№ 12, 2010 р. Christian Mission EBENEZER
P.O. Box 12050 Lexington KY 40580
Чи справді я можу сказати разом із Давидом ці слова: Благослови, душе моя, Господа? Певно, що так, але лише тоді, коли згадаю всі Його добродійства. Тому не забуваймо Його ДОБРОДІЙСТВ. Як легко ми звикаємо до добра, спокою, матеріального достатку! У той час, коли сьогодні хтось не доїдає, діти вмирають з голоду, хтось терпить утиски, хтось змушений залишити обжите місце, рідних і стати блукачем на чужині лише за одне визнання імені Ісуса Христа. Хтось за зберігання Біблії живе під постійною загрозою смерті. Якщо в нас все гаразд, якщо в нас є достаток хліба, нам навіть якось важко уявити і повірити, що хтось в цей час не має крихти хліба... Звичайно, ми можемо поспівчувати, допомогти. І власне повинні, як щирі християни, співчувати, допомагати. Але, насамперед, ми повинні бути вдячними Богові, повинні віддати хвалу Богові. А це може від усього серця зробити людина лише тоді, коли вона цілком задоволена з того, що має... Ми живемо в мирному краї, в час свободи та миру. Чи я задоволений з цього? Чи я вдячний Богові за це? Апостол Павло каже, що ми, маючи денний харч і одяг, повинні бути задоволені з цього. Зауважте: маючи їжу всього на один день! Чи цього достатньо мені, щоб мій настрій піднявся, з’явилась усмішка на моїх устах, а серце наповнилося подякою Богові? Апостол Павло каже: ―Бо навчився я бути задоволеним із того, що маю‖ (Филип’ян, 4:11). Чи це так у нас? Чи я задоволений сьогодні моїм статком, автомобілем, житлом, чоловіком (жінкою), дітьми, батьками, церквою, країною, зарплатою, здоров'ям, своїм виглядом, положенням? Що насправді робить нас задоволеними? Чи не пора нам навчитися бути цілком задоволеними? Чи моє життя не стає подібним до життя людей цього світу, котрі спалюють роки свого життя в погоні за примарним щастям і ніяк не можуть зловити уявну жар-птицю? Отримав щось, а хочеться ще більше. Запас їжі в холодильнику маєш не лише на один день, а на цілий місяць. А одягом, що в твоєму гардеробі, можна зодягнути декілька бідних сімей, а ти нарікаєш, що тобі нема що вдягти на свято. Якщо це так, то ми уподібнюємося до
людей цього світу. Тому варто зупинитися і рішуче сказати: годі вже нарікати! Апостол Петро каже: ―Усе, що потрібне для життя та побожності, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою…‖ (2 Петр. 1:3). Чи ми пізнали істинне багатство, те багатство, яке маємо у Нім тут на землі і в вічності? Чи може я, як той брат блудного сина, скрививши губи, роблю заяву, що мені цього чи іншого не вистачає, у той час, коли Бог каже: ―Сину мій, все що Моє – твоє!‖ Чи користуємось ми Його багатствами? Чи може ворогові наших душ вдалося нас так обманути, що ми чомусь сьогодні виявляємо своє невдоволення, постійно нарікаємо? А псалмоспівець Давид проголошує: ―Благослови, душе моя, Господа!‖ Ці біблійні слова важливі та актуальні й сьогодні для кожного, хто має відвагу називатися і бути християнином. Саме осінньої пори ми в церкві маємо чудове свято — подяки Богові за врожай. І це не випадково, бо саме восени збирають врожаї з полів. Тож складімо Богові щиру подяку за врожай! Виявимо повне вдоволення з того, що ми маємо. Особливо подякуймо Богові за Його добродійства, згадаймо Його милості! Певно, що у кожного з нас таких милостей дуже багато. Написано, що Божа милість оновлюється кожного ранку (Плач Ієремії, 3:23). Уважно перегляньмо наше життя, і легко побачимо, що у нас так багато причин, щоб радіти в Господі і дякувати Йому! Дорогий друже, навіть якщо й справді твої обставини сьогодні занадто тісні, повір, тобі є за що дякувати Господу! Скажи разом з Давидом, що в тісноті Бог дає тобі простір і Господь, як світлом, осяє тебе на твоєму шляху (Псалом, 4:2). Благослови, душе моя, Господа і не забувай усі добродійства Його! Так, я від усього серця благословляю Господа, і ми будемо служити Йому!
№ 12, 2010 р.