No.08

Липень-Вересень 2009 № 8 Christian Mission EBENEZER

P.O. Box 12050 Lexington KY 40580

ЛІТО- час для Євангелізацій

СТР. 3

Та сьогоднішні Реалії SFG Youth Ministries has the following events planned for Summer 2009

Стр.11 ЩАСТЯ – ЦЕ ШЛЯХ

Cтр.12

Коротко про різне Cтр. 5

Истинный Путь (Проповедь) Как-то положилось мне на сердце говорить о том, как жили первоапостольские церкви. Как они устроялись и как Дух Святой устроял дело Божие. И мы прочитали тогда место: Церкви же по всей Иудее, Галилее и Самарии были в покое, и ходя в страхе Господнем, и, при утешении от Святого Духа, умножались. Основную мысль мы отметили — почему сегодня такое низкое состояние церкви — это то, что люди не могут назидаться. И причиной, почему люди не назидаются и не ходят в Божьем Страхе — это просто неверие людей. Слышат Слово, но в сердце его не пускают. Или как сказал наш Спаситель — слово, которое сеется между терниями. Посеянное слово не принесло плода, потому что заботами века оно заглушается. Неверие: т.е. слышу, но может завтра исправлю своё поведение, может в следующий раз как-то буду жить по другому. Придёт время, я успею покаяться. Придёт время, я успею исправить свою жизнь. Так в сердце люди располагают и думают: как-то будет на другой раз. Но, дорогие мои, как хочется сказать, что сегодня день спасения. Как хочется сказать, что сегодня время благоприятное. Сегодня время принимать Слово Божие в сердце своё. Поступать по нему, как оно нам говорит, как оно нас учит. И жить жизнью победы.

Липень-Вересень

Делая обзор сегодняшних дней, церкви нашего времени, хочется обратить внимание, что существуют и другие причины, которые препятствуют назиданию церкви Господней, которые не дают духовного роста. Одна из таких причин: то, что для одних назидание, то других не назидает. Другими словами: одни люди считают, что это грех, другие — не грех. В эти времена, когда два пути образовываются в народе Божьем, вы знаете как тяжело трудиться, как тяжело идти этим единым устроением Церкви Господней и дела Божьего? Об этом мы читаем, что у множества уверовавших было одно сердце и одна душа. Это единые стремления, единая цель: жить святой, безукоризненной жизнью. Жить праведной жизнью по учению Иисуса Христа. Есть определённая прослойка в нашем обществе, которая толкует превратно Писание. Свободно может проповедовать эти истины, как они считают за истины. И как будто нет никаких препятствий в этом. И мы обращаем на это внимание. Например: Люди говорят — Бог смотрит на сердце, на внешность Бог не смотрит. Бог смотрит только на наше внутреннее состояние. Наше внешнее состояние Его не тревожит. Никогда бы я не подумал, что в Церкви Господней нужно будет говорить эту истину. Открывать эту истину, в чем сегодня люди заблуждаются. Люди себе спокойно позволяют такие вещи, которые запрещает Слово Божие. Продовження на стр. 4

СТР. 4

Друге Поприще Спасительный Голос

2009 № 8

CTOP. 2 Продовження із першой сторінки… Во Втор.22.5 читаем:На женщине не должно быть мужской одежды, и мужчина не должен одеваться в женское платье; ибо мерзок пред Господом, Богом твоим, всякий делающий сие.Нам могут возразить. Ну это было в Ветхом Завете. Но Слово Божие – всегда остаётся Словом Божиим.И заповеди, которые были в Ветхом Завете,они имеют точно такую же силу сейчас, как они имели в Ветхом Завете. Хотя мы под благодатью,всё-таки нарушение Слова Божьего есть грех. В Ветхом Завете написано:Мерзок пред Господом всякий делающий сие. Мы говорим так : Неверные весы- мерзость пред Господом, так написано в Слове Божием. Если мы в своей дерзости скажем-можно обмануть. Но когда мы что-то взвешиваем на базаре или нам что-то продают, и нас обманут. Мы же понимаем так как и Слово Господне говорит-это мерзость. То ли в Ветхом Завете,то ли в Новом Завете,но то что Слово Господне определяет как мерзость:идолопоклонство,на женщине -мужская одежда,неверные весы и многие другие вещи, что Слово Господне называет мерзостью, оно и далее продолжает быть мерзостью.И в очах Господних это действительно мерзость.Не так давно я встретился с группой молодых людей, которые, пришли на молитву. Это были сёстры. Все одеты вмужскую одежду, непокрытые головы. Они смело встали на колени. И так спокойно сразу стали молиться на языках. И как будто бы между ними и Богом всё в порядке. Но мы можем обмануть себя, но Бога мы никогда не обманем. Мы можем обмануть свою совесть,запятнать свою совесть и думать, что она у нас чистая. Но Слово Божие говорит:но вот на кого Я призрюна смиренного и сокрушонного духом , и на трепещущего пред Моим Словом. Не на того,кто Слово Божие под себя подстраивает,но кто себя подстраивает под Божье Слово.Кто выравнивает свои пути на Божье Слово, Господь говорит –на того я призрю.Я вспоминаю в нашей стране, я не помню в какие это было года, потому что я не думал ,что на это придётся обращать внимание в церкве Господней. В нашей стране,когда появились первые брюки на женщинах,первыми кто начал их носить –это были опущенные женщины,развратные женщины.И сегодня нам приходится говорить об этом в Церкви Господней. Как много упущено. Я говорю с болью души о том, что это мерзость перед Богом, если женщина носит мужское одеяние. Сколько сегодня молодых сердец увлеклись этим и говорят:»Это ничего. Нучто здесь такого?» И мы оправдываем один поступок за другим. Но что наши человеческие оправдания пред лицом Господним. И самое интересное люди начинают думать так: «Вот мы в таком виде и Бог нас благословляет.» Как будто бы всё в порядке между нами и Богом. Но в Римлянах написано ясное слово: « Но знаешь ли что благость Божия(т. е. Божия благодать, которую Он тебе дарует,незаслуженно. Нея, не ты не заслужили её.) ведёт тебя к покаянию. Этим благословением, которое Бог на тебя иногда изливает,молодая сестра, Бог хочет показать тебе путь к покаянию, путь к исправлению. Чтобы твоя совесть или твои сердечные уши были готовы принимать то, что Бог хочет сказать. Я продолжая дальше, говорю о втором нарушении, которое ясно просматривается сегодня. И причем люди учат конкретно-Бог на это не смотрит. Читаем 1послание Коринф. 11 гл.: «Ибо не муж от жены, но жена от мужа; И не муж создан для жены, но жена для мужа.» Поэтому жена и должна иметь на голове своей знак власти над ней для ангелов. Конечно, эта тема обширная, но хочется хотя бы кратенько обратить на это внимание, как говорит об этом писание. Знаки для ангелов. Писание нам подсказывает, что в некоторых моментах они пользова лись знаками.Когда Господь, в своё время , шел поражать Египет, то когда губитель увидел на косяках дверей и на перекладинах кровь- он проходил мимоэтого дома.Дом где не было этого знака он поражал. Мы также читаем в Иезекииля ,когда эти мужи шли и были уже готовы, чтобы губить людей, был голос о том,что муж в льняной одежде, с прибором писца, идёт по городу. И на челах всех людей , кто воздыхает овсех мерзостях, которые совершаются в Иерусалиме,Господь сказал: «На челах этих людей поставь знак.» И когда был поставлен знак, ангелы знали –этого человека нужно обойти мимо. Тот кто не имел знака- и женщины, и дети, кто бы они не были- были поражены. Ангелы пользуются знаками. В этом есть какойтосокравенный духовный смысл. И когда люди так спокойно говорят ,что ничего особенного в этом нет,-я думаю,особенное есть! Что-то сокровенное сокрыто в этом. Есть знак для Господа! Есть знак для ангелов! Жена должна носить на голове своей покрывало. Еще есть некоторые моменты, когда нарушается явно Слово Божие. Есть люди , которые учат и говорят, что украсить себя или употребить косметику-не грех. Бог на это не смотрит. Я вспоминаю момент, когда одна сестра пришла к одному человеку исповедываться. И он смело заявил ей, что Бог на это не смотрит. Тогда, когда она будучи обличаема собственной совестью,она была воспитанна в хорошей христианской семье,сказала: « Иногда я не слушаю своих родителей. Родители мне запрещают подкрашиваться, а я это делаю, и Дух Святой осудил меня.» И сказать душе Бог на это не смотрит?! Я не

Липень-Вересень

знаю кто будет грешнеее в этом положении. Насколько люди идут вперёд не задумываясь над Словом Божииим. Они смело говорят-а где об этом написано? Разве что-то написано о косметике в Слове Божьем? Всё написано. Кто ищет, тот всегда найдёт. Для тех, кто хочет идти прямым путём, стезёю праведника, всё написанно в Святой Б иблии.Есть образы. Есть и позитивные, и негативные. И когда мы смотрим на эти образы, мы как-то стараемся им подрражать. 4 книга Царств 9 гл. 30 ст «.Иезавель же, получив весть, нарумянила лице свое, и украсила голову свою, и глядела в окно.» Заметьте, нарумянила лицо своё, т. е. Придала румянец, немножко щёки стали розовее чем до этого. Украсила голову свою. В английском переводесказанно, что она подкрасила свои свои глаза. В украинском переводе, что она подкрасила свои веки. Как бы там не было ,глаза или лицо . Сёстры, особенно молодые, подумайте кому вы хотите подражать. Подумайте на кого вы хотите быть похожими? Всякий раз, когда ты будешь стоять перед твоим зеркалом, и зная о том , что так делала эта гнусная женщина, эта женщина,которая противилась Божьим пророкам, которая вела войну с Божьими пророками. Неужели наше сёстры хотят быть похожими на неё? И ещё хочется отметить. Всякая сестра, которая может себе позволить подкраситься, своё лицо, свои брови.Хочется сказать: « Дорогая моя сестра, ты хочешь сказать Господу своим поведением, что Он тебя не такой создал? Что Он тебя не любит , наделивши тебя той красотой, какая ты есть?» И люди бросают вызов Вседержителю своим поведением. Это ложь диавола, тонкая ложь! Когда мы жили в бывшем Союзе или мы были в регистрированных церквях или нет, но мы будучи нарадом Божьим шли на жертвы. Мы жертвовали Собой. Не было разницы из регистрированной церкви или не регистрированной- но нашим детям неплдзя было учится в высших учебных заведениях. Доходили до второго, третьего курса, а потом выгоняли из института. Почему? Потому что христиане. Потому что шли на жертву и не смотрели не на что. Даже если я не буду иметь образования- всё равно буду идти путём христианина. Буду идти путём вечной жизни. Буду идти путём подражания Христу и Его церкви.Люди нечего не страшились и шли. Наши старшие братья ни счем не считались и шли в тюрьмы. Не считались со своей жизнью. Шли. Шли на страдания, скорби. Это была жертва. Когда мы вошли в эту страну, господь не требовал от нас больших жертв. Господь одного хотел от нас : « Дети мои,я хочу чтоб вы были светом для этих народов. Я хочу, чтоб вы не одевались как эти люди. Я хочу, чтоб вы были отдельным Моим народом, на который эти люди могли бы посмотреть и увидеть, что вы действительно дети Божии. Увидеть, что вы действительно Мой народ.» Но когда мы читаем Слово Божье, Господь говорит: « так говорит Сын Божий , у Которого очи- как пламень огненный, и ноги подобны халколивану: Знаю твои дела, и любовь, и служение, и веру, и терпение твоё, и то , что последние дела твои больше первых. Но имею немного против тебя, потому что ты попускаешь жене Иезавели, называющей себя пророчицею, учить и вводить в заблуждение рабов Моих, любодействрвать и есть идоложертвенное,» Ты попустил.. Как тяжело исправить то , что уже попущено. Мы читаем в 128 пс. Такие слова: « Блажен всякий боящийся Господа, ходящий путями Его! Ты будешь есть от трудов рук твоих; блажен ты, и благо тебе! Жена твоя, как плодовитая лоза, в доме твоём; сыновья твои, как маслиничные ветви, вокруг трапезы твоей. Так благословится человек, боящийся Господа!» Обращаем наше внимание: «... сыновья твои, как маслиничные ветви, вокруг трапезы твоей.» Имеется ввиду не только эта физическая трапеза. Слово Господне говорит: « Блажен боящий Господа и ходящий путями Его.» Если человек боится Господа- он праведник. Если он праведник- то он, как сказано в Писании: « Уста праведных пасут многих..» Они могут пасти многих, но наипаче они могут пасти домашних своих. И сыновья его вокруг его трапезы. Как приятно это сочитание.Дети и родители идут одним путём. Как приятно сознавать, что дети в послушании, и не пошли искать себе другую трапезу.Многие родители помнят эти вечера, эти моменты, когда они беседовали с детьми,и говорили: « Не те пути вы избрали.Дочь моя, не подкрашивай своё лицо, и т. д...» Были такие беседы. Были такие вразумления.Но они всётаки оставили отчий дом. Нашли себе другую трапезу. Нашли себе другую духовную пищу. Учат людей свободно - это не грех,на это Бог не смотрит. Я не могу пройти мимо Божьих откровений, говоря об этом. Бог показал видение в церкви( Сокраменто) несколько лет тому назад. Была показана церковь и возле церкви выросли 20 или 30 росточков.Это были дикие ростения. И Господь ясно сказал сосуду, чтобы обратили на это внимание, потому что дадут рост и они пустят глубоко свои корни, под самый фундамент. И церковь будет по немножку разрушаться. Бог, который видит состояние Своего народа,Он знает в каком сегодня состоян ии церковь Его. Попустили и спокойно растут. Не раз придя на молодежное собрание с болью смотрю- чему они учат? Чему учат дети детей?Один из братьев сказал: « Если ты хочешь быть лидером, то пойди и найми зал для молодежи. Спортивный зал. Мы будем после работы собираться, заниматься и иметь обшение.» Что это за пища? Какая это пища преподаётся народу Божьему? Слово Господне ясно говорит: « Нитка

втрое скрученная не скоро порвётся.» Я знаю цену этому слову.Когда родители, церковь и братья- служители всё воедино. Когда все понимают и считают- это грех, а это не грех.Я помню эти беседы у нас на Украине. Когда приходишь в дом где есть проблемма и у братьев единство. Сначало опредиляем и Дух Святой даёт понимать –кто более виноват, кто менее. Вникнув вэто дело, стараемся привести виновного к покаянию. Стоит только ему найти одного из братьев, который не согласен с остальными братьями. Если виновный найдет защиту в одном человеке -всё дело проигранно. Но если мы стоим воедино, и как ап. Павел говорит- просили, убеждали, умоляли. Тогда человек приходил в состояние сердечного покаяния, мира, примирения. Что стоит это слово примирения! Как это важно чтобы в наших рядах были таки е люди, которые бы могли пртводить людей к примирению. В этом месте дьявол нашел особую лазейку. Он знает, что у нас нет сил примирять людей.Посмотрите: муж и жена не согласны, а потом смотришь и уже разводятся. Почему в церкви Господней дошли до этого? Есть на это при чины. «Блаженны миротворцы ибо они будут наречены сынами Божьими.» Я с благодарностью вспоминаю тех служителей, которые меня когда-то окружали. Которые заботились о моей душе.Я вспоминаю такие мгновения с благоговением.Тот пастырь, который был присвитером в нашей церкви, во многом послужил примером для народа Божьего.Я вспоминаю, что когда у нас проходили членские беседы, они всегда начинались таким порядком. Вставал присвитер церкви и говорил: « Братья и сёстры, я служу вам-не вы мне служите.И в моём служении, может быть я где-то допустил оплошность. Допустил какие-то ошибки. Пожалуйста, скажите мне об этом.» Говорили всё. Говорили что нужно и что не нужно. Я помню, одна сестра всегда видела в нём что-то недоброе. Она всегда имела массу замечаний. И здесь не так сделал... И там не так .. Как приятно было созерцать эту картину, когда служитель церкви Божией, стоял с полным сердечным миром и в смирении, в конце этой беседы, говорил этой сестре: «Мамо, ( она по годам годилась ему в матери) простить мэнэ.» И это снимало всё. Она видела, что она его ничем не заципила. Его сердце полно мира и упования на Господа. Его сердце полно смирения. Она падала ему на шею и плакали, как когда-то Иаков и Исав.В чем была сила этого? Это смирение. Церковь будет иметь рост только при том условии, когда служители церкви будут открытыми пред народом.Для того, чтоб они как идущие впереди, могли показывать народу Божьему путь. Разве служители церкви не виноваты в том, что молодежь идёт на те или другие пути?Когда я говорю с болью души, что дети воспитывают детей, то разве это не будет обличением нашим братьямслужителям? Когда последний раз проводилась воспитательная работа с молодёжью?Сколько тем : чтобы почитали родителей, о том ,что худые сообщества развращают добрые нравы... Я говорю с уверенностью, если мы будем работать в этом плане, наши дети будут изменятся. Они доступны Слову Божьему и можно многое успеть.Мы говорим: молодёжь не такая... А как бы мы посмотрели на того сеятеля,который ничего не посеял в землю, а потом придёт во время жатвы и захочет найти какой-то урожай. Мы должны сеять! И Слово Господне нам говорит: « Сеющие со слезами, понесут снопы свои с радостью.» Я вспоминаю явные Божьи чудеса, которые Бог творил в нашей церкви. Одна 16-ти летняя девушка пришла в страхе, потому что у неё был зоб. Врачи сказали немедленно делать операцию.Они пришли в воскресенье на служение. Совершили простую молитау. На другой день пришли в больницу и врач говорит: « Мамо вы привели не ту девочку. Что случилось? Что вы сделали?» Жив Господь в которого мы уверовали! Я вспоминаю другую старицу- 60 лет. У неё в легких собиралась вода.Она попросила помолится.Господня милость склонилась над ней. В понедельник пошла в больницу, сделали ренгент-лёгкие чистые! Как можно отказаться от этого пути?! Когда мы вели борьбу с кгбистами, один из них пришел в наше общество.И так свободно, со властью сказал, что у них ужу кончилось терпение, и они будут нас сожать. Но он не знал перед кем он стоит.Он не знал, кто стоит за этим народом. Через 2 недели его не стало. Жизнь его оборвалась. Почему? Потому что жив Господь в которого мы уверовали Жив тот Бог на которого мы уповаем! И стоит держаться этого учения! Стоит держаться истинного Божьего пути! Стоит идти этим путём! Мы потавили диагноз. Что можно делать после этого всего? Есть ли какой выход из этого положения? Да, есть! Слово Божие даёт ответ.Слово Божие говорит ясно и определённо: « Между притвором и жертвенником да плачут священники.» Между притвором и жертвенникомэто здесь, на этом месте. Я обращаюсь к служителям -Когда последний раз вы были в таком состоянии , чтобы за нужды народа, за нужды церкви предстоять перед лицом Господним со слезами? Это слово касается всех проповедников- мы передаём слово Божие.Да плачут священники говоря: -Пощади,Господь, народ Свой и не предай наследие Твоё на поругание! Пощади, Господь, Церковь Свою. Потому что мы хотим идти путём созидания. Мы хотим идти путём назидания и живой веры, живого общения со Святым Праведным Богом. Да поможет нам в этом Господь! И да благословит Он нас! Ему за всё да будет слава! Аминь. Владимир Гаврилов

2009 № 8

CTOP. 3

24 квітня 2009 року відбувся черговий випуск студентів місіонерської школи. Двадцять чотири молоді випускники пішли працювати на нові місіонерські точки для відкриття нових церков у різних областях України: Житомирській, Полтавській, Львівській, Рівненській, а також в АР Крим. Першочергове завдання місіонерської роботи — налагодити працю там, де відбувалися євангелізаційні служіння, де люди навернулися до Бога, щоб не втратити ці дорогоцінні душі. Тому є потреба у придбанні приміщень для проведення зібрань, а також для проживання місіонерів. Слава Богу, на цю потребу відгукнулися декілька родин, які пожертвували необхідну суму, і сьогодні вже знайшли і придбали будинок на Полтавщині в селі Малютинці. Зараз там звершує служіння молода місіонерська сім’я; із тих, які покаялися перед Господом, десять чоловік уже готуються до хрещення, діє недільна школа.

Троє місіонерів-випускників розпочали працю на Львівщині в селі Щуровичі. Минулого року гурт «Авен-Єзер» приїздив у це село з євангелізаційним служінням, і люди, які за часи свободи в Україні жодного разу не чули про живого Бога, щиро відгукнулися на звістку про спасіння. Нещодавно там відбулася ще одна євангелізація, і покаялися душі. У Щуровичах теж купили приміщення, однак частину коштів довелося позичити. Вартість будинку становить 3 600 доларів, і крім того він потребує ремонту. Подібна ситуація склалася і на Житомирщині, де в селі Куліши розпочали служіння четверо місіонерів. Вже знайдено приміщення,

35 000 гривень, або ж 4 500 доларів. Та й для забезпечення праці самих місіонерів потрібна матеріальна підтримка. На жаль, сьогодні багато християн забули, що найбільше доручення, яке залишив Христос, — це проповідувати Євангелію всім людям. Звичайно, не кожен може залишити затишок рідної домівки і піти на чужину, щоб, як писав апостол Павло до коринтян, «спасти бодай деяких» (1 Кор.

9:22). Однак кожен християнин може послужити для справи благовістя своїми коштами чи маєтком. Тому я хотів би звернутися до всіх, хто буде читати цю статтю: зробіть свій внесок на підтримку двадцяти чотирьох молодих місіонерів, які сьогодні пішли працювати на необроблені ниви, туди, де ще ніхто не проповідував, де ніколи не відбувалося євангельське богослужіння. Ці ще зовсім молоді люди присвятили свою юність тому, щоб проповідувати людям про Царство Боже. Відгукніться й підтримайте їх у цьому служінні, допоможіть придбати будинки для проживання місіонерів та проведення зібрань. Тож будьте благословенні в цій справі, щоб разом з вами ми могли отримати нагороду, яку Сам Господь обіцяє тим, хто буде працювати на ниві Його: «А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне, разом раділи» (Ів. 4:36)!

однак поки немає коштів для його придбання. Цей будинок буде коштувати

Ваше пожертвування на дане служіння ви можете надіслати на адресу місії на останній сторінці заповніть голубу карточку і позначте дане служіння.

Наметове Служіння В Євангелії від Марка в 16 розділі 15-16 віршами записані такі слова Ісуса Христа, Його найбільше доручення: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, – буде спасенний, а хто не ввірує – засуджений буде». З 2000 року в містах і селах багатьох областей України проводяться наметові служіння за участю різних євангелізаційних гуртів. Як проходить таке служіння? Ставиться намет, зазвичай у центрі міста чи села, з понеділка або з вівторка, і протягом цілого тижня щовечора відбуваються євангелізаційні богослужіння, удень служителі-євангелісти спілкуються з людьми, організовують дитячі зустрічі. Наразі маємо добрі плоди цього служіння: щоразу є люди, які покаялися у своїх гріхах і вступили в Завіт з Богом через водне хрещення. Останні наметові служіння відбувалися на Тернопільщині, і пастир засвідчив, що до 20 чоловік навернулися до Господа, і Церква поповнилася спасенними душами. Хочеться використати всі можливості в цей благодатний час свободи проповіді Євангелії не тільки в домах молитви, але й у будинках культури, у парках, на стадіонах, а також і через наметове служіння. Це один із прекрасних методів, даних Богом сьогодні для нас, щоб донести спраглим душам звістку про Боже спасіння. Тому я прошу кожного, хто читає зараз цю статтю: допоможіть молитовно тим братам та сестрам, які сьогодні здійснюють це служіння. Ваша молитва не є марна для проповіді Євангелії. Якщо ви хочете підтримувати фінансово наметове служіння, жертвуючи кошти на витрати, пов’язані з транспортуванням та встановленням намету, можете це зробити, скориставшись реквізитами , розміщеними в газеті. Хай вас Бог рясно благословить, щоб Царство Боже поширювалося і нам не втратити своєї нагороди!

Липень-Вересень

2009 № 8

CTOP. 4

Друге Поприще Продовження… Мама часто брала мене на відвідування хворих і багатодітних. Слухаючи, як матері скаржаться на важкість сімейного життя, що діти заважають жити оновленим життям, що через них часто порушується мир в сім’ї, я згадувала слова Єлисея: «О, пане мій, що будемо робити?» Але в серці Єлисея панував спокій. Покладаючись на Бога, він без тіні тривоги відповів: «Не бійся, бо ті, що з нами, чисельніші від тих, що з ними». І помолився Єлисей Богу, «і відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та вогняних колісниць навколо Єлисея!..» Деяким матерям діти здаються сірійськими колісницями, які порушують їхній мир і внутрішній спокій. То невже діти – причина нервовості та роздратування? Хіба вони винуватці сірого, безрадісного життя батьків, духовні очі котрих закриті? Минуло декілька років мого щасливого перебування в домі місіонера. Господь повністю зцілив мене, і я вирішила поступити на роботу в швейну майстерню, оскільки дуже хотіла допомагати татові і мамі (жили ми скромно). Коли мені було двадцять чотири роки, один юнак запропонував мені вийти за нього заміж. Я боялася жити так, як мої колишні господарі і не хотіла поступати по принципу «першого поприща». Мріючи жити так, як мої батьки, я воліла іти шляхом «другого поприща», тому просила у Бога мудрості і поради. Я вирішила познайомити юнака з батьками. Він провів у нас один вечір. Тато багато з ним бесідував, а коли він пішов, то сказав, що ця людина не відроджена. Наступного дня я відмовила йому з твердою впевненістю, що Господь не може благословити наш союз. Через деякий час ще один брат запропонував мені вийти за нього заміж. У цей час тата не було вдома, і я вирішила сама поговорити з ним. Я щиро розповіла йому про свої бажання і прагнення, пояснила, яким уявляю собі сімейне життя, чим живу, що ціную в людях. Він уважно вислухав мене і сказав, що таке життя буває лише у казках та романах. На завершення він заявив, що я страждаю манією величі. Звичайно, нічого спільного з цією людиною у нас не могло бути. Мене завжди дивувало, що люди чомусь віддають перевагу не внутрішній, а зовнішній красі. Адже в сімейному житті перш за все повинна бути єдність сердець, думок, прагнень. Щоб уникнути конфліктів, непорозумінь, суперечок, взаємної неповаги в сім’ї, наречений і наречена повинні ще до вступу у шлюб отримати нове життя, яке все ставить на свої місця. Коли немає цього життя, будь-яка дрібниця вибиває людину з колії і роздратовує. Думка, що все владнається з роками – помилкова і невірна. Я знала, що з такими поняттями можу ніколи не зустріти друга життя. І все ж воля мого Господа була для мене над усе. Правда, іноді засмучували думки про самітність, що чекає на мене після смерті батьків. Проте покладання на Господа відштовхувало ці думки і вони недовго затримувалися в моєму серці. Бог обіцяв не залишити мене до старості, навіщо ж мені турбуватися? Адже Він – найнадійніший і найвірніший Друг! До нас часто навідувалися віруючі: одні — за порадою до тата, інші — до мами. Одні прихильно ставилися до тата і мами і дякували Господу за те, що Він дає їм сили жити правдивим християнським життям. Інші докоряли за надмірно духовне життя, за обмеження і рамки у повсякденних справах. Недаремно сказано в Писанні, що від переповненого серця говорять вуста. Незважаючи на всі приниження і образи, тато завжди залишався спокійним і вчасно знаходив потрібну відповідь, посилаючись на Слово Боже. Через молодість і недосвідченість я заступалась за батьків, але вони пояснювали мені, що мій метод плотський, і просили цього не робити. Зустрічаючись з подібними християнами, я часто думала, що з втратою рідних згасне і моє нове життя. Не буде більше тих крил, які так обережно вкривали мене стільки літ, остерігаючи від біди та підтримуючи у важкі хвилини. Зараз усі удари батьки приймають на себе, а що буде потім? Чи зможу я встояти, якщо навіть місіонерам доводиться так важко? Це ж боротьба не з безбожниками, а з віруючими. Не біснуваті, не каліки, не прокажені переслідували Христа, а ті, хто стояв біля влади релігійного світу. Не в Самарії і не в Єрихоні били Ісуса, а там, де знаходилось Святе-святих! Я часто міркувала над тим, хто продовжить труд тата і мами. Хто після їхньої смерті буде зігрівати сиріт, мити хворим гнійні рани, віддавати свою шапку, хто буде дарувати пальто нужденному? Хто теплом люблячого серця зігріє сироту-каліку, хто візьме паралізовану руку і притисне до своїх грудей? Хто витре сльози усіма забутому? Хто сприйме чуже горе усім серцем, як своє? Хто буде звати чужу дитину цим ласкавим ім'ям: «доню»? Хто? Як мало християн, готових до такої праці, як мало бажаючих іти шляхом самозречення! У моєму житті настав такий момент, коли я раптом зрозуміла, що продовження цього служіння довіряється мені...

Липень-Вересень

Так, я була свідком повноцінного життя, але ніколи ще самостійно не трудилась, а лише щиро бажала жити для інших. Я так полюбила Ісуса, що хотіла жити лише для Нього і в усьому наслідувати Його, як робили це мої батьки. Якось я помітила, що моя співробітниця дуже сумна, і вирішила поговорити з нею під час обідньої перерви. Жінка розповіла, що чоловік пішов з дому, залишивши її з двома дітьми. У мене не знайшлося слів, щоб утішити нещасну, і я запросила її до нас. На диво, жінка прийшла. Мама вміла спілкуватися з засмученими і ображеними людьми. Цього разу, як я і сподівалася, розмова пройшла непогано. Моя співробітниця поділилася з мамою своїм горем і додала: «Тепер мені стало зрозуміло, що я дуже горда і погано ставилася до чоловіка, але вже пізно...». Мама одразу заспокоїла її: «Ні, ще не пізно, люба. Потрібно лише попросити у нього пробачення». «Я не вмію принижуватися», — схлипнула вона. Тоді мама запропонувала гості разом помолитися, і вона згодилася. Зі сльозами на очах мама просила, щоб Господь пом’якшив серце цієї жінки і навчив її прощати, а також змирятися і просити пробачення, благала Бога допомогти їй звернутися до Христа і прийняти Його с в о ї м Спасителем. М а м а молилася від серця, мовби просила за себе, і це з л а м а л о гордість моєї співробітниці. Після молитви вона сказала, що зараз же піде до чоловіка і попросить у нього пробачення. Наступного дня лагідна посмішка не сходила з обличчя цієї жінки. Під час роботи вона, проходячи повз мене, прошепотіла: «Іван повернувся. У нас все добре!» А в неділю вона прийшла в молитовний дім разом з чоловіком і дітьми. Незабаром вони покаялися і, віддавши своє серце Господу, залишили світське життя. З тих пір вони стали частими і бажаними гостями в нашому домі. Звідси і почалося моє скромне служіння ближнім. Одного разу, проходячи повз ринок, я побачила дівчинку років восьми, яка плакала. Виявилося, що мачуха послала її за продуктами, а вона загубила гроші. Дівчинка боялася повертатися додому, тому що мачуха обов’язково покарає. Я взяла її за руку, повела в магазин і купила все, що потрібно. Як вона раділа! Як сяяли її маленькі очки! Я поцілувала дівчинку і ми розійшлися. На серці у мене було незвичайно радісно. Я часто молилася, щоб Господь дав мені сили ніколи не звернути з Його шляху, не залишити свій хрест. Це важкий шлях, але прекрасний — це шлях Ісуса Христа. О, як мені хотілося служити Богу, приводити до Нього людей, рятувати приречених на смерть! Минали роки. Мої батьки ставали все слабкішими. Татові стало дуже важко проводити богослужіння, і вони з мамою почали молитися про заміну. Господь відповів на їхнє прохання без затримки. До нас у церкву приїхав молодий місіонер. Тато з мамою дуже зраділи і, прийнявши його як дар від Господа, запросили зупинитися у нас. Місіонер зразу ж взявся до роботи, переймаючи у тата багаторічний досвід. Він погано знав нашу мову, і йому було нелегко. Проте з Господом, при Божому благоволінні, все по силі дітям Його. Минуло не так багато часу, і справа помітно зрушилася з місця. Місіонер і тато легко розуміли один одного. Зовні вони різко відрізнялися один від одного, але характерами були дуже подібні. Через деякий час молодий місіонер запропонував мені вийти за нього заміж. Помолившись, я зрозуміла, що це прийшло від Господа. З боку батьків перешкод не було, і я погодилася. Одружившись, ми краще пізнали одне одного, і я постійно дивувалася тому, що нам не довелося ламати свої характери. Вони були підготовлені Господом ще до нашого шлюбу. Тут яскравим прикладом може слугувати будівництво Соломонового храму, для якого використовувалося заздалегідь обтесане каміння. Ні молота, ні тесла, ні якогось іншого знаряддя не було чути при його будівництві. За багато кілометрів від місця будівництва каміння обтесували в каменоломнях і вже готовими вкладали в будівлю. Так трапилося і в нас. Далеко від нашої місцевості, за кордоном, Бог обтесав мого чоловіка, а мене – тут. Все грубе, темне, горде, залишилося у «каменоломні». Зустрівшись, ми були готові для будівництва сім’ї. Господь чудово благословив наше життя. Хто ж ці невтомні каменярі? По-перше – це Господь і його Слово, по-друге – батьки. Саме на них

покладається турбота сприяти другому народженню своїх дітей. Скільки потрібно потрудитися батькам, щоб діти захотіли бути у «каменоломні», піддалися б теслу Слова Божого! Це тяжкий, відповідальний труд, який має свої принади і нагороду. Є легенда про молот і хвилю. На березі лежав великий, абсолютно гладенький камінь-валун. Протягом багатьох років удень і вночі його обмивали хвилі моря. Подивився якось молот на камінь-валун і позаздрив: «Ось би мені так обтесати!» Недовго думаючи, він узявся до роботи. Не один камінь зіпсував, розбив вщент, але гладеньким зробити так і не зміг. Тоді молот запитав хвилю: «Як у тебе виходить такий гладенький камінь?» Тихо накочуючись на берег, хвиля прошуміла: «Я не б'ю, а голублю». Тесала любов. Вона здатна на велике. З грубого, кам’яного чоловіка любов може витесати велета віри. Мене у відчаї, готову покінчити життя самогубством, тесала любов названих батьків. Завдяки їхній невтомній праці і молитвам, я побачила себе жалюгідною грішницею і звернулася до Бога. Один мудрий чоловік сказав: «Світло не веде боротьби з темрявою, але своєю присутністю виганяє темряву». Чому так часто руйнуються сімейні храми? Тому що до шлюбу каміння не було обтесаним. У цих родинах замість богослужіння – сварки, невдоволення, взаємна неповага і з'єднує їх тільки бажання зберегти дітям батька і матір. Уже і старість наближається для багатьох, а міцної сім'ї так і не вийшло. Це горе наших днів. Ми з чоловіком не раз дивувалися, якими дивними шляхами Господь провів кожного з нас і створив одне. У нас було багато підстав для подяки і прославлення Того, Хто від колиски спостерігав за нами і виховував. Незабаром після нашого шлюбу тато і мама відійшли у вічність. Не знаю, хто ти, мій читачу. Хоча, це не так і важливо. Про одне молю Бога, щоб ти здобув користь з того, що прочитав. Можливо, ти впадеш у відчай, упізнавши себе в моїй розповіді. Раджу тобі у такому випадку прочитати шостий розділ книги пророка Ісаї. До просвітлення Ісая думав, що у нього все в порядку – адже він був чоловіком Божим! Але Бог по-іншому судить про дітей Своїх. Він дає людині можливість побачити самого себе і таким чином підготувати її до більшого служіння. Це просвітлення впливає не лише на почуття, але освітлює совість, розум, волю і серце. Бог не позбавив Ісаю звання пророка, а, навпаки, довірив йому відповідальну справу. Очищений палаючими вуглинами, пророк готовий був самовіддано виконувати доручення Боже. Читаючи ці рядки, можливо, і тобі захочеться жити новим життям, життям Христа. Поміркуй, чи не значить це, що Господь хоче вдруге помазати твої очі, щоб ти бачив ясніше? Він бажає дати тобі життя з надлишком. Ні богослов'я, ні біблійні школи не можуть дати знань, які замінили б духовні просвітлення. Лише світло згори допомагає побачити власну ницість, стати смиренним, всепрощаючим. Дух Святий може змінювати наші думки, почуття, вчинки. Правда, умовляння, викривання і дисципліна також якось впливають на людину, змушують дотримуватися меж пристойності, але при цьому сердечні наміри залишаються колишніми. І лише просвітлення згори здатне відкрити очі на повсякденні вчинки, які свідкують, чи посвячене наше життя Господу чи ні. Скажу трохи про обрання друга життя. До цього питання потрібно підходити дуже серйозно. Перш, ніж вступити на цю життєву дорогу, необхідно домовитися. Писання свідкує: «Чи підуть двоє разом, не домовившись між собою?» Тут мова йде не просто про угоду, а про духовну згоду. Не ставте на перше місце шлюб! Перш за все вам потрібно стати новим творінням, бути з'єднаними зі Христом, жити оновленим життям. Я присвятила себе Господу на діло служіння ближнім. Бог бачив, що одна я не зможу виконувати цю роботу добре, і послав мені друга. У нас немає ніяких протиріч у віддачі себе ближнім. У цьому і полягає наш договір. Спочатку він був укладений з Богом, а потім одне з одним. Багато хто палає бажанням швидше з'єднатися в сім'ю і жити разом, щоб уникнути самотності. Коли ж їх бажання виконується, то вони нерідко потім виявляють, що не розуміють одне одного. З перших же днів «давня людина» дає про себе знати. Вона жахлива, коли править нами, навіть найсильніша любов не може протистояти їй. Так після найсолодшої любові починаються непорозуміння, настає самотність духу, відчуженість... Дякую Богові моєму, що звільнив мене такого страдницького життя! Навчитися жити правильно, по Слову Божому, нелегко. Ми часто співаємо: «Візьми серце, візьми волю, срібло...» Просимо взяти, а самі міцно тримаємо все це, не хочемо віддавати. Щиро закликаю вас, дорогі читачі, звернути особливу увагу на ваше ставлення до Господа. Як ви любите Його? Яким шляхом ідете? Кому належить ваше серце! Автор невідомий

2009 № 8

CTOP. 5

ЩАСТЯ – ЦЕ ШЛЯХ Якщо не зараз, то коли?

Работа или служение? В чем разница? Из газеты «Наши дни» # 2062 Если ты что-то делаешь только лишь потому, что никто другой не будет это

Роздуми про щастя... Ми переконуємо себе, що життя стане кращим, коли ми одружимося або вийдемо заміж, у нас народиться дитина, потім друга. Потім ми засмучуємося, що наші діти ще маленькі, і чекаємо, що нам стане краще, коли вони підростуть. Потім ми переживаємо, що вони стали підлітками, і нам треба якось справлятися з ними. Ми говоримо собі, що наше життя стане кращим, коли дружина вирішить свої справи, коли буде нова машина, коли візьмемо відпустку, коли остаточно вийдемо на пенсію... Істина в тім, що немає більш кращого часу для того, щоб бути щасливим, ніж нині. Якщо не зараз, то коли? Твоє життя завжди буде повне викликів. Краще прийняти все, як є і вирішити: бути щасливим, не зважаючи ні на що. Довший час мені здавалося, що життя от-от почнеться. Справжнє життя! Але завжди виникала якась перешкода на шляху: суворий іспит, який потрібно пройти; робота, яку потрібно доробити; час, який потрібно присвятити; рахунок, який потрібно оплатити. А от потім ми заживемо! Нарешті я прийшов до розуміння, що ці перешкоди і були самим життям. Це розуміння допомогло мені побачити, що немає ніякого шляху до щастя. Щастя – це і є шлях. Тому, насолоджуйся кожним моментом. Досить чекати закінчення школи, початку навчання, чекати, коли втратиш 100 доларів, заробиш 100 доларів, коли буде робота, до одруження/ заміжжя, до вечора п'ятниці, до недільного ранку, чекати нової машини, до повної виплати по заставних, до весни, до літа, до осені, до зими, до першого або п'ятнадцятого числа, коли твою пісню прокрутять по радіо, коли помреш, коли народишся знову... перш ніж вирішиш бути щасливим/ою. Щастя – це ШЛЯХ, а не пункт призначення. Немає іншого часу для того, щоб бути щасливим крім... ЗАРАЗ!

делать, - это работа. Если ты делаешь это, чтобы послужить Богу, - это служение. Если ты перестал что-то делать, потому что кто-то тебя покритиковал за это, это работа. Если ты продолжаешь служить, несмотря на критику, - это служение. Если ты будешь делать что-то только до тех пор, пока это не мешает твоим другим делам, - это работа. Если ты посвящен своему труду, даже если не успеваешь делать другие дела, это служение. Если ты перестал что-то делать, потому что никто никогда не похвалил или не поблагодарил тебя, - это работа. Если ты продолжаешь свой труд, несмотря на то, что никто другой не отметил твои старания, - это служение. Если ты делаешь что-то, потому что кто-то другой сказал, что это нужно сделать, - это работа. Если ты делаешь это, потому что осознаешь, что Бог хочет, чтобы это было сделано, - это служение. Трудно быть в восторге от работы. Но почти невозможно не быть восхищенным от служения. Обычно среднестатистическая церковь наполнена людьми, делающими работу. Но прекрасная и растущая церковь состоит из людей, вовлеченных в служение Богу!

«Щастя подібне метеликові. Чим більше ловиш його, тим більше воно вислизає. Але якщо ви перенесете свою увагу на інші речі, воно прийде і тихенько сяде вам на плече» (Віктор Франкл, психіатр).

П р и т ч і . З а м о ж н и й злидар. Одна літня жінка залишила своєму племінникові у спадок Біблію, всередину якої вк лал а 20 т и сяч доларі в. Молодий чоловік думав, що знає, про що говориться в Біблії, і що йому немає потреби перечитувати її. Він прийняв подарунок, поклав його на найвищу полицю своєї книжкової шафи і… забув про нього. Будучи одержимий пристрастю до азартних ігор, він весь свій вільний час проводив у казино. Але так тривало недовго. Незабаром всі його гроші закінчилися. Наступні 60 років свого життя він прожив у злиднях, заощаджуючи буквально на всьому. Старий і самотній, він врешті-решт вирішив переїхати до будинку для людей літнього віку. Готуючись переїжджати, він переглядав книжки, і коли спробував дістати з верхньої полиці припорошену пилом Біблію, вона випала з його тремтячих рук і впала на підлогу. А разом з нею – 20 тисяч доларів у стодоларових купюрах. Чоловік прожив все своє життя, фактично, жебракуючи, тільки тому, що був занадто самовпевненим і упередженим щодо Божого Слова.

Липень-Вересень

2009 № 8

СТОР. 6

Материнська пісня про Ісуса. Декілька років тому назад в одному з районів Америки взяли в полон групу індійців, які довгий час чинили розбої на західному кордоні. В їхньому таборі знайшли, між іншим, декілька білих дітей, які були вкрадені в різних місцях і жили вже декілька років між цими дикунами. Скрізь опублікували цю звістку, запрошуючи батьків пропалих дітей приїхати і впізнавати своїх дітей. З усіх кінців Штатів з’їхалися підбадьорені матері. Між ними була одна, у якої пропало двоє дорогих діточок, не надіючись побачити їх на землі. І раптом така новина... З тремтячим від хвилювання і надії серцем, вона вдивлялася в чужі личка, стараючись впізнати своїх дорогих, але дарма. Діти всі дивилися на неї з цікавістю,

але ніхто з них не поворухнувся з місця і вона, бідна, не могла впізнати ні одного з них. В повному відчаї вона вже повернулась, щоб відійти, як раптом майнула щаслива думка: вона зупинилась, витерла сльози і, втамувавши душевні ридання, почала співати ніжним голосом пісню про Ісуса і про небо, яку вона завжди співала біля ліжечок своїх маляток... Не встигла вона доспівати перший стовпчик, як із групи дітей вибігли хлопчик і дівчинка і з риданням кинулись до неї, повторюючи забуте солодке слово: “Мама, мама ...” Пам’ять про маму стерлася в серцях дітей впродовж довгих, тяжких років полону. Але пам’ять про пісню, яку вона співала про Ісуса, залишилася. І вірна мама з радістю пожала плід раннього посіву.

Унікальна збірка християнських пісень про маму. Як часто в суєті цього світу ми забуваємо найдорожчу нам людину, що дарувала нам життя, маму. Скільки пісень, віршів, але як хотілося б, щоб хоч небагато часу ми вділили своїй мамі, п о к и вона ще жива. Ці пісні нагадають вам про вашого незмінного друга, маму. А також це може бути чудовим подарунком, CD — 15 пісень. За пожертвувані 12 або більше доларів ми з радістю вишлемо вам цей CD і цим самим ви зробите два добрих діла: для себе та для діла Божого.

Слышали ли Вы и Ваш ребенок о том, как Господь провел израильтян через море, как юный Давид победил великана Голиафа? Знает ли Ваш малыш о том, как Иисус любил детей? Эта книга издается с 1994 года в разных странах мира и на разных языках. В чем ее секрет? Почему миллионы детей от 3 до 6 лет знают и любят именно ее? Ответ прост: потому что великолепный перевод оригинального текста и выразительные рисунки превращают семейное чтение этой книги в увлекательное путешествие в стародавние времена – во времена Иисуса. В конце каждой истории из этой книги Вы найдете несколько вопросов, которые помогут ребенку запомнить и обсудить с Вами прочитанное. Сказочные истории из Библии актуальны во все времена. Более того, они дают ребенку понимание мироустройства, вселяют в него вдохновение на познание и принятие мира. Українською та російською мовами.

Библия Геце $55

Грани жизни и смерти. Документальна повість про жорстоке переслідування п'ятидесятників в СРСР і про їхню боротьбу за свободу. Автор: Василь Шилюк. Містить 1,2,3 том. Рос. мовою. $9/ Tом

Потоки в степи. Рос. мова. Книга повсякденного читання для утвердження в християнській вірі, містить багато життєвих прикладів. $15

Хто придумав оцей світ? Читанка з основ християнської етики для учнів початкових класів. Має зошит для писання. Частина 1. Історії, вірші та нотні пісні. $10.

Симфония - новая на ветхый и новый заветы. 22 тысячи ключевых слов и 100 тысяч ссылок. $18

Інші Книги Опис

Цена

Криничка (сборник рас. для детей), том 1

$8.00

Криничка (сборник рас. для детей), том 2 Криничка (сборник рас. для детей), том 3 Криничка (сборник рас. для детей), том 4 Молитва Емми Слон та бджоли Хижий Лис Хвалькувате жабеня Библия Геце бурдова Англо- руск. Библия мяг. замочок Біблія І. Огієнка 070 мяг бурд пал Біблія бур. тверд. маленька Псалмоспіви 1500 пс Скарбниця дуовної пісні Том 1 Скарбниця дуовної пісні Том 2 День за днём том 1 Потоки в степи 101 Любимая история из Библии 101 Улюблена оповдь ізБіблії Господи, измени меня! Надежда якорь души

$8.00 $8.00 $8.00 $2.00 $2.00 $2.00 $2.00 $55.00 $75.00 $65.00 $15.00 $15.00 $10.00 $10.00 $8.00 $15.00 $15.00 $15.00 $7.00 $7.00

Липень-Вересень

Буквар російською та укр. мовами $10

Словник російської мови С.І. Ожеґов. Вміщає 100000 слів, термінів #35 З'їзд ЗБУЖ DVD та висловів. Виручені фінанси Новий випуск. використовуються для $30 підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Замовляти -

Надежда – якорь души. Ч. Сперджен. У цій книзі Сперджен розкриває Божий дар надії, даючи нам тверду основу, за яку ми можемо триматися у тяжкі моменти нашого життя. $7

Найкраще творіння. Читанка з основ християнської етики для учнів початкових класів. Історії, вірші та декілька нотних пісень. $10 Частина 2. Має зошит для писання.

Новая симфония Для Бога неможливого немає Тиха пристань Сценки та сценарії Дзвони Вічності Бог любит меня Почуваймося щасливо На крилах мрій Проміння любові Від щирого серця Як добре жити з Господом Очевидець Незримому Удивительные истории Жизнь христианской семьи Палаточная миссия Отче! Відпусти їм...(укр.) Хромой Володя Віднайдений і спасенний Чей улей лучше? Маленькая Мэгги А Бог поставив кому Дорога смерті-до життя

Українські псалмоспіви містять в собі 1501 пісню. $15

Толковый словарь. В.И. Даль. Містить 200000 тис. слів. 30000 прислів'їв та приказок. Це справжня енциклопедія російського народу.

4 тома $90* $18.00 $5.00 $5.00 $5.00 $5.00 $2.00 $4.00 $5.00 $4.00 $5.00 $5.00 $5.00 $6.00 $10.00 $6.00 $5.00 $2.00 $4.00 $8.00 $6.00 $6.00 $7.00

дзвоніть: 859-312-4344, Славік

Ціни на відправки: CD/DVD $3.00 перші СD/DVD тоді $1 наступні Книжки

$4.OO перші Книжки тоді $1 наступні

Дали*

Відправка $7

Якщо ви заказуєте 10 і більше, то відправка буде безплатна.

Грани жизни и смерти час. 1

$9.00

Грани жизни и смерти час. 2 Грани жизни и смерти час. 3

$9.00 $9.00

Библия в стене Рассказ бывшего карторженика Любите врагов ваших Внешний вид человека Целомудрие В стране солнца

$2.00 $1.00 $1.00 $1.00 $2.00 $4.00

Маленькие Женщины Кто ты есть, Когда Одного дня Пробудження Леоні та її друзі Мучення За Христа Под могучим дубом Букварь руск. Буквар укр. Толковый словарь Oжиков Хто придумав оцей світ Найкраще творіння Толковый словарь Даль (1-4)

$9.00 $7.00 $7.00 $8.00 $9.00 $4.00 $10.00 $10.00 $10.00 $30.00 $10.00 $10.00 $90.00

2009 № 8

Високо в горах знаходиться маленька могилка, за якою ретельно доглядає старий Андрій. Місцеві мешканці називають Андрія проповідником, але він на проповідника не схожий. Його вигляд суворий, він скидається на справжнього героя, загартованого у бурях і небезпеках. Багато людей у цій місцевості дякують йому за те, що він їм приніс Благу Звістку, і що вони через нього знайшли Господа. В молодості він був п’яницею і картярем. Його так і назвали: картяр Андрій. Чому ж для старого Андрія була такою дорогою ця могила, і як він став іншою людиною? Ось послухайте: одного разу Андрій і подібні йому п'яниці і картярі їхали в поїзді. Вони сиділи у вагоні для курців і грали в карти. В іншому кінці поїзда їхав проповідник зі своєю дружиною і маленьким хлопчиком. Була вже пізня година, і матір роздягнула хлопчика, вдягнула на нього довгу теплу нічну сорочечку і поклала спати. Батьки також лягли, у вагоні вже всі спали. Так минула, мабуть, г о дин а ч и дві , я к р апт ом відчинилися двері і до вагона увійшов чоловік суворого вигляду і запитав: “Хто з вас загубив хлопчика, вдягнутого у червону нічну сорочку, котрий співає так прекрасно, як ангел?” Матір з батьком з переляку схопилися і побачили, що їхнього сина немає. “Ви не турбуйтеся, з ним нічого поганого не трапилося, але з нами щось трапилося. Ви мабуть проповідник? Ваш хлопчик заспівав нам кілька прекрасних пісень і сказав проповідь. А тепер, прошу вас, ідіть, продовжте. Їм довелося пройти майже через весь поїзд, доки дійшли до вагона

Я учусь в воскресной школе, Постигаю высший смысл, И Христа благую волю, И Его святой девиз. Мне из Ветхого Завета Очень нравится Давид. Он царем был и поэтом. Так Писанье говорит! Был он смелым и отважным, Голиафа победил. С Божьей помощью, бесстрашно Камешком его убил. Восхищаюсь Даниилом, Верным Господа слугой,

Липень-Вересень

для курців. Батько зупинився біля дверей і слухав: “Отже, нарешті, скажіть, чи готові ви Його зустріти, коли Він прийде у славі Своїй зі всіма святими і ангелами? Мій тато говорить, що Христос – Наречений, і Він бажає всіх узяти до Себе у вічне Своє царство, і щоб ми всі приготувалися до Його приходу, тому що Він нас любить”. Закінчивши свою маленьку проповідь, він почав співати: “Будьте бадьорі і завжди моліться”. Після співу він склав свої маленькі рученята і сердечно молився за всіх присутніх. Розчервонівшись, у довгій нічній сорочці, він стояв на столику і, побачивши батька, серйозно сказав: “Тепер ще тато помолиться щиро і гаряче за всіх слухачів, щоб вони залишили свої гріхи і віддали свої серця Господу”. Батько взяв дитину на руки і приніс у свій вагон, де мама з тривогою чекала на них. Хлопчик швидко заснув, а батько повернувся у вагон до курців, щоб продовжити ту роботу, котру розпочав його син. І ось у той вечір картяр Андрій віддав своє серце Ісусу і сам став пізніше благословенням для багатьох. Так і лишилося загадкою, як малюк міг вийти непомітно з вагона, і чому він попав саме у вагон для курців. Наступного літа проповідник з сім’єю відвідав ті місця, де жив Андрій. Там хлопчик захворів і помер. Для старого Андрія немає нічого дорожчого в цьому світі від цієї маленької могилки, яку він постійно прикрашає квітами. Він завжди розповідає про маленького хлопчика, котрий вночі пішов у вагон для курців і приніс Божу вістку спасіння.

“З уст дітей і немовлят у ч и н и в Т и хвалу”(Пс.8:3).

У Него черпал он силы И душевный свой покой. И во рву он славил Бога, Посреди голодных львов. Его зрило Божье око И вела вперед любовь. А из Нового Завета Мне понравился Христос. Им все грешники согреты. Он избавил их от слез! Буду я миссионеркой, Когда стану я большой, Чтоб в Иисуса каждый верил И был Им руководим!

CTOP. 7

АНГЕЛИ-ОХОРОНЦІ Місіонерка перелічила гроші. Адже різне буває! Проте сума виявилася правильною.

— Сховай гаманець на дно сумки. Не варто полегшувати роботу кишеньковим злодіям, — сказала подруга, знаючи, про що говорить. Жінки вийшли з банку. Вони не помітили, що за ними вже деякий час спостерігали. Хтось переслідував їх – непомітно й на досить великій відстані. Сонячне світло засліплювало очі, але на землю вже лягали довгі тіні.

— Як ти гадаєш, ми встигнемо повернутися додому, перш ніж стемніє?

— Маю сумніви, що ми це зможемо з повними валізами. У мене вже зараз болять руки. Місіонерки сміливо вирушили в путь. Замість скарг вони заспівали Богові пісню хвали. Що не кажіть, а вони змогли купити в місті все, що їм було потрібно, хоча цього разу часу на це пішло більше, ніж звичайно. Однак з важкими валізами в руках не розженешся. Та валізи дедалі ставали важчими, а ноги – повільнішими. Не дивно, що ніч захопила їх, коли вони були ще далеко від місіонерського центру. Втомлені, вони зупинилися.

— Як ти вважаєш, чи не заночувати нам тут, під цим деревом?

— Мабуть, так буде найкраще. А завтра вранці ми зі свіжими силами підемо далі. Поставивши валізи, зморені жінки вклалися спати. Сумку з грошами, для надійності, вони використали замість подушки. Страху в них не було. Вони молилися й просили Бога, щоб Він охороняв їх. За кілька хвилин вони вже спали. Не спали, однак, темні постаті по інший бік пустельної дороги. Розбійники тільки й чекали на цей момент. Ватажок дав знак, і вони, крадькома, вийшли з засідки. До місця, де безтурботно спали місіонерки, залишилось усього лише кілька метрів, коли вони раптом зупинилися мов закам'янілі. Бути не може! Звідки вони взялися?! Розбійники повільно позадкували. Ніхто з них не наважився йти вперед, бо жінок оточувала охорона. Там, на пагорбі, де вони спали, стояли в о ї н и . Шістнадцять воїнів. У кожного в руках був блискучий меч. І р о з б і йн и ки в паніці розбіглися хто куди, ш у к а ю ч и порятунку в нічній темряві. Минуло кілька тижнів. Одна з місіонерок так

само працювала в лікарні. Одного разу на прийом прийшов чоловік, він уважно вдивлявся в неї.

— Ми з вами знайомі? – спитала місіонерка.

— Я вже якось бачив вас.

— Не може бути. Я такого не пам'ятаю.

— Так-так! Я цілком упевнений!

– і незнайомець нерішуче продовжив: Кілька тижнів тому ви ночували на пагорбі під деревом. Кілька людей з нашої банди бачили вас у банку, тож ми й пішли за вами. Ми хотіли пограбувати вас, але через воїнів не наважилися.

— Воїнів? Але ж із нами воїнів не було.

— Були! Я сам їх бачив. Шістнадцять воїнів. І в кожного з них був сяючий меч. Місіонерка розсміялася. Але ця історія змусила її замислитися. Досі вона й не підозрювала, в якій небезпеці вони тоді перебували. Можливо, Бог послав Своїх анголів, відповівши в такий спосіб на їхню молитву? Під час відпустки місіонерка відвідала один молитовний гурток. Її радісно зустріли: — Як добре, що ти тут! Ми дуже хочемо послухати про те, що ти пережила з Богом. Друзі, які молилися за неї, завжди цікавилися новинами. І вона ох оче розповіла про служіння в лікарні, про місіонерську роботу, про людей, яких врятував Ісус і які тепер живуть із Ним. Місіонерка повідала й про випадок з воїнами, який досі залишався для неї незрозумілим. Насамкінець вона назвала кілька молитовних потреб. Відтак вони всі разом подякували й прославили Бога, але не забули переказати Богові свої прохання. Адже Бог всемогутній. Він Бог любові, і Він обіцяв чути молитви. Наприкінці вечора хтось із друзів запитав у місіонерки: — Коли це було? Коли ви були в місті й вам довелося заночувати просто неба? Місіонерка зазирнула в свій календар і назвала дату. Знайомий також відкрив свого записника...

— Ти будеш здивована! – сказав він. – Саме того вечора в нас були молитовні збори. Ми молилися й за тебе. Нас було... шістнадцятеро.

2009 № 8

CTOP. 8

Моя жизнь – служение Господу! Свидетельство Азамата Садыкова, Узбекистан Я родился в 1975 г. в номинальной мусульманской семье, в Самарканде. Нас в семье три брата и одна сестра, я старший. Мои родители соблюдали мусульманские традиции, но я не придавал этому значения. Я жил своей жизнью, учился в советской школе, серьёзно занимался спортом. Потом учился в училище, затем пошёл в армию (закончил школу сержантов). После армии пошёл работать на фарфоровый завод. Тогда уже Советский Союз распался, и вокруг было много всякого беззакония, я тоже воровал посуду. Я хотел быть самостоятельным, и поэтому открыл свой бизнес, сначала имел свой дискоклуб, потом власти закрыли его, потому что там была большая драка. Я стал заниматься торговлей. Мой отец рано умер, я как старший, ещё больше должен был взять на себя ответственность. Я был жёстким в отношении своих братьев и всех, кто меня окружал. Потом моя мать и сестра уверовали. Но первой уверовала бабушка. Это случилось так. У бабушки был сосед – христианин. Она заболела и подумала, что умрёт (в нашем роду было проклятие, почти каждый год кто-то умирал из родственников). При встрече с соседом она призналась ему, что скоро умрёт, а он ей сказал, что она не умрёт, потому что у Бога для неё есть план. Он предложил за неё помолиться, и она согласилась. Она сразу же получила исцеление, это тоже было толчком к тому, что она обратилась к истинному Богу. Потом моя сестра заболела, и мать послала её жить к бабушке. И моя сестра тоже уверовала. Потом уверовала мать. Я их не понимал, считал себя мусульманином, хоть никогда не читал Коран, не ходил в мечеть. Я называл христиан безбожниками (кофири), хоть об этом теперь мне смешно вспоминать, ибо безбожником был я. Я боялся подойти к Богу, потому что знал, что мои дела не соответствуют поступкам верующего человека. Через год мой бизнес прогорел, меня подставили, подсунув плохой товар на большую сумму, я полностью обанкротился, залез в долги. Я был в депрессии, не видя выхода, жизнь зашла в тупик, и я решил покончить жизнь самоубийством. Стал планировать, как это сделать получше. В таком состоянии однажды я зашёл в дом и увидел, что мои родственники стояли на молитве и молились с закрытыми глазами, обращаясь к Иисусу. Я тоже стал на колени и сказал, если Иисус Христос – Бог, то пусть откроется мне, как открылся моим родственникам. Во время молитвы мне было откровение (точно знаю, что мои глаза в тот момент были закрыты): я увидел открытое небо, как картину. И я услышал слово: «Ещё больше тебе покажу!» Молитва закончилась, а я всё стоял на коленях и не хотел открывать глаза, мне было хорошо и радостно. Потом я принял Иисуса Христа, мне подарили Новый Завет (Инжил – на узбекском). Это был 1998 год. Полтора месяца я не выходил из дома, читал Слово Божье. Дух Святой сошёл и обличал меня, я плакал, каялся. Я даже есть не хотел. У меня была первая любовь к Богу. Когда мне лично открылся Бог и Его слово, я боялся выходить из дома, опасаясь, чтобы не нарушилось то, что я получил. Я боялся сделать что-то неправильно, но мать говорила, что не буду же я всё время в доме сидеть… Потом меня пригласили помогать в строительстве дома молитвы. Я был очень счастлив, с радостью помогал. Я как будто летал. 15 дней я там работал. Но вот работа закончилась, снова стал вопрос: что мне делать? Мать подсказала мне и я обещал Богу, что не буду никого обманывать и буду работать только честно. Я открыл свой продуктовый ларёк, вежливо относился к покупателям, никого не обвешивал. Мне сказали,

Липень-Вересень

что в пять часов мне надо идти на служение (а в это время как раз наиболее горячая торговля). Но я всё же закрывал лавку и шёл в церковь. За кафедрой я видел не проповедника, а как будто самого Иисуса Христа. Потом я сказал, что хочу служить Богу, что мне сделать для этого? Я ещё водное крещение не принимал. Потом я женился. Моя свадьба уже была христианской. У нас такая традиция: чем я помогал раньше другим, таким образом и мне помогали на свадьбе. Я поставил перед всеми родственниками условие, что моя свадьба будет один раз и будет так, как я хочу, и если они мне что-либо дают, то без условия, что я буду им возвращать. Один родственник хотел купить спиртное, но я молился, чтобы ничего не было нечистого. Бог так усмотрел, что именно тогда не было водки в продаже. После нашей свадьбы все узнали, что мы христиане, потому что нас венчали в доме молитвы. Никто не знал, где будет бракосочетание, потому что я ехал впереди, а за мной эскортом все гости (куда я,

туда и они). Все были весьма удивлены, очутившись в христианском доме молитвы. Но после этого для нас начались гонения. Многие возмутились, что нас венчали не в мечети, а в доме молитвы. Муллы меня требовали к ответу, но Бог открыл мне, чтобы я не ходил к ним на разборки. Потом я прекратил торговлю, потому что меня пригласили на хорошо оплачиваемую работу в Самарканд по реставрации старинных зданий. Мы с женой приняли водное крещение, после этого мой тесть сильно восстал, он говорил, что лучше бы отдал свою дочь за алкаша, чем за меня. Для меня это было сильным унижением, как будто я не мужчина. Я стерпел, даже сам себе удивился. Моя тёща плакала, потому что думала, что после этого по мусульманскому обычаю я прогоню жену. Но я ещё больше проявил любовь к жене. Сейчас у нас с ней пятеро детей! Потом меня направили на учёбу в международный библейский колледж в Токмак (Кыргызстан) на 3-месячные курсы. Я плохо говорил на русском, а там перевода не было, я почти ничего месяц не понимал. Стал молиться и просить Бога, чтобы я мог понимать русский язык. И Бог мне сказал, чтобы я читал Библию на русском языке. Я стал читать с самого начала, стал размышлять на русском языке, и даже стал молиться на русском языке. И всё было отлично. В 19 веке в Самарканде была большая христианская церковь, но потом было жестокое гонение, и христиан осталось мало. Я стал думать, как рассказать узбекам об Иисусе. Я молился и решил, что у меня дома будет домашнее служение. Я сделал пристройку – специальный зал для собрания. Сначала пришли наши родственники, как гости, мы с женой им проповедовали, они не поняли нас, ушли от нас, сочувствуя нам. Каждый день к нам кто-то приходил. Но потом у нас были собрания, на которые приходили до 40 человек. Это было всё нелегально, у нас по домам власти запрещают собираться на христианские собрания. Но я продолжал проводить такие собрания, потому что Бог мне дал большую любовь к узбекскому народу (я сам по национальности иранец).

Я стал ездить по сёлам (кишлакам) с благой вестью, но у нас нет такого понятия, как евангелизация, мы ехали просто в гости. Однажды мы поехали в село к одной семье, мы с ними беседовали и той же ночью преподали им водное крещение. Самое большое чудо, когда я вижу, когда открываются сердца и люди обретают веру в Иисуса Христа. У нас если служение не под водительством Духа Святого, то никакое служение не будет иметь успеха. Нужно быть искренним перед Богом, иметь святой страх Божий. Не надо много знать или даже проповедовать, а надо быть сострадательным к погибающим людям. Однажды я приехал в один кишлак, где были верующие, мы провели благословенное собрание, была горячая молитва, люди каялись, исцелялись. Я провёл преломление, мы остались ночевать. Но одна женщина на меня донесла в СНБ (как КГБ в СССР). Под видом простых людей, интересующихся Богом, пришли два человека, стали меня расспрашивать о Боге. После них через несколько минут пришли три группы милиционеров, которые якобы пришли арестовать тех двух людей, как воров, и меня забрали тоже, как будто я был с ними. Это они разработали такой сценарий. Меня посадили в камеру. В два часа ночи повели на допрос до пяти часов утра. Хотя мне угрожали, но внутри у меня был мир. Я написал им объяснительную, как свидетельство, о том, как уверовал. Следователь прочитал и порвал ту объяснительную, требовал, чтобы не так писал. Он хотел, чтобы я написал, что якобы я деньги обещал тем, кто уверовал. Но это ведь было неправдой, как я мог такое написать! Потом меня повезли в Самарканд, в центр СНБ. Меня допрашивали несколько человек, задавали разные вопросы, но я спокойно ответил на каждый вопрос. Я сам себе удивился, что так хорошо ответил. Вспомнил о том, как Христос сказал, когда поведут вас пред правителей, то не думайте, что отвечать, ибо Дух Святой Сам ответит чрез вас. Они хотели меня бить, но не могли. Бог не допустил. Потом я ещё два часа разговаривал с глазу на глаз с одним старшим следователем (мы с ним вели диалог на русском языке). Он в конце сказал, что знает о христианах, это хорошие люди. Я обещал отдельно молиться за него: прямо в кабинете стал на колени и благословлял этого следователя. Он потом меня поднял с колен, пожал руку, поблагодарил и отпустил, посоветовав, чтобы наши собрания были в соответствии с существующим законом Узбекистана. К сожалению, я вынужден был прекратить проводить собрания в своём доме, мою мать судили за несанкционированные собрания, нам присудили большой штраф. Потом я вынужден был продать дом. Существующая власть не хочет, чтобы народ узнал об истинном Боге. Хотя Узбекистан официально считается демократическим государством, но власть поощряет только Ислам, запрещая христианство. Но Бог даёт нам мудрости, как донести Евангелие погибающим грешникам. У нас были случаи физической расправы над служителями, но я целиком посвятил свою жизнь Господу и принял решение быть готовым ко всему. Я уже не принадлежу себе. Христос – наша жизнь, смысл и победа. Моя жизнь – служение Господу. Если умрём – то для Христа, а если будем жить здесь – то тоже для Христа. Как Богу угодно. Сейчас я хочу получить официально духовное образование, это очень помогает в дальнейшей проповеди Евангелия в Узбекистане. Перед Богом это ничто, но власть требует этого. Теперь я впервые приехал в Украину, в гости к брату, моему земляку, служителю Церкви ХВЕ Ахмаду Жабирову. Я увидел здесь большую Божью благодать, свободу для проповеди Евангелия. Я желаю христианам Украины иметь водительство Духа Святого для служения Богу. Записал Геннадий Андросов

2009 № 8

CTOP. 9

Спасительный Голос Ляна Азо. Представила к публикации Антонина Лукашонок

Родом я из Грузии, но после выхода замуж я жила в Азербайджане, город Ханларе, вместе с мужем, по национальности ассирийцем. Он работал в совхозе главным агрономом. Как и у других местных жителей, у нас был небольшой участок земли, где мы выращивали картошку, капусту и другие огородные культуры. Местность наша окружена была горами, и я там не раз видела змей и даже наступала на них, но, слава Богу, ни одна из них не ужалила меня. Однажды мы собрались идти в свой огород и для этого нужно было спуститься с горы, так как все огороды находились в лощине, куда вела только одна тропа. По пути мы увидели большую серую змею примерно в 15-ти метрах от нас, которая смотрела в другую сторону. Мы тихо отошли в сторону, после чего вернулись на свою тропинку. С нами был также мой брат Саша. В нашей местности росло много ореховых деревьев, целые рощи, где люди собирали себе орехи. На обратном пути мы также решили набрать орехов. Мой муж Эдик и брат взобрались на дерево, а я собирала внизу. Когда мешок был наполнен, время было уже позднее и начинало темнеть. Продолжая собирать орехи, я почувствовала усталость и как-то стала темнеть в глазах. Я предложила им спуститься с дерева и продолжить путь домой, ведь нам ещё предстояло подниматься в гору. Они же сказали, что хотят

Прощення знімає гріховний камінь з серця! Свідчення Жанни Воронової, м. Харків.

Мене звати Жанна, мені 40 років, вірую в Ісуса Христа, член церкви «Блага звістка». Хочу поділитися з Вами свідченням про події, які відбулися декілька років назад. У травні 1999 року в моєї мами (тоді ще невіруючої), був ішемічний інсульт. ЇЇ розбив параліч, вона не ходила і не розмовляла (у неї відняло мову). Я не знаю, скільки б вона ще пролежала в такому безнадійному стані, якби наша віруюча сусідка не стала заходити до нас додому, вона провідувала мою маму і розповідала нам про Бога, переконувала, що мою маму може зцілити тільки один Ісус Христос, про Нього ми нічого тоді ще не знали. Сусідка молилася за зцілення моєї мами, яка потихеньку почала ходити, потім поступово до неї стала повертатися мова. Я бачила, як мама оживає, радується кожному новому дню. Вона почала дякувати Богу, що Він зціляє її, продовжує їй життя. Вона почала змінюватися, стала дивитися на світ іншими очима. А скільки радості було, коли вона сама (без сторонньої допомоги) вперше прийшла до християнської церкви. З того дня мама не пропускала жодної проповіді, служителі церкви молилися за її зцілення. І Ісус Христос зцілив її! Слава Йому! Алілуя! Зараз вона диякониса церкви, служить у молитовному служінні церкви, співає в камерному хорі. Дивлячись на маму і бачачи зміни в її житті, я теж стала відвідувати церкву, але якась порожнеча була в моєму серці. Мене не торкалося Слово, що говорив пастор, ніщо не приносило мені радості. Щось сильно тримало мене, не пускало вперед, начебто мене прикували ланцюгом до стовпа, і я тупцюю на одному місці. У той час у мене була невіруюча подруга Наташа. Я запрошувала її до церкви, намагалася розповісти їй про Ісуса Христа. Але вона відповіла мені, що вона ще молода і їй рано про це думати. Церква – це тільки для бабусь, та й ніколи їй – робота, господарство, сім’я ... Вона

Липень-Вересень

ещё немного пособирать. Мне ничего другого не оставалось, как последовать их примеру, и я двигаясь в одном направлении, ушла далеко в сторону. Вдруг, прямо над собой, я услышала мягкий нежный голос: "ВСТАНЬ И ПОДНИМИ ГОЛОВУ". Подумав, что это от усталости, я не обратила внимания на этот голос. Немного погодя, я снова услышала те же слова: "Встань и подними голову". Я не обратила внимания и на этот раз, так как рядом никого не было. И тут, я услышала тот же голос в третий раз: "Встань и подними голову". Я была уверена, что поблизости никого не было, но всё же решила посмотреть, кто бы это мог быть. Подняв голову, я замерла, в глазах немного потемнело, на потом прошло. В трёх метрах от себя я увидела крупную серую змею, которая, обвившись вокруг пня, с метровой высоты смотрела на меня. Наши взгляды встретились, и мы неотрывно смотрели друг другу в глаза. В этот момент я вспомнила слова своего дедушки, который говорил, что при встрече со змеёй лучше смотреть ей прямо в глаза и не моргать, иначе она сразу же броситься на смотрящего. Я почувствовала, что моё тело каменеет, но сознание продолжает работать. Тем не менее, я продолжала смотреть змее в глаза, не моргая и не двигаясь. Вскоре я почувствовала, что мои ноги до колен стали железными. Тело продолжало каменеть и уже доходило до сердца. И тут пришло новое чувство: будто я засыпаю. У меня было настолько сонное состояние, что,

казалось, я вот-вот упаду. Дедушка когда-то нам говорил, что змея может погрузить человека в такое состояние, как бы в спячку. Наконец, к моему большому удивлению, я увидела, как змея спустилась на землю и уползла в лес. А я, стоя на том же месте, ощутила, как тяжесть уходит и всё в моём теле приходит в норму. Не знаю, сколько я так простояла, как вдруг услышала, что меня зовут. Они спросили, почему я не отвечаю. Я рассказала всё, что со мной произошло, и они были очень удивлены. Голос, который я слышала, невозможно сравнить с человеческим. Не раз я слышу этот голос теперь. Я знаю, что это Бог говорит. Он предупреждает об опасности. Бог охранял меня с детства, но тогда я этого не понимала, а сейчас, зная слово Божье, я живу и радуюсь в Господе Иисусе Христе и благодарю Его за спасенье, охрану и за все Его милости, проявленные ко мне и к моей семье.

сказала, що можливо прийде до церкви, коли вийде на пенсію. Невдовзі, після цієї розмови, вона сильно занедужала: рак підшлункової залози. Я стала їй говорити, що їй потрібно покаятися і прийняти у своє серце Ісуса Христа, лише Він може її зцілити. Наташа довго не погоджувалася, її відлякувало, що ми не належимо до православної церкви, вона боялася змінити віру. Я ж пояснювала їй, що Бог один, і Він живий і не так важливо, в яку церкву ти ходиш, головне мати віру в Живого Бога і жити по Його Заповідях. А тим часом хвороба прогресувала, Наташі ставало все гірше. А їй тоді було всього 35 років. Через декілька днів після нашої останньої розмови вона мені подзвонила. Голос у неї був

Святий Дух. Потім Святий Дух нагадав мені, що я повинна попросити прощення у своєї колишньої однокурсниці, я з нею сильно посварилася і мала на неї гірку образу. Ви уявити собі не можете, як важко зробити першій крок до примирення! Це потрібно переступити через себе, через свою гордість, що тягне тебе назад, у протилежний бік від Бога! Коли я попросила прощення, то мовби важкий камінь упав з моєї душі! Моя душа раділа! Через 2 місяці мені подзвонив мій колишній чоловік, що не спілкувався з нами 10 років. Він подзвонив, запитав про сина і просив дозволу взяти його до себе на канікули. Коли він прийшов до нас додому, за сином, я й у нього попросила прощення. На що він відповів, що ніколи не тримав на мене зла. Що все це відбулося (наше розлучення) по його вині. Але я все одно попросила в нього прощення і простила його. Ще один камінь упав з мого серця. Після цього я почала зауважувати в собі зміни. Господь почав знімати завісу з моїх очей, почав працювати зі мною – змінював, очищав, повчав. Слово Боже з Біблії стало мені відкриватися, стали доступні проповіді пастора, мені почали відкриватися духовні речі. Господь мені показав, що допоки ми ходимо з гіркою образою на своїх близьких, знайомих, наша душа буде закрита для Божого благословення. Образа, як черв'ячок у яблуці, що поїдає все зсередини. Він гризе нашу душу і ці рани кровоточать, приносячи нам біль, страждання, сум. Я зрозуміла, що образа – це страшний гріх, через який ми можемо втратити Небеса! Якщо ми не простимо на цій землі своїх кривдників, то коли ми потрапимо у світ інший, ворота Раю просто можуть бути закриті перед нами. Любі брати та сестри, Господь знає, що простивши, ми одержимо великі благословення, наші молитви будуть почуті Богом! Отже, дозвольте Богові бути Вашим захисником. Біжіть відразу до Нього, не дивлячись на свій вік, молоді Ви або в похилому віці. Не дозволяйте гріху непрощення відокремити Вас від Бога. Будьте досконалі, як Небесний Отець Ваш досконалий!

дуже схвильований. Вона сказала мені, щоб я ходила в церкву, вірила і служила живому Богові, вона сказала, що бачила Його, що Він живий, що Він незабаром прийде, що все, що я говорила їй, правда. Вона переконувала мене, щоб я говорила це всім! «Жанна, — говорила мені Наташа, — ти просто уявити собі не можеш, яка там краса!..» Після цього дзвінка, через два дні, Наташа померла… Я стояла біля її труни, плакала і думала, невже це моя Наташа. Я свідчила їй про Бога, а вийшло так, що саме вона сказала мені такі слова про Бога, що дійшли до мого серця. Мене раптово пронизала думка, що ніхто не знає, коли в кого свій кінець. Смерть може прийти в будьякий момент, чи ти молодий чи старий. Я подумала, що можу не встигнути примиритися з Богом. І я зрозуміла, що це говорив зі мною

Слава Богу!

2009 № 8

CTOP. 10

Кирилкові було тільки 4 рочки, коли його знайшли в покинутому домі в 2007 році. Його мама залишила його самого без їжі та води більше як на тиждень. Коли його знайшли, то хлопчик був настільки виснажений, що коли йшов, то хитався з боку в бік від вітру. Зараз він живе в приватному сиротинці в маленькому селищі Мікільській, що на Кіровоградщині. Вже за перший тиждень свого перебування тут Кирилко почав посміхатися та бавитися, потрохи забуваючи про те, що сталося. Історія Кирилка одна з багатьох історій дітей, які перебувають в сиротинці. Кожен з цих діток, а їх тут 35, розповість вам свою важку історію, яка буде чимось схожа до іншої. Ці діти були або ж покинуті батьками або ж знайдені в таких умовах, що важко собі навіть уявити. Зараз вони проживають у приватному сиротинці, створеним помісною церквою. Через те, що сиротинець створений на базі церкви, влада не виділяє ніякої допомоги на його утримання. В додаток до цього вони вважають, що сиротинець — це корпорація і

тому повинні платити вдвічі за комунальні послуги, цебто за газ і воду. В загальному витрати становлять чималу суму, близьку до наших в США, хоч люди заробляють значно менше, ніж ми тут. Цього літа група молоді з 26-ти чол. відправляється в місіонерську подорож в цей сиротинець. Молодь з Колумбуса, Чикаго, Клівленда, Рочестера та Канади приймуть участь у цій поїздці. Одним з п'яти людей з Колумбуса Алекс Яхницький, це вже його третя поїздка на Кіровоградщину. Йому подобається їздити туди не тільки тому, що він бачить результати своєї праці, але й тому, що переживає радість від того, що розповідає цим відкинутим батьками дітям про Божу любов. Через біль та горе, що пройшли ці малі дітки, їм інколи важко зрозуміти, що таке любов. Вони можуть все ж відчути її в нас через те, як ми виражаємо цю любов до них. Розпорядок дня у сиротинці проходить так: дітки встають вранці і йдуть на сніданок. Після цього вони роблять ранкову зарядку і моляться. Потім вони мають маленьке служіння, на якому співають пісні. Пізніше вони розбиваються на групки (відповідно до свого віку) і мають уроки Біблії та настанови, як вживати її у своєму повсякденному житті. Тут вони роблять різні доробки, грають у ігри по темі уроку. Опісля в них обід та ігри надворі. Під вечір вони знову збираються на біблійний урок, щоб підготуватися до вечірнього служіння. У служінні вони приймають участь, співають пісні, розповідають вірші. По завершенню дня вони мають вечерю, тут в них є більше часу порозмовляти і задавати різні запитання. Кожен, хто їде у цю місіонерську подорож за

Точка зору Смерть людини, у більшості випадків, в більшій чи меншій мірі впливає на її оточення. Смерть одних торкає декількох близьких по життю. Сумують, плачуть, проходить час – втішаються, забувають, продовжують жити. Смерть інших – торкає більші кола – від великих сімей та родин до націй та народів. Однією із таких подій й стала смерть одного із лікарів, якщо можна так назвати, Джорджа Тіллера із м. Вічіта, Канзас, - ведучого спеціаліста у своїй сфері праці – абортах. Про це свідкує той факт, що він був один із трьох у США, у клініці якого практикувалися аборти пізнього періоду* та кількість абортів, за яку він несе відповідальність, зроблених протягом його професійної кар'єри – 60 000. Його смерть по особливому сколихнула Америку: церкви, організації, уряд, суспільство, викликаючи найрізноманітнішу реакцію. Не вдаючись у деталі резонансу громадськості чи уряду, я бажав би торкнутися одного факту, який став відкритим для суспільства через смерть лікаря, результатом практики якого стали: смерть одних та духовна і душевна травма інших. Цей факт є чужим для Євангельських церков по тій причині, що аборт ненароджених дітей є неприйнятним для тих, хто тримаються Біблійного вчення. Оскільки це не сповідується, не практикується, не говориться у церквах, - факт, статистика та деталі про аборти були ніби нереальними, неіснуючими. Та зі смертю Дж. Тіллера для суспільства, для церков, особливо слов'янських, для християн

Липень-Вересень

ніби відкрилися очі на аборт, як факт, який ст ав невід'ємною частиною нашого суспільства, на деталі процесу, який є ніщо інше, як х олоднокровне сплановане убивство ненародженої людини, на статистику та цифри того, що виросло у гігантську індустрію смерті, яка з часу легалізації забрала життя 50-ти мільйонів ненароджених дітей. Це жахливий холокост. Яке це має відношення до мене? - запитаєте Ви. - Чому це має стосуватися нас? Ми не практикуємо і не підтримуємо цього... Це десь там... Це вони... “рятуй узятих на смерть...” Пр. 24:11 Слово Боже зобов'язує нас віддалитися від гріха та беззаконня, але ніколи не стояти в стороні від біди, болю, життєвої долини ближнього. Ненароджене дитя не може висловити свого болю, страху, розчарування. І якщо ненароджена особа не може закричати і висл овити с во ю думку, свою точку зору, - то чому це не можемо зробити ми, ті, хто знаємо, коли починається життя, ті, хто були під пильним Божим наглядом, коли наше тіло прекрасно будувалося під серцем нашої матері, яка, не дивлячись на економіку та

свої кошти, оплачує квиток на літак, а також всі витрати, пов'язані з поїздкою. Всі зібрані молоддю пожертви йдуть безпосередньо на допомогу сиротинцю. За останні роки всі зібрані кошти використовувались на покриття комунальних послуг, закупку одягу, матраців, подушок, також на шкільні потреби дітей. З Божою допомогою помісна церква змогла забезпечити сиротинець їжею. Щоб зібрати кошти на цю справу, наша молодь вирішила організувати мийку автомобілів. Кожен зібраний долар піде в допомогу цим дітям. Мийку авто ми як завжди проводимо кожної суботи з 10 АМ до 3 РМ. біля Autozone на West Broad St. aбо ж біля Custom Alternations на Cemetry Rd. в Хілларді. Ми всіх запрошуємо підтримати нас в цій справі. Приймаються всі пожертви — і великі і малі. Дякуємо вам наперед від імені всіх діток і нехай Господь вас рясно благословить. Молодіжний колектив церкви "Благодать".

політику, прогнози на майбутнє та на кількість дітей, яких вона вже народила, - згодилася носити та народити нас, які тепер стали батьками. “рятуй... тих хто на страчення хилиться” Пр.

24:11 Чи ж це не час для нас як Церкви стати світлом для душ, які в темряві, виношуючи темні плани відносно життя, яке носять в собі, стати сіллю для суспільства, яке морально розкладається під спекою сексуальної розбещеності та безвідповідальності, яка потоком виливається через інформаційні засоби на нас та дітей наших та не наших. Чи ж це не час стати частиною консультаційної праці у кризових центрах для вагітних або в особистому житті у відносинах із невіруючими. Чи ж це не час, щоб знайти абортаційну клініку у нашому місті та з молитвою і смиренням шукати можливості, щоб із Божою допомогою спасти хоча б ще одну душу від гріха і ще одне ненароджене життя від смерті. Олександр Синюк Columbus, OH synyuk @sbcglobal.net *Аборти пізнього періоду – аборти, звершені після 21 тижня вагітності. Один із методів, який застосовується в цей період – аборт часткового народження (partial birth abortion) – коли плід виймається із утроби на 4/5 довжини, в області потилиці плоду робиться отвір, через який висмоктується мозок, після чого видаляється мертве тіло.

2009 № 8

CTOP. 11

Торнадо

Не хлібом єдиним… Чому Бог давши хліб (манну) народу Ізраїльському в пустині, заповів збирати тільки на один день, окрім п’ятниці. Чи це не звучить паралельно з Христовими словами: «Не турбуйтесь про завтрашній день, у кожного дня досить своїх турбот». Як часто хотілося б мати запас на тиждень, на місяць, на рік, на життя. Але не так хоче Господь. Він каже, ти все рівно не зможеш навіть волосся змінити, росту добавити. А Він обіцяє повсякденне забезпечення, лиш бажає, щоб ти довірився Йому з дня в день. Може як про тих пташок, що не сіють і не жнуть, але кожний день Господь дає їм. Як часто трудно повірити. Господь сказав, що Він і вивів Ізраїльтян в пустелю з ціллю, щоб випробувати їх. Так сьогодні наша черга і ми проходимо екзамен на вірність. Бо життя людини не залежить від її достатку. Бо не хлібом єдиним буде жити людина, але словом, що сходить з уст Господніх.

ЯК БУТИ НЕЩАСНИМ ? ! ? ! Думай про себе. Говори про себе. Використовуй займенник „я”, коли тільки можливо. Дивись на себе через думки інших людей. Жадібно слухай все, що люди говорять про тебе. Очікуй похвали. Стався до інших з підозрою. Будь заздрісним і ревнивим. Нехтування з боку інших бери близько до серця. Ніколи не пробачай людям критичних зауважень. Нікому не довіряй, тільки собі. Вимагай, щоб тебе поважали і звертали на тебе увагу. „Ображайся”, якщо тобі забувають сказати „дякую” за щось добре, що ти зробив. Ніколи не забувай про добрі діла, які ти вчинив. Ухиляйся від роботи, коли тільки можеш. Роби якомога менше для інших. Коли ми вважаємо себе центром всесвіту, це приводить нас до нещастя. Ми не створені для того, щоб концентрувати свою увагу на собі.

История, которая может быть вашей реальностью Романович Михаил Священнослужитель возвращался домой после вечернего богослужения по мало освещенной улице притихшего небольшого города. Вдруг возле него резко затормозил автомобиль, из которого неслась оглушительная музыка и громкий смех веселой компании.

— Святой отец! Подскажите дорогу в рай! — выкрикнула в окно раскрашенная девица.

— Извините, — вежливо ответил прохожий, — но этим путем в рай вы не попадете.

— А до ада далеко? — спросил заплетающимся языком явно пьяный водитель.

— Нет. Совсем недалеко, — сказал верующий, показывая рукой вперед. — Вон, на том повороте. Автомобиль рванул с места под общий смех пассажиров и веселые реплики в адрес священнослужителя. Христианин с сожалением посмотрел вслед умчавшегося авто. Но, что это? Визг тормозов и глухой удар! Вдруг стало тихо кругом, умолкла музыка и смех, даже задние фонари автомобиля погасли. Когда прибыла «скорая», водитель машины, врезавшейся в придорожное дерево, был уже мертв. Такой короткой оказалась для него дорога в ад.

Мысли вслух... Планета Земля. И на ней – жители. И каким бы комфортом не обладали люди, этот мир со всеми его действиями и чрезмерной суетой, так часто подвергает нас в уныние и беспокойство. И только Слово Божие и искренняя молитва помогает нам понять ту настоящую действительность и назначение человека! Господь, однажды искупив своё творение через смерть Своего Сына и Его воскресение, теперь постоянно находит пути, чтобы воздействовать и влиять на его сердце и помочь душе спастись. Маленькие дети, а если не дети, то внучата! Они есть почти в каждой семье. И если подумать, то они тоже, как вспомогательное средство, способствующее помочь нам прочувствовать себя, чтобы не потерять близости с Господом и не остаться вне дверей. Открытые, светящиеся как искорки глаза, смотрят на тебя и тут же дарят тебе улыбку. Они не заморожены холодной предусмотрительностью и распахивают двери своего сердца! Если ты уставший, раздражённый и твоё сердце далеко не наполнено плодами Духа Святого, посади к себе на колени маленького человечка и начни беседу. Ваш диалог не составит любой компьютер. Ты заметишь, как удивительны его вопросы и рассуждения! Какая естественная простота и искренность наполняют его! Как наблюдательны и зорки его глаза! Чувствительность, доверчивость и сильная восприимчивость, вот не всё ещё перечисленное вмещает это маленькое сердце. И если мы близки к христианскому барометру, мы почувствуем, как эти маленькие человечки приближают нас к действующей христианской жизни! Мы воскликнем: “Господи! Помоги мне быть таким, как они!” В наших семьях мы неотъемлемы друг от друга. Мы от детей! Дети от нас! И пусть Господь поможет каждому из нас быть благоразумными, мудрыми в своих семьях, чтобы слова и дела дополняли друг друга, с чего и складывается жизнь.

У країні Мянмар, або Бірма, 2 -г о т р а в н я п р о йш о в торнадо Наргис. Цей шторм четвертої категорії за собою лишив 200000 душ, щo загинули, та 60000 нових сиріт. Багато з цих дітей християни. Різні міжнародні місії переживають за тих, які під опікою держави. Вони не хочуть, щоб їх дітей виховали службовими або буддистами. Місія Vision Beyond Borders зараз будує сиротинець, у якому зможуть проживати та виховуватись в християнському середовищі 50 сиріт. http://www.cbn.com/cbnnews/world/2009/May/ Rescuing-Myanmars-Orphaned-Children/

Вищий Суд Президент Обама підтримує суддю Sonia Sotomayor як заміну на Вищий Суд Америки. Якщо її кандидатура пройде, Sotomayor буде перший член суду іспанського походження. Консервативні групи переживають, що вона буде підтримувати аборти та інші проблематичні позиції. Вони надіються більше про неї дізнатись в наступаючих тижнях під час комітетних перевірок. http://www.cbn.com/cbnnews/politics/2009/May/ Conservatives-Take-Issue-with-Possible-SCOTUSNoms/

Аборти В неділю 31-го травня, у Вичита, штат Кензес, доктор George Tiller був застрелений, заходячи в лютеранську церкву, де він служив черговим. Tiller був один з лікарів в Америці, який проводив аборти (в пізних стадіях вагітності). Різні групи, які є за і проти абортів, виступили проти цього вбивства. Він працював в медицині 40 років і залишив по собі дружину, четверо дітей та десятеро внуків. http://www.cnn.com/2009/CRIME/06/01/ kansas.doctor.killed.charges/index.html

Зібрання У місті Сан Дієго, штат Каліфорнія, державний інспектор попередив пастора David Jones, що біблійні заняття, які проводяться в його домі, потрібно залишити. Інспектор сказав, що ці релігійні збори незаконно використовують землю (приміщення) і парковка машин на вулиці заважає сусідам. Держава тепер вимагає, щоб ця маленька група (15 членів) заплатила декілька тисяч доларів за перміт. Пастор Jones готується судитись з державним керівництвом. http://www.cbn.com/cbnnews/us/2009/May/PastorTold-No-Home-Bible-Study-Without-Permit/

Е ко н ом і ка банкрот

–

Инна Чубарук

Велика американська автокомпанія General Motors (історично на 4-ому місці по величині) іде на банкрот майже 100 років після її заснування. Американська держава буде самим більшим власником. Для General Motors потрібно ще додаткових 30 мільярдів доларів, щоб відживити цю компанію.

***Каждый день нужно проводить так, словно он завершает число дней нашей жизни.*** *** Жизнь измеряется не прожитыми годами, а соделанными делами.***

http://www.foxnews.com/politics/2009/06/01/generalmotors-files-bankruptcy-protection-new-york/

Липень-Вересень

2009 № 8

CTOP. 12

Остання Колонка

з 1 по 11 березня (марта), 2010 року.

Мені розповідали, що подорожній у місті Венеція ніколи не може заблудитися, хоч там вулиці вузькі і канали переплутані. На стінах, вздовж каналів і на мостовій вулиці викладена смуга з червоного каміння, слідуючи по ній завжди вийдеш на площу Марка. Так само і в Біблії: її історія, закон, поезія і пророцтва, все це – червона лінія, котра веде до Христа. (Муді).

**** Дамаск – це єдине місто в світі, котре обжите людьми протягом 4000 років.

**** У третьому столітті імператор Діоклетіан видав указ про те, що кожний, хто хоче, може бути християнином, але всі християнські спілкування заборонені під страхом смерті. Після цього пресвітери церков радилися: що робити, чи нам всім розійтися? Якщо так, то віруючі перестануть бути тілом Христовим, і вони вирішили: ми не можемо бути без спілкування. Ми маємо потребу в спільних молитвах, піснях, проповідях і спілкуваннях. Все це частина християнського життя. Хто відкидає спілкування з християнами, ризикує своїм вічним життям.

****

SFG Youth Ministries has the following events planned for Summer 2009:

July 25- August 9, 2009

Дитячий Будинок "Рідна Оселя" Кіровоградська обл., Україна (2 weeks)

SFG Bible School 2009 Rochester, NY, (June 22- August 23)

Donations for the Bible School or any of the mission trips can be made to:

Mission Trips June 11-July 3, 2009 Nizhniy Novgorod, Russia (including Chuvashia) (3 weeks)July 6-20, 2009 Sumshchina, Ukraine (2 weeks) Якщо Ви бажаєте персонально отримувати газету “Відродження”, заповніть цей бланк і відішліть нам.

ПІДПИСНИЙ БЛАНК

Так, я бажаю отримувати “Відродження”

Пишіть англійською мовою:

FIRST NAME: ____________________________ LAST NAME: ____________________________ ADDRESS: ____________________________ _____________________________ TEL: ( )_________-___________

$ ____ Висилаю мою пожертву на “Відродження” Ваші запитання, пропозиції, відгуки відсилайте на нашy адресy.

Наша адреса: Christian Mission EBENEZER PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050 Email: info@cmebenezer.com

SFG Youth Ministries 2500 Nelson Blvd.

Parma, OH 44134

„Силкуйтесь увійти тісними ворітьми” (Луки 13,24). Один селянин згубив на гумні 50 – рубльову купюру. Він не був багатий і така втрата була для нього дуже велика. Він перевернув все на гумні, кожну річ, кожну соломинку, поки, нарешті після декількох днів шукання, знайшов загублене. О, як радів він тоді! Незадовго після цього він попав на зібрання і був зворушений проповіддю Євангелії. Вдома він сказав жінці: “Я хотів би бути віруючим в Христа Ісуса, але я не знаю, де і як знайти Його”. Жінка відповіла: “Якщо би ти шукав Його так само щиро, як ти шукав на гумні загублені гроші, то знайшов би Христа”. Він послухався її поради і дуже скоро прийняв Христа як свого особистого Спасителя.

Please visit our website www.cmebenezer.com you can buy online and get more Information.

Вишліть це разом з Вашою пожертвою

ВАШІ ПОЖЕРТВИ!!! Дім Місіонерам......................$ ___________ Палаточне Служіння..............$ ___________ Місіонери………………...…..$___________ Діти-сироти………………….$___________ Медичний Реаб. Центр……...$___________ Нарко-Алко Реаб. Центр…....$___________ Де найбільш потрібно……….$___________ ’’ВІДРОДЖЕННЯ’’……........$___________ Бажаю щомісячно підтримувати вказане служіння. Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552-0596. Відповідальна за розповсюдження: Людмила Леськів, тел. (859)421-6185. Коректура: Геннадій Андросов, тел. +3 8(05355)4-85-56.

Газета видається за рахунок добровільних пожертвувань читачів. Редакція не завжди поділяє погляди авторів і залишає за собою право редагувати подані статті.