Місто 26

МІСТО | 1

БЕКСТЕЙДЖ МОДНОГО ЛІТА wear/shoes/accessories

ТРЦ «ВЕЛЕС» 2 | МІСТО

м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225 а www.veles.in.ua /@veles.in.ua /veles.trc

На ній: сукня «ANDRE TAN», аксесуари «MEGAPOLIS». На ньому: футболка «W.E.», джинси «MADOC», окуляри «ОПТИКА ЛЮКСОР», аксесуари «MY APPLE STYLE».

МІСТО | 3

ПОЛІТИКА

| ДУМКИ КВІТНЯ

Івано-Франківськ

Суспільно-політичний журнал Засновник: Редюк Віталій Миколайович

Головний редактор: Тетяна Соболик тел.: (095) 821 56 08 е-mail: editor@mi100.info Журналісти: Наталя Мостова Богдан Скаврон Наталя Сербин Людмила Оленюк Марта Баранецька Спорт – Роман Стельмах

Літредактор – Мар’яна Бодак Дизайн та верстка: Олександра Афанасьєва

Реклама: (066) 389 93 19 Свідоцтво про державну реєстрацію: ІФ№263Р від 31. 10. 2016 Друк: Друкарня «Wolf»: м. Львів, вул. Городоцька, 4/17 тел.: (0342) 290 10 12 Загальний наклад: 10 000 примірників

матеріали, позначені цим символом, друкуються на правах реклами. Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції. Передрук матеріалів допускається за погодженням з редакцією. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Юридичний супровід – юридична компанія «MORIS GROUP».

2019, №26 4 | МІСТО

«Років 5-7 тому незаконно спиляної деревини могли виявити 10-15 кубів, а протягом 2016-2018 років такі рубки стали масовими. Порушники часто вдаються до хитрощів: наприклад, лісничі збільшують параметри виділу, де має здійснюватися законна рубка, на 10-15 метрів. А це ще декілька дерев, котрі будуть не обліковані. Бували випадки, коли пень від спиляного дерева лісоруби-браконьєри перевертали іншим боком та прикопували, щоб його не могли знайти. Або на пні, що залишився від дерева, відгинають кору і засипають туди, наприклад, тирсу. Або ж пень засипають цукром. Там плодяться мурашки, і виглядає так, начебто дерево було спиляне уже давно», – Володимир Зузяк, учасник АТО та депутат Косівської районної ради, про хитрощі незаконних лісорубів, 02.04.2019 р. «До класу моєї доньки прийшла соціальний педагог і сказала, що, якщо діти не чергуватимуть у їдальні, їх можуть виключити з навчального закладу. Кажуть, що чергування в столових у школах є обов’язковим. Це так нині дітям «бесіду» проводили. У школі мені пояснили таке: через велику кількість першокласників, які харчуються безкоштовно, підприємець не встигає розкласти увесь товар. І дітей залучають до праці та допомоги підприємцю. Як на мене, це нормальна практика, діти допомагають, привчаються до праці. Але разом з тим є розумні батьки і діти, які показують вчителям закон, який захищає їх від такої роботи. А частина дітей невдоволена, бо виходить нечесно», – Оксана Островська, мама школярки, яку намагалися змусити чергувати у школі під загрозою виключення, 03.04.2019 р. «Немає сумнівів, що ці випадки підпалів пов’язані із громадською позицією постраждалих. Так само і нема сумнівів у тому, що це не припиниться само собою. Новоспечені авторитети уникають зустрічей зі мною. То мушу звернутися до них публічно: досить ховатися за партійними квитками, досить залякувати працівників виконавчого комітету, депутатів і членів їхніх сімей і пересічних коломиян. Я не дозволю перетворити Коломию на кримінальний центр. Пишіть скільки завгодно брехні щодо мене через фейкові сторінки, за дві каденції я звик до всього. Але ви перейшли всі розумні межі», – Ігор Слюзар, міський голова Коломиї, про резонансні випадки підпалів автомобілів депутатів міськради, 06.04.2019 р.

ПОЛІТИКА

«Більше 3000 кілометрів і 33 міста за 3 дні. Ми зробили це! Сьогодні нам вручили дипломи від Національного Реєстру Рекордів: максимальна кількість відвіданих аеродромів за мінімальний термін. Це були дуже напружені три доби, ми вилітали з першими променями сонця і закінчували польоти прямо перед заходом. Було багато неймовірних емоцій, нереальної краси видів, але найголовніше – зустрічей з людьми. Дякую кожному, хто прийшов нас підтримати, потиснути руку і зробити селфі», – Дмитро Комаров, ведучий програми «Світ навиворіт», про рекордний політ Україною, 08.04.2019 р. «Коли йшла реформа, в Івано-Франківському апеляційному суді сподівалися, що кадрові проблеми вирішаться щонайдовше за два тижні. Однак сподівання не здійснилися. Найбільше у Франківському апеляційному суді працювало 38 суддів. З початком реформи майже дві третини пішли у відставку. Коли людина пропрацювала більше 20 років, вона не хоче чекати сюрпризів із судовою реформою, які позбавлять нормального забезпечення. Тому частина людей вирішила не ризикувати і піти з посади судді. Кадрова проблема для нас найбільш суттєва. Якось внаслідок змін у кримінальній палаті залишилось тільки п’ять суддів. Це не дозволяло створити хоча б дві колегії», – Богдан Гриновецький, голова Івано-Франківського апеляційного суду, про реформу і кадрову кризу, 15.04.2019 р. «Вакцини від сказу у Франківську немає вже давно. Це питання до держави, яка не закупила вакцину і не доставила її нам, що зобов’язана була зробити. Від середини березня, тобто вже приблизно місяць, ми не маємо вакцини проти сказу, та й в області вільних доз немає. Міністерство її просто не надіслало. Я вже зверталась до власників приватних аптек, щоб ті закупили вакцину і хоча б продавали її людям, якщо держава не виконує своїх зобов’язань. Це є вакцинація за життєвими показами, і відсутність цієї вакцини – дуже серйозна проблема. Щороку до лікарів звертається 80-100 франківців, яких покусали собаки. На щастя, реально виявлених випадків сказу в людей на Івано-Франківщині давно не було. Але все одно це дуже великий ризик», – Марія Бойко, начальниця управління охорони здоров’я Івано-Франківської міської ради, про критичну відсутність важливої вакцини від сказу, 17.04.2019 р. «Не те, щоб я хотів там цю капличку ставити, але якщо б там був просто намет, забудівник прийшов би і забрав його. А так – не все просто. А за хрести не переживайте – заберемо, як відвоюємо територію. Місто зараз нічого робити не може, бо справа знаходиться у суді. Проте громада має право сама організуватися і боронити цю ділянку – забудівник нічого вам не зробить. Втім, у них хороші юристи. Ми на сесії їм відмовили у продовженні оренди, а Гаразд подав знову до суду. Зараз знайшли порушення процедури виділення земельної ділянки. Подивимось, як суд на це відреагує», – Руслан Марцінків, міський голова Івано-Франківська, про

| ДУМКИ КВІТНЯ

боротьбу із забудовою озера методом встановлення хрестів, 23.04.2019 р. «Шановні депутати, студентам потрібна ваша допомога, бо біля озера намагаються знищити зелену зону. Там місцевий підприємець хоче збудувати багатоповерхівку. Ідеальним варіантом для нас було б створення на цій ділянці парку імені Романа Гурика. У ньому не було б ні доріг, ні трас, ні будинків. Цей парк дуже потрібний нашому місту. Тому ми категорично виступаємо проти зведення там будинків та доріг. Ми готові навіть організувати акції протесту, перекривати дороги та блокувати будівельну техніку», – Назарій Дюк, голова профкому студентів ПНУ ім. В. Стефаника, про боротьбу з забудовами біля міського озера, 25.04.2019 р. «Ми щороку намагаємось зробити «Свято ковалів» ще привабливішим і ще цікавішим, додати якісь нові та незвичні події. Відбувається процес відродження ковальства, хоча воно зараз і в кризовому стані, адже на часі більше прості форми, стиль «лофт». Але ковалі завжди шукають своє місце під сонцем, тож знайдуть його і зараз», – Сергій Полуботько, організатор фестивалю «Свято ковалів», про кризу і відродження ковальського мистецтва, 26.04.2019 р. «Ні президент клубу, ні міський голова мені претензій не пред’являли. Хоч я і знаю, що були кандидати на моє місце, але вони завжди будуть. Якщо команда програє, то і тренер програє. Якщо немає результату, то треба змінювати тренера. Так є у всьому світі, і це нормально. Тренери вічними не бувають. Але якщо на моє місце прийде інший тренер, він почне збирати нову команду, а я вважаю, що «Прикарпаття» – справді команда рідного краю. В нас грають тільки місцеві футболісти, я спеціально збирав хлопців з усієї області», - Володимир Ковалюк, головний тренер МФК «Прикарпаття», про чутки щодо зміни тренера через поразки команди, 27.04.2019 р. «Тенденція до збільшення кількості школярів притаманна усій Україні і не оминула Івано-Франківськ. Окремі заклади у місті доводиться переводити на навчання у другу зміну. Було б добре, якби ці питання вирішували на загальнодержавному рівні. Нещодавно я про це говорив міністру освіти і науки Лілії Гриневич. Потрібні субвенції на побудову шкіл, адже зараз їх споруджують за кошти міського бюджету. Якби 50% йшло з міського, а 50% – з державного, то все можна було б вирішити швидко», – Ігор Максимчук, директор департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, про переповненість шкіл та державну допомогу, 29.04.2019 р.

МІСТО | 5

Європа стала ближчою з ЄВРОПЕЙСЬКА ЯКІСТЬ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ

ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 6 | МІСТО

Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.mgroup.world

«CAPITAL TOWERS» Житловий комплекс «Capital Towers» («Столичні вежі») — 30 000 м² з дворівневим паркінгом, комерційними приміщеннями та житлом на ділянці, площею 1 га. І все це — у самому серці Жешува, з панорамою на стародавній замок та неподалік Площі Ринок (міської ратуші). Розташування житлового комплексу «Capital Towers» — зручне та комфортне, адже поруч — є великий торговий центр «Міленіум» та університетське містечко. А ще мальовнича набережна ріки Вислок — улюблене місце відпочинку місцевих жителів.

в м. Жешув, Польща

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ!

(0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08

МІСТО | 7

+380 730 733 133; +380 672 990 708 +48 605 824 918 mgroupdev@gmail.com mgroup.world

ПОЛЬЩА

«CAPITAL TOWERS» м. Жешув

4 000 м² комерційної нерухомості, 63 000 м² житла, 1 300 паркомісць

8 | МІСТО

Житловий комплекс «Столичні вежі» розміщений над річкою Вислок. Тут перед нами відкривається чудова панорама міста. Поряд знаходяться торговорозважальний комплекс «Millenium Hall», Жешувський університет, філармонія та старовинний замок поблизу площі Ринок.

«CAPITAL TOWERS» м. Жешув

МІЖНАРОДНА КОМПАНІЯ «M GROUP DEVELOPMENT» Жешув • Варшава • Краків • Братислава • Закопане • Івано-Франківськ • Житомир • Рівне • Яремче • Київ • Вінниця

«СМАРАГДОВІ ВЕЖІ» м. Івано-Франківськ

Торгові центри сполучені унікальним скляним пішохідним мостом

УКРАЇНА

АПАРТ-ГОТЕЛЬ ЯРЕМЧЕ «ПРЕЗИДЕНТ ХОЛ» м. Житомир

«СМАРАГДОВІ ВЕЖІ» м. Івано-Франківськ

310 000 м² комерційної нерухомості, 820 000 м² житла, 16 000 паркомісць

МІСТО | 9

ВЛАДА

| ВІДВЕРТО

10 незручних запитань директору департаменту культури

Надії Загурській Людмила Оленюк

Надія Загурська директоркою міського департаменту культури стала у 2016 році через патронатну службу міського голови. За понад три роки, що пані Надія очолює департамент, трапилося багато подій – як позитивних, так і скандальних. «МІСТО» розпитало Загурську про вже давно забуті й свіжі історії та цікаві факти із її життя.

1

У нас чимало закладів культури необхідно ремонтувати. Під час звітів на засіданнях виконавчого комітету часто наголошують, що це одна із найгостріших проблем, постійно треба щось замінювати і лагодити… Чому так?

У наших закладах культури дуже довго не проводились взагалі ремонти. Якщо і були, то поточні. Але зараз ми виправляємо ситуацію. Останні три-чотири роки активно взялися ремонтувати наші заклади та установи. Уже вдалося відремонтувати практично всі естетичні школи міста, наприклад художні та хореографічні. Залишилося вирішити тільки незначні проблеми: десь із фасадом, десь із теплом чи водопостачанням. Проте там, де займаються дітки, все добре. Нам важливо створювати комфортні умови для дітей, викладачів і батьків.

Зараз найнеобхідніше відремонтувати Центральний народний дім. Обіцяли нам це багато років, і нарешті цього роботи почались… Також важливо оновити Муніципальний центр дозвілля. Спортзал там уже майже завершений, і сподіваємось, що наступного року будемо робити концертний зал.

10 | МІСТО

ВЛАДА

| ВІДВЕРТО

2

Пані Надіє, Народний дім «Княгинин» ремонтують ще від 2017 року. Чому так довго? Скільки коштів на цей ремонт витратило місто? Знаю, що тільки на 2019 рік 13 мільйонів спрямували на його реконструкцію. «Княгинин» колись був узагалі в аварійному стані, там всюди були тріщини. А це все треба ж довести до пуття. Також там базуватиметься наш «Новий театр». Відповідно, потрібне ще технічне оснащення …

Через це все ремонт трохи затягнувся. Але я вважаю, що краще довше робити, але до ладу. У скільки обійдеться реконструкція, я не знаю. Департамент до цього стосунку не має, це робить управління капітального будівництва.

3

У 2015 році на департамент відкрили кримінальну справу за розкрадання грантових коштів Європейського Союзу. Тоді для Народного дому мали купити новенький рояль, але отримав заклад зовсім не те, що очікував. Зараз справа вже закрита? Що сталось із тим роялем?

Я до цього не маю стосунку, тоді я ще не працювала директором департаменту. Але про цю ситуацію чула. Що там закупили, як закупили, чи закрита кримінальна справа, не знаю. Але рояль є, він робочий, на ньому грають. Зараз він зберігається у належному стані.

4

Директором департаменту Ви стали через патронатну службу міського голови. Стажувалися там з 8 по 23 лютого, а потім Вас перевели. Як думаєте, отримали посаду, бо близькі до «Свободи» чи через те, що професіонал?

Я не є членом партії «Свобода», та я її ярий симпатик. До того, як стати директором департаменту, я працювала у сфері культури: була акторкою у ляльковому театрі, потім художнім керівником, згодом – керівником драматичного колективу. Я сама себе створила… От за 38 років стажу в культурі я заслужила стати директором? До свого призначення я мала великий «багаж», тому мені не соромно. Я не прийшла з вулиці, мене не взяли по блату, я тут знаю весь колектив і чим він дихає. Не варто ставити під сумніви моє призначення. Це моя професія, це мій хліб і моє життя.

Не пам’ятаю, чи були в мене тоді конкуренти. Але повірте, це не такий вже ласий шматок роботи. Мені люди тоді співчували і казали, що я сама собі належати не буду. Й іноді я справді більше часу проводжу на роботі, ніж удома.

5

У 2016 році директора Центру сучасного мистецтва міняли зі скандалом. Тоді між колишнім керівником Анатолієм Звіжинським і художницею Іриною Клицюк обрали другий варіант. Потім директор знову змінився. Чи не шкодуєте про тодішній вибір? Як оціните роботу центру зараз?

Ну, Іринка (Ірина Клицюк – ред.) у нас не працює, бо звільнилась через особисті питання. Але вона дуже креативна, дуже толерантна творча особистість. Тому про тодішню зміну директора не шкодую ні краплі. Іра створила свій імідж. І тепер його підхопив наступний директор Андрій Шнайдер. Разом їм вдалося налагодити стосунки із різними містами та провести багато виставок. Були й заходи міжнародного значення. Тому ні, не шкодую. Тепер же Центр сучасного мистецтва тримає напрямок на роботу з дітьми. Звичайно, колись були свої переваги у його роботі, а тепер є свої. Проте не можу порівняти, бо не працювала зі Звіжинським. Але мені зараз подобається робота центру. Там у працівників є багато гарних ідей, тому чекаємо на хороший ріст.

6

Недавно виконавчий комітет прийняв положення про премію-

вання директорів закладів культури. За що їм видаватимуть премії? А Вам їх також дають?

На виконкомі треба було прийняти відповідне положення, щоб ми мали право преміювати керівників закладів культури. Ось у нас на День міста заплановано 49 заходів. Люди зараз працюють без вихідних. Розумію, що потім хтось візьме відгул. Але за відпрацьований день має бути відповідна оплата. Тому будемо преміювати людей за те, що вони працюють не вісім годин, а 12. Це треба робити… Ми ж, наприклад, у Різдвяні, Великодні чи інші свята працюємо у режимі нон-стоп. Тому такі речі повинні бути обов’язковими.

Сума преміювання має бути також прописана, наприклад, у контракті. Вона може дорівнювати сумі окладу. Також питання про премії може вирішувати керівник. От я бачу, що хтось активніше працював, то можу дати йому більшу доплату. Мене особисто преміює міський голова, а не я сама себе. Але секрет, які саме у мене премії, бо нам дають їх залежно від місяця. Загалом, зарплати у наших людей взагалі невисокі, особливо у клубних працівників. Тому добре, що хоч надбавки якісь дають. От у нас є Об’єднання муніципальних мистецьких колективів Івано-Франківська. Там люди мають по 1500 гривень на місяць, а колись платня була ще нижча. Звичайно, вони мають ще одну, основну, роботу. Але зрозумійте, їм за ці гроші треба ж постійно приходити на репетиції, брати участь у концертах...

МІСТО | 11

ВЛАДА

| ВІДВЕРТО те, знайти для себе місце можливо. Треба почекати хвилин п’ять, бо дехто бере запрошення, а не може прийти. Зрештою, знаю, що одного разу спеціально доносили додаткові стільці, щоб люди могли сісти. А взагалі, поміщається стільки осіб, скільки може поміститись. Мусить бути якийсь диференційований підхід до цього. Тому і роблять запрошення.

9

Незабаром Івано-Франківськ святкуватиме День міста. На нас знову очікують десятки фестивалів, заходів та концертів. Розважатимуть франківців і відомі на всю Україну зірки. Але чи потрібне місту цього року таке гучне святкування, зважаючи на те, що у нас дефіцитний бюджет? Виступи зірок оплачують не з бюджету міста. У нас є меценати, які допомагають. Але вони не хочуть, щоб їхні імена називали. Це конфіденційна інформація. Я не дотична до запрошення зірок, це не на моєму рівні домовляються. Це подарунок від міського голови Руслана Марцінківа.

Зокрема фестиваль «Карпатський простір» фінансується з Києва, а ми просто дофінансовуємо незначну частину видатків. А якщо порівнювати Івано-Франківськ із Тернополем, Львовом, Хмельницьким, то, повірте, ми ще дуже скромно святкуємо… Тому і бюджет міста не сильно страждає.

Але вважаю, що навіть у важкі часи люди повинні відчувати свято. Бо що буде, якщо ми заберемо у них і це… У наших людей також має бути позитив, бо ми всі одна родина – франківська.

7

При культурних закладах міста є багато гуртків. Але здебільшого вони платні. Як так сталося? Куди йдуть виручені кошти?

Гуртки у нас платні навіть не через рішення виконкому, а згідно із Законом України. Гуртки мають право бути і навіть повинні бути платними. Кожен заклад культури може на себе заробляти гроші. Кошти йдуть їм, і вони можуть використовувати їх на власні потреби. Наприклад, у якомусь закладі потрібно купити фарбу і помалювати двері чи пошити костюми. Вони роблять це самі.

До речі, у наших естетичних школах оплата за навчання, мабуть, найнижча в Україні. А ще у нас майже 50% пільговиків… Сюди якось приїхали колеги з Вінниці і питали, як ми взагалі виживаємо з такою кількістю пільговиків.

10

Колись Ви працювали тамадою на весіллях. Розкажіть про цей досвід. Досі ведете весілля? Ні. Я не маю часу і сил на це.

Коли мене хтось питав, чи мені зручно тамадувати, завжди відповідала, що так, бо це мій хліб, і я його заробляю чесно. Працювати тоді доводилось по 12 годин, із 17 години вечора до 5 ранку. А потім через дві години треба було ще й іти на основну роботу. Та я просто розуміла, що не виживу на зарплату директора Муніципального центру дозвілля, а це три-чотири тисячі гривень. Сподіваюсь, що вела весілля добре, бо замовлення були і на півроку, і на рік наперед. Тому я не шкодую про це.

До нас у місто іноді запрошують Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Проте потрапити на виставу, за яку, до речі, платять з місцевого бюджету, може не кожен охочий франківець, бо вхід для «обраних» за запрошеннями. Чому так?

Чи мені подобалась така робота? Так! Робила це із задоволенням. Деколи бувала дуже втомлена, але коли приходила на роботу, то ніби друге дихання відкривалося. Гарно, коли люди щасливі і в них світяться очі. Правда, їм абсолютно не важливо, що в тебе на душі, – ти маєш приносити радість, хай який у тебе настрій. Якщо хтось скаже, що це легкий хліб, я відповім, що ні. Спробуйте ви змусити 250 людей слухати себе протягом цілого вечора й усієї ночі!

Те, що не можуть всіх пустити, – даруйте, але ж немає стільки місць. У театрі їх 800 тільки, а у філармонії – понад 400. Але чому, коли був виступ театру на площі Ринок, де може поміститись багато людей, їх не було стільки? Та як тільки у нас захід у закритому просторі, то зразу всі обурюються, що хочуть, а не попадають. Але навіть у такому випадку, повір-

Загалом, вела свята 16 років. Працювала не тільки в Івано-Франківську. Була і в Львові, Ужгороді, Києві, закордоном тощо. Лишила цю справу, коли стала директором департаменту. Я б просто фізично витримати не змогла все.

8

Остання вистава «Всі мої сини» була присвячена Дню соборності. Тому на неї запрошували воїнів АТО, матерів загиблих, певну категорію людей тощо. Я запрошеннями не займалась, але повірте, там випадкових людей не було, як і не було якихось мажорів.

12 | МІСТО

Для мене це була дуже велика практика. Навчилась добре спілкуватися з людьми і навіть відчувати їх. Інколи взагалі доводилось ставати психологом. Вже навіть дивлячись на пари, можу зрозуміти, є в них майбутнє чи немає… Я вела багато весіль, у відомих людей також. Але це конфіденційна інформація. Та дуже приємно, що десь хтось вмикає відеозапис весілля, а там є я.

МІСТО | 13

ГРОШІ

| СХЕМИ

Завдаток на оренду Вікторія Пасайлюк

Шахраї та аферисти – тема, яку завжди активно обговорюють. Одні люди намагаються прогодувати себе чесним шляхом, інші ж обирають криву доріжку. З появою Інтернету його користувачі все частіше виводять на чисту воду різних махінаторів, публікуючи фото- та відеодокази їхніх правопорушень у соціальній мережі. Але це все одно не дає стовідсоткової гарантії, що наступною жертвою дрібного чи масштабного шахрайства станете не ви.

14 | МІСТО

ГРОШІ

оширеними є незаконні афери з житлом та нерухомістю. Квартирних аферистів зараз побільшало, і з кожним разом вони вигадують все хитріші способи незаконно заволодіти чужими коштами. Журналісти «МІСТА» діляться однією з поширених квартирних шахрайських схем ХХІ століття. Два акаунти, за якими, ймовірно, ховається одна людина, дві історії – один почерк, одна шахрайська схема, за якою працюють квартирні злочинці.

| СХЕМИ

паспорта та свідоцтва на право власності на квартиру. І дійсно скинула, наче все сходилось: і адреса квартири, і місто, в якому проживає, і дані паспорта з самим витягом... Погугливши жінку в Інтернеті, не знайшли нічого підозрілого. Вирішили ризикнути – скинули 1000 гривень…

Історія №1

На веб-сайті ОLХ Галина знайшла оголошення про оренду житла в Івано-Франківську. Презентабельна жіночка років 45 Ліна, родом з Полтавщини, здавала однокімнатну квартиру в центрі міста. Гарна квартира, приваблива ціна, приємна пані… Жінка спілкувалася виключно у VIBER, на дзвінки не відповідала.

Почалося усе із невимушеного діалогу: жінка розпитує, хто житиме на квартирі, що за дівчата, на який термін… Усе начебто так, як і має бути. Каже, що з приводу квартири написало вже багато людей, з них три сім’ї налаштовані орендувати оселю вже з дня на день. «Дізнавшись трохи про нас, каже, що ми з подругою сподобались їй найбільше і дуже хочеться здати своє сімейне гніздечко саме нам, – розповідає Галина. – Далі пані цікавиться, чи надовго ми шукаємо житло, питає, чи потрібно терміново. Оскільки так склалися обставини, що житло нам було потрібно терміново і часу для роздумів теж не було, ми їй ідеально підходили». Ліна ввічливо просила дівчат дати їй час, щоб порадитись із чоловіком. За її легендою, на момент листування в Івано-Франківську жінки не було, тому попередньо подивитись на квартиру до вихідних не було змоги. То як бути?

Дівчата трохи засумнівалися: який завдаток за бронь квартири, якщо вони її навіть не бачили? Але Ліна запропонувала скинути фото свого паспорта та свідоцтва на право власності на квартиру. І дійсно скинула, наче все сходилось «Я порадилася з чоловіком, пропонуємо вам забронювати квартиру та внести завдаток. Тоді я напишу всім, що квартира вже зайнята. Як тільки ми післязавтра приїдемо, зустрінемося вже на квартирі, оплатите решту – і можете заселятися», – пропонує свій варіант орендодавиця. Сума завдатку – на власний розсуд, як мінімум, тисяча гривень. Якщо раптом квартира дівчатам не сподобається, то завдаток обов’язково повернуть. А якщо все підійде, відрахують з місячної платні за оренду. Тут дівчата трохи засумнівалися: який завдаток за бронь квартири, якщо вони її навіть не бачили? Але Ліна запропонувала скинути фото свого

«Хотілося б сказати, що тут все почалося, але, на жаль, якраз закінчилося, – додає Галина. – Ще того самого дня жінка була на зв’язку, обіцяла приїхати і показати квартиру, а наступного зв’язок обірвався – все стало зрозуміло. Стара продумана схема. Все максимально просто та прозоро – ми «лоханулись».

Історія №2

Вікторія на тому ж ОLХ знайшла оголошення про оренду сучасного житла недалеко від центру Івано-Франківська. Молода дівчина Марина, родом з Миколаївської області, пропонувала орендувати однокімнатну квартиру з усіма умовами та зручностями. Мовляв, за два тижні планує перебратися до чоловіка в Польщу, через що і здає квартиру в оренду. Від спілкування приємне враження: презентабельна зовнішність на фото, грамотна мова, правда, російська, ввічлива та приємна.

Вона розпитала Вікторію, де працює, з ким буде мешкати, чи збираємось заводити тварин, на який термін планує винаймати житло та яка прописка. Спитала навіть, чи були конфлікти з попередніми орендарями. Оскільки квартиру пропонує орендувати на тривалий термін, то шукає гідних людей, щоб було без складнощів та у чистоті: «В принципе мне подходит, и, вижу, вы положительно настроены на снятие жилья. Но дело в том, что уже достаточно много людей написало по поводу квартиры, поэтому даже не знаю, как поступить. Уже одна семья нацелена посмотреть завтра квартиру и сказали, что уже с деньгами на заселение. Я даже не ожидала, что такой спрос будет на квартиру. А мне срочно нужно сдать, потому что муж полгода уже в Польше, и на расстоянии, понимаете, отношения не особо складываются. Я так поняла, вам срочно нужна квартира?» Вікторія відповіла, що квартира потрібна терміново. Дівчина «змилосердилась» над ними, бідолашними, і сказала, що спробує допомогти, а далі пішла радитися із чоловіком… Нічого не нагадує?

МІСТО | 15

ГРОШІ

| СХЕМИ

Після невеликої паузи приходить очікуване повідомлення. У ньому така ж історія: пропозиція забронювати житло - це дасть підстави відписати іншим, що квартира зайнята. Для гарантії орендодавиця пропонує переслати фото свого паспорта і документів на квартиру. Дівчата погоджуються. Скидає фото, все збігається.

«Домовились, що скинемо їй кошти наступного дня, – розповідає Вікторія. – Правда, цього разу поторгувались і швидко зі 1000 перейшли на 500 гривень. Жінка неодноразово нагадувала нам, що треба скинути гроші, перепитувала, коли саме здійснимо платіж, і навіть пропонувала свою допомогу щодо «Приват24», бо виявилось, що у нас «проблеми з банком». Ми спробували домовитись заплатити вже при зустрічі, але тут зв’язок обірвався. Слухавку господарка квартири не брала, писала, що на роботі. Врешті-решт ми її «дістали», і Марина видалила акаунт у VIBER. А, може, з іншої причини – уже «розвела» когось іншого».

Інтенсивність збільшується перед святами

Як боротися з такими людьми та що робити жертвам квартирних шахраїв, журналісти «МІСТА» спитали в ГУНП в Івано-Франківській області. За інформацією правоохоронних органів, у 2018 році зареєстровано 185 кримінальних правопорушень за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 («Шахрайство») Кримінального кодексу України, а за три місяці 2019 року – 39.

Найпоширенішими схемами шахрайства є заволодіння шляхом обману коштами потерпілих. Шахраї, представляючись працівниками банку і зловживаючи довірою, отримують пароль або інші реквізити платіжної картки, проводять безкарткові операції нібито для розблокування картки і таким чином знімають кошти.

Ще одним популярним видом шахрайства є купівля та продаж товарів через мережу Інтернет. Адже сьогодні дуже поширена купівля товарів через інтернет-магазини, дошки оголошень або спеціалізовані форуми. Відтак під приводом реалізації товару

16 | МІСТО

зловмисники домагаються перерахунку коштів за товар без наміру його подальшої поставки.

Також на території області популярні шахрайства, пов’язані з орендою житла. Зростання інтенсивності таких злочинів спостерігається у передсвяткові дні, оскільки люди намагаються забронювати житло для відпочинку, наприклад, у «Буковелі» чи інших туристичних місцях області.

На Прикарпатті популярні шахрайства, пов’язані з орендою житла. Частіше спостерігаються у передсвяткові дні, оскільки люди намагаються забронювати житло для відпочинку Протягом 2018 року на території області зареєстровано 6 випадків шахрайств, пов’язаних із житлом, за всіма фактами відомості внесені до ЄРДР, триває розслідування.

Минулого року до суду з обвинувальним актом направлено 83 кримінальних справи, порушених за ст.

190 («Шахрайство») Кримінального кодексу України, у 2019-му – шість. За словами майора поліції Володимира Цибульського, начальника відділу розкриття злочинів проти власності Управління карного розшуку ГУНП в Івано-Франківській області, від початку 2019 року за фактами шахрайства, пов’язаними з орендою житлового приміщення, зареєстровано 8 заяв. Каже, що шахраї – це переважно люди з центральних областей України. Якщо номер телефону використовується один раз, а потім заблоковується, тоді встановити таких осіб фактично неможливо. Але це не означає, що нема змісту звертатися до правоохоронних органів.

Про шахрайську схему, яку конкретно ми описуємо, чує вперше. З випадками, коли злочинці пропонують скинути фото документів, ще не зіштовхувався…

МІСТО | 17

ПРОЕКТИ

| ВОЛОНТЕРСТВО

Один день із волонтером Наталя Мостова

Перебрати речі на складі, зробити звіт за отримані кошти, написати в соцмережі черговий пост про хвору дитину, віднести памперси одинокій літній жінці, поїхати до дітей у лікарню, бо ж їм ліки передали з-за кордону… При цьому не забувати заряджати телефон, адже він увесь час розривається від дзвінків. Вона каже, що волонтерство – це не робота і не хобі. Це стиль життя. «МІСТО» цілий день волонтерило із франківкою Надією Дяченко.

18 | МІСТО

ПРОЕКТИ

«Мені так добре жити»

«Йдемо зараз праворуч, а тоді прямо… Настоятель ще рік тому виділив кімнату для мого складу. Я її ділю разом з іншою благодійницею. Вона більше по прощах їздить. Половину приміщення займають мої речі, решта – її», – 46-літня волонтерка Надія Дяченко веде нас підвальним приміщенням храму Матері Божої Неустанної Помочі, що на вулиці Івасюка.

| ВОЛОНТЕРСТВО

чування – на вагу золота. За більшість речей Надія повинна робити детальні фотозвіти.

«Все, що присилають, я завжди беру, – усміхається волонтерка. – Ось це ще треба поскладати. А це вже посортоване. Весь одяг у мене перекладений пахучими мішечками з лавандою».

Жінка вже не один десяток років тут дякує. Кожен день починає з вранішньої Літургії, також керує хором при церкві, адже вона – музикант за освітою, гарно співає. «Останні два дні я весь час проспала. Уявляєте? – сміється Надія. – Така виснажена була. Все на купу звалилося: і застуда, і святкові приготування. Тим паче у церкві є море занять і напередодні Пасхи, і протягом цілого тижня потому».

Жінка вже кілька років співпрацює з благодійним фондом «Я Майбутнє України», котрий заснувала відома українська волонтерка Марта Левченко. Поклик до волонтерства Надія відчувала давно. Ще багато років тому щоразу на Миколая жінка організовувала своїх церковних хористів, аби зібрати ласощі та провідати тих, хто самотній і хворий.

Переломний момент відбувся після Майдану. Якраз тоді помер її близький друг. Надія жила ніби в іншому вимірі. Коли бачила сюжети про поранених бійців, серце стискалося від паніки. І саме тоді вона познайомилася з місцевими волонтерами, які підтримували вояків АТО. «Ми з хором ходили по парафіях зі скриньками, давали концерти і просили грошей на лікування військових, – пригадує франківка. – Василю треба було в іспанській клініці вставити імплант у коліні… Микола мав рак щитовидної… Але йому якось помалу вдалося видряпатися з тієї біди».

Є багатодітна сім’я, в якої взагалі один синочок помер від енцефаліту, в іншого – аутизм, а в дівчинки – ДЦП А одного разу Надія побачила в інтернеті оголошення про маленького хворого хлопчика з Прикарпаття. Написала Марті Левченко: «Може, цьому Сергійкові теж можливо якось помогти?» «Що означає «може»? – відповіла тоді відома волонтерка. – Ні на одну дитину не можна махнути рукою. Допомагати треба у будь-якому випадку!» Відтоді й почалася їхня співпраця. Зараз Надя постійно опікується десь десятком хворих діточок. Максимчик потребує регулярної реабілітації за кордоном, Володя має надію почати ходити, але теж необхідно лікуватися, Іванкові потрібна дорога операція і пожиттєва реабілітація… А є багатодітна сім’я, в якої взагалі один синочок помер від енцефаліту, в іншого – аутизм, а в дівчинки – ДЦП. Ото біда! «Я б не назвала це волонтерством, – замислено каже Надія. – Просто мені так добре жити».

Тут думається і мріється

Заходимо у кімнату, яка слугує складом. Тут багато одягу та іграшок. Є коробки з ліками. Дитяче хар-

Благодійна допомога опиняється на цьому складі по-різному. Багато надсилають з-за кордону. Чимало людей самі приносять. Хоча нерідко дають дуже знищений одяг. Тепер Надя телефоном одразу попереджає: «Я хочу, щоб людині, яка вибиратиме собі одяг, було приємно до нього торкатися. Аби вбрання було чисте і в нормальному стані. Якщо у вас такий одяг, то приносіть. Якщо ні, то краще не треба». Часто речі гарні, однак їх просто треба випрати чи підшити. Але є і багато таких благодійників, що купують і нове віддають. «Наприклад, одна жінка з Англії, – продовжує волонтерка. – Ми з нею вже й потоваришувати встигли. Вона зайвий раз собі кави не купить, але витратить гроші на вітаміни, що продаються по акції, і все сюди ладує – потребуючим діткам». На цьому складі Надія – справжня господиня. Ба більше, це її улюблене місце, тут волонтерці добре думається і мріється.

«Не падай духом, чуєш?»

Зі складу вирушаємо додому до хворої жінки. Оксана безпомічна, вже 20 років хворіє розсіяним склерозом. Мешкає з матір’ю. Дорослі діти геть забули про бідолашну. МІСТО | 19

ПРОЕКТИ

| ВОЛОНТЕРСТВО то думати? Є як є!» – «Згідна з тобою. Треба завжди бути в доброму настрої. Бо настрій – то здоров’я людини». «Добре нам всім так казати, правда, Оксано? – усміхається Надя. – Ми собі, коли схотіли, взяли та й пішли своїми ногами. Але ти, Оксанко, не падай духом. Чуєш? У декотрих людей ще гірші біди стаються». «Ніхто не знає, кого і що чекає в житті…» – замислено каже мама.

Час іти далі. Тепер маємо поїхати до дитячого відділення Івано-Франківського фтизіопульмонологічного центру. Це наша остання зупинка на сьогодні. Туди веземо іграшки, ліки й італійські макарони.

Більшість тих маленьких пацієнтів – з малозабезпечених або неблагополучних сімей, де зазвичай про гроші на лікування не може бути й мови Більшість тих маленьких пацієнтів – з малозабезпечених або неблагополучних сімей, де зазвичай про гроші на лікування не може бути й мови. Ба більше, часом батьки залишають своїх дітей у стаціонарі й з’являються там лише, наприклад, через місяць.

Волонтерка вже зібрала для неї два великі пакети. Там усе найнеобхідніше: постільна білизна, рушники, памперси, піжама, вітаміни. Заходимо до хати. Літня жінка, мама Оксани, порається на кухні. Сама ж Оксана, як завжди, сидить у кімнаті навпроти вікна. Увімкнений телевізор. Вона дуже рада гостям. Жінці важко говорити, але вона весь час усміхається. «Оксанко, ти чому так схудла?

– волонтерка обіймає її за плече. – Не хочеш їсти чи що? Ану зізнавайся». Надія розкладає пакети, пояснює, що й до чого: «Це вітамін С з Англії – якісний. Це омега-3 в капсулах, той самий риб’ячий жир. Він дуже потрібен Оксані. А 20 | МІСТО

це сироп для зміцнення імунітету. З рештою речей самі розберетеся». «Дякуємо, Надійко, – говорить мама. – А ми вам пасочку подаруємо».

Жінки перекидаються кількома словами про побут, погоду і дітей. Розмову постійно перебивають дзвінки на мобільний телефон волонтерки. Комусь потрібні милиці, інші запитують про ліки… «Оксанко, а ти все всміхаєшся без упину, – радіє Надя. – Але це й добре, бо раніше щоразу, коли я приходила, ти починала плакати». «Вона, бідолашна, й досі весь час думає, чого то так склалося в її житті», – каже мама. «А нащо про

Також ці діти дуже хочуть, аби їх слухали. Це те, чого більшості тамтешніх маленьких пацієнтів бракує вдома, де мама з татом, як правило, напідпитку і не гребують дати стусана або ж роблять бізнес на своїх дітях, з ранку до ночі примушуючи збирати ягоди і гриби, а потім продавати. У таких дітей ніхто не запитує про їхні бажання і тим паче мрії. А вони ж існують.

І просять, і дають

Надії нерідко телефонують незнайомці. Деколи частіше просять, але й бувають періоди, що більше дають пожертви. Якщо просять, то волонтерка одразу ставить чіткі запитання, перевіряє, аби розуміти, дійсно людина потребує допомоги чи, може, шахраює. Адже й таке не раз бувало. Іноді просять грошей, бо

ПРОЕКТИ

в хаті ніхто не працює і нема за що жити. «Уявляєте? Навіть до такої степені люди нахабніють, – каже благодійниця. – Вдома всі здорові, а просто робити не хочуть».

Зазвичай Надія йде додому до людини, яка каже, що потребує допомоги. Багато розмовляє, випитує подробиці, фотографує лікарняні виписки, інші документи. «Це ж моя відповідальність перед доброчинцями», – каже вона.

Гірко дивитися на дитину, котрій ще можна помогти, а мама вперто не хоче. З такими мамами треба воювати, але я не маю сил

| ВОЛОНТЕРСТВО

ще можна помогти, а мама вперто не хоче. З такими мамами треба воювати, але я не маю на то сил і відступаю».

Страждання – теж таїнство

Надія каже, що не відчуває емоційної важкості, живучи волонтерством: «Мені просто добре перебувати біля тих, котрі потребують допомоги, я їх люблю… Кожен із нас терпить щось своє. Комусь легше, комусь важче… Всі терплять. Кожен у свій час витерпить те, що йому належить. Таке життя, і це треба прийняти. І я обрала бути поруч у ті моменти, коли людина дуже терпить. Під час вечірньої й «утреньої» служб я намагаюся ті всі їхні скорботи віддати Богові через молитву. І стає легше. Тоді я бачу життєві випробування під іншим фокусом. Усьому є своє пояснення. Але багато чого людині просто не дано зрозуміти. І страждання – це певною мірою теж таїнство».

Волонтерка говорить, що ще жодного разу не було такого випадку, аби комусь не вдалося зібрати потрібну суму. Коли дуже важка ситуація, що вимагає багато коштів (йдеться про сотні тисяч гривень), жінка звертається по допомогу до Марти Левченко.

Зібрати 10-15 тисяч гривень – взагалі дуже реально. «А ще якщо і наша парафія підключається – зовсім красота, – усміхається Надія. – Нещодавно хворому Максимчику не вистачало 50 тисяч гривень для лікування в Китаї. Священик оголосив про таку потребу, люди моментально зголосилися. Загалом за кілька днів вдалося назбирати всю суму».

Є вдосталь таких дітей, на яких рідні махнули рукою. Надія згадує про одну маму, котра в соцмережі регулярно пише жалісливі пости із проханням допомогти грошима хворому синові. Але фактично уже рік ніяк не збереться зробити йому МРТ. Значно більше клопочеться, аби оформити синові групу інвалідності, щоб потім отримувати грошові виплати. «От у таких випадках мені надзвичайно важко, – каже волонтерка. – Гірко дивитися на дитину, котрій

МІСТО | 21

ПРОЕКТИ

| ВРЯТУЙМО СКАРБИ РАЗОМ

Чудеса і таємниці Ольга Рега

У лютому 2019 року із селища Поморяни, що на Львівщині, до майстерні іванофранківського реставратора Валерія Твердохліба привезли ікону Божої Матері з Ісусом у позолочених ризах. Та віддаючи святиню на реставрацію, громада Поморян навіть не здогадувалася, які на них очікують відкриття.

Записка з минулого

Допомога фахівця знадобилася через те, що основу ікони точив жук-короїд. Сам образ написаний на полотні, яке прикріплене до дошки тиблями (кілочки із твердого дерева – ред.), а зверху прикрашений ризами і коронами, їх виготовляли на знак подяки для ікон, які мають чудотворні властивості. Щоб дістатися до дерев’яної основи, завідувач відділу реставрації Івано-Франківського краєзнавчого музею Валерій Твердохліб спочатку обережно від’єднав дорогоцінні ризи та корони. Побачене під ними вразило. Образ, який мистецтвознавці датують кінцем XVII століття, зачаровував своєю красою. Та справжня несподіванка очікувала на реставратора, коли він зняв полотно зі щита. Під ним виявив записку польською мовою 1847 року, а на звороті ікони – ще один образ – Івана Хрестителя.

22 | МІСТО

Образ, який мистецтвознавці датують кінцем XVII століття, зачаровував своєю красою «Ми маємо записку, яка, імовірно, свідчить про те, коли були виготовлені ризи для ікони як подарунок за чудотворність, – розповідає Валерій Твердохліб. – Там вказано: «Різдво 1847 року». Очевидно, тоді її виставили, презентували громаді в ризах і в коронах. Досі в нас не було історичних даних про цей рік. Записка та ікона Івана Хрестителя на звороті стали справжніми відкриттями. До речі, образ святого дуже цікавий та унікальний: іконографічний сюжет зі сценою житія, а також сцена усічення

ПРОЕКТИ

| ВРЯТУЙМО СКАРБИ РАЗОМ

глави Івана Предтечі і напис старослов’янською мовою. Скоріш за все, це українська ікона, на що вказують письмо і напис». Віддаючи на реставрацію одну ікону, жителі Поморян отримали назад аж дві, а на додачу – ще й нові факти з історії святині. Втім, після цих відкриттів таємниць довкола реліквії не поменшало. Ні імені автора, ні точної дати створення образів, ані часу, коли вони з’явилися в Поморянах, дослідники не знають.

Образ із Горішньої церкви

Після реставрації ікона повернулася у Поморяни, де зберігається у храмі Собору Пресвятої Богородиці – старовинній дерев’яній церкві кінця XVII століття, яку у народі називають просто Горішня церква. Про образ на звороті парафіяни навіть не здогадувалися. Проте не виключено, що ще до того, як ікону коронували за чудотворність, люди молилися до обох образів. Адже Іван Хреститель вважається покровителем Поморян, він зображений на гербі селища.

Після якого саме дива ікону почали вважати чудотворною, у Поморянах не знають. Проте свідчень людей, які відчули на собі її надзвичайну силу, не бракує Настоятель храму у Поморянах отець Ярослав Котлінський каже: «Очевидно, коли ікону Божої Матері визнали чудотворною, її закріпили на дошку, вдягнули в ризи і коронували. А до того вона розташовувалася за престолом і її змінювали відповідно до свята. Зберігся навіть ролик, на якому ікона піднімалася та опускалася. Коли відкривалися Царські ворота, люди бачили зовсім інше зображення: з одного боку Іван Хреститель, з другого – Богородиця. Це моє припущення, бо сусідні села мають схожі престоли, де ікони міняються. Але до якого часу так було – невідомо. Однак

те, що престол адаптований під зміну ікони, однозначно».

Дивовижне зцілення

Після якого саме дива ікону почали вважати чудотворною, у Поморянах не знають. Проте свідчень людей, які відчули на собі її надзвичайну силу, не бракує. Олена Василюк мешкає в Івано-Франківську, проте виросла у Поморянах. Жінка на власному досвіді переконалася у чудотворності Поморянської ікони. У 50 років мама Олени Марія захворіла на гепатит В. Впродовж трьох місяців жінка лікувалася в інфекційній лікарні Івано-Франківська,

проте лікування та консультації найкращих фахівців міста не давали результату. Лікарі порадили рідним готуватися до найгіршого, мовляв, медицина тут безсила.

«Після такої звістки я саме забирала сина зі школи, – пригадує Олена. – Підходить до мене незнайома жінка і питає: «Чого Ви така засмучена?» Ну я їй розповіла. А вона мені каже: «В одному селі живе дідусь, який варить трави, що лікують печінку. У мене діти захворіли на жовтуху, то ми навіть їх в лікарню не клали, привезли тих трав, вони попили – і допомогло». У таких ситуаціях хапаєшся за соломинку. Ми поїхали за тими травами, дідусь заварив їх при нас. Привезли відвар мамі в лікарню, а вона МІСТО | 23

ПРОЕКТИ

| ВРЯТУЙМО СКАРБИ РАЗОМ

вже була така хвора, що навіть не могла з ліжка встати. Проте розповідає свій сон: вона стоїть на колінах у Горішній церкві, – у радянські часи жінки вечорами ходили молитися до ікони таємно від влади, – і відкриваються Царські ворота, звідти виходить гарна пані, вбрана у красиві шати, йде поміж людьми по церкві, підходить до мами і кладе руки їй на голову. Мама не знала, як той сон трактувати. Вона подумала, що вже буде помирати, але розуміла, що надія тільки на Бога. Того ранку вона почала пити трав’яний відвар, і до тижня її виписали з лікарні. Медики тільки розводили руками, вони взагалі не розуміли, що сталося. Коли мама ставала на диспансерний облік, лікарка, що читала історію її хвороби, запитала: «Жіночко, а Ви розумієте, що повернулися з того світу?»

Коли мама ставала на диспансерний облік, лікарка, що читала історію її хвороби, запитала: «Жіночко, а Ви розумієте, що повернулися з того світу?» Після одужання мама Олени приїхала у Поморяни та зустріла жінку, з якою вечорами молилася в церкві до Богородиці. Та її обійняла, зраділа і промовила: «Марусю, ти одужала, а ми так молилися за твоє здоров’я до Матінки Божої з Горішньої церкви». «Нині мамі 90 років, – каже Олена Василюк. – А я вже потім аналізувала цю ситуацію. До мене тоді у школі взагалі міг ніхто не підійти. А могла підійти інша жінка, яка нічого не знала про дідуся, який варить трави. Це справжнє чудо. Мама молилася, люди молилися за неї до того образа, і Матінка Божа з ікони зійшла і дала мамі знак, що вона одужає». Нині у Поморянах планують виготовити копії обох ікон: Матері Божої та Івана Хрестителя, щоб чудові святині могли побачити якомога більше людей. А от маловідома історія реліквій відкриває широке поле для досліджень науковців і мистецтвознавців.

24 | МІСТО

МІСТО | 25

M Group Development

отримала престижну нагороду в Польщі 11 квітня в польському місті Жешув відбувся гала-вечір із нагоди нагородження лідерів регіону за версією порталу nowiny24.pl. «Фірми та нові проекти, які є лідерами в різних галузях суспільного життя, треба ставити за приклад. Це, власне, і є метою нашого конкурсу», – такими словами святковий вечір розпочав Станіслав Сова, редактор порталу nowiny24.pl.

«Протягом 9 років проведення конкурсу ми мали можливість нагороджувати багато різних організацій, які всім нам, жителям Підкарпаття, допомагають піднятися на нові рівні, за що ми маємо бути їм вдячні», – додав пан Станіслав. Як підкреслив редактор порталу, така форма нагородження компаній за високі досягнення зміцнює їхні позиції на ринку та є чудовим прикладом для читачів видання.

Керівник адміністрації міста Жешув, пані Ева Леніарт, також завітала на подію. «Зустріч із лідерами регіону є незвичайною та відповідальною нагодою, адже лідер – це той, хто визначає напрям, веде стежками, які дотепер були не відкриті, і показує, як те, що для одних не є важливим, для інших – можливість досягти найвищих результатів», – ділиться пані Ева. – Навіть великі амбіції й можливості уряду було б неможливо реалізувати без активності підприємців».

Золоті статуетки отримали 17 підприємств, які зробили значний внесок у розвиток Підкарпатського регіону Польщі. Серед щасливчиків — Міжнародна будівельна компанія «M GROUP DEVELOPMENT». Компанія здобула нагороду за найкращий проект міста й довела, що якість будівництва є незмінною на найвищому рівні.

26 | МІСТО

МІСТО | 27

СВІТ

| ГАРЯЧІ ТОЧКИ

Погана новина з Голанських висот Богдан Скаврон

Ізраїль та Іран, дві наймогутніші країни Близького Сходу, перебувають на шляху до зіткнення. Експерти висловлюють побоювання, що їхнє протистояння може перерости у новий регіональний конфлікт і втягнути у нього Сполучені Штати і Росію.

28 | МІСТО

СВІТ

| ГАРЯЧІ ТОЧКИ

Причиною загострення став невеликий клаптик на межі Ізраїлю та Сирії – Голанські висоти. Наприкінці березня 2019 року США здійснили безпрецедентний крок у міжнародній політиці: визнали суверенітет Ізраїлю на цій окупованій сирійській території. Чим таке рішення Трампа загрожує світові, до чого тут Іран і чому це погана новина, зокрема для України?

Голанські висоти – гірська місцевість, розташована в межах сучасного Лівану, Сирії, Йорданії та Ізраїлю. Спірна територія займає площу всього 1200 квадратних кілометрів – завбільшки як середній район Івано-Франківщини. Висоти належали Сирії з 1944 року і були окуповані Ізраїлем під час Шестиденної війни 1967 року. Під час Війни Судного Дня у 1973-му році Сирія намагалася відновити контроль над втраченими територіями, але зазнала поразки. У 1981 році Кнесет (ізраїльський парламент) ухвалив «Закон про Голанські висоти», який в односторонньому порядку проголосив суверенітет Ізраїлю над цією територією. Однак світова спільнота не визнала анексії, а Рада Безпеки ООН відтоді регулярно закликає Тель-Авів повернути Голани Сирії.

Тепер тут офіційно розташована демілітаризована смуга між Ізраїлем і Сирією під формальним контролем ООН. Колишній сирійський адміністративний центр Ель-Кунейтра був практично повністю зруйнований ізраїльською авіацією, і тепер місто майже безлюдне. Столицею контрольованої Ізраїлем частини Голанських висот є місто Кацрін.

У районі колишнього кордону збереглася велика кількість сирійських мінних полів. Вони обгороджені, але не нейтралізовані. У результаті на значній території збереглася незаймана природа і є місця, де з 1967 року фактично не ступала нога людини. На окупованій території проживає приблизно 40 000 осіб, половина з яких – іудеї, решта – мусульмани. Із сирійських поселень нині залишилося лише чотири села: Маждель-Шамс, Масаде, Буката і Айн-Канія, більшість мешканців є друзами – ісламською сектою одного з відгалужень шиїзму. Обидві країни – Сирія та Ізраїль – вважають цю територію своєю. З точки зору ізраїльської сторони, основи конфлікту були закладені ще в 1923 році, коли

Великобританія, отримавши після перемоги в Першій світовій війні мандат на управління територіями Палестини, передала Голанські висоти у розпорядження іншій переможниці – Франції. На територіях, якими опікувався французький уряд, згодом виникла Сирія, яка в 1944 році проголосила незалежність. До її складу увійшли і Голанські висоти, які повинні були перебувати під мандатом Великобританії до часу створення у 1948 році єврейської держави. В Ізраїлі вважають, що перекроювання кордонів між британською Палестиною і французькою Сирією було зроблено з порушенням зобов'язань держави-мандатарія.

Аль-Хасбані, Баниас і Ліддані наповнює озеро Кінерет, з якого водою забезпечується третина Ізраїлю. Також тут виробляють половину мінеральної води Ізраїлю, близько четверті вин, вирощують різноманітні фрукти та овочі. На південно-західному краю плато розташовані термальні джерела «Гамат-Ґадер», відомі ще з Римських часів.

Голанські висоти – досить мальовниче місце. Тут розташовані численні заповідники, струмки й водоспади. А головне – тут витоки річки Йордан

Ізраїль звинувачує в обстрілах підрозділи Іранської революційної гвардії (інакше – Корпус вартових Ісламської революції, який в США прирівняли до терористичних організацій) та ліванське терористичне угруповання Хізболла, яке також отримує підтримку від Ірану. Свої сили противники Ізраїлю зосередили вздовж східного кордону Голанських висот, де мають укріплені командні пункти.

Крім усього, в Ізраїлі відзначають, що Голани – частина ядра території етногенезу євреїв, де збереглися чисельні залишки стародавніх поселень і синагог, побудованих за сотні років до того, як перший араб з’явився в цій частині Леванту.

Голанські висоти – досить мальовниче місце. Тут розташовані численні заповідники, струмки й водоспади. А головне – тут витоки річки Йордан, яка з притоками

Однак ця територія потрібна як Сирії, так й Ізраїлю, передусім як стратегічний об’єкт. Із плато відкривається вигідний з військової точки зору огляд на обидві країни. Голанські висоти періодично зазнають обстрілу з боку Сирії, а Ізраїль завдає прицільних ударів у відповідь. Останній такий інцидент трапився в січні 2019 року.

З початку сирійської громадянської війни Іран значно розширив свою військову присутність у країні, підтримуючи президента Башара Асада. На допомогу сирійському лідерові прийшли тисячі іранських добровольців. Іран також веде переговори з режимом Асада щодо використання контейнерного порту на середземноморському узбережжі в провінції Латакія. Офіційно – нібито з економічних причин, але ізраїльський уряд переконаний, що порт буде використаний іранськими МІСТО | 29

СВІТ

| ГАРЯЧІ ТОЧКИ році, через рік після Туреччини. Тегеран і Тель-Авів були пов'язані неформальним партнерством, заснованим на тісній співпраці у військових, технологічних, сільськогосподарських та нафтових питаннях. За деякими даними, Ізраїль консультував Іран навіть при створенні шахської спецслужби САВАК і надавав сприяння при будівництві атомного реактора в Бушері.

військово-морськими силами в майбутній війні з Ізраїлем.

У Тегерані стверджують, що жодних іранських військових у Сирії немає, хоча, за даними розвідки, одна з баз існує, зокрема, в розташуванні сирійських урядових військ в Аль-Кісві. Водночас значно посилилася антиізраїльська риторика з боку офіційних осіб Ірану та представників духівництва, які в ісламській республіці є носіями реальної влади.

«Визволення Єрусалима близьке», – заявив у січні іранський духівник Ібрагім Раісі під час відвідин ізраїльсько-ліванського кордону, перебуваючи в оточенні командирів Хізболли та іранських офіцерів. Колишній ізраїльський дипломат Вайнтрауб стверджує, що єдиною причиною, чому Іран закріпився в Сирії, є намагання «створити стартову площадку для атаки проти Ізраїлю».

Своєю чергою Ізраїль визнав проведення понад сотні авіаударів по території сусідньої Сирії з часів громадянської війни, що почалася у 2011 році. Більшість з них була спрямована на об’єкти іранських збройних складів та бойових груп Хізболли. Протистояння Ірану та Ізраїлю – це свого роду ритуал, призначений в обох країнах для внутрішнього споживання. Маючи під боком небезпечного ворога, простіше утримувати владу, апелюючи до його можливого нападу. Це розуміють і в Тегерані, і в Тель-Авіві. Державу Ізраїль іранські лідери віддавна називають «малим сатаною» – поплічником «вели30 | МІСТО

кого сатани» США. І погрожують стерти його з лиця землі. В Ізраїлі натомість роблять викривальні заяви щодо розробки ядерної зброї в Ірані.

Але така ворожнеча не відображає тисячолітньої історії відносин персів і євреїв, яку можна прослідкувати з біблійних часів. Про найзнаменитішого перського правителя євреї досі згадують з вдячністю. Завоювавши Вавилонське царство, цар Персії Кир Великий видав едикт, який звільнив євреїв з вавилонського полону та дозволив їм повернутися в Єрусалим.

Державу Ізраїль іранські лідери віддавна називають «малим сатаною» – поплічником «великого сатани» США. І погрожують стерти його з лиця землі Згодом, перебуваючи в арабському світі Близького Сходу, обидва народи – і євреї, і перси – були близькими ментально, бо не належали до маси етнічної більшості. Така спільність стирала гострі кути і не дозволяла сформувати радикальну неприязнь. Аж до приходу до влади шиїтського духовенства обидві країни мали теплі стосунки. Іран був другою мусульманською країною, яка визнала Ізраїль у 1950

Іран в боргу не залишився. Як стверджує ізраїльський іраніст Володимир Месамед, у час Війни Судного Дня Тегеран передав єврейській державі 25 бойових винищувачів «Фантом». При цьому, зі зрозумілих причин, обидві сторони робили спроби приховати свої зв'язки. Наприклад, в аеропорту Тегерана, на віддалі від основної частини повітряної гавані, був відкритий спеціальний термінал, щоб тримати в секреті часті візити ізраїльських військових до Ірану.

Завдяки нафтовій трубі, яка проходила від південного Ашкелона до північного Ейлата, Іран та Ізраїль провадили взаємовигідний бізнес. Танкери підвозили іранську нафту до берегів Ізраїлю, вантажили її в нафтопровід, а звідти чорне золото потрапляло на світові ринки, частково осідаючи в єврейській державі. Займався цим блискучий бізнесмен – засновник найбільшої в світі трейдингової компанії Glencore, «король нафти» Марк Річ (уроджений Марселл Давид Рейх), працюючи безпосередньо з іранськими фундаменталістами. У 1979 році в Ірані сталася революція: на зміну світському монархічному режиму на чолі з шахом прийшла перша в історії ісламська теократія. Дотепер там правлять мусульманські улеми (знавці) шиїтського зразка – аятоли. Їх вважають носіями таємних знань, містично натхненних волею Аллаха. Водночас новий режим спочатку будувався як республіка – з виборами, поділом влади, парламентом, сотнями партій і конкурентною боротьбою політичних каст.

Відтоді тон двосторонніх ірансько-ізраїльських відносин різко змінився. Нова влада оголосила себе захисником мусульман-палестинців, які страждають через утиски від Ізраїлю. Близькість до пригноблених і ненависть до гнобителів є провідною в ідеології шиїзму, тож заклики відновити справедливість дуже легко сприймає «вулиця» – рушійна сила ісламської революції.

СВІТ

Інший болючий та ідеологізований для іранців момент – статус Єрусалима. Для мусульман це місто має особливе значення, оскільки, за переказами, пророк Магомет був чудесним чином перенесений з Мекки в Єрусалим, а звідти – на небо, де у нього відбулася розмова з Творцем. Риторика про окупацію Єрусалима характерна практично для всіх мусульманських країн Близького Сходу, Іран теж використовує цю карту для досягнення своїх геополітичних цілей. Прихованою, та значно важливішою причиною конфлікту між Іраном та Ізраїлем могли стати ядерні технології, які розвивають обидві країни. Експерти припускають, що на озброєнні ізраїльської армії є близько двох сотень ядерних бомб. Ізраїль також володіє балістичними ракетами, здатними завдати ядерного удару по території Ірану.

Натомість Іран відмовився від програми виготовлення ядерної зброї після укладеної угоди зі США і провідними країнами світу. Однак вихід США із цієї угоди розв’язує руки іранським ядерникам. Треба зауважити, що у разі ядерного удару по Тель-Авіву з врахуванням руйнівних ефектів в радіусі 20-25 миль Іран ризикує знищити й палестинські поселення, які він так завзято захищає. Застосування кількох іранських бомб може загалом покласти край ізраїльсько-палестинському протистоянню, знищивши обидва народи. Удар Ізраїлю у відповідь по великих містах Ірану, де проживає більшість населення країни, взагалі матиме апокаліптичні наслідки.

У сценарії конфлікту без застосування ядерної зброї традиційні суперники Ірану – монархії Перської затоки (ОАЕ та Саудівська Аравія) – будуть нарощувати тиск на Іран, але від прямої участі в конфлікті, швидше за все, утримаються. Вичікувати будуть й Туреччина з Єгиптом.

Ситуація з Голанськими висотами створює небезпеку, оскільки може легітимізувати завоювання територій силою. Наприклад, захоплення українського Криму Росією Більш-менш активно в конфронтацію можуть втрутитися союзники держав, які ворогують: США і Росія. Але і тут, ймовірно, справа обмежиться моральною підтримкою та постачанням зброї, хоча і Дональд Трамп, і Володимир Путін вже дивували аналітиків, віддаючи накази про нанесення ударів по позиціях різних угруповань в Сирії.

В Ізраїлі з піднесенням зустріли недавнє рішення Трампа про визнання суверенітету Ізраїлю над окупованою частиною Голанських висот, виступаючи саме з позицій безпеки своєї держави. Ізраїльський прем’єр Нетаньяху зауважив доречність такого кроку «у той час, коли Іран прагне використати Сирію як платформу для знищення Ізраїлю».

| ГАРЯЧІ ТОЧКИ

Натомість офіційний Дамаск виступив із заявою, у якій назвав рішення Трампа «безвідповідальним кроком» та наголосив на спробі підірвати рішення Радбезу ООН. Аналогічну позицію зайняла Москва. Члени Ліги Арабських держав на зустрічі в Тунісі наголосили на повній підтримці сирійської претензії на Голани, а також підтвердили заклик до створення палестинської держави. Євросоюз теж заявив, що «не має наміру змінювати своєї позиції щодо питання приналежності Голанських висот і не вважає їх частиною території Ізраїлю». Та й в самих Сполучених Штатах не всі згодні з Трампом, апелюючи до рішення Радбезу ООН від 1981 року. Колишній високопоставлений чиновник Держдепу США Річард Хаас заявив, що міжнародне право «виключає отримання територій внаслідок воєнних дій».

Експерти-міжнародники зазначають: ситуація з Голанськими висотами створює небезпеку, оскільки може легітимізувати завоювання територій силою. Наприклад, захоплення українського Криму Росією. Паралель у тому, що в обох випадках одна суверенна держава захоплює територію іншої суверенної держави і в односторонньому режимі анексує її. І це попри те, що ООН забороняє вести агресивні й загарбницькі війни. Ізраїль та Росія – члени ООН, але вони фактично не дотримуються міжнародних угод. США як країна, що виконує роль міжнародного арбітра, таким чином легітимізує такі акти агресії. Тож це дуже погані новини для України. Якщо Ізраїлю можна, то чому не можна Росії?

МІСТО | 31

СВІТ

| ВІКНО В ЄВРОПУ

Крихітна держава класу люкс Богдан Скаврон

Від найближчого німецького міста до столиці Люксембургу їхати півтори години звичайним міжміським автобусом – швидше, ніж з Івано-Франківська до Львова. «Тут так само чисто, як у Німеччині, – розповідав «МІСТУ» іванофранківець Андрій Гоп’як, повернувшись із недавньої поїздки до цієї крихітної держави. – Тільки говорять чомусь здебільшого по-французьки».

32 | МІСТО

СВІТ

| ВІКНО В ЄВРОПУ

Велике герцогство Люксембург займає територію площею всього дві з половиною тисячі квадратних кілометрів (приблизно як Долинський та Рожнятівський райони разом узяті) між Німеччиною, Францією та Бельгією. У повсякденному житті тут можна зауважити як німецькі, так і французькі впливи. «Пиво таке добре, як німецьке, а сири – як французькі», – жартома зауважив співрозмовник «МІСТА».

ініціативою був утворений Бенілюкс – спільний митний простір, до якого, окрім Бельгії, увійшли також Нідерланди. Це політичне утворення стало зародком майбутнього Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), з якого згодом розвинувся нинішній Євросоюз.

Ця держава має понад тисячолітню історію, яка розпочалася ще у 963 році, коли граф Зиґфруа (Зигфрід) Арденнський побудував на місці давньоримського поселення Люцілінбург перший замок, який згодом так розрісся, що його називали «Північним Гібралтаром». У XIV столітті «маленьке місто» (так перекладається давня назва Люксембургу) стало Великим герцогством – на сьогодні єдиним у світі. Від часу свого виникнення Люксембург перебував під владою інших монархій, понад 300 років тут володарювали Габсбурги. На початку XIX століття остаточно сформувалися кордони сучасної держави, суверенітет над якою отримали Великі герцоги та герцогині. Теперішній монарх – Великий герцог Анрі – вступив на престол у жовтні 2000 року.

Люксембург займає територію площею всього дві з половиною тисячі квадратних кілометрів (приблизно як Долинський та Рожнятівський райони разом узяті)

Попри непросте сусідство із цими двома великими європейськими державами горді люксембуржці ніколи не прагнули політичного об’єднання з жодною з них, підкреслюючи свою окремішність та «вічний нейтралітет», проголошений після здобуття незалежності у 1815 році від Французької імперії та в 1839 році від Нідерландів.

Велике герцогство Люксембург вперто опиралося німецькій асиміляції, хоча у минулому столітті двічі перебувало під окупацією Німеччини. Показовим у цьому відчайдушному спротиві був вчинок 20-річної герцогині Марії-Аделаїди, яка під час Першої світової війни перегородила своєю автівкою прикордонний міст, яким підрозділи німецького вермахту переправлялися на територію її держави. Коли герцогство було вдруге окуповане нацистською Німеччиною, правляча династія Люксембургу відмовилася співпрацювати з німецьким урядом і змушена була податися у вигнання. Перебуваючи на межі французького та німецького впливів, люксембуржці шукали підтримки у «менших» сусідів – бельгійців. Ще у 1921 році ця маленька, але горда держава уклала економічний союз із Бельгією. Після Другої світової війни за її

До речі, саме на території Люксембургу розташоване містечко Шенген, в якому в червні 1985 року країни Бенілюксу, Німеччина та Франція підписали історичну угоду про скасування паспортного контролю на кордонах. Через десять років до Шенгенської зони увійшли Іспанія та Португалія, а тепер ця угода діє на території 26 країн Європи.

Люксембуржців через їхній менталітет часом називають м’якими німцями або дисциплінованими французами. А самі себе вони називають «летцебойа». Люксембурзька мова, яка тільки у 1984 році набула статусу офіційної поряд з французькою та німецькою, раніше вважалася одним із франконських діалектів давньонімецької мови. Сьогодні її використовують у повсякденному спілкуванні, нею люксембуржці говорять вдома і на роботі, але закони та офіційні повідомлення в країні видають французькою мовою. Так само вивіски та вказівники на вулицях переважно французькою.

Треба сказати, що люксембуржці змалку виростають поліглотами: французька мова є обов’язковою для вивчення вже з другого класу початкової школи, а слова з німецької мови часто доповнюють небагату за словниковим запасом люксембурзьку, норми якої були укладені у 1970-х роках. Під час навчання у школі піддані Великого герцога, окрім французької та німецької, вивчають також додатково на вибір італійську або іспанську мову. МІСТО | 33

СВІТ

| ВІКНО В ЄВРОПУ «У будні біля туристичного центру в столиці небагато іноземців, – ділився враженнями Андрій Гоп’як. – На вулицях не видно туристичних груп, які би оглядали тутешні принади. Хоча для туризму це дуже цікаве місто і зручне: від залізничного вокзалу до центру можна пройти за 15 хвилин, а Верхнє місто, де сконцентровані головні пам’ятки, позбавлене від руху будь-якого транспорту – громадського та приватного».

На вулицях тутешніх міст часто можна почути ще й португальську: близько 13 відсотків приблизно півмільйонного населення Люксембургу – вихідці з цієї піренейської країни. Загалом емігрантів тут дуже багато – майже третина громадян перебралася сюди із Франції, Італії та Португалії. Для отримання громадянства потрібно прожити в Люксембурзі безперервно сім років, скласти іспит на знання люксембурзької мови і прослухати курс з історії та устрою країни. «У супермаркетах та великих магазинах найчастіше говорять французькою або німецькою мовами, – розповідав «МІСТОВІ» Андрій Гоп’як. – При потребі завжди переходять на англійську. Кажуть, що причина в тому, що у великих торгових закладах частіше працюють не люксембуржці, а громадяни із сусідніх країн».

Статистика свідчить, що Люксембург є найбагатшою державою в Європі, рівень мінімальної зарплати тут найвищий в ЄС. Не дивно, що високі заробітки приваблюють сюди жителів з прикордонних регіонів Німеччини, Франції та Бельгії. Щодня на роботу в офіси Люксембургу з’їжджається близько 160 тисяч працівників із сусідніх держав – благо, до них рукою подати.

Завдяки запровадженню низьких податків у Люксембурзі навіть прибиральниця може отримувати до 2 тисяч євро. На державній службі люксембуржці заробляють до 10 тисяч євро. Що вже говорити про оплату праці кваліфікованих працівників у високотехнологічних та фінансових сферах. Попри свою територіальну крихітність Люксембург займає важливе місце у розвитку ІТ-сектора, а також все більше перебирає на себе роль фінансової столиці Європи. Після оголошеного Брекзиту Лондон почав втрачати позиції ділового центру, тож все 34 | МІСТО

більше європейських компаній переносять свої штаб-квартири до Великого герцогства Люксембург. Співрозмовник «МІСТА», зокрема, зауважив недавно відкритий офіс «PayPal». Треба сказати, що упродовж століть Люксембург був аграрною країною, економіка якої традиційно підтримувалася за рахунок сталеливарної промисловості. Після занепаду цієї галузі через виснаження ресурсів на своїй скромній території люксембуржці почали заробляти на грошах.

Високі заробітки приваблюють сюди жителів з прикордонних регіонів Німеччини, Франції та Бельгії. Щодня на роботу в офіси Люксембургу з’їжджається близько 160 тисяч працівників із сусідніх держав Тут було створено «податковий рай» для сотень банків й інвестиційних фондів. Завдяки прийнятим в кінці 1970-х років законам, що гарантують збереження таємниці вкладу, до Люксембургу почали стікатися грошові потоки з усього світу. Тепер тут розташована штаб-квартира Європейського інвестиційного банку, відкриті представництва понад двохсот найбільших і найвідоміших фінансових установ.

Високий рівень життя зумовлює відповідно високі ціни в тутешніх крамницях та ресторанах, тому для туристів Люксембург також є дорогою країною.

Верхнім містом називають історичну частину столиці, яка сполучена з Нижнім містом (фешенебельними спальними районами) двома мостами через ріки Петруз та Альзет. Один з них – знаменитий міст Адольфа, названий на честь Великого герцога, який правив під час його спорудження. На початку XX століття це був найбільший віадук в Європі.

Серед об’єктів, які вказані серед рекомендованих для відвідування у туристичних буклетах для пішохідних мандрівок, обов’язково присутній пам’ятник королю Нідерландів та герцогу Люксембурзькому Віллему ІІ. Цей монарх у XIX столітті затвердив першу парламентську конституцію для держави. Ще один монумент, на який звертають увагу, – встановлений на спомин про жертв Першої світової війни високий обеліск із позолоченою фігурою жінки, який так і називають «Золота пані». Найвідомішою спорудою міста є готичний собор Люксембурзької Богоматері, який стоїть посеред розкішного версальського парку. Тут зберігається давня реліквія – різьблена дерев’яна ікона Богородиці з немовлям, датована XVIII століттям.

Любителі старовини можуть буквально заглибитися в історію, здійснивши прогулянку в давні катакомби – підземні галереї протяжністю 23 кілометри в укріпленнях, які були прокладені в XVII столітті у скелі Бок, на якій стояв перший замок графа Зигфріда, засновника Люксембурга. До речі, каземати Бок, старовинні квартали і фортифікації Люксембурга у 1994 році були занесені до переліку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Щоб охопити поглядом усі красоти Люксембурга, варто пройтися пішохідною вуличкою Корніш, яку називають «найгарнішим балконом Європи». Звідси видно панораму Нижнього міста, долину ріки Альзет, церкву Івана Хрестителя та згадані фортифікації на скелі Бок.

СВІТ

Ще одна вуличка, яку в Люксембурзі неможливо оминути, має красномовну назву - Вулиця, на якій варять Мозельське пиво. До речі, Люксембург також славиться своїми винами, яких, правда, виготовляють досить мало і тому майже не експортують.

Якщо у напоях люксембуржці перейняли традиції своїх сусідів, то й національна кухня рясніє запозиченнями у французів та німців. Найпоширеніша страва має назву «громперекіхелхер» (Gromperekichelcher). Насправді це звичайні деруни, але більш пишні, і подають їх з яблучним пюре, яке створює дуже незвичайний смак. Такі ж тертухи з картоплі готують і в деяких німецьких регіонах.

Великий герцог одноосібно визначає склад уряду, затверджує закони, призначає на цивільні і військові посади, командує збройними силами, укладає міжнародні договори тощо. При цьому в державі майже не буває політичних заворушень Крім того, популярним тут є печиво «макарон». За однією з версій це тістечко з м’якою начинкою та хрусткою скоринкою було винайдене саме в Люксембурзі, а не у Франції. Традиційно воно круглої форми і складається із двох половинок, перемащених кремом. Готується із мигдалевого борошна, яєчних білків та цукру.

перед палацом проходить феєрична смолоскипна хода мешканців міста та відбуваються інші святкові заходи на честь правителя.

Великий герцог одноосібно визначає склад уряду, затверджує закони, призначає на цивільні і військові посади, командує збройними силами, укладає міжнародні договори тощо. При цьому в державі майже не буває політичних заворушень. Останнє протистояння з парламентом у монарха виникло у 2008 році, коли Великий герцог Анрі відмовився підписувати закон про евтаназію (добровільну смерть). Спротив монарха став причиною конституційної реформи, внаслідок якої Великому герцогу зменшили повноваження – йому більше не потрібно затверджувати рішення депутатів. Багатий та спокійний Люксембург до всіх своїх переваг може похвалитися ще й найнижчим у Європі рівнем злочинності. Двері своїх будинків люксембуржці часто навіть не замикають. Зрештою, палац, в якому перебуває Великий герцог, охороняє всього один солдат!

Водночас Люксембург – одна з небагатьох малих країн, яка має власні збройні сили і навіть є членом НАТО. Люксембурзька армія свого часу долучилася до натівської небойової операції «Рішуча підтримка» в Афганістані, надіславши на допомогу урядовим військам спершу одного свого солдата, а згодом збільшивши контингент до двох бійців. Зрештою чисельний склад збройних сил цієї крихітної держави складає всього 600 осіб, з яких 40 – це військовий оркестр. Але сила

| ВІКНО В ЄВРОПУ

Люксембургу зовсім не в цьому…

Довідка

У 2002 році люксембурзький франк замінила нова європейська валюта – євро. В обороті перебувають банкноти номіналом 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 євро, а також монети номіналом 1, 2, 5, 10, 20 і 50 центів. Банки відчинені з 09:00 до 12:00 і з 14:00 до 16:00 з понеділка до п’ятниці, в столиці – також і в суботу (до 12:00). Обмінні пункти в аеропорту працюють зазвичай з 07:00 до 20:30 цілий тиждень (у неділю – з 09:00 до 20:30), на залізничному вокзалі – з 08:30 до 21:00. Обміняти валюту можна в банках, пунктах обміну валюти (розташовані всюди при банках, залізничних вокзалах, готелях і в аеропорту). Вільно використовуються кредитні карти провідних світових систем і туристичні чеки, причому ними можна скористатися навіть у «найвіддаленіших» районах країни. У деяких магазинах кредитні карти приймають тільки в разі покупки на суму понад 120200 євро.

Плата за використання автомобільних доріг у Люксембурзі не передбачена.

Осердям як міста, так і держави Люксембург є палац Великих герцогів. Початково він будувався як міська ратуша, а потім був резиденцією намісників, які правили в Люксембурзі під час панування інших монархій. З 1890 року і дотепер у цій давній споруді, до якої веде згаданий міст Адольфа, перебуває Великий герцог – тут він проводить свої офіційні зустрічі, а також виконує покладені на нього обов'язки. У день народження герцога, який святкують 23 червня, МІСТО | 35

МАНДРИ

| ПУТІВНИК

Там, де можна відчути дух свободи Наталя Мостова

Довідка

Роман Калин – музичний продюсер, аранжувальник, композитор, учасник гурту «Ґринджоли». 51 рік. Одружений. Роману Калину так сподобалося у Нідерландах, що він захотів повернутися у цю країну ще раз. Потім ще раз і ще раз. Спершу побував в Амстердамі, далі – у Гаазі й Утрехті. І починати знайомство з Нідерландами радить саме зі столиці.

36 | МІСТО

МАНДРИ

Країна роверистів

Коли вирушав в Амстердам перший раз, найбільшою проблемою виявилося знайти житло. Місто шалено дороге. Якщо ви шукаєте комфортні й затишні апартаменти, то це задоволення обійдеться недешево. Звісно, є бюджетні варіанти, але там буде неможливо виспатися, адже Амстердам – це осередок розваг і нічного життя. Люди приїжджають туди здебільшого відпочивати. У дешевих готелях немає ночі, там постійно галас.

В Амстердамі знайомишся з культурою пересування на велосипеді. Там роверів більше, ніж місцевих жителів. До цього дуже важко звикнути, і першого ж дня відбувся конфлікт. Ми гуляли і навіть не звернули уваги, що крокували велосипедною доріжкою, яка разів у три ширша, ніж пішохідна зона. Двоколісники там носяться зі скаженою швидкістю. Нам ще й «пощастило» наштовхнутися на цілий гурт велосипедистів. Вони різко пригальмували, дехто попадав. Коли ми обернулися, то неабияк злякалися. Але надалі були значно уважніші. Роверисти були дуже злі на нас, лаялися і кричали. Взагалі ця країна мені подобається своєю організацією транспорту. Приміром, подорожуючи Україною, свою поїздку треба запланувати заздалегідь, передивитися розклади потягів чи автобусів, забронювати чи купити квитки і т. д. У Нідерландах із цим усе значно простіше. Залізниця облаштована колом вздовж усієї країни. Кожні 15 хвилин їде потяг у будь-яку точку держави. Квиток діє весь день. Ви можете придбати квиток до Амстердама, але дорогою вийти в Утрехті, аби погуляти там, а далі знову за тим самим квитком продовжити дорогу до столиці. До речі, квиток дійсний і для громадського транспорту.

| ПУТІВНИК

Амстердам – це осередок розваг і нічного життя. Люди приїжджають туди здебільшого відпочивати. У дешевих готелях немає ночі, там постійно галас У четвертій поїздці до Нідерландів ми скористалися автівкою напрокат. Взяли її в аеропорту, заздалегідь забронювавши. Через півгодини вже були в Ейндговені в готелі. А звідтіля до Амстердама рукою подати.

Все, що характеризує Нідерланди

В Амстердамі зібране все, що характеризує Нідерланди: архітектура, гастрономія, музеї, галереї, розваги…

Перша локація, яка мені пригадується, – це інтерактивний музей-пивоварня Heineken Experience. Там можна дізнатися історію бренду, подивитися фотографії кількох поколінь пивоварів, позаглядати у величезні бродильні чани, перемішати солод дерев'яною лопатою, послухати про процес виготовлення пива. Якщо ж ви не любите або не хочете занурюватися в історію, цю секцію музею можна пропустити, пройшовши за скороченим шляхом одразу до інтерактивної частини. Багато голограм, цікавих фактів, власна стайня з живими кіньми, МІСТО | 37

МАНДРИ

| ПУТІВНИК

кілька залів, присвячених заходам, які спонсорувала фірма Heineken. Можна навіть поспівати і затанцювати на велотренажері й одразу відправити це відео електронною поштою своїм друзям. Будівля цікава сама по собі, з красивими вітражами. У вартість квитка входить безкоштовне пиво і майстер-клас із його споживання.

У Гаазі варто дивитися адміністративні будівлі: парламент, королівську резиденцію, Палац миру – офіційну резиденцію Міжнародного суду ООН і Постійної палати третейського суду. В палаці також розташована одна з найбільших світових бібліотек з питань міжнародного публічного права і проводяться літні курси Гаазької академії міжнародного права.

В Амстердамі неодмінно треба скуштувати оселедець. Страва продається у спеціальних будках, які працюють лише до 13.00 А в королівській галереї Мауріцгейс можна побачити відому картину «Дівчина з перловою сережкою». У Гаазі зручно шопитися, адже місто невеличке і всі цікаві локації й торгові центри зосереджені поруч.

Реберця, оселедець і сир

В Амстердамі неодмінно треба скуштувати оселедець. Страва продається у спеціальних будках, які працюють лише до 13.00. Йдеться про хот-дог, в якому замість сосиски – два шматки оселедця, який готується в особливому маринаді, а також маринована цибуля й огірок. А в сам рогалик втикають нідерландський прапорець. Такий бутерброд коштує три євро, і він неймовірно смачний. Хоча цю будку ми з дружиною шукали аж два дні. Рекомендую завітати і до аргентинських харчевень, яких в Амстердамі безліч. Там варто скуштувати реберця, приготовлені на грилі, з соусами і салатами. За 10 євро подають величезну порцію ще й бокал пива.

Про нідерландські сири взагалі можна говорити годинами. Рекомендую спробувати сорт «Старий Ам-

38 | МІСТО

МАНДРИ

| ПУТІВНИК

стердам». У столиці так багато крамничок із сирами, що, гуляючи містом, можна кожні п’ять хвилин заходити до іншого магазину. Там постійно є дегустаційний стіл з сирами і соусами. Однак купувати сир варто все ж на базарах – обійдеться дешевше.

Ні вдень, ні вночі

Коли подорожую, то не часто відвідую популярні туристичні атракції. Як правило, просто багато гуляю вулицями, заходжу до кав’ярень, слухаю і спостерігаю за місцевими людьми – саме так найкраще пізнається країна. Корінні нідерландці доволі високі. Не є фанатами моди чи брендів, одягають на себе все підряд. Іноді такі цікаві образи траплялися!

В Утрехті найпопулярніша розвага – кататися на катерах каналами. Таким чином влаштовують навіть холостяцькі вечірки і дівич-вечори. Дуже часто можна побачити великий катер, переповнений веселими хлопцями або дівчатами, і всі завжди вбрані в однаковий одяг. Хлопці одягають здебільшого костюми моряків. Амстердам – це місто розваг. Там вільно продаються марихуана, галюциногенні гриби. Однак вживають їх лише туристи. Вони приїжджають у цю країну, щоб відчути дух свободи.

Також відомий квартал червоних ліхтарів, де можна вибрати дівчину на будь-який смак. І не тільки дівчину. Вони там пропонують себе просто перед вітринами. У кварталі завжди людно, і він популярний швидше як місцева атракція.

Це місто розваг. Там вільно продаються марихуана, галюциногенні гриби. Однак вживають їх лише туристи На вулицях міста є відкриті туалети для чоловіків. Це трохи шокує, бо просто посеред вулиці можна стати спиною до всіх людей і справити маленьку нужду. Для них це нормально. У столиці всі постійно веселяться, але завжди без агресії. Місцеві жителі це толерують, адже розуміють – йдеться про дохід у міську казну.

Помітив, що в помешканнях місцевих ніде немає ні фіранок, ні штор. Вони не звикли затуляти вікна ні вдень, ні вночі. МІСТО | 39

НОВІ ГРАНДІОЗНІ ПРОЕКТИ ЄВРОПЕЙСЬКА ЯКІСТЬ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ ПЕРЕХРЕСТЯ ГАЛИЦЬКА-ТРОЛЕЙБУСНА

ВІКНА

ФАСАД

ДВЕРІ

ПЕРИЛА

СХОДИ

алюмінієві вікна, 2-камерні енергозберігаючі склопакети

вентильовані фасади, утеплення мінватою 10 см

броньовані вогнетривкі двері українського виробництва

перила з нержавіючої сталі

гранітні сходи

ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 40 | МІСТО

Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.mgroup.world

«СМАРАГДОВІ ВЕЖІ» В МІКРОРАЙОНІ ПАСІЧНА Ліцензія № 201303796 від 19.05.2017

ПІШОХІДНИЙ МІСТ ТОРГОВО-РОЗВАЖАЛЬНІ ЦЕНТРИ ПЛОЩЕЮ 15 000 м² ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ!

(0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08

МІСТО | 41

ЖИТТЯ

| ІСТОРІЇ З АТО

Про війну без героїзації Наталя Мостова

28-річний калуський боєць Сергій Лях неохоче погодився на інтерв’ю: «Давайте без героїзації. Людям потрібні не герої, а здоровий глузд». Про війну намагається не згадувати, а військову форму вдягає лише у виняткових випадках, останнього разу під час похорону побратима. Форма нагадує йому про пережитий біль. Вояка говорить коротко і стисло, намагається уникати емоцій, але його видають очі. Сергієвий погляд переповнений глибиною болючих переживань і спогадів. Про те, чого вже ніколи не змінити.

42 | МІСТО

ЖИТТЯ

Побути вікінгами

Сергій називає себе бандерівцем, хоча прадід був кагебістом, який приїхав із Сибіру боротися з бандерівцями. А одна з бабусь живе в Росії і дуже переживає за внука, каже, якби прадід знав, що саме внук говорить, то перевернувся б у могилі. «Думаю, для багатьох це знайома історія», – усміхається хлопець. На Майдан не поїхав, бо ставився до нього скептично. Він підтримував ідею Революції Гідності, але не вірив у її перемогу. Здогадувався, що все закінчиться кровопролиттям.

У квітні 2014-го хлопець уже приїхав у зону АТО в складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Не міг не піти воювати, адже гостро відчував, що саме в той час твориться історія. Та й совість гризла за те, що відсидівся вдома під час Майдану. «Багато чоловіків ідуть на війну через свій егоїзм, – продовжує калушанин. – Вони прагнуть вибратися з власного теплого болота, взяти сокиру на плечі і трохи побути вікінгами. І я теж був таким». Коли їх відправляли на Схід (а ці вояки були одними з перших), то керівництво Івано-Франківського військкомату прощалося якось по-особливому. «Це було дуже по-людськи, душевно, з надією, що все обійдеться, – каже Сергій. – Для нас це було дивно, бо військові люди здебільшого доволі черстві і сухі. Але тоді все було по-іншому. Деякою мірою вони просто відчували відповідальність за нас і що саме в їхніх руках наша доля».

Сергій разом із побратимами з перших же днів усвідомили, що армія взагалі не готова до конфлікту, ба навіть до громадянської війни. Цілковита розруха. Аж поки не з’явилася підтримка волонтерів. На їхніх плечах все й трималося. Саме вони й витягнули армію з руїни. «Насправді люди витягнули людей», – усміхається хлопець.

| ІСТОРІЇ З АТО

«Для вас це просто чужа історія, а для мене...…»

«З війни найбільше запам’яталися діти, – замислено каже Сергій. – Навколо пекельний сюр: в бік якогось села їдуть БТРи, рухаються цілі колони техніки – і ти розумієш, що нічого доброго в той день не станеться. Адреналін робить свою справу. В усіх натягнуті посмішки, всі розуміють: буде щось дуже погане. І дорогою бачимо маму з дитиною. Жінка свердлить нас злющеними очима, які видають її бажання розірвати нас на шмаття. А малюк у цей час щиро нам усміхається і махає рученькою. У цей момент ти розумієш, що все це робиться заради того, аби ця дитина жила. До речі, саме в ту мить я відчув, що дуже сильно хочу мати падкоємця».

Сергій називає себе бандерівцем, хоча прадід був кагебістом, який приїхав із Сибіру боротися з бандерівцями. А одна з бабусь живе в Росії і дуже переживає за внука Позивний до Сергія так і не прикріпився. Тоді часи були такі. Позивні почали з’являтися разом із радіостанціями. «Оскільки в 2014-му армія мала слабке забезпечення, то й радіостанцій у нас було небагато», – каже хлопець. Хоча побратими часто жартома кликали його Бородою. Але тоді в усіх були бороди. «Пам’ятаю, як ми їхали в напрямку Донецька, – продовжує боєць. – А це було дуже довго, переважно без нормального сну і питної води. Всі були неголені, МІСТО | 43

ЖИТТЯ

| ІСТОРІЇ З АТО

брудні і пошарпані. Після тижня таких поїздок ротний не витримав і сказав: «Так, пацани, оголошую конкурс на найкрасивішу бороду. Лиш приведіть себе у божий вигляд, бо я вже не можу на вас таких дивитися».

Перший бій Сергій теж добре пам’ятає. Це була засідка на колону, яку вони супроводжували, тоді ніхто не загинув, було кілька легко поранених, але перший адреналін від свисту куль – незабутній. А потім усі почали… реготати – так буває, коли нерви дуже грають. «Аж поки не наткнулися на першу грубу «атвєтку». Уявіть собі 19-річного хлопця, що згорів у БТРі, – опускає очі воїн. – А як це сказати його мамі? І ось з такими спогадами я живу. Для вас це просто чужа історія з життя, а для мене…» «Як відрізнялася війна тоді і тепер? – замислено говорить Сергій. – Тоді була ціль. Тоді кожного дня щось мінялося. Ми навалювали на ворога. І це всім нам подобалося. Зовсім інша справа, коли хлопці десять місяців сидять в одному бліндажі, ловлять міни і не розуміють, що ж вони там роблять».

Тепер просто сміється

Про своє поранення Сергій відмовляється говорити, ця тема для нього – табу. Тривалий час атовець мотався по шпиталях. Потім нарешті вернувся додому і рятувався в сімейному колі. У лікарні з Сергієм у палаті лежав боєць, якому одного дня зателефонувала наречена і заявила, що між ними все скінчено. Бідолаха так страждав, місця собі не знаходив. Саме тоді Лях ще більше почав цінувати свої стосунки, одразу зв’язався з коханою і запропонував руку та серце. «Моя дружина завжди й в усьому мене підтримувала, була зі мною до кінця, – говорить воїн.

– Вона в мене молодець». З РАГСу Сергій виносив свою дружину на одній руці, бо друга була в гіпсі.

Синочок Данилко – татковий антидепресант, з цим трирічним малюком просто немає часу на депресію. «Цей маленький милий монстр з’їв увесь мій посттравматичний стресовий розлад», – сміється ветеран.

«Героїзація атовців приводить до того, що в голові формується образ двометрового здорованя, який ідеальний в усьому, морально стійкий, політично освічений і геть нічого не боїться, – каже Лях. – А потім люди розчаровуються, дивлячись на нічим непримітних чоловіків, які перед тим навернули чарчину і, розмахуючи в руках посвідченням учасника бойових дій, розповідають про свої фронтові звитяги. Тому

44 | МІСТО

треба не забувати, що воїн АТО – така ж звичайна людина, як і решта. Не варто героїзувати бійців. Вони просто опинилися в тих умовах і виконували свою роботу. До речі, те саме мав би робити і кожен, хто в тилу, адже за купу років наші люди навчилися жити безвідповідально. Тепер пожинаємо плоди».

Героїзація атовців приводить до того, що в голові формується образ двометрового здорованя, який морально стійкий і геть нічого не боїться. А потім люди розчаровуються Свою військову форму Сергій вдягає зрідка, вона йому деякою мірою навіть ненависна. На те є багато причин. Найперше – війна добряче покавальцювала його життя, засмоктала, наче у смертельну вирву. Тому тепер Сергій намагається частіше сміятися. Інакше можна з’їхати з глузду. Побратимам, які депресують після війни, він радить прочитати книгу «Сліди на дорозі». Її написав молодий український десантник, блогер і мандрівник Валерій Ананьєв після повернення з війни. «Це правильна книга, де автор пише про правильні речі, – каже Лях, – про реальні речі. Коли читаєш її, розумієш: з іншими відбувається те саме, що і з тобою, отже, ти – нормальний».

«Ми не виграємо війни, поки вона не постукає у двері кожного, – продовжує боєць. – Поки кожен не усвідомить, що діється. Ось, до прикладу, за минулий місяць на фронті загинули два хлопці з Франківщини. Чи багато людей звернули на це увагу?»

ЗАВІТАЙТЕ ДО НАС ТА ВІДЧУЙТЕ АТМОСФЕРУ ЗАЛІВ СВІТОВОГО РІВНЯ!

• СУЧАСНІ АМЕРИКАНСЬКІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРЕНАЖЕРИ; • НАЙБІЛЬША КРОСФІТ-СТАНЦІЯ; • ВЕЛИКА КАРДІОЗОНА З СУЧАСНИМ ОБЛАДНАННЯМ; • ПРОСТОРА ФІТНЕС-СТУДІЯ; • ОКРЕМИЙ БІЙЦІВСЬКИЙ ЗАЛ, ДЕ ПРОВОДИТИМУТЬСЯ ЗАНЯТТЯ З БОКСУ, БОРОТЬБИ ТА ЗМІШАНИХ ЄДИНОБОРСТВ.

ХАЗАРД – МИ ПІДГОТУЄМО ВАС ДО НЕБЕЗПЕК ЖИТТЯ!!!

м. Івано-Франківськ, вул. Симоненка, 11А, біля супермаркету «АТБ» тел.: (068) 000 11 57, (066) 000 11 57 /Hazard SportClub

/hazardgym

МІСТО | 45

ЖИТТЯ

| ПОГЛЯД

Закрути зі мною!

Лариса Мончак

У перші дні весни ти завжди виглядаєш беззахисним і трохи розгубленим. Оголені скелети дерев, незатишна сірість неба і будинків, пусті клумби… Я намагаюся переконати себе, що ти просто на кілька тижнів примірив на себе нині модний образ у стилі нюд, коли косметика зовсім не помітна, а напоказ виставляється неприкрашена природність. Але я не дуже люблю тебе в нюдовому макіяжі, і знаю, ти й сам розумієш, що це не зовсім твоє. І як тільки сонячне проміння стане трохи наполегливішим, одразу скинеш із себе сонні обійми зими і зазвучиш, як стоголосий оркестр — радісно й урочисто. Франківську! Не барися! Весна вже тут, не проґав її. Прокидайся і вдягайся в найяскравіший одяг. Не зважай на жодні модні тенденції — будь несподіваним, будь зухвалим, будь собою!

фото: Тарас Волошин

46 | МІСТО

ЖИТТЯ

| ПОГЛЯД

так сумувала за весною! Справжньою, сонячною, дзвінкою. Чомусь зима завжди видається найдовшою порою року. І ніби й нема в тому біди – кожен сезон має свої принади, але весну, погодьтеся, завжди чекаєш особливо трепетно. Тож я її чекала! Чекала, коли можна буде зняти з себе набридливі куртку і шапку і не думати, чи не забула десь рукавиці. Чекала, коли сонце гладитиме променями руки і шию, а вітер лоскотатиме волоссям щоки. Чекала, коли запахне свіжою землею і молодою зеленню, зникнуть останні острівці брудного снігу і нарешті впаде дощ. Так, я скучила за дощем! Хочу, щоб раптово посіріло, здійнявся вітер і закрутив на асфальті пилюку, щоб у повітрі забриніло небезпекою, а потім полилося на дахи і вулиці як з лійки – рівно і рясно. І це б виглядало, ніби хтось пришиває землю до неба міцними прозорими нитками. Хочу отакого щедрого весняного дощу, хай навіть він буде холодним і після нього в місті буде вогко і незатишно. Зате буде зрозуміло – уже порядкує весна! Скоро буде зовсім тепло. На клумбах порозцвітають нарциси і тюльпани, заквітують яблуні і вишні, з‘явиться листя на деревах — молоде і ніжне, аж напівпрозоре. У тій зелені защебечуть невидимі пташки. Не знаю, чи то вони навмисне ховаються, чи просто ми, люди, такі неуважні, що рідко помічаємо їх у кронах дерев. А може, просто звикли до їхнього співу, як до фонової музики, і не крутимо головами у пошуках цих вуличних вокалістів. Погодьтеся, ми ж не звертаємо уваги на цвірінькання горобців. І воркування голубів майже не помічаємо. А уявіть, що ці співи раптом зникли. Одразу стало б зрозуміло, що щось не так, насувається щось моторошне. Спів пташок і весняний день – явища нероздільні, абсолютно гармонійні і звичні для нашого сприйняття. А весна рухатиметься далі. Жінки одягнуть легенькі плащики і згадають про підбори. Зараз у моді зручне спортивне взуття. Але… Чомусь саме навесні найбільше хочеться взутися в елегантні туфельки, зав‘язати на шию невагомий шалик і пробігтися Соткою, вистукуючи підборами свою внутрішню музику, ту, що звучить нечутно для інших, але надзвичайно голосно в жіночій душі. І щоб обов‘язково все навкруги було затоплене сонцем, щебетало, пахло і дзвеніло від радості – в унісон із твоїм особистим весняним ритмом.

МІСТО | 47

ЖИТТЯ

| ПОГЛЯД

Запрацюють фонтани. І знову дітей потягне до них, мов магнітом, будуть пхати свої рученята у воду і реготати від захвату. А дали б мами волю, то позалазили б туди з головами і таляпались, мов каченята. Дорослі – істоти вельми помірковані і передбачливі – близько до води не підходитимуть. Ще холодно, нема чого. Але зачекайте, хай прийде літо, хай добряче припече, то й дорослим аж засвербить: от би забути всі правила пристойності і шубовснути в фонтан просто в одязі! Застрибають сонячні зайчики по шибах, і ґаздині одразу згадають, що вікна в квартирах не миті, а Великдень на носі. Та пилюка на шибах – і де вона береться? І хотілося б не звертати увагу, а не виходить. Одразу починаєш планувати, як викроїти час і помити. Взагалі, миття вікон – то особливий ритуал. Це остаточне визнання, що весна вже перемогла і тепло настільки, що можна в самій лише футболці вилізти на підвіконня і завзято шурувати чистою шматкою шибу, натираючи до абсолютної прозорості, щоб помешкання не втратило жодного променя. Поправляючи при цьому кокетливо підібране пов’язкою волосся, позирати на вулицю – чи бачать перехожі, що в цій квартирі дбають про порядки?.. А сонячні зайчики скачуть собі, їм байдуже до клопоту станіславських ґаздинь… І буде все наповнюватися любов’ю! Місто фліртуватиме із сонцем, підставлятиме йому для поцілунків черепицю дахів, блискучі куполи церков і плеса озер. Місто звучатиме, воно співатиме до неба словами Вів‘єн Морт: «Полюбись зі мною, закрути зі мною, я з тобою закручу…» І небо відповідатиме тією ж мелодією: «Не соромся і впусти мене в свій дім!»

Хай буде весна! Хай місто наповниться сонцем, співом пташок, квітами і любов‘ю. Хай потоне у тій любові! І це я, я йтиму Стометрівкою на високих підборах, притримуючи легкий шалик, що вибиватиметься з-під плаща. Буду посміхатися вам, перехожі, і чекатиму у відповідь посмішки. Я не дивитимусь під ноги, я ловитиму ваші погляди, бо мені дуже важливо знати, що ми на одній хвилі, що ви так само відчуваєте цю весну і вже розчахнули свою душу для сонця і радості. Бо ви ж таки помітили, що місто закохалося, що воно вже по-справжньому закрутило з весною?.. Впевнена, помітили!

48 | МІСТО

МІСТО | 49

ЖИТТЯ

| ПРОВОКАЦІЯ

Алкогольний шопінг Марта Баранецька

У Франківську дозволено продавати алкоголь після 22:00. Або не дозволено... Супермаркети і невеличкі магазини міста з цим питанням ще не розібралися, тому кожен вирішує для себе сам. Чому франківці не знають, чи існує заборона, де можна купити пляшку вина після 22:00 і як безкоштовно напитися сидру прямо у магазині, якщо там заборона діє, з’ясовувало «МІСТО».

Фото: Тарас Волошин 50 | МІСТО

ЖИТТЯ

лизько року тому в Україні набув чинності закон, який дозволяє органам місцевого самоврядування забороняти в певний час доби продаж алкогольних і слабоалкогольних напоїв. Така практика добре працює у Європі: у Швеції придбати ввечері алкоголь не можна на свята та вихідні, в Ірландії пляшки і зовсім не можна виставляти на вітрину, а у Франції діють квоти на продаж.

Спробували перейняти звичку не пити на ніч і українці. Першими заборонили продаж Чернігів та Луцьк, трохи згодом – Львів, Черкаси, Ужгород та Івано-Франківськ. Раніше обмеження не діяло на кафе, ресторани та готелі, а зараз його в Івано-Франківську, здається, і зовсім немає. В Івано-Франківську діяло рішення міської ради від 05.10.2010 р. «Про впорядкування продажу пива, слабоалкогольних та алкогольних напоїв в роздрібній торговельній мережі міста», проте виконували його далеко не всі. Підприємці активно виступали проти цієї ідеї. Тоді заборонити продаж так і не вдалося, бо рішення влади оскаржили у суді. Як розповів «МІСТОВІ» Богдан Білик, заступник міського голови, заборони на продаж алкоголю в Івано-Франківську наразі немає. Бо попередня втратила чинність у 2018 році, а потім суд скасував наступну, і далі всі керувалися начебто тією, що з 2010 року, хоча не мали б… А потім члени виконкому приймали наступну заборону, але довести справу до кінця влада не змогла, бо не дійшли згоди з громадськістю.

| ПРОВОКАЦІЯ

розрахують, але алкоголь не продадуть. Про це попереджають таблички біля відділів з напоями, а також – турботливі охоронці. Саме вони підганяли мене, коли я спитала, чи можу ще купити алкоголь. «Можете, але вам треба поспішити, бо за кілька хвилин до десятої на касі пробити вже не зможуть. Біжіть уже, тоді ще встигаєте», – сказав мені охоронець.

На запитання, відколи алкоголь не продають, працівники магазину почали хором пояснювати: це закон. «Та то такий закон України, я не знаю, як він називається, але він давно працює і продавати не можна. У «генделиках» продають, але там все можна. Правда, то такий алкоголь, що краще не брати, беріть у нас, але швиденько, бо ж закон!» – наголошував охоронець, все частіше зиркаючи на свій годинник. Турбота працівників про те, щоб я встигла взяти випивку, мене вражає. Кілька разів стикалась із випадками, коли людей із алкоголем у кошику пропускали в черзі, поспішали, бо ж за кілька хвилин десята. Розчулена їхньою увагою, я придбала сік і під супровід дружнього «та ви ще могли встигнути» пішла шукати місце, де я вже буцімто випадково не встигну.

«Ми прийняли рішення на засіданні виконавчого комітету, навіть провели громадські слухання. Але на сесії його не розглядали. Не змогли домовитися із власниками магазинів: вони стверджували, що збільшиться продаж у «наливайках», а краще продавати офіційні напої. Зрештою це їхній заробіток. Тож поки продавати вночі не заборонено. Але магазини можуть керуватися рішенням з 2010 року, таке існує», – каже Б.Білик.

Заборони на продаж алкоголю в Івано-Франківську наразі немає. Бо попередня втратила чинність у 2018 році, а потім суд скасував наступну, і далі всі керувалися начебто тією, що з 2010 року, хоча не мали б Тобто, виходить, що є законні підстави, як продавати після 22 години, так і не продавати… Кожен може визначитися по ситуації. Словом, в Івано-Франківську і досі плутанина: багато людей до 22:00 поспішають добігти до магазину і щиро дякують продавцям, які продали вино вночі. А покупці у супермаркетах розвертаються біля каси і несуть назад пляшку, бо касовий апарат її «не пускає». Я вирішила влаштувати собі «алкогольний шопінг» і перевірити, де алкоголь купити можна, а де – заборонено. І чи цю заборону все ж таки можна якось обійти.

Супермаркет «Сільпо», що на вулиці Дністровській, розташований у центрі Франківська і працює до десятої. Якщо черга затрималась, то людей обов’язково МІСТО | 51

ЖИТТЯ

| ПРОВОКАЦІЯ

Точно можна купити пляшку вина чи ще чогось «із градусом» у невеличких цілодобових магазинах, кіосках. Здебільшого такі розміщуються біля житлових будинків чи автобусних зупинок. Про те, що там можна купити випивку, здалеку видно і чути через шум, черги і десятки пляшок біля смітників. Один із таких магазинчиків працює 24/7 на вулиці Мазепи – поруч із ще одним магазином «Сільпо». Але якщо там пити можна вільно і спокійно, то у цілодобовому «Сільпо» – суворо заборонено. Тому саме туди я і вирушила. У магазин я зайшла приблизно о десятій вечора, попрямувала до поличок із алкоголем. Мені потрібно було взяти пляшку чогось, для чого не потрібен штопор, і почати пити просто у магазині. Навіщо? А щоб не повернути на полицю. На провокацію вирушила із другом, який взявся прямо у

магазині попивати яблучний сидр. До речі, отак гуляючи магазином, ми уваги зовсім не привернули. Тож моя порада читачам: якщо хочете випити, а надворі холодно – можете перенести вечірку у супермаркет… Коли ж ми дійшли до каси, то пляшка була добре надпита, а на годиннику – 22:17, тобто продати алкоголь мені вже би не мали.

Беру пляшку та ініціативу у свої руки, кладу на касову стрічку всі свої покупки. Касир привітався, попередив, що «буде без алкоголю», і почав пробивати цукерки. «Але як без алкоголю?! Я вже відкоркувала. І навіть надпила…» – кажу йому. Працівника супермаркету я здивувала і розсмішила, ще більше сміявся охоронець, якому він пояснював ситуацію. Кілька хвилин вони стояли і думали, що робити з тою пляшкою сидру. На алкоголі-

ка я не схожа, але «закон є закон», та і касовий апарат відмовляється пробивати алкоголь. Поцікавилась, який це закон, бо ж ряд з алкоголем перегороджувала велика табличка із забороною продажу пива, слабоалкогольних, алкогольних напоїв щоденно з 21:57 до 8:00.

Після кількох хвилин медитації над пляшкою її просто списали, а мене відпустили, не взявши грошей, просто ще раз попередивши, що сани треба готувати влітку, а пляшку пива на вечір – ще з обіду Після кількох хвилин медитації над пляшкою ситуацію все ж вирішили – сидр просто списали, а мене відпустили, не взявши грошей, просто ще раз попередивши, що сани треба готувати влітку, а пляшку пива на вечір – ще з обіду. Так, півпляшки сидру нам обійшлася у нуль, і напій став ще солодшим.

У продуктовому магазині «АТБ» на Південному бульварі я вирішила знову відкрити пляшку ще до каси, але обрати значно дорожчий напій. Знайшла коньяк, який мені відкоркувати під силу, але зробити це, а тим більше випити і близько не встигла. Охоронець вказав мені на табличку про заборону продажу і попросив поставити пляшку на місце. Не помітити цих табличок справді складно, бо вони перегороджують весь відділ і висять просто на рівні очей. Їх здебільшого кілька з усіх сторін – щоб вже точно помітили. Тому з «АТБ» я вийшла з пустими руками – працівники не лише встановлюють обмеження, але й добре слідкують, щоб їх дотримувалися. Думаю, таких покупців, як я, їм вистачає, бо магазини цілодобові і їх доволі багато. А ось у «Фуршеті» мене спіймати не встигли, тому о десятій я підійшла до каси із відкоркованою пляшкою слабоалкогольного напою. Час вирішила не затримувати, тож пояснила, що просто 52 | МІСТО

ЖИТТЯ

| ПРОВОКАЦІЯ

«не встигла дійти». Касирка взяла мою пляшку і пішла вирішувати питання продажу. Бо ж на полицю повернути не вийде – вона вже відкоркована. Хвилин десять-п'ятнадцять я чекала вердикту. Тоді до мене підійшла касирка і попросила показати, де я ту пляшку взагалі взяла. Ми пройшли до відділу з напоями, обійшли велику і яскраво-жовту таблицю з попередженням про те, що алкоголь не продають (ну, я «випадково її не помітила»), я показала, де взяла пляшку. Дівчина знову відійшла, а я почала збирати позаду себе чергу покупців. Коли вона повернулася, то сказала, що пробити пляшку не можуть, але, враховуючи те, що я не встигла, можу оплатити, а через касу напій проведуть зранку.

Здавалось би, просто, але я вирішила, що і готівки при собі нібито не маю. Тут альтернативи не було – шукай і оплачуй. Розуміючи, що люди позаду нервують, некомфортно і касирці, я таки «знайшла» гроші за цю пляшку і забрала її з собою. Сподіваюся, мої кошти потрапили до каси. А ось в «АТБ» на Івасюка попереджень про заборону продажу немає, і з охоронцем я почала розмову, вже коли тримала у руках надпиту пляшку пива. Отже, що робити? На допомогу мені прийшла Лєна – адміністратор, яку покликали охоронці.

Якщо порушувати правила магазинів, то випити алкоголю після 22 години все ж таки можна. А от дотримання закону, про який так завзято мені розказували у магазинах, тут все-таки умовне «Зараз ми мали б викликати до вас охорону, це дуже довга процедура. У чому справа? Ви не годинник не подивилися?» Відповіддю на це питання стала репліка охоронця, який сказав, що попередження у магазині справді немає і це потрібно виправити. Вона кілька хвилин подумала, відклала нашу пляшку вбік і сказала залишити за неї гроші. Але, нагадую, у мене лише картка. У

результаті наше пиво спишуть, а мене попросили бути уважнішою до законодавства, бо ж незнання не рятує від відповідальності…

Вдалось стати порушником і в ТЦ «Велес». Ось тут я справді пошкодувала, що взяла ту пляшку в руки. Якщо в інших магазинах мою поведінку списували на неуважність, то цього разу мене чекала тривала лекція від охоронця. Мовляв, як можна не знати про старий закон, як можна не помітити табличку і як я взагалі додумалась пити пиво у магазині. За монологом спостерігала касир, яка і викликала охоронця. Бо він працює і на наступний день, а отже, може «пробити» ту пляшку зранку.

Я пояснила працівникам, що не маю готівки, і мене відправили до банкомату. Повернулася вже із грошима, віддала їх відповідально-

му охоронцю. «Щоб більше такого не було. Закон є закон, мусите встигати до 22:00», – відрізав він наостанок. Хоч і зі сваркою, але пиво я дістала і тут.

Отже, якщо порушувати правила магазинів, то випити алкоголю після 22 години все ж таки можна. А от дотримання закону, про який так завзято мені розказували у магазинах, тут все-таки умовне. Бо одні забороняють продаж, а інші, на власний розсуд, дозволяють. У поліції мені розповіли, що алкоголь зараз продавати не заборонено. Якщо ти повнолітня – йдеш у невеличкий магазин і купуєш. А ось розпивати його між рядами не бажано, бо можуть і патрульних викликати. До мене їх, на щастя, не викликали, але де можна безкоштовно і весело випити сидру, я тепер знаю.

МІСТО | 53

ЖИТТЯ

| ОБЩИНИ

Індусам у Франківську дихати вільніше Наталя Мостова

В Івано-Франківську серед іноземного студентства індійська спільнота є найчисельнішою. Більшість – майбутні медики. Після навчання вони їдуть додому, але є і такі, що одружуються і залишаються жити на Прикарпатті. Дехто навіть перестає бути вегетаріанцем і ходить до греко-католицької церкви. Загалом тутешня індійська громада не є ідеалом згуртованості, адже їхні національні суперечності не вщухають навіть на іншому кінці світу.

54 | МІСТО

ЖИТТЯ

| ОБЩИНИ

Роздирають суперечки

«В Івано-Франківську мені подобається, – каже студент третього курсу ІФНМУ Галот Дівяншу. – Тихенькі напівпорожні вулички, розмірений темп життя… Після шаленого ритму в Індії це справжній рай. Тут немає сотень велосипедистів і штовханини, щосекунди не сигналять машини… І це прекрасно. Ось тільки клімат трохи захолодний, особливо взимку». Чому молоді індуси приїжджають навчатися саме сюди? В Індії в медуніверситетах уряд виділяє для студентів лише 15 тисяч місць. А на них претендують аж півтора мільйона абітурієнтів. Освіта ж у приватних університетах дуже дорога – один рік навчання обходиться так, як в Івано-Франківську всі шість.

Президент індійської общини в Івано-Франківську, п’ятикурсник медуніверситету Малла Йогендра помітив, що більшість українців належать до середнього класу, тоді як у його країні переважно бідне населення. Окрім цього, суспільство ще й роздирають суперечки через кастову систему. Також між індусами з різних регіонів країни є певна ворожнеча на мовному підґрунті, яка, до речі, не вщухає навіть тут, в Україні. Саме тому індійська спільнота в Івано-Франківську не є згуртованою. Збираються лише на основні індійські національні фестивалі.

Бог – єдиний

Серед індійців найпоширенішою релігією є індуїзм, значно менше – іслам і християнство. Однак усі головні святкування індуси відзначають разом, незалежно від віросповідання. Одне з найбарвистіших свят – це Холі. Воно символізує початок весни і пробудження життя. За легендою, назву «Холі» фестиваль отримав на честь супротивниці Вішну – демониці Холіки. Одного разу вона вмовила сина, індійського короля Прахлада, який поклонявся Вішну, зійти на вогнище в ім’я Бога. Демониця вірила, що їй вогонь не буде небезпечним, тому пішла разом з Прахлада і згоріла, а царевич вийшов з багаття неушкодженим. На згадку про цю легенду виникла традиція в перший день фестивалю Холі спалювати опудало демониці.

Інша версія виникнення свята – історія про Шиву, який спопелив своїм третім оком Каму (божество любові) після того, як той намагався перешкодити медитації бога. Шива позбавив Каму тіла, але пізніше, піддавшись на вмовляння своєї дружини, повернув богу любові тіло на три місяці в році. Індуси вірять, що коли Кама знаходить свій тілесний образ, пробуджується життя, все розквітає буйством барв і приходить пора відзначати свято любові.

У перший день урочистостей, ближче до вечора, розкладають багаття для спалювання опудала Холіки. Цей ритуал символізує очищення від зла. Попіл від багаття вважається священним, його забирають додому, наносять на тіло для захисту від злих духів. Другий день фестивалю дуже барвистий і веселий. Ще одна історія виникнення свята Холі говорить, що Крішна любив забавлятися з дівчатами-пастушками і якось жартома вимазав обличчя однієї з них фарбою. Дівчина сприйняла цей жест як знак любові і не змивала фарби весь день. Звідси і пішла традиція танців-загравань під час свята з обсипанням фарбами й обливанням. «Це свято є нагадуванням, що життя може мати різні кольори,

– каже Галот Дівяншу. – І все, що Бог тобі дав, ти повинен спокійно приймати».

Свій інтерес і побажання щастя під час фестивалю фарб Холі індуси висловлюють, посипаючи свого обранця кольоровою пудрою, а також під час урочистостей обливаються підфарбованою водою.

Індійська спільнота в Івано-Франківську не є згуртованою. Збираються лише на основні індійські національні фестивалі Інше свято, Дивалі, є одним із найяскравіших в Індії – і в прямому, і в переносному сенсі, адже все навколо сяє вогнями та ліхтариками. Його відзначають наприкінці жовтня – на початку листопада. У багатьох стародавніх віруваннях Новий рік був пов’язаний зі святом врожаю і відзначався в останні дні літа або восени. Святкують Дивалі якраз на цей період, що ще раз свідчить про його давнє походження. Щороку свято припадає на різні дні МІСТО | 55

ЖИТТЯ

| ОБЩИНИ

в календарі, адже дата розраховується залежно від положення Місяця.

Багато іноземців, які сповідують індуїзм, ходять і до християнської церкви, кажуть, що Бог – єдиний Ще Дивалі називають фестивалем вогнів або фестивалем світла, адже все навкруги цього дня прикрашено свічками й яскравими вогниками. Своєю пишністю воно нагадує наш Новий рік. Дивалі дослівно перекладається як «ланцюжок/вервечка світильників»: в цей день в усій Індії запалюють розписні глиняні чашечки, заповнені очищеною олією. Цього дня вся країна ніби вдягається у велетенську сяючу гірлянду. Традиційно Дивалі святкують аж п’ять днів. Під час святкувань люди проводять омивання у водоймах при світлі зірок, запалюють лампади й свічі, прикрашають будинки ліхтариками, читають молитви.

Освітлення вогниками знаменує світло розуму, а ось традиція

56 | МІСТО

купання при світлі зірок перед сходом сонця є символом очищення та підготовки до зустрічі наступного року в чистоті й радості. Також під час свята вогню заведено пригощати солодощами.

Івано-франківські індуси часто відвідують місцевий храм кришнаїтів. Багато іноземців, які сповідують індуїзм, ходять і до християнської церкви, кажуть, що Бог – єдиний.

Таку їжу знайти важко

Чимало індусів у вихідні подорожують Україною. Ось, наприклад, Малла цього тижня їде до Одеси, а наступного запланував побувати в Запоріжжі. Йому дуже подобається місцева система транспортного руху. Крім того, що поїзд завжди прибуває вчасно, там ще й їхати комфортабельно. Не те що в Індії: квиток треба придбати за три місяці наперед, а в день від’їзду у вагон напихається стільки людей, що про комфорт доводиться тільки мріяти. До речі, Малла уже встиг спробувати вести свій бізнес в Івано-Франківську. Хлопець відкрив невеличке кафе з індійською

їжею. Заклад був дуже популярний, але попрацював лише чотири місяці – прийшла поліція і сказала закрити. А якщо хоче продовжувати вести справу, нехай відкриває робочу візу. «Було дуже шкода, бо, як на мене, у Франківську немає закладу зі справжньою індійською їжею», – каже Малла.

Всі індійські страви гострі й переповнені розмаїттям спецій. Таку їжу в Івано-Франківську знайти важко, тому більшість індусів готують удома або ж харчуються в індійських кафе, яких у місті аж два. До речі, Галот Дівяншу каже, що з вибором якісних спецій у Франківську проблем немає, зазвичай купують їх у супермаркетах. Українська кухня іноземцям теж до смаку. «Якщо їсти ваші страви, то не буде жодних проблем зі здоров’ям, – вважає Галот Дівяншу. – І тим, хто на дієті, теж рекомендую перейти на українську їжу. Мені найбільше подобаються деруни, супи і вареники». Більшість індійських студентів – вегетаріанці, але Галот каже, що були такі випадки, коли після приїзду в Україну земляки все ж змінили свої погляди і почали вживати м’ясо.

ЖИТТЯ

Сплеск агресії

Українську мову знають дуже мало індусів. Передусім через те, що скоротили кількість занять із цього предмета. Тим паче на парах дуже багато граматики, а студенти прагнуть володіти розмовною мовою. Єдина можливість підтягнути мову – потоваришувати з місцевими. До речі, щодо місцевих. Серед них трапляються доволі агресивні. Увечері індуси стараються не гуляти вулицями – можна наразитися на неприємності. Протягом недавніх двох місяців трапилися аж три випадки, коли якісь місцеві молодики зненацька почали штовхати, а потім вдарили індійського юнака. Індуси написали заяву в поліцію, але поки без результату. Кажуть, що найпроблемнішою є вулиця Хотинська, там ще й багато крадіжок відбувається.

Хоча Галот Дівяншу говорить, що таких гострих ситуацій не траплялося уже протягом кількох років, завжди все було спокійно, а чомусь у ці останні місяці якийсь справжній сплеск агресії.

Українську мову знають дуже мало індусів. Передусім через те, що скоротили кількість занять із цього предмета Тут дихається вільніше

Малла Йогендра одразу помітив значні відмінності в індійській та українській культурах. Наприклад, тут є звичним явищем, що сімейна пара розлучаєть-

| ОБЩИНИ

ся. А в Індії 95% сімей зберігаються. «У нас звикли так: навіть якщо тобі щось не до вподоби, ти усе одно намагаєшся втримати сім’ю, – каже індус. – Ти не можеш просто взяти і піти геть». Крім того, в Індії більшість шлюбних союзів влаштовують батьки молодят, попередньо домовившись між собою. Якщо хлопцю не подобається наречена, яку для нього обрали батьки, то він може їм про це сказати, але на ситуацію це мало вплине. Просто обидві сторони намагатимуться знайти якийсь компроміс.

Малла Йогендра розповідає про свого товариша-індуса, який теж навчався в Івано-Франківську. Він довго зустрічався з місцевою дівчиною, вона завагітніла, і пара вирішила одружитися. Батьки індуса приїхали знайомитися з невісткою і все ж дали своє благословення на шлюб, сказавши, що не повинно бути расової дискримінації. Хоча це дуже рідкісний випадок, здебільшого батьки з Індії ніколи б не схвалили такого союзу. Взагалі в Індії діти дуже залежні від батьків, які вирішують, де вони вчитимуться, з ким одружаться і де потім житимуть. Здебільшого діти залишаються мешкати в батьківському домі. «А в Україні в усіх цих питаннях справжня незалежність, – каже Малла. – І це мені дуже подобається». Інша річ, яка неприємно вразила індуса, – те, що українці вільно курять і розпивають алкоголь у громадських місцях. В Індії за це карають тюрмою.

Малла каже, що не залишиться жити в Івано-Франківську – тут надто малі зарплати. В Індії лікарям платять у 10 разів більше, тому що там медики на вагу золота. «Однак Україну я люблю за її свободу, – усміхається хлопець. – Тут дихається вільніше». МІСТО | 57

ЖИТТЯ

| НАШІ ДІТИ

«Надія школи» буває різною Марта Баранецька

Школа виховує дітей. Так часто вважають батьки, коли віддають своє чадо у перший клас. І школярі справді навчаються не лише математики чи літератури, а й того, як бути людиною: дружити, залагоджувати конфлікти, відстоювати власну думку тощо. Так формується характер. Але що робити, якщо саме характер, а не знання оцінює вчитель вашої дитини?

58 | МІСТО

ЖИТТЯ

Характер має значення

У кожному класі є свої «любимчики» та діти, до яких вчитель ставиться не дуже прихильно. І добре, коли ви чи ваша дитина потрапили до «улюблених». Та що робити, якщо педагог вас не надто жалує і це може впливати на оцінки?

Часом після конфлікту із вчителем оцінки різко погіршуються. Двоє дітей за однакову відповідь і роботи мають різні бали, бо одна – «надія школи», а інша – «хамка», хоч і знання на одному рівні. Часом дитина надто яскрава – і тому привертає увагу, а вчителі нечасто люблять тих, які виділяються. Причини можуть бути різними, втім оцінювати характер дитини педагог не може і не має права – з цим згідні батьки, діти й освітяни. Ірина Ковальчук (ім’я змінено) каже, що в школі її донька – особлива чи не для кожного. Дівчинка справді розумна, додатково займається і могла б мати гарні оцінки, якби не характер.

«Вона не може поладнати із вчителями просто тому, що завжди відстоює свою думку, сперечається. Ну так, мабуть, часом надто гучна, може порушувати дисципліну, але це не причина занижувати бали. Приходить зі школи і каже, що у дівчат, які знають англійську гірше, – 12 балів, а у неї, незважаючи на те, що спілкується майже вільно, – 8 чи 9. Каже, занижують через поведінку, бо змушувала вчительку порівнювати знання при всіх, підвищила на неї голос. Надто впевнена у своїх знаннях і своїй правоті. Я вже і себе картаю, що виховала в ній таку рису – завжди сперечається, завжди відстоює своє. Але ж це характер, а не англійська! Зі мною вчителька на контакт не йде, пояснити доньці, чому вона має комусь поступатися, я не можу», – пояснює мама.

Конфлікт можна залагодити, але про такі речі необхідно говорити – з дитиною, вчителем, адміністрацією школи і навіть з іншими батьками «У моєї доньки в ліцеї була конфліктна ситуація з вчителькою. Чоловік звинувачував в основному в усьому доньку, я ж була на її боці. Підстав до претензій не було жодних, як сказала мені потім керівничка. На її думку, була чисто жіноча ревність (вчителька молода, з претензіями, донька теж собі в кашу не дасть наплювати). Варіантів було два – забрати в іншу групу або врегулювати конфлікт. У тривалих бесідах з донькою я з'ясувала, що вчительку дратує найбільше. Вияв власної точки зору, як не дивно», – пише на форумі мама natawa. Батьки чомусь бояться говорити про проблему вголос. Обговорюють у соцмережах, на каві чи на роботі, а ще – ховаються за нікнеймами на батьківських форумах і чекають змін, нічого для цього не зробивши.

Необхідно говорити

Іноді батьки впадають у крайнощі, намагаючись вирішити проблеми або скандалами, або хабарами. Освітяни та психологи передусім наголошують, що конфлікт можна залагодити, але про такі речі необ-

| НАШІ ДІТИ

хідно говорити – з дитиною, вчителем, адміністрацією школи і навіть з іншими батьками.

«Розумієте, саме поняття «погано ставиться» – дуже відносне, – пояснює Галина Ляльчук, директор Центру практичної психології і соціальної роботи департаменту освіти і науки Івано-Франківської міськради. – Так, це людські відносини, так завжди було. Але ставлення до дитини і справді не може впливати на оцінки. Так, є дуже активні діти – за концепцією Нової української школи їх ні в якому разі не назвуть проблемними, а старатимуться знайти підхід. Нова школа враховуватиме всі особливості характеру, потреби в активності, бо часом дитина просто не може висидіти цілий урок і проблема у цьому. Але не треба забувати про людський фактор», – наголошує експерт.

Освітянка радить у таких ситуаціях спілкуватися з власною дитиною, а потім – із вчителем. Каже, що більшість проблем можна обговорити і вирішити. Якщо раптом вчитель не хоче йти на контакт – можна звернутися до директора школи.

Галина Ляльчук каже, що можна звернутися і до психолога чи соціального педагога у школі. Він може поспілкуватися із дитиною та вчителем і стати таким собі третейським суддею, адже без упереджень розбереться, чому ж виник конфлікт.

Також самі батьки можуть стати безпосередніми учасниками навчального процесу. Якщо є сумніви у роботі вчителя, можна попросити його дозволу бути присутнім на уроці та поспостерігати за тим, як педагог спілкується із дітьми, яка атмосфера у класі. У новій школі дітям не має бути нудно, вона передбачає постійну зміну роду заняття, рух, веселощі, щоб дитина мала де витрачати енергію і не втомлювалась від монотонного читання.

У школі своя «кухня»

Заступник директора з виховної роботи школи-ліцею №23 Олександр Кочинаш за багато років роботи зрозумів, що стосунки між школярами та вчителями дуже складні.

Саме поняття «вчитель погано ставиться» – дуже відносне «Діти дорослішають, це нормальний процес. У зграї ти мусиш скалити зуби або й кусати, щоб інші МІСТО | 59

ЖИТТЯ

| НАШІ ДІТИ

знали, що ти можеш постояти за себе. Так само і тут – вони показують характер, і для них це важливо. Інша справа, що діти справді можуть «довести» вчителя, віддаю їм належне, але це не причина занижувати оцінки. Вчитель оцінює знання – і крапка», – каже Олександр. У такій ситуації, запевнив педагог, потрібно розбиратися. Для цього недостатньо одного телефонного дзвінка, потрібно приходити і розмовляти із дитиною, вчителями, соціальними педагогами, бо ж у школі – своя «кухня», яку варто розуміти, щоб знайти корінь проблеми.

Передусім варто питати у дитини, що стало причиною такої поведінки, можливо, вчитель її образив чи приділяв надто мало уваги. А може, дитина сама розпочала конфлікт, а учитель не знає, як себе повести. Тож, щоб розібратись у проблемі, батьки повинні спілкуватись і зі своєю дитиною, і з вчителями, а головне – бути неупередженими.

Діти справді можуть «довести» вчителя, але це не причина занижувати оцінки. Вчитель оцінює знання – і крапка Діти не завжди праві. Навіть якщо це ваша дитина, вона не може завжди бути права, як і жоден із нас. Тому, якщо чуєте, що вчитель поганий, краще поспілкуйтеся із ним особисто. Може, є речі, які ваше чадо випадково (чи не дуже випадково) замовчує. Освітяни з багаторічним стажем одностайні у тому, що дитина серед однолітків поводить себе зовсім не так, як удома.

Вчителі також живі люди. Спілкуючись, спробуйте зрозуміти педагога як людину. Так, вчитель не має права крикнути на дитину, не має права виховувати і ще багато на що не має права. Але у цієї людини також можуть бути проблеми, складний день. І якщо конфліктна ситуація виникла лише раз – можливо, справа лише у цьому. Поясніть дитині, що у кожного є складнощі, комплекси і почуття.

Не розпочинайте війни. Олександр Кочинаш розповідає, що часом діти вже помирилися із вчителем чи своїм однокласником, а батьки продовжують ворогувати. Школа – це реальне життя, але не треба так серйозно сприймати дитячі конфлікти, бо вони здебільшого швидкоплинні. Тому якщо вчитель чи інший учень помилялися і визнали це, не продовжуйте ворогувати, щоб не нашкодити дитині.

Знайдіть суддю. Якщо ваша дитина вважає, що знає матеріал краще, попросіть іншого вчителя з цього ж предмета перевірити знання учня. Бажано у письмовій формі, щоб уникнути можливих непорозумінь. Так ви зрозумієте, де криється проблема – у знаннях чи характері вашого сина або доньки. Також порадьтеся із соціальним педагогом, можливо, він зі сторони краще розбереться у ситуації. До директора. Звісно, якщо ситуація критична – краще звернутися до директора, щоб він втрутився. Але не варто одразу йти до нього, спершу потрібно почути всі сторони конфлікту і розібратися у ситуації. Діти повторюють. Зрадієте ви цьому чи ні, але діти не послухають ваших порад. Натомість 60 | МІСТО

вони поводитимуть себе так, як поводитеся ви. Тому покажіть синові чи доньці приклад спокійної, впевненої у собі людини, яка здатна вирішити проблему. Поясніть дитині, що постійно сперечатися з вчителями немає сенсу, а протест можна виразити інакше. Знаходьте час. Часом у батьків і зовсім немає часу, щоб допомогти дитині. Але попри його катастрофічну нестачу саме на проблеми малечі його слід знайти. «Я поцікавився у дітей у восьмому класі, скільки часу батьки приділяють їм на день. Півгодини на добу! Тобто вчитель більше часу проводить з дитиною, ніж мама чи тато. Батьки не знають їхнього життя, смаків у музиці, товаришів і кумирів. Дитині завжди потрібен час на розмову, допомогу, виховання», – наголошує Олександр Кочинаш. Школяр має право на те, щоб бути собою, щоб сперечатися і відстоювати свою правоту. У цьому процесі самоствердження і самовираження дитини, звичайно ж, не оминути конфліктних ситуацій. Щоб вони були менш болісними, щоб образи, амбіції чи несправедливі рішення не завадили розпізнати у кожній дитині «надію школи», потрібно докладати чималих зусиль і батькам, і педагогам.

ІІ Міжнародний фестиваль Генеральний спонсор

+995 574572332 viber +380969119397 +380972531520 viber wonderfest2018@gmail.com /wonder fest georgia

МІСТО | 61

Бери вище:

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу За матеріалами прес-служба ІФНТУНГ

«МІСТО» продовжує розповідати про заклади вищої освіти Прикарпаття. Цього разу — про Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, переваги якого — в його унікальності. Університет здійснює підготовку фахівців для нафтогазового комплексу та суміжних галузей не тільки України, а й інших держав, виконує науководослідні та дослідно-конструкторські роботи для підприємств і установ різних галузей економіки нашої держави. Абітурієнти охоче обирають цей ЗВО, адже тут можна одночасно й вчитися, й працювати, а також – отримати два дипломи (державного та європейського зразків). В ІФНТУНГ створені всі умови для забезпечення високої якості підготовки майбутніх фахівців та всебічного розвитку студентів. Університет має сучасну матеріальнотехнічну базу: високотехнологічні лабораторії «нових поколінь»; 12 навчально-лабораторних корпусів; 8 гуртожитків; базу відпочинку; бази практик; спорткомплекс, який відповідає нормативам олімпійських спортивних споруд. Завдяки організації навчального процесу відповідно до замовлень роботодавців близько 70% студентів отримують роботу. Так, цьогоріч ІФНТУНГ визнано одним із лідерів в Україні щодо працевлаштування випускників. мунікацій «Phoenix-Contact»; Smart-технологій, а також працює «IT-Академія» тощо. Це створює умови для підготовки висококваліфікованого фахівця, який вміє працювати з новітнім обладнанням. Для того, щоб студентам було легко та приємно жити і вчитися, університет дбає про гідні умови в гуртожитках. ІФНТУНГ має на балансі 8 гуртожитків, де мешкають студенти з усіх восьми інститутів. Всі гуртожитки забезпечені необхідними умовами для проживання, занять та відпочинку.

В університеті надають студентам можливість реалізувати свій творчий потенціал, сприяють самовдосконаленню та самореалізації. В ІФНТУНГ студенти можуть активно займатися спортом та художньою самодіяльністю.

Все найкраще — для майбутніх фахівців!

В ІФНТУНГ створені всі необхідні умови для якісного навчання, творчого зростання, дозвілля та проживання студентів.

ЗВО має сучасну матеріально-технічну базу, яка вдосконалюється з кожним роком. За сприяння вітчизняних та іноземних галузевих компаній в університеті відкрито низку високотехнологічних лабораторій «нових поколінь»: апаратно-програмних засобів «SIEMENS»; тампонажних розчинів; автоматизованих систем керування та промислових телеко62 | МІСТО

Так, на базі ІФНТУНГ працює другий в Україні за масштабами та єдиний в області спорткомплекс, який відповідає нормативам олімпійських спортивних споруд. Він включає: легкоатлетичний стадіон; 5 спортивних залів, які відповідають вимогам проведення всеукраїнських змагань; легкоатлетичний манеж; тренажерний зал; зал для настільного тенісу, де проводяться змагання міжнародного рівня, а також зал, пристосований для спортсменів з проблемами опорно-рухового апарату; футбольне поле; 4 спортивних майданчики; сауну, масажний кабінет і кабінет лікарського контролю. Завдяки сонячним колекторам 25-метровий басейн працює протягом усього року, для студентів – безкоштовно. Тут функціонують 14 спортивних секцій: футбол, волейбол, плавання, настільний теніс, гандбол, важка та легка атлетика, бокс, шахи, спортивна та ритмічна гімнастика, всі види боротьби.

вих навчальних підрозділів з підготовки військових фахівців – офіцерського корпусу. Щороку на кафедрі складають присягу близько півтисячі курсантів з усіх ЗВО Івано-Франківська.

В університеті навчається близько 10 тисяч студентів, серед яких 500 іноземців із 42 країн світу. Університет готує бакалаврів з 35 спеціальностей, а магістрів – із 43. Випускники ІФНТУНГ отримують дипломи державного зразка, а кращі студенти проходять магістерський курс у Краківській гірничо-металургійній академії ім. С. Сташиця та беруть участь в семестрових обмінах для бакалаврів у Поморській Академії в м. Слупськ. За результатами навчання отримують польський диплом, який визнається в країнах Європейського Союзу. На сьогодні в програмі подвійних дипломів задіяні студенти 15 спеціальностей. Окрім того, щороку є можливість стажуватися в Польщі, Німеччині, Туреччині, Румунії, Австрії, Норвегії, Чехії, Греції, Македонії, Індії, Канаді.

І вчитись, і працювати

ІФНТУНГ – один із перших ЗВО в Україні, де запровадили дуальну форму навчання. Так, студенти старших курсів мають можливість навчатися на денній формі, отримувати стипендію й одночасно працювати відповідно до укладеного договору.

Університет співпрацює з майже двома сотнями галузевих підприємств, установ та організацій, які є потенційними роботодавцями. До ІФНТУНГ постійно звертаються керівники фірм різних галузей у пошуку фахівців. В університеті часто практикують зустрічі з роботодавцями, регулярно проводять бізнес-дні, кар'єрні заходи для випускників. Показово, що цьогоріч ІФНТУНГ визнано одним із лідерів в Україні щодо працевлаштування випускників. Майже сімдесят відсотків випускників отримують роботу завдяки роботі профорієтаційних підрозділів університету.

Відповідно до вимог ринку ІФНТУНГ — складова міжнародної нафтогазової освіти

Висока якість навчання, європейський підхід до наукової діяльності – це пропонують в ІФНТУНГ – визнаному центрі вищої нафтогазової освіти і науки. На сьогодні до складу університету входять 8 науково-дослідних інститутів; 3 коледжі й фізико-технічний ліцей; кафедра військової підготовки, яку справедливо називають кузнею офіцерських кадрів, адже вона визнана одним із кращих військо-

В університеті постійно удосконалюють організацію навчального процесу відповідно до замовлень роботодавців і вимог ринку. Цьогоріч в ІФНТУНГ відкриють нові спеціальності: «Галузеве машинобудування»; «Прикладна фізика та наноматеріали»; «Теплоенергетика». Також планують розпочати підготовку фахівців за спеціальністю «Кібербезпека». Окрім того, в ЗВО стартують нові освітні програми: «Проектний менеджмент», «Регіональне управління», «Енергетичний менеджмент та інжиніринг», «Фізика новітніх джерел енергії» та інші. Такі спеціальності й освітні програми продиктовані вимогами ринку, адже в деяких галузях взагалі немає потрібних фахівців, як-от теплогазопостачання й вентиляція. МІСТО | 63

ЖИТТЯ

| ЕКОЛОГІЯ

Село у вогні Наталя Сербин

Поки в країні цілі команди суспільно активних громадян працюють над розвитком економіки, борються з корупцією, займаються реформуванням освіти та медицини, в українських селах спалахнула екологічна проблема – горять поля. Трагедія в тому, що підпали виникають не через природні катаклізми чи необережність, а від рук самих селян, яких уже традиційно називають паліями.

64 | МІСТО

ЖИТТЯ

ам, де колись колосилася пшениця, шелестіла кукурудза, жовтіли соняшники, нині чорнота та запах диму. Ще недавно ми їздили в села, обробляли кожен клаптик землі, а нині поля пустують, ніхто їх не впорядковує, трави не косить, худоби не випасає. Приходить весна – і все тліє, вогонь забирає те, що на землі, і життя тих, для кого вона є домівкою.

Суттєві збитки

Як подолати проблеми, думають небайдужі. Влада закликає людей не палити сміття і сухої трави, правоохоронці намагаються зафіксувати факти підпалів і знайти винних, церква веде широку просвітницьку роботу. Однак ні налякати, ні покарати, а тим більше навернути людей неможливо. За інформацією Державної служби України з надзвичайних ситуацій, понад 6,5 тисяч пожеж у природних екосистемах та на відкритих територіях виникло в Україні з початку 2019 року. У середньому по 260 пожеж сухостою, чагарників та сміття ліквідовували рятувальники ДСНС щодня з 1 по 15 березня.

Причина такої ситуації залишається незмінною – людський фактор. Саме люди найчастіше провокують пожежі, спалюючи сміття на відкритих територіях чи навіть у себе на подвір'ях.

На Прикарпатті від початку року, за офіційною інформацією ДСНС України в Івано-Франківській області, пожежно-рятувальні підрозділи ліквідували 1079 пожеж. Найбільша кількість пожеж трапилася на території Івано-Франківської міської ради – 173. Але це не просто статистика, а колосальні збитки – і не тільки екологічні, а й фінансові.

| ЕКОЛОГІЯ

Ще недавно ми їздили в села, обробляли кожен клаптик землі, а нині поля пустують, ніхто їх не впорядковує, трави не косить, худоби не випасає Щоб забезпечити гасіння і протистояти поширенню вогню, на один тільки виїзд пожежники витрачають 26 000 грн. Тобто, якщо звести дані, то від початку року тільки по Івано-Франківській області було витрачено на гасіння трави 28 054 тис. грн (26 тис. грн×1079). В м. Івано-Франківську – 4498 тис. грн (173×26 тис. грн). За ці кошти можна було б відремонтувати двір, посадити сотні дерев, профінансувати соціальні потреби людей, але натомість вони пішли з димом.

Найважче покарати

Ключовою проблемою підпалів є те, що правоохоронці не можуть зафіксувати злочин та знайти паліїв. Пожежники разом із патрульними, а часто і журналістами реагують на виклики, приїжджають і гасять вогонь, а ті, котрі підпалюють, спостерігають збоку. І в цьому абсурдність ситуації.

Держава несе великі збитки, фінансові та екологічні, а люди часто навіть не усвідомлюють, якої шкоди завдають природі, власній державі і своєму здоров’ю. Більшість підпалів трапляються в селах, де усі знаються між собою, тому дізнатися, хто підпалив, цілком можливо, але люди воліють промовчати. Аргумент незмінний: «Поліція приїхала, зафіксувала злочин, а завтра злочинця відпустила, а нам разом МІСТО | 65

ЖИТТЯ

| ЕКОЛОГІЯ

у цьому селі жити». Така кругова порука.

Інша складова проблеми – хоч законодавством передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність, штрафи доволі низькі. Так, згідно зі статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено штраф від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340-1360 грн. Стаття 245 Кримінального кодексу передбачає штраф від 5100 до 8500 грн або обмеження волі на строк від двох до п’яти років, але це в дуже складних випадках, коли підпали спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки. Але кого карати, коли неможливо знайти винних?

Християни на півставки

Страждає від паліїв і природа, екологічних збитків ніхто не підраховує, але вони є. І тут логічне запитання: чому люди такі жорстокі, адже вогонь забирає життя комах, тварин, птахів. Очевидною проблемою є також і аморальність людей.

Однією з перших інституцій, яка в Україні почала активно боротися з підпалами, була церква. Понад десять років УГКЦ через Бюро екології веде просвітницьку роботу серед населення, апелюючи до свідомості людей і акцентуючи на тому, що підпали є несумісними з вірою в Бога. Через священиків церква намагається пояснити парафіянам, якої шкоди вони завдають природі і власному здоров’ю. Отець Володимир

Містерман, заступник адміністратора патріаршої курії УГКЦ, представник Екобюро, розповідає: щонеділі на проповідях в одному з приміських сіл, де він служив, порушував проблему підпалів, а в кінці місяця йому хотілося плакати. Спочатку, каже, попереджав, а потім таки викликав поліцію, бо не міг знайти аргументів, аби переконати селян у тому, що вони чинять гріх.

«Проблемою підпалів є й те, що люди так безстрашно діють. Це симптом того, що віра в Бога є дуже хворобливою, – акцентує отець. – Таким християнам я кажу: «Ви християни – хрещені – ходите до церкви, під час посту на Хресну дорогу, б’єте поклони, але ви є християни на півставки». І це є хвороба християнської віри. Ба більше, церква назвала це дуже чітко і недвозначно, що гріхи проти природи є рівнозначними найбільшим гріхам, на рівні з людиновбивством».

Люди проти людей

Люди по-різному аргументують те, чому вони палять сухостій, сміття, листя чи траву, але здебільшого ці виправдання абсурдні і за ними – безвідповідальність за свої вчинки.

Зокрема, журналістка «МІСТА» була свідком того, як у селі Вовчинець жінка на подвір’ї підпалила купу листя. «Я стара і немає кому виносити, тому палю», – пояснила вона свої дії. А ще на виправдання зазначила, що дим йде не на людей, а в сторону лісу... На іншому подвір’ї теж зустрічаємо поважного ґазду. Тут все

чисто, вимощена бруківка. Він відпалив купу сміття з саду, горить, а він підкидає у вогонь пляшки і все, що прибрав. Поряд стоять його донька з онуками, дивляться на багаття. На зауваження, що це шкідливо, відповідає: «Робив і буду так робити». На аргумент: «Ви ж травите своїх онуків» – мовчить.

10 років УГКЦ веде просвітницьку роботу серед населення, апелюючи до свідомості людей і акцентуючи на тому, що підпали є несумісними з вірою в Бога Загалом підпали – це практика у пострадянських країнах. Таке варварське ставлення до природи свідчить про дуже низьку екокультуру. Люди самі себе труять, хоч про негативні і незворотні наслідки підпалів медики говорять давно.

Нагадаємо, що в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун неодноразово публічно закликала людей не спалювати трави і сміття, бо через це руйнується не тільки екосистема, але й разом із димом у повітря потрапляють отруйні речовини – окиси азоту, чадний газ, важкі метали і канцерогенні сполуки; викиди в повітря парникових газів шкодять клімату. Медики попереджають про можливість захворювання дихальних шляхів, алергічні реакції чи навіть більш серйозні хвороби. Аргументів, чому не можна підпалювати поля та спалювати сміття, дуже багато, але людей це не зупиняє. Тільки одиниці усвідомлюють проблему, більшість сприймає це як пусті слова та суху статистику…

У такому разі потрібно розуміти, що природа має право захищатися, якщо людина себе так жорстоко поводить з навколишнім середовищем, не варто нарікати на нестабільність екосистеми: зміну клімату, урагани, спеку, затяжні дощі. Наразі видається, що людей зупинити можуть тільки великі штрафи. Бо наслідки – незворотні, а до відповідальності легше привчити, караючи гривнею.

66 | МІСТО

вул. Чорновола, 7, офіс 106, тел.: (0342) 55 95 11, (067) 443 87 28

МІСТО | 67

Що треба знати, аби не зруйнувати шлюб Наталя Мостова

Психологи й ведучі проекту «Одруження наосліп» на «1+1» Олена Любченко і Єгор Тополов розповідають читачам журналу «МІСТО» про топ-5 помилок у стосунках, які здатні зруйнувати навіть найщасливіше подружжя.

68 | МІСТО

тебе цих стосунків і цієї людини. Адже у побуті й робочих буднях так легко загасити іскорку, що об’єднує вас як чоловіка і дружину.

3. Відсутність турботи про стосунки

Як зазначає Олена Любченко, стосунки й почуття одне до одного не можуть бути однаковими в перші місяці знайомства і на десятому році спільного життя. Це здається очевидним, але багато пар, проживши три/п’ять/сім років, приходять до психолога і скаржаться, що «ті бурхливі почуття зникли». Звичайно, зникли. Перші тижні й місяці закоханості нейрологи і психологи часто порівнюють зі станом легкого божевілля. Фізіологічна пристрасть минає досить швидко – залежно від хімічних процесів у вашому організмі. А ось любов може тільки міцніти з роками, так само, як і сексуальні стосунки, які не повинні перетворюватися на рутину й подружній обов'язок. Тому потрібно розмовляти з обранцем на бентежливі для обох теми і проявляти взаємний щирий інтерес. Важливо вкладати у стосунки: говорити, дбати, цінувати, дякувати, а також змінюватися самому і підтримувати зміни в партнері. Тоді й почуття будуть свіжими, а стосунки – глибокими.

4. Безперервна критика партнера

1. Зависокі й суб’єктивні очікування від партнера

Людина вступає у стосунки підсвідомо чи свідомо, беручи з собою певний набір власних уявлень про «правильні» вчинки. Вона очікує, що партнер «за замовчуванням» (типу: «Це ж і так зрозуміло!») розділяє більшість із цих уявлень та обов’язково буде дотримуватися їх у подружньому житті. Тобто її очікування від коханої людини заздалегідь нереальні.

«Будь-які наші суб’єктивні установки не йдуть як універсальні «заводські налаштування» для всіх людей, – пояснює Олег Тополов. – Тому в подружніх стосунках так часто виникають розчарування, образи, бажання помститися й різноманітні прояви агресії».

2. Ідеалізоване сприйняття шлюбу

Ідеалізоване сприйняття шлюбу як такого: справжній шлюб – це там, де не доведеться працювати над стосунками. Багато людей, закохавшись, думають: «От ми зійшлися, як дві половинки, зараз одружимось, і все у нас буде мирно та злагоджено, доки смерть не розлучить нас». При цьому шлюб – наша найважливіша, найголовніша відповідальність і невпинний процес роботи над собою та стосунками. Так, удома кожен може бути таким, яким він є насправді. Але під «насправді» слід проявляти свій найкращий бік і завжди пам’ятати про цінність для

У щасливих стосунках партнери пробуджують одне в одному найкраще, допомагають розвиватися. Це доведено наукою! Просто для інтересу порахуйте, скільки разів за день ви критикували партнера, а скільки – захоплювалися? А він вами? Проста статистика розповість, куди рухається ваша пара: до щастя чи байдужості й розвалу?

Уміння захоплюватися партнером і бачити його найкращі риси важливо зберігати не тільки під час ейфорії перших місяців знайомства, а й протягом усього життя. А якщо ваші комплекси, амбіції, дитячі потреби, бажання бути крутішим або відстояти свою правоту беруть гору, запитайте себе: «Я хочу бути щасливим чи мати рацію?» Деяким допомагає.

5. Вирішення всіх конфліктів та важливих питань з допомогою жартів Здорова пара – це багато сміху, гумору і вміння перетворити страшну драму на веселий анекдот. «Але тут хочу вас попередити, – застерігає Олена Любченко. – Дуже класно, коли життя пари – це нескінченні жарти і сміх. Однак якщо життя пари – це тільки жарти і сміх, отже, у стосунках щось не гаразд». За допомогою «висміювання» один чи обидва партнери можуть втікати від визнання і вирішення серйозних проблем. Сміх, іронія і сарказм можуть бути вираженням прихованої агресії щодо партнера. Висміювання слів іншого може бути ознакою несерйозного ставлення до партнера, ігнорування того, що для іншого значуще й важливе. А це ні до чого доброго не приводить.

Пам’ятайте, сміх – не панацея. Він може допомогти сприйняти ситуацію легше, але не вирішує проблеми. МІСТО | 69

НОВІ ГРАНДІОЗНІ ПРОЕКТИ

ВІКНА

ФАСАД

ДВЕРІ

ПЕРИЛА

СХОДИ

алюмінієві вікна, 2-камерні енергозберігаючі склопакети

вентильовані фасади, утеплення мінватою 10 см

броньовані вогнетривкі двері українського виробництва

перила з нержавіючої сталі

гранітні сходи

ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 70 | МІСТО

Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.mgroup.world

«ПРЕСТИЖ ТАУН» в межах вулиць Вовчинецька та Хмельницького Ліцензія № 201303796 від 19.05.2017

ЄВРОПЕЙСЬКА ЯКІСТЬ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ!

(0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08

МІСТО | 71

ЗДОРОВ’Я

| ПІСЛЯ СМЕРТІ

Померти і повернутися Наталя Мостова

Смерть – це кінець чи лише двері в інший світ? Люди, які пережили клінічну смерть, розповідають дивовижні історії про різні видіння, а в декого потім навіть з’являлись якісь нові таланти. Вчені пояснюють явища передсмертного стану галюцинаціями, викликаними нестачею кисню в мозку або викидом гормонів стресу. А священики переконані: після смерті життя не закінчується, а просто перемінюється.

72 | МІСТО

ЗДОРОВ’Я

| ПІСЛЯ СМЕРТІ

Більше не було страху смерті

88-літній іванофранківець Іван Дубицький пережив клінічну смерть у геть ранньому віці. Йому тоді було п’ять років, і хлопчик захворів на скарлатину. У ті часи ця недуга не лікувалася. «У мене була висока температура. Поруч сиділа мама. Фактично я вже помирав, – пригадує чоловік. – І враз мені стало дуже добре. Я побачив згори і себе на ліжку, і маму. Вона вже почала плакати. Я повільно підіймався ввись, не до стелі, а значно вище. Картинка ставала щоразу меншою. Відчуття були прекрасні: легкість, радість… А ось власного тіла взагалі не відчував. Лише потужне душевне піднесення». Видіння тривало недовго, десь кілька хвилин. Коли хлопчик прийшов до тями, рідні вже оплакували малого. Думали, що помер. Дивним чином у нього зникли болі, нормалізувалася температура тіла. Іван Дубицький швидко пішов на поправку. Вражений батько терміново викликав додому аж трьох місцевих авторитетних лікарів: українця, поляка і єврея. Медики довго дискутували і сперечалися між собою, особливо поляк з українцем. Татові навіть довелося заспокоювати їх. А ось єврей увесь час усміхався, а потім підійшов до дитини, погладив по голові і сказав: «Хлопаку, будеш жити!» «Я більш ніж упевнений, що тоді отримав імпульс енергії з висот, – пояснює свій досвід Іван Дубицький. – Тому й одужав».

Після чудесного пережиття в чоловіка розвинулася феноменальна пам’ять. Тільки прослухавши лекцію в університеті, пан Іван уже знав весь матеріал, він не звик нічого заучувати. Свою історію іванофранківець ніколи не приховував і протягом років встиг поділитися нею з багатьма людьми: «Я лише хочу донести, що людське життя не завершується тілесною смертю».

Видіння тривало недовго, десь кілька хвилин. Коли хлопчик прийшов до тями, рідні вже оплакували малого. Думали, що помер 31-літня іванофранківка Ірина Купка півтора року тому випала з вікна десятого поверху і вижила. Відтоді бореться за життя – у неї поламаний хребет, постійно треба ліками глушити нестерпний біль від защемлення нервів, так званий синдром кінського хвоста. Жінка стверджує, що після приземлення пережила клінічну смерть і згори бачила власне тіло. Іра також споглядала, як люди юрмилися навколо, як збирали її кросівки, а хтось ще закричав: «Ану обережно з тапчаном! Не бачиш – у неї нога обірвана!..» Коли розплющила очі, побачила лікаря й встигла сказати лиш: «Рятуйте мене!» – і відключилася.

Відтоді в жінки дуже загострилися інтуїтивні відчуття, вона каже, що одразу чує енергетику людини, навіть розмовляючи по телефону. Особливо важко реагує на негативне біополе. У такі моменти Іра відчуває клубок у ділянці сонячного сплетіння.

3-річна іванофранківка Катерина Лесюк (ім’я змінено) ще з народження почала боротися за життя. Пологи були дуже важкі. Дівчинка народилася «в сорочці» – плодовий міхур так і не розірвався. Коли крихітку звільнили звідтіля, виявилося, що пуповина тричі обвила її шийку. Далі малечу аж місяць протримали в лікарні через жовтяницю. З дитинства Катерина мала проблеми з хребтом, потім кістки стали дуже крихкі – почалися перелом за переломом. Згодом у неї діагностували туберкульоз кісток. Довго лікувалася, рік нерухомо пролежала в гіпсі. Однак головне пережиття чекало її попереду.

Тоді жінка чимось отруїлася. Цілодобова блювота і діарея геть виснажили її. Таке мордування тривало вже понад тиждень. Жодні таблетки не допомагали. Катерина навідріз відмовлялася їхати до лікарні, думала, що ось-ось все налагодиться. Посеред ночі вона прокинулася і відчула, що тіло цілковито паралізоване. «Я чула, як хропе чоловік, як сопе дитина… – каже Катерина. – І раптом мене затягнуло в якусь трубу. Дуже глушив неймовірний гул, змішаний зі свистом». Потім жінка побачила, що опинилася в круглій кімнаті. Вона лежала на столі, а вгорі світила велетенська лампа. Навколо – сірі істоти з величезними очима, вони начебто робили їй операцію на животі. Катерина каже, що було зовсім не страшно. Потім вона раптом перенеслася в якесь дуже світле і благодатне місце. Там будівлі виблискували перламутром. Усі тамтешні люди світилися зсередини, особливо їхні обличчя. Спершу жінка не могла пересуватися, а потім навчилася: з ділянки сонячного сплетіння канатом викидала пучок енергій у тому напрямку, де хотіла опинитися. Там усі так рухалися, а спілкувалися телепатично. «Мені було дуже добре з тими людьми, – пригадує Катерина. – Переповнювало відчуття загальної любові і благодаті». Раптом усе обірвалося… Знову труба… Гул… Катерина розплющила очі, побачила лице свого чоловіка. «Прокидайся! Прокидайся!» – він з останніх сил відкачував дружину, бо ж її серцебиття зникло аж на кілька хвилин. Уже вранці жінка була цілковито здорова. А ще у неї більше не було страху смерті.

Галюцинації?

Наука пояснює клінічну смерть як своєрідний перехідний стан між життям і смертю. Починається вона з моменту припинення діяльності центральМІСТО | 73

ЗДОРОВ’Я

| ПІСЛЯ СМЕРТІ

ної нервової системи, кровообігу і дихання і триває невеликий проміжок часу, поки не стануться незворотні зміни в головному мозку. Тобто, оскільки до головного мозку не надходить достатня кількість кисню, він не може повноцінно функціонувати. Проте клітинний обмін речовин певний час ще триває. Поступово через брак кисню мозок виснажується і його нервові тканини починають відмирати. З цього моменту починається смерть біологічна.

Основні ознаки клінічної смерті: відсутність дихання і пульсації на сонній та стегновій артеріях.

Володимир Вовчук, завідувач відділення анестезіології й інтенсивної терапії ЦМКЛ, каже, що, як правило, середній часовий інтервал клінічної смерті складає п’ять хвилин. Нерідко після клінічної смерті люди живуть у вегетативному стані, це так звана соціальна смерть. Багато залежить від вчасності й успішності реанімаційних заходів, також мають значення вихідний стан організму і те, чим зумовлена клінічна смерть. Цікаво, що роль відіграє і температура. Скажімо, при утопленні в крижаній воді інтервал клінічної смерті може досягати навіть 40 хвилин. «Найчастіша причина клінічної смерті, – продовжує медик, – з якою стикаються лікарі, – це інфаркт міокарда».

Близько 10% людей, які пережили клінічну смерть, розповідають надзвичайні історії. Вчені пояснюють це тим, що після смерті частина мозку, яка відповідає за уяву, працює ще 30 секунд, породжуючи за цей час цілі світи в нашій голові. Пацієнти ж стверджують, що це не що інше, як доказ життя після смерті. Деякі вчені пояснюють явища передсмертного стану галюцинаціями, викликаними нестачею кисню в мозку або викидом гормонів стресу. Втім, пояснити ідентичність цих видінь у різних людей досі ніхто не може.

терпретувати ці переживання, цілком залежало від їхнього досвіду життя і вірувань.

Поки що команда вчених не встановила, від чого залежить здатність пацієнтів запам’ятати свої відчуття в момент смерті. Пояснень бракує і тому, чому одні люди відчувають страшні сценарії, а інші розповідають про ейфорію. Парніа також зазначає, що, очевидно, спогади клінічної смерті мають більше людей, ніж свідчить статистика. Більшість втрачає їх через великий набряк мозку, спричинений зупинкою серця або сильними седативними препаратами, які їм вводять у реанімації.

Навіть якщо люди не можуть згадати свої думки та почуття під час смерті, цей досвід, безперечно, впливатиме на них на підсвідомому рівні. Вчений припускає, що це пояснює дуже протилежну реакцію пацієнтів, які повернулися до життя після зупинки серця. Деякі взагалі більше не бояться смерті і починають ставитися до життя більш альтруїстично, в інших розвивається посттравматичний стресовий розлад. За словами священика Романа Терлецького, те, що людина повертається до життя після клінічної смерті, точно не є воскресінням. Отже, це такий досвід, коли людина має можливість відчути і свій духовний бік, побачити, що має не лише тіло, але й душу.

Найчастіша причина клінічної смерті, з якою стикаються лікарі, – це інфаркт міокарда Як йдеться на сайті ВВС, Сем Парніа, лікар-реаніматолог та директор досліджень в галузі реаніматології у Медичній школі Університету Стоні Брук в Нью-Йорку, разом зі своїми колегами з 17 медичних установ США та Великої Британії вирішили покінчити з припущеннями про те, що люди відчувають або не відчувають на смертному ложі. Дослідники вважають, що зібрати об’єктивні наукові дані про потенційно останні моменти життя цілком можливо. Протягом чотирьох років вони проаналізували понад 2000 пацієнтів, які пережили зупинку серця, тобто офіційну клінічну смерть. З цієї групи пацієнтів лікарі змогли повернути до життя 16%. Лікар Парніа та його колеги взяли інтерв’ю у третини цих пацієнтів – 101 людини.

Майже 50% учасників дослідження могли щось згадати. Їхні розповіді нагадували радше сновидіння або галюцинації, які науковці розподілили на сім основних сценаріїв. Ці сім сценаріїв включають: страх; образи тварин або рослин; яскраве світло; насильство і переслідування; дежавю, або відчуття «вже баченого»; обличчя членів родини; спогади про події після зупинки серця. Хоча «безумовно, люди щось відчували під час смерті», говорить професор Парніа, те, як вони ін74 | МІСТО

Священик Іван Рибарук пояснює, що людина троїчна: дух, душа і тіло. Під час клінічної смерті вона перебуває в стані душі, але не духу – інакше більше би не повернулася до життя. Те, що людина бачить там, не є галюцинаціями. Це просто інший внутрішній глибинний вимір. Клінічна смерть – це стан, коли тіло вже перестає заважати, адже воно нас заблоковує, начебто заганяє в комірчину. Те, що саме людина бачить, залежить від рівня свідомості її розуму і чистоти почуттів. «Не дивно, що після такого досвіду в багатьох людей розкриваються якісь таланти, здібності, – продовжує Іван Рибарук. – Звільнення з грубої тілесної оболонки відкриває дуже тонкі душевні плани: почуття, інтелект, мислення, інтуїцію… Є духовні способи такого відкриття: через молитву, піст, стри-

ЗДОРОВ’Я

маність, словом, шляхом аскез. А є спонтанні способи, наприклад, внаслідок клінічної смерті».

«Найважливіше, що треба зрозуміти, – додає Роман Терлецький, – життя існує і після смерті. Воно не закінчується, а просто перемінюється, переходить в інший вимір».

Побувати в пеклі

На сайті «Рівне Вечірнє» розповідають історію 61-річного рівнянина Віктора Лагодюка. Тривалий час він працював вчителем інформатики в школі. Раніше особливих проблем зі здоров’ям чоловік не відчував, доки не переніс інсульт. Столичні медики, яких запросили прооперувати чоловіка, після огляду пацієнта тільки розвели руками – мовляв, дуже складний випадок. Тому вирішили не ризикувати. Рідні звернулися за допомогою до місцевих фахівців.

Перебуваючи на операційному столі, чоловік двічі побував у стані клінічної смерті, потім кілька днів пролежав у комі… Та, на щастя, все благополучно скінчилося. Фахівці зі столиці після останнього огляду пацієнта знову тільки розвели руками і додали: «Те, що

зробили місцеві лікарі, – це вищий пілотаж». Нині здоров’я пана Лагодюка відновлюється, хоча після інсульту у нього відняло лівий бік тіла. Але він знову поволі починає ходити. Та найголовніше, стверджує чоловік, похитнулися його атеїстичні переконання.

Клінічна смерть – це стан, коли тіло вже перестає заважати, адже воно нас заблоковує, начебто заганяє в комірчину «Так вже склалося, що більшість людей мого віку виховувалися на атеїстичних переконаннях, – розповідає Віктор Лагодюк. – Не був винятком і я. Про Бога, рай і пекло я чув чимало, але особливого значення цьому не надавав. Після клінічної смерті моє ставлення до релігії змінилося. Одразу вас розчарую: ніякого тунелю зі світлом у кінці я не бачив. Все ж таки певне видіння у мене було. Я думаю, що то було пекло».

| ПІСЛЯ СМЕРТІ

Перебуваючи у стані клінічної смерті, чоловік побачив височенний вулкан з кратером. Цей кратер був накритий кришкою, а зверху на ній вирувало життя. Спочатку всю цю картинку він бачив збоку, немов по телевізору, а згодом став її безпосереднім учасником. «Я опинився на цій кришці, – продовжує розповідь вчитель. – І бачу, як частина людей, які поруч зі мною, починають падати у кратер вулкану. Через якусь мить настала і моя черга. Я відчуваю, як падаю туди, але в якийсь момент мене щось втримало у підвішеному стані. Неначе на мотузках. Втім, вони не були матеріальними. Це були молитви людей за мене». Згодом, коли чоловік прийшов до тями, дружина розповіла, що, коли він був на операційному столі, за нього молилося дуже багато людей. Окрім рідних та знайомих, молитви за його здоров’я читали у кількох церквах одночасно. Після почутого чоловік повірив у Бога. Вивчив кілька молитов, які тепер тричі на день читає. Він упевнений, що людське життя в руках Господа Бога і тільки від Нього залежить, кому скільки відміряно прожити і коли призначено померти.

МІСТО | 75

ЗДОРОВ’Я

| ДИСКУСІЯ

Щеплення: довіряти чи перевіряти? Наталя Сербин

Протягом останніх років українців атакують інфекційні хвороби. Нових важких захворювань немає, але старі традиційні інфекції набрали швидкого поширення. Найбільше від цих недуг потерпають діти. Найефективнішим механізмом у боротьбі з інфекційними хворобами є імунізація – людина набуває імунітет шляхом введення вакцини.

76 | МІСТО

ЗДОРОВ’Я

араз в Україні активно працює «Центр громадського здоров'я» – заклад охорони здоров’я, що відповідає за збереження і зміцнення здоров’я населення, в тому числі одним із напрямків роботи установи є профілактика інфекційних захворювань. Інформація про те, від чого потрібно вакцинуватися, коли і якими вакцинами, доступна на сайті або у відповідних інформаційних статтях Міністерства охорони здоров'я.

До інфекційних захворювань, яким можна запобігти щепленнями, відносять: кашлюк, дифтерію, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, краснуху, гепатит В, гемофільну, пневмококову, менінгококову, ротавірусну, папіломавірусну інфекцію, вітряну віспу, гепатит А та інші. З великого переліку захворювань однією з найбільш поширених хвороб в Україні є кір. Так, з початку року (з 28 грудня 2018 р. до 4 квітня 2019 р.) на кір захворіло 37 328 людей – 17 016 дорослих і 20 312 дітей. Від ускладнень кору в Україні померло 14 людей.

Зважаючи на такі показники, батьки, звичайно, переживають за своїх дітей і, як рекомендує МОЗ, зокрема і в.о. міністра Уляна Супрун, вакцинують їх. До того ж щеплення проводити слід не тільки від кору: протягом року дитина має отримати низку вакцин – відповідно до календаря профілактичних щеплень.

| ДИСКУСІЯ

З початку року в Україні на кір захворіло 37 328 людей – 17 016 дорослих і 20 312 дітей. Від ускладнень кору в Україні померло 14 людей

МІСТО | 77

ЗДОРОВ’Я

| ДИСКУСІЯ

Вакцинація дітей. Статистика

Передусім, аби зорієнтуватися в проблематиці, беремо на розгляд офіційні показники, надані у відповідь на наш запит до Івано-Франківського управління охорони здоров'я. Отже, у 2018 році в Івано-Франківську провакциновано 22 633 дитини, 39 дітей не провакциновано через відмову батьків. З початку року захворіло на інфекційні захворювання 219 дітей, з них провакцинованих – 151 дитина.

Кількість дітей, провакцинованих в 2018 році

Кількість не провакцинованих (відмовилися батьки) в 2018 році

Кількість дітей, які захворіли від початку 2019 року на інфекційні захворювання

Кількість дітей, які захворіли від початку 2019 року і були провакциновані

39

219

151

22 633

Можна припустити, що вакцинація не є гарантією того, що дитина не захворіє на інфекційне захворювання, бо значна частина дітей, які хворіли, була провакцинована. Та слід врахувати, що в Україні останні роки на вакцинацію мало звертали увагу і тільки коли зросла кількість хворих, розпочалися дискусії, варто чи ні робити щеплення, якщо так, то якими вакцинами і які будуть наслідки.

Батьки дискутують

Не всі батьки погоджуються вакцинувати своє чадо. Найбільш гострі суперечки стосовно таких питань: ◆ Чи вакцина вбереже дитину від інфекції?

◆ Які наслідки можуть бути для дитини після вакцинації?

◆ Чи вакцини, які надає держава безкоштовно, є якісними?

Дуже важливо почути думку батьків, бо саме вони вирішують та з власного досвіду можуть розповісти про те, як відбувається вакцинація зараз в Україні, які є позитивні і негативні сторони процесу. Аби охопити більше думок, ми через соціальну мережу «Фейсбук» опитали 40 батьків. Важливо: більш як половина батьків вакцинують своїх дітей, найбільше бояться наслідків від щеплень та вакцин сумнівної якості. Також цінні і самі думки, бо в них індивідуальний досвід.

◉ Звіряю постійно карту вакцинацій дітей зі стандартами МОЗ, читаю наукові статті, спілкуюсь періодично з лікарями, яким довіряю. ◉ Вважаю, що вакцинацію робити обов'язково. ◉ Якщо в лікарні немає вакцини, то шукати по приватних кабінетах не буду. ◉ Якщо обирати між платною бельгійською і безкоштовною індійською вакциною, то я вибрала перший варіант. І не пошкодувала. Реакція була практично непомітна в порівнянні з іншими дітками, яким кололи індійську. ◉ Перед народженням дитини проговорила з чоловіком про вакцинацію. Ми вирішили, що будемо робити всі щеплення за календарем, бо насправді хвороби набагато страшніші, ніж самі вакцини. Страх перед щепленнями був завжди, бо це ж наша дитина, але ми знали, що робимо правильно. В садку був спалах кору, але я не сильно переживала, бо лікар сказав, якщо навіть дитина і захворіє, то на легку форму. Тому я за щеплення, бо так буде менше страшних хвороб для наших дітей. Можливо, потрібно, щоб наша держава закуповувала кращі вакцини, а не у країнах «третього» світу. ◉ Моя дитина після вакцини від краснухи і кору пролежала три дні в реанімації, а іншу дитину, яка вакцинувалася з нами, не врятували. Однозначно – ні вакцинам. ◉ Вважаю недопустимим вакцинувати дитину до 7 років, поки незріла нервова система. ◉ Вакцини здатні загострити вроджені вади, які б і не проявились з часом, якби не зниження імунітету, яке так чи інакше виникає під час вакцинації. ◉ Одразу після пологів це питання стояло гостро – і від щеплення проти гепатиту В відмовились, а от БЦЖ зробили. Вдома багато фільмів та інформації разом із чоловіком «перелопатили» і вирішили відмовитись. На цей час це єдине щеплення в моєї дитини. Не шкодую.

78 | МІСТО

ЗДОРОВ’Я

| ДИСКУСІЯ

◉ За вакцинацію, але тільки якісними, перевіреними препаратами. ◉ Вакцини працюють, це доведено і наукою, і роками спостережень. Люди забули, що таке дифтерія, кір, і тому розслабились. А ще 100 років тому в сім'ях було по 10 дітей, половина до повноліття не доживала. ◉ Сумніви і мене часто гризуть, та вакцинувати дитину з самого початку не поспішала. Потім з'ясувалося, що вона панічно боїться лікарів та будь-яких маніпуляцій, що ще більше ускладнює цю процедуру. Моя донька – аутист (без офіційного діагнозу), та лікарі не надто переймалися її станом та особливостями – робіть і все, у нас план. Психіатр порадила взяти медичний відвід невролога, щоб принаймні до 6 років не навантажувати нервової системи можливими ефектами від вакцин. ◉ Вакцинація – це дуже індивідуально. Моя дитина перехворіла важкою формою кору і через 21 день після щеплення. ◉ Вакцинація потрібна, але довіра населення дуже низька через страх перед наслідками та від браку інформації.

У Нью-Йорку діти, чиї батьки без поважних причин відмовляються від вакцинації, не можуть бути допущені до навчального процесу Тетяна Фреїшин, активна мама двох синів та громадська активістка, каже:

«Я за вакцинацію, оскільки вважаю, що треба діяти на профілактику, а не чекати захворювання (а може, пронесе!) і лікуватись. Вакциную двох своїх синів, роблю всі обов'язкові щеплення. Старшому сину 5,5 років, кололи всі вакцини, які були на той час у державній поліклініці, тому ми маємо і французького виробника, й індійського. Нещодавно вводили останню вакцину на дифтерію, коклюш і правець індійського виробника, дитина мала незначну місцеву реакцію, але це є в межах норми.

аналізів ніяких не робили. Питань про терміни придатності, про склад, про виробника цих препаратів жодного разу я не ставила. У мене просто для цього не було жодних підстав. Ми приходимо до нашого педіатра на плановий огляд, і лікар каже: «Сьогодні ми робимо таке щеплення або ось таке комбіноване щеплення».

Однак у Нью-Йорку діти, чиї батьки без поважних причин відмовляються від вакцинації, не можуть бути допущені до навчального процесу. Причини можуть бути дві: релігійні переконання або лікар засвідчує, що вакцинація може згубно позначитися на здоров'ї дитини.

До речі, малий, маючи три щеплення, хворів на кашлюк (коклюш) і дуже легко переніс, без тяжких класичних приступів кашлю. Меншому 6 місяців, вакцину купляла («Гексаксим»), оскільки в пологовому не зробила щеплення від гепатиту і тепер наздоганяємо. Купляю тільки тому, що дитині треба на один раз три уколи зробити, і я шкодую малятко. А так би кололи індійську, яка є в поліклініці».

В інших країнах

Блогерка Світлана Сіщук, українка, яка проживає в Нью-Йорку, каже, що в США також батьки активно дискутують про те, чи варто вакцинувати дітей. «Питання, чи хочу я щепити дитину, у мене ніколи не виникало. Спеціальних МІСТО | 79

ЗДОРОВ’Я

| ДИСКУСІЯ

Зась до школи і садка

В Україні також не можуть бути допущені діти до навчального процесу, якщо вони не вакциновані. Згідно з законом, відвідувати державні заклади освіти можуть лише ті діти, які отримали щеплення за календарем профілактичних щеплень, або у дитини є медичні протипоказання до вакцинації (ст.

15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Діти, які мають протипоказання, отримують відповідну довідку. Якщо дитина не допущена до навчального процесу, тоді органи місцевого самоврядування повинні подбати про здобуття освіти нею в іншій формі. Є батьки, які відкрито проти вакцинації, але є і чимало фактів підроблення довідок. Кожен обирає шлях: бути відвертим і брати відповідальність на себе чи розділити її завдяки побутовій корупції.

Працюють на статистику

Наталя Голомідова, журналістка, мама, сину Луці 2,5 роки, поділилася своїми думками, чому вона не готова віддати дитину на вакцинацію. «У мене є найперше недовіра до офіційних інституцій в Україні, тому що вони всі в процесі станов-

80 | МІСТО

лення, і МОЗ зокрема, – розповідає молода мама. – Міністерство грає в одні ворота, робить те, що йому вигідно, але я не відчуваю того, що воно дбає про мою дитину і я можу відчувати себе як мама захищеною. Вони хочуть вакцинувати мою дитину і подають це так, щоб моя дитина була здорова».

Навіть в Європі майже половина населення вважає, що вакцини часто викликають серйозні побічні ефекти Жінка каже, що, на її розуміння, у них є одна вимога – вакцинувати якомога більше дітей, бо працюють на статистику. Є наказ – і все. Лікарі, які мають низькі показники, отримують на горіхи. Така ієрархія влади. «А де тут місце для здоров'я моєї дитини?! Їх не цікавить, – вважає Наталя. – Я поміняла трьох педіатрів, і всі намагалася змусити мене прийняти думку, що мою дитину потрібно вакцинувати, і дуже агресивно реагували, коли я їм говорила про те, що наразі не готова, бо не впевнена, чи це безпечно». Жінка питала педіатрів, чи знають вони статистику, скільки в Україні дітей померло після вак-

цинації, скільки фактів зареєстровано, що діти стали інвалідами чи захворіли. Вони всі замовкали, бо ніхто цього не знає. І Україна в цьому сенсі дуже нецивілізована, в усіх інших країнах світу є так званий вакцинний суд, який розглядає випадки, коли дитина після вакцинації захворіла, померла. Вакцинний суд США щороку виплачує мільярди доларів компенсації батькам, які втратили дітей після вакцин. Недовіра до вакцинації розповсюджена не тільки в Україні, де високий рівень корупції, зокрема в медицині, відповідно довіра до медиків є дуже низькою. Навіть в Європі, за останніми дослідженнями, майже половина населення вважає, що вакцини часто викликають серйозні побічні ефекти. У рамках проведеного дослідження понад третина з 27 524 опитаних заявила, що вакцини можуть викликати хворобу. У 16 країнах цей показник становив не менш як 50%, зокрема у Франції, Ірландії, Великій Британії та Румунії.

Вирішувати, вакцинувати дитину чи ні, мають право саме батьки. Основне завдання держави та Міністерства охорони здоров'я – проводити вчасно профілактику захворювань і забезпечити населення якісною вакциною. А завдання лікарів – надавати правдиву інформацію як про вакцину, так і про наслідки щеплень.

Омолодження організму власними клітинами –

міф чи реальність?

З кожним днем у медицину впроваджують все новіші та досконаліші методи омолодження організму та лікування найрізноманітніших захворювань. Провідне місце у вирішенні цих завдань займають клітинні технології. І, звичайно ж, «золотим стандартом» є застосування стовбурових клітин. них із ваших тромбоцитів, які покращують кровообіг шкіри. Третій етап – ін’єкційне введення препарату, що містить ваші фібробласти.

Коли ж ми побачимо перший результат від процедури? Уже через два тижні ви спостерігатимете позитивні зміни на вашому обличчі, шиї і декольте. І що найважливіше – ефект від процедури наростаючий та триває до 5 років!!!

У чому їхня унікальність?

Ці клітини є основою організму, вони здатні трансформуватись у будь-яку тканину чи орган. Проте з віком їхня функціональність поступово знижується і виникає потреба у додатковій стимуляції.

Ми всі чудово знаємо, що шкіра – це відображення стану внутрішніх органів та систем. Тому першочерговим завданням стовбурових клітин є відновлення нормальної роботи центральної нервової системи, серцево-судинної, ендокринної й усіх інших систем організму.

А як же шкіра? Природнє старіння ніхто не відміняв. Не відміняв, але призупинив!!!

Інноваційна процедура неофіброліфтингу залишає в минулому класичні препарати для ін’єкційної косметології. Навіщо вводити в організм синтетичні чужорідні препарати, якщо бажаного ефекту можна добитись, використовуючи власні клітини організму.

У чому особливість цієї процедури?

Першим етапом є розробка індивідуальної програми омолодження із використанням власних фібробластів та взяття матеріалу для виділення цих клітин. Фібробласти – це клітини шкіри, які відповідають за вироблення колагену, еластину і гіалуронової кислоти.

Другим етапом є підготовка шкіри до введення аутофібробластів – введення в шкіру речовин, виділе-

Беззаперечними перевагами даного методу є:

▸ Абсолютна безпечність – жодних алергічних реакцій та інших ускладнень, у зв’язку з тим, що ми використовуємо власні клітини організму;

▸ Висока ефективність – покращення структури шкіри, розгладження зморшок, видалення пігментних плям, розгладження рубців, відновлення тонусу та еластичності шкіри, сповільнення процесів старіння;

▸ Швидкий результат – ефект помітний уже через 14 днів після процедури;

▸ Сумісність з усіма іншими косметологічними процедурами;

▸ Наростаючий омолоджуючий ефект – стійкість клінічного результату до 5 років.

Статистика зменшення кількості глибоких та середніх зморшок: навколо очей – 92%, на щоках – 87%, на шиї та декольте – 95%. Спеціалісти клініки «Fine Line» впевнено крокують у 22 століття і пропонують найсучасніші технології. Запишіться на консультацію та отримайте вичерпні відповіді на усі ваші запитання та індивідуальну програму омолодження.

«Fine Line» – найкраще для найкращих! вул. Південний Бульвар, 38 А тел.: (068) 777 03 41, (095) 777 03 41 fineline.clinic@gmail.com fineline.if.ua МІСТО | 81

vioagency.com.ua

,,

Ефективний маркетинг – це аналітика та прорахунок

Віталій Микитюк, Олег Мелевич та Іван Матейко – молоді, креативні, амбітні – засновники маркетингової агенції «VIO». У портфоліо їхньої команди проекти не лише для івано-франківських компаній, але й загальнонаціональних та міжнародних брендів. Про свій погляд на ефективний маркетинг, послуги, які сьогодні найбільше затребувані бізнесом, та шлях до власної справи читайте у нашому інтерв’ю.

82 | МІСТО

Розкажіть, будь ласка, скільки часу «VIO agency» працює на ринку?

Іван: Формальний день народження агенції - 10 березня 2017 року. Тоді першим кроком до започаткування компанії став запуск сайту. А далі кілька місяців пішло на організаційну роботу: пошук персоналу, приміщення для офісу. Повноцінно запрацювали десь через півроку, завершивши співпрацю з іншими проектами, де були задіяні. Ви давно знайомі між собою?

Віталій: Так, ми певний час працювали над одними й тими ж проектами, але закінчивши їх, кожен йшов далі своїм шляхом. Особисто я ідею агенції виношував давно, проте бракувало надійних та сміливих партнерів, готових ризикнути та творити щось своє. Вже тоді я розумів, що один у полі не воїн. Працюючи фрілансером, шукав людей, які готові розпочати власну справу, піти у вільне плавання. Так ми з Олегом почали із запуску сайту та запросили до співпраці Івана. У назві компанії перші літери ваших імен поєдналися дуже гармонійно. А як розподіляли обов’язки? На цьому ґрунті не було непорозумінь?

В.: Кожен з нас компетентний у своїй сфері. Я відповідаю за маркетинг, аналітику, менеджмент проектів та ключових клієнтів. Це радше коло обов’язків екаунт-директора. Іван також веде клієнтів, але при цьому його напрямки – стратегічні комунікації, дослідження. Крім того, на ньому тримається вся операційна робота агенції – розвиток, персонал, піар, бухгалтерія. А Олег у нас арт-директор, який відповідає за візуальну складову: дизайн, веб-дизайн – та організовує рекламні компанії. І.: Ще на початку ми сіли утрьох та узгодили між собою правила подальшої роботи. У принципі, кожен з нас різноплановий та закриває якісно різні напрямки. Кожен має свою зону відповідальності, тож підстав для непорозумінь немає. Якщо ж потрібне загальне рішення, ми завжди спершу радимося, а тоді приходимо до спільного знаменника. Отож, як я розумію, робота вашого маркетингового агентства дуже різнопланова і не обмежується таким популярним нині smm? Іван: Звичайно, smm-агенції – це більш вузька ніша. У нас же палітра послуг набагато ширша. Наша перевага в тому, що бере-

мося за вирішення завдань комплексно, закриваючи для бізнесу одразу низку нагальних завдань. Працюємо в чотирьох основних напрямах. Перший - маркетинговий відділ на аутсорсі. Ми повністю розробляємо маркетингову стратегію та втілюємо її в життя. Компанії не потрібно тримати в штаті маркетолога, smm-менеджера, sео-спеціаліста, дизайнера, менеджера, який буде займатися зовнішньою рекламою. Ми беремося за весь спектр цих послуг. Другий напрям – дослідження для бізнесу, наприклад, визначення окупності проекту, портрета цільової аудиторії тощо. Також це бізнес-аналітика, покликана виявити проблеми замовника, знайти та сформулювати пропозиції для їх ефективного рішення.

Третій – це відділ дизайну на аутсорсі. Займаємося «побутовим» дизайном, який, як правило, потрібен клієнту «на вчора». І четвертий напрям, куди лише частково входить smm, – це діджитал. Ми переводимо аналогові комунікації в цифрові. Сюди входять веб-розробка, розробка мобільних додатків, зйомка відео та промороликів і, власне, smm-комунікації. Хто ваші замовники?

Віталій: Ми співпрацюємо з різними клієнтами. І це не лише МІСТО | 83

івано-франківські, але й великі київські, одеські чи навіть іноземні компанії. Серед відомих в Івано-Франківську – кулінарна школа ЕlChef, ювелірний бренд «Камея», німецький бренд одягу Campione, який заходить на український ринок. Також частина клієнтів з Києва, Одеси. Наприклад, TIS (одеський морський порт), SDCapital (інвестиційна компанія), Zammler (міжнародний логістичний оператор) і т д. Коли ми починали працювати, багато проектів виконували як субпідрядники інших київських агенцій. Успішні проекти з такими китами бізнесу переконали нас у тому, що ми на правильному шляху та створюємо гідний продукт високого рівня, тому багато з ким почали працювати напряму. Як вибудовуєте комунікацію з клієнтом?

Віталій: У нас немає уніфікованого, стандартного підходу до усіх. Кожен клієнт індивідуальний, як і потреби його бізнесу. Починаючи працювати із замовником, спершу робимо дослідження, вивчаємо ситуацію, а тоді пропонуємо кращі, на нашу думку, заходи для оптимізації бізнес-процесів чи просування бренду. Не міряємо всіх під одну лінійку. Знаходимо для клієнтів ті канали комунікації, які потрібні саме їм. Наприклад, співпрацюємо з іноземною компанією, яка орієнтується на власників дорогих спортивних автомобілів. Їхню цільову аудиторію складно охопити постами у «Фейсбуці», проте знайшли конект в «Інстаграмі» та через влоги на «Ютубі».

Олег.: Якщо компанія не має сайту, сторінок у соцмережах, мобільного додатка, ми допомагаємо її «оцифрувати». Особисто я люблю складні проекти, веб-сайти, де треба продумати архітектуру. Обов’язково звертаю увагу на те, щоб візуальна мова сайту була цілісною: композиція, кольорова палітра, шрифтова гарнітура, типографія. З таких нюансів складається загальне враження користувача. В ідеалі потрібно зробити так, щоб, скориставшись будьяким цифровим продуктом компанії – корпоративним сайтом чи інтернет-магазином, відвідувач за три кліки дійшов до своєї цілі, а компанія змогла якісно донести потрібну інформацію. Завжди треба враховувати, який продукт ми робимо і для кого. Є ситуації, коли простий сайт-візитка виконає завдання бізнесу, а десь потрібен і мобільний додаток для цього, який не тільки окупить витрати на його розробку, а й принесе прибуток. Чи завжди клієнти дослухаються до ваших рекомендації? Є таке, що власник компанії наполягає на своєму баченні? Іван: Найефективнішу роботу вдається налагодити

84 | МІСТО

з тими клієнтами, з якими швидко знаходимо спільну мову і які довіряють нам як професіоналам. Вони, як правило, приходять за рекомендаціями тих, хто з нами вже працював. Проте дуже важлива складова – це тісна комунікація. Коли є постійний контакт із замовником, він горить роботою разом з нами, тоді і виходять відповідні результати. Так, клієнт може наполягати на власному баченні, ми не заперечуємо, а тестуємо. Краще зробити прототип і спробувати, ніж сперечатися. Це може бути пост у соцмережах чи реклама через якісь нові канали комунікації. Врешті, завжди є ефект чорного лебедя, коли навіть експерти помиляються. Тому ми покладаємося на досвід, але і не відкидаємо жодних ідей. В.: Дуже важливе розуміння замовника, що маркетинг – це не якась структура, котра працює окремо від компанії «для галочки» та щомісячної подачі звітів. Маркетинг – це найперше складова самого бізнесу. І маркетингова стратегія рухається з самим бізнесом. А власник, як головний маркетолог компанії, задає вектор, куди йти. Реклама – чи зовнішня, чи в пресі, чи в соцмережах – це похідне, інструменти, за допомогою яких досягаються цілі. Ми допомагаємо визначити, які з них будуть найефективнішими. Але, звичайно, зустрічаються компанії, яким бракує цього бачення і вони прирівнюють маркетинг та рекламу. Вони не аналізують, у чому суть наявних проблем: може, магазин не в тому місці чи продукт не відповідає потребам споживачів, низька довіра до бренду, а їм треба smm-ник, бо він є у всіх. У таких випадках нам краще відмовитися від співпраці, бо це просто не наш клієнт (посміхається). Ефективна реклама – це завжди збільшення продажів та ріст бізнесу?

Іван: Не завжди. Якщо хочете збільшити продаж в інтернет-магазині, а у вас не налаштована внутрішня структура, персонал не готовий впоратися з об’ємом замовлень, немає достатньо товарів на складі чи взагалі немає складу, то, запустивши потужну рекламу, можна отримати колапс. Бізнес не пробачає необдуманих рішень. А які у вас подальші плани на майбутнє?

І.: Ріст та масштабування. Цього року плануємо відкрити представництво в Києві. Розширяємо співпрацю з клієнтами у Сполучених Штатах Америки.

В.: Усі знають про успіх українських ІТ-компаній на американському ринку. Ми хочемо також показати, що маркетингова компанія може бути успішною і на національному, і міжнародному ринках. Тож будемо експортувати інтелектуальні послуги за межі Івано-Франківська.

На фото: Анна Трінчер та Богдан Осадчук Фото: Сергій Горічок Ретуш: Лілія Микитюк

МІСТО | 85

ОКСАНА МЕЛЬНИК,

засновниця журналу «Like» Івано-Франківськ – місто, у якому гармонійно переплітаються історія будиночків старої епохи й сучасна архітектура, яка подекуди випереджає новітні віяння. Її яскравий представник – елітний будинок клубного типу «Статус» по вулиці Бандери, фасад якого прикрашає сама Статуя Свободи!

У світі є приблизно 200 копій статуї, й Україна – не виняток. Проте це перший такий екземпляр у нашому місті.

«Статус» – унікальний проект, створений для тих, хто цінує високу якість життя.

ФОТОПРОЕКТ «МІЙ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК» | 86

МІСТО

ОЛЬГА ФЕДОРИШИН, директор консалтингової компанії «Успіх» Головна запорука будь-якого успіху — це середовище, у якому ви працюєте і розвиваєтеся; яке вас надихає і мотивує щоразу рухатися вперед, до нових висот. Ми, консалтингова компанія «УСПІХ», невимовно вдячні нашому місту, рідному Івано-Франківську, за той сприятливий і теплий клімат, у якому наша команда професіоналів має нагоду працювати і розвиватися вже протягом 3 років! Сьогодні ми святкуємо наші досягнення і вітаємо одне з найпрекрасніших міст із його Днем! Будь таким же комфортним, привітним і затишним! А ми вдячні усім, хто був і є з нами, й обіцяємо надалі примножувати наші досягнення, підтримуючи підприємців ІваноФранківська, ставити перед собою високі цілі, розвиваючи місцевий бізнес і сприяючи його успіхам! Івано-Франківськ — місто, де ідеї не тільки зароджуються, а й успішно втілюються в життя...

МІСТО | 87

ДІАНКА ГОРЛАЙЧУК, 6 років Активна, розумна й творча дівчинка.

Понад усе захоплюється сучасною хореографією, тому вже 4 роки сумлінно навчається у танцювальній школі. Свої досягнення демонструє не лише в Україні, а й за кордоном. Як справжня леді, має вишуканий смак, любить яскраві сукні. У майбутньому мріє стати бізнеследі.

Івано-Франківськ дівчинка обожнює за той неповторний затишок, який дарує місто. А довгі літні прогулянки «Стометрівкою» з улюбленим морозивом у руці — добра маленька традиція всієї сім’ї.

«Стометрівка», яка знаходиться на початку вулиці Незалежності, — «візитна картка» Івано-Франківська, його головна пішохідна артерія. Незмінне місце зустрічі франківчан і обов’язковий must visit для гостей. Саме тут по-справжньому вирує життя міста: завжди людно, галасно, а з кав’ярень приємно розноситься аромат кави.

ФОТОПРОЕКТ «МІЙ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК» 88 | МІСТО

ДАНІЕЛА БОДНАР, 4 роки Найбільш життєрадісна дитина у світі з сильним характером. Позитив, який іде від дівчинки, надзвичайний! Вона обожнює подорожі (встигла побувати у 18 країнах світу), старанно вчить англійську мову, займається українськими народними танцями і дбає про бездомних тварин. Мріє стати поліцейським. Даніела у захваті від свого рідного міста — ІваноФранківська! Саме тут вона зростає, розвивається, робить свої перші кроки до успіху; саме тут здійснюються її перші дитячі мрії...

Фортечна галерея «Бастіон» знаходиться поруч із однією з історичних пам’яток Івано-Франківська — залишками міського фортечного муру. Будівлю реставрували у 2002 році.

Сьогодні «Бастіон» є справжнім культурним центром міста: тут відбуваються виставки різних напрямів мистецтва, літературні читання та презентації книг, а на її площі проходять різноманітні фестивалі, зокрема міжнародний фестиваль «Свято ковалів».

МІСТО | 89

ФОТОПРОЕКТ «МІЙ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК»

ГАЛИНА ПАЧОСА, співвласниця фірми «Європрофтех»,представник німецької торгової компанії «GGM Gastro», співзасновниця консалтингового бюро «Ресторан під ключ» Вітаємо з Днем міста! Бажаємо, щоби кожен житель нашого чудового Івано-Франківська завжди пишався ним, а кожен його гість — відчував тут привітне ставлення і комфорт. Нехай у кожного в серці буде свій теплий спогад про Івано-Франківськ! Наше місто — це ми!

90 | МІСТО

ВІКТОРІЯ СТАРКО, 9 років Урівноважена, розсудлива дівчинка, яка завжди намагається приймати дорослі рішення. Захоплюється аніме-малюнками. У школі найбільше любить фізкультуру і малювання.

Вікторія зізнається, що Івано-Франківськ підкорив її своєю красивою архітектурою і неймовірним затишком. Бажає йому тільки процвітання, невпинного розвитку і руху вперед!

Найменша і, мабуть, найзатишніша вуличка Івано-Франківська – вулиця Івана Труша – довжиною всього 65 метрів. Знаходиться вона в історичному центрі міста (сполучає Площу Ринок із вулицею Лесі Українки) і повністю встелена старовинною бруківкою. Вуличка настільки вузька (6 м завширшки), що на ній ніколи не було тротуарів.

МІСТО | 91

Фамільна пекарня «Old Baker»: «Корисна та здорова випічка, як з бабусиної печі» Неймовірний аромат свіжоспеченого хліба зі справжньої домашньої печі, смачна кава та усміхнені обличчя персоналу кожного дня зустрічають гостей фамільної пекарні «Old Baker». Переступивши поріг закладу, за мить забуваєш про шалені буденні турботи та перетворюєшся на дитя, яке хоче скуштувати все: круасани, шоколадне печиво, пампухи, пряники, мафіни, штруделі. А від розмаїття хліба просто очі розбігаються: майже два десятка буханців різних форм та розмірів. Щоб покупці не губилися у цьому царстві хліба, господарі щодня нарізають дегустаційну дошку. Тож перш ніж визначитися з покупкою, можна спокійно скуштувати шматок будь-якого хлібчика. Не обіцяємо, що вибір стане набагато легшим, бо кожен вид по-своєму оригінальний, грає різними ароматами і смаками: пшеничний, житній, лляний, гарбузовий, гречаний, з томатами та шпинатом. Справжні ексклюзиви: хліб з конопляного борошна та спельтовий – з дикої пшениці. Сміливо покладайтеся на свої смакові рецептори – вони не підведуть. А ми тим часом спробуємо довідатися секрети створення цієї смакоти у керуючого директора пекарні «Old Baker» Інни Ясінської.

92 | МІСТО

Окрім того, перш ніж ми відкрилися, я сама пробувала пекти. Шукала рецептури та випробовувала їх на практиці. Замішувала тісто, спостерігала, як воно «поводиться», як на нього впливає час та температура визрівання. Мені це дуже сподобалося. Переконана, що для того, аби розуміти випічку, її потрібно зробити самостійно. Лише через практику приходить розуміння усього процесу, тонкощів та можливих підводних каменів. Кажуть, що при випіканні хліба важливі не лише дотримання технології, а й настрій, з яким берешся до справи... Гарний настрій – найкращий інгредієнт будь-якої страви, а хліба й поготів. Тож робити його потрібно з добром у серці. Формуючи буханець, людина вкладає в нього свою енергетику, тож братися за приготування хліба у поганому настрої не варто. У нашій пекарні ми дбаємо, щоб у колективі панувала приємна атмосфера. Бо це впливає на кінцевий результат. Створюємо умови, в яких люди можуть якісно виконувати свою роботу та почувати себе при цьому комфортно. Бути пекарем – це нелегка праця. У вас великий колектив? Більше жінок чи чоловіків? Пані Інно, давайте одразу до справи, чим ваш хліб такий особливий?

Ми печемо здоровий та корисний хліб. Більшість сортів створюється на основі автентичних українських рецептів, так, як це робили наші прабабусі: замішуємо тісто на живих заквасках, залишаємо дозрівати в плетених кошиках, під лляним полотном, а вже сформований хліб саджаємо в піч дерев’яною лопатою. Головна родзинка нашої пекарні – це домашня піч на дровах. Дотримання цієї старовинної технології дає можливість отримати прекрасний результат – особливий смак та аромат. І ще важливий момент – ми не використовуємо жодних розпушувачів, покращувачів смаку, консервантів, лише високоякісні натуральні інгредієнти. Отож, це ідеальний варіант для тих, хто дбає про своє здоров’я. Дріжджі в роботі взагалі не використовуєте?

Більша частина асортименту хліба випікається на заквасках. Але серед покупців є постійний попит на класичні рецепти. До прикладу, на чіабату. Тому ми йдемо назустріч нашим клієнтам та ввели в асортимент окремі види дріжджового хліба і здоби. Разом з тим, знаходимося в постійному пошуку, експериментуємо, пробуємо «нові старі» рецептури: додаємо до хліба варену картоплю, печемо його на листках капусти, не перестаємо дивуватися новим граням та можливостям цього кропіткого та водночас творчого процесу. А ще по-особливому готуємося до кожного свята – Різдва чи Великодня. Обов’язково готуємо тематичні смаколики. Де черпаєте натхнення, знання?

У нашій команді працює досвідчений технолог. Це жінка, яка все життя присвятила роботі з тістом, має величезний досвід, розуміється на специфіці випічки хліба на заквасках, без дріжджів. Знає, як раніше господині пекли в селах. Але найголовніше, що вона любить свою справу, робить все з душею та радо ділиться своїми знаннями, вчить інших пекарів.

На кухні працюють десятеро людей. Я б сказала, що це великий колектив для маленької пекарні. Майже усі пекарі-кондитери – жінки з досвідом роботи. Серед них лише один чоловік. У той час, як жінки замішують тісто, формують, стежать за ним на всіх етапах, він розпалює піч та садить туди хліб на лопаті. Це важка робота для жінки. Адже, крім цього, піч ще треба підготувати, помити. Тому цю сферу діяльності віддали в сильні чоловічі руки. А який графік роботи?

Кав’ярня відчиняється о десятій, а от пекарня майже ніколи не спить. Працюємо в дві зміни, вдень та вночі. Це важка робота – по 12 годин, але є люди, які хочуть та люблять це ремесло, тому тут головне – бажання людини. Клієнти просять відчиняти зону кав’ярні та магазину раніше, тож ми роздумуємо над цим варіантом. Смачний хліб мало спекти, його ще треба продати. Як знайшли підхід до своїх клієнтів?

Наші покупці – наші однодумці. Вони розуміють та поділяють філософію «Old Baker» про те, що хліб може бути корисним, здоровим та поживними. Тому труднощів з пошуком клієнтів у нас не було. Так вийшло, що вони нас знаходили самі. Першими стали наші сусіди по вулиці. Поки пекарня працювала в закритому тестовому режимі, вони знаходили нас за ароматом свіжоспечного хліба та питали, чи можна його купити. Тож шлях до серця нашого покупця ми знаходимо через його нюхові та смакові рецептори (посміхається). Навіщо годинами розповідати про переваги власного продукту, якщо можна просто дати його скуштувати? Основне місце продажу нашої випічки – це, звичайно, наш магазин-кав’ярня на вулиці Бандери. Також ми співпрацюємо з іншими закладами харчування, крамницями, куди щодня розвозять наш хліб та булочки. Ми готові запропонувати нестандартні рішення, оригінальні рецептури, підлаштовуватися під потреби клієнтів та приготувати випічку за їхніми запитами.

МІСТО | 93

Тобто у вашій сім’ї питання їсти чи не їсти хліб вирішено однозначно.

Так, можна сказати, що я сиджу на хлібній дієті. Їм його щодня. Я вже казала, наш хліб корисний, ситний, від нього не поправляєшся, звісно, якщо їсти його в міру та правильно. Асортимент великий – більше 20 видів. До різних страв можна підбирати щодня інший хлібний супровід, наприклад, до сирів – хліб монастирський, для канапок з ікрою - цільнозерновий, пшеничний багет. Чудовий варіант для сніданку – шматок житнього цільнозернового хліба з чороносливом, присмачений медом. Діти мої теж визначилися зі своїми фаворитами: один любить шоколадне печиво, інший - пампухи. Тому запрошую всіх скуштувати нашу випічку та вибрати щось для себе.

Коли відкривали свою справу, не боялися, що щось не вийде? Не сумнівалися, чи покупець зрозуміє ваш продукт?

Випікання хліба – складний процес, що вимагає фахових вмінь та чіткого дотримання технологій. При цьому на кінцевий результат, смак та вигляд виробу впливає дуже багато факторів. Тому ми завжди у тонусі. Щодня, нарізаючи дегустаційні зразки нової партії, відчуваю хвилювання, а чи все вдалося цього разу: чи достатньо солі, чи була необхідна температура печі, щоб все добре пропеклося тощо. Для нас важливо не підвести людей, не розчарувати, щоб все було найвищої якості. У вас високий рівень обслуговування, приємні та привітні продавці...

Понад усе прагнули створити в закладі теплу домашню атмосферу, щоб у гостя з’явилося бажання прийти до нас знову. Турбуємося про те, щоб відвідувачі почували себе як вдома. У нас можна підійти до барної стійки та самому зробити собі каву. Якщо ж потрібна допомога, то персонал радо зробить це для вас. Продавці, офіціанти – це обличчя закладу. Від того, як вони привітаються, поведуть розмову з клієнтом, залежить загальне враження про нас. Тому беремо на роботу людей, у яких горять очі, які хочуть у нас працювати і готові відповідати нашим стандартам. Цьому ми навчаємо. Вважаю, що досвід можна набути, а от змусити полюбити свою роботу – ні. Як з’явилася назва «Old Baker»? І скільки йому, цьому старому пекарю, років?

О, він зовсім молодий (сміється). Нашій фамільній міні-пекарні нема ще й року. Чому пекар старий? Бо одним із наших завдань було відновлення стародавніх українських хлібопекарських традицій, які, на превеликий жаль, поступово втрачаються. Це була ідея мого батька. І нам – моїй мамі, братові та мені вона дуже припала до душі. Саме тому тепер пекарня фамільна – це наша сімейна справа. Мрію про те, щоб мої діти її продовжили. Хотілося б, щоб, коли виростуть, вивчилися на пекарів. Власне, однією з причин, чому вирішили займатися цим бізнесом, була любов дітей до випічки. У якийсь момент ми зрозуміли, що не можемо знайти в магазинах печиво, круасани, у які б не додавалися різні смакові добавки, емульгатори, стабілізатори, випічку, яку не страшно давати малюкам. Це надихнуло на думку робити щось корисне для людей, котрі, як і ми, розуміють важливість здорової їжі.

94 | МІСТО

У нашому виробництві багато ручної роботи, дорога сировина, тому такий хліб не може коштувати дешево. Ми стараємося балансувати, щоб було вигідно і людям, і нам. Знайшли свою нішу та свого покупця, який розуміє вартість доброго хліба. Як вважаєте, який головний інгредієнт успіху «Old Backer»?

Чесний корисний продукт. Ми можемо впевнено дивитися нашому покупцеві в очі, бо знаємо, скільки праці та сил і які інгредієнти вкладено в нашу випічку. За час нашої роботи вже сформувалося коло наших постійних клієнтів, які приходять до нас в неділю з дітками, смакують наші вироби. Це найбільша радість. Ми задоволені, коли задоволені вони. За якість нашого хліба ми готові відповідати, поклавши руку на серце. І це для нас найголовніше. Що б ви побажали нашим читачам?

Наш девіз – «Затишок пахне хлібом». Бажаю усім миру та злагоди в домі, доброго хліба на столі, менше стресів, і все у нас обов’язково буде добре.

МІСТО | 95

НОВІ ГРАНДІОЗНІ ПРОЕКТИ

ВІКНА

ФАСАД

ДВЕРІ

ПЕРИЛА

СХОДИ

алюмінієві вікна, 2-камерні енергозберігаючі склопакети

вентильовані фасади, утеплення мінватою 10 см

броньовані вогнетривкі двері українського виробництва

перила з нержавіючої сталі

гранітні сходи

ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 96 | МІСТО

Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.mgroup.world

«RIVER PARK III» вул. Галицька Ліцензія № 201303796 від 19.05.2017

ЄВРОПЕЙСЬКА ЯКІСТЬ ЗА ДОСТУПНИМИ ЦІНАМИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ!

(0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08

МІСТО | 97

СПОРТ

| НАВКОЛОФУТБОЛ

Ультрас: віддані до кінця Роман Стельмах

Футбол – гра мільйонів. Це аксіома, яка передається з покоління в покоління. Вже сотню років цей вид спорту змушує вболівальників у всьому світі забувати про буденні турботи і об’єднуватися навколо головного – гри. Футболісти вже давно перетворилися на селебріті і приклади для наслідування. Та не менш захопливим і яскравим є життя навколофутбольне. Всі бачили на стадіонах ультрас – групу найвідданіших фанатів, які у будь-яку погоду і при будьякому результаті підтримують свою команду. Романтики футболу та лицарі фанатського руху – вони знають, як запалити серця гравців. Іванофранківське «Прикарпаття» теж має своїх ультрас. Про них, про їхній вплив на футболістів та керівництво клубу і буде ця розповідь.

98 | МІСТО

СПОРТ

Це моя команда

Олександрові Заславському 32 роки. Він працює в одній із українських ІТ-компаній. Проте в Івано-Франківську відомий передусім причетністю до руху ультрас – найвідданіших фанатів МФК «Прикарпаття». Уперше на футбольний матч його привів батько, згадує Олександр. Тоді йому було 6 років.

«Ми з татом пішки дійшли до парку, це було недалеко. Бігають якісь дядьки. Я питаю в тата, а де наші? І от – це наші, а от ті – не наші. Так я став вболівальником», – згадує чоловік. Згодом майбутній ультрас почав орієнтуватися у футбольних змаганнях завдяки таблицям з результатами у газетах. Поступово виникала любов до футболу і до місцевої команди.

«Я навіть подумати не міг, що може бути інша команда. Я знав, що є «Прикарпаття». Якщо до їхнього стадіону я можу дійти пішки – значить, це моя команда», – каже Олександр.

| НАВКОЛОФУТБОЛ

Зазвичай цим захоплюються спортивні хлопці, які займаються єдиноборством, атлетикою, відвідують зали. І в цьому нічого поганого немає», – розповідає Олександр.

Щодо «махачів», то це дещо відмінне від руху ультрас явище. «Махачі» – це масові бійки. Здебільшого учасники такого «бою» домовляються заздалегідь і проводять його в місцинах відлюдних, за межами міста. Відбуваються вони перед матчами.

«Зазвичай хлопці спортивні. Віком 18-20 років. В Івано-Франківську є такі люди, але до нас вони не дотичні. На стадіон вони не ходять, в них є своя сфера», – зазначає Олександр. Угруповання ультрас в Україні можуть укладати союзи одне з одним. Фанати «Прикарпаття» винятком не стали.

З часом він помітив на трибунах групу вболівальників, які були активнішими за інших: вигукували гасла, співали, розмахували стягами. Тоді матчі проводилися на стадіоні «Електрон» (сьогодні «Наука» – ред.). З часом клуб переїхав на «Рух» і, як це було модно на початку 90-х, виділив окремий сектор для ультрасів. Там до фанатів приєднався і Олександр Заславський. «Я поїхав на свій перший виїзд і зрозумів – от чого мені не вистачало! Тепер лише з часу відродження клубу в мене вже близько 30 виїздів», – розповідає фанат.

Івано-франківських ультрас важко виділити в єдину соціальну групу. Люди з першого сектору є різними – за віком, професіями, захопленнями Олександр відзначає, що, окрім фактору футбольного, у виїздах з командою є і фактор культурний та світоглядний. Каже, якби не футбол, ніколи б не дізнався про деякі цікаві міста та селища України.

«От був у нас виїзд до ковалівського «Колоса» (Ковалівка – село у Київській області, населення якого складає близько 1,6 тис. осіб – ред.). Ти мені не повіриш, але у населеному пункті, де живе 1000 осіб, є на що подивитися! Дороги, інфраструктура. Якби не футбол, то в житті б не заїхав і не знав, що є таке село. А взагалі, виїзди – це дуже весело і прикольно», – розповідає Олександр.

Ми – ультрас

Івано-франківських ультрас важко виділити в єдину соціальну групу. Люди з першого сектору є різними – за віком, професіями, захопленнями. «Є в нас і кандидати наук, і юристи, і студенти, і журналісти. Нас об’єднує «двіжуха», нас об’єднує стадіон», – пояснює Олександр Заславський.

У франківських ультрас є кістяк – 10-15 людей. Тих, хто ходить на стадіон вже понад 10 років, не більше 7. «Молодь приходить, їздить на виїзди. Як-от, в Чернівці. А потім каже: вибачте, мені нецікаво, я очікував на «мордобій». А це – взагалі інший вид спорту.

«Найбільшими нашими друзями в 2005 році стали «Бровари». Тоді ми разом грали в Першій Лізі, так і потоваришували. Це не просто друзі, які зустрічаються і пиво п’ють. Це такі, які в спільних «двіжухах», розповідати про які не зовсім коректно. Вони за нас виступали, ми за них виступали. Потім зароджувалася дружба з ультрасами київської «Оболоні». Ще раніше дружили з київським «ЦСКА», – розповідає Олександр Заславський.

Він наголошує, що відданість клубу для ультрас – не порожній звук. Інколи фанатські переконання передаються з покоління в покоління. Як-от, в легендарного фаната львівських «Карпат» Михайла «Ангела» Дячишина: зараз на стадіон ходять його син та онук. «Якщо завтра «Прикарпаття» стане називатися «Стельмах Юнайтед», то це не означає, що фанати вболіватимуть за «Стельмах Юнайтед». Клуб юридично може бути правонаступником, але фанати не річ, яка передається по праву», – каже Олександр.

Він переконує: ультраси щирі у своїх поривах. Стосується це і політики, більшість з них притримується правої ідеології. Вони не могли залишитися осторонь під час Революції Гідності та російської агресії. Навіть уклали історичне перемир’я та припинили внутрішню ворожнечу. Фанати «Динамо» та «Шахтаря», «Металіста» та «Дніпра», які ворогували не один десяток років, стали пліч-о-пліч на фоні зовнішньої небезпеки. МІСТО | 99

СПОРТ

| НАВКОЛОФУТБОЛ

«Вони (ультраси – ред.) стали на захист своєї Батьківщини. Тоді армії не було, керівництва не було, щось треба було робити. Дуже багато ультрасів сімферопольської «Таврії» та ПФК «Севастополь» після захоплення Криму поїхали на фронт, в батальйон «Азов», – розповідає Олександр Заславський.

«Під час захоплення Слов’янська першими на захист міста стали ультрас донецького «Шахтаря». У першому складі батальйону «Донбас» було дуже багато хлопців з ультрас. У батальйоні «Азов» були ультраси «Динамо», «Металіста», «Карпат», з усієї країни», – додає він.

Найгучніша акція

З часу відновлення професійного футболу в Івано-Франківську місцеві ультраси провели не одну гучну акцію. Та найбільше уваги до себе вони привернули після перформансу на ратуші в березні 2018-го. Тоді, після скандального матчу з «Карпатами» в рамках Кубку України, «Прикарпаття» було вимушене зіграти один матч при порожніх трибунах. Той матч з львів’янами увійшов в історію. Не лише через те, що команда з Другої Ліги переграла старожила Прем’єр-Ліги. Особливо відзначилися невдоволені грою своїх гравців фанати «Карпат». Кілька разів через їхню поведінку рефері переривав матч. А вкінці втихомирювати ультрасів була вимушена поліція. Та все ж на горіхи одному футболістові таки перепало: лідер «Карпат» Артем Федецький отримав від уболівальника по обличчю. «Якби тоді копи пустили львівських фанатів до їхньої команди, то по писку отримав би не лише Федецький. Та на цьому би все

і припинилося. Але їм на заваді стала поліція. До речі, недавно до мене телефонували поліцейські і казали: «Ми знаємо, що на матчі ви збираєтеся порушувати громадський спокій». Я кажу: «Ти що? Кому ти дзвониш? Ви номером помилилися!» (сміється) Ну бо яке порушення громадського спокою на футболі? Це є не театр! Немає матчів, де б не порушувався громадський спокій», – каже Олександр Заславський.

не є виконавцем. Радше координатором, – розповідає Олександр Заславський. – Вона була ефектною, бо планувалася два тижні. П’ять різних чатів у соцмережах. Один відповідає за банер, другий – за піротехніку. Сплановано все було до останньої секунди – як інавгурація президента».

З часу відновлення професійного футболу в Івано-Франківську місцеві ультраси провели не одну гучну акцію. Та найбільше уваги до себе вони привернули після перформансу на ратуші

«Запалити фаєри вдень – ніхто нічого б не побачив. А вночі на майданчик не пропускають. Мусили робити все нахабно: купили квитки, піднялися, запалили фаєри, покричали, пофотографувалися хвилину і спустилися. Все було сплановано до секунди», – згадує Олександр.

Інспектором від ФФУ на тій грі був Тарас Клим – екс-очільник обласної федерації футболу. Рапорт, який він написав, викликав обурення у фанатів. Пан Клим спробував перерахувати усі фаєри, які запалили івано-франківські ультрас, а також зазначив про гасла «проти чинного президента Російської Федерації». Їх, до слова, вигукував весь стадіон, незважаючи на підтримку різних команд.

Тож після санкцій від ФФУ ультраси вирішили продемонструвати непохитну підтримку «Прикарпаттю». «Важко було придумати цю акцію. Я брав у тому участь, але

фото: «Galka»

Фанати і справді вираховували найменші деталі – чергували біля ратуші, аби дізнатися, до котрої пускають на оглядовий майданчик.

На верхівку ратуші фанати піднімалися групами по кілька людей. Кожен перед цим отримав фаєр і пройшов інструктаж з пожежної безпеки. Вийшло все і справді ефектно.

Ми з керівництвом клубу – в одній команді, але на різних флангах

Стосунки ультрасів з керівництвом МФК «Прикарпаття» складалися по-різному. Якщо з тренером Володимиром Ковалюком та гравцями завжди існувала взаємоповага, то про менеджмент такого сказати не можна. Чого вартий конфлікт із колишнім віце-президентом клубу Олександром Дем’янчуком.

Розгорівся він восени 2017 року. Після кількох акцій ультрас на матчах «Прикарпаття» – фаєри, кидання круасанами під час гри з «Агробізнесом» – пан Дем’янчук висловився проти руху ультрас і запропонував закрити фанатський сектор. Останніх це не могло не обурити.

«До тих подій я з ним чудово спілкувався. Коли почався конфлікт, я до нього телефонував і казав: «Саша, не починай. Ти ж лише собі нашкодиш». Я просив його припинити. Не діяло. Лише образи в нашу адресу: «Ви виродки, ви шматки лайна». Я ще кілька разів попередив його, що він вступає у війну з фанатами – найбільш відданими клубу людьми», – розповідає Олександр Заславський.

100 | МІСТО

СПОРТ

Для будь-якого президента ультрас будуть як кістка в горлі. Бо ультрас непідконтрольні Закінчилося все на прес-конференції після останнього матчу «Прикарпаття» в сезоні 2017/2018. Фанати просто не дали її провести – вимагали звільнення Олександра Дем’янчука. І він таки пішов у відставку. До речі, тоді головний тренер команди Володимир Ковалюк таких радикальних дій ультрас не підтримав. Та після цієї ситуації стосунки фанатів та керівництва клубу покращилися.

«Після того, як ця людина пішла, відносини з клубом у нас найтепліші. Вони наші вимоги виконали. Ми поговорили і зійшлися на тому, що граємо за одну команду, лише на різних флангах. Розмова була не з приємних, але ми зійшлися на спільних позиціях», – каже Олександр. Та в цьому сезоні без непорозумінь не обійшлося. Фанати без особливого ентузіазму сприйняли новину про призначення на посаду голови наглядової ради клубу Святослава Сироти. Пан Сирота – колишній очільник Професійної Футбольної Ліги України. Кілька років тому ЗМІ писали про його причетність до корупційних

скандалів, що викликало в ультрас занепокоєння.

У «Прикарпатті» Святослав Сирота мав відповідати за пошук спонсорів та реконструкцію стадіону. З ним фанати пов’язують і створення офіційного фан-клубу. До речі, саме цей клуб організував забіг на підтримку команди напередодні першої домашньої гри у 2019 році. Ультраси від цієї акції відхрестилися і закликали не плутати їх із вказаною структурою. «З новими менеджерами в нас були непорозуміння. Ми не розуміємо, для чого і звідки вони прийшли. У нас «Команда Рідного Краю». Виходиш на вулицю – і зустрічаєш свого футболіста. Всі свої», – каже Олександр Заславський. Він розповідає: особисто зустрічався зі Святославом Сиротою. Причому ініціатором зустрічі був саме останній. Та ні про що домовитися не вдалося.

Скандал зі звільненням тренера

На своїй посаді Святослав Сирота був недовго. У відставку він пішов після недавніх чуток про можливе звільнення головного тренера команди Володимира Ковалюка. Ситуація розвивалася на фоні неочікуваного звільнення головного тренера ФК «Львів» Юрія Бакалова. При цьому команда, яка грає в

| НАВКОЛОФУТБОЛ

Прем’єр-Лізі лише перший сезон, займає шосту сходинку у турнірній таблиці і бореться за право виступати у єврокубках. Офіційний сайт львівського клубу повідомив, що контракт зі спеціалістом розірвали за спільною згодою. Проте ультраси переконують в іншому – про звільнення тренеру повідомили просто посеред тренування, перед гравцями. Тож занепокоїлись, аби так не вчинили з Володимиром Ковалюком. В офіційній заяві вони застерегли керівництво клубу від такої ініціативи і висловили цілковиту підтримку очільнику «Прикарпаття». «Менеджмент хотів показати результати. Звільнення Ковалюка дозволяло привести свого тренера, який би розігнав команду по завершенні контрактів гравців і набрав би всілякий непотріб – бразильців, хлопців з інших областей. Звісно, не без допомоги агента, який брав би солідні кошти за свої послуги, – каже Олександр Заславський. – А Ковалюк підтримує концепцію «Команди Рідного Краю» – комплектування команди за рахунок місцевих гравців». У результаті Святослав Сирота пішов у відставку.

«Я розумію, що для будь-якого президента ультрас будуть як кістка в горлі. Бо ультрас непідконтрольні. Жоден фанат не піде до завершення матчу тільки тому, що команда програє. Це різниця між вболівальником і фанатом», – підсумовує Олександр Заславський. МІСТО | 101

102 | МІСТО

В Україну насувається хвиля сучасної музики! Що? UNDERHILL EUROPEAN MUSIC FESTIVAL! Коли? 15 та 16 червня! Де? На Західній Україні в селі Підгір’я Івано-Франківської області! Саме тут можна буде почути виконавців у режимі нон-стоп на будь-який смак: українські та європейські співаки й гурти, поп-музика та сучасні музичні жанри. На фестивалі UNDERHILL так багато пісень і драйву, що штормити буде і вдень, і вночі — відвідувачів чекають 2 доби танців та співів, а ще — море сюрпризів! Зокрема, безплатний вхід для тих, хто потрапить на фестиваль із повітря — на літаках, гелікоптерах чи парашутах. Такі сміливці матимуть право безкоштовно перебувати на фестивалі!

Удень 15 та 16 червня літаки пілотажної групи з Латвії «Baltic Bees» створять авіашоу, а вночі організатори дивуватимуть публіку унікальним шоу 3D-мапінга та піротехнічними видовищами! На одній із найбільш масштабних музичних подій в Західній Україні 2019 року вживу можна почути драйвових «MOZGI», веселого «DZIDZIO», чуттєву «Другу Ріку», епатажну Олю Полякову, ліричний «СКАЙ», енергійного IVAN NAVI, Арсена Мірзояна, «Беz Обмежень», «Скрябіна» та багатьох інших. Уночі будуть запалювати не тільки вітчизняні виконавці, а саме – експериментатори «YUKO», які були фіналістами цьогорічного Нацвідбору на «Євробачення», незвичний гурт «[O]», який виступить зі своїми хітами «Пікачу», «Роби любов», «Самий сок», та неординарний – «ARTBAT». Багато відомих діджеїв та музикантів із Європи будуть презентувати найцікавішу музику своїх країн. Зокрема, українську публіку потішить нідерландський музичний продюсер FERRY CORSTEN, ізраїльський виконавець NADAV DAGON, а також діджеї з Великобританії JAMES ZABIELA та «APHRODITE». Усі вони працюють у різних напрямках сучасної музики.

На території урочища «Аеродром» в с. Підгір’я будуть створені два великі танцполи: UnderDay та UnderNight, де можна відриватися великим компаніям друзів! Організатори кажуть: «Фестивалю такого формату ще не було в Україні. Саме тут день та ніч стануть одним цілим!» Зустрічайте літо на правильній хвилі!

UNDERHILL EUROPEAN MUSIC FESTIVAL – місце, де танцюють вдень і вночі!

Cайт фестивалю: www.underhill.dance Соціальні мережі: www.facebook.com/underhill.dance www.instagram.com/under_hill_dance квитки тут: www.gastroli.ua/events/underhill

ЗА ПІДТРИМКИ МІСТО | 103

КУЛЬТУРА

| ПРОСТІР

«Ваґабундо». Простір, вільний від безвиході Христина Шпук

«Міста схожі на годинники. Але на такі, що не вимірюють, а виробляють час», – писав колись у блозі один із засновників «Ваґабундо» Ростислав Шпук. Годинник з часом завмирає, припиняючи здійснювати відлік, а місто спроможне сповільнити і сам рух часу. І зазвичай таке трапляється при дотику реального і нереального, а у франківському випадку – їхнього еквіваленту – ділового і мистецького. Фото: Ростислав Шпук

104 | МІСТО

КУЛЬТУРА

Простір можливостей

Цією точкою зіткнення у місті стало створення «Підземного Переходу «Ваґабундо» – мультимедійно оснащеного мистецького простору, який дозволяє кожному «шукаючому» нарешті таки знайти – як не себе, то щось своє. Тут переплітаються літературні вечори з музичними ночами, кіноклуб та театральні вистави, галереї сучасного мистецтва і дискусії, які цим всім породжуються: «Спочатку було слово чи все ж зображення?» Ми цього не знаємо, але тут постає наскрізне питання: що з них має більший вплив? Питання безвихідне – в тому сенсі, що не облишає цього простору.

| ПРОСТІР

билося знання німецької мови, де Vagabund означає «блукалець», «бродяга». За походженням своїм це слово, думаю, латинське, тобто може зустрічатися в мовах різних сімей. Тож я ще в ті часи подумав, чому б не запровадити його в українську. Потім сталося так, що той цирк не полишав мене, тут і там виринаючи з моїх пізніших текстів. Коротше, як не крути, а «Ваґабундо» для мене – один із улюблених концентрованих образів, така собі художня модель мого світу, з якою я живу от уже понад 30 років», – розповідає Юрій Андрухович, один із засновників і співавтор самої назви.

Так і не облишає його особлива атмосферність, що знімає тиск того самого часу, применшує його відчуття, отже, вплив. У цій підземній глибині навіть мобільні телефони опиняються поза зоною або на перебійному зв'язку, увага змінює націленість, життя на якийсь час змінює форму. «Ваґабундо» – це і є інша форма життя, місце зрівняння внутрішнього людського із зовнішнім міжлюдським. Тим більше, що мистецькі вияви та прояви чимраз глибше інтегруються у повсякдення, тому спеціально відведене йому місце потрібно перш за все як точка збирання саме її – концентрованої незбагненної атмосфери. Сама відмова засновників від теґових означень «арт», «мистецький», «художній» натякає на відхід від загальноприйнятості і рольову грайливість можливостей.

Мистецькі вияви та прояви чимраз глибше інтегруються у повсякдення, тому спеціально відведене йому місце потрібно перш за все як точка збирання саме її – концентрованої незбагненної атмосфери А вони широкі і для втілення суто ділових проектів: лекцій, форумів, тренінгів, майстер-класів. У Підземному Переході все гнучке: «мігруюча» сцена, рухоме світло, всеохопний звук і три зали, в одну з яких згодом має «прибути» кав’ярня-книгарня. Така здатність мандрувати задана «Ваґабундо» вже самою назвою, що існувала задовго до його утворення. «Коли у другій половині 1980-х я писав вірш про якийсь такий мандрівний містичний цирк, то мусив знайти тому циркові назву. Мені при цьому знадо-

МІСТО | 105

КУЛЬТУРА

| ПРОСТІР

Перші місяці мандрів Розширені межі мистецтва дають можливість розширитись разом із ними. Тож перші місяці існування «Ваґабундо» визначають напрямок роботи самого простору, допомагають намацати необхідне і ментально відчути, що саме варто приймати і поєднувати, що розвивати і вдосконалювати. Щотижня тут проходять кіновечори, серед яких навіть українські прем’єри. Одна з таких – стрічка «Людина з табуретом» – фільм про шалену подорож завдовжки в життя. Стрічку представляла Катерина Мізіна, знайомити з новими фільмами запрошують режисерів або продюсерів.

Вдається приймати тут і театральні дійства. У день відкриття мистецького простору Франківський драмтеатр показав уривок із «Гамлета», режисером якого є Ростислав Держипільський. Також недавно тут знайшлось «Украдене щастя». Цю нетипову версію знакової для українців вистави зумів показати у «Ваґабундо» львівський «Театр у кошику». Івано-франківські видавництва «П’яний корабель» і «Вавилонська бібліотека» відкрили тут книжкові полички і відтепер представлятимуть свої новинки саме у Підземному Переході, який надає можливість не лише для купування, а й для читання. Презентація видавництв супроводжувалась відкриттям експозиції «Стани» – ілюстративної, точної і витонченої графіки Кіріла Кірілова, який співпрацює з обома видавництвами.

Тут побували зі своєю творчістю Олександр Бойченко, Мирослав Лаюк, Іван Байдак, Тарас Прохасько, Володимир Єшкілєв, Людмила Нор та інші українські письменники й перекладачі. Модератором та натхненником різносторонніх дійств часто є сам Юрій Андрухович.

Наприклад, презентацію альманаху «Перший відмінок: незалежне мистецтво Івано-Франківська» йому вдалось перетворити на глибоко дискусійне ток-шоу з багатьма спікерами. А презентацію документального фільму «Малевич. Народжений в Україні» Юрій Андрухович завершив веселим усним оповіданням про вплив Малевича на становлення «непричетних» сучасників. Паралельно з усіма дійствами тут безперервно експонуються виставки, куровані «Ініціативою ЦСМ». Серед таких – виставка слоганів «Мотто» та відверта експозиція GLOBAL MONEY авторства Анатолія Звіжинського та Ростислава Котерліна, де можливі грошові знаки представлено ніби віддзеркаленими в чорному дзеркалі ошалілого майбутнього.

106 | МІСТО

Перші місяці існування «Ваґабундо» визначають напрямок роботи самого простору, допомагають намацати необхідне

КУЛЬТУРА

| ПРОСТІР

Відкриття Підземного Переходу супроводжувала виставка «Цирк Ваґабундо» Тараса Пліща, який візуально втілив логотип, чи то художній знак закладу: перевернута книга, що символізує шатро, із перевернутим знаком запитання, який випадає з неї, що означає вхід в запитальну зону, – знаки ж таки мусять щось означати.

Остаточно «одомашнила» перший двомісячний термін життя новопосталого простору виставка живопису львів'янина Тараса Кеба «Де мій дім?», що представляє особистий житловий простір як філософську матерію, одну з ментальних основ.

Вирішують все це троє засновників – письменник, бізнесмен і моряк. Таке поєднання різних навичок, світовідчуттів та орієнтирів дозволить безболісніше долати економічну та творчу кризи

У «Ваґабундо» також знаходяться час та місце для аудіовізуальних шоу, акустичних перформансів та музичних концертів. Piano Extremist, музичний символ Революції Гідності, вперше представив тут свій альбом «Захист вільних сердець». Молодий гурт Phisalisovi одразу зібрав повний зал першим же своїм повноформатним концертом.

«Ми пробуємо діяти суто емпіричним шляхом. Наразі невідомо, що краще: дотримуватися чіткої регулярності у проведенні заходів чи віддатися стихійності. Побачимо. Найімовірніше – щось посередині між першим та другим підходом. За моїми теперішніми уявленнями, які втім можуть змінюватися, мінімальна кількість літературних чи навкололітературних (близьколітературних) подій – десь так 2-3 щомісяця. Повторюю, мінімальна. Якщо нам ідеться про високу і відносно високу якість. А нам про неї йдеться», – коментує Андрухович.

Засновники і партнери

Вирішують все це троє засновників – письменник, бізнесмен і моряк: Юрій Андрухович, Ростислав Шпук і Олександр Ковтун. Таке поєднання різних навичок, світовідчуттів та орієнтирів дозволить безболісніше долати економічну та творчу кризи і не потонути в разі чого. На захисті цього стоїть юридична компанія «Моріс Груп», партнер і спонсор «Ваґабундо», яка до того створювала умови життєдіяльності для галереї «ЧЕЧ». Саме існування творчого Підземного Переходу, такого привітного «підземелля», що не насторожує, а поглинає, народжує потребу приймати щось та когось. І прийнявши, неможливо не віддати взамін. Завдяки цьому у місті збільшилась кількість різноманітних заходів, а «багатогранність» приміщення уможливила впровадження найскладніших проектів. Як приклад, у травні заплановано Міжнародну виставку сучасного ковальського мистецтва, яка вперше відбудеться у зовсім не притаманній для неї локації і покаже інший, відмінний від традиційного, підхід до ковальства.

МІСТО | 107

«BEAUTYMANIA» Салон «BEAUTYMANIA» знаходиться в самому центрі м Івано-Франківськ. У нас велика палітра гель-лаків, матеріалів для декорування, укріплення і лікування нігтьової пластини.

• Манікюр та педикюр (у салоні, що по вул. Незалежності, 29 ,оф. 6, є можливість робити ці процедури одночасно), нарощення нігтів, дизайн, укріплення, моделювання нігтьової пластини. Інструменти проходять такі етапи стерилізації: дезинфікуючий розчин, ультразвук, сухожар. Одноразові набори для кожного клієнта.

• Послуги депіляції.

• Усі види масажу: загальний, лікувальний, антицелюлітний, вакуумно-роликовий, стоун-терапія.

• Косметологічні процедури для обличчя, ультразвукова чистка обличчя, ефективна лікувальна програма від вугрів, прищів, чорних цяток; безголкова мезотерапія, СПА-догляд за шкірою рук.

м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 12, тел.: (095) 01 999 25, вул. Незалежності, 29, оф. 6, тел.: (095) 54 080 11 /beautymania_ukraine/ 108 | МІСТО

МІСТО | 109

Презентація учасниць четвертої «Школи леді: особистий бренд» Ви, мабуть, чули про те, що більшість людей боїться публічних виступів. Це стає справжнім викликом, адже є виходом із зони комфорту! Та коли ми зважуємося прийняти такий виклик, то стаємо вільними і можемо підкорити будь-які вершини, стаємо кращими, ніж були раніше. І учасницям четвертої «Школи леді: особистий бренд» це вдалося на 100%.

Їх презентація відбулася у рамках «Клубу успішної леді». Учасниці «Школи леді» представляли самі себе. Та це були не звичайні виступи, і вони починалися не зі слів «Доброго вечора. Мене звати...» Ні!.. Кожна леді підготувала особливу презентацію, з інтригою, та зуміла за кілька хвилин усім присутнім дати можливість зрозуміти свій внутрішній світ, зацікавити історією про власну справу життя, про шлях до мети та нинішній його результат. Це справжня майстерність! Усі виступи були чудовими! Тож вітаємо із завершенням навчання учасниць четвертої «Школи леді». Родзинкою вечора був конкурс на найоригінальнішу презентацію особистого бренду. Його переможницею стала Надія Пушко, яку обрали таємним голосуванням гості заходу. Головний приз – сторінка в журналі «МІСТО». Засновниця «Клубу успішної леді» Оксана Мельник та його координатор Вікторія Гаврилюк підготували ще багато цікавих проектів, тому стежте за новинами на офіційній сторінці в соціальній мережі «Фейсбук». Приєднуйтесь до «Клубу успішної леді»!

Фотозона з прекрасними квітами - від Оксани Андрейчук. Інформаційні партнери - журнали «Like» та «МІСТО». Чудові світлини - від харизматичної Людмили Джус. Гостинно приймав захід готельно-ресторанний комплекс «Станіславський двір».

Для реєстрації телефонуйте за номером: (050) 859 86 62 – Вікторія

110 | МІСТО

МІСТО | 111

Замовте свою картку постійного клієнта

на 22% знижки за телефоном: (066) 784 64 04

ДОСТАВКА БЕЗКОШТОВНА ikra.if 112 | МІСТО

ikra.if

м. Івано-Франківськ, вул. Вагилевича, 8 тел.: (0342) 53 90 18; (066) 784 64 04 www.ikra.if.ua

Немає мінімальної суми замовлення

СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ МАГАЗИН ВБУДОВАНОЇ КУХОННОЇ ТЕХНІКИ

ВЕЛИКИЙ ВИБІР ВБУДОВАНОЇ КУХОННОЇ ТЕХНІКИ МІСТО м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6Б, тел.: (097) 25 75 008; (050) 50 62 800

| 113

АПАРТ-ГОТЕЛЬ «ЯРЕМЧЕ» «M Group Development» презентує новий рівень комфорту, який успішно поєднує відпочинок та роботу. Розпочинаємо будівництво готелю всесвітньо відомого бренду, де ви зможете придбати апартаменти преміум-класу для розкішного відпочинку й отримувати стабільний дохід від здавання їх в оренду. Високий рівень брендового готелю та його переваги: • ідеальне місцезнаходження – курортна зона; • номерний фонд з 200 номерів;

• європейські стандарти надання сервісу за вимогами брендового готелю;

• цілодобові послуги рецепції, клінінгу, охорони та обслуговування номерів;

• інфраструктура: підземний паркінг, магазини, ресторани, дитяча кімната, фітнес-центр;

• SPA-зона, 4 басейни: 2 внутрішні і 2 зовнішні, один з яких – rooftop (на даху), а другий – infinity pool (пейзажний); • сервіс для спортсменів;

• безкоштовний трансфер до гірськолижних витягів;

• управління готелю провідними менеджерами Європи.

ОБИРАЙТЕ СВОЮ ОСЕЛЮ СЕРЕД НАЙКРАЩИХ ОБ'ЄКТІВ 114 | МІСТО

Відділ продажу: вул. Вовчинецька, 207 www.mgroup.world

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА, УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ!

(0342) 50 11 50; (066) 299 07 08; (067) 299 07 08

МІСТО || 115 113 МІСТО

116 | МІСТО