Книга Суддів

КНИГА

СУДДІВ Суддями називалися мужі в історії Ізраїля, яких Господь посилав Своєму народові щоразу, коли він за свої гріхи потрапляв під кормигу поганських сусідів. Доба панування суддів тривала від Єшуї до пророка Самуїла. Усіх суддів було 13. Їхнє походження, особистість, діяльність різні. Однак усі вони мають спільну рису - вони були покликані Богом для визволення ізраїльських синів в окремих ситуаціях і висловлюється в книзі за такою постійною формулою: «Ізраїль спроневірився перед Богом, за це Бог видає його під гніт ворогам. Коли ж вони навертаються до Бога, Він посилає їм визволителя - суддю». Книга Суддів описує добу воєн, коли, зайнявши Ханаан за правління Єшуї, сина Навинового, народ раз у раз зазнавав нападу з боку різних народів. Це була кривава епоха інколи дуже жорстоких розправ. Тому наприкінці книги автор в останньому рядку подає причину таких подій: «Не було, мовляв, царя в Ізраїлі, а тому кожен робив, що хотів».

1

Ïролог 1 Ïісля смерті Єшуї народ Ізраїля спитав у Господа: «Хто з нас першим піде проти ханаанців?»

2 Господь відповів їм: «Ïлем’я Юди піде першим. Я даю цей край для нього».

3 Тоді Юда звернувся до братів Симеонового племені і сказав: «Якщо ви допоможете нам завоювати 325

землю для нас, ми допоможемо у війні вам». Люди Симеона* погодилися допомогти своїм братамюдеям.

4 Юда пішов війною на ханаанців та ферезеїв, і Господь допоміг йому. Того дня від рук юдеїв по----------------3 Тут і в наступних текстах часто під іменами синів Якова (Юди, Симеона і т.д.) треба розуміти їхні племена.

СУДДІВ 1

лягло 10 000 чоловік в місті Безек.

5 Там же вони зустрілись з правителем Адоні-Бåзåком і вступили з ним у бій.

6 Адоні-Бåзåк намагався втåкти, але був спійманий. Коли йому відрубали на руках і на ногах великі пальці, 7 він сказав: «Я відрізáв великі пальці рук і ніг у сімдесятьох царів, і вони збирали крихти під моїм столом. Тепер Господь відплатив мені тим же». Адоні-Бåзåка привåли в Єрусалим, і там він помер.

8 Ïотім сини Юди пішли проти Єрусалима і здобули його. Євусеїв вони побили, а місто спалили. (Єш.

15:63).

9 Далі пішли воювати з ханаанцями, які жили в горах, на півдні та на західній низовині.

10 Після цього воювали з ханаанцями в Хевроні (Кіріят-Арбі) і там вбили трьох велетнів: Шешая, Ахімана і Фалмая.

11 Звідти пішли на Давір (КіріятСефер). (Єш.15:16).

12 Ще перед битвою Халев пообіцяв: «Хто візьме Кіріят-Сåфер, тому я віддам в жінки свою дочку».

13 І взяв це місто Отниїл, син Кеназа, молодшого брата Халåва, тоді Халев віддав свою дочку Ахсу за жінку Отниїлу.

14 Коли вона зібралась від’їжджати до свого чоловіка, він підмовив її просити в батька більше землі. Дочка злізла з осла, а батько запи326

тав: «Що трапилось?»

15 Ахса відповіла: «Ïоблагослови мене! Ти дав мені суху землю в Негеві, дай мені ще землі з джерелами водними». І Халåв дав їй землю з водоймищами в горах і на низовині.

16 Сини Рагуїла (Йофора), кåнåянина (мадіанця), тестя Мойсеєвого, покинули місто Ïальм (Єрихон) і попросили у юдеїв дозволу оселитися на півдні Юдеї, біля міста Арада. (Числа 10:29-30).

17 Частина ханаанців жила в місті Цефат. Люди Юди і Симеона напали на них і повністю зруйнували їхнє місто, після чого назвали його Хорма.

18 Юдеї захопили також міста Газу з її землями, Аскалон з навколишніми поселеннями і Екрон з околицею. Ізраїль не завойовує всіх земель, наказаних Господом 19 Господь був на стороні Юди, і вони підкорили собі всі гірські землі, але не підкорили жителів низовини, бо в них були залізні колісниці.

20 Згідно заповіту Мойсея, народ Халева одержав місто Хеврон, і вони прогнали звідти трьох велетнів, синів Єнака.

21 Не подужали сини Веніаміна прогнати євусеїв з Єрусалима. Тому євусеї живуть в Єрусалимі між синами Веніаміна і сьогодні.

22 Воювали також сини Йосипа.

СУДДІВ 1- 2

Вони виступили проти міста Вефіль і Господь був на їхньому боці.

23 Коли вони послали людей, щоб розвідати місто, 24 їм трапився чоловік, який вийшов з міста. Вони попросили його: «Ïокажи нам вхід до міста. Якщо ти поможеш нам, ми тобі збережем життя».

25 Той чоловік погодився і показав їм таємний вхід. Йосипові люди напали на місто і перебили всіх його мешканців. Залишився живим тільки той чоловік з сім’єю, який допоміг їм.

26 Його відпустили на волю, і він пішов жити до хетів. Там він побудував собі місто Луз, яке і понині має таку назву.

27 В руках ханаанців перебували ще такі міста, разом з прилеглими до них землями, як Бет-Сан, Таанах, Дор, Ївлеам і Мегіддо. Народ Манасії не зміг завоювати їх. Тому ханаанці і надалі залишились жити там.

28 Коли Ізраїль зміцнів, він наклав на них данину, але прогнати не прогнав.

29 Те саме трапилось і з народом Єфрема. Вони не змогли вигнати ханаанців з Гезера, а тому ті залишились жити серед Єфремових синів.

30 Люди Завулона не змогли вигнати ханаанців з міст Кітрон і Нагалол, а залишили їх жити серед синів Завулона, як рабів.

327

31 Народ Асира не прогнав жителів Акко, Сидона, Ахлава, Ахзіва, Хелви, Афека і Рехова.

32 Асирові прийшлось змиритися з тим, що йому доведеться жити також серед ханаанців.

33 Не прогнав Нефталим жителів Бет-Шемеша (Вефсаміса) і Бет-Аната, а заставив платити їх лише данину.

34 Народ Дана змушений був жити в горах, бо амореї не давали йому спускатися в долину.

35 Частина амореїв і далі продовжувала жити в горах: в Хересі, Аялоні, Шаалвімі. Коли зміцніли сини Йосипа, вони примусили амореїв платити данину.

36 Амореї таким чином ще багато землі тримали в своїх руках: їхні володіння простягалися від Акрабімської височини до Сели і вище. Покарання синів Ізраїля за непослух 1 Ангел Господній прийшов із Галгала в Бохім і сказав: «Я вивів вас із Єгипту і привів вас у землю, яку обіцяв вашим батькам дати для їхніх нащадків, тобто для вас. Я присягнув, що ніколи не порушу Свого слова.

2 Це значить, що ви не повинні вступати ні в які стосунки з людьми, які проживають на цій землі, і повинні понищити їхні жертівники. Ви ж не послухались. Чому?

3 Тоді ось що Я вам скажу: не бу-

2

СУДДІВ 2

ду проганяти їх з вашої землі – нехай вони будуть для вас зашморгом, а боги їхні – пасткою».

4 Коли ангел об’явив синам Ізраїля ці слова, вони голосно заридали.

5 І назвали те місце Бохім (місце плачу) та принесли жертву Господу.

6 А передувало цьому таке. Коли Єшуя відпустив народ, кожна родина відправилась у свою землю для постійного проживання.

7 Поки перебував з ними Єшуя, сини Ізраїля слухалися та служили Господеві. Вони служили Господеві і після смерті Єшуї, за часів правління старійшин, які були свідками великих діл, які Господь зробив для Ізраїля.

8 Та прийшов час, і помер слуга Господній, Єшуя, син Навинів. Це сталося на сто десятому році його життя.

9 Поховали Єшую в Тімнат-Хересі, на його землі у Єфремових горах північніше гори Гааш.

10 Коли вимерло попереднє покоління і на зміну прийшло нове, яке не знало Господа і Його великих діл, які Він зробив для Ізраїля, 11 тоді сини Ізраїлеві стали робити зло і поклонятися лжебогу Ваалу.

12 Вони відвернулися від Господа, Який вивів їхніх батьків з Єгипту, а пішли за лжебогами, яким поклонялися навколишні народи. Цим дратували Господа 13 і вже не йшли за Ним, а пішли 328

за Ваалом і Астартою.

14 Запалав тоді гнів Господній на ізраїльтян, і Він віддав їх до рук грабіжникам. Вороги нападали і грабували їх, а вони не могли уже захиститися.

15 Господь відвернувся від них, і тепер, де б вони не воювали, скрізь терпіли поразку – про це з присягою попереджав їх Господь. Так сини Ізраїля попали в скрутне становище.

16 Та Господь пішов їм назустріч і поставив для них вождів, яких називали ще суддями. Судді захищали ізраїльтян від нападу ворогів.

17 Але вони перестали слухатись і суддів і зійшли з дороги слухняності, якою йшли їхні батьки, а пішли за чужими богами, стали служити їм.

18 В результаті народ Ізраїля постійно зазнавав нападів з боку ворогів. Господь чув стогін народу від гноблення та утисків і жалів його. Тому посилав суддів, з якими Сам перебував усі їхні дні і рятував народ від ворогів.

19 Та коли помирав суддя, сини Ізраїля бралися грішити ще більше, ніж їхні батьки. Вони і не думали відмовлятися від своєї хибної дороги, а вперто продовжували слідувати за чужими богами та поклонятися їм.

20 Тоді запалав Господь гнівом на народ Ізраїля і сказав: «За те, що цей народ поламав Угоду, яку Я

СУДДІВ 2-3

уклав з його батьками, і не слухається голосу Мого, 21 Я більше не стану проганяти жодного з тих народів, які залишив Єшуя, коли помирав: 22 нехай ці народи служать для випробування синів Ізраїлевих; Я побачу, чи будуть вони триматися у своєму житті тієї дороги, якою ходили їхні батьки, чи ні?»

23 Так Господь залишив інші народи на тій землі і не дав Єшуї повністю прогнати їх.

3

1 Був тривалий час, коли Ізраїль не воював і не приймав участі у війнах, які точилися за Ханаанську землю.

2 І Господь не проганяв повністю інші народи не тільки тому, що хотів випробувати слухняність ізраїльських синів, але і щоб навчити воювати тих, хто не приймав участі у війнах.

3 До таких народів належали п’ять філистимських правителів, всі ханаанці, сидоняни і хевеї, які населяли гори Лівану від Ваал-Гермону до входу в Хамат.

4 Ці народи Ãосподь залишив для випробування народу Ізраїля, щоб подивитись, чи будуть вони слухатись Його наказів, які Він заповідав через Мойсея їхнім батькам.

5 За цей мирний час сини Ізраїля уже привикли жити серед ханаанців, хетів, амореїв, ферезеїв, хевеїв і євусеїв.

329

6 Вони подружилися з ними і брали собі за жінок їхніх дочок, а своїх віддавали за їхніх синів; заодно поклонялись і їхнім богам. Перший суддя Отниїл 7 Господь побачив це зло ізраїльтян, як вони стали віддалятися від свого Бога і пішли служити Ваалові й Астарті, 8 і запалав гнівом на Ізраїль, а відтак дозволив Кушан-Рішатаїмові, цареві Месопотамії, підкорити Ізраїль і тримати над ним владу. Це тривало вісім років.

9 Коли заголосили сини Ізраїля до Господа, Господь послав їм Отниїла, Кеназового сина, молодшого брата Халева. Він визволив Ізраїля від панування над ним Кушан-Рішатаїма.

10 Це сталося, коли Дух Божий спочив на Отниїлі, і він став правити Ізраїлем. Він підняв народ на війну проти Кушан-Рішатаїма, царя арамейського, і Господь дав йому перемогу.

11 Внаслідок цього земля мала спокій сорок років, поки не помер Отниїл, син Кеназа. Другий суддя – Егуд 12 Але Ізраїлеві сини знову стали робити зло. Тоді Ãосподь підняв моавського царя Еглона проти Ізраїля, щоб покарати його за його відступництво.

13 Еглон зібрав до себе аммонітян, амаликітян і напав на Ізраїль.

СУДДІВ 3

Він захопив місто Ïальм (Єрихон) 14 і підневолив Ізраїль платити данину. Ця неволя продовжувалась вісімнадцять років.

15 Тоді заголосив народ до Господа, щоб Він допоміг їм, і Господь послав для них лівшу Егуда, сина Гери з Веніамінового роду. Одного разу народ Ізраїля доручив йому доставити данину Еглону, моавському царю.

16 Егуд зробив собі двосічного меча завдовжки 45 см і прив’язав його під одягом з правого боку.

17 Моавський цар Еглон був дуже гладкою людиною. Коли Егуд вручив йому данину 18 і відіслав людей, які супроводжували його з подарунками, 19 то, проходячи мимо ідолів міста Галгала, вирішив повернутися назад до царя, а там сказав: «Царю, у мене є до тебе таємна справа». «Тихіше!» – сказав цар і відіслав з кімнати усіх своїх слуг.

20 Він умостився у верхній кімнаті в одній з літніх палат, а Егуд сказав: «У мене є для тебе послання від Бога». Цар підвівся з трону, щоб вислухати, 21 Егуда ж лівою рукою вихопив меч, прив’язаний з правого боку, і загнав цареві в живіт.

22 Меч ввійшов так глибоко, що не стало видно навіть ручки меча. Жир поглинув його разом з ручкою. Егуд не став діставати меча,

330

23 а вийшов з кімнати і замкнув за собою двері.

24 Коли він вийшов, слуги зразу ж повернулись і побачили замкнені двері.«Ïевно, цар закрився, щоб оправитися» – сказали вони.

25 Коли пройшло доволі часу, слуги занепокоїлися. Вони взяли ключ і відкрили двері. Коли ж увійшли в кімнату, побачили на підлозі мертвого царя.

26 За той час, поки слуги стояли під дверима і радилися, Егуда встиг зникнути. Він пройшов мимо ідолів і врятувався в Сеїрі.

27 Коли він просурмив у горах Єфрема, до нього зібрався весь народ Ізраїля; Егуд очолив його і спустився з гір.

28 Він сказав: «Ідіть за мною! Господь з нами, і ми переможемо нашого ворога, моавітян!» Коли вони зійшли з гір і захопили переправу через Йордан, яка вела в Моавську землю, то не дали нікому переходити.

29 І побили того дня ізраїльтяни біля 10 000 найсильніших з народу моавітян, ніхто не врятувався з них.

30 Так були приборкані того дня моавітяни. Земля після цього жила мирно 80 років. Самгар – третій суддя 31 Після Егуда суддею став Самгар, син Аната. Він відзначився тим, що, воюючи за Ізраїль, рожном побив 600 філистимлян.

СУДДІВ 4

4

Четвертий і п’ятий судді: Девора і Варак 1 Коли Егуд помер, народ продовжив робити те, що було не до вподоби Господеві, 2 тому їх Господь віддав на цей раз у руки Явіну, цареві ханаанському, який царював у місті Хацорі. Воєначальником у нього був Сісара, який таборувався у ХарошетГоїмі.

3 У Сісари було 900 залізних колісниць, і він на протязі 20 років жорстоко пригноблював ізраїльський народ. Ізраїльтяни стали благати Господа про допомогу.

4 А була того часу в Ізраїлі суддею пророчиця Девора, жінка Лапідота.

5 Місце, куди приходили до неї сини Ізраїлеві судитись, знаходилось у Єфремових горах між Рамою і Вефілем і назване Пальмою Девори.

6 Одного разу сини Ізраїлеві прийшли до неї і запитали: «Що нам робити з Сісарою?» У відповідь вона звеліла привести Варака, сина Авіноама з Кедеса Нефталимового, і сказала йому: «Так Господь, Бог Ізраїлів, наказує тобі: «Візьми з собою 10 000 чоловік з Нефталимового і Завулонового племен і піднімись на гору Фавор, бо Я (Бог) 7 приведу Сісару, воєначальника Явінового, його колісниці і все військо його до річки Кісон. Там Я тобі допоможу перемогти його».

331

8 Варак сказав Деворі: «Якщо ти підеш зі мною, то і я піду. А якщо ти не підеш, – я не піду».

9 Вона відповіла: «Я піду з тобою, тільки уже не тобі дістанеться слава від перемоги над Сісарою, Господь жінці віддасть Сісару в руки». Вона встала і пішла з Вараком в Кедес.

10 Там Варак зібрав 10 000 людей Нефталимових та Завулонових і повів їх за собою; з ними пішла і Девора.

11 Перед цим кенеянин Хевер відділився від свого народу, кенеян, нащадків Ховава, Мойсеєвого родича, і розкинув свій намет в діброві Цаананім, недалеко від міста Кедес.

12 Сісарі донесли, що Варак, син Авіноамів, піднявся на гору Фавор.

13 Сісара зібрав своє військо із дев’ятьмастами залізними колісницями і вирушив з Харошет-Гоїма до річки Кісон.

14 Девора сказала Вараку: «Тепер вставай, бо прийшов час, коли Господь віддає Сісару в твою руку. Сам Господь піде перед тобою». Коли спустився Варак з гори Фавор, а з ним 10 000 його людей, 15 то зразу ж напав на Сісару. Від меча Варака Господь навів такий страх на Сісару та його військо з колісницями, що той покинув колісницю і кинувся тікати пішки.

16 А Варак зі своїм військом гнав ополчення Сісари до самого Харо-

СУДДІВ 4-5

шет-Гоїма, винищуючи їх своїм мечем. В результаті не залишилось жодного з них.

17 Сісара прибіг рятуватися до намету Яілі, жінки Хевера, кенеянина, бо Явін, цар хацорський, і Хевер жили в мирі.

18 Яіль вийшла назустріч Сісарі і сказала: «Заходь, пане мій, до мене, заходь і не бійся!» Він увійшов, і вона заховала його під килимом.

19 Сісара попросив її: «Принеси мені води, бо я дуже хочу пити». Вона налила йому молока з шкіряної посудини і знову накрила його.

20 Сісара ще сказав їй: «Ти стань при вході, і якщо хтось прийде і запитає тебе, чи немає когось в твоїм наметі, скажи, що нема».

21 Сісара був дуже втомленим і швидко заснув. Тоді Яіль взяла кілок від намету, молот і тихо підійшла до Сісари, а відтак увігнала той кілок в його скроню так, що він пройшов голову наскрізь. Сісара тут же й помер.

22 Незабаром з’явився і Варак, що гнався за Сісарою. Яіль зустріла його і сказала: «Зайди, і я покажу тобі того, кого ти шукаєш». Варак зайшов у намет і побачив на землі мертвого Сісару з кілком у голові.

23 Так Господь того дня вкрив ганьбою Явіна, царя ханаанського.

24 Народ Ізраїля ставав з кожним днем все сильнішим і сильнішим, аж поки повністю не позбувся Явіна, царя ханаанського.

332

5

Переможна пісня Девори

1 Того дня, коли був убитий Сісара, Девора і Варак, син Авіноама, склали пісню: 2 О Господи! Ми славим Тебе, бо воскресли! Вожді народ Твій так піднесли, що доброхіть пішов у бій!

3 Царі, вельможі і князі, послухайте уважно пісню, про Господа співаєм в ній.

4 Коли Господь ішов з Сеїру, урочисто Свій шлях стелив, земля тремтіла, небо никло, і дощ з небес, як з тучі лив!

5 Тряслися гори перед Богом, наш Бог – Господь йому ім’я – до Нього завжди біг Ізраїль, бо Він Господь гори Сінай.

6 За днів Анатового сина, якого звали всі Самгар, шляхи купецькі спорожніли, лише ярами всі ходили.

7 Вождів в Ізраїлі не стало, і героїзму дух погас. Та щоб не згинути народу, Девору Бог послав для нас.

8 Війна прийшла у нашу браму, бо поклонялись лжебогам. А в сороктисячному війську навіть меча ніхто не мав.

9 О лицарі, я серцем з вами, ви добровільно в бій пішли! За це ми Бога прославляєм. Усім народом величаєм!

10 Усі, хто їде на ослах, на килимах хто спочиває,

СУДДІВ 5

дорогу пішки хто долає, нехай співають пісню всі!

11 І ті, що стада напувають, хай Господу хвалу складають за всі діла Його могутні, за перемоги вождів гучні, за подвиг, звершений в боях.

12 І ти, Деворо, теж вставай і пісню з нами заспівай! Авіноамів син, Варак, набрав полонених… І так 13 смирив він багатьох могутніх, принизив сильних і бундючних.

14 Сини Єфрема й Веньяміна прийшли, щоб разом бить Явіна, прийшли Махіра воєводи, і літопѝсці Завулона, 15 Іссáхара вожді явились, Вараку в військо попросились, щоб разом йти в долину, в бій.

16 Не видно тільки, щоб Рувим із військом поспішав за ним. Його хоробрі вояки лежать серед кошар овечих, роздумуючи, йти – не йти, бо краще ж слухать сопілкѝ.

17 І Галаад на Зайорданні не вийшов помогти зарання. І Дан залишивсь з кораблями, й Асир на березі морськім сидів на пристані своїй.

18 Лиш Завулон і Нефталим разом пішли в смертельний бій 19 з царями всього Ханаана! Таннах, Мегіддо – звоювали, загарбать срібло не дали.

20 Бо й зорі з неба угорі Сісару бити помагали.

333

21 Ріка Кісон і та тілá людей Сісари потягла!

22 Нелегко витязям прийшлось, навала грізно насувала! Коли Сісари коні мчали, стояв у вухах стук копит!

23 «Хай буде проклятий Мероз, а також його мешканець!» – сказав Господній посланець,– за те, що не хотів іти, щоб Господу допомогти!»– 24 Благословенною Яіль хай буде завжди між жінками, з її наметом і дітками!

25 Води Сісара попросив. Яіль для нього принесла, як це за звичаєм годиться, із жбана молока напиться, й Сісару міцний сон звалив.

26 Тут жінки потяглась рука до гострого в шатрі кілка, разом і молот прихватила, щоб вдарить молотом щосили, приставивши кілок до скроні Сісариної голови у схроні.

27 Яіль удар не повторила, бо наскрізь голову пробила – Сісара там навіки стих!

28 Сісари мати голосила: «Чому так довго син не їде? Чому до цих пір не вернувсь? Таку могутню силу має! А грізний звук копит не чуть?»

29 Їй слуги відповідь складають, яку й сама добряче знає: 30 багато здобичі взяли, та поділити не змогли. Беруть собі усі вояки

СУДДІВ 5-6

по óдній, мо’ й по двох дівчаток. Сісара шовки вибирає, гаптовані із двох сторін, якими шию прикрашають…

31 Хай всі так вороги зникають перед лицем Твоїм святим! а ті, хто любить Тебе, Боже, хай будуть сильними завжди! Після цього земля спочивала сорок років.

6

Мадіанська неволя

1 Але сини Ізраїля знову стали робити зло перед очима Господа. На цей раз Господь віддав їх у руки мадіанців на сім років.

2 Важкою була рука мадіанців на Ізраїлі, і сини Ізраїля шукали порятунку в ущелинах гір, в печерах або в укріпленнях.

3 Коли Ізраїль було посіє, мадіанці і амаликітяни з народами сходу приходять і витоптують посіви: 4 ставлять у них шатра і пожирають все, що родить земля, аж до самої Гази, не залишаючи ізраїльтянам ні врожаю, ні овечки, ні вола, ні осла.

5 Вони приходили навіть зі своїми сім’ями, своєю худобою, і було їх так багато, як саранчі – не злічити ні їх, ні їхніх верблюдів.

6 Через мадіанців Ізраїль дуже зубожів і заголосив до Господа.

7 А коли заголосили сини Ізраїлеві до Господа, 8 Він послав до них пророка ска334

зати: «Ось що говорить Господь, Бог Ізраїля: «Я вивів вас із Єгипту, де ви були рабами, і дав вам свободу.

9 Я визволив вас з руки сильних єгиптян та усіх, хто утискував вас, і прогнав від вас цілі народи, а їхні землі віддав вам.

10 Я сказав, що Я – Бог ваш, і ви не повинні поклонятися аморейським богам, де Я поселив вас. Та ви не послухались Мене». Ангел Господній навідує Гедеона 11 Після цього прийшов ангел Господній і сів під дубом в Офрі. Цей дуб належав чоловікові по імені Йоас, з роду Авієзера. Син його, Гедеон, в цей час таємно від мадіанців обмолочував пшеницю в давильні.

12 Ангел Господній з’явився перед Гедеоном і сказав йому: «Господь з тобою, воїне хоробрий!»

13 Гедеон відповів: «Якщо Господь з нами, то чому ми терпимо таке нещастя? Де ті чуда, про які розповідали нам батьки наші, коли Господь виводив їх з Єгипту? Чи не залишив нас Господь? Адже ми тепер повністю в мадіанських руках».

14 Господь, обернувшись, сказав: «Ти сильний і хоробрий! Використай цю силу для визволення Ізраїля з мадіанських рук! Я тебе посилаю!

15 Гедеон відповів: «Як я можу визволити Ізраїль? Моя сім’я най-

СУДДІВ 6

бідніша в Манасіїному роду, а я найменший в сім’ї».

16 Господь сказав йому: «Я буду з тобою, і ти поб’єш всіх мадіанців, як одного чоловіка».

17 Тоді Гедеон ще сказав Господеві: «Якщо Ти задоволений мною, то дай мені доказ того, що це Ти, Господи, розмовляєш зі мною.

18 І не відходь звідси, поки я не вернусь. Я хочу принести Тобі подарунок і вручити його Тобі». Господь сказав: «Гаразд, Я зачекаю».

19 Гедеон пішов і приготовив молоде козеня, а із єфи муки спік коржа. М’ясо і коржа він поклав у кошик, а у горщик налив бульону; все це приніс йому під дубове дерево.

20 Ангел Божий сказав: «Поклади м’ясо і прісний хліб на камінь, а бульон вилий». Гедеон так і зробив.

21 У ангела в руці був посох, і коли кінцем цього посоха він торкнувся м’яса і хліба, із каменя спалахнув вогонь і поглинув м’ясо і хліб, а ангел Господній зник.

22 І зрозумів Гедеон, що розмовляв з ангелом Господнім, і скрикнув: «Владико Господи! Я бачив Твого ангела лицем до лиця!»

23 Та Господь заспокоїв його: «Не бійся! Я прийшов до тебе з миром, ти не помреш!»

24 І спорудив Гедеон там жертівник Господеві і назвав його «Господь – мир». Цей жертівник стоїть в Офрі Авієзера і по цей день.

25 Тієї ночі Господь сказав йому: 335

«Візьми зі стада твого батька молодого бика і одного семилітнього і зруйнуй жертівник Ваала, який у твого батька, і зрубай Астарту, що біля нього.

26 А на вершині цієї скелі постав жертівник Господеві, Богові твоєму. Другого бика принесеш в жертву цілопалення на дровах з дерева Астарти».

27 Гедеон привів десять рабів і зробив так, як наказав Господь. Оскільки вдень була небезпека від батька та оточуючих людей міста, він все це зробив уночі.

28 Мешканці міста прокинулись вранці і бачать: жертівник Ваала зруйнований, а ідол при ньому зрубаний. Вони також побачили жертівник, який спорудив Гедеон, та бика, принесеного там в жертву.

29 І стали перепитувати один в одного: «Хто б це міг зробити таке?» Хтось підказав їм: «Гедеон, син Йоаса це зробив».

30 Мешканці міста зібралися і прийшли до Йоаса і сказали йому: «Виведи до нас свого сина. Він повинен вмерти, бо зруйнував жертівник Ваала і зрубав дерево Астарти, яке було біля нього».

31 Тоді Йоас сказав натовпу, який оточив його: «Чи ж то вам заступатися за Ваала і захищати його?! Хто заступиться за нього, до цього ж ранку помре! Якщо Ваал – Бог, нехай сам за себе постоїть!»

32 З того дня Гедеона стали нази-

СУДДІВ 6-7

вати Єроваалом, тобто, нехай Ваал сам судиться з тим, хто зруйнував йому жертівник. Шостий суддя - Гедеон 33 І зібрались мадіанці, амаликітяни та народи сходу, щоб разом іти на Ізраїль. Вони перейшли річку Йордан і розкинули табір в долині Ізреель.

34 Дух Божий зійшов на Гедеона і вселив у нього силу. Гедеон просурмив і закликав іти з ним весь рід Авієзера.

35 І розіслав Гедеон послів до Манасіїного, Асирового, Завулонового та Нефталимового племен, щоб і їх взяти з собою. Всі вони погодились іти з ним.

36 Тоді Гедеон сказав Богу: «Якщо Ти допоможеш мені врятувати народ Ізраїля, дай цьому доказ.

37 Я розстелю на току руно: нехай роса буде тільки на ньому, а довкола нехай буде сухо – так я переконаюсь, що Ти спасеш моєю рукою Ізраїль, як і говорив».

38 Так і сталося, Гедеон встав уранці наступного дня і видавив з руна повну чашу води.

39 І сказав Гедеон Богу: «Не прогнівайся на мене, коли ще раз попрошу: дозволь переконатися мені ще раз. Нехай на цей раз руно буде сухим, а довкола нехай випаде роса».

40 Бог так і зробив цієї ночі: тільки руно було сухим, а на всій землі довкола була роса.

336

7

Підготовка до битви

1 Рано вранці Гедеон і все його військо розкинули табір біля джерела Харод. Мадіанський же табір розташувався північніше від нього, біля горба Морé в долині.

2 Господь сказав Гедеону: «В тебе забагато людей, не можу Я віддати мадіанців у ваші руки, щоб не хвалився потім Ізраїль і не казав: «Цю перемогу я здобув своєю рукою!»

3 Отож об’яви привселюдно: «Хто боязкий та нерішучий, нехай іде додому з гори Галаад!» І повернулось народу 22 000, а залишилось 10 000.

4 Після цього Господь сказав Гедеону: «Все ще в тебе багато людей. Веди їх до води, там Я виберу тобі воїнів. Про кого скажу: «Цей нехай іде з тобою, того бери. Якщо Я скажу: «Нехай не йде з тобою, того не бери».

5 Гедеон привів людей до води, і там Господь сказав: «Відбереш людей для себе так: хто буде, нахилившись до води, хлебтати воду безпосередньо язиком, як це робить пес, – став по одну сторону. Хто ж буде пити воду, зачерпуючи рукою,– став по другу.

6 І було тих, хто пив воду з руки, триста чоловік, а всі решта пили, нахилившись до води.

7 І сказав Господь Гедеонові: «Оцими трьомастами, які пили воду з руки, Я спасу вас від мадіан-

СУДДІВ 7

ців, а решту людей відпусти додому».

8 Тоді Гедеон взяв продовольчі припаси та сурми тих людей, яких відпустив, і залишився з трьомастами вибраних воїнів. Мадіанський табір в цей час знаходився внизу навпроти них в долині.

9 Тієї ночі Господь сказав Гедеону: «Спустись у ворожий табір, бо я віддаю його у твої руки.

10 Якщо ти боїшся іти сам, візьми з собою свого слугу Фуру.

11 А коли підійдеш до мадіанського табору, підслухай в ньому розмову, тоді не будеш боятися напасти на них». Гедеон і його слуга Фура так і зробили.

12 Мадіанці, амаликітяни та всі інші зі східних народів розташувались в долині, і було їх так багато, як сарани. А верблюдів – і не злічити, як морського піску.

13 Гедеон підійшов до ворожого табору і чує розмову: один воїн розповідає іншому свій сон: «Мені снилось, наче круглий буханець хліба котиться по мадіанському табору. Цей буханець підкотився до шатра і ударив його з такою силою, що шатро впало і розвалилося».

14 Його товариш у відповідь сказав: «Це не що інше, як меч Гедеона, Йоасового сина, ізраїльтянина. Бог віддасть у його руку мадіанців та весь їхній табір».

15 Почувши таке про той сон, Гедеон вклонився Господеві і повер337

нувся в ізраїльський табір. А там сказав: «Піднімайтесь! Господь віддає у наші руки мадіанський табір!»

16 Він розділив 300 чоловік на три групи і вручив кожному воїнові сурму і горщик із смолоскипом.

17 Далі наказав: «Коли ми підійдемо до ворожого табору, робіть все, що буду робити я.

18 Оточіть табір, і коли я з людьми почну сурмити, починайте сурмити і ви та кричіть: «За Господа з мечем Гедеона!»

19 Гедеон і з ним 100 чоловік спустились вниз і на початку середньої сторожі підійшли до ворожого табору. Вони раптово засурмили і стали розбивати горшки, щоб відкрились смолоскипи.

20 Всі три загони одночасно засурмили в свої сурми і відкрили свої смолоскипи. В лівій руці вони тримали смолоскипи, а в правій – сурми. Вони сурмили і кричали: «За Господа з мечем Гедеона!»

21 Люди Гедеона стояли кожен на своєму місці, а у ворожому таборі знявся галас і переполох – всі кинулися врозтіч.

22 Коли ж 300 воїнів Гедеона засурмили в сурми, Господь повернув мечі мадіанців один проти одного, і вони стали вбивати свій свого. Рештки війська мадіанців тікали хто до Бет-Шітти, хто до Церери, а хто аж до Авел-Мехоли біля Таббата.

СУДДІВ 7- 8

23 Там у погоню за ними приєднались люди Нефталима, Асира і Манасії.

24 Гедеон також вислав своїх людей у Єфремові гори сказати, щоб звідти спустились єфремляни навперейми мадіанцям і зайняли всі переправи через Йордан. Єфремляни послухались і зайняли переправи вздовж Йордану аж до Бет-Бари.

25 Вони зловили двох мадіанських князів, Оріва і Зіва, і казнили їх. Оріва – під скелею Оріва, а Зіва – біля винарні Зів. Голови їхні принесли Гедеонові, який був по той бік Йордану.

8

1 І сказали єфремляни Гедеонові: «Чому ти так поступив з нами – не покликав нас, коли йшов на війну з мадіанцями?» І засперечалися з ним.

2 Гедеон відповів: «Хіба ви менше зробили, ніж я зробив? Чи не ліпші пізніші виноградини Єфремових полів від ранніх Авієзерових? У ваші руки попали двоє мадіанських князів – Орів і Зів. Як же мені рівняти ваш успіх зі своїм?»

3 Коли єфремляни почули ці слова від Гедеона, заспокоїлись. Гедеон захоплює двох мадіанських царів 4 І прийшов Гедеон, а з ним 300 чоловік до Йордану і переправились на другий берег. Вони були стомлені від погоні і голодні.

338

5 Гедеон попросив у мешканців Суккота: «Нагодуйте моїх воїнів, бо вони стомлені, а нам треба ще наздогнати Зевея і Салмана, мадіанських царів».

6 Але суккотські князі сказали: Хіба Зевей і Салман уже в твоїх руках, що маємо годувати твоїх воїнів?»

7 Тоді Гедеон сказав: «Через те, що ви не дали нам хліба, я ще повернусь до вас, коли Господь видасть в мої руки Зевея і Салмана. Тоді тіла ваші будуть валятися на колючках глоду та будяках».

8 Із Суккота Гедеон пішов у Пенуїл і там попросив хліба, але мешканці цього міста теж відмовили йому.

9 Гедеон сказав їм: «Ïісля перемоги я конче прийду сюди і цю башту зрівняю з землею!»

10 Зевей і Салман зупинились із своїм військом в Каркорі. У їхньому війську залишилось 15 000 чоловік, яке складалось із східних народів. 120 000 воїнів, що добре володіли шаблею, були вже вбиті.

11 Гедеон пішов на схід обхідною дорогою до міст Новаха і Йохбеги і напав на Каркор, коли ворог не очікував атаки.

12 Зевей і Салман спробували втекти, але Гедеон погнався за ними, і мадіанські князі були спіймані. Розгромлено було і їхній табір.

13 І повернувся Гедеон, син Йоаса, з війни через перевал Хереса.

СУДДІВ 8

14 По дорозі він захопив юнака з міста Суккота і допитав його. Юнак назвав імена 70 старійшин та начальників міста.

15 Тоді Гедеон прийшов у Суккот і сказав мешканцям міста: «Ось Зевей і Салман. А ви сміялись наді мною, промовляючи: «Чому ми маємо годувати твоїх стомлених воїнів? Адже Зевей і Салман ще не в твоїх руках».

16 Він взяв старійшин Суккота і поступив з ними так, як і обіцяв: вони були вбиті на колюхах глоду пустельного та будяках.

17 Після цього зруйнував башту Пенуїла, а його жителів винищив.

18 І запитав Гедеон Зевея і Салмана: «Який на вигляд були ті люди, яких ви повбивали на горі Фавор?» Зевей і Салман відповіли: «Вони були схожими на тебе. Кожний з них був подібним до принца».

19 Гедеон сказав: «То були мої брати, сини моєї матері. Ïрисягаюсь живим Богом, якби ви не повбивали моїх братів, я подарував би вам життя тепер».

20 Ïовернувшись до старшого свого сина, Єфера, він сказав: «Повбивай цих царів!» Але Єфер не взяв меча, бо ще був малим.

21 Тоді Зевей і Салмон звернулись до Гедеона і попросили: «Òè вбий нас, бо в тебе достатньо для цього сили». І встав Гедеон і вбив Зевея і Салмана, а коштовні прикраси, які мали форму півмісяця, 339

познімав з шиї їхніх верблюдів. Гедеон робить єфод 22 І сказали ізраїльтяни Гедеонові: «Управляй нами ти, син твій і сини твого сина, бо ти врятував нас від мадіанців».

23 Гедеон відповів: «Ні я не буду панувати над вами, ні син мій, ні внук – Господь хай панує над вами».

24 Серед переможених було багато ізмаїльтян, які носили на собі золоті прикраси. Гедеон наказав народу Ізраїля: «Нехай кожен із вас принесе мені по золотій сережці зі своєї здобичі».

25 Вони сказали, що з радістю виконають те, що він просить. Для цього розстелили покривало, і туди кожний кинув по золотій носовій сережці зі своєї здобичі.

26 Коли зважили зібране золото носових сережок, його набралось на 1700 шеклів (19,5кг ). Крім цього, йому дали в подарунок золоті півмісяці, підвіски і пурпурні шати, які носили мадіанські царі. А ще дали йому золоті ланцюги, якими прикрашали шиї верблюдів.

27 Гедеон з того всього зробив єфод* і поставив його в своєму місті Офрі. Там ізраїльтяни чинили блуд, і це стало пасткою для Гедеона та його сім’ї.

-------------*27 Достеменно невідомо, що він із себе представляв. Це міг бути ідол або вбрання первосвященника.

СУДДІВ 8-9

Смерть Гедеона 28 І упокорились мадіанці перед ізраїльтянами, і більше не турбували їх. Край заспокоївся на 40 років, поки жив Гедеон.

29 І пішов Єроваал (Гедеон), син Йоаса, і поселився в своєму домі.

30 У Гедеона було 70 синів, бо він мав багато жінок, 31 і була в нього наложниця, яка жила в Сихемі. Вона народила Гедеонові сина, а він назвав його Авімелехом.

32 Гедеон, син Йоаса, помер в глибокій старості і був похований в могилі свого батька в місті Офра, де жила вся родина Авієзера.

33 Зі смертю Гедеона Ізраїль відступив від Бога і став поклонятися Ваалам. Тепер у них став богом Ваал-Верифа (Господь згоди).

34 Ізраїлеві сини уже не пам’ятали Господа, Бога свого, Який визволив їх від навколишніх ворогів, 34 і не проявляли вдячності сім’ї Єроваала, який зробив так багато добра для Ізраїля.

9

Авімелех

1 Авімелех, син Єроваала, пішов у місто Сихем до братів своєї матері і сказав своїм дядькам: 2 «Запитайте знатних людей міста Сихема: що краще для вас, щоб вами управляло 70 синів Єроваала, чи щоб вами управляв один? При цьому не забувайте, що я ваш родич».

340

3 Дядьки Авімелеха поговорили із знатними людьми міста, і ті погодилися йти за Авімелехом, бо сказали: «Все ж таки він наш брат».

4 І дали Авімелеху 70 шекелів срібла з храму Ваал-Верифа, а той найняв на це срібло нужденних та злих людей, готових в усьому слухатись його.

5 І прийшов Авімелех в дім свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, сімдесят синів свого батька Єроваала, всіх на одному камені. Залишився живим тільки Йотам, найменший син Єроваала, який встиг сховатися.

6 Тоді зібралася вся знать міста Сихема і весь дім Мілло біля священного дуба в Сихемі і проголосили Авімелеха своїм царем. Історія з Йотамом 7 Коли Йотам почув, що вожді Сихема проголосили Авімелеха своїм царем, він став на вершині гори Гарізім і на весь голос об’явив народові: «Послухайте мене, городяни сихемські, коли хочете, щоб вас вислухав Бог!

8 Вирішили одного разу дерéва настановити царя над собою, щоб він управляв ними, і сказали до оливки: «Царюй над нами!»

9 Оливка на це відповіла: «Хіба мені від Бога і від людей замало честі за мою оливу, щоб я мала йти і хитатися над деревами?»

10 Тоді дерева сказали фіговому дереву: «Іди і царюй над нами».

СУДДІВ 9

11 А фіга сказала їм: «Чого б то я мала покинути свої смачні плоди і йти сторожувати дерева?»

12 Тоді дерева сказали виноградній лозі: «Царюй над нами!»

13 Але і виноградна лоза відмовилась, сказавши: «Моє вино веселить народ і царів. Чи личить мені занедбати мій сік, а йти гойдатися над деревами?»

14 Накінець всі дерева стали просити тернового куща: «Іди і царюй над нами!»

15 Терен сказав деревам: «Якщо ви справді так хочете, щоб я царював над вами, то ставайте під моє гілля. А коли ні, то скуштуєте мого вогню, який спроможний пожерти навіть кедри ліванські!»

16 Отож, розсудіть, чи то по-чесному ви зробили царем Авімелеха і чи справедливо, згідно совісті, обійшлися з домом Єроваала?

17 Він воював за вас, наражаючи своє життя на небезпеку, і визволив вас з руки мадіанців, 18 а ви відплатили йому за всі його добродійства тим, що повбивали всіх його синів на одному камені, а сина його рабині поставили царем над сихемськими городянами і то тільки тому, що він ваш родич.

19 Якщо ви вважаєте, що поступили чесно з домом Єроваала та його сім’єю, то тіштеся таким царем, як Авімелех, а він хай тішиться вами.

20 Але коли ви поступили під341

ступно, не по совісті, то вийде вогонь від Авімелеха і спалить мешканців Сихема та дом Мілло. І вогонь мешканців Сихема та дому Мілло обернеться на Авімелеха».

21 Коли Йотам сказав це, він швидко збіг і заховався від брата свого Авімелеха в місті Беєрі. Авімелех воює з Сихемом 22 Авімелех процарював в Ізраїлі три роки.

23 І послав Бог злого духа між Авімелехом та мешканцями Сихема, і мешканці перестали коритися Авімелехові.

24 А це тому, щоб відбулась помста за сімдесятьох синів Єроваалових, щоб їхня кров впала на Авімелеха, брата їхнього, який убив їх, і на мешканців сихемських, які заохотили його до цього вбивства.

25 Жителі Сихема розмістили в горах людей, які грабували кожного, хто проходив дорогою до міста, і Авімелехові донесли про це.

26 Гаал, син Еведа, прийшов з братами своїми в Сихем, і міська знать вирішила довіритися йому, щоб іти за ним.

27 Одного разу жителі Сихема вийшли в поле збирати виноград. Видавивши виноград, вони приготовили вино і влаштували свято в домі свого бога. А коли наїлись та напились, стали проклинати Авімелеха.

28 Гаал, син Еведа, сказав: «Яке право має Авімелех на Сихем, що

СУДДІВ 9

ми служимо йому? Хто він такий? Чи не син він Єроваала? Хіба не Єроваал зробив Зевула головним начальником? Ми не повинні служити Авімелеху, бо його народ був слугою Хамора, засновника Сихема.

29 Якби я управляв цими людьми, я прогнав би його геть! Я сказав би йому: «Збåри військо і виходь на бій!»

30 Слова Гаала, Евåдового сина, прочув Зевул, голова міста, і запалав гнівом.

31 Він послав гінців до Авімелеха в місто Арум, щоб сказати: «Гаал, син Еведа, і брати його прийшли в Сихем і підбурюють місто проти тебе.

32 Тож ти зі своїм народом вийди в поле вночі, 33 а раненько, до схід сонця, атакуй місто. Гаал ще тільки збиратиметься виступити проти тåбå. Як тільки він вийде за ворота, роби з ним, що вважатимеш за потрібне».

34 Авімелех встав вночі з людьми, яких мав при собі, та й обложив Сихем чотирма загонами.

35 Як тільки Гаал, син Еведа, вийшов до міської брами, Авімелех підняв людей в атаку, ÿê³ були в засаді.

36 Побачив Гаал людей та й сказав Зевулу: «Я бачу людей, шо спускаються з гір». Зевул заспокоїв його: «То ти бачиш тіні від гір, що здаються тобі за людей».

342

37 Алå Гаал знову повторив: «Ні, то таки люди спускаються з гори, я бачу уже голови людей, що наближаються до Дуба Чаклунів».

38 Тут Зевул йому і нагадав: «Ти хвалився, що Авімелех – ніщо, і ми не повинні слухатись його. То оце і є ті люди, яких ти зневажав. Виходь тåпåр і бийся з ними!»

39 Гаал вийшов за ворота з городянами міста та його знатними людьми 40 і вступив у бій з Авімелехом. Але не встояли Гаал і його люди перед людьми Авімелеха і побігли назад до міських воріт, залишаючи на полі бою вбитих.

41 Авімелех після цього повернувся назад в Арум, а Зевул прогнав Гаала та його братів, і вони більше не з’являлися в Сихемі.

42 На другий день Авімелеху стало відомо, що мешканці Сихема виходять в поле на роботу.

43 Він хотів зразу ж і напасти на них, але вирішив діяти з хитрістю. Він розділив своїх людей на три загони і поставив їх у засаді. Коли діждався, що люди вийшли з міста в поле, тоді напав на них.

44 Авімелех з одним загоном став біля міських воріт, а два інші загони напали на людей в полі і нищили їх.

45 Цілий день Авімелех бився з Сихемом, поки не захопив повністю місто і не вибив усіх його мешканців. Саме ж місто зруйнував і

СУДДІВ 9-10

посипав сіллю.

46 Коли дізнались про це ті, хто перебував у сихемській башті, то спустились в підземелля капища бога Ваал-Беріта.

47 І донесли Авімелехові, що в башті переховується вся міська знать.

48 Тоді він зі своїми людьми піднявся на гору Цалмон, настинав гілля і поклав собі на плечі. А до людей сказав: «Що зробив я – не гайтесь зробити і ви!»

49 Кожний з них нарубав сухого гілля і пішов за Авімелехом. Вони обклали капище Ваал-Беріта хворостом і спалили всіх, хто знаходився там. Так загинуло близько однієї ти- сячі чоловік і жінок в башті Сихема. Ганебна смерть Авімелеха 50 Ïісля цього Авімелех напав на Тевець і здобув його.

51 Але була в цьому місті міцна башта. Всі жителі міста втекли туди, щоб врятуватись, і заповнили її до самого верху.

52 Авімелех і його люди обступили башту і зібралися спалити і її. Для цього Авімелех став біля дверей башти, щоб віддавати накази.

53 В цей час жінка, ÿêà перебувала на покрівлі, кинула йому на голову жорновий камінь і проломила йому череп.

54 Авімелех позвав свого зброєносця і сказав: «Дістань меча і добий мене, щоб не казали, що Авімелеха вбила жінка». Слуга вихопив 343

меч і проткнув Авімелеха. Так безславно закінчилось його життя.

55 Люди, що були з ним, побачивши, що Авімелех мертвий, розбіглись по своїх домах.

56 Так Бог наказав Авімелеха за його злочин, який він зробив своєму батькові, вбивши сімдåсятьох своїх братів.

57 Також все зло мешканців Сихема Бог повернув на їхню голову, щоб збулось прокляття Йотама, сина Єроваала.

10

Сьомий суддя - Тола

1 Ïісля смерті Авімелеха для порятунку Ізраїля був поставлений суддя Тола – син Ïуї, внук Додо з племені Іссахара. Він жив у місті Шамірі в гірській місцевості Єфрема.

2 Він судив Ізраїль на протязі 23 років. Коли він помер, його в цьому місті і поховали. Восьмий суддя - Яір 3 Ïісля Толи суддею став Яір з Галааду. Він судив Ізраїль 22 роки.

4 У Яіра було 30 синів, які їздили на тридцяти ослах. Вони володіли тридцятьма містами в землі Галааду, які донині називаються містами Яіра.

5 Яір помер і був похований в місті Камоні. Поневолення Ізраїля 6 Народ Ізраїля за ці мирні роки перестав слухатись Господа і пішов

СУДДІВ 10-11

поклонятися Ваалові та Астарті – богам арамійським, сидонським моавським, богам аммонітських та філистимських синів, а Господа залишили і не служили Йому.

7 І розгнівався Господь на народ Ізраїля і дав філистимлянам та аммонітянам підкорити його.

8 Вони захопили на східному березі Йордану всю землю амореїв, що в Галааді, і 18 років утискували та пригноблювали ізраїльтян.

9 І навіть перейшли Йордан і напали на Юду, Веніаміна і Єфрема. Ізраїль опинився в безвихідному становищі.

10 І звернулись тоді сини Ізраїля до Господа і стали благати: «Ми згрішили проти Тебе, ми залишили нашого Бога, а пішли поклонятися Ваалові».

11 Господь сказав: «Ви вже просили Мене про допомогу, коли вас гнобили єгиптяни, амореї, аммонітяни з філистимлянами, і Я рятував вас від їхнього гніту.

12 Тепер, коли вас гноблять сидоняни і амаликітяни з моавітянами, ви знову біжите до Мене просити допомогу. Не буду більше рятувати вас.

13 Ви відкинулись від Мене і служите іншим богам. Чого Я маю рятувати вас?

14 Ідіть і просіть допомоги у тих богів, яких ви собі обрали. Нехай вони заступляться у важкий для вас час і допоможуть вам у біді».

344

15 Та народ продовжував благати: «Господи, ми згрішили, роби з нами все, що Ти вважаєш за потрібне, тільки врятуй нас тепер!»

16 І повикидали сини Ізраїлеві чужих богів, а стали служити Господеві. Бог побачив, як вони страждають, і пожалів їх. Спроба аммонітян повернути історичні землі 17 Аммонітяни тим часом вторглися в Галаад і розкинули там свій табір. Ізраїльтяни у відповідь зібрались і розташувались у місті Міцпа.

18 Вожді галаадського народу об’явили: «Хто першим вступить у бій з аммонітянами, той буде управляти всім Галаадським краєм».

11

Єффай - дев’ятий суддя

1 У чоловіка по імені Галаад був син Єффай, якого народила йому блудниця. Цей син виріс хоробрим воїном.

2 А у жінки Галаада народилось декілька своїх синів. Коли вони підросли, то не сприйняли Єффая і прогнали його з рідного міста, сказавши: «Ти нічого не одержиш в спадщину від нашого батька, бо ти син іншої матері».

3 Єффай пішов від своїх братів і оселився у краї Тов. І збиралися до нього різні пройдисвіти.

4 Коли аммонітяни напали на Ізраїль, 5 старійшини Ізраїлеві пішли в

СУДДІВ 11

землю Тов і стали просити Єффая вернутися назад в Галаад.

6 Вони сказали: «Будь нашим вождем і веди нас на аммонітян».

7 Єффай відповів старійшинам: «Коли ви зненавиділи мене, то вигнали з батьківського дому. Чи варто вам тепер, коли у вас біда, приходити до мене?»

8 Старійшини сказали: «Ми прийшли для того, щоб поставити тебе головою над усіма жителями Галааду. Ти тільки погодься повести нас на аммонітян».

9 Єффай відповів: «Гаразд, я піду воювати з аммонітянами, та коли Господь віддасть їх в мої руки, ви дотримаєтесь свого слова, щоб я головував над вами?»

10 І сказали галаадські старійшини Єффаю: «Господь свідок всьому, що ми тут сказали».

11 Тоді Єффай пішов з галаадськими старійшинами, і народ поставив його своїм головою та вождем. Тут у Міцпі Єффай повторив свої слова перед Господом. Переговори Єффая 12 Насамперед Єффай відправив послів до аммонітського царя сказати: «Що тобі до мене, що йдеш війною проти мого народу?»

13 Аммонітський цар відповів послам Єффая: «Коли Ізраїль ішов з Єгипту, він забрав мою землю від річки Арнон до річок Явок та Йордану. Поверни тепер мою землю з миром».

345

14 Єффай знову відправив послів до аммонітського царя сказати йому таке: 15 «Ось що каже Єффай: Ізраїль не брав землі у моавітян та аммонітян.

16 Народ Ізраїля вийшов з Єгипту і прийшов через пустиню до Червоного моря у Кадес.

17 А коли відправили вони послів до єдомського царя сказати: «Дозволь нам пройти через твою землю», то цар єдомський не дозволив їм. Тоді вони відправили послів до моавського царя. Але і він не дозволив пройти через свою землю. Тому тривалий час народ Ізраїля залишався в Кадесі.

18 Після цього ізраїльтяни пішли в обхід Єдомської та Моавської земель. Вони прийшли до східної границі Моавської землі і поставили свій табір за річкою Арнон. Вони не перетинали границі Моава, річка Арнон відділяла їх від Моава.

19 Тоді народ Ізраїля звернувся до аморейського царя Сигона, який царював в Хесбоні: «Дозволь нам пройти через твої володіння, ми тільки перейдемо, щоб дістатися у свою землю».

20 Але Сигон не тільки не дозволив ізраїльтянам пройти, але зібрав все своє військо в Яаці і напав на народ Ізраїля.

21 Господь заступився за Свій народ, і ізраїльтяни знищили все його військо та самого Сигона. Так Ізра-

СУДДІВ 11

їлеві дісталася земля, де жили амореї.

22 Вона простягалася від річки Арнон до річки Яввок і від пустині на сході до річки Йордан на заході. Отож, ця земля належала амореям, а не аммонітянам.

23 Господь, Бог Ізраїлів, коли прогнав амореїв, то їхні землі дав народові Ізраїля! Тепер же ти хочеш взяти собі цю землю.

24 Отже, ви живете на землі, яку дав для вас ваш бог Хамос, а ми живемо на землі, яку дав для нас наш Бог, Господь!

25 Хіба ти кращий за моавського царя Валака, сина Сепфорового? Чи сварився коли він з Ізраїлем або воював з ним?

26 Народ Ізраїля вже триста років живе в Хесбоні та в Ароері з прилеглими до них містами та в усіх навколишніх містах Арнону. То чому ви не забирали їх до цього часу?

27 Я не зробив тобі нічого поганого, а ти робиш мені зло – ідеш війною проти мене. Нехай Господь, правдивий Суддя, вирішить, хто правий: народ Ізраїля чи аммонітяни». Обітниця Єффая 28 Але аммонітський цар не звернув уваги на слова Єффая.

29 І зійшов Дух Господній на Єффая, і Єффай пройшов через Галаад, Манасію, а звідти – в Міцпу галаадську і прибув до землі аммонітян.

346

30 Тут Єффай склав обітницю Господеві: «Якщо Ти віддаси в руки мої аммонітян, 31 то після щасливого мого повернення, першого, хто вийде мені назустріч із воріт мого дому, я віддам тобі, Господи, в жертву». (Лев.27:29) 32 І виступив Єффай на битву з аммонітянами, і Господь віддав їх у його руку.

33 Єффай знищив 20 міст аммонітян, починаючи від Ароера до Мінніта і далі до Авель-Кераміма. І упокорив синів Аммона перед народом Ізраїля.

34 Єффай повернувся в Міцпу, і ось назустріч йому з бубном і танцями вийшла з дому його дочка. Це була єдина його дочка, крім неї у нього не було дітей.

35 Коли Єффай побачив її, він розірвав одяг на собі і скрикнув: «Ой горе, донечко моя, ти вбила мене! Ти зробила мене нещасним, бо Я дав обітницю Господеві і не можу відмінити її!»

36 І сказала Єффаю дочка: «Батьку мій, як ти сказав перед Богом, так і роби зі мною. Адже тобі допоміг Господь розбити ворогів твоїх, аммонітян».

37 Далі вона попросила в батька: «Відпусти мене одну на два місяці. Я піду в гори з подругами і буду оплакувати своє дівоцтво».

38 Єффай відпустив дочку на два місяці, і вона пішла з подругами в гори оплакувати своє дівоцтво.

СУДДІВ 11-12

39 Через два місяці вона повернулась до батька, і він поступив з нею так, як і обіцяв Господеві. З тих пір в Ізраїлі з’явився звичай: 40 кожного року ізраїльські дівчата згадують дочку Єффая, галаадця, і оплакують її чотири дні на рік.

12

Єффай і Єфрем

1 Єфремляни, зачувши, що Єффай переміг аммонітян, перейшли річку Йордан біля Севіна і сказали Єффаю: «Чому ти пішов воювати з аммонітянами, а нас не покликав? Ми спалимо твій дім і тебе разом з ним!»

2 Єффай відповів: «Аммонітяни першими вторглись в нашу землю і принесли багато горя. Вас звали допомогти, але ви не захотіли.

3 Коли ж я відважився сам іти проти них, Господь видав їх у мої руки. То чому ви сьогодні присікуєтесь до мене?»

4 Єффай змушений був виступити проти єфремлян і побив їх, бо єфремляни ще й глузували: «Ви наші втікачі! У вас немає своєї землі, а ця, якою володієте, належить Єфрему і Манасії».

5 Мешканці Галааду захопили переправи через Йордан, і коли хтось із уцілівших єфремлян хотів переправитись через річку, його питали: «Ти не єфремлянин?» Той відповідав: «Ні».

347

6 Тоді йому пропонували повторити слово «шібболет». Єфремляни не вимовляли правильно це слово і говорили «сібболет». Так мешканці Галааду узнавали єфремлян і вбивали їх на переправах. Всього загинуло тоді 42 тисячі єфремлян.

7 Єффай був суддею Ізраїлю шість років. Коли він помер, його поховали в одному з міст Галааду. Єсевон - десятий суддя 8 Після Єффая судив Ізраїль Єсевон з міста Віфлеєма.

9 Він мав 30 синів і 30 дочок. Своїх синів він поженив не на родичах і дочок повидавав заміж за чужинців. Єсевон був суддею Ізраїлю сім років.

10 Коли він помер, його поховали в Віфлеємі. Елон - одинадцятий суддя 11 Після Єсевона суддею Ізраїля став Елон із Завулонового племені. Він судив Ізраїль десять років.

12 Після смерті його поховали в місті Аялоні в Завулоновому краї. Авдон - дванадцятий суддя 13 Після Елона судив Ізраїль Авдон, син Гіллела-піратонянина.

14 У Авдона було 40 синів і 30 внуків; всі вони мали 70 ослів. Управляв Авдон Ізраїлем вісім років.

15 Коли помер Авдон, син Гіллела, його поховали в місті Ïіратон, в Єфремовому краї, на горі, де жили амаликітяни.

СУДДІВ 12-13

13

Самсон тринадцятий суддя

1 Господь побачив, що народ Ізраїля став грішити проти нього, тому віддав його в руки філистимлян на сорок років.

2 В місті Цорі в той час жив чоловік із Данового племені, якого звали Маной. Його жінка була неплідна і не народжувала дітей.

3 Ангел Господній з’явився до тієї жінки і сказав: «До цього часу ти не народжувала дітей, а тепер завагітнієш і народиш сина.

4 Тільки не пий вина та міцних напоїв і не їж нічого нечистого.

5 Також ти не повинна стригти його коси, бо він від самого народження буде назореєм* Божим. Він буде рятувати Ізраїль від філистимлян».

6 Жінка пішла до чоловіка і сказала: «Ïриходив до мене чоловік, величний на вигляд і подібний до ангела Божого. Я не запитала його, звідки він, а він не сказав, як його звати.

7 Але він сказав мені: «Не пий вина і ніякого іншого міцного напою і не їж нічого нечистого, тоді народиш сина, який від самого народження і до самої смерті буде назореєм Божим».

8 Маной помолився Господу і ска------------------*Самсон - сонечко; назорей - людина з особливим посвяченням Богові.

348

зав: «Господи, хай знову прийде до нас той чоловік Божий і хай навчить нас, як доглядати хлоп’я, яке має народитись».

9 Бог почув Маноя, і ангел Божий з’явився до жінки, коли вона була в полі одна.

10 Жінка побігла до свого чоловіка і розповіла: «Ïрийшов той чоловік, який з’являвся до мене недавно».

11 Маной пішов і запитав того чоловіка: «Ти той, хто розмовляв з моєю жінкою раніше?» Ангел відповів: «Так – це я».

12 Тоді Маной сказав: «Якщо твоє слово справдиться, то як нам виховувати хлоп’я, що з ним робити?»

13 Ангел відповів: «Нехай твоя жінка виконує все те, що їй наказано: 14 нічого не їсть виноградного, не п’є вина та інших міцних напоїв і не їсть нічого нечистого. Нехай пильно дотримується моїх слів».

15 Тоді Маной сказав Божому чоловікові: «Ми бажали б затримати тебе і почастувати тебе козеням».

16 Ангел відповів: «Навіть коли б ти затримав мене, щоб вгостити козеням, я не буду його їсти. Та коли бажаєш подякувати, то принеси жертву Господеві». Маной все ще не догадувався, що перед ним ангел Божий.

17 Маной запитав його: «Як тебе звати? Ми хочемо прославити тебе,

СУДДІВ 13-14

коли збудуться твої слова».

18 Ангел Господній відповів: «Не запитуй про моє ім’я - воно дивне».

19 Тоді Маной взяв козеня і хліб і приніс все це на камені в жертву Господеві.

20 Коли полум’я піднялось угору, ангел Божий піднявся в ньому до неба. Ïобачивши це, Маной і його жінка припали обличчям своїм до землі.

21 Ангел Господній більше не з’являвся, і Маной зрозумів, що це дійсно був посланець з неба.

22 І промовив Маной до жінки: «Тепер ми помремо, бо ми бачили Бога!»

23 Але жінка відповіла: «Коли б Господь хотів нас умертвити, Він не прийняв би від нас жертви. А крім цього, як збудеться те все, про що Він об’явив нам?»

24 І народила жінка сина, і назвала його Самсоном. Дитя росло, і Господь благословляв його.

25 І став Божий Дух діяти через нього, відколи він побував у місті Махане-Дан, що знаходиться між Цорою та Естаолом. Сватання Самсона 14 1 Якось Самсон побував у місті Тімна і там приглянулась йому молода філистимлянка.

2 Повернувшись додому, він сказав батькові і матері: «Я бачив у Тімні дівчину-філистимлянку, візьміть її мені за жінку».

349

3 Батько й мати відповіли йому: «Хіба нема тобі дівчини між дочками твоїх братів або в усьому нашому народі, що хочеш брати жінку з необрізаних філистимлян?»Та Самсон наполягав: «Ні, таки візьміть цю, бо вона подобається мені».

4 Не знали його батьки, що на те була воля Господня – цим сватанням Бог забажав розпочати помсту філистимлянам за їхнє панування над Ізраїлем.

5 Вже коли Самсон ішов з батьками в Тімну, з виноградника несподівано назустріч йому вискочив молодий лев.

6 В цей момент Дух Господній зійшов на Самсона, і він роздер левчука голими руками, наче козеня. Але батькам про це не сказав ні слова.

7 Коли він прийшов у дім філистимлянки і поговорив з нею, вона ще більше сподобалась йому.

8 Трохи згодом він пішов, щоб забрати її додому. Дорогою він звернув, щоб подивитися на труп лева, і побачив у ньому цілий рій бджіл з медом.

9 Самсон взяв з собою меду і їв дорогою. А повернувшись додому, дав їсти і батькам, але не признався, звідки він його добув.

10 Пішов батько Самсона побачити жінку, і там, як це звичайно роблять женихи, Самсон влаштував бенкет, 11 Коли філистимляни побачили

СУДДІВ 14-15

Самсона, то приставили до нього свій почет із 30 бояр*.

12 Самсон сказав їм: «Я хочу загадати вам загадку. Якщо ви відгадаєте її за сім днів, поки триватиме бенкет, то одержите 30 сорочок із тонкого полотна і 30 перемін одягу.

13 Якщо не відгадаєте, ви даєте мені 30 сорочок і 30 перемін одягу». Бояри погодились і сказали: «Загадуй свою загадку, ми слухаємо!»

14 Самсон сказав: «Той, що на інших нападав, Нарешті сам до рук попався! Тепер, коли він мертвим став, У ньому солод заховався, Я навіть ним почастувався. Що то за диво? За три дні Ви дайте відповідь мені». Три дні вони намагались знайти відповідь, але не могли.

15 На четвертий день сказали жінці Самсона: «Чи не на те ви покликали нас, щоб обібрати нас? Вивідай же у свого чоловіка відгадку. А якщо ні, то ми спалимо тебе і дім батька твого».

16 Тоді жінка прийшла до Самсона і стала плакати перед ним: «Ти не любиш мене! Ти дав загадку для --------------*11 Бояри - неодружені хлопці, що супроводжують молодого, парубки, почет при молодому. Особливість: молодий повинен забезпечити почет святковим одягом. Виходячи з цього, філистимляни сподівались, що Самсон не зможе виконати цю умову.

350

мого народу, а зі мною не хочеш поділитися відповіддю!»

17 Жінка Самсонова проплакала всі дні до кінця бенкету, і як Самсонові це набридло, він відкрився їй. Вона негайно передала відповідь для синів свого народу.

18 На сьомий день ще до заходу сонця філистимляни прийшли до Самсона і сказали: «Що може бути сильніше лева і солодше меду?» На це Самсон відповів: «Якби ви не орали моєю телицею, ви ніколи не відгадали б моєї загадки!»

19 І зійшов Дух Господній на Самсона, і він, палаючи гнівом, пішов у Аскалон і убив 30 філистимлян. З мертвих тіл він зняв сорочки та одяг і віддав боярам за відгадану загадку. І повернувся Самсон один в дім свого батька, 20 бо жінку його віддали заміж за одного з весільних гостей.

15

Самсонова помста

1 Коли настали жнива пшениці, Самсон взяв для подарунка молоде козеня і пішов навідати свою жінку. Він хотів зайти до неї в спальню, щоб побути з нею, але її батько не дозволив.

2 Він сказав Самсонові: «Я думав, що ти її зненавидів, а тому віддав її одному з твоїх друзів. Ось є її набагато красивіша молодша сестра. Візьми її замість неї».

3 Самсон відповів: «Тепер у мене

СУДДІВ 15

є хороша причина зробити філистимлянам зло, і мене ніхто не осудить».

4 Він пішов і зловив три сотні лисиць, пов’язав їх парами за хвости, а між хвостами прив’язав по факелу.

5 Коли він підпалив факели, лисиці побігли на філистимські поля. В результаті згоріли копиці, весь незжатий хліб, виноградники та оливкові дерева.

6 Схопились тоді філистимляни за голову: «Хто це зробив?» Їм відповіли: «Самсон, зять чоловіка із Тімни, бо той віддав його жінку другому».Тоді філистимляни пішли і спалили жінку Самсона і її батька.

7 Самсон сказав філистимлянам: «Хоч ви помстились за мене, та на цьому я не закінчив з вами рахунки!»

8 І пішов, і всіх філистимлян, які попадались йому на очі, став убивати. Після цього засів в ущелині скелі Етам.

9 А філистимляни прийшли і розкинули свій табір в Юдеї біля Лехі.

10 Жителі Юдеї запитали їх: «Чому ви вийшли проти нас?» Філистимляни відповіли: «Ми прийшли, щоб узяти Самсона і поступити з ним так, як він поступив з нами».

11 Тоді пішли 3000 чоловік з Юдеї до ущелини скелі Етам і сказали Самсону: «Для чого ти таке зробив? Хіба ти не знаєш, що філистимляни панують над нами?»

351

Самсон відпвів: «Як вони зробили мені, так я зробив і їм».

12 Тоді вони сказали: «Ми прийшли, щоб зв’язати тебе і передати в руки філистимлянам». Самсон запитав: «Ви можете заприсягнути, що не вб’єте мене?»

13 Жителі відповіли: «Присягаємо! Ми тільки зв’яжемо тебе і віддамо філистимлянам. «Вони зв’язали Самсона двома новими вірьовками та й вивели його з ущелини.

14 А коли Самсона доставили до Лехі, філистимляни радо закричали. Та зійшов на Самсона Дух Господній, і він розірвав на собі ті вірьовки, наче зотлілі нитки, 15 і, схопивши свіжу ослячу щелепу, вбив 1000 чоловік.

16 І сказав Самсон: «Ослячою щелепою я тисячу убив! Ослячою щелепою на купу їх вложив!»

17 Сказавши це, Самсон викинув щелепу, а те місце назвав «горб щелепи» – Рамат-Лехі.

18 І дуже захотілось йому пити. Він став благати Господа: «Господи, Ти дав мені, Твоєму рабові, одержати цю велику перемогу, а тепер мушу йти до необрізаних, бо вмираю від спраги».

19 І розколов Бог скелю, що біля Лехі, і потекла з неї вода. Коли Самсон напився тієї води, ожив духом, а джерело, що з’явилось, назвав джерелом спраглого – Ен-Гак-

СУДДІВ 15-16

коре. Так воно називається і понині.

20 Самсон був суддею в Ізраїлі 20 років.

16

Самсон іде в Газу

1 Якось Самсон пішов у місто Газу і, зустрівши там блудницю, залишився в неї на ніч.

2 Жителям міста стало відомо про це. Вони оточили те місце і стали стерегти Самсона біля міських воріт. Засідка була таємною, а тому сказали: «Сидім тихо і чекаймо, поки розвидниться, – тоді вб’ємо його».

3 Самсон пробув у блудниці тільки до півночі. А опівночі встав, вирвав міські ворота разом з косяками та засувом і на плечах заніс їх на вершину гори напроти Хеврона. Самсон і Даліла 4 Через деякий час Самсон влюбився в одну жінку на ім’я Даліла. Вона проживала в долині Сорек.

5 Прийшли до неї філистимські проводирі та й кажуть: «Піддобрись до Самсона та вивідай, звідки в нього така велика сила, щоб нам подужати зв’язати і втихомирити його. Ти одержиш за це 12,5 кг срібла від кожного з нас.

6 Даліла спитала Самсона: «Скажи мені, звідки в тебе така сила і чим тебе можна зв’язати так, щоб ти не розв’язавсь?»

7 Самсон відповів: «Якби мене 352

зв’язали сімома невисушеними буйволовими жилами, я став би, як і всі інші люди, слабосилим».

8 Філистимляни принесли для Даліли сім свіжих буйволових жил, і вона зв’язала ними Самсона.

9 Поки один із філистимлян ховався в спальні Даліли, вона гукнула: «Самсон, філистимляни ідуть!» Самсон розірвав жили, наче нитку, піднесену до вогню, і філистимляни не дізнались секрету сили Самсона.

10 Даліла тоді сказала Самсону: «Ти сказав неправду і посміявся наді мною! Признайся тепер, чим можна тебе зв’язати».

11 Самсон відповів: «Якщо мене зв’язати новими вірьовками, якими ще ніхто не користувався, тоді я стану безсилий, як усі інші люди».

12 Даліла взяла нові вірьовки, зв’язала його і гукнула: «Самсон, філистимляни ідуть!» (А один з них і цього разу переховувався в спальні). Але Самсон зірвав вірьовки на руках, як нитку.

13 Даліла сказала Самсону: «Ти знову обманув і посміявся наді мною. Скажи, чим тебе зв’язати». Самсон відповів: «Якщо ти затчеш в основу мої сім кіс на ткацькому станку, а потім приб’єш їх цвяхами до ткацького навою, то конче стану слабосилим, як і інші люди!

14 Даліла так і зробила. Вона заткала коси в основу і те полотно прибила до навою. Потім гукнула: «Фі-

СУДДІВ 16

листимляни ідуть!» Самсон проснувся і вирвав ткацький навій разом з тканиною.

15 Тоді Даліла сказала: «Як же ти можеш говорити, що любиш мене, коли серце твоє не зі мною? Ти вже тричі обманув мене і не хочеш признатися, звідки в тебе така велика сила».

16 День у день вона так надокучала йому, щоб дізнатись про його таємницю, що йому обридло життя, 17 і він сказав: «Бритва не торкалась моєї голови, бо я посвячений Богові ще до мого народження. Якщо обстригти мою голову, я втрачу силу і буду таким, як і всі інші люди».

18 І побачила Даліла, що він відкрився перед нею, негайно послала сказати філистимським провідникам: «Приходьте – він сказав правду!» Вони прийшли і принесли їй обіцяне срібло.

19 Даліла приспала Самсона на своїх колінах і покликала одного чоловіка, щоб він обстриг сім кіс з його голови. І як вони обрізали коси, він став слабшати, поки повністю сила не відійшла від нього.

20 Тоді Даліла вигукнула: «Самсон, філистимляни до тебе ідуть!» Він прокинувся і хотів дати відсіч, як і раніше, але Господа вже не було з ним.

21 І схопили філистимляни Самсона, викололи йому очі і привели в Газу. Там закували його в мідні 353

ланцюги і заставили молоти зерно на жорнах.

22 Тим часом волосся в нього на голові почало відростати.

23 Коли філистимська знать зібралась, щоб принести велику жертву своєму богові Дагону і повеселитися, вони сказали: «Це наш бог допоміг нам перемогти Самсона, нашого ворога».

24 І, дивлячись на нього, прославляли свого бога словами: «Цей чоловік прийшов на нашу землю, спустошував її – і нас вбивав! Та бог наш допоміг його спіймати, щоб наш народ і далі панував!»

25 На радощах стали гукати: «Приведіть Самсона! Нехай він позабавляє нас!» І привели Самсона, поставили його між колонами храму Дагона та й стали потішатися над ним.

26 Тоді Самсон попросив свого поводиря: «Підведи мене туди, де я зможу ощупати стовпи храму, на яких тримається споруда. Я хочу прислонитися до них».

27 Храм весь був заповнений чоловіками та жінками, бо була присутня вся філистимська знать міста. Навіть на даху розмістилося біля трьох тисяч народу, який прийшов потішитися над Самсоном.

28 Тоді звернувсь Самсон до Господа і вигукнув: «Владико Господи! Дай мені ще сили на один тіль-

СУДДІВ 16-17

ки раз, щоб я помстився філистимлянам за мої очі!»

29 І уперся Самсон лівою рукою в одну колону, а правою – в другу 30 і сказав: «Умри, душе моя, разом з філистимлянами!» При цих словах він штовхнув щосили стовпи, і вони переломилися. Весь дах обвалився і похоронив під собою народ. Цією своєю смертю Самсон знищив більше філистимлян, ніж за все своє життя.

31 А брати та вся родина його батька прийшли і забрали тіло Самсона, і поховали між Цорою та Естаолом у гробниці його батька Маноя. Так закічилось двадцятилітнє суддівство Самсона в Ізраїлі.

17

Смута в релігійному житті Ізраїля.

1 В гірському Єфремовому краю жив один чоловік, якого звали Міха.

2 Якось Міха сказав своїй матері: «Пам’ятаєш тих 1100 шекелів срібла, які в тебе вкрали, і ти прокляла при мені того, хто вкрав те срібло? Воно зараз у мене, я взяв те срібло».

3 Міхай віддав його матері, а вона промовила: «Нехай благословить тебе Господь, мій сину! Це срібло я присвячую Господеві, щоб зробити статую і покрити її цим сріблом».

4 І взяла мати 200 шекелів срібла та й дала золотареві, а той зробив з 354

нього литого боввана. І поставив Міхай його в своєму домі.

5 У Міхи ще до цього був повен дім ідолів. Тепер він зробив єфод і терафіми (ідоли) і висвятив для себе одного із своїх синів на священника. (Ос. 3:4-5).

6 Того часу не було в Ізраїлі царя, і кожний робив те, що йому заманеться.

7 Один юнак родом з Віфлеєма юдейського, левіт, 8 проходив гірським краєм єфремлян і, подорожуючи, потрапив до дому Міхи.

9 А Міха запитав його: «Звідки ти прийшов?» Юнак відповів: «Я левіт з Віфлеєма юдейського, а шукаю місце, де б оселитись».

10 Тоді Міха каже: «Залишайся в мене, будеш мені за батька і за священника. Я тобі буду платити 10 шекелів сріблом на рік, давати одяг та харчі».

11 І погодився левіт залишитися в Міхи. І став цей юнак як один із його синів.

12 Міха посвятив його у священники, дав йому житло 13 і сказав: «Тепер я знаю, що Господь буде доброзичливим до мене, бо у мене священником левіт».

18

Дан поклоняється ідолам

1 І це відбулось тоді, як Ізраїль жив без царя. Плем’я Дана шукало собі землю, на якій би можна було

СУДДІВ 18

оселитися. Інші племена уже давно володіли землею, а Дан - ні.

2 Тому народ Дана послав п’ятьох відважних розвідників з Цори та Естаола, щоб вони пішли і пошукали добру землю для поселення. Їм сказали: «Ідіть і розвідайте землю!» Вони прийшли в гірський край єфремлян, де жив Міха, і там переночували.

3 Тут вони по мові впізнали юнака, левіта, що він з Віфлеєма юдейського, і запитали його: «Хто тебе послав сюди і що ти тут робиш?»

4 Юнак відповів: «Міха найняв мене, щоб я у нього був за священника».

5 Вони сказали: «Запитай у Бога, чи буде успішною наша дорога, бо ми шукаємо землю для поселення».

6 Священник відповів: «Ідіть з миром. Господь поведе вас».

7 І прийшли ті п’ятеро розвідників в Лаїс, і побачили, що народ тамтешній живе безпечно, далеко від сидонян, люди живуть заможно, і ніхто їм не загрожує, також ні з ким вони не дружать.

8 І повернулись розвідники до своїх братів у Цору та Естаол, а їх попросили: «Розкажіть, що ви там бачили».

9 Вони сказали: «Ми знайшли дуже гарну землю. Треба тільки негайно напасти і забрати її!

10 Ви на власні очі побачите, наскільки та земля простора і багата. А живе той народ спокійно і не 355

очікує нападу. Сам Бог дає нам ту родючу землю».

11 І виступили в похід із Цори та Естаола на Лаїс 600 добре озброєних чоловіків з племені Дана.

12 По дорозі вони зупинились в Кіріят-Єарімі в Юдеї і розкинули там свій табір. Це місце на заході Кіріят-Єаріма до цього часу називають «табором Дана».

13 Звідти вони перейшли на Єфремові гори і прибули до Міхиного дому.

14 І сказали своїм братам ті п’ятеро, які ходили вивідувати Лаїс: «В оному з цих домів ми бачили єфод, а також терафіми і відлитий бовван, весь покритий сріблом. Ви догадуєтесь, що треба зробити з ними – їх треба забрати».

15 Поки одні заходили в дім молодого левіта та віталися з ним, 16 решта шістсот озброєних людей стояли біля воріт напоготові і чекали.

17 Коли священник вийшов до людей, які очікували, і розмовляв з ними, 18 п’ятеро розвідників зайшли в дім і взяли боввана, єфод, терафімів та срібну статую-ідола. Священник запитав їх: «Що то ви робите?»

19 А вони сказали: «Не говори багато, а стій мовчки! Підеш з нами і будеш у нас за священника. Хіба тобі не краще бути священником у цілого племені Ізраїлевого, ніж в

СУДДІВ 18-19

одного чоловіка?»

20 Левіт погодився і, взявши винесених з дому ідолів, пішов з людьми Дана.

21 Вони відправили поперед себе дітей, худобу, дороге майно, а потім всі вирушили в дорогу.

22 Недалеко вони відійшли від Міхиного дому, коли сусіди разом з Міхою пустились в погоню за ними.

23 І закричали люди Міхи до народу Дана. А ті, обернувшись до них, сказали: «Що ви хочете від нас? Чого кричите?»

24 Міха відповів: «Ви забрали моїх ідолів, яких я зробив для себе. Ви забрали також і мого священника, а запитуєте, чого я кричу».

25 Люди Дана сказали йому: «Ти краще не сперечайсь з нами. Деякі з наших людей можуть розізлитися, і тоді конче накличеш і на себе біду, і на своїх сусідів».

26 Данові сини пішли далі, а Міха, побачивши, що нічого не вдіє, повернувся мовчки до себе додому.

27 Так народ Дана обзавівся ідолами, яких зробив Міха, та священником. Після цього сини Дана напали на Лаїс. Всіх людей там перебили мечем, а місто спалили.

28 Нікому було прийти на допомогу людям Лаїса: Сидон був далеко, а народ жив безпечно і вважав, що його хата з краю. Лаїс знаходився в долині, яка належала місту Бет-Рехов. Народ Дана на цьому 356

місці побудував нове місто і поселився в ньому.

29 Вони дали йому ім’я «Дан» на честь свого предка Дана, сина Ізраїлевого. Але спочатку це місто називалось Лаїс.

30 І поставили сини Дана ідолів у своєму місті, а священником проголосили юнака-левіта Йонафана, сина Гершома, який приходився сином Мойсеєві. Йонафан і сини його були священниками в племені Дана аж до полону та переселення Ізраїля в Вавілон.

31 Так народ Дана весь час, поки Скинія знаходилась в Силомі, поклонявся ідолам, яких зробив Міха. Страхітливе моральне падіння Веніаміна

19

1 І це сталося за часів, коли Ізраїль не мав царя. У Єфремових горах проживав тоді один левіт з жінкою-наложницею, яка була родом з міста Віфлеєма юдейського.

2 Вона зраджувала свого чоловіка, тому він відіслав її до свого батька у Віфлеєм юдейський.

3 Коли збігло чотири місяці, левіт вирішив помиритися з нею. Він узяв з собою слугу, пару ослів і поїхав до неї додому. Батько, побачивши левіта, що вернувся до його дочки, радо зустрів його.

4 Він запросив левіта у свій дім і запропонував йому залишитись назовсім. Та левіт, прогостювавши у

СУДДІВ 19

свого тестя три дні, 5 на четвертий день з самого ранку став збиратися в дорогу. Але тесть сказав: «Поснідай спочатку, потім підете».

6 Левіт залишився і разом з тестем їв і пив. Після цього батько молодої жінки сказав левіту: «Залишся ще на ніч, відпочинеш, повеселишся».

7 Той чоловік після цієї ночі зібрався, щоб іти, але тесть його умовив, і він знову заночував там.

8 Коли ж вранці на п’ятий день левіт зібрався в дорогу, батько молодої жінки сказав: «Поїж спочатку і до обіду ще побудь». І вони їли та пили разом.

9 Нарешті встав той чоловік, і наложниця його, і слуга його, щоб іти, але батько тієї жінки порадив: «Ось надходить вечір. Чи не краще вам переночувати та повеселитися ще одну ніч? Ночуйте тут, а вранці відправитесь в дорогу додому».

10 Але чоловік не послухався його слів, а взяв двох ослів, наложницю свою, слугу і пішов. І прибув він до міста Євуса (Єрусалима).

11 Коли вони підходили до Євуса, наставав уже вечір. Слуга сказав своєму панові: «Давай зайдемо в це місто євусеїв і переночуємо».

12 Але пан його відповів: «Ні, не заходьмо в місто чужинців. Краще зупинимось на ніч в Ізраїлевих синів.

13 Підемо далі і спробуємо діста357

тись до Гіви або Рами і переночуємо в одному з тих міст».

14 Сонце майже зайшло, коли вони підходили до Гіви Веніамінової.

15 Вони зайшли в місто і на міському майдані присіли відпочити перед тим, як попроситись переночувати. Але ніхто їх не запросив на ніч.

16 Того вечора повертався з поля один старий чоловік. Він був родом з Єфремового краю, але жив у Гіві між Веніаміновими синами.

17 Він побачив цих подорожніх людей на міському майдані і запитав їх: «Куди ви йдете і звідки подорожуєте?»

18 Левіт відповів: «Ми йдемо з Віфлеєма юдейського в Єфремів гірський край, до свого дому, але нас тут ще ніхто не запросив на ніч.

19 Ми маємо солому і корм для ослів, є у нас хліб і вино для кожного з нас: для мене, для жінки і слуги мого, так що ми ні в чому не маємо потреби».

20 Старий сказав йому: «Хай це тебе не турбує, бо цього всього в мене є вдосталь. Я тільки переживаю, щоб ви не ночували надворі!»

21 І привів старий левіта з його людьми до свого дому, дав корму для ослів, а гостям, коли вони помили ноги, дав їсти й пити.

22 Поки гості насолоджувались гостиною, розпусні люди того міста оточили цей дім і стали ломитися в двері, гукаючи: «Виведи того

СУДДІВ 19-20

чоловіка, якого ти привів у свій дім, – ми хочемо пізнати його!»

23 Вийшов до них старий та й каже: «Брати мої! Не робіть такого зла. Ці люди – мої гості, а ви зібрались, щоб збезчестити мій дім!

24 Ось моя дочка-дівчина і його жінка – виведу їх вам, а ви робіть з ними, що забажали. Тільки не робіть наруги над цим чоловіком».

25 Та вони не хотіли слухати старого. Тоді левіт взяв свою наложницю та й випхнув її за двері до тих розпусних людей. Вони накинулись на неї і насилували її цілу ніч. Тільки на світанку відпустили її.

26 Коли ж розвиднілось, жінка вернулась до дому господаря та й упала біля дверей. Там вона лежала, аж поки не настав день.

27 Левіт встав уранці, щоб іти своєю дорогою, відчинив двері – аж ось лежить його наложниця, розкинувши руки на порозі.

28 Він промовив до неї: «Вставай, будемо йти!»Але вона не відповіла, бо була нежива. Тоді він поклав її на осла та й вирушив додому.

29 Дома він взяв ніж і розрізав тіло наложниці на дванадцять частин. По одній частині левіт розіслав кожному з дванадцяти племен Ізраїля.

30 Тепер кожен, хто це побачив, говорив:«Ще не було такого в Ізраїлі з тих пір, як він вийшов з Єгипту, і до цього дня! Що ж тепер маємо робити?»

358

20

Війна між Ізраїлем і Веніаміном 1 І зібрались перед Господом в Міцпі усі Ізраїлеві сини – від Дана і до Вірсавії, і навіть з Галаадського краю поприходили, 2 щоб провести збори Божого народу. Сюди зібрались усі начальники племен Ізраїлевих та 400 тисяч озброєного мечами люду!

3 Про те, що весь Ізраїль зібрався в Міцпі, стало відомо і Веніамінові. А народ допитувався: «Скажіть, як сталася ця ганебна подія?».

4 Чоловік замученої жінки докладно розповів: «Я прибув із своєю наложницею у Гіву Веніамінову, щоб переночувати.

5 Але люди того міста прийшли вночі до дому, в якому я зупинився, оточили його і хотіли мене вбити. Вони так насилували мою наложницю, що вона померла.

6 Я розрізав її і послав по одній частині в усі ізраїльські володіння, бо люди Веніаміна вчинили ганебну справу в Ізраїлі.

7 Тепер ви, сини Ізраїля, подумайте, як викорінити це зло в Ізраїлі».

8 Піднявся тоді увесь народ і сказав в один голос: «Ніхто з нас не піде додому і не повернеться в свій дім, 9 аж поки не буде покарана Гіва. Для цього кинемо жеребок, кому першому виступити проти неї.

10 Ми відберемо по 10 чоловік з кожної сотні в кожному племені,

СУДДІВ 20

по 100 чоловік з кожної тисячі і по 1000 чоловік з кожних 10 000. Ці люди добудуть продовольство для війська, і воно піде на Гіву Веніамінову, щоб скарати її мешканців за таку ганьбу в Ізраїлі».

11 Весь народ, як один чоловік, був готовий до рішучих дій проти цього міста.

12 Та напочатку розсудили послати до народу Веніамінового племені сказати: «Ви скоїли у себе страхітливий злочин.

13 Видайте у наші руки тих розбещених людей. Ми скараємо їх на смерть, і зніметься ганьба з Ізраїля!» Але народ Веніаміна не послухався голосу своїх братів, ізраїльтян.

14 Більше того, вони дружно залишили свої міста і зібрались в Гіві, щоб дати бій синам Ізраїля.

15 І набралось серед них 26 тисяч озброєних воїнів, крім воїнів Гіви, яких налічувалось 700 чоловік.

16 Серед них було сімсот добірних воїнів-лівшів, здатних влучити каменем із пращі з точністю до волосини!

17 Ізраїльтян без Веніаміна зібралось 400 тисяч воїнів. Кожний із них мав меча і був знавцем військової справи.

18 Народ Ізраїля прийшов у Вефіль і запитав у Бога: «Хто має першим вступити в бій з людьми Веніаміна?» Господь відповів: «Народ Юди піде першим».

359

19 На ранок ізраїльтяни розкинули свій табір біля Гіви 20 і вишикувались до бою.

21 Те саме зробили і сини Веніаміна. Коли розпочалася битва, серед ізраїльтян полягло в той день 22 тисячі чоловік.

22 І плакали сини Ізраїля перед Господом того вечора і питали: «Чи повинні ми знову іти на Веніаміна, хоч вони наші брати?»

23 Господь відповів: «Конче ідіть!» І піднявся дух ізраїльтян, і вони знову, як і першого дня, пішли в бій.

24 Це був другий день битви.

25 Але і на цей раз в бою з синами Веніаміна полягло 18 тисяч ізраїльських воїнів.

26 Тоді сини Ізраїля всім військом знялися і пішли в Вефіль. Там вони сіли і плакали перед Господом. І постили того дня до вечора та принесли Господеві цілопалення та мирні жертви, 27 бо ковчег Завіту (Угоди) знаходився там.

28 Через Пінхаса, сина Єлеазарового, внука Ааронового, який тоді ніс службу при ковчезі, народ Ізраїля запитав у Господа: «Чи виступати нам ще раз проти нашого брата Веніаміна?» Господь сказав: «Виступайте! Завтра Я його віддам у ваші руки».

29 На цей раз ізраїльтяни влаштували засаду навколо Гіви 30 і третього дня вишикувались до

СУДДІВ 20

бою проти синів Веніаміна так, як і першого разу.

31 Військо Веніаміна пішло в наступ, і поки ізраїльтяни відступали, веніамінці, переслідуючи, встигли вбити на дорогах у Вефіль та Гіву тридцять чоловік ізраїльтян. Але веніамінці небезпечно далеко відірвались від свого міста, 32 бо подумали: «Ми перемагаємо їх, як і першого разу».

33 Ізраїльтяни тим часом перестали відступати, а окопалися біля Ваал-Фамари. Вийшла їм на допомогу і засада ізраїльтян.

34 Десять тисяч добірних воїнів із засади атакували веніамінців з тилу і одночасно кинуту напризволяще Гіву. Зчинився запеклий бій. Веніамінці не знали, що на них насувається біда, 35 бо Господь був на стороні ізраїльтян (в результаті того дня від рук ізраїльтян полягло двадцять п’ять тисяч сто чоловік добре вишколеного Веніамінового війська).

36 Це сталося так. Військо ізраїльтян відступило, розраховуючи на атаку своїх воїнів, які ховались біля Гіви.

37 І ті, хто був у засаді, кинулись в Гіву і перебили мечем усіх жителів міста.

38 Ще перед боєм між ізраїльським військом і засадою було домовлено про умовний знак. Таким знаком мав стати стовп диму над захопленим містом.

360

39 Коли веніамінці вбили тридцять чоловік ізраїльтян, то сказали: «Ми і на цей раз перемагаємо їх!»

40 Та ось над містом піднявся стовп диму. Воїни Веніаміна оглянулись і раптом побачили, що їхнє місто все у вогні.

41 Не стало тоді в них сміливості, зрозуміли, що це – їхня загибель. Коли ізраїльтяни перестали відступати і кинулись в бій, 42 побігли сини Веніаміна. Вони намагались врятуватись в пустині. Але воїни із засідки переймали і нищили їх. В цьому їм допомагав також народ з найближчих міст.

43 Ізраїльтяни переслідували їх від Менухи і аж до східної сторони Гіви.

44 І полягло тоді у Веніаміна сильних та хоробрих воїнів 18 тисяч чоловік.

45 Рештки Веніамінового війська тікали до скель Ріммона. Під час переслідування їх загинуло ще п’ять тисяч чоловік. Ізраїльтяни продовжували гнатись за ними аж до Гідону і там знищили 2 000 чоловіків.

46 Всього в той день загинуло двадцять п’ять тисяч веніамінців. Всі вони були бравими вояками.

47 Та шестистам людей Веніаміна вдалось таки втекти в пустиню в скелі Ріммона і залишатись там чотири місяці.

48 Ізраїльтяни ж вернулись в землю Веніаміна і добили там живих ще людей, їхню худобу та все, що

СУДДІВ 20-21

попадалось під руку, спалюючи міста і поселення веніамінців.

21

Ізраїль милує рештки веніамінців

1 Ще в Міцпі заприсяглися сини Ізраїля: «Ніхто із нас не віддасть своєї дочки за веніамінця!»

2 Та коли повернулись сини Ізраїля у Вефіль і сіли там перед Господом, то голосно плакали аж до вечора.

3 І сказали вони Господеві: «Господи, Боже Ізраїлів! Чому так сталось, що зникло одне плем’я в Ізраїлі?»

4 На другий день піднявсь народ, збудував жертівник і приніс на ньому цілопалення та мирні жертви.

5 І стали виясняти сини Ізраїлеві, хто не прийшов з усіх племен Ізраїлевих на збори Господні. А запитували про це, бо присягнули: «Хто не прибуде на збори Господні в Міцпу, вмерти мусить!»

6 І пожаліли сини Ізраїлеві синів Веніамінових, які залишились живими, і говорили:«Знищено сьогодні одне плем’я Ізраїля.

7 Ми присягнули перед Господом, що не дамо їм в жінки своїх дочок. Як же тепер нам відновити Веніамінове плем’я? Де взяти для них жінок?»

8 І запитали: «Чи нема серед ізраїльтян тих, хто не з’явився в Міцпу, коли ми збирались перед Господом?» І виявилось, що із Явіса 361

галаадського ніхто не прийшов на збори.

9 Тоді ще раз перевірили ізраїльтяни кожного, і не знайшлося серед них жодного жителя Явіса.

10 І послано було в Явіс 12000 чоловік добірного війська з наказом: «Ідіть в Явіс галаадський і вибийте всіх, кого там знайдете живими; не щадіть ні жінок, ні дітей, 11 крім тих жінок і чоловіків, які не втратили цнотливість».

12 І знайшлося серед жителів галаадського Явіса 400 дівчат, які не мали статевих стосунків з чоловіками. Їх відправили в табір в Силом на Ханаанській землі.

13 Після цього народ послав людей до Веніаміна в скелі Ріммона, щоб об’явити їм мир.

14 Сини Веніаміна вернулись в Ізраїль, і там дали для них тих дівчат, яких відібрали в Явісі галаадському. Та не всім вистачило тих дівчат для жінок.

15 І шкодував народ за втратою племені в Ізраїлі, яку допустив Господь.

16 Тоді сказали старійшини Ізраїлеві: «Жінки Веніамінові знищені. Де тепер взяти дівчат для чоловіків, які уціліли?

17 Як зберегти і примножити те, що залишились від Веніаміна, щоб не пропало плем’я в Ізраїлі?

18 Ми заприсяглися: «Нехай проклятий буде той, хто віддасть свою дочку в жінки веніамінцям!» І те-

СУДДІВ 21

пер де взяти для них жінок?»

19 І згадали, що в Силомі раз на рік відбувається свято Господнє. (Силом знаходиться на північ від Вефіля і на схід від дороги з Вефіля в Сихем – це південніше міста Левон).

20 Старійшини Ізраїлеві сказали синам Веніаміна: «Ідіть і засядьте в виноградниках.

21 Коли дівчата повиходять із Силома танцювати в хороводах, хапайте собі кожен дівчину та й відправляйтесь у свою землю.

22 Коли батьки або братѝ цих дівчат прийдуть до нас зі скаргою, ми умовимо їх: «Простіть Веніаміно-

362

вих синів, бо в результаті війни ми вибили їхніх жінок. Ви не понесете вини, бо своїх дочок віддали за них не по своїй волі».

23 Так і зробили Веніамінові сини: кожен схопив собі дівчину, яку вибрав між танцюючими, та й відправився у свою спадщину. Там вони поженились, відбудували свої міста та й поселилися в них.

24 А сини Ізраїля розійшлися по своїх племенах, по своїх домах на свою землю.

25 Все це відбувалось, коли ще не було в Ізраїлі царя. Кожен жив тоді так, як вважав для себе за потрібне.