ПЛАЧ ЄРЕМІЇ Єремія написав п’ять пісень плачу, в яких виражений глибокий смуток і душевний біль через трагічне спустошення Єрусалима вавілонським царем Навуходоносором в 587 р. до Р.Хр., яке спричинило принизливие падіння Давидової династії та царства повним зруйнуванням міських стін храму, царського палацу і всього міста та депортацією більшості тих, які залишилися живими, до Вавілону. У Книзі смуток пророка виражений у такій формі, як смуток плакальників на похороні близького родича, який трагічно загинув. У піснях плачу сказано, що ця трагедія була Божим судом над Юдеєю за те, що правителі та народ століттями бунтували проти Нього. День відплати прийшов, і він був справді жахливим. Він закінчився повною національною катастрофою. У книзі плачу Єремія не тільки визнав, що Бог був праведним і справедливим у всіх Своїх діях, але й що Він милостивий до тих, хто надіється на Нього. Таким чином Книга плачу допомагала людям здобути надію серед розпачу і звіщала про Боже відродження народу після суду. Форма плачу – високопоетична, а характер – елегійний.
1
1 Як же самотньо сидить це колись так багатолюдне місто! Немов удова стало воно! Місто величне між народами, княгиня посеред країн, тепер сама платить данину! 2 Нестримно плаче по ночах, по обличчю її течуть сльози. Ніхто не береться потішити її, ніхто з тих, які любили її; навіть друзі зрадили її, стали їй ворогами. 3 Юда, тікаючи від утиску та злиднів, поселився серед чужинців. Але і там
не має спокою. Всі, хто його переслідував, і там наздогнали його. 4 Дороги на Сіон сумують, бо ніхто ними не йде на свята. Всі його ворота поруйновані, його священники тяжко зітхають, а дівчата тужать. Гірко йому самому. 5 Його вороги стали верховодити, а недруги торжествувати. Бо це сам Господь завдав йому смутку за безліч переступів його. Єрусалим залишився без дітей – всіх їх забрано в полон.
1051
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ 1
6 Відійшла від дочки Сіону її краса. Знатні народу – немов олені, що не знаходять собі паші – знесилені, бредуть перед тими, хто підганяє їх.
13 З висоти Він послав вогонь, який ввійшов у мої кості; Він розтягнув сіть для моїх ніг і повалив, щоб сили мої кожний день зменшувались в мені.
7 Згадала дочка Сіону в дні злигоднів своїх і поневірянь про всі коштовності, які були в неї в попередні дні, згадала, як вона опинилася у ворожих руках без допомоги, як насміхались вороги, дивлячись на її падіння.
14 Ярмо моїх переступів покладено Його рукою, і вони, сплетені докупи, тяжать на моїй шиї. Він зламав мою силу, і тепер не вирватись мені з рук ворогів моїх.
8 Тяжко провинилася вона – ось чому
зробилася бридкою для людей. Ті, хто в минулому прославляв її, тепер ставляться до неї з презирством, бо побачили наготу її. Та й сама вона зітхає, відвертаючи у соромі обличчя своє. 9 На краях її одежі – нечистота. Вона не думала, щó буде з нею, тому й упала так низько. Тепер же благає: «Споглянь, о Господи, на моє горе, бо мій ворог знущається наді мною». 10 На все, що саме цінне, ворог простягнув свою руку. Вона бачила, як чужоземці ввійшли в храм, куди, о Господи, не повинен був ніхто з них заходити. 11 Весь народ дочки Сіону стогне в пошуках хліба. Все, що було в нього цінного, обміняв на їжу, щоб підкріпити душу. «О Господи, подивись і зглянься на моє приниження». 12 Невже всім вам, які проходите мимо, нема до цього діла? Чи переносив хто-небудь такий нестерпний біль, як терплю я? Але це Господь побив мене в день палаючого Свого гніву!
15 Господь розсіяв сильних моїх воїнів, які охороняли місто, а проти юних воїнів виставив військо, щоб вигубити їх. Немов грона винограду, Господь розтоптав Юдину дочку. 16 Тому я плачу, і очі мої переповнені сльозами. Нема того, хто б потішив мене і щоб дух мій оживив. Діти мої в смутку, бо ворог узяв гору. 17 Сіон простягає свої руки, але немає, хто б розважив його. Сам Господь дав наказ ворогам, щоб вони оточили Якова. Донька єрусалимська стала нечистою серед них. 18 «Господь справедливий, бо я не корилася слову Господньому. Послухайте, всі народи, і погляньте на мої муки. Дівчата мої і хлопці мої – всі вони пішли в неволю. 19 Кличу своїх любовників, але вони обманули мене. Священство моє і всі старші вимерли, бо не знайшли їжі, щоб підкріпитись, щоб вижити.
20 Поглянь же, Господи, як я страждаю: горить нутро моє, серце немов би перевернулось в мені через моє нестримне бунтарство проти Тебе. На 1052
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ 1-2
вулиці меч забрав дітей, а в домах забирає людей голод. 21 Почуй мій стогін, бо нікому допомогти! Вороги побачили мої муки і зраділи, що це Ти так зробив. О, коли б Ти справдив той день, щоб вони стали такими, як я! 22 Щоб все їхнє зло постало перед Тобою! Тоді Ти обійшовся б з ними так, як обійшовся зі мною за мої гріхи. Нема кінця моїм зітханням, нема для серця заспокоєння».
2
Зруйнування Єрусалима 1 О, як же Господь в гніві Своєму наслав мороку на дочку Сіону! Славу Ізраїля скинув з неба на землю. В день Свого гніву не згадав про Своє підніжжя. 2 Без жалю повалив оселі Якова, жодного з них не пожалів. В Своєму обуренні Він зруйнував усі укріплення дочки Юди; зрівняв їх із землею, знеславив царство і князів. 3 В палкому гніві Він зламав ріг Ізраїля, відвів Свою праву руку перед супостатом і запалав всепоглинаючим вогнем проти Якова. 4 Він натягнув Свого лука, як ворог, вихопив меч, як противник, і вибив усе, що було любе для ока. Його гнів, як вогонь, впав на намети Сіону. 5 Він по-ворожому вщент зруйнував Ізраїля, знищив усі його палаци, фортеці, простягнув над землею дочки Юди смуток і плач.
6 Він розібрав огорожу Свою, як у саду, знищив намет зборів, заставив забути на Сіоні свята і дні відпочинку. Господь спересердя повідкидав священників і царя. 7 Господь покинув Свій жертівник, відвернувся від святині Своєї і дозволив ворогам повалити її стіни. Їхні голоси в Господньому храмі лунали, як у святкові дні. 8 Господь Сам дав мірчу вірьовку для мурів дочки Сіону, а тепер задумав їх розвалити – не стримав Своєї руки від спустошення. Тужать разом руїни стін і муру. 9 Ворота Єрусалиму пішли в землю, їхні засуви і замки валяються потрощеними. Його царі і князі поневіряються між народами. Не стало закону. Пророки не одержують більше видінь від Господа. 10 Сидять мовчки на землі старійшини дочки Сіону. Вони посипали свої голови попелом, одяглись в мішковину. Посхиляли до землі свої голови єрусалимські дівчата. 11 Від туги не вистачає сліз моїм очам, нутро моє в муках; і серце моє розтопилося, стало, наче розлита вода на землі, через зганьблену дочку мого народу. Мруть від голоду діти на вулицях міста, не виживають немовлята при материнських грудях. 12 Чути звідусіль їхнє прохання: «Хлі-
ба! Пити!», втрачають свідомість, лежать на майданах міста, наче вбиті, вмирають на колінах своїх матерів. 1053
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ 2-3
13 Що я можу сказати тобі в такому горі? До чого прирівняю переживання твої? З чим порівняю тебе, дочко Сіону, щоб потішити тебе? Скрушність твоя, як море! Хто вилікує тебе? 14 Пророки твої провіщали фальш і пусте. Вони не вказували на твої беззаконня, щоб відвернути тебе від біди, а віщували облуду, яка привела до розорення. 15 Від подиву всі, хто проходить мимо, сплескують руками, посвистують, хитаючи головою над дочкою Сіону, ще й промовляють: «Хіба це те місто, яке люди називали найбільшою красою, радістю всього світу?» 16 Всі твої вороги порозкривали на тебе роти, плещуть в долоні, скрегочуть зубами, промовляючи: «Проковтнули ми таки його! Діждались того дня і побачили його загибель!» 17 Господь зробив те, що задумав; виконав Своє слово, яке об’явив у давні часи. Він зруйнував, не пожалів. Він дав ворогові взяти гору над тобою, високо підняв ріг твоїх противників. 18 До Господа клич від усього серця, дочко Сіону! Проливай потоками день і ніч свої сльози! Не давай спочинку очам, ані спокою віям!
20 Поглянь, Господи, і подивись на того, з ким Ти обійшовся так суворо. Невже жінки повинні їсти свій плід, дітей, яких вони вѝносили? Хіба повинні священники і пророки гинути в святині Господній? 21 Діти й дідусі лежать в поросі на вулицях; мечем побиті юнаки й дівчата мої. Ти, Господи, повбивав їх в день гніву Свого! Ти нищив без милосердя. 22 Ти, наче на свято, скликав усі страхіття на мене. В день гніву Господа ніхто не уцілів і не спасся. Тих, кого я вигодувала і виростила, мій ворог знищив. Господь карає за гріхи 1 Я чоловік, який зазнав горя від палиці Його роздратування. 2 Він взявся вести мене, але допровадив до темряви, а не до світла. 3 Його простягнута рука цілими днями тяжіє наді мною.
3
4 Він виснажив моє тіло і шкіру, поламав мої кості. 5 Обгородив мене і оточив з усіх сторін гіркотою та злиднями. 6 Я не бачу просвітку, як той, хто сходить в могилу. (Іов16:8). 7 Він замкнув мене; щоб я вийти не зміг, закував у важкі кайдани. 8 Якщо я зву і молю про допомогу, Він не чує моєї молитви. 9 Він загостреного каміння накидав на дорогу, викривив шлях мій.
19 Вставай з початком кожної сторожі і голосѝ! Як воду, виливай своє серце перед Господом! З благанням 10 Він для мене став, як ведмідь у запіднеси до Нього руки і проси про ду- сідці, як лев у хащі. 11 Він збив мене з ші твоїх дітей, що падають з голоду на дороги, зробив нікчемним. 12 Він наперехрестях вулиць. 1054
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ 3
тягнув Свій лук і мене поставив мішенню для Своїх стріл. 13 Він поразив мої нирки стрілами із Свого сагайдака. 14 Я став посміховищем у свого народу, повсякденною глумливою піснею. 15 Наситив мене гіркотою, напоїв полином. 16 Поламав зуби мої об камінь, занурив мене в попіл. 17 Ти забрав спокій з моєї душі, я не пам’ятаю щастя. 18 Я сказав собі: «Не стало надії, що мені допоможе Господь?» 19 Згадай, Господи, про моє страждання, про мою безпритульність, про гіркоту та нужденність. 20 Твоя душа конче згадає і схилиться наді мною. 21 Це зберігатиму в своєму серці і не втрачатиму надії. 22 Ласка Господня не закінчилась, не вичерпалось Його милосердя. 23 Вони нові щоранку, бо велика Його вірність. 24 «Господь – моя доля, – говорить моя душа, - очікуй на Нього. 25 Добрий Господь до того, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його. 26 Добре чекати терпеливо рятунку від Господа. 27 Добре чоловіку, який з юнацтва несе ярмо Закону Господнього, 28 бо те ярмо Господь поклав на нього, хай мовчки на самоті носить його. 29 Хай до землі схиляється перед Господом і хай має надію. 30 Хай підставить щоку тому, хто його б’є, і хай вдосталь набирається зневаги.
31 Та хай пам’ятає, що Господь не назавжди покидає. 32 Хоч Він і насилає горе, але конче проявить милосердя та винагородить добром. 33 Адже Він карає синів людських вимушено, не через бажання свого серця. 34 Тому коли беруть під ноги безсилого на Землі, 35 коли топчуть право людини перед очима Всевишнього, 36 або ошукують когось у ділах, – то хіба Господь цього не бачить? 37 Чи станеться те, що сказала людина, без Господньої волі? 38 Чи може сказане Господом добро обернутися злом? 39 Чому ж тоді чоловік нарікає – за власні гріхи він покарання має. 40 Розгляньмо та дослідім дороги наші – то й повернемось до Господа. 41 Здіймім серце й руки до Бога на небі та скажім: 42 «Ми збунтувались і відпали, і цього Ти нам не простив!» 43 Ти перегородив дорогу до Себе гнівом і переслідуєш нас. Ти нищиш нас без співчуття. 44 Ти відгородив Себе хмарами, щоб не доходила наша молитва. 45 Ти перетворив нас на сміття та покидьки серед народів. 46 Всі наші вороги широко порозкривали на нас роти. 47 Страх і безвихідь, спустошення й загибель стали нашою долею. 48 Потоки сліз течуть з моїх очей через погибель дочки мого народу. 49 Вони будуть текти і не перестануть, 50 поки Ти, Господи, не поглянеш вниз і не побачиш нас з небес!
1055
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ 3-4
51 Мої очі приносять моїй душі лише печаль, дивлячись на дочок мого міста.
2 Поважні Сіонові сини, дорожчі за найчистіше золото, прирівнялись до глиняного посуду, виробу гончара.
52 Ті, що ворогують зі мною без усякої причини, напосілися зловити мене, наче птаха. 53 Вони живцем укинули мене в яму і закидали камінням. 54 Води зімкнулись у мене над головою, і я подумав: загинув я.
3 Шакали і ті підставляють соски, годують своїх дитинчат. А дочка мого народу стала, немов страусиха в пустині.
55 «З глибокої ями я зву до Тебе, Господи. 56 Почуй голос мій і не затуляй Твого вуха від стогону мого, від мого благання». 57 І ось, Ти наблизився до мене і сказав: «Не бійся!» 58 Ти, Господи, заступився за душу мою, Ти викупив моє життя. 59 Ти, Господи, бачив моє горе, стань же на оборону мене. 60 Ти бачив їхню злобу, усі їхні підступні наміри. 61 Ти бачив їхню зневагу, наругу, їхні задуми проти мене, 62 їхнє лихослів’я, цілоденне перешіптування, змови проти мене. 63 Чи сидять вони, чи встають – їхнє глузування не припиняється проти мене. 64 Ти відомсти їм, Господи, по заслузі, за вчинками їхніх рук. 65 Ти дай їм запекле серце і прокляни їх. 66 В гніві Своєму переслідуй їх і винищ з-під небес. Страждання Єрусалима в кінці облоги 1 Як же ти змінилось, золото! Було щире, а тепер потемніло. Каміння з святині, а розкидане по всіх перехрестях міста.
4
4 Від спраги язик грудної дитини присох до піднебіння; діти просять хліба, але ніхто не дає. 5 Ті, хто раніше їв досхочу, тепер на вулицях мруть з голоду. Ті, кого вирощували в пурпурі, обнімають купи сміття. 6 Покарання за беззаконня дочки мого народу перевищує покарання за гріх Содома, який був знищений за одну мить, хоч і людська рука не торкалась його. 7 Князі її були чистіші снігу, біліші за молоко. Вони були рум’яніші коралів, їхні обличчя лосніли, як сапфіри. 8 Тепер їхні лиця чорніші від темноти. Їх не впізнати на вулицях. Суха, як деревина, шкіра присохла до кісток. 9 Ліпше тим, які полягли від меча, ніж тим, хто помирав з голоду, бо голодні конали повільно від нестачі польових плодів. 10 Ті з жінок, які раніше були співчутливі до інших, своїми руками варили своїх власних дітей. Діти стали скорботним хлібом під час загибелі дочки мого народу.
1056
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ 4-5
11 Господь виплеснув усе Своє роздратування, вилив увесь Свій палкий гнів, розпалив на Сіоні вогонь, який пожер його до основ.
19 Наші переслідувачі стали бистріші за орлів у небі. Вони чатували на нас в горах, вони підстерігали нас і в пустині.
12 Не могли повірити царі Землі і всі її жителі, що в ворота Єрусалима зможе ввійти загарбник та ворог.
20 Наш цар, Господній помазанник, який був диханням нашого життя, спійманий і вкинутий в яму; а ми думали: будемо жити в його затінку, він захистить нас від ворогів.
13 Але сталося це через гріхи фальшивих пророків і беззаконня його священників, які в Єрусалимі проливали кров праведників. 14 Вони бродили по вулицях, немов сліпі; занечищені кров’ю так, що неможливо доторкнутись до їхнього одягу. 15 Їм кричали: «Геть з дороги, нечистота! Ідіть і не торкайтесь нас!» Коли вони блукали бездомні, в народах говорили: «Ми не хочемо, щоб ви жили серед нас». 16 Сам Господь розпорошив їх, щоб не дивитися на них. Не зглянеться Він більше над ними, бо вони не мали поваги до правдивих священників і не були прихильні до старших. 17 Ми ще живі, але наші очі згасають, даремно очікуючи допомоги. Із сторожових башт ми з надією виглядали на народ, який би виручив нас. Та ніхто нас не визволяв. 18 Вороги ж підстерігали нас на кожному кроці. Ми не могли навіть ходити по наших вулицях та майданах. Так наставав наш час, приходив нам кінець!
21 Радій, народе Єдому, що проживаєш в землі Уц! Але і до тебе прийде ця чаша, і ти оп’янієш, роздягнешся догола. 22 Покарання твоє, дочко Сіону, закінчилось. Ти в полон більше не підеш! А ти, народе Єдома, будеш покараний Господом, Він відкриє твої гріхи.
5
Молитва про визволення
1 Господи, згадай, що трапилось з нами, поглянь на нашу ганьбу. 2 Наша спадщина пограбована, наші доми перейшли в руки чужинців. 3 Ми стали сиротами, ми втратили батька. Наші матері поставали, як вдови. 4 Ми свою воду п’ємо за гроші, за свої дрова вносимо плату. 5 Нас поганяють в потилицю, ми знемагаєм, але нам не дають відпочинку. 6 До Єгипту і Ассірії ми простягаєм руку за шматком хліба, 7 бо наші батьки згрішили. Хоч їх уже нема, але їхнє беззаконня лягло на нас. 8 Раби запанували над нами, і нікому вирвати нас з їхніх лабет.
1057
ПЛАЧ ЄРЕМІЇ 5
9 Ціною життя добуваємо свій хліб, тому що нам загрожує меч з пустині. 10 Наша шкіра почорніла, як в печі, від пекучого голоду. 11 Наших жінок безчестять в Сіоні, а дівчат – в містах Юди. 12 Вороги повішали наших князів, не зглянулися вони і над старими. 13 Юнаків заставили молоти на жорнах, діти спотикаються під ношею дров. 14 Старенькі не сидять більше біля міських воріт, хлопці не влаштовують гулянок. 15 Погасла радість в наших серцях. Танці змінились на скорботу.
16 Впала корона з нашої голови, горе прийшло до нас, бо ми грішили. 17 Від цього болить наше серце, гасне зір в наших очах. 18 Опустіла гора Сіон, бродять по ній лисиці. 19 Ти, Господи правиш вічно, Твій престол стоїть з роду в рід! 20 Чому Ти забуваєш нас? Невже залишив нас назавжди? 21 Поверни нас, о Господи, до Себе знов, і ми радітимем; обнови наші дні, як колись. 22 Невже нам нема вороття? Невже безмежний Твій гнів проти нас?
1058