1. Óêðàїíà íà ïîðîçі íîâîãî ÷àñó

§ 1. УКРАЇНА НА ПОРОЗІ НОВОГО ЧАСУ

1. Ïîíÿòòÿ «íîâîãî ÷àñó»

Початок нового часу традиційно пов ’ язують зі зламом XV–XVI ст. Після падіння Візантійської імперії – захоплення турками Константинополя (1453 р.) – середньовіччя швидко відходило в минуле, а такі події, як відкриття Америки Христофором р фр Колумбом (1492 у р.) р і церковна р Реформація (поштовхомфр до якої стали «95 тез» Мартіна Лютера 1517 р.), знаменували вже нову епоху. Її прихід відчувався в усьому: політиці, господарських відносинах, а найбільше – у культурно-інтелектуальній сфері. Тогочасні мислителі зуміли цілком по-новому подивитися на людину і світ.

Ознаки нового часу

 у внійсвітоглядно-духо сфері: утвердження розуміння світу через ідею природної цілісності ата взаємозв’язок людини і природи, а відтак послаблення віри в Боже ння, провидін вивільнення науки з-під впливу церкви, творення світської культури;   у політичній сфері: централізація державного управління, припинення феодальних усобиць, єднанняоб’є регіонів у цілісні державні території;   у просторовій рі:сфе великі географічні відкриття – європейські мореплавці проклали морський ляхшл у Індію, відкрили новий континент – Америку і здійснили навколосвітнє лавання;пл   у науковій сфері: назмі уявлень про місце Землі у Всесвіті, обґрунтування ідеї про рух Землі та хінших планет навколо Сонця (Миколай Коперник), обчислення їхньої відстані до ця;Сонц   у сфері вавиробництв й техніки: винайдення книгодрукування (Йоганн Ґутенберґ), розвиток чоїгірнич справи та металургії (Ґеорґ Аґрікола, або Бауер), початок переходу від ремісничогор до мануфактурного виробництва.

Переходу до новочасності сприяли об’єктивні процеси, передусім господарські. Вони мало залежали від волі окремих людей. Скажімо, поштовхом до великих географічних відкриттів стало завоювання турками Візантії й блокування караванних шляхів на Схід, якими в Європу доставляли прянощі. У результаті було зруйновано торгівлю, що приносила надприбутки. Тому-то й великі географічні відкриття були продиктовані економічними міркуваннями – пошуком морських торговельних шляхів на Схід. Технічні ж винаходи і зміни у виробництві були зумовлені потребою в засобах для існування населення, кількість якого зростала. Однак попри всі ці обставини більшість видатних досягнень – це наслідок наполегливої праці окремих людей, які не боялися труднощів та відповідальності за свої дії.

Новий час – період світової історії кінця XV – початку ХХ ст., який настав після середньовіччя і передував новітній історії. Поняття «нова історія» з’явилося в Європі в епоху Відродження. Його винайшли гуманісти, запропонувавши поділ історії на стародавню, середню і нову. Критерієм визначення «нового часу», його «новизни» порівняно з попередньою епохою був розквіт у період Ренесансу світської науки і культури, тобто не соціально-економічний, а духовно-культурний чинник. Новий час, особливо його ранній період – XVI–XVIII ст. (його ще називають ранньомодерним) – попри очевидні якісні зміни й досягнення, був