Premier Club Magazine №21, Winter 2019-2020 by Premier Hotels and Resorts

PREMIER #21/2020

CLUB MAGAZINE

ЖУРНАЛ ПРО ПОДОРОЖI

PREMIER

НОВИЙ ДОСВІД

A NEW EXPERIENCE For a few years in a row, the ‘experience’ is the main word in the travel industry. Large corporations, airlines, and hotel brands are trying to turn their services to a unique impression. When traveling, we are looking for small and unforgettable places with no tourist crowds, and even business trips we want to make more interesting.

Уже не перший рік «досвід» — головне слово у тревел-індустрії. Великі корпорації, авіалінії та готельні мережі намагаються перетворити користування своїми послугами на особливе враження. Під час поїздок ми все частіше шукаємо маленькі та незабутні місця, де ще немає натовпу туристів, прагнемо зробити цікавими навіть робочі відрядження.

In this context, the changes of the Premier hotels last year seem consistent. “You will love the city”, we say, and set our hotels around this idea. We are confident it is time to understand that hospitality goes far beyond rooms, pillows and delicious breakfasts. After all, the hotel is the point of arrival, where the acquaintance with the city begins.

У цьому контексті зміни, що цього року відбулись у мережі Premier, здаються цілком логічними. «Місто має подобатись» — говоримо ми і будуємо роботу своїх готелів навколо цієї ідеї. Ми впевнені, що у 2019 році час зрозуміти: гостинність виходить далеко за межі кімнат, подушок і смачних сніданків. Адже готель — це точка прибуття, де починається знайомство з містом.

The first issue of the updated Premier Club Magazine is dedicated to this New Experience.

«Новому досвіду» присвячений перший номер оновленого журналу Premier Club Magazine.

First of all, we want to rediscover our cities and our country. That is why the usual guides and collections of interesting destinations are now focused not on another generic list, but live impressions: tastes, scents, and stories. We want to pay more attention to the architecture that surrounds us — and that’s why we’re exploring Bauhaus, which celebrated its first 100 years (in sync with the 110th birthday of Premier Palace Hotel). We rethink the role of the hotel in the guest experience, telling the stories of the paintings that hang in our corridors, or the new gastronomic season of our restaurants.

Перш за все, ми хочемо відкривати наші міста та країну наново. Саме тому звичні гіди та підбірки цікавих напрямків тепер зосереджені не на черговій машинальній позначці в плані, а на живих враженнях — смаках, ароматах та історіях. Ми хочемо звертати більше уваги на архітектуру, що нас оточує, — і тому розбираємось у Баугаузі, що цього року відзначив перше століття (синхронно з готелем Premier Palace, якому виповнилося 110 років). Ми переосмислюємо місце готелю у досвіді гостя, розповідаючи історії картин, які висять у наших коридорах, або новий гастрономічний сезон наших ресторанів.

Let’s go further and find out in what directions outside the Earth humans will travel in the next 5, 10 or even 20 years. An unforgettable journey may start with little everyday things, but no one said it should be limited to them.

Ідемо далі й розбираємось, у яких напрямках за межами Землі людство подорожуватиме у найближчі 5, 10 або навіть 20 років. Бо незабутня подорож, можливо, і починається з маленьких повсякденних речей, але ніхто не казав, що вона має ними обмежуватись.

Oleg Bolotov, CEO of Premier Hotels and Resorts

Олег Болотов, Генеральний директор мережі готелів Premier

Мережа готелів Premier 16 років успішної роботи в Україні 17 готелів трьох брендів від 3* до 5* Понад 2100 готельних номерів 12 туристичних напрямків Перший європейський готель мережі в угорському місті Мішкольц Кращий вітчизняний мережевий готельний оператор 2012, 2013, 2018 за версією International Hospitality Awards 4 нагороди Hospitality Excellence Awards 2012 Premier Hospitality Institute — освітні програми для навчання та розвитку персоналу та менеджменту готелів

ЗМІСТ

За межами досяжного

Міста майбутнього

Напрямки поза нашою планетою, куди людство подорожуватиме у найближче десятиріччя.

Як зміняться найрозвиненіші мегаполіси планети.

To infinity and beyond

How the most developed сities of the planet will change tomorrow.

Cities of the future

Destinations outside our planet, where humanity will travel in the coming decade.

Куди їхати по враження

Плани на вечір

Кілька культурних подій початку 2020 року. Where to go for the new experience A few cultural events of early 2020.

Харків за 3 години

Шість закладів у Дніпрі, де варто випити. Plans for the evening Six bars in the Dnipro, where you should drink.

Винайти заново

Цікаві харків’яни про те, чи можна зрозуміти їхнє місто за три години. Kharkiv in 3 hours Kharkiv residents on how to understand their city in just three hours.

Як у світі створюють музеї чого завгодно. Reinventing the museum Odd exhibitions from all over the world.

Світ навколо

Гастрономічні враження Львова, які не сплутаєш ні з чим. 7 flavors of Lviv Gastronomic impressions of Lviv that you can’t confuse with anything.

7 смаків Львова

Події, що відбулись у travel-сфері. The world around us Recent events in the travel industry.

PREMIER

Роудмуві: Київ — Львів

Особисте запрошення

Богдан Логвиненко склав маршрут, мабуть, найдовшої подорожі з Києва до Львова.

Лакедра, ревінь та інші подробиці шефського сету у ресторані Ikigai.

Kyiv — Lviv: A Road movie

Personal invitation

Bogdan Logvynenko made the route for probably the longest trip from Kyiv to Lviv.

Портрет пейзажу

Lakeda, rhubarb and other details of the new chef’s set at Ikigai Restaurant.

Вічне та сучасне

Картини, що прикрашають стіни Premier Palace Hotel. A landscape portrait The stories behind pictures on the walls of the Premier Palace Hotel.

Інтерв’ю шеф-кухаря Вікторії Ончевої про сучасну українську та світову кухні. Modern and eternal An interview with Chef Victoria Oncheva about contemporary Ukrainian and world cuisine.

Один погляд назад

Полтава: встигнути за 2 дні

Яким був Київ та його околиці 110 років тому. Looking back What was Kyiv and its suburbs about 110 years ago.

Століття Баугаузу

104

Письменник Антон Фрідлянд про те, чому змінилась його думка про Полтаву. Poltava in 2 days Writer Anton Friedland about why his opinion on Poltava changed recently.

Як один маніфест змінив наше сприйняття світу. The Age of Bauhaus How one manifesto changed our perception of the world

ВРАЖЕННЯ

Куди їхати по враження Автор — Дар’я Жаковська

In search of new experiences

Учені довели, що мистецтво знімає біль. Візит до кінотеатру чи музею послаблює симптоми депресії. А відвідування концертів подовжує життя. Тому ми підготували вичерпний перелік культурних подій початку 2020 року.

Scientists have proven that art relieves pain. A visit to a movie theater or museum alleviates the symptoms of depression. And attending concerts prolongs life. Therefore, we have prepared a comprehensive list of cultural events in early 2020.

PREMIER

Венеціанський карнавал Венеція, Італія 8 лютого — 25 лютого 2020 Карнавал походить з давньоримських язичницьких свят, перша ж документальна згадка про нього датується 1094 роком. У часи похмурого середньовіччя венеціанський карнавал був гарною нагодою зробити паузу від релігійних та моральних обмежень, сховавши обличчя під маскою. На початку ХХІ сторіччя карнавал зберіг свій невимушений характер, проте позбувся відвертої непристойності. Серед традиційних розваг лишилися костюмована хода, виступи професійних і не дуже артистів, концерти, вистави та народні гуляння. Найважливішим із них став «політ янгола»: з купола базиліки Святого Марка (заввишки 70 метрів) у юрбу на площі линвою спускається «янгол» — спеціально запрошений гість.За різними свідченнями карнавал щороку збирає від одного до трьох мільйонів туристів. Тож бронювати готель краще заздалегідь.

Супербоул Маямі (Флорида), США 2 лютого 2020 Супербоул (чи Суперкубок) — це фінальна гра сезону в професійному американському футболі, яка для американців є чимось на кшталт національного свята. До того ж, це найпопулярніше телешоу року: найбагатші компанії витрачають мільйони доларів не лише на рекламний слот під час трансляції матчу (одна хвилина ефіру коштує приблизно 8 мільйонів доларів), а й на креатив. Не менш важливою традицією Суперкубку є музичне хафтайм-шоу, що проходить у перерві між таймами. Тому за багато років Супербоул перетворився на самостійну розвагу навіть для тих, кого футбол не дуже й цікавить. Квитки можна придбати на офіційному сайті, ціна стартує від 4 725 доларів. Але не менш захопливий досвід (і точно фінансово привабливіший) — переглянути фінал в одному з численних барів чи пабів Америки. Головне забронювати місце заздалегідь.

Super Bowl Miami (Florida), USA February 2, 2020

Carnival of Venice Venice, Italy February 8 - February 25, 2020

The Super Bowl is the final game of the season in professional American football, which is more like a national holiday for Americans. Also, it is the most popular TV show of the year: the richest companies spend millions of dollars not only on the advertising slot during the match (one minute of broadcast costs about $ 8 million), but also on production. Therefore, over the years, Super Bowl has become an entertainment experience for even those who are not very interested in football.

The carnival originates from the ancient pagan holidays, the first documentary mention of it dates back to 1094. During the gloomy Middle Ages, the Venice Carnival was a good opportunity to pause from religious and moral restrictions by hiding their faces under a mask. At the beginning of the 21st century, the carnival retained its relaxed character but lost its outright obscenity. Among the traditional entertainment, there are costume walking, performances of professional (and not so great) artists, concerts, performances, and folk festivities. The most important of them was the flight of the angel: from the dome of St. Mark’s Basilica (70 meters high), an “angel, a specially invited guest, descends into the crowd on the square. So it’s best to book a hotel in advance.

An equally important tradition of the Super Bowl is the musical Halftime show, which takes place between halves. Tickets can be purchased on the official website, starting at $ 4,725. But no less exciting (and certainly more financially appealing) is to watch the finale at one of America’s many bars or pubs. The main thing is to book a place in advance.

ВРАЖЕННЯ

Берлінський міжнародний кінофестиваль (Берлінале) Берлін, Німеччина 20 лютого — 1 березня 2020 Один із найпрестижніших кінофестивалів Європи цьогоріч святкує 70-річчя. Фестиваль лише трохи молодший за Венеціанський і Каннський, але вважається набагато демократичнішим. На відміну від того ж Каннського фестивалю, купити квиток на прем’єрний показ (та, можливо, сидіти поруч із Франсуа Озоном чи Стівом Каррелом) на Берлінале може будь-хто. Квитки з’являться у продажу за 3 дні до початку фестивалю. Але майте на увазі, до онлайну потрапляє мінімум, тому розкуповують їх за пару хвилин.

Завершальний виступ Мадонни в рамках туру «Madame X Tour» Париж, Франція 18 лютого — 8 березня 2020

Відпочити від показів можна у Berlinale Audi Lounge, що розташований поруч із Berlinale Palast. Тут вільний вхід, постійно точаться дискусії, а час від часу заходять діячі кіно різних рангів. Вечорами грають діджеї та проходять вечірки, ще й добре видно червону доріжку, тож не пропустіть.

Уперше за чотири роки королеву поп-музики можна буде почути наживо. Світовий концертний тур Мадонни, присвячений альбому «Madame X», стартував у вересні 2019 року у Нью-Йорку. Мадонна вперше з 1985 року виступатиме перед малими аудиторіями. Усі концерти пройдуть у театрах і залах місткістю до 5 тисяч осіб. Завершальний концерт туру розтягнеться на 14 виступів. Відбудуться вони в старовинному кінотеатрі Гранд-Рекс, збудованому в 1932 році в стилі ар-деко. Це найбільший кінозал Європи, який люблять порівнювати із чарівним палацом. Виступи Мадонни завжди проходять на найвищому рівні, тому і сподівання щодо «Madame X Tour» надвисокі: квитків лишилося обмаль. Ціни на офіційному сайті співачки стартують від 360 євро.

Berlin International Film Festival (Berlinale) Berlin, Germany February 20 - March 1, 2020

Madonna’s final performance of the Madame X Tour Paris, France February 18 - March 8, 2020

One of Europe’s most prestigious film festivals is celebrating its 70th anniversary this year. The festival is only slightly younger than the Venetian and Cannes but is considered much more democratic.

For the first time in four years, the queen of pop will be heard live. Madonna’s X World Concert Tour kicked off in September 2019 in New York City. Madonna also will be performing to small audiences for the first time since 1985. All concerts will take place in theaters and halls with a capacity of up to 5,000 people. The final concert of the tour will be extended to 14 performances. They will take place at the Grand Rex Old Cinema, built-in 1932 in the Art Deco style. It is the largest cinema hall in Europe, which is often compared to a magical palace.

Unlike the Cannes Festival, anyone can buy a ticket to the premiere show (and maybe sit next to François Ozon or Steve Carrell). Tickets will go on sale 3 days before the festival. But keep in mind to buy them out in a couple of minutes. You can take a break from the shows at the Berlinale Audi Lounge, located next to the Berlinale Palast. The entry is free, discussions are constantly underway, and cinema figures of different ranks come in from time to time. There are DJs in the evenings and parties, and a red carpet view, so don’t miss out.

Madonna’s concert performances are always exceptional, so expectations for the Madame X Tour are too high — and there are few tickets left. Prices on the official website start from 360 euros.

PREMIER

ВРАЖЕННЯ

«Французька весна в Україні» Київ, Дніпро, Запоріжжя, ІваноФранківськ, Львів, Одеса, Рівне, Харків, Чернівці — Україна Квітень 2020 Фестиваль, який мав би відбутися однократно у 2004 році, пройде 17-й раз поспіль. Тема цього року — «Інакші подорожі». Серед особливих подій, які точно варті уваги, команда фестивалю обіцяє грандіозну експозицію стрит-арту у Києві. Тур українськими містами здійснить французький гурт EYM TRIO. Вони уже встигли зарекомендувати себе на міжнародній джазовій сцені, люблять імпровізувати та експериментувати зі звуком, тож нудно на їх виступах точно не буде.

Виставка сучасної української графіки Київ, Україна Березень — квітень 2020

На відвідувачів очікує велика програма: сучасні перформанси та вистави, кінопокази, концерти, зустрічі з митцями та інтелектуалами. Повний розклад з’явиться ближче до початку фестивалю.

Якщо запитати, що ви знаєте про українську графіку ХХ–ХХІ сторіч, скоріш за все, знання ці тяжитимуть до нуля. На жаль, чомусь цей бік українського образотворчого мистецтва лишився на периферії нашої уваги, і даремно. Експозиція, що буде представлена в Мистецькому Арсеналі навесні, розгляне дві великі категорії графічного доробку українців. Це «офіційні» роботи, що були створені на початку минулого століття. А також роботи «неофіційні», які створювали нонконформісти 60–80-х років, такі, що писалися «в стіл» чи були заборонені. Це буде перша та найбільша в історії презентації української графіки. Квитки можна буде придбати на сайті або в касі Мистецького Арсеналу.

French Spring in Ukraine Kiev, Dnipro, Zaporizhia, Ivano-Frankivsk, Lviv, Odessa, Exactly, Kharkiv, Chernivtsi - Ukraine April 2020

Contemporary Ukrainian Graphics Exhibition Kyiv, Ukraine March - April 2020 If you ask someone what do they know about Ukrainian graphics of the XX - XXI centuries, most likely, their knowledge will tend to zero. Unfortunately, for some reason, this side of Ukrainian fine art has remained aside of our attention, and that’s a shame.

The festival, which was planned to take place once in 2004, will be held for the 17th time. This year’s theme is “Different Travels.” Among the special events worthy of attention, the festival team promises a grand exposition of street art in Kyiv. Tour in Ukrainian cities will be performed by the French band EYM TRIO. They have already established themselves on the international jazz scene, love to improvise and experiment with sound, so you will not be bored in their performances.

The exhibition, which will be presented at the Mystetskyi Arsenal in the spring, will consider two major categories of graphic work of Ukrainian artists. These are “official” works that were created at the beginning of the last century. And also the “unofficial” works created by non-conformists of the ‘60s and ‘80s, which were written secretly or banned.

In general, visitors expect a great program: contemporary performances, film screenings, concerts, meetings with artists and intellectuals. The full schedule will be available near the beginning of the festival.

It will be the first and largest presentation of Ukrainian graphics ever. Tickets can be purchased online or at the Mystetskyi Arsenal ticket office.

PREMIER

ХАРКІВ

Харків за 3 години

Фото: Богдан Карленко

Kharkiv in 3 hours

Найчастіше до таких міст, як Харків, приїжджають у справах. І на знайомство з архітектурою та знаковими місцями є умовні три години. Чи можливо зрозуміти Харків за такий короткий час і чи є за що його любити — про це ми поспілкувались із цікавими харків’янами.

Kharkiv is one of those cities you’d usually visit for business with just around 3 hours to check out the sights and other landmarks. Is it possible to understand Kharkiv in such a small time? That’s what we discussed with some of the interesting people that live there.

Автор — Дар’я Жаковська

PREMIER

Володимир Снігурченко Режисер, актор, драматург та лідер рок-гурту «Четвертий реактор». Володимир був постановником арт-рок спектаклю «Часу нема. За склом» за власним твором для театру «Дах», іншу його п’єсу — «Північне сяйво» — ставив Влад Троїцький. Зараз Снігурченко працює з місцевим театром «Котєлок». Уперше Володимир приїхав до Харкова у 2003 році вступати до Академії культури на режисера.

Volodymyr Snigurchenko Director, actor, playwright and lead singer of Chetvertiy Reactor rock band. Volodymyr directed an art-rock show called “No Time. Behind the Glass” for Dakh theater based on his own work and his other play called Northern Lights was directed by Vlad Troyitskiy. Snigurchenko is currently working with a local theater called Kotelok. Volodymyr first came to Kharkiv in 2003 to study directing at The Academy of Culture.

Під час вступних іспитів гуляв біля академії, Оперного театру і великими очима дивився на світ. Навіть жбурнув монетку до фонтана, аби повернутися сюди. Банально, але повернувся. І вчився, і зараз живу у Харкові.

While I was taking the entry exams, I remember strolling around The Academy and Opera Theater looking around wide-eyed and taking in the world around me. I even flipped a coin into a fountain hoping to come back. I know it’s cheesy, but I did come back to study here and have since been living in Kharkiv.

Якщо для знайомства з містом є лише три години, раджу пройтися моїм улюбленим маршрутом часів студентства.

If one only has 3 hours to see Kharkiv, I’d recommend taking the route I loved to walk when I was a student.

Стартова точка — «під градусником» на розі будинку №1, з якого починається центральна вулиця Сумська. (Будинок із градусником — одна з перших багатоповерхових будівель у Харкові. Колись у ній розташовувалися Північний банк і жіночі медкурси, зараз тут офіси та магазини. Для більшості харків’ян «градусник» на Сумській є улюбленим місцем зустрічі. — Ред.)

Start “under the thermometer” on the corner of Sumska Street which is the central street in the city (Editor’s Note: The building with a thermometer is one of the first multi-storey buildings in Kharkiv. It used to house the Northern Bank and medical courses for women and now it’s all offices and shops. Most Kharkiv citizens consider “the thermometer” to be their favorite meeting spot).

Від нього можна прогулятися до Оперного театру, а далі — до Будинку актора.

From there you can walk to The Opera Theater and then go to The House of Actor. Generally speaking, Sumska Street and the locations around it are the most famous spots on Kharkiv map. You can’t get to truly know Kharkiv without visiting those places.

А якщо підійти до цього більш загально, Сумська та ці локації — це найбільш відомі точки на мапі Харкова. Без них повноцінне знайомство з містом неможливе.

Фото: Богдан Лесів

ХАРКІВ

Взагалі, я вважаю, що у Харкові — такому великому, сірому і в якомусь сенсі абсолютно нудному місті — головне гуляти та спостерігати. Спостерігати, помічати, бачити якісь цікаві деталі внутрішнього життя, як-от, наприклад, мурали чи битву графіті на стінах. Знаходити маленькі заклади у дворах, які з першого погляду просто не помічаєш. Харків — про дослідження міста, а не ходіння по конкретних точках на мапі.

PREMIER

Костянтин Тихоновський Менеджер із розвитку харківського представництва міжнародної IT-компанії DataArt, професійно танцює Vogue. Народився, виріс, вчився та працює у Харкові. Вважає Харків сірим, промисловим та звичайним містом.

Kostyantyn Tykhonovskiy Development Manager at Kharkiv office of DataArt, an international IT company. Born and raised in Kharkiv. He’s a professional Vogue dancer and considers Kharkiv to be a plain grey industrial city.

Я прожив тут усе своє життя, але розповісти про Харків виявилося складно. Є певні місця, в які ходжу постійно, чи вулички, де люблю попити кави, але туристично ніколи Харків не розглядав.

I spent my whole life here, but I find it hard talking about Kharkiv. There are some places I visit frequently or places I like to go for a coffee, but I never looked at the city from the tourist’s point of view.

Історичний центр тут дуже маленький, тому трьох годин буде достатньо. Стартовою точкою має бути Парк Горького, там є де погуляти.

The historical center is quite small, so 3 hours is just about enough. It’ better to start in Gorkiy Park – it’s a large and great place to walk around.

Потім раджу піти вниз Сумською через Парк Шевченка. До речі Сумська — головна вулиця, там ще можна непогано поїсти чи випити. Найцікавіші бари — «Бенедикт» та «Протагоніст» — розташовані також тут.

After that, I’d recommend going down Sumska Street through Shevchenko Park. Sumska is the central street where you can have a great meal or grab a drink. Two best bars in town – Benedict and Protagonist – are located there.

Харків завжди був великим, і тут збереглися старі садиби та купецькі будинки. На жаль, у жахливому стані. А якщо не в центрі, то можуть бути взагалі закинуті, напівзруйновані будівлі. Проте для прогулянки це теж буде цікаво. Аби побачити Харків таким, раджу прогулятися біля Полтавського шляху, по вулицях Дарвіна та Садовій, або ж відійти від вулиці Пушкінської у двори. Там цікава й гарна архітектура, у деяких будинках колись мешкали відомі письменники, поети, митці.

Kharkiv has always been great. You can find old mansions and merchant houses here. They are, unfortunately, in a horrible condition. Still, it might be an interesting thing to see on a walk. To see this side of Kharkiv, I recommend walking around Plotavskiy Shlyakh Street, Darwin and Sadovaya streets or move away from Pushkinska Street to explore the yards around some houses. You can find some interesting and beautiful architecture there. Some of those houses were home to famous writers, poets, and artists.

У культурному сенсі Харків сьогодні розвивається дуже швидко. Проходять різні виставки, експозиції, бієнале. Є маленькі галереї, де виставляються молоді художники, іноді навіть класичний, академічний живопис та скульптура. Зверніть увагу на «Vovatanya» Gallery та галерею «АС». Під галереєю у підвалі розташовано ДК «Артерія», там проводять класні концерти артистів з різних країн.

Today, the cultural side of Kharkiv is developing at a great pace. We have all kinds of exhibitions, expos, biennales, etc. There are small galleries where you can find art by young artists and sometimes even classic art and sculpture. Vovatanya Gallery and AC Gallery are both worth your attention. There’s a community center called Arteria in the basement under the gallery where you can catch some cool concerts.

ХАРКІВ

Поліна Карпова Мисткиня й фотографиня, художниця по костюмах харківського незалежного театру «Нефть». Народилася у Харкові. Закінчила Харківську академію дизайну й мистецтв. Член спільноти УФА (Українська фотографічна альтернатива). У 2013 році стала володаркою фотографічної стипендії імені А. Іваницького (Харків).

Polina Karpova Artist, photographer and costume designer at Kharkiv independent theater Neft’. Born in 1992 in Kharkiv. Graduated Kharkiv Academy of Design and Art. Member of UPA (Ukrainian Photography Alternative). In 2013 she received A. Ivanytsky photography scholarship.

Люблю проводити час у місті на самоті: споглядати якісь фрагменти архітектури, яка тут дуже еклектична. Стартова точка нашого маршруту — Привокзальна площа біля Південного вокзалу. Тут розташована будівля старого Головпоштамту, споруджена у 1929 році у стилі конструктивізму.

I usually like to spend time in the city alone exploring some fragments of architecture that tend to be very eclectic. We begin our journey at Railway Station Square next to Pivdenniy station. There’s an old Central Post Office building here that was built in 1929 in the style of constructivism. From there we move on to the old circus (National Circus) that’s definitely seen better days. A few years ago the city people even gathered signatures for a petition to restore it. It’s a fantastic building that was the training grounds for many Soviet circus legends. In 2015 I was lucky enough to get inside and even hold a photoshoot there.

Звідти прямуємо до старого цирку (Держцирк), який наразі в дуже поганому стані. Це фантастична будівля, тут у різні роки тренувалися легенди радянського цирку. У 2015-му мені пощастило побувати всередині й навіть провести фотосесію. Наступна зупинка — Палац праці. До радянських часів це був прибутковий будинок Всеросійського страхового товариства «Росія», побудований у стилі неокласицизму в 1916 році. Будівля — один із поширених в Харкові прикладів поєднання житлової та торговельної функцій у дохідних будинках. Найцікавішою частиною Палацу праці є внутрішній двір — він є транзитом між площею Конституції і вулицею КвіткиОснов’яненка, а також площею Рози Люксембург. Дуже кайфую, коли ходжу крізь цей двір.

Our next stop is the Palace of Labor. Before the Soviet Union, this was a tenement building that belonged to the Russian Insurance Company called Rossiya. It was built in 1916 in the style of neo-classicism. This building is one of many examples of how in Kharkiv tenement houses used to combine living and trade functions. The most interesting part of this Palace is the inside yard – it’s a transition between Constitution Square and Kvitky-Osnovyanenka Street as well as Roza Luksemburg Square. I love walking through here. And now we’re next to the Opera Theater. It’s a massive building that during the evenings attracts the lovers of opera and ballet to see the premieres and during the day there are many skateboarders around the entrance. Behind the right-wing of the theater is a place where free parties are held by Yama on Mondays as Monday is a day-off at the theater. The parties are seasonal and are usually held in summer and early autumn. I liked this building ever since I was a kid. It seems to be a whole other universe.

Ось ми й поруч з Оперним. Це масивна будівля, де вечорами на прем’єри збираються любителі опери й балету, а цілодобово — тусуються скейтери біля входу. За правим крилом театру проходять серії безоплатних вечірок Yama, щопонеділка — оскільки це вихідний день для репетицій у театрі. Вечірки сезонні, бувають влітку та на початку осені. З дитинства подобалася ця будівля-всесвіт.

PREMIER

Далі на Майдан Свободи. Це головна площа міста, що вважається найбільшою в Європі. У 2011-му тут відбувся благодійний концерт групи Queen, який зібрав близько чверті мільйона харків’ян. Прямо тут — головна пам’ятка Харкова, нагадування, що у 20-ті це місто було першою столицею. Держпром (Будинок державної промисловості) — перший радянський 13-поверховий хмарочос і пам’ятка архітектури в стилі конструктивізму.

Next up is the Freedom Square. It’s the main square in the city that’s considered to be the largest in Europe. In 2011 it gathered over a quarter of a million Kharkiv citizens to see a charity concert by Queen. Here is where we find the main landmark of the city reminding us that during the ’20s this city was the first capital of Ukraine. Derzhprom (The House of Nationalized Industry) is the first 13-floor Soviet building as well as an architectural landmark built in the style of constructivism.

Спускаємось у метро та їдемо до зупинки Ботанічний сад. Нас цікавить Саржин Яр — невеличкий оазис, місце, де люблять цілий рік занурюватися у воду загартовані містяни. Звідти — на харківський велотрек. Це таке собі чіл-місце, де ніколи не буває багато людей. В основному сюди приїжджають велосипедисти для тренувань.

We get into the subway and take a ride to Botanichniy Sad station. We’re here to see Sarzhyn Yar - a small oasis where some hard-tempered people of the city can enjoy a swim during all seasons. The next stop is the Kharkiv bicycle track. It’s kind of a chill place that’s rarely crowded. It’s a place where cyclists usually come to train. We’re finishing our trip at the Park for Recreation and Leisure - the favorite place of anyone who lives in Kharkiv. It’s a great place to wind down after a long day.

Нарешті, фінішуємо в Парку культури та відпочинку, в улюбленому місці всіх харків’ян. Гарне місце для того, щоби закінчити день і нарешті відпочити.

Фото: Анастасія Ярифа

Насправді, кожен має хоча б раз побувати в Харкові, аби побачити Держпром уночі. Такого більше немає ніде в Україні, та й у Європі також. Це український конструктивістський Нью-Йорк.

Фото: Макс Кравченко

ХАРКІВ

PREMIER

Анна Войтенко Спеціаліст відділу продажів та маркетингу готелю Premier Hotel Aurora. Історія знайомства з містом для Анни почалась 15 років тому, коли вона приїхала вступати у Харківську національну академію міського господарства (зараз це університет). Анна вивчилась на менеджера готельного сервісу і зустріла у Харкові свою долю.

Anna Voitenko Sales and Marketing Specialist at Premier Hotel Aurora. Anna’s history with Kharkiv began 15 years ago when she came here to study at National Academy of Urban Economy. She graduated as Manager of Hotel Service and met her destiny here.

Безумовно, відвідати всі цікаві місця Харкова за один день неможливо, але пробігтися по основних пам’ятках — цілком. Я б почала з площі Свободи. Вона величезна, вимощена бруківкою і з різних боків оточена красивими старовинними будівлями.

It is, of course, impossible to see everything Kharkiv has to offer in one day, but just seeing the most known landmarks is absolutely doable in that time. I’d start at Freedom Square. It’s huge, paved, has a great atmosphere and surrounded by beautiful old buildings. From there I’d go to the recently renovated Shevchenko park. This park has all kinds of places to take pictures, gorgeous alleys, it’s green and awesome.

Звідти — у недавно відреставрований парк імені Шевченка. У парку багато фотозон, прекрасні алеї, зелено і кайфово. Сюди хочеться повертатись.

Walking down the main street — Sumska — we’d reach the main attraction of the city: The Mirror Stream. Just across from it we have the first-ever Ukrainian stationary opera house: Kharkiv National Academic Opera and Ballet Theater named after M.V. Lysenko. A monumental, monolith and even a little bit brutal building. My advice is to take your time to walk around it to see the details.

Прямуючи далі вниз по головній вулиці — Сумській — ми вийдемо до візитівки міста — Дзеркального струменя. Навпроти — перший український стаціонарний оперний театр: ХАТОБ ім. Лисенка. Монументальна, монолітна, трохи навіть брутальна будівля. Раджу обійти навколо нього і добре роздивитись деталі. Але час іти далі вниз по Сумській. У Соборному сквері зверніть увагу на роботи місцевих художників, затишні місця для відпочинку, а навесні — квітучий бузок. Наша мета — одне з найромантичніших місць Харкова: Нетеченська набережна і сквер «Стрілка». Тут варто взяти човен напрокат і покататися по річці вздовж набережної.

It’s time to move further down Sumska Street. Cathedral Square is where you can find the works of local artists as well as comfy spots to take a rest. And in spring it’s full of blooming syringa.Our goal is to see one of the most romantic spots in Kharkiv — Netechenska waterfront and Strilka square. Here you should rent a boat and travel along the waterfront. Then we walk down Pushkinska Street to look at the architecture until we reach Petrovskogo Street. I suggest we end our tour at Gorkiy Park. It’s our shining star. An amazing park divided into five themed sections with various installations. The Ferris wheel is its pride and honor. I can assure you that this park would be a great positive note to end the tour.

Далі прямуємо Пушкінською вулицею до Петровського і милуємось архітектурою. Закінчити маршрут пропоную в парку ім. Горького. Це наша перлина. Неймовірний парк, поділений на п’ять тематичних зон з різними інсталяціями. Його гордість — колесо огляду. Це мажорний акорд, який залишить незабутнє враження про місто.

НОВИНИ

PREMIER

Світ навколо The world around Від нової будівлі Захи Хадід до першої кави без зерен — ось кілька випадкових цікавих подій, що відбулись у світі подорожей останнім часом.

From Zaha Hadid’s new building to the first bean-free coffee, here are some casual interesting happenings that have taken place in the travel world lately.

Краща авіакомпанія 2020 року The best airline for 2020

Провідна компанія, що оцінює якість роботи авіакомпаній, Airline Ratings роздала нагороди — у 2020 році найкращою назвали Air New Zealand, що повернула собі титул після торішньої перерви. Перевізників оцінювали за багатьма критеріями: безпекою, станом літаків, відгуками пасажирів, інвестиційними рейтингами, прибутковістю, послугами та персоналом. На другому та третьому місці опинилися Singapore Airlines та японська All Nippon Airways.

The leading airline quality rating company, Airline Ratings, has presented its award for the best airline in 2020 to Air New Zealand, regaining the title after a break last year. Airlines were evaluated by many criteria: safety, passenger feedback, investment ratings, profitability, services, and staff. Singapore Airlines and Japan’s All Nippon Airways came in second and third place, respectively.

НОВИНИ

Останній проект Захи Хадід Zaha Hadid’s latest project

Видатна архітекторка Заха Хадід пішла з життя 3 роки тому, але будування її проекту Opus у Дубаї буде завершено лише найближчим часом. 71-метрова у висоту та 38-метрова у довжину будівля виконана у формі непропорційного кубу з «вирізом» з двох боків. Розташований у кількох хвилинах від найвищої будівлі світу — БуржХаліфи, — Opus це єдина будівля у Дубаї, до якої Хадід створювала не лише екстер’єр, а й проектувала внутрішній простір.

Iconic architect Zaha Hadid passed away 3 years ago, but the construction of her Opus project in Dubai will only be completed shortly. The 71-meter-tall and the 38-meter-long building has a form of a disproportionate cube with a cutout on both sides. Located just in few minutes from the tallest building in the world — the Burj Khalifa — Opus is the only building in Dubai to which Hadid not only designed the exterior but also interior space.

Боротьба з електросамокатами Fighting electric scooters

Майбутнє вже тут — не встигли ми здивуватися швидкому розповсюдженню персонального транспорту у великих містах, як у деяких мегаполісах він уже встиг стати проблемою. У 2020 році влада Сінгапуру заборонила пересуватися на електросамокатах тротуарами. За правопорушення встановлений штраф у розмірі 1472 долари або тюремне ув’язнення терміном до трьох місяців. Рішення було викликане збільшенням числа нещасних випадків за участю електросамокатів.

Найцікавіші напрямки року Destinations of the year

Рейтинг гідів Lonely Planet розбитий на кілька секцій. Серед країн на першому місці опинився Бутан. За чудові гімалайські краєвиди та буддійський спокій доведеться платити буквально: туристи тут вносять щоденний збір просто за перебування на чистих священних пагорбах з пахучими соснами та старими монастирями. Як результат — це єдина країна з негативним вуглецевим слідом у світі. А от найцікавішим містом несподівано став австрійський Зальцбург — здебільшого тому, що влітку тут відбудеться масштабний Зальцбурзький фестиваль, який у 2020 відсвяткує своє 100-річчя.

The new rating by the Lonely Planet guide is divided into several sections. Bhutan is №1 destination among the countries. The wonderful Himalayan landscapes and Buddhist tranquility have to be paid properly: tourists make a daily fee here simply for walking on the clean sacred hills with scented pine trees and old monasteries. As a result, it is the only country with a negative carbon trace in the world. But the Austrian Salzburg suddenly became the most interesting city — partly because of the large-scale summer Salzburg Festival, which celebrates its 100th anniversary in 2020.

The future is here. Yesterday we were surprised by the rapid distribution of personal transport in large cities, but in some metropolitan areas, it has already become a problem. In 2020, Singapore authorities banned the use of sidewalks on electric scooters. A $ 1472 fine or up to three months in jail imposed for the offense. The decision was caused by by the growth of accidents numbers involving electric scooters.

PREMIER

Гід Мішлен як образа Michelin Guide as an insult

Йо Юн-Ґвон, власник та шеф ресторану Eo у Сеулі, образився на редакторів мішленівського рейтингу за те, що ті внесли заклад у гід без його дозволу. До цього він кілька разів просив не вносити його ресторан у рейтинг, але прохання було проігнороване. Пізніше ресторатор заявив, що подає на гід судовий позов — мовляв, вони публічно образили його почуття. «У Сеулі тисячі ресторанів, які нічим не поступаються або навіть обходять заклади з мішленівського списку. Сумно, що (місто) представляють тільки 170 ресторанів», — написав Юн-Ґвон.

Кава без зерен Coffee without beans

Американський стартап Atomo створив першу в світі каву, для приготування якої не потрібні кавові зерна. Компанія стверджує, що смак напою нічим не відрізняється від оригіналу. Експерти вивчили хімічний склад різних видів кави та відтворили його ключові елементи: запах, колір, консистенцію і залишили кофеїн. Але прибрали гіркоту, яку часто перебивають цукром або вершками. Кава без кавових зерен не завдає шкоди екології, як це робить традиційний напій. Спробувати можна буде у 2020 році у Сіетлі, де працює Atomo.

American startup Atomo has created the world’s first coffee with no coffee beans. The company claims that the taste of the drink is no different from the original one. Experts have studied the chemical composition of various types of coffee and recreated its key elements: smell, color, texture and even caffeine. But they removed the bitterness, which is often replaced by sugar or cream. Coffee without coffee beans does not harm the environment, as does the traditional drink. You can taste the drink in 2020 in Seattle, where Atomo operates.

Eo Yun-gwon, owner and chef of Eo Restaurant in Seoul, was offended by the editors of the Michelin-starred rating because they had included his restaurant into the guide without his permission. Before this, he repeatedly asked not to do so, but the request was ignored. Later, the restaurateur stated that he is suing the Michelin guide — he said that they had publicly offended his feelings. “There are thousands of restaurants in Seoul that are inferior or even bypassing the Michelin-starred establishments. It’s sad that (the city) is represented by only 170 restaurants”, Yun-gwon wrote.

БАРИ

Плани на вечір: Дніпро Окрім найкращих у Дніпрі напоїв та їжі, цінність цього маршруту в тому, що всі точки розташовані на відстані п’яти хвилин один від одного. Тож такий маршрут цілком можна подужати за один вечір. Розповідаємо про шість закладів у місті, де варто випити.

In addition to the best drinks and food in the Dnipro, this route is also great cause all the bars in it are within five minutes of each other. So it is quite possible to handle such a journey in one evening. So let’s talk about six spots in the city worth to get a drink. Or a few.

Varburger bar пл. Героїв Майдану, 1

Varburger bar Heroiv Maidanu Square, 1

Бургери і коктейлі — перше, що спадає на думку при словосполученні «американська кухня». І тут обидві складові відмінної якості. І не лише вони: меню закладу уже давно не обмежується самими лише бургерами. Проте для першого відвідування радимо звернути увагу на класичні позиції з меню: наприклад, місцевий pulled pork, який може змагатись з аналогічними стравами у Чикаго чи LА, або коктейль Tommy’s Margarita.

Burgers and cocktails are the first thing that comes to mind with the phrase “American cuisine”. And here, both of them are great. And not only them: the menu has long not been limited to burgers. However, for a first visit, we recommend that you look for classic menu stuff: for example, a local pulled pork that can compete with similar dishes in Chicago or LA, or a Tommy’s margarita.

«Кеды искусствоведа» вул. Михайла Грушевського, 4а

Keds Pub Mykhailo Hrushevsky st., 4a

Кажуть, що пивна карта у цьому закладі випереджає пивну культуру України: важливі новинки з’являються одночасно з усіма пивними столицями світу. Пиво тут називають «культом», а офіціанти завжди готові розказати щось цікаве про сорти та їх виробництво. Якщо хочеться розібратися в питанні ще глибше — перш ніж зазирнути сюди, перевірте розклад дегустацій та зустрічей з пивоварами.

The beer card at this establishment is said to be ahead of the beer culture of Ukraine: important novelties appear simultaneously with all beer capitals of the world. Beer is called a “cult” here, and waiters are always ready to tell you something interesting about the variety and its making. If you want to delve deeper into the issue, check out the tasting schedule and brewery meetings before visiting.

Old Pal Bar вул. Січових Стрільців, 3а

Old Pal Bar Sichovykh Striltsiv st., 3a

Old Pal Bar нерідко називають найкращим баром міста. І спробувавши коктейль «Поцілунок диявола» з паприкою та текілою, ви ймовірно погодитесь із цим твердженням. Хоча коктейлі тут основа меню, до них можна замовити страви з різних куточків світу: від середземноморського бабаганушу до затишного пирога з персиками.

Old Pal Bar is often called the best bar in town. And after tasting the Devil’s Kiss with paprika and tequila, you’ll probably agree with that statement. Although the cocktails are the basis of the menu, you can also order dishes from around the world, like Mediterranean boganus or the cozy peach pie.

PREMIER

Plans for the evening: Dnipro WINOVNIK пр. Дмитра Яворницького, 53а.

WINOVNIK Dmitry Yavornytsky Ave., 53a

Відносно новий заклад у Дніпрі, головною темою якого є вино. Сомельє підібрали близько півсотні різних вин, усі можна замовити по келиху. До них — страви авторської кухні або різноманітні винні закуски: від сирів до мексиканської кесадільї. У теплу пору року гості радять займати столики на вулиці, взимку — насолоджуватись приємною музикою всередині.

A relatively new establishment in the Dnipro, the main topic of which is wine. The sommelier of the restaurant selected about fifty different wines, all can be ordered by the glass. Also try an authentic cuisine or a variety of wine snacks, from cheeses to Mexican quesadillas. In the warmer months, guests are advised to take tables outside, in winter to enjoy the pleasant music inside.

«Мыши Бляхера» пр. Дмитра Яворницького, 46.

Mishi Blyahera Dmitry Yavornytsky Ave., 46

Звичайно, «Мыши Бляхера» — заклад, куди передусім варто йти по їжу від британського шефа Деніела Фіппарда. Але у цей барний перелік ми його включили не випадково. Місце у списку йому забезпечила вивірена винна карта, яка була відзначена всесвітнім гідом Wine Spectator. Тож не залиште її без уваги, коли куштуватимете страви з фермерської риби або м’яса, якими пишається ресторан.

Of course, Blyacher’s Mice is a restaurant that, first and foremost, is worth visiting for food by British chef Daniel Phippard. But we include it in this bar list, not by accident.

«Три ноги» вул. Магдебурзького права, 3а.

Three Legs Pub Magdeburg Law st., 3a

Ще один пивний заклад у Дніпрі. Ідеальне місце, щоб випити келих ароматного Punk IPA від шотландських пивоварів BrewDog. Кажуть, що цей крафтовий виробник з’явився в меню дніпровських закладів саме завдяки старанням команди цього пабу. Окрім традиційних для пабів розваг (наприклад, перегляду футбольних матчів), тут влаштовують і незвичайні дегустації. Наприклад, знайомлять гостей з поєднанням устриць і фландрійського червоного елю.

Another beer spot in the Dnipro. The perfect place to sip a glass of Fragrant Punk IPA from BrewDog Scottish Brewers. It is said that this craft manufacture appeared on the menu of Dnipro establishments due to the efforts of the team of this pub. In addition to traditional entertainment (for example, watching football games), there are also some unusual tastings. For example, the combination of oysters and Flanders red ale.

The spot on the list provided by a verified wine list, which was noted by the world-famous Wine Spectator guide. So don’t forget it when you taste farmer’s fish or meat dishes.

Вранці після насиченої прогулянки по барах радимо чашку курячого бульйону, яйце «Бенедикт» з беконом та овочами й міцну каву з медовими гранулами — усе на сніданку в ресторані готелю Premier Hotel Abri.

After an intense bar stroll, we recommend a cup of chicken broth, a Benedict egg with bacon and vegetables, and strong coffee with honey pellets for breakfast at Premier Hotel Abri.

МУЗЕЇ СВІТУ

Винайти заново

Як у світі створюють музеї чого завгодно Reinventing the museum: odd exhibitions from all over the world Автор — Дар’я Жаковська Сьогодні музеї можуть бути про все на світі. І це прекрасно. Тому у новому місті не обов’язково йти до природничого музею, аби поставити галочку навпроти пункту «культурна програма». Тим паче, що вона може бути дуже некультурна. Тримайте путівник по найбільш неординарних музеях світу.

Today’s museums can be dedicated to any topic in the world. Isn’t that wonderful? When you’re in a new city, you don’t have to go to a stuffy natural history museum in order to feel cultured. In fact, some museums can make you feel the opposite – they can be shocking or risque. Here’s a guide to some of the most unusual museums in the world.

PREMIER

Музей невдалих інновацій

Museum of Failure

Гельсінгборг, Швеція.

Helsingborg, Sweden.

Google, Apple, McDonald’s, Coca-Cola, Nokia, Colgate, Harley Davidson — що об’єднує ці компанії, крім колосальних прибутків? Дуже дорогі помилки.

Google, Apple, McDonald’s, Coca-Cola, Nokia, Colgate, Harley Davidson – what do these companies have in common, apart from their colossal profits? Some very expensive mistakes.

Невдалі спроби стають експонатами у незвичайному музеї, який відкрився кілька років тому у Гельсінгборзі. Тут можна побачити лазанью від Colgate, яка викликала питання самим фактом створення; парфуми від Harley Davidson з ароматом тютюну; настільну гру Дональда Трампа, що була нудною версією «Монополії»; технічно слабку та дорогу ігрову консоль від Apple, Google Glass і купу інших провальних інновацій.

Their failed attempts are showcased in an unusual museum which has recently opened in Helsingborg. This is where you can stare at a lasagna made by Colgate (it’s very existence raises a lot of questions), see the Harley-Davidson cologne, a boring Monopoly knock-off manufactured by Donald Trump, a technically weak and overpriced gaming console by Apple, Google Glass (no comments here) and many other failed innovations.

Усього музей налічує понад 100 експонатів. І хоча всі вони принесли своїм творцям величезні збитки, організатори експозиції наголошують, що без інновацій економічний розвиток неможливий. А де інновації, там і ризики. Тож мета музею — стимулювати продуктивну дискусію щодо невдалих інновацій, аналізувати їхню природу та надихати відвідувачів на пошуки та створення власних інноваційних продуктів.

There are more than a hundred items showcased in the museum. And although they brought nothing but huge losses to their creators, the curators of the exhibition point out that economic progress is impossible without innovation. And innovation is always risky. So the goal of the museum is to stimulate a productive discussion about failed innovations, analyze their nature and inspire the visitors to invent and create their own groundbreaking products.

Superhero Museum

Музей супергероїв Елкхарт, США.

Elkhart, USA.

Дуже дивно, але саме у цьому невеличкому містечку (усього 50 тисяч населення — менше, ніж у Коломиї) на Середньому Заході відкрився музей із вражаючою колекцією артефактів на супергеройську тематику. Експозиція складається з понад 60 000 коміксів, 10 000 іграшок та ігор і 100 творів анімації та мистецтва.

It might be odd, but this small midwestern town populated by a mere fifty thousand people is home to a stunning collection of superherorelated memorabilia. The exhibition consists of more than sixty thousand comic books, ten thousand toys and games and over a hundred original comic art pages and animation pieces. All of these fantastic exhibits are showcased in a two story replica of The Hall of Justice from the Super Friends cartoon that aired in the 1970s and focused on the adventures of Batman, Wonder Woman, Superman and the other DC Comics heroes. According to Dan Nash, the 52-year-old founder of the museum, this collection is the largest in the USA.

Ці фантастичні (в усіх сенсах) експонати розміщені у двоповерховій копії Зали Справедливості з анімаційного серіалу 70-х «Супер-друзі» про Бетмена, Дивожінку, Супермена та інших героїв DC Comics. За свідченням 52-річного засновника Дена Неша, його колекція — найбільша в Сполучених Штатах.

МУЗЕЇ СВІТУ

Музей людського тіла Угстгест, Нідерланди.

The Human Body Museum Oegstgeest, The Netherlands.

Подорожуючи трасою Амстердам — Гаага, складно не помітити величезну 35-метрову фігуру людини, зроблену зі сталі. Це Сorpus — один із найбільш дивовижних музеїв планети, що переносить нас усередину людського тіла.

As you drive along the Amsterdam-Hague motorway, it is difficult to ignore a huge 35-meter human figure made out of steel. This is Corpus, one of the most amazing museums on the planet. It literally transports us into the human body.

Потрапити в музей можна через коліно людино-будівлі. Відвідувачі подорожують усіма відділами людського тіла повз внутрішні органи, бачать м’язи, кістки, серце, нирки, органи травлення, легені, вуха, очі й мозок. Споглядають навіть процеси, що відбуваються з органами внаслідок травмування, чи те, як впливають на нас погані звички. У матці можна побачити зародження нового людського життя й розвиток плоду, а в залі голови можна пострибати на язику, немов на батуті.

You enter the museum through the human-shaped building’s knee. The visitors travel through all of the main parts of a human body, walk past the internal organs, see the muscles, the heart, kidneys, the digestive system, lungs, ears, eyes and the brain. You can even see what happens to our body when it’s injured, or examine the effects of bad habits. When you get to the uterus, you can witness the creation of new human life and the development of an embryo. In the room devoted to the head, you can jump on a huge replica of a tongue as if it were a trampoline.

На розробку концепції цього унікального музею пішло 12 років, після чого ще два роки тривало будівництво. На загальну реалізацію проекту знадобилося понад 30 мільйонів доларів.

The concept of this unique museum was developed over twelve years and it took another two to build it. The projects’ budget was over $30 million.

Музей розбитих стосунків

Museum of Broken Relationships Zagreb, Croatia.

Загреб, Хорватія. Як належне, музей заснувала колишня пара — продюсер Олінка Віштіца та скульптор Дражен Грубішич. Після завершення їхнього чотирирічного роману вони довго жартували, що треба створити музей, аби зберігати там усі особисті дрібнички, які залишились після тривалих стосунків і яким немає місця у новому житті. Потім звернулися до друзів із проханням віддати їм речі, що залишилися після невдалих взаємин. Так народилася перша колекція, що незабаром розрослася у музей. Зараз колекція дуже різноманітна. Тут іграшки, предмети побуту, декор, одяг, книжки й інші пам’ятні речі. Поруч із кожним експонатом — розповідь двома мовами, хорватською та англійською. Це сумні історії кохання, написані власниками цих речей.

Naturally, this museum was founded by two ex-partners – Olinka Vištica, a film producer, and Dražen Grubišić, a sculptor. After their four-year relationship came to an end, the two joked about setting up a museum to house the left-over personal items that were left over after the long-term relationship and which had no place in couple’s new lives. Then they asked their friends to donate objects left behind from their unsuccessful relationships. This was how the first exhibition was created, and soon it grew into a whole museum. Today, the exhibition is amazingly varied. There are toys, household items, pieces of decor, clothes, books and other memorable things. All of the items are presented with notes in both croatian and english. These are sad love stories, written by the items’ previous owners. There is even a separate room with stories, that didn’t get their happy ending.

PREMIER

МУЗЕЇ СВІТУ

PREMIER

Vasa Museum

Музей корабля Vasa Стокгольм, Швеція.

Stockholm, Sweden.

Неймовірний приклад того, як невдачу XVII сторіччя можна перетворити на вкрай успішний туристичний кейс. У далекому 1628 році в гавані Стокгольма з великою помпою на воду був спущений шведський військовий корабель «Васа». Довжиною в 69 метрів і вагою в 1200 тонн, прикрашений сотнями різьблених скульптур, цей 64-гарматний галеон мав стати флагманом шведського флоту.

The Vasa Museum is a great example of how you can take a failure from the XVII century and turn it into a hugely successful touristic case. Back in 1628, the Swedish warship Vasa was pompously sent on its maiden journey from a naval station in Stockholm. Reaching 69 meters in length and weighing 1200 tonnes, decorated with hundreds of carved wooden figures and armed with 64 cannons, this ship should have been the flagship of the Swedish fleet.

Отже, пасажири на місці, корабель відпливає, з усіх 64 гармат лунає святковий салют. Корабель урочисто виходить із гавані у своє перше плавання. Але кілька сильних поривів вітру, і «Васа» накренився. Через відкриті гарматні порти вода ринула в корпус і корабель пішов на дно.

So, all of the passengers were in their places, the ship set sail, all of its cannons firing as a celebratory salute. The Vasa left the harbour and started its maiden journey. But after a few gusts of wind, the Vasa suddenly heeled. The water rushed through the open gunports and into the deck, sinking the ship.

У 1956 році інженер Андерш Франзен і водолаз Пер Едвін Фельтінг, досліджуючи дно біля острова Бекхольмен, виявили скупчення дубових колод, які виявилися частиною корпусу затонулого корабля. Це був «Васа», що більш ніж через 300 років знову побачив живих людей. Ще через п’ять років корабель вдалося підняти. Разом із ним — приблизно 14 000 дерев’яних частин. Реставрація галеона нагадувала збирання гігантського пазла.

In 1956, while studying the seabed near the island Beckholmen, engineer Anders Franzén and diver Per Edwin Felting found a large wooden object, which turned out to be a part of a sunken ship’s hull. There were the remains of the Vasa, and, after spending more than three hundred years on the bottom of the sea, the ship was finally rediscovered. Bringing the ship to the service took another five years. Along with the hull, the rescuers salvaged approximately fourteen thousand wooden parts. The restoration of the warship was much like putting together a huge jigsaw puzzle.

Сьогодні «Васа» — єдиний вітрильний корабель початку XVII століття, який зберігся. А сталося це через інженерну помилку, внаслідок якої «Васа» затонув. З 1990 року корабель представлений для огляду в спеціально побудованому музеї в Стокгольмі. Крім самого корабля, в музеї багато інших тематичних експозицій, що знайомлять з історією короткого плавання «Васи», а також із побутом та традиціями, що панували в товаристві тодішніх мореплавців. Згідно з інформацією на офіційному сайті, Vasa (1626) є найбільш відвідуваним музеєм Скандинавії.

Today, Vasa is the only sailing ship from the XVII century, which has remained intact. And we owe this to the engineering mistake which caused Vasa to sink. Since 1990, the ship is housed in a specially built museum in Stockholm. In addition to the ship itself, the Vasa Museum houses many other thematic exhibits which illustrate the short maiden journey of the warship and provide background on the sailors’ life and traditions. According to its official website, the Vasa Museum is the most visited museum in Scandinavia.

МУЗЕЇ СВІТУ

Музей сірників

Matchstick Museum

Харків, Україна. Приватна колекція ентузіаста Володимира Лінивого, якому вдалося зібрати понад три тисячі сірникових коробок та понад шість тисяч етикеток, за якими, здається, можна вивчати історію. Тут є екземпляри із зображенням радянських акторів, письменників, пам’ятників чи пам’ятних подій, як, наприклад, московська Олімпіада 1980 року. Окрім вітчизняних експонатів, є коробки з Угорщини, Австрії, Італії та Балі, Індії й Таїланду. Експозиція постійно поповнюється. Володимир також продовжує свої пошуки, шукає сірники та етикетки на блошиних ринках у бабусь, обмінюється з іншими колекціонерами в інтернеті.

Kharkiv, Ukraine This museum houses the personal collection of matchstick enthusiast Volodymyr Linyviy, who has managed to gather more than three thousand matchboxes and more than six thousand labels. All of these items illustrate history in their own way. The showcased items are decorated with portraits of soviet actors and writers, drawings of monuments and illustrations of notable events, such as the 1980 Olympic Games held in Moscow. In addition to local memorabilia, the exhibition has matchboxes from Hungary, Austria, Italy, Bali, India and Thailand. And it keeps growing. Volodymyr is still on the lookout for new curiosities, he scouts flea markets for curious matchboxes and trades online with his fellow collectors.

PREMIER

СМАКИ

7 смаків Львова 7 Tastes of Lviv

Автор — Дар’я Жаковська

Місто запам’ятається значно краще, якщо вивчати його не за рекомендаціями одноманітних інтернет-гідів, а буквально скуштувати його на смак та вловити ключові аромати. У цьому номері згадуємо смаки Львова — окрім м’яса та пива, — які не сплутаєш ні з чим.

It’s much easier to remember a city not by some advice from generic internet guides, but by tasting it and catching the best scents. In this issue we’re taking a walk down the memory lane through the tastes of Lviv — well, except for meat and beer — that you can never mistake for anything else.

PREMIER

СМАКИ

Еспресо у «Світі Кави» Espresso at «Svit Kavy» Прокидатися в унісон із містом треба у найзрозуміліший йому спосіб. В Одесі — сходити на «Привоз» по свіжий улов. У Києві — прокотитися першим «рейсом» метро. У Львові — поволі та зі смаком випити горнятко кави. Це має бути еспресо, можливо, подвійне. Навіть якщо у звичайному житті ви п’єте лише лате макіато чи альтернативу, тут треба брати еспресо. По-перше, йому віддають перевагу місцеві мешканці. По-друге, на думку власника закладу, еспресо найкраще розкриває смак кави. По-третє, саме з нього почалася маленька родинна кав’ярня на пару столиків, що змінила назавжди кавову культуру міста. Зараз «Світ Кави» має власну палярню, де обсмажується кава в кафе та на продаж, і чотири заклади, один із яких у Києві.

Waking up with the city must be done in a way that makes sense in it. In Odesa it’s visiting the Privoz market to buy freshly-caught fish; in Kyiv, it’s taking a ride on the first subway train; in Lviv, it’s slowly drinking a delicious cup of coffee. It has to be an espresso. And make it double. Even if you usually drink latte macchiato or any alternatives, here you just have to go with the espresso. First of all, the locals absolutely love it. Second, according to the owner of the cafe, espresso is the best way to uncover the true taste of the coffee. And last but not least, it was espresso that started this small family cafe with only a couple of tables that forever changed the coffee culture in the city. Today, “Svit Kavy” has its own roastery where both their in-house and to-go coffee is roasted and it’s now a network of four cafes, one of which is in Kyiv.

PREMIER

Справжній банош на вершках у «Ресторації Бачевських» Real Creamy Banosh at “Restoratsiya Bachevskykh” Місто мчить перед очима. Люди, запахи, події змінюють одне одного. І ти — серед них. Але годинникова стрілка вдруге за сьогодні починає свій шлях по колу. Що означає лише одне — час обідати. Час їсти банош. Банош — найкраща нагорода для продуктивного дня. Чи це туристичне знайомство з містом, чи вирішення важливих бізнес-питань, але якщо в результаті процесу ти собою дуже задоволений, — заслуговуєш на банош. Теплий, м’який, з крихким солоним сиром, він буквально тане в роті. Рекомендуємо додати білих грибів, шкварок із цибулею та підкреслити загальну композицію наливкою. До речі, банош у «Бачевських» подають у старовинній прасці. Місце колоритне, без фото на згадку не підеш.

The city just flies by in front of your eyes: people, smells, events seem to come and go and then there’s you - alone in the middle of it all. The hand on your watch is starting its second circle of the day which means it’s time for lunch. Time to eat banosh. Banosh is the best reward for a productive day. Whether you’re taking a tour of the city or working on important business matters, if you’re feeling accomplished — you deserve banosh. Warm and soft, with crumbly salted cheese - it teases your tastebuds and melts in your mouth. We’d also recommend adding white mushrooms, some cracklings with onions and top it all off with a little bit of liqueur. Oh, and at “Bachevskykh” they serve banosh on a vintage iron. It’s a colorful place that you can’t leave without taking a picture.

СМАКИ

Твій особистий смак у «Дуже високій кухні» Your Personal Taste in “Pretty High Kitchen” Найчастіше до міста Лева приїздять по враження. Тут багато місць, де похід до кафе окрім власне їжі включає ще й невеличкий атракціон.

People often visit the city of a lion for the experience. There are many places here where going to a cafe is not only food but also a small attraction, all in one package.

Проте своєї максими незвичний гастроекспірієнс набув у новому закладі «Дуже висока кухня». Тут немає меню й офіціантів, лише кухарі та технічний персонал. Замість того, щоб обирати страви зі списку, гості повинні спілкуватися з кухарем, який допомагає визначитися із замовленням. Той обговорює очікувані інгредієнти та спосіб приготування страви, розмір порції. Відповідно до них кухар зорієнтує в ціні. Що це буде за страва, стане відомо лише коли її подадуть на стіл.

The unusual gastro-experience has reached its peak at newly-opened “Pretty High Kitchen”. You have no menus or waiters - only chefs and some technical staff that helps you figure out what you’d like to eat. They ask you about the ingredients you’d like to eat, how you want them cooked and how big your dish will be. After that, chefs will tell you how much it would cost. The dish you get is only revealed when it gets on the table.

Wild Strawberry Liqueur at the Bakery Pharmacy

Суничний лікер в аптеці-кондитерській Повна назва цього закладу — «Кондитерська Аптека Іонових “Під золотою зіркою”». Хоча й відкрита вона в будівлі старовинної аптеки у центрі Львова, перш за все це кондитерська. За свідченням місцевих, кондитерська з просто божественними десертами. На згадку про минулі часи тут зберегли бестселер аптеки Іонових — ароматні лікери, що досі готують за старовинними рецептами фабрики Міколяшів. Перше знайомство варто почати з суничного, хоча й буде нелегко обрати між ним і трав’яним кассісом, малиновим, вишневим та лимончелло.

The full name of this place is “Pid Zolotoyu Zirkoyu, Kondyterska-Apteka Ionovykh”. Even though it was opened in the place of old pharmacy in the center of Lviv, it’s first and foremost a bakery. As the locals say, it’s a bakery with heavenly desserts. As a memory of times past, they still serve the bestseller from Ionovykh pharmacy - flavored liqueurs, that to this day are being prepared by following the old recipes of the Mikolyashiv factory. For the first taste, it’s a safe bet to start with wild strawberry, even though it’s hard to pick between that, herbal cassis, raspberry, cherry, and limoncello.

PREMIER

СМАКИ

PREMIER

Chocolate and Fire at “Pid Syn’oyu Flyazhkoyu” Cafe

Шоколад та вогонь у «Каварні під синьою фляжкою» Як перетворити вечерю на романтичну подію тижня? Однозначно замовити фондю. Бо ж ми зростали на популярній культурі, а вона не може брехати: фрукти і тягучий, ароматний шоколадний соус з лікером — це 10 з 10. Фондю — страва з виразним романтичним флером.

Want to turn dinner into the most romantic event of your life? Order some fondue. We grew up on pop-culture and it’s never wrong: some fruit combined with some thick fragrant melted chocolate and liqueur is a 10 out of 10 experience. Fondue is a dish with a strong romantic flair.

Найкраще фондю в місті готують у «Синій фляжці». І це той випадок, коли місце підігрує страві: камерне, напівтемне кафе складається з кількох столиків та має давню історію — таку ж назву носило перше кафе в Австро-Угорській імперії, до якої колись належав Львів. І все в закладі про це нагадує: тепле фондю, кава на вогні за стародавнім рецептом, м’яке світло від свічок та тіні на стінах. Тут треба або закохуватись, або з драматичним обличчям згадувати старі часи — коли дерева здавались великими, імперії — нездоланними, а любов — вічною.

The best fondue in town is made at “Syn’a Flyazhka”. It’s one of those cases when the place adds to the dish: an intimate, dimly-lit cafe has only a few tables and long history: it shares the name with the very first cafe in Austro-Hungarian Empire to which Lviv once belonged. Everything in this place is a reminder of that - warm fondue, coffee made on an open fire following an ancient recipe, soft candlelight and shadows on the walls. It’s a place to either fall in love or to put on a dramatic face and ponder on the times long gone - when the trees seemed huge, the empire seemed unbreakable and love seemed eternal.

До речі, якщо сильно зголодніли, окрім шоколадного фондю в меню ще чотири його види: сирне, овочеве, м’ясне та «Великий Габсбурґ» — величезне, з трьома видами м’яса, сиром та соусами.

And if you’re really hungry, aside from chocolate they have four more kinds of fondue: cheese, vegetable, meat and “The Great Gabsburg” - a huge one with three kinds of meat, cheese, and sauces.

The Taste of Old Galicia at “Trapezna Idey”

Смак старої Галичини у «Трапезній ідей» «Молода баранина, тушкована у гранатовому бейці, з завиванцем з білої фасолі та синьою цибулею тушкованою у вині з медом», — в напів-таємному закладі «Трапезна Ідей» не шукають простих рішень. Підвальне приміщення нагадує музей, де зберігають та досліджують секрети галицької кухні. Дух таємного ордену тут пронизує усе: від прискіпливо відібраних рецептів у короткому меню до меблів та посуду. Кажуть, що далеко не всі львів’яни знають про цей ресторан, хоча і тих, хто знає, вистачає, аби столики тут були майже постійно зайняті. Тож бронюйте заздалегідь.

“A young lamb stewed in pomegranate sauce with a white pea roll combined with blue onion stewed in wine and honey” — at the fairly secret establishment that is “Trapezna Idey” they don’t look for easy solutions. It’s located in a basement that feels like a museum where the secrets of Galician cuisine are kept safe and under constant research. The spirit of a mystic order is all around here - from meticulously picked recipes in a fairly short menu to the furniture and tableware. They say that not every person that lives in Lviv knows about this place. Those who know, however, are more than enough to keep the tables occupied at all times so you might want to book one ahead.

СМАКИ

Lviv cheesecake at Dnister Panorama Bar

Львівський сирник в Dnister Panorama Bar Кажуть, що варіацій львівського сирника існує не менше 30. Але тому, хто прожив у Львові хоч трошки, очевидно: ця кількість сильно применшена. Не існує спільної думки, що найкраще поєднується у цьому десерті з текстурою жирного домашнього сиру і шоколадною глазур’ю: родзинки, лимонна чи апельсинова цедра, мак, кокосова стружка, горіхи чи яблука. Кожен варіант заслуговує принаймні однієї дегустації. Автором легендарного сирника іноді вважають українську кулінарку Дарію Цвєк, але вона не створила рецепт, а лише популяризувала його, вказавши у книжці «Солодке печиво». До речі, до традиційного десерту кулінарка радить додати 3-4 варені картоплини. Кажуть, що саме так готували мама і бабуся Дарії. Для першого знайомства радимо спробувати сирник у Panorama Bar львівського готелю Premier Hotel Dnister. Тут його готують з цукатами, а поєднувати радять з чашкою кави та фантастичною панорамою старого міста. Не можемо не погодитись.

There’s said to be over 30 different kinds of a Lviv cheesecake. But to those who lived in this city for at least a little, it’s obvious that that number is way too small to be real. There is no uniform opinion on what works best in this dessert that has the texture of fatty home-made cheese and chocolate glaze — raisins, lemon or orange zest, poppy seeds, coconut flakes, nuts or apples. Each option is worth trying and experiencing. Daria Tsvek — a famous Ukrainian chef — is often considered to be the author of this legendary cheesecake, but it wasn’t her who came up with the recipe - she just popularized it by including it into her book “Sweet Biscuits”. She suggests adding 3-4 boiled potatoes to the dessert. It’s said to be the way both Daria’s mother and grandmother used to cook it. If it’s your first time, we suggest trying the cheesecake in Panorama Bar at Premier Hotel Dnister in Lviv. They serve it with citrons and their advice is to combine it with a cup of coffee and the fantastic view over the old town. We can’t argue with that.

40 40

PREMIER PREMIER

4141

МИСТЕЦТВО

Автор — Марія Паладі

Портрет пейзажу Landscape portrait

У зібранні живопису київського готелю Premiere Palace Hotel можна знайти і відомі роботи визнаного класика Глущенка, і картини тих, чиє ім’я загублене в історії. Та для більшості гостей ці картини лишаються фоновим елементом інтер’єру. Premier Club Magazine виправляє цю несправедливість та розповідає лише про кілька картин з близько трьох сотень.

The collection of paintings at Kyiv’s Premier Palace Hotel offers both famous works by the renowned classic Glushchenko and paintings by those whose name is lost in history. But for most guests who come to Kyiv for business or travel, these paintings remain a background element of the interior. Premier Club Magazine restores justice and tells the stories of only a few from around three hundred paintings.

PREMIER

МИСТЕЦТВО

Микола Глущенко, «Початок весни» / Mykola Glushchenko, The Beginning of Spring

PREMIER

Найдорожча The most expensive one

Вивчати долю митця Миколи Глущенка, що паралельно зі своєю художньою діяльністю працював радянським розвідником у Берліні, не менш цікаво, аніж його полотна. Завдяки професії Глущенко не став заручником офіційного радянського мистецтва — влада закривала очі на те, що його картини були нетиповими для тої доби.

The fate of the artist Mykola Glushchenko, who worked as a Soviet agent in Berlin simultaneously with his artistic activity, is no less interesting than his canvases. Thanks to the profession, Glushchenko did not become a hostage to official Soviet art — the authorities closed their eyes to the fact that his paintings were atypical for that day.

Глущенко усе життя шукав свій «особливий національний стиль», і у творах різних періодів можна побачити вигадливі трансформації кольору, форм та композиції. «Початок весни», незважаючи на маленькі розміри, є найціннішою серед багатьох робіт майстра у Premier Palace Hotel.

Glushchenko has been searching for his “national style” all his life, and in the works of different periods, one can see intricate transformations of color, shapes, and composition. The Start of Spring, despite its small size, is the most valuable work of many at the Premier Palace Hotel.

МИСТЕЦТВО

Та, яку легко не помітити One that is easy to miss

Ця картина розміщується у вузькому коридорному переході Premier Palace Hotel, тож її дуже легко не помітити на шляху до басейну або сигарної кімнати. І даремно. Бо саме на цій картині є все, за що художника любили критики і не любила радянська номенклатура. «Захід» — класичний для Когана-Шаца врівноважений пейзаж із витонченим, але яскравим колоритом та виразною композицією, при цьому далекий від індустріальної та побутової проблематики його часів.

This painting is located in the narrow passageway of Premier Palace Hotel, so it is very easy to miss on the way to the pool or cigar room. And that’s a pity. Because this painting is everything that the critics loved at the time and the Soviet nomenclature hated. Sunset is a classic, balanced landscape by Kogan-Shatz with sophisticated yet striking color and expressive composition, far from the industrial and domestic problems of its times.

PREMIER

Матвій Коган-Шац, «Під час заходу», 1952 / Matviy Kogan-Shatz, During the Sunset, 1952

МИСТЕЦТВО

Данило Безуглий, «Волго-Дон шлюз», 1953 / Danilo Bezugliy, Volga-Don Gateway, 1953

PREMIER

Найдивніша The strangest one

На перший погляд, більшість творів Данила Безуглого здаються неактуальними сьогодні — тема індустріалізації та «великих будівництв» трапляється у будь-якому переліку його основних робіт. Але його вміння поєднати побутові теми з зображувальними методами європейських орієнталістів заслуговує уваги. На цій картині, що розташована у ресторані Terracotta, річковий шлюз Волго-Дону постає у майже античному настрої. Тут відчувається натхнення, яке отримав художник під час своїх подорожей.

At first glance, most of Danilo Bezugly’s works seem out of date today — the industrialization and “great construction” themes are found in any list of his major works. But his ability to combine everyday themes with the imaginative methods of European Orientalists is noteworthy. In this painting, placed in the Terracotta restaurant, the river gateway of the Volgo-Don appears in an almost antique mood. The artist’s inspiration during his numerous travels is especially felt here.

МИСТЕЦТВО

Невідома до сьогодні Unknown to this day

У стінах готелю експонується майже 300 предметів живопису, більшість належить пензлю видатних українських художників: від Миколи Глущенка до Віктора Дображнського. Та доля (й авторство) декількох робіт все ще залишається невідомою. Одна з таких — «Мальви», розташована у коридорі старої частини будівлі на 7 поверсі. На фоні інших представників академічного живопису цей твір примітний потягом до принципів наївізму з його інтенсивними кольорами, але у класичній формі.

The walls of the hotel exhibit almost 300 paintings, most of which belong to a brush of prominent Ukrainian artists: from Mykola Glushchenko to Viktor Dobrazhnsky. However, the fate (and authorship) of several works is still unknown. One of these is the Malva, located in the corridor of the old building on the 7th floor. Against the backdrop of other representatives of academic painting, this work is notable for its appeal to the principles of naiveism with its intense colors, but with classic shapes.

PREMIER

«Мальви», невідомий художник / Malva, an unknown artist

МИСТЕЦТВО

Іван Кисіль, «Виноградники на Україні» / Ivan Kisil, Vineyards in Ukraine

PREMIER

Документ епохи Document of the era

Що буде, якщо об’єднати живопис соцреалізму з імпресіоністськими методами? Відповідь — «Виноградники» Івана Кисіля. З одного боку, типові українські трудівниці у фартухах та хустках. З іншого — інтенсивний колір винограду, що займає більшу частину композиції. У цьому — незмінний оптимізм станкового радянського живопису, хоч для сучасного поціновувача твори Івана Кисіля і можуть здатися занадто безконфліктними.

What if you combine the painting of social realism with the impressionistic methods? In Ivan Kysil’s Vineyards, we see the result. On the one hand, typical Ukrainian women workers in aprons and scarves. On the other one, an intense color of grapes, which occupies most of the composition. And a constant optimism of easel Soviet paintings. For the contemporary connoisseur, though, the works of Ivan Kisil may seem even too conflict-free.

Фото: NASA

КОСМОС

54 54

PREMIER

Автор — Влад Недогибченко

ЗА МЕЖАМИ ДОСЯЖНОГО To infinity and beyond

Щодня у наші стрічки новин потрапляють сповіщення про відкриття нових екзопланет, успішне приземлення ракет багаторазового використання та чергові програми колонізації Марса. Кінець 2010-х — черговий ренесанс космічних перегонів, що визначають прагнення людини до нових горизонтів. Ось лише кілька напрямків, куди людство буде подорожувати за межами власної планети у найближче десятиріччя.

55 55

Every day, our social feeds are filled with news of discovery of new exoplanets, the landings of reusable spaceships and new Mars colonization programs. The late 2010s were marked with the renewal of the space race, which defines Man’s desire to reach new horizons. Here are just a few of the directions humanity will travel in beyond the confines of Earth in the upcoming decade.

КОСМОС

До початку часів Місія: Космічний телескоп Джеймса Вебба Мета: знайти перші галактики, що утворилися після Великого вибуху.

Більшість космічних місій спрямована на те, аби знайти нові галактики (а можливо, і відшукати серед них майбутню домівку людства). Але спільна місія NASA та європейської і канадської космічних агенцій ESA та CSA, запланована на березень 2021 року, спрямовує свій погляд до нашого минулого. На відміну від телескопа Хаббла, JWST концентрується не на видимому світлі, а на середньому і довгому інфрачервоному спектрі. Він рухатиметься навколо Сонця зі швидкістю Землі, працюючи при температурі -230° С. JWST шукатиме перші галактики, утворені після Великого вибуху, спостерігатиме за формуванням зірок на перших етапах, вимірюватиме властивості планетарних систем у пошуку тих, де можливе життя.

$9 100 — $43 180 Стільки коштує доставка півлітрової пляшки води у космос за оцінкою видання Business Insider

To the beginning of time Mission: The James Webb Space Telescope Aim: To find the first galaxies that appeared after the Big Bang. Most space missions are aimed at discovering new galaxies – and maybe even at finding humanity’s future home among them. But the joint mission of NASA, the European Space Agency and the Canadian Space Agency that is planned to launch in March 2021, is set to study the past. Unlike the Hubble Space Telescope, which observes in the visible spectrum, the JWST will observe in the long-wavelength and mid-infrared spectra. It will orbit the Sun, moving at the Earth’s speed and withstanding temperatures up to -230° С. The JWST will search for the first galaxies that were formed after the Big Bang, observe the early stages of stars’ formation and study the characteristics of planetary systems to find those where life is possible.

PREMIER

До сусідньої зоряної системи Місія: Breakthrough Starshot Мета: відправити космічний корабель до Альфа Центаври

Космос вже сповнений уламків супутників та іншого космічного сміття. Воно рухається орбітою зі швидкістю понад 28000 км на годину

Цифра у 20 років для земного життя звучить приголомшливо, але для космічних відстаней це майже ніщо. У 2016 програма Breakthrough Initiatives поставила перед собою амбітне завдання: відправити у 2036 році місію до сусідньої зіркової системи Альфа Центавра у подорож, що триватиме лише 20 років. Поки що це все звучить як фантастика, але Breakthrough Initiatives навряд чи назвеш авантюристами (до організації, серед інших, належав покійний Стівен Гокінг та засновник Facebook Марк Цукерберг). Вони спробують запустити до космосу 1000 крихітних космічних кораблів під назвою StarShips за допомогою лазерів на Землі.

To the neighbouring stellar systems Mission: Breakthrough Starshot. Aim: Send a spacecraft to the Alpha Centauri system. In earthly terms, twenty years may sound like a long time, but for space travel, it’s almost nothing. In 2016, the space program Breakthrough Initiatives set itself an ambitious goal – to send a mission that would reach the neighbouring Alpha Centauri system in just twenty years. The program’s launch is set for 2036. All of this seems like science fiction, but you wouldn’t call Breakthrough Initiatives a bunch of adventure-seekers – the program was founded by, among others, the late Stephen Hawking and Facebook’s Mark Zuckerberg. The plan is to launch one thousand tiny spacecrafts (known as StarChips) into space with the aid of groundbased lasers. The mission aims to reach Proxima Centauri b, an exoplanet which is located in a theoretically habitable part of the stellar system.

Місія сподівається відвідати Проксіму Центавру b, екзопланету в потенційно придатній для життя зоні зоряної системи.

57 57

КОСМОС

До Марсу Місія: Mars Hope Mission, Rosalind Franklin 2020, Terahertz Microsatellite та інші Мета: відправити на Марс ровери, cупутники та людей

Марс уже багато років є однією з головних цілей людства у далекому космосі. І це не дивно — на відміну від інших сусідніх планет Сонячної системи, тут не вирують газові шторми, є атмосфера, а температури хоч і не дорівнюють земним, та все ж піддаються розумінню для землянина (влітку температура сягає 20° С у деяких регіонах, але в середньому становить -63° С). Від китайської місії 2020 року до японських мікросупутників Mars Terahertz Microsatellite — червона планета буде найбільш «туристичною» у наступне десятиліття. 2020-го ОАЕ навіть планує запуск першої місії в історії (Hope Mars Mission), створеної мусульманською/ арабською країною. І це не говорячи про обіцянки Ілона Маска започаткувати там колонію ближче до 2030-го.

Марсіанський захід сонця — блакитного кольору. Це можна побачити на знімках ровера Curiosity

To Mars Missions: Mars Hope Mission, Rosalind Franklin 2020, Terahertz Microsatellite and others. Aim: To send rovers, satellites and people to Mars. Mars has been one of humanity’s main goals in space for many years now. And that’s understandable – unlike other neighbouring planets of the Solar system, Mars isn’t ravaged by storms, it has an atmosphere and although the temperatures aren’t identical to the ones we have on Earth, they are at least comprehensible to humans. Some regions heat up to to 20° С in the summer, but the average yearly temperature is -63° С. The Red Planet will be one of the biggest “tourist attractions” of the upcoming decade – a chinese mission has been planned for 2020 and Japan is developing microsatellites called Mars Terahertz Microsatellite. In 2020, the UAE is even planning to launch the Hope Mars Mission, the first space mission led by an Arab-Islamic country. And we haven’t yet mentioned Elon Musk’s promise to start colonizing the planet by 2030.

PREMIER

До астероїдів Місія: Prospector 1 Мета: перший комерційний видобуток астероїдів

Рік на Венері коротший за день. Усе тому, що вона знаходиться дуже близько до Сонця

To asteroids

Приватна промислова компанія Deep Space Industries планує відправити апарат Prospector 1 на недалекий астероїд, аби оцінити його придатність для видобутку дорогоцінних матеріалів. Планується, що Prospector 1 — насправді підготовка для ще грандіознішої місії.

Mission: Prospector 1 Aim: First commercial interplanetary mining mission.

У майбутньому компанія хоче створити новий тип космічних кораблів, що будуть видобувати астероїди в промислових масштабах, аби потім повертати матеріали на земну орбіту. І хоча поки цей план видається фантастичним, є надія, що зусиллями Deep Space Industries його буде реалізовано швидше, ніж якби цим займалась державна установа.

The private commercial company Deep Space Industries is planning to send the Prospector 1 craft to a nearby asteroid and investigate it to determine its value as a source of precious materials. The Prospector 1 is meant as the first step in a much grander plan. The company plans to create a new kind of spacecraft which will mine asteroids on an industrial scale and bring the harvested resources to Earth. And although this plan seems a little far-fetched now, there is hope that Deep Space Industries will develop interplanetary mining faster than governmental programs could.

КОСМОС

До супутників Юпітера Місія: JUICE Мета: зібрати детальні спостереження за Юпітером та трьома його найбільшими супутниками.

Маса Сонця складає 99,8% маси всієї Сонячної системи

Людські телескопи та космічні апарати вже досліджують далекі горизонти космосу у пошуках екзопланет, придатних до життя. Але деякі місії планують досліджувати і об’єкти Сонячної системи.

To Jupiter’s moons

Так, місія під назвою JUICE (від Jupiter та Ice) має стартувати у 2022. Але апарат прибуде до системи Джовіана лише у 2030 році, і його мета — дослідити придатність умов для життя на супутниках Юпітера — Ганімеді, Каллісто та Європі. JUICE також проведе підземне сканування льоду Енцелада, одного з супутників Сатурну.

Our telescopes and spacecrafts are already scouting far-off stretches of space in search of habitable exoplanets. But some missions are planning to investigate elements of the Solar system.

Mission: JUICE. Aim: To gather detailed intel about Jupiter and three of its largest moons.

For example, the JUICE mission is set to launch in 2022, but the spacecraft is only expected to reach the Jovian system in 2030. Its goal is to study the potentially habitable moons of Jupiter: Ganymede, Callisto and Europe. JUICE will also scan the subterranean ice ring of Enceladus, one of Saturn’s moons.

PREMIER

Та навіть далі Місії: Blue Origin, SpaceX, Virgin Galactic та інші Мета: забезпечити космічні транспортні засоби багаторазового використання, здатні надійно транспортувати людей та ресурси до космосу та з нього.

Космічний туризм, звичайно, не є пріоритетом державних програм, а от для приватних компаній — це новий крок для нашого позаземного майбутнього.

And even further

Велике питання полягає у вартості таких польотів, оскільки на даний момент лише вісім туристів відвідали космос, і ці подорожі коштували 20–40 мільйонів доларів за один раз. Virgin Galactic пропонуватиме квитки за порівняно малі 250 000 доларів. А після вдосконалення технологій ми можемо сподіватися на запуск пілотованих екіпажів на Місяць і ще далі. Лишилося тільки дочекатись.

Aim: To provide humanity with multiple-use transportation, which will be able to safely carry people and resourced to and from space.

Missions: Blue Origin, SpaceX, Virgin Galactic and others.

Of course, space tourism isn’t of priority to governmental programs, but private organizations see it as a new step towards our common interstellar future. The main problem so far is the cost of these flights. Only eight tourists have visited space as of now, and their trips cost as much as $20-40 million for one flight. Virgin Galactic is planning to offer trips that cost comparatively cheap – only $250 000 per ticket. After the technology is improved, we can hope to see human touristic missions to the Moon and even further. All we have to do is wait.

МІСТА

З ЧОГО СКЛАДАТИМУТЬСЯ МIСТА МАЙБУТНЬОГО WHAT WILL FUTURE CITIES BE MADE UP OF

Автор — Гриша Штерн

Ідеальних міст не існує, але деякі, на відміну від інших, навчаються на помилках минулого. До 2050 року популяція планети складатиме 9,8 млрд людей. Приблизно 70 % людей житимуть у містах та приміських зонах. Premier Club Magazine зібрав бачення різних світових експертів про основні принципи розвинених міст майбутнього.

Perfect cities don’t exist, but at least some of them learn from past mistakes. By the year 2050, the population of our planet will have reached 9.8 billion people. About 70% of them will be living in cities and suburbs. Premier Club Magazine presents some of the ruling principles that international experts say will be at the heart of developed cities in the future.

PREMIER

УРБАН-ХАБИ

URBAN HUBS

Щільність заселення міст зростає, а з нею і потреба створювати відокремлені зони, що матимуть автономні системи забезпечення водою, харчуванням, відпочинку та ін. У різних містах ця глобальна концепція інтерпретується у різних масштабах (наприклад, у Барселоні вже зараз експериментують із так званими «суперкварталами»). А громадський транспорт високої місткості зменшуватиме викиди та підвищуватиме швидкість транзиту.

The density of urban population is increasing, so it is becoming necessary to create separate zones which will be autonomously provided with water, food and recreational facilities. Different cities interpret this global vision on different scales – for example, Barcelona is already experimenting with so-called ‘superblocks’. High-capacity public transport will decrease pollution and boost transit speed.

Окрім того, міста майбутнього будуть максимально ефективно використовувати ресурси та можливості своїх природних зон — від зелених дахів до систем очищення та повторного використання дощової води.

Транспорт

Transport

Регіональні швидкісні залізничні станції стануть центрами ділової та соціальної діяльності, а не лише пунктом прибуття та відправлення.

Regional high-speed rail stations will become centers for business and social activity, not just arrival and departure points.

In addition to this, the cities of the future will use the resources and opportunities provided by their green zones to maximum effect – from green roofs to filtration systems and rain-water recycling.

Вода Замість стічних канав, спеціальні системи фільтруватимуть та направлятимуть дощові води у відкриті басейни для їхнього повторного використання.

Зелені дахи

Green roofs

Сонячні батареї та сади на дахах — не нові конструкції навіть сьогодні, які забезпечують стабільну енергію та стимулюють дрібне господарство. До того ж вони привабливі на вигляд.

Even today, solar panels and roof gardens aren’t a novelty – they provide reliable energy and stimulate small business. As a bonus, they also look attractive.

Water Instead of sewers, special collections systems will filter and direct rainwater into open pools, where it will be re-used.

МІСТА

РОЗУМНІ БУДІВЛІ

SMART BUILDINGS

Якщо певну кількість років тому найрозвиненіші міста планети прагнули приголомшити своїх конкурентів перш за все масштабами та формами головних будівель, то найближчим часом у плануванні міст будуть задіяні тренди на все «розумне». І мова не лише про технологічне обладнання.

A few years ago, the most developed cities on the planet mainly strove to awe their competitors with the scale and shape of their central buildings. But in the upcoming years urban planning will be all about the ‘smart’ trends. And we’re not just talking about the technological equipment.

Висотні будівлі майбутнього все частіше будуть модульними — таким чином їх можна буде зводити швидше, при цьому виробляючи менше відходів. Внутрішні простори зможуть мобільно трансформуватися під бізнесові, житлові та виробничі потреби. Також у найрозвиненіших містах помітні споруди стануть значно свідомішими. Їхнє головне завдання — споживати менше ресурсів на власне обслуговування та ставати більш корисними для місцевих громад.

In the future, more and more skyscrapers will be modular constructions – this will allow them to be built faster and with less pollution. The inner spaces will be able to swiftly transform depending on the business, residential or manufacturing needs. The main buildings in the most developed cities will also become much more sustainable. Their main mission will be to consume less resources for their maintenance and become more useful for the local communities.

Вікна та стіни з сонячними панелями

Windows and walls with solar panels

Навіщо обмежуватись лише маленьким клаптиком території даху, аби встановити туди панелі для сонячної енергії? Панелі, вбудовані на всі поверхні фасаду, ловитимуть значно більше енергії сонця.

Why limit yourself to a small piece of the roof when installing solar panels? Solar panels mounted on all of the facade surfaces will catch a lot more sunlight energy.

Не лише висотні будинки

Not just skyscrapers

Порівняно малоповерхові будівлі, сконструйовані під конкретні функції, дозволяють більшій кількості світла та повітря досягати землі. Це сприяє здоров’ю та добробуту спільноти.

Comparatively low buildings, constructed for special purposes, allow more sunlight and fresh air to reach the ground. This improves the health and well-being of the community.

Більше зеленого

More greenery

Зелені насадження навіть на верхніх поверхах сприяють природному потоку повітря в будівлі, забезпечуючи при цьому тінь та нові соціальні зони. А фільтрація води, моніторинг навколишнього середовища та локальне озеленення стануть частиною пейзажу.

Even if they are located on the top floors, green zones improve the natural flow of air in the building, at the same time creating shade and new spaces for social interaction. Water filtration, monitoring of the environment and local greening will all become part of the landscape.

PREMIER

ГРОМАДСЬКІ ЗОНИ

PUBLIC ZONES

Звичайно, докорінні зміни міст майбутнього не можуть обмежуватись лише зовнішніми реформами. Нові спільноти мають переосмислити відкриті громадські зони та свою участь у них.

Of course, the radical transformation of future cities can’t be limited to external renovations, New communities need to re-think open public spaces and their own role in them.

Спільні простори та зручності посилюють взаємодію між людьми та дозволяють створювати житло менших розмірів. Цей тренд (часто у дещо спотвореному вигляді) ми бачимо і сьогодні, з появою смартжитла маленької квадратури. Та усе це — громадсько-фінансові рефлексії на стабільне зростання міського населення та ущільнення доступних нам територій. На нові функції громадських зон мають звернути увагу не лише приватні об’єкти, загальнодержавні установи майбутнього будуть спрямовані на формування почуття приналежності та соціальної рівності.

Внутрішні сади

Inner gardens

З меншою кількістю автомобілів на вулиці (а цього вже прагнуть найрозвиненіші міста світу) та більшою кількістю рослин всередині поліпшується якість повітря та привабливість конкретних зон будівлі.

With less cars outside (the most developed cities in the world are already aiming for this) and more plants inside, the quality of air and attractiveness of certain zones of the building will improve.

Common spaces and facilities improve interactions among people and allow the creation of smaller lodgings. This trend (or a slightly distorted version of it) is apparent even today, in the construction of tiny micro-apartments. But all of this is a public and financial reaction to the stable growth of the urban population and the shrinking of spaces available to us. National institutions, not only private businesses, should pay attention to the new functions of public zones. National institutions of the future will be focused on creating a feeling of belonging and social equality.

Відкритість для всіх Розвиненість міського транспорту та інклюзивність громадських просторів має призвести до створення зон, у яких родини, від малого до старого, зможуть проводити час разом. Будівлі також будуть комфортними для людей з інвалідністю.

Повторне використання

Reuse

Вживані предмети одягу та побуту, які не піддаються біологічному розкладанню, краще повторно використовувати або переробляти, аніж відправляти на звалища. Міста майбутнього будуть це враховувати.

Instead of dumping them into a landfill, it is better to reuse or recycle used non-biodegradable clothes and household items. The cities of the future will take this into account.

Openness for everyone The development of public transport and the inclusivity of public spaces should help create zones, in which whole families – old and young – will be able to spend time together. Buildings will also be comfortable for people with disabilities.

МІСТА

ЗМІНА ОТОЧЕННЯ

A CHANCE OF SCENERY

Одна з характерних ознак міст майбутнього — не окремі аспекти, а гармонійна екосистема. Ми маємо змінити власне уявлення про громадські та особисті простори, про функції та ефективність наших будівель. А наймасштабніший аспект — це вплив міста на навколишнє середовище та турбота про ресурси, що забезпечують його життя.

One of the characteristic traits of a future city is that it develops as a harmonious ecosystem, not just a sum of unconnected parts. We need to change the way we think about public and personal spaces, about the functions and effectiveness of our buildings. And the most extensive aspect of this is the way a city influences the environment around it, and protection of resources that give it life.

Райони майбутнього мають задовольняти більшість щоденних потреб протягом 10–15 хвилин ходьби. Різні типи житла будуть заселені громадами, де усі зможуть жити поруч із роботою і не відчувати себе відірваними від суспільного та культурного життя. А рекреаційні зони — піклуватися про екологію та здоров’я громадян.

In the city districts of the future, everything we need to satisfy most of our daily desires should be in walking distance. People will have different housing options and everyone will be able to live close to their place of work and not feel disconnected from public and cultural life. And there will be recreational zones which will take care of the ecology and public health.

Чиста енергія

Clean energy

Більш легкі та дешеві вітрогенератори зможуть розміщуватися на дахах будівель, забезпечуючи додаткову енергію до тієї, що видобувається сонячними панелями.

Lighter and cheaper wind-generators will be located on the roofs of the buildings, providing additional energy to the electricity created by solar panels.

Більше води

More water

З 1970 року світ втратив третину своїх водно-болотних угідь (вологих земель). Майбутні міста зберігатимуть та відновлюватимуть ті, що залишилися.

About a third of natural wetlands have been lost globally since 1970. Future cities will conserve and restore the ones that are left.

Будівлі-конструктори

Transformer buildings

Найбільш сумна картина економічних моделей минулого — забуті торговельні центри та занедбані промислові зони. Модульні будівлі майбутнього зможуть змінювати профіль залежно від економічної ситуації та інновацій.

Abandoned malls and empty industrial parks – could there be a sadder illustration of the previous economic systems? The modular buildings of the future will be able to be disassembled and refurbished in order to change along with the economy and technological innovations.

PREMIER

МАРШРУТ

Kyiv - Lviv: A Road movie

Роудмуві: Київ — Львів Богдан Логвиненко — мабуть, найвідоміший український мандрівник. Разом із командою Ukraїner він збирає історії з усіх куточків країни. І хоча усі матеріали видання перекладаються майже на десяток мов, найцікавіше для команди проекту розповідати ці історії самим українцям. Більшість часу Богдан перебуває в дорозі. Для Premier Club Magazine він склав маршрут, мабуть, найдовшої подорожі з Києва до Львова.

Bogdan Logvynenko is probably Ukraine’s most famous traveler. Together with Ukraїner’s team, he gathers stories from all over the country. And although its articles are translated into dozens of languages, the project’s team finds it the most interesting to tell these stories to Ukrainians themselves. Bogdan spends most of his days on the road. He tells us about a plan for the longest possible road trip from Kyiv to Lviv.

PREMIER

Богдан Логвиненко / Bogdan Logvynenko

Якщо дорогою із Києва до Львова є бажання не просто дістатись із точки А у точку Б, а дослідити щось по дорозі, то подорож автомобілем — єдиний варіант. Як ви побачите, прочитавши матеріал, такий маршрут до Львова може зайняти весь день. Тому я раджу розділити зупинки на дві частини: коли ти їдеш у Львів і назад. До речі, не варто боятись їхати взимку. Це центральна траса, безпечна у будь-яку пору року.

If you’re travelling from Kyiv to Lviv and don’t simply want to get from point A to point B (in other words, if you want to actually see something new along the way), then travelling by car is the only option. As you will see from this article, this kind of trip to Lviv could take up your entire day. So I would advise you to split the stops into two groups – the ones you can see on your way to Lviv and the ones you can see on the way back. By the way, you shouldn’t be afraid to travel in the winter. The road you take is a central highway, and it’s safe all year round.

Мені шкода, що не запрацювала історія з потягами «Інтерсіті», які раніше робили зупинку біля Рівного. Волинь і Полісся — регіони варті дослідження, і навколо цього можна було будувати туристичну інфраструктуру. Але кожен, хто їздив із Києва до Львова на «Інтерсіті», бачив, що на проміжних станціях ніхто ніколи не виходить. Тому зупинки прибрали. Коли я їду автомобілем, то завжди намагаюсь щось досліджувати по дорозі. Навіть ті самі місця на трасі Київ — Львів у різні пори року виглядають по-різному. Один із моїх улюблених маршрутів зараз — через Тернопіль і Збараж. Після Житомира варто звернути з основної траси Київ — Львів на другорядні дороги і проїхати неподалік Полонного — це невеличке містечко на Волині. Там дуже хороша дорога. Вона йде мальовничими містами, лісами, весною там усе квітне. Мені цей маршрут більше подобається, хоча він на півгодини довший. Але цей матеріал все ж про більш популярну (і наповнену цікавими зупинками) основну трасу Київ — Львів.

It’s a pity that the Intercity trains don’t stop near Rivne anymore. Volyn and Polisia are noteworthy regions, and you could make a touristic infrastructure here. But if you’ve ever taken the Intercity train from Kyiv to Lviv, you’ve probably noticed that nobody ever gets off at these stations. So now the train just skips them. Whenever I drive somewhere, I always try to discover something along the way. Even the same stretches of the Kyiv-Lviv motorway look different in different seasons. One of my favorite routes now is driving through Ternopil and Zbarazh. After you pass Zhytomyr, you leave the main road and drive past Polonne – a small town in the Volyn region. The road there is great. It’s surrounded by picturesque town and forests, and everything is in bloom in springtime. That’s my favorite route, even though it takes you an extra half-hour. But this article is about the more popular (and filled with curious stops) Kyiv-Lviv highway.

МАРШРУТ

1 Перша зупинка — Коростишівський кар'єр. Час у дорозі — 1 година 50 хвилин

First stop – the Korostyshiv quarry Time on the road – 1 hour 50 minutes

Затоплені гранітні кар'єри поблизу міста Коростишів дуже цікаві. Їх декілька: один більш відомий, де влітку буває найбільше людей, інші менш популярні. Але варто побачити всі.

The flooded granite quarries near Korostyshiv are quite a sight to behold. There are several of them – one is more popular, the others are lesser-known, but all of them are worth seeing.

2 Друга зупинка — Житомир Час у дорозі — 2 години

Second stop — Zhytomyr Time on the road — 2 hours

Далі — Житомир. Там варто зупинитись на обід, у центрі є декілька класних закладів. Мені найбільше подобається «Буба», грузинський заклад, який відкрив ресторатор Ігор Сухомлин. Більшість закладів у Житомирі мережеві. Але на диво хороші. Ми декілька разів зупинялись навіть у місцевій «Майстерні шоколаду», там дуже затишно.

The next stop is Zhytomyr. It’s worth stopping there for lunch, as there are several nice cafes in the city centre. My favorite one’s “Buba”, a georgian restaurant opened by the restaurateur Igor Sukhomlyn. Most of the cafes in Zhytomyr are chain places, but they are unexpectedly good. We even stopped by the local “Shokoladna Maysternia” a few times, and it’s very cozy there.

Ще одна класна штука — Скеля «Голова Чацького». Це красиве природне місце, де можна влаштувати невеличкий пікнік. Також у Житомирі є музей космонавтики, який матиме значення для фанатів космосу.

Another place you should check out is the Chatskiy’s Head cliff. It’s a beautiful location and you could have a small picnic there. Zhytomyr also has a cosmonautical museum which is sure to interest space fans.

3 Третя зупинка — Корець Час у дорозі — 3 години 30 хвилин

Third stop — Korets Time on the road — 3 hours 30 minutes

Звертаємо на Новоград-Волинський, хоча і не збираємось там зупинятись. Там є залишки фортеці, але наша мета — Корець. Там також є руїни замку, але набагато цікавішим є Корецький монастир і Костел святого Антонія.

Next we turn to Novograd-Volynsky, even though we aren’t stopping there. The city has the remnants of an old fort, but our goal is Korets. It also has the ruins of an old castle, but the local monastery and the St. Anthony Cathedral are much more noteworthy.

Трохи вище над Корцем є Надслучанський регіональний ландшафтний парк, там дуже гарні краєвиди, а через річку видно залишки Губківського замку. Якщо маєте вільний час — це місце варте уваги.

There is also a picturesque park (the Nadsluchansky Regional Landscape Park) located above the town, and you can see the remains of the Hubkiv castle beyond the river. If you have some time to spare, this place is worth seeing.

Фото: Олена Сергієнко

PREMIER

МАРШРУТ

4 Четверта зупинка — Клевань Час у дорозі — 6 годин 25 хвилин

Fourth stop — Klevan Time on the road — 6 hours 25 minutes

Далі повертаємось на трасу у бік Рівного. Якщо ви зголодніли після екскурсій, у центрі є декілька місць де можна поїсти, наприклад, кафе Home. Після варто звернути до Клевані, в сторону Тунелю кохання. Далі можна повернутись назад на трасу або поїхати у сторону Дубна і подивитися старовинний Тараканівський форт.

After Korets, we return to the motorway and head towards Rivne. If all of this sight-seeing has left you hungry, there are several cafes where you could eat – for example, the “Home” cafe. Then you should head for Klevan, in the direction of the Tunnel of Love. Later you could return to the highway or drive to Dubne and see the ancient Tarakan Fortress.

5 П’ята зупинка — Олеський замок Час у дорозі — 8 годин 25 хвилин

Fifth stop — Olesko Castle Time on the road — 8 hours 25 minutes

Останнє місце на дорозі до Львова — Олеський замок. Один із найдавніших замків в Україні. Його добре видно з дороги, адже він стоїть на пагорбі. У 1806 році замок пережив пожежу і був у досить плачевному стані. На щастя, у 70-х його відреставрували і повернули вигляд XVIII століття, коли він був у найбільшому розквіті. Зараз це музей-заповідник з гарним парком навколо.

Our last stop on the way to Lviv is the Olesko Castle. It is one of the oldest castles in Ukraine. You can see it from the highway, as it is located on a hill. In 1806, the building was almost lost in a fire and its condition was dire. Luckily, it was restored to its previous glory and the XVIII century design in the 1970s. Now it’s a historic museum surrounded by a beautiful park.

***

Але раптом якщо у вас ще залишився час, у Львівський області я раджу доїхати до Жовкви — там гарний центр міста, або в Яворів, там велике озеро і в цілому фантастична природа. А якщо ви не плануєте зупинятись у Львові, то в області є ще цікаві локації, де можна затриматись трохи довше.

But just in case you still have some time to explore the Lviv region, I would advise you to drive up to Zhovkva (it has a beautiful city centre) or to Yavoriv, which has a large lake and wonderful nature. Or if you’re not planning on staying in Lviv, there are two more curious locations where you could spend a little more time.

Наприклад, Хутір Касень. Це хутір, де можна зупинитись на декілька годин або навіть днів. Хоча він і недалеко від траси, дорогу краще уточнити по телефону. Може здатись, що там є коротка дорога до хутора через ліс, але насправді її немає. Там гарний краєвид, овечки, пагорби. І навколо нікого немає.

“Khutir Kasen”. This is a small hamlet where you could stay for a couple of hours or even for a few days. It’s not far from the main road, but it’s best to call ahead and ask them for directions. You might think that there is a shortcut through the woods, but there actually isn’t one. The settlement is surrounded by breathtaking landscapes, cute sheep and hills. And not a soul around.

PREMIER PREMIER

Фото: Олена Сергієнко

КИЇВ МИНУЛОГО

Автор — Гриша Штерн

Один погляд назад Looking back

Нещодавно Premier Palace Hotel відзначив 110 років своєї історії. За цей час за вікнами готелю відбулося багато чого: славетні часи змінювалися бентежними періодами історії, а сам готель хоч і залишився вірним своєму особливому стилю, відчутно змінився всередині. До такої визначної дати Premier Club Magazine пригадує, яким був готель та його околиці 110 років тому.

Premier Palace Hotel has recently celebrated its 110-year anniversary. During this time a lot has happened behind the hotel’s walls: periods of prosperity gave way to times of turmoil, and the hotel itself, although staying true to its distinct style, changed noticeably on the inside. To commemorate this important date, Premier Club Magazine looks back at what the hotel and its surroundings looked and felt like 110 years ago.

PREMIER

КИЇВ МИНУЛОГО

Запрошуємо до старого Києва Уявіть себе мандрівником, що потрапляє до старого Києва на початку XX століття та селиться у Palast-Hotel (саме так називався готель тоді) одразу після того, як його побудували. Що саме ви б побачили шляхом до нього? Напрямок та структура сусідніх вулиць з того часу не так уже й змінилася. Звісно, по фотографіях цього не скажеш — Бібіковський бульвар (теперішній бульвар Шевченка) був значно просторішим та зеленішим, будинки на ньому були заввишки не більше 5 поверхів, а Бессарабський ринок був звичайним ринком, навіть без даху. Хрещатиком курсував трамвай компанії Lomayer & Co — до речі, перший у Російській імперії та третій у Європі — після Берліна та Будапешта. Спочатку трамвай був кінний, але в 1892-му вагони обладнали електричним приводом. Головна вулиця міста виглядала і рухалася тоді зовсім інакше. Якщо б ви подорожували у справах, то, скоріш за все, вирушили на Хрещатик. На ньому, недалеко від готелю, розташовувалися численні банки та біржа. Втім, наша подорож до Києва минулого — це не лише справи. Тож саме час потрапити всередину готелю.

Вид на Бібіковський бульвар та Бессарабську площу

View of Bibikovsky Boulevard and Bessarabska Square

Трамвайна лінія на теперішній Європейській площі

The tram line on the European Square

An invitation to see old Kyiv Imagine that you’re a traveler, who finds himself in old Kyiv at the beginning of the XX century and checks in at the recently built Palast-Hotel (that was the original name back then). What would you see on your way to the hotel? The direction and structure of the nearby streets didn’t really change that much since then. Of course, you wouldn’t think so if you looked at the old photographs – Bibikov Boulevard (now Taras Shevchenko Boulevard) was much greener and more spacious, the buildings alongside it were no taller than five stories high and the Besarabsky Market was an ordinary outdoor marketplace. A Lomayer & Co tram coursed along Khreshchatyk street. In fact, it was the first of its kind in the Russian Empire, and the third in Europe – after Berlin and Budapest. At first the tram was pulled by horses, but in 1892 the wagons were equipped with an electric engine. The city’s central street looked and moved quite differently. If you were travelling for business, you’d probably head out to Khreshchatyk street. This was where, not far from the hotel, you would find numerous banks and the stock exchange. But, after wall, our trip to old Kyiv isn’t just about business. So why don’t we take a look inside the hotel?

PREMIER

У XIX столітті існувала також паралельна назва Поштової площі — площа Різдва, від церкви Різдва Христового, знищеної у 30-ті роки ХХ століття * In the XIX century, there was also another name for Postal Square — the Square of Christmas, from the Church of the Birth of Christ, destroyed in the 1930s

This is how the Dnieper shore looked like in the Postal Square area

Так виглядав берег Дніпра в районі Поштової площі

Як усе починалося

How it all began

Не весь Premier Palace будувався як готель, та й будувався він не відразу. Сьогодні він складається з двох об’єднаних будівель. Коли йдеш коридорами в глибину будівлі з боку бульвару Шевченка — піднімаєшся сходами прямо у коридорі. Це і є межа між двома колись окремими будівлями.

Not all of Premier Palace was built to be a hotel – in fact, not all of the building was constructed at once. Today the hotel consists of two interconnected buildings. When you take the corridor near the Taras Shevchenko Boulevard into the heart of the building, you find a stairway that starts right in the middle of the passage. This is the line between the two structures, which used to be separate buildings.

Спочатку тут розташовувалися контори купця першої гільдії Льва Борисовича Ґінзбурга, що і володів будівлею. А ще — чудовий житловий комплекс на 45 квартир, обладнаний ліфтом, центральним опаленням, електричним освітленням та гарячим водопостачанням. І хоча готель до певного часу займав лише половину будівлі, Palast-Hotel за тодішніми стандартами вважався розкішним, повністю автономним готелем. Тут був величезний ресторан, що тягнувся від відкритого кафе на тротуарі через увесь перший поверх до невеликої прибудови у внутрішньому дворику. Одночасно обідати тут могла тисяча людей. Окрім цього, у готелі був молочний магазин, перукарня, аптека, кондитерська, пивна таверна, пекарня, салон капелюшків та багато чого іншого.

At first the house belonged to Lev Borysovich Ginsburg, a prominent tradesman and a member of the Merchant guild. His offices took up a part of the building, but the rest of it was used as a luxurious housing complex, complete with forty-five apartments, an elevator, central heating, electric lighting and hot water. And although the hotel only took up half of the building, Palast-Hotel was considered to be a lavish, completely autonomous establishment. The building had a massive restaurant which stretched from a sidewalk cafe, through the whole first floor and to a small annex in the inner yard. A thousand people could have lunch here simultaneously. In addition to this, the hotel had its own dairy, a hair salon, pharmacy, confectioner’s, pub, bakery, a hat store and other places of commerce.

КИЇВ МИНУЛОГО

Inside the hotel Just before the All-Russian Trade and Industrial Exhibition was held in Kyiv in 1913, the local newspapers wrote this about the Palast-Hotel: “The hotel is situated in the very heart of the city, at a tranquil and picturesque corner near Khreshchatyk street. It’s facilities are the very pinnacle of modern technology and hygiene”. The author of the article also noted that the service at Palast-Hotel could rival that of any famous european hotel. The prices here varied between one and fifteen rubles per night. Хрещатик мав зовсім інший вигляд Khreshchatyk had a completely different look

Що всередині Напередодні київської Всеросійської виставки 1913 року у газетах писали: «”Паласт Готель” розташованиий у самому центрі міста, у спокійному і мальовничому куточку неподалік Хрещатика. Його оснащено за останнім словом техніки і гігієни». Автор матеріалу зазначав, що за якістю обслуговування «Паласт» можна порівняти з будь-яким відомим готелем Європи. Ціни за номер коливалися від 1 до 15 рублів за ніч.

The hotel had a lot of surprises in store for the visitors. The lodgers were very well taken care of: they were given umbrellas and free binoculars for theatre-visits. The rooms were kept impeccably clean with vacuum cleaners, which were quite the technological wonder at the time. The reading-rooms had a wide array of national and foreign newspapers, and cars or horse-driven carriages would be called for the guests the moment they needed them. The historical legacy is of the utmost importance to the modern Premier Palace Hotel. For example, the hotel’s team even has its own restoration expert. And famous figures such as Lubov Orlova, Alexander Vertinsky and Volodymyr Vysotsky have stayed at the hotel so often that there are now suits named in their honour. You can still find some of their personal belongings at the hotel – for example, original sheet-music or a small 30s-style suitcase.

Відпочинок на Володимирській гірці

Тут було багато такого, до чого тодішні жителі Імперії ще не звикли. Про гостей піклувались дуже сумлінно: зокрема, безкоштовно давали біноклі для театру та парасолі. Ідеальну чистоту забезпечували пилососи — технічне ноу-хау того часу. У читальнях пропонували національні та міжнародні газети, а на вимогу гостя подавали автомобілі або кінний екіпаж. До історичного спадку в сучасному Premier Palace Hotel ставляться відповідально. Наприклад, у компанії є позиція штатного реставратора. А видатні особистості — Любов Орлова, Олександр Вертинський та Володимир Висоцький — зупинялись у готелі так часто, що отримали іменні номери. Досі тут можна знайти їхні особисті речі: оригінали партитур або невелику валізку у стилі 30-х років.

Relaxing on St. Volodymyr’s Hill

PREMIER

How to have fun A traveller from the early XX century would spend his free time quite similarly to us, but some details from the past are quite surprising. For example, you would have to pay a fee to enter most of the city’s parks (St. Volodymyr’s Hill was a notable exception). But you there were many ways to entertain yourself here – city-dwellers would try their skill at the shooting range, drink coffee or tea in special gazebos or even have a proper drink at a vodka stall.

Ланцюговий міст був першим капітальним мостом через Дніпро The Chain Bridge was the first capital bridge across the Dnieper

Як розважитись Дозвілля мандрівника початку минулого століття у чомусь схоже на сучасне, але деякі аспекти викликають неабиякий подив. Наприклад, вхід у більшість міських парків був платним (окрім парку «Володимирська гірка»). Але тут можна було непогано відпочити — городяни стріляли в тирі, пили каву та чай у спеціальному павільйоні, могли скуштувати і міцний алкоголь у горілчаній будці.

Рух у центрі Києва (нині вулиця Городецького) Traffic in the center of Kyiv (now Gorodetsky Street)

Студенти університету Святого Володимира і знатні городяни на балах танцювали віденські вальси і популярні у той час фокстроти. А у громадян без особливого статусу був ширший вибір — вони могли танцювати як народні танці, так і табуйований на той час канкан. Різні заклади пропонували і більш яскраві шоу. Наприклад, влаштовували «вечері за замовленням», які супроводжувалися галасними розвагами — більярдом, кабаре, виступами артистів, хоча ціни в таких ресторанах та клубах частенько «кусалися». Втім, якщо грошей вистачало, заможні кияни та гості міста могли провести час і зовсім незвично — навіть політати на повітряних кулях. До буремних подій ХХ століття в них ще було трохи часу. Але це вже історія для окремої розповіді.

The students of Saint Volodymyr University and the local gentry would attend balls, where they would waltz or dance the trendy foxtrot. Simple folk had more choice in the matter – they could partake in folk dances or even do the kan-kan, which was considered to be quite taboo back in the day. Some establishments could offer even more entertaining spectacles. For example, some clubs and restaurants would host thematic evenings which would be accompanied by rowdy fun – playing pool, cabaret shows or musical performances. Naturally, the prices at such places were not to be sneezed at. But still, if they had the money, kyivites and travellers could spend their time with even more panache – for example, take a hot air balloon ride. After all, they still had some time before the turbulence of the XX century began. But that’s a story for another time.

IKIGAI

Автор — Марія Ридван

Особисте запрошення A personal invitation

У 2019 році шеф-кухар ресторану Ikigai Дмитро Кривошап чотири тижні пробув у Японії. Повернувшись, він одразу почав втілювати у життя досвід, отриманий на стажуванні у токійському ресторані INUA. Проте найважливішим результатом подорожі стало створення авторського сету страв та серія особливих шефських вечер. Докладніше про них дізнався Premier Club Magazine.

In 2019, Ikigai restaurant chef Dmitry Krivoshap spent four weeks in Japan. After the return, he immediately began to bring to life the experience gained from an internship at Tokyo’s INUA restaurant. However, the most important result of the trip was the creation of the author’s set of dishes and a series of special chef nights. Let’s find out more.

PREMIER

IKIGAI

Дмитро Кривошап

Особливість ресторану INUA, де стажувався Дмитро Кривошап, у тому, що туди неможливо потрапити без попереднього бронювання (даються в знаки дві зірки Мішлен). «Ресторан працює лише в форматі вечер і пропонує гостям кілька варіантів шефських сетів на вибір», — пояснює кухар. Ідея подавати такі сети у стінах Ikigai давно захоплювала кухаря, тож досвід роботи в Токіо допоміг зібрати повну картину і спланувати сценарій першої гастрономічної подорожі.

The peculiarity of the INUA restaurant (where Dmytro Krivoshap practiced as an intern) is that it is impossible to get there without prior reservation (two Michelin stars do not go unnoticed). “The restaurant only works in the evening and offers guests several choices of chef sets to choose from,” the chef explains. The idea of presenting such sets within the walls of Ikigai has fascinated the chef for a long time, so Tokyo experience has helped to gather a complete picture and plan the scenario of the first gastronomic trip.

Головним продуктом перших сетів стала риба лакедра (або її ще називають «жовтохвіст»). Дмитро Кривошап вирішив познайомити гостей з її найбільш незвичною частиною — щоками. «Щоки лакедри — рідкісний інгредієнт: це дуже насичена, проте ніжна частина риби, з цікавою текстурою. Я поєднав її з чорним часником, смак якого після тривалого приготування на низькій температурі нагадує чорнослив». Кухар розповів, що обрав саме цю частину, бо за смаком і текстурою вона — повна протилежність тому, що ми знаємо про м’ясо лакедри. «Зазвичай жовтохвоста подають сирим: у севіче чи тартарах. Щоки ж потрібно готувати, вони зовсім інші», — пояснив Кривошап.

The main product of the first sets was the amberjack fish (it is also known as “yellowtail”). Dmitry Krivoshap decided to serve to the guests her most unusual part — cheeks. “Cheeks of amberjack are a rare ingredient: it is a very rich, yet delicate part of fish, with an interesting texture. I combined it with black garlic, the taste of which resembles prunes after a long cooking at low temperature.” The chef said that he chose this part because it tastes and texture is the exact opposite of what we know about yellowtail meat. “Usually, yellowtails are served raw: in ceviche or tartare. But cheeks need to be cooked, they are completely different”, — Kryvoshap explained.

PREMIER

Це не єдиний сюрприз, який чекає на гостей вечері. «Перша страва сету називається «Море» — це смак морської води, яким я його бачу. Це поєднання солодкуватої ікри морського їжака, морського гребінця та желе з устричної води. Легка закуска, але дуже цікава», — розповів шеф. Усього за вечір гості спробують десять подач. До кожної — спеціально підібраний японський напій: від традиційного саке до незвичного ігристого, яке мало відоме за межами острова.

This is not the only surprise awaiting. “The first dish of this set is called ‘The Sea’ - it’s a taste of the seawater, at least how I imagine it. It is a combination of sweet sea urchin, scallop and oyster jelly. Easy snack, but very interesting,”- the chief says. In the evening, guests will try ten servings. And a specially selected Japanese drink to each of them: from the traditional sake to the unusual sparkling, which is little known outside the island.

83 83

IKIGAI

У новому сеті знайшлось місце і другому захопленню кухаря — скандинавській кухні. А саме інтересу до локальних продуктів. Тому тут можна зустріти доволі незвичні для японського ресторану продукти, наприклад, ревінь. Він входить в останню страву сету — десерт із карамельно-соєвого морозива з сіллю із водоростей комбу, яку тут роблять власноруч. Ця сіль з’явилась на кухні Ikigai майже одразу після повернення Дмитра з Японії. «На батьківщині водорості комбу цінують за концентрований смак: одночасно солоний і солодкуватий. Ми варимо з них бульйон, а потім випаровуємо до стану солі. Якщо водорості обсмажити, смак солі матиме горіхові нотки, які чудово поєднуються з карамеллю у цьому десерті», — запевняє кухар. Дату наступної вечері ви можете дізнатися у ресторані.

The new set also found a place with the chef’s second passion — Scandinavian cuisine. Particularly, his interest in local products. Therefore, you can find products quite unusual for a Japanese restaurant, such as rhubarb. It is part of the last dish of the set — a caramel-soy ice cream dessert with seaweed salt combo, which they make here on their own. This salt appeared in Ikigai’s kitchen almost immediately after Dmytro returned from Japan. “At their homeland, algae are valued for having a concentrated taste: both salty and sweet. We boil the broth from them and then evaporate to salt. If the algae are fried, the taste of the salt will have nutty notes that go well with the caramel in this dessert,” the chef says. It is possible to taste this set in Ikigai for a few more months — it is planned to be replaced by a new one this spring. You can find out the next dinner date at the restaurant.

PREMIER

БАУГАУЗ

Автор — Семен Широчин

Як Баугауз змінив наше сприйняття світу How the Bauhaus changed our perception of the world

Сто років тому, у 1919 році, німецька школа Bauhaus опублікувала свій відомий маніфест, у якому були зазначені нові принципи архітектури, зручності та якості промислового дизайну. Згодом вплив Баугаузу поширився на майже все, що нас оточує: від мистецтва до зовнішнього вигляду цілих міст. Через століття історик Семен Широчин розповідає, як це сталося, а також пояснює, до чого тут радянський конструктивізм.

One hundred years ago, in 1919, the German art school Bauhaus published its famous manifesto, stating the new architectural principles, advantages and qualities of industrial design. Soon, the influence of the Bauhaus spread to almost everything that surrounds us – from fine art to the way entire cities look. In commemoration of the school’s centenary, historian Semen Shyrochyshyn tells us how the movement’s influence spread and what has Soviet constructivism had to do with it.

PREMIER

БАУГАУЗ

PREMIER

Міжвоєнний період в Європі характеризується розвитком нових творчих напрямків у архітектурі, живописі, скульптурі та дизайні. В умовах повоєнної економічної кризи особливого поширення набув принцип функціоналізму, девізом якого були природність і практичність. А в основі творчого методу — єдність інженерного та художнього бачення, мистецтва та техніки. Функціоналізм мав величезний вплив на прикладне та образотворче мистецтво і торкнувся інших сфер життя: від дизайну шрифтів до організації меблів та житлових приміщень. Саме функціоналізм сформував сучасну архітектуру з плоскими дахами, вбудованим обладнанням квартир, раціональним плануванням інтер’єру тощо. Навіть звична у XXI столітті організація кухні, що поєднує у собі робочу поверхню, мийку, газову або електричну плиту, має навісні шафи для зберігання посуду та приладдя, є продуктом міжвоєнного функціонального дизайну. Відомим архітектором функціоналізму став Шарль Едуард Жаннере, більш відомий під псевдонімом Ле Корбюзьє. Йому належать п’ять принципів функціональної архітектури, які визнаються багатьма школами функціоналізму:

The interwar period in Europe is characterized by the development of new creative directions in architecture, painting, sculpture, and design. During the post-war economic crisis, functionalism – a principle that valued practicality and authenticity – rose in popularity. Its creative method was based on the union of creative and engineering vision, art and technique. The simplicity and practicality of this approach made it all the more relevant. Functionalism had an enormous influence on applied and fine art, but it didn’t stop there – it influenced everything from font design to the structure of furniture and living spaces. It was functionalism which formed modern architecture – the flat roofs, pre-installed facilities in apartments and rational interior planning. Even the way modern XXI century kitchens are planned out, with their working surfaces, wash basins, gas or electric ovens, hanging cabinets for cutlery and instruments, are the result of post-war functional design. One of the architects who defined functionalism was Charles-Édouard Jeanneret, better known as Le Corbusier. He defined the principles of functional architecture which are acknowledged by many functional schools: concrete pillars instead of a supporting walls on the ground floor flat roofs on which are used as gardens free designing of the ground plan horizontal windows, which cut the façade along its entire length free design of the façade

залізобетонні стовпи замість суцільного першого поверху; плаский дах, що використовується як сад; вільне планування інтер’єру; суцільні горизонтально протяжні вікна; вільне вирішення фасаду.

After the First World War, functionalist art schools and organizations began forming simultaneously in different countries. One of the first ones was the German art school Bauhaus, founded in Dessau in 1919 by the architect Walther Gropius. Gropius gathered a group of like-minded professors, merging of the Academy of Fine Arts with the disbanded School of Arts and Crafts.

Одразу після Першої світової війни у різних країнах одночасно почали виникати творчі школи та організації функціоналістичного напрямку. Однією з перших стала німецька школа Баугауз, заснована 1919 року архітектором Вальтером Гропіусом у місті Дессау. Гропіус зібрав колектив викладачіводнодумців, об’єднавши Вищу школу мистецтв та Школу прикладного мистецтва у Веймарі. Окрім ролі навчального закладу, де вивчали архітектуру, промисловий дизайн, кераміку, фотографію та живопис, Баугауз також був і конструкторським бюро. Будинки, інфраструктура та предмети створювались як єдине середовище відповідно до побутових умов життя людини.

The Bauhaus was both an educational institution, where students were taught architecture, industrial design, ceramics, photography and painting, and a construction buro. The buildings, infrastructure and household items were created as one environment, meant to reflect a person’s living conditions.

БАУГАУЗ

Естетична повноцінність середовища визначалася їх суттю, а не декораціями The aesthetic value of an environment was determined by its essence, not its decorations

Девізом нового напрямку була «нова єдність мистецтва та технології», що найбільшою мірою вплинуло на функціональну архітектуру — в першу чергу громадську та промислову.

The slogan of this new direction was “a new union of art and technology”, which mostly influenced functional architecture – primarily public and industrial buildings.

Функціоналізм активно розвивався і на теренах СРСР. 1920 року у Москві створили Вищі художньо-технічні майстерні (ВХУТЕМАС), а на початку 1921 року виник творчий напрямок конструктивізму. Ця назва походила від групи художників-конструктивістів, що створювали структурні абстрактні композиції, названі «конструкціями». Естетична значущість технічної форми, сповідувана конструктивістами, знайшла своє втілення в різних видах мистецтв і вплинула на радянську архітектуру та дизайн.

Functionalism also went through a period of rapid development in the USSR. In 1920, the Vkhutemas (the acronym from Vysshiye Khudozhestvenno-Tekhnicheskiye Masterskiye, “Higher Art and Technical Studios”) art school was founded in Moscow, and in early 1921 a new movement called constructivism was born. The name came from a group of constructivist artists who created abstract compositions which they called “constructions”. They preached the aesthetic importance of the technical form, and this idea was later realized in different art movements and had a considerable influence on soviet architecture and design.

У 1920-х і до початку 1930-х конструктивісти мали підтримку радянської влади — принципи функціоналізму добре вписувались в ідею побудови нового світу. На межі 1920-х і 1930х конструктивізм став монопольним стилем СРСР, витіснивши інші творчі напрямки. Хоча конструктивісти визнавали принципи Корбюзьє, радянська реальність не завжди сприяла можливості їх застосування.

During the 1920s and early 1930s, constructionists were supported by the state – the principles of functionalism were well-suited to the idea of building a new world. In the late 1920s, constructivism became the reigning architectural style, having gradually ousted other creative styles. Although constructivists acknowledged the

PREMIER

Дефіцитність заліза, бетону та деяких інших будівельних матеріалів у радянських умовах ускладнювала реалізацію творчих задумів конструктивістів. Для стовпів та суцільних вікон був потрібен залізобетон, якого не вистачало. Часто його замінювали на менш дефіцитну і більш розповсюджену цеглу, яка не давала можливості перенести навантаження зі стін та створити суцільні горизонтальні вікна. Відсутність якісних гідроізоляційних матеріалів призводила до того, що пласкі дахи протікали й у результаті більшість конструктивістських будинків споруджувались із більш надійними покатими дахами. Попри ці особливості, радянський конструктивізм та німецький баугауз є спільним та універсальним явищем світового характеру, чий спадок у сучасній архітектурі та дизайні відчутний і досі. Спадщина функціоналізму в сучасній Україні є цікавою та різноманітною, оскільки сучасні межі країни містять території, які в 1920-х роках належали різним державам. В Україні збереглися зразки одразу декількох шкіл міжвоєнного функціоналізму: радянського, польського, румунського та чехословацького. Ось кілька відомих прикладів.

principles of Le Corbusier, the Soviet state of things didn’t always allow for them to be brought to life. A lack of steel, concrete and other building materials made it difficult to implement the constructivists’ ideas in the Soviet Union. They needed reinforced concrete to create the pillars and large windows, but there wasn’t nearly enough of the material. It was often replaced with bricks, which were cheaper and easier to find. But, because of this the architects found it impossible to create spaces without supporting walls and couldn’t build horizontal windows, which cut the façade along its entire length. The absence of quality hydroisolation materials would lead to leaky flat roofs, and so most constructivist buildings had more reliable angled roofs. Despite these differences, Soviet constructivism and German Bauhaus are manifestations of the same universal phenomenon, the influence of which is still noticeable in modern architecture and design. The legacy of functionalism in modern Ukraine is varied and intriguing, especially since regions of the country used to be part of different states in the 1920s. Examples of several interwar functionalist styles have been preserved in Ukraine – Soviet, Polish, Romanian and Czech. Here are some well-known examples.

БАУГАУЗ

Держпром Харків, 1925–1928 роки

The Derzhprom Kharkiv, 1925–1928

Однією з найвідоміших конструктивістських будівель України стала споруда Держпрому. Її побудували у Харкові після міжнародного конкурсу, де переміг проект архітекторів Сергія Серафімова, Самуїла Кравця та Марка Фельгера. Головним інженером будівництва став Павло Роттерт.

One of the most famous and distinct constructivist buildings in Ukraine is the Derzhprom. The architect was chosen based on the results of an international competition. The winners were architects Sergei Serafimov, S.Kravets and M.Felger. The head engineer of construction was Pavlo Rottert.

Держпром висотою 63 метри був однією з найбільших споруд СРСР. На будівництво пішло 1 315 вагонів цементу, 9 000 тонн металу, 3 700 вагонів граніту та 40 000 м² скла. Тут встановили 4,5 тисячі вікон загальною площею 17 га. 13-поверхова споруда отримала назву «горизонтальний хмарочос» і стала одним із символів Харкова.

The Derzhprom became one of the largest administrative buildings in the USSR – it is 63 meters high. 1315 carriages of cement, 9000 tonnes of metal, 2700 cars of granite and 40000 m² of glass were used during construction. 4.5 thousand windows were installed, which cover 17 hectares. The thirteen-story building has been called a “horizontal skyscraper” and it is considered to be one of the city’s architectural symbols.

До перенесення столиці УРСР до Києва Держпром виконував урядову функцію: тут працювала Рада народних комісарів УРСР. Пізніше — різноманітні адміністративні заклади. На початку 2000-х Держпром планували включити у список ЮНЕСКО, проте виявилось, що ремонтні роботи настільки змінили дизайн будівли, що споруда вже не може вважатись автентичною.

Since its unveiling and up until 1934, when the Ukrainian capital was moved to Kyiv, the Derzhprom was used as a government building – it housed the Council of People’s Commissars of the USSR. In the early 2000s, the Derzhprom was placed on the Tentative list of UNESCO World Heritage Sites, but it turned out that the restoration of the building had led to so many structural changes that it could no longer be considered authentic.

Соцмісто, Шосте селище Дніпробуду Запоріжжя, 1929–1932 роки

Socmisto, the Sixth village of Dniprobud Zaporizhia, 1929–1932

Робітників, що будували ДніпроГЕС, замість тимчасових гуртожитків вирішили поселити у нове експериментальне житло. Проект вели архітектори Віктор Веснін, Георгій Орлов, Микола Коллі, Віталій Лавров. Вони планували звести «місто-сад» з використанням новітніх містобудівних ідей, зокрема мікрорайонної організації забудови. Тому поруч з житлом влаштовували усю базову інфраструктуру — магазини, дитячі садки, школи, клуб тощо.

The construction site workers that build Dnieper Hydroelectric Station needed a place to live. It was decided settle them in experimental housing, created by such famous architects as Victor Vesnin, Georgiy Orlov, Mykola Kolly and Vitaliy Lavrov. They decided to build a garden-town, utilizing new urbanist ideas. At the same time as the living quarters were being built, the architects constructed all of the necessary infrastructure – shops, kindergartens, schools and leisure clubs.

Центральною частиною концепції були громадські споруди, зокрема Палац культури металургів, що виконував функцію їдальні. Поруч з ним — новий тип соціального житла — будинки-комуни. Завершив ансамбль багатосекційний «круглий будинок» з окремими виходами для мешканців першого поверху та просторим подвір’ям.

The town planning was based around the public buildings – for example, the Metallurgy Workers’ Palace of Culture, which doubled as a canteen. It was surrounded by communal houses, a new kind of social lodging. The ecosystem was completed by a multi sectioned “round building” with a large green yard and special entrances for the people who lived on the ground floor.

Пізніше більшу частину селища перебудували: у дизайні з’явились риси сталінського ампіру. Проте перебудова не торкнулась просторової організації містечка, «круглий будинок» також зберіг первинний вигляд.

A part of the town was later rebuilt in accordance with the Stalinist architecture style. But these renovations did not change the original layout of the town, and the “round building” remained largely untouched.

PREMIER

БАУГАУЗ

PREMIER

Кінотеатр «Жовтень» Київ, 1929–1930 роки

Zhovten Cinema Kyiv, 1929–1930

У провінційному Києві кінця 1920-х не споруджували ані урядових будівель, ані селищсоцміст. Проте окремі будинки все ж можна вважати гідними представниками стилю. Наприклад, кінотеатр «Жовтень», що досі працює на Подолі. Для будівництва оголосили всесоюзний конкурс, де переміг ленінградський зодчий Ной Троцький.

In the 1920s, Kyiv was quite a provincial town – there were no massive government buildings or social housing blocks being constructed. But a few structures could be considered worthy examples of the constructivist style. Take, for example, the Zhovten Cinema, which is still working at the Podil. There was a union-wide competition to find the project’s architect, and a designer from Leningrad by the name of Noah Trotsky won.

«Жовтень» став першим кінотеатром, побудованим у радянському Києві. Окрім власне показу фільмів, гості мали багато варіантів дозвілля перед сеансом: тут була читальна зала, бібліотека, гральна кімната з шахами, шашками, доміно і навіть тир.

Zhovten was the first cinema to be built in Soviet Kyiv. In addition to film screenings, Zhovten provided other kinds of entertainment to its visitors – there were also reading rooms, a library, and a games room with chess, checkers and an indoor shooting range.

Наприкінці 1930-х фасад кінотеатру прикрасили декоративними елементами за проектом архітектора Сергія Бабулевича, але вони були демонтовані у 1980-х.

In the late 1930s, the facade was decorated with ornamental elements designed by the architect Sergiy Babulevych, but these embellishments were taken down in the 1980s.

Люкси та «будинок-корабель» Львів, кінець 1920-х–середина 1930-х

Luxe apartments and the “Ship Building” Lviv, late 1920s – mid 1930s

Перейдемо до спадщини функціоналізму східноєвропейських країн. Міжвоєнний Львів, що був частиною Польщі, зберіг декілька десятків таких споруд. Вважається, що ініціатором забудов у стилі функціоналізму був ректор Львівської політехніки Вітольд Мінкевич. Деякі будинки Мінкевич проектував особисто, зокрема — будинок на Франка, 26 та житловий комплекс на Стрийській, 36-42.

Let us move on to the functionalist legacy of West European countries. Lviv, which was part of Poland in the interwar period, has preserved several dozens of such buildings. Witold Minkiewicz, the dean of the Lviv Polytechnical Institute, is considered to be one of the pioneers of functionalism in Poland. He even designed some of these buildings himself – for example, the house of Ivana Franka St, 26 and the housing complex on Stryiska St, 36-42.

Нові багатоквартирні будинки у Львові переважно здавались в оренду поквартирно. Таке житло було дуже популярним, а через комфортні умови містяни називали його «люкси».

The large new building in Lviv were mostly uses as apartment buildings. These types of lodgings were very popular – the living conditions were so comfortable that they were given the nickname “luxe apartments”.

Львівські «люкси» зазвичай мають до 5 поверхів, асиметричні композиції, правильні геометричні форми, горизонтальні вікна та декоративні круглі «ілюмінатори». Окрім багатоквартирних житлових будинків, львівський функціоналізм представлений і колишніми приватними віллами. Зразковий приклад — будинок на Гіпсовій, 36-Б, де зараз розміщено дитячий садок.

The “luxes” usually have up to five floors, asymmetrical structures, geometric shapes, horizontal windows and decorative round “porthole” windows. In addition to the housing complexes, Lviv-style functionalism is represented by old private villas. A great example of this is the building on Hypsova St, 36-B, which is now used as a kindergarten.

Окрім цього, функціоналізм трапляється і в громадських спорудах: колишня гімназія святої Урсули (вул. Тютюнників, 2), колишня Торгова академія (вул. Дорошенка, 49) з Меркурієм

Functionalism can be also found in the public buildings – the old gymnasium of St. Ursula (Tiutiunnykiv St, 2), the old Trade academy (Doroshenko St, 29) with an image of Mercury on the facade, the Railway

БАУГАУЗ

на фасаді, Палац культури залізничників (вул. Федьковича 54-56) та збудований у 1935–1936 роках колишній Будинок міських електричних закладів (вул. Вітовського, 55), що відомий під назвою «будинок-корабель», де зараз розташовано СБУ. Народна назва останнього, ймовірно, спричинена апсидою, що завершує його торцеву сторону.

Малий Галагов Ужгород, кінець 1920-х–середина 1930-х Спадщину чехословацького функціоналізму в Україні варто шукати у місті Ужгород, що активно розбудовувалося у міжвоєнний період. Більш того, саме у цей час доктор архітектури Адольф Лібшер розробив перший генеральний план і урбаністичну концепцію міста. Згідно з планом, тут побудували урядово-житловий район Малий Галагов. Центром нового району став великий майдан, обмежений замкненими кварталами житлової забудови. Поруч мали бути адміністративні споруди — Земський уряд, суд, жандармерія. Серед житлових будинків найкращими представниками баугауза є будинки робітників фінансового управління (вул. Довженка, 16, 18, 20), збудовані у 1927–1929 роках тим самим Адольфом Лібшером. Пізніше на зміну баугаузу в Ужгороді прийшов стиль ар-деко, що, зокрема, проявилось у споруді Земського уряду, зведеній у 1936 році за проектом Франтішека Крупки. Сьогодні це єдина будівля в Україні, де зберігся патерностер (ліфт неперервного руху без дверей).

Дитячий санаторій Затока, 1933–1934 роки На теренах України є і спадщина румунського функціоналізму. Зокрема, споруда дитячого санаторію в Затоці — найбільша будівля міжвоєнної Бессарабії. Санаторій, що спочатку функціонував як кістково-туберкульозний, спорудили у 1933–1934 роках за проектом відомого румунського архітектора Ангело Вічеллі. Цікаво, що будівництво фінансувалося не румунським урядом, а Лігою Націй, яка виступала замовником проекту. Суцільні горизонтальні вікна, наріжні апсиди, асиметричність плану та вільний від будь-яких декорацій фасад санаторію роблять його яскравим представником функціональної архітектури. На жаль, сьогодні будівля у жахливому стані та поступово руйнується, хоч і не перестає функціонувати.

Employees’ Palace of Culture (Fedkovych St, 54-56). Another example is the old Building of the City’s Electric Establishments (Vitovskiy St, 55), which now houses the Security Service of Ukraine and is better known as the “Ship Building”. The nickname probably comes from the apse which decorates its side wall.

The Small Galagov Complex Uzhgorod, late 1920s – mid 1930s If you’re looking for the legacy of Czechoslovakian functionalism in Ukraine, then the best place to search is Uzhgorod, a city which rapidly expanded during the interwar period. Moreover, this was the time when and urbanist and architect Adolf Liebscher developed his first general plan of the city layout. The housing and administrative complex Small Galagov was built according to this plan. The center of the new neighbourhood was a large square which was surrounded by housing blocks. Administrative buildings were constructed nearby. Among them was the courthouse, the police station and local government buildings. The apartments of the financial managers (Dovzhenko St, 16, 18, 20) are the best examples of functionalism among the housing buildings. They were designed in 1927-1929 by Adolf Liebscher himself. The Bauhaus in Uzhgorod was later replaced by art-deco, which can be seen in the design of local government residency, which was built in 1936 by the architect František Krupka. Today it is the only structure in Ukraine to have an intact paternoster lift.

The Children’s Sanatorium Zatoka, 1933–1934 Ukraine is also home to Romanian functionalist legacy. Especially noteworthy is the building of the children’s sanatorium in Zatoka – the largest construction in interwar Bessarabia. The medical centre was at first used for patients with tuberculosis and bone diseases. It was built in 1933-1934 and designed by the famous Romanian architect Angelo Vicelli. Curiously, the construction was not financed by the Romanian government, but by the League of Nations, which ordered the project. Horizontal windows, which cut the façade along its entire length, protruding apses, asymmetry and the lack of decorative elements of the façade make the sanatorium a classic example of functionalist architecture. Unfortunately, today the building is in terrible shape and is slowly decaying, even though it is still in use.

PREMIER

НОВА КУХНЯ

Вічне та сучасне Modern and eternal Автор — Марія Паладі

Ресторан Terracotta в Premier Palace Hotel суттєво оновив концепцію і підхід до меню. Ми розпитали шеф-кухаря ресторану Вікторію Ончеву про зміни та її ставлення до сучасної гастрономії.

The Terracotta Restaurant at the Premier Palace Hotel has launched a new season, substantially updating its concept and approach to the menu. We asked the restaurant’s chef Victoria Oncheva about the changes and her attitude toward modern gastronomy. Вiкторiя Ончева

PREMIER

— Розкажіть про зміни, що чекають гостей Terracotta цього року.

— Tell us about the changes that await Terracotta guests this year.

— Terracotta завжди була про середземноморську кухню. Італія, Франція, Іспанія — смаки цих країн складали основу меню. У новому сезоні ми вирішили трохи звузити фокус і зосередитись на італійській та українській кухні. Італія — як данина середземноморській душі ресторану. Україна — тому що наша кухня зараз виходить на новий рівень, нею почали цікавитись у світі. Більшість гостей ресторанів Premier Palace — іноземці, і ще не так давно вони чули лише про вареники і борщ. Тому саме від нас залежить з яким враженням вони повернуться додому і що будуть знати про смак України.

— Terracotta has always been about Mediterranean cuisine. Italy, France, Spain — the tastes of these countries formed the basis of the menu. In the new season, we decided to narrow our focus on Italian and Ukrainian cuisine. Italy as a tribute to the Mediterranean soul of the restaurant. Ukraine — because our cuisine is now reaching a new level, it has become relevant in the world. Most Premier Palace restaurant guests are foreigners, and not long ago they only heard about varenyky and borscht. That is why it depends on us what impression they will return home and what they will know about the taste of Ukraine.

— Я знаю, що ви зосередились на сучасному прочитанні української та італійської кухонь. Що це означає для вас?

— I know that you have focused on the contemporary reading of Ukrainian and Italian cuisines. What does this mean for you?

— Сучасною кухню роблять інноваційні техніки і бажання кухаря шукати небанальні підходи. А отже, вона неможлива без інтересу і любові до своєї роботи. Сучасна кухня народжується там, де до традицій і локальних продуктів додають науку і новітні технології. Це не про «молекулярку», але, погодьтесь, кухню нормального ресторану сьогодні важко уявити без су-віда, сифона, азоту, сухого льоду і тому подібного.

— The modern kitchen is made by innovative techniques and the desire of the chef to look for non-banal approaches. Therefore, it is impossible without interest and love for your work. Contemporary cuisine is born where science and the latest technologies are added to traditions and local products. This is not about “molecular” cuisine, but you will agree that the food of a normal restaurant today is hard to imagine without sous vide, siphon, nitrogen, dry ice and things like this.

— Як ви знайшли цю концепцію, як вона змінилась у процесі роботи?

— How did you find this concept, how did it change in the process?

— Першою моєю ідеєю було зробити «батл», змагання української та італійської кухні. Наприклад, поруч з українськими варениками з сиром поставити равіолі з рікотою. Але пізніше ми відмовились від цієї ідеї. Хочеться дати гостям більше простору для вибору.

— My first idea was to make a “battle”, a competition of Ukrainian and Italian cuisine. For example, to put ravioli with ricotta next to Ukrainian cheese varenyky. But later we abandoned the idea. I want to give guests more room to choose from.

Точкою відліку у новому меню я обрала дореволюційні рецепти. Тому що у радянський період кухня була занадто спрощена, з нею нецікаво працювати. Цікаво дослідити сотні рецептів українського борщу, які відрізняються залежно від регіону і навіть окремого містечка. Якщо не розібратись із цим, неможливо зрозуміти, який один рецепт варто залишити в меню. — Які страви з нового меню вам здаються найбільш цікавими?

As a starting point in the new menu, I chose pre-revolutionary recipes. Because in the Soviet period the kitchen was too simplified, it is not interesting to work with it. It is interesting to study hundreds of recipes of Ukrainian borsch, which vary by region and even a particular town. If you do not understand this, it is impossible to understand which one recipe should be left on the menu. — Which dishes from the new menu do you find most interesting? — Of course, the first thing I want to talk about is varenyky. We only use custard dough, it is so thin that it seems weightless. Interesting novelty — varenyky with rapana confi, white fish and smoked sour cream.

— Звичайно, перше, про що хочеться говорити — вареники. Ми використовуємо лише заварне тісто, воно настільки тоненьке, що здається

НОВА КУХНЯ

100

PREMIER

невагомим. Цікава новинка — вареники із рапанами конфі, білою рибою та мусом із копченої сметани. Мені хотілось зробити щось нове, тому я обрала рапани: це 100% український продукт, але не банальний. Окрім них будуть більш знайомі смаки: з картоплею, вишнями. Вареники з м’ясом та грибами можна буде замовити в номер. Ще одна знахідка — банош. Я знайшла фермера, який вирощує дуже красиві маленькі гарбузики. У них ми будемо подавати банош з підкопченим салом та бринзою. Я знайшла старовинний український рецепт: раніше банош завжди готували на вогні і там був легкий аромат диму, ми зберегли цей нюанс. На Галичині голубці робили з пшоном. Я вирішила замінити його на гречку і подати з мусом із томлених томатів. Смак український, але дуже близький до італійського настрою. Я нещодавно працювала за кордоном і змогла оцінити, наскільки в Україні фантастичні продукти. Вдома звикаєш до них, а здалеку видно краще. Продукти, які ми обрали для нового сету українських сирів — ще одне підтвердження. Я подаю їх з різнокольоровими овочевими пудрами, соусом із синьої капусти і яблуками. Виходить дуже яскраво. — Часто можна почути, що кухарям в Україні, навпаки, не вистачає якісних продуктів. — Мені дуже пощастило з місцем роботи: усі фермери та виробники хочуть з нами працювати. Тому часто ми перші дізнаємось про нові продукти та смаки. Я дуже люблю працювати з постачальниками, завжди дізнаєшся щось нове. — З чого варто починати кухарю, який вирішив вивчати сучасну українську кухню? — Це питання варто розбити на дві частини. По-перше, варто досліджувати національні кухні інших країн. Деякі мої колеги вважають, що кухар має глибоко розбиратись лише в одній національній кухні, обрати напрямок (наприклад, Японію, Мексику, В’єтнам) і вивчати, доки не досягнеш досконалості. Я з цим не погоджуюсь. Потрібно знати якомога більше, адже сучасна гастрономія народжується тільки на перетині смаків і технік з різних частин світу. Щодо суто українських смаків, звичайно, важливо вирушати в експедиції. У першу чергу, запитати у власної бабусі, як вона готує коронні

101

I wanted to do something new, so I chose rapana: it’s 100% Ukrainian, but not banal. In addition, there will be more familiar flavors: with potatoes, cherries. Meat and mushroom varenyky can be ordered straight to your room. Another finding is banosh. I found a farmer who raises very beautiful little pumpkins. We will serve them banosh with smoked bacon and cheese. I found an old Ukrainian recipe: earlier banosh was always cooked on fire and there was a slight smoke aroma, we kept this nuance. In Galicia, cabbage rolls were made with millet. I decided to replace it with buckwheat and serve with tomato mousse. The taste is Ukrainian, but very close to the Italian mood. I recently worked abroad and was able to evaluate how fantastic products are in Ukraine. You get used to them at home, and you can see better from afar. The products we have chosen for a new set of Ukrainian cheeses are another proof. I serve them with multicolored vegetable powders, blue cabbage sauce, and apples. It’s so good. — You can often hear that chefs in Ukraine, by contrast, lack quality products. — I was very fortunate with my workplace: all the farmers and producers want to work with us. That is why we are often the first to explore some new products and flavors. I love working with suppliers, you always learn something new. — What is the starting point of becoming a chef who has decided to study modern Ukrainian cuisine? — This question should be divided into two parts. First, it is worth exploring the national cuisines of other countries. Some of my colleagues believe that a chef should have a deep understanding of only one national cuisine, choose a destination (for example, Japan, Mexico, Vietnam) and investigate it until the supremacy. I disagree with that. You need to know as much as possible, because modern gastronomy is born only at the intersection of tastes and techniques from different parts of the world. As for the purely Ukrainian flavors, of course, it is important to go on an expedition. First and foremost, ask your grandmother how she cooks the specialties. For example, this menu has ribs that are historic to my family. I cook them according to the recipe of

НОВА КУХНЯ

страви. Наприклад, у цьому меню є ребра, які є історичними для моєї родини. Я готую їх за рецептом болгарської бабусі мого чоловіка. Вона жила в українському селі, навіть мову майже не знала. Я часто згадую цю страву з ферментованою капустою, рисом та овочами. Усе це томилось у печі чотири години. Капуста дає м’ясу надзвичайну м’якість, там нізвідки з’являється аромат слив. Ми відновили цей рецепт, ви такого ніде не спробуєте. — З українською частиною меню більш-менш розібрались. Розкажіть, що слово «сучасний» означає для італійської частини. — Будь-яку національну кухню можна зробити сучасною, якщо правильно використовувати продукти, знання та техніки. Я фанат Італії. Цього року влаштувала собі черговий тренд-тур країною, щоб краще підготуватись до нового сезону в Terracotta. Наприклад, у нас у меню буде лазаньєтта, яку в київських ресторанах готують нечасто. Я подаю її з вершковим соусом біск із лобстером, креветками і крабом. Цей соус дуже складно готувати, але його смак я вважаю абсолютним. Прикрашаємо лазаньєтту молочною піною. Мені здається, в Україні пасту з вершковими соусами люблять більше, ніж в Італії, там частіше використовують оливкову олію. У нас в меню будуть обидва варіанти. І також суто середземноморські смаки: каперси, оливки, черрі, базилік. У нас буде паста фрегола, яка формою нагадує рис, ми подаємо її з соусом зі страчатели та лососем. Фантастична паста з ботаргою та кальмарами. — Ми побачимо у меню страви з попередніх сезонів чи ви оновили його на 100%? — Так, декілька позицій залишились. Наприклад, салат з морепродуктами, равіолі з рікотою. Різото з білими грибами та трюфелем торік також було в меню, але зараз я повністю змінила рецепт. І недаремно. Нещодавно у нас зупинялись італійці, які дуже хвалили цю страву, присягались, що не куштували нічого подібного навіть на батьківщині. Коли італійці таке кажуть про твоє різото, я не уявляю що може бути краще. Одразу забуваєш про втому і стаєш абсолютно щасливим.

my husband’s Bulgarian grandmother. She lived in a Ukrainian village, even knowing almost no language. I often mention this dish with fermented cabbage, rice and vegetables. All this was in the oven for four hours. The cabbage gives the meat extraordinary softness, and the aroma of plums appears from nowhere. We have restored this recipe, you will not try it anywhere. — The Ukrainian part of the menu more or less understood. Tell us what the word “modern” means for the Italian part. — Any national cuisine can be made up-to-date with the right use of products, knowledge, and techniques. I’m a fan of Italy. This year, I went on another trendtour through the country to be ready for the new season at Terracotta. For example, our menu will have lasagna, which is rarely cooked in Kyiv restaurants. But I serve it with cream sauce with lobster, shrimp, and crab. This sauce is very difficult to cook, but I find it absolutely delicious. And we also decorate lasagna with milk foam. It seems to me that in Ukraine, pasta with cream sauces is loved more than in Italy, where they use olive oil more often. We will have both options on the menu. And also purely Mediterranean flavors: capers, olives, cherries, basil. We will have a fregola paste that resembles rice, and we serve it with stratagem sauce and salmon. Fantastic pasta with squash and squid. — Will we see dishes from previous seasons on the menu or have you updated it 100%? — Yes, there are several positions left. For example, salad with seafood, ravioli with ricotta. Last year’s risotto with porcini mushrooms and truffles was on the menu as well, but now I’ve completely changed the recipe. And not in vain. Recently, we hosted Italians, who praised this dish, swore that they did not taste anything like it even at home. When the Italians talk about your risotto, I can’t imagine what could be better. You immediately forget about fatigue and become absolutely happy.

102

PREMIER

103

ПОЛТАВА

Антон Фрідлянд автор

Полтава

встигнути за 2 дні Письменник Антон Фрідлянд зізнається: раніше Полтава не входила до його переліку місць, які важливо відвідати. Але приїхавши сюди на запрошення Premier Hotel Palazzo, він змінив думку. Спеціально для Premier Club Magazine він розповідає, куди піти, якщо ви приїхали в Полтаву на вихідні.

Writer Anton Friedland admits that earlier Poltava was not on his list of places that are important to visit. But when he got here at the invitation of Premier Hotel Palazzo, he changed his mind. For Premier Club magazine he explains what to visit if you come to Poltava for the weekend.

104

PREMIER

Полтавський краєзнавчий музей / Poltava Museum of Local History

105

ПОЛТАВА

Полтавський краєзнавчий музей

Poltava Museum of Local History

Я не великий шанувальник краєзнавства, але побувати тут варто навіть не через експозицію, а через архітектуру. Велична будівля музею — яскравий зразок українського модерну. Башточки, балкончики, кручені колони, вікна-бійниці, квітчасті кахлі — усе в комплекті. Абсолютно інстаграмне місце — і зовні, і всередині. Після прогулянки по музею обов’язково пройдіться його внутрішнім двором, доторкніться до давніх дубів і лип, що ростуть там, і спробуйте почути історії, які вони зберігають. До речі, символ музею — древо життя, зображене і на височенних вхідних дверях, і на фасаді.

I am not a big fan of local history, but to visit here is not even because of the exhibition but for the architecture. The magnificent museum building is a striking example of Ukrainian modernity. Towers, balconies, twisted columns, window-loopholes, flowery tiles — all included. It’s a totally Instagram-friendly place — both outside and inside. After a tour through the museum, make sure to walk through its courtyard, touch the ancient oaks and lime trees that grow there, and try to hear the stories they keep. By the way, the symbol of the museum is a tree of life, depicted both on the tall front door and on the facade.

Будинок дворянського і селянського банку

House of a noble and peasant bank

Ще один будинок у стилі українського модерну — колишній Селянський земельний банк, схожий на пряниковий будиночок. Ті ж колоритні башточки та кахлі, але замість рослинних елементів у декорі — зображення жар-птиць і скульптури сирен. Побудована ця краса була на початку XX століття. Під час Другої світової війни будівля постраждала, але була відновлена з любов’ю до деталей. Зайти всередину без запрошення сьогодні не вийде — у будинку розміщене обласне управління СБУ.

Another Ukrainian Art Nouveau house is the former Peasant Land Bank, which looks like a gingerbread house. The same colorful turrets and tiles, but instead of plant elements in the decor you’ll find the image of the heat-birds and sirens sculptures. This beauty was built in the early XX century. During World War II the building was damaged but then restored with accuracy. You can’t get inside without an invitation though. The regional management of Security Service of Ukraine is located here now.

106

PREMIER

Ротонда Дружби народів / Rotunda of Peoples Friendship

107

ПОЛТАВА

Іванова гора

Ivanova mountain

Дістатися сюди варто заради двох справ: помилуватися шикарною панорамою, що відкривається з оглядового майданчика, і сфотографуватися біля пам’ятника галушкам — таке фото є у кожного, хто побував у Полтаві. Пам’ятник досить кітчевий, але яким ще має бути пам’ятник галушкам? Взагалі галушки та інші українські спеціалітети — окрема історія. Ваш полтавський вікенд напевно пройде під знаком «ненажерливість». У місті вистачає хороших закладів, де подають правильну українську кухню — без естетських претензій, але на диво смачну.

There are two things to do here: to admire the magnificent panorama that opens from the observation point and to get your own photo near the monument to haluska — this is a picture every Poltava visitor must have. The monument is quite kitschy, but what else should a monument of a dumpling be? In general, halusky and other Ukrainian specialties are a separate matter. Your Poltava weekend will probably be held under the sign of gluttony. There are plenty of good restaurants in the city where they serve proper Ukrainian cuisine — without aesthetic claims, but surprisingly delicious.

Кругла площа

The Round Square

Коли захочете відчути себе стовідсотковим полтавцем, вирушайте на центральну площу — саме тут головне місце для прогулянок. Площу, обмежену кільцем дороги, заповнює парк, а якщо точніше — Корпусний сад. Якщо вам вдасться поглянути на нього з дрона, ви побачите, що формою він нагадує приціл: ідеальне коло, а посередині хрест, утворений парковими алеями. На перетині алей встановлено монумент, присвячений сторіччю перемоги над шведами під Полтавою. По периметру площі теж вистачає історичних місць: у цих старовинних будинках колись розміщувалися дворянські збори, кадетський корпус і урядові будівлі імперії.

When you want to feel like a hundred percent local, head to the central square - it’s the main place for a walk. The area bounded by the ring road includes the park and, to be more precise, the Corpusniy Garden. If you look at it with the drone, you will see that its shape resembles a sight: the perfect circle, and a cross formed by park alleys in the middle. At the intersection of alleys is a monument dedicated to the anniversary of the victory over the Swedes near Poltava. Along the perimeter of the square, there are also enough historical sites: these ancient houses once housed noble assemblies, a cadet corps and government buildings of the empire.

108

PREMIER

Premier Hotel Palazzo

109

ПОЛТАВА

Поле Полтавської битви

The Field of the Great Poltava Battle

Якщо ми вже згадали Полтавську битву, то наступний пункт маршруту присвятимо саме їй. Місце, де в 1709 році відбулася легендарна перемога, розташоване недалеко від міста, і ви без зусиль зможете дістатися туди на таксі. На місці спробуйте знайти собі у компанію екскурсовода — без нього ви пропустите багато цікавої інформації. Якщо не хочете пірнати з головою в історію, просто прогуляйтеся по мальовничих місцях і відвідайте музей, де представлена старовинна зброя, армійські обладунки та військові нагороди. Одна з головних фішок музейного комплексу — масштабна діорама Полтавської битви, яка забезпечить вам повне занурення у батальну реальність.

If we have already mentioned the Battle of Poltava, then we will dedicate the next point of interest to it. The place where the legendary victory took place in 1709 is located near the city, and you can easily get there by taxi. Try to find a guide on the spot — you will miss a lot of interesting information without him.

Пам’ятник Гоголю

Monument to Gogol

Микола Васильович народився на Полтавщині, у селі Великі Сорочинці, а в Полтаві жив і навчався у молоді роки. Так що сфотографуватися на батьківщині Гоголя на тлі пам’ятника Гоголю, який встановлений на вулиці Гоголя — це маст. А неподалік від цього місця, на перетині вулиць Гоголя і Пушкіна, ви побачитее ще один пам’ятник видатному письменнику — цього разу в компанії його геніального сучасника. Ви вгадали, мова про Пушкіна. Двоє бронзових друзів стоять перед входом у Premier Hotel Palazzo, немов щойно вийшли звідти, щоб випити кофію просто неба. Готель цей, звичайно ж, теж належить до переліку місць, обов’язкових для відвідування. А ще краще — не просто побувати в цьому історичному будинку, а зупинитися тут на декілька днів.

Mykola Vasyliovich was born in Poltava, in the village of Veliki Sorochyntsi, and lived and studied in Poltava at a young age. So taking a photo at Gogol’s homeland against the backdrop of the Gogol monument, which is installed on Gogol Street, is a must. And near this place, at the intersection of Gogol and Pushkin streets, you will see another monument to a distinguished writer — this time in the company of his brilliant contemporary. Right, it’s Pushkin. Two bronze friends are standing in front of the entrance to the Premier Hotel Palazzo as if they had just walked out of there to drink a cup of coffee or something. By the way, the hotel itself also belongs to the list of places required to visit. Better yet not just to visit this historic home, but to stay here for a few days.

If you don’t want to dive into history, just take a stroll through the scenic spots and visit the Museum, which features antique weapons, army armor, and military rewards. One of the main features of the museum complex is the largescale diorama of the Battle of Poltava, which will provide you with a complete immersion in battalion reality.

110

PREMIER

111

PREMIER CLUB

Premier Club — це знижки та привілеї за те, що ви з нами. Зареєструйтеся на сайті phnr.com або на стійці реєстрації та отримуйте бонуси.

1 бонус за кожні витрачені 1 point for each spent

20 UAH

25 UAH

Premier Compass Hotels

Premier Hotels

Привілеї та знижки Знижка на проживання у готелях від «Найкращого гнучкого тарифу» Discount on Accommodation on Best Flexible Rate

Знижка на послуги барів та ресторанів Discount at Restaurants and Bars

Premier Club is an opportunity to get discounts and benefits for being with us. Register at phnr.com or at the front desk and get your points.

Amber

30 UAH

Premier Palace Hotels

Pearl

Sapphire

Diamond

10%

15%

10%

15%

∞

Виділена лінія підтримки Exclusive Customer Service Line

Ексклюзивні пропозиції Exclusive Offers

Обмін бонусів на пропозиції партнерів Redeeming Points for Partners’ Offers

Безкоштовна пляшка води при заїзді Complimentary In-Room Water

Спеціальні пропозиції до дня народження Birthday Special Offers Участь дитини в програмі Premier Kids Club (0-12 років) Premier Kids Club Membership for Your Child (under 12 years) Ранній заїзд Free Early Check-In Пізній виїзд Free Late Check-Out

Строк дії бонусів, міс. Points Lifetime, months

Надання номера категорією вище Free Room Upgrade

Прання / прасування Free Laundry / Ironing

Безкоштовне поселення другої особи в номер Free Accommodation for a Second Person

112

PREMIER

113

СЕРВІС

Особливий день Щодня у конференц-залах мережі готелі Premier проводиться близько 20 заходів різного формату та масштабу. Цифри говорять самі за себе — тут є все для ідеальної конференції, весілля або урочистої події.

Every day, about 20 events of various sizes and types are held in the Premier hotels conference halls. The numbers speak for themselves — there’s everything you need for a perfect conference, wedding or special event.

залів для проведення заходів різних форматів halls for all kinds of events

17 7000м²

загальна площа конференц-простору total area of conference space

114

готелів в мережі hotels in the network

PREMIER

600

людей — максимальна місткість найбільшого залу people — the maximum capacity of the largest hall

туристичних напрямків tourist destinations

• All hotels are located conveniently

• Усі готелі мають зручне розташування

• Own catering with the possibility of organizing coffee breaks, dinners and banquets

• Власний кейтеринг з можливістю організації кава-пауз, обідів та банкетів

• Conference equipment and technical support

• Конференц-обладнання та технічний супровід

• High-speed internet, allowing to connect with a large number of participants at the same time, broadcast live

• Швидкісний інтернет, що дозволяє під’єднатися великій кількості учасників одночасно, вести прямі трансляції

• Personal conference manager • Environment-friendly: we create charity initiatives, reduce the use of plastic, recycle the paper, etc.

• Персональний конференц-менеджер • Турбуємось про довкілля – займаємось благочинністю, скорочуємо використання пластику, здаємо папір на переробку

115

CONTACTS

Дніпро, Ярмарковий узвіз, 1, 49038 Dnipro, Yarmarkoviy yzviz, 1, 49038

Харків, вул. Алчевських, 10/12, 61002 Kharkiv, Alchevskykh st., 10/12, 61002

Бронювання / Reservations +38 (056) 722 21 33 reservation@abrihotel.com.ua

Бронювання / Reservations +38 (057) 752 40 40 reservation@hotel-aurora.com.ua

Конференц-відділ / Conference department +38 (063) 108 17 83 conference@abrihotel.com.ua

Конференц-відділ / Conference department +38 (057) 752 40 42 conference@hotel-aurora.com.ua

294 м²

150

226 м²

100

Харків, вул. Академіка Проскури, 1, 61070 Kharkiv, Akademika Proskury st., 1, 61070

Львів, вул. Матейка, 6, 79007 Lviv, Mateika st., 6, 79007

Бронювання / Reservations +38 (057) 754 68 86 reservation@cosmopolit-hotel.com

Бронювання / Reservations +38 (032) 297 43 05/06 reservation@dnister.lviv.ua

Конференц-відділ / Conference department +38 (050) 300 45 02 V.Konovalova@telesensventures.com

Конференц-відділ / Conference department +38 (032) 297 43 23 events@dnister.lviv.ua

150 м²

Кількість конференц-залів Number of conference halls

120

Загальна площа залів The total area of the halls

116

685 м²

600

Місткість найбільшого залу The capacity of the largest hall

PREMIER

Одеса, вул. Єврейська, 32, 65001 Odesa, Yevreiska st., 32, 65001

Херсон, вул. Михайлівська 25, 73000 Kherson, Mykhailivska st., 25, 73000

Бронювання / Reservations +38 (048) 737 34 54 reservation@geneva.phnr.com

Бронювання / Reservations +38 (0552) 70 16 70 reservation@kherson-hotel.phnr.com

Конференц-відділ / Conference department +38 (0482) 31 13 12 reservation@geneva.phnr.com

105 м²

73 м²

Київ, пл. Перемоги, 1, 01135 Kyiv, Peremohy square, 1, 01135

Угорщина, Мішкольц, пл. Аронь Янош 1, 3526 Hungary, Miskolc, Arany János tér 1, 3526

Бронювання / Reservations +38 (044) 597 90 07 reservation@lybid-hotel.phnr.com

Інформація / Information +38 (044) 359 08 08 travel@phnr.com

Конференц-відділ / Conference department +38 (044) 597 90 39 conference@lybid-hotel.phnr.com

740 м²

Кількість конференц-залів Number of conference halls

70 м²

295

Загальна площа залів The total area of the halls

117

Місткість найбільшого залу The capacity of the largest hall

CONTACTS

Олександрія, Кіровоградська обл., Будівельників, 36-А, 28000

Одеса, вул. Академічна, 32, 65009 Odesa, Akademichna st., 32, 65009

Oleksandriia, Kirovohradska Obl., Budivelnykiv st., 36-A, 28000

Інформація / Information +38 (044) 359 08 08 travel@phnr.com

723 м²

Бронювання / Reservations +38 (05235) 68 400 sapphire@accord-hotels.com.ua

350

90 м²

Полтава, вул. Гоголя, 33, 36011 Poltava, Hoholia st., 33, 36011

Почаїв, вул. Возз’єднання, 3, 47025 Pochaiv, Vozziednannia st., 3, 47025

Бронювання / Reservations +38 (0532) 611 205 reservation@palazzo.com.ua

Бронювання / Reservation +38 (0354) 661517 reception@pochaiv-hotel.phnr.com

Конференц-відділ / Conference department +38 (0532) 611 208 reservation2@palazzo.com.ua

182 м²

Кількість конференц-залів Number of conference halls

80 м²

Загальна площа залів The total area of the halls

118

Місткість найбільшого залу The capacity of the largest hall

PREMIER

Київ, бул. Шевченка / Пушкінська, 5-7/29, 01024 Kyiv, Shevchenka blvd. / Pushkinska, 5-7/29, 01024 Бронювання / Reservation +38 (044) 244 12 00 reservation@premier-palace.com

с. Поляниця (Буковель), Івано-Франківська обл., Урочище Вишня, 121 Village Polianytsia (Bukovel), Ivano-Frankivska Obl., Urochyshche Vyshnia, 121 Інформація / Information +38 (044) 359 08 08 travel@phnr.com

Конференц-відділ / Conference department +38 (044) 244 14 48 conference@premier-palace.com

1 6

526 м²

212 м²

200

350

Київ, вул. Госпітальна, 4, 01601 Kyiv, Hospitalna st., 4, 01601

Суми, вул. Замостянська, 1/4, 40007 Sumy, Zamostianska st., 1/4, 40007

Бронювання / Reservations +38 (044) 359 08 08 reservation@hotelrus.kiev.ua

Бронювання / Reservation +38 (0542) 67 13 50 reservation@shafran-hotel.phnr.com

Конференц-відділ / Conference department + 38 (044) 256 41 00 / 02 / 03 conference@hotelrus.kiev.ua

Конференц-відділ / Conference department +38 (095) 314 91 74 reservation@shafran-hotel.phnr.com

2220 м²

Кількість конференц-залів Number of conference halls

600

Загальна площа залів The total area of the halls

119

150 м²

100

Місткість найбільшого залу The capacity of the largest hall

Premier club magazine #21, 2020

Редакція Концепція

бюро контенту inka Головний редактор

Марія Ридван Шеф-редактор

Влад Недогибченко Дизайн та верстка

Катерина Глущенко Автори

Дар’я Жаковська, Антон Фрідлянд, Богдан Логвиненко, Семен Широчин, Марія Паладі, Гриша Штерн, Тетяна Тютька Коректор

Дарина Важинська Фото

Фото обкладинки — Сергій Ристенко Юрій Строкань / власний архів мережі Premier / Unsplash / Shutterstock / Depositphotos Видавець Видавець — ТОВ «Прем’єр Інтернешнл» Генеральний директор мережі готелів Premier — Олег Болотов Керівник проекту — Тетяна Філіпович, маркетинг директор мережі Premier Координатори проекту — Олена Цитович, Яна Шевченко З питань реклами — +38 (067) 716 11 93, pr@phnr.com Адреса видавця — вул. Госпітальна, 4а, Київ, 01601, Україна, тел. +38 (044) 590 69 69 office@phnr.com

Друк ТОВ «Прінт Солюшнс» 03062, Київ, вул. Туполєва, 8, оф 9. тел.: +38 (096) 804 54 54

Зареєстровано Міністерством юстиції України. Свідоцтво серія КВ №13823—2797р від 07.04.2008 р. Передрук матеріалів можливий лише зі згоди редакції. Відповідальність за рекламу несе рекламодавець. Думка авторів може не співпадати з думкою редакції і засновника. Відповідальність за достовірність фактів та інших відомостей несуть автори.

PREMIER #21/2020

CLUB MAGAZINE

ЖУРНАЛ ПРО ПОДОРОЖI