75 Геноцид 75 1932-1933
КРЕДЕНС ● № 4 ● 2008
Газета студентів факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка
спеціальний випуск газети «РОДИНА»
1932-1933 № 4, листопад 2008 р.
Молімося за спасіння їхніх душ
Пам'ятаймо, якщо ми люди. Досліджуймо
Зі скорботи видобудемо мужність і віру
Зупинімо параліч свідомості
Г
олодоморний геноцид українства 1932-1933 рр., поруч з іншими виявами дияволізму — ментоцидом (вбивством думки), екоцидом, увиразнив ХХ століття як своєрідну кульмінацію свідомо запрограмованого зла. Будь-які інші пояснення є або мислительними викрутасами, або відволіканням від суті проблеми, або цинічним узаконенням ненависті як норми життя і масового терору голодом як способу винищення, отже — витіснення нашої нації з Богом даної нам землі. Матеріалістичний нігілізм (типові вияви — комунізм і капіталізм) неминуче упосліджує людину, оскільки сприймає її як функцію, а не як Боготвірний феномен. Але ж від однобічності функції неминуче проростає кривда. Однобічна людина — чи вона є організатором, матеріалом ідеологічних, політичних, мілітарних експериментів, а чи функцією системи виробництва, споживання й „насолоджування життям” — легко стає фанатиком. Ідеал можливості творити добро відступає, відтак, за історичний горизонт. Рано чи пізно усе стає явним. Тепер цілком очевидним є факт і його сокровенна суть: більшовики за мовчазної згоди ліберал-фанатизму й безбожництва цілеспрямовано вигублювали найкращих людей з-поміж усіх народів. На нашу долю випало прийняти найтяжчий удар сконцентрованого сатанізму. Не можуть паскуди душею і генотипом терпіти гарних душею і поставою людей. Та ще й працелюбів, та ще й окрилених вірою у Найвищу Реальність, у невмирущість душі, та ще й пісенних, вартісно солідарних, добродіїв. Інші чинники, що пояснюють сподіяне зло, теж беремо до уваги, але вище означений, на нашу думку, - вирішальний. Бо донині, щоправда іншими засобами, під прикриттям інших ідеологем, ставиться така сама мета – вигубити найкращі зразки Богоподібності людини, заволодіти найкращими на Землі чорноземами, утвердити тваринний спосіб життя під акомпанемент фальшивих слів про цивілізацію, права людини, інші екзотичні речі. Ми, українці, сповідуємо принцип віри в Бога, доброти, краси й любові. Ми переконані, що серед народів не може бути ієрархії; усі народи, нації мають право на гідне життя. І тільки духовне об’єднає людство у творенні нового світу. Раби зиску, власної підлості неспроможні витворити вільних суспільних інституцій. Космополітизм і мамонізм — нікчемні посутньо. Нас порятує родова пам’ять, завдяки якій зможемо єднатися з вічною субстанцією Всесвіту. Мусимо знайти альтернативний спосіб життя, який встановив би рівновагу й повагу між людьми й народами, цивілізаціями, культурами замість пануючої несправедливості та хибного розвитку. Справжня мета людського існування має виходити далеко поза межі ідеалу нагромадження та споживання. Не даваймо обскубувати наших душ. Не впадаймо у летаргічний сон збайдужіння. Історія має навчити нас обачності, вартісного національного солідаризму, віри й несхитної волі діяти в ім’я добра, святої правди-справедливості. Йосип Лось
Страшне число у нелюдській напрузі Пропалює світи до глибини: У тридцять три розіп’ято Ісуса, У тридцять третім на земному прузі Розіп’ято мільйони без вини. Борис ОЛІЙНИК
Я бачу сон... Я бачу сон… Незвичний сон: Пусте село, завмерла хата, Сліди життя змиває дощ, Червоний дощ з руки Пилата. Я бачу серце без життя, В болото втоптану країну, І одинокого сліпця, без пісні, В полі на колінах. Я чую вітер, ні — це плач. І стогін ночі чи ридання. Я бачу ніч, кругом туман Нема надії на світання. Я чую шепіт - є життя! Вдивляюсь… Ні - це подих ночі. І не вдивившись до кінця, Від жаху відкриваю очі. Палає свічка на вікні, Зліта з молитвою страждання... Не блякнуть обрії німі – Аби здригнулося мовчання. Оксана Лободяк,
студентка п’ятого курсу (заочне навчання)
Чорна книга Комунізму «Саме в ім’я доктрини, яка є необхідною і невблаганною логічною базою цієї системи, було винищено десятки мільйонів невинних людей без якогось особливого звинувачення, хіба що злочином ставало те, що були вони шляхетного походження, міщанами, куркулями, УКРАЇНЦЯМИ і навіть робітниками чи... членами комуністичної партії». Стефан Куртуа, Ніколя Верт, Жан-Луї Панне, Анджей Пачковський, Карел Бартошек, Жан-Луї Марґолен. Чорна книга комунізму. Злочини, терор і репресії. Переклад з французької. — Львів, 2008. — С. 28.