No.18

№ 18, 2012 р. МІСІОНЕРСЬКІ ПОЇЗДКИ 2012 МЕКСИКА, 13-21 квітня (April) Поїздка в Мексику, щоб доставити продукти та іншу гуманітарну допомогу індіанцям в горах, а також допомогти завершити влаштування притулку в м. Ноноава (проведення євангелізацій та допомога престарілим та дітям-сиротам). Для питань: info@cmebenezer.com

УКРАЇНА, 2-23 червня (June) Завершення будівництва дитячого будинку «Дитячі стежинки», м. В. Мости. Допомога місіонерам в проведенні євангелізацій та літніх таборів. За інформацією дзвоніть Славіку Чубаруку (тел. 859-3124344), а також Олексію Мусіяці (тел. 859-536-9573).

ІЗРАЇЛЬ, 7-19 вересня (September)

Перемога звершена. Той, Хто переміг пекло Своєю смертю, заступившись за тебе, воскрес! Він живий вічно і заступається за тебе по правиці Божого престолу. Алілуя! Він воскрес! Невимовна радість Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа і вічно жива Євангелія проголошується по всьому світі. Сотні тисяч людей повертаються від темряви до світла, від смерті до життя, бо Він живий, Він воскрес! Алілуя! Нехай відлуння радості Його славного Воскресіння наповнить і твоє серце радістю, миром та життям, щоб і в твоєму серці не зменшувалося бажання поділитись радістю спасіння з іншими, не знаючими Його, щоб за будь-яку ціну ця вістка спасіння досягла найвіддаленіших куточків землі та темних людських душ. Будь благословенний в ці радісні дні Христового славного воскресіння, бо Він живий, Він воістину воскрес!

Допомога в проведенні літнього табору для дітей та доставка матеріальної допомоги для початку будівництва церкви в Кір’ят-Хаїмі поблизу Хайфи.

Інформація про Ізраїль на стор. 3.

ПРОСІТЬ МИРУ ЄРУСАЛИМУ! Нині склалися особливо небезпечні обставини протистояння між арабами і ізраїльтянами! Тому просимо усіх християн щиро молитися за Боже благословення і мир в Ізраїлі.

Христос воскрес! Воскресіння – це сила життя! Ніхто й ніщо не могло здолати життя. Христос проголошує: «Я – воскресіння й життя!» (Ін.11:25) Тому смерть не має влади над життям. Христос стверджує: «І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре!» (Ін. 11:26). Віруючий в Ісуса Христа перейшов від смерті до життя (Ін. 5:24).

Стор. 10

Подяки та відгуки про різдвяні подарунки NE

D WC

Шановні друзі, для того, щоб допомогти завершити будівництво сиротинця «Дитячі стежинки» в місті Великі Мости, ми випустили CD-диски з піснями про сиріт і їхню долю – у виконанні різних груп. Пожертвуйте $12 (чи більше), і ми з радістю надішлемо цей диск для вас, а також Ви можете замовити ряд іншої христ. літератури на стор. 6. Ви не тільки придбаєте цікаві книги, а й підтримаєте наше служіння! Для замовлень дзвоніть 859-312-4344 або надішліть на нашу адресу вашу пожертву з поміткою на «Дитячі Стежинки» і ми вишлемо вам цей диск.

Стор. 6

Cтор. 9

№ 18, 2012 р.

CTOP. 2

«Не бійтеся розповідати іншим, що ви є сини і доньки Отця Небесного!» З проповіді брата Daniel Marian – в церкві ХВЄ м. Лексінгтон. «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!» Гал. 3:26. Коли я був малим хлопцем, як і всі ви, я не був в такому гарному зібранні, як ми зараз, але я мав гарних батьків. Чи я хотів – чи ні – вони мене возили до церкви. Багато моїх ровесників і вчителів ненавиділи мене через те, що я належав до християнської родини. Хоч у вас свобода, але я певен, не всі ваші ровесники дивляться позитивно на вашу віру. Мені було 11 років, один мій вчитель постійно принижував учнів. Особливо він допікав мене. Він викликав мене наперед і казав: «Даниїле, розкажи, що ти робив вчора в церкві?» Я не боявся виходити наперед і розказувати однокласникам про Ісуса Христа. Вчитель хотів посміятися, але Господь використовував мої слова для спасіння моїх ровесників. Багато років пройшло, перш ніж я довідався про це. Одного понеділка вчитель так само запитав мене, чи я був у церкві. Коли я відповів ствердно, він спитав, чи я там вірша розказував чи пісню співав? Я сказав, що співав пісню, і він запропонував мені заспівати ту пісню в класі. У класі було більше 30 учнів, я став співати, слова цієї пісні були про те, що я буду йти в своєму житті постійно за Ісусом. Вікно в класі було відчинене, бо вчитель курив у класі, він кинувся швиденько закривати вікно, бо я так голосно співав, що чутно було далеко поза класом. Вчитель звернувся до однієї дівчини, яка жила недалеко від нас: «Даниїл не може гарно співати, іди, допоможи йому». Вона лише опустила свою голову. Відтоді пройшло 20 років, я зустрів ту дівчину нещодавно в Канаді, вона тепер віруюча, і вона мені сказала: «Я тоді боялася, але я так хотіла стояти біля тебе і співати пісню про Ісуса Христа!» *** Не бійтеся розповідати іншим, що ви є сини і доньки Отця Небесного! Я не буду популярним, якщо всі знатимуть, що я щирий християнин, але це таке чудесне відчуття, яке ні з чим не порівняєш. Коли я був малим, я мав це відчуття, коли підріс – так само мав. Коли став старшим, так само мав це відчуття. Коли мені був 21 рік, я приїхав до США, я міг робити все, що хотів. Але Дух Святий говорив до мене, і я розумів, навіть якщо я без батьків, мені потрібно покладатися в своєму житті на Ісуса Христа. Я молився і визнавав своє безсилля перед Богом, я казав, що можу впасти, але молився і благав Ісуса: «Ісусе, навіть коли я Тебе залишатиму, Ти не залишай мене!» І Господь завжди був зі мною. Як добре відчувати, що Бог близький! *** Коли я був в армії, там було двоє лікарів, вони насміхалися наді мною і з моєї віри, пройшло відтоді 10 років, і в Румунії я зустрів цих лікарів: один з них був скарбником у церкві, а другий – дияконом(!) Це чудо і це чудо робить Дух Святий! Бог може цілком змінити завтра тих людей, які сьогодні насміхаються над тобою і твоєю вірою. Стійте твердо за

Ісусом і ви ніколи не пожалієте! Чотири роки назад по роботі я був в Китаї, зустрів там 27річного чоловіка, він поцікавився моєю вірою. Хто є Бог? – задав він мені запитання. Я зрозумів, що він взагалі нічого не знає про Бога, і тому докладно розповів йому про Ісуса Христа і спасіння. При в’їзді до Китаю потрібно розписуватися, що ти не будеш говорити про Ісуса Христа. Але Господь дав нам інший закон: «Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангелію Спасіння кожній людині!» Кого мені треба більше слухатися? Ясна річ, що Бога. Моя дружина Оксана поклала в мою сумку від ноутбука шоколад і Новий Заповіт. І я подарував тому чоловікові шоколад і маленький Новий Заповіт, він сховав його до кишені. Він піднявся наверх готелю, до своєї кімнати, потім пізніше повернувся, двері від ліфта відкрилися, і він в

одній руці тримав речі, а в іншій – Новий Заповіт, який читав на ходу. Я одразу подумав, що зараз поліцаї звернуть на нього увагу і все виявиться. Але так не було. Наступного року я знову відвідав Китай і знову зустрівся з тим чоловіком, він ще дужче цікавився Ісусом Христом. Я закликав його до своєї кімнати і запитав його: чи він готовий прийняти Ісуса Христа, як свого Спасителя? Він дав згоду. Ми обоє стали на коліна, я намагався молитися англійською і румунською мовами, але чомусь не було у мене сили молитися, а Кобі (так звали його) щиро плакав, сльози просто заливали його обличчя. Після молитви я сказав: «Кобі, ти є мій брат в Ісусі Христі! З цього дня ти є з Ісусом!» Дух Святий мене врозумив, що я був безсилий в молитві, щоб нагадати мені, що спасіння є Божий дар. Я знав це, але Господь знову нагадав це мені. *** У нас є одне завдання: сіяти насіння Слова Божого, а Господь буде його зрощувати. До нас є вимога – проповідувати своїм життям, словами Слово Боже. Якщо ти будеш проповідувати лише з Біблії, це не є повна Євангелія, головне в іншому: підтвердити своє свідчення життям, поведінкою, навіть виразом свого обличчя. Після покаяння того китайця я шукав церкву в Китаї, дуже важко було це зробити. В одному великому місті я знайшов лише дві церкви. Одну з цих церков заснував Тейлор, про цього місіонера мені розповідали ще в дитинстві. Я пригадую, коли нас, дітей, запитали, хто хоче стати місіонером в Америці, ми всі підняли руки, коли ж запитали, хто хоче стати місіонером в Китаї, я подивився навколо – ніхто не підняв руки, тоді підняв я… Коли я знайшов ту церкву в Китаї, я згадав ті слова, почуті мною 30 років назад. *** Одного разу мій син сказав, що любить мене, я думав, що він скаже, що любить мене через те, що я зробив йому гарний подарунок, який привіз з відрядження, але син сказав, що любить мене, бо я люблю Ісуса і розповідаю йому про Нього. «Це є великий подарунок для мене!» – сказав син.

Одного разу я летів, була зупинка, на ній мою супутницю стюардеса забрала від мене і посадила до мене молодого чоловіка, він побачив, що я читаю якусь книгу і запитував мене, чи я читаю Біблію, я сказав, що читаю історію Румунії. Потім я все ж запитав його, чи він щось знає про Біблію, він сказав, що нічого не знає. Він навчався в найкращому університеті в Китаї і летів додому до В’єтнаму у відпустку, він чекав в аеропорті три дні, тому що купив собі найдешевший білет. Ми розпочали говорити про фізику (він навчався на фізика), я запитував його, що за цим усім стоїть? Він не знав, я сказав, що за цим усім стоїть Бог, і Бог може йому відкрити це. Коли він довідався, що всі, хто не повірив в Ісуса Христа і Його жертву, потраплять до пекла, то він жахнувся і запитав, а що буде з його старенькими батьками? Я сказав, що відтепер він може своїм батькам розповісти про спасіння в Ісусі Христі. Він відтепер відповідальний за їхнє життя. Я запевнив його, що наша зустріч не була випадковою: невипадково він чекав на мене три дні в аеропорті, від мене забрали дівчину і посадовили саме його, він сам запитав мене про Біблію. І ось я розповів йому все про Ісуса. «Чи ти хочеш Його прийняти?» – запитав я юнака. Ми пробули разом три години, я подарував йому Новий Заповіт, ми розлучилися. Я не знаю, що сталося з ним і його батьками далі, але одного Божого дня ми дізнаємося все. *** Одного разу я побачив, що мій літак запізнюється на дві години, було більше ста літаків, і запізнювалися лише два літаки (обоє на дві години). Я читав якусь книжку (не Біблію), молодий китаєць уважно дивився на мене. Я пересів на інше місце від нього, той китаєць підійшов до мене і почав розмову. Він запитав мене, чому я такий радісний (він чомусь зауважив щось особливе в моєму обличчі, що не було в нього). Я коротко розповів йому про причину моєї радості. Потім я подарував йому Новий Заповіт. Коли оголосили про прибуття наших літаків (той китаєць чекав той другий літак) Дух Святий мені зауважив: «Я затримав твій і його літак, а ти не одразу хотів йому свідчити про Мене?..» Через два дні я отримав електронного листа від того китайця, який запевнив мене, що він так само хоче стати християнином. Ми стали таким чином листуватися. Він дуже просить мене, щоб я відвідав усю його родину. Чи це не чудо, і це чудо робить Бог! А наше завдання: бути слухняними Богові і сіяти зерно Слова Божого. У мене багато є прикладів, коли Бог давав мені нагоду робити це. Одного разу молодий чоловік мене запитав, чому я не хвилююся тоді, коли інші хвилюються, переживають? Я сказав йому про Ісуса Христа, Він турбується за мене і мені нема потреби даремно хвилюватися. Він сказав, що одного разу його родині подарували стару Біблію, але він не розуміє того перекладу. Я сказав: «Не хвилюйся, я маю для тебе кращий переклад!» і подарував йому гедеонівський Новий Заповіт... *** Ніколи не можна бути надто молодим і ніколи – надто старим, якщо ти чуєш Божий голос – відгукнися на Божий голос! Вам не потрібно сидіти тут попереду і проповідувати саме в церкві, ви можете проповідувати своїм життям скрізь, і Дух Святий вас попровадить, дасть вам мудрість і вкаже, кому і що сказати. Просто надійтеся на Господа і будьте виконавцями Божого плану! Кожен має вибір і покликання. Що ти будеш робити?! Нехай Бог поблагословить кожного з вас і дасть вам можливість відгукнутися на Його покликання. Амінь.

№ 18, 2012 р.

НАШІ ПОТРЕБИ «І поблагословлю, хто тебе благословить…» Буття, 12:3 Не багато хто з нас задумується над тим, що Ізраїль це не християнська країна, а тому там правдиві християни терплять утиски. Протягом декількох років ми знайомі з невеличкою общиною християн в місті Кір’ят-Хаїм, що біля Хайфи. Декілька років вони збиралися по приватних домівках, де не раз терпіли утиски і переслідування від влади та екстремістів-юдеїв. Місцеві жителі не раз проколювали колеса їхніх автомобілів, били вікна. Також християни в Ізраїлі не мають соціальних прав, бо в цій країні національність залежить від віровизнання. Якщо ти – християнин, то тебе євреєм не вважають, а тому державні послуги для таких людей значно обмежені. Якщо християнин не приймає присяги і відмовляється від зброї, до нього застосовуються відповідні

CTOP. 3

міри. Ми обмежимося тим, щоб не називати імен християн, членів тієї церкви, щоб не піддати тискові тих людей. Не зважаючи на утиски, церква в Кір’ятХаїмі зросла і на сьогодні в ній близько 100 членів. Вони не в змозі збиратися по домівках. Вже декілька років церква збирається в орендованому приміщенні прального комбінату (в промисловій зоні міста). Рент дуже високий – щомісяця треба заплатити власникові 4.500 $. На таку церкву це велика сума. Тому можливостей зібрати додаткову суму на придбання власного приміщення у цієї церкви немає. До всього власник комбінату заявив, що цього року змушений підняти орендну плату. Знайти нове місце з меншою орендною платою їм дуже важко. Тому ми звертаємося до всіх щирих християн з великим проханням допомогти придбати земельну ділянку для цієї церкви (ми прикладаємо лист-прохання пастора ).

Приветствую Вас, брат Павел Чубарук и вашу миссию "Эвен Эзер"! Хочу сердечно поблагодарить Вас за Вашу ревность и огромный интерес к Церкви в Израиле. Я увидел, что любовь к Израилю лежит в глубине Вашего сердца, что выразилось не только в Ваших тѐплых словах и желании оказать нам помощь в строительстве Молитвенного дома и проведении детского христианского лагеря, но и в том, что вы уже начали посылать нам деньги для этой нужды. Благодарю Вас, Павел, а также Ваших служителей во главе со Славиком Боечко, который много раз побуждал нас строить Дом молитвы, выражая своѐ желание помочь нам. Благодарю также братьев и сестѐр, участвовавших материально, жертвуя для Церкви ХВЕ Израиля. Вы просили немного описать нашу нужду, что я охотно и сделаю. Посоветовавшись с нашими местными братьями и церковью, придя к соглашению строить Молитвенный дом, помолившись, мы предали это дело в руки Божьи, ибо только Он может помочь совершить это дело. Наша церковь начала служение с нескольких человек 12 лет назад. Сейчас в нашей Церкви около 100 членов и более 100 детей. Кроме этого, наша церковь помогла образованию нескольких церквей в Израиле, и наши служители, рукоположенные за эти годы, обслуживают эти церкви. Сначала верующие из этих городов приезжали к нам на служение, теперь же они проводят собрания в своих городах. Несколько раз в году все вместе мы собираемся для проведения общего служения в нашем помещении, которое мы арендуем под Дом молитвы, в промышленной зоне города Кирьят-Хаим, что возле г. Хайфа. За съѐм этого помещения мы платим около 4500 $ в месяц. Это огромные деньги. Хозяин этого здания хочет цену повысить, он может также в любой момент попросить нас освободить его. С таким количеством людей мы не можем разойтись по домам, так как раньше, проводя собрания по домам, имели проблемы с полицией, религиозными иудеями, журналистами и соседями, ведь мы живѐм не в христианской стране. Поэтому появилась великая нужда в строительстве Молитвенного дома. В снимаемом нами Молитвенном доме мы проводим торжественные собрания в субботу, молитвенные служения – в воскресенье, разбор Слова – в среду, ревнительскую молитву и братский совет – в четверг, молодѐжное – в пятницу, спевку хора – в понедельник, разные мероприятия – во вторник. Кроме этого, мы проводим в нашем помещении общеизраильские молодѐжные собрания, братские, учителей детского служения, детские съезды и конференции. Этот Молитвенный дом жизненно необходим для братства ХВЕ в Израиле. Мы обращались за помощью (причѐм не подарить, а занять нам) в Германию и Америку, но таких денег ни у кого нет. В молитве мы обратились к Богу и начали собирать сами с верой, что Бог умножит пожертвованные нами деньги на Молитвенный дом. Молитвенный дом мы хотим построить простой, не сложный, но чтобы там был зал для собраний, детские классы и подсобные помещения, а также комнаты для приѐма гостей из-за рубежа. Гостей мы принимаем, конечно, и в свои дома, но желающих приехать в гости бывает больше, чем мы можем принять. Цены на землю и строительство у нас очень большие. Купить землю стоит 300.000 – 500.000 долларов. Мы же собрали только 20.000 долларов. Мы не можем начать строительство, пока не выкупим землю. Да будет прославлено Имя Божье через тех, кто желает участвовать в строительстве Храма Божьего в Израиле! Христианский детский лагерь мы делаем один раз в году для детей наших церквей осенью в течение 3-4 дней. Начинается лагерь с того, что за несколько месяцев до его проведения собираются учителя детского служения, избрав из среды себя ответственного за лагерь, обычно служителя. Эти совещания проходят 1 раз в неделю. Обсуждается тема лагеря или бывают темы на каждый день. Каждый день в лагере проводятся молитвы, общие собрания, собрания по группам – по возрастам, беседа возле костра на духовную тему. Совершаются походы, которые связывают с духовным назиданием. В лагере есть молитвенная палатка. Наставления совершаются на иврите и на русском языках. Избираются в лагерь люди, ответственные за техническую часть, электричество, доставку воды, возведение палаток, туалетов. Назначаются люди для приготовления пищи и т. д. Лагерь проходит на севере Израиля в лесистой местности, палатки разбиваются в ущелье гор. В лагере обычно бывает около 100 детей и обслуживающего персонала из членов церкви. На организацию лагеря уходит немало средств для заказа транспорта, одноразовой посуды, продуктов, осветительных приборов, инструментов и т. д. С любовью во Христе, бр. Служитель

Саме під такою назвою вийшла стаття на одному з світських сайтів. Але, на жаль, як ці так і багато інших авторів тих чи інших публікацій звинувачують саме Ізраїль в тому, що він ініціює вогонь по Палестині, і саме ізраїльтяни бажають війни. Та насправді ситуація кардинально інакша. Очевидці подій, що приїжджають з Ізраїлю до США, розповідають про справжню ситуацію. За останні дні по території Ізраїлю було випущено понад 600 ракет (більшість яких не досягли цілі лише завдяки тому, що ізраїльтяни перехоплюють ті бомби в повітрі). Запрошуємо бажаючих відвідати Ізраїль, щоб допомогти цій церкві провести літній табір в серпні-місяці під час ізраїльського нового року. Вони мають вихідні дні і в цей час провадитимуть наметовий табір в районі Галілеї. Якщо ваша церква бажає надіслати представника і направити вашу допомогу для цієї церкви, ви також можете це зробити разом з нами. За інформацією по цьому питанню дзвоніть нам по тел. 859-552-0596 (Павло Чубарук) або ж на email: info@cmebenezer.com.

Чомусь ці факти замовчуються в ЗМІ, а коли ж Ізраїльська армія вимушено робить цілеспрямований удар по точці, звідки ведеться вогонь терористів по території Ізраїлю, одразу подається брехлива інформація, що Ізраїль нападає на мирних жителів Палестини. Ми, християни, розуміємо хто за цим усім стоїть, батько усілякої брехні, який скрегоче зубами і у великій люті намагається завдати шкоди Ізраїлю. Тому просимо Вас, дорогі діти Божі, постійно згадувати Ізраїль у своїх молитвах і просити Божого благословіння Єрусалиму.

Ми твердо віримо в те, що той, хто благословляє Ізраїль, буде благословенний Богом! Дуже просимо молитися за цю церкву в Ізраїлі, а також за те, щоб Господь ще для багатьох жителів Ізраїлю відкрив розум для прийняття Ісуса Христа, як свого месії. Ваші пожертви ви можете відправити на нашу адресу, заповнивши відривний бланк на останній сторінці з поміткою «На Ізраїль». Божого Вам благословення і нехай Сам Ієгова провадить вас у цьому благому ділі. Shalom!

№ 18, 2012 р.

CTOP. 4

The

Guest…

I went to my mailbox, and there was only one letter. I picked it up and looked at it before opening, but then, I looked at the envelope again. There was no stamp, no postmark, only my name and address. I read the letter:

Dear Friend, I’m going to be in your neighborhood this week, and I would like to stop by for a visit.

Love Always, Jesus My hands were shaking as I placed the letter on the table. “Why would the Lord want to visit me? I’m nobody special. I don’t have anything to offer.”

With that thought, I remembered my empty kitchen cabinets. “Oh my goodness, I really don’t have anything to offer Him. I’ll have to run down to the store and buy something for my important guest.”

I reached for my purse and counted out its contents. Five dollars and forty cents. “Well, I can get some bread and cold cuts - at least.”

I threw on my coat and hurried out the door. A loaf of French bread, a half-pound of sliced turkey, and a carton of milk…leaving me with a grand total of twelve cents to last me until Monday. Nonetheless, I felt happy as I headed home. My meager offerings tucked under my arm.

“Hey lady, can you help us, lady?”

I have been so absorbed in my dinner plans; I hadn’t even noticed two figures huddling in the alleyway. There were a man and a woman, both of them dressed in a little more than rags.

“Look lady, I don’t have a job, you know. And my wife and I have been living out here on the streets, and well, now it’s getting cold, and we haven’t eaten for days. If you can help us, lady, we’d really appreciate it.”

They were dirty, they smelled bad, and frankly, I was certain that they could get some kind of work if they really wanted to.

“Sir, I’d like to help you, but I’m a poor woman myself. All I have is a few cold cuts, some bread, and some milk, and I’m having an important guest for dinner tonight, and I was planning on serving that to Him.”

«Болезнь» ―MORBUS SABBATICUS‖ ―Не будем оставлять собрания своего, как есть у некоторых о быч ай‖ Евреям 10:25 Болезнь: Латинское еѐ название «м о р б ус сабатикус » или по-русски «воскресеная лихорадка». Болезнь эта очень распространена среди членов свех поместных церквей. Проявления еѐ разнообразны, но на аппетите больного не отражаются. Длится болезнь не более 24 часов. Врача к заболевшему не вызывают. Кончается всѐ страшным вредом для души больного. Болезнь эта заразительна, и губит ежегодно миллионы людей. Симптомы: Острый приступ болезни начинается внезапно каждый воскресный день. В ночь под воскресенье признаков болезни ещѐ нет. Воскресный пациент, прекрасно спит и просыпается здоровый, сьедает обильный завтрак; но ко времени утреннего богослужения начинается острый приступ болезни, продолжающийся до окончания богослужения. Тогда наступает облегчение и больной с аппетитом обедает. В послеобеденные часы, болной чувствует себя значительно лучше. Он в состоянии совершить продолжительную прогулку и прочитать обьѐмистую воскресную газету; он сытно ужинает, но к началу вечернего богуслужения, новый сильный приступ, и больной как и утром остаѐтся дома. Симптомы бодезни не возвращаются до следующего воскресенья. Лечение: ―Итак покайтесь и обратитесь, дабы загладились грехи ваши.‖ Деяния 3:19.

“Yeah, well, okay lady, we understand. Thanks anyway.”

The man put his arm around the woman’s shoulders, turned, and headed back into the alley. As I watched them leave, I felt a familiar twinge in my heart.

“Sir, wait!”

The couple stopped and turned as I ran down the alley after them.

“Look, why don’t you take this food. I’ll figure out something else to serve my guest.” I handed the man my grocery bag.

“Thank you, lady. Thank you very much!”

“Yes, thank you!” said the man’s wife, and I could see that she was shivering.

“You know, I’ve got another coat at home. Here, why don’t you take this one?” I unbuttoned my jacket and slipped it over the woman’s shoulders. Then smiling, I turned and walked back to the street…without my coat and with nothing to serve my important guest.

“Thank you, lady. Thank you very much!”

I was chilled to the bone by the time I reached my front door and was also very worried. The Lord was coming to visit, and I didn’t have anything to offer Him. I fumbled through my purse for the door key. But as I did, I noticed another envelope in my mailbox.

“That’s odd. The mailman doesn’t usually come twice in one day!” I took the envelope out of the box and opened it.

Dear Friend, It was so good to see you again! Thank you for the lovely meal!

And thank you, too, for the beautiful coat.

Love Always, Jesus The air is cold, but even without my coat, I no longer noticed.

What about you, dear friend?

Would you do the same thing?

Or would you just walk past?

Jesus said: “Assuredly, I say to you, inasmuch as you did it to one of the least of these My brethren, you did it to Me. ”

Matthew 25:40

Trust God Life is full of many surprises, There are not only peaks, but valleys too.

There are many sunsets and sunrises, What you do with it-that's up to you!

When things don't go as you had planned, When fear and dread grips at your heart, And you feel like you are sinking in quicksand, You don’t know how to get out or where to start.

You try to find solutions here and there, But it seems you’ve come to a dead end.

You think that no one really cares, Who will lend you a helping hand?

God will help you in your time of need, Just get on your knees and tell Him all.

Trust Him completely, and He will lead, He will answer your prayers when you call.

Trust God when your days are bleak and gray, When fear and terror have you in a strong hold, Trust Him when there are no sunshine rays, When everything is dark and cold.

Trust God when you don’t know what else to do, When you have to make a life-changing choice.

Trust Him when doubt attacks you, And your tears keep your pillow wet and moist.

Thank God in all circumstances of lifeIn happy moments and in sad ones too.

When you feel like your heart is being carved by a knife, Trust God and He will lead you through.

Thank God for everything He has done for you.

Praise Him for your family and friends, For the blood of His Son that made you new, Thank Him for His care and helping hands.

Remember, God is always near you.

You are His child; His very precious daughter.

His love for you will bring you through, Even in the desert, He will be your water!

Lena Kuchmiy

If I have any special gifts or talents, it is because God gave them to me.

If I worked hard to develop any skills or strengths, it is through the circumstances that God afforded me.

What right then do I have to consider myself any better than my neighbor?

What do I own that is truly mine?

What do I own that is not from God? Humility is a very Christian ideal.

We hear a lot about love and respect and pride and equality, which are good things, but humility is not praised nearly enough.

Maybe because it's boring, maybe because it doesn't lend itself to attention.

But remember that it is humility that allows us to admit we are sinners and that we need Jesus Christ.

The Beauty of Humility Your attitude should be the same as that of Christ Jesus: Who, being in very nature God, did not consider equality with God something to be grasped, but made Himself nothing, taking the very nature of a servant, being made in human likeness.

And being found in appearance as a man, He humbled Himself and became obedient to death even death on a cross!

Philippians 2:5-8 (NIV) ~A MountainWings Original by Dan Gong, Chicago, IL~ Ми живемо під Божою благодаттю, як під сонячним світлом, але розуміння цього доходить до нас так, як блискавка (сильно, але коротко) і ми знову забуваємо, що все, що навколо нас, це Боже, від Нього і належить Йому.

№ 18, 2012 р.

CTOP. 5

ЗАХИСТІТЬ СИРОТУ!

(Іс. 1:17) Наше життя – це певний відрізок часу, який потрібно не просто провести так, а принести добрі плоди, адже усі справи йдуть услід за нами. Добре мати гарний будинок, а у ньому щасливу сім’ю, але ще краще знайти і привести у свій дім тих, кого доля обійшла стороною, тих, кого зрадили найближчі люди – батько і мати. Це діти-сироти, позбавлені батьківського піклування. Майже у кожного з них діагноз: затримка психо-мовного розвитку. Це й не дивно, бо вони морально скалічені й відкинуті рідними, а інколи й суспільством. Але Господь за них, бо Він – Батько сиротам. І саме Він знаходить тих людей, які відкривають свої серця для дітей, що не пізнали материнської любові, батьківської ласки, сімейного затишку. Ці діти, як і наші рідні, варті того, щоб їх обіймали, про них турбувалися, говорили їм, що вони комусь потрібні. Вони хочуть приходити додому, розказувати мамі про свої негаразди, ділитися проблемами, хвалитися перемогами. Вони, як і всі ми, потребують любові Божої і любові людської. І хто, як не ми, віруючі люди, розкажемо, покажемо і переллємо частину своєї любові у їхні маленькі, але вже скалічені життям душі? Історія нашої прийомної сім’ї розпочалася п’ять років тому, коли на зібрання привели декілька дітей із притулку для неповнолітніх. З одним хлопчиком я познайомилася і запросила до себе додому. Переночувавши, Сашко попросив: «Не ведіть мене більше у притулок». Йому було тоді дванадцять років, але потім сказали у службі по справах дітей, що він пройшов усі сходинки дорослого життя. Це й не дивно. Дід з бабою померли від алкогольного отруєння, батько – від передозування наркотиків, мама внаслідок аморального способу життя захворіла відкритою формою туберкульозу легень і померла у віці тридцяти п’яти років. Сашко любив її, доглядав, просив у людей їсти для себе і для неї, а коли вони не давали, збирав на смітнику лушпиння, мив їх і жарив. Соціальна служба помістила хлопця в інтернат, але він втікав звідти, бо хотів до мами. Нажаль, вона не хотіла змінювати свій спосіб життя. Хлопець аморально не витримував постійну присутність п’яних людей у їхній хаті, бійки, крики, і, як наслідок – вуличне життя, бродяжництво. А кого вулиця навчила чомусь доброму? Сашко почав пити, курити, нюхати клей, красти. Для чого їсти із смітника, якщо можна вкрасти свіже і добре? Але і міліція не спить: одного разу хлопець був затриманий на місці крадіжки і на нього була заведена карна справа. Все так швидко починалось і так само швидко

закінчувалось: помирає мати, вуличне виховання, притулок для неповнолітніх. І саме у цей час нас доля зводить із Сашком. Я глибоко сумнівалась, чи потрібна в хаті дитина із таким страшним минулим. Але це були Божі плани, яких я до кінця не розуміла. Саме Божа любов покрила минуле цієї дитини. Старший син Стас, почувши про мої сумніви, сказав: «Це Бог вертає нам того хлопчика, який помер в нашій сім’ї в рік народження Сашка». Господь дав відчуття, що до мене повертається втрачене. Почалось оформлення документів, влаштування до школи. Важкими були перші кроки, але в усьому ми відчували руку і поміч Господню. Через архів знайшли могилу матері, пізніше встановили пам’ятник. Для Сашка вона лишилася людиною, яка дала йому життя. Одного разу Сашко пішов по зошит до міста і зустрів давніх друзів. У нього на той час вже був мобільний телефон. Хлопці швидко зорієнтувались у ситуації: пр о д а ли те лефо н і гар но погуляли. Сашко додому не повернувся. Ми цілу ніч шукали його по підвалах, горищах і нічних клубах. І тільки вранці «друзі » повідомили його місцезнаходження. «Я додому не піду, ти мені ніхто – вигукнув хлопець. Я буду гуляти і жити, як мені хочеться». Дуже важко було чути ці слова, адже він прожив у нас вже чотири місяці і називав мамою і батьком.

— Ким я була для тебе вчора і чому так швидко стала ніким? — запитала я.

— Мамою, — відповів хлопець, але з нами не пішов. Після обіду повернувся і побачив, що я плачу.

— Тільки тоді я зрозумів, що комусь потрібен, раз мене шукають і через мене плачуть, — признався Сашко. — Я побачив, що ти не така, як ті люди, які оточували мене до цього часу. Ти інша, і я тобі потрібен. На сьогодні Сашкові 17 років. Він гарно закінчив школу, вступив до професійного ліцею, здобуває професію «автослюсаря» і водія категорій «В», «С». Відвідує зібрання, любить читати і проповідувати Боже Слово. Твердо вірить, що Господь веде його за руку, благословляє, не лишає Своєї милості. Любить спорт, професійно займається футболом. Допомагає дивитися за дітьми і каже, що дорослим обов’язково візьме на виховання сироту і зробить все, як у свій час зробили для нього. Складна доля у Наталки й Ані. Мати залишила їх на 68-річну бабусю, а сама пустилась у мандри. Наталці було два роки, Ані шість. Звісно, баба не змогла справитись з дітьми і здала їх у притулок. Звідти вони потрапили в нашу сім’ю з діагнозом анемія 2—3-го ступеня, затримка психо-мовного розвитку. І це не було дивно, бо мати з 2004 р. стоїть на обліку через вживання наркотиків. Але Господь вступився за цих дітей. Аня навчається вже у 5 класі, любить читати, пише вірші, відвідує недільну школу, гарно співає.

Моє ім’я Саша, мені 17 років. На даний час я проживаю в прекрасній сім’ї Примаків, яка мене виховує, підтримує, наставляє, допомагає в усьому. Я завдячую Господу і сім’ї за все, що вони для мене зробили, особливо Мамі. Життя до того, як я потрапив у сім'ю, називаю «Першим життям». Чому? Проста відповідь: життя було жорстоке, як голодний вовк у лісі, який в будь-який момент готовий тебе вкусить. Я жив по інтернатах, трохи вдома. Десь у 9 років почав утікати на вулицю, там знайшов різних поганих друзів, з якими робив ганебні справи. Згодом став таким, як вони: пив, курив, а потім ще й нюхав клей. Я був жорстким, брехливим, тяжким, недовірливим. Світ для мене був темним і одноманітним. В 11 років я обікрав великий будинок, в якому жили багаті люди, через деякий час мене зловили і завели карну справу. Через два місяці померла єдина моя близька людина, на той час це була мама. Мене завезли на деякий час у притулок, я зрозумів, що мене посадять у дитячу колонію, тому почав утікати звідти. Мене ловили, я знов тікав і так продовжувалося приблизно півтора місяця. Через деякий час мені сказали, що мною цікавиться віруюча сім’я, яка, можливо, мене візьме до себе на виховання. Спочатку я до кінця цього не зрозумів, але потім згадав, як мені було 8 років, я їхав у маршрутному таксі і побачив рекламу, там було написано багато різних речень, але мені виділилося одне: знайдемо прийомних батьків. Я подивився на номер 22-2221 і запам'ятав його на все життя. І сказав такі слова: «Господи, якщо Ти є і Тобі до мене не все одно, даруй мені власну сім'ю». Після того дуже сильно зрадів, адже Господь мене почув, я був впевнений, що це та сім'я, про яку просив у Господа. Зараз у мене все добре, я сказав би навіть дуже добре, адже в мене все є: сім'я, приємні друзі, однокласники, я закінчив школу, вступив до ліцею, де здобуваю професію автослюсаря і водія категорій В, С, граю у футбол, ходжу з сім’єю на зібрання, проповідую. Загалом я вдячний Господу за все життя, протягом якого Він мене провів і веде на сьогоднішній день. Я впевнений, що з Його рук ніхто мене не вихопить.

Наталка пішла в перший клас, вже освоїла курс письма, навчилась читати. Бабуся щотижня відвідує онуків, радіє, що Господь послав їм сім'ю, а от мама народила хворого хлопчика і на даний момент знаходиться під слідством. Коли розмовляли з нею, розуміє все, але сатана ще міцно держить її у своїх тенетах. Молимось, щоб Господь вирвав і цю душу із дна загибелі. Степан, Анатолій та Володя вже два роки проживають у нашій сім'ї. Їхніх батьків лишили батьківських прав через зловживання алкоголем та аморальний спосіб життя. Дітей розділили по інтернатах Рівненської області. Важко переживали вони розлуку з батьками і один з одним, та Всемогутній Господь знову звів їх у нашій дружній родині. Хлопці гарно вчаться, читають Біблію, моляться за рідних батьків, щоб і вони пізнали радість спасіння. Незвичайна доля і у трьох найменших (поки що) членів нашої родини. Саміру, Віктора і Тетяну знайшли сусіди у напіврозваленій хаті. Діти плакали, залишені матір'ю. Служба у справах дітей оформила їх у дитячий будинок. Вони також вірять, що Господь послав їм батьків. Одного разу Вітя (п’ять років) запитує: — Ти боїшся акулу?

— Так, звичайно, — відповідаю я. Вона може з’їсти людину.

— Якщо вона тебе з'їсть, то я помолюся і Бог поверне тебе мені, — з упевненістю відповів малий. Можливо це й не багато, але я радію, що у маленьких серцях вже зароджується велика віра. Через декілька днів у нашу родину ввіллється ще три дитини: Микола (2,5 роки), Анна (7 років), Марійка (8 років). Переживаємо, бо треба і для них стати добрими батьками, адже ці діти нічого не бачили, крім зла. Рідні діти: Стас (20 років), Аліна (15 років) та Вероніка (14 років) чекають з нами поповнення у сім’ю. Вони з розумінням ставляться до такого непростого і відповідального вибору батьків. Допомагають доглядати за меншими дітьми, готувати їжу, прибирати у хаті, працювати на городі. Вони розуміють усю складність нашого життя: ми стали батьками для дев'ятьох дітей, а вони повинні бути зразковими братом і сестрами. Хоча спочатку їм було важко ділити батьків з іншими дітьми, але Господь розширив їхні серця і дав правильне бачення Своїх істин щодо сирітської долі. Велика справа робиться. Краще виховувати дітейсиріт у сім'ях, аніж потім проповідувати їм по тюрмах, бо 60% вихідців інтернатів стають алкоголіками, наркоманами, бездомними, 10% закінчують життя самогубством. Господи, допоможи довести розпочату справу до кінця, щоб увінчатися успіхом і всім разом прославити Тебе за весь шлях, яким, ми віримо, Ти ведеш. Щоб ми разом із дітьми заспівали пісню нову у тих оселях, що Ти приготував всім Тим, хто полюбив Тебе цілим серцем. Орися Примак, мама-вихователь.

Березень, 2012 р. У дитячому будинку «Щаслива родина» проживають 3 сім’ї, які виховують 29 дітей, з них 17 – діти-сироти і діти, п о з б а в л е н і батьківського піклування. Місія «Добрий самарянин» по-батьківськи турбується про будинок і тих, хто у ньому проживають. Та цьогорічні морози і перепади температури негативно вплинули на будівлю: почали ―цвісти‖ стіни, обпадає штукатурка, з’явилось багато тріщин, а у коридорі, де мешкає сім’я Панчуків, почали розходитись стіни. Щоб попередити подальшу руйнацію будинку, потрібно обклеїти його пінопластом. Проблема є також і з вікнами. Їх викинули з німецької казарми, а тут (за браком коштів) встановили. Дірки такі, що може пролізти маленький пальчик. Ми оббиваємо знадвору їх плівкою, а зсередини закриваємо одіялами, бо намерзають бурульки у хаті і ворушаться штори. Потрібно замінити 39 вікон, які коштують - 14.187 $. Підвищена вологість, викликана постійно сирими стінами, негативно впливає на здоров’я дітей. Діти мають постійні захворювання органів дихання, лікарі ставлять передастматичний стан. Просимо з розумінням віднестись до проблеми нашого будинку. Бог любить тих, хто щедро сіє, бо тоді Він щедро віддає.

Директор місії «Добрий Самарянин» Ростислав Боришкевич УВАГА! Хто бажає пожертвувати на ремонт будинку ―Щаслива родина‖, просимо поставити відповідну позначку на відривному бланку газети (на стор. 12).

№ 18, 2012 р.

CTOP. 6

$6

Григорій Філімончук був відомий далеко за межами Волині. Особливий дар віри і помазання Духа Святого він проніс через все життя, служачи цим даром тисячам віруючих та невіруючих людей. Книга, яка пропонується читачеві, — це спогади Григорія Івановича, які він власноруч писав уже в похилому віці. Писав просто, без особливих прикрас, так, як запам’ятав і переніс ці події серцем, не приписуючи собі ніякої слави чи похвали.

Диана Морро у стр адает о т оскорблений жестокого отца. Она в отчаянии. Девушка боится бежать, страшась наказания. Где она может скрыться, чтобы получить свободу? В газете, привезенной из Ричмонда, она прочитала объявление о поиске невесты по почтовому переводу. Диана подумала, что фермер Джордан Шоу мог бы помочь ей уйти из дома. Но приехав в далекий Айдахо, она узнает, что человек, предложивший ей помолвку, исчез. Во время поисков жениха рядом с девушкой оказывается красивый молодой человек, которого она очень полюбила. Теперь ей будет нужно еще больше благодати.

$8

$10

$13

Книги Кристины Рой (1860-1937) известны широкому кругу читателей. Постоянный интерес к ним обусловливается тем, что они объединяют в себе реальные описания судеб простых людей, измененных к лучшему благодаря вере в Бога и и н т е р ес н ым сю ж е т ам , и н о г д а прогнозируемым, а иногда совсем неожиданным.

га и н к Аудіо Это история, произошедшая

в жизни реального человека. Богатый фабрикант Роберт Гарди считал себя истинным христианином и образцовым семьянином. Но так ли это было на самом деле? Во сне Бог открыл этому человеку, что жить ему осталось всего лишь 7 дней. С этого момента начался крутой поворот в жизни Роберта Гарди

$8

Повісті відомої словацької письменниці Христини Рой.

4 аудіо диска $ 35 1 MP3 $15

$5

Дружні відносини братів Павла і Андрія зазнають випробувань через кохання до однієї дівчини. Невдовзі брати стають віруючими. Але як бути з їхнім коханням? Чи відновиться їхня дружба? Чи будуть вони знову щасливими і що таке справжнє щастя? Саме про шлях до справжнього щастя розповідає ця книга.

$7

$10

$10

«Побег из Бухенвальда» — история о необычной судьбе автора и жизни других людей из его маленькой деревни на Харьковщине. В ней содержатся воспоминания о НЭПе и голодоморе, личное свидетельство о довоенной коллективизации, пребывании в Бухенвальде и побеге из него, о пяти трудных годах службы в Советской Армии. Но это не просто автобиографическая повесть — это история о том, как Он ищет «потерянную овцу» и как ее находит, вырывая из рук смерти.

$10

CD «Христос воскрес!» - це збірка кращих пасхальних пісень декількох співочих християнських груп. Нагадуємо: Придбавши СD, Ви тим самим сприяєте поширенню проповіді Євангелії по тих місцях, де трудяться місіонери місії «Ebenezer». Нехай милосердний та щедрий Господь рясно поблагословить кожного жертводавця!

Повість розповідає про життя словацького села початку ХХ століття. Після отримання словаками певних політичних свобод Біблія стає доступною кожній людині. Письменниця на тлі зворушливих життєвих історій змальовує внутрішнє пробудження своїх героїв, які вперше почули живе Боже Слово.

Девушку любили двое, а она стала женой третьего… Обычная любовная история? Наверное, именно так всѐ и было бы, не выйди этот сюжет из-под пера словацкой писательницы Кристины Рой. Вот и в жизни каждого из героев этой повести однажды происходит встреча с Богом. Встреча, которая переворачивает душу, меняет привычное течение жизни, разрушает людские мечты о земном счастье, чтобы взамен дать то, что пребывает вечно.

$12

The stories of men and women who struggled with the great questions of life. They found their answers in loving and obeying Jesus Christ. A book of inspiring stories from Martyrs Mirror - retold for children. Includes ten original engravings from Martyrs Mirror not printed in modern edi$15 tions, plus engravings from other old books.

For young Anya, the red tie (a communist symРоман о пути людей к Иисусу bol) was so associated with denying God that Христу, к признанию Его своим $15 she saw it as a ticket to Hell. Year after year Господом и Спасителем. На примере жизненных ситуаций автор показывает she saw the eighth graders at school receive the истинность евангельских заповедей о любви к Богу и red emblem. Each year it struck new terror into ближнему, о прощении и необходимости всегда и во her heart. Short stories about Christians in Roвсем обращаться в молитве к Богу и только в Нем mania and the former Soviet Union. A companискать утешение и опору в жизни. ion volume to They Would Not Be Silent.

Не забудьте додати за Пересилку:

УВАГА! Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовлення, надсилайте по такій адресі: Christian Mission EBENEZER PO Box 12050

$8

Впечатляющее художественное описание реальных событий делает каждый из рассказов уникальным и позволяет пережить вместе с героями радость, боль и надежду, которые испытывает человек, идя своим жизненным путем, по которому его ведет сам Господь.

Перша Kниги $4.00 CD/DVD $3.00

Наступні $1.00 $1.00

Сценки та Сценарії (християнська тематика) для церков та весіль

Lexington, KY 40580

$5по телефону: 859-312-4344. Славік. Замовлення № 18, 2012 р.

$5

СТОР. 7

Шлях ІСУСА на хрест

ПІСЛЯ ПОХОВАННЯ Хіба недостатньо було хвилювань і занепокоєння в день розп'яття Христа? Чому ці люди наприкінці дня ще в дорозі і яке це має відношення до гробу? (Якщо тобі потрібна допомога, прочитай Мт. 57-61.)

Ісус в’їжджає в Єрусалим.

Я правитель Юдеї. а) Мене звуть _____. б) Я дозволив зняти _____ з хреста.

Ісус миє учням ноги

Ісус святкує з учнями Вечерю.

Ісуса взяли під варту

Я — багата людина. Я подбав про те, щоб Ісуса поховали. а) Мене звуть ______. б) Я родом з ______ в) Я теж ______ Ісуса.

Юда зраджує Ісуса.

Гроб у саду. а) Його висічено з _____. б) Він іще ______. в) Його закрили _______.

Петро зрікається Ісуса.

Воїни знущаються з Ісуса.

Ми – двоє жінок. а) Нас звуть ____ і ____ . б) Ми сиділи навпроти _____.

Ісус помирає на хресті.

Кросворд « ЧИЯ МАМА ? »

Мамина молитва

8 2 1

14

3 4

10

11 15

5

6

7

9

13 12

1. Як звали маму Соломона?

2. Ім’я християнки, яка допомогла Павлові у справі благовістя у Филипах? (Фил.4:2).

3. Одна з жінок, що служила Господу своїм маєтком? (Луки 8:3).

4. Сестра Мойсея.

5. Мама Тимофія (2 Тим. 1:5).

6. Як звали сина Агари? (Бит.16).

7. Ім’я матері Ісака.

8. Як звали маму Івана Хрестителя?

9. Дружина Мойсея.

10. Як назвали Марію, яка зустріла воскреслого Ісуса в саду?

11. Ім’я дружини Ісака?

12. Мама Каїна і Авеля?

13. Дружина урядника Іродового, що служила маєтком (Лук.8:3).

14. Дружина Акіли?

15. Мама Йосипа ?

Перед Богом мама на колінах, Щирим серцем молиться вона І горить незмінна і нетлінна Віра — непідкупна і міцна! Ця молитва небо відкриває, Ця молитва рветься в Небеса, Бо любов Господня в ній палає! І слова, як вранішня роса: Кожна крапля має силу Божу Для нужденних, хворих і німих… За дітей незрячих і безсилих — Молиться не тільки за своїх! За дітей, щоб вирвати із аду, Усім серцем молиться вона. В цій молитві сила зорепаду І морської хвилі глибина… Перед Богом на колінах мати, А насправді — воїн на коні! Дай бажання поряд з нею стати І молитись, Боже, і мені!

Галина Левицька

№ 18, 2012 р.

CTOP. 8

А ти чуєш «македонський крик»? Крик…Сльози…Душа розривається від болю, від гнітючої думки, що неможливо щось змінити. Біда вривається завжди несподівано. 20 січня 2012 року сталася страшна аварія, яка сколихнула всю Рівненщину. Постраждало 17 людей, серед яких 9 загинуло. Молоді сім'ї поверталися з паломництва від джерела Святої Анни. Веселі та задоволені поверталися додому. Дехто і напідпитку. «Ми ж їхали з благою ціллю, до церкви, до Бога!» - кричала в розпачі одна жінка біля дверей лікарні, коли її рідних доставляли в реанімацію. Хто почує цей крик? Хто втішить? Хто скаже, що у Господа усе під контролем? Хто врешті-решт донесе тій жінці істину про Живого Бога, люблячого і милостивого, Який любить нас, людей, більше, ніж мати любить своє грудне дитя? А що відчуває водій мікроавтобуса, якого винуватять у автокатастрофі? На нього обрушилася лавина звинувачень і дорікань, саме він став мішенню чужого болю. Маючи власну сім'ю, він добре розумів, як це тяжко втратити діток, а тут постраждала не одна сім’я, а декілька. «Як пронести цю провину крізь усе своє життя, як зустрічатися поглядами із родичами постраждалих, із сусідами?» – знову і знову ятрять душу думки. Батьки назавжди втратили своїх дітей, діти – батьків, ще хтось – родичів, друзів. Чи доводилося загиблим хоча б раз у житті чути свідчення про Живого Бога, чи зустрічали вони у своєму житті тих, хто воістину пізнав Його святу любов, настільки пізнав, що може ділитися нею з ближніми? А жити тим, хто вижив і пережив непоправні втрати? Чи спішать до них ті, хто життєдайним євангельським словом, немов цілющим єлеєм, утішить їх, розповість про викупну жертву Христа, Який усе вже простив і тільки чекає нашої відповіді на Його любов. Хто з християн, з вірних Божих дітей, мечем Божого Слова відіб’є смертоносні думки, які підкидає диявол у тяжкі моменти людського життя? А таких людей є сотні. Лише за останній рік почастішали випадки дитячого самогубства тільки тому, що батьки стають нездатними почути духовні потреби своїх дітей. Люди чекають слова, чекають відповіді на свій біль, але не знаходять її. Хто донесе їм слово і вкаже вихід із депресії, в яку з кожним роком дужче занурюється весь світ? Чи чуємо ми, християни, цей крик про допомогу, крик від душевних ран, від зради і безвиході? *** Апостол Павло, як вірний послідовник Христа, завжди відгукувався на чужий біль, завжди спішив до людей, обтяжених гріхами, щоб через проповідь Євангелії дати свободу. «Прийди в Македонію, і нам

поможи!» (Дії, 16:9) – почув він благання македонянина, який з’явився йому у нічному видінні. Почувши ці благання, цей крик, Павло, не вагаючись, вирушив до цієї країни. Місіонерський вогонь не затухав у його серці (як не повинен затухати і в серцях щирих християн). Господь хоче діяти через нас, спасати світ, що гине. Господь шукає молоді серця, запалені місіонерським вогнем, здатних змінювати чужі долі. Запитаймо себе: коли востаннє ми отримували відкриття? Кому потрібно засвідчити, кого утішити, кого підбадьорити чи наставити? А скількох людей нам вдалося наблизити до Христа? А що коли б посвятити цьому усе своє життя! Якщо ви відчуваєте поклик до такого служіння, якщо у вашому серці горить місіонерський дух, знайте: через отримане від Бога слово каліки будуть підводитися на ноги, духовно мертві оживатимуть, а Небеса будуть повнитися спасенними людьми. Можливо, когось ви відвернете від самогубства, когось переконаєте не розлучатися зі своєю сім’єю, комусь допоможете вистояти у спокусах і прийти до пізнання євангельської правди. Життя навколо вас буде квітнути. Оточуючі люди, доля яких змінилася через вашу проповідь, не стримуватимуть радості при зустрічі з вами. Вони дякуватимуть Богу і вам за те, що вказали їм світло у темному тунелі життя. «Македонський крик» розриває душу не лише тих жінок, які втратили своїх дітей, але й тих, які бачать їх заживо мертвими через нещасливе гріховне життя. Любий друже, якщо ти чуєш цей македонський крик, не зволікай – ти покликаний до місіонерського служіння, ти покликаний до благовістя. Заглушуючи цей крик і відвертаючись від горя неспасенних людей, ти дозволяєш злу опановувати все більші території, на якій повинні трудитися місіонери. Де ви, покликані в Господнє Ім’я, покликані завжди й усюди чути цей македонський крик і бути готовими йти у ті села і міста, куди вкаже Господь?! Згадай, як одного разу Господь відповів на твій крик про поміч, як вчасно подав руку. Тепер настала твоя пора – вести до спасіння інших, стати для них містком для знайомства з Господом. Поки ти стоїш осторонь і пасивно спостерігаєш, ворог душ людських наносить нові й нові удари і тішиться своїми злими задумами. Знай, тобі Бог дав владу розбивати ці злі задуми силою молитви і лікувати зранені душі. Тож не вагайся! Подай і ти руку для сотень і тисяч людей! Якщо ви відчули, що місіонерство – це ваше служіння, ми з радістю запрошуємо вас. Наша адреса: Місія «Добрий Самарянин» м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 32/а тел. 22-34-40 моб. тел. (067) 423 17 05

Анкета Місіонера Країна: Україна. Прізвище, ім'я: В'ячеслав Рабовлюк. Коротка біографія: Покаявся у тридцятирічному віці в м. Лубни, що на Полтавщині. Раніше мене (за півтора року до мого покаяння) навернулася до Бога моя дружина. Через те, що я був військовим офіцером, то навіть після свого покаяння ще півроку був у армії, але залишив її і почав працювати сторожем у церкві. Однак, допоки не посвятив своє життя на служіння Господу, не мав можливості так стрімко духовно зростати. У буденних справах вгасав запал до молитви та роздумів про Господа. До нашої церкви часто навідувався співочий гурт «Авен-Єзер», учасники його не раз закликали до місіонерства. І в моєму серці запалало бажання робити щось більше для Господа. Порадившись з пастором нашої церкви, я вирішив служити Господу на місіонерській ниві. У 2006 році закінчив місіонерську школу і був направлений на місіонерську точку у с. Новаки. Телефон: +3 8 050 160 29 09. Місце народження: с. Новаки, Лубенський район, Полтавська обл. Дата народження: 14.10.1973. Сімейний стан: Одружений, дружина Марія, 8 дітей. Місіонерська точка: с. Новаки, Лубенський район, Полтавська обл., вул. Молодіжна, 1, індекс 37140. За 4-річний період місіонерського служіння у селі сформувалася невеличка церква із 5 членів. Щосереди та щонеділі в орендованому приміщенні проводяться загальні зібрання, щосуботи – дитячі служіння, на які приходять 10 дітей. Проводяться для дітей спеціальні ―Дні Біблії‖, які охоче відвідують сільські діти. Окрім встановленого розпорядку зібрань, постійно проводяться індивідуальні бесіди з односельчанами. Під час Різдвяних Свят організовувалися спеціальні євангелізаційні заходи та надавалася матеріальна підтримка для дітей-сиріт. Щодо масових євангелізацій у червні-місяці 2011 року проводилися протягом тижня наметові євангелізаційні та дитячі зібрання, які відвідало багато людей. Окрім тих, хто став членами церкви, зібрання відвідують до 10 осіб. Паралельно проваджу постійні євангелізації в сусідніх селах, зокрема в с. Вищий Булатець вже придбаний будинок молитви.

Прізвище, ім’я: Бричка Юрій Анатолійович Коротка біографія: Покаявся у 18-річному віці, тоді ж прийняв хрещення, однак через деякий час втратив особисті стосунки з Господом. Це томило мій дух, і Господь постійно нагадував про потребу в духовному оновленні. Відродившись у вірі, я зрозумів, що Господь покликав мене до якогось вагомого служіння. Якраз у той час мій односельчанин розповів мені про служіння місіонера. Більш детально про місіонерство я дізнався під час проходження місіонерської школи при місії "Добрий Самарянин". Переді мною постав вибір: повернутися додому або ж присвятити своє життя на служіння Господу. Телефон: +3 8 0969590193 Місце народження: с. Карпилівка, Рокитнівського р-ну, Рівненської обл. Дата народження: 28.06.1979 Сімейний стан: Неодружений Місіонерська точка: м. Народичі (Житомирська обл.), вул. Ворошилова, 20, індекс 11400. Цей населений пункт входить до зони обов'язкового відселення у зв'язку із підвищеним радіаційним фоном через вибух Чорнобильською АЕС. У місті напружена духовна атмосфера, багато безробітних, алкозалежних людей, велика кількість неблагополучних сімей. Та навіть у таких умовах впродовж 4-річного служіння місіонерів тут утворилася церква із 8 членів. Благовістя ведеться за такими напрямками: дитячі та загальні служіння щонеділі, щовівторка біблійні уроки для дітей, щочетверга співанка для дітей. Впродовж тижня відвідуємо людей похилого віку, нужденних, допомагаємо неблагополучним сім'ям. У липні 2009 року у м. Народичі було організовано 3-денний дитячий табір для місцевих дітей. Табір відвідало близько 100 дітей, у проведенні програми табору взяло участь близько 40 вчителів.

Дорогий християнине! Можливо ти особисто не можеш прийняти участь в проповіді Євангелії, але ти можеш насамперед молитися за це, а також можеш матеріально підтримати тих, хто пішов на працю на Божу ниву, і таким чином ти можеш стати співучасником у ділі Божому. Нива Господня, дякуючи Богові, за останні роки нашими спільними зусиллями розширяється. Все нові й нові молоді християни відгукуються на Божий заклик іти трудитися на Божу ниву, з’являються нові місіонерські точки. Ці трудівники потребують вашої підтримки. Ми шукаємо спонсорів для місіонерів! Ваші пожертви ви зможете відправити через нас. Заповніть бланк на останній сторінці (кого з місіонерів ви б хотіли підтримувати) і надішліть нам вашу пожертву.

№ 18, 2012 р.

CTOP. 9

Щиро вдячні усім, хто прийняв участь у проекті «Хто втре сльози сироті?». Через Вас ми мали змогу допомогти

праця є важлива і послужила на збудування Царства Божого! Божих Вам благословінь у вашому служінні і праці. Просимо підтримувати нас своїми молитвами.

багатьом сиротам та вдовам різдвяними подарунками. Місіонери провели на місцях євангелізацій (де вони трудяться) святкові різдвяні програми для дітей, завезли подарунки в сиротинці та інтернати на Волині, Луганщині, Полтавщині, Львівщині, районі Києва (деяких інших місцях). Понад тисячу різдвяних подарунків та фінансової допомоги було виділено і вручено адресатам у ці святкові дні! Слава Богу! Щира подяка усім тим, хто жертвував кошти, хто купляв СD з різдвяними піснями і хто приймав участь у цьому, благословенному Богом, проекті. Нехай Господь усіх Вас рясно поблагословить і допоможе Вам і Вашим родинам в усіх потребах. «Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його!» (Псалом, 40:2).

*** Дорогі брати і сестри у Господі, дитячий будинок «Щаслива родина», в якому виховується 26 дітей, щиро дякує за солодкі подарунки до Різдва Христового та Нового року. Для дітей-сиріт необхідністю є мама, тато, затишний будинок і... цукерки. Ви щедро намагалися створити дітям свято, і вони вам сердечно вдячні за це. Хай завжди ваше серце відкривається до всіх, а особливо до сиріт, бо їх Батько щедро віддає тим, хто турбується про них. Господь щедрий та багатомилостивий до тих, хто з радістю дає.

З повагою місіонери с. Щуровичі, П’ятачук Анатолій.

З молитвою подяки про вас сім’ї: Булгару (6 дітей), Панчук (9 дітей), Примак (11 дітей). *** Дорогі брати та сестри! Від щирого серця вдячні вам за Різдвяні подарунки, які ви пожертвували для дітей нашого села. З Божої ласки на Різдвяному служінні у селі Княгинине Демидівського р-ну змогли взяти участь дев'ятнадцять дітей, які розповідали вірші і співали псалми, читали декламації, а також хлопчики зачитували місця із Святого Письма. І ще більшою радістю було те, що їхні батьки були разом з ними на Богослужінні і змогли почути Євангельську звістку. Дякуємо Господу за вас і за те, що ваші серця є відкриті для того, щоб жертвувати на справу Божу. Хай Господь благословить вас та ваші сім’ї.

Чех Світлана, с. Княгинине.

ЛИСТИ ПОДЯКИ Дорогі брати та сестри! Щиро дякуємо вам за вашу турботу про нас та нашу недільну школу. Ми отримали Різдвяні подарунки для дітей які ходять в недільну школу. В нас таких діток є десять. На перший день Різдва ми зробили дитяче служіння, на яке були запрошені також і батьки. Троє матерів прийшли, але були дуже насторожені, так що ми навіть не мали змоги зробити з дітьми та подарунками гарну фотографію. Тому висилаємо ту, яку змогли зробити. Також ми дякуємо за те, що ви не залишили і нашого сина без подарунка. Ми вам дуже щиро вдячні! Нехай Господь воздасть вам за вашу турботу та милосердя!Діти були дуже задоволені подарунками, для них це було справжнє свято. Рясних вам Божих благословінь!

З повагою місіонери Чугай Віктор та Ліда, с. Бутівці, Хорольський р-н, Полтавщина. *** Дорогі брати та сестри, ми щиро вдячні вам за Різдвяні подарунки, які ви надіслали для дітей нашого села. Діти, які отримали подарунки, залишилися дуже задоволеними. Деякі із них вже постійно приходять на Богослужіння. Слово Боже, посіяне в дитячих серцях, не є марним. Воно проростає і приносить добрий плід. Саме тому дехто з діток виявив чималий інтерес до читання Біблії, вони приходять до недільної школи і діляться враженнями від прочитаного. Ми раді цьому і цією радістю хочемо поділитися з вами. Пам'ятайте, ваша праця не є марною перед Божим лицем. Отож, будьте благословенні!!! З повагою, місіонери села Білоусівка, Полтавщина. *** Подяка, від місіонерів, що трудяться в с. Щуровичі Львівської обл. Під час цих свят ми провели Богослужіння з участю дітей, які відвідують недільну школу, після чого роздали подарунки дітям. На це Богослужіння були запрошені їхні батьки. Потім провели дитячу зустріч в школі з Різдвяною програмою. Приміщення актового залу було переповнене дітьми і дорослими. Після цієї зустрічі роздали подарунки дітям. За допомогою цих зустрічей і ваших подарунків ми змогли донести дітям і їхнім батькам Добру Новину про народження Спасителя людства Ісуса Христа. Батьки і діти, які були на зустрічі, залишилися дуже задоволеними і вдячними всім тим, хто були учасниками цього свята, і дуже просили, щоб знову проводити такі і інші християнські зустрічі. А для нас це стало свідченням, що ми на крок стали ближче до їхніх сердець, щоб звіщати Євангелію. Аналізуючи усе це, ми розуміємо, що ця

*** Дорогі брати та сестри, вітаю вас любов’ю Господа нашого Ісуса Христа. Від щирого серця хочеться сказати вам величезне ДЯКУЮ за хороший приклад вірних християн. Для багатьох, зокрема для нашої сім’ї, ви стали великим благословінням у святкові дні чудового народження нашого Спасителя. Ми вам вдячні за подарунки, які отримали від вас. Минулий рік є для нас особливим роком. Бог виконав бажання нашого серця, дав довгождану донечку Катрусю. Вісім років тому мій чоловік встав на нічну молитву. Він сильно просив Бога дати нам ще дітей. І тут пролунав голос Божий: ―Буде Катя!‖ З того дня ми почали свідкувати людям за обіцянку Божу. Протягом довгих восьми років нас всі перепитували за почуте. І як результат непохитної віри ми сьогодні тішимося нашою донечкою. Для лікарів було це не під силу, а у Бога не залишиться невиконаним ні одне слово, Слава Йому! Нехай у цьому році рясні благословіння Небесного Батька щедрим дощем зіллються і на вашу долю. З любов'ю і найкращими побажаннями сім’я Гайдарових.

Різдвяні зустрічі з дітьми "Від Царя до людини" Що таке Різдво? Хто такий Ісус? На превеликий жаль, більшість дітей по містах та селах нашої рідної України не можуть дати вірної відповіді на такі, здається, прості запитання. І хто, як не ми, християни, повинні прикласти всі старання та зусилля для того, щоб донести до діток, а також і їхніх батьків істинне значення даного свята. Різдво — це не просто подарунки, ялинка чи Дід Мороз. У цьому слові криється щось набагато важливіше. Різдво — це народження Ісуса Христа — Спасителя світу. Саме тому ми вирішили використати ці святкові та післясвяткові дні для того, щоб відвідати деякі села Рівненщини (12.01 с. Берестовець, Костопільського р-ну; 13.01 с. Вовковиї, Демидівського р-ну; 21.01 с. Крупове, Дубровицього р-ну,) та Львівщини (14.01 с. Комарівка, Бродівського р-ну; 15.01 с. Щуровичі, Радехівського р-ну), наочно демонструючи сценку про народження нашого Господа Ісуса Христа, а також розкриваючи сутність Його приходу за допомогою

спеціально підготовленого уроку, біблійних істин, пісень та конкурсів. Для проведення цих зустрічей була зібрана команда із 17-ти молодих та талановитих братів і сестер, які з превеликим задоволенням вживалися в образи Марії, Йосипа, царя Ірода, мудреців зі сходу та навіть бідних пастухів, які пасли отару овечок на Віфлеємських полях. Заздалегідь місіонери, які несуть служіння в тих селах, де були заплановані зустрічі, запрошували по домівках діток та їхніх батьків на свято. Найчисельнішою була зустріч у селі Берестовець, Костопільського району, де зібралися 130 дітей та 15 дорослих. А в селі Комарівка Бродівського району, що на Львівщині, на зустріч прийшов навіть католицький священик, він уважно слухав і спостерігав те, що говорили і показували молоді люди із Рівненщини. Нажаль, нам не вдалося з ним поспілкуватись, тому що він трішки не досидів до кінця. В селі Щуровичі, що на Львівщині, людей на зустріч зібрався повний сільський клуб, де було майже порівну дітей та дорослих, ці люди вирізнялись особливою активністю у виявленні свого задоволення від того, що чують і бачать, а по закінченню зустрічі з їхніх вуст було чути лише подяку, а на лицях виднілася задумлива, приємна посмішка. Слово Боже ніколи не залишає байдужими тих, хто Його слухає, Воно, наповнене Силою Святого Духа, хвилює людські серця і спонукає їх до дії, тому по всіх селах, де проводилися зустрічі, діти (і навіть їхні батьки) були в захваті від побаченого та почутого, адже до цього часу далеко не всі з них розуміли ціль приходу Ісуса Христа на землю і тому для багатьох із них це стало надзвичайно великим відкриттям, яке (сподіваюсь) послужить їм на спасіння.

Благословенні Різдвяні свята на місіонерських полях Демидівщини На Різдвяні свята 2012 року ми бачили особливі Божі благословення. Цього Різдва до нас приїздило багато молоді з наших церков, а загалом це було до 150 чоловік. Разом ми відвідали 10 сіл нашого району, зайшовши до кожної хати з Різдвяною новиною, і таким чином багато людей змогло почути про народження нашого Спасителя. Молодь була вражена нужденним життям селян, а також злиденним становищем окремих сімей, причиною якого став алкоголь. Ми живемо й служимо на Демидівщині вже 5 років, і якщо спочатку люди ставилися до нас вороже, то цього Різдва ми побачили Божу працю в серцях селян: майже в кожній оселі нас радо приймали. Молимося, щоб те зерно, яке було посіяне, проросло в серцях людей і дало добрий плід для слави Божої. Також ми мали дитячі зібрання 7 січня в с. Ільпибоки і 15 січня в с. Рудка та с. Княгинине. Діти радо брали участь у зібраннях, щиро прославляючи народженого Ісуса. Дякуємо Богові також за те, що багато батьків відгукнулося на наше запрошення і прийшли разом зі своїми дітьми на служіння. Віримо, що те слово істини, яке вони почули, свого часу звершить переміну в житті цих людей. Ми постійно бачимо Божу підтримку та охорону у нашій праці. Вона нелегка, але благословенна. Господь ніколи нас не полишає, підкріплює в труднощах та випробуваннях. Ми вдячні також усім братам та сестрам, які підтримують наше служіння фінансово і молитовно. Нехай рясні Божі благословення перебувають з вами!

№ 18, 2012 р.

CTOP. 10

Ми, люди віруючі, але часто терпимо від того, що не усвідомлюємо (або ж забуваємо) яке багатство сили й слави ми маємо в Христі Ісусі! Через це ми часто стогнемо, не користуючись тими благами, що дані нам через віру в Ісуса Христа – Його смертю та воскресінням. Він переміг відвічного ворога і нам дав цю перемогу! Але ми маємо її успадкувати (тобто вірою прийняти цей спадок). Ап. Петро пише, що все, що потрібно для життя та побожності, дала нам Його благодать (2 Петр. 1:3). Але все це ми повинні взяти! Бог не буде насильно давати нам в руки те, що вже по праву належить нам. Згадаймо притчу про блудного сина. Батько на докір свого старшого сина (Лук.15:29), відповідав йому, що той даремно ображається на нього через те, що мовби він не дав йому нічого з того добра, що мав, щоб син міг повеселитися з друзями: «І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!» (Лук.

15:31). Син дорікав батькові, що той йому не дав навіть козеняти, але ж син і не просив! Біда в тім, що ми не віримо: не просимо і не беремо. Коли Давид повірив в перемогу над Голіафом, він сміливо пішов йому назустріч. Хіба він це зробив своєю силою? Це війна Господа – стверджував Давид (1 Сам. 17:47).

Але Давид повинен був вийти проти Голіафа. Бог дав йому віру, відвагу, зробив його сильним і влучним, дав йому ідею, як саме вийти проти велетня. Але Давид мав прийняти участь у цій боротьбі. О, якби ми бачили очима віри цю перемогу, то відважно стали до боротьби, що попереду! Але через брак віри і сумніви, ми не наважуємося піти вперед. Бог буде боротися за нас, але не тоді, коли ми сидимо на місці, а коли стаємо до боротьби. Господь зробить тебе достатньо сильним і влучним твій удар, і Він дасть тобі перемогу. Але ти встань і йди вперед, до боротьби, що попереду, будь мужній, бо це боротьба Господа. Можливо твій ворог – твій сумнів, твій характер, твої звички, твій язик, твоє захоплення спортом, Інтернетом, порнографією, гріхом, крадіжками, неправдою, лінощі мають над тобою владу… Що б то не було, Бог обіцяє тобі перемогу! Не тому, що ти, а тому, що Христос помер за твій гріх (ціна сповна заплачена!), але ти маєш посісти свою перемогу, дану тобі Воскресінням Господа нашого Ісуса Христа. «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» – ця обітниця вірності Христа Своїм учням належить і тобі (Мт.

28:20). Він поруч з тобою, щоб допомогти тобі в твоїй перемозі. Спротивтеся дияволові твердою вірою і втече від вас! (Як. 4:7). Той, Хто в вас, більший від того, хто в світі! (1Ін. 4:4). Твоя боротьба – не тільки твоя, вона – Господня. Але ти мусиш боротися. Деколи ми чуємо: «Господи, дай мені, Ти зроби мене таким…». Він дає, але ти встань і візьми приклади старання, а Господь дасть тобі успіх. Воскресіння – це перехід від смерті до життя, від мертвих діл до живих. Ми не здатні самі себе змінити, але якщо будемо старатися довірятися Богові, Він Сам дасть нам сили, щоб цього досягти: «Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса, про любов до всіх святих, не перестаю дякувати за вас, згадуючи [вас] у своїх молитвах, щоб Бог нашого Господа Ісуса Христа, Батько слави, дав вам

духа премудрості і об'явлення на його пізнання, просвітливши очі вашого серця, щоб пізнали ви, – яка то є надія його покликання, яке багатство слави його спадщини між святими, яка неосяжна велич його сили в нас, що віримо в дію могутності його сили, що він її здійснив у Христі, воскресивши його з мертвих і посадивши праворуч себе на небі, – вище від усякого начальства, і влади, і сили, і панування, і всякого імені, що назване не тільки в теперішньому віці, але й у майбутньому. І він усе підкорив під його ноги, і поставив його над усім – як голову Церкви, яка є його тілом, повнотою того, що наповнює все в усьому!» (Єф. 1:15-23) «І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасенні ви благодаттю, і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі. Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Єф. 2:1-10).

Христос воістину воскрес!

Четверта місіонерська поїздка в Індію!

Я вдячний Богові за благословенну поїздку в Індію. Вже вчетверте ми їдемо на місіонерство у цю країну. Разом з групою служителів ми відвідали декілька штатів. Нас зустріли українські місіонери, які працюють в Індії понад 8 років. Одним із напрямків їхнього служіння є допомога дітям-сиротам. Нині побудовано дитячий сирітський будинок, у якому проживають більше, ніж 30 дітей. Для утримання дітей, яких знаходять просто на вулиці, місіонери орендують 4 квартири на четвертому поверсі. Впродовж поїздки ми побували в сирітському будинку, привезли подарунки для дітей, допомогу для місіонерів. Наступного дня, розділившись на 2 команди, поїхали до штату Варангал, у якому єпископом служить пастор Тіпі-Сані. Там було проведено благодійні акції з допомоги дітям-сиротам та вдовам. Правда, провідною ціллю візиту до цього штату було проведення навчального семінару для 60 служителів. Сльози наверталися на їхні очі, коли по завершенню семінару вони вийшли на подвір’я, де красувалися новенькі велосипеди. Авжеж, більшість з них долають сотні кілометрів, благовістячи Боже Слово, а тут така радість – подарували велосипеди. Для нас це дивно, а для них це велике благословіння. Окрім велосипедів, було закуплено і 2 мотоцикли для служителів, які працюють у декількох штатах і долають відстані понад 100 км. «Я півроку молився за те, щоб Господь дав мені мотоцикла, – зізнавався один із служителів зі слізьми на очах. – Сьогодні я не можу повірити власним очам, що Господь так швидко відповідає». Через декілька днів ми виїхали до іншого штату, де служить Біджо Абрагам. Ще до нашого приїзду туди прибула група українців та американців. Разом ми навідували церкви, проводили благодійні акції. Як і у штаті Варангал, подарували для служителів велосипеди та мотоцикли. Наступною точкою відвідин став штат Ориса, у якому також було проведено навчальний семінар. У цьому ж штаті діє сирітський будинок, у якому виховується близько 60 дівчаток. Ці діти знають, що українці ніколи не їдуть з порожніми руками, тому з таким нетерпінням чекали нас, як гостей. Вручаючи подарунки, ми стали очевидцями того, як ці, вдячні Господу, дівчатка схилялися

на коліна і плакали. Вони так довго чекали, коли їх хтось обійме, коли нарешті можна буде відчути батьківське тепло. Мені, як батьку, було боляче на це дивитися. Цим дітям ми передали гостинці, привезені з України та закуплені на пожертвування нашого народу. Серед подарунків: і одяг, і цукерки. Слава Господу, що серед українців є люди, які відгукнулися на потреби сиріт та вдів, яким не байдужа доля індійських дітей. Під час подорожі ми відвідали і гірський район Індії, в якому місіонером служить брат родом із Нової Зеландії. Тут, в Індії, він створив сім’ю, одружившись із дівчиноюіндускою. Тепер молода місіонерська сім’я опікується дитячим будинком. Подолавши довгу дорогу, ми добряче натомилися, однак не могли оминути цей дитячий будинок. Ступивши на територію цього закладу, я відразу відчув зміни. Колись вже доводилося тут бути, але цього разу усе було інакшим. Раніше у цьому будинку жило лише 12 дітей. Нині приміщення розбудовується, а кількість діток зросла до 50. Радістю світилися дитячі очі, коли побачили білих людей. Під спів різдвяних пісень у виконанні діток ми переступили поріг притулку. Ми також привітали усіх співом, проповідували. Ну, і звичайно, щонайбільше чекали дітки, – це вручення різдвяних подарунків. Окрім цього, фінансово благословили пастора. Радості не було меж. Він дійсно потребував підтримки, і, як сам зізнався, у молитвах вже довгий час просив Господа вийти на поміч. Яким чудом було те, що Бог подав відповідь саме через нас, українських місіонерів. Не затримуючись надовго, вже вночі ми виїхали до штату Бастар. Вже не один раз нас зустрічає ця земля разом із гостинними людьми. Служителі та діти вітали нас із черговим візитом. Саме Бастар став точкою сходження маршрутів наших 2 команд. Тут наші брати не лише євангелізували індуський народ, але й працювали фізично, допомагаючи у будівництві церков. У штаті Бастар ми провели семінар для вчителів, а також молодіжну конференцію, на якій зібралося більше 250 молодих людей. У молитвах за пробудження молодого

покоління Індії ми просили Господа торкнутися сердець і запалити місіонерський вогонь. Тут, як і в інших штатах, ми бували на зустрічах з дітьми-сиротами. Так, саме у Бастарі діє дитячий будинок, де виховується до 100 хлопчиків. Окрім цих дітей, сюди ще приходять і діти з бідних сімей, батьки яких не в змозі прогодувати своїх дітей. Тут їх гостинно приймають, нагодують і проявлять милосердя. Таких дітей, які просто час від часу приходять на благодійні обіди, більше 300. Ми закупили рис, подарунки, мило, цукор, муку та все необхідне. Надали матеріальну допомогу 125 вдовам. Ще більше раділи пастори, які отримали Біблії, пісенники, велосипеди, мотоцикли. Ми щасливі, що могли реалізувати те, що Господь доручив для нас. До глибини душі зворушила і зустріч із дітьми, які живуть просто неба. Повернувшись в Делі, ми пішли саме туди, до сміттєзвалища. Тут кожного разу збираються діти. Коли ми приїхали, туди (несподівано для нас) збіглося десятки дітей. Ми проповідували для них і подарували різдвяні подарунки. Нам тяжко у це повірити, але ці діти харчуються прямо на сміттєзвалищах і одягаються у те, що знаходять на смітниках. Усіма забуті, покинуті, вони звикли до такого стилю життя. Але вони не забуті Богом і нами. Аби допомогти таким дітям, створена спеціальна програма під назвою «Діти вулиці», за якою працюють нині наші місіонери. Нехай Господь благословить усіх, хто працює в Індії. Лише Євангеліє може змінити індусів. Я повторював і повторюю: не мільярди доларів, не матеріальна допомога змінить становище Індії та її народу! Змінити людські серця та оновити до нового життя жителів Індії може лише Ісус. Та попри це розуміння, матеріальна підтримка та фінанси є великим вкладом, і прийде час, коли ті, хто вкладає у цю справу благовістя в Індії, буде пожинати плоди свого врожаю. Адже ми вкладаємо не в матеріальний світ, а в Небесний банк. Підтвердженням тому є не лише заклики в Євангелії про жертовність християн, але і вдячність людей, їхня реакція на нашу небайдужість і любов до них, забутих державою та нужденних. Не зупиняйтеся, не бійтеся труднощів, служіть Господу! Будьте стійкими у випробуваннях, щоб отримати вінець від Господа! Ростислав БОРИШКЕВИЧ

№ 18, 2012 р.

CTOP. 11

Коли ми не переживаємо? Ми переживали, коли були гоніння, коли було скрутно, не було що їсти. Ми переживаємо, коли свобода і коли добрий час – коли маємо доволі їжі. Як в одних так і в інших обставинах є свої негативи та позитиви, а висновок такий: не ми контролюємо час, обставини свого життя, а Господь. Що ж залишається робити нам? Залишатися спокійними. Господь Той, Хто править усім і тримає все під контролем. Він – Бог всемогутній і Йому потрібно нам довіритися, і прийде спокій, і буде нам добре. Переживання – це сумнів. А хто сумнівається, подібний до морської хвилі (Як. 1:6-8).

Від себе не втечеш. Одного разу пастор C. Swindol проповідував і замітив слухачам: якщо вам не подобаються порядки в цій церкві, проповіді чи інші речі, ви можете піти в іншу церкву, але перш, ніж ви зробите це рішення, я хочу вас попередити: якщо ви підете, не забудьте (!), що ви візьмете з собою себе і там вам також багато чого буде не подобатися. Отже, ми приходимо в церкву не створювати комфортну атмосферу для себе, а щоб вчитись вміщати один одного і можливо ту чи іншу ситуацію (чи особу) Бог пошле в наше життя, щоб змінити нас чи навчити нас чомусь.

Навіщо ми ходимо до школи? Ми відвідуємо школу, щоб навчитися вчитись. Людина протягом життя повинна виконувати різні роботи, їй потрібно постійно вчитися, успіх тієї чи іншої праці залежить від вміння людини – як ти навчився вчитися в школі. Школа – це підготовка до подальшого життя на землі. Але життя – це школа підготовки до вічності – щоб жити з Богом. Основний підручник – Біблія. Основний предмет: як покорити себе Богу, Його волі, стати Його рабом навіки. Це щастя та вічне блаженство. Хто це зрозуміє?

ТАК або НІ Сьогодні існує тенденція говорити: не знаю (I don’t know), не дбаю (I do not take care). Христос навчає: слово ваше хай буде «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то від лукавого (Мт. 5:37). Яка причина того, що ти кажеш «не знаю»? Чи це лицемірство або ж лукавство, або ж небажання бути відповідальним за своє рішення? А можливо так вигідно? Ти можеш сказати: я не знаю, дай мені якийсь час подумати, але дай конкретну відповідь. Лиш тому сьогодні так важко зберігати чисті відносини один з одним, бо ми часто не прислуховуємося до порад Ісуса Христа.

Коли погані люди здібні робити добро?

Чому багаті люди мало жертвують? Чому багаті люди (відносно) мало жертвують або ж зовсім ні? Переважно думають, що вони скупі і не раз ображаються на них, нарікають (кажуть: багатий, бо скупий, а скупий – тому що багатий). Але хтось влучно підмітив, що причина може бути в тім, що Бог не дав їм благодаті, щоб прийняти участь в Його справах на землі, бо Він може зробити свою справу з бідними (бо Він ні в чому не має нужди), щоб зробити їх багатими на Свою славу. Подумаймо над значенням слів 2 Кор. 8:9: «Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом». А також згадаймо про багатого юнака (Лк. 18:18-30), якому були сказані Ісусом слова: «Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!» (Лк.18:22).

Чи можуть зрадники бути вірними? Тільки тоді, коли вони зустрінуться з Божою благодаттю і визнають свою гріховність і щиро прослідують за Христом. Петро, що зрозумів своє відречення, залишився вірним Христу, прийнявши смерть на хресті. Ап. Павло був гонителем церкви, але зустрівся з Христом і став Його щирим послідовником. Ми не раз дивимося на ту чи іншу людину, то думаємо, що неможливо, але коли ми просимо, щоб Господь зустрів її на дорозі, тоді немає нічого неможливого.

Чим є Слово Боже для тебе?

Це не просто книга і не просто підручник для навчання. Це не посібник для церковної літургії чи книга релігійних обрядів. Це не просто книга таємниць, не просто книга природознавства чи знання про Бога – це книга живого Слова Божого Rema – Слово дієве – Слово Бога. «Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя» (Ін. 6:63). Чи ми маємо почуття страху, коли беремо в руки цю Книгу? Передання говорять, що люди в давнину при написанні Слова Божого вмивали руки та тіло. Чи в нас є тремтіння перед цією цінністю, за яку багато людей віддали власне життя, були переслідувані, провели роки в тюрмах, аби лиш мати цю цінність і передати іншим. Ця книга не просто Біблія! Слово Бога, Творця людини, це інструкція для життя, це підручник для зростання в Бозі, це карта до вічності, це засіб для очищення серця від гріхів. Це джерело віри, світильник для ноги на дорозі життя. Це збірник порад на різні ситуації життя. Це найбільший збірник життєвих прикладів, що вказує на помилки та правильні вчинки людей, щоб навчити, як правильно жити. Ця книга є початком і основою всіх законодавств. Це закон Божий для людей, книга Історії, на яку рівняються всі історики світу. Книга минулого, теперішнього та майбутнього. Пророк Ісая говорить від Господа (на кого Він дивиться): «На тремтячого перед Словом Моїм!» (Іс. 66:2). Чи ти той, на кого б споглянув Господь з висоти небес?

That’s what Christians do In 1973, the U.S. Supreme Court said it was okay to kill unborn babies. Since then, we have killed more than the entire population of Canada. And it continues. A woman’s choice? Half of those who have died in their mothers’ wombs have been women. They didn’t have a

That’s what Christians do now.

At one time it was a perversion. We kept it secret. We offered help and hope for those who practiced it. Now, it is praised. We have parades celebrating it, and elected officials give it their blessings. Now, it is endowed with special privileges and protected by special laws. Even some Christian leaders and denominations praise it. It is called homosexuality.

Me? I go to church, the minister preaches, I go home.

That’s what Christians do now.

choice. It is called abortion.

First, it was in dingy, dirty theaters. Then, convenience stores. Then, grocery stores. Then, on television. Now it is in the homes of millions via the Internet. It is called pornography.

It used to be an embarrassment. A shame. Now a third of all births are to mothers who aren’t married. Two-thirds of all African-American children are born into a home without a father. The state usually pays the tab. That is why we pay our taxes, so that the government can take the place of parents.

After all, government bureaucrats know how to raise children much better than parents do. It is called illegitimacy.

Me? I go to church, the minister preaches, I go home.

That’s what Christians do now.

Me? I go to church, the minister preaches, I go home.

That’s what Christians do now.

They called it no-fault. Why should we blame anyone when something so tragic happens? Haven’t they already suffered enough? Half of the marriages in America end this way.

The children suffer. The family breaks down. It is called divorce.

At one time it was wrong, but then the state decided to legalize it, promote it, and tax it. It has ripped apart families and destroyed lives. But just look at all the money the state has raised. No longer do we have to teach our children to study and work hard. Now we teach them they can get something for nothing. We spend millions encouraging people to join the fun and excitement. Just look at the big sums that people are win-

Me? I go to church, the minister preaches, I go home.

That’s what Christians do now.

Me? I go to church, the minister preaches, I go home.

ning. They will never have to work again! It is called gambling.

Me? I go to church, the minister preaches, I go home.

That’s what Christians do now.

Not long ago, Christians were the good guys. We are now depicted as the bad guys – greedy, narrow-minded hypocrites.

The teacher can’t have a Bible on her desk but can have Playboy. We don’t have Christmas and Easter holidays – just winter and spring break. We can’t pray in school but can use foul language. It’s called being tolerant.

Me? I go to church, the minister preaches, I go home.

That’s what Christians do now.

Yes, all these things came to pass within 30 years. Where were the Christians? Why, they were in church. All these things are for someone else to deal with. Times have changed.

Involvement has been replaced with apathy.

But don’t blame me. I didn’t do anything. I go to church, the minister preaches, I go home. That’s what Christians do now.

By Don WILDMON | AFA founder/ chairman • Originally published August, 1999

№ 18, 12, 2012 2010 р.

CTOP. 12

Бенні

Хінн,

Покаявся?

Відомий євангеліст Бенні Хінн нещодавно у розмові з журналістом визнав, що повинен відректися від деяких пунктів свого вчення. Він заявив, що зобов'язаний стерти деякі матеріали з аудіо- і відеозаписів своїх проповідей: «Раніше я проповідував про вчення віри, сповідання й успіху, все це було незбалансованим і перекошеним. Тепер я хочу все це виправити і вирівняти до центру. Я не вірю тепер, що вчення про «сповідання» працює так, як я учив про це в минулому. Я викладав доктрину «малих богів». Сьогодні я не вірю цьому ні на йоту. У минулому були часи, коли я помилявся в питаннях одкровення. Біблія – єдине авторитетне джерело одкровення Божого. Вчення успіху занадто далеко пішло. Воно стало бізнесом. Це стало вченням, щоб одержувати. Це вчення егоїстичне і світське. Воно підтримує жадібність, повідомляючи людям, що якщо давати по 10 $, то одержиш 1000 $. Я стурбований тим, що раніше ставив акцент на вченні успіху. Тепер я говорю: «Господи, будь ласка, прости мене». http://www.slavicvoice.org/america/2012/03/02/benny

Ізраїльський священик заявив, що через 20 років у Віфлеємі не залишиться християн

Віфлеєм на Різдво. Фото з chrіstіanpost.com

У той час, як багато людей збиралися в Ізраїлі на різдвяні свята, наповнивши шумом площі і церкви міст, один християнський лідер у країні заявив, що Віфлеєм стає усе більш закритим, і що Сам Ісус не зміг би потрапити туди, якби жив сьогодні. Ібрагім Шомалі, священик віфлеємського приходу Beіt Jala, вважає ріст єврейських поселень між Єрусалимом і Віфлеємом потенційно незаперечною перешкодою - такою нездоланною, що Сам Ісус не міг би прорватися крізь неї. "Якби Ісус прийшов цього року, Віфлеєм був би закритий, - сказав Шомалі. - Йому довелося б народитися на пропускному пункті чи біля розділової стіни. Марії і Йосипу знадобився б ізраїльський дозвіл – чи довелося стати туристами". "Це дійсно велика проблема для палестинців у Віфлеємі: що буде, коли вони цілком нас закриють?" - додав він. Найбільше відвідувачів у поселенні Хаар Хома, де живуть близько 20 тисяч осіб. Воно побудовано на місці, де, як вважають християнські лідери, ангели повідомили пастухам про народження Ісуса. Поселенці, та усі, хто тут працюють, перешкоджають палестинцям зі східного Єрусалиму прибувати в Єрусалим чи Віфлеєм без дозволу ізраїльського турагентства. Лідери в регіоні, у тому числі Шомалі, побоюються, що поселення може назавжди змінити географічний ландшафт регіону. "Коли я дивлюся у свій церковний журнал, багато хто з історичних прізвищ нашої місцевості зникають, - сказав Шомалі. - Через 20 років, думаю, у Віфлеємі більше не буде християн".

Біллі Грем – пастор для президентів! Біллі Грем часто говорив: «Чи проповідуєте ви Євангеліє на величезному стадіоні, чи за столом сидячого напроти Біллі Грем і Барак Обама. владного лідера, чи в компанії гравців у Фото з chrіstіanpost.com гольф, воно задовольняє загальний голод. По усьому світі, де я спілкувався з людьми віч-на-віч, я дізнавався, що ця спрага є як у знаменитих і успішних, так і в самотніх і непомітних людей». Кожен президент США, починаючи з часів Другої Світової війни зустрічався з Біллі Гремом. Діючий нині президент Барак Обама вперше відвідав Грема в його будинку в місті Монтріт (Північна Кароліна) наприкінці своєї відпустки в горах у квітні 2010 року, де вони провели час в особистих бесідах і молитвах. Представник Білого Дому сказав, що президент був «надзвичайно задоволений, що Грем приділив час для зустрічі з ним». А Грему було приємно, що президент відвідав його дім.

Якщо Ви бажаєте персонально отримувати газету ―Відродження‖, заповніть цей бланк і відішліть нам.

ПІДПИСНИЙ БЛАНК

Так, я бажаю отримувати ―Відродження‖

Пишіть англійською мовою:

FIRST NAME: ____________________________ LAST NAME: ____________________________ ADDRESS: ____________________________ _____________________________ TEL: ( )_________-___________

$ ____ Висилаю мою пожертву на ―Відродження‖ Ваші запитання, пропозиції, відгуки надсилайте на нашy адресy.

У Китаї збільшуються переслідування християн У порівнянні з 2010 роком, кількість випадків насильства над християнами у 2011 зросла на 40%. Свою доповідь про становище християн у Китаї опублікувала ChіnAіd. Життя в Китаї, як і колись, небезпечне для християн. Державні репресії проти християн у Китаї значно підсилилися в 2011 році. З огляду на загальну кількість випадків гонінь, фізичного переслідування людей, арештів і випадків зловживання, виявлений ріст числа антихристиянських актів насильства на 42,5%. ChіnAіd, асоціація, що бореться за свободу віросповідання в Китаї. Асоціацію очолює Боб Фу, дисидент, що заради власної безпеки мігрував до США. Боб Фу, засновник і глава ChіnAіd, прокоментував ситуацію: «Місцеві Церкви, що віддані тільки Христу та євангелізації, змушені існувати як незареєстровані групи, що дає привід владі об’являти їх поза законом».

Послідовниць матері Терези покарали в Москві за притулок для бездомних! Тиждень назад у Москві знесли притулок для бездомних і інвалідів, заснований черницями католицького ордена "Місіонери милосердя" послідовницями матері Терези. Як відзначає газета "Известия", знесення будинку було зроблено за рішенням суду – як самовільної забудови. Москва стала першим містом у світі, яке судилося з орденом Сестер матері Терези. По всьому світі діє 365 притулків ордена для хворих і бідних. Місцева влада не побажала вступити в діалог з черницями і піти їм назустріч, незважаючи на безкорисливий і благодійний характер їхньої діяльності. Знесений будинок був побудований на добровільні пожертвування людей з усього світу, і його знищення стає знаком нечуйності влади до людського горя і презирства до тих, хто прагне допомогти найбільш знедоленим.

Кожні два тижні на Землі зникає одна мова Напередодні 21 лютого, коли у світі відзначається Міжнародний день рідної мови, опубліковані нові дані ЮНЕСКО, згідно яким сьогодні у світі існує близько 6 000 мов, але половині з них загрожує повне зникнення, повідомляє агентство KNA. Кожні два тижні на Землі зникає одна мова, а разом з нею і переведені на неї тексти Священного Писання, молитви і література, що відносяться до тієї чи іншої релігійної конфесії. До Планета Земля. Фото CNL-NEWS Міжнародного дня рідної мови, метою якого є просування культурної і мовної розмаїтості, ЮНЕСКО створений атлас зникаючих мов, який буде обновлятися щотижня. У цьому атласі вже зафіксовано близько 230 мов, що зникли з 1950 р. Причинами смерті, що наближається, тієї чи іншої мови називаються війни, вигнання і міграція населення, змішання мов. Крім того, у ЮНЕСКО вважають, що сучасні ЗМІ також сприяють зникненню окремих мов, оскільки домінуюча у світі англійська мова має особливо високий потенціал впливу на інші мови.

Нік Вуджисік одружився!

12 лютого 2012 року Нік Вуджисік (Вуйчич), християнин без рук і ніг, одружився з прекрасною Канае Міяхара. Весільна церемонія відбулася в Каліфорнії. Цей шлюб став символом вірності Бога і свідченням для величезної кількості людей. Шанувальники з усього світу засипали коментарями сторінку Ніка у Фейсбуці. Вони поздоровляють його з цією особливою подією і висловлюють свою радість і захват із приводу того, що змогли побачити і почути такі гарні новини.

Вишліть це разом з Вашою пожертвою

ВАШІ ПОЖЕРТВИ!!! Ізраїль ...$ __________ Щаслива Родина...$__________ Дитячі Стежинки...$__________ Сироти...$__________ Реаб. Центр м. Нововолинськ...$ __________ Де найбільш потрібно…$__________ ВІДРОДЖЕННЯ...$__________ Місіонери...$__________ім’я Місіонера___________________________ Бажаю місячно підтримувати вказане служіння. Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552-0596. Відповідальна за розповсюдження: Людмила Леськів, тел. (859)421-6185. Коректура: Геннадій Андросов, тел.: (704)303-9453, e-mail:giva.nadiya@gmail.com Дизайнер: Алекс Чубарук e-mail: alex@cmebenezer.com