперативно. Каже, як тільки патруль мав змогу прибути на місце конфлікту – одразу приїхав.
Викликати батьків
«МІСТО» звернулося до ювенальної превенції, щоб там роз’яснили ситуацію та розповіли, як мають діяти батьки в такій ситуації.
| ПРАВА
Як тільки Надія побачила, що дитина зникла, одразу взялася її шукати. Магазин великий, тому схвильованій жінці досить складно було це робити. Врешті вона вирішила, що хлопчика викрали За словами начальника відділу ювенальної превенції УПД ГУНП в Івано-Франківській області Алли Бойчук, якщо у дитини ще на вході до магазину спрацювала сигналізація, то охорона могла попросити хлопчика залишити портфель у камері схову, але це тільки за його власною згодою чи згодою батьків. «Логічно, якщо дитина тільки зайшла в магазин, МІСТО | 65
НАШІ ДІТИ
| ПРАВА
вона не могла нічого вкрасти, а отже, проведення обшуку було незаконним», – додає А.Бойчук.
Крім цього, Алла Бойчук повідомила: у патрульній поліції їй сказали, що дитину обшукали не при вході, а при виході з магазину… Хоча й це насправді суттєво не впливає на ситуацію. Вона додає, що в цьому випадку охорона магазину повинна була викликати батьків та поліцію. Без них охоронці не мали права проводити обшук неповнолітньої особи.
Охорона магазину повинна була викликати батьків та поліцію. Без них охоронці не мали права проводити обшук неповнолітньої особи «Тоді правоохоронці мали б переглянути відео з камер спостереження та запропонувати дитині віддати вкрадені речі самостійно, якщо такі є. Якщо ж дитина відмовляється віддавати ці речі або стверджує, що таких немає, тоді поліція може провести обшук, але в присутності батьків або опікуна», – додає Алла Бойчук.
66 | МІСТО
За її словами, викликів такого штибу в Івано-Франківську достатньо. Мовляв, у місті з початку навчального року мінімум раз на тиждень працівники поліції виїжджають на виклик, пов’язаний з крадіжками, які вчиняють неповнолітні особи. Нагадаємо, що на момент інциденту з хлопчиком була мамина кума, або, як повідомила мама хлопчика правоохоронним органам, – нянечка. З юридичної точки зору жінка не мала права перебувати при обшуку дитини, адже вона не є прямим родичем.
Щоб історія не повторилася
Після інциденту Ольга Гриньків була змушена відвезти дитину на огляд до лікарів. Щоб хлопчик перестав боятися людей у формі, потрібно немало часу та зусиль. Адже часто саме через такі ситуації у дітлахів формуються різноманітні фобії, які супроводжують їх впродовж життя. Мати ж піднімає цю тему в ЗМІ уже не так для того, щоб вберегти свою дитину, а щоб застерегти інших батьків та їхніх чад. Щоб історія не повторилася. Бо ж завтра на місці її сина може виявитись будь-яка дитина, і її так само непомітно заберуть та обшукають…
Журналістка видання «МІСТО» звернулася за коментарем щодо цієї ситуації до представництва мережі супермаркетів «МЕТРО» у Києві. «Ми підтверджуємо факт перевищення службових повноважень та грубого порушення посадової інструкції з боку охоронця - представника приватної компанії, що надає послуги охорони в торговельному центрі «METRO Івано-Франківськ». Для нашої компанії, як для великого міжнародного ритейлера, така ситуація є абсолютно неприйнятною. Наразі повідомляємо, що у зв’язку з цим інцидентом співробітника було звільнено з компанії», – повідомила директор зі зв’язків із громадськістю компанії «METRO» Олеся Оленицька.
Саме через такі ситуації у дітлахів формуються різноманітні фобії, які супроводжують їх впродовж життя Однак, за словами Ольги Гриньків, того ж охоронця вона бачила у «МЕТРО» через місяць після прикрого інциденту.
РЕСТОРАННО-ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС «CRUCE DE GUSTOS» («ПЕРЕТИН СМАКІВ») ЗАПРОШУЄ НА СВЯТКУВАННЯ БАНКЕТІВ, ХРЕСТИН, ДИТЯЧИХ ДНІВ НАРОДЖЕНЬ, ВЕСІЛЬ ТА ІНШИХ ВАЖЛИВИХ ПОДІЙ У ВАШОМУ ЖИТТІ!
Смачна, цікава та ексклюзивна кухня, що поєднує у собі традиційні українські страви зі смаками страв країн Середземномор’я.
Яскравий та неповторний дитячий простір «El Cofre» («Скриня»)! Незабаром тут буде цілий корабель із пригодами для дітей, сховані піратські скарби, а головне — папуга із чарівним дзьобиком, потерши який можна буде здійснити свою мрію. Зал для урочистих подій «Rosa del Amor» («Троянда кохання») на 200 осіб із трояндовою аркою та президією для молодят.
ЦІНА БАНКЕТІВ — від 650 грн/особа ВЕСІЛЬНИЙ БАНКЕТ — від 900 грн/особа БУДЬТЕ ПЕВНІ: МИ ЗРОБИМО ВАШЕ СВЯТО НЕЗАБУТНІМ! «Cruce de Gustos» рекомендує:
с. Драгомирчани, вул. Миру, 60, тел.: (096) 550 05 88
/cruce_de_gustos МІСТО | 67
НАШІ ДІТИ
| АЛЬТЕРНАТИВА
Освіта на дивані Ірина Федоляк
Стандартний перелік непотрібних предметів, не завжди кваліфіковані педагоги, які до того ж часто не вміють мотивувати учнів, переповнені класи, несприятлива моральна атмосфера, підручники з помилками, погана оснащеність шкіл, поверхове вивчення предметів, відсутність достатніх можливостей для самовираження дітей. Список того, що не задовольняє сучасних батьків в освітньому процесі, можна продовжувати довго. Дехто закриває очі на всі недоліки системи, інші ж шукають альтернативу. Домашня освіта покликана автоматично нівелювати більшу частину озвучених проблем. Однак і створює низку труднощів, які необхідно враховувати і долати.
68 | МІСТО
НАШІ ДІТИ
| АЛЬТЕРНАТИВА
Негнучка система
Освіта – наріжний камінь розвитку. Принаймні так вважають найкращі уми людства, в числі яких американський фізик-теоретик Мітіо Каку. Він вивів формулу, яка пов’язує фінансове і ментальне благополуччя суспільства з якістю шкільної освіти. У результаті він отримав цікаві дані: дві найбільш економічно розвинені держави в світі – США та Китай – живуть менш щасливо і стабільно, ніж багато інших країн. Опублікована в журналі Університету Нью Йорка стаття вченого мала ефект бомби, що вибухнула. Міністр освіти США Бетсі Девос в праймтайм на CNN піддали жорсткій критиці з боку громадськості та журналістів. Вперше вчений науково пов’язав соціальну нестабільність країни не з цінами на нафту або диктаторськими режимами на Близькому Сході, а з низькою якістю шкільної освіти. Звичайно, США – далеко не єдина країна в світі, де проблема шкіл, які не відповідають вимогам сучасності, стоїть гостро. Україна переживає черговий перехідний етап, у рамках якого влада намагається реформувати стару систему шкільної освіти – правонаступницю радянської. Сьогодні абсолютно очевидно, що ця система не досить гнучка, щоб випускати перспективну молодь і в подальшому готувати конкурентоспроможні кадри, яких країна гостро потребує. Це наштовхує прогресивних батьків на висновок, що дитині краще навчатися за межами державних шкіл. І ось тут постає питання: а що можна запропонувати як альтернативу?
Варіанти освіти
У статті 9 Закону України про освіту перелічено форми здобуття освіти. Серед них інституційна – очна (денна та вечірня), заочна, дистанційна, мережева; індивідуальна – екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві); дуальна.
Розроблені положення про дистанційне навчання, про індивідуальну форму навчання, про екстернат у закладах загальної середньої освіти. На сайті Міністерства освіти і науки можна знайти перелік шкіл для дистанційного навчання. Три з них в Івано-Франківській області, усі на Рожнятівщині: Рожнятівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Брошнів-Осадська
ЗОШ І-ІІІ ступенів, Перегінська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1. На цьому ж ресурсі значиться й перелік шкіл і для екстернів, їх значно більше, ніж для дистанційного навчання. Нововведенням у новому законі є домашня освіта. Проте чинним законодавством не передбачено процедури організації такого навчання, зауважує заступниця директора департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Наталія Микула.
Нововведенням у новому законі є домашня освіта. Проте чинним законодавством не передбачено процедури організації такого навчання «Якщо батьки звернуться у заклад освіти і попросять організувати цей процес або ж запитають, що і як слід робити, то зрозуміють, що алгоритму для цього немає», – каже заступниця.
Чіткої інструкції організації домашнього навчання немає, про цей процес можна лише здогадуватися, зауважує фахівець. Імовірно, має бути розроблено індивідуальний план, проте оскільки його організовують батьки, вони б мали знати державні стандарти освіти, розуміти, що має вміти і знати дитина на той чи інший період. Школа другого ступеня видає документ про освіту. Поки що не
визначено, хто б мав його видавати в умовах домашнього навчання, каже пані Микула. «Такий документ видає ліцензований заклад освіти, на сьогодні це загальноосвітня школа, яка має на це дозвіл від державних органів. Це ж саме стосується і школи третього ступеня. Наразі ці всі механізми не прописані», – наголошує педагог. Єдине, що в Законі чітко визначено щодо форми домашнього навчання, – це відповідальність батьків за навчання дітей не нижче державних стандартів освіти, оцінювання здійснюється відповідно до чинного законодавства. Але хто і як це має здійснювати – невідомо.
Домашнє навчання давно практикують у цілому світі. Наразі ця форма введена і в Україні, проте не адаптована до нормативно-правової бази країни. Вона має право на життя, головне – щоб дитина отримала знання. Звичайно, не всі батьки задоволені класичною, традиційною формою навчання у школі. У багатьох класах кількість дітей перевищує норму, тож вчитель не може дати знання відповідного рівня усім, констатує фахівець. У домашніх умовах навчання може бути ефективнішим, адже дитині приділяється значно більше часу. Водночас треба розуміти, що цей час батьки повинні знайти або ж найняти педагога, а це фінансово затратно.
Нешкільне навчання
Навчання дітей удома організовують і забезпечують батьки. У такому випадку ніхто не диктує МІСТО | 69
НАШІ ДІТИ
| АЛЬТЕРНАТИВА
правил, не вказує, з котрої до котрої години слід займатися, що вивчати, за якими підручниками навчатися. Ніхто й не забезпечує підручниками – їх слід придбати самостійно. Хто навчатиме дітей, також залежить від батьків. Вони самі можуть займатися з дитиною, організовуватися у групи і ділити обов’язки з іншими батьками, наймати репетиторів або ж звернутися у школу дистанційного навчання.
Заняття із репетиторами влетить у копійку. Ціна за підготовку до школи в Івано-Франківську стартує від 60-100 гривень за годину. Репетитор з англійської, німецької, французької мов – від 100 і до 400 грн. Математика коштує від 80 до 200 грн, історія, фізика, хімія, біологія – 100-150 грн за годину.
Доступнішими за вартістю будуть школи дистанційного навчання, у них може навчатися дитина із будь-якого регіону країни. Для вступу слід зібрати необхідні документи: заяву від батьків, копію свідоцтва про народження дитини, копію паспорта (для учнів 11 класу), особову справу учня, табель або виписку оцінок за поточний навчальний період, свідоцтво про базову загальну середню освіту (для учнів, що закінчили 9 класів), 2 фотокартки розміром 3x4 см. 70 | МІСТО
Вартість такого навчання буде різною. Це залежить від вибору навчального закладу та інтенсивності самого процесу. У деяких закладах пропонують супровід педагога, а також тестування на різних етапах навчання. Середня вартість складає 1-3 тисячі гривень на місяць, проте можна знайти як дешевші, так і дорожчі програми.
Дисципліна важлива
Головна проблема для батьків, які вирішили перевести дітей на будь-яку форму домашнього шкільного навчання, – дисципліна. Важко переконати дитину, а часом і себе в тому, що тут так само необхідний графік і його слід строго дотримуватися. Перехід на домашню шкільну освіту – це зміна системи, а не порятунок від неї. Для підтримки дисципліни дуже часто батьки складають графік навчання, часом не менш щільний, ніж шкільний. Це допомагає дитині триматися в тонусі і не втрачати навиків щоденної роботи. Розповідаючи про дисципліну домашнього навчання, американський психолог і соціолог Джордан Петерсон в інтерв’ю телеканалу BBC ONE говорив про те, що
батьки завжди повинні пам’ятати: вони забирають дітей зі школи не тому, що не хочуть, щоб діти вчилися, а тому, що хочуть, щоб діти вчилися у якісних педагогів з актуальних матеріалів. Такий підхід не має на увазі розслабленого ставлення до навчання. Навпаки, він провокує батьків бути уважнішими до навчання дитини. Це вимагає в рази більше зусиль і часу, ніж звичайна середня школа.
Головна проблема для батьків, які вирішили перевести дітей на будь-яку форму домашнього шкільного навчання, – дисципліна Ще одну проблему часто озвучують опоненти домашнього або дистанційного навчання – відсутність соціалізації у дитини. І справді, час навчання у школі – це той період, коли дитина жадібно поглинає інформацію навколо себе і вчиться взаємодіяти з навколишнім світом, у тому числі з однолітками. Однак у книзі «Емоційний інтелект дитини» дитячого психолога Джона Готтмана наводиться градація,
НАШІ ДІТИ
за якою можна оцінити користь від шкільної соціалізації дитини, а на противагу – збиток від так званого токсичного спілкування. З цієї градації легко зрозуміти, що моральний і ментальний збиток від нездорового спілкування з однолітками в школах не найблагополучніших країн, приниження з боку вчителів і керівників освітніх закладів й інші чинники, що негативно впливають на психіку і розум дитини, часто значно небезпечніші для неї, ніж перебування поза процесом шкільної соціалізації.
За якісну освіту
Питання шкільної освіти сьогодні особливо актуальне для громадської активістки Євгенії Бардяк. Її син готується до першого класу, тож жінка небезпідставно хвилюється, чи легко дитині буде адаптуватися у нових умовах. «Пригадую, рік тому відвідувала Сполучені Штати Америки з метою переймання досвіду громадянської освіти, і найбільше мене вразила початкова школа. Класна кімната була дуже атмосферною: парти розміщені півколом, деякі з них були вищими і стояли позаду, інші – нижчими. На стінах висіли різні плакати і замітки, які, ймовірно, вчитель робив разом із дітьми, на столах в учнів були пляшечки з водою та інші особисті речі. Якраз під час нашого візиту відбувалася презентація тритижневого завдання – відеоісторії на соціальну тему», – розповідає Євгенія.
Третьокласники робили власний, так би мовити, фільм і розкривали задану їм тему для своїх однолітків. Завдання, зокрема в штаті Колорадо, практикують давати не одній людині, а групі зі щонайменше трьох осіб. Це навчає дітей комунікувати та взаємодіяти, такий навик дуже важливий у сучасному суспільстві. Теми розглядали доволі складні: гендерний баланс, вплив вживання наркотиків, участь у бандах тощо. Роботи, що виконують діти, називаються проектом. Учитель дає тему, а потім при його допомозі відбувається планування, розподіл обов’язків, пошук матеріалу (вивчення і дослідження), реалізація та презентація. Представлення – ще один важливий навик, що допомагає формулювати свої повідомлення, не боятися аудиторії, доносити ідеї до широкого загалу. Посеред класу проект презентує команда, яка над ним працювала,
а не одна особа, що додає спікерам упевненості.
«У середній школі ми бачили схожі практики. Школярі готували плакати, на яких було зображено найрізноманітнішу інформацію про країну, яку їм випало описувати. Там побачили не сухий текст, а різні вирізки з журналів, роздруківки з інтернету, малюнки, інфографіку тощо. Можна було підійти до будь-якої групи і послухати презентацію. Іноді на такі презентації проектів запрошують і батьків. Адже шкільний процес – це трикутник: учні, педагоги, батьки», – ділиться побаченим жінка.
У старших класах діють більш професійно орієнтовані курси. Кожна школа має власний напрямок. До того часу діти набувають достатньо навиків громадян своєї країни, що допомагає їм не боятися писати чиновникам свої пропозиції щодо вдосконалення шкільної системи. Зазвичай їхні замітки беруть до уваги.
«Курс громадянської освіти тільки розпочинається у Новій українській школі. Я би дуже хотіла, аби моя дитина виросла гідним українцем, який уміє і не боїться відстоювати свої права та брати участь у керуванні країною. Дуже багато в цьому процесі залежить від педагогів, наскільки «старі» кадри готові адаптуватися до нових потреб, бути толерантними, не стигматизувати, не навішувати ярликів та не поширювати стереотипів. Адже кожна дитина, яка приходить у школу, є унікальною і важливою», – висловлює сподівання матір.
До речі, в США дуже поширений досвід співпраці шкіл з неурядо-
| АЛЬТЕРНАТИВА
вими громадськими організаціями, які радо діляться досвідом та допомагають стимулювати освітній процес різними навчаннями та бонусами для учителів, що теж важливо. Мисткиня, матір п’ятьох дітей Наталія Стецик вважає, що треба розрізняти підхід суспільства і підхід окремої сім’ї до освіти. Суспільству треба забезпечити доступ до освіти всіх дітей, сім’я шукає найкращого навчання для своєї кровинки.
«І десь між цими крайніми точками знаходяться різні варіанти: державні школи, приватні школи, навчання за кордоном, домашнє навчання. Важливо, щоб можна було вільно обрати, де дитина може вчитись. Я би не робила такого протиставлення «державна освіта» – «приватна освіта» чи «домашня освіта», ніби перша погана, а дві інші добрі, бо ж зрозуміло, що не всі потягнуть приватну школу і не кожен відмовиться від своїх життєвих планів, щоб стати менеджером або й учителем для домашнього навчання дитини», – зауважує жінка.
З другого боку, державній школі треба рухатись у бік реального життя та змінювати програми, підручники. І робити акцент не на об’ємі завчених знань, а на вмінні користуватися ними в різних сферах життя. «Батькам же важливо пам’ятати, що жодна, навіть найкраща, школа не виховає і не виростить їм дитини, це завдання таки для нас – мамів і тат», – підсумовує пані Стецик.
МІСТО | 71
ЗДОРОВ’Я
| ЖІНОЧА ТЕМА
Діти останньої надії Наталя Сербин
Кожна жінка мріє про здорове немовля, але буває, що мрія розбивається вщент, бо дитина народжується недоношена або ж з важкими патологіями. Як показують опитування, пологи для українських жінок – це складне випробування, про яке більшість з них воліють не згадувати. Народжувати в Україні жінкам страшно. Причин багато, основна з них – поганий матеріально-технічний стан перинатальних центрів, мізерне фінансування, совкове обслуговування породіль, порушення прав жінок під час пологів, хабарництво.
72 | МІСТО
ЗДОРОВ’Я
| ЖІНОЧА ТЕМА
а ще півбіди, коли немовля здорове. От що робити жінкам, в яких народжуються хворі чи недоношені діти й на їх лікування і виходжування потрібні інколи десятки, а то й сотні тисяч гривень? За даними ГО «Асоціація батьків передчасно народжених дітей «Ранні пташки», минулого року в Україні народилось близько 20 тисяч недоношених дітей (17 734, за даними МОЗ). Серед усіх передчасно народжених дітей в Україні щороку близько 3 тисяч народжується глибоко недоношеними (вагою від 500 г до 1 кг), ще близько 4 тисяч - із вагою від 1 до 1,5 кг, решта – від 1,5 до 2 кг. За словами медиків, чим менша вага дитини, тим більше в неї проблем – з легенями, кишківником тощо.
За інформацією головного спеціаліста з акушерства та гінекології департаменту охорони здоров’я ІФОДА Володимира Дзьомбака, в Івано-Франківському обласному перинатальному центрі за 2018 рік відбулося 12 659 пологів, народилася 12 821 дитина, з них недоношених – 404 дитини (3,2% від народжених), 261 пологи відбулися безпосередньо в ОПЦ, 31 – в міському клінічному перинатальному центрі. Із них у 15 жінок діагностували вади плода – вроджені патології серця, ці немовлята в подальшому були прооперовані у столиці. Ще 12-13 діток оперували у нашій дитячій лікарні місцеві хірурги.
Виживання
Як рятують недоношених діток на Прикарпатті і чи є шанси вижити «раннім пташкам»? На території Івано-Франківська розташовані два перинатальні центри: обласний і міський. Важкі пологи в основному у компетенції обласного перинатального центру, адже це медичний заклад третього рівня (спеціалізований), тож є умови і фахівці, які можуть надати відповідну медичну допомогу. Аби зрозуміти стан і реально оцінити можливості обласного перинатального центру, наведемо кілька цифр. На його утримання, за інформацією Івано-Франківського обласного департаменту охорони здоров’я, у 2018 році із загального фонду профінансовано 38 673,5 тис. грн. Основні статті витрат: заробітна плата – 32 393,5 тис. грн, медикаменти – 899,2 тис.
грн, харчування – 590,0 тис. грн, енергоносії – 4 143 тис. грн.
Фактично це все кошти із державного бюджету, з обласного виділено всього 198 тис. грн. Виходячи з цих показників, варто розуміти, що хоч суми великі, при такому забезпеченні це виживання медичного закладу, а не його повноцінне утримання та розвиток. Убоге харчування за 20 грн, про яке так часто згадують породіллі, кілька гривень на медикаменти і мізерні зарплати медиків (їх загалом в обласному перинатальному центрі 428 осіб), що, зрештою, провокують до хабарництва...
Убоге харчування за 20 грн, кілька гривень на медикаменти і мізерні зарплати медиків – це виживання медичного закладу, а не його розвиток Є й позитив. Зокрема, обласний перинатальний центр реалізував україно-швейцарську програму «Здоров’я матері та дитини», що впроваджена за підтримки Швейцарського інституту охорони здоров’я і базувалася на міжнародному підході до безпечної вагітності та пологів. Завдяки їй придбано і встановлено апарати штучної вентиляції легень для новонароджених і немовлят, інкубатори, реанімаційні столики, портативні рентгенапарати, відкрито симу-
ляційний тренінговий центр для навчання медичних спеціалістів за найсучаснішими методиками. Обласний перинатальний центр успішно співпрацює з міжнародними донорами. Так, у 2018 році залучено допомогу для недоношених дітей від австрійських медиків.
Щодо фінансування, то найбільш вагому підтримку обласний перинатальний центр минулого року отримав завдяки реалізації окремих регіональних та державних цільових програм:
«Репродуктивне здоров’я населення Івано-Франківської області» – закуплено апарат штучної вентиляції легенів Blizar – 319 700 грн, напівавтоматичний аналізатор – 140 000,0 грн, пристрій неонатальний для фототерапії – 39 070,0 грн; «Здоров’я населення Прикарпаття 2013-2020» – закуплено гемотран, окситоцин, реместип, куросурф, пейону, хімреактиви, медичні матеріали, проведено цитологічні дослідження, закуплено розхідні матеріали для надання допомоги вагітним жінкам та новонародженим загалом на 2 млн грн.
Та все ж таки виникає логічне запитання, чому так мало коштів на обласний перинатальний центр виділяють із обласного бюджету, зокрема на покращення умов перебування жінок і їхніх діток. Хоча мова не лише про фінанси. Будівля ІФ ОПЦ перебуває на балансі Івано-Франківська, фактично область орендує її в міста. Враховуючи процеси децентралізації та активної медичної реформи, міський клінічний перинатальний центр у майбутньому може мати МІСТО | 73
ЗДОРОВ’Я
| ЖІНОЧА ТЕМА
амбіції до розширення. Інвестувати кошти з обласного бюджету в будівлю, яка в оренді, певною мірою нераціонально.
Однак, як зазначає директор департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської облдержадміністрації Микола Стовбан, вихід є: «У місті вже роками зводиться новий перинатальний центр біля Івано-Франківської обласної лікарні. Саме його варто добудовувати. Приблизна вартість проекту, враховуючи ремонт та обладнання, 270 мільйонів гривень». Івано-Франківська ОДА та й самі представники департаменту охорони здоров’я області, неодноразово зверталися до центральної влади за підтримкою. Наразі питання не зрушило з місця.
Від мрій до розчарувань
Та поки чиновники і політики поглинуті бюрократією і не можуть вирішити, куди інвестувати кошти, кожного дня народжуються діти, щоденно хтось з них бореться за життя. На що може розраховувати породілля, коли раптом її немовля опиниться у біді?
Про це вдалося поспілкуватися з Анною, яка певний час працювала у відділенні інтенсивної терапії недоношених новонароджених Івано-Франківського обласного перинатального центру. 15 років тому Анна (ім’я на її прохання змінене) стояла біля вікна пологового, за яким лежали маленькі новонароджені діти. Серед них - її братик: у мами були важкі пологи. Тоді дівчина просто мріяла, аби він був живий, спостерігала за медиками і захоплюва-
лася тим, як медсестри, санітарки, акушерки, лікарі-неонатологи діяли як одна команда, гуртом рятували маленького. Вони його вберегли, хлопченя усміхнулося, личко стало рожеве – і мрія Анни здійснилася. Пізніше вона мала уже іншу мрію – стати неонатологом, рятувати життя дітей.
«Я дуже усе ідеалізувала, думала, що там світлі палати, медичний персонал, який піклується про дітей, який поважає себе. Я чекала якоїсь ввічливості, віддачі, хотіла бачити людей, які люблять свою роботу, – розпочинає розповідь жінка. – На жаль, того не сталося, бо спершу я налякалася, а потім дуже розчарувалася». Вона визнає, що є медики, які сумлінно виконують свої професійні обов’язки. Є й ті, хто лише набуває першого досвіду. А є медпрацівники, які сприймають цю роботу, як таку собі перевальну базу, бо їм не вдалося потрапити у престижніше місце, тож прилаштувалися у пологовий. Вони чекають, аби відпрацювати рік чи два, а потім часто їдуть за кордон.
Лікарям важко працювати в умовах, коли бракує обладнання чи воно старе і часто виходить з ладу «На мою суб’єктивну думку, такі люди там не можуть працювати, – зазначає Анна. – Заклад, який ставить собі за ціль рятувати життя дітей, не може брати на
роботу медсестер без досвіду. А ще мене дуже здивувало те, що деякі працюють 24 години, хоча згідно з нормами це заборонено. Добу в реанімації в такому режимі працювати неможливо. Людина не може тримати увагу 24 години, не відходячи з палати, якщо медсестра одна і п’ять дітей лежить у кувезі, а потрібно слідкувати за кожним».
Порушення медичних протоколів
Анна розповідає про випадок, який її дуже вразив. Знайома головного лікаря народжувала двійню на 18-му тижні. Відповідно до медичних протоколів реанімаційні заходи можна починати з 22-го тижня. Тоді вже більш-менш сформовані органи, але, оскільки це знайома головного лікаря, дітей все одно рятували. «Хоча це нерозумно, бо ці діти не живуть і є медичні протоколи, які це регулюють, і не тільки українські, це світова практика. Дитина, яка народжується на 16-18-му тижні, просто не може жити, це фізіологічно обумовлено», – підкреслює жінка.
Діти померли. Це стрес для мами, незрозуміла статистика і загадка, як цей випадок провели у медичній документації. На думку Анни, медик має дотримуватися медичних протоколів. Бо дитина має право народитися і має право померти. І їй потрібно надати паліативну допомогу, щоб вона не відчувала болю і була біля мами, а не в реанімації. Крім того, лікарям важко працювати в умовах, коли бракує обладнання чи воно старе і часто виходить з ладу. А дітей з патологіями народжується досить багато.
Не витримала системи
У нашій країні виходжування недоношених дітей переважно залежить від батьків. Якщо у них є можливість платити і купувати ліки, то вони можуть врятувати життя своєї дитини. Якщо ж у батьків нема такої змоги, а у дитини не вистачає внутрішніх резервів, аби боротися за своє життя, то вона помирає. Анна каже, що пішла з перинатального не тому, що їй не подо74 | МІСТО
ЗДОРОВ’Я
бається робота, а тому, що не витримала системи: «Психологічно було важко. Я хотіла більше приділяти уваги дітям, вникати в ту патологію і докласти всіх зусиль, аби врятувати немовля. У таких умовах неможливо це зробити. Але там є совісні лікарі, які роблять чесно свою роботу, їх досить багато, вони хочуть змін і потребують підтримки».
До речі, історій про неврятованих дітей Анна знає багато, але озвучувати не хоче. Вона підкреслює, що лікарі не живуть на зарплату і навіть не соромляться вимагати грошей. Часто буває таке, що медики обговорюють «урожайні дні», кому сьогодні «подякували», а кому ні, тощо. Вони навіть не ніяковіють при цьому, тому що для них це нормально. Щодо хабарництва і вимагання грошей, без яких важко уявити пологи в Івано-Франківську, чиновник обласного департаменту охорони здоров’я Володимир Дзьомбак рішучий: «Наша позиція така: якщо є факт вимагання грошей, то хай люди про це говорять і скаржаться. У перинатальному мають працювати чесні медики».
Добрі показники перинатального
Як організоване лікування і виходжування важких дітей, ми запитали безпосередньо в головного лікаря Івано-Франківського обласного перинатального центру Ігоря Вакалюка. За його словами, в Радянському Союзі цих дітей називали викидні, їх навіть не реєстрували, а нині ми маємо досвід їх виходжування. Державна політика така: якщо народжується дитина до кілограма, треба робити все можливе, аби дати їй пасивно вижити. «І ми маємо добрі показники, – каже Ігор Вакалюк. – Так, потрібні великі гроші, але стараємося
| ЖІНОЧА ТЕМА
максимально залучити ресурси із державних, регіональних програм, та левова частка – це кошти із благодійних внесків і допомога батьків».
В Радянському Союзі цих дітей називали викидні, їх навіть не реєстрували, а нині ми маємо досвід їх виходжування Головлікар Івано-Франківського ОПЦ переконує: у них працюють дуже фахові спеціалісти. Однак визнає, що є проблема з плинністю кадрів серед 80% медсестер, бо вони, наприклад, вагітніють... «Це все молодий персонал, – каже він, – старі туди не хочуть йти, бо важка робота. От останній підбір ми робили спільно з директором Івано-Франківського медичного училища, найкращих у рейтингу медсестер він мені направив у це відділення. А далі вони стають професійно сильні і водночас відчувають, що фізично їм важко».
Ігор Вакалюк вважає, що 12-годинні зміни – це краще для діток, хоча непросто для медсестер. Мовляв, якщо вони будуть мінятися через 5-6 годин, то не зможуть добре доглянути немовлят, адже не будуть бачити динаміки стану їх здоров’я. Врешті Ігор Вакалюк та Володимир Дзьомбак наголошують: найважливіше, щоб такі пологи були підготовлені. Мовляв, у ситуації з важкими дітьми головне – вчасно виявити патологію, пояснити вагітній, що вона виношує дитину з вадою, яка іноді може бути несумісною з життям. Звісно, як варіант, жінці можуть запропонувати переривання вагітності. Але тільки вона має право вирішити, погодитись на це чи наполягати на продовженні вагітності. І жінки часто кажуть: «Як Бог дасть, так і буде!»
МІСТО | 75
СПОРТ
| ПЕРЕМОГИ
Маленький «тигр» Роман Стельмах
Маленький, жвавий і веселий. Захарчикові Гусєву всього 7 років. Здавалося б, що може хвилювати другокласника, окрім мультиків, іграшок та веселих прогулянок із ровесниками?! Та незважаючи на зовсім юний вік, Захар уже став чемпіоном Європи з джиуджитсу. І зупинятися на цьому не збирається. Що цікаво – у спорт його привела недуга.
76 | МІСТО
СПОРТ
| ПЕРЕМОГИ
Побороти недугу
Із Захарчиком та його мамою Олександрою (яка, до речі, працює у патрульній поліції) ми зустрілися в одній з івано-франківських кав’ярень. Хлопчик під час інтерв’ю поводив себе доволі розкуто, не соромився відповідати на питання. Ба більше – жартував і перебивав маму. Одразу впали в око весела вдача хлопця, його відкритість та дружелюбність. Саме так характеризують Захара і в спортивному клубі, де той ще з трирічного віку займається бразильським джиу-джитсу. Та у спорт його привели не так особисті бажання чи амбіції батьків, як необхідність. «Тоді Захарчику ще не було і трьох рочків. У нього були проблеми зі здоров’ям, з легенями. Медики казали, що ця проблема може перерости в астму, і хотіли «садити» його на гормони. Та ми знайшли хорошого лікаря, який збалансував нам харчування і порадив зайнятися спортом. І тоді я почала перебирати усі можливі секції, аби його кудись віддати», – згадує пані Олександра.
Та все складалося не так просто, як би цього хотілося. Маленького Захара не брали в жодну секцію – ніхто не хотів ризикувати через стан здоров’я дитини. Тоді його мама натрапила на спортивний клуб «Тигр», який ще й був неподалік від дому. Там займалися джиу-джитсу.
Маленького Захара не брали в жодну секцію – ніхто не хотів ризикувати через стан здоров’я дитини «Це один із найменш травматичних видів єдиноборств, а для мене, як мами, це вкрай важливо. Сенсей подивився, посміхнувся і сказав: «Ну що ж, спробуємо. Якщо йому сподобається, будемо займатися», – згадує пані Олександра. «На початку в нього були проблеми, як і у всіх: розсіяний, більше хоче гратися, – згадує тренер Захара Ігор Ярославський. – Стосовно кашлю – він був, але терпимий. У процесі тренувань, коли хлопчик бігав, то трохи покашлював. Та це минуло».
Кашель і справді відступив, однак не одразу. Бували випадки, коли Захара доправляли до реанімації – він кашляв та задихався. «У нас був період, коли Захарчик часто хворів і ми певний час не відвідували секцію. Я розумію, як дивилися інші мами, коли я приводила дитину…Але це ж не заразне! Було певне несприйняття, і ми зробили невеличку перерву. Трохи підлікувалися, і він переріс той період», – розповідає мама хлопчика.
Бажання та наполегливість
Хоч Захарчикові було всього три роки, він доволі швидко адаптувався у колективі.
«Хлопці були старші, і він до них тягнувся. Сенсей розповідав, що Захарчик часто сідав на його місце і говорив: «Тепер я буду тренувати», – ділиться спогадами пані Олександра.
Сам хлопчик вже не без труднощів пригадує перші тренування та знайомство зі своїми друзями в секції: «Ми багато займалися, і мені було якось нудно наодинці. І я почав з ними дружити». З часом пані Олександра помітила зміни у поведінці сина: він став дисциплінованішим, дещо серйознішим. І це не дивно, адже саме над цим у секції працюють найперше.
«Переважно в такому віці все спрямоване на постановку дисципліни, на вміння сприймати МІСТО | 77
СПОРТ
| ПЕРЕМОГИ був задоволений ним».
Однак сам юний спортсмен постійно хоче вигравати і нічого, окрім золота, як перемогу не сприймає. На запитання, чи пам’ятає свої перші змагання, Захарчик відповідає: «Так, я там мав друге місце!» «А чого тобі не вистачило, аби посісти перше?» – цікавимося у малого. «Перемогти у фіналі», – каже він.
Нещодавно тренер перевів Захара у спеціалізовану групу. Тепер він займається посилено, 5-6 разів на тиждень. «Зібралася група уже досвідчених спортсменів, які мають хороші результати на змаганнях і в Україні, і за кордоном. Вони посилено працюють над технікою, мають більші фізичні навантаження. Ще є додаткові тренування, де ми розбираємо конкретні елементи», – розповідає сенсей Ігор Ярославський.
При цьому хлопчик ще встигає навчатися у школі. Найбільші успіхи має з англійської мови. Та улюбленим предметом є фізкультура, бо, як аргументує Захарчик, «там халява і можна грати в ігри». Вивчені прийоми Захар охоче демонструє своїм родичам та друзям. Серед улюблених – задушливий прийом.
«Це, до речі, все на мені випробовується, – сміється пані Олександра. – Ще поки був малесенький, то півбіди. А зараз такий ціпкий став!»
Юний спортсмен постійно хоче вигравати і нічого, окрім золота, як перемогу не сприймає На тренуваннях, окрім самої техніки бразильського джиу-джитсу, Захара та інших хлопців вчать працювати у команді. інформацію. Ну, і є певні розвиваючі вправи», – розповідає тренер Ігор Ярославський.
Захарчикова наполегливість дала свої плоди. Він почав виступати на змаганнях міського, обласного та навіть всеукраїнського рівнів. «Ми налаштовувались пере-
78 | МІСТО
дусім, аби вийти і показати усе, що він вміє, – згадує про перший бій свого підопічного Ігор Ярославський. – Не було цілі стати чемпіоном і здобути золото. Якщо ставити перед собою лише цю мету, то після поразки вкрай важко відновитися психологічно. Він тоді вийшов і показав характер. Я
«Вони мають різні вправи, які виконують спільно. І навіть коли хтось один порушує дисципліну – відпрацьовують усі. Це вчить їх бути командою. І цей командний дух, те, як вони на змаганнях один за одного вболівають, якраз дає їм можливість адаптуватися і в нашому колективі, і в майбутньому», – каже Ігор Ярославський.
СПОРТ
Найбільший здобуток
Наполегливість та важка праця Захарка у секції стали фундаментом його перемоги на чемпіонаті Європи з бразильського джиу-джитсу, який нещодавно відбувся в Амстердамі.
Для хлопця це були перші змагання такого високого рівня. Там Захар був вимушений боротися у старшій віковій категорії, оскільки інших учасників його віку та ваги не було.
перемогою він страшенно пишається.
«Мене кинули у старшу вікову категорію. Але я все одно в них виграв! – хвалиться Захар. – Перше я боровся з поляком і його «задушив». А другого, з Казахстану, я от так задушив! (демонструє прийом. – Ред.) Його голова була під моєю ногою (йдеться про прийом «трикутник». – Ред.)». Після двох перемог Захар замість золотої медалі обрав чемпіонський пояс. Пані Олександра розповідає, що після повернення зі змагань син навіть спати лягав із цим трофеєм.
Хлопчик ще встигає навчатися у На майбутнє Що стосується планів на майбутшколі. Найбільші нє, то вже у квітні на Захара чекає успіхи має з англійської мови
| ПЕРЕМОГИ
омріяний чемпіонат світу в ОАЕ. Ігор Ярославський каже, що у хлопця великі шанси на перемогу. А от мама Захара в майбутньому хоче бачити його не лише спортсменом. «Найперше хочу, щоб він був справжнім чоловіком. Тому, мабуть, віддала його на спорт. Щоб він дисциплінувався, аби мав якусь ціль і навчився досягати бажаного. Я думаю, що він буде справжнім чоловіком, адже він завжди допомагає і співчуває», – каже пані Олександра. А от в самого Захарка дещо інші погляди на своє життя.
«Коли виросту, хочу стати археологом, бо так можна багато подорожувати і не сидіти постійно в Україні і нудитись», – фантазує хлопчик.
«Я до останнього не хотіла, щоб він їхав на ті змагання. Перед цим я його вже не пустила на чемпіонат світу в ОАЕ. Я побоялася, бо він ще маленький. Але в Амстердам таки відпустила, бо він дуже хотів. Це було його найбільшим бажанням», – згадує пані Олександра.
«Я готував його до того, що там буде велика арена, якої він ніколи не бачив. Велика кількість людей, шум. І надзвичайно важливо, що діти там будуть різні – різної національності, з різним кольором шкіри. Я налаштував його, аби він не розсіював уваги. Бо через це потім може якась помилка вилізти», – розповідає сенсей Ігор Ярославський.
На змагання Захар поїхав без мами та свого тренера. І не приховує – навіть зрадів такій раптовій можливості побути дорослим. На чемпіонаті хлопчик провів два поєдинки – проти представників Польщі та Казахстану. Своєю
МІСТО | 79
СПОРТ
| ВІДКРИТТЯ
«ХАЗАРД» – новий спортивний клуб в Івано-Франківську
80 | МІСТО
ВЖЕ НЕЗАБАРОМ У НАШОМУ МІСТІ ВІДБУДЕТЬСЯ ДОВГООЧІКУВАНЕ СЕНСАЦІЙНЕ ВІДКРИТТЯ НАЙКРУТІШОГО СПОРТИВНОГО КЛУБУ «ХАЗАРД»!
ТІЛЬКИ ТУТ: • сучасні американські тренажери; • найбільша кросфіт-станція; • велика кардіозона з сучасним обладнанням; • простора фітнес-студія; • окремий бійцівський зал, де проводитимуться заняття з боксу, боротьби та змішаних єдиноборств.
Будемо раді бачити вас за адресою: вул. Симоненка, 11А, біля супермаркету «АТБ»
Стежте за нами у Фейсбуці та Інстаграмі. /Hazard SportClub
/hazardgym МІСТО | 81
НОВІ ГРАНДІОЗНІ ПРОЕКТИ
ВІКНА
ФАСАД
ДВЕРІ
ПЕРИЛА
СХОДИ
алюмінієві вікна, 2-камерні енергозберігаючі склопакети
вентильовані фасади, утеплення мінватою 10 см
броньовані вогнетривкі двері українського виробництва
перила з нержавіючої сталі
гранітні сходи
ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 82 | МІСТО
Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.mgroup.world
«RIVER PARK III» вул. Галицька Ліцензія № 201303796 від 19.05.2017
ЄВРОПЕЙСЬКА ЯКІСТЬ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ! (0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08
МІСТО | 83
КУЛЬТУРА
| ЧИТАННЯ
Руслан Марцінків рекомендує прочитати… Людмила Оленюк
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків полюбив читати ще у чотири роки. Каже, що ця любов у нього сильна. Одна із перших книг, яка з дитинства запам’яталася меру, – «Історія України-Руси» Михайла Грушевського. Для нього ця книжка стала відкриттям, через яке Марцінків захопився історичною літературою. Зараз очільник міста вдома зібрав власну бібліотеку, де навіть можна знайти всю серію «Літопису УПА». Проте до вподоби меру і художня література зарубіжних та українських авторів, яку він радить перечитати кожному.
84 | МІСТО
КУЛЬТУРА
«По кому подзвін», Ернест Хемінгуей
За легендою, Гетсиманський сад – це місце передсмертних мук та молитов Ісуса. В однойменному романі у цей «сад» потрапляє Андрій Чумак. Молодий хлопець опиняється у пеклі – в’язниці НКВС, де змушений терпіти тортури, знущання та образи. Головний герой, незважаючи на все, показує свій характер та силу. Він доводить: як би людину не мучили, духовно її зламати неможливо. У романі простежуються елементи автобіографізму, адже Багряний деякий час перебував у харківських тюрмах.
| ЧИТАННЯ
щих книжок України за останнє десятиліття (2005–2015 роки) за рейтингом «Україна читає дітям». Книжка написана на основі реальних історій і читається дуже легко.
«Єрусалим на горах», Роман Федорів «Це сильна книжка про долю людини, кохання та війну», – коротко описує роман Руслан Марцінків. У ній читач познайомиться із історією американського добровольця Роберта Джордана, який під час Громадянської війни в Італії опинився у лавах республіканців. Роман цікавий непростою історією людей, їхньою трагедією, яку вдалось описати Хемінгуею. І зараз книгу варто перечитати, щоб переосмислити ці події. До речі, одразу після появи роман став популярним і його у 1941 році номінували на Пулітцерівську премію.
«Сад Гетсиманський», Іван Багряний
Збірка просякнута філософією: зло, яке ти спричиняєш, обов’язково потім повернеться. Тому до головного героя вже у літньому віці приходить каяття за давній гріх.
«НепрОсті», Тарас Прохасько
Книжка насичена нашим українським духом та патріотизмом. Це можна побачити як в історії вчителя Северина Гайдаша, який навчає дітей, незважаючи на війну, так і в життєвих шляхах інших героїв. Книга про випробування, землю, минуле і майбутнє. Про очищення людських душ, які прагнуть дійти до «свого Єрусалиму». Роман просякнутий духом спадковості поколінь, і важливо його відчути. Недарма ж книга відзначена Державною премією України ім. Тараса Шевченка та премією Всесвітньої української Фундації Антоновичів.
«Адамцьо», Оксана Кузів
Ця збірка бувальщин прикарпатської письменниці у 2014 році стала «Кращою книгою року у молоді Прикарпаття», а вже у 2015 потрапила до списку 80 найкра-
Якщо у вас немає настрою, а хочете його підняти – прочитайте «НепрОсті». Точно легше стане. У романі описана альтернативна історія Карпат у першій половині ХХ століття. Сюжет у книжці мовби постійно рухається по колу, у ньому весь час з’являються схожі персонажі. Зокрема, образ жінки на ім’я Анна. МІСТО | 85
КУЛЬТУРА
| СПРАВИ
За що борються прикарпатські художники Наталя Сербин
Майже рік в Івано-Франківську бурхливо обговорювали питання, хто очолить обласну організацію Національної спілки художників України. Чому раптом звичайна, на перший погляд, громадська організація стала об’єктом світських обговорень, розділила художників на два табори? Основний предмет дискусії – це боротьба за посаду керівника спілки.
86 | МІСТО
КУЛЬТУРА
езважаючи на те, що громадська організація керується статутом і така процедура завжди чітко прописана його нормами, конфлікт так загострився, що вирішувати його прикарпатським художникам довелося аж на рівні Києва – з центральним правлінням. І врешті після десятків зустрічей були проведені збори місцевої організації і обрано нового керівника – Повшика Володимира.
Зауважимо, що минулого очільника Якимечка Миколу в столиці шляхом таємного голосування виключили з об’єднання, як зазначається у протоколі, «за системні порушення статутів ІФООНСХУ та НСХУ та за результатами перевірки скарг членів організації». Варто зауважити, що Національна спілка художників є однією з найстаріших громадських організацій України, до цього об’єднання належать найавторитетніші митці країни. Спілка має свою 70-літню історію, протягом якої залежно від політичної ситуації в державі виконувала різну суспільну місію. Важко назвати цей інститут громадянського суспільства самостійним і незалежним, бо фактично завжди об’єднання плідно співпрацювало з чинною владою, та й самі члени організації, художники, по-різному ставилися до минулої радянської системи: хтось колаборував, а хтось був у твердій опозиції, за що терпів переслідування чи навіть отримував покарання.
| СПРАВИ
Засновники спілки
Згідно з єдиним державним реєстром юридичних осіб засновниками Івано-Франківської обласної організації НСХУ є Заливаха Опанас, Коровай Олександр, Хома Параска. Це відомі художники Прикарпаття, громадські діячі, які, на жаль, уже померли. Мабуть, вони точно не втішилися б, що спільноту, до якої свого часу були приналежні, роздиратимуть затяжні чвари, а самі колеги-спілчани навіть насміляться ухвалити рішення про виключення їх із числа засновників. На жаль, це сталося 10 вересня 2015 року, коли на засіданні тодішнього правління на чолі з головою Якимечком Миколою було виключено із засновників Обласної спілки художників вищезгаданих осіб. Рішення члени правління прийняли одноголосно (7 «за»). Чим вони керувалися, важко зрозуміти. Лише коли це набуло розголосу, 21 січня 2019 року, згідно з єдиним реєстром громадських формувань якимось чином уже мертві митці повернулися до свого заслуженого статусу в Обласній спілці.
Нині згідно з рішенням зборів ІФОО НСХУ керівником Обласної спілки художників є Повшик Володимир Миколайович. На жаль, і попередній керівник Микола Якимечко, і уже нинішній Володимир Повшик відмовилися коментувати ситуацію і спілкуватися з нашим виданням.
Фактично завжди об’єднання плідно співпрацювало з чинною владою, та й самі члени організації, художники, по-різному ставилися до минулої радянської системи
Для того, аби зрозуміти, чому приналежність до спілки, тим паче управління нею, є такими важливими для художників, варто з’ясувати, що ж дає членство в організації. Чи справді за те, щоб провести виставку чи отримати посвідчення члена спілки, митці готові до такої тривалої і запеклої боротьби?
Мабуть, це надто дрібна мотивація, справжній камінь спотикання захований глибше. І мова йде про інші, більш вагомі можливості, які може отримати член організації. МІСТО | 87
КУЛЬТУРА
| СПРАВИ
Майно Спілки художників
Згідно з єдиним державним реєстром майнових прав та нерухомого майна обласна організація НСХУ розташована в адміністративному будинку в Івано-Франківську, на вул. Незалежності, 53. Загальна площа будівлі 1961,8 м кв. Як зазначається в офіційному документі, це нежитлові приміщення «Будинку Художника». Однак важливим фактом є те, що це комунальне майно і належить воно територіальній громаді області, а свідоцтвом на право власності з 2004 року володіє Івано-Франківська обласна рада.
Це означає, що фактично Спілка художників не є власником цієї будівлі, а отримує приміщення з доброї волі обласної ради. Хоча згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р. № 1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам» усе майно, яке творчі спілки успадкували від Радянського Союзу, повинно було бути передане «у безоплатне довічне користування». А у додатку до цієї ж постанови зазначено й об’єкт, який мав бути переданий Івано-Франківській обласній організації НСХУ: Івано-Франківський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР по вул. Радянська, 53, нині Незалежності.
Мабуть, у нинішній час жодна громадська організація не має таких можливостей, тому не дивно, що саме навколо Спілки художників стільки розголосу і боротьби Як так сталося, що будинок, який свого часу зводився спілчанами, потрапив у власність обласної ради і навіть постанова Кабміну цьому не завадила? Це питання, мабуть, так і залишиться без відповіді, бо майнові відносини обласної спілки і місцевої облради – це ціла низка звернень минулого керівництва організації до чиновників із проханням віддати, а далі не віддавати (відкли88 | МІСТО
кання звернення) будівлю, судові позови і незрозумілі рішення, в яких знайти зерно правди, враховуючи давність цих процесів, досить складно. Загалом, аналіз цих документів і переписки свідчить про некомпетентність тодішнього керівництва і певну заполітизованість цього питання, бо все ж таки на рівні держави питання майна, яке перейшло у спадок творчим спілкам, врегульоване. Чому стільки юридичної метушні було спровоковано навколо майна Івано-Франківської обласної спілки, відомо, мабуть, тільки тим, хто цим займався.
Нині в будівлі, що є власністю обласної ради, по вул. Незалежності, 53, знаходиться Івано-Франківська ОО НСХУ, в якій, крім виставкового салону, розташовані близько 30 майстерень, що їх для творчої діяльності надають членам (членкиням) спілки відповідно до окремого внутрішнього положення ІФОО НСХУ. І тут, напевне, криється відповідь на те найголовніше питання, що
ж отримують члени спілки від організації. Це майстерні, а вже потім виставки, нагороди та інші іміджеві бонуси.
Мабуть, у нинішній час жодна громадська організація не має таких можливостей, тому не дивно, що саме навколо Спілки художників стільки розголосу і боротьби.
За що утримується спілка?
ІФОО НСХУ є досить великою структурою, що має голову, правління та, на відміну від звичайних громадських організацій, власну юридичну особу – підприємство «Господар», що веде управлінсько-господарську діяльність. У сучасних вимірах Спілка художників має фактично власну управляючу компанію, відповідно наймає працівників (переважно 6-7 осіб) при 68 членах спілки, які щороку сплачують членські внески. Та зрозуміло, що на них така велика
КУЛЬТУРА
структура утримуватися не може, тому основним джерелом є доходи від здачі приміщень в оренду.
На складні питання погодилася відповісти художниця та спілчанка Світлана Повшик, відповідальний секретар ІФОО НСХУ. При зустрічі вона одразу надає документ на кілька сторінок, який має доволі дивну назву: «Перевірки скарг членів ІФОО НСХУ».
У ньому інформація про різні претензії художників, які мають як процедурний, так і юридичний характер. Зауважуємо, що в одній із заяв йдеться про те, що минуле правління протягом чотирьох років не звітувало за отримані доходи та витрати, а низка рішень, навіть фінансового характеру, ухвалена без рішення зборів організації.
| СПРАВИ
А уже в 2017 році його затвердили на неповний робочий день із зарплатнею у розмірі 6000 грн. Виявляється, робота в громадській організації може бути досить високооплачуваною. Відтак пані Світлана зазначає, що потрібен всебічний і ґрунтовний фінансовий та майновий аудит. За спинами митців багато років робилися справи, про які вони не знали, починаючи від змін у статуті, закінчуючи процесами навколо майна.
Минуле правління протягом чотирьох років не звітувало за отримані доходи та витрати «Ми не проти, щоб виділялися кошти, наприклад, на представницькі витрати керівника Якимечка Миколи. Чи на утримання когось із художників, які приїжджають із виставками у Франківськ, щоб когось друкувати чи подавати у знакові каталоги, видання, делегувати на пленери. Але ми, як члени організації, про це повинні знати. На жаль, ми про це дізнаємося уже зараз, коли перевіряємо документацію», – каже пані Світлана.
Потрібен аудит
У період з 27 вересня по 16 листопада 2015 року колишній керівник Якимечко Микола обіймав три посади: старшого викладача в ПНУ ім. В. Стефаника (повна ставка), голови правління Спілки художників (повний робочий день) та директора підприємства «Господар» (повна ставка). МІСТО | 89
КУЛЬТУРА
| ПОПУЛЯРНІСТЬ
«Картинка» і шоу: …як живуть прикарпатці після участі у телепроектах Марта Баранецька
Найкоротший шлях стати зіркою – потрапити на телебачення. Тебе показують, а отже, ти відомий. Саме так вважає більшість, саме на яскраву славу сподіваються ті, хто демонструє свої таланти країні з телеекранів. Але ж стати учасником чи тим паче переможцем талант-шоу – це також постійна праця, боротьба за високі рейтинги та конкуренція. Їм пророкували зіркове майбутнє, за ними спостерігала вся країна. Та чим дихають сьогодні люди, які колись засвітилися у популярних телепроектах? ІВАННА ЧЕРВІНСЬКА з Печеніжина прийшла на проект «Голос країни» вже сформованою виконавицею. І хоча у розмові каже, що ніколи не сприймала музику як роботу, за плечима має саме вокальну освіту, неабиякий досвід виступів та записані альбоми тоді ще у гурті «ShockolaD».
«Голос країни» – телевізійне талант-шоу, що виходить на телеканалі «1+1» з 2011 року. Учасники з України та часом навіть гості з-за кордону демонструють свої здібності та працюють під керівництвом журі – популярних українських зірок.
Стиль і вокал дівчини з Печеніжина сподобалися не лише пересічному слухачеві, але й спонукали двох членів журі цієї передачі – Тіну Кароль та Святослава Вакарчука – розвернути крісла. Саме у команді фронтмена гурту «Океан Ельзи» співачка і дійшла до півфіналу. Особливих надій, каже, на шоу не покладала, тому і розчарувань не було: «Я розуміла, що подібного формату шоу дають короткочасну популярність, але це, безумовно, хороший старт і можливість показати себе великій аудиторії. Якщо ти сподобаєшся чи зацікавиш когось – знайти про тебе інформацію труднощів зараз не складе! Я отримала гарний досвід, знайшла багато друзів, з якими підтримую прекрасні стосунки. І поціновувачів своєї творчості, які надихають мене на створення нової музики», – згадує Іванка. 90 | МІСТО
КУЛЬТУРА
Подібного формату шоу дають короткочасну популярність, але це, безумовно, хороший старт і можливість показати себе великій аудиторії Після проекту вона не перестала займатися улюбленою справою, адже побільшало знайомств та зросла увага зі сторони преси. Наразі співачка записала з гуртом «Gypsy Lyre» свій перший міні-альбом і вже готовий альбом «Колискових», де вона спробувала себе не тільки як виконавиця, але й як композитор. Експериментує з новими треками, які поєднують у собі древню культуру і сучасне звучання. Не очікуючи бозна-чого, співачка отримала більше, ніж думала: нові знайомства, натхнення та заряд енергії. А ось ФЕДІР ХАШАЛОВ після танцювальних виступів у талант-шоу справді активно розвивав свою кар’єру і здобув неабияку популярність, але не як хореограф, а як спортсмен.
| ПОПУЛЯРНІСТЬ
Підтримка і популярність, згадує Федір, були просто неймовірними, танцювальному колективу це зіграло на руку: «Емоції просто шалені. Це великий досвід, багато плюсів для нашої команди, нові знайомства. Була величезна підтримка глядачів, а тоді ще не було Інстаграму – зараз вона була б іще більшою».
Після участі у першому шоу команда активно займалась хореографічною кар’єрою, і трохи згодом, у 2010 році, Федір знову танцював на великих екранах і цього разу став фіналістом шоу «Танцюють всі3». Цей проект стартував у 2008 році, і улюбленого танцюриста вибирають самі українці, здійснюючи дзвінки та надсилаючи СМС-повідомлення.
Йшов на цей проект, згадує Федір, свідомо, адже розумів: артист відомий, якщо його показують по телевізору, якщо про нього говорять. Тому після успішної участі в одному телешоу варто продовжувати пробувати свої сили. «Я не закинув хореографію повністю, але віддавав багато сил саме спорту. Якщо прочитати біографію Шварценеґґера – кумира бодібілдингу, – можна дізнатися, що він тренувався і тричі на день. Така ситуація була і в мене – постійні змагання та режим. На хореографію часу залишилося значно менше. Але про що мені шкодувати? Про те, що я віддав своє життя спорту, хореографії? Про те, що не став менеджером? Завжди краще зробити, ніж шкодувати про те, чого ти не зробив», – зазначає спортсмен.
Поставив «на паузу» свій талант і співучий студент медичного вузу. АРСЕН ВІТРЕЦЬКИЙ вразив «Голос країни» не лише вокалом і піснею з «Євробачення», але й історією: його захоплення музикою не розділяли у родині. За юнаком спостерігала вся країна, адже у 2018 році він потрапив на телешоу в команду співачки Джамали.
Майстер спорту зі спортивної гімнастики, керівник танцювального колективу «Vertical Limit» присвятив себе напруженим тренуванням та професійному бодібілдингу.
Федір Хашалов встиг спробувати свої сили у двох телевізійних проектах – і двічі потрапив до фіналу. На шоу «Україна має талант» у 2009 році виступав із командою «Vertical Limit». Ще тоді вони тренувалися в одному таборі із учасниками «Танцюють всі». МІСТО | 91
КУЛЬТУРА
| ПОПУЛЯРНІСТЬ
«Не можу сказати, що ми особливо спілкувалися з тренерами. Це з екрана виглядало так, ніби ми всі дружня сім’я: я сиджу з Джамалою в кафе, і вона дає мені настанови. Коли я йшов на проект, то не малював собі особливих зірок. Звичайно, чекав якогось визнання – усі на це працюють. І оскільки в нас ти не вивчишся на зірку, треба пробувати свої сили у таких талант-шоу», – зазначає співак.
Він згадує, що перші враження від павільйону були не найкращі, але дуже сподобалися злагоджена робота команди, рух і атмосфера. Особливо запам’яталися рекламні паузи, коли за кілька хвилин на сцену вилітало 40 чоловік, які прибирали, будували декорації та припудрювали носи учасникам і тренерам. Втім, свої сили Арсен оцінював реально, пояснює, що, аби здобути перемогу у такому проекті, потрібно засвітитися з самого початку. «Головне у талант-шоу – сподобатися публіці. Слухачі шукають особливі історії, пісні з якоюсь прив’язкою. Якщо ти перейшов поділку у мільйон переглядів на YouTube, то і шансів на виграш у тебе більше. Це рейтинги шоу і самого виконавця», – каже Арсен.
Після талант-шоу він ще якийсь час присвятив музиці та спробував свої сили у проекті «Українська пісня» «Ukrainian Song Project». Тоді з трьохсот учасників йому вдалося дійти до двадцятки, та до переліку 10 найкращих Арсен не потрапив. Не засмутився, адже конкуренція дуже велика і розуміє, що могли звернути на нього увагу і через музичного продюсера «Голосу» та «Ukrainian Song Project» Руслана Квінту.
92 | МІСТО
За цей час хлопець записав сучасний трек на українську пісню «Галю», наразі має також 12 написаних пісень – це повноцінний альбом, але твори англійською, і вони можуть не знайти слухача. Йому приходило також запрошення із національного відбору «Євробачення», і спершу Арсен навіть думав спробувати власні сили, та поки на такий крок не готовий.
Були і виступи на заходах і днях народження, численні корпоративи. Проте сьогодні Арсен музикою не займається: «Не можу сказати, що я завершую, – зараз ставлю цей процес на паузу. Не можу сказати поки, що робитиму далі, але це пов’язано з іншою країною, хочеться спробувати свої сили там».
Не шкодує, що віддав стільки часу музиці, і переконаний, що повернеться до цієї справи трохи згодом. Не заперечив і можливість засвітитись згодом у закордонних телешоу.
Якщо ти перейшов поділку у мільйон переглядів на YouTube, то і шансів на виграш у тебе більше А ось шеф-кухар ДАРВІН СЕДЕНЬО, еквадорець, який переїхав до Івано-Франківська, своїм талантом заробляє на життя ще з кінця 90-х, а на третій сезон «Пекельної кухні» йшов з конкретною метою – виграти гроші.
КУЛЬТУРА
| ПОПУЛЯРНІСТЬ
«Пекельна кухня» – кулінарне шоу на каналі «1+1». За сюжетом, 16 кухарів змагаються за звання найкращого під наглядом жорсткого шеф-кухаря Арама Мнацаканова, переможець отримує 500 тисяч гривень. Шоу створене за мотивами американського «Hell’s Kitchen», тривало з 2011 до 2013 року. «Я навіть не знав, що там буде. Учасники змагалися за грошовий приз, і йшов я, звичайно, щоб перемогти. Переглянув кілька передач, коли вже їхав на відбір, і не знав, що мене чекає. Це крутий досвід, дуже сподобалося. Але, звичайно, це шоу, де з учасниками «граються». Я думав, що кулінари змагатимуться у своїх силах, я не знав, як виглядатиме передача насправді», – згадує Дарвін.
Йому досвід з шоу допоміг, адже учасники вивчали багато нового. Згодом чоловік застосував це на практиці в одній з мереж закладів харчування, де зараз є шеф-кухарем. Його життя трохи змінилося після проекту, але неабияких зірок він теж собі не малював. «Це популярність, нові знайомства. Після проекту мене запрошували в багато міст України, пропонували роботу у столиці. Та, хай як би там було, це «картинка», шоу, хоч і має багато своїх переваг», – каже кухар.
Зараз він не лише працює, але й веде кулінарні курси, щоб поділитися своєю майстерністю.
Працює з талантами також і ХРИСТИНА ОЛЕКСИН. Сьогодні вона співає та викладає у продюсерському центрі для дітей та підлітків «Star Team». А ще кілька років тому 20-річна дівчина виступала на «Голосі країни». Тренер талановитої прикарпатки Іван Дорн назвав її своєю улюбленицею, враження від шоу гріють співачку і сьогодні.
Проект – справа непередбачувана, для нього потрібна впевненість і внутрішній стержень «Великих надій на конкурс я не покладала, бо розуміла, що це вперше. Розчарувань немає ніяких, отримала багато досвіду. Після шоу я почала шукати себе і задумалась, яку ж музику я хочу
співати. Не скажу, що я відсунула музику на задній план, але був період творчого затишшя після шоу», – згадує виконавиця.
Зараз співачка хоче нових пісень та кліпів, звучати в усій країні, а у майбутньому – потрапити на M1 Music Awards. Серед її учнів також є учасники телешоу. Христина розповідає, що часом батьки не хочуть, аби діти брали участь у таких проектах, але це досвід, необхідний для співаків. «Проект – справа непередбачувана, для нього потрібна впевненість і внутрішній стержень. Більшість батьків думає, що дитині краще не брати участі в шоу, щоб не розчаровуватися. Я вважаю, що це гарт для молодого артиста, бо, щоб працювати у шоу-бізнесі, потрібен неабиякий характер», –
пояснює Христина.
Об’єднує всіх учасників одне – вони знали, що конкретно хочуть отримати від талант-шоу, і не просто мріяли, а працювали. Телебачення та шоу може забезпечити тобі популярність, та радше короткочасну – поки не з’явиться хтось яскравіший, поки твій виступ переглядають на YouTube. Згадуючи минуле, учасники погоджуються, що шоу – це все-таки шоу і працює воно на глядача.
Зірки, обіцяні з екранів, не завжди потрапляють до рук. А люди, що потрапили на телебачення, не завжди стають зірками. Саме тому багато хто після яскравого спалаху на телеекранах ставить перед собою питання: «А що ж далі?» А далі варто знову повертатися до реального життя, постійної роботи над собою і шукати натхнення. МІСТО | 93
ГАСТРОНОМІЯ
| ДЕГУСТАЦІЯ
12 міфів та фактів про устриці Я їв устриці, які сильно віддавали морем, холодне біле вино змивало їх легкий металевий присмак, і тоді залишався тільки смак моря і відчуття соковитої маси в роті; і ковтав холодний сік із кожної раковини, запиваючи його терпким вином, і у мене зникло це відчуття спустошеності, і я відчув себе щасливим і почав будувати плани. Ернест Хемінгуей Устриці — надзвичайно відомий делікатес. А слава, як відомо, іде пліч-о-пліч зі стереотипами та міфами. Спробуємо їх розвінчати та розказати правду про устриці.
Стародавні римляни завозили устриць з Галії, проте відстані не дозволяли довозити їх живими. Тому доводилося везти устриці очищеними, без раковини, в м’якому розсолі, у щільно запечатаних амфорах. Сьогодні з Франції до Києва устриці прибувають (з урахуванням митних процедур) приблизно через 24-36 годин після збору. Перед транспортуванням їх злегка охолоджують до п’яти градусів - на випадок нельотної погоди або інших проблем. У такому вигляді устриці придатні до їжі до трьох тижнів.
3. Міф Устриці, які вмирають перед приготуванням, не можна їсти. Подейкують, не можна їсти устриці, мідії, краби, омари та інші молюски, якщо їх не приготували живцем. Це стосується виключно смакових властивостей страви, тому що молюски, коли вмирають, не стають відразу токсичними.
1. Міф
4. Правда
Устриці пищать.
Устриці раніше були їжею бідняків.
Цей міф поширений лише на території країн колишнього СНД. Устриці, хоч і живі, пищати не будуть.
Ще на початку XIX століття і у Франції, і в Англії устриці вважалися їжею бідняків, яким не вистачало грошей на м’ясо. Однак безконтрольний вилов устриць призвів до їх різкого скорочення у природі, і в другій половині XIX століття вони сильно подорожчали, ставши делікатесом.
Міф закріпив Антон Чехов своїм оповіданням «Устриці»: «Так-от, що означає устриці! Я уявляю собі тварину, схожу на жабу. (...) Дорослі беруть його і їдять ... їдять живцем, з очима, з зубами, з лапками! А воно пищить і намагається вкусити за губу».
2. Правда Устриці їдять живими. Задля справедливості варто відзначити, що устриці взагалі не виглядають як живі. Їх завжди подають живими, тому що мають надзвичайно маленький термін придатності.
94 | МІСТО
5. Міф Справжні устриці – тільки у Франції. На жаль чи на щастя, але ні. Устриці (справжні, живі!) вирощують не тільки у Франції, а й у США, Японії, Португалії, Хорватії, Великобританії, Ірландії, Канаді, Новій Зеландії, Китаї, Австралії та Норвегії.
ГАСТРОНОМІЯ
| ДЕГУСТАЦІЯ
Устричне молочко жирне, однією устрицею можна добряче наїстися (особливо, якщо зі шматком хліба з маслом). Тому, якщо ви любите молочко, не зважайте на пору року.
10. Правда Устриці низькокалорійні. У 100 г устриць — 95 калорій. Це стільки ж, скільки у 100 г тунця або телятини. Тому тим, котрі бояться набрати вагу, можна з чистою совістю з’їдати дюжину устриць (це близько 200 калорій). У 100 г устриць (приблизно 6 штук) — 17 г білка. Це в середньому близько ¼ добової потреби людини. Відповідно, дюжина устриць (їх подають, як правило, по 6 або 12 штук) — це половина добової норми. Правда, їсти більше дюжини устриць — щоб на увесь день наїстися білка — звичайно, не варто. Це загрожує алергією або розладом шлунку.
6. Правда Устриці корисні. Устриці багаті вітамінами А, С, D і В12, дієтичні та покращують пам’ять. Вживання чотирьох устриць на день дає повний щоденний запас міді, йоду, заліза, магнію, марганцю, фосфору та цинку.
7. Міф В устрицях знаходять перлини. Устриці, в яких знаходять перлини, — це інший біологічний вид. Їх не їдять і розводять тільки для технічних цілей.
8. Правда Устриці бувають дикими та штучно вирощеними. Устриці можуть бути дикими, тобто вирощеними в природних умовах, і вирощеними на спеціальних фермах — штучних водоймах. Саме середовище походження впливає на смак продукту. Гурмани особливо цінують «волелюбні» молюски: вони відрізняються не тільки формою, а й смаком. Але, як показує статистика, сьогодні на одну устрицю, вирощену на волі, припадає дев’ять молюсків з ферми.
11. Міф Устриці — афродизіак. Славу потужного афродизіака устриці заслужили завдяки високому вмісту цинку, який необхідний організму для вироблення тестостерону. Так, вони містять купу корисних елементів, однак їх прямий вплив на сексуальну активність ніхто ще не довів.
12. Правда Шукайте устриці у «WINETIME», м.Івано-Франківськ. Мріяли про делікатес? Тепер до нього рукою подати. У «WINETIME» є три види устриць: атлантична, Фін де Клер та Ostra Regal. Устриця Фін де Клер (родом із французької Бретані) – з яскраво вираженим рибним та солоним смаком.
Устриця Ostra Regal (мальки привезли з Франції, а виростили в Ірландії) - з ірландським духом, французьким дотиком та характерним післясмаком.
Атлантична устриця (з холодних вод Атлантичного океану) - вирізняється розміром, а не особливими смаковими характеристиками, тому її часто подають запеченою.
9. Міф Правило літери «р». Це, мабуть, найпоширеніший і найбезглуздіший міф про устриці: мовляв, їх можна їсти тільки з вересня до квітня (у місяці, в назві яких є літера «р» французькою мовою), влітку ж - зась. Нічого подібного. Просто влітку устриці активно розмножуються, відповідно, їх поставляють у ресторани заплідненими, тобто з молочком.
м. Івано-Франківськ, вул. Пилипа Орлика, 8 тел.: (0342) 55 95 12, час роботи: 09:00-22:00 winetime.com.ua МІСТО | 95
ТРЕНД 2019 РОКУ — УСПІШНА ТА ЩАСЛИВА ЖІНКА! ОТРИМАЙТЕ В «ШКОЛІ УСПІШНОЇ ЛЕДІ» УНІКАЛЬНІ ЗНАННЯ ЗІ СТВОРЕННЯ ОСОБИСТОГО БРЕНДУ Реєструйтесь у «Клубі успішної леді», щоб знайти нове і комфортне коло жіночого спілкування та підтримки, за телефоном: (050) 859 86 62 Одяг: Манана Богачевська Фото: Дмитро Садовий
Засновниця клубу Оксана Мельник
Координатор клубу Вікторія Гаврилюк
96 | МІСТО
МІСТО | 97
Тетяна Веремчук: «Припиніть думати, як заробити мільйон, а почніть думати, як стати корисним» Тетяна Веремчук – бізнес-леді, засновниця Центру інноваційної медичної косметології та естетики «FINE LINE», мережі агентств з працевлаштування та навчання за кордоном «Надія Є», які діють по всій Західній Україні, а також однойменної громадської організації, що опікується дітьми-сиротами. Тетяно, розкажіть, будь ласка, як вдалося реалізуватися у стількох сферах одночасно?
Одного разу в Аристотеля спитали, у чому сенс життя. «Служити іншим і робити добро», - була відповідь. От і я уже 14 років працюю з людьми різного віку та соціального статусу, допомагаючи їм покращити матеріальний стан. За цей час помітила закономірність: якщо ти корисний людям, чуйний до проблем та нужд інших, то успіх не забариться. Задоволені клієнти з радістю розкажуть про вас своїм друзям, знайомим. Ефект «сарафанного радіо» підсилиться, і з часом бізнес досягне такого рівня, про який ви й не мріяли. Як у Вас виникла ідея створити центр «FINE LINE», це ж зовсім інший напрямок?
«Ідея - найдорожчий товар на світі», - казав Стів Джобс, і я з ним згідна. Два роки роздумувала над тим, яку справу розпочати, щоб вона приносила не тільки дохід, але й задоволення для мене та людей. І якось, збираючись на роботу, помітила у дзеркалі, як вікові зміни торкнулися мого обличчя. Саме в той момент народилася нова бізнес-ідея - створити косметологічну клініку з кваліфікованими лікарями, де застосовуватимуться медичний підхід до вирішення косметичних та дерматологічних проблем, сучасні методи лікування та догляду за обличчям і тілом, препарати високої якості, сучасне обладнання. І хоч я бізнесмен, а не медик, але розуміла, що людям треба дати те, що б хотіла отримати сама. Прагнула створити такий заклад, куди приємно буде прийти кожному, незалежно від соціального статусу та рівня доходу, де кожен зможе підібрати послуги на свій гаманець і отримати сервіс високого рівня. Це своє бачення змогла реалізувати в Центрі інноваційної медичної косметології та естетики «FINE LINE». Вважаєте себе успішною? Що б порадили початківцям у бізнесі?
Так, тепер можу з упевненістю сказати, що знаю, що таке успіх, який він на смак і як його досягти. Моя порада: станьте корисними мільйону людей, обслуговуйте їх якнайкраще – і успіх прийде сам. Для тих, хто думає, вагається або, може, вже й опустив руки, скажу так: Вірте, коли інші сумніваються. Вчіться, коли інші сплять.
Вирішуйте, коли інші зволікають. Готуйтеся, коли інші мріють.
Починайте, коли інші відкладають. Працюйте, коли інші бажають.
Заощаджуйте, коли інші витрачають. Слухайте, коли інші базікають.
Посміхайтеся, коли інші сердяться. Хваліть, коли інші критикують. Докладайте зусиль, коли інші здаються.
Усе у наших руках, тому їх не можна опускати. Читайте хоча б півгодини в день, слухайте корисні подкасти, коли їдете за кермом, шукайте собі наставників і вчителів. Виберіть для себе те, в чому ви кращі за інших. Просто. Щось. Одне. Маніакально сфокусуйтеся на чомусь одному. Працюйте. Тренуйтеся. Вчіться. Практикуйте. Оцінюйте. Вдосконалюйтесь. Будьте безжально самокритичними, звісно, не доходячи при цьому до мазохізму, але постійно вдосконалюйте кожен аспект того, на чому зосередились. І не забувайте про якісне спілкування. Як оточити себе людьми, які мотивують стати кращим?
Одяг: Ірина Зінченко 98 | МІСТО
Вступіть у «Клуб успішної леді» (посміхається). Почніть спілкуватися з людьми, котрі вам приємні. Основна ідея – бути в оточенні талановитих людей, які активні, цілеспрямовані, поділяють ваші уявлення, надихають на розвиток. Поєднання кількох розумних та креативних думок набагато якісніше, аніж лише одна ідея. До того ж, ми стаємо схожими на людей, з якими спілкуємось – ось чому багаті та успішні схильні контактувати з тими, котрі також багаті та успішні. Я завжди відкрита до реалізації нових ідей, готова допомоги та підтримати доброю порадою всіх, хто прагне досягти успіху. Більше про наші проекти:
www.nadiyae.com
www.fineline.if.ua
Ірина Кушнірик: «Завжди впевнено рухаюся до поставленої мети» Засновниця «Студії Краси Ірини Кушнірик», дипломований майстер манікюру, brow-майстер, тату-майстер, викладач beauty-курсів. В улюбленій справі – більше 10 років. Активна, цілеспрямована, впевнена в собі, завжди в пошуках нових вражень та ідей. У досягненні цілей допомагає сильний характер і сила волі! Ірино, розкажіть, будь ласка, про свою справу.
Ось уже другий рік на beauty-ринку успішно існує моя авторська студія краси та стилю. Це втілення моєї мрії та водночас результат багаторічної роботи, в який вкладено частинку себе. Створюючи власну студію, прагнула гармонійно поєднати затишну атмосферу та професіоналізм майстрів. Мені вдалося зібрати дружну професійну команду, яка здатна зробити образ клієнта особливим та неперевершеним. А вишуканий інтер’єр у стилі прованс допомагає їм розслабитись після насичених буднів, відчути затишок та спокій, відпочити душею та підзарядитися позитивом. Чому обрали для себе саме beauty-сферу?
Краса - це все, що робить нас по-справжньому особливими та щасливими! Я шукаю красу всюди, де тільки можна її знайти, та дарую тим, хто поруч зі мною! Про власну студію краси мріяла з дитинства. Вже тоді дуже хотіла, щоб вона була особливою та дуже затишною. Навіть здобуваючи свою першу освіту за спеціальністю « міжнародний туризм», не покидала своєї золотої мрії дитинства. Тому паралельно з навчанням в університеті поставила перед собою мету – відкрити власну справу - та йшла до неї крок за кроком, втілюючи в реальність. Зараз можу сказати, що це було нелегко. Певний період часу довелося здобувати знання та практику у різних містах України. Але, незважаючи на труднощі, моя робота для мене - це мега-задоволення. Дуже люблю те, що я роблю. Чи вважаєте себе вже успішною?
У кожного своє уявлення, свій шлях та ключ до успіху. Я для себе виокремила найголовніші напрямки для розвитку та досягла в них значного результату. Втім стовідсотково успішною людиною поки що себе назвати не можу. Пройшовши безліч випробувань на своєму шляху, набравшись досвіду, знаю, що ще маю куди рости. Люблю збагачувати себе новими знаннями, це допомагає не лише у професійній сфері, але й в особистому житті. Тож дізнавшись про Клуб успішної леді, я, звичайно, не пройшла повз таку можливість самовдосконалення. Дуже рада, що отримала у «Школі успішної леді» унікальні знання зі створення та просування особистого бренду. Знайомство і спілкування з новими успішними людьми мотивувало і надихнуло на нові ідеї та цілі, до яких буду впевнено рухатись, вперед - до нових вершин! Як любите відпочивати? Що допомагає відновлювати сили?
Жити тільки бізнесом - не варіант, тому, попри всю любов до своєї роботи, захоплююся подорожами, обожнюю нові цікаві місця або просто по-новому проведений час. Зарядитися позитивом та енергією мені допомагає приємне спілкування з рідними та друзями, смачна кава, полум’я каміну, а також музика і довгі поїздки за кермом. Особливе задоволення отримую від Карпат. Чисте гірське повітря надихає і додає сил для втілення мрій! Та, звичайно ж, спорт. Вважаю його просто необхідністю для сучасної жінки. Тому, плануючи свій робочий тиждень, завжди знаходжу час для занять у залі! Що б ви побажали нашим читачам? Любіть те, чим займаєтеся. Вибирайте працю собі до душі, адже так приємно робити те, що по-справжньому приносить задоволення. Життя одне, тому не втрачайте можливості втілити свої мрії у реальність! І завжди впевнено рухайтеся до поставлених цілей! Саме це і стало секретом мого успіху!
Аксесуари: Alice_crown Одяг: Ірина Зінченко МІСТО | 99
«BEAUTYMANIA» Салон «BEAUTYMANIA» знаходиться в самому центрі м Івано-Франківськ. У нас велика палітра гель-лаків, матеріалів для декорування, укріплення і лікування нігтьової пластини. • Манікюр та педикюр (у салоні, що по вул. Незалежності, 29 ,оф. 6, є можливість робити ці процедури одночасно), нарощення нігтів, дизайн, укріплення, моделювання нігтьової пластини. Інструменти проходять такі етапи стерилізації: дезинфікуючий розчин, ультразвук, сухожар. Одноразові набори для кожного клієнта. • Послуги депіляції.
• Усі види масажу: загальний, лікувальний, антицелюлітний, вакуумно-роликовий, стоун-терапія.
• Косметологічні процедури для обличчя, ультразвукова чистка обличчя, ефективна лікувальна програма від вугрів, прищів, чорних цяток; безголкова мезотерапія, СПА-догляд за шкірою рук.
м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 12, тел.: (095) 01 999 25, вул. Незалежності, 29, оф. 6, тел.: (095) 54 080 11 /beautymania_ukraine/ 100 | МІСТО
МІСТО | 101
ДЯКУЄМО ЗА ДОВІРУ І ВАШ ВИБІР! Введено в експлуатацію 1 200 квартир і 30 000 м² комерційної нерухомості
Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 102 | МІСТОwww.mgroup.world
(0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08
За результатами незалежного рейтингового дослідження в рамках проекту Українська народна премія - 2018 визначено переможця у номінації: ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА 2018 РОКУ
МІСТО | 103
Happy End 2018-го – 8 річниця «M Group Development» Підсумком та щасливим фіналом 2018-го року стала грандіозна вечірка з нагоди 8 річниці міжнародної будівельної компанії «M Group Development». На святі були нагороджені партнери з України та Європи, запалювали зіркові гості та насолоджувалися казковою атмосферою всі присутні. 2018-ий завершився справжнім хепіендом для гостей, партнерів та команди міжнародної будівельної компанії «M Group Development». Далі буде...
104 | МІСТО
МІСТО | 105
АПАРТ-ГОТЕЛЬ «ЯРЕМЧЕ» «M Group Development» презентує новий рівень комфорту, який успішно поєднує відпочинок та роботу. Розпочинаємо будівництво готелю всесвітньо відомого бренду, де ви зможете придбати апартаменти преміум-класу для розкішного відпочинку й отримувати стабільний дохід від здавання їх в оренду. Високий рівень брендового готелю та його переваги: • ідеальне місцезнаходження – курортна зона; • номерний фонд з 200 номерів;
• європейські стандарти надання сервісу за вимогами брендового готелю;
• цілодобові послуги рецепції, клінінгу, охорони та обслуговування номерів;
• інфраструктура: підземний паркінг, магазини, ресторани, дитяча кімната, фітнес-центр;
• SPA-зона, 4 басейни: 2 внутрішні і 2 зовнішні, один з яких – rooftop (на даху), а другий – infinity pool (пейзажний); • сервіс для спортсменів;
• безкоштовний трансфер до гірськолижних витягів;
• управління готелю провідними менеджерами Європи.
ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 106 | МІСТО
Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.mgroup.world
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ! (0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08
113 МІСТО | 107
НОВІ ГРАНДІОЗНІ ПРОЕКТИ
Ліцензія № 201303796 від 19.05.2017
«DREAM TOWN» в межах вулиць Бандери та Коновальця
ЄВРОПЕЙСЬКА ЯКІСТЬ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ
ВІКНА
ФАСАД
ДВЕРІ
ПЕРИЛА
СХОДИ
алюмінієві вікна, 2-камерні енергозберігаючі склопакети
вентильовані фасади, утеплення мінватою 10 см
броньовані вогнетривкі двері українського виробництва
перила з нержавіючої сталі
гранітні сходи
ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ! Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 108 | МІСТО www.mgroup.world
(0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08