2 Царів

ДРУГА КНИГА

ЦАРІВ Божий суд над Ахазією 1 Після смерті Ахава Моав повстав проти Ізраїля.

2 Сталося так, що Ахазія якось упав через грати своєї верхньої світлиці в Самарії і тяжко поранився. І відправив він послів з наказом: «Підіть і спитайте у Ваал-Зевува (Веєльзевула), екронського бога, чи видужаю я від цього поранення?»

3 Тоді ангел Господній сказав до Іллі із Тішбі: «Вийди назустріч послам із самарійського міста і скажи їм: «Хіба в Ізраїлі нема Бога, що ви йдете питатись у Ваал-Зевува, бога екронського?

4 Тому так говорить Господь Ахазії: «З постелі, на якій ти лежиш, не встанеш, а помреш!» Ілля пішов і передав ці слова послам Ахазії.

5 Коли повернулись посли, Ахазія їх спитав: «Чому ви вернулись?»

6 Вони відповіли: «Назустріч нам вийшов чоловік і сказав: «Верніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: «Хіба в Ізраїлі нема Бога, що ти посилаєш питатись до Ваал-Зевува, бога екронського? За це ти не встанеш з постелі, на якій лежиш. Ти помреш».

1

7 Цар запитав: «Якого вигляду той чоловік, який зустрів вас і сказав це?»

8 Вони відповіли: «На ньому був одяг з грубої тканини та шкіряний пояс». Цар сказав: «Це Ілля із Тішбі».

9 І послав тоді цар по Іллю загін воїнів з п’ятдесяти чоловік. Ілля в цей час перебував на горі. Командир загону піднявся до нього і сказав: «Чоловіче Божий, цар наказує: «Зійди з гори».

10 Ілля відповів: «Якщо я чоловік Божий, то хай вогонь спаде з неба і попалить тебе і твій загін!» І впав вогонь з неба і знищив їх усіх.

11 Тоді цар посилає до Іллі другий загін з п’ятдесяти чоловік. Командир сказав Іллі: «Чоловіче Божий, цар наказав: «Спускайсь негайно!»

12 Ілля відповів: «Якщо я чоловік Божий, то хай вогонь спаде з неба і знищить тебе і твій загін!» І впав вогонь з неба та й знищив командира і його загін з п’ятдесяти чоловік.

13 І посилає цар третього командира з п’ятдесятьма воїнами. Цей піднявся до Іллі, впав перед ним на коліна і став благати: «Чоловіче Божий, нехай буде дорогим в очах твоїх життя моє та життя цих п’ятдесяти рабів.

14 Ось вогонь зійшов з неба і знищив

487

ІІ ЦАРІВ 1-2

двох попередніх командирів та їхніх людей. А тепер змилуйся над нами і залиш нас живими».

15 І сказав ангел Господній Іллі: «Іди з ним і не бійся його!» І пішов Ілля з командиром до царя.

16 А там Ілля сказав Ахазії: «Так говорить Господь: «В Ізраїлі є Бог. Чому ж ти посилаєш послів просити поради до екронського бога? За те, що ти зробив це, не встанеш з постелі, на якій лежиш, а конче помреш».

17 І помер Ахазія, як і сказав через Іллю Господь. Так як в Ахазії не було синів, на його місце став його брат Йорам. Це сталося на другому році царювання Йорама, сина Йосафатового, царя юдейського.

18 Всі інші діла Ахазії описані в літописі ізраїльських царів. Іллі на небо 21 КолиВознесіння Ілля з Єлисеєм ішли з Галгала, йому стало відомо, що Господь має забрати його у вихорі на небо.

2 Тому Ілля сказав Єлисею: «Залишся тут, Господь посилає мене у Вефіль». Але Єлисей відповів: «Так вірно, як живий Господь і ти живий, не покину я тебе». І продовжили вони свій шлях у Вефіль разом.

3 Коли зустріли їх сини пророків з Вефіля, то запитали Єлисея: «Чи ти знаєш, що Господь сьогодні забере від тебе твого пана?» Єлисей відповів: «Так, знаю, але ви мовчіть».

4 І сказав Ілля Єлисею: «Залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон». Єлисей відповів: «Так вірно, як живий Господь і як ти живий, не покину я тебе». І пішли вони обоє до Єрихона разом.

5 І повиходили з Єрихона сини пророків, і промовили до Єлисея: «Чи ти знаєш, що Господь сьогодні забере від тебе твого пана?» Єлисей відповів: «Так, я це знаю, але ви мовчіть».

6 І сказав Ілля Єлисею: «Залишся тут, бо Господь посилає мене до Йордану. Єлисей відповів: «Так вірно, як живий Господь і як ти живий, так вірно й те, що я не покину тебе». І пішли вони далі разом.

7 П’ятдесят синів пророчих пішли за ними і поставали віддалік навпроти того місця, де зупинились Ілля і Єлисей біля Йордану.

8 Ілля скинув свій плащ, згорнув його і вдариив ним по воді. Вода розступилась, і вони обоє перейшли на другий берег по сухій землі.

9 Там Ілля звернувся до Єлисея і сказав: «Проси, що ти хочеш, щоб я зробив для тебе, перш ніж Господь забере мене». Єлисей відповів: «Я хочу одержати силу духа вдвічі більшу, ніж у тебе».

10 Ілля сказав: «Важкого ти просиш. Та коли побачиш, як я буду забраний від тебе, то так і станеться. А коли не побачиш – не одержиш того».

11 Поки вони так розмовляли, раптом налетів вихор з вогняною колісницею та вогняними кіньми і підхопив Іллю від нього на небо.

12 Побачивши це, Єлисей закричав: «О батьку мій, батьку мій! Колісниця Ізраїлева і його вершники!» Та більше Єлисей не побачив Іллі. Тоді Єлисей зняв із себе одяг і розірвав його (на знак суму).

13 Коли ж плащ Іллі впав на землю, Єлисей підняв його і пішов назад. І став він на березі Йордану

488

ІІ ЦАРІВ 2-3

14 та й вдарив плащем по воді, промовивши: «Де Господь, Бог Іллі?» Вода розступилась, і Єлисей перейшов річку по сухому дну.

15 Коли побачили це Єрихонські пророчі сини, то промовили: «Дух Іллі спочив на Єлисеєві». Вони пішли йому назустріч і вклонились йому до землі.

16 І попросили Єлисея: «У нас, твоїх рабів, є п’ятдесят сильних мужів – нехай вони підуть і пошукають твого пана. Може, Господній дух заніс його на одну з гір або долину». Але Єлисей відповів: «Не посилайте».

17 Та як вони наполягали, то він сказав: «Посилайте». І пішло п’ятдесят чоловік шукати. Але пройшло три дні, і вони нікого не знайшли. Тому повернулись назад в Єрихон.

18 Єлисей сказав їм: «Хіба я не казав вам, щоб ви не ходили?» Єлисеєві чуда 19 Жителі міста сказали Єлисею: «Пане, як бачиш, наше місто зовні гарне, але наша вода гірка, тому земля не родить».

20 І сказав Єлисей: «Принесіть нову посудину і покладіть туди трохи солі». Коли люди принесли йому це все, 21 він пішов до того місця, де починала бігти вода, кинув у воду сіль і сказав: «Так говорить Господь: «Я роблю цю воду чистою. Більше вона не буде приносити смерть, і земля буде родючою».

22 По слову Єлисея вода очистилась і такою залишилась по сьогоднішній день. Покарання неслухняних дітей 23 Звідти Єлисей вирушив у Вефіль. Коли він вийшов на дорогу, діти по-

вибігали на дорогу і стали насміхатися над ним, галасуючи: «Іди звідси, лисий! Іди, плішивий!»

24 Єлисей обернувся і, поглянувши, прокляв їх іменем Господа. З лісу раптом вискочило дві ведмедиці і розшматували сорок двох дітей.

25 З Вефіля Єлисей пішов на гору Карміл, після чого повернувся в Самарію.

3

Йорам – дев’ятий цар Ізраїля

1 В Самарії над Ізраїлем став царем Йорам, син Ахава, і царював 12 років. Це співпало з вісімнадцятирічним царюванням Йосафата в Юдеї.

2 Йорам робив те, що було в очах Господніх злом, але не так, як його батько і його мати. Він повалив стовпи Ваала, які поставив його батько, 3 але продовжував робити гріхи, які робив Єровоам, син Навата, і якими доводив до гріха Ізраїль.

4 Меса, цар моавітян, мав великі стада худоби і постачав ізраїльському цареві щороку сто тисяч ягнят і сто тисяч нестрижених баранів 5 Але після смерті Ахава моавський цар повстав проти ізраїльського царя.

6 Тоді Йорам, зібравши народ Ізраїля, виступив у похід із Самарії.

7 Він також послав послів до юдейського царя Йосафата, щоб заручитися його підтримкою, сказати: «Цар Моава повстав проти мене. Чи ти підеш зі мною на війну проти Моава?» Йосафат відповів: «Так, я піду з тобою. Ми об’єднаємось: мої люди будуть, як твої люди, і мої коні будуть, як твої коні».

8 Йосафат запитав Йорама: «Якою дорогою ми будемо виступати?» Йо-

489

ІІ ЦАРІВ 3

рам відповів: «Ми підемо через Єдомську пустиню».

9 І вирушив цар ізраїльський з царем юдейським та царем єдомським берегом Мертвого моря і йшли біля нього сім днів. І стало не вистачати води ні для війська, ні для тварин, які були з ними.

10 Нарешті ізраїльський цар промовив: «Очевидно нас, трьох царів, Бог зібрав, щоб віддати у руки моавітян».

11 Та Йосафат сказав: «Чи не знайдеться тут Господнього пророка? Давайте через нього запитаємо у Господа, що нам робити». Один із слуг ізраїльського царя сказав:«Тут є пророк Єлисей, син Сафата. Він був помічником Іллі».

12 Йосафат сказав: «Певно, у Єлисея є слово від Господа». І пішли до нього всі три царі: ізраїльський, юдейський і єдомський.

13 Єлисей сказав ізраїльському царю: «Що ти хочеш дізнатися від мене? Звернись до пророків батька твого і до пророків матері твоєї!» Ізраїльський цар відповів: «Ні, я хочу знати, чи не на загибель від Моава Господь зібрав нас тут трьох царів?»

14 Тоді Єлисей сказав: «Так вірне слово, як живий Господь Всемогутній, перед Яким я стою: якби я не поважав Йосафата, царя юдейського, я не тільки не говорив би з тобою, я навіть не поглянув би на тебе.

15 А тепер приведіть до мене чоловіка, який грає на гуслях». Коли цей чоловік заграв на гуслях, від Господа зійшла сила на Єлисея, 16 і він сказав: «Так говорить Господь: «Копайте канави по всій долині!

17 Бо хоч ви не побачите ні вітру, ні дощу, - Господь сказав, - вся долина заповниться водою, яку зможете пити ви, ваша худоба і інші тварини.

18 Та це ще у Господа мала річ, Він віддасть у ваші руки і Моава.

19 Ви зруйнуєте всі укріплені головні міста, зрубаєте всі плодові дерева, позасипаєте джерела води і витолочите всі поля, закидавши їх камінням».

20 Вранці наступного дня під час ранкового жертвоприношення ринула вода з Єдому і заповнила собою всю долину.

21 Коли почули моавітяни, що царі наступають на них, скликали всіх своїх чоловіків, здатних до війни, і стали на границі.

22 Цього ранку моавітяни повставали рано. Сонце освітило воду, і їм видалось, що то кров.

23 Вони вигукнули: «Погляньте! Це кров! Певно царі влаштували різанину між собою. Вперед, Моаве, за здобиччю!»

24 Та коли моавітяни підійшли до ізраїльського табору, об’єднане ізраїльське військо заатакувало їх. Від несподіванки моавітяни кинулись тікати. Ізраїльтяни переслідували їх, аж поки не був повністю розбитий Моав.

25 Тоді ізраїльтяни взялися руйнувати міста, засмічувати хороші поля камінням (кожен воїн мав кинути по одному каменю), засипáти джерела вод, вирýбувати плодові дерева. Тільки в Кір-Харешеті (Кір-Моаві) залишились камінні мури, але і їх обступили і стали таранами розбивати на каміння.

26 І коли побачив моавський цар, що приходить йому кінець, взяв з собою 700 відбірних воїнів, озброєних меча-

490

ІІ ЦАРІВ 3-4

ми, і став пробиватися до єдомського царя. Але не зміг пробитися.

27 Тоді цар взяв свого перворідного сина, який мав заступити після нього на престол, і приніс його в жертву цілопалення на мурі. Це викликало таку огиду у ізраїльтян, що вони відступили і повернулись у свою землю.

4

Чудо з олією

1 Жінка одного з пророчих синів з плачем прийшла до Єлисея і стала просити: «Мій чоловік, твій слуга, помер. Ти знаєш, як він шанував Господа. А тепер чоловік, у якого він позичив гроші, прийшов, щоб забрати обох моїх хлопчиків в раби».

2 Єлисей відповів: «Як я можу тобі допомогти? Скажи, що є в твоєму домі?» Вона сказала: «В моєму домі вже нічого не залишилось, хіба що трошки олії знайдеться в посуді».

3 Тоді Єлисей каже: «Іди і попроси у своїх сусідів порожнього посуду і то якнайбільше.

4 А коли зайдеш у свій дім, замкни двері. Тільки ти і твої сини будуть дома. Коли наливатимеш олію, то повну посудину відставляй в сторону!»

5 Жінка прийшла додому і зробила все так, як наказав їй Єлисей: набрала порожнього посуду і замкнула за собою двері. Жінка наливала олію, а сини подавали їй порожній посуд.

6 Вона наповнила олією багато посуду, та коли попросила подати ще, син відповів: «Нема більше». Тоді олія перестала литися.

7 Жінка пішла до Божого чоловіка і розповіла йому про все. А він сказав: «Піди, продай олію і заплати борг, а із залишку житимеш сама і сини твої».

8 Одного разу Єлисей відправився в Сунем, і там одна знатна жінка запросила його поїсти в неї. З тих пір кожного разу, коли він проходив мимо, то зупинявся там.

9 Якось вона сказала своєму чоловікові: «Я знаю, що чоловік, який завжди заходить до нас,– це святий Божий чоловік.

10 Давай відведем для нього зверху невелику кімнату і поставим там ліжко, стіл, стілець і свічник, щоб він, коли зайде, мав притулок».

11 Одного разу Єлисей, як завжди, прийшов, піднявся наверх і ліг відпочити.

12 А своєму слузі, Гієзію, сказав: «Поклич цю сунамітянку». І додав: 13 «Скажи їй: «Заради нас ти терпиш незручності. Чим ми можемо віддячити тобі? Може поговорити за тебе з царем або з воєначальником?» Вона відповіла: «Мені добре живеться тут, серед свого народу».

14 Тоді Єлисей запитав слугу: «Що ж тоді для неї ми можемо зробити?» Гієзій відповів: «Взагалі-то в неї нема сина, а чоловік старий».

15 Єлисей тут же звелів слузі: «Поклич її». Слуга позвав, і вона стала на порозі.

16 Єлисей сказав їй: «Через рік у цей час триматимеш сина на руках!» А вона відповіла: «Ой ні, Божий чоловіче! Не обманюй твоєї служниці!»

17 Однак жінка завагітніла і наступного року того часу, як сказав їй Єлисей, народила вона сина.

18 Хлопець підріс, та одного разу, коли він пішов на поле до батька, який був біля женців, 19 то став жалітися батькові: «В мене голова болить, дуже голова болить!»

491

ІІ ЦАРІВ 4

Батько наказав слузі: «Відведи його до матері».

20 Слуга взяв його й відніс матері. Хлопчик просидів у неї на колінах до обіду і помер.

21 Жінка піднялась наверх, поклала його на постіль Божого чоловіка, а сама вийшла.

22 І позвала вона свого чоловіка й сказала: «Пришли до мене одного із слуг і ослицю. Я з’їжджу до Божого чоловіка і хутенько повернусь назад».

23 «Для чого тобі іти сьогодні до нього? – запитав він. – Ще не настало ні новомісяччя, ні субота». «Не переживай, все буде добре», – відповіла вона.

24 Тоді осідлала ослицю і звеліла слузі: «Швиденько йди і не зупиняйся, поки не скажу тобі».

25 Шлях її був до гори Карміл. Замітивши її здалеку, Божий чоловік сказав своєму слузі: «Поглянь, чи не сунамітянка це?

26 Біжи назустріч їй і запитай: «Чи все гаразд з тобою? Чи все гаразд з чоловіком? Чи все гаразд з хлопцем?» А вона йому відповіла: «Все добре».

27 Коли ж сунамітянка піднялась на гору до Божого чоловіка, то ухопилась за його ноги. Гієзій підійшов, щоб відштовхнути її, але Божий чоловік сказав: «Залиш її, бо в неї біда, а Господь це утаїв від мене і не об’явив мені».

28 І сказала сунамітянка: «Пане мій, чи я просила в тебе сина? Чи не говорила тобі: «Не обманюй мене?»

29 Тоді Єлисей звелів Гієзію: «Зберись у дорогу. Візьми посох мій і йди. В дорозі нікого не вітай і не відповідай на привітання. Там покладеш посох на лице дитини».

30 Мати ж хлопчика сказала: «Як вірно те, що Бог живий і ти живий, так вірно і те, що я звідси без тебе не піду». Єлисей тоді встав і пішов за нею.

31 Гієзій випередив їх і поклав посох на лице дитини. Та дитя не подавало ні голосу, ні ознак життя. Тоді Гієзій вийшов назустріч Єлисею і сказав: «Дитина не просинається».

32 Коли Єлисей зайшов у кімнату, він побачив: дитина лежить на постелі нерухомо.

33 Тоді він закрив двері і став молитися Господеві.

34 Потім підійшов до дитини і нахилився над нею. Він приклав свій рот до рота дитини, свої очі до його очей і свої долоні до його долонь і, пригорнувши дитину, зігрів її тіло.

35 Після цього Єлисей встав і пройшовся по кімнаті. Потім підійшов до постелі і ще раз пригорнув дитину. Хлопчик чхнув сім разів і відкрив очі.

36 Тоді Єлисей прикликав Гієзія і сказав: «Поклич сунамітянку». А коли вона прийшла, Єлисей сказав: «Візьми свого сина».

37 Вона впала йому в ноги і поклонилась до землі. Тоді взяла сина і вийшла.

38 Після цього Єлисей повернувся в Галгал. А в тій землі був голод. Коли пророчі учні зібрались біля нього, він сказав своєму слузі: «Постав великий казан і звари юшку для пророчих синів».

39 І пішов один з них в поле, щоб назбирати зелені, і знайшов дику витку рослину. Нарвавши з неї плодів, він прийшов і кинув їх в казан. А того ніхто не бачив.

492

ІІ ЦАРІВ 4-5

40 Коли дали їжу людям і стали їсти, всі закричали: «Чоловіче Божий, у казані смерть!» І не стали їсти.

41 Але Єлисей сказав: «Принесіть муки!» Він насипав її в казан і промовив: «Стань чистою, щоб люди могли їсти!» І не стало в юшці нічого шкідливого.

42 Якось один чоловік із Ваал-Шалиші приніс Божому чоловіку хліб і зерно з першого врожаю: двадцять ячмінних хлібів і свіжу пшеницю. Єлисей сказав: «Роздай це людям, хай їдять».

43 Слуга Єлисея сказав: «Цього недостатньо для ста чоловік». Але Єлисей сказав: «Роздай і хай їдять, бо Господь сказав: «Вони наїдяться, ще й залишиться».

44 Тоді слуга поставив їжу перед молодими пророками. Коли вони поїли, то ще й залишилось, як сказав Господь.

5

Очищення Неємана від прокази 1 Неєман був воєначальником царя Сірії і користувався великою повагою у свого пана, бо через нього Господь давав сірійцям перемогу. Цей чоловік був сильним і хоробрим, але хворів на проказу.

2 Під час одного з набігів на землю Ізраїля сірійці взяли в полон маленьку дівчинку, і вона стала прислуговувати жінці Неємана.

3 Якось вона сказала своїй пані: «Якби пан мій звернувся до пророка, який живе в Самарії, то він вилікував би його від прокази».

4 Неєман пішов до свого царя і переказав слова, які говорила ізраїльська дівчинка.

5 Тоді цар Сірії сказав Неєману: «То ти йди негайно, а я напишу царю ізраїлському лист». Неєман пішов, узявши з собою 340 кг срібла, 70 кг золота, десять перемін одягу 6 і приніс ізраїльському цареві лист, в якому повідомлялось: «Коли цей лист буде вручено тобі, знай, що я послав мого слугу Неємана, щоб ти вилікував його від прокази».

7 Коли ізраїльський цар прочитав лист, то розірвав на собі одяг і сказав: «Хіба я – Бог, щоб умертвляти і воскрешати? З чого-то сірійський цар узяв, що я можу виліковувати проказу? Ні! Сірійський цар шукає зачіпку, щоб розпочати зі мною сварку».

8 Коли Єлисеєві, Божому чоловікові, стало відомо, що цар розірвав на собі одяг, то послав сказати йому: «Чому ти рвеш на собі одяг? Хай Неєман прийде до мене. Тоді він знатиме, що є пророк в Ізраїлі!»

9 Неєман прибув зі своїми кіньми та колісницями і зупинився біля дому Єлисея.

10 Єлисей вислав слугу сказати йому: «Піди, занурся сім разів у води Йордану, тоді твоє тіло виздоровіє – ти очистишся».

11 Неєман, сильно розгнівавшись, пішов, але сказав: «Я думав, що Єлисей вийде до мене, прикличе ім’я Господа, Бога свого, доторкнеться до моєї руки і зніме проказу.

12 Хіба Авана і Фарфар, ріки Дамаські, не кращі за всі води Ізраїля? Чому тоді вони не можуть очистити мене?» Неєман розізлився і повернувся, щоб від’їхати.

13 Але слуги Неємана підійшли до нього і сказали: «Батьку наш, коли б

493

ІІ ЦАРІВ 5-6

пророк сказав тобі зробити щось значніше, хіба не зробив би ти? То тим більше послухайся його, коли він тобі сказав: «Занурся і будеш чистим!»

14 І послухався Неєман Божого чоловіка: пішов і занурився в Йордані сім разів, і тіло його стало чистим, як тіло малої дитини.

15 Тоді Неєман зі своїм супроводом вернувся до Єлисея, Божого чоловіка, і сказав: «Тепер я знаю, що на всій Землі нема Бога, як тільки в Ізраїлі! Тож прошу, прийми від мене подарунки».

16 Але Єлисей відповів: «Живий Господь, перед яким я стою, я не прийму твоїх подарунків».

17 Тоді Неєман сказав: «Якщо ти не хочеш прийняти мій подарунок, то прошу, хай твій слуга дасть землі, скільки можуть донести два мули, тому що твій слуга не буде більше приносити всепалення і жертви іншим богам, а тільки Господеві.

18 І ще: хай простить Господь твоєму слузі, бо коли мій пан, цар сірійський, іде поклонятися в храм Ріммона, то він, кланяючись, спирається на мою руку, тому я теж мушу схилятися поруч з ним. Хай Господь простить це твоєму слузі».

19 Єлисей відповів йому: «Іди з миром». Неєман від’їхав і був уже досить далеко, 20 коли Гієзій, слуга Єлисея, чоловіка Божого, подумав: «Мій пан пожалів цього сірійця Неємана і не взяв з його рук те, що той приніс. Живий Господь, побіжу за ним і хоч щось та візьму в нього».

21 І побіг Гієзій доганяти Неємана. Неєман, побачивши, що хтось за ним

біжить, зліз із колісниці назустріч Гієзію і запитав: «Чи все гаразд?»

22 Той відповів: «Все гаразд. Тільки мій пан послав сказати, що до нього прийшло двоє молодих пророків з гірської країни Єфрема. Тому прошу тебе: «Дай талант срібла і дві переміни одягу».

23 Неєман сказав: «Та хоч і два таланти можеш взяти собі». І упросив Гієзія взяти два таланти срібла і дві переміни одягу. Все це він умістив у два мішки і віддав двом своїм слугам, щоб вони несли перед Гієзієм.

24 Коли ж вони піднялись на горб, він взяв у слуг ці речі і заховав їх у cвоєму домі, а слуг відіслав.

25 Коли Гієзій прийшов до свого пана, Єлисей запитав його: «Звідки ти прийшов, Гієзію?» Гієзій відповів: «Твій слуга нікуди не ходив».

26 Та Єлисей сказав йому: «Хіба моє серце не було з тобою, коли той чоловік зійшов з колісниці, щоб зустріти тебе? Ти здобув гроші і здобув одяг, і тепер можеш здобути оливковий сад, виноградник, овець, волів, рабів і рабинь; 27 але ти здобув і проказу Неємана, яка не відчепиться від тебе і твоїх нащадків довіку!» І вийшов Гієзій від Єлисея білий від прокази, як сніг.

6

Єлисеєві пророчі дії

1 Молоді пророки сказали Єлисеєві: «Ти знаєш, що місце, де ми живемо, затісне для нас.

2 Дозволь нам піти до Йордану; ми візьмемо звідти по деревині і збудуємо собі місце для проживання». Єлисей відповів: «Добре, йдіть».

494

ІІ ЦАРІВ 6

3 А один з них сказав Єлисею: «Будь ласкавий, ходи і ти з нами». Єлисей погодився піти.

4 Коли дісталися до річки і стали зрубувати дерева, 5 в одного з них сокира впала в воду, і він скрикнув: «Горе мені, мій пане, сокира затонула, а вона ж позичена!»

6 «Де саме вона затонула?» – запитав чоловік Божий. Той показав йому місце. Тоді Єлисей відрубав кусок дерева, кинув його в воду – і сокира спливла.

7 Єлисей сказав: «Візьми і продовжуй працювати». Чудесна перемога над Сірією 8 Якось сірійський цар розпочав війну з Ізраїлем. Порадившись зі своїми слугами, він сказав: «Я свій табір розташую там-то й там».

9 Тоді чоловік Божий послав до ізраїльського царя сказати: «Остерігайсь проходити тим місцем, бо там залягли сірійці!».

10 Цар віддав наказ своїм людям, і ті обходили те місце стороною. І так було не раз і не два.

11 Сірійському цареві стало прикро від невдач, а тому скликав своїх слуг і гнівно запитав: «Хто з вас доносить царю ізраїльському?»

12 Один із слуг відповів йому: «Ніхто із нас, пане мій царю, не доносить. Єлисей, пророк ізраїльський, може переказати царю ізраїльському навіть слова, які ти говориш у спальні».

13 І сказав цар сірійський: «Тоді знайдіть його і приведіть його до мене!» Слуги сказали йому: «Єлисей знаходиться в Дофані».

14 Він тут же послав туди вершників, колісниці та численне військо. Вони прийшли туди вночі і оточили місто.

15 Того ранку слуга Єлисея прокинувся рано і вийшов надвір. А там він побачив військо з кіньми і колісницями навколо міста. «О горе, мій пане! Що нам робити?» – вигукнув слуга.

16 «Не бійся, - відповів той, - тих, хто з нами, більше, ніж тих, хто з ними».

17 І сказав у молитві Єлисей: «Господи! Відкрий йому очі, щоб і він побачив!» Господь відкрив слузі очі, і той побачив, що всі гори навколо Єлисея заповнені вогняними кіньми і бойовими колісницями.

18 Коли вороги стали наближатись до Єлисея, він помолився Господеві і сказав: «Зроби так, щоб ці люди посліпли». Господь так і зробив.

19 А коли сірійці осліпли, Єлисей сказав їм: «Це не та дорога і не те місто. Ідіть за мною, і я заведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте». І повів їх Єлисей в Самарію.

20 Коли вони прийшли в Самарію, Єлисей сказав: «Господи, відкрий цим людям очі, щоб вони могли бачити». Господь відкрив їм очі, і вони побачили, що знаходяться в Самарії.

21 Побачивши їх, цар ізраїльський запитав Єлисея: «Батьку мій, чи не повбивати мені їх?»

22 Єлисей відповів: «Ні, ти їх не вбивай. Хіба ти вбивав би, якби мечем і луком взяв їх у полон? Дай їм краще хліба і води. А коли підкріпляться, відпусти додому до свого пана».

23 Тоді ізраїльський цар приготовив для них багато їжі; а коли вони наїлись і напились, відпустив їх до свого царя. З того часу сірійські війська не робили набіги на ізраїльські землі. Облога Самарії 24 Та з часом сірійський цар Венадад (Бенхадад),

495

ІІ ЦАРІВ 6-7

зібрав усе своє військо і обложив ізраїльську столицю Самарію.

25 В місті розпочався такий великий голод, що навіть осляча голова коштувала 80 срібних шекелів, а чверть каба (1каб= 1,22 л) голубиного посліду – п’ять срібних шекелів.

26 Якось до царя Ізраїля, що проходив по міському муру, підійшла плачучи жінка і пожалілася: «Пане мій царю, допоможи мені!»

27 А він сказав: «Якщо Господь не допоміг тобі, то чим я зможу допомогти? Мені нічого тобі дати, бо в мене немає ні зерна з току, ні вина з-під преса».

28 Та цар перепитав жінку: «Що ти хотіла?» Жінка відповіла: «Оця жінка сказала мені: «Дай свого сина, і ми з’їмо його сьогодні, а мого з’їмо завтра».

29 Ми зварили мого сина і з’їли. Наступного дня я сказала їй: «Давай тепер свого сина, і ми з’їмо його. Але вона заховала свого».

30 Почувши розповідь цієї жінки, цар розірвав на собі одяг, і коли він проходив по стіні, люди бачили його в дранті.

31 Цар сказав спересердя: «Хай скарає мене Господь, якщо голова Єлисея, сина Сафатового, залишиться на плечах сьогодні!»

32 З цією метою цар відрядив посланця до Єлисея. Єлисей із старійшинами міста саме сидів у своєму домі. Перш ніж прийшов посланець, Єлисей сказав старійшинам: «Бачите, цей син вбивці посилає людей, щоб зняти мою голову! Коли він постукає в двері, не відчиняйте і не впускайте його! А ось і кроки ще й пана-царя!»

33 Єлисей ще промовляв до старійшин, коли цар ввійшов і сказав: «Це нещастя прийшло від Господа! Чого ще я маю чекати від Нього?»

7

Перемога над сірійцями

1 І промовив Єлисей: «Послухайте слово Господнє. Так говорить Господь: «Завтра о цій порі міра найкращої муки (7,33 л) буде продаватися по шекелю, і дві міри ячменю буде по шекелю біля міських воріт Самарії».

2 На це вельможа царський, на руку якого спирався цар, сказав чоловіку Божому: «Навіть якщо Господь відкриє вікна небесні, то і тоді цього не станеться!» І сказав Єлисей: «Ти це побачиш на власні очі, але нічого з цього їсти не будеш!»

3 Біля міських воріт знаходилось чотири чоловіки, хворих на проказу. Вони стали промовляти між собою: «Чого нам тут сидіти та дожидати смерті?

4 Коли насмілимося увійти до голодного міста, конче помремо, і якщо залишимось тут, то теж помрем. Якщо ж підем до сірійського табору, то, коли нас не повбивають, залишимось живими».

5 Дочекавшись вечора, вони пішли в сірійський табір. Наблизившись до нього, вони побачили, що там нікого немає!

6 А сталося це тому, що Господь зробив так, що сірійцям в таборі почувся гуркіт колісниць, тупіт коней та шум численного війська. Сірійці сказали один одному: «Певно ізраїльський цар найняв єгипетських та хетських царів, щоб напасти на нас!»

7 Вони знялись і в темряві стали тіка-

496

ІІ ЦАРІВ 7-8

ти, залишивши свої намети, коней і ослів та весь табір, рятуючи своє життя.

8 Коли прокажені зайшли в один із наметів, вони найперше наїлись та напились; потім набрали золота, срібла та одягу, винесли це все звідти і заховали. Потім вернулись і зайшли в другий намет. І звідти винесли всі речі та заховали.

9 І сказали вони один до одного: «Не так робімо! У нас є хороші новини, а ми мовчимо. Коли будем ждати ранку, нас покарають. Ходімо негайно і даймо знати про все царському домові».

10 Вони пішли і сказали міській сторóжі у воротах: «Ми ходили в сірійський табір, але там нікого немає, – не чути, щоб там були люди, – тільки коні та осли стоять на прив’язі, та намети стоять, як стояли».

11 Тоді закричала сторожа, і це стало відомим цареві.

12 Цар встав уночі і сказав своїм слугам: «Я знаю, що сірійці пустились на хитрощі. Вони знають, що ми голодуємо, а тому залишили свої намети, щоб заховатися в полі. Вони думають: «Коли ізраїльтяни вийдуть з міста, тоді ми легко захопимо їх і їхнє місто».

13 Та один із слуг сказав: «Царю, «Нехай візьмуть твої люди тих п’ятеро коней, що залишились ще живими, бо вони все рівно пропадуть з голоду, як і всі ізраїльтяни, які залишились в місті, та й пошли їх у розвідку».

14 І звелів цар запрягти коней у дві колісниці та й відправитись у розвідку.

15 Вони їхали по сліду сірійців до самого Йордану і на всьому шляху їм

попадалась одежа та різні речі, покинуті сірійцями при втечі. І вернулись посланці та й розповіли про це все цареві.

16 Тоді народ вийшов з міста і все, що було в сірійському таборі, пограбував. І cтало так, як говорив Господь: міра пшеничного борошна продавалась по шекелю, і дві міри ячменю – по шекелю.

17 Ще перед цим цар доручив своєму вельможі, на руку якого спирався, охорону міських воріт. Та коли народ ринув до воріт, то затоптав вельможу на смерть, як і сказав Божий чоловік, коли приходив до нього цар.

18 Все сталося так, як і говорив Божий чоловік, який тоді казав: «Завтра о цій порі міра найкращої муки буде продаватися по шекелю, і дві міри ячменю буде по шекелю біля міських воріт Самарії».

19 Але той вельможа не повірив тоді, а сказав: «Навіть якщо Господь відкриє вікна небесні, то і тоді цього не станеться!» Єлисей йому відповів у ту ж мить: «Ти це побачиш на власні очі, але нічого з того їсти не будеш!»

20 Так і збулося з ним. Народ затоптав його в воротах, і він помер.

8

Єлисей пророкує про голод в країні 1 Єлисей сказав жінці, сина якої він воскресив: «Зберись і йди зі своєю родиною і поселись в іншій країні, бо Господь посилає на цю землю голод, який триватиме сім років».

2 Жінка зібралась і зробила так, як їй сказав Божий чоловік. Вона зі своєю родиною пішла у філистимський край і залишалась там на протязі семи років.

497

ІІ ЦАРІВ 8

3 Через сім років вона повернулась з філистимського краю і пішла до царя просити за свій дім та поле.

4 В цей час цар розмовляв з Гієзієм, слугою Божого чоловіка, і попросив його: «Розкажи мені про всі великі діла, які зробив Єлисей».

5 Гієзій cтав розповідати, як Єлисей оживив померлого. В цей час підійшла жінка, сина якої оживив Єлисей, і стала просити царя допомогти вернути їй свою хату і поле. І сказав Гієзій: «Пане мій царю! Оце і є та сама жінка та її син, якого воскресив Єлисей!»

6 Цар розпитав цю жінку, і вона розповіла йому про все. Тоді цар одному з своїх вельмож наказав: «Поверни їй все її майно і весь урожай з поля, починаючи з того дня, як вона покинула цю землю, і до цього дня». Єлисей в Дамаску 7 Якось Єлисей прибув у Дамаск, і сірійському царю Венададу, який лежав саме хворим, повідомили: «Сюди прийшов Божий чоловік».

8 Тоді цар сказав Хазаїлу: «Візьми з собою подарунок і піди назустріч Божому чоловікові, щоб запитати через нього у Господа, чи видужаю я від своєї хвороби». (І Цар.19:15).

9 Хазаїл, взявши з собою найкращих подарунків Дамаска, скільки могли донести сорок верблюдів, пішов назустріч Єлисеєві і, зустрівши його, сказав: «Твій син Бенхадад, цар Сірії, послав мене до тебе, щоб запитати: «Чи видужаю я від своєї хвороби?»

10 Тоді Єлисей сказав йому: «Іди і скажи йому: «Ти поправишся!», але Господь відкрив мені, що він помре».

Єлисей провіщає Хазаїлові царювання 11 Після цього Єлисей свій погляд зупинив на Хазаїлові і дивився так пильно на нього, що той занепокоївся, після чого Єлисей заплакав.

12 Хазаїл запитав: «Чому ти плачеш?» Єлисей відповів:«Я бачу, скільки ти біди принесеш ізраїльтянам. Ти спалиш їхні укріплені міста, юнаків їхніх поб’єш мечем, навіть вагітних жінок не пощадиш».

13 На це Хазаїл відповів: «Слуга твій всього лише пес! Як я можу зробити таке страхіття!» Єлисей сказав: «Господь об’явив мені, що ти будеш царем Сірії».

14 Коли Хазаїл повернувся до свого пана, Венадад запитав його: «Що сказав тобі Єлисей?» Хазаїл відповів: «Єлисей сказав мені, що ти видужаєш».

15 Але на другий день Хазаїл взяв покривало, намочив його і поклав на лице Венадада. Венадад помер, а Хазаїл став новим царем Сірії. Йорам стає п’ятим царем в Юдеї 16 На п’ятому році царювання Йорама, царя ізраїльського, сина Ахавового, в Юдеї зійшов на престол син Йосафата – Йорам.

17 Йораму було в цей час 32 роки, а царював він в Єрусалимі вісім років.

18 Ходив він дорогою ізраїльських царів і поступав так, як поступав дім Ахава; він був зятем Ахава і робив те, що було не до вподоби Господеві.

19 Та Господь не хотів знищити Юду заради свого слуги Давида, якому обіцяв дати Світоча і не віднімати царство від його нащадків по всі дні.

498

ІІ ЦАРІВ 8-9

20 Під час царювання Йорама Єдом вибрав собі свого царя і повстав проти панування Юдеї.

21 Тоді Йорам зі своїми колісницями вирушив під Цаїр. Але там його оточило військо єдомлян, і Йорамові та його начальникам з великими труднощами вночі вдалось прорвати оточення і врятуватись. Після цього військо Йорама розбіглось по домах.

22 Так Єдом відпав від Юди і став вільним до цього дня. Тоді ж відпала і Лівна. Охозія - шостий цар Юдеї 23 Решта дій Йорама та його діла записані в літописі царів Юдеї.

24 Йорам помер і був похований зі своїми батьками в місті Давида. Замість нього став Охозія, його син.

25 Охозія, син Йорама, став царем в Юдеї на дванадцятому році царювання Йорама, сина Ахава, царя ізраїльського.

26 Йому було 22 роки, коли він зійшов на престол і царював всього один рік в Єрусалимі. Мати його звалась Аталія. Це була внучка ізраїльського царя Омрі.

27 Охозія ходив дорогою дому Ахава і робив зло в очах Господніх, як і дім Ахава, бо і він породичався з домом Ахава.

28 Тому заодно з царем ізраїльським Йорамом, сином Ахава, Охозія пішов воювати проти сирійського царя Хазаїла. Та під Рамотом галаадським Йорам був поранений сирійцями 29 і змушений був повернутися в Ізреель, щоб залікувати рани, завдані сирійцями в бою; туди ж, в Ізреель, навідався до пораненого і Охозія, юдейський цар.

9

Єгу – десятий цар Ізраїля 1 Єлисей позвав одного з молодих пророків і сказав йому: «Зберись в дорогу, візьми з собою оцю посудинку з олією і йди в Рамот галаадський.

2 Коли прийдеш туди, знайди Єгу, Йосафатового сина, внука Намесії, і відведи його від його братів в окрему кімнату.

3 Тоді візьмеш посудину і виллєш з неї олію на його голову і скажеш: «Так говорить Господь: «Сьогодні Я помазав тебе царем над Ізраїлем». А коли сам вийдеш з кімнати, то якнайшвидше тікай!»

4 І прийшов молодий пророк в Рамот галаадський, 5 і застав там усіх воєначальників, які засідали разом з Єгу. Юнак сказав: «Начальнику, я маю щось сказати тобі». Єгу запитав: «Кому саме з нас?» Той відповів: «Тобі, начальнику!»

6 Єгу встав і ввійшов в дім. Тоді пророк вилив йому на голову олію і промовив: «Так говорить Господь: «Я помазав тебе бути царем над Господнім народом Ізраїлем.

7 Ти повинен винищити дім Ахава, твого пана, щоб відомстити за кров Моїх слуг-пророків і за кров усіх слуг Господа, вбитих Єзавеллю.

8 Хай згине весь рід Ахава – всі чоловіки Ахавові в Ізраїлі – від раба до вільного!»

9 Дім Ахава повинен стати, як дім Єровоама, сина Наватового, як дім Вааси, сина Ахії.

10 А Єзавель з’їдять собаки на майдані Ізрееля, бо ніхто не візьметься хоронити її». Молодий пророк після цього відкрив двері і втік.

11 Коли Єгу вийшов до воєначальників свого пана, один з них запитав:

499

ІІ ЦАРІВ 9

«Чи все гаразд? Чого-то той несамовитий приходив до тебе?» Єгу відповів: «Хіба ви не знаєте того чоловіка та його балачок?»

12 Вони ж стали допевнятися: «Хитрощі! Ти краще скажи нам правду!» І пояснив він: «Так і так говорив він мені і сказав такі слова Господні: «Так говорить Господь: Я помазав тебе на царя в Ізраїлі».

13 Вони зразу ж взяли свій одяг і постелили на східцях для Єгу. Потім затрубили в трубу і закричали: «Єгу – цар!»

14 Після цього Єгу, син Йосафата, внук Намессії, зробив змову проти Йорама. А ще до цього Йорам та весь Ізраїль захищали Рамот галаадський від сірійського царя Хазаїла.

15 Під час боїв з Хазаїлом сірійці поранили Йорама, і він змушений був повернутись в Ізреель заліковувати рани. Єгу в цей час звернувся до своїх прибічників: «Якщо ви згідні, що я ваш цар, не дайте нікому вийти з міста, щоб ця вістка не докотилась до Ізрееля!»

16 Після цього він сів у колісницю і помчав у Ізреель, де відпочивав Йорам.Там же знаходився і Охозія, юдейський цар, який прибув туди, щоб навідати Йорама.

17 Вартовий на башті в Ізреелі, побачивши військо, що наближалося, вигукнув: «Я бачу військо!» Йорам сказав: «Пошліть вершника назустріч, хай запитає: «Чи з миром?»

18 Вершник поїхав назустріч і запитав: «Цар Йорам хоче знати, чи з миром ви їдете?» Єгу відповів: «Яке тобі діло до миру, їдь за мною!» Вартовий доповів Йораму: «Вершник доїхав до них, але не вертається».

19 Тоді цар послав другого вершника. Він приїхав до Єгу і сказав: «Цар питає: чи з миром?» Єгу і цьому відповів: «Яке тобі діло до миру? Їдь за мною!»

20 Вартовий доповів: «Він доїхав до них, але не вертається. Я бачу, що один з них – наче Єгу, внук Намесії, і мчить, як навіжений!»

21 Тоді вигукнув Йорам: «Запрягайте!» Слуги запрягли бойові колісниці, і Йорам, цар ізраїльський, та Охозія, цар юдейський, кожний на своїй колісниці, поїхали назустріч Єгу. Вони зустрілись з ним на полі Навуфея, ізреельтянина.

22 Йорам побачив Єгу і запитав: «Чи ти, Єгу, з миром прийшов?» Єгу відповів: «Який може бути мир, коли твоя мати, Єзавель, чинить розпусту та займається чаклунством?»

23 Йорам розвернувся і став тікати, гукнувши до Охозії: «Зрада!»

24 Та Єгу нап’яв лук і вистрілив йому в спину. Стріла пройшла крізь серце Йорама, і він мертвий звалився у своїй колісниці.

25 Єгу наказав Відекарові, своєму колісничому: «Візьми тіло Йорама і викинь його на полі Навуфея. Згадай, як ми їхали з тобою вдвох за його батьком, Ахавом, і як Господь сказав про нього: 26 «Вчора Я бачив кров Навуфея і кров Навуфеєвих синів, – говорить Господь. «На цьому ж полі Я відплачу тобі, Ахаве!» – говорить Господь. Тому підніми цей труп і викинь на поле, як сказав Господь».

27 Охозія, цар юдейський, побачивши, що відбулось, кинувся тікати дорогою на Бет-Гагган. Єгу погнався за ним і наказав: «Вбийте і його!» І Охо-

500

ІІ ЦАРІВ 9-10

зію поранили в колісниці на схилі гори Гур, недалеко від Ївлеаму. Йому вдалося втекти в Мегіддо, але там він помер.

28 Слуги відвезли його в Єрусалим і похоронили в могилі разом з предками в Давидовому місті.

29 Охозія став царем в Юдеї на одинадцятому році царювання в Ізраїлі Йорама, сина Ахавового. Страшна смерть Єзавелі 30 Після цього Єгу прибув у Ізреель. Єзавель, довідавшись про це, підмалювала собі вії чорною фарбою, уклала гарно коси на голові і стала виглядати у вікно.

31 Коли Єгу в’їжджав у ворота, вона гукнула йому: «Як почувається Зімрі? Ти, виявляється, як і він, вбив свого пана?»

32 Єгу поглянув у вікно і крикнув: «Хто на моїй стороні? Обізвись!» І виглянуло до нього двоє чи троє євнухів.

33 Єгу наказав: «Скиньте її вниз!» Євнухи скинули її, і кров бризнула на стіну і коней, які переїхали її тіло.

34 Єгу зайшов у дім і там їв і пив. Потім сказав: «Потурбуйтесь про цю прокляту жінку і похороніть її, все-таки вона царська дочка».

35 Люди пішли хоронити її, але не знайшли її тіла. Вони знайшли тільки череп, ступні і кисті рук.

36 Вернувшись, вони сповістили про це Єгу. А він сказав: «Таке було слово Господнє, провіщене через Його слугу, Іллю з Тішбі: «На майдані в Ізреелі собаки з’їдять тіло Єзавелі.

37 І буде труп Єзавелі, як гній на землі, так що ніхто не скаже: «Це Єзавель».

10

Єгу знищує дім Ахава 1 У Ахава було 70 синів у Самарії. Єгу написав листи і послав їх у Самарію до начальників ізреельських, до знатних людей та до опікунів синів Ахавових. Там повідомлялось: 2 «Як тільки ви одержите цей лист ви, що наглядаєте за синами вашого пана, за його колісницями і кіньми, за укріпленими містами і зброєю, 3 виберіть собі між синами вашого пана найкращого і найсправедливішого і посадіть його на батьківський престол. Після цього воюйте за його сім’ю».

4 Але начальники і старійшини злякались і сказали: «Коли двоє царів не вистояли перед ним, то куди нам братись?»

5 Тоді начальник царського палацу, міський начальник, старійшини та вихователі Ахавових дітей послали до Єгу сказати: «Ми – твої слуги. Ми зробимо все, що ти накажеш. Роби, що вважаєш за потрібне».

6 Тоді Єгу відправив їм листа, в якому мовилось: «Якщо ви підтримуєте мене і підкоряєтесь мені, то відрубайте голови синам Ахава і доставте мені в Ізреель завтра ж о цій порі». А між тим царські сини, 70 чоловік, виховувались знатними людьми міста.

7 Коли міські начальники одержали лист, вони взяли царських синів, 70 чоловік, і повбивали їх, а їхні голови поскидали в корзини і відправили для Єгу в Ізреель.

8 Посланець прийшов до Єгу і сказав: «Вони принесли голови царських синів». Тоді він наказав: «Поскладайте їх у дві купи біля міських воріт до ранку».

501

ІІ ЦАРІВ 10

9 Вранці Єгу вийшов до народу і сказав: «Ви невинні в цьому! Це я зробив змову проти свого пана і вбив його. Але хто вбив всіх оцих?

10 Знайте ж, що нічого з того, що сказав Господь проти дому Ахава, не залишиться невиконаним. Господь те зробив, що сказав через свого слугу Іллю».

11 І вибив Єгу усіх, хто залишився з дому Ахава в Ізреелі: всіх його знатних людей, його друзів, його священників, так що не залишилось нікого з дому Ахава.

12 Після цього Єгу пішов у Самарію. Проїжджаючи по дорозі біля будинку пастухів, де в’яжуть овець, 13 він зустрів братів юдейського царя Охозії і запитав їх: «Хто ви?» Вони відповіли: «Ми брати Охозії, юдейського царя, а прийшли провідати царських дітей та синів цариці».

14 Тоді Єгу сказав: «Схопіть їх живими!» І взяли їх, 42 чоловіки, і повбивали біля колодязя недалеко від БетЕкеда. Єгу не пощадив жодного з них.

15 Після того, як Єгу поїхав звідти, він зустрів Йонадава, сина Рехава, який їхав йому назустріч. Єгу привітав його і сказав: «Чи ти такий же вірний мені друг, як я тобі?» Йонадав відповів: «Так, я відданий тобі друг!» «Якщо так, то дай мені руку!» - сказав Єгу. Йонадав простягнув йому руку, і той посадив його до себе в колісницю, 16 і сказав: «Їдь зі мною, і ти побачиш, як ревно я служу Господеві!» І поїхав Йонадав у колісниці з Єгу.

17 Коли Єгу прибув у Самарію, він повбивав усіх, хто ще залишився із сім’ї Ахава, як сказав Господь Іллі.

18 Потім Єгу зібрав весь народ і сказав: «Ахав недостатньо служив Ваалу. Єгу буде служити йому більше!

19 Тому зберіть тепер до мене всіх його священників, пророків Ваала та людей, які поклоняються Ваалові. Прослідкуйте, щоб прибули всі до одного. Тут відбудеться велика жертва для Ваала. Кожний, хто не з’явиться, буде покараний на смерть!» Та Єгу робив це з хитрістю, щоб винищити поклонників Ваалових.

20 Він оголосив у місті святкові збори на честь Ваала 21 і розіслав посланців об’явити про них по всьому Ізраїлю. Тоді посходилися всі слуги Ваалові, всі до одного, і заповнили весь храм Ваала до краю.

22 І звелів Єгу відповідальному за одяг: «Принеси одяг для всіх служителів Ваалових». Той, не гаючись, виконав наказ.

23 Тоді Єгу і Йонадав, син Рехава, ввійшли в храм Ваала, і Єгу звернувся до присутніх: «Подивіться уважно і впевніться, чи нема серед вас нікого із слуг Господніх, чи тільки присутні одні поклонники Ваала».

24 І приступили вони до жертвоприношень та всепалень. Та знадвору Єгу поставив 80 чоловік з наказом: «Не дайте спастись ні одному з цих людей. Якщо хтось із вас допустить хоч одному з них втекти, заплатить своїм власним життям».

25 Як тільки Єгу закінчив всепалення, він скомандував воїнам: «Ввійдіть і вибийте всіх служителів Ваала! Не дайте жодному вийти з храму живим!» Коли було покінчено з поклонниками Ваала, воїни вдерлися у внутрішню кімнату храму

502

ІІ ЦАРІВ 10-11

26 і повитягували надвір ідоли з Ваалової божниці, і спалили їх.

27 Ваалові стовпи потрощено, а храм зруйновано дощенту. На тому місці, де стояв храм, влаштовано громадське відхоже місце. Його використовують за таким призначенням до цього дня.

28 Так Єгу в Ізраїлі покінчив з поклонінням Ваалу.

29 Проте Єгу не відмовився повністю від гріхів Єровоама, сина Навата, якими той вводив у гріх Ізраїль: він продовжував поклонятися золотим телятам, з яких одне було у Вефілі, а друге – в Дані.

30 Господь сказав Єгу: «Так як ти поступав вірно, згідно з Моєю постановою щодо Ахавового дому, твої нащадки будуть правити Ізраїлем до четвертого покоління».

31 Та Єгу не дбав, щоб усім серцем ходити в Законі Господа, Бога Ізраїлевого, і не відкинув гріхів Єровоама, якими той вводив у гріх Ізраїль.

32 Тому Господь став відрізати шматок за шматком землі від Ізраїля. Хазаїл, сирійський цар, поражав ізраїльтян по всій території Ізраїля.

33 Хазаїл завоював землю на сході від Йордану: всю землю Галаад, включаючи землю Гада, Рувима і Манасії, починаючи від Ароера на Арнон-потокові і Галаад з Башаном.

34 Решта великих та славних діл Єгу записано в літописі царів Ізраїля.

35 Єгу помер і був похований в Самарії. На його місце став його син Йоахаз.

36 Єгу правив Ізраїлем в Самарії 28 років.

Аталія –цариця Юдеї 11 1 Коли Аталія, мати Охозії, побачила, що її син помер, вона перебила всю царську сім’ю.

2 Йосавет, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, викрала Йоаса, сина Охозії, зпоміж царських синів, яких мали вбити, і заховала разом з його нянькою в своїй спальні. Так він залишився живим.

3 Йоас з нянькою переховувався в Господньому храмі шість років, стільки, скільки правила Аталія в Юдеї.

4 На сьомий рік священник Йодай привів у храм Господній начальників над сотнями, царських охоронців і вартових. Він уклав з ними договір і взяв з них клятву в Господньому домі, після чого показав їм царського сина.

5 Він наказав їм: «Зробіть так: третина з вас буде приходити щосуботи для охорони царського дому, 6 друга третина буде нести варту біля воріт Сур, ще одна третина – позаду вартових, щоб ви, як стіна, захищали Йоаса.

7 Два загони, які не несуть варти в суботу, хай заради царя залишаться охороняти дім Господа.

8 Ви повинні бути біля царя, коли б він не йшов і куди б не йшов. Оточіть його з усіх сторін і кожного, хто насмілиться підійти близько, вбивайте!»

9 Начальники сотень зробили все, як наказав їм священник Йодай. Одна група охороняла царя в суботу, а дві групи охороняли царя на протязі тижня.

10 Для всіх сотенних Йодай роздав списи і щити, які належали царю Да-

503

ІІ ЦАРІВ 11-12

виду, що були при Господньому храмі.

11 І вишикувались вартові, кожний зі зброєю в руках, від лівого рогу храму до правого рогу. Вони стояли навколо жертівника храму, а коли цар ішов у храм, оточували його.

12 Після цього Йодай вивів царського сина, поклав на нього корону і дав свідоцтво (копію договору між царем і Богом). А коли його помазали і проголосили царем, народ заплескав у долоні і закричав: «Хай живе цар!»

13 Аталія почула шум і примчалась до храму Господнього.

14 А коли побачила царя біля колони, біля якої, за звичаєм, стоїть цар, а поруч нього начальників з трубачами, і що всі радіють та трублять в труби, то розірвала на собі одяг і закричала: «Змова! Змова!»

15 Священник Йодай наказав сотникам: «Виведіть її з двору храму і кожного, хто піде за нею, вбивайте мечем! Тільки її не вбивайте в храмі Господньому!»

16 Воїни розчистили дорогу і вивели Аталію через кінний під’їзд до царського дому і там її вбили.

17 Після цього Йодай об’явив угоду між Господом, царем та народом. Згідно цієї угоди цар і народ – Господні вони.

18 Потім народ пішов до храму Ваала (в Юдеї) і зруйнував його вщент; статуї його та його жертівники люди розбили на дрібні кусочки, а Ваалового жерця, Матфана, вбили перед жертівником. Йодай же біля дому Господа поставив варту.

19 Після цього він повів народ до царських палат. Воїни, керети (царські охоронці) і командири супроводжували

царя до самого входу в палац. Так Йоас зайняв своє місце на царському троні.

20 Весь народ радів і веселивсь. А коли Аталія була вбита мечем, місто заспокоїлось.

21 Йоасу було сім років, коли він став царем.

12

Йоас – сьомий цар в Юдеї 1 На сьомому році царювання Єгу в Ізраїлі в Юдеї став царем Йоас і царював 40 років у Єрусалимі. Матір його звали Цівія (газель), вона була з Беер-Шеви (Вірсавії).

2 Йоас ходив правдиво перед Господом і підкорявся Йому все життя, як навчив його священник Йодай.

3 Та не познищував і він висот, і народ продовжував приносити там жертви й кадити пахощі.

4 Одного разу Йоас сказав священникам: «Всі гроші і речі, які люди добровільно приносять в храм Господа на пожертвування чи то як податки, чи як подушне, 5 хай священники беруть до себе і використовують на полагодження кожного пошкодження, яке знайдеться в храмі Господа».

6 Але і на двадцять третьому році царювання Йоаса священники не приступали до виправлення пошкоджень в храмі.

7 Тому цар Йоас позвав священника Йодая та інших священників і сказав їм: «Чому ви нічого не лагодите в храмі? Віднині ви не будете брати гроші до себе, а віддаватимете на ремонт храму».

8 Священники погодились більше не брати грошей від людей і не займатись ремонтними роботами.

504

ІІ ЦАРІВ 12-13

9 Тоді священник Йодай взяв ящик, зробив у ньому зверху отвір і поставив його поруч з жертівником з правого боку від входу в Господній дім. Священники, які стояли при вході, брали гроші, які люди приносили Господеві, і клали в цей ящик.

10 Коли ящик наповнювався, приходив царський писар і з первосвященником забирали ці гроші з ящика. Вони рахували їх і складали в мішки.

11 Після цього гроші віддавались тим, хто керував ремонтними роботами в храмі для оплати працюючим в домі Господньому теслярам, мулярам, каменярам 12 та для закупівлі дерева, тесаного каміння та всього необхідного для ремонту храму.

13 Навіть на пожертвувані гроші не виготовляли срібних чаш, ножів, кропильниць, ні труб, ані будь-якого золотого чи срібного посуду, 14 а все віддавалось робітникам, які ремонтували храм.

15 Від керівників, які видавали гроші на оплату робітникам, ніхто не вимагав звіту, бо вони поступали чесно.

16 Віднині ті гроші, які приносились на жертву за вину і гроші на жертву за гріх, не вносили в Господній храм, вони віддавались священникам. Йоас рятує Єрусалим від Хазаїла 17 Тоді виступив Хазаїл, цар сірійський, проти Гата і захопив його, а потім вирішив напасти і на Єрусалим.

18 Та Йоас, цар юдейський, взяв усе, що пожертвували для храму його предки, царі юдейські: Йосафат, Йорам і Охозія, а також свої пожертви та все золото, яке знайшлось в скарбницях Господнього храму і царського дому, і

послав усе це Хазаїлу, царю Сирії, і той відступив від Єрусалима.

19 Всі інші діла, які зробив Йоас, записані в літописі царів Юдеї.

20 І зробили слуги змову проти нього і вбили Йоаса в домі Мілло, на дорозі до Сілли.

21 Імена тих слуг: Йозавад, син Шімеата, і Єгозавад, син Шімріта. Йоас помер і був похований з його батьками в Давидовому місті. Новим царем замість нього став його син Амасія. Йоахаз – одинадцятий цар Ізраїля 1 На двадцять третьому році царювання в Юдеї Йоаса, сина Охозії, в Ізраїлі став царем Йоахаз, син Єгу, і правив там сімнадцять років.

2 Він робив зло перед очима Господа і ходив у гріхах Єровоама, сина Наватового, який довів до гріха Ізраїль.

3 Тоді запалав гнів Господній на ізраїльтян, і Він віддав їх під владу Хазаїла, царя сірійського, та його сина Венадада.

4 Сірійський цар так розгромив Йоахазове військо, що воно нагадувало пил при молотьбі. Від усього того війська у Йоахаза залишилось 50 вершників, 10 колісниць і 10 тисяч піхотинців.

5 Після цього Йоахаз упокорився перед Господом, і Господь почув його благання, бо бачив пригноблення Ізраїля Сирією.

6 Господь дав визволителя ізраїльтянам, і вони вийшли з-під влади Сірії. Вони знову стали жити в своїх домах, як до цього.

7 Та ізраїльтяни не відвернулись від гріхів Єровоама, який ввів Ізраїль в гріх: Астарта продовжувала стояти в Самарії.

13

505

ІІ ЦАРІВ 13-14

8 Решта дій Йоахаза, його діла і подвиги записані у літописній книзі ізраїльських царів.

9 І помер Йоахаз, і був похований з батьками своїми в Самарії. Новим царем замість нього став його син Йоаз. Йоаз – дванадцятий цар Ізраїля 10 На тридцять сьомому році правління юдейського царя Йоаса в Ізраїлі став царем син Йоахаза, Йоаз, і царював він у Самарії 16 років.

11 Він робив зло перед очима Господа, не полишив гріхи Єровоама, сина Наватового, якими той ввів Ізраїль в гріх, і продовжував грішити.

12 Решту життя Йоаза, його діла і його хоробрість у війні з Амасією, юдейським царем, записано в літописній книзі ізраїльських царів.

13 Йоаз спочив і приєднався до своїх батьків. На його місце вступив його син Єровоам. Йоаза похоронили в Самарії з царями Ізраїля. Епілог 14 Коли Єлисей захворів смертельно, то до нього прийшов Йоаз, цар ізраїльський, і плакав, промовляючи: «Батечку мій, батечку! Ізраїлева кіннота і колісниця!»

15 Та Єлисей сказав йому: «Візьми лук і стріли». А коли той взяв лук і стріли, 16 Єлисей промовив до ізраїльського царя: «Поклади руку свою на лук». Коли той поклав руки на лук, Єлисей поклав свої руки на руки царя.

17 Потім Єлисей сказав:«Відчини вікно на схід». Той відчинив. – «А тепер стріляй!» Йоаз вистрілив, і Єлисей промовив: «Це стріла перемоги Господа, стріла перемоги над Сірією! Ти повністю розіб’єш сірійців у Афеці».

18 Далі Єлисей звелів: «Візьми стріли!» Йоаз узяв їх, а Єлисей сказав: «Бий ними по землі!» Йоаз ударив по землі три рази і зупинився.

19 І розсердився на нього чоловік Божий і сказав: «Коли б ти ударив п’ять або шість разів, тоді переміг би сірійців повністю. А тепер ти розіб’єш їх тільки три рази». Смерть Єлисея 20 Єлисей помер, і народ поховав його. А весною загін моавітян вчинив набіг на землю Ізраїля.

21 В той час декілька ізраїльтян хоронили одного чоловіка. Помітивши раптом ворога, вони, рятуючись, кинули тіло чоловіка в могилу Єлисея. Як тільки тіло торкнулось кісток Єлисея, чоловік ожив і став на ноги. Йоаз відвойовує ізраїльські міста у сирійців 22 В усі дні царювання Йоахаза Хазаїл, цар сірійський, утискував ізраїльтян.

23 Але Господь був прихильним до ізраїльтян і проявив милосердя заради угоди Своєї з Авраамом, Ісаком та Яковом. Він не вигубив їх за непослух і не відкинув з-перед Свого обличчя.

24 Тому, коли помер Хазаїл і замість нього став царем його син Венадад, 25 Йоас повернув собі міста, які Хазаїл забрав у Йоахаза. Три рази Йоас перемагав Венадада і повернув назад усі міста Ізраїля. Амасія – восьмий цар Юдеї 1 На другому році царювання Йоаса, сина Йоахазового, ізраїльського царя, в Юдеї на престол вступив син Йоаса – Амасія.

2 Амасії було двадцять років, коли він став царем, і правив у Єрусалимі

506

14

ІІ ЦАРІВ 14

29 років. Матір його звалась Єгоаддана, вона була з Єрусалима.

3 Амасія робив те, що було правильним в очах Господа, хоч і не так, як робив його предок Давид, бо наслідував свого батька Йоаса.

4 Він не познищував висоти, і народ продовжував приносити жертви та кадити пахощі на висотах.

5 Коли царська влада зміцнилась в його руках, він повбивав своїх слуг, які вбили його батька.

6 Але не займав дітей вбивць, згідно написаного в законі Мойсея, де Господь наказує: «Батьків не можна карати на смерть за синів, а синів – за вину батьків. Кожен повинен померти за свій злочин».

7 Амасія розгромив єдомлян в Соляній долині, знищивши 10 тисяч чоловік, і захопив Селу; він її перейменував на Йокфеїл, і так вона називається по цей день.

8 Після перемоги над Єдомом Амасія послав гінців до Йоаза, царя ізраїльського, сина Йоахазового, сина Єгу, сказати: «Давай зустрінемось один на один!»

9 Але Йоаз, ізраїльський цар, відповів Амасії, царю юдейському: «Колюча ліванська тернина послала сказати ліванському кедру: «Віддай свою дочку заміж за мого сина. Та прийшли дикі звірі з Лівану і розтоптали ту тернину.

10 Коли тобі пощастило перемогти єдомлян, ти загордився. Що ж, хвастайся, але сиди дома і не шукай для себе біди, бо сам поляжеш, і поляже Юда з тобою!»

11 Та не послухався Амасія. Тоді Йоаз, ізраїльський цар, прийшов, і вони

таки зустрілися один на один біля Вефсаміса юдейського.

12 Ізраїльтяни на голову розбили юдеїв, так що рештки війська розбіглись по домах.

13 Сам цар юдейський, Амасія, син Йоаса, внук Охозії, попав у полон, і ізраїльський цар привів його в Єрусалим. Там на очах у нього Йоаз зруйнував єрусалимську стіну від Єфремових воріт до Наріжних воріт, всього на чотириста ліктів, 14 забрав усе золото, все срібло і весь посуд, який був у домі Господньому та в скарбницях царського палацу. А після цього взяв у полон і людей. З тим вернувся в Самарію.

15 Решта дій Йоаза, його подвиги та війна з Амасією, юдейським царем, записані в літописній книзі ізраїльських царів.

16 Йоаз помер і був похований в Самарії з ізраїльськими царями. Замість нього на престол вступив його син Єровоам ІІ. Смерть Амасії 17 Після смерті Йоаза, сина Йоахаза, царя ізраїльського, Амасія, син Йоаса, цар юдейський, прожив ще 15 років.

18 В Єрусалимі проти нього склалася змова, і Амасія втік в Лахіс. Але його знайшли там і вбили.

19 Тіло його привезли назад в Єрусалим на конях і похоронили з предками в місті Давида.

20 Всі значні діла Амасії записані в літописі юдейських царів. Азарія – дев’ятий цар Юдеї 21 І взяв народ Юдеї Азарію, якому було 16 років, і поставив його царем замість його батька Амасії.

507

ІІ ЦАРІВ 14-15

22 Після смерті свого батька, Амасії, Азарія вернув Елат Юдеї і заново відбудував його. Царювання Єровоама ІІ в Ізраїлі.

23 На п’ятнадцятому році царювання Амасії в Юдеї ізраїльським царем став Єровоам ІІ, син Йоаза, і царював у Самарії сорок один рік.

24 Він робив те, що було не до вподоби Господеві. Він не відступав від гріхів Єровоама, сина Наватового, який ввів у гріх Ізраїль.

25 Але він повернув утрачені землі Ізраїлеві, починаючи від Хамата і до моря Арави. А сталося це, як і говорив Господь, Бог Ізраїля, через Свого раба, пророка Йону, сина Амафієвого, пророка з Гатхефера.

26 Бо Господь бачив, що всі в Ізраїлі терплять від злиднів – і вільні, і раби, і нікого не залишилось, хто б прийшов йому на допомогу.

27 Та щоб не згинув Ізраїль, Господь рукою Єровоама ІІ, сина Йоазового, послав визволення Ізраїлю.

28 Про всю решту діл Єровоама ІІ, про те, як він воював проти Дамаска і повернув землі Ізраїлеві, записано в літописі ізраїльських царів.

29 Єровоам ІІ помер і був похований з царями ізраїльськими. На його місце заступив його син Захарія. Правління царів: Азарії, 15 Захарії, Шаллума, Менахема, Пекахії, Пекаха, Осії 1 Азарія, син юдейського царя Амасії, став царем у 27 році царювання ізраїльського царя Єровоама ІІ.

2 Він став царем, коли йому було 16 років і правив у Єрусалимі 52 роки. Його матір Єхолія була з Єрусалима.

3 Він догоджав Господеві, але як і його батько, 4 Азарія не понищив висот, і народ продовжував приносити на них жертви та кадити пахощі.

5 Господь поразив Азарію проказою, і він все життя був прокаженим. Він і жив у окремому будинку. Йотам, царський син, управляв царським палацом та судив народ.

6 Про всю решту справ Азарії записано в літописі юдейських царів.

7 Азарія помер і був похований з його батьками в місті Давида. Новим царем замість нього став його син Йотам. Захарія – чотирнадцятий цар Ізраїля 8 Захарія, син Єровоама ІІ, став царем в Ізраїлі на тридцять восьмому році царювання Азарії в Юдеї і правив у Самарії шість місяців.

9 Він робив зло в очах Господа, як і його предки, і не відступав від гріхів Єровоама, сина Наватового, якими той вводив в гріх Ізраїля.

10 Шаллум, син Явеша, змовився проти Захарії і поранив його при народі. В результаті Захарія помер, і Шаллум зайняв його місце.

11 Всі інші діла Захарії записані в літописі ізраїльських царів.

12 Так виконались слова Господа, які були сказані Єгу. Він сказав: «Твої потомки будуть на троні Ізраїлевому до четвертого покоління».

13 Шаллум, син Явеша, став царем на тридцять дев’ятому році царювання Азарії в Юдеї і правив у Самарії один місяць.

14 Бо із Фірци в Самарію прийшов Менахем, син Гадія, і убив Шаллума,

508

ІІ ЦАРІВ 15

сина Явешового, і став новим царем в Самарії.

15 Решту діл Шаллума, включаючи його змову проти Захарії, записані в літописі ізраїльських царів.

16 Того часу Менахем виступив із Фірци і покорив Типсах та всі його володіння. Але народ відмовився відкрити йому міські ворота, тому він людей повбивав, а вагітних жінок порозрубував.

17 Своє царювання Менахем, син Гадія, розпочав на тридцять дев’ятому році царювання юдейського царя Азарії.

18 Менахем правив в Самарії 10 років, і його діла були злом в Господніх очах. Він не відступив від гріхів Єровоама, сина Наватового, який ввів Ізраїль в гріх.

19 Коли на землю ізраїльтян напав Пул, сірійський цар, Менахем дав Пулу 1000 талантів срібла (біля 37 т), щоб той допоміг йому зміцнити владу.

20 Менахем зібрав це срібло з ізраїльтян, по 50 срібних шекелів (біля 600 г) з усіх багатих людей, і віддав сірійському царю. Після цього сірійський цар відступив від ізраїльської землі.

21 Решта діл Менахема записані в літописі царів Ізраїля.

22 Менахем помер, і новим царем замість нього став його син Пекахій.

23 Пекахій (Факія), син Менахема, став царем над Ізраїлем на п’ятдесятому році царювання Азарії в Юдеї і царював у Самарії два роки.

24 Він робив зло в очах Господа і не відступав від гріхів Єровоама, сина Наватового, якими той вводив в гріх Ізраїль.

25 Одним із найближчих його сановників був Пеках (Факей), син Ремалії.

Він влаштував змову проти Пекахія і вбив його в царському палаці в Самарії. З Пекахом було 50 чоловік із Галаада, коли він убив Пекахія і захопив владу в свої руки.

26 Всі інші діла, які робив Пекахія, записані в літописі ізраїльських царів.

27 Пеках, син Ремалії, став царем над Ізраїлем на п’ятдесят другому році царювання Азарії в Юдеї і царював у Самарії двадцять років.

28 Він робив зло в очах Господа і не відступав від гріхів Єровоама, сина Наватового, якими той вводив в гріх Ізраїль.

29 У дні Пекаха, ізраїльського царя, прийшов Тіглат-Пеласар, цар Ассирії. Він захопив Ійон, Авел-Бет-Мааху, Янох, Кедеc, Хацор, Галаад і Галілею, всю землю Нефталима і переселив їхніх жителів у Ассірію.

30 І влаштував Осія, син Іли, змову проти Пекаха, сина Ремалії. Він напав на нього і вбив, а сам став царем на його місце. Це сталося на двадцятому році царювання Йотама, сина Азарії.

31 Всі інші діла, які робив Пеках, описані в літописі ізраїльських царів. Йотам – десятий цар Юдеї 32 Йотам, син юдейського царя Азарії, вступив на престол в Юдеї на другому році царювання Пекаха, сина Ремалії, царя ізраїльського.

33 Йому було 25 років, коли він став царем, і царював у Єрусалимі 16 років. Його матір звали Єруша, вона була дочкою Садока.

34 Він поступав так, що догодив Господеві, подібно, як його батько Азарія.

35 Він навіть побудував верхні ворота при храмі Господньому. Та все ж Йотам не понищив висот, на яких на-

509

ІІ ЦАРІВ 15-16

род продовжував приносити жертви та кадити пахощі.

36 Інші діла, які зробив Йотам, записані в літописі царів юдейських.

37 За часів царювання Йотама Господь посилав Реціна, царя сирійського, і Пекаха, сина Ремалії, воювати проти Юдеї.

38 Йотам помер і був похований з його батьками в місті Давида, його предка. Новим царем замість нього став його син Ахаз.

16

Ахаз – одинадцятий цар Юдеї 1 Ахаз, син Йотама, став царем в Юдеї на сімнадцятому році царювання в Ізраїлі сина Ремалії Пекаха.

2 Ахазу було 20 років, коли він став царем, і правив у Єрусалимі 16 років. Він не робив того, щоб догодити Господеві, і не підкорявся Йому, як його предок Давид.

3 Він ходив дорогою царів Ізраїля і навіть сина свого провів через вогонь, наслідуючи гидоту тих народів, яких Господь прогнав від синів Ізраїлевих.

4 Він приносив жертви і кадив на висотах, на горбах та під кожним розлогим деревом.

5 Тоді Рецін, сирійський цар, і Пеках, цар ізраїльський, син Ремалії, пішли війною на Єрусалим і взяли Ахаза в облогу, але подолати його не змогли.

6 Того часу Рецін, цар Сирії, вернув Єдому Елат, прогнавши звідти всіх юдеїв. Єдомляни прийшли й осіли там, і живуть по цей день.

7 Ахаз відправив послів до ассирійського царя Тіглат-Пеласара сказати: «Я твій слуга і син твій! Прийди і визволи мене від сирійського та ізраїльського царів, які напали на мене».

8 Ахаз взяв срібло і золото, яке знайшлося в храмі Господньому та в скарбницях царського палацу, і послав царю Ассірії, щоб підкупити його.

9 І послухав ассірійський цар Ахаза, і пішов воювати проти Дамаска. Він захопив Дамаск, виселив його жителів у Кір, а Реціна вбив.

10 Щоб зустрітися з Тіглат-Пеласаром, ассірійським царем, Ахаз прибув у Дамаск.Там він побачив жертівник і послав своєму священнику Урії малюнок з детальним планом його влаштування.

11 Священник Урія побудував жертівник по тому зразку, який прислав Ахаз, ще до того, як повернувся цар з Дамаска.

12 Коли цар вернувся з Дамаска і побачив жертівник, він підійшов до нього і приніс на ньому жертви.

13 Це була жертва всепалення, хлібна та ливна жертв. Після цього він окропив сторони жертівника кров’ю своєї мирної жертви.

14 Ахаз взяв мідний жертівник, який стояв перед Господом з переднього боку храму між новим жертівником і храмом Господа, і перемістив на північну сторону від свого нового жертівника.

15 Потім дав священникові Урії такий наказ: «На великому жертівнику приноситимеш вранці всепалення, а ввечері – хлібні приноси; окремо від царя жертву всепалення та його хлібну жертву, і окремо від усього народу цієї землі – всепалення і його хлібні приноси; також ливна жертва від царя і від простих людей. Кров’ю жертв всепалення та інших жертв окроплюй великий жертівник, а як бути з мідним жертівником, я ще подумаю».

510

ІІ ЦАРІВ 16-17

16 Священник Урія зробив усе, що наказав йому цар Ахаз.

17 Цар Ахаз наказав також зрізати бокові стінки пересувних підставок і зняти з них умивальниці, в яких священники мили руки. Також наказав зняти резервуар з мідних волів, які тримали його, і поставити його на кам’яну підлогу.

18 Заради ассірійського царя Ахаз прибрав крите місце для суботніх зустрічей та зовнішній царський вхід.

19 Всі інші діла Ахаза записані в літописній книзі юдейських царів.

20 Ахаз помер і був похований із своїми батьками в місті Давида. Замість нього став царем його син Єзекія.

17

Осія – останній, дев’ятнадцятий цар Ізраїля. Кінець Ізраїльському царству 1 На дванадцятому році царювання Ахаза, юдейського царя, в Ізраїлі став царем Осія, син Іли, і царював у Самарії дев’ять років.

2 Осія робив зло в очах Господніх, хоч і не так, як царі Ізраїля, які були перед ним.

3 Проти нього виступив Салманасар, цар ассирійський, і підкорив Осію, заставивши його платити данину, як його підлеглий.

4 А підкорив Осію ассірійський цар, бо дізнався, що Осія робить проти нього змову - Осія послав своїх послів до єгипетського царя Сигора просити про допомогу, переставши перед цим платити щорічну данину. Тому Салманасар взяв його, закував у кайдани і кинув у в’язницю.

5 Після цього Салманасар пройшовся по всьому ізраїльському царстві і під-

ступив до стін Самарії. Три роки він тримав її в облозі.

6 Коли ж Самарія впала, а це сталося на дев’ятому році царювання Осії, то Салманасар переселив усіх ізраїльтян в Ассірію і розселив їх: кого в Халасі, кого в Хаворі біля річки Гозан, також і по деяких мідійських містах.

7 А сталося це тому, що сини Ізраїля згрішили проти Господа, Бога свого, Який вивів їх із Єгипту, визволив з-під гніту фараона, царя єгипетського. Вони стали поклонятися іншим богам і 8 робити те саме, що робили інші народи, яких Господь прогнав з-перед їхнього обличчя. Крім цього, ізраїльтяни забажали, щоб ними правив цар, а не Бог.

9 І бунтувались вони та робили злі діла проти Господа, Бога свого: побудували висоти по всіх своїх містах, почавши від вартових башт до укріплень міста; 10 поставили священні камені і стовпи Астарти на кожному високому горбі та під кожним розлогим деревом; 11 стали кадити пахощі ідолам на цих висотах, як це робили народи, яких Господь прогнав з-перед їхнього обличчя; гнівили Господа своїми злими ділами.

12 Вони знали наказ Господа: «Не служи ідолам», але не підкорялись йому.

13 Господь попереджував Ізраїль і Юду через Своїх пророків і посланців: «Залиште свої злі дороги, виконуйте заповіді Мої і Мої постанови, які Я дав вашим предкам через своїх слугпророків».

14 Та вони не слухали і опиралися, як і їхні батьки, які не довіряли Господеві, Богу своєму.

511

ІІ ЦАРІВ 17

15 Вони відмовились від законів Господніх, поламали Угоду, яку Він укклав з їхніми батьками, перестали звертати увагу на попередження, якими Він застерігав їх. Поклоняючись нікчемним ідолам, вони самі знікчемніли і уже не відрізнялись від народів, які оточували їх, хоча Господь попереджав: «Не робіть так, як вони!»

16 Народ відкинув заповіді свого Бога, Господа, і повідливав золоті зображення двох телят та Астарту, став поклонятися світилам небесним, служити Ваалу.

17 Вони проводили своїх синів і дочок через вогонь, ворожили й чаклували. Вони віддались тому, що Бог вважав за зло, накликаючи на себе Його гнів.

18 Ось чому Господь запалав гнівом на Ізраїль і відкинув його від Себе. Він не залишив нікого, крім племені Юди.

19 Але і народ Юдеї не пильнував над заповідями Господа, Бога свого, а пішов тією дорогою, яку показав Ізраїль.

20 Тому відкинув Господь всіх потомків Ізраїля, віддавши його до рук грабіжників, аж поки не прогнав з-перед Свого обличчя.

21 Коли Господь відділив дім Ізраїля від дому Давидового, ізраїльтяни зробили Єровоама, сина Наватового, своїм царем. Він-то і відвернув Ізраїль від Господа і ввів його у тяжкий гріх.

22 О, гріхи Єровоама ізраїльтяни виконували сумлінно!

23 Але Господь прогнав їх з-перед своїх очей, як і попереджав через Своїх слуг, пророків. Ізраїльтяни були викинуті зі своєї землі в Ассирію, де вони знаходяться по сьогоднішній день.

Походження самарян 24 Коли ассірійський цар забрав синів ізраїльських із Самарії, то на їхнє місце привів народи з Вавілона, з Кути, з Авви, з Хамата, з Сепарваїма і розселив їх по всіх самарійських містах.

25 Як тільки вони поселились там, то, не знаючи Господа, не шанували Його. Тому коли на них стали нападати леви і вбивати їх, 26 то вони сказали ассірійському царю: «Люди, яких ти поселив у містах Самарії, не знають законів Бога цієї країни, тому Бог посилає на них левів, які вбивають людей, бо ніхто з них не знає, як поклонятися Богу цієї землі».

27 Тоді цар ассірійський наказав: «Візьміть одного із священників Самарії, яких я взяв у полон, і відправте його назад в Самарію. Хай він там живе і навчає людей Закону Бога тієї землі».

28 Тоді один із священників, яких виселили із Самарії, прийшов, поселився в Вефілі і став навчати, як шанувати Господа.

29 Але кожний народ продовжував поклонятися і своїм богам, яких навстановлювали на висотах та в храмах, побудованих самарійцями, – кожний свого бога того міста, де він жив.

30 Люди з Вавілона поставили лжебога Суккот-Бенота, кутійці зробили Нергала, хаматяни поставили Ашіму, 31 аввійці зробили Нівхаза і Тартака, а люди з Сепарваїма спалювали своїх дітей на вогні в жертву Адрамелеху і Анамелеху, богам Сепарваїма.

32 Одночасно вони поклонялись і Господеві: вони вибрали з-поміж свого народу священників для висот, і ці

512

ІІ ЦАРІВ 17-18

священники служили у їхніх храмах на висотах.

33 Вони шанували Господа, але служили і своїм богам, як це робили народи, звідки їх переселили.

34 Навіть сьогодні ці люди дотримуються тих звичаїв, яких дотримувались в минулому. Вони не бояться Господа і не підкоряються Його постановам, уставам, Закону і заповідям, які Господь дав нащадкам Якова, чиє ім’я Він замінив на Ізраїль.

35 Коли Господь заключив з ними Угоду, він наказав їм: «Ви не повинні боятися інших богів, тому не поклоняйтесь їм, не служіть і не приносьте їм жертви.

36 Але бійтеся Господа, який вивів вас із Єгипту могутньою силою і піднятою рукою, – Йому поклоняйтесь і Йому приносьте жертви.

37 Ви завжди повинні виконувати постанови і закони, вчення і заповіді, які Він написав для вас. Ви не повинні шанувати інших богів.

38 Угоду, яку Я уклав з вами, не забувайте і інших богів не прославляйте.

39 Прославляйте тільки Господа, Бога вашого, тоді Він вас спасе від руки всіх ваших ворогів».

40 Та вони не послухали, а продовжували робити те, що і раніше.

41 Ці переселені народи прославляли Господа, але вони служили також і своїм ідолам. І до цього дня їхні діти і внуки поступають так само, як їхні батьки.

18

Царювання Єзекії В Юдеї

1 Єзекія, син Ахаза, став царем в Юдеї на третьому році царювання Осії, сина Іли, в Ізраїлі.

2 Єзекії було 25 років, коли він став царем, і правив у Єрусалимі 29 років. Його матір звали Авія, вона була дочкою Захарії.

3 Він робив те, що було правильним в очах Господа, і в усьому поступав так, як його предок Давид.

4 Єзекія зруйнував висоти, порозбивав кам’яні колони, зрубав стовпи Астарти, роздробив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що сини Ізраїля все ще продовжували кадити перед ним пахощі. Цей змій називався «Нехуштан» (бронза, змій).

5 Єзекія покладався на Господа, Бога Ізраїля, і не було такого, як він, серед усіх юдейських царів ні до нього, ні після нього.

6 Він тримався Господа і не відступав від Нього, виконуючи заповіді, які Господь дав Мойсею.

7 Господь був з ним, і в усьому, що б не робив Єзекія, він мав успіх. Він повстав проти ассірійського царя, відділився і більше не служив йому.

8 Він розбив філистимлян і захопив усі їхні міста до Гази та навколо неї, від сторожової башти до укріпленого міста. Облога Єрусалима 9 В четвертому році царювання Єзекії, тобто на сьомому році царювання ізраїльського царя Осії, сина Іли, Салманасар, ассірійський цар, пішов війною проти Самарії і обложив її.

10 В кінці трирічної облоги Самарія була захоплена. Це сталося на шостому році царювання Єзекії, тобто на дев’ятому році царювання ізраїльського царя Осії.

11 В результаті падіння Самарії ассірійський цар переселив ізраїльтян в Ассірію і поселив їх в Халасі і в Ха-

513

ІІ ЦАРІВ 18

ворі, що біля річки Гозан, також і в містах Мідії, (17:6) 12 тому що вони не слухались голосу Господа, свого Бога, і порушували Його Угоду: все, що Мойсей, слуга Господній, наказував їм виконувати, вони не слухали і не виконували.

13 На чотирнадцятому році царювання Єзекії Санхериб, ассірійський цар, виступив проти всіх укріплених міст Юдеї і захопив їх.

14 Тоді Єзекія, юдейський цар, послав царю Ассірії в Лахіс сказати: «Я згрішив. Відступи від мене, і я дам тобі стільки, скільки ти призначиш». І цар Ассірії зажадав від Єзекії триста талантів срібла (біля 10 т), і тридцять талантів золота (біля одної тони).

15 Єзекії прийшлось віддати усе срібло, яке знайшлось в Господньому храмі та в царських скарбницях, 16 а також зняв і віддав ассірійському царю усе золото, яким були обкладені двері храму Господнього та дверні косяки.

17 Не дивлячись на це, ассірійський цар прислав у Єрусалим із Лахіса до царя Єзекії з великим військом своїх найвищих сановників*. Вони підступили до Єрусалима і зупинились біля водогону верхнього ставу на дорозі до прального поля.

18 Вони позвали царя, але до них вийшли тільки старший над домом, Еліяким, син Хелкії, секретар Севна і літописець Йоах, син Асафа.

19 Рабсак сказав їм: «Скажіть Єзекії: «Так говорить великий цар, цар Ассі----------------*17 Найвищі сановники – це тартан - головнокомандуючий; рабсак – головний придворний; рабсарис – головний виночерпій. Назви, виділені тут курсивом – це не власні імена, а чини.

рії: «На що ти надієшся?

20 Ти говорив, що у тебе є сила і вміння. Але це тільки слова. Тоді чому ти відкинувся від мене?

21 Ти сподіваєшся опертися на оту надломлену очеретину, Єгипет? Та коли людина обіпреться на неї, то тільки покалічить свою руку! Такий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто покладається на нього.

22 А може ви скажете: «Ми надіємось на Господа, Бога нашого». Але хіба Єзекія зруйнував не Його висоти і жертівники, де люди поклонялись Господеві, звелівши: «Ви повинні поклонятися тільки перед жертівником в Єрусалимі»?

23 Давай, побийсь об заклад з моїм паном, ассірійським царем: я даю тобі 2000 коней. Чи даси ти стільки ж своїх вершників?

24 А тепер подумай, як ти можеш дати відсіч навіть найменшому слузі мого пана, якщо тобі приходиться звертатись до Єгипту по колісниці та вершників?

25 І хіба я не по волі Господа прийшов зруйнувати Єрусалим? Господь сказав мені: «Піди проти цієї країни і спустош її!»

26 Тоді Єліаким, син Хелкії, Севна і Йоах сказали рабсаку: «Говори з нами по-арамейськи, бо ми розуміємо цю мову, і не говори по-юдейськи при людях, які стоять на стіні!»

27 Та рабсак відповів: «Хіба мій пан послав мене сказати ці слова тільки вашому панові і вам, а не людям, які сидять на стіні і які, як і ви, будуть їсти свій кал і пити свою сечу?»

28 І закричав рабсак по-юдейськи: «Слухайте слово великого царя!

514

ІІ ЦАРІВ 18-19

29 Цар Ассірії говорить: «Не дайте Єзекії обманути вас, бо він не може спасти вас від моєї руки!

30 Не дайте Єзекії заставити вас довіритися Господеві, коли говорить: «Господь спасе нас, або: це місто не попаде в руки царя ассірійського!»

31 Не слухайте Єзекію! Цар ассірійський пропонує: «Здавайтесь і виходьте до мене! Тоді кожний із вас буде їсти плоди зі свого винограду і свого інжиру, пити воду зі свого колодязя.

32 Так буде, поки я не прийду і не візьму вас у землю таку ж, як і ваша земля. А це земля зерна і молодого вина, земля хліба і виноградників, земля оливкових дерев і меду. Так ви залишитесь живими і не помрете. Тому не слухайте Єзекію! Він намагається обманути вас, промовляючи: «Господь спасе нас!»

33 Але чи спас хоч один з богів інші народи від руки ассірійського царя?

34 Де боги Хамата і Арпада? Де боги Сепарваїма, Єни та Івви? Спасли вони Самарію від моєї руки?

35 Якому з усіх богів вдалось спасти свою землю від мене? То невже Господь спасе Єрусалим від моєї руки?»

36 Народ мовчав і не відповідав йому ні слова, бо цар Єзекія наказав: «Не відповідайте йому!»

37 І прийшов Єліаким, син Хелкії, начальник царських палат, і Севна, секретар, і Йоах, літописець, до Єзекії в розірваному одязі і переказали йому всі слова рабсака.

19

Господь захищає Єрусалим 1 Коли Єзекія почув про це, він роздер на собі одяг, одягнув траурне вбрання і пішов у Господній храм;

2 а Єліакима, начальника царських палат, секретаря Севну і старших священників, які теж одягнули на себе мішковину, послав до пророка Ісаї, сина Амосового.

3 Вони сказали йому: «Так говорить Єзекія: «Цей день для нас – день горя, суду і наруги. Ми уподібнились до вагітної жінки, яка обезсиліла при родах.

4 Ассірійський цар послав свого слугу рабсака насміхатися над живим Богом. Піднеси ж свою молитву до Господа, твого Бога, може Він почує і відомстить за всі ті рабсакові слова, щоб нам залишитись живими».

5 З цими словами слуги царя прийшли до Ісаї.

6 І сказав Ісая у відповідь їм: «Скажіть своєму пану, що так говорить Господь: «Не бійся тих слів, якими слуги ассірійського царя ображали Мене.

7 Я пошлю йому дух, який своєю вісткою заставить його повернутися в свою країну, а там Я зроблю так, що його вб’ють мечем».

8 Рабсак дізнався, що ассірійський цар відступив від Лахіса, тому поспішив до нього, але побачив, що цар воює з Лівною.

9 Та надійшла звістка до них, що проти ассірійського царя виступив воювати Тіргак, ефіопський цар.

10 Тому Санхериб вдруге посилає послів до Єзекії сказати:«Скажіть Єзекії, юдейському цареві: «Нехай Бог, на якого ти покладаєш надію, не обманює тебе словами, що цар ассірійський не ввійде в Єрусалим.

11 Ти чув, що зробили царі Ассирії з усіма землями? Ми спустошили їх! То хіба тебе обмине їхня доля?

515

ІІ ЦАРІВ 19

12 Хіба боги народів, які були знищені моїми предками, спасли їх? Чи спаслись Гозан, Харан, Рецеф та сини Едена, які жили в Талассарі?

13 Де тепер царі Хамата, Арпада, а також царі міст Сепарваїма, Єни та Івви?»

14 Єзекія взяв лист з рук послів і, прочитавши його, пішов у храм Господній. Там він розгорнув його перед лицем Господнім 15 і став молитися, промовляючи: «О Господи, Боже Ізраїля, Ти сидиш на херувимах, Ти один правдивий Бог над всіма царствами Землі, Ти створив Небо і Землю.

16 Господи, прихили вухо і вислухай, відкрий очі і подивись! Зверни увагу на слова Санхериба, які він прислав, щоб насміхатися над живим Богом.

17 Це правда, Господи, що ассірійські царі розорили всі ці народи, 18 а їхніх богів повкидали в вогонь, бо то не боги, а лише вироби людських рук, дерево і камінь, тому і змогли ассірійські царі їх знищити.

19 І тепер, Господи, Боже наш, дай нам вистояти перед ассірійським царем. Тоді всі царства Землі зрозуміють, що Ти, Господи, єдиний Бог».

20 Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: «Я почув твою молитву про Санхериба, царя Ассірії».

21 Ось що говорить Господь у відповідь на твою молитву щодо ассірійського царя: «Дочка Сіону ставиться до тебе з презирством і сміється над тобою. Вона лише похитає услід тобі головою.

22 Кого ти ображаєш? Над ким насміхаєшся? Проти кого підвищуєш го-

лос свій? Проти кого піднімаєш писок свій? Це ж Святий Ізраїлів!

23 Через своїх послів ти надумав глузувати з Господа, промовляючи: «На своїх численних бойових колісницях я побував на вершинах гір. Я зайшов углиб Лівану і зрубав найвищі його кедри та найкращі кипариси. Я дістався до самих віддалених місць Лівану, до його лісів, подібних садам.

24 Я розкопав джерела і випив чужі води, стопами своїх ніг висушив усі єгипетські ріки».

25 Але хіба ти, Санхериб, не чув, що Я задумав це давно, ще споконвіку, і тільки тепер це здійснюю? Так, Я дозволив тобі змести укріплені міста, перетворити їх на купу каміння, 26 позбавити їхніх мешканців сили чинити тобі опір, залякати їх і вкрити ганьбою, щоб з ними сталося, як з тими польовими рослинами, як з ніжною зеленою травою на покрівлі, коли її обпікає східний вітер.

27 Я знаю, коли ти сідаєш, Я знаю, коли ти виходиш і коли входиш - усе відомо Мені.

28 За твоє бунтарство проти Мене та за твоє зухвальство, що дійшло до Мого слуху, Я вкладу кільце в твої ніздрі і вуздечку в твій рот і поверну тебе назад по тій дорозі, якою ти прийшов».

29 І ось тобі, Єзекіє, знамення: цього року будете їсти з того, що виросте саме собою. На другий рік будете їсти те, що виросте з цього зерна. А на третій рік будете сіяти і збирати врожай з того, що посієте та посадите самі.

30 Врятоване з Юдиного дому, яке залишиться, пустить коріння внизу і принесе плоди вгорі*.

516

ІІ ЦАРІВ 19-20

31 Бо з Єрусалима врятується залишок, і те, що спасеться – з гори Сіон. Ревність Всемогутнього Господа здійснить це!

32 А про царя Ассірії так говорить Господь: «Не ввійде він в це місто і не випустить туди стріли; не піде проти нього зі щитом і не насипле проти нього земляний вал.

33 Він повернеться по тому шляху, по якому прийшов, не взявши місто, бо Господь сказав: 34 «Я буду захищати це місто, щоб спасти його заради Себе і заради мого слуги Давида».

35 Тієї ж ночі ангел Господній прийшов і вбив у ассірійському таборі сто вісімдесят п’ять тисяч вояк. Коли вранці люди повставали, бачать – довкола лежать мертві тіла.

36 Тоді Санхериб, цар Ассірії, відступив і повернувся в Ніневію і жив там.

37 Коли ж він у храмі бив поклони перед своїм богом Нісрохом, його сини Адрамелех і Шарецер поразили його мечем. Після цього вони втекли в землю Арарат. Замість Санхериба став царювати його син Асардан.

20

Хвороба та одужання Єзекії 1 Тими днями смертельно захворів Єзекія, і пророк Ісая, син Амоса, прийшов до нього і сказав: «Так говорить Господь: «Приведи свій дім в порядок, бо не одужаєш, помреш».

2 Єзекія повернувся до стіни навпроти храму і став молитися Господеві, промовляючи: ---------------*30....пустить коріння..., тобто відродиться.

3 «Господи, згадай, що я Тобі віддано, від щирого серця служив і робив те, що було Тобі до вподоби». І Єзекія гірко заплакав.

4 Не встиг Ісая вийти із середнього двору, як надійшло слово від Господа. Господь сказав: 5 «Вернись і скажи Єзекії, володарю Мого народу: «Так говорить Господь, Бог твого предка Давида: «Я почув твою молитву і побачив твої сльози. Я оздоровлю тебе, і на третій день ти підеш в дім Господній.

6 Я добавлю до твого віку 15 років життя. Я врятую тебе і це місто від руки ассирійського царя і захищу це місто заради Себе і заради слуги Мого Давида».

7 Єзекія запитав Ісаю: «Чим ти підтвердиш свої слова, що Господь вилікує мене і що я на третій день зможу піти в Господній храм?»

8 Ісая сказав: «Ось тобі знак від Господа на доказ того, що Господь виконає Своє слово: як ти хочеш, щоб сонячна тінь пройшла на десять сходинок сходів уперед чи щоб вона вернулась на десять сходинок назад?»

9 Єзекія відповів: «Для тіні легко рухатись вперед. Ні, хай тінь вернеться на десять сходинок назад».

10 Пророк Ісая помолився Господеві, і Господь вернув тінь, яка спускалась по сходах Ахаза, на десять сходинок назад.

11 Тоді Ісая сказав слугам царя: «Принесіть коржа, зробленого із сушеного інжиру». Вони принесли того коржа, приклали до нариву, і Єзекія видужав. Необачний вчинок Єзекії 12 Того часу вавілонський цар Беро-

517

ІІ ЦАРІВ 20-21

дах-Баладан, син Баладана, прислав Єзекії листи й подарунок, бо почув, що Єзекія хворий.

13 Єзекія прийняв людей з Вавілону і на радощах показав їм усю свою скарбницю: срібло, золото, бальзамову та іншу цінну олію, прянощі і навіть запас зброї – нічого такого не залишилось в його домі та царстві, чого б він не показав вавілонянам.

14 Після цього прийшов пророк Ісая до царя Єзекії і запитав його: «Що то за люди приходили до тебе, звідки вони? Єзекія сказав: «Вони прийшли з далекої країни, з Вавілону».

15 Потім Ісая спитав: «Що вони бачили в твоєму домі?» Єзекія відповів: «Вони все бачили. Не залишилось жодної речі в моїх скарбницях, яку б я не показав їм».

16 Тоді Ісая сказав Єзекії: «Послухай слово Господа.

17 Настане час, коли ті речі твого дому, які зібрали твої батьки до цього дня і які ти показував, – всі вони будуть забрані в Вавілон. Нічого не залишиться», – говорить Господь.

18 Заберуть і синів твоїх, які народяться у тебе, і зроблять їх євнухами при дворі царя вавілонського».

19 У відповідь Єзекія сказав Ісаї: «Добре слово Господа, яке ти приніс». А про себе подумав: «А чому б і ні? Адже за моїх днів буде мир і безпека».

20 Всі інші діла Єзекії, його подвиги і те, що він зробив водогін і провів воду в місто, записані в літописі юдейських царів.

21 Єзекія помер, і Манасія, його син, став царем замість нього.

21

Нечестиве царювання Манасії 1 Манасія став царем у дванадцять років і царював у Єрусалимі 55 років. Його мати називалась Хетциба.

2 Він робив зло в очах Господа, наслідуючи гидоти народів, яких Господь прогнав від синів Ізраїля.

3 Манасія знову відбудував висоти, які поруйнував його батько Єзекія, поставив жертівник Ваалу і стовпи Астарти, як ізраїльський цар Ахав. Він став поклонятися і служити всім світилам небесним.

4 Такі само жертівники Манасія побудував і в храмі Господньому, про який Господь сказав: «В Єрусалимі буде Моє ім’я!»

5 А в обох дворах Господнього храму він поставив жертівники ще й усім світилам небесним.

6 Він провів свого сина через вогонь, ворожив і віщував, позаводив тих, які чаклували та визивали дýхи померлих, і багато чинив образливого для Бога, чим викликав гнів Господній.

7 Манасія зробив також різьблену статую Астарти і поставив її в храмі, про який Господь говорив Давидові і його сину Соломону: « В цьому храмі в Єрусалимі, який Я вибрав з усіх міст Ізраїля, буде Моє ім’я навіки!

8 Я не допущу, щоб народ Ізраїля залишив землю, яку Я дав його предкам, якщо тільки вони будуть підкорятися всім Моїм наказам, Моєму закону, даному їм через Мого слугу Мойсея».

9 Та вони не послухались Бога. Манасія до того розбестив народ, що він став поступати гірше за ті народи,

518

ІІ ЦАРІВ 21-22

яких Господь перед цим знищив.

10 Господь сказав через Своїх слуг пророків: 11 «За те, що Манасія, юдейський цар, робив такі гидоти і зробив більше зла, ніж робили до нього амореї, і самого Юду довів до ідолопоклонства, – 12 так говорить Господь, Бог Ізраїлів, – Я наведу на Єрусалим і на Юду таке горе, що у кожного, хто почує про нього, задзвенить у вухах!

13 Я протягну над Єрусалимом такий само шнур, як над Самарією, і рівень, як над домом Ахава. Я витру Єрусалим, як витирають чашу, яку опісля перекидають догори дном.

14 Цей залишок Моєї спадщини (Юдею) Я видам у руки ворогів на здобич, на пограбування 15 за те, що вони коїли зло перед Моїми очима і постійно ображали Мене, почавши з того дня, як їхні батьки вийшли з Єгипту, і до цього дня».

16 Крім того, що Манасія ввів Юду в гріх, він пролив багато невинної крові, наповнивши нею Єрусалим від одного краю до другого.

17 Про всі інші діла Манасії, включаючи гріхи, які він робив, описані в літописі юдейських царів.

18 Після смерті Манасію похоронили в саду біля свого дому. Сад називався садом Уззи. На його місце заступив його син Амон. Амон – чотирнадцятий цар Юдеї 19 Амон став царем, коли йому було двадцять два роки, і процарював у Єрусалимі два роки. Його матір звали Мешулемет, дочка Харуца із Ятби.

20 Амон, як і його батько Манасія, робив зло в очах Господа.

21 Він ходив тими ж дорогами, що і його батько, поклонявся і служив тим же ідолам, що і батько.

22 Він залишив Господа, Бога своїх предків, і не жив так, як хотів Господь.

23 І змовились слуги Амона, і вбили його в царському палаці.

24 Одначе народ повбивав змовників і настановив царем Йосію, сина Амонового.

25 Всі інші діла Амона, які він робив, записані в літописі юдейських царів.

26 Похоронили Амона в саду Уззи. Новим царем Юдеї став Йосія, син Амона. Благочестивий цар Йосія 1 Йосії було вісім років, коли він став царем, і царював у Єрусалимі 31 рік. Його матір звали Едіда, дочка Адаї з Боцкату.

2 Він в усьому догоджав Господу і ходив дорогою предка свого Давида, не відступаючи з неї ні вправо, ні вліво.

3 На вісімнадцятому році свого царювання Йосія послав секретаря Шафана, сина Ацалії, сина Мешулламового, в дім Господній з наказом: 4 «Піди до первосвященника Хілкії і скажи йому, щоб він перелічив принесені людьми в дім Господній усі гроші, які збираються при вході в храм.

5 Хай ці гроші священники віддають в руки тих, хто наглядає за роботою в домі Господньому, щоб вони розрахувались з робітниками, які ремонтують пошкоджені місця в Господньому храмі: 6 з теслярами, мулярами, каменярами. І крім цього могли закупити дере-

519

22

ІІ ЦАРІВ 22-23

во, тесане каміння та все необхідне для ремонту храму.

7 І не вимагайте звіту від тих, в чиї руки передаєте гроші, бо вони розпоряджаються ними чесно».

8 Після цього священник Хілкія сказав секретарю Шафану: «Ось Книга Закону, яку я знайшов в Господньому храмі. Візьми її і прочитай».

9 Коли Шафан прочитав її, він пішов до царя Йосії і сказав: «Твої слуги висипали гроші, які знаходились в домі Господньому, і віддали їх в руки тих, хто наглядав за роботами в храмі».

10 Ще секретар Шафан сказав цареві: «Священник Хілкія дав мені Книгу», – і став читати її перед царем.

11 Почувши слова книги Закону, цар роздер на собі одяг 12 і негайно наказав Хілкії і Ахікаму, синові Шафана, і Ахбору, синові Міхея, секретарю Шафану і царському слузі Асаї: 13 «Підіть і запитайте у Господа про слова цієї Книги та що повинен зробити я і народ всієї Юдеї, бо велика лютість Господа палає на нас за те, що наші батьки не слухались слів цієї Книги і не поступали згідно всього, що написано для нас».

14 І пішов священник Хілкія, Ахікам, Ахбор, Шафан і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, пророчого гардеробщика. А Хулда жила в новій частині Єрусалима.

15 Вона сказала їм: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: «Ось що скажіть чоловіку, який прислав вас до мене: 16 «Так говорить Господь: «Я конче наведу лихо на це місто і на його жителів і виконаю всі слова тієї Книги, яку прочитав цар Юдеї,

17 за те, що вони відкинули Мене і кадять іншим богам, ображаючи Мене витворами рук своїх. Мій гнів запалав проти цього місця – і не погасне!»

18 А царю Юдеї, який послав вас запитати Господа, передайте: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля, про слова, які ти чув: 19 так як твоє серце стривожилося, і ти впокорився перед Господом, почувши те, що Я сказав проти цього місця і проти його жителів та що його очікує спустошення і прокляття, і ти роздер на собі одяг і плакав, то Я вислухаю тебе, – говорить Господь, – 20 ти матимеш мир, аж поки не приєднаю тебе до твоїх батьків – до самої гробниці! А твої очі не побачать того лиха, яке Я наведу на це місце». І вони передали цю відповідь цареві.

23

Йосія очищає Юдею від ідолів 1 Цар скликав до себе всіх старійшин Юдеї і Єрусалима, 2 після чого пішов у дім Господа. З ним пішли всі жителі міста, всі священники, пророки, весь народ Юдеї від самого незначного до самого поважного. І став він читати їм уголос всі слова Книги Завіту, знайденої в домі Господньому.

3 Цар став на підвищенні і склав угоду перед Господом: ходити з Господом, підкорятися Його постановам, виконувати Його заповіді та від щирого серця служити Йому так, як написано в Книзі цій. Весь народ приєднався до угоди.

4 Після цього цар наказав священнику Хілкії, іншим священникам та храмовим слугам повикидати з храму Господнього всі речі, зроблені для по-

520

ІІ ЦАРІВ 23

клоніння Ваалу, Астарті та небесним світилам. Він спалив все це за межами Єрусалима, в долині Кедрон, а попіл відніс у Вефіль.

5 Він вигнав жерців, яких царі Юдеї поставили приносити жертвенний дим на висотах у містах Юдеї та навколо Єрусалима, повиганяв він і тих, які кадили Ваалу, сонцю, місяцю, сузір’ям та всьому небесному воїнству.

6 Також він викинув статую Астарти з Господнього дому і в долині Кедрон спалив її, стер рештки на пил і розвіяв над могилами простих людей.

7 Після цього Йосія зруйнував кімнати розпусників, які були в храмі Господа і де жінки виготовляли намети для служіння Астарті.

8 Після цього він зігнав у Єрусалим усіх жерців із міст всієї Юдеї – від Гіви до Вірсавії, – щоб зробити непридатними для поклоніння висоти, на яких ці священники кадили жертвенний дим. Йосія зруйнував також висоту, яка була при вході у ворота Єшуї, міського голови, та ту, що була ліворуч від міських воріт.

9 Однак жерці висот не підходили до жертівника Господеві в Єрусалимі, хоч і їли прісні коржі разом з простими людьми.

10 Він зробив непридатним для поклоніння Тофет в долині синів Єннома, щоб ніхто не проводив свого сина чи дочку через вогонь в жертву Молоху.

11 В минулому юдейські царі ставили коней і колісниці біля входу в храм Господа, біля кімнати Нефан-Мелеха, важливого придворного. Ці коні і колісниці були для вшановування бога сонця. Йосія забрав цих коней, а колісниці спалив.

12 Цар зруйнував жертівники на дахові верхньої кімнати Ахаза, які повстановлювали попередні юдейські царі, і жертівники, які зробив Манасія в обох дворах Господнього храму.Уламки цих жертівників він викинув у потік Кедрон.

13 Цар Соломон побудував декілька висот біля Єрусалима на південній стороні Оливної гори для поклоніння Астарті, гидоті сидонській; він також побудував висоту і для Хамоса, гидоті моавітській, та Мілкомові, мерзоті аммонітській. Цар Йосія осквернив ці місця і зробив їх непридатними для поклоніння: 14 пам’ятні камені порозбивав, стовпи Астарти позрубував, а їхні місця засипав кістками мертвих людей.

15 Єровоам, син Навата, при своєму царюванні спорудив у Вефілі жертівник і висоту, чим завів Ізраїль у гріх. Йосія знищив і цей жертівник, зробивши з нього пилюку, а стовп Астарти спалив.

16 Після цього він побачив на горі могили і послав туди людей принести кості з цих могил, після чого спалив їх на місці жертівника і зробив те місце непридатним для поклоніння. Це сталося згідно слова Господнього, яке об’явив Божий чоловік ще тоді, коли Єровоам стояв біля жертівника.

17 Потім Йосія побачив ще одну могилу і запитав: «Що то за пам’ятник я бачу?» Жителі міста відповіли: «Це могила Божого чоловіка, який прийшов з Юдеї і провістив те, що сьогодні ти зробив з жертівником у Вефілі».

18 Тоді Йосія сказав: «Залиште його кості в спокої і не займайте їх». І не

521

ІІ ЦАРІВ 23

торкнулися костей Божого чоловіка та костей пророка, який приходив із Самарії.

19 Йосія поруйнував і усі будівлі на висотах, які були в містах Самарії і які царі Ізраїля набудували, щоб гнівити Бога, і зробив з ними те саме, що й у Вефілі.

20 А всіх жерців висот, які знаходились там, він повбивав на тих жертівниках і спалив на них людські кості. Після цього він повернувся в Єрусалим. Народ Юдеї святкує Паску 21 Цар видав такий наказ усьому народові: «Віднині ви повинні святкувати Паску, присвячену Господеві, Богу вашому так, як написано в Книзі Завіту».

22 Такої Паски не святкували з часів суддів, які судили Ізраїль, і в усі дні царів ізраїльських та царів юдейських.

23 І тільки на вісімнадцятому році царювання Йосії народ відсвяткував у Єрусалимі Паску, присвячену Господеві.

24 Ще Йосія винищив людей, які викликали духи померлих, віщунів, домашніх божків, ідолів і все бридке, чому поклонялись люди в Юдеї та в Єрусалимі. Він зробив це, щоб виконати слова Закону, написаного в Книзі, яку священник Хілкія знайшов у домі Господньому.

25 Такого царя, як він, який вернувся б до Господа всім серцем, всією душею і всіма своїми силами згідно Закону Мойсея, не було ні до нього, ні після нього.

26 Та не відвернув Господь свого палаючого гніву, який розгорівся на Юду за образу, яку наніс Манасія.

27 Господь сказав: «Я прожену від себе Юду так, як прогнав Ізраїль, і Я відкину це місто, Єрусалим, яке вибрав, і храм, про який сказав: «Там перебуватиме Моє ім’я».

28 Про всю решту діл Йосії та його дії записано в літописній книзі юдейських царів.

29 У дні Йосії фараон Нехао, цар Єгипту, виступив проти ассірійського царя на річку Єфрат. Цар Йосія також пішов проти фараона, але фараон, як тільки побачив Йосію, вбив його. Це сталося в Мегіддо.

30 Слуги Йосії привезли тіло його в колісниці із Мегіддо в Єрусалим і там поховали в його гробниці.Тоді народ взяв сина Йосії, Йоахаза, і помазав його на царство. Вони проголосили його новим царем замість батька. Йоахаз – шістнадцятий цар Юдеї 31 Йоахазові було 23 роки, коли він став царем. Він процарював три місяці в Єрусалимі. Його матір звали Хамуталь, вона була дочкою Єремії з Лівни.

32 Він робив зло в очах Господніх і в усьому поступав так, як його предки.

33 Фараон Нехо ув’язнив Йоахаза і помістив його у Рівлі, в землі Хамат, щоб він не царював у Єрусалимі, а Юдею заставив платити данину – сто талантів срібла (3,5 т) і талант золота (приблизно 34 кг).

Йоаким (Єліаким) – сімнадцятий цар Юдеї 34 Крім цього фараон поставив новим царем Єліакима, сина Йосії, замінивши ім’я Єліакима на Йоаким. Йоахаза ж відвів у Єгипет, де він і помер.

35 Йоаким віддавав фараону срібло і золото; для цього він обклав свій на-

522

ІІ ЦАРІВ 23-24

род податком. Все срібло і золото, яке платив кожний із жителів Юдеї, він віддавав фараону.

36 Йоакиму було 25 років, коли він став царем і правив у Єрусалимі 11 років. Його матір звали Зебуда, дочка Педаї з Руми.

37 Він робив зло в очах Господніх і в усьому поступав так, як його предки.

24

Вавілонська неволя

1 За днів царювання Йоакима на Юдею напав вавілонський цар Навуходоносор і заставив його платити данину. Три роки Йоаким був підневільним Навуходоносору, але потім повстав і відкинувся від нього.

2 Тоді Господь наслав на нього халдеїв, сірійців, а потім і моавітян та аммонітян, щоб розорити Юдею. А все це сталося так, як говорив Господь через Своїх слуг, пророків, 3 що Господь відкине з-перед Свого обличчя Юдею за гріхи, які коїв Манасія: 4 за вбивство багатьох невинних людей, за кров, якою Манасія наповнив Єрусалим. Бог не простив цього.

5 Решта діл Йоакима та про все, що він зробив, записано в літописі юдейських царів. Єхонія – вісімнадцятий цар Юдеї 6 Йоаким помер, а на його місце став його син Єхонія.

7 На цей час Навуходоносор захопив усю землю від долини єгипетської ріки до ріки Єфрат, і цар Єгипту більше не виходив із своєї землі. Падіння Єрусалима 8 Єхонії було 18 років, коли він став царем, і його царювання в Єрусалимі

продовжувалось три місяці. Його мати, дочка Елнатана, звалась Нехушта. Жила вона в Єрусалимі.

9 Єхонія робив зло в очах Господніх і в усьому поступав так, як і його батько.

10 Того часу військо Навуходоносора, вавілонського царя, підступило до Єрусалима і оточило його.

11 Сам Навуходоносор, цар Вавілона, з’явився біля стін міста, коли його воєначальники уже тримали місто в облозі.

12 Єхонія, цар юдейський, разом із своєю матір’ю, слугами, князями і придворними вийшов назустріч вавілонському царю. Цар вавілонський взяв його в полон. Це сталося на восьмому році правління Навуходоносора.

13 Як і сказав Господь, було забрано всі скарби Господнього храму і всі скарби царського дому, порубано на куски все золоте обладнання, яке Соломон, цар Ізраїля, зробив для Господнього храму.

14 А всіх жителів Єрусалима, всіх князів, всіх сильних і хоробрих чоловіків, а також всіх ремісників і будівничих оборонних споруд – всього десять тисяч чоловік – він переселив, не залишивши нікого, крім простих людей тієї землі.

15 Він переселив у Вавілон Єхонію, а також матір і жінок царя, його придворних, знатних людей тієї землі. Всіх було забрано в полон з Єрусалима в Вавілон: 16 хоробрих людей – 7000 чоловік, ремісників і будівельників оборонних споруд – 1000 чоловік, всіх придатних до війни – 2000 чоловік. Всі вони опинилися в вавілонській неволі.

523

ІІ ЦАРІВ 24-25

17 Після цього цар Вавілона поставив царем замість Єхонії його дядька Маттанію і змінив його ім’я на Седекія. Седекія (Маттанія) – дев’ятнадцятий цар Юдеї 18 Седекії було 21 рік, коли він став царем і правив у Єрусалимі 11 років. Матір його звали Хамуталь – це була дочка Єремії, з Лівни.

19 Седекія робив зло в очах Господніх і в усьому поступав так, як його предки.

20 Те, що відбувалось в Юдеї і в Єрусалимі, постійно гнівило Господа. Ось чому Він в кінці кінців відкинув їх від Себе.

25

Остаточне підкорення Єрусалима 1 Через деякий час Седекія повстав проти вавілонського царя. Тому вавілонський цар Навуходоносор на дев’ятому році царювання Седекії, десятого дня, десятого місяця прийшов під стіни Єрусалима з великим військом і взяв місто в облогу, насипавши навколо нього земляний вал.

2 Місто Навуходоносор тримав у облозі до одинадцятого року царювання Седекії.

3 Голод в місті ставав все сильнішим і сильнішим.

4 На дев’ятий день четвертого місяця міська стіна була проломлена. Цар Седекія зі своїми воїнами через потаємні двері в двойних стінах царського саду спробував утекти. І хоч халдеї оточили все місто, Седекії і його людям вдалось прорватися на дорогу в пустиню.

5 Військо халдеїв погналось за ним і

наздогнало його біля Єрихона; воїни ж Седекії розбіглись, і він залишився один.

6 І схопили халдеї царя Седекію, і привели до вавілонського царя в Рівлу, щоб його судити.

7 Синів Седекії повбивали у нього на очах, а самого Седекію цар осліпив, закував у мідні кайдани і відправив у Вавілон.

8 На сьомий день п’ятого місяця, тобто на дев’ятнадцятому році царювання Навуходоносора, царя Вавілону, начальник охоронців вавілонського царя, Навузардан, 9 прийшов у Єрусалим і спалив храм Господній, царський палац та всі будівлі знатних людей.

10 Військо халдеїв, яке прийшло з Навузарданом, вщент зруйнувало також стіни, які захищали Єрусалим.

11 Тих людей, які залишились в місті, і навіть втікачів, що стали на сторону вавілонського царя, та всіх решту Навузардан, начальник охоронців, забрав у полон.

12 Він залишив там тільки деяких самих бідних з народу, щоб вони доглядали виноградники і поля.

13 Халдеї поламали мідні колони Господнього дому, підставки-візки мідного моря і забрали цю мідь у Вавілон.

14 Вони також забрали казани, лопатки, інструменти для підрізання гнотів, миски і весь мідний посуд, вживаний при службі.

15 Навузардан забрав усі кадильниці і чаші, всі речі, виготовлені із чистого золота та речі із чистого срібла.

16 Всієї міді з двох колон, одного моря і підставок-візків, які цар Соломон

524

ІІ ЦАРІВ 25

зробив для Господнього храму, було стільки, що її неможливо було зважити.

17 Кожна колона була заввишки 18 ліктів (біля 8 м), і на кожній колоні – мідний капітель заввишки 3 лікті (1,3м). Сітка і гранатові яблучка на капітелі по всьому колу – все було з міді. Те саме і з другою колоною.

18 Забрав Навузардан і первосвященника Серайю та другого священника Цефанію разом з трьома храмовими слугами, 19 а з міста – начальника війська, п’ять царських дорадників і одного військового писаря, який набирав людей до військової служби, також 60 чоловік із простих людей, які перебували в місті.

20 Всіх їх Навузардан, начальник царської охоронної гвардії, привів до вавілонського царя в Рівлу.

21 В Рівлі, яка знаходиться в землі Хамат, повбивав їх. Так було покінчено з переселенням юдеїв зі своєї землі.

22 Навуходоносор, цар Вавілона, поставив над народом, який він ще залишив у Юдеї, Гедалію, сина Ахікама, внука Шафанового.

23 А коли почули бувші воєначальники, що вавілонський цар поставив над народом Гедалію, то прийшли до нього в Міцпу. Серед них були: Ізмаїл, син Нетанії, Йоханан, син Карея, Се-

райя, син Танхумета з Нетофата, і Яазанія, син Маахатія – всі вони поприходили разом із своїми людьми.

24 Гедалія поклявся перед воєначальниками і їхніми людьми, промовивши:«Не бійтесь бути слугами халдеїв. Залишайтесь на цій землі і служіть вавілонському царю, тоді у вас все буде гаразд».

25 Пізніше Ізмаїл, син Нетанії, внук Єлішами, що походив з царського роду, а з ним ще 10 чоловік прийшли і вбили Гедалію. Вони вбили також юдеїв і халдеїв, які були з ним у Міцпі.

26 Після цього весь народ, від малого до великого, а також воєначальники встали і пішли в Єгипет, бо боялися халдеїв.

27 Через 37 років після ув’язнення Єхонії, царя юдейського, двадцять сьомого дня дванадцятого місяця, цар Вавілону, Евіл-Меродах, в день свого коронування звільнив Єхонію із в’язниці.

28 Евіл-Меродах був прихильним до Єхонії і навіть посадив його на саме поважне місце між царями, які були з ним у Вавілоні.

29 Евіл-Меродах зняв з Єхонії в’язничний одяг і посадив його з собою їсти за одним столом до кінця його життя.

30 Цар Евіл-Меродах годував Єхонію щоденно до самої смерті.

525

Розпад Ізраїля

526