No.20

№ 20, 2012 р.

Фото з сайту zalua.wordpress.com

Чи ти віриш в прихід Господа нашого Ісуса Христа??? Чи ти просто хотів би, щоб колись (як ти постарієш) це сталося? Ті, що вірують, сьогодні живуть тим і розуміють, що часу залишилось зовсім мало, а тому поспішають зробити все можливе, щоб не з’явитись безплідними в день явлення Ісуса Христа. Нині, як ніколи, так багато можливостей і потреб для праці на ниві Господній, але на превеликий жаль так багато безпечних християн, які зайняті лише собою та влаштуванням свого життя тут, на землі. Слово Боже промовляє: «Господь гряде!» Чи твій дух говорить: «Гряди, Господи Ісусе!»? Сьогодні час перевірити себе і свою готовність для зустрічі зі своїм Нареченим. Він дав усім таланти, але чи ми не закопали їх?

До новоствореного гурту «Крила Віри» входять молоді виконавці. Це діти братів Боришкевичів – загально відомого співочого гурту «Аве н Єзер » з Р івно го . Мо ло ді Боришкевичи уже активно служать с п і в о м н а євангелізаційних с л у ж і н н я х , обслуговують проведення хрещень, з ’ ї з д і в т а конференцій. Унікальні таланти, що подарував їм Бог, вони охоче використовують для Божої слави. На сьогодні гуртом «Крила Віри» вже записано чотири СD-диски з прекрасними піснями. В даний час в селі Н. Українка ведуться ремонтні роботи по утепленню дитячого будинку «Щаслива Родина». Брати дозволили нам, щоб для цієї доброї справи ми могли вам подарувати ці унікальні пісні, записані на CD. За пожертвувані $40 (або більше) ми надішлемо вам 4 СD з чудовими піснями гурту «Крила Віри». Заповніть відривний бланк на останній сторінці газети з поміткою «Крила Віри» для «Щасливої Родини». Насолоджуйтесь співом, а за вашу пожертву сиротам в «Щасливій Родині» буде тепло. Нехай вас рясно благословить Господь!

АВЕН-ЄЗЕР 2

ДИВ. СD на стор. 9.

Молодіжна сторінка

Якщо ваші діти не знайомі з фрагментами голодомору в Україні, вам варто дати прочитати їм книгу "Втеча з Бухенвальду". Автор Григорій Зінченко описує лихоліття голодомору, перекази очевидця того часу. Унікальне свідчення втечі з концтабору смерті Бухенвальду та опис жахливих моментів воєнних та післявоєнних років. Г. Зінченко написав цю книгу з ціллю допомогти дітямсиротам на Україні, що й до сьогодні продовжує робити. "Втеча з Бухенвальду" (англ. мовою) Цю, та інші книги та Біблії ви можете замовити в нас.

Див. стор. 5

But I know one thing: Jesus is powerful to change you and to change me.

Стор. 4

№ 20, 2012 р.

CTOP. 2

Лінощі - причина духовного занепаду сучасних християн. Аналізуючи наше християнське життя, я вважаю лінь однією з найбільших проблем, з якою нам доводиться стикатися сьогодні. Святе Писання дуже багато говорить за лінь. Бог-Творець створив людину за Своїм образом і подобою, наділивши здатністю працювати. І Він наділив людину двома сферами праці: фізичною працею, бо написано, що Адаму Бог доручив доглядати за Едемським садом. А також наділив інтелектуальною працею. Бог дав людині здібність творчо думати. А лінь - це не те, що створив Бог. Це не те, що Бог заклав в людину. Лінь це результат гріхопадіння. Іншими словами: лінь - це один із наслідків гріха. Лінь не виражається обов'язково тим, що людина лежить на дивані і нічого не робить. Лінива людина може бути дуже занятою. Може також багато чого робити. Але важливо зрозуміти саму суть природи ліні. Насамперед, хочу наголосити, що лінь це духовна проблема, пасивність духа, лінь душі. Більше того - це стан поклоніння самому собі. Лінива людина ставить свої бажання вище від усього. Я працюю на роботі і зауважив таку картину: коли наш начальник разом з нами, то всі працюють дуже чинно. Але коли він іде від нас, то деякі працівники не працюють так, як повинні. Вражає не те, що вони не працюють, а те, що вони чимось зайняті. Хтось на телефоні в ігри грає, хтось в Інтернеті щось шукає, хтось дзвонить постійно. Люди чимось зайняті, але не тим, що потрібно. Лінива людина продовжує задовольняти свої тілесні пожадливості. Такі люди (коли щось роблять) дивляться, чи їм буде якась вигода з того. Багато людей згідні не досипати, не доїдати аби тільки зібрати якийсь прибуток. А коли йде справа до діла Божого, то з'являється стільки відмовок, стільки причин: "У мене немає часу", "Я не можу". Найбільша причина в тім, чому люди нічого не хочуть робити для Господа, тому що вони дивляться на інших людей, які також нічого не роблять. Я думаю, що вам доводилося чути такі фрази: "А що мені більше за всіх треба?", "Якщо він не робить, то чому повинен я?" В тому часто і вся проблема, що ми дивимось не туди, куди потрібно. Читаючи Біблію, ми бачимо, що Бог заохочував дивитися нас на когось або на щось. Коли Ісус був на землі, Він казав: "Подивіться на лілії. Не шиють, не прядуть, а як гарно їх вдягає Отець". А в мене питання: Хто сьогодні з нас дивиться на лілії? Щоправда, ми дивимось на фотомодель, щоб увійти в авангард сучасної моди. Ісус каже: "Подивіться на пташок. Вони не сіють, не жнуть, а Отець їх годує". Хто з нас дивиться на горобців? Ми дивимось на сусідів, як вони багато заробляють. Нам також треба. Ми не хочемо жити, як горобці. Але Біблія так не вчить. "Йди, лінивий, до мурашки. Приглянься до її праці і навчись розуму" (Притчі, 6:6). "Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом...!" (Притчі, 30:24). Маленька мурашка, а тягне вантаж, який в декілька разів перевищує її вагу. А хто з нас взяв з мурашки урок для себе? Мурашку ніхто не заставляє працювати. Це нас треба просити, заохочувати, довго благати і то важко з місця зрушити. Дивлячись на проблему лінощів, я зазначу шість пунктів.

1. Не чекай сприятливих умов. "Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати" (Екл. 4:4). Цей вірш стосується тих, хто чекає сприятливих умов для праці. Хтось каже, що буде дощ, хтось каже, що вже старий тощо. Нажаль, цілком сприятливих умов ніколи не буде. "Хто літом збирає - син мудрий, хто ж дрімає в жнива - син безпутній" (Притчі, 10:5). Декілька тижнів в рік робота особливо напружена, зранку до ночі. Один день в жнива - ціна усього року. Уявіть картину: ви зранку їдете на жнива, а сусід спить. Це нерозумно. Але наскільки більш нерозумно і егоїстично виявляти свою лінь на духовних жнивах. Нині час духовних жнив, а ми живемо як? Часто спимо і не хочемо працювати.

2. Бог вибирає ділових людей. "І пішов він звідти, і знайшов Єлисея, Шафатового сина, а він оре. Дванадцять запрягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща" (1 Цар. 19:19). Бог готував Іллю до підхоплення на небо, і Бог шукав людину, якій міг би передати служіння Іллі, і Бог послав Іллю до Єлисея, щоб вибрати його замість себе. Єлисей мав сучасною мовою добрий бізнес, був зайнятий важливою працею, але саме його вибрав Ілля. Ісус вибирав собі учнів так само ділових. Не тих, що цілісінький день сиділи без діла, а тих, хто працював. Чи ви знаєте хоч одного учня Ісуса, якому не було що робити і тому Ісус вибрав його? "Тобі нема що робити, ну то йди за Мною, будеш мені служити!" - Христос так нікому не сказав. Митник Матвій на митниці працював, був при ділі, а йому Ісус каже: "Йди за Мною!" Іван, Андрій, Петро, Яків ловили рибу. І саме їм Христос сказав йти за Ним. Протягом усієї історії, кого вибирав Бог, Він вибирав людей працьовитих, не лінивих. Пригадую прочитану історію про проповідника Сперджена. Він відкрив біблійну школу, і до нього прийшов один юнак, який сказав, що обов'язково має стати проповідником. Сперджен запитав, чому він так вирішив? Той дав відповідь, що він пробував працювати на багатьох роботах, і скоро залишав їх, та праця йому не сподобалася, з іншої роботи його вигнали, а от праця проповідника саме для нього. На це Сперджен дав відповідь юнакові, що ця біблійна школа не для нього, бо тут навчаються люди працьовиті, не ледачі. Якщо ти не можеш і не хочеш працювати в іншій праці, то не будеш працювати й для Бога. "Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає" (Притчі, 10:26). Якщо дим потрапляє до очей, то як це неприємно, хочеться негайно втекти з того місця. Подібно диму в очах, лінива людина доставляє неприємність Господу, що її посилає.

3. Безнадійний стан лінивої людини. "Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй. Лінивий мудріший в очах своїх за сімох, що відповідають розумно" (Притчі, 26:12, 16). Глупа людина помиляється, але якщо вона працьовита, то позитивний результат буде. Вона щось досягне, а лінива людина нічого не досягне, бо вона не робить. Є люди, які самі нічого не роблять, але дуже добре знають, як повинен співати хор, які обов'язки пастора, керівника, лідера, як повинні браття проповідувати, як повинна будуватися церква, як грішники повинні каятися. Вони все знають, але чомусь самі нічого не роблять.

4. Лінивець несе відповідальність. "І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє. Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. Бо

кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!" (Мт. 25:27-30). У сучасному християнстві склалася тенденція: істинне християнство - це тоді, коли я нічого не роблю поганого, мовби не грішу, нікому не заважаю. Я вже добрий християнин, але це помилка, це перемога ворога. Пан довірив своїм слугам гроші, він на цих людей розраховував, сподівався отримати прибуток. Що означає розраховувати? Молодий юнак після кількарічного навчання в школі, коледжі сподівається, що отримає диплом, чоловік середнього віку після двох тижнів праці сподівається отримати належну платню, пенсіонер сподівається, що пройде місяць часу і він отримає пенсію. А якщо не отримає? Хіба це так важливо? А що робити Богові, коли Він на нас розраховує, а ми Його підводимо? А що було б, якби ці двоє, що отримали декілька талантів, подивилися на того, хто отримав один талант? Вони були всі раби одного пана, жили по сусідству. Але ж ні, вони йшли зрання на працю в спеку і аж до пізнього вечора... А їхній сусід відпочиває, розслабляється. "На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель. І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди! Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником: що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди? А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде, зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього! Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливості Він, та ось зойк..." (Ісаї, 5:1-10). Уявіть ситуацію: сам Бог сідає на стілець підсудного з вимогою сказати, що Він зробив неправильно. Усі мовчали. Подібно тому, як мовчав той слуга з притчі про таланти. Бог каже, що через це Він не буде нічого більше в нього вкладати, більше того: забере всі сприятливі умови (зокрема дощ). Неважливо хто ми є, хто поруч нас, кожен буде відповідати за себе. Якщо Бог насадив мене в Свій виноградник, Бог розраховує на мене, подібно до того, як ми очікуємо за роботу отримати платню чи пенсію. Бог дав усі умови, а ми не працюємо. Інколи ми просимо, щоб Бог послав Своє благословіння, дав дощ. А можливо Бог спеціально не дає дощу, бо ми не працюємо, виявляємо лінощі.

5. Результати лінощів. "Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має" (Мт. 25:29). Безжалісний суворий закон життя. Як в спорті, якщо сьогодні бігав п'ять миль, залишив тренування, то вже через незначний час зможеш здолати лише милю. Ми не можемо залишатися нейтральними і перебувати на тому самому рівні: або ми досягаємо нових духовних вершин, або скочуємося все нижче й нижче. Одного разу мудрий Соломон йшов по дорозі, про це записано так: "Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований... І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі: Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!..." (Притчі, 24:3034). Можливо поряд поля цього ледачого чоловіка було інше поле дбайливого господаря, буяло зеленню винограду, плодів, бур'янів не було, звідти віє ароматом, огорожа справна. Ледачий чоловік міг підійти до поля працьовитого чоловіка і сказати: "От якби мені цю землю, це поле, і в мене було б усе так само добре!" Чи не так міркують деякі християни, дивлячись на успіх інших членів церкви, які працюють, ретельно служать Богові, духовно бадьорі. Там життя Христа, вони духовно цвітуть і поширюють приємні пахощі Христа, поряд такого брата приємно просто побути поряд. А інший засох, нічого не робить, а думає: якби йому здібності того успішного брата, то й він би буяв пишним цвітом. "Був би в мене такий голос, як у того брата, і я так би співав, мав би я такі здібності проповідувати, і я так само проповідував, мав би я такий успішний бізнес, як той брат, і я б жертвував, працював..." Це неправда. Суть в тому, що того брата огорнула лінь. Багато хто має гірші умови, ніж ми, має менші здібності, ресурси, але ретельно працює і має добрий результат своєї праці. А якщо просто сидіти на лавці, не прикладати зусиль, а лише розсуджувати, як саме має бути, то приходить духовна біднота, і ми будемо лише втрачати. Найтрагічніше те, що участь в погибелі матимуть не лише люди нечестиві, а й ліниві: "А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, там буде плач і скрегіт зубів!" (Мт. 25:30). Чому був знищений Содом? Однією з причин була саме лінь, вони "в праздности" проводили свій час (Єзекіїль, 16:49).

6. Перемога над лінню. Допоки ми будемо догоджати своєму тілу, своїм тілесним забаганкам, ми ніколи не будемо працювати для Бога. Ми часто думаємо, що праця для Бога на виду у всіх. Але спочатку треба почати працювати над самим собою (коли я відкидаю свої бажання). Тенденція багатьох сучасних християн: вони очікують чогось від інших, бажають жити за рахунок когось іншого, за рахунок чужих мозолів. Ми чекаємо відомих проповідників, які нас збадьорять і запалять до праці, ось пройде конференція з участю відомих служителів і нам тоді стане добре, ми станемо духовнішими. Неможливо весь час жити і кормитися духовно за рахунок інших. Нам важливо самим прикладати свої сили, зусилля, старання. Неможливо стати героєм, лежачи на постелі, потрібно самим натирати свої духовні мозолі. Скільки ми молимося, постимося, читаємо Біблію? Важливо пам'ятати, що Бог на нас розраховує, Він довірив нам певну частку праці, тож потрібно працювати. На закінчення нагадаю приклад відомого проповідника Дмитра Беспалова. Він сказав, якщо вам потрібно щось, то підіть з цим до людини, яка найбільше зайнята, і вона зробить. Такий собі парадокс: ось хтось вільний, незайнятий, його не варто просити,бо навряд чи допоможе, а допоможе той, хто постійно працює, бо він звик жертвувати. Чи розуміємо ми, що Бог нас насадив у Своєму винограднику для успішної праці? Я бажаю, щоб Господь при закінченні нашого життя та праці сказав би нам такі слова: "Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!" (Мт. 25:21). Нехай саме у здійсненні цього благословить кожного з нас Ісус Христос. Амінь.

№ 20, 2012 р.

CTOP. 3

Покликані дарувати Надію Кожен християнин, який відгукнеться на поклик Божий у своєму житті, розуміє, що він покликаний дарувати надію іншим людям. Дарувати надію для кожного, хто її не має, незалежно від національності, культури чи країни. А єдина і незмінна надія є тільки в Ісусі Христі. Кожен християнин, який пережив особисту зустріч із своїм Небесним Отцем, горить бажанням дарувати цю надію іншим людям. Любов Божа, яка палає в серці, заставляє людину жити не для себе, але ради інших і ради Христа. І кожну людину Христос закликає у різні куточки землі, де б то не було. Найголовніше: бути там, де Бог хоче нас використовувати. Незалежно від того, чи тобі подобається це місце, чи ні. Жити згідно поклику Божого у нашому житті: жити не так, як ти хочеш. В тобі живе любов Божа, і цього достатньо, щоб іти туди, куди ніхто не хоче. Апостол Павло це пережив і написав до Галатів

2:20: “І живу вже не я, але Христос живе в мені. І те, що живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив і видав за мене самого себе”. Тому жити згідно поклику Божого для нашого життя, це не жити так, як ти хочеш. Можливо не здійсняться твої мрії і плани, але звершиться Божа досконала воля і Його Царство збільшується. А бути у центрі Його волі є найкраще місце на цій землі. Відгукнувшись на Божий поклик трудитися в Африці, я залишила сім’ю, друзів, працю, і все своє комфортабельне життя в Америці і переїхала в країну Кенія. Я не можу відповісти: чому саме Кенія? Чому Африка? Чому не в більш безпечнішій країні? Чому не десь ближче? Але все, що я можу сказати, є те, що я є там, де Христос хоче мене бачити. І ця радість і мир, що я в Його волі, перекриває всі труднощі, переживання і хвороби. Якщо б я не була впевнена, що я в Кенії, тому що Бог мене покликав, я би давно була вдома, в Америці. Тому що за цих перших три місяці проживання тут, я перехворіла різними хворобами: тиф, малярія, ангіна, і різні інфекції, які часто чіплялися до мого організму. Але при всьому цьому я трималася міцно надією на Христа і силу Його крові, яка очищає і зцілює повністю від усяких хвороб. І Він мене зцілив, за що вся слава Йому. Працюю я тут з місією з України "Серце

Допомоги". Ми, семеро дівчат, проживаємо в одному будинку, який знаходиться недалеко від тієї точки, де ми працюємо. Містечко називається Шимолатева. Люди в цьому селі живуть дуже

бідно. П'янство і проституція сильно розповсюджені, від підлітків до старших людей. У деяких сім'ях навіть діти маленькі починають пити алкоголь. Підлітки, які позбавлені батьківської турботи, не мають, як заробити гроші на навчання, уніформу, чи навіть щось поїсти, змушені заробляти гроші через проституцію. Деякі підлітки у нашій церкві розказували, як їхні батьки виганяли їх з дому і не дозволяли повертатися додому без заробітку. Ці підлітки навчаються в школі кожен день і повертаються додому о п'ятій годині, а в 6-7 годин вечора вже темніє. Їм просто не залишається ні часу ні можливості, щоб десь заробити на харчі. Тому багато із них не мають іншого вибору. Ми розпочали проект «Чисті Гроші». Проект цей заключає в собі швейні курси, також курси для заплітання волосся, щоб жінки мали можливість заробляти гроші іншим способом, ніж проституцією. Одне із наших служінь є праця з дітьми. Сиротинець, де живуть 23 дітей, котрі є круглі сироти. Також є «Дом - прибежище», де живуть 9 дітей, які мають маму чи тата, але батьки не доглядають їх. Одна із таких дівчаток, якій тепер десять років, прийшла у цей «Дом - прибежище», коли їй було вісім років. Після закінчення уроків вона боялася і часто не хотіла йти додому. Трималася близько наших сестер-матерів в школі. Вона довго не розповідала, чому вона не вдома, чому вона втікає до нас. Але через деякий час вона розказала нашим мамам, що її рідний батько і брат зґвалтували її ще тоді, коли їй було усього вісім років. Вона боялась їх і тому постійно втікала до нас. Ми її прийняли, і тепер вона щаслива, що проживає разом з нами в домі «Прибежище». Також у нас є школа для дітей від 4 до 7 років. Це близько 135 дітей. Навчання проходять кожен день з 9 год. ранку до 12 дня. Вихідні дні: субота та неділя. Розклад навчання проходить так: спочатку біблійний урок, потім урок англійської мови, математика і граматика Кісвагілі (це місцева мова). Ми також кожного дня готуємо їм обід. Це переважно білий рис або боби, чи квасоля. Після обіду ми проводимо клініку для хворих дітей. Даємо ліки, перев'язуємо рани, витягуємо дуду із ніг багатьох дітей. Дуду - це такі маленькі черв'ячки. Земля в цій місцевості дуже заражена личинками, які чіпляються до шкіри, поступово залазять під шкіру і починають роз'їдати м'які тканини. Ми промиваємо ці рани і голкою витягуємо ці дуду. Деякі діти дуже запущені і не доглянуті, і аж плачуть, коли ми їм витягуємо цих черв'яків, але ми змушені їх витягати, бо якщо ми це не зробимо, то дуду може просто роз'їсти всю шкіру і перейде на інші частини тіла. Одна маленька дівчинка в нашій місцевості померла від того, що ці личинки роз'їли її тіло повністю, вони були на лиці, в вушках, носі, на руках і ногах. Вона настільки була запущена, що неможливо було їй уже допомогти. Ще один невеликий проект маємо в місті з вуличними дітьми, які ледь виживають на вулицях. Вони нюхають клей з пляшок, які вони завжди носять з собою. Цей клей допомагає їм не відчувати голоду. Вони ходять постійно на головних вулицях міста і по магазинах, щоб просити у людей їжі чи гроші. Один місцевий пастир має церкву для них прямо біля великого смітника за містом. Усі ці вуличні діти і молодь живуть там і постійно щось шукають серед сміття. Ми організовуємо для них клініку, перев'язуємо їхні страшні рани, годуємо їх, молимося за них і цим проповідуємо їм любов Божу і надію в Ісусі Христі. Більшість людей в нашій місцевості живуть дуже розпусним життям. П'янство, проституція, зруйновані сім'ї, покинуті діти і біднота, це все є нормою серед людей. Чоловіки можуть вільно мати по декілька жінок. Жінки можуть займатися проституцією, як звичайною роботою, щоби заробити щось для сім'ї. Жінки живуть дуже важким життям, вони доглядають дітей, будують житло, ходять в ліс по дрова, ходять до річки за водою, вручну перуть, їсти готують, і ще повинні заробити на проживання для себе і своїх дітей. Чоловіча робота така: пасти худобу, розмножувати покоління і захищати своїх людей і сім'ю, якщо інше плем'я нападає, чи війна. Здорових сімей майже немає. Навіть серед віруючих мало сімей, де

чоловік і дружина віруючі. Дітей не виховують, гуляють по вулиці цілими днями, якщо не в школі. Мами мало займаються з дітьми, тому що зайняті роботою, а чоловіки відпочивають, бо раптом станеться війна, а вони будуть змучені… Кожного дня ми маємо окремі служіння для чоловіків, для жінок, для молодих матерів і для молоді. Я відповідальна за молодих матерів. Ми з ними збираємося чотири рази на тиждень. Три дні я маю уроки англійської мови, а один день для духовного служіння, де ми молимось і прославляємо Бога. Я стараюсь викладати для них лекції і проповіді на практичні і духовні теми. Також я відповідальна за молодь, більшість із них підлітки від 11 років до 17. Також підготовлюю проповіді і лекції для них, бесідуємо на різні теми, молимось і прославляємо Бога. Окремо від наших загальних служінь стараємось один на один збиратися з молоддю і з молодими мамами, спілкуючись з ними на більш персональному рівні, щоб вислухати і наставляти їх. Переважно всі ці молоді люди переживають ті самі проблеми, залишені батьками і одиноко виростають. А старші настільки зайняті роботою, шукаючи як вижити, що вони просто змучені тим усім. Наша церква разом з місіонерами складається із

Дитяча нога, вражена черв’яками Дуду.

50 членів. Більш як 100 дітей відвідують недільну школу. Активно ходять до церкви на служіння в основному жінки, чомусь чоловіки мало віруючі. Коли благодать Божа торкається серця людей, вони міняються і шукають Бога. Через наше служіння Господь дарує надію для кожного, хто її ще не має чи ще не пережив. Дуже радісно, коли Бог дарує покаяння багатьом людям, які стають нашими духовними дітьми. Так хочеться їм передати Божу любов, Божу правду в їхні серця! Але, нажаль, багато із них не знають Бога, є такі, що ідуть до церкви, тому що місіонери можливо чимось їм допоможуть, або звертаються до Бога тільки щоб якось Бог їм допоміг і вони не були такими бідними. Мало таких, що шукають Бога постійно, щоби пізнавати Його більше. Мало із них знають Його як свого особистого Спасителя. Жаль огортає серце, що творіння так мало знає свого Творця. Адже Він такий великий, могутній, всесильний і недостатньо всього нашого життя, щоб пізнати Його у всій повноті. Ми молимось і віримо, що ту роботу, яку Бог розпочав у житті людей, Він її звершить до кінця. Ми дякуємо Богові, що ми можемо виконувати Його роботу у Кенії, віримо і бачимо, як Царство Його збільшується з кожним днем. Оля Леськів.

P.S. Якщо ви маєте бажання допомогти місіонерам в Кенії і обездоленим дітям, надішліть вашу пожертву, заповнивши відривний бланк на останній сторінці газети, зробивши позначку “НА КЕНІЮ”.

№ 20, 2012 р.

CTOP. 4

Warning Notice Ignored In July of last year, three young tourists, when visiting Yosemite National Park in California, were swept over the 96.6 meter Vernal Falls. One of the tourists, a young woman, was no doubt drawn by the alluring beauty of the raging waterfall and the fast moving Merced River below after a record winter snowfall. Tragically she slipped on a rock above the falls. Two friends reached out to rescue her, and the trio was swept over the edge.

At the bottom of the trail leading to the Vernal Falls there is a Vernal Falls, Yosemite sign warning about the fast moving water. Also, when entering the Yosemite Park, visitors are given a newspaper warning about water hazards and to stay away from fast moving water.

Furthermore, at the top of the Vernal Falls there is a guard railing and a metal safety barricade marked with a warning. The victims of this tragedy ignored all the warning signs, climbed over the barricade, and fell to a horrific death.

“How foolish,” we say, and yet, I wonder how many warnings in life we ignore. The greatest tragedy of all is when we ignore all the warnings in God's Word, the Bible—

Identity Crisis Dan Boyko, Lexington, KY

Praise God, brothers and sisters. And praise to the God in whose name we’ve gathered.

You know that in the time that Jesus walked on earth, many people did not know who He was. They walked with Him, they talked with Him, and they spent time with Him. But many were not able to look at Him and say, “This is God.” And even today, there are some whom we call agnostics. They say Jesus was a good man that, He was an influential teacher. The atheists say the same. Other people say Jesus did not exist. The Muslims also say He was a prophet, that He was a good teacher. Pilate called Him the “King of the Jews.” The Jews also had many names for Him. They called Him Rabbi, “Good Teacher,” some even called Him “Beelzebub.” But today we know that Jesus is Lord; He is God. Thank God for that. I want to tell you that it’s not because you have studied this on your own. You know it because it was revealed to you by God. The Bible says that no one can come to know the Father unless the Father is revealed through Jesus Christ.

and especially so if we ignore God's warnings about life after death.

For example God's Word reminds us that, "It is appointed for men to die once, but after this the judgment [of God]."

Furthermore, as God said to the nation of Israel, the same applies to every one of us: "Therefore thus will I do to you, O Israel … prepare to meet your God." And to Christians: "For we must all appear before the judgment seat of Christ, that each one may receive the things done in the body, according to what he has done, whether good or bad." Yes, this word is for Christians. We will not be judged for our sins because Jesus paid that judgment price on the cross for us when he died in our place. But we will be judged on the basis of how faithfully we have served God since we became Christians—and be rewarded accordingly.

Again, in the words of Jesus: "And do not fear those who kill the body but cannot kill the soul. But rather fear Him who is able to destroy both soul and body in hell."

Whatever you do, do not be like the tourists who disregarded all the warning signs in the Yosemite National Park and fell to a horrific death, and disregard God's repeated warnings, and ignore God's only remedy to assure us from a lost and hopeless eternity in hell—which, in the words of the early Christian leader, the Apostle Paul, to the jailor who asked Paul, "'Sirs, what must I do to be saved?' They replied, 'Believe in the Lord Jesus and you will be saved, along with everyone in your household.'"

Thoughts Are the Seeds Planted In the Garden of the Mind Suppose that you plan to plant a garden one spring. After you prepare the soil and remove all rocks, trash, and grass, you are ready to plant the seeds. Will you not take particular care to purchase seeds that are fresh, hybrid, and exactly fit for your climate? You will also be careful to notice that you plant the correct seed according to the produce that you hope to harvest. You know that corn will produce corn, peas will produce peas and so on. As the garden progresses, although you did not plant weeds, some will come up with the vegetables. A good gardener will pull the weeds out so that the good plants will grow unhindered. So it is with your mind.

Pull down the bad thoughts and only allow good thoughts to be planted in the garden of your mind because everything that is left there will grow. Francis P. Martin

only One who can give righteousness. He is the only one who can give life and peace.

After all, isn’t that what we seek after? Let us understand that Jesus is the only One who can fulfill our needs. In Mathew 8.36, we read that what shall it profit a man if he gains the whole world but loses his soul. We can chase after the things of this world all our lives, but in the end, you will be left with a feeling of emptiness. Because you will realize then that it means nothing. It can’t save you; it won’t guarantee anything for your We can read a couple of examples when Jesus claimed to be God. I won’t open them up, children even. However, Jesus Christ He can give that life. He opens the doors into but I’ll quickly go through them. Matthew 16.13: Here we read the story of when Peter heaven. Today in our life here in the United States, sadly we sadly notice more and more says He (Jesus) is Christ. Jesus had asked him, “Who do you think that I am?” And he that people focus on advancement. We see people get bigger houses, they build their said, “You are the Christ, the Son of the living God.” And Jesus said to him at the same business, but they forget about investing in God. It’s so sad because it’s so easy to do time, “Flesh and blood did not reveal that to you, but God himself.” We also read in these things, and because we’re so close to them, we’re tied to these physical things. We Matthew chapter 26, when the Pharisees and Jews were asking Him who he was, he live in this world, but we must learn how to disconnect ourselves from it and focus admits that He is the Son of God. But they did not believe Him even at that time and solely on God, to understand that some of the things we gain in the world they can be wanted to stone Him. Ultimately, Jesus says of Himself, “I am the way, the truth, and trash before God. Apostle Paul writes to the Philippians concerning this topic. In chapter the life. And no one can come to the Father except through Me.” This is what’s importhree, verse seven, he writes: tant to us today.

But whatever things were gain to me, those I counted loss for Christ. But no, Only five months ago, yet it seems like a couple of days ago, we were celebrating New Year’s Day. As we know in this country, many people make resolutions. They resolve to live a better life. They seemingly follow after these resolutions for a couple of days, and maybe with great effort, a couple of weeks. But ultimately, most people fail because they don’t have the strength to change themselves or their character. I know one thing: Jesus is powerful to change you and to change me. Many of us today may be living in this life, knowing that Jesus is Lord, but we don’t live such a way. We chase after the things of this world all of those things that the teacher wrote about in Ecclesiastes. He warns that it is all vanity; that it means nothing. Without God, nothing holds meaning. I want to ask the question today: who is Jesus for you? If He really is Lord, why don’t you worship Him as Lord? And if He’s not Lord to you, then you must pray to God that He would reveal this to you. With our mind, we can know that He is Lord, but it will never be reality unless it is revealed to us and until the Holy Spirit testifies to us that we are His sons and daughters. Again, we’re almost halfway through the year; where do I stand today? Where do you stand today? Has your relationship with God become better, tighter? Have you learned to fellowship with Him on your own time? No matter what anyone can say or think, your relationship with God is not measured by how many times you come to church or by the many ways that you’re involved in church activities. If you are seeking after God and His face day after day, on your own time, when you are alone, then know that He will be there for you. This is what I want to preach today: that He is God, and we must follow after Him.

For they who are according to the flesh mind the things of flesh, but they who are according to the Spirit the things of the Spirit. For to be carnally minded is death, but to be spiritually minded is life and peace because the carnal mind is enmity against God, for it is not subject to the Law of God, neither indeed can it be. So then they who are in the flesh cannot please God. But you are not in the flesh, but in the Spirit, if the Spirit of God dwells in you. But if anyone has not the Spirit of Christ, he is none of His. And if Christ is in you, indeed the body is dead because of sin, but the Spirit is life because of righteousness. But if the Spirit of the One who raised up Jesus from the dead dwells in you, the One who raised up Christ from the dead shall also make your mortal bodies alive by His Spirit who dwells in you. (Romans 8:5-11 MKJV) Here we have a small example of what it means to live by the Spirit. By the Spirit, we have life and peace. It’s what’s written here in verse six. And without that Spirit living in us, we cannot please God at all. Because you know what? When a person is led carnally, then they will seek only after those things. The person will seek only to increase their comfort, to feed themselves, and to live a better life. This is what the Bible warns us against. As we heard on Tuesday at youth service, we must be living sacrifices. This doesn’t mean we have to live an uncomfortable life, but if you think about the word ‘sacrifice’ and what it stands for, those sacrifices were killed and put on that altar. They were used up. I don’t know about you, but I know that we are called to be used up by God. We must be His sacrifices for His glory. Paul writes to the Romans, and he warns people against being these carnal people. By doing so, he points to Jesus Christ as the

rather, I also count all things to be loss for the excellency of the knowledge of Christ Jesus my Lord, for whose sake I have suffered the loss of all things, and count them to be dung, so that I may win Christ and be found in Him; not having my own righteousness, which is of the Law, but through the faith of Christ, the righteousness of God by faith, that I may know Him and the power of His resurrection and the fellowship of His sufferings, being made conformable to His death; if by any means I might attain to the resurrection of the dead. Not as though I had already attained, either were already perfect, but I am pressing on, if I may lay hold of that for which I also was taken hold of by Christ Jesus. My brothers, I do not count myself to have taken possession, but one thing I do, forgetting the things behind and reaching forward to the things before, I press toward the mark for the prize of the high calling of God in Christ Jesus.

(Philippians 3:7-14 MKJV)

In Paul we see a picture of a man who is dedicated to Jesus Christ. This is a man who has Jesus Christ in his vision and nothing else matters. He wants to give this advice to the Philippians. Since it is here in the Bible for us, it applies to us also. I want to encourage every one of us to reach forward to the things that are ahead. To chase after Jesus; to pursue Him and to seek his face. We know from many examples in the Bible that those who sought His face, were healed, and resurrected. They were comforted in their many troubles. I want us to turn again to one passage which is in Romans, chapter one, starting from verse 18:

For the wrath of God is revealed from Heaven against all ungodliness and unrighteousness of men, who suppress the truth in unrighteousness, because the thing which may be known of God is clearly revealed within them, for God revealed it to them. For the unseen things of Him from the creation of the world are clearly seen, being realized by the things that are made, even His eternal power and Godhead, for them to be without excuse. Because, knowing God, they did not glorify Him as God, neither were thankful. But they became vain in their imaginations, and their foolish heart was darkened. Professing to be wise, they became fools and changed the glory of the incorruptible God into an image made like corruptible man, and birds, and four-footed animals, and creeping things. (Romans 1:18-23 MKJV) The key verse here is verse 21. If our worship is sort of like this worship let us heed the warning which is in verse 21. If we’re not thankful to God, and if we don’t glorify Him as God, then we can expect that our thoughts will become futile and our hearts will be darkened. This is what our faith is like in God if we are chasing after the things of this world. If we’ve made money, or a car, or a house, or a career our god, then we’ve changed God into this corruptible image like man. And yet He’s almighty! We go against what He says of Himself. He said of Himself that He is the way, the truth, and the life. Let us walk in that.

Why did I mentioned earlier the resolutions? Understand one thing that you can’t change on your own. You don’t have the power to change your heart, to change your mind. All the times people say you do things because of Continued on pg. 6

№ 20, 2012 р.

CTOP. 5

Библия Скоуфилда

$55

с объяснительным вступлением к каждой книги Библии и примечаниями Ч. И. Скоуфилда 235 x155 мм

$75

Біблія 075 TI Коричнева, заміна шкіра, індекси, золотий, зріз, паралельні місця в середині, орнамент

Жнива в Україні З'їзд Збуж № 47

235 x155 мм

Пробуждение

Кристина Рой $7 191 стр. П о в е с т ь рассказывает о событиях в жизни словацкой деревни 10 и 20 гг. ХХ века. Возродить народ, объятый глубоким духовным сном, можно только Скарбниця духовної пісні путем приобщения его к изучению 1 та 2 том Священного Писания. (Укр. та рос. нотні Псалмоспіви співники) 1500 $25 за два томи $10

Две чайки

Елена $8 Чепилка 176 стр. С б о р н и к рассказов для подростков о п у т я х обретения веры, о развитии личных отношений с Господом и служении Ему, о духовных испытаниях и их преодолении.

Два Адами В′ячеслав Пінкевич

DVD Video

Детская Библия $20 библ.лига, цветные иллюстрации, 17х25, 447 стр.

$20 Свидетельства

Самые счастливые 2 ч. 27 хв.

$10

Свидетельство Юрий Боразенко

$12

335 стор., м'яка обкладинка. В новелі розкривається широка панорама життя Полісся за часів Другої світової війни до наших днів. Це щира розповідь про становлення християнської баптистської церкви, про випробування, які випали на долю людей за часів комуністичного правління. На фоні цих подій розповідається про шлях до Бога двох сусідів, двох Адамів. У кожного своя доля, але коли їхні дороги переплелися, вони зуміли пожати великий урожай на ниві служіння Господу.

$15 $10

Audio CD Мамочка моя Коллекция песен о маме

$9 Победа веры.

Рассказы для детей 200 стр. Это история жизни верующих людей, как выживала Церковь Иисуса Христа и пополнялась новыми душами молодого поколения, они переписывались в тетради верующих в 60-е - 80-е годы для чтения, назидания и поучения.

У країні сонця. Друзі. Без Бога на світі Христина Рой 208 стор. У книгу увійшли 3 повісті словацької письменниці Христини Рой. Кожна з цих історій несе в собі християнські уроки життя. Кожна повість відрізняється одна від одної, але суть їх однакова - навчити дітей вірити у Бога і бути Йому слухняним слугою, а також навчити людей любити один одного так, як вчить Бог.

$10 Только семь дней До зустрічі в небі

$8

$10

В′ячеслав Пінкевич 192 стор. На прикладі життя простих людей з невеличкого містечка Західної України автор показує життя, цінності і надію людей, які щиро вірять в Бога. Особливість цієї книги в тому, що написав її "потомственный штундист", який не з чуток, а з власного досвіду знає те, про що пише. Це - ніби сповідь, погляд зсередини.

«Сонячна повінь» Вірші Сергія Рачинця. Для дітей. Тверда обкладинка, 164 сторінки, розмір 195 х 270

УВАГА! Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовлення, надсилайте по такій адресі: Christian Mission EBENEZER PO Box 12050 Lexington, KY 40580

$15 $12

Замовлення по телефону: 859-312-4344. Славік.

4 аудіо диски $ 35 1 MP-3 $15 Сиренко И. М. Шелдон

Это история, произошедшая в жизни реального человека. Богатый фабрикант Роберт Гарди считал себя истинным христианином и образцовым семьянином. Но так ли это было на самом деле? Во сне Бог открыл этому человеку, что жить ему осталось всего лишь 7 дней. С этого момента начался крутой поворот в жизни Роберта Гарди

Не забудьте додати за Пересилку: Перша Наступні Kниги $4.00 $1.00 CD/DVD $3.00 $1.00

№ 20, 2012 р.

CTOP. 6 Цього літа відбулася місіонерська поїздка в м. Великі Мости, Львівська обл. Молодь була із Кентаки, Тенісі, Масачусетс та Іллінойс. Два тижні ми перебували у Мостах. Брати фізично працювали кожного дня. А сестри працювали на кухні та займалися з дітками. Перший тиждень були діти із Львова, котрі є сироти. А другий тиждень займались з місцевими дітьми, котрі є із неблагополучних сімей. Молодь мала можливість провести час із цими дітками, розповісти про любов нашого Ісуса Христа, і можливо кого обняти та й сказати: «Я тебе люблю». А кожного вечора відправлялись в церкви, що були навколо, щоб служити проповідями, співом та віршами, а також для духовного підкріплення. На третій тиждень ми відправились у м. Прилуки, Чернігівська обл. Там деяка молодь лишилась попрацювати у дитячому таборі, а решта відправилась у молодіжний табір. На останній тиждень усі розділились: хто лишився проводити євангелізації у Чернігові, хто поїхав до родичів, а хто відправився на місіонерські точки. Тому ми попросили цих місіонерів поділитись тим, що вони пережили, і навіть можливо дещо навчились і взяли собі за урок.

Подводя итог своей поездки в Украину, я благодарна Богу за то, что Он показал мне какие люди являются настоящими верующими, а также какой я должна быть христианкой. Как-то раз мы проводили в селе служение. На этом служении Бог сильно нас благословлял. Молитвы шли к небу и казалось, что Бог был около каждого. Меня изумило то, что люди после трудного дня на поле или после работы с хозяйством приходили на собрание и сумели оставить все свои заботы за дверями молитвенного дома. Больше всего меня поразило то, что четыре брата преодолели больше 60 км, чтобы попасть на богослужение. Иногда живя тут, в Америке, я не до конца осознаю, что у меня всего хватает, и даже не задумываюсь о том, что я могу ездить в церковь на хорошей машине, по хорошим дорогам. Дороги на Украине не подарок, и находясь в дороге более десяти часов за одну поездку, казалось невозможным быть радостным и терпеливым. Физически нас такие дороги просто выматывали. По утрам нам приходилось быстро вставать, одеваться, кушать и снова отправляться в дорогу. Хотя такое было не каждый день, для меня хватило того, что было. Но когда я приезжала на служение и молилась, то чувствовала, как Бог меня наполняет. Уходили все раздражения, скорби, сoн и физические недуги. Многие проповеди были для меня. Бог многомилостив и учил меня ежедневно. Находясь в Украине, я глубоко осознала то, что все наши планы должны совпадать с планами Бога. Он создал нас и желает нас видеть в Его свете и в Его образе. Побывав на евангелизационном служении и прославляя Бога, я надеялась увидеть людей, приходящих к Богу в раскаянии. Наша группа пелa два часа. Проповеди были очень трогательные. И казалось, что люди не дождутся последней проповеди, чтобы выбежать вперёд и отдать всю жизнь Спасителю. К сожалению, люди не спешили выходить. И мне пришёл один стих на память, где Павел говорит, что мы "садим" и "поливаем", а уже Бог взращивает и делает Своими. Слава Богу! Не смотря на то, что поездка в Украину была нелёгкой, а иногда и утомительной, я очень благодарна Богу, что Он помог поучаствовать в этой миссии. Я бы не хотела, чтобы цель моей поездки была просто съездить в новое место, но чтобы цель была послужить Богу. Слава Богу, что Он также возлюбил меня и спас от смерти. Я поняла, что просто верить — это недостаточно; нужно показать в вере нашей добродетельность, терпение, жертвенность для окружающих, и т.д. Наши отношения с Богом должны с каждым днём улучшаться и становиться крепче. Может быть и легко проповедовать или евангелизировать множество людей, и ездить в разные страны, но в конце дня, находясь в тишине, каждый остаётся один на один с Богом. Что было бы (или какая польза была бы нaм), если все люди, которым мы проповедовали, покаялись и были бы спасены благодаря нашим словам, а мы сами бы остались не спасены и просто обманывали бы самих себя? Это самое важное, что мне показал Бог в нашей поездке. Я благодарна Ему, что Он дал мне силу помогать другим, но я ещё больше благодарна Ему за то, что Он помог мне приблизиться к Нему через эту поездку. Галя Калетина, МА “Коли я вперше відвідала Україну, мені вона сильно запала у серце. Часто ми чуємо від місіонерів, котрі їздять за кордон, що ми часто не цінуємо тим, що маємо вдома. Так, це є правда, і я згідна, але чи ми колись задумались над таким маленьким словом, як “надія”? Це те, що найбільш мене вразило. Як часто ми не є вдячними Богові, що Він мені дав батьків, котрі мені розказали про Ісуса, і я маю надію на вічне життя. Я знаю, до чого прагну і маю ціль життя. Бачачи людей, котрі не мають надії, це земне життя є для них усім. Я бачила, як вони гинуть. Це просто розривало моє серце. Я хотіла кожному із них допомогти отримати цю надію. Мені дуже сподобалося працювати із дітками. Бачачи, як вони прагнуть ласки та любові, це ранило мене. Я виростала у благополучній сім’ї, тому ніяк не могла зрозуміти, як то так, що батьки можуть просто не дбати про своїх діток. А це усе я почула від самих дітей. Деякі із них просто казали: вона не дбає, вона не любить. Я не могла повірити, що діти із таких юних років уже самостійно живуть. А ми маємо батьків, котрі годують, вдягають, а цим усім ми не цінуємо. Я безмежно вдячна Богові за усі благословення у моєму житті і за цю поїздку! Хоч я нічого не заслужила, тому що я не є кращою за когось, але Бог дав мені усе і надію на вічне життя. Наш Бог – Всемогутній”. Мар’яна Чубарук, KY

who they are, because that’s their character. As Christians, we have no excuse because we believe in a God who is allpowerful. We believe in a God who can change us. Because of this, we worship Him. I want us to fall before Him and to beg of Him to use us, to change us, so that we can worship Him as God and not as something corruptible. Because He is Almighty God!

Continued from pg.4

“Ukraine was a unique experience for me. I had the chance to see my parents’ homeland and got live the life of a Ukrainian for a month. Most of all, what I really enjoyed was when we would all go together to a town square, where we preached and sang. We would watch people come to Christ. The two weeks that we were in Veliky Mosty were the best. Everyone who came with us were the best people I have ever meet in my life. If it wasn’t for them, the trip wouldn’t have been the same. The children with whom we were were the happiest bunch I have ever meet. When our time was up in Veliky Mosty, we headed to another place called “Preluki”. For the first week, we had a four day camp just the wilderness and us. It was the best experience I had camping. The head pastor for that region of Ukraine was the funniest and courageous man of God I ever met, but sadly, we had to leave after that. During the last week, everyone went their own ways to visit relatives. The last day, we all meet up at Kiev where we had a huge reunion in the middle of the city. We spent the day together and headed for the airport. Everyone who went with us is now a part of me, and I will never forget them. I will thank God for having the opportunity to meet every one of them and hope that next year we all have the opportunity to go again if God allows it.” Рувім Рябчук, TN “God has given me the ability and desire to go on three missionary trips within one year two which were to Ukraine. I know that my God is an amazing, merciful and living God; therefore, I was not surprised by all the miracles and wonders He has done in the past and on these mission trips.

Although some of the things that do astonish me were how far away people are from knowing God, what effected the most was seeing these poor souls so confused in their faith. They say they believe in God, but what god, they do not know. I have experienced tough spiritual battles to the point where I couldn't even pray because I felt a burden. No words can explain the feeling you get when you see a lost soul. You only wish you can save them all. I was talking to a fellow missionary, and we discussed how people try to save others. One thing we don't realize sometimes is that our job is not to save people but to plant those seeds. God will do the rest. Because I believe we are here on earth to serve one another just as Jesus did. And to preach the good news that there is salvation in Christ. I know and pray that these people that I have come to know and with whom I spoke. God will reveal Himself to them, and they will one day become great men and women of God. In the Bible, it says for us be like children in our faith With faith, anything is possible.

There was one girl with whom I spoke in M. Chernihivska oblast, C. Prulyki.

She asked me, “Why do bad things happen to good people?” At first, I had no idea what to say to her, but then I remembered that 1Cor. 10:13 says that God will never give you more than you can handle, but if you do feel like there is something you can’t handle, then God will show you the way out. Then I told her, God punishes those whom He loves. He is the real judge. He tests our faith through trials. In the end, we are still in the hands of God. This girl has been through so much, and I can see how and why she is so confused. I just know with all my heart that God will open up her heart and eyes but only if she stops trying to understand with her own understanding.

I feel that this applies to all of us. If we try to comprehend God's plan and will with our own understanding, then we might never understand. This trip has taught me so much about myself, my faith, and my future. Now, I know and understand completely how important it is, to trust in God 100%. He will take care of me.” Аліна Кошин, IL

“Going on a mission trip was a desire I had for a few years, and when I found out I had the opportunity to go to Ukraine this summer to an orphanage, I didn't think twice, and said, “Yes I'm going!” I even had a countdown for when we would be leaving. This trip was all I had on my mind and in my prayers since deciding to go. I thank the Lord for giving me the chance to go on this trip, it was truly something. When people go on mission trips, I guess it's different for each and every one of us, but honestly, this trip built me up spiritually. It was nice not going to work and worrying about "earthly" things. Knowing that everything I did each day was for God kept me at ease and peaceful! The children I met and with whom I interacted will be in my heart and in my prayers forever. I have so much love for them.

This trip also made me realize how many things we have that we don't cherish and appreciate. People said, Oh you'll appreciate things for maybe a week or two,” but it's been over a month since we came back, but I feel like all of my memories and the experiences I had there will be remembered forever. The prayers we had were so strong, and no, it's not Ukraine that did that you can have amazing prayers anywhere. When the Holy Spirit fills you, you can pray, and pray and you don't want to stop. I'm definitely glad I went on this trip. I'll remember it for life. It was a wonderful experience, and if I could repeat it, I would but would probably stay longer. Our God is an awesome God, who loves us even when we feel like the world has given up on us. He cares for us and carries us through the storm that is the God I serve and the God I love! God bless you.” Альона Медина, KY “Months before I left from Chattanooga, TN for Ukraine, I knew that this would be a special, and perhaps dangerous, but definitely an unforgettable experience. Although, to my surprise, my fears and doubts were quickly put to ease when I saw how friendly and kind my group turned out to be.

Our first few days were spent in a city called Rovnav. There, we were involved in a few church services, and even grew spiritually by visiting a few prayer revivals; one that had up to a thousand people. After this, we headed to Lvov, where our main purpose for the trip to Ukraine was waiting.

Our next two weeks was in an orphanage, which was both mentally and physically challenging. From the time we got up at seven o' clock until about six o' clock in the evening, we worked. Afterward, we visited different churches in the area and stood on street corners singing and telling others about Jesus Christ.

After these two weeks, we left Lvov to our last mission spot in the Chernigovskaya Oblast. Here, we were involved in a camp that lasted four days. The camp was targeted for unchristian youth and families, as well as youth from churchs around all of Ukraine. This ended my mission trip in Ukraine. However, I will never forget the families and children that I saw there and will always be grateful for all of the things I have even if I do at times take them for granted.” Енох Рябчук, TN

№ 20, 2012 р.

СТОР. 7

Дивні соняхи Назарчик вибіг з лісу на дорогу і від захвату відкривши широко очі, завмер на місці. Яка казкова картина постала перед ним! Ціле безмежне жовте море квітучих соняхів

ХВОРИЙ ЗУБ Вночі у Марійки розболівся зуб. Вранці мама повела її до лікаря. Але як тільки Марійка ввійшла в кабінет, вона дуже злякалася.

— А ну, давай подивимося, що тобі спати не дає, - ласкаво сказав лікар. — Покажи, де болить? Марійці було страшно, і вона показала на здоровий зуб. Лікар оглянув здоровий зуб, постукав по ньому інструментом і сказав: — Так, все в порядку. Ти вільна. Він усе зрозумів, але вирішив не підганяти дівчинку. Дорогою додому Марійці було дужо

розляглося до далекого горизонту. Він ще ніколи не бачив їх так багато. Великі повні голівки, що трималися на міцних високих ніжках, були обрамлені ніжними золотистими пелюстками і нагадували тисячі маленьких сонць, що спустилися з неба на землю.

— Дідусю, поглянь, як красиво! Скільки тут соняхів! — вигукнув хлопчик, опираючись на нестарого ще чоловіка, який вийшов слідом за ним з лісу. Стоять онук з дідусем, зачудовано споглядають ту красу, а оченята хлопчика шукають серед того моря соняхів хоча б одну квітку, голівка якої дивилися б в інший бік.

— Як дивно! Вони всі чомусь повернуті в один бік, — дивується хлопчик.

— Це й справді ще одне Боже диво з тих, що оточують нас на кожному кроці. Соняшники

завжди повертають свої голівки до сонця. Вони й названі соняшниками, бо схожі на нього.

— А коли похмура погода і сонце ховається за хмарами? — допитується онук.

— Для них це не має значення. Вони все одно знають, де знаходиться сонце і повертаються до нього, — усміхається чоловік хлопчику. Назарчик усе милується соняшниковим полем.

— Нам є чому у них повчитися, — каже дідусь, — ти ж знаєш, що християни, то учні Христа, і мають бути схожими на Нього. Нам також потрібно весь час дивитися на нашого Господа, не відводячи від Нього очей. А коли підступить гріх, — закривай від нього своє серце, не дозволь хмарам зла сховати від тебе Господа. Шукай лиця Його щодня, бо тільки з Господом завжди надійно і світло!

соромно за свій обман, але й повертатися також соромно.

— Може біль сам пройде. Здається, уже й не болить, як раніше, — думала Марійка. Але вночі зуб розболівся ще сильніше. Рановранці мама з Марійкою знову чекали біля кабінету. Коли двері відчинилися, і лікар побачив дівчинку, він усміхнувся їй і сказав: — Доброго ранку, Марійко! А я на тебе чекаю... Дорогою додому Марійка радісно говорила: — Знаєш, мамо, а було зовсім не страшно. І не було так боляче, як я думала. Так часто буває з людьми, що приходять до

Христа, нашого Небесного Лікаря. Вони розповідають Йому про те, що згрішили словом, ділом чи думками. А Христос, наш Небесний Лікар, бачить наші всі гріхихвороби. Але Він нікого не підганяє, а терпляче чекає, коли ми самі відкриємо двері своїх сердець і запросимо Його. Тоді Він увійде і зцілить наші хворі серця.

Нас усіх Господь створив! Кавун:

Гриб:

Перець:

Дуже люблять мене діти, Гарний я - де правду діти? Схожий я на м'яч строкатий. Хочеш мене скуштувати? По грибочки ходять З кошиками люди, Темним лісом бродять Нас шукають всюди. Під кущем сховаюсь Спробуй відшукати! Бути тихим, скромним Мене вчила мати. Спробуй, з'їж перчину, друже, Станеш враз здоровим дуже! Лікар всім рекомендує Перець сто хвороб лікує!

Мене теж не забувайте, В суп та борщик додавайте. Можна з мене сік зробити Вітамінчиків попити. Морква:

Слива:

Кукурудза:

Шле привіт вам слива синя Чаювання господиня. Є варення в нас зі сливи Гості ситі та щасливі! Ой, хіба то частування Із варенням чаювання? Качани варені Кращі за варення!

Гарбузяна каша Ось де радість наша! Ще й смачне насіння Справжнісіньке везіння! Сонце мене гріло, Вітер цілував, Дощик з неба милий Землю поливав. Славлю Бога щирість, Він нам шле дари. Бо на радість виріс Я для дітвори. Яблунько, любонько, Яблучок дай! Петрик у кошика Хутко складай: Сім - для матусеньки, П'ять - для Марусеньки, Діда і татка не забувай! Я - рум'яний та міцний, Красень соковитий. Раджу я усім щодня Сік томатний пити. На здоров'я пийте, Ніколи не хворійте! Груша гарно так вродила Майже місяць їли-їли, Всіх сусідів пригостили, Ще й на зиму насушили.

Гарбуз:

Персик:

Яблуко:

Томат:

Груша:

Усі разом: Нас усіх Господь створив, На землі нас поселив, Щоб ми виросли, подбав: Пестив, грів і поливав. Це для тебе Бог старався, Щоби ти радів, сміявся, Щоб здоровеньким зростав І серденько вдячне мав!

№ 20, 2012 р.

CTOP. 8 Християнські дитячі табори стали одним із важливих етапів євангельської праці влітку — як церквам, так і місіонерам. Редакція газети “Відродження” отримала декілька листів з розповідями про проведену працю місіонерами. Місія “Ebenezer” щиро дякує усім, хто молився, жертвував на цю важливу й необхідну працю з дітьми.

150 дітей із чотирьох довколишніх сіл були зібрані у таборі с. Бористовці. Упродовж 4-денного табору наставники доносили дітям істину про незмінну і вічну Божу любов. Вибрана програма табору під назвою «Навколо світу за 5 днів» допомогла дітям вивчити чесноти людського характеру на прикладі окремих народностей. Біблійне навчання поєднувалося із іграми та уроками рукоділля. Кожного нового дня діти чекали з нетерпінням, а в останній день проводили служіння, запросивши своїх батьків. «Я щиро дякую вам за той вклад, який ви робите у виховання наших дітей, - говорить мама двох дівчаток, які не пропускають подібних заходів. – Я з радістю відпускаю своїх дітей, знаючи, що віддаю їх у надійні руки. Діти змінюються на краще на очах. Продовжуйте працювати у цьому напрямку». Близько 90 дітей зібралося в дитячому таборі с. Лешнів, що на Львівщині. Впродовж трьох днів територія поблизу місцевої школи перетворилася на шумний вулик, в якому кожного дня кипіла робота. Діти мали насичену і цікаву програму, яка називалася «Навколо світу за 3 дні». Вони не просто мандрували різними країнами, але ще й навчалися корисним рисам, які притаманні тому чи іншому народові. На біблійних уроках їм розповідали повчальні християнські історії. Також діти мали змогу виготовити власноруч гарний виріб на уроках рукоділля. «Після закінчення табору батьки були дуже вдячні за організацію, за те, що їхнім дітям приділяли так багато уваги, часу, навчали тільки доброму, – говорить пресвітер помісної церкви Богдан Климок. – Слава Богу, все пройшло успішно. Навіть представники католицької церкви дякували нам, що ми показали для них дуже хороший приклад роботи із дітьми». У с. Рудка (Рівненщина) впродовж 5 днів проходив щорічний табір для 120 дітей. У цій місцевості такий захід відбувається уже вп'яте. За цей час тамтешні місіонери помітили добрі переміни у ставленні місцевих жителів до їхньої праці. Також місцеві діти з нетерпінням чекають початку літніх зборів. Цьогорічна програма табору, яка називалася «Навколо світу за 5 днів» дала змогу організаторам поєднати цікаві умовні подорожі по країнах із корисним навчанням у християнському дусі. Діти вчилися гостинності, щедрості, вихованості, а також важливості молитви у щоденному житті. Кожного дня ставилася певна ціль і розглядалася окрема тема. Так, наприклад, щоб навчити дітей щедрості, яка характерна для Америки, був організований табірний ярмарок. Вихованості, як рисі, притаманній народу Великобританії, діти вчилися, і тут же мали змогу застосувати знання на власній практиці. Молитися діти мали змогу вчитися кожного дня, а четвертий день табору назвали днем молитви. Приклад брали із Південної Кореї, де люди моляться дуже багато. «Молитва – це наше життя. Це безмежна сила, дарована вічним Богом. Коли людина не молиться, вона не живе, а існує. – говорить відповідальний за молитовне служіння Віктор Опанасюк. Щодня до нього на так звану гору молитви приходило багато дітей. Вони просили молитися за них, за їхніх батьків. Впродовж 5 днів табору працювало спеціальне радіо «Ліс FM», куди діти мали змогу надсилати свої привіти, побажання чи привітання. Щодня працівники радіо отримували величезну кількість листів. У п'ятьох полтавських селах відбулося п'ять трьохденних літніх таборів. Місіонери, які працювали із дітками, не можуть приховати своєї радості. Вони бачать, як Бог змінює дитячі серця і характери на краще. За відносно короткий час, адже це лише вдруге у цій місцевості проводяться християнські табори, діти стали набагато серйозніше ставитися до того, що їм розповідають наставники. У кожному селі приходила різна кількість дітей. Наприклад, у с. Новаки було 56 дітей, у с. Вищий Булатець – 28, у с. Малютинці – 41, у с. Карпилівка – 18, у с. Духове – 11. Але місіонери безмежно вдячні Богу за кожну дитину, якій вони могли розповісти про Спасителя, який любить усіх людей. Програма літніх таборів називалася «Подорож у місто Царя царів». Діткам розповідали про вузеньку стежинку, на якій часто зустрічаються перешкоди, але вона веде до вічної мети. Для того, щоб не збитися з цієї дороги правильний напрямок вказували карти: «Біблія», «Молитва», «Довіра», «Любов», «Зустріч з Ісусом Христом». Були випадки, коли діти приходили на табір дуже агресивно налаштованими проти християнського вчення. Організатори розповідають, що один хлопчина взагалі не хотів сприймати те, що йому говорили, постійно бунтував і підбурював інших дітей. Але Бог торкнувся його серця і навчив смиренню. Зараз він уже з радістю слухає історії із Біблії, і найголовніше – приймає їх. Координатор Люба Журавська розповідає: «Діти по-різному сприймають інформацію – хтось хоче слухати, хтось ні, комусь вдома кажуть, що Бога немає, але вони все одно приходять до нас, і це для нас є великою радістю». По закінченні табору батьки щиро дякували всім організаторам заходу за те, що їхні діти корисно і гарно провели час і навчилися правильним речам у християнському дусі.

У с. Крупове Дубровицького району із 6 по 8 липня 2012 року пройшов дитячий табір. Впродовж цих трьох днів 80 дітей мали змогу послухати Слово Боже, навчитися корисним речам і просто гарно провести свій час. Команда із 22 небайдужих до дитячої долі молодих людей приготувала цікаву програму, яка називалася «Книга Життя», або «Книга без слів». Щодня діти перегортали сторінки цієї Книги. Вони дізналися про Спасителя, який прийшов у цей світ і віддав життя Своє заради нашого спасіння. Сторінки Книги мали певний колір: чорний – це символ гріха, який панує у світі, червоний – це кров Ісуса Христа, яка омиває гріх, а білий – це наше серце, яке очистив Ісус Своєю кров'ю. Табір проходив у дружній та піднесеній атмосфері. Усіх дітей розділили на три групи: «Єдність», «Щасливчики» та «Зернятко». Щодня вони мали змогу послухати повчальні історії на біблійних уроках, виготовити цікаву річ на уроці рукоділля, почути корисні поради по догляду за здоров’ям на заняттях профілактики. Координатор табору, місіонерка Оля, розповіла: «Найбільшою проблемою при підготовці до цього заходу було знайти відповідальних людей, які могли б безкорисно працювати із дітьми. А також для таких заходів, як ви розумієте, потрібна серйозна молитовна, фінансова і організаційна підтримка». Дійсно, дітей потрібно нагодувати, закупити необхідний інвентар для спортивних занять, подарунки. Тому хочемо звернутися до тих, хто читає цю замітку: ваше материнське чи батьківське серце, навіть якщо ви ще не батьки, віримо, обов'язково відгукнеться. Підтримуйте нас, насамперед, молитовно, а потім чи фінансово, чи безпосередньою участю в таборі. Ми докладаємо усіх зусиль, аби вкласти у дитячі серця любов, тепло та ніжність, пам’ятаючи, як написано у Святому Писанні: «Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, – той має гріх!» (Як. 4:17). Ми хочемо вкладати у цих дітей, аби вони у майбутньому також могли служити іншим, а служити зможе лише той, хто пережив любов до себе. Місіонери провели 3-денний дитячий табір у с. Куліши (Львівщина) для 80 дітей. Сюди з’їхалися діти із трьох довколишніх сіл. «Цього року ми обрали програму «Книга без слів», - говорить місіонерка Ольга. – Кожний новий день наділяємо символічним кольором, до прикладу, зелений – колір росту. Таким чином ми пояснювали дітям на доступній для них мові духовні істини». Також за програмою табору проведено профілактичні заняття з догляду за здоров’ям. Це був доречний курс з огляду на те, що діткам розповідали «ази особистої гігієни» - чищення зубів, миття рук перед споживанням їжі. Цікаво, що

усе це відбувалося у поєднанні з іграми, у яких закріплювалися отримані знання. Особливо хотілося, розповідають місіонери, навчити дітей розуміти, що означає справжня дружба. Багато лекцій було присвячено саме цій темі. Місіонери очікують, що після проведення подібних таборів збільшиться кількість охочих вчитися у недільних школах, що діють на базі місіонерських точок.

80 дітей із Городища, Самостріл та Користі побували на 5-денному дитячому таборі, який проходив з 6 по 10 серпня у с. Користь Корецького району, що на Рівненщині. Тутешні жителі вже звикли до активних молодих дівчат та хлопців, які приїхали до села місіонерами, щоб допомагати людям добрим словом і ділом, як тому вчить Євангеліє. «Подорож до міста Царя» – такою була тема цьогорічного табору, а ціль його проведення – допомогти діткам віднайти вірну життєву дорогу, кажуть організатори. «Біблія – це духовний компас, молитва – як телефон, через який ми говоримо з Богом, – пояснює наставниця табору. – Ми хочемо донести діткам, що причиною нашої подорожі має бути любов до Бога у поєднанні з довірою, бо без довіри ми не зможемо пройти свій шлях до кінця». «Найтяжче було організувати команду, – каже Маргарита Корольова родом із м. Костополя. – Уся молодь, яка долучилася до проведення табору, з’їхалася з різних церков, тому програму табору складали у телефонному режимі». Виховним моментом послужили і уроки з профілактики догляду за здоров’ям. Наставники вчили дітей правилам особистої гігієни, а підліткам викладали курс про дошлюбні відносини. Це вже не перший літній табір, який проводиться у с. Користь місіонерами від місії «Добрий Самарянин» (м. Рівне). Організатори вірять, що посіяне слово відкладеться у дитячих серцях і збереже їх від помилок у майбутньому житті, щоб їхня дорога повнилася успіхом і радістю.

Подяка Богові за подарунок - батут! Цього року на проведення дитячих таборів діти отримали чудовий подарунок (БАТУТ) через вас, дорогі жертводавці. Координатори та місіонери, задіяні в організації дитячих таборів в різних регіонах України, щиро дякують усім ВАМ, що внесли кошти для придбання батуту. Ця річ – новинка, але її можна сміливо віднести до чудового засобу збору і об'єднання дітей і можна назвати одним із засобів євангелізації. Нехай Господь рясно благословить усіх жертводавців!

№ 20, 2012 р.

CTOP. 9

Пошматували Біблії та підпалили молитовний будинок на Здолбунівщині. Сумною вісткою розпочався день у прихожан церкви християн віри євангельської с. Уїздці, що на Здолбунівщині. Молитовний будинок, зведений 8 років тому, відкривав свої двері кожному, хто прагнув вилити душу перед Богом та послухати Святе Письмо. Аж раптом з п’ятниці на суботу, 21 липня, під ранок, сталася пожежа. Від дому молитви залишилися лише цегляні стіни. За всіма ознаками передбачають, що це був зумисний підпал. «Видно, що вибили вікно, а потім зсередини відкрили двері, - розповідає служитель церкви Василь Ковальчук. – Пробравшись до будинку, підпалювачі у першу чергу пробралися до церковної каси, а оскільки на днях ми провели збір добровільних пожертвувань, то там трохи було грошей. Так от, вибрано все до копієчки». Та навіть не втрата грошей навела тугу на чоловіка, як те, що Біблії, поскладані біля церковних лав, були пошматовані та підпалені. Проте одна таки чудом уціліла. Символічним видалося і те, що, за словами Василя Ковальчука, це була якраз та Біблія, яку подарували церковній громаді з нагоди відкриття молитовного будинку. «У тої Біблії тільки сторінки Старого Завіту по краях обгоріли, а так вся збереглася, у полум’ї лишилася непошкодженою», - із подивом та одночасно радістю в очах говорить служитель. Добре, що хоч від цього відрадно, бо ж думка про те, як відбудувати спалене, наводить тривогу. Цією подією збентежені навіть ті, хто не ходить до цієї церкви. Нарікають, мовляв, розправилися б з такими зловмисниками. Однак сам служитель заспокоює і себе, і їх, пояснюючи, що, можливо, така подія стала знаком від Бога, що пора розширюватися. «Звичайно, жаль дивитися на це згарище: тут ще багато роботи та й грошей скільки треба, але якщо Бог допустив такому статися, значить, Він і подбає, аби ми збудували новий та набагато більший за площею молитовний будинок», - говорить Василь Ковальчук. Ще одним цікавим фактом є те, що пожежа сталася якраз через тиждень після того, як на території молитовного будинку християнська співоча група «Авен-Єзер» провела євангелізаційне зібрання – служіння, на яке запрошуються жителі з усього села.

Якщо ви бажаєте вкласти свою лепту у відбудову церкви у с. Уїздці, надішліть вашу пожертву, заповнивши блакитний бланк з поміткою “ПОЖЕЖА”.

Материнські обов'язки – благословiння від Господа! Нещодавно я прочитала настільки просту істину, що в мене перехопило подих і мені захотілося прочитати її знову: «Я дуже зайнята, тому що маю

ВЛУЧНО СКАЗАНО! Бог є любов, Він є джерелом любові. Любіть Господа і ви будете любити один одного. Сповняйтеся Духом, бо любов Божа виливається Духом Святим даним нам. Читайте Слово Боже, це - компас, і ви не зіб'єтеся з дороги. Завжди моліться і ви не ослабнете в дорозі. Шануйте один одного і діти ваші будуть шанувати вас. Завдаток миру в домі - послух Слову Божому. Не відстоюй своєї правоти і не буде сварки. Хочеш вирішити проблему - починай з себе і причину шукай в собі. Якщо твоя дружина не слухняна тобі і не поважає тебе, спитай себе: чи ти послушний Богу і поважаєш Його Слово? Для добрих відносин між вами: чоловіку потрібно трохи розуміти жінку, але багато любити; жінці потрібно трохи любити чоловіка, але багато розуміти.

рясне благословiння». Ці слова стали заспокійливим, освіжаючим бальзамом для моєї душі. Кожна людина (а не тільки зайняті молоді матері, такі як я) може підтвердити істинність цих слів. З чотирма дошкільнятами (старшому з яких ледь виповнилося чотири) більша частина мого часу заповнена різними обов'язками. Іноді мені здається, що підлога завжди брудна, кошик із брудним одягом постійно повний, посуд не вимитий. Мені здається, що я бігаю по колу, даремно займаючись справами і не бачачи результатів своєї праці. Іноді я занадто наївно запитую себе: «Чому я так сильно зайнята?» Але геть від мене ці марні думки! Я знаю, чому іноді почуваю себе настільки перевантаженою. Це тому, що я переповнена благословiннями. Але я все-таки – людина. Коли день мимохіть проходить через різні незаплановані справи, коли голова болить, а терпіння закінчується, існує небезпека перестати бачити всі ті благословiння, через які я так зайнята. Саме в цей момент мені необхідно озирнутися, щоб зрозуміти, що якби мене позбавили всіх цих благословiнь, тоді б у мене залишилася порожнеча, безрадісний жалюгідний стан, коли я не знаю, чим себе зайняти. Я повинна пам'ятати, що материнські обов'язки – результат багатьох благословiнь. Незважаючи на повсякденні обов'язки, що іноді здаються одноманітними, я здатна радуватися, коли ревно молюся, щоб жити у світлі цієї істини. Повсякденна робота вдома стає більш значущою, коли ми розуміємо, що вона необхідна – адже ми не хочемо позбавитися тієї радості, що маємо завдяки такій праці. Теплий будинок, одяг і їжа – привілей, що вимагає зусиль і праці. Ця праця лише вказує на те, що ми маємо рясне благословiння. Давайте ж будемо вдячні Богу за здоров'я, що Він дає, щоб виконувати ці обов'язки, і будемо виконувати їх з радістю і якнайкраще. З журналу «Семя истины», вересень 2012 р.

№ 20, 2012 р.

CTOP. 10

Три невидимих фактори, які беззаперечно доводять сутність невидимого Бога-Творця. Кожна річ, подія, особа стверджуються при наявності доказів чи свідчень. Багато людей не вірять в Бога, стверджуючи це лише тим, що Його не бачать. Разом з тим, ці люди щоденно користуються у своєму житті речами і їх особливостями (не зважаючи на те, що вони невидимі) і не сумніваються в їх наявності. Кожен майстер завжди радий похвалитися якимсь досягненням і чим складніша річ, тим більша їй ціна та слава для майстра. Хто створив людину? Беззаперечний факт, що десь мав бути початок. Чи був мудрий майстер за таким складним організмом, як людина, і тим, що оточує його? Коли ми розглядаємо ту чи іншу картину чи людський витвір, ми можемо там побачити характерні риси Творця. Отож, візьмемо три речі, якими користуємось щодня, але їх не бачимо: звук, смак, нюх. Уявіть собі різноманітність звуків: мови, музики, співу. А якби не було слуху, ми б не могли чути звуків. Але мудрий Творець створив джерела звуків і відповідно приймач звуку - вухо зі слухом - дуже складний апарат. Яка різноманітність овочів і фруктів і ряд інших речей, що ми споживаємо! Чи могли б ми насолоджуватися тільки їх зовнішнім виглядом? Зовсім ні! Але ж смак - то річ невидима і для того Бог створив цілий комплекс, а це досить складний процес для розпізнання смаку, насолоди від цього і користі. А хто бачив смак? Так, ми це відчуваємо, як і звук, але не бачимо. Яка величезна кількість різноманітності запахів, ароматів! Чомусь ми завжди цінимо живі квіти, тому що вони розповсюджують приємний аромат. Хтось придумав величезний асортимент різноманітних джерел запаху, а також нас наділив чудовим пристроєм, щоб відчувати їх. Хоч на вигляд здається, що ніс призначений лише для того, щоб носити окуляри і вдихати повітря. Ніхто з нас не бачив аромат, але разом з тим ми не сумніваємося в його наявності, бо ми його відчуваємо. Той, хто придумав звук, смак, нюх і дав нам можливість відчувати їх невидимі особливості, чи не залишив способу, щоб пізнати та відчути Творця усього цього? Певно, що так. І цей "прилад" відчуття невидимого Творця називається Словом Божим. Написано: "І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду" (Євр. 11:6). А як можна вірувати? Написано, що віра від слухання, а слухання через Слово Христове (Рим. 10:17). Бог є і Він так мудро продумав усе на землі, що варто Його пізнати. Отже, про це все ти можеш довідатися в Слові Божому і знайти кращу ціль для свого життя. Будь благословенний в цій подорожі пізнання Господа, як свого Спасителя!

Що може вирішити твої проблеми? Якщо ти думаєш, що твої проблеми може вирішити фінансовий достаток, то з таким вирішенням твоїх проблем тобі буде дуже тяжко увійти в Царство Небесне. Ісус каже: "Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!" (Мрк. 10:24). Якщо ти маєш достаток і думаєш, що через це ти - господар свого життя, і робиш все, що хочеш, прочитай Лк. 12:15: "І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливості, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його". Повір, що Бог має план для твого життя і він - найкращий. Але якщо ти сам хочеш бути господарем свого життя, то невідомо, як воно закінчиться.

А що на тому березі твого серця? І захотів Ісус переплисти човном на інший бік моря, туди, куди Його ніхто не просив. І що Він там зустрів? Цілий легіон демонів. Царство печер, гробів, темряви, мракобісся… Прийшло й туди істинне Світло – Христос й осяяло той край. І що ж сказали Ісусу жителі Гадари? «І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю» (Мк. 5:17). Висновок: У нашому серці є другий бік, який ми нікому не хочемо показувати. Там все покрито мороком. Навіть самі собі ми не хочемо признатися про цей темний бік серця… Повір: Ісус хоче прийти й туди і осяяти твій темний берег. Чи то лівий берег, чи правий – Ісус хоче бути повноправним Господарем твого серця. Питання: Чи готовий ти прийняти Христа на прихованому березі твого серця? Відкрити Йому все… Не вчини на зразок жителів Гадари. Чи припливе Ісус вдруге? Ти не знаєш.

У чому суть довготерпіння? Не один раз можна почути нарікання людей, коли вони очікують обід в ресторані. Але щоб приготувати смачний обід, потрібен відповідний час. Коли ж відвідувач отримує свіжоприготовлену їжу, то забуває про все, насолоджуючись обідом. Чи не абсурдно було б очікувати від новонародженої дитини за декілька років знання і вміння професійного інженера-програміста. Так і у довготерпіння є свій сенс, але чи готові ми чекати? Коли ж витерпимо до кінця - спасемося і будемо насолоджуватися вічністю завжди, але для цього сьогодні нам треба здолати час терпіння, випробування, переживання. Але заради блаженної вічності з Христом варто чекати (Як. 5:7).

Чи вірна адреса? Бог послав Іллю і сказав: "Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе" (1 Цар. 17:9). Коли Ілля прийшов і зустрів вдову, то виявилось, що в неї нічого немає. Можливо Бог послав Іллю не по тій адресі? Інколи нам здається: коли ми служимо Богові, все в нас має бути гаразд. Ми не думаємо, що наші негаразди не раз допускає в нашому житті Господь, щоб явити Свою славу. Бог не тільки хотів прокормити Іллю, але й вдову, крім цього - залишити приклад нам. Якби ми вірили Богу і не втікали від труднощів, ми б бачили Божу славу, яку б являв Господь нам і тим, хто нас оточує.

Чи буду я здивований, коли побачу себе в Царстві Небесному? Неодноразово доводилося чути, коли проповідники кажуть: коли я прийду в Царство Небесне, то здивуюся трьом речам: 1) що там будуть ті, кого я не сподівався побачити в Царстві Небесному; 2) я не побачу там тих, кого сподівався побачити; 3) а найбільше я здивуюся, що сам опинився в Небесному Царстві. Досить не ординарно звучать ці приклади, спонукуючи до роздумів, на перший погляд показуючи скромність оповідача. Але задаймо запитання: чи так сказав би апостол Павло? Він так не думав, більше того, він турбувався саме за те, щоб бути не тільки в Небесному Царстві, а й отримати повну нагороду, вінець (1Кор.9:17-25). Чи мав сумнів ап. Павло, чи він буде в Небесному Царстві? Ні. Так живімо й ми, щоб не мати в цьому сумніву. Віра в це не є самовпевненістю, а повною довірою Богові: «бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою» (2Тим.1:12).

«Ви, хто пригадує Господа, не замовкніть!» (Іс. 62:6). Проповідник, ідучи в торгових рядах міського базару почув, як жінкаторговка звернулася до нього по імені. Він запитав, звідки вона його знає? «Та хто ж тебе не знає! – дала та відповідь, певно вважаючи, якщо вона його знає, то так само повинні знати усі. А потім промовила фразу, яка на перший погляд не мала відношення до попередньої, але саме цим ця жінка (явно не усвідомлюючи цього) прояснила, звідки ж вона знає проповідника: «Добре, що твою передачу по радіо заборонили…». Той відкрив рота від здивування: «Та ж я вже понад сім років не веду цієї передачі, а вона вам і досі не дає спокою? То я вже забув, а ви й досі пам’ятаєте?» На запитання, чим же їй та передача досадила, жінка дала типову відповідь, що у неї свій бог, своя віра… Ту передачу не заборонили, проповідник перестав вести її через брак часу і насамперед через те, що змінили час трансляції, поставивши в незручну годину, коли зазвичай радіо не слухають. Він довго вагався, але віддав перевагу праці над християнською газетою. Але якщо зауважити на цю одну (хоч і негативну) відповідь цієї жінки, це не є його виправданням. Висновок: не варто залишати Божу справу, як би важко не було. Якщо Бог благословляє, дає здібність, наснагу, фінанси, працюй, навіть якщо не видно жодного результату. Навіть якщо година незручна. А нині час справді незручний в багатьох відношеннях і для багатьох. Євангелісти для всіх створюють незручності. Не з руки стає грішити. Можливо пройдуть роки і ти побачиш результат. Можливо лише у вічності побачиш... Але якщо Бог повелів, йди і працюй у Божому винограднику. «Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей» (Дії, 18:9).

За все дякуйте Богові!

Інколи проповідники кажуть: дякуйте за все Богові: добре й погане, опираючись на вірш (1 Сол. 5:18): «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі!». Якщо припустити, що потрібно дякувати «за все» буквально, в такому випадку не варто ототожнювати, що саме добре, а що – погане. Ми по суті цього не знаємо. Знає Бог. То ж запитання: чи справді за все буквально треба дякувати Богові? Страждалець Йов пережив миттєву втрату усіх дітей, але навряд чи він за це дякував Богові. Він віддав Богові славу у цих скрутних обставинах свого життя, не дорікав Богові за це, що з ним сталося. Але буквально він не виявляв з цього приводу радості і не промовив: «Боже, я дякую Тобі, що мої діти загинули…». Який же батько так скаже? Хвороба може сприяти тобі на добро, але чи потрібно буквально дякувати за те, що тяжко захворів? Тоді навіщо молитися за оздоровлення? Оригінальний переклад з грецької мови подає це місце точніше: «в усьому дякуйте Богові...». Один з перекладів подає це місце так:

«Завжди дякуйте!» (пер. єп. Кассіана). Сучасний переклад подає це місце так: «при будь-яких обставинах будьте вдячні Богові». Отже, з християнином може траплятися не тільки «добре», а й «погане», але як би сутужно не було, він не повинен втрачати здатності віддавати Богові хвалу, подяку, не повинен нарікати на те чи інше, що з ним трапилося. Істинний християнин не опиниться в глухому куті, він завжди побачить Божу милість до нього, промінь Господнього благословення обов’язково осяє його душу, він не втратить надію, коли по-людськи б здавалося, що остання надія втрачена. Оце й буде включати «за все дякуйте!». Врешті, нас повинно турбувати інше питання (те, що найголовніше), а саме: чи ми любимо Бога? «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28). Висновок: Якщо ти любиш Бога, усе, що трапляється в твоєму житті, яким би поганим на перший погляд не здавалося, (в кінцевому результаті), сприятиме (вийде) тобі на добро. Отже, при будь-яких обставинах свого життя будь вдячний Богові, не втрачай надії на Бога.

№ 20, 2012 р.

CTOP. 11

Неділю, 11 листопада, оголошено «Днем гнаної Церкви» Французьке відділення міжнародної благодійної організації "Open Doors", що займається проблемами переслідування християн, оголосило неділю, 11 листопада, "Днем гнаної Церкви", — повідомляє християнський мегапортал іnvіctory.org з посиланням на sedmіtza.ru. У програмі заходів – освітні лекції, загальні молитви, свідчення очевидців, спеціальні заняття для дітей та підлітків. Серед спеціальних гостей – пастор Умар Мулінде з "Gospel Lіfe Church" (Уганда). Він був вихований у родині імама і до того, як став християнином, навчався на ісламського проповідника. Під час минулих різдвяних свят він постраждав від зловмисника, що облив його обличчя кислотою.

Дослідження: захищають від Альцгеймера

молитви хвороби

За результатами дослідження, що проводилося за замовленням Фото з сайту Національного інституту психічного zalua.wordpress.com здоров'я США (NІMH), ізраїльські й американські вчені прийшли до висновку, що регулярне читання молитов на 50% знижує імовірність розвитку хвороби Альцгеймера, а також допомагає боротися з погіршенням пам'яті, - повідомляє Іnvіctory.org з посиланням на Newsru.co.іl. Газета "Гаарець" пише, що міжнародною групою дослідників керувала спеціаліст лікарні "Шиба" і лектор Тель-Авівського університету професор Ребекка Інзельберг. У дослідженні, розпочатому в 2003 році, взяли участь 892 добровольцi старшi за 65 років. Усі учасники експерименту були жителями арабських сіл у районі Ваді-Ари. Вони були поділені на три групи: у першу – ввійшли особи, у яких не було виявлено ніяких проблем з пам'яттю (497 осіб), у другу – особи, що мають невеликі проблеми з пам'яттю (303 особи), і в третю – особи, у яких був діагноз хвороби Альцгеймера (92 особи). У звіті вчених указується, що для діагностики учасників були розроблені спеціальні тести, що не вимагають від добровольців уміння читати і писати. Учені прийшли до висновку, що розлад пам'яті в жінок зустрічається в два рази частіше, ніж у чоловіків. При цьому навчання в школі в дитинстві і юності знижує на 24% імовірність розвитку розладу пам'яті в зрілому віці. При цьому 1-2 роки навчання в жінок еквівалентні чотирьом рокам навчання в чоловіків. Частина питань дослідників стосувалася способу життя і звичок добровольців у молодості. З'ясувалося, що в жінок, що регулярно молилися у віці 20-30 років, розлад пам'яті зустрічається в два рази рідше, ніж в атеїстів. Дослідники відзначають, що вони не змогли простежити таку ж залежність між молитвою і станом пам'яті в чоловіків, тому що 90% добровольців-чоловіків усе життя молилися п'ять разів у день, як цього вимагає іслам. При цьому чітко слідували заповідям ісламу лише 60% жінок, і інші 40% молилися нерегулярно чи пропускали молитви.

У штаті Міссурі дозволили молитися в громадських місцях Як повідомляє The Chrіstіan Post, 8 серпня 2012 року в штаті Міссурі було прийняте конституційне виправлення, що гарантує право виражати релігійні переконання в громадських місцях, не побоюючись за свою волю, — повідомляє Іnvіctory.org з посиланням на pravoslavіe.by. Конституційне виправлення гарантує, "що будь-яка особа має право молитися індивідуально чи в групі в приватному чи громадському місці, поки така молитва не приводить до порушення миру чи зриву суспільної зустрічі чи зборів. Виправлення, що підтримали єпископи штату, також гарантує, що "громадяни, а також виборні посадові особи штату Міссурі і її адміністративно-територіальних підрозділів, мають право молитися в урядових будинках і приміщеннях, що знаходяться в державній власності. Крім того, дане виправлення дає "студентам можливість виражати свої погляди щодо релігії в письмових і усних завданнях, залишаючись вільними від дискримінації, що може випливати з релігійного змісту їхньої роботи. Так само студент не може бути примушений до виконання навчальних завдань чи участі в наукових дослідженнях, що суперечать його релігійним переконанням. Дане виправлення набере чинності через 30 днів.

У Нью-Йорку встановили молитовні кіоски

християни

У Нью-Йорку євангельські християни з міжнародної церкви "Голгофа", Вірджинія, разом з місцевим євангелістом Доном Герачі перед каплицею святого Павла, що розташована поруч з меморіалом 9/11, пропонують перехожим помолитися, — повідомляє Християнський Мегапортал іnvіctory.org з посиланням на CNL-NEWS і The Chrіstіan Post. У яскраво-червоних футболках з написом "Молитва змінює все" вони запрошують людей з вулиць Нью-Йорка помолитися в спеціально встановлених молитовних кіосках. Місце для молитви було обрано не випадково, говорить преподобний Дон. За його словами, відразу після трагедії 9/11 багато людей звернулися до Бога за силою і розрадою, але через деякий час багато людей припинили звертатися до Бога. Преп. Дон згадує 11 вересня 2001 року, коли два хмарочоси всесвітнього торгового центру були вщерть зруйновані, у результаті чого загинуло більше 2700 осіб. "Думаю, що зараз в Америці люди знову починають звертатися до Бога. Багато чого зараз відбувається в економіці, і зовсім недавно в Колорадо відбулася трагедія", — сказав євангеліст Дон. Він додав, що вони "хочуть запропонувати людям можливість помолитися, щоб люди знали, що можуть звернутися до Бога, і Він почує їхні молитви". За словами засновника служіння YWAM Ніка Савока, молитовні кіоски "дуже ефективний євангельський інструмент. Він дає людям неформально познайомитися і посміхнутися один одному, помолитися короткою молитвою, незалежно від того, чи є ця людина християнином чи ні".

ВХС про наруги над християнською вірою в Ізраїлі Спікер Кнесету Реувен Ривлін заявив, що усного осудження вчинку ізраїльського депутата, що привселюдно разірвав Новий Завіт, недостатньо. Його дії розглянуть на спеціальному засіданні комітету з етики, — повідомляє Іnvіctory.org з посиланням на прес-центр ТБН. Тим часом на адресу Всесвітньої Християнської Ради надходять заяви про гоніння на месіанські громади з боку ортодоксальних євреїв. Звернення Всесвітньої Християнської Ради до спікера Кнесету з метою звернути увагу на вчинок депутата Міхаеля Бен-Арі, що у присутності журналістів розірвав Священне Писання, не залишилося без уваги. Спікер Реувен Ривлін вибачився перед християнами, релігійні почуття яких були ображені. Він також відзначив, що вчинок ізраїльського депутата буде розглянутий на засіданні комітету з етики. Олександр Бєлов, як голова Колегії Всесвітньої Християнської Ради, до складу якої входять представники 28 країн, заявив, що "важливо не вибачити, а зупинити наругу над християнською вірою в Ізраїлі, а також запобігти повторенню подібного святотатства в майбутньому". Олександр Бєлов сказав також, що "на адресу Всесвітньої Християнської Ради надходять заяви від різних релігійних груп і месіанських громад про переслідування і гоніння з боку ультра-ортодоксальних євреїв. Святотатство Міхаеля Бен-Арі — це тенденція до обмеження релігійних прав інших конфесій ортодоксами". "Ізраїль є демократичною країною і те, що депутат Бен-Арі зробив подібну дію – лише відображення вседозволеності ультраортодоксальних євреїв. Це дивно, адже люди, яких ущемляли, повинні були б піклуватися про те, щоб не ущемляти інших. Парадокс у тім, що гонителями стали вони самі", — підкреслив Олександр Бєлов.

Джоель Розенберг: державний борг для США, як айсберг для Титаніка. Християнський письменник-романіст Джоель Розенберг висловив свою думку з приводу національного боргу США, що складає майже 16 трильйонів доларів. Про це він розповів в інтерв'ю Charіsma News, — повідомляє Іnvіctory.org. "Начебто ми на Титаніку пливемо в напрямку нашого боргу-айсбергу, — сказав автор. "І замість того, щоб зменшити швидкість чи змінити напрямок, ми просто несемося йому назустріч. Ми Джоель Розенберг. Фото з прийшли від 300-400 мільярдів доларів щорічного дефіциту сайту charismanews.com при попередньому президенті США Джорджі Буші до 1,2 трильйонів доларів дефіциту при нинішньому президенті Б. Обамі". Розенберг також підняв питання, чи є в американців моральні сили не дозволити країні зіштовхнутися з айсбергом. "Я приведу один приклад, — почав пояснювати Джоель Розенберг. — Хочу торкнутися теми абортів. З 1973 року в США було вбито 53 мільйони дітей в утробі. Якщо нічого не зміниться, то через пару років це число досягне 60 мільйонів, а це в десять разів більше убитих людей, чим у часи голокосту. І розуміючи це, у незалежності від ваших політичних смаків, ви повинні запитати себе: "З якого ж моменту Бог забрав Свою благословляючу руку з Америки і/чи почав Свій суд?" Це допоможе вам зрозуміти, що ми на небезпечному шляху". Крім того, автор вважає, що Господь поки милує США, тому що країна підтримує Ізраїль. "У Книзі Буття, 12 розділі, Бог дуже чітко сказав, хто благословляє Ізраїль, того Він благословить, а хто проклинає – того Бог прокляне, — відзначив Розенберг. — Одна з причин, чому Бог милує нас як націю, полягає в тому, що в 1948 році ми були благословенням для Ізраїлю і єврейського народу. Відвернутися від Ізраїлю значить зробити самогубство". Нагадаємо, що раніше Розенберг заявив, що проблема №1 в Америці – це слабкі церкви.

Англіканській церкві загрожує вимирання.

Як повідомляє Католицький часопис Credo, Синод церкви Англії прогнозує власну смерть через природне вимирання своїх членів. Старіння парафій Англіканської церкви — найгостріша проблема: середній вік членів Церкви Англії становить 61 рік. До 2020 р. кількість віруючих-англікан може наблизитися до нуля через природну смертність. І в найближчі десять років, ситуація може стати такою, що Церква Англії більше не зможе існувати в силу об'єктивних причин.

Патріарх Філарет: «В Україні потрібно заборонити пропаганду гомосексуалізму». Глави українських церков та релігійних організацій закликають заборонити пропаганду гомосексуалізму в Україні. Тепер із заявою з цього приводу виступив патріарх Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарет. Про це він сказав у коментарі кореспонденту Інтернет-газети «Все Новости».

На питання, як Ви ставитеся до ініціативи заборонити пропаганду гомосексуалізму в Україні, Патріарх підкреслив, що Церква ставиться до пропаганди гомосексуалізму як до гріха. "Свої погляди Церква засновує на Біблії. Свого часу цей гріх поширився в Содомі і Гоморрі. Господь спалив ці міста. І на цьому місці тепер знаходиться Мертве море. Так ось, церква при будь-яких випадках будь-якого тиску з боку представників влади, ніколи не піде проти Бога. І навіть якщо Європа буде тиснути, Церква ніколи не підтримає захисників гомосексуалізму. І тому ми звертаємося не тільки до наших депутатів, щоб вони прийняли закон проти пропаганди гомосексуалізму, але й звертаємося до населення України, до молоді, щоб вони не впадали в це беззаконня", — категорично заявив Філарет.

№ 20, 12, 2012 2010 р.

CTOP. 12

Завчасно замов свою майбутню українсько-англійську Біблію!

Музей Творіння. Якщо вам коли-небудь доведеться бути в Kentucky, не забудьте відвідати унікальний «Музей Творіння» (Creation Museum). Це прекрасно задуманий проект, де всупереч усієї теорії еволюції наглядними способами ви зможете познайомитись з історичними факторами, які стверджують унікальність Божого творіння. Ви зможете побувати в Едемському саду, а також познайомитися з ковчегом Ноя і фактами потопу. В музеї представлені цікаві постановки, що розповідають дітям про абсурд еволюції та її

У залі планетарію

безпідставність. А найбільш цікавою є зала планетарію, де чудово продуманим способом ви зможете помандрувати в космосі. Після оглядин і порівнянь планет, зірок, галактик твій кругозір докорінно зміниться, а твій розум виявиться занадто бідним, щоб збагнути величину простору і всемогутність Божу. Якщо до відвідин цього музею я мав уяву, що людина щодо Бога як піщинка на березі моря, то після цього зрозумів, що практично порівняти неможливо. Наш Бог і Його Творіння просто незбагненні. На сьогодні засновники «Музею Творіння» викупили багато нової землі і працюють над реалізацією нового проекту, основною спорудою якого буде ковчег Ноя за його оригінальними розмірами (такої точної копії ще немає ніде в світі). Якщо ви бажаєте ближче ознайомитися з інформацією цього музею чи парку, відкрийте в Інтернеті їхній в е б с а й т : h t t p : / / creationmuseum.org/. Ти ніколи не пожалкуєш, що відвідав цей музей! А для дітей це унікальна можливість і основа для вірності Божого творіння.

"Музей Творіння" в США залучає відвідувачів динозаврами.

ВАШІ ПОЖЕРТВИ!!! Вишліть це разом з Вашою пожертвою «Крила Віри» для «Щасливої Родини»...$ __________ Пожежа...$__________ “НА КЕНІЮ”....$____________

Дитячі Стежинки...$__________ Сироти...$__________ Реаб. Центри .......$ __________ Де найбільш потрібно…$__________ ВІДРОДЖЕННЯ...$__________ Місіонери...$__________ім’я місіонера___________________________ Так, я бажаю щомісячно підтримувати вказане служіння. Так, я бажаю персонально отримувати газету “Відродження” Ім’я…………………………………….

Тел.:……………………………..

Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552-0596. Відповідальна за розповсюдження: Людмила Леськів, тел. (859)421-6185. Коректура: Геннадій Андросов, тел.: (704)303-9453, e-mail:giva.nadiya@gmail.com

"Музей Творіння" (Creation Museum) в Кентаки розпочав національну рекламну кампанію із зображенням динозаврів та інших стародавніх ящірок, — повідомляє Християнський Мегапортал Іnvictory.org із посиланням на Сhristian Рost. Музей, який знаходиться в місті Пітерсберг, викупив декілька бігбордів в таких містах, як Чикаго, Х'юстон і Сан-Франциско. Марк Луй, один із засновників служіння «Відповіді з Буття» (Answers in Genesis) і музею Творіння, розповів виданню The Christian Post, що музей проводить подібні рекламні кампанії щороку. «Цього року ми вирішили використовувати бігборди тому, що подібна кампанія, яку ми проводили кілька років тому, була дуже ефективною, — відзначив Луй. — Вона була настільки ефективною, що Асоціація туризму в Кентаки удостоїла нас найвищою рекламною винагородою серед 200 підприємств». Луй також пояснив, що динозаври були вибрані тому, що в музеї проходить декілька виставок, присвячених доісторичним ящерам. «Через анімаційних динозаврів і колекції копалин, ми розповідаємо справжню історію створення світу, яка описана в Біблії», — розповів Луй. «Еволюція використовує динозаврів для того, щоб просунути свою точку зору в світі, але ми розповідаємо, як вони вписуються в біблiйну теорію» - продовжив він. По словам Марка Л. музей, якому кілька тижнів тому виповнилося 5 років, викупив 100 бігбордів в 24 штатах.