ДРУГА КНИГА
САМУЇЛА
1
Давид довідується про смерть Саула 1 Розгромивши амаликітян, Давид повернувся в Ціклаг і пробув там два дні. Це відбулось незабаром після того, як був убитий Саул. 2 На третій день з ізраїльського табору примчався чоловік. Одяг на ньому був весь порваний, а голова посипана пилом. Наблизившись до Давида, він упав і поклонився йому до самої землі. 3 Давид запитав його: «Звідки ти прибув сюди?» Чоловік відповів: «Я врятувався з ізраїльського табору». 4 Давид запитав: «Що там трапилось? Розкажи».Чоловік став говорити: «Наш народ зазнав ганебної поразки: на полі бою полягло дуже багато людей, в тому числі Саул і його син Йонафан мертві». 5 Давид запитав юнака, котрий приніс таку вістку: «Звідки тобі відомо, що Саул і його син Йонафан мертві?» 6 Юнак відповів: «Я перебував на горі Гільбоа (Гелвуй), коли випадково
побачив обіпертого на спис Саула, за яким гналися вершники та колісниці. 7 Коли Саул угледів мене, то позвав до себе. Я сказав: «Ось я!». 8 Він запитав: «Хто ти?» Я сказав йому, що я – амаликітянин. 9 Тоді Саул попросив: «Підійди і вбий мене! Я в смертельних муках, але все ще живий». 10 Я підійшов і вбив його, бо знав, що він важко поранений і не зможе вижити. Потім я взяв вінок з його голови і браслет з його руки та й приніс оце моєму панові». 11 Тоді Давид і всі люди, що були з ним, з відчаю розірвали на собі одяг 12 і голосно заридали. І не їли нічого до заходу сонця, сумуючи за Саулом, за його сином Йонафаном, за військом Господнім та за народом Ізраїля, бо впали вони від меча. 13 І спитав Давид юнака, який приніс таку вістку: «Хто ти?» Юнак відповів: «Я син пришельця амаликітянина». 14 Тоді Давид сказав: «Як же ти не побоявся підняти руку, щоб убити по-
411
ІІ САМУЇЛА 1-2
мазанника Господнього? 15 Ти сам винуватий у своїй смерті, бо твої уста засвідчили, що ти вбив помазанника Господнього». 16 І позвав Давид одного із своїх слуг і наказав йому: «Вбий його!» Слуга рубонув – і той упав мертвим. 17 І склав Давид жалóбну пісню на честь Саула та Йонафана. 18 А народові Юдеї наказав вивчити цю пісню, яка називається «Поклін» і записана в книзі Праведного*. 19 «О, Ізраїлю! Потоптана слава твоя на горах твоїх! О, як попадали герої твої! 20 Не говоріть про це в Гаті і не розголошуйте на вулицях Аскалона**, щоб не раділи дочки філистимські, щоб не веселились дочки необрізаних. 21 О ви, гори Гільбоа! Хай не спаде на вас ні роса, ні дощ, бо ваші поля – то поля смерті.Там закривавились щити хоробрих і щит Саула, помазаний не олією, а кров’ю поранених, жиром сильних. 22 Там не повертався назад лук Йонафанів, і меч Саула не давав промаху! 23 О, Сауле і Йонафане! Ви в житті були милі та любі, ви і в смерті залишились нерозлучними! Ви були стрімкіші за орлів і сильніші за левів! 24 Дочки Ізраїля, плачте за Саулом! Він одягав вас у пурпур та коштовні тканини і золотом прикрашав ваше вбрання. 25 Впали мужні в бою! Йонафан лежить вбитий на горах Гільбоа! ----------------*18 Старовинна книга про війни Ізраїля. **20 Гата, Аскалон – це міста з п’ятьох філистимських міст.
26 Побиваюсь я за тобою, брате мій, Йонафане. Ти дорогий був для мене. Твоя любов перевершувала жіночу! 27 О, як ви попадали, сильні! Як випала з ваших рук зброя!» Помазання Давида царем над Юдеєю 1 І запитав Давид у Господа: «Чи йти мені в Юдині міста?» Господь відповів: «Так, іди!» І перепитав Давид: «В яке місто мені іти?» Господь відповів: «У Хеврон». 2 І пішов туди Давид з двома своїми жінками, Ахіноамою, ізреельтянкою, і Авігеєю, вдовою Навала. 3 Разом з Давидом прийшли і його люди із сім’ями своїми. Всі вони поселились в Хевроні та найближчих до нього містах. 4 Тоді мужі юдейські прийшли туди і помазали Давида на царство в Юдеї. 5 І донесли Давидові, що жителі Явіса Галаадського похоронили Саула. 6 Тоді Давид послав своїх людей до них і сказав: «Будьте благословенні Господом за те, що ви милостиво послужили своєму панові Саулу. 7 Господь буде прихильний до вас, і я вдячний за такий люб’язний ваш вчинок. 8 Будьте мужніми і тепер, коли ваш пан Саул помер, а мене проголошено царем над Юдеєю». 9 Начальник же Саулового війська, Авенір, син Ніра, взяв Євосфея, сина Саула, і привів його в Маханаїм. 10 Там він проголосив його царем над Галаадом (Гілад) і Ашуром, над Ізреелем та Єфремом, над Веніаміном та усім Ізраїлем. 11 Євосфею, сину Саула, було сорок років, коли він став правити Ізраїлем, і
412
2
ІІ САМУЇЛА 2
царював він два роки. Дім же Юди 24 Та Асаїл продовжував бігти за тримався Давида. Авеніром. Тоді Авенір протилежним 12 Його царювання в Хевроні над кінцем списа вдарив його в живіт, і юдеями тривало сім років і шість мі- спис проткнув Асаїла наскрізь – там сяців. Асаїл і помер. Кожен, хто підходив туБоротьба між прихильниками ди, де лежав мертвий Асаїл, зупинявСаула і Давида ся. 13 Авенір, син Ніра, і люди Євосфея, 25 Йоав і Авісай продовжували переСаулового сина, виступили з Манаха- слідувати Авеніра і гналися за ним аж їма в Гівеон. до гори Амма, що по дорозі до Гіве14 Вирушив і Йоав, син Церуї, із слу- онської пустині. Тут їх застав вечір. гами Давида. Вони зійшлися біля гіве26 Тим часом веніамінці зібрались онського ставу. Одні розташувалися з навколо Авеніра в один загін і стали одного боку ставу, а другі – з іншого. на вершині гори. 15 І гукнув Авенір Йоавові: «Нехай 27 Звідти Авенір закричав: «Чи довго наші хлопці поміряються силою перед ми ще будемо вбивати один одного? нами». Йоав сказав: «Гаразд!» Хіба ти не знаєш, чим це скінчиться? 16 І вийшли дванадцять веніамінців з Накажи своїм людям, хай перестануть боку Євосфея, Саулового сина, і два- переслідувати своїх братів!» надцять Давидових вояків. 28 Йоав сказав: «Так певно, як живий 17 Вони схопили один одного за го- Господь! Якби ти не сказав цих слів, лову і мечем пробили бік один одному мої люди переслідували б вас до ранта й попадали разом. Те місце в Гіве- ку». оні назвали Хелкат-Гаццурім. 29 І засурмив Йоав в сурму, і народ 18 І виникла того дня жорстока бит- зупинився. Так припинилось кровова, в якій Давид одержав перемогу над пролиття. Авеніром і ізраїльтянами. 30 Авенір же і його люди йшли по 19 Були там і троє синів Церуї: Йоав, Йорданській долині всю ніч, а коли Авісай і Асаїл. Асаїл дуже швидко бі- перейшли річку Йордан, ще йшли цігав. Він міг бігти, як дикий олень. лий день, поки не дістались до Маха20 Асаїл погнався за Авеніром і не наїму. переставав переслідувати його. 31 Коли Йоав повернувся назад після 21 Авенір, обернувшись гукнув: «Це погоні за Авеніром і перелічив своїх ти, Асаїле?» Той відповів: «Так, це я». людей, виявилось, що не вистачає де22 «Відстань від мене, – сказав Аве- в’ятнадцяти Давидових людей, вклюнір, – вибери собі молодого воїна зліва чаючи Асаїла. чи справа і ти легко заволодієш його 32 А веніамінців, які були з Авенізброєю». Але Асаїл не відставав і про- ром, загинуло від рук Давидових людовжував гнатися за Авеніром. дей триста шістдесят чоловік. 23 Тоді Авенір крикнув Асаїлові: 33 Вони взяли Асаїла і похоронили в «Відстань від мене, бо я проткну тебе могилі його батька у Віфлеємі. Йоав списом! Тоді як я подивлюсь в очі ішов цілу ніч і на світанку прибув у твоєму братові Йоаву?» Хеврон. 413
ІІ САМУЇЛА 3
Війна між Ізраїлем і Юдеєю 1 З цього часу між домом Саула і домом Давида розпочалась довготривала боротьба. Давидів дім все більше й більше зростав у силі, а дім Саула все більше й більше занепадав. Шестеро синів та жінок Давидових у Хевроні 2 У Давида на цей час було уже шестеро синів. Первісток його – Амнон від Ахіноами- ізреельтянки, 3 другий син, Далуя, від Авігеї, колишньої дружини Навала із Карміла; третій – Авесалом, син Маахи, дочки гесурського царя Фалмая. 4 Четвертий – Адонія, син Хаггіти; п’ятий – Сафатія, син Авітали; 5 шостий – Ітреам, від Егли. Всі ці шестеро синів Давида народилися в Хевроні. Авенір переходить на сторону Давида 5 Поки ворогували між собою доми Саула і Давида, Авенір набував все більшої ваги в домі Саула. 6 У Саула була наложниця на ім’я Ріцпа, дочка Айї. Євосфей запитав Авеніра: «Чому це ти входиш до наложниці мого батька?» 7 Авенір дуже розсердився на Євосфея за такі слова і відповів: «Хіба я собача голова у Юди? Чи не я роблю добро для дому твого батька, для його братів та приятелів і не допустив, щоб ти потрапив у руки Давида? А ти докоряєш мені за якусь жінку! 8 Нехай скарає мене Бог, коли я не виконаю того, в чому поклявся Давидові Господь. 9 А Господь сказав, що відніме царство від дому Саулового і віддасть його
3
Давиду, і укріпить його престол над усім Ізраїлем від Дана до Вірсавії!» 10 Євосфей нічого не міг заперечити Авенірові, бо боявся його. 12 І направив Авенір послів до Давида сказати: «Чи не наша оця земля? Уклади зі мною умову, і я допоможу тобі стати правителем над усім ізраїльським народом». 13 Давид відповів: «Гаразд, я заключу з тобою союз, але ти повинен виконати одну умову: я не зустрінусь з тобою, поки ти не приведеш до мене дочку Саула, Мелхолу. 14 І відправив Давид послів до Євосфея, Саулового сина, з вимогою: «Віддай мені мою жінку Мелхолу, яку я здобув за сто філистимських краєобрізань». 15 Євосфей послав людей до чоловіка Мелхоли Фалтиїла, сина Лаїсевого, і забрав Мелхолу. 16 Довго чоловік з плачем супроводжував її, поки не прийшли до Бахуріма. Тут Авенір наказав Фалтиїлу: «Іди додому!» Той повернувся і пішов. 17 Тоді Авенір звернувся до старійшин Ізраїля і сказав: «Ви хотіли, щоб Давид став вашим царем. 18 Ви можете зробити це зараз, бо Господь давно говорив: «Через раба Мого Давида Я спасу Мій народ Ізраїля від руки філистимлян та від руки всіх інших ворогів». 19 Те саме Авенір промовляв і веніамінцям. Потім він пішов до Хеврону, щоб передати Давидові все, чого бажає Ізраїль та весь рід Веніаміна. 20 Коли Авенір з двадцятьма мужами прибув у Хеврон, Давид влаштував для них бенкет. 21І сказав Авенір Давидові: «Дозволь
414
ІІ САМУЇЛА 3-4
мені піти і зібрати до пана мого, царя, брата Асаїла в бою під Гівеоном. весь народ Ізраїля. Вони укладуть з 31 І наказав Давид Йоавові та тим, тобою угоду, і ти будеш царювати, як хто був з ним: «Пороздирайте на собі того побажає душа твоя». Давид від- одяг, підпережіться мішковиною та й пустив Авеніра, і той відправився в плачте над Авеніром!» дорогу з миром. 32 Коли хоронили Авеніра в Хевроні, 22 В цей час Йоав і слуги Давида цар Давид ішов за гробом і голосно вернулись з походу і принесли з со- плакав, промовляючи: бою багато здобичі. Але Авеніра вони 33 «Чи ж то, Авеніре, мав ти померти не застали в Хевроні, бо Давид відпус- як нерозумний? тив його. 34 Твої ж руки не були зв’язані, і но23 Йоавові стало відомо, що Авенір, ги твої не заковані. Ні, ти впав від русин Ніра, приходив до царя, і цар його ки підлого». Разом з Давидом плакав відпустив з миром. весь народ. 24 Тоді Йоав прийшов до царя і ска35 І припрошував народ того дня Дазав: «Що ти зробив? До тебе приходив вида: «Поїж що-небудь». Та він заприАвенір, і ти дав йому піти? сягнув: «Нехай Бог додасть мені ще 25 Хіба ти не знаєш цього Нірового більше горя, коли я до заходу сонця сина? Він приходив, щоб обманути те- доторкнусь до хліба!» бе, дізнатись про твої ходи й виходи 36 І почув це народ, і сподобалось та розвідати твої плани». йому, як подобалось усе, що робив Да26 Йоав вийшов від Давида і негайно вид. послав гінців за Авеніром. Вони завер37 Того дня весь Ізраїль переконався, нули його біля колодязя Сіра; але Да- що цар не приймав участі у вбивстві вид про це не знав. Авеніра, сина Нірового. 27 Після повернення Авеніра в Хев38 І об’явив цар своїм людям: «Хай рон Йоав відвів його в сторону брами, буде вам відомо, що сьогодні в Ізраїлі щоб поговорити з ним сам на сам. Там поліг великий муж! Йоав вдарив його кинжалом в живіт, і 39 Я ще не є могутнім, хоч і помазатой помер – за кров Асаїла, брата Йо- ний на царювання. Сини Церуї могутавового. ніші за мене. Та Господь відплатить їм 28 Коли ж Давид почув про це, він за вчинене зло». сказав: «Не винен я і царство моє пеПадіння Саулового дому ред Господом в смерті Авеніра, сина Нірового. 1 Коли Євосфей довідався про смерть 29 Нехай вина за кров Авеніра впаде Авеніра в Хевроні, то опустилися в на голову Йоава та на його сім’ю. Не- нього руки, а Ізраїля огорнула тривохай його дім не залишиться без прока- га. жéного та не доживає до похилого ві2 У сина Саула було два воєначальку. Хай не відійде від його дому меч ники. Одного звали Баана, а другого – та нужда в хлібові!» Рехав. Обоє були синами Ріммона з 30 А помстилися Йоав з Авісаєм Аве- Беерота, що походив з нащадків Венірові за те, що той вбив їхнього ніаміна, бо Беерот – наділ Веніаміна. 415
4
ІІ САМУЇЛА 4-5
3 Але самі бееротяни давно повтіка- тіла повісити над ставом в Хевроні. ли звідти в Гіттаїм і живуть там, як Голову ж Євосфея похоронили в Хевприходьки ще й по сьогодні. роні в тій же могилі, де був похований 4 У Йонафана, сина Саулового, був Авенір. ще син, якого звали Мефівошет. Він Весь Ізраїль проголошує був кульгавим на обидві ноги. А стаДавида царем лося з ним так тоді, коли нянька, по1 І прийшли всі племена Ізраїлеві до чувши про смерть Саула та Йонафана, Давида в Хеврон і сказали: «Ми тіло тікала з ним і упала. Було йому тоді твоє і кров твоя! п’ять років. 2 Навіть коли царював над нами Са5 Змовившись, сини Ріммона з Бе- ул, ти водив нас у бій і приводив Ізраерота, Рехав і Баана, пробрались в дім їль з війни додому. Та й Господь скаЄвосфея, коли той відпочивав в час зав про тебе: «Ти пастимеш Мій народ, полудневої спеки, Ізраїль, і будеш управляти ним». 6 і, скориставшись тим, що прислуга 3 В Хевроні перед Господом старійпоснула, бо втомилась від придворної шини Ізраїлеві заключили з Давидом роботи, проникли в спальню Євосфея, договір і помазали його бути царем де він лежав на своїй постелі і вбили над усім Ізраїлем. його. 4 Давидові було тридцять років, коли 7 Вони відрубали йому голову, взяли він став царем, і царював сорок років. її з собою і втекли. Всю ніч вони доби5 Над Юдеєю в Хевроні він царював рались пустинею до Хеврона. сім років і шість місяців, і в Єрусалимі 8 А коли прийшли до Давида, то про- царював тридцять три роки над усім мовили до царя: «Ось голова Сауло- Ізраїлем: Юдеєю та Ізраїлем. вого сина, Євосфея, ворога твого, який Сходження Давида збирався вбити тебе. Сьогодні Госна престол подь відомстив Саулові і його нащад6 Після цього Давид пішов у свій кам за пана нашого царя». перший похід – на Єрусалим, який пе9 Але Давид відповів Рехаву і братові ребував у руках євусеїв. Євусеї сказайого Баану: «Як вірно те, що живий ли йому: «Ти не зможеш ввійти сюди! Господь визволив мене від усіх Сау- Навіть сліпі та криві проженуть тебе!» лових напастей, А говорили так, бо були впевнені, що 10 так вірно і те, що я скажу тепер. Давид ніколи не вступить в місто. Коли того, хто вважав за щастя при7 Та Давид приступом взяв зáмок Сізнатися в Сауловій смерті, я убив в он, і те місце назвав своїм іменем. Ціклазі, 8 Того дня Давид наказав: «Якщо ви 11 то тим більше заслуговуєте на хочете розбити євусеїв, то вбивайте смерть ви, негідні люди, що вбили не- сліпих і кривих та скидайте у водний винного чоловіка в постелі, в його канал». Тому стало за приказку: «Слівласному домі. Я скараю вас і зітру з пий та кривий не ввійде в храм». лиця землі!» 9 Давид поселився в зáмку, а Єруса12 І наказав Давид вбити Рехава та лим зробив столичним містом. Він заБаана: повідрубувати їм руки і ноги, а будував землю навкруги, а також по416
5
ІІ САМУЇЛА 5-6
будував багато домів у середині міста, почавши від долини Мілло. 10 Давид ставав все сильнішим і могутнішим, тому що Господь, Бог Всемогутній, був з ним. 11 Хірам, цар тирський, прислав послів до Давида, а з ними в подарунок кедрове дерево, теслярів, каменотесів, щоб побудувати палац для Давида. 12 І зрозумів Давид, що Господь утвердив його царювання над Ізраїлем та піднімає його царство заради Свого народу, народу Ізраїля. 13 Після переселення із Хеврона в Єрусалим Давид взяв собі ще жінок та наложниць, від яких народжувались сини і дочки. 14 А це імена тих, які народилися йому в Єрусалимі: Шаммуй, Шовав, Натан і Соломон, 15 Івхар, Елішуя, Нефег, Яфія, 16 Елішама, Вееліада і Еліфелет. Перемога Давида над філистимлянами 17 Коли філистимляни почули, що Давид проголошений царем над Ізраїлем, то виступили, щоб знайти його і вбити. Давидові стало відомо про це, він перейшов в укріплення. 18 Філистимляни прийшли і розташувались в долині Рефаїм. 19 Давид звернувся до Господа і запитав: «Чи виступати мені проти філистимлян? Чи допоможеш мені розбити їх?» Господь відповів: «Іди! Я віддам їх у твої руки». 20 Давид вирушив у Ваал-Перацим і там розбив філистимлян. І сказав Давид: «Як вода проривається через пролом, так Господь накинувся і потрощив моїх ворогів!» Тому те місце так і назвали «долина прориву».
21 Філистимляни, тікаючи, залишили там навіть своїх ідолів. Давидовим людям залишилось тільки порозбивати їх. 22 Та філистимляни знову прийшли і отаборились в Рефаїмі. 23 Давид звернувся до Господа і на цей раз, а Господь відповів: «Не виходь їм назустріч, а обійди з тилу і напади з боку бальзамових дерев. 24 Коли почуєш шелест у верхів’ях бальзамових дерев, виходь негайно із засідки, бо це означає, що Господь пішов перед вами бити вороже військо». 25 Давид зробив по слову Господньому і одержав перемогу над філистимлянами. Він гнався за ними і вбивав їх від Гіви до Гезера. перенесено в 6 Божий ковчег Єрусалим 1 Давид знову зібрав тридцять тисяч добірного війська з усього Ізраїля 2 і вирушив у Ваал Юдейський (Кіріят-Єарім), щоб перенести звідти ковчег Божий, названий іменем Господа Всемогутнього, Який, як цар, сидить на херувимах. 3 Вони винесли Божий ковчег з дому Авінадава, що стояв на горі, і поставили його на новий віз. Синів Авінадава, Озу і Ахіо, було приставлено управляти возом. 4 Оза йшов поруч з ковчегом, а Ахіо – попереду. 5 Давид і всі ізраїльтяни танцювали перед Господом та вигравали на різних музичних інструментах, зроблених з кипарисового дерева: на цитрах, арфах, бубнах, гуслях та цимбалах. 6 А коли наблизились до Нахонового подвір’я, воли зноровились, і Оза
417
ІІ САМУЇЛА 6 -7
взявся за Божий ковчег, щоб притримати його і не дати перекинутись. 7 Але Господь прогнівався на Озу і поразив його за те, що той насмілився доторкнутися* до ковчега, і Оза помер біля ковчега. 8 Давида дуже стурбувало те, що Господь убив Озу, і він назвав те місце «вбивством Ози». Так воно називається і по сьогодні. (ІХр.13:11). 9 Того дня напав від Господа страх на Давида, і він промовив: «Як же я можу взяти ковчег до себе?» 10 І не захотів Давид перевозити ковчег у своє місто, а звелів завезти його в дім Аведдара** з Гати. 11 Три місяці перебував ковчег Господній в домі Аведдара-гатеянина, і Господь благословив Аведдара та весь його дім. 12 Люди донесли Давидові, що Господь благословив дім Аведдара та все, що в нього було, бо ковчег Божий стояв там. Тоді Давид пішов і з радістю переніс ковчег Божий з дому Аведдара в своє місто – місто Давида. 13 По дорозі через кожні шість кроків Давид приносив у жертву бика і вгодоване теля. 14 При цьому він одягнув на себе широке лляне вбрання, яке за звичаєм носили священники, і щиро витанцьовував перед Господом. 15 Коли ж вносили ковчег Господній в місто, Давид і весь народ Ізраїля стали сильно кричати і трубити в труби. 16 Дочка Саулова, Мелхола, в цей час дивилась з вікна. Коли вона побачила Давида, як той скакав та танцю-------------*Тільки левіти мали право приступати до речей з Божого храму (Чис. 1:50). Оза не був левітом. **Аведдар, левіт, який жив біля Єрусалима.
вав перед Господом, то принизила його в серці своєму. 17 Ковчег Господній помістили в центрі намету, який Давид спорудив спеціально для цього, і приніс Господеві жертви всепалення та мирні жертви. 18 Коли ж Давид закінчив приносити жертви, то благословив народ ім’ям Всемогутнього Бога. 19 Після цього він ще роздав кожному в народі по одному калачу, по куску печеного м’яса та по пирогу з ізюмом. І розійшлись всі люди по домах. Мелхола докорила Давиду 20 Коли Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім, його зустріла дочка Саула, Мелхола, і сказала: «Сьогодні цар не пошанував себе перед народом. Він відкрився перед очима своїх служанок, як вуличний простолюдин!» 21 Давид відповів Мелхолі: «Перед Господом, який вибрав мене вождем Ізраїлевого народу замість твого батька та його дому, – я буду тішитись та веселитись 22 і понижу себе ще більше! А в очах моїх служанок, про яких ти згадала, я заживу ще більшої слави!» 23 І не було в Мелхоли, Саулової дочки, дітей до самої смерті. Бажання Давидове побудувати храм 1 Цар Давид жив у своєму домі, і Господь дав йому спокій від усіх навколишніх ворогів. 2 Тоді звернувся цар до пророка Натана і сказав: «Я живу в кедровому палаці, а ковчег Божий стоїть в наметі». 3 Натан відповів цареві: «Іди і роби, те, що задумав, бо з тобою Господь!»
418
7
ІІ САМУЇЛА 7
4 Тієї самої ночі було до Натана слово від Господа: 5 «Піди і скажи рабу Моєму Давидові: «Так говорить Господь: це добре, що ти збираєшся побудувати для Мене дім! 6 Бо Я не жив у домі з того дня, як вивів народ Ізраїля з Єгипту і до сьогоднішнього дня. Я переходив з місця на місце і завжди перебував у наметі. 7 Де б Я не ходив з ізраїльським народом, Я ніколи не просив жодного з вождів Мого народу, Ізраїля, побудувати для Мене дім із кедра. 8 Скажи Моєму рабу Давидові: «Так говорить Господь Всемогутній: Я взяв тебе від отар, які ти пас, щоб ти став вождем Мого народу, Ізраїля. 9 Я буду з тобою скрізь, куди б ти не ходив. Я винищу усіх твоїх ворогів і тепер прославлю ім’я твоє, і зроблю тебе великим серед знатних людей Землі. 10 Відтепер Я укореню народ Мій, Ізраїль, щоб він жив постійно на своєму власному місці і більше не блукав; його більше не потривожать і не потіснять беззаконні, як це відбувалось, коли управляли народом Моїм судді. 11 Цього більше не буде. Я пошлю тобі спокій від усіх твоїх ворогів і обіцяю звеличити твій дім. 12 Коли ж закінчаться дні твої і ти підеш до батьків своїх, я підніму царя з нащадків твоїх і зроблю могутнім царство його. 13 Він побудує дім імені Моєму, і його престол стоятиме повік! 14 Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина. Якщо він згрішить, Я покараю його через інших людей, які будуть Моєю палицею.
15 Але Я не відніму милості Своєї, як відхилив її від Саула, якого відкинув перед тобою. 16 І буде непохитним дім твій і царство твоє навіки!» 17 Натан передав усе це Давидові і переказав йому усі слова цього видіння. Давидова молитва 18 Тоді цар Давид пішов перед лице Господнє і сказав: «Хто я, Господи, Владико мій, і що таке мій дім, що Ти так звеличуєш мене? 19 Та й цього видалось Тобі замало, Владико мій, Господи, Ти ще й на майбутнє дав обітниці для дому раба Твого. Хіба заслуговує людина цього? 20 Що я можу ще сказати Тобі? Ти знаєш, Господи, Владико мій, Свого раба. 21 Заради слова Свого і за Своїм бажанням Ти звершиш усі ці великі діла, які відкрив для Свого слуги. 22 Господи, Боже, Ти великий, і нема рівного Тобі! Нема Бога, крім Тебе, згідно з усім тим, що ми чули на власні вуха. 23 Хто ще подібний до Твого народу, Ізраїля, єдиного народу на Землі, до якого приходив Бог, щоб придбати його на славу Собі? Ти звершив великі і чудні діла задля Свого народу, якого вивів з Єгипту, звільнив від інших народів та від їхніх богів! 24 Ти зробив Ізраїля Своїм народом навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога. 25 І тепер, Господи Боже, утверди слово, яке Ти сказав про Свого слугу і про його дім. Зроби цей дім царським на вічні часи.
419
ІІ САМУЇЛА 7- 8
26 Хай ім’я Твоє буде величним повіки віків! Хай говорять народи: «Господь Всемогутній – Бог над Ізраїлем! Дім раба Твого хай перебуває завжди перед Тобою! 27 Господи Всемогутній, Боже Ізраїлів, укріпи дім раба Твого згідно слова Твого і прийми цю молитву мою. 28 Господи, Владико мій, Твої слова для блага Твоєму рабу заслуговують на довір’я. 29 Благослови тепер дім раба Твого, щоб він постійно перебував перед Тобою! Господи Владико, Ти сказав про це, і Ти благословиш дім раба Твого навіки!»
йому данину. Господь завжди приносив перемогу Давидові, куди б він не ходив. 7 Золоті щити, які носили слуги Адраазара, Давид забрав і приніс в Єрусалим. 8 А в Адраазарових містах Бефі і Бероті Давид набрав ще й дуже багато бронзи. 9 Фой, цар Хамата, дізнавшись, що Давид розбив усе військо Адраазара, 10 прислав свого сина Йорама до Давида, щоб привітати і подякувати йому за перемогу над Адраазаром, який теж воював з Фоєм. Йорам привіз з собою золоті, срібні та бронзові вироби. Перемоги Давида у війнах 11 Цар Давид прийняв ці дари і при1 Після цього Давид розширив воло- святив їх Господеві, як і все, взяте ним діння Ізраїля. Він забрав у філистим- у підкорених народів: лян Мефег-Гааму і встановив свою 12 у сірійців, моавітян, аммонітян, владу на всій їхній землі. філистимлян, амаликітян та забране в 2 Він також остаточно розправився з Адраазара, сина Рехового, Сувського моавітянами. Для цього він наказав їм царя. лягти на землю і міряти їх шнуром: дві 13 Давид здобув ще собі славу, вердовжини шнура віддавав на страту, а таючись після розгрому 18 тисяч сиодну довжину – залишав живими. Так рійців у Соляній долині. моавітяни стали рабами Давида і пла14 Він завоював також Ідумею, і вся тили йому данину. вона стала залежною від Ізраїля. Гос3 Пізніше Давид розбив сувського подь усюди давав успіх Давидові в царя Адраазара, сина Рехового, коли усіх його походах. той ішов відновити своє панування Давидові управителі при річці Єфрат. 15 Давид таким чином став повно4 Він захопив у нього 1700 вершни- владним царем над обширними земків, а також 20 000 піхотинців. Коней лями, запровадивши справедливе упвін покалічив, залишивши тільки сто равління Ізраїлем. коней для колісниць. 16 Його головним воєначальником 5 Сирійці з Дамаска прийшли на до- був Йоав, син Церуї; Йосафат, син помогу Адраазарові, царю сувському, Ахілуда, описував його дії; але Давид побив і сирійців - 22 000. 17 Садок, син Ахітува, та Авіафар, 6 Частину загонів свого війська Да- син Авімелеха, були священниками; вид залишив у Дамаску в Сирії, і си- Сірáя був секретарем; рійці стали рабами Давида і платили 18 Беная, син Йодая, був начальни420
8
ІІ САМУЇЛА 9 - 10
ком над хелефеями та фелефеями*. 19 Сини Давида були царськими радниками.
9
Давид дотримав слово, дане Йонафану
1 Давид запитав: «Чи не залишилось кого з Саулового дому? Я хочу виявити йому милість заради Йонафана». 2 Там був один слуга з дому Саулового на ім’я Сіва. Його позвали до Давида, і цар його запитав: «Ти Сіва?» Той відповів: «Я, раб твій». 3 І сказав цар: «Чи не залишився хтонебудь з дому Саула? Я хочу виявити йому милість Божу». Сіва відповів: «Є ще один син Йонафанів, кривий на обидві ноги». 4 Цар запитав: «Де він?» Сіва відповів: «Він в домі Махіра, сина Амміела, в Лодеварі». 5 І послав цар Давид туди своїх людей, щоб вони привели Йонафанового сина з Махірового дому. 6 Мефівошет, син Йонафана, внук Саула, прийшов до Давида і поклонився йому до землі. Давид запитав:«Ти Мефівошет?» Той відповів: «Я, раб твій». 7 Давид сказав йому: «Не бійся. Я виявлю до тебе милість заради батька твого Йонафана. Я поверну тобі всі землі, які належали твоєму дідові Саулу, і ти завжди будеш їсти за моїм столом». 8 Мефівошет знову поклонився і сказав: «Я нічим не кращий за мертвого пса і не заслуговую на те, щоб ти так опікувався мною». 9 Потім Давид позвав Сіву, слугу Саулового, і наказав йому: «Все, що на----------------*Це були спеціально навчені охоронці Давида. В перекладі означає: стрільці з лука та пращі.
лежало Саулу і його домові, я віддаю внуку твого пана. 10 Ти, твої сини і твої слуги будете обробляти йому землю і збирати врожай. В домі твого пана повинно бути завжди багато їжі. Мефівошет же, внук твого пана, щодня їстиме за моїм столом». А було у Сіви 15 синів і два десятки слуг. 11 І сказав Сіва царю: «Твій раб виконає все, щó б не наказав мій пан цар». З того часу Мефівошет їв за столом Давида як один із царських синів. 12 У Мефівошета був малолітній син на ім’я Міха. А весь дім Сіви з тої пори став рабом Мефівошета. 13 Не дивлячись, що Мефівошет був кривим на обидві ноги, він жив у Єрусалимі і завжди їв за царським столом. Аннон образив людей Давида
10 1 Через деякий час помер аммонітський цар, і замість нього став царем його син Ханун. 2 Давид сказав: «Виявлю прихильність до Аннона, Нахашового сина, як виявляв себе прихильним до мене його батько Нахаш», і послав своїх людей заявити про співчуття в гóрі за батьком. Коли слуги Давида прибули в аммонітську землю, 3 Аннові управителі сказали йому, своєму панові: «Ти думаєш, що Давид справді прислав цих людей, щоб поспівчувати тобі? Ні! Він прислав їх, щоб оглянути місто, а потім напасти на нього». 4 Тоді Аннон наказав взяти Давидових слуг і обрити по половині їхні бороди, обрізати по пояс одяг і відіслати. 5 Коли про це стало відомо Давидові, він послав назустріч їм людей, щоб
421
ІІ САМУЇЛА 10-11
вони не показувались зганьбленими. Цар сказав: «Залишайтесь в Єрихоні, поки не відростуть ваші бороди, тоді повернетесь». 6 Коли аммонітяни побачили, що Давид зненавидів їх, вони найняли двадцять тисяч сирійців із Бет-Рехова та із Суви, тисячу чоловік у царя Маахи і дванадцять тисяч чоловік із Тови. 7 Почувши про це, Давид у відповідь послав Йоава з відбірним військом виступити проти аммонітян. 8 Аммонітяни вишикувались для битви біля міських воріт, а сирійці з Суви, з Рехова та люди Тови і Маахи стали в полі, щоб напасти з тилу. 9 Побачивши, що ворожі загони стоять спереду і позаду нього, Йоав вибрав кращих воїнів і поставив їх проти сирійців. 10 Решту війська доручив Авісаю, своєму братові, щоб виступити проти аммонітян. 11 Йоав сказав Авісаю: «Якщо сирійці будуть сильніші за мене, ти допоможеш мені, а якщо аммонітяни перемагатимуть, я допоможу тобі. 12 Будь мужнім і стій твердо за наш народ і за міста Бога нашого, а Господь зробить так, як йому до вподоби!» 13 І кинувся Йоав у атаку на сирійців, а ті стали розбігатися. 14 Аммонітяни, побачивши, що сирійці втікають, і собі втекли від Авісая та закрилися в місті. Йоав же покинув переслідування і повернувся в Єрусалим. 15 Сирійці, зазнавши ганьби від ізраїльтян, вирішили зібрати одне велике військо. 16 З цією метою Адраазар призвав і
тих сирійців, які жили за річкою Єфрат. Очолив усе військо воєначальник Адраазара Совак. 17 Коли Давидові донесли про це, він теж зібрав військо, перейшов Йордан і направився в Єлам. Там сирійці виступили проти Давида і розпочали бій. 18 Та не вистояли сирійці проти ізраїльтян. Давид розгромив сімсот сирійських колісниць і поразив сорок тисяч вершників. Був поранений і їхній воєначальник Совак, який там і помер. 19 Коли всі царі, які підкорялись Адраазару, зазнали поразки, то заключили з ізраїльтянами мир і більше не ходили на допомогу аммонітянам.
11
Давид і Вірсавія 1 Весною, коли царі виходять у воєнні походи, Давид послав Йоава, своїх слуг та все ізраїльське військо проти аммонітян. Вони розбили їх і взяли в облогу їхню столицю Равву. Давид же залишався в Єрусалимі. 2 Одного вечора Давид встав з постелі і став прогулюватися на покрівлі царського дому. З покрівлі дому він побачив жінку, яка купалася. Ця жінка була дуже красива. 3 Давид послав дізнатися, хто ця жінка. Слуга сказав йому: « Це – Вірсавія, дочка Єліама, жінка Урії-хетеянина». 4 Давид послав слуг, щоб вони привели Вірсавію. Вона прийшла до нього, і він спав з нею. Коли вона викупалась, щоб змити нечистоту, то повернулась у свій дім. 5 Жінка ця завагітніла і послала звістити Давида: «Я завагітніла». 6 Тоді Давид сказав Йоаву: «Пришли до мене Урію-хетеянина». Йоав виконав наказ Давида.
422
ІІ САМУЇЛА 11-12
7 Коли прийшов Урія, Давид став 19 А посланцю сказав: «Розповіси розпитувати його про Йоава, військо цареві про бій, та про хід війни. 20 і якщо цар розгнівається і запитає: 8 Після цього Давид сказав Урії: «Іди «Чому ви так близько підходили до додому і відпочивай». Урія залишив міста? Хіба ви не знали, що вони із царські палати, а слідом за ним понесстін будуть пускати стріли по вас? ли царські подарунки. 21 Вам хіба невідомо, як був убитий 9 Але Урія не пішов у свій дім, а ліг Авімелех, син Єроваала? Жінка кинувідпочивати біля входу в царські па- ла із стіни жорновий камінь, і той полати разом з усіма слугами свого пана. мер в Тевеці. Погано, що ви так вою10 Коли Давиду сказали, що Урія не єте». Якщо Давид так буде говорити, пішов додому, він запитав його: «Ти то ти скажи: «Слуга твій, Урія-хетеяприйшов з дороги і не йдеш додому?» нин, тоже вбитий». 11 Урія відповів: «Коли ковчег, весь 22 Посланець пішов і розповів ДавиІзраїль і Юдея знаходяться в наметах, дові все, що наказав йому Йоав. і пан мій, Йоав, зі всіма слугами мого 23 Посланець сказав: «Ті люди атакупана перебувають зараз у відкритому вали нас у відкритому полі, але коли полі, як же мені йти додому, їсти, пи- ми кинулись в атаку, аммонітяни втекти та спати з жінкою? Клянусь життям ли до міських воріт. твоїм, я цього не зроблю!» 24 Тоді стрільці стали пускати стріли 12 Тоді Давид сказав йому: «Залишся в твоїх слуг із стіни, і деякі із слуг тут ще на один день, підеш завтра на- царя були вбиті. Помер також і твій зад».Урія пробув у Єрусалимі ще один слуга Урія-хетеянин». день. 25 Давид сказав посланцеві: «Пере13 Давид запросив його до себе, і дай Йоаву таке: «Хай не турбує це теУрія їв і пив з ним. Та коли Урія на- бе, бо меч поражає то одного, то друпився, то на ніч не пішов додому, а гого. Підсиль атаку на місто і знищ знову ліг спати зі слугами свого пана. його». Скажи це Йоаву, щоб підбадьо14 Вранці Давид написав лист Йоаву рити його». і послав його з Урією. 26 Коли жінці Урії сказали, що її чо15 В листі Давид написав: «Постав ловік загинув, вона оплакала його; Урію на передовій, де буде йти запек27 а коли час оплакування минув, Далий бій, і при нагоді відступіть від вид послав за нею і взяв її до себе. Так нього так, щоб його вбили». Вірсавія стала його жінкою і народила 16 Йоав обложив місто і знав, де би- йому сина. Та цей поступок Давида лись самі хоробрі аммонітяни, туди був не до вподоби Господеві. він і поставив Урію. Натан докоряє 17 Коли аммонітяни пішли в атаку, Давидові зразу ж декілька чоловік з війська Да1 Господь послав пророка Натана до видового було вбито. Урія, хетеянин, Давида, і Натан сказав: «В одному був одним з них. місті було два чоловіки: один багатий, 18 І послав Йоав Давидові звіт з по- а другий бідний. дробицями про перебіг бою. 423
12
ІІ САМУЇЛА 12
2 У багатого було дуже багато овець дам їх іншому, який спатиме з ними та корів, при світлі сонця, у всіх на очах. 3 а у бідного не було нічого, крім од12 Ти зробив це таємно, а Я зроблю нієї маленької овечки, яку він собі ку- це явним перед усім Ізраїлем». пив, вигодував, і вона росла разом з 13 І сказав Давид Натану: «Згрішив я його дітьми. Вона їла те, що він їв, пи- перед Господом!» Тоді Натан сказав: ла з його чаші, спала біля його грудей «Господь прощає тобі твій гріх – ти не і була йому, немов дочка. помреш. 4 Одного разу до багатого чоловіка 14 Але за те, що ти зневажив Госпозайшов подорожній. Але багатий не да, син, який народився в тебе, позахотів брати із своїх овець та корів, мре». щоб приготувати їжу для подорож15 Після того, як Натан вийшов від нього. Він взяв вівцю бідняка і приго- Давида, Господь поразив дитя, яке натовив її для гостя, який зайшов до родила йому жінка Урії, і воно захвонього». ріло. 5 Давид запалав гнівом на того бага16 Давид ревно молився за дитину, того чоловіка і сказав Нафану: «Як нічого не їв і на самоті проводив ночі, живий Господь, так той чоловік, що лежачи на землі. зробив таке, достойний смерті! 17 Старші з обслуги дому приходи6 За вівцю він повинен заплатити ли, щоб підняти його з землі, але він вчетверо, бо поступив без всякого ми- не вставав і відмовлявся від їжі. лосердя!» 18 На сьомий день дитя померло. 7 І сказав Натан Давиду: «Ти – той Слуги Давида боялись повідомляти чоловік! Ось що говорить Господь, його про це, бо думали: «Коли він не Бог Ізраїлів: «Я помазав тебе на цар- говорив з нами тоді, як дитина була ство, Я врятував тебе від руки Саула, живою, то що тепер станеться, коли 8 Я дав тобі дім пана твого разом з дізнається, що дитя вмерло? Він ще його жінками, поставив тебе над до- заподіє щось собі!» мом Ізраїля та домом Юди. Та коли б і 19 Давид замітив, що слуги перешіпцього було тобі замало, Я дав би тобі туються між собою, і зрозумів, що дище більше! тя померло. Він запитав: «Дитина по9 Чому ж ти знехтував словом Гос- мерла?» Слуги відповіли: «Так, дитя поднім і зробив таке зло перед Моїми померло». очима? Ти вбив Урію-хетеянина, а 20 Тоді Давид піднявся з землі, пожінку його забрав собі. А вбив ти його мився, намазався пахощами і, перерукою аммонітян. мінивши свій одяг, пішов у Божий дім 10 Тепер меч постійно буде загрожу- помолитися. Коли повернувся додому, вати твоєму дому за те, що ти знева- попросив принести їжу. жив Мене і відняв жінку в Урії-хете21 Слуги запитали: «Чому ти так веянина!» деш себе? Коли дитина була жива, ти 11 Так говорить Господь: «Я нашлю постився і плакав, а коли дитя помербіду проти тебе з твого власного до- ло, ти встав і попросив їсти». му, відніму твоїх жінок у тебе і пере424
ІІ САМУЇЛА 12-13
22 Давид відповів: «Поки дитина була жива, був смисл поститися і плакати, бо ще була надія: Господь змилосердиться, і дитина буде жити. 23 А коли дитина померла, для чого поститися? Хіба вона повернеться? Ні! Прийде час, то Я піду до неї, а вона до мене вже ніколи не прийде». 24 І позвав до себе Давид Вірсавію, і спав з нею. Вона знову завагітніла і народила сина, якого назвали Соломон. І була ця дитина любою для Господа. 25 Давид передав це дитя під нагляд пророкові Натану, який назвав його ще Єдидія (улюбленець Господній). Остаточне підкорення Давидом аммонітян 26 Йоав воював проти Равви, столиці аммонітян, і майже взяв царське місто. 27 Але Йоав відправив послів до Давида сказати: «Я напав на Равву і заволодів водою міста. 28 Тепер збери решту народу, приходь і здобувай його, бо коли я завоюю його, воно називатиметься моїм іменем». 29 Давид зібрав решту війська і, коли прибув туди, здобув Равву. 30 Він зняв з голови Малхама (лжебога аммонітян) золоту корону, вагою 34 кг, прикрашену коштовним камінням, надів собі на голову і вивіз її разом з численними цінними речами. 31 Давид також забрав усіх жителів Равви і заставив їх працювати пилками, сокирами, ціпами та випалювати цеглу. Так він поступив з усіма аммонітськими містами. Після воєн Давид повернувся в Єрусалим.
13
Амнон і Тамара 1 У Авесалома, сина Давидового, була дуже вродлива сестра Тамара. А інший син Давида, Амнон, закохався в неї. 2 І так закохався, що занедужав. Тамара була незайманою дівчиною, і він не міг заподіяти їй нічого нечесного. 3 А був у Амнона приятель, якого звали Йонадав, хитрий-прехитрий, син Давидового брата Шіми. 4 Він спитав Амнона: «Чого це ти марнієш з кожним днем? Ти ж царський син! Скажи мені?» Амнон признався йому: «Я люблю Тамару, сестру мого брата Авесалома». 5 Тоді Йонадав каже: «Прикинься хворим і лягай в постіль. Коли твій батько прийде провідати тебе, скажи йому: «Нехай сестра моя Тамара принесе щось поїсти. Якщо вона приготує їжу перед моїми очима, то я, може, поїм з її рук». 6 Амнон ліг в постіль і прикинувся хворим. Коли цар прийшов провідати його, Амнон сказав: «Хай би моя сестра, Тамара, щось приготовила перед моїми очима, може, я поїв би з її рук». 7 Давид послав до Тамари сказати: «Піди в дім Амнона, брата твого, і зготуй йому поїсти». 8 Коли Тамара пішла в дім Амнона, він лежав у постелі. Тамара взяла трохи мукѝ, замісила і перед очима Амнона спекла йому млинців. 9 Коли вона зняла зі сковороди млинці і подала Амнону, він не став їсти, а сказав: «Хай повиходять звідси усі!», а коли слуги повиходили, 10 він попросив Тамару: «Віднеси їжу в мою спальню, я там поїм з твоїх
425
ІІ САМУЇЛА 13
рук». Тамара віднесла їжу, яку приготовила для брата, в його спальню. 11 Коли ж вона почала годувати його, він схопив її за руку і сказав: «Сестро, лягай зі мною в постіль!» 12 Вона ж сказала: «Ні, брате мій, не заставляй мене, бо так не водиться в Ізраїлі! Не роби цієї ганьби! 13 Як я зможу врятуватися від свого безчестя? І тебе будуть вважати в Ізраїлі за божевільного. Краще ти поговори з царем – він не заборонить тобі взяти мене». 14 Та Амнон не хотів нічого слухати і, так як був дужчим, насилував її. 15 Та після цього в нього виникла до неї така ненависть, що перевищила ту любов, яку він перед цим почував до неї, тому сказав їй: «Забирайся звідси геть!» 16 Тамара сказала йому: «Ні, брате, ти мене не проганяй, бо це зло буде ще більшим, ніж те, що ти вже зробив». Але Амнон не слухав, 17 а покликав свого слугу і звелів йому: «Виведи її звідси і замкни за нею двері!» 18 Слуга випровадив Тамару і закрив двері. А була на ній довга квітчаста одежа, яку носили тільки царські незаміжні дочки. 19 Тамара розірвала на собі квітчастий одяг і, обхвативши руками голову, пішла ридаючи. 20 І звернувся до неї брат Авесалом: «Чи не твій брат Амнон був з тобою? Заспокойся тепер і мовчи, бо це твій брат. Не приймай цього близько до серця!» І забрав Авесалом свою покинуту сестру, Тамару, жити в свій дім. 21 Коли почув про вчинок Амнона Давид, то дуже розгнівався, але не хо-
тів засмучувати свого сина, бо любив його, оскільки він був первородним. 22 Авесалом же не сказав Амнону жодного слова, ні доброго, ні поганого, але зненавидів його за те, що обезчестив його сестру Тамару. Помста Авесалома 23 Через два роки Авесалом стриг овець в Ваал-Гацорі, і він запросив туди всіх царських синів. 24 Прийшов Авесалом і до царя сказати: «Твій слуга справляє стрижку овець. Чи не зміг би приєднатися цар з усім двором до свого слуги?» 25 Але цар відповів Авесалому: «Ні, синку! Не можемо ми всі прийти, бо це буде зайвий тягар для тебе». І хоч як наполягав Авесалом, та Давид відмовився і тільки благословив його. 26 Тоді Авесалом сказав йому: «Якщо ти не хочеш, то дозволь моєму брату піти з нами». Цар запитав його: «Для чого йому йти з тобою?» 27 Але Авесалом продовжував умовляти його, і Давид погодився відпустити Амнона, а з ним і всіх решту царських синів. 28 Слугам же своїм Авесалом наказав: «Будьте уважні. Коли Амнон нап’ється вина, і я скажу: «Вбийте його!» – то не вагайтесь і не бійтесь, бо то я наказав. Будьте мужні!» 29 Слуги поступили так, як їм наказав Авесалом. Вони вбили Амнона, а всі інші царські сини сіли кожний на свого мула і повтікали. 30 Ще царські сини були в дорозі, як до Давида дійшов слух, що Авесалом повбивав усіх царських синів і не зазалишилось ні одного з них. 31 Тоді встав цар, розірвав одяг на собі і впав на землю. Всі слуги, які бу-
426
ІІ САМУЇЛА 13-14
ли з ним, також пороздирали на собі одяг. 32 Але Йонадав, син Давидового брата, Шіми, сказав: «Хай не думає мій пан, що постраждали всі царські сини! Вбитий тільки Амнон. Авесалом збирався зробити це з першого дня, відколи Амнон збезчестив його сестру Тамару. 33 Тому хай мій пан не переживає, що всі сини царські вбиті. Вбитий тільки один Амнон». 34 Авесалом тим часом втік. Вартовий, що ніс сторожу на міській стіні в цей час, побачив багато людей, які спускалися по схилу гори. 35 Йонадав сказав цареві: «Поглянь, я був правий – це ідуть царські сини!» 36 Як тільки він так промовив, аж ось під’їжджають ридаючи царські сини. Заплакав голосно і цар та всі слуги з ним. 37 Давид оплакував сина свого кожний день. Авесалом же втік і пішов до Фалмая, сина Амміудового, царя гесурського*. 38 Там Авесалом прожив три роки. 39 Зрештою Давид утішився після смерті Амнона, і його душа стала тужити за Авесаломом.
3 Тоді йди до царя і промов такі слова». І Йоав навчив, що вона має сказати. 4 Жінка з Текої ввійшла до царя, вклонилась йому до землі і промовила: «Допоможи мені, о царю!» 5 Цар запитав її: «Що в тебе за горе?» Жінка сказала: «Мій чоловік помер, і я залишилась вдовою. 6 А було в мене до цього двоє синів.Та посварились вони між собою, і так як не знайшлося кому розвести їх, то один убив другого. 7 І тепер вся моя рідня піднялась проти мене і домагається: «Видай нам свого сина, щоб ми помстилися за життя брата, якого він убив». Тому, о царю, якщо вони вб’ють його, я залишусь без усякої надії на те, що ім’я мого чоловіка та мого нащадка збережеться на землі». 8 І сказав цар жінці: «Іди додому, а я розпоряджусь відносно тебе і допоможу». 9 А жінка сказала: «Пане мій, нехай вина лежить на мені і на моїй родині, а цар і його престол не винуваті». 10 Цар відповів: «Якщо хтось буде осуджувати тебе, приведи його сюди, і він більше не буде турбувати тебе». 11 Жінка сказала: «Тоді цар нехай заХодатайство розумної присягне іменем Господа, Бога свого, жінки за Авесалома що він зупинить тих людей і вони не 1 Йоав, син Церуї, помітив, що серце будуть мстити моєму синові за вбивДавида обернулося до Авесалома, ство брата і не погублять його». Цар 2 тому послав гінця в Текою, щоб сказав: «Як живий Господь, так не привели звідти одну мудру жінку, а впаде ні одна волосина на землю з відтак сказав їй: «Прикинься засмуче- голови твого сина!» ною, одягни траурне вбрання, не мас12 Тоді жінка сказала:«Дозволь твоїй тися пахощами і веди себе так, немов служниці сказати ще одне моєму пабагато днів оплакуєш померлого. нові, царю». Він сказав: «Говори!» -------------------13 І промовила жінка: «Чому ти ви*Фалмай приходився дідом Авесалому. ступаєш проти народу Божого? Коли 427
14
ІІ САМУЇЛА 14
ти вимовив ці слова, ти звинуватив самого себе, бо не повертаєш додому свого сина, якого прогнав. 14 Твій син один мертвий. І як неможливо зібрати воду розлиту на землі, так неможливо повернути Амнонові життя*. Та Бог забере душу і того, хто задумує відкинути від себе відкинутого. 15 А справа, яку я розповіла моєму панові, царю, лякає мене. Тому я вирішила: звернусь до мого царя, може, він виконає слово невільниці своєї. 16 Він конче вислухає мене і визволить з рук людей, які задумали викорінити мене і мого сина за спадщину, яку дав нам Бог. 17 Я надіюсь, що слова царя, мого пана, заспокоять мене. Бо цар, мій пан, немов ангел Божий, може розпізнати добре і погане. Нехай Господь, Бог твій, буде з тобою!» 18 Тоді і цар запитав жінку: «Дай відповідь на питання, яке я задам тобі». Жінка сказала: «Задавай, мій пане». 19 Цар запитав: «Чи не рука Йоава з тобою в усьому цьому?» Жінка відповіла: «Так вірно, як живий мій пан, цар. Неможливо звернути ні направо, ні наліво від того, що сказав цар. Твій слуга Йоав звелів мені сказати тобі всі ці слова, 20 щоб ти подивився по-іншому на світ. Мій пан, мудрий цар, як ангел Бо------------------*Тут приведено переклад давньогрецького тексту. В гебрейському тексті: «Ми всі помрем і будем, як вилита на землю вода, яку неможливо зібрати. Бог не покарає чоловіка за те, що він знайде шлях повернути додому того, хто був відкинутий».
жий, і знає все, що відбувається на його землі». 21 І сказав цар Йоаву: «Нехай буде по-твоєму! Піди і приведи мого юнака Авесалома». 22 Йоав поклонився цареві до землі, благословив царя і сказав: «Тепер я знаю, що мій пан задоволений мною, бо він виконав те, що я просив у нього». 23 Йоав відправився в дорогу в Гесур і доставив Авесалома в Єрусалим. 24 Та цар заявив: «Хоч Авесалом повертається до свого дому, але мені на очі хай не показується». Так Авесалом жив у своєму домі без права з’являтися перед царем. 25 Авесалом славився у народі як самий красивий чоловік в Ізраїлі. Від тімені голови до п’ят у нього не було вади. 26 Кожного року Авесалом стриг волосся на голові, коли йому ставало важко його носити, і зважував його. І важило його волосся 200 шекелів царської ваги (2,3 кг). 27 У Авесалома було троє синів і одна дочка, яка звалась Тамара. Це була дівчина надзвичайної краси. 28 Авесалом прожив у Єрусалимі два роки і не показувався цареві на очі. 29 Та одного разу Авесалом послав за Йоавом, щоб відправити його з дорученням до царя. Але Йоав відмовився прийти. Тоді Авесалом послав за ним удруге. І на цей раз Йоав не прийшов. 30 Нарешті Авесалом позвав слуг і наказав: «Бачите Йоавове поле поруч з моїм. Там росте ячмінь. Підіть і підпаліть його. Слуги пішли і підпалили те
428
ІІ САМУЇЛА 14-15
поле з ячменем». 31 Тоді з’явився Йоав до Авесалома і сказав: «Чому твої слуги спалили моє поле?» 32 Авесалом відповів Йоаву: «Я посилав за тобою, щоб ти пішов і запитав царя, чому він повернув мене з Гесура. Чи не краще мені було перебувати там і надалі? Я хочу побачитись з царем! А коли він вважає мене винуватим, то нехай скарає мене». 33 Йоав пішов до царя і переказав ці слова Авесалома. Тоді цар позвав його до себе. Коли Авесалом прийшов, то поклонився цареві до землі, а цар поцілував Авесалома. задумав захопити 15 Авесалом царство Давида 1 Після цього Авесалом завів собі колісницю, коней і п’ятдесят чоловік, які мали бігти перед ним. 2 А вранці він виходив до міських воріт, підзивав кожного, хто мав якусь скаргу, і питав: «Звідки ти?» Чоловік відповідав: «Я з такого-то племені Ізраїлевого». 3 Тоді Авесалом казав: «Твої слова слушні і справедливі, але у царя нема кому вислухати тебе», – 4 потім добавляв: «От якби мене поставили суддею в цій землі, я допомагав би кожному, хто приходив би до мене, і судив би по правді». 5 А якщо хтось приходив до нього, щоб поклонитися, Авесалом першим простягав руки і стримував його, ще й цілував. 6 Авесалом так поступав з усіма, хто шукав правового захисту, щоб завоювати серця ізраїльтян.
7 Через чотири роки Авесалом сказав Давиду: «Дозволь мені піти в Хеврон виконати обітницю, яку я дав Господеві. 8 Я, раб твій, перебуваючи в Гесурі, склав обітницю: «Якщо Господь поверне мене в Єрусалим, я буду служити Господеві». 9 Цар сказав йому: «Іди з миром». Авесалом пішов у Хеврон 10 і звідти розіслав своїх вивідувачів по всіх племенах ізраїлевих, щоб сказати їм: «Коли ви почуєте звук труби, то проголошуйте: «Авесалом став царем у Хевроні!» 11 З Авесаломом з Єрусалима пішло 200 чоловік, яких він запросив з собою. А пішли вони по своїй простоті, бо не знали, в чому справа. 12 Під час жертвоприношення Авесалом ще покликав з міста Гіло Ахітофела, радника Давидового. Заколот Авесалома продовжував набирати сили, і навколо нього збиралось все більше і більше народу. 13 В цей час прибув до Давида гонець і сказав: «Серце ізраїльтян прихилилось до Авесалома». 14 Тоді Давид сказав усім своїм слугам, які були в Єрусалимі: «Тікаймо, інакше ніхто з нас не врятується від Авесалома. Це треба робити не гаючись, поки Авесалом не прийшов і не захопив місто, бо всіх людей він повбиває мечем, а місто зруйнує». 15 Слуги царські сказали: «Що накаже нам цар, те ми виконаєм». 16 І вирушив цар, а з ним і всі його домашні та придворні, залишивши пі сля себе десять наложниць, щоб доглядали дім.
429
ІІ САМУЇЛА 15
17 Біля останнього дому цар зупинився, 18 і перед ним пройшли всі його слуги: всі хелефеї, всі фелефеї і біля 600 чоловік гатян, які прибули з Гата. 19 Цар сказав до гатянина Іттая: «Чого тобі йти з нами? Вернись і залишайся з Авесаломом. Ти – чужинець, вигнаний із своєї землі; 20 ти тільки вчора прийшов до нас, то хіба тобі поневірятися зі мною по різних місцях? Вертайсь і бери з собою своїх братів. Нехай тебе супроводить милість і вірність». 21 Але Іттай відповів цареві: «Як живий Господь і як живий мій пан – всюди, де буде цар, мертвий чи живий, там буде і слуга твій!» 22 Давид відповів Іттаєві: «Тоді проходь!» І Іттай, гатянин, і всі його люди з дітьми пішли разом. 23 Коли вони проходили мимо, всі люди голосно ридали. Цар Давид перейшов потік Кедрон, і народ вирушив у напрямку до пустині. 24 Садок і всі левіти несли ковчег Завіту. Коли Авіафар піднявсь на підвищення, левіти поставили Божий ковчег і не рухались, поки весь народ не вийшов з міста. 25 Тоді цар звелів Садокові: «Візьми ковчег Божий і занеси назад в місто. Якщо я знайду ласку в очах Господніх, Він мене поверне – тоді я зможу побачити його і його намет. 26 Коли ж Він скаже, що не задоволений мною, тоді нехай робить так, як Йому до вподоби». 27 І ще сказав цар священнику Садоку: «Ти, як пророк, можеш повернутись назад в місто. Тому іди з миром
разом зі своїм сином Ахімаасом та Йонафаном, сином Авіафара. 28 Я буду очікувати біля того місця, де люди переходять річку в пустиню, поки не дочекаюсь вістки від вас. 29 Садок і Авіафар віднесли ковчег Божий в Єрусалим і залишились там. 30 Давид же продовжив підніматись на Оливну гору і, йдучи, плакав. Він ішов босоніж з покритою головою, а з ним – його люди. Всі вони покрили свої голови і, піднімаючись на гору, теж плакали. 31 І донесли Давиду: «Серед змовників з Авесаломом знаходиться Ахітофел». Давид промовив: «Господи, зроби раду Ахітофела нікчемною». 32 Коли Давид піднявся на вершину гори, де люди, як завжди, поклонялися Богу, назустріч йому вийшов Хусій, архитянин. Одяг на ньому був порваний, а голова посипана пилом. 33 Давид сказав Хусію: «Якщо ти підеш зі мною, то будеш для мене тягарем. 34 Але якщо ти повернешся в місто, то зможеш обернути раду Ахітофела на ніщо. Скажи Авесалому: «Царю, я – твій раб. Раніше я служив твоєму батькові, а тепер хочу послужити тобі». 35 Священники Садок і Авіафар будуть з тобою заодно. Розказуй для них все, що почуєш в домі царя. 36 Заодно з ними будуть обидва їхні сини Ахімаас, Садоків син, і Йонафан, Авіафарів син. Ти через них можеш передати мені все, що тобі стане відомим». 37 І дістався Хусій, Давидів друг, до міста саме тоді, як Авесалом в’їжджав у Єрусалим.
430
ІІ САМУЇЛА 16
16
Авесалом у Єрусалимі що ми скажем йому: «Нáщо ти так 1 Коли Давид став спускатися з гори робиш?» Олив, його зустрів Сіва, слуга Мефі11 І звернувся Давид до всіх слуг та вошета, який на двох ослах віз 200 до Авісая, промовляючи: «Коли мій хлібин, сто в’язанок ізюму, сто в’яза- власний син намагається вбити мене, нок смокв і бурдюк вина. то у цього веніамінця на це є ще біль2 Давид спитав у Сіви: «Куди це ше причин. Залиште його, нехай провсе?» Сіва відповів: «Осли для царя, клинає, бо так Господь звелів йому. щоб їхати, хліб і плоди для їжі воїнам, 12 Може після цього Господь згляа вино для пиття втомленим в пусти- неться на моє приниження і відплані». тить мені добром за сьогодніші про3 Цар запитав: «А де ж син твого па- кльони». на?» Сіва відповів: «Він в Єрусалимі, і 13 І пішов Давид та його люди далі кажуть, що сьогодні ізраїльтяни ма- своєю дорогою. Але Шімей не відстають віддати йому батькове царство». вав,а йшов по схилу гори і ганьбив ца4 Тоді Давид сказав Сіві:«Все, що на- ря та кидав у нього каміння і куряву. лежало Мефівошету, тепер буде тво14 Нарешті Давид зі своїми стомлеїм». Сіва вклонився і сказав: «Я споді- ними людьми ввійшов у Бахурім і там ваюсь, що і в майбутньому знаходити- зупинився на відпочинок. му ласку в очах мого пана царя». 15 Авесалом же і весь народ Ізраїля 5 Коли Давид наближався до Бахурі- зайняли Єрусалим. З ним був і Ахіма, звідти вийшов чоловік з Саулового тофел, радник царя. роду на ім’я Шімей, син Гери. Він за16 Прийшов до Авесалома і Давидів повзявся іти слідом і проклинати царя, приятель Хусій, архитянин, і привітав 6 кидаючи каміння на нього та на його словами: «Хай живе цар! Хай його слуг, які оточували царя справа й живе цар!» зліва. 17 Авесалом же сказав: «То це така 7 Проклинаючи Давида, Шімей кри- твоя вірність своєму приятелю!? Чого чав: «Іди, іди геть, кривавий злочин- -то ти не пішов з ним?» цю! 18 Хусій відповів: «О ні! Я іду за 8 Повернув-таки Господь на тебе всю тим, кого вибрав Господь та весь Ізракров дому Саула, замість якого заца- їль. Я залишаюсь з тобою. рював! Тепер Господь відняв і від те19 Та й кому ще служити, як не його бе трон та віддав твоєму сину Авеса- синові? Як раніше служив твоєму балому – наздогнало -таки тебе нещастя, тькові, так тепер служитиму тобі». злочинцю!» 20 Тоді Авесалом каже до Ахітофела: 9 Тоді Авісай, син Церуї, каже до ца- «Порадь мені, що робити далі?» ря: «Чого це має цей шолудивий пес 21 Ахітофел сказав: «Увійди до напроклинати мого пана царя? Дозволь, ложниць твого батька, яких він залия зітну йому голову!» шив стерегти палац, тоді весь народ 10 Але цар сказав: «Що це дасть нам, дізнається, що ти став ненависним сини Церуї? Якщо Господь наказав твоєму батькові, і зросте підтримка йому ганьбити мене, то що дасть те, тобі тих, хто з тобою». 431
ІІ САМУЇЛА 16-17
22 І поставили для Авесалома намет на покрівлі, і він ввійшов до наложниць свого батька перед очима всього Ізраїля. 23 А поради Ахітофела завжди сприймалися, як настанови від Бога. Вони мали велике значення як для Давида, так тепер і для Авесалома.
першим нападе на твоїх людей, то народ почує про це і подумає: «Люди Авесалома терплять поразку!» 10 Тоді самі найхоробріші, з левиним серцем, впадуть духом! Бо весь Ізраїль знає, що твій батько - лицар, і ті, хто з ним, теж відважні. 11 Тому я раджу: нехай збереться до тебе весь Ізраїль, від Дана до Вірсавії, Дальші поради Ахітофела і коли в тебе стане людей, як піску на 1 І сказав Ахітофел Авесалому: «До- морському бéрезі, тоді ти сам поведеш зволь мені вибрати 12 тисяч вояків, і я їх у бій! поженусь за Давидом ще цієї ночі. 12 Ми нападем на Давида, де б він не 2 Я накинусь на нього, стомленого та знаходився! Ми спадем на нього, як виснаженого, і всі люди, злякавшись, роса на землю; не залишимо ні його розбіжаться. Загине тільки один Да- самого, ні жодного з його прибічнивид. ків! 3 Після цього я приведу до тебе весь 13 Коли ж він надумає сховатись в народ, як приводять наречену до сво- якомусь місті, то весь Ізраїль принесе го жениха. Ти ж бо шукаєш життя ли- вірьовки, і ми стягнемо його в долину. ше однієї людини, а весь народ мати- Від того ж міста не залишимо й камінме мир». ця!» 4 Сподобалось це слово Авесалому 14 Авесалом і весь Ізраїль сказали: та усім його прибічникам. «Порада Хусія-архитянина краща за 5 Але Авесалом сказав: «Покличте Ахітофелову». Так Господь знищив тепер Хусія-архитянина. Послухаєм, добру пораду Ахітофела, щоб зло впащо він скаже». ло на Авесалома. 6 Хусій прийшов до Авесалома, і 15 Хусій передав священникам СадоАвесалом сказав йому: «Ось така по- ку і Авіафару, яку пораду дав Ахіторада Ахітофела. Чи поступити нам фел для Авесалома і його прибічнитак, як він сказав? Якщо ні, то скажи кам і яку пораду дав він сам. своє слово». 16 «Тепер негайно пошліть до Дави7 Хусій відповів: «На цей раз порада, да сказати, щоб він не залишався на яку дав Ахітофел, недобра. ніч біля переправи в пустиню, а щоб 8 Ти знаєш свого батька і його лю- найшвидше переправився через Йордей: вони хоробрі вояки і роздратова- дан. Інакше цар і його люди загині, як ведмедиця, в якої забрано дітей. нуть». До того ж твій батько має великий до17 Сини священників, Йонафан і Ахісвід і не залишиться ночувати зі сво- маас, очікували повідомлення від Хуїми людьми. сія біля колодязя Ен-Рогель. Вони не 9 Очевидно, він тепер переховується могли показуватись в місті, тому вісті в якійсь печері або в якомусь іншому для Давида передавала через них слуневідомому місці. Якщо твій батько жниця. 432
17
ІІ САМУЇЛА 17-18
18 Але один юнак побачив їх і доніс Авесалому. Йонафан і Ахімаас негайно втекли і заховались в одного чоловіка в Бахурімі. А в того чоловіка у дворі був колодязь. Довго не роздумуючи, вони спустились в колодязь. 19 Жінка чоловіка взяла покривало і нап’яла його над отвором колодязя, а зверху, щоб нічого не можна було запримітити, насипала зерна. 20 Слуги увірвалися на двір тої жінки і запитали: «Де Ахімаас і Йонафан?» Жінка відповіла: «Вони уже перейшли потік». Слуги Авесалома кинулись розшукувати, але, як нікого не знайшли, повернулись в Єрусалим. 21 Коли погоня зникла, Ахімаас і Йонафан вилізли з колодязя і пішли повідомити Давида. Вони сказали йому: «Негайно переходь річку, бо ось таке порадив Ахітофел проти вас». 22 Тоді Давид і всі його люди ще до сходу сонця перейшли Йордан. 23 Коли ж Ахітофел побачив, що ізраїльтяни не прийняли його пораду, він осідлав свого осла і відправився додому в своє рідне місто. Він зробив для своєї сім’ї заповіт і повісився. Похоронили його в могилі батька. 24 А Давид був уже в Маханаїмі, коли Авесалом з народом перейшов Йордан. 25 Авесалом поставив начальником війська ізраїльтян Амесая замість Йоава. Амесай був сином чоловіка на ім’я Єфер із Ізрееля. Матір’ю Амесая була Авігея, дочка Нахаса, сестра Церуї. Церуя була матір’ю Йоава (полководця Давидового).
26 Авесалом з ізраїльтянами розкинув табір на Галаадській землі. 27 Коли Давид прийшов у Маханаїм,
Сові, син Нахаса з Равви аммонітської, і Махір, син Аміїла з Лодевара, також Барзіллай, галаадянин з Рогліма, 28 принесли Давидові та його людям постелі, покривала, миски та інший посуд, пшеницю, ячмінь, муку, пряжене зерно, 29 мед, масло, овець та сир з коров’ячого молока і сказали: «Народ стомлений, хоче їсти і пити в пустині».
18
Розгром Авесалома 1 Давид перелічив своє військо і поставив над тисячами і над сотнями начальників. 2 Третину війська він віддав під командування Йоавові, другу третину під командування Авісаєві, сину Церуї, братові Йоава, а третю – під командування Іттая з Гати. Давид сказав: «Я теж піду з вами». 3 Але люди заперечили: «Ні! Ти не повинен іти. Якщо ми побіжимо, ніхто на це не зверне уваги. Навіть якщо половина з нас загине, то і тоді ще не все, бо ти – як десять тисяч нас!» 4 І відповів їм цар: «Гаразд, я зроблю так, як для вас краще». Цар став біля воріт, а народ виходив з міста сотнями і тисячами. 5 Цар наказав Йоаву, Авісаю й Іттаю: «Пощадіть мені мого хлопця Авесалома!» І цей наказ чув весь народ. 6 Армія Давида виступила проти Ізраїля і у Єфремовому лісі зустрілась з армією Авесалома. 7 Розпочалася велика січ, в результаті армія Авесалома була розбита і втратила 20 тисяч чоловік убитими. 8 Бій поширився на всю ту околицю, і в лісі загинуло більше людей, ніж по-
433
ІІ САМУЇЛА 18
лягло від меча. 9 Сам Авесалом втік на виду у людей Давида верхи на мулі. Мул поніс його в ліс, і там Авесалом, заплутавшись косами у гіллі великого дуба, повис між небом і землею. Мул побіг далі, а Авесалом залишився висіти. 10 Це побачив один з Давидових вояків і доніс Йоаву: «Я бачив Авесалома висячим на дубі». 11 Йоав перепитав того воїна: «Ти бачив Авесалома? Чому ж ти не вбив його і не скинув на землю? Я дав би тобі за це десять шекелів срібла і пояс (10 шекелів - біля 115 г). 12 Той чоловік відповів: «Навіть якби ти дав 1000 шекелів срібла, я не підняв би руки на царського сина, бо ми чули, як цар наказував тобі, Авісаю і Іттаю: «Пощадіть мого сина Авесалома!». 13 А якби я підступно зважився на його життя, ніщо не утаїлося б від царя; та й ти сам покарав би мене». 14 Йоав сказав: «Не буду гаяти на тебе час!» Він взяв три гострих стріли і випустив у серце Авесалома, який ще живим висів на дубі. 15 А десятеро Йоавових зброєносців підбігли і добили Авесалома. 16 Після цього Йоав затрубив, і його люди перестали переслідувати ізраїльтян. 17 Тіло ж Авесалома вкинули в лісі в глибоку яму і закидали її великою купою каміння. Решта ізраїльтян порозбігались по домах. 18 Авесалом ще за життя поставив собі пам’ятник в Царській долині, бо говорив: «Нема в мене сина, щоб збереглось моє ім’я». Він назвав той пам’ятник своїм іменем. Він називається
пам’ятником Авесалома до сьогоднішнього дня. 19 Ахімаас, Садоків син, сказав Йоаву: «Дозволь, я побіжу і звіщу Давида про те, що Господь розбив його ворогів». 20 Але Йоав наказав: «Ні! Ти сьогодні не понесеш вістки Давиду; ти це зробиш іншого дня, бо це ж царський син помер». 21 Тим часом Йоав сказав якомусь кушитові*: «Піди і розкажи царю про все, що ти бачив». Кушит вклонився Йоавові і побіг. 22 Та Ахімаас, син Садоків, знову звернувся до Йоава: «Що б там не сталось, але я теж побіжу за кушитом». Йоав відповів: «Сину мій, подумай, яку ти принесеш для царя вістку? Ти не одержиш за неї нагороди». 23 Ахімаас сказав: «Будь що буде – побіжу!» Тоді Йоав сказав: «Біжи». Ахімаас побіг через Йорданську долину і випередив кушита. 24 Давид в цей час знаходився між брамами міських воріт. Вартовий на мурові, роздивившись, побачив чоловіка, який біг до міста. 25 Вартовий вигукнув і дав знати цареві. Цар сказав: «Якщо він один – це біжить вісник». А гонець все більше й більше наближався до міста. 26 Та раптом вартовий угледів ще одного чоловіка і закричав: «Ось біжить ще один чоловік!» Цар сказав: «І цей з новиною». 27 Вартовий продовжував:«Мені здається, що першим біжить наче Ахімаас, син Садока». Цар промовив: «То добрий чоловік, він іде з доброю вісткою». -------------*Кушит – ефіоплянин.
434
ІІ САМУЇЛА 18-19
28 І вигукнув Ахімаас цареві: «Перемога!» Він вклонився цареві до землі і сказав: «Благословенний Господь, твій Бог, що дав перемогу над тими, хто підніс свою руку проти пана мого, царя!» 29 Давид запитав: «Чи живий мій юнак Авесалом?» Ахімаас відповів: «Коли Йоав відпускав мене, я бачив великий натовп людей, які веселилися, але нічого іншого не знаю». 30 «Відійди на сторону і постій», – сказав цар». Ахімаас відійшов на бік і став чекати. 31 Надійшов і кушит та й каже: «Нехай цар, мій пан, вислухає добру вістку! Сьогодні Господь визволив тебе від рук усіх, хто повставав проти тебе!» 32 Цар запитав кушита: «Чи все гаразд з моїм хлопцем Авесаломом?» Кушит відповів: «Нехай так станеться з ворогами мого пана та з усіма, хто замишляє зло проти тебе, як сталося з цим юнаком».
5 Цар же закрив своє обличчя і плакав уголос: «Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій!» 6 А Йоав прийшов до дому царя і сказав: «Ти принизив сьогодні все військо, яке врятувало тобі життя, життя твоїх синів і дочок, і життя твоїх жінок та наложниць. 7 Ти любиш тих, хто ненавидить тебе, і ненавидиш тих, хто любить тебе. Ти показав сьогодні, що воїни і слуги для тебе нічого не значать. От якби Авесалом був живий, а ми вбиті, тобі було б приємно. 8 Вийди і поговори приязно зі своїми воїнами! Якщо ж ти не вийдеш, клянусь Господом, до ранку в тебе не залишиться жодної людини. І це буде для тебе куди гіршим лихом, ніж ти знав з дитячих років». 9 Тож піднявся цар і вийшов до брами, і весь народ став стікатися до нього. Тим часом ті ізраїльтяни, які були з Авесаломом, розбіглися по домівках. 10 І стали люди в усіх племенах сперечатися між собою, промовляючи: Давид оплакує Авесалома «Давид спас нас від усіх наших воро1 І надломилося серце Давида: він гів, визволив нас від філистимлян. А піднявся у свою кімнату над брамою і тепер, коли через нас йому самому плакав, промовляючи: «О, сину мій, прийшлось рятуватись від Авесалома, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Кра- якого ми помазали на царя, ще б мені померти замість тебе, сину 11 але якого вбито, не зволікаймо помій, Авесаломе!» вернути знову Давида на царювання». 2 Йоаву донесли: «Цар плаче і сумує 12 Тоді цар Давид послав сказати за своїм сином». священникам Садоку і Авіафару: «За3 Того дня перемога обернулась в питайте старшин юдейських: чому їхжалóбу для всього народу, бо народ нє плем’я не хоче першим вернути цапочув, що цар уболіває за своїм си- ря додому? В усьому Ізраїлі тільки й ном. мови, щоб повернути мене царем. 4 Народ заходив у місто, як прокра13 Ви – мої брати, кров моя і тіло дається засоромлене військо, що втекмоє, то чому ви ходите в останніх?» ло з поля бою. 14 Передайте Амесаю: «Ти належиш до моєї родини. Хай покарає мене Бог, 435
19
ІІ САМУЇЛА 19
якщо я не зроблю тебе начальником свого війська замість Йоава!» 15 І прихилив Давид серця юдеїв, і всі вони, як один, погодились послати до царя і сказати: «Вертайсь назад з усіма твоїми людьми!» 16 І повернувся цар, і прийшов до Йордану. Юдеї, які прибули в Галгал, зустріли царя і переправили його через Йордан. 17 Шімей, син Гери, веніамінець з Бахуріма, також поспішив з юдеями назустріч цареві Давиду. 18 Разом з ним прийшло тисяча чоловік веніамінців; прийшов також і Сіва, слуга Саулового дому, і привів з собою 15 своїх синів та 20 слуг. Всі вони прибули до Йордану раніше царя. 19 Вони перейшли Йордан і приготувались перевести сім’ю Давида та зробити все, що побажає цар. Коли цар перейшов річку, Шімей, син Гери, упав на землю перед царем 20 і сказав, благаючи: «Нехай пан мій не звинувачує мене і не згадує того, чим раб твій провинився того дня, коли мій пан цар виходив з Єрусалима. Хай він того не пам’ятає і не тримає того в серці. 21 Я, раб твій, знаю, що згрішив, але сьогодні я першим з усього Йосипового дому прийшов, щоб зустріти мого пана». 22 Але Авісай, син Церуї, сказав: «Чи ж не повинен вмерти Шімей, який проклинав Господнього помазанця?» 23 Давид відповів: «Що вам до того, сини Церуї, що спонýкуєте мене зробити вбивство. Сьогодні ніхто в Ізраїлі не може бути позбавлений життя. Хіба вам не відомо, що від сьогодні я знову цар над Ізраїлем?»
24 І сказав Давид до Шімея: «Не помреш!» І заприсягнув йому. 25 Мефівошет, внук Саула, теж вийшов назустріч цареві. Він не мив своїх ніг, не стриг бороди і не міняв одягу свого з того дня, як цар покинув Єрусалим, аж до того дня, коли Давид повернувся назад з миром. 26 Коли він прийшов на зустріч з царем, Давид запитав його: «Мефівошете, чому ти не пішов зі мною?» 27 Мефівошет відповів:«Пане мій царю, мене обманув слуга. Я сказав йому: «Я – кульгавий, осідлай мені осла. Я поїду з царем». 28 Але слуга обманув і очорнив мене перед паном моїм царем. І тепер хай цар, рівний з ангелом Божим, робить так, як йому до вподоби. 29 Ти міг би знищити всю сім’ю мого діда, але замість цього ти прийняв і посадив раба твого з тими, хто їсть з тобою за одним столом. Тому я не маю права ні на що жалітися цареві». 30 І відповів йому цар:«Навіщо стільки слів? Я вирішив, що ти і Сіва поділите землю між собою». 31 Мефівошет сказав царю: «Хай Сіва забирає всю землю, а мені добре й те, що мій пан цар повернувся з миром додому». 32 Прийшов і галаадянин Барзіллай з Рогліма, щоб перевести царя через річку за Йордан. 33 Барзіллай був пожилою людиною, років вісімдесяти. Він був дуже багатим і забезпечував царя Давида всім необхідним, коли той перебував у Маханаїмі. 34 Давид сказав Барзіллаю: «Переходь річку і живи зі мною в Єрусалимі. Там я сам потурбуюсь за тебе».
436
ІІ САМУЇЛА 19-20
34 Але Барзіллай відповів:«Мені над- нас. Крім цього наш голос був перто мало залишилось жити, щоб іти з шим, щоб повернути царя назад». На царем в Єрусалим. це юдеї відповіли ще гостріше. 35 Мені уже вісімдесят років! А тому Повстання Савея мені важко розбиратись між добрим і та його придушення поганим. Бо чи смакуватиме мені цар1 В ту пору об’явився один негідний ська їжа та питво? Або задовільняти- чоловік, звати якого Савей, син Біхрі, муть мене голоси співаків та співачок? веніамінець. Щоб зібрати до себе наНі, раб твій буде тільки тягарем моєму род, він затрубив у трубу і сказав: панові цареві. «Нема в нас нічого спільного з Дави36 Я проведу ще трохи царя за Йор- дом, ані частки в сині Єссеєвому! Ізрадан, а винагороди, яку ти хочеш дати, їльтяни, розходьмося по домах!» мені не треба. 2 І відпали ізраїльтяни від Давида, а 37 Краще дозволь твоєму рабу повер- пішли за Савеєм, сином Біхрі. Але нутись в рідне місто, щоб померти бі- юдеї залишились при своєму цареві ля могил свого батька і матері. Але від Йордану до Єрусалима. мій син, Кімгам, раб твій, хай іде з 3 Коли Давид повернувся до свого паном моїм царем. Його можеш вико- дому в Єрусалим, то наказав перевесристати, як тобі буде до вподоби». ти десять наложниць, яких він поки38 І сказав цар: «Я візьму Кімгама до нув доглядати дім, в окремий будинок себе і зроблю для нього все, що ти і поставити охорону. Давид утримував попросиш. І для тебе самого я тоже їх, але не входив до них. Вони жили зроблю все, чого побажаєш». там, як вдови, до самої смерті. 39 Цар поцілував Барзіллая, благос4 І сказав Давид Амесаю: «Збери до ловив і відпустив його додому. А сам і мене на протязі трьох днів Юдею і сам весь військовий народ переправився теж прибудь сюди». через річку Йордан; 5 І відправився Амесай в дорогу 40 та й усі направились в Галгал. скликати юдеїв, але затратив більше Кімгам теж пішов з ними. Вся Юдея часу, ніж наказував йому цар. разом з частиною ізраїльського народу 6 Давид наказав Авісаю: «Савей, син проводжала царя. Біхрі, ще більше небезпечний для нас, 41 Після цього прийшли ізраїльські ніж Авесалом. Візьми моїх людей і мужі до царя і сказали: «Чому-то бра- переслідуй його. Поспіши, поки він не ти наші, юдеї, тайкома перевели тебе знайшов укріплене місто і не втік від з усією твоєю сім’єю та твоїми людь- нас». ми через Йордан?» 7 Люди Йоава, хелефеї, фелефеї та 42 А юдині мужі відповіли: «Ми зро- інші війська покинули Єрусалим і відбили це тому, що цар – наш родич. правились також переслідувати СаЧому вам сердитись на нас? Нас цар вея, сина Біхрі. --------------------не годував і нічим не обдаровував». 43 Ізраїльтяни відповіли: «Нас десять *43 Розколовшись, дванадцять племен утворили двоє царств: Юда і Веніамін - Юдею. Решта 10 частин у царя*. Отже, ми більше ва- племен утворили Ізраїль. Отже, юдеї були в жимо в очах царя. А ви принизили меншості. 437
20
ІІ САМУЇЛА 20
8 Коли вони були біля великого ка- міста: «Послухайте уважно мене! Скаменя поблизу Гівеона, Амесай вий- жіть Йоаву, хай підійде сюди! Я буду шов до них назустріч. Йоав був у вій- говорити з ним!» ськовому одязі, підперезаний мечем, 17 Коли Йоав підійшов, жінка запищо виглядав з піхов. Коли Йоав зро- тала його: «Ти – Йоав?» Він відповів: бив крок назустріч Амесаю, меч випав «Так, це Я». Тоді жінка сказала: «Виу нього з піхов, і Йоав підняв, трима- слухай слова невільниці твоєї!» Він ючи його в руці. відповів: «Я слухаю». 9 Йоав запитав Амесая: «Як пожива18 Жінка промовила: «Колись говоєш, брате мій?» І взяв Амесая однією рили: якщо хтось хоче запитати, нехай рукою за бороду, щоб наче поцілувати питає в Авелі – там одержить відпойого. відь. 10 Амесай не звернув уваги на меч, 19 Я – одна з вірних та мирних люякого Йоав тримав у другій руці. А дей в Ізраїлі. Ти хочеш зруйнувати це Йоав тим часом ударив Амесая мечем важливе місто, матір усім ізраїльським в живіт, і нутрощі того випали на зем- містам. А ти подумав, що збираєшся лю. Йоав не повторив удару, бо Аме- знищити спадщину Господню?» сай упав мертвим. Тепер Йоав і брат 20 Йоав відповів: «Я прийшов не його, Авісай, очолили погоню і про- місто знищити. довжили переслідувати Савея, сина Бі21 Але в вашому місті є чоловік, на хрі. ім’я Савей, син Біхрі, з Єфремового 11 Один з воїнів Йоава, стоячи над гірського краю, який повстав проти тілом Амесая, гукав: «Хто відданий царя Давида. Видайте його мені, і я Йоавові і хто за Давида, ідіть за Йо- відступлю від вас». Жінка сказала Йоавом!» аву: «Добре, голова його буде скину12 Коли воїн побачив, що народ зу- та тобі з цієї стіни!» пиняється, щоб подивитися на тіло 22 Потім жінка звернулась до житеАмесая, що лежав посеред дороги у лів міста і дала їм розумну пораду; калюжі крові, то стягнув його з дороги вони відсікли голову Савеєві, синові і накинув на нього одяг. Біхрі, і кинули її Йоаву. Йоав засур13 Тепер народ, не зупиняючись, пі- мив, і люди відступили та розійшлись шов за Йоавом переслідувати Савея, по домівках. Йоав же повернувся до сина Біхрі. царя в Єрусалим. 14 Савей встиг пройти через усі ізраДавидові урядовці їльські племена по дорозі до Авел-Бет23 Йоав знову став начальником над Маахи, і всі жителі Беріма примкнули усім ізраїльським військом. Беная, до нього і ввійшли за ним в місто. син Йодая, командував хелефеями і 15 Коли Йоав з військом прийшов фелефеями. під стіни міста Авел-Бет-Маахи, то об24 Адорам (Адонірам,1Ц4:6) був старложив його і став насипати земляний шим над людьми, які виконували важвал, щоб штурмувати місто. кі роботи. Йосафат, син Ахілуда, був 16 Але знайшлась у тому місті одна літописцем. мудра жінка. Вона гукнула зі стіни 438
ІІ САМУЇЛА 21
25 Шева був писарем, Садок і Авіафар - священниками. 26 Священником став у Давида також яритянин Іра.
21
Він віддав їм також п’ятеро синів Мерови, дочки Саулової, яких вона народила Адриїлові, синові Барзіллая з Мехоли**. 9 Він віддав їх у руки гівеонітян, і вони повісили їх на скелі перед Господом. Всіх семеро знищено разом; це сталося в перші дні жнив ячменю. 10 Ріцпа, дочка Айї, взяла покривало жалóби і простелила його на камені***. Від початку жнив і до початку дощів Ріцпа сиділа там день і ніч і не допускала птахів вдень, ані польових звірів вночі до тіл своїх синів. 11 Давидові донесли, що зробила Ріцпа, Саулова наложниця, дочка Айї. 12 Тоді Давид пішов і забрав кості Саула і кості сина його, Йонафана, у жителів Явіса галаадського, які таємно взяли з майдану в Бет-Сані, де їх повісили філистимляни, після загибелі Саула в Гільбоа. 13 Давид переніс звідти кості Саула і кості його сина Йонафана, а також кості тих сімох, які були повішені. 14 Кості Саула і кості його сина були поховані у Веніаміновій землі в могилі Кіса, батька Саулового. Народ виконав усе, що наказав цар, і з того часу Господь змилосердився над землею. Війни, які вів Ізраїль під керівництвом Давида 15 І розпочалась знову боротьба між філистимлянами й Ізраїлем. Давид виступив зі своїм військом і бився з філистимлянами до знемоги. 16 Цим скористався Єсвій, з роду ре-
Покарання народу за Саулів гріх 1 Був за днів Давида упродовж трьох років голод на землі. Давид шукав Господнього лиця, і Господь дав йому відповідь: «Це через Саула і його кровожадний дім, який вигубив гівеонітян». 2 Гівеонітяни не були ізраїльтянами. Вони були амореями. Ізраїльтяни поклялися не робити їм зла, але Саул, через надмірну гордість за ізраїльтян та юдеїв, знехтував клятвою і заповзявся винищити гівеонітян. Тепер цар Давид скликав їх і запитав: 3 «Що мені зробити для вас, щоб зняти гріх з Ізраїля та щоб ви поблагословили Господній народ?» 4 Гівеонітяни відповіли Давиду: «Нам не потрібно ні срібла, ні золота Саула, ні золота його дому. Але в нас забране право постояти за себе». Тоді Давид сказав: «Отже, у вас є прохання?». 5 Вони відповіли Давиду: «Саул вигублював нас і намагався знищити весь наш народ, який проживав на землі Ізраїля. 6 Видай нам сімох його нащадків, і ми повісимо їх перед Господом на горі Гіви Саулової». Давид сказав їм: «Я видам їх вам». 7 Але цар пощадив Мефівошета, сина Йонафана, Саулового сина, бо між ------------------Давидом і Йонафаном була клятва *Це був інший Мефівошет (не син Йонафана). *Барзіллай із Мехоли – не змішувати з Давида перед Господом (І Сам.20:12, 23). Барзіллаєм із Рогліма (17:27). 8 Давид віддав Армона і Мефівоше- ***Очевидно великий камінь (скала) біля Гівеона (2 Сам.20:8). та*, синів Саула від Ріцпи, дочки Айї. 439
ІІ САМУЇЛА 21-22
фаїмів, в якого лише мідний наконечник нового списа важив 300 шекелів (3,5 кг). Єсвій хотів убити Давида. 17 Але Авісай, син Церуї, прийшов Давидові на допомогу і вбив філистимлянина. Тоді люди поклялись Давидові: «Ти більше ніколи не підеш з нами на війну! Інакше може погаснути світильник Ізраїлів». 18 Ще була війна з філистимлянами в Гобі. В цій війні Совохай, кушанин, вбив Сафута, одного з нащадків рефаїмів. 19 В наступній війні з філистимлянами в Гобі Єлханан, син Ягаре-Оргіма з Віфлеєма, вбив Голіафа, гатянина, у якого держак списа був, як ткацький навій. 20 У війні, яка точилася під Гатом, воював один дуже великого росту чоловік, у якого було по шість пальців на руках і ногах, всього двадцять чотири. Це теж був один з нащадків рефаїмів. 21 Коли він зневажав Ізраїль, Йонафан, син Шімея, Давидового брата, убив цього велетня. 22 Ці четверо були нащадками рефаїмів з Гата і впали від руки Давида та його слуг.
Хоч скрізь на мене смерть чигала і ненависть ішла услід, та Божа ласка визволяла, напасти ворог не посмів. 6 Шеол своїми ланцюгами обплутав ноги, сіть розтяг, розставив пастки, хитрі ями – не вибратись мені назад. 7 Та в лихолітті схаменувся і я до Господа звернувся. Із Свого храму Він почув і Свою руку простягнув. 8 А від Його роздратування Земля в тремтінні і хитанні, 9 Основи неба затряслись, коли Господь повстав на них! 10 Він неба розірвав завісу, щоб освітить темряву світу. 11 І на могутніх херувимах понісся, мов на крилах вітру! 12 Довкола Нього, наче купол, висить темрява в вишині, і хмари дощові літають, щоб людям дати врожаї. 13 Від сяйва й блиску Його слави вогонь і блискавки літали; 14 їх гучний звук, що долинає, про голос Божий промовляє! 15 Разючі стріли Він пустив – і ворога стидом покрив. 16 Йому скоряються глибини, Давидова пісня дно моря і гірські вершини хвали від духу грізного Його! 1 Коли Давид врятувався від Саула та 17 Хоч Його мешкання високо, усіх своїх ворогів, він склав пісню. мене Він витягнув з глибоких 2 Господь – то є моя твердиня, тих вод страшних, і як завжди, моя фортеця і мій Спас. 18 Він визволив від ворогів: 3 Господь – моя скала спасіння, від сильного, хто верховодив, У Ньому – захисток для нас. хто так в могилу мене зводив, Господь – мій щит і ріг достатку, хто замишляв для мене смерть. 4 Він захисник від ворогів. 19 Хоч він і слав мені нещастя, Коли до Нього я звертався, та в день недолі, в день напасті Він завжди мене боронив. Господь був опертям моїм. 440
22
5
ІІ САМУЇЛА 22
20 Він взяв за руку й Сам повів туди, де тихо, де безпечно, бо Він мені благоволив. 21 Він заплатив мені поправді за мою вірність, за відважність, мене за це нагородив. 22 Я йшов дорогою, не збочив, І не грішив, і не порочив святого Господа мого. 23 Всі заповіді пам’ятаю, від постанов не відступаю. 24 Скрізь непорочно просувався, щоб не грішить, остерігався. 25 Господь мені дав нагороду за те, що змалку та ще зроду я чистим був в очах йогó. 26 Ти з усіма так поступаєш, і з тим, хто чисте серце має. 27 Із простодушним Ти – відвертий, а хитрого Ти можеш стерти за хитрування, що той мав. 28 О Господи, Ти виручаєш тих, хто пригноблений, в відчаї, а гордих поглядом стоптав! 29 О Господи, тебе благаю: будь Ти світильником мені, мій розум, серце просвіти! 30 Не побоюсь з тобою війська, ні муру, ні стіни замчиська! 31 Шлях Божий – правда, слово вірне, щит тому, хто до Нього прийде. 32 Немає іншого ніде! Без нього захист не знайде! 33 Бог робить сильну мою руку, спрямовує на вірний путь. 34. Він ноги робить, як в олéня, мої дороги вгору йдуть. 35 До бою Він мене готовить, дав в мої руки мідний лук, 36 веде до слави, перемоги, дає в житті великим буть. 37 Привільну дав мені дорогу,
на ній встою, не похитнусь! 38 Не повернусь назад додому, аж поки всіх не розіб’ю. 39 Не можуть вороги звестися, під ноги падають мені! Я побивав їх без пощади, до ніг моїх повзли самі. 40 Для цього Ти мені дав силу, і вміння, й мудрість для війни. 41 Їх голови самі схилялись, візьми мечем їх тільки стни. 42 Вони до ідолів звертались, шукали ревно, хто б їх спас. Вони до Тебе теж взивали, та було пізно, був не час. 43 Я їх рубав без милосердя, топтав і м’яв їх, наче грязь! 44 Народ мій також повставав, та Ти й від нього врятував! Мене поставив Він очолить племена ті, яких не знав, щоб в них міг бути головою, служити їх заставив нам. 45 Чужинці низько всі схилились, і слухають любѝй наказ. 46 У них в руках не стало сили, вилазять з сховищ всі зарáз. 47 А наш Господь – Живий є Бог! Благословенне Його ім’я! Ми прославляємо Його, Він наш спаситель, Він - твердиня! 48 Наш Бог помстився ворогам, Він підневолив нам народи, під ноги ворогів поклав. Від змовників, на кров голодних, мене Він спас, і я встояв! 50 За це я буду прославляти, про Нього у піснях співати! 51 Господь мені дав перемогу і ласкою благословив, і до помазанника Свóго хай вічно вірним буде Він!. 441
ІІ САМУЇЛА 23
Останні слова Народ же пішов за Єлеазаром тільки Давида для того, щоб пограбувати вбитих. 1 А це останні слова Давида, сина Єс11 Третім відзначився Шамма, син сеєвого – послання чоловіка, якого гараритянина Аге. На цей раз філисВсевишній зробив великим, помазан- тимляни зібрались для битви на полі, ника Бога Якового і солодкого співця яке було засіяне сочевицею. Народ ІзІзраїлевого: раїля і тут не витримав натиску філис2 «Дух Господній промовляв через тимлян і став тікати. мене, і Його слово було в мене на 12 Але Шамма став посеред поля і вустах. побив філистимлян. Господь через 3 Сказав Бог Ізраїлів, промовив Твер- нього теж дав перемогу Ізраїлеві. диня Ізраїля: «Якщо володітиме людь13 Одного разу троє цих силачів із ми праведний, якщо управлятиме в тридцяти прийшли під час жнив до страху Божому, Давида в пещеру Адулам, хоч їм пе4 то він подібний до світла при сході репиняв дорогу цілий загін філистимсонця на безхмарному небі; від його ського війська, який знаходився в допроміння після дощу тягнеться вгору лині Рефаїмів. із землі трава. 14 Іншого разу Давид був в укріпле5 чи не так з моїм домом у Бога? Він ному місці, а загін філистимлян – у заключив зі мною вічний союз, завіт Віфлеємі. вірний і міцний, в Ньому – спасіння 15 Давид захотів дуже пити і сказав: моє і все бажання моє! «Хто б напоїв мене водою з Віфлеєм6 А злі люди, наче тернове гілля, яке ського колодязя?» обминають, щоб не торкатися голою 16 Тоді троє цих героїв прорвалися рукою. крізь ряди філистимлян і набрали води 7 Та залізне знаряддя і держак списа з колодязя, що біля воріт Віфлеєма, і зараджує цьому: всі ці люди будуть принесли Давидові. Але він не став знищені у вогні». пити, а вилив її на землю, як дар ГосТроє Давидових героїв подеві. 8 А оце лицарі Давида: Ісбосеф, син 17 Давид сказав: «Господи! Як я моАхамана (Ще І Хронік 11:11), головний із жу пити воду, заради якої ці люди ритрьох. Своїм списом поразив 800 чо- зикували своїм життям?» І відмовився ловік за одну битву. Давид пити. Ці три герої звершили ще 9 Наступний з цих хоробрих – Єлеа- й інші подвиги, подібні до цих. зар, син Додо, із Ахохі, один з трьох 18 Авісай, Йоавів брат, син Церуї, сильних мужчин, які були з Давидом, був головним над тридцятьма. Своїм і насміхались над філистимлянами. Ті списом він убив 300 чоловік і став не зібрались на битву, і ізраїльтяни від- менш знаменитим, ніж ті три. ступили. 19 І хоч він був більш знаменитим, 10 Тоді Єлеазар сам став бити філис- ніж решта тридцять і був над ними тимлян; він бився, поки не втомилась начальником, слави перших трьох не його рука і не прилипла до меча. Того досягнув. дня Господь приніс велику перемогу. 442
23
ІІ САМУЇЛА 23-24
20 Був ще Беная, син Йодая, хороброго чоловіка, із Кавцеїла. Беная уславився не меншими подвигами. Він убив двох синів Ариїла - моавітянина. А одного дня в сніговій спустився в яму і вбив лева. 21 Він же вбив і велетня-єгиптянина. А сталося це так. Коли єгиптянин тримав списа в руці, Беная пішов на нього з палицею, вирвав з рук списа і ним убив єгиптянина. 22 Такі-то були подвиги Беная, сина Йодаєвого, чим зажив слави серед тридцятьох, 23 але не зрівнявся з тими трьома. Давид поставив його начальником своєї охорони. Тридцять героїв* 24 Серед тридцяти героїв були: Асаїл, брат Йоава; Єлханан, син Додо з Віфлеєма; 25 Шамма і Еліка з Харода; 26 Хелец з Палтіти; Іра, син Ікеша з Текої; 27 Авієзер з Анатота; Мебуннай з Хушату; 28 Цалмон з Ахоха; Магарай з Нетофатита; 29 Хелев, син Баани, з Нетофатита; Іттай, син Рибая, з Гіви Веніамінової; 30 Беная з Піратоніта; Іддай із міжгір’я Гаашу; 31 Абі-Албон з Арбатіта; Азмавет з Бархума; 32 Еліяхба з Шаалбона, з синів Яшена – Йонафан; 33 Шамма з Гарара, Ахіам, син Шарара з Гарара; 34 Еліфелет, син Ахасбая, з Маахи; Єліам, син Ахітофела, з Гіло; ------------------*Знаменитий загін Давида, який складався із самих хоробрих воїнів.
35 Хецрай з Кармілу; Паарай з Арбіту; 36 Ігал, син Натана з Суви; Баній з Гаду; 37 Зелек, аммонітянин; Нахарай з Беерота, охоронець Йоава, сина Церуї; 38 Іра і Гареб з Ітрита; 39 Урія, хетеянин. Всього їх було тридцять сім. Давид береться за перепис народу 1 І знову загорівся Господній гнів на Ізраїль на цей раз через Давида, який надумав переписати народ. Він своїм урядовцям наказав: «Ідіть і перелічіть народ Ізраїля і Юди». 2 Давид звелів своєму воєначальнику, Йоаву, що був з ним: «Пройди по всіх племенах ізраїлевих від Дана до Вірсавії і перелічи людей, щоб я знав, скільки в мене народу». 3 Та Йоав відповів царю: «Хай би Господь ще примножив народу в сто разів більше, а цар дожив до того часу, та тільки що це дасть для мого добродія і царя?» 4 Але слово царя взяло верх над Йоавом та начальниками, і вони пішли від царя рахувати народ Ізраїля. 5 Вони перейшли через Йордан і зупинились в Ароері, з південного боку міста, яке розкинулось посеред долини Гад по дорозі до Язеру. 6 Після цього перейшли в Галаад і в землю Тахтим-Ходші; далі пішли в Дан-Яан і обійшли Сидон; 7 потім завернули до Тира і обійшли всі міста хевеїв, ханаанців, аж поки не вийшли до Вірсавії, що на півдні Юдеї. 8 Так на протязі дев’яти місяців і двадцяти днів вони закінчили перепис
443
24
ІІ САМУЇЛА 24
на всій землі і повернулись в Єрусалим. 9 Йоав подав списки народу, згідно яких налічувалось вісімсот тисяч ізраїльтян, чоловіків сильних і здатних до війни, і юдеїв – п’ятсот тисяч. Покарання народу 10 Та занепокоївся Давид після того, як перелічив народ. Він сказав Господеві: «Тяжко я завинив тим, що зробив, тому молю тебе, Господи, прости гріх твого раба, бо я поступив нерозумно». 11 А коли Давид встав на другий день, то того ж ранку до пророка Гада, прозорливця Давидового, надійшло слово: 12 «Іди і скажи Давидові. Так говорить Господь: «Я поклав перед тобою три покарання. Вибирай одно з них». 13 Гад прийшов до Давида і сказав йому: «Вибери одно з цих трьох покарань: голод в твоїй країні на протязі семи років; переслідування тебе ворогами твоїми на протязі трьох місяців, щоб ти тікав від них; чума на протязі трьох днів у твоїй країні. Подумай і дай відповідь, яку я повинен передати Тому, Хто мене послав». 14 Давид відповів Гаду: «Всі покарання тяжкі, але нехай краще ми впадемо в руки Господні, ніж у руки людей, бо велике милосердя Його!» 15 І послав Господь хворобу на ізраїльтян: з того ранку і до назначеного часу померло 70 000 людей в усьому краї – від Дана до Вірсавії. 16 Коли ангел підняв руку і на Єрусалим, Господь зглянувся над горем і
наказав ангелові: «Досить! Стримай руку свою!» А трапилось це, коли ангел Господній знаходився біля господарства Орни, євусеянина. 17 Давид же, побачивши, як гине народ, став благати: «Господи, я згрішив! Я поступив беззаконно! А ці люди, подібно вівцям, лише йшли за мною. Хай це покарання спаде на мене та на мою сім’ю!» 18 Того дня прийшов Гад до Давида і сказав: «Споруди Господеві жертівник на току Орни, євусеянина». 19 І пішов Давид виконувати слово Господнє, передане через Гада. 20 Коли Орна побачив царя і його слуг, що йшли до нього, вийшов назустріч і, поклонившись, запитав: 21 «Що привело мого пана царя до свого раба?» Давид відповів: «Я прийшов купити в тебе місце, щоб спорудити на ньому жертівник і так відвернути чуму». 22 Орна сказав Давиду: «Хай мій пан цар візьме для жертвоприношення все, що йому потрібне. Тут є і воли для всепалення, і віз та ярмо на дрова – 23 все це може взяти цар». І ще сказав Орна цареві: «Хай Господь, Бог твій, прийме жертву твою!» 24 Але цар відповів Орні: «Ні! Я тобі кажу щиру правду, я заплачу тобі, бо не годиться приносити всепалення Господеві задармá». І Давид купив землю і волів за 50 шекелів срібла (біля 600 грамів).
25 Там він побудував жертівник Господеві, на якому приніс жертву всепалення та мирну жертву. Господь змилосердився над країною і відвернув пагубу від Ізраїля.
444