No.16 by Christian Mission EBENEZER

№ 16, 2011 р.

На порозі Свято Подяки Богові за жнива. Це не традиція, а щира подяка церкви Господу за врожай, за плоди землі, за Божу турботу за нас. Так само це чудова можливість оглянутися назад – на пройдений рік, ретельно підвести підсумки і зробити правильні висновки. Для нас, в місії «ЕBENEZER», цей рік особливий, наповнений різноманітними несподіванками і рясними Божими благословеннями. Поїздка в Мексику в березні-місяці була справжнім чудом від Бога для нас (про це ми писали в попередньому випуску газети). Несподівана нужда з сиротою Марійкою, якій була зроблена складна операція на серці. Літня поїздка молоді в м. Великі Мости, що на Львівщині, супроводжувалася рясними Божими благословеннями, що дало значний поштовх для завершення будівництва дитячого будинку для сиріт у цьому місті. А як не згадати новий проект з Ганою в Африці, який не був у наших попередніх планах! Бог нас там рясно й чудесно благословив і віримо, що розпочату працю Сам Бог доведе до кінця. Сьогодні, коли я пишу ці рядки (9 серпня), я отримав новину, що сестра Вероніка разом з мамою отримала дозвіл на приїзд до Америки для проведення складної операції на хребті. Щиро дякуємо усім, хто молився за цю справу! Святкування ювілею Пересопницького Євангелія, літні дитячі табори в Україні – це ті проекти, в яких прийшлося приймати участь, за що низький поклін і велика слава для Господа нашого Ісуса Христа. О, як не дякувати Тобі, мій Боже! Так, цей рік до нас настійно промовляє, що час невпинно йде вперед, час скорочується, жнива завершуються. Скоро Господь гряде! Нехай же добрий Господь зі щедрот Своїх рук допоможе нам усім, щоб не безплідними з’явитися перед престолом Його слави. А поки ми ще тут, на землі, доки в грудях б’ється наше серце, у нас є ще один шанс і можливість послужити Господу на Його славу. Щиро вдячні вам, дорогі друзі, за ваші руки, що підтримують нас і наше служіння молитовно й фінансово. Нехай Господь вас рясно благословить і віддасть сторицею за ваш внесок і участь у Його ділі!

Happy Thanksgiving! Thanksgiving! Зі Святом Врожаю!

“Так сталося, що вони розлучились, залишивши мене біля діда з бабою, коли мені виповнився всього один рік…”

СВІДЧЕННЯ Стор. 2

№ 16, 2011 р.

CTOP. 2 Народився я в православній сім’ї в селі Ветли Любешівського р-ну, що на Волині. Мама — українка, батько був із Росії. Так сталося, що вони

розлучились, залишивши мене біля діда з бабою, коли мені виповнився всього один рік. Батьки роз’їхались у різні місця, мама — на Камчатку, батько — в Амурську обл. (звідки був родом). Коли мені було три роки, я (як всі дітки) любив гратися в піску. Одного літнього дня я вийшов на вулицю і побачив, що біля електричного стовпа валяється дріт, я вирішив його взяти, щоб погратися і мене почало бити током. Це видовище побачив один дідусь-сусід і мене врятував (він якраз вийшов надвір). Вперше мого серця торкнувся Дух Святий, коли мені було п’ять років. Мені прийшла така думка, що чекає людину після смерті, я почав сильно плакати та переживати, хоч мій розум цього збагнути не міг. Також пам’ятаю того ж року приїхала моя мама, а я з своїм другом (маленьким хлопчиком) гралися. Побачивши її, я злякався. Подумав, що то медсестра прийшла давати мені щеплення, тому сховався під ліжко. Мама дуже хотіла, щоб я назвав її мамою та пішов до неї на руки. Але мені було дуже тяжко це зробити, хоч я це зробив, але не відчував до неї ніякого потягу, як син до мами. Через декілька місяців моя мама знову поїхала на Камчатку, вийшла заміж вдруге, залишивши мене назовсім, не турбуючись про мене. Так само зробив і батько. Я далі ріс, пішов до школи, виростав, як усі діти, спробувавши алкоголь, сигарети, говорив погані слова (дуже матюкався) та слабо вчився, а також зненавидів своїх батьків, що мене залишили. Хоч моя душа дуже потребувала Бога: я ходив до лісу і там Йому усе розказував, виплакував своє сирітське життя. Дух Святий, як я уже сказав, почав турбувати моє серце ще змалку. Я почав читати Біблію, хоч нічого не розумів, також з віруючими людьми я не зустрічався, щоб хто мені допоміг у цих питаннях. Одного разу, будучи ще підлітком, я рибалив — я був рибалкою ще з дитинства. Уловивши найбільшу рибину, я зробив у лісі з каміння жертовник, поклав її туди, підпалив, а сам поруч, приклонивши коліна, почав молитися: "Боже, це жертва за мої гріхи, прийми її". Прочитавши Біблію декілька разів, я просто нічого не зрозумів. Думав, що потрібно приносити таким чином жертву за свої гріхи. Я не знав, що жертва є — це Ісус Христос. Коли мені було дванадцять років, знову приїхала моя мама вже з іншим чоловіком та з сином, маленьким хлопчиком. Мама з вітчимом дуже сильно пиячили та курили, в моєї бабусі через це почалися сердечні приступи і їй було дуже тяжко витримати ці страждання. Я пам’ятаю безсонну ніч, коли бабуся злягла.

Позбиралися сусіди, родичі і один із них сказав, що в неї немає пульсу. Я не витримав, вибіг на вулицю, була десь дванадцята година ночі, впав на коліна та почав дуже плакати та молитись: "Господи! — промовив я, — якщо Ти зцілиш мою бабусю, то я обіцяю все своє життя присвятити Тобі!" Я не пам’ятаю, скільки молився, мене почали кликати та шукати, я думав, якщо зараз зайду в дім, бабусі вже не

“І ви маєте в Нім повноту, а Він Голова всякої влади й начальства”. Ви в Ньому були й обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні. Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив. І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті! “

Кол. 2:10-15

Спасіння роду людського від гріхів і примирення людини з Богом-Отцем звершилось через смерть Сина Його Ісуса Христа. Він залишив славу неба і зійшов на землю, щоб виповнити волю Отця, яка була обіцяна людині ще з самого початку: “Воно

зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту”

Буття 3:15. І абсолютно не через добрі діла чи заслуги людини була дана ця обітниця, але через милосердя Творця до роду людського. І ось цей давно запланований і довготривалий план Божого спасіння людства прийшов до звершення з приходом Ісуса Христа на нашу грішну землю. Він прийшов не для того, щоб самоутвердитись і потім сісти по правиці Отця, а прийшов, щоб дати Новий Заповіт для людей, дати їм постійний захист,

буде в живих. Та коли я зайшов, сталося чудо, вона почала ходити та попросила води. Господь просто зцілив її. Хоч моя мама ще перебувала в нас декілька місяців, та далі пиячила, але бабуся більше не

страждала сердечними приступами. Через декілька місяців вони поїхали додому на Камчатку. Я далі ріс та жив своїм життям, хоч після цього випадку ще більше зненавидів маму та дуже сильно з нею сварився, обзиваючи її, коли вона була в нас. До Ісуса я не міг тоді прийти, аж до того часу, коли мені виповнилося сімнадцять років. Я закінчував школу і мене запросили на зібрання, було відкриття молитовного дому. Хоч усі ці роки я далі продовжував шукати Господа. Саме тоді була Пасха, було дуже багато людей із нашого села, в домі молитви був присутній навіть директор школи. І коли був заклик до покаяння, я вийшов наперед і щиро покаявся, промовивши: "Ісусе, прости мої гріхи та прийми мене до своєї сім’ї". У ту мить я відчув, як потекли мої сльози, в мене також пропала ненависть до своєї мами, а навпаки — прийшла любов. Мене більше не тягло матюкатись та курити. Також мені дуже захотілось після цього зустрітись з мамою, знайти батька, а також стати місіонером. Усі побачили, що моє життя після цього змінилося. Я почав їздити на місію: спершу в Тамбов, Якутію, також старався заробляти гроші, щоб здійснити одну мрію: зустрітись з батьками та родичами. Узнавши приблизну адресу свого батька (від нього раніше інколи приходили аліменти), я написав йому листа, коротке свідчення, що простив його, як покаявся, прийнявши Ісуса Христа до свого серця, та вислав свої фото, а також Новий Завіт з коментарями. Тільки у 2006 році здійснилась моя мрія відносно мами — хоч пройшло шість років після мого покаяння та хрещення Духом Святим, але віра, надія, та любов не були втрачені, а навпаки — збільшилися. Дізнавшись номер телефону своєї мами, я вирішив до неї зателефонувати, хоч до цього я їй так само, як і для батька, засвідчив. Свого батька я подав на розшуки у програму "Жди мене". Для мами по телефону запропонував зустрітись на цій телепрограмі, вони готові були для неї оплатити квиток, але вона відмовилась, промовивши, що для неї це ганьба, вона не

простивши їхні гріхи, примиривши їх з Богом-Отцем. “ І ви маєте в Нім повноту, а Він Голова всякої влади й начальства” - стверджує апостол Павло. І недаремно це твердження записане на сторінках Слова Божого. Воно показує нам, що верховенство влади у всьому світі належить Ісусу Христу. І коли ми прийняли Сина Божого у своє серце – ми прийняли захист Верховного Правителя, який охороняє нас, як громадян своєї держави, як Свою власність. Ось тому підтверджує те саме апостол Іван: “більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі” 1 Івана 4:4. Тому, живучи у світі, де князь світу панує, ми, звертаючись по допомогу до Сина Божого, запевнені в отриманні перемоги. Бо обітниці Євангелії дані для кожної дитини Божої, яка повірила в Ісуса, прийняла Його в своє серце і визнала Його своїм Спасителем. Але лукавий всіма силами старається, якщо можна, то й вибраних звести. Він часто звинувачує людину у гріхах, давно прощених. Не приймайте його звинувачень! Не давайте місця дияволу! Постійно пробувайте в Слові. В час випробувань звертайтеся до Господа. Протистаньте ворогу твердою вірою і він втече від вас. Коли звинувачує ворог, пам’ятайте, що є Заступник, Який зробив все для нашого спасіння й безпеки. Той, Який є Головою всякої влади і начальства заступається за нас. А Слово Боже показує нам силу переможного плану Владики Всесвіту, що звершився через Сина Божого Ісуса Христа: “І вас, що мертві були в гріхах та в не обрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи”. Оживив, щоб жили і

схотіла, щоб її всі бачили. Але я духом не впав, вирішив поїхати до неї. На той час я вчився заочно в Біблійному Інституті, в Москві. Взявши квиток, я полетів на Камчатку, мама пообіцяла, що зустріне мене. Коли я вийшов із літака, побачив, як зустрічаючі родичі один з одним вітаються. А моєї мами не було, і я вирішив поїхати до неї на квартиру і тут почув голос: "Сергію, синочку мій!" Стояла незнайома жінка, ми не бачились тринадцять років, то була моя мама. Я підійшов до неї, ми обнялись, поцілувались, заплакали, і я віч-на-віч сказав (вперше в житті) щиро від серця — мама. Вона ніколи не висилала свої фото, навіть дуже рідко писала. Поруч стояв мій брат по мамі, я його впізнав, він висилав свої фотографії. Ми поїхали до них додому, я ближче познайомився з вітчимом і почав їм свідчити за Ісуса Христа. Мама мені не раз казала, щоб я простив її, я ж відповідав, що вже давно простив її, як простив для нас усе Ісус Христос. Найбільшою для мене стало радістю те, що моя мама через два місяці після цього покаялась і ми стали, як одна сім’я. Ісус простив її гріхи, також звільнив від алкогольної та тютюнової залежності. Далі (після цього) я з Камчатки полетів в Амурську обл., щоб зустрітись із своїм батьком та родичами. Хоч свого тата я не встиг побачити, він помер, бо дуже сильно пив, я запізнився на два роки. Хоч я себе за це навіть картав, але раніше я дійсно не міг приїхати із-за фінансової кризи. В аеропорту мене цілий натовп людей зустрічав — то були мої родичі, я дав знати про свій приїзд своїй бабусі (мамі мого батька). Господь подарував мені ще таку радість. Вони по черзі зі мною зустрічались, представляючись: "Я твоя двоюрідна сестра, дядько, тітка, племінник..." Близько двадцяти близьких та дальніх моїх родичів радо прийняли мене. Я їм також свідчив про любов нашого Господа, хоч із них ніхто не покаявся, але слово було посіяне, Дух Святий торкав їхні серця, вони плакали. І одна жінка (в минулому дружина друга мого батька) дістала мій лист, показала мені, сказавши, що батько все-таки отримав листа, якого я йому висилав. Моє серце стало зовсім вільним від картання сумління, що я встиг все ж таки, хоч жодного разу так і не побачив свого батька. Мій дідусь та бабуся вже у вічності також. Бабуся каялась перед смертю. Дідусь також просив у Бога прощення. На сьогоднішній день я щасливий, маю чудову дружину Оксану, двох доньок (Суламіту та Естер). Господь усе мені помалу компенсував, те, що я втратив, особливо те, що зруйнував диявол. Дружина завжди любить та розуміє мене, а я її. Ми несемо місіонерську працю в Закарпатті. Хочу звернутися до всіх читачів: дорогі брати та сестри, будь-ласка, якщо у вас є щось подібне в житті (образа й непрощення), простіть, і ви побачите велике та недоступне. Тому що без прощення ми не маємо прощення від самого Господа (Марк.11:25). Ми не маємо звільнення, та не можемо мати любові, хто б це не був... Ми повинні знайти, вибачити один одного, сказавши це, або попросити вибачення. Бажаю кожному читачеві рясного Божого благословення в усіх сферах життя. Сергій Кравченко. Е-мail: missionermissioner-s@tut.by

перемагали. Він Той, Хто дав нам перемогу над страхом, над депресією, над хворобами. Він обіцяє відповісти кожній людині, яка звертається до Нього. Ще в давні часи Давид записав: “В день недолі озветься до тебе Господь, ім'я Бога Якового зробить сильним тебе!” Пс.19:2. А премудрий Соломон стверджує: “Господнє Ім'я — сильна башта: до неї втече праведник і буде безпечний” Пр. 18:10. Як бачимо, є умова – праведник (the righteous). Якщо відповідаємо цьому критерію, приходимо до Ісуса і Він допомагає нам завжди. А Новий Заповіт продовжує підтверджувати те, що Господь є незмінний і має однакові вимоги для людей минулого і людей сучасності. Тому, читаючи наступний текст, ми побачимо подібність з вище приведеним: “Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі. Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша. А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус то Син Божий? То Той, що прийшов був водою та кров'ю, Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров'ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда!” 1 Ів. 5:3-6. A перемога була звершена на Голгофі: “знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!” Кол. 2:14-15. Хай Господь допоможе кожному жити переможним життям. Ярослав Боєчко.

№ 16, 2011 р.

CTOP. 3

Сійте зерна добра та любові у дитячі серця! Зерно Божої істини зростає у дитячому серці поступово. З роками людина дорослішає і піддається світським спокусам, проте посіяне в дитинстві назавжди лишається в пам’яті, воно не стирається і у

свій час приносить плід. Проведення дитячих літніх таборів це шанс об’єднати дітей із різних сімей, різного віку, інтересів і поглядів. Впродовж трьохденних таборів наставники використовують кожну хвилину, аби і словом, і ділом показати дітям любов Христову, Його місію приходу на землю, розкрити Його божественні якості і навчити дітей наслідувати Христа.

«Ми проводимо табори у різних регіонах України, — розповідає координатор Сніжана Денисовець. —

Не встигнеш приїхати з табору, як треба знову пакувати валізи і їхати в дорогу. Напружений графік, однак бачимо плоди праці, і це найбільше радує». У Криму нелегко проводити будь-які християнські заходи. Як зізнаються організатори, там панує своєрідна духовна атмосфера. Відчутні явні атаки духів спротиву. Лише після спільної молитви Господь обновлює наші сили і допомагає вистояти у труднощах. Цього року на території АР Крим місія «Добрий Самарянин» провела 4 табори у різних місцевостях. Загалом близько 270 дітей брали участь у літніх таборах. Найбільше дітей вдалося зібрати у с. Шевченково – 120 учасників. У с. Брянське на таборі побувало, здавалося б, порівняно небагато дітей, всього 60, однак не цифри визначають результат роботи, а плоди. Так, саме в цьому селі стався особливий випадок. 15-річний хлопчик Борис довгий час хворів на церебральний параліч. Ще буваючи на таборах минулого року, розповідають наставники, бачили, що він себе погано почуває. Впродовж року він активно і стабільно приходив на служіння. Місіонери вирішили молитися за його одужання і внесли його у список молитовних потреб. Не минуло й року, як він почав поступово одужувати. Це побачили батьки і також почали навідувати зібрання. Вже цього року Борис прийшов до табору разом з батьками. Вражені і задоволені побаченим, вони просили організовувати такі табори не тільки для дітей, а й для дорослих. Організатори розповідають, що вже на третій день табору помітно, як посіяні зерна любові починають зростати. Особливо радує, коли бачиш, як це відбувається з тими, хто донедавна були, простісінько кажучи, хуліганами. Так, пригадується, як один хлопчик у таборі хотів заспівати пісню, але йому це трішки не вдалося. У розпачі він заплакав. Зазвичай у таких випадках деякі з дітей починають кепкувати. Що здивувало, що саме ті хулігани, від яких усі цього чекали, першими підійшли втішати хлопчика. Підбадьорювали його, щоб не розчаровувався, адже іншим разом все вийде. Скажіть, хіба це не вплив Божого Слова та Його Духа Любові? За період табору діти звикають як один до одного, так і до наставників. Табори є місцем зустрічі, спілкування і особливого єднання. Три дні табору – це три дні яскравих вражень, веселого настрою і піднесеності. За цей короткий час так багато дізнаються діти про Бога, так багато істин перевертають їхні погляди і змінюють ставлення одне до одного та до батьків. Головне, що євангельські слова стають захистом перед гріхом. Навіть якщо і станеться щось у їхньому житті, почуте слово про Бога зупинятиме та відвертатиме їх від злої дороги, втішатиме у скорботі, направлятиме до істини, коли стоятимуть перед вибором правди чи обману. Не секрет, що діти люблять подарунки. Цього вони чекають впродовж усього табору. Однак у с. Круповому цей закон не спрацював. Здебільшого даруєш дітям подарунки, і вони, щасливі, забувають про все і ніяк не можуть натішитися сюрпризом. А тут зовсім інша картина. По закінченню табору, коли вже збиралися від’їжджати, дітям підготували подарунки. Коли вони дізналися, що наставники

м. Великі Мости, “Дитячі Стежинки“ З 26 червня по 10 липня. Протягом двох тижнів 36 осіб (молодь з різних Штатів Америки та Канади) працювали в місті Великі Мости. Так, як група була велика, ми мали можливість працювати в трьох напрямках: заняття з дітьми-сиротами та дітьми з неблагополучних сімей, євангелізаційна група, та будівельна бригада. Праці було настільки багато, що навіть цієї великої групи не вистачало, щоб виконати всі проекти, які брати з України запланували. Це говорить про те, що, “нива велика, а робітників мало.” Особливо в праці з дітьми-сиротами не можна залишитись байдужим до травмованої долі цих дитячих сердець. Окрім праці в Великих Мостах, ми мали нагоду відвідати декілька християнських сиротинців. Приємно вражало те, що ці діти багато знають про Бога та Біблію, але поспілкувавшись з ними декілька днів, побачив, що їм так хочеться, щоб їх хтось вислухав, щоб зрозумів біль їхніх сердець, щоб взяв на руки і пригорнув. В цих моментах я зрозумів, “Xто в цьому

їдуть, то і отримані подарунки не стали розрадою. Відклавши їх в сторону, вони оточили автобус, і просто не відпускали в дорогу. Плакали і просили залишитися разом з ними. На третій день табору зазвичай запрошуються батьки. Для організаторів це найбільш відповідальний момент, адже це шанс достукатися до їхніх сердець і запросити на зібрання. Отож, кожен наставник пам’ятає, що він євангелізує не лише дитину, але і її батьків, адже дитина, прийшовши додому, усе розповідає татові і мамі. Радує, що дорослі не ігнорують запрошення дітей і йдуть, аби побачити, чим же займалися діти увесь цей час. Третій день табору є показовим результатом праці. І наскільки тішиться серце, коли ще здалеку бачиш, як з різних вулиць на стадіон сходяться батьки, тримаючи за руку своїх дітей. Зодягнені у найкращий одяг, заплетені, з бантиками, вони піднесено і радісно крокують. «Працюючи в таборі, до всього звикаєш і не відчуваєш такої урочистості, — діляться наставники. — Діти ж усе сприймають інакше і, з усього видно, надають таборам великого значення». Сльози навертаються на очі, коли спостерігаєш за подібним. Тоді ж мимоволі думаєш: аби тільки таке серйозне ставлення до християнського табору, до наставників, до того, чого навчали, збереглося у їхніх серцях до кінця життя. Зерно вже посіяне і зростає. Тепер вибір за ними. У майбутньому — незвідане життя, спокуси. Однак вони вже почули про Того, Хто дає сили боротися зі спокусами і перемогти, Того, Хто не залишить навіть тоді, коли найрідніші відвернуться, Того, Хто полюбив їх навіки і ніколи не зрадить. Діти мають відкриті і щирі серця, вони довірливі, нелицемірні. Такі серця є сприятливою основою для посіву євангельського слова. Відповідальність посіву покладена на нас – християн. Своїм життям і поведінкою ми сіємо Слово у дитячі серця, сіємо Христову любов, а Господь зрощує! Тож будьте уважними, що саме ви сієте, і який плід принесе посіяне вами! За 2011 рік з червня по серпень, місіонерами місії «Добрий Самарянин» Самарянин» проведено 23 дитячі табори у таких регіонах України: Полтавська обл. (с. Олександрівка, с. Вищий Булатець, с. Духове, с. Новаки, с. Вороньки, с. Лохвиця), Рівненська обл. (с. Старий Бористовець, с. Княгинине, с. Крупове, с. Перетоки), Житомирська обл. (с. Лисівка, с. Лучин, с. Мокляки, смт Народичі, с. Куліши, с. Турбінка, с. Лисівка), Львівська обл. (с. Щуровичі, с. Комарівка) та в АР Крим (с. Дубровка, с. Шевченково, с. Кочергіно, с. Брянське). Загалом в дитячих таборах змогли побувати близько 1330 дітей. Окрім дитячих таборів, служіння для дітей проводиться також і під час наметових служінь, які у 2011 році відбувалися на Житомирщині, Львівщині та Полтавщині. Таким чином було проведено 8 одноденних дитячих таборів. Загалом у таких таборах взяло участь близько 400 дітей. Найбільша відвідуваність таборів спостерігалася на Львівщині. Тут побувало близько 220 дітей. Щиро вдячні всім хто прйняв участь в спонсорстві цієї важливої діяльності.

жорстокому та егоїстичному світі це зробить?” як не ми — Церква Христова. Саме в такому напрямку буде працювати сиротинець у Великих Мостах — адаптуючи дітей в християнські сім’ї. Щиро вдячні всім, хто надсилав фінанси, а також молитовно благословляв нашу групу. Hехай Господь вас рясно благословить! Всі, хто бажає допомогти фінансово у завершенні сирітського будинку в Великих Мостах, надсилайте ваші пожертвування на місію з поміткою “Дитячі Стежинки”. Щиро дякуємо. Володимир Паньків.

№ 16, 2011 р.

CTOP. 4

Враження від місіонерської поїздки до України

«Бо кожне тіло немов та трава, і всяка слава людини як цвіт трав'яний: засохне трава то й цвіт опаде, а Слово Господнє повік пробуває!» 1:24--25. 1 Петр. 1:24

Кожна людина, яка прийняла дар спасіння і народилася згори, має велике бажання поділитися з ближнім чудовою любов’ю, що отримала в своєму житті від Отця Небесного, розказати про прощення, яке вона отримала у ніг Ісуса Христа. Така людина виявляє бажання послужити в церкві, на ниві Божій – там, де хоче її бачити Господь. Я думаю, що у багатьох християн – емігрантів з України – є велике бажання поїхати потрудитися на ниві Божій саме на своїй батьківщині. Але не завжди вдається здійснити такий намір. Мені по милості Божій (як відповідь на мої молитви та молитви церкви) вдалося ще раз поїхати на місіонерську працю до рідної України. До цієї радості додалася інша: моя менша сестра Аліна Кошин також виявила бажання поїхати разом зі мною. Ми мали чудову нагоду разом з нею певний час потрудитися на місії в Україні на славу Божу. Я зауважила, що кожна поїздка в Україну для кожного місіонера (не тільки для мене) є неповторною і незабутньою. Так само я побачила, що ворог (диявол) усіляко перешкоджає здійснити Божі плани через нас. Але ми вчимося довіряти Богові і бути слухняними Його волі, і диявол не може зашкодити, він втікає геть. Ще до нашої поїздки ми з сестрою думали і планували чим можемо послужити Богові цього літа. Саме тоді я дізналася від своєї подруги Люди Леськів з Кентак, що збирається група місіонерів для поїздки в Україну. Ми сприйняли цю новину, як відповідь на наші молитви і почали інтенсивно готуватися до цієї подорожі. У нашій групі було 14 осіб з різних штатів Америки, старшим групи був Олексій Мусіяка з Лексінгтону. Для нас стала несподіванкою перешкода, яка трапилася з нами в аеропорту. Ми здали наші документи на перевірку, пройшло декілька хвилин і жінка, яка перевіряла наші паспорти, з дуже серйозним виглядом зауважила на відсутність наших віз. Я відповіла, що агенція, через котру ми придбали квитки, не вказала нам про необхідність придбання віз. Я також додала, що вже вчетверте маю намір відвідати Україну і ніколи не було натяків на необхідність візи. Та жінка хвилин 20-ть щось виясняла, а потім сказала, що через те, що ми маємо пересадку в Москві, то Росія вимагає візи. Вона додала, що якщо ми сядемо в літак, то на нас накладуть штраф і відправлять до Чикаго.

Trip to Kenya I had the opportunity of going to Kenya, a country in Africa this past summer for six weeks. The trip was a blessing for all of us. God taught us a lot and used us in ways we never would have imagined. We were not only blessed by the other missionaries there, but were able to be a blessing for many others during our short time there. The missionaries that we joined there are students from the "Heart of Help" missionary Bible school. Students are sent to different locations for long term missionary work after graduating from school. Currently, there are eleven missionaries in Kenya in a small village called Shimolateva. Some of these missionaries have already been living there for three years and other are recent graduates there for their first year of service. Each missionary is given responsibility for a task or project. The ministries are: teaching children at school, which includes feeding them lunch everyday, medical attention when needed, a daily Bible lesson, math lesson, and English/Swahili grammar and reading lesson. The small church in Shimolateva had just been started. The first week I was there we held a baptism ceremony when nine people were baptized. Another project that we helped with was renovating a orphanage. Currently there are eleven orphans living there. We did painting and cleaning in other rooms of the building that were not yet occupied. When the entire building is finished there

Ми забрали свої документи і сіли в залі очікування в розпачі. Ми сприйняли цю пригоду, як прямий випад диявола, щоб перешкодити нашій праці на Божій ниві в Україні. Ми врешті повернулися додому. Потім я зв’язалася з агенцією по квитках, вона відмовилася в чомусь нам допомогти. Моя подруга Люда підбадьорювала нас і переконувала не здаватися. Вона почала допомагати нам вирішити цю проблему. Наша мама запевнила нас, що в цьому також є Божий промисел, якщо ми слухняні Божій волі. Ми не далекоглядні, але Господь знає, що краще для нас. Я не розуміла, чому ми не змогли сісти саме в той літак, ми ж так бажали потрудитися для Божої слави! Я все те сказала в молитві Богові в своїй кімнаті. Врешті я покорилася Богові, змирилася, і закінчила молитву подякою. Буквально через п’ять хвилин подзвонила сестра Люда і сказала, щоб ми негайно їхали до аеропорту, наше питання вирішено позитивно. На перепустці нам знову трапилася та сама жінка, яка впізнала нас і незадоволено зауважила, чому ми знову прийшли, вона вже все нам сказала, чи ми її не зрозуміли? Я сказала, щоб вона заново подивилася по комп’ютеру. Через дві хвилини потому вона змінилася в обличчі і ласкавим голосом стала вибачатися, що то помилка їхньої компанії, яка вказала, що наша кінцева зупинка в Москві, тому-то від нас і вимагали візи. Через півгодини ми вже сиділи в літаку, коли ж ми прилетіли до України, я мусила вщипнути себе, щоб повірити, що то не був сон. Часу для акліматизації на новому місці не було, одразу ми розпочали свою працю з відвідин декількох сімей, які прийняли на виховання декількох сиріт. Дуже приємно було чути і бачити, як ці дітки були прийняті до християнських родин і стали повноправними членами своїх нових сімей. Найбільше наша група пропрацювала в місті Великі Мости на будівництві дому для сиріт. Нехай Господь рясно благословить тих, хто розпочав цю благородну справу в цьому місті. Я вірю, що таких працівників чекає велика нагорода від Господа. Після сніданку ми приступали до праці: хлопці на дому для сиріт заливали фундамент, штукатурили, виконували іншу поточну роботу. Дівчата працювали в місцевій хаті, яка згоріла. Там проживала жінка з двома доньками, які нещодавно покаялися та стали членами місцевої церкви. Ця сім’я втратила батька, який помер взимку – повертався п’яним додому, впав у сніг і замерз. Ми білили стіни та стелю, фарбували вікна, мили все, що потрібно. Після обідньої перерви брати поверталися на будівництво, а ми їхали до місцевої церкви, там проводили біблійні уроки з місцевими дітьми. Багато дітей з Великих Мостів вже чули про Бога, тому що з ними регулярно провадить заняття дружина місцевого пастора. За це слава Богу!

Ми також відвідали декілька інших церков навколо, які підтримали піснями, проповідями та молитвами. Як то чудово бачити, коли Дух Святий через тебе робить Свою працю і наповнює людей благословенням Неба! Таким чином ми провели свій перший тиждень місіонерської праці в Україні. Другий тиждень і ще декілька днів ми провели в євангелізаційних зібраннях в селі Червона Рудка, також відвідали декілька шкіл і дитячих будинків в Рівненській області, де свідчили про Господню любов. Я ніколи не забуду невелике село, неподалік від Червоної Рудки. У мене склалося враження, що це село було усіма забуте: воно навіть на карті України ніде не значилося і не має Селищної Ради, яка б вирішувала поточні питання жителів. Нас заздалегідь попередили, щоб ми не засмучувалися, якщо нас там не сприймуть і не будуть слухати. Але все вийшло навпаки: ми ходили від хати до хати і запрошували на наше богослужіння – майже кожна сім’я відгукнулася на нашу пропозицію. Лиця слухачів були радісними і вдячними через те, що їх не забули і відвідали з такими чудовими піснями і словами від Бога. Нехай Господу одному буде слава! На тому зібранні семеро людей відгукнулося на заклик до покаяння. Заключною зупинкою нашої місіонерської подорожі була зустріч в Прилуках, що на Чернігівщині. Там ми провели два зібрання, в одному з яких приймав участь брат Радчук. Дехто з нас послужив хворим і немічним членам місцевої церкви, відвідавши їх зі Спомином. Я не можу цілком передати всі враження, що маю від поїздки чи ті почуття, що людина переживає, коли вона віддає повністю свій час на служіння Богу та ближньому. Одне скажу: це почуття незрівнянне ні з яким іншим на цій землі. І не має значення – скільки ти маєш грошей, ніщо не замінить і не принесе такої радості душі, як виконання волі Божої. Ми вдячні Господу за можливість потрудитися для слави Божої! Так само дякуємо усім, хто молився за нас. Ілона Кошин, Карол Стріам, Іллінойс.

will be up to forty children living there. The local missionaries work with the children daily. Ministering to the street kids was the most memorable and tragic situation to see. Many of children literally live on the streets. Their parents are either alcoholics and can't talk care of them or they are just abandoned by their parents. Many husbands leave their families when they get too large because they don't know how to provide food for them. These children have no choice but to walk the streets looking for food or a substitute for food which is often glue. They keep glue in bottles in their sleeves and they sniff the glue to get high off of it to forget about hunger. We went out into the streets and invited all these children to church where we prepared a hot meal for them and gifts. We first sang songs for them, performed plays about hope in Jesus, and prayed for them. Before we gave them food, we asked them all to give up their bottles of glue and we later burned them. After we fed them and gave them gift bags with soap, a towel, toothbrush and toothpaste, candy, snacks, socks, etc., the children were so excited and so grateful for these gifts. We prayed for them, believing that in the little ways that we can help, they can come to know Christ and feel His love through the work that will be continued through the local missionaries. The ministry with single mothers was also very tragic. The stories of the lives of these young women are almost unbelievable. A big percentage of girls are raped from a very young age and are left with a child to take care of. Many of them are forced to marry from an early age because their parents cannot afford to take care of them. Many husbands leave their wives or when they have too many children because they fear not being able to provide for the family. Or if the husband does stay in the family, he spends his money drinking alcohol and completely neglecting his children and wife. Many husbands beat their wives and can freely live with many wives. For them this kind of lifestyle is normal. The women are responsible for all the work; caring for the children, cooking, cleaning, cutting wood, gardening, and also earning money for the family while the husband spends his days sitting and doing nothing or drinking alcohol. Women are treated very poorly and are greatly abused in the poorer villages. That is why the missionaries gather with them weekly and have services with them. They sing, pray and talk about God to them. Once a month, they received a package with food for them to survive. A few weeks ago early in the morning, a young woman with a baby came to our house weeping uncon-

trollably. After she had calmed down from the frantic crying, she told us that her husband came home in the middle of the night very drunk and started beating her because there was no food in the house and he wanted to eat. She had told him that she doesn't have any money because he didn't give her any (he had spent all the money on alcohol). He got very angry at her and didn't believe her. She ran to our house because of fear that he might beat her to death. Many women have similar stories likes this one that occurs continually in their homes. Once a month, poor families and orphans are sponsored by people from Ukraine and America. With the money that is donated, each family receives a package of food for a month's supply. The package includes basic food: rice, sugar, beans, flour, corn meal, oil, tea, and biscuits. The goal of our mission together with the Heart of Help mission there in Kenya is to give the people hope. The Ukrainian missionaries have devoted their lives completely to serve God by serving these people. They have been called to give hope to the brokenhearted. And during the six weeks that we were there with them, we saw how many people and children do receive the gift of hope. The single mothers receive hope that God loves them and cares for them and that He will never leave them or forsake them and their children, and that He will be a father to their fatherless children. The orphans and street kids are embraced with God's love through the work that the missionaries do for them. Many people are coming to repentance and to the knowledge of truth through the seeds that are planted by the Heart of Help ministries. The glory and credit all goes to our God; the King of Kings. Olga Leskiv.

№ 16, 2011 р.

CTOP. 5

Чому Івана Хрестителя Христос назвав найбільшим серед пророків? Я завжди люблю звертати увагу на найбільш смиренних Господніх служителів, котрі виконували важливу місію згідно волі Божої, а самі були незначні й невидимі. Хочу звернути вашу увагу на Івана Хрестителя, про нього Христос сказав, що між народженими від жінок не було більшого пророка над Івана (Мт.11:11, Лк.7:28). Але сам Іван був глибоко смиренною людиною! Йому задавали багато запитань, на які він відповідав запереченням. Коли його запитали: «Чи ти не Христос?», то він категорично відповів «Ні!» (Ін.1:20) і додав, що він негідний навіть ремінця Христу розв'язати від Його взуття (Лк. 3:16). А якби Іван шукав своєї слави, чи мав гордість, чи високу думку про себе, то міг би відповісти: «Ну, взагалі-то я не Христос, але я – близький родич Христа…». Коли його запитали, чи він не Ілля (Ін.1:21), то він би міг відповісти, що коли він мав ще народитися, то було провіщено пророком, що він буде йти в дусі і силі пророка Іллі. Навіть коли його запитали: «Чи ти не пророк?», то він би міг відповісти, що так, бо той, хто йде в дусі і силі Іллі, не може бути не пророком, але він смиренно сказав: «Ні, я – голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая

пророк заповів!» (Ін.1:23). Пророк Іван хоч був посланий йти вперед і приготувати дорогу для Христа, але він по суті йшов за Христом, він знав своє місце й призначення, всю славу він віддавав виключно Господу. Коли запитати, наприклад, дітей недільної школи, щоб назвали імена Божих пророків, то чомусь одразу кажуть про інших, а про Івана Хрестителя забувають, але зауважте: «між народженими від жінок не було більшого пророка, ніж Івана Хрестителя». Так сказав Христос: «По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка. Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!» нього!» (Мт. 11: 9-11). Ось засвідчення Христа про того, хто не назвав себе Христом, чи навіть пророком, котрий не захотів себе порівнювати з Іллею! Чому сказано про Івана, що він прийде в силі і дусі Іллі? Якої мети не досягнув Ілля, і що виконав Іван? Ось як дає відповідь на це Слово Боже:: «І багато синів із Ізраїлю він наверне до їхнього Господа Бога. І він сам перед Ним буде йти в дусі ду й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрості праведних, щоб готових людей спорядити для Господа» Господа» (Лк. 1:16-17). Бог являв чудеса через пророків (зокрема через пророка Іллю, Єлисея). Через усе це Божа ціль завжди була не вразити чудесами народ, а привернути серця Ізраїлю до Себе. Коли вогонь зійшов з неба по молитві Іллі, то народ одразу визнав, що Господь є Богом, але чи привело це

до щирого покаяння їхніх сердець і повного навернення до служіння Господу? Питання риторичне. Ілля постинав голови лжепророків, але він не досягнув мети, поставленої перед ним Господом. Хоч ті чудеса, що робив Ілля, Єлисей, Іван і близько не чинив, але саме він завершив ту місію Божу, яку розпочав Ілля. Тому-то Івана, Син Божий, назвав найбільшим пророком!! Бо не той найбільший, хто вогонь з неба зводить, хто чинить надзвичайні чудеса, але той, хто показує на Сина Божого, Котрого багато поколінь чекали,щоб Він прийшов. Ми справді є щасливі, бо ми пізнали Ісуса Христа! Для мене найважливішим свідченням є те, котре Дух Святий сказав через священика Захарію про Івана Хрестителя. Коли було йому ангелом сказано, що у нього народиться син, котрий буде стояти перед самим Господом, він засумнівався, тому на деякий час став німим. Коли ж народився синок, запитали матір Єлизавету, як його назвати (одразу батька не питали, бо ж німий), то вона сказала, щоб назвали Іваном (бо Захарія її ще раніше про це попередив),тоді запитали Захарію, він написав на табличці ім’я Іван (як було сказано йому ангелом), і одразу відкрилися уста його і він став пророкувати: «Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!» миру!» (Лк. 1:76-79). Я би хотів, щоб згідно цього пророцтва ми всі були пророками Всевишнього! Щоб ми самі йшли до Всевишнього Бога і своїх дітей привели Олександр Боєчко. до Нього. Амінь.

було років 15 назад, коли я був молодий і запальний. Крім несправедливості, це призвело й до значної матеріальної втрати цьому братові. Коли я сказав йому, чому він мовчить, це ж несправедливо, він спокійно відповів, що праведники не виправдовуються. виправдовуються МініМіні-проповідь Один брат-євангеліст нещодавно поділився зі мною, що й Коли я читав 53 розділ книги Ісаї, яка розповідає його одного разу звинувачували в тім, чого насправді не про Ісуса Христа, особливо звернув увагу на 7 вірш: було. «І ти хоч щось казав, щоб довести свою правоту?» – «Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не запитав я. «Ні, я мовчав». Коли ж я до кінця не розумів, відкривав. відкривав Як ягня був проваджений Він на заколення, чому саме так він чинив, то брат сказав, що в духовному й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, мовчить так і Він розумінні його поливали брудом, і якщо б він на той момент не відкривав Своїх уст...» уст... (Іс. 53:7). Зверніть увагу, що одразу почав виправдовуватися і відкрив би свої вуста, то тут тричі сказано про мовчання Христа. Слово Боже той бруд і йому попав би до рота. Я вважаю, що такий радить нам зодягнутися у повну зброю Божу, щоб ми приклад варто й нам запам’ятати. Тому що подібні ситуації, могли стати проти хитрощів лукавого (Єф. 6:11). Чи не нажаль, трапляються не тільки у наших відносинах з варто нам мовчання Христа взяти як елемент духовної людьми світу цього, а й серед віруючих. Як то кажуть – ми зброї в духовній борні? Бо Христос дав нам у цьому шліфуємося один об одного і стаємо більш придатним приклад: «Бо й Христос постраждав за нас, і залишив «дорогоцінним камінням» в устрої Церкви на Небесах нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» Його» (1Петр. (1Петр. 2:5). Це Бог так допускає, але скажімо собі: «Нехай 2:21). краще, щоб у ролі шліфувального каменя був хтось інший, а не я». Коли нас ображають або ж несправедливо звинувачують, нам одразу Нехай Господь благословить вас взяти на своє духовне озброєння не хочеться виправдатися, довести опоненту, що він таки неправий. Логіка тільки Слово, а й Мовчання! каже, що це правильно. Але це логіка духа Христа чи нашої плотської Геннадій Андросов. натури? Коли Христос став перед синедріоном, проти Нього фарисеї зібрали багато лжесвідків, які один поперед одного звинувачували Ісуса Христа, але Син Божий мовчав. Первосвященик не витримав Його мовчання, устав і до Христа сказав: «Ти нічого не відповідаєш на те, що Це розповідь про двох друзів, які йшли по безлюдній місцевості. Якось у свідчать супроти Тебе?» (Мт. 26:62) Коли ж він Його заприсяг Живим дорозі вони посварилися, і один другому дав ляпаса. Тому, кого вдарили, Богом і запитав напряму – чи Він Син Божий, лише тоді Христос дав ствердну відповідь і за це (правдиве свідчення, в яке не хотіли вірити було боляче і прикро. Але він промовчав, а на піску написав: СЬОГОДНІ релігійні керівники Ізраїлю) Сина Божого присудили на смертну кару. МІЙ КРАЩИЙ ДРУГ дав мені ляпаса. Привели до Пилата, щоб довершити свою чорну справу, який довго слухав Вони продовжили шлях і, нарешті, прийшли туди, де була вода. Тут звинувачення Христа первосвящениками і також не витримав і запитав з вони вирішили відпочити і покупатися. І ось той, якого вдарили, потрапив у докором: «Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе трясовину і став тонути, але друг врятував його. Оговтавшись від свідкують!» (Мрк. 15:4). Так само Христос не відповідав і Пилату на його потрясіння, врятований висік на камені: СЬОГОДНІ МІЙ КРАЩИЙ ДРУГ запитання (Ін.19:10). СПАС МЕНІ ЖИТТЯ. Тоді той, хто дав ляпаса і врятував свого друга, Звичайно, що нас не ведуть на розп’яття, але чи не варто взяти для нашого повсякденного життя приклада від Христа більше мовчати? Тим запитав: "Коли я образив тебе, ти написав на піску, а тепер ти пишеш на більше, що наш язик ап. Яків назвав прикрасою неправди (Як. 3:6). Навіть камені, чому?" І друг відповів: "Коли тебе ображають, пиши на піску, щоб в народі стверджують, що мовчання краще, ніж слово: «Слово – срібло, а вітер вибачення міг забрати образу. Але коли тобі роблять добро, треба мовчання – золото!» писати на камені, щоб ніякий вітер не зміг стерти цих слів". Я запам’ятав два приклади з життя церкви по цій темі. У відношенні одного брата я побачив несправедливість з боку іншого члена церкви – це

Мовчання – зброя християнина.

Написано на камені

№ 16, 2011 р.

CTOP. 6

Люди высокой цели В этой книге собрано одиннадцать биографий замечательных $ 5 людей, которые пережили чудо обращения к Богу. Нам, живущим в XXI веке, есть над чем подумать.

$ 12

В Опасности

$ 13

Почему я уехал на запад

Автор этой книги – Константин Иванович Владяну – родился 18 мая 1938 г. в селе Пынзэряны Фалештского района, Молдавия. Его жизнь полна испытаний и приключений. Он чудом выжил во время голода в 1946-1947 гг., когда советская власть изымала все продовольствие на территории Молдавии. И в школе, и в армии его преследовали, унижали только за то, что он был верующим человеком. После армии Константина Ивановича поставили на учет в КГБ как «опасного сектанта». Когда он работал на рефрижераторном судне, кагэбисты дважды избили его и поломали Нова к ребра. ниг частин а (друга Его всячески ущемляли на работе, всегда заставляя выходить в а ) $15 . ночную смену, а ночью его посещали кагэбисты, запугивая и угрожая смертью. Но Бог Також всегда расстраивал их замыслы. Страдала и его семья. После «прививки», сделанной англій медсестрой, дочь Наташа заболела и умерла в детской больнице. КГБ и врачи в ее мовою ською (пер смерти обвинили родителей, будто это они принесли дочь в жертву Богу... По част. $ ша причине постоянных преследований за веру в Бога Константин Владяну вынужден 16. был в 1979 году выехать в Канаду.

Встает судьба молодой девушки Сейбл Дунсмур, которая всем сердцем стремится донести африканским племенам Благую Весть и на деле показать им любовь Христа. Также в книге освещается ряд вопросов, связанных с уничтожением редких видов животных браконьерами; показано, как Сейбл, ее родные и друзья противостоят этому с Божьей поддержкой. Незаурядную помощь Сейбл в этом оказывает ее любимый Кэш Халлет.

БенБен-Гур Ярко повествующая о времени, когда зарождалось христианство. Жизненный путь главного героя книги иудейского князя Гура показывает, как Бог меняет взгляды и жизнь людей, соприкасающихся с Ним.

$15

Во чреве кита $25

Дорогою смерті - до життя

Псалмоспіви 1500

Скарбниця духовної пісні 1 та 2 том (Укр. та Рос. нотні співники)

Ободряющие рассказы о христианах шестнадцатого столетия, которые страдали и умирали за веру в Иисуса Христа. Их вера была сильнее смерти. 136 стр.

Василь Канюка Документальна повість братів, які переїхали з Румунії до Канади в контейнері.

УВАГА! Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовлення, надсилайте по такій адресі:

$15

за два томи

Книга - один із кращих подарунків Віднайдений і Спасенний Події розвиваються під час Вітчизняної війни. Не бажаючи бачити смерті своєї дитини, мама сповиває свого рідного (але небажаного сина) та кладе його на березі озера. Старенький дідусь, ловлячи рибу, чує плач немовляти... Рятує його та називає Грицем. Гриць стає дорослим та приймає Христа в своє серце. Гриць шукає свою маму, а далі...

Christian Mission EBENEZER PO Box 12050 Lexington, KY 40580

Замовлення по телефону: 859-312-4344. Славік.

Український та російський БУКВАРІ

$10 Не забудьте додати за пересилку: Перша Kниги $4.00 CD/ $3.00 CD/DVD

Наступні $1.00 $1.00

№ 16, 2011 р.

НАШІ ПОТРЕБИ

СТОР. 7

“ВЕРОНІКА” Вероніці Примак усього 12 років, але у неї вроджена вада хребта. Її чекає серйозна операція на хребті: заміна одного хребця і двох ребер. У нас велике прохання: моліться за цю операцію, щоб вона пройшла успішно. У жовтні-місяці вона разом з мамою приїде з України до Америки (в Філадельфію) на операцію. Госпіталь оплатить її лікування. Необхідна допомога для їхнього проживання протягом 1-2 місяців. Батьки Вероніки адаптували дев’ятеро дітей і проживають в Україні разом з ними в будинку для сиріт сімейного типу «Щаслива родина» в селищі Ново-Українка.

“ГАНА”

Щира подяка усім, хто приймав участь у проекті «Ghana» – для допомоги зробити покрівлю для будинку молитви церкви. Було зібрано 12000 $, ці кошти були передані цій церкві у серпні-місяці. За ці кошти були придбані металеві конструкції для перекриття і ще необхідно 7000 $ для купівлі і встановлення метало-черепиці. Віримо, що Господь допоможе вчасно перекрити дім молитви, щоб ім’я Господнє славилося, і діти могли навчатися в школі.

Минулої весни ми мали можливість прийняти участь в будівництві притулку для індіанців у місті Ноноава (Мексика). Брат Рікардо, який трудиться там, зауважив на велику проблему алкоголізму, якою вражена значна частина мексиканців. Він почав ревно працювати у напрямку розв’язання цієї проблеми. Навіть мер міста пообіцяв надати будинок для організації реабілітаційного центру для алкоголіків! У цьому зв’язку ми хочемо організувати групу на листопад місяць, щоб допомогти брату Рікардо облаштувати той реабцентр. Також плануємо завезти гуманітарну допомогу – зокрема продуктами харчування. Враховуючи високу ціну на бензин, досить дорого траком доставляти гуманітарну допомогу індіанцям високо в гори. Так само нема необхідності везти за один раз великий вантаж, а гнати напівпорожній трак невигідно. Тепер є приміщення, де можна розмістити

“МЕКСИКА”

гуманітарний вантаж і по частинах розвозити в те чи інше поселення індіанців. Ми прийшли до висновку, що для цієї цілі став би в пригоді значно дешевший і доступніший вид транспорту: чотириколісний мотоцикл або ж моторолер. Якщо б ми змогли отримати вашу вчасну фінансову допомогу для здійснення цього наміру, ми б заодно завезли братові цей чудовий подарунок, який суттєво послужив би для щоденної євангелізації мексиканців і якому на заваді не стала б важка дорога чи негода. *** В притулку для індіанців брат Рікардо має невеличку столярну майстерню, де

мексиканці можуть робити різноманітні столярні вироби для продажу. Завдяки чому вони б могли виживати. Тому брат Рікардо просив допомогти столярними інструментами, бензопилою, швейною машинкою, шурупами, шліфувальним папером.

Якщо ви маєте намір допомогти в якомусь проекті місії, вказаному вище, то надішліть вашу пожертву на адресу місії з поміткою, відповідною відповідною тому чи іншому проекту (бланк блакитного кольору для заповнення на ост. стор. цієї газети). 859--552Якщо у вас виникнуть запитання, телефонуйте за номером: 859 552-0596, бр. Павло. Будемо раді поспілкуватися.

КУСЬКОВЕЦЬ НАТАЛІЯ Я народилася у сім’ї наполовину віруючій, тому що тільки мама відвідувала зібрання, але ми, діти, ходили разом з нею. У 2000 році прийняла водне хрещення. Дуже люблю співати, тому з дитинства ходила спочатку в дитячий хор, потім — в підлітковий, а потім — молодіжний. Часто на служіннях чула проповіді про те, що нива побіліла, а женців так мало, і я зрозуміла, що ці слова відносяться до мене, що я даремно живу, що в моїй великій церкві є кому трудитися, а я повинна іти туди, де пустують поля і де чекають женців. Тому я поїхала на місіонерську точку в Демидівський р-н, де пробула 5 місяців і вирішила залишити все: роботу, церкву, друзів та пішла вчитися на місіонера. Місіонерська точка: с. Щуровичі, Радехівський р-н, Львівська обл. Місіонерська праця в цьому селі розпочата 3 роки тому. Щонеділі проводимо служіння та уроки недільної школи для дітей. Також трудимося у двох сусідніх селах, один раз на тиждень проводячи в них зібрання. У нашому селі покаялися за цей період часу 9 людей. Постійно відвідують до 15, інколи до 20 людей. Намагаємося спілкуватися з людьми особисто.

ОХРІМЧУК НАТАЛІЯ Я народилася в багатодітній сім’ї, віруючою була тільки мама. З дитинства відвідувала зібрання та недільну школу, співала в хорі. Хрещення прийняла в 2009 році. На одному з зібрань почула заклик на місіонерство. В моєму серці з’явилося бажання трудитися для Господа, і я відгукнулася на заклик Господній. Місіонерська точка: с. Комарівка, Бродівський р-н, Львівська обл. Понад 2 роки трудимося в цьому селі. Ми вдячні Богові, що за цей період 7 людей навернулися до Господа. Щонеділі більше десяти людей відвідують богослужіння. Дуже збільшилася кількість діток в недільній школі, особливо після проведення дитячого триденного літнього табору, в якому всі сценки,

уроки та ігри були спрямовані на те, щоб донести дітям новину про кращий спосіб життя з Ісусом Христом. Діткам це сподобалося, навіть батьки були вражені тим, наскільки змінилася поведінка їхніх дітей після цих таборів. Деякі з них постійно зараз відвідують зібрання, Бог змінює їхні серця, погляди на життя. Також ми особисто щодня відвідуємо старших людей, допомагаємо їм фізичною працею, таким чином розповідаючи про Божу любов. Проводимо ще служіння по одному разу в тиждень у двох сусідніх селах. Бог і в них спасає людей. Слава Йому за це!

ШЕРЕМЕТ ОЛЕКСАНДР Я народився я в християнській сім'ї. З дитинства ходив в зібрання, до недільної школи. З раннього дитинства цікавився тими людьми, які посвятили себе Господу, їздили в інші країни проповідувати Боже Слово. Мав бажання стати місіонером. Одного разу почув у нашій церкві заклик до місіонерського служіння. В моєму серці загорілося це бажання ще більше. Не вагаючись, я відгукнувся на цей поклик, хоч ще й не був навіть повнолітнім. Цілий рік із сестрою допомагав місіонерам, зрозумів, що це те, чого я так бажав, а потім пішов на навчання в Біблійну місіонерську школу, а в липні 2011 року прийняв святе водне хрещення. Місіонерська точка: с. Комарівка, Бродівський р-н, Львівська обл. Місіонерська праця в цьому селі триває понад 2 роки, але я був направлений сюди лише 2 місяці тому, після закінчення місіонерської школи. Щонеділі ми проводимо богослужіння, також ведемо регулярні заняття з дітьми в недільній школі. Після проведення цього літа християнського дитячого табору недільну школу стало відвідувати більше дітей. Дехто з батьків також почав відвідувати зібрання, побачивши позитивні зміни в своїх дітях після занять в християнському таборі. Ми можемо свідчити, що Бог змінює їхні серця, погляди на життя. Також ми особисто щодня відвідуємо старших людей, допомагаємо їм фізичною працею, використовуючи цей час для того, щоб більше поспілкуватися з ними про Бога, про життя після смерті. Не всі люди добре сприймають це, однак ми віримо, що засіяне слово в серце з часом принесе свій добрий плід. Проводимо ще регулярні служіння у двох сусідніх селах.

Якщо Ви бажаєте підтримувати когось із цих місіонерів, напишіть чи подзвоніть нам (859) 552-0596 або ж вишліть Вашу пожертву, заповнивши відривний бланк (на останній сторінці), вказавши ім'я місіонера.

№ 16, 2011 р.

CTOP. 8

Бог воскресив хлопчика через заступницьку молитву служителя «Во Ім’я Ісуса Христа, смерте – відступися, а життя – прийди!», прийди!», – тричі повторив служитель Георгій, і хлопчик ожив. Іноді те, чого не чекаєш і найбільше боїшся, так несподівано настигає тебе. І ти, розводячи руками, запитуєш себе і Бога: «За що я терплю ці обставини, чому проходжу такі труднощі, для чого переживаю те, від чого усе життя втікав і страшився?». Відповідь приходить для декого відразу, а для декого – лише з плином часу. Якщо ти лицем в лице стикнувся з об’єктом своїх страхів, значить, Господь хоче навчити тебе ще більше довіряти Йому і позбавити тебе усякої самонадії і самовпевненості. І ще одна причина непередбачуваних життєвих ситуацій – бажання Бога прославитися у твоєму житті, показати Свою славу і наблизити тебе до Себе. Це стало очевидним в історії однієї молодої сім’ї. Оксана народилася у християнській родині, а її чоловік – у сім’ї порядних та інтелегентних людей, однак далеких від Бога. Благу вістку про Христа він почув ще під час навчання в університеті, коли познайомився з місцевими місіонерами. Захоплений почутим, юнак усе розповів своїм батькам. «Ти потрапив до секти, ніякого Бога не існує, це обман!», – всіляко переконували вони його. Згодом батьки, яких він поважав і любив, поставили його перед вибором – або твоя віра, або ми. Тяжко було обирати, а ще тяжче усвідомлювати, що батько, найрідніша людина, від якої ніколи не чув жодного поганого слова, а лише підбадьорення, нині просто відмовляється жити з тобою. І все ж таки він обрав Христа, обрав Євангеліє і, зібравши речі, на три роки пішов з дому. Згодом одружився. Стосунки з батьками налагодилися. Здавалося б, усе позаду, натерпівся ж. Одного разу він прийшов додому і розповів дружині про трагедію, яка сталася у родині їхніх спільних знайомих. У них померла дитина, випавши з вікна. Історія про смерть дитини сильно шокувала чоловіка. Ще б пак, у них же своїх восьмеро дітей – восьме тільки-но народилося. Оповідь про страшні факти смерті дитинчати почула й Оксанина свекруха. Як і раніше, вона не вірила в Бога, хоча й стосунки з сином покращали. «Я б ніколи не хотів, щоб щось подібне сталося у нашій родині», – сказав схвильовано чоловік. І тут…непередбачуване вихором увірвалося у молоду сім’ю. Через три дні їхній маленький Єремійко, якому виповнився лише рік і три місяці, граючись біля вікна, випав з третього поверху будинку. При падінні у дитини розторощився череп. Мозок, як показала діагностика, просто перемішався через сильний удар об асфальт. Було травмовано серце, печінка, нутрощі пошкоджені, а внутрішня порожнина заповнилася кров’ю. Через зупинку роботи легень дитині підключили штучне дихання через апарат. Хлопчик опинився на смертному одрі. Що діяти, що робити, коли смерть при порозі, коли діагноз намагається зруйнувати останню надію, коли лікарі безсильні? У розпачі Оксана притискала до себе дитину і не могла повірити, що скоро втратить її. Лишилося єдине: здатися у Божі руки, довіритися Йому і молитися. Лікарі бігали над маленьким тільцем, боролися, як могли, за життя хлопчика, а батько у цей час ходив по коридору вздовж і впоперек і молився-моливсямолився. «Ми зрозуміли, що ви віруючі люди, – сказала уважна лікарка. – Ви можете запросити священика зайти в реанімаційне відділення і якщо потрібно можете здійснити певні релігійні обряди, бо дитина вже доживає…». Бачачи безвихідь і, мабуть, вже не вірячи у будь-які зміни, вона дозволила віруючим батькам провести останні хвилини життя зі своєю дитиною і бодай релігійними обрядами хоча б якось заспокоїти себе. Але того, що сталося далі, ніхто не чекав. Крім батьків, до молитви залучилося багато інших людей. Поряд з Оксаною був її батько, служитель Георгій. «Тату, ти підеш в реанімацію і будеш там за

священика для моєї дитини», – попросила Оксана батька. Як важливо бути священиком у своїй сім’ї, ставати в пролом за життя людей, говорити слова в силі Духа Святого. Загляньте до свого дому, які жертовники там стоять: Господні чи Ваалові? Якщо у ваших серцях Ваалові жертовники – руйнуйте їх, і Бог поставить Свій жертовник. З Божого жертовника жертва буде прийнята. Ваше прохання буде почутим. Коли Георгій, як священик, зайшов в реанімаційну кімнату, на мить від побаченого завмер. Щелепа внука була вибита, ніс увігнутий всередину, кругом стояли циліндри, переповнені кров’ю, а навпроти – три монітори комп’ютерів. В операційній кожен займався своєю справою – лікарі спасали помираючу дитину, як могли, а служитель не переставав молитися. Показники діаграми то опускалися, вказуючи на поступове омертвіння, то мало-помалу піднімалися, даючи надію на життя. Стабільності не було. Зрештою, показники життєдіяльності організму на апараті, які донедавна ще якось коливалися, застигли на червоній прямій лінії. Різкий безперервний сигнал кардіографічного апарату обірвав активність усіх, хто був в операційній і примусив на мить просто застигнути на місці. «Ну, все, це кінець, смерть, прийшла смерть!», – стрілою пролетіла думка. Лікарі зробили все можливе, але серце зупинилося. Лише служитель Георгій не здавався. Простягнувши руки до Неба, він молився: «Господи, я стану в пролом за цю дитину, я буду молитися за її життя, Господи, почуй мене». мене». Вже нікого не бачачи і не звертаючи увагу ні на що, Георгій впав на коліна і продовжував молитися вголос, аж поки неждано для самого себе з його уст вилилися слова: «Во Ім’я Ісуса Христа, смерте – відступися, а життя – повернися!» повернися!», – в силі Духа Святого він повторив ці слова. На подив усім, лінія кардіограми уривчасто забігала: то вниз, то вгору. Перемога! Буде жити! Приголомшені лікарі не вірили власним очам – за усіма показниками комп’ютерних програм смерть повністю оволоділа тілом хлопчика. Він помер, а потім ожив. Господь його воскресив. Воскресив через Cлово. Чи хочеш ти мати таке слово? Це не від людини, а від Бога. Підніми лиш руки

без гніву та сумніву і ти отримаєш слово від Бога. Це стало великим свідченням для усіх, хто знав цю сім’ю і чув їхню історію. З кожним днем здоров’я дитини покращувалося. За медичними прогнозами, через отримані травми голови, дитина мала б бути розумово відсталою, але такі висновки не підтвердилися. «Як таке можливо?» – задавалися питанням кваліфіковані медики, адже мозок повністю пошкоджений. Більше того, дитина не лишилася калікою. Через деякий час хлопчик уже самостійно пересувався своїми ніжками по кімнаті. Попри усі застереження лікарів, що від ковтка води він помре, бо нутрощі повністю розірвані, батьки, помолившись, дали дитині пити. Випивши стакан води, синочок попросив ще. Здивований лікар не знаходив пояснення такому явищу. Фізичні вади явні, а наслідки – відсутні. Це дія Живого Бога! Через 10 днів дитину виписали з лікарні, бо зрозуміли, що вже не можуть впливати на процес одужання. Усе, що відбувається з дитиною, просто аномально і не підлягає науковому поясненню. Це неможливі і нереальні процеси для людей, але не для Бога. Йому Єдиному усе є можливим. Вічна Йому слава! А тим, хто надіється на Господа, Він воздає. Зі слізьми на очах лікарі обіймали хлопчика, падали на коліна і визнавали, що подібне тільки від Бога. Зараз дитина є здоровою, а свекруха Оксани, яка довгий час була атеїсткою, через ці обставини таки повірила у Вседержителя. Вона визнала Його верховенство і залежність від Нього і молилася разом з усіма. Якщо ти віруючий, підійми свої руки до Господа. Будь священиком у своєму домі і ревно пильнуй у молитвах. Господь дає тобі владу і силу творити Його іменем чудеса, наступати на усю силу ворожу і бачити Божу славу в житті! Ірина НАУМЕЦЬ.

Якщо ви бажаєте фінансово підтримати цю потребу, надішліть вашу пожертву на адресу місії з поміткою “РИГА”.

№ 16, 2011 р.

CTOP. 9

Чи ти впевнений у своєму спасінні? Спасіння – це Божий дар, не від наших діл, щоб ніхто не хвалився (Єф. 2:8-10). Наші добрі діла – це результат нашої віри. А наша впевненість у спасінні залежить від віри в Христову праведність, яку ми приймаємо вірою. Тільки з праведністю Христа ти будеш впевнений у своєму спасінні. Коли ж ти подивишся на свою праведність, вона як заплямований і брудний одяг, і така праведність недостойна Царства Божого (Рим. 10:2-4). Дорогий християнине, прочитай послання ап. Павла до Римлян і підкресли слова: правда, праведність (і їхні синоніми) і ти побачиш цікаву картину.

Де твоя Біблія? Бог пильнує не тільки над Словом Своїм, але й над кожною надрукованою Біблією чи Євангелією. Один молодий чоловік Крістофер Венс, хоч був вихідцем з християнської сім’ї, але через гріховне життя потрапив до в’язниці з букетом різноманітних хвороб, зокрема він мав позитивний діагноз на СНІД, який отримав через гомосексуальні контакти. Він проходив повз урну зі сміттям, поглянув на неї і його раптом пронизала думка, що його життя подібне до цієї урни, повної сміття. Певно що Дух Святий торкнувся його серця, давши це зрозуміти. Йому стало так гірко, що серце наповнилося невимовним болем. Крістофер завмер і деякий час, не відводячи погляду, дивився на відкриту урну, раптом йому як розвиднилося і він побачив у тій урні невеличку книжечку в синій обкладинці. Молодий чоловік нахилився і взяв ту книжечку до свої рук. То був Гедеонівський Новий Заповіт. Крістофер одразу розгорнув його і почав жадібно читати. Через деякий час він щиро покаявся в гріхах, залишив розпусне життя і став новою людиною. Господь явив йому милосердя і зцілив його й фізично. Сьогодні Крістофер Венс – проповідник Євангелії. Ось така коротка, але правдива життєва історія: хтось знехтував Словом Божим і викинув до смітника, але для Крістофера це стало спасінням. Постає питання: де твоя Біблія? Можливо ти її не викинув до смітника, але чи є ця свята Божа книга для тебе твоєю настільною книгою і твоїм спасінням?

Що є краще: грудне молоко чи формула? Питання: Чим краще годувати немовлятко: грудним молоком чи сумішшю по спеціально розробленій формулі спеціалістів, яка ідентична грудному молоку? Дехто каже, що ця суміш вдвічі краща за молоко. Відповідь: Найкраща їжа для немовляти: грудне молоко матері, яке має всі необхідні елементи для повноцінного розвитку дитини. Формула — не є те саме, що грудне

Чому ти втікаєш випробування?

від

Відкриття 2:10: «Не бійся того, що ти маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в'язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять днів. Будь вірний до смерті, і Я тобі дам вінця життя!» Останнім часом серед християнства оселилася думка пророцтва про те чи інше місце, щоб втекти від випробування. Аравія, Канада, Нова Зеландія і т. д. А як це було в Апостолів? Дії Святих Апостолів 21:13: «Бо за ім’я Єрусалимі!» » Господа Ісуса я готовий не тільки зв’язаним бути, а й померти в Єрусалимі! Христос був ведений в пустиню Духом Святим для випробування від диявола. Не бійся того, що ти маєш страждати. Чому? Бо Вірний Господь, що в випробуванні додасть сили і не дасть зверх сил. 1Коринтян 10:13: «Досягла вас спроба не інша, тільки людська, але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її». А випробовуваний мусить бути кожний, щоб виявитись вірним, тому біжімо з терпеливістю до боротьби. Чому ти втікаєш від випробування? Бо маєш страх. 1 Івана 4:18: «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові». Якщо Господь тебе сховає від випробування, це одна справа, а якщо ти втікаєш від нього, про це треба задуматись. Євреїв 12:1-3: «Тож і ми, маючи навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжімо з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радості, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертаючи уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх» своїх».

Говорити іншим, як потрібно праведно жити – це подібно до того, якщо кидати каміння з високої дзвіниці, а жити праведно згідно Слова Божого – носити це каміння на дзвіницю. *** Одного разу запитали віруючого чоловіка: що можна зробити, щоб розсмішити Бога? Той одразу відповів: навіщо задавати такі нерозумні запитання? А тоді додав: ти спробуй-но розказати Богові, що ти плануєш зробити сам, без Божої допомоги… *** Свята людина завжди бачить потребу в освяченні, а грішна – бачить себе досконалою і впевнена у своїй правоті. «Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується!» (Відкриття, 22:11). *** Хочеш побачити Бога у своєму щоденному житті? Почни Йому щоденно дякувати за незначні (навіть дріб’язкові у твоєму розумінні) речі. *** Не смотри на людей – соблазнишься, Не смотри на себя – усомнишься, Посмотри на Христа – укрепишься.

• 40% з них мають більший ризик до розвитку цукрового діабету. молоко. •250% з них мають більший ризик до сильного захворювання на астму і П: З лікарні мене виписали з формулою і WIC також дав формулу. Чи це запалення. означає, що формула є добра для моєї дитини? • Мають більше закрепів, проносу, накопичення газів, блювання. В: Компанії, що продають формулу, є професіоналами свого бізнесу і дають в • Не застраховані проти раку крові, ожиріння, високого вмісту холестерину та лікарні безкоштовні зразки для успішного розповсюдження своєї продукції. алергії. • Мають занижену працездатність мозку. Американська Академія Педіатрів стверджує: • Протягом перших 6 місяців життя дитини грудне молоко повинно бути єдиним продуктом її харчування. • Щоб допомогти дитині розпочати грудне годування, необхідний прямий контакт дитини і матері, відразу після народження немовлятка. • Грудне кормління повинне продовжуватися принаймні хоч один рік, і довше, якщо мама і немовля хоче цього. П: Чи потрібна формула, якщо є нестача молока? В: Чим більше дитина споживає молока, тим більше тіло мами його виробляє. Коли ти починаєш давати формулу, тіло починає виробляти менше молока. Щоб збільшити кількість молока, потрібно частіше кормити дитину. Розмір грудей, спадкова історія, не впливають на наявність молока. Холодна погода також не впливає на наявність молока. Регулярно перевіряй вагу дитини, щоб бути впевненим, що вона росте. П: Я думаю, що молоко є недобрим харчуванням для моєї дитини, тому що я вживаю неякісні продукти, і часом маю поганий настрій і злі думки. В: Ні один із цих факторів не може вплинути на молоко матері, щоб стати непридатним для дитини. Молоко є завжди краще, ніж формула! П: Як я можу годувати дитину груддю, якщо після родів скоро повернусь назад, до коледжу чи на роботу? В: Коли ти навчаєшся чи працюєш — це є добре для тебе і для дитини. Ти будеш відчувати себе ближче до дитини, навіть якщо ви розлучаєтесь на деякий час. Потрібно заздалегідь зціджувати молоко в спеціальний посуд, щоб потім доглядач дитини годував її. Діти, яких годували формулою: • Більше відвідують лікарів. • 60% з них мають більший ризик до вушної інфекції.

Мінуси Формули для Мами: • Формула дуже дорога: 2000-5000 доларів на рік. • Вимагає багато праці. • Забирає час на покупки формули. • Підготовка та нагрівання формули. • Купівля чистої води для приготування формули. • Миття пляшок та сосок. • Пакування зайвих речей в сумки мами. • Брудні памперси мають гірший запах, ніж памперси дітей, які вживають грудне молоко. • Не запобігає проти раку грудей, раку яєчників, артриту. • Забирає довший час на видужання після родів. • Негативний вплив для навколишнього середовища: банки з під формул утворюють 87,230 тон сміття на рік.

Antibodies Hormones AntiAnti-Viruses AntiAnti-Allergies AntiAnti-Parasites Growth Factors Enzymes

Minerals

Vitamins

Fat

DHA/ARA

Carbohydrates

Protein

Protein Water

Water Порівняй сам

№ 16, 2011 р.

CTOP. 10

Червоні троянди

На землю опустилися сутінки. Біля відкритого вікна сиділа старенька жінка. Відклавши вубік в'язання, вона задумливо дивилася в сад, звідки долинали веселі голоси внучат. У якусь мить вони враз замовкли, почувся тупіт, і діти забігли до кімнати. - Бабусю, подивися, які гарні троянди! Вони найперші розпустилися! - Простягнула внучка дві темно-червоних квітки .- Правда, гарні? - Так, дуже гарні! Навіть чудові! - Бабусю, будь-ласка, розкажи нам щонебудь, - обіймаючи стареньку, попросив хлопчик років семи. - Ти нам обіцяла! - нагадала наймолодша, сідаючи на маленький стільчик. Старенька задумливо дивилася на бутони квітів, що розкрилися лише наполовину. - Червоні троянди ... - Тихо промовила вона .Я розповім вам щось зі свого життя. Це дуже сумна історія. Діти насторожились. - Коли мені було чотирнадцять років, ми жили в гарному будинку, навколо якого ріс великий сад. Мій батько був садівником. Йому найбільше подобалися троянди. Він розводив їх, а ми допомагали доглядати за ними. Яких тільки сортів у нас не було! Особливу радість доставляв

- Чому за те, що у нас виросло, потрібно дякувати Бога? Хіба добрий врожай не залежить від нас і від того, якою видалася погода? - У антирелігійні роки в одному селі повісили плакат: «Нам допоможе колгосп, а не Ісус Христос». Хтось із віруючих приписав внизу: «Якщо Бог пошле мороз, не допоможе і колгосп» (плакат був написаний рос. мовою, тому і відповідь звучала рос. мовою так: «Если Бог пошлёт мороз – не поможет и колхоз!» колхоз!»). Справді, Бог заповідав нам працювати, але наші зусилля (іноді відчайдушні зусилля) не дадуть бажаного результату, якщо Бог не благословить. Це Він посилає сонце, дощі та врожайні часи. Якщо ми припишемо результат доброго врожаю людині і віддамо славу людині, то ми вкрадемо Божу славу, але якщо ми прославляємо Бога, то збагачуємо самі себе. Тому що у відповідь на це Господь обов'язково пошле здоров'я хліборобам і успіх трудівникам. І навіть на вбогому ґрунті виросте достатня кількість продуктів харчування. *** Щоосені віруючі євангельських церков в одну з неділь приносять з собою на богослужіння фрукти та овочі, якими прикрашають спеціальне місце в домі молитви. Ця добра традиція називається «Святом Жнив», суть якого полягає в тому, щоб насамперед подякувати Богові за посланий Ним урожай, що Він не залишив нас без насущного хліба. Ми дякуємо Богові за дивовижну мудрість, яка явлена в творах землі, в плодах, в ягодах, фруктах тощо. Ще свято жнив – це спонукання в і р у ю ч и х поділитися добром з тими, хто цього добра не має.

нам кущ яскраво-червоної троянди, який батько купив на виставці квітів. Коли на ньому з'явилися перші бутони, я щодня ходила в сад, щоб подивитися на них. Одного разу я милувалася щойно розквітлою трояндою і почула дзвінкий дитячий голос: - Мамо, мамо, дивись, які гарні троянди! Біля залізної огорожі зупинилася висока молода жінка з маленькою дівчинкою. Дівчинка протиснулася до грат і, дивлячись на мене захопленими очима, попросила: - Панночко, подаруйте мені, будь-ласка, одну червону троянду! - Ходімо, Оленко! - Взяла її за руку жінка. - Тільки одну троянду! - благала дівчинка, дивлячись то на мене, то на матір. Я похитала головою, даючи їй зрозуміти, що не можу зірвати троянду. "Ми посадили ці квіти не для вуличних дітей", - думала я. І все ж я знала, що мій батько з задоволенням зрізав би декілька троянд і віддав дівчинці. Цілий тиждень жінка з дівчинкою ходила повз нас. Схоже, вона носила їжу чоловікові. Дівчинка щоразу підбігала до огорожі, простягала крізь грати свою худеньку ручку і просила: - Будь-ласка, подаруйте мені одну червону троянду. Одного разу жінка зупинилася біля мене і, вибачаючись, сказала: - Панночко, ви вибачте їй, вона дуже любить квіти, а найбільше – червоні троянди. Я була впевнена, що маю право відмовити дівчинці, тому особливо не замислювалася над словами жінки і не давала квіти. Через кілька днів я побачила жінку без дівчинки. Помітивши мене в саду, вона несміливо підійшла до огорожі і зі сльозами на очах сказала: - Панночко, моя Оленочка захворіла на запалення легенів. У неї дуже висока температура. У маренні вона весь час говорить про червоні троянди. Може, ви подаруєте їй одну троянду?! Будь-ласка! Її слова зворушили моє серце. Я хотіла одразу зрізати найгарнішу квітку, але жінка зупинила мене: - Я візьму на зворотному шляху, добре? Приходьте коли-небудь до нас, - запросила вона й назвала свою адресу.

Я пообіцяла почекати її і передати дівчинці троянду. - З ким ти розмовляла? - запитала мене мама, коли я піднялася на веранду. Я розповіла. - Єлизавето, чому ж ти раніше не дала цій дівчинці троянду? У нас їх так багато, а для неї це було б великою радістю! "Не збираюся я роздавати троянди вуличним дітям. Варто тільки одній дати, інші почнуть просити", - невдоволено подумала я, але мамі сказала: - Добре, я дам цій дівчинці троянду. Тут у двір увійшла моя подружка, і ми пішли гуляти. Про троянду я зовсім забула. Коли стало вже темно, я раптом згадала про свою обіцянку і вирішила піти до дівчинки вранці і понести їй троянди. Але наступний день пройшов так само, як і вчорашній, і я нічого не зробила. Потім була неділя. Після зібрання в церкві ми ходили на прогулянку і додому повернулися тільки ввечері. Вранці я могла б віднести квіти, але подумала: "Ця жінка все одно прийде завтра, тоді й віддам їй". Але наступного дня жінка не прийшла. Увечері, коли спала спека, я зрізала кілька червоних троянд і пішла до Оленки в гості. Без труднощів я знайшла їхній вбогий будиночок і на порозі зустрілася з чоловіком. Він запросив мене увійти. У кімнаті я побачила знайому жінку. Вона ридала над неживим тілом Оленки. Побачивши мене, жінка ще сильніше заплакала і сказала: - Панночко, наша Оленка померла годину назад ... У маренні вона весь час просила червоні троянди! .. Дівчинка лежала, мов жива, тільки очі її були закриті і руки складені на грудях. Мене немов паралізувало. Я не могла вимовити ні слова. "Чому я не виконала її прохання? Чому в мене весь час були інші справи? Тепер пізно ..." - з жахом думала я. Тремтячою рукою я погладила ручку померлої, поклала троянди поруч з нею і, ридаючи, пішла додому … Бабуся важко зітхнула, прикрила вікно, з якого потягнуло прохолодою, і, притиснувши до себе онука, замовкла. - Мені досі соромно за свою жадібність, гірко, що не поспішила зробити добру справу вчасно. Не повторіть, дітки, мого гріха. В Біблії написано: "Хто знає, як чинити добро і не чинить, тому гріх".

Дитячі вірші до Свята Жнив За дощик, за сонечко, за вітерець, Тебе прославляєм, наш добрий Творець. За хліб на столі, за достаток у домі, За мир на землі, Бог подяки достойний. Ми трудилися весною, літом, навіть восени, Плід фізичний і духовний, старанно ростили ми. Боже Слово ми вивчали, Бога щиро прославляли; На городах працювали, і батькам допомагали. Кожен рік зима приходить та не боїмося ми, Що голодні чи убогі станем сніжної пори. Свято жнив – велика радість, Ми зібрали урожай. Повний хлів в нас і комора Все, що хочеш вибирай. Але перед тим подумай, Хто нам сонце посилав? Хто дощем зволожив землю, Від біди нас рятував? Тож давайте не забудем Богу дяку всі віддать. І зі щирою душею Будем Бога прославлять. Закликає Бог до праці І дорослих і малих: Щоб ніхто не лінувався, Щоб приносили плоди; Щоб відкрите мали серце Ми до голосу біди; Щоб про Бога ми звіщали Й несли фіміам хвали.

У великій, у корзині Листя жовте, багряне, Бог весь рік над ним трудився І запитує тебе: « А де плід твоєї праці, Що ти в весну насаджав? Влітку поливав Я щедро, Що ти в полі обробляв? Восени Я дав погоду, Де твій зібраний врожай? Листя зібране в корзину, Це не плід – запам'ятай!» Тож не будемо баритись, Як з плодів лиш листя в нас. Будем старанно трудитись Й Бога славить повсякчас.

№ 16, 2011 р.

CTOP. 11 церкви является внешняя, или видимая, сторона ее организации. Эта организация, строго говоря, не представляет собой однородную массу верующих, а состоит из иерархии, в которую входят священники и высшие духовные лица: епископы, архиепископы, кардиналы и папа. Католическая церковь отделяет иерархию церкви, ее “учащую часть”, от общей массы верующих, или “учащейся части”. Эта иерархия составляет неделимую часть величественных атрибутов церкви, таких, как ее единство, святость, всеобщность и апостоличность, тогда как общая масса верующих связана с этими атрибутами опосредованно. Теоретически католическая церковь до сих пор придерживается принципа, что не существует спасения вне рамок этой внешней атрибутики, хотя реальная действительность принуждает их модифицировать этот принцип. Реформатская церковь выступает против этой внешней атрибутики и ищет сущность церкви в невидимом и духовном единении верующих. Церковь, по мнению реформатских теологов, объединяет всех верующих и никого больше и нет спасения вне этой церкви. Церковь есть духовное тело Иисуса Христа, которое предназначено отражать славу Божию, что находит свое выражение в работе по искуплению. Атрибуты церкви. 1. Единство церкви. В соответствии с положениями римско-католической церкви церковное единство заключается в том, что оно охватывает весь мир, ставит своей целью единение всех наций и народов земли. Скрепляющей силой единства церкви является иерархия. По мнению протестантов, в основе единства церкви лежит духовный фактор. Это единство есть единство тела Христа, составляющими которого являются верующие, и оно находит свое выражение в христианском вероисповедании, поведении, в общественных богослужениях, факторах внешней организации церкви. 2. Святость церкви. Римско-католическая церковь подразумевает под святостью церкви ее внешние атрибуты. Вместо внутреннего благочестия верующих на первый план выдвигается церемониальная святость церковных догматов, моральных наставлений, богослужений и дисциплины.

Протестанты, напротив, на первый план выдвигают идею благочестия верующих. Они рассматривают верующих как объективно святых во Христе и субъективно благочестивых в принципе, поскольку они живут новой жизнью и благочестие для них предопределено. Это благочестие находит свое выражение в жизни, посвященной Богу. Символы, или характерные признаки, церкви. Отличительными признаками церкви являются: 1. Правильная проповедь Слова Божия. Это наиболее важный отличительный признак церкви (Иоанна 8:31,32,47; 1 Иоанна 4:1-3; 2 Иоанна 1:9). Это вовсе не значит, что церковь будет истинной только в том случае, если проповедь церковью Слова Божия будет идеальной и абсолютно непорочной. Такая идеальность является недостижимой на земле. Тем не менее это требование подразумевает, что распространяемое ею учение должно быть истинным в своей основе и должно оказывать контролирующее влияние на веру и практические действия верующих. Естественно, что церковь, максимально приверженная Слову Божию, является лучшей церковью. 2. Правильное отправление обрядов. Обряды никогда не могут быть отделены от Слова Божия, как это происходит в римской церкви, так как обряды являются лишь видимым проявлением Слова Божия. Обряды должны выполняться законопослушными служителями Слова Божия в соответствии с божественными установлениями и только лишь для верующих. Отправление обрядов являлось первым признаком ранней церкви (Матфея 28:19; Марка 16:16; Деяния 2:42; 1 Коринфянам 11:23-30). Следование дисциплине. Следование дисциплине является очень важным фактором для поддержания чистоты доктрины и сохранения святости обрядов церкви. Церковь, которая не придерживается строгих правил следования дисциплине, вскоре обнаруживает, что свет истины уходит и то, что было святым, оказывается запятнанным. Слово Божие требует соблюдения строгой дисциплины в церкви Христовой (Матфея 18:18; 1 Коринфянам 5:1-5; 14:33,40; Откровения 2:14,15,20). "Лекции по Догматике"; (Олег Федореев)

«Сомневающийся подобен морской волне, не о недостатке веры, но указывает на неправильные мотивы в прошении, которые тоже могут быть ветром поднимаемой и причиной неполучения. Да разве не развеваемой...» развеваемой...» бывает в жизни многих христиан,

в вас пребывает, и вы не имеете нужды, чтобы кто учил вас; но как самое сие помазание учит вас всему, и оно истинно и неложно, то, чему оно научило вас, в том пребывайте» пребывайте» (Иоан.2:27). «Итак, не будьте нерассудительны, но познавайте, что есть воля Божия» Божия» (Еф. 5:17).

ПРИРОДА ЦЕРКВИ Основное значение слова “церковь”, используемого в Ветхом Завете, ведет свое начало от корня слова “призывать”. Оно использовалось в Израиле, главным образом, для сбора народа на богослужения. Наиболее общий смысл слова “церковь” в Новом Завете исходит от слова “созывать на собрание”. Таким образом, в обоих случаях в слове “церковь” заложен смысл “собирания народа Богом”. В Новом Завете слово “церковь” впервые употребляется Иисусом. Он использовал это слово по отношению к группе людей, которая собралась вокруг Него, признала Его публично, как их Господа, согласилась с Его принципами Царствия Небесного. Позднее это слово приобрело несколько различных значений. 1. Наиболее часто слово “церковь” использовалось для обозначения группы верующих, собирающихся вместе для богослужения или обсуждения какого-либо вопроса (местная церковь) (Деяния 5:11; 11:26; 1 Коринфянам 11:18; 14:19,28,35). 2. В некоторых, местах слово “церковь” обозначает домашнюю церковь, или “церковь внутри дома” одного из верующих. Это, видимо, связано с тем, что богатые люди часто предоставляли свое жилище для проведения собраний верующими (Римлянам 16:5; 1 Коринфянам 16:19; Колоссянам 4:15; Филимону 1:2). 3. В наиболее общем смысле слово “церковь” служит для обозначения большой группы верующих, будь то на небесах или на земле, которые уже едины или будут духовно едины с Христом, как со своим Спасителем (Ефесянам 1:22; 3:10,21; 5:23-25,27,29,32; Колоссянам 1:18,24). Следует также отметить, что слово “церковь”, является производным от слов, имеющих значение “принадлежащий Богу”, что подчеркивает тот факт, что церковь есть собственность Божия. Сущность церкви. Существуют весьма значительные расхождения между римско-католической и протестантской церковью в понимании сущности церкви. Римскокатолическая церковь считает, что самым существенным в

Иак.1:6

Кто не знает, как ведут себя морские волны во время шторма, как море ничего не может сделать с собой в это время. Всё то, что происходит на поверхности моря, озера или широкой реки — это результат ветра, а не характер водоёма. Свойства же самой воды — растекаться и сохранять себя, под влиянием земного притяжения, в идеально гладком состоянии. Это замечали и в древности.

Как в воде лицо — к лицу, так сердце человека — к человеку. Пр. 27:19 От характера и величины ветра зависит состояние поверхности водоёма. Когда ветер утихает, тогда вода возвращается в своё исходное, идеально гладкое состояние. Волна — это стихийное формирование движущейся воды, не могущее сохранить своей формы даже на мгновенье. И именно с этим (постоянно изменяющимся) формированием воды под влиянием ветра (с одной стороны) и земного притяжения (с другой стороны), апостол Иаков сравнивает сомневающегося человека.

«Сомневающийся подобен морской волне, ветром поднимаемой и развеваемой» развеваемой» (Иак.1:6). Действительно

правдивое сравнение. Кто не переживал подобного? Сколько мук и страданий приносят сомнения.... Но иногда сомнения спасают жизнь самоуверенным людям, идущим в неправильном направлении. Об этом писал один поэт так: Есть в нерешительности сила, Когда по ложному пути, Идя на ложные светила, Ты не решаешься идти. Но возвратимся к посланию Иакова, который говорит: «Да не думает такой человек получить чточто-

нибудь от Господа. Человек с двоящимися мыслями не тверд во всех путях своих» своих» (Иак.1:7,8).

Всегда ли это плохо, что человек не получает желаемого? А если то, что человек стремится получить у Господа, послужит ему к погибели? Что тогда? Может и хорошо, что просящий в таком случае не получает просимого? И если человек на неверных путях, возможно, это и не плохо, что он не твёрд? Значит, есть ещё шанс на исправление. Но Иаков говоря: '' да просит с верою, нимало не сомневаясь'', не говорит о какой-то формуле успеха в достижении, чего бы то человек ни пожелал, как некоторые считают. Нет. Не всё зависит от человеческой веры и желания. Иначе апостол не говорил бы: '''Просите, и не получаете, потому что

просите не на добро, а чтобы употребить для ваших вожделений'' (Иак.4:3). Ведь в этом случае он говорит

когда они вспоминают о некоторых своих молитвенных прошениях и благодарят Бога, что Он не сделал так, как они просили? И только позже поняли, что Бог в своих планах имел и послал гораздо лучшее. А тогда они не разумели. Не поэтому ли Христос научил нас молиться: Да будет воля Твоя на земле, как на небе, небе чтобы по этой молитве иметь право исполнить (над употребляющими эту молитву) свою волю и уберечь их от погибельного своеволия. Итак, если мы имеем право сомневаться в правильности своих мотивов, и проверять их, то в какой области мы не должны сомневаться? И к какому прошению с верой побуждает апостол Иаков? Ранее он говорит об испытании веры, и в связи с этим, прошении мудрости Божией, наличие которой содействует духовному совершенству, так как: «мудрость, сходящая свыше, вово-первых, чиста, потом

мирна, скромна, послушлива, полна милосердия и добрых плодов, беспристрастна и нелицемерна» нелицемерна» (Иак. 3:17). Апостол Иаков знал, что недостаток этой мудрости Божьей приводит к непониманию путей Божьих. В таком случае христианин не может радоваться в искушениях, для испытания посылаемых, а будет огорчаться на людей и обстоятельства, через которые он испытывается. Вот где нужна мудрость Божия, чтобы увидеть и понять во всём этом промысел Божий. К прошению этой мудрости Божией и побуждает нас Библия: «Но да просит с верою, нимало не сомневаясь!» (Иак.1:6). Что же нужно для того, чтобы не сомневаться в том, что ты получишь от Господа просимое? 1. Иметь правильное основание. Действительно ли то, что я прошу, угодно Богу, а не является результатом лишь моих собственных соображений или желаний? Существует большая опасность в том, что проверяя свои желания в соответствии со Священным Писанием, христианин может основываться на своих умозаключениях и не иметь личного познания воли Божьей об этом (речь идёт обо всех наших нуждах). Ведь между умозаключениями, сделанными на основании Библии, и самим Словом Господним (рема), обращённым лично к тебе в данной ситуации, существует огромная разница.

«Но как небо выше земли, так пути Мои выше путей ваших, и мысли Мои выше мыслей ваших!» ваших!» (Ис.55:9). Следовательно, необходимо пользоваться ведением Господним, данным каждому дитю Божьему и познавать волю Божию.

«Впрочем, помазание, которое вы получили от Него,

2. Дисциплина ума. От прошения до получения может быть промежуток времени, в который важно не поколебаться в вере.

«Бог ли не защитит избранных Своих, вопиющих к Нему день и ночь, хотя и медлит защищать их?» их? » (Лук.18:7). Этот промежуток ожидания очень важен, так как он является великим благословением для просящего. Зная это, Господь иногда умышленно медлит с ответом, чтобы дать возможность просящему, находясь в напряжении веры, духовно возрасти. Это то состояние, о котором говорит апостол Пётр так: «Посему, (возлюбленные), препоясав чресла ума вашего, вашего

бодрствуя, совершенно уповайте на подаваемую вам благодать в явлении Иисуса Христа» (1Петр.1:13). А Соломон говорит: «Помыслы в сердце человека — глубокие воды, но человек разумный вычерпывает их» (Пр.20:5). Что это означает? То, что человек имеет право и возможность контролировать и направлять свои мысли в правильном духовном направлении. «О горнем

помышляйте, а не о земном» (Кол.3:1,2).

Отсутствие контроля в разуме и неспособность различать откуда приходят те или иные мысли, являются желанной средой для дьявола. Это та сфера, в которой он имеет огромный успех, особенно у разумных людей, склоняя их к размышлениям на темы, которые он сам приносит, и используя логические построения, побеждает их. Состязаться с дьяволом в логике — безнадёжное дело. Принципы веры не логичны. Помните рождение Исаака, сына Авраама, Иоанна Крестителя, да и самого Иисуса Христа? По логике, эти рождения не должны были совершиться. Но вера не подчиняется человеческой логике и принципам, так называемого, здравого смысла. Сколько сомнений должно быть имели Авраам и Сарра, дева Мария, священник Захария со своею женой Елизаветой прежде, нежели совершилось предсказанное им! Для того, чтобы стоять в ве р е, ка к нап иса но : « т ы дер жишьс я верою» (Рим.11:20), необходимо противостоять врагу твёрдою верой и не вступать с ним ни в какие мысленные разговоры. Не столь важно, что дьявол говорит, как важно то, кто говорит с тобою. Важно распознать и отвергнуть такого собеседника, не вникая в то, насколько правильно или выгодно он советует. Помните слова Архангела Михаила, обращённые к сатане: ''да запретит тебе Господь'' (Иуд.1:9). По поводу стояния на духовной страже Иисус Христос сказал: «Да будут чресла ваши препоясаны и светильники горящими» горящими» (Лук.12:35). Александр Борисенко.

№ 12, 16, 2010 2011 р.

CTOP. 12

Ювілей української Першокниги Церква християн віри Євангельської відзначила у с. Пересопниця

У зв'язку з обстрілом Ізраїлю пастор закликав християн до заступницької молитви.

Українські християни вшанують пам'ять жертв Бабиного Яру. Яру

ПРОСІТЬ МИРУ ЄРУСАЛИМУ!

«За останній тиждень на Ізраїль обрушився град ракет з боку Палестини (Гази). Тільки за останні три дні по ізраїльських містах було випущено більше ста ракет «Град», «Касам» і десятки мінометних снарядів. На сьогоднішній день вже 9 осіб загинуло і десятки поранених різного ступеня тяжкості. Жителі обстріляних міст перебувають в страху за своїх дітей. Посеред дня, коли починає звучати сирена, машини зупиняються посеред дороги, люди лягаючи на землю, накривають своїми тілами дітей. Від оглушливого звуку сирен виступає холодний піт у дорослих і істерична паніка у дітей. У такому стані знаходиться сьогодні Ізраїль. Проте світове співтовариство залишається байдужим і упередженим, звинувачуючи в усьому тільки Ізраїль. Ми, віруючі Ізраїлю, звертаємося до християнської спільноти в усьому світі не залишитися осторонь подій, які відбуваються з народом Божим. Ми закликаємо увійти в стан заступницької молитви, щоб Бог зупинив беззаконня з боку терористичних угруповань Гази, щоб Він відкрив очі і дав побачити світу справжнє обличчя тих, хто за всім цим стоїть. Також, щоб світові ЗМІ перестали спотворювати події, що відбуваються в Ізраїлі. Ми просимо молитися, щоб в цей важкий час Сіон був відкритий для благовістя Христового. «Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе! Нехай буде мир у твоїх передмур'ях, безпека в палатах твоїх!» (Пс. 121:6-9).

Урочистості з нагоди 450450-річчя Пересопницького Євангелія проводилися 3 вересня 2011 року на території культурнокультурноархеологічного комплексу «Пересопниця». Пересопниця».

Підтримуючи державні ініціативи, зокрема постанову ВРУ «Про відзначення на державному рівні 450 річниці Пересопницького Євангелія, девізом заходу обрали біблійні слова: «Євангелія – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує». Організатором урочистостей є Об’єднання церков християн віри євангельської Рівненщини. Михайло Паночко, голова ЦХВЄУ назвав Пересопницьке Євангеліє «простягнутою рукою Бога до українського народу». «Пересопницьке Євангеліє – це Богом даний шанс для українського народу, і жодна книга не зрівняється за своєю силою з Євангелією». Як зазначають організатори дійства, мета проведеного заходу - популяризація Пересопницького Євангелія не лише як скарбниці вираження української самобутності, але, в першу чергу, як джерела духовних цінностей. Відтак, по завершенню урочистостей кожен бажаючий міг отримати в подарунок головний атрибут свята – Євангелію. Ірина НАУМЕЦЬ.

Українські християни різних конфесій проведуть спільне меморіальне служіння «Пам'ятати, щоб жити», присвячене 70річчю масового розстрілу в Бабиному Яру в вересні 1941 року. Українська та світова громадськість у вересні 2011 року відзначає 70-ту річницю початку подій у Бабиному Яру, які стали символом Голокосту і нацистських злочинів на українській землі. Бабин Яр став могилою для 100 000 чоловік, переважна більшість з яких становили євреї. Лише за перші два дні - 29 і 30 вересня 1941 року - там було вбито 37 000 жінок, дорослих і дітей єврейської національності. На цьому ж місці також розстрілювали і ховали військовополонених і підпільників, українців, росіян, циган та представників інших націй. Серед розстріляних були й ті, хто ціною свого життя рятував приречених євреїв.

Біблія на 542 мовах світу тепер доступна для смартфонів.

20 вересня розпочнеться засідання "Всіх Народів Світу" OOH. Близько 200 країн вирішуватимуть долю Ізраїлю.

4-річний Кенон Тіптон, що проповідує в церкві, став сенсацією на YouTube Мільйони людей подивилися відеозапис, де Тіптону 21 місяць, а також вже 4-річного, де він проповідує з кафедри церкви свого батька в Гренаді, Міссурі, так, як це роблять багато євангелистів, копіюючи все, починаючи від вигукування і помахів руками до підстрибування і протирання лоба хусткою. Його батько Деймон Тіптон, пастор п'ятидесятників Гренади з 2008 року, на Today show описує це, як феномен. Він каже, що це не тільки наслідування, а й покликання. «Так, діти вбирають те, що перед ними. Він постійно обертається в служінні, - сказав він Today show. - Але я відчуваю, що рука Божа на ньому особливим чином». З приводу критики, що Кенон занадто молодий, щоб проповідувати перед громадою, пастор Деймон Тіптон сказав Today show: «Все, що ми зробили, це залучили його до церкви. Те, що ви бачите, він робить сам. Ми не підштовхуємо його. У нас немає планів. Ми не подорожуємо з ним». Кенон не проповідує весь час, тільки під натхненням. Хоча пастор Тіптон і його громада не можуть зв'язати воєдино деякі слова, вимовлені дитиною, інші слова Тіптон вважає «частиною феномена». «Алілуя», - говорить Кенон, коли наближається до кафедри. «Господь сьогодні тут, і Його ім'я - Ісус!» - проповідує маленький хлопчик, а громада підтримує його. - Бог тільки один!». «Нам потрібен Святий Дух», - говорить він церкві. - Мені подобається проповідувати тут сьогодні». Кенон каже, що йому подобається стояти і проповідувати перед громадою, так як він весь час бачить, як проповідує його тато. «Я проповідник», - каже про себе Кенон.

Організація «Faith Comes By Hearing» представила свою останню розробку – Біблію на 542 мовах світу, яка стала доступним безкоштовним додатком для смартфонів. «Зараз, вперше в історії, з'явився додаток, який поширює Біблію на мовах, якими розмовляють майже 5 мільярдів людей, зазначив Трой Карл, національний директор організації. - Ми дуже раді, що тепер Боже Слово доступно кожному в будь-якій точці світу і в будь-який час». За словами Карла, вони очікують, що додаток зніме державні обмеження, так як багато країн забороняють присутність місіонерів і поширення Біблії на своїй території. «Ми виявили, що ніде немає обмежень на поширення через технічні засоби», - сказав він. Також «Faith Comes By Hearing» надала можливість користуватися цією програмою людям, які не можуть читати: всі переклади доступні в аудіо-форматі. «У 2016 році в світі буде налічуватися 5 млрд смартфонів, підкреслив Карл. - Наша мета - переконатися в тому, що в кожному з них є Біблія».

Головна новина світу: ще є час прийти в щирому каятті до Спасителя світу Ісуса Христа! Якщо Ви бажаєте персонально отримувати газету “Відродження”, заповніть цей бланк і відішліть нам.

ПІДПИСНИЙ БЛАНК Так, я бажаю отримувати “Відродження”

Пишіть англійською мовою: FIRST NAME: ____________________________ LAST NAME: ____________________________ ADDRESS: ____________________________ _____________________________ TEL: ( )_________-___________

$ ____ Висилаю мою пожертву на “Відродження” Ваші запитання, пропозиції, відгуки відсилайте на нашy адресy.

Вишліть це разом з Вашою пожертвою

ВАШІ ПОЖЕРТВИ!!! ПОЖЕРТВИ!!! Mexico……................................. Mexico…….................................$ ...............................$ __________ ВЕРОНІКА.................................$__________ ВЕРОНІКА.................................$__________ РИГА.…… РИГА.……................ ……................…. ................…..... …......…...$__________ .....…...$__________ Реб. Центер................................$__________ Дитячі Стежинки......................$__________ Де найбільш потрібно……..…. потрібно……..….$__________ ……..….$__________ ВІДРОДЖЕННЯ....……...........$__________ Місіонери..........$__________і’ Місіонери..........$__________і’мя Місіонера___________________________ Бажаю щомісячно підтримувати вказане служіння. Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552(859)552-0596. Відповідальна за розповсюдження: Людмила Леськів, тел. (859)421(859)421-6185. тел.:: ((704)303 704)303--9453, ee--mail:giva.nadiya@gmail.com Коректура: Геннадій Андросов, тел. 704)303 Дизайнер: Алекс Чубарук e-mail: alex@cmebenezer.com