ВСТУП
§ 1. УКРАЇНА НА ПОРОЗІ НОВОГО ЧАСУ 1. Ïîíÿòòÿ «íîâîãî ÷àñó» Початок нового часу традиційно пов’язують зі зламом XV–XVI ст. Після падіння Візантійської імперії – захоплення турками Константинополя (1453 р.) – середньовіччя швидко відходило в минуле, а такі події, як відкриття Америки Христофором р ф р Колумбом у (1492 р р.) і церковна р Реформація ф р (поштовхом до якої стали «95 тез» Мартіна Лютера 1517 р.), знаменували вже нову епоху. Її прихід відчувався в усьому: політиці, господарських відносинах, а найбільше – у культурно-інтелектуальній сфері. Тогочасні мислителі зуміли цілком по-новому подивитися на людину і світ. Ознаки нового часу у світоглядно-духовній сфері: утвердження розуміння світу через ідею природної цілісності та а взаємозв’язок людини і природи, а відтак послаблення віри в Боже провидін ння, вивільнення науки з-під впливу церкви, творення світської культури; у політичній сфері: централізація державного управління, припинення феодальних усобиць, об’є єднання регіонів у цілісні державні території; у просторовій сфер рі: великі географічні відкриття – європейські мореплавці проклали морський шл лях у Індію, відкрили новий континент – Америку і здійснили навколосвітнє пл лавання; у науковій сфері: зміна уявлень про місце Землі у Всесвіті, обґрунтування ідеї про рух Землі та інших х планет навколо Сонця (Миколай Коперник), обчислення їхньої відстані до Сонц ця; у сфері виробництв ва й техніки: винайдення книгодрукування (Йоганн Ґутенберґ), розвиток гірнич чої справи та металургії (Ґеорґ Аґрікола, або Бауер), початок переходу від ремісничого р до мануфактурного виробництва.
Переходу до новочасності сприяли об’єктивні процеси, передусім господарські. Вони мало залежали від волі окремих людей. Скажімо, поштовхом до великих географічних відкриттів стало завоювання турками Візантії й блокування караванних шляхів на Схід, якими в Європу доставляли прянощі. У результаті було зруйновано торгівлю, що приносила надприбутки. Тому-то й великі географічні відкриття були продиктовані економічними міркуваннями – пошуком морських торговельних шляхів на Схід. Технічні ж винаходи і зміни у виробництві були зумовлені потребою в засобах для існування населення, кількість якого зростала. Однак попри всі ці обставини більшість видатних досягнень – це наслідок наполегливої праці окремих людей, які не боялися труднощів та відповідальності за свої дії. Новий час – період світової історії кінця XV – початку ХХ ст., який настав після середньовіччя і передував новітній історії. Поняття «нова історія» з’явилося в Європі в епоху Відродження. Його винайшли гуманісти, запропонувавши поділ історії на стародавню, середню і нову. Критерієм визначення «нового часу», його «новизни» порівняно з попередньою епохою був розквіт у період Ренесансу світської науки і культури, тобто не соціально-економічний, а духовно-культурний чинник. Новий час, особливо його ранній період – XVI–XVIII ст. (його ще називають ранньомодерним) – попри очевидні якісні зміни й досягнення, був
7
