Дайджест медичної освіти. № 3 ЛІТО 2018

1918

Дайджест медичної освіти Е-Часопис НМАПО імені П. Л. Шупика | № 3 ЛІТО 2018

СИМУЛЯЦІЙНА МЕДИЦИНА

від минулого – до майбутнього ІХ Міжнародний медичний форум «Інновації в медицині – здоров’я нації» Дослідники розробляють вакцину проти раку, використовуючи вірусоподібні частинки Панельна дискусія «Медичні сервіси майбутнього. Хто ними управлятиме?»

VIR BONUS – SEMPER TIRO

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

ІХ МІЖНАРОДНИЙ МЕДИЧНИЙ ФОРУМ «ІННОВАЦІЇ В МЕДИЦИНІ — ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ»

2

5-27 квітня 2018 року у ВЦ «КиївЕкспоПлаза» відбувся ІХ Міжнародний медичний форум «Інновації в медицині — здоров’я нації». Постійними організаторами заходу є Національна академія медичних наук України, Національна меди­чна академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика і Компанія LMT. Академік Юрій Вороненко у своєму вітальному слові зауважив, що Академія вже сто років поспіль має за мету виносити свою роботу за межі клінічних лабораторій і прямувати до людей. Цей Форум – тому підтвердження, адже неможливо вчити лікаря лише в аудиторії. Робота кафедр на заході організована та­­ким чином, щоб розказати, що найновішого є в охо­роні здоров’я, оскільки лікарі потребують безпе-

2

рервного навчання впродовж усього життя. Метою за­ходу є налагодження багатосторонньої комунікації між лікарями та пацієнтами, представниками фармацевтичної сфери та державного управління, науковцями та практиками тощо. Академік Віталій Цимбалюк також наголосив на важливості комунікації між державою, наукою та бізнесом, платформою для якої і стане Форум. Цей захід став масштабним міжнародним діловим майданчиком, який об’єднав вчених, лікарів різних спеціальностей, інвесторів, виробників і дистриб’юторів медичного та лабораторного обладнання, розробників нових технологій, програмних продуктів, інструментарію, товарів медичного призначення, фар­мацевтичної продукції і дав наочне уявлення про досягнення і тенденції розвитку світової і віт­ чиз­няної медицини. Цього року Форум об’єднав 46 науково-практичних заходів і 35 майстер-класів, які

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018 відбувались у межах VIІ Міжнародного медичного конгресу «Впровадження сучасних досягнень ме­ди­ чної науки у практику охорони здоров’я України». На Форумі виступило понад 700 доповідачів. Наукові й науково-практичні заходи відбулись за під­ тримки 40 медичних асоціацій, 18 навчальних меди­ чних закладів вищої освіти, 3 академій післядипломної освіти та 450 спеціалізованих видань. Слід відзначити роботу найбільших в Україні спе­ ці­алізованих виставок, серед яких — Міжнародна ви­ст­ а­вка охорони здоров’я Medicaexpo, Міжнародна фармацевтична виставка Pharmaexpo та Міжна­ родна виставка стоматологічного обладнання Dent­ al­­expo. Відвідувачі мали змогу ознайомитись із но­ віт­нім медичним та стоматологічним обладнанням, медичним інструментарієм, фармацевтичною про­

ду­кцією тощо. Паралельно відбулись VІІ Міжнародна виставка медичного туризму, SPA&Wellness — Healthcare Travel Expo, а також Міжнародний Форум «Менеджмент в охороні здоров’я» й Міжнародний стоматологічний конгрес. Від Академії в рамках Форуму наукові й науковопра­ктичні заходи організували 12 кафедр за такими напрямками, як організація й управління охороною здоров’я, загальна практика й сімейна медицина, ла­ бораторна медицина, радіологія, медицина невідкладних станів, офтальмологія, стоматологія та інші. Традиційно, в рамках Форуму працював стенд Ака­ демії, де можна було ознайомитися з науковою продукцією НМАПО імені П. Л. Шупика та поспілкуватися з її представниками.

IV Школа з клінічної нейрофізіології В рамках IX Міжнародного медичного форуму «Інновації в медицині – здоров’я нації» відбулося безліч цікавих заходів, серед яких – IV Школа з клінічної нейрофізіології «Актуальні питання клінічної нейрофізіології. ЕЕГ діагностика пароксизмальних станів. Викликані потенціали». На заході виступила доцент кафедри неврології №1 д. мед. н. Марина Глоба з доповіддю «Клініко-ультрасонографічні співставлення у хворих з вертебро-базилярною недостатністю». Серед етіологічних чинників порушень кровообігу у вертебрально-базилярному басейні (ВББ) виок­ ре­­млюють низку структурних та функціональних змін у хребтових артеріях (ХА) атеросклеротичного, ангіо­патичного, вертеброгенного, травматичного, а також вродженого характеру. Чутливість методу ультразвукової доплерографії є низькою відносно

гемодинамічно незначимих уражень у ділянках обмеженої візуалізації (гирло та інтракраніальні відділи ХА). Найчастіше при дослідженні трапляються різноманітні анатомічні варіанти та деформації анатомічного ходу хребтових артерій (ХА), проте гемодинамічний дефіцит виявлений лише в 16% відсотків таких випадків. У третини пацієнтів з клінічними синдромами недостатності кровообігу у ВББ взагалі не встановлюються структурні та гемодинамічні зміни. Це свідчить про складність механізмів регуляції кровообігу в даному басейні кровопостачання. Відсутність чіткої відповідності між клінічними проя­ вами та структурними змінами в судинах, встановленими за даними інструментальних методів дослідження, призводить до утруднень при визначенні генези захворювання, і тому комплекс інструментальних методів дослідження патології судин ВББ

3

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018 не може обмежуватись УЗД. Завершилася Школа майстер-класом доцента кафедри неврології №1, д. мед. н. Альбіни Третякової з методики викликаних потенціалів. Метод викликаних потенціалів (ВП) дозволяє реє­ с­т­ру­вати коливання потенціалу, що виникає у від­ по­відь на подразнення рецепторів, периферійних нервів, сенсорних трактів або ядер інших сенсорних структур.

Цей метод дозволяє отримати об’єктивну інформацію про стан різних сенсорних систем і тим самим об’єктивізувати ураження, визначити його рівень та характер, і тому нині він набуває широкого застосування в медичній практиці. Доповідачка ознайомила слухачів із показаннями для проведення цього дослідження, нормальними показниками та змінами, що виникають при патології. Після завершення Школи всі учасники отримали сертифікати.

ІV Терапевтична школа Із змістовними доповідями, присвяченими клінічним особливостям та лікуванню тяжкої негоспіта­льної пне­вмонії, тро­мбоцитозів, анд­­ро­ген­ного дефіциту у чоловіків, дефіциту вітаміну D та патології кісткової си­­­­стеми виступили фа­хівці Національного ві­й­­­сько­ во-медичного клінічного центру «Головний військовий клі­нічний госпіталь» та Київ­­ського міського клі­ нічного ендокринологічного центру.

В перший день Форуму кафедра терапії прове­ла ІV Терапевтичну школу «Сучасні підходи до діагностики, лікування та профі­лактики захворювань вну­ трішніх органів». В межах Школи відбулося 7 майстер-класів, що їх під­ готували викладачі кафедри терапії: професори Т. Бе­ н­ца та А. Дорофєєв, доценти О. Пастухова, В. Гдаль, Ю. Чичула. У майстер-класах взяло участь 86 лікарів-терапевтів та лікарів загальної практики-сімейної медицини. Всі вони дістали нагоду ознайомитись із новітніми підходами до діагностики, лікування та профілактики актуальних захворювань внутрішніх органів, зокрема хронічної серцевої недостатності, дисліпідемій, інфекцій дихальних шляхів, патології гепатобіліарної системи, підшлункової залози, запальних захворювань кишковика. Цікавий майстер-клас, присвячений неалкогольній жировій хворобі печінки як міждисциплінарній проблемі, провів проректор із науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти, ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України (м. Полтава), завідувач кафедри внутрішньої медицини №1 професор І. Скрипник.

4

Молоді науковці – асистент Т. Снісаревська та клінічний ординатор Ю. Диня, – представили результати власних досліджень щодо вивчення функціональних захворювань кишковика у хворих з деформуючим остеоартрозом та особливостей діабетичної ентероколонопатії, таких, як ускладнення цукрового діабету 2 типу.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

Круглий стіл «Проблемні питання радіологічної служби України» Науково-педагогічні працівники кафедри радіології взяли участь у круглому столі членів експертної групи МОЗ України за напрямами «Радіологія. Ультразвукова діагностика. Променева терапія. Рентгенологія. Радіонуклідна діагностика»: «Проблемні питання радіологічної служби України», організатором якого виступила Асоціація радіологів України (АРУ). Напередодні річниці Чорнобильської катастрофи об­ говорення нагальних проблем радіологічної служби України звучали особливо актуально. Серед них найактуальнішими виявилися такі питання: гармоні­ зація української номенклатури спеціальностей у ра­діології відповідно до європейської, можливість передачі атестації спеціалістів-радіологів АРУ, проведення експертами АРУ зовнішнього аудиту роботи радіологічних відділень у медичних закладах, аудит АРУ медико-технічних вимог до радіологічного обладнання та закупівель апаратури, аудит не введеного в експлуатацію радіологічного обладнання, рецензування видань за радіологічним напрямом, місце променевої діагностики на першому рівні медичної допомоги. Важливою виявилася позиція експертів із такого питання, як доцільність променевої діагностики для раннього виявлення туберкульозу. В своїй доповіді професор О. Щербіна висвітлив проблеми шляху української радіології до інтеграції в єдиний європейський простір. Українська радіологія досі має пострадянську структуру, що включає п’ять спеціальностей – «радіологія», «рентгенологія», «УЗ-діагностика», «променева

терапія» і «радіонуклідна діагностика». Назви цих спе­ціальностей явно застарілі та викликають непорозуміння при спілкуванні спеціалістів України з іноземними колегами. Було запропоновано: 1) АРУ спільно з опорними ка­ федрами привести назви та зміст усіх існуючих радіологічних спеціальностей у відповідність до європейських; 2) обґрунтувати та подати на розгляд у МОЗ України пропозиції щодо внесення відповідних змін у медичний класифікатор лікарських спеціально­стей: спеціальність «радіологія» і відповідно до цьо­го – лікар-радіолог (УЗД входить до радіології), спеціальність «радіаційна онкологія» – відповідно, лікар-ра­ді­аційний онколог, спеціальність «ядерна медицина» – відповідно, лікар із ядерної медицини. Зауважено, що реорганізація назв радіологічних спеціа­ льностей не потребує додаткових матеріальних вит­ рат, а залежить лише від консенсусу фахівців. Результатом може стати заміна 5 радіологічних спеціальностей на 3; остаточне вирішення питань місця та ролі УЗ-діагностики; завершення дебатів про назви спеціальностей і переліку лікарських посад. Після впорядкування назв і змісту спеціальностей необхідно буде гармонізувати навчальні плани та програми підготовки спеціалістів, а також терміни їхнього навчання в інтернатурі (резидентурі), на циклах спеціалізації тощо. Учасниками круглого столу було досягнуто консенсусу щодо спільної праці для вирішення різних завдань, які стоять сьогодні перед українськими радіологами.

Теорія та практика лабораторної медицини Кафедра клінічної лабораторної діагностики провела науково-практичну конференцію з міжнародною участю «Теорія та практика лабораторної медицини», присвячену 100-річчю заснування НМАПО імені П. Л. Шупика. Підготовка програми науково-практичної конференції відбувалась у співпраці кафедри клінічної лабораторної діагностики, Всеукраїнської асоціації клінічної хімії та лабораторної медицини (ВАКХЛМ)

та координаційної ради Європейської федерації з лабораторної медицини (EFLM). На відкритті заходу виступили декан факультету підвищення кваліфікації викладачів д.біол.н. Лариса Бабінцева та екс-президент ради Європейської федерації з лабораторної медицини (EFLM) Жоао Тьяго Гімарашен – директор департаменту клінічної патології Лікарняного центру Сан-Жоау та медичного факультету Університету м. Порту (Португальська Республіка).

5

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018 На пленарних засіданнях також обговорювались клінічні та сучасні діагностичні аспекти цукрового діабету та його ускладнень, підходи до пренатального скринінгу та алгоритми оцінювання чоловічої фертильності. Дуже важливим став обмін досвідом спеціалістів лабораторної медицини в питаннях цитологічної діагностики в доопераційному прогнозуванні розвитку пухлин та вибору адекватної терапії, використанні новітніх лабораторних технологій в онкогематології.

До роботи в Конференції долучилися понад 900 спе­ціалістів із лабораторної медицини всіх регіонів Ук­раїни, зокрема, головні позаштатні обласні спе­ ціалі­сти з клінічної лабораторної діагностики, члени ВАКХЛМ, науково-педагогічні працівники кафедр клінічної лабораторної діагностики післядипломної освіти. Особливу увагу учасників цьогорічної Конференції було зосереджено на європейському досвіді в питаннях використання лабораторних тестів у сучасній доказовій медицині та оцінюванні аналітичної достовірності клінічних лабораторних досліджень.

6

Науково-практична конференція, майстер-класи, виставкові заходи та спеціалізовані експозиції створюють міжнародну платформу як для обміну досвідом, так і підвищення кваліфікації спеціалістів лабораторної медицини. Основне завдання Конференції – формування єдиного підходу та консолідація зусиль, спрямованих на надання доступних і якісних лабораторних послуг населенню країни – повністю виконано. Окрім зазначених заходів, у рамках науково-практичної конференції було проведено: робочу нараду опорної кафедри за фахом «Клінічна біохімія» з пре­ дставниками однопрофільних кафедр післядипломної освіти закладів вищої освіти України та засідання Ради ВАКХЛМ.

7

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

ХРОНІКА Актуальні питання лікування захворювань з коморбідною патологією

1

9-20 квітня 2018 року у стінах Академії відбулася науковопрактична конференція «Сучасні підходи до діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів» (до 100-річчя заснування НМАПО імені П. Л. Шупика). У конференції взяли участь відомі вчені Академії, На­ ціонального медичного університету імені О.О. Бо­ гомольця, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» та інших наукових установ та медичних закладів: чл.-кор. НАМН України професор Наталія Харченко, академік НАМН України професор Віталій Майданник, професор Марина Долженко, про­­ фе­сор Юрій Сіренко, професор Тетяна Слободін, доцент Анатолій Печінка, професор Наталія Губергріц, доцент Ігор Лопух, доцент Валентина Бойко, професор Галина Анохіна, доцент Юрій Шевчук, професор Олег Шадрін, доцент Стелла Кушніренко, старший науковий співробітник Ольга Єфименко, лікар-ендоскопіст Віталій Кутняк та інші. Перший день роботи форуму був присвячений обговоренню актуальних питань діагностики, лікування та профілактики хронічних захворювань, пов’язаних між собою єдиним патогенним механізмом (коморбідною патологією). Поглядами на сучасне бачення патогенезу – запобігання, діагностики й терапії таких захворювань поділилися фахівці різних розділів клінічної медицини: терапевти, сімейні лікарі, кардіологи, гастроентерологи, неврологи, інфекціоністи, отоларингологи, акушер-гінекологи, нефрологи. Учасники конференції отримали від доповідачів вичерпні відповіді на запитання про профілактику та лікування інсультів, мігреней, судинної деменції, психовегетативних розладів, артеріальної гіпертензії, вірусних гепатитів на стадії фіброзу та цирозу, ентеропанкреатичного синдрому, запальних захворювань дихальних шляхів та інші функціональні розлади органів та систем.

8

Особлива увага була приділена патогенетичній терапії при функціональних розладах серцево-судинної, нервової системи та пов’язаних з ними захворювань внутрішніх органів. Новими тенденціями, сучасними технологіями та методиками діагностики і лікування поділилися зі слухачами спікери. На лекціях та майстер-класах науковці та практикуючі лікарі поділилися досвідом з оптимізації харчування з метою профілактики онкологічних захворювань, нейродегенаративних захворювань ЦНС, артеріальної гіпертензії та взагалі захворювань кишково-шлункового тракту. Особливу зацікавленість аудиторії викликала доповідь професора Н. Харченко, присвячена особливостям білкових дієт і причинам зменшення споживання тваринного білка.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

Менеджмент та інформатизація медицини: разом до досконалості

П

анельна дискусія «Медичні сервіси майбутнього. Хто ними управлятиме?», організована Revival Institute for Future, місією якого є вдосконалення соціальних сфер та підвищення загального рівня України на міжнародній арені, відбулася 29 травня. Ростислав Валіхновський, пластичний хірург, засновник та керівник Інституту хірургії «Valikhnovski Surgery Institute»

Олексій Шершньов, співвласник та генеральний директор медичної компанії Іlaya

Олександр Коляда, генетик, біогеронтолог, співзасновник генетичної лабораторіі DIAGEN

Модератор дискусії – професор Юрій Вороненко, ректор НМАПО імені П. Л. Шупика, автор програм підготовки менеджерів охорони здоров’я

Ключовими питаннями дискусії стали: вплив технологічного прогресу на якість життя та медичної допомоги громадянам; нові медичні сервіси, які будуть доповнювати традиційні клініки; і головне – хто повинен координувати ці зміни? Спілкування з аудиторією, в якій порівну були пре­ д­ставлені лікарі та спеціалісти інших галузей, роз­ почалося з констатації персональної відповідальності кожної людини за своє здоров’я, вплив на роз­ виток галузі, досягнення бажаного рівня добробуту тощо. Панельна дискусія була поділена на три блоки, що стосувалися медичних інформаційних технологій, сервісів, створених на їх базі, та ролі медичного менеджменту в процесі інформатизації та вдосконалення системи охорони здоров’я. Учасники обговорили технологічні тенденції, такі як роботизація (шлях до виконання та моніторингу рутинних функцій) чи впровадження медичних консультативних систем (штучний інтелект); і їх глобальний контекст. Адже технологічний прогрес – це можливості і виклики для всього світу. Актуальною є зміна парадигми охорони здоров’я: від покраще­ння якості лікування до забезпечення оптималь­ної якості життя здорової людини.

Нові технології доповнюють, але не можуть замінити культуру дбайливого ставлення до власного здоров’я. Як впливають електронні сервіси на забезпечення індивідуальної профілактики? Що таке біохакінг? В чому переваги телемедицини та що входить у поняття «електронного здоров’я»? Чим технологія Microsoft HoloLens може допомогти медичній освіті? Це лише частина питань, що були обговорені у цьому блоці дискусії. Останнім розглядався блок «Мене­ джмент». Ким має бути керівник медичного закладу – талановитим лікарем чи професійним менеджером? Учасники розмови обмінялися управлінським дос­ві­ дом і поділилися своїми думками щодо актуальних викликів до керівників сфери охорони здоров’я: • потреба розуміння ключових питань впровадже­ ння інновацій: забезпечення фінансування, реєстрації авторського права, взаємодії з регуляторними орга­нами; • навчання менеджменту та самоменеджменту необхідне для кожного; • необхідною кваліфікаційною характеристикою керів­ника медичного закладу є розуміння функціонування медичної галузі в нових умовах; • керівник має знати потреби користувачів медичних сервісів, щоб зробити їх доступними та затребуваними.

9

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

СИМУЛЯЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК КОНЦЕПЦІЯ І МЕТОД

1

7 квітня 2018 р. у НМАПО імені П. Л. Шупика відбулося урочисте відкриття Центру симуляційних методів навчання (ЦЕСИМЕН). На церемонії були присутні ректор академік НАМН України Юрій Вороненко, перший проректор чл.-кор. НАМН України Юрій Вдовиченко, проректор з науково-педагогічної роботи професор Олександр Толстанов, проректор з АГР Юрій Сохань, декани факультетів та директори навчально-наукових інститутів, представники структурних підрозділів Академії, а також представники міжнародних компаній виробників медичного обладнання Olympus, Laerdal, CIA, які допомагали в устаткуванні Центру.

Центр симуляційних методів навчання є неоціненним засобом удосконалення і покращення навчання інтернів та слухачів, ефективним механізмом зменшення помилок під час хірургічних втручань, надання медичних рекомендацій та в межах загальної практики. Під час церемонії відкриття в. о. директора ЦЕСИМЕН доцент Андрій Ткаченко ознайомив гостей з навчальними класами та обладнанням Центру. На урочистому брифінгу професор Юрій Вороненко зазначив, що історія симуляційних методів навчання у медицині бере свій початок у Франції ще з ХVIII століття, коли були застосовані перші акушерські фантоми. Інтерактивними ж симуляторами ми завдячуємо авіації, яка використовувала їх для навчання пілотів у реалістичних, але безпечних умовах. На брифінгу також виступили почесні гості, які допомагали у створенні Центру, серед них – Анатолій Колесников, з компанії «Оніко», яка є офіційним пред-

10

ставником компанії «CIA» в Україні. Він зазначив, що у запровадженні симуляційної медицини найбільш ефективним підходом є саме створення Центру, який дозволяє максимально реалістично відтворити умови роботи в клініці. Олександр Черкашин, з компанії «Ксенко», яка є офіційним представником компанії «Laerdal», висловив думку, що міжгалузева співпраця – це запорука ефективного розвитку і побажав успіху у реалізації постійного виклику – забезпеченні висококваліфікованими фахівцями медичної галузі. Пан Черкашин закликав до вступу в Асоціацію симуляційних центрів. Віталій Клишня, директор представництва «Olympus» Європа по країнам СНД, відзначив плідну 5-річну співпрацю з Академією та висловив сподівання на ефективне продовження. Також Центр стимуляційних методів навчання отримав від компанії цінний подарунок – симулятор проведення колоноскопії.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018 Доцент кафедри терапії та ревматології Лілія Іваницька поділилася враженнями від тренінгу з викладання у ЦЕСИМЕН, за її словами, це було цікаво і корисно для всіх учасників курсу. Насамкінець академік Юрій Вороненко висловив побажання, щоб уже найближчим часом всі інтерни Академії мали можливість відпрацьовувати практичні навики з серцево-легеневої реанімації на базі Центру симуляційних методів навчання. Медична симуляція є ефективною стратегією для відпрацьовування практичних навичок, а отже, означає вихід навчання на цілком новий рівень. Симуляція може включати маніпуляції як із людиною, так і манекеном, або використовувати комбінацію штучного і живого. Крім того, вона може бути представлена у вигляді навчальних матеріалів з детальною симульованою анімацією, оцінкою втрат під час військових та внутрішньобезпекових загроз і аварійного реагування, а також підтримувати за допомогою голографічної симуляції віртуальні функції життєзабезпечення. В минулому її головним завданням було тренування медиків із метою зменшення помилок під час хірургічних втручань, надання медичних рекомендацій та в межах загальної практики. Нині симуляція в поєднанні з іншими методами використовується для навчання студентів анатомії, психології та ефективній комунікації з пацієнтом. Медична симуляція є унікальним явищем, оскільки вона постійно розвивається, охоплюючи меди­ ч­ні операції, догляд за пацієнтом і клінічний простір, а в майбутньому вийде на такий рівень, який дозволить усунути межі між цими секторами медицини.

Сучасні симуляційні технології вперше було використано анестезіологами з метою зменшення нещасних випадків під час медичних маніпуляції. Коли симуляція досягла неабиякої популярності в 1930-х завдяки винайденню авіатренажера (Link Trainer) для застосування у військових та авіаційних цілях, експерти з багатьох галузей спробували адаптувати тренажер для своїх власних потреб. Проте через технологічні обмеження й певною мірою через недостатній розвиток медицини медична симуляція не набула такого поширення, як у пізніші часи. Коли стала очевидною її економічна ефективність і було визначено, яка симуляція буде найбільш доцільною під час інтенсивного використання у військових цілях, а також в міру експоненціального зростання технологій, що відповідали за програмне й апаратне забезпечення, й з утвердженням сучасних медичних стандартів, медична симуляція стала цілком можливою та доступною. Проте, слід сказати, медична спільнота використовувала її не надто широко – однією з причин стала відсутність визначених стандартів симуляційних тренажерів. У 1980-ті стало доступним симуляційне програмне забезпечення. Симуляцію «Хірург» (1986), що дуже точно відтворювала операцію при аневризмі аорти, було протестовано в Медичній школи Сан-Дієго Каліфорнійського університету.

Щодо історії медичної симуляції, то найпершим випадком її застосування можна вважати спробу людини використати підручні за­соби для того, щоб навчитися, відточити або підтримати на належному рівні медичні навички, не вдаючись до маніпуляцій із тілом пацієнта.

Випробування симуляції Link Trainer під час Другої світової війни, Елліфорд Бей, Канада. Фото moarmeow.wordpress.com

11

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

«Акушерський фантом», що зберігається в колекції Powerhouse Museum, UK, виготовлений близко 1900 року невідомим майстром. Цю симуляційну модель зроблено зі шкіри, сформованої таким чином, щоб імітувати органи жіночого тазу, й набито кінським волосом

ння високотехнологічних симуляторів. Згідно з дан­ ими Інституту медицини Національної медичної ака­ демії США, 44 тисячі з 98 тисяч смертей щороку трапляються через медичні помилки під час лікування, а це від 1.8 % до 4 % усіх смертей.

Незабаром з’являються й інші симуляції, на кшталт «Життя і смерті» (1988). 2002 року лідером у просуванні медичної симуляції стало Товариство симуляції в галузі охорони здоров’я (Society for Simulation in Healthcare). Досить значна кількість студій доводить, що студенти, які пройшли симуляційне навчання, показують кращі результати, ніж ті, хто навчався за допомогою традиційних методів. Симуляційні методи є частиною освітньої практики, засновані на досвіді. Така практика «навчання в процесі роботи» є частиною теорії досвіду, що дістала неспростовне обґрунтування в працях відомих психологів Джона Дьюї, Жана Піяже й Карла Роджерса. Одним із основних положень цієї теорії є твердження, що досвід відіграє центральну роль в навчанні і розвиткові людської особистості. Так, навчання як процес творення знань є не тільки пізнанням, а також роздумом, почуттям, сприйманням і дією. В процесі навчання через досвід студенти більше фокусуються на процесі, а не на результаті, і стають більш сприйнятливими до засвоєння нових ідей, одночасно переглядаючи власні цінності та ідеали. Крім того, ефективне навчання відбувається тільки в тому випадку, коли має місце взаємодія між людиною та середовищем, що її оточує. Головною метою медичної симуляції є належне навчання студентів в різних галузях шляхом викорис­та­

12

Як свідчать дані Центру медичної статистики МОЗ, в Україні щорічно, починаючи з 2007 року, фіксується збільшення кількості випадків госпітальної смертності на 25 тисяч. Тому будь-які методи, що допоможуть зменшити цю цифру, рекомендовані до впровадження і застосування. Серед них ключову роль посідає медична симуляція. У нашій Академії процес започаткування та впровадження методів симуляцйіного навчання зайняв три роки – від першого обговорення на засіданні вченої ради у 2015 році. Варто зазначити, що з вересня 2017 в лабораторному корпусі розпочала роботу перша черга Центру симуляційних методів навчання. Новий Центр покликаний істотно підвищити рівень підготовки лікарів з усієї України. Обладнання кабінету лабораторної діагностики від­ булося в межах співпраці між НМАПО імені П. Л. Шупика, компанії Mindray (КНР), що є одним із провідних світових постачальників медичного обладнання, та її українського партнера компанії «ХімЛаборРеактив». Варто зазначити, що лише в кабінет лабораторної діагностики було інвестовано понад 800 тис. грн. – такі інвестиції дозволять фахівцям всіх регіонів України долучитися до роботи на найсучаснішому обладнанні для клініко-діагностичних досліджень. Ректор подякував всім причетним за матеріально-­ технічну, аналітичну та консультативну підтримку. А також закликав викладачів активно запроваджувати симуляційне навчання в межах циклів, які вже проводяться.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

13

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ № 3 ЛІТО 2018

СВІТОВА НАУКА Дослідники розробляють нову вакцину проти раку, використовуючи вірусоподібні частинки

Н

аціональний інститут раку (США) виграв 2.4-мільйонний грант для дослідників у Мічіганському державному університеті на розробку протиракової вакцини для тварин, що використовує вірусоподібні частинки для запуску антиракової імунної відповіді. Коли вакцину буде протестовано на ракових клітинах тварин, можна буде говорити про розробку лікування людського організму. Із раком дуже важко мати справу, не в останню чергу тому, що ракові клітини здатні пригнічувати імунну систему, блокуючи протеїни, що запускають імунну відповідь. Нова вакцина здатна впоратися із цим викликом, використовуючи два основних компоненти: перший – вірусоподібні частинки Qβ, що привертають увагу імунної системи й попереджають її про небезпеку, і другий – пухлиноасоційовані вугле­ водні антигени (ТАСА), що є унікальними структурами, які містяться в багатьох ракових клітинах, але яких нема в здорових. Коли частки Qβ і ТАСА з’єднуються разом, вони ефективно навчають імунні клітини того, що будь-яка структура, в якій міститься ТАСА, є небезпечною і підлягає знищенню. Як зазначає Зуюфей Хуань (Xuefei Huang), професор Мічиганського університету, теоретично такий вплив об’єднаних частинок може вибудувати антипухлинний клітинний імунітет. «Немає кращого борця з хворобами, ніж імунна система; ракові клітини залишаються в організмі після лікування медикаментами та інших способів терапії, а тому боротьба з рецидивами є проблематичною», – зазначив професор Хуань у прес-релізі. «Наша вакцина може зменшити зростання пухлини і вберегти організм від розвитку пухлин і рецидивів хвороби». «Якщо згодом ми зрозуміємо зв’язок між структурними рисами Qβ-TACA кон’югації і антипухлинним імунітетом, ми зможемо чинити тривалий вплив на структуру ракової вакцини», – повідомив професор Хуань у прес-релізі.

14

Професори Зуюфей Хуань і Вільма Юзбасян-Гуркан. Фото http://msu.edu

Вчені досліджуватимуть структуру Qβ часток, аби стратегічно їх модифікувати таким чином, щоб зменшити формування токсичних антитіл і пришвидшити зростання бажаних клітин, які вбивають рак. Слід сказати, що це не єдина спроба розробити протиракову вакцину. Існували різні експерименти щодо вибудовування імунітету проти раку на основі стовбурових клітин для більш персоналізованого лікування. Іншу подібну вакцину, що базується на матричній РНК, уже почали випробовувати на людях. Справді, персоналізоване лікування нині є трендом у протиракових дослідженнях – так, одна з таких вакцин у процесі клінічних досліджень показала значні результати в боротьби з раком шкіри. Дослідники з Мічіганського університету сподіваються досягнути таких само успіхів при випробуванні вакцини на тваринах. «Стихійне виникнення раку серед собак і котів дозволяє протестувати антиракову вакцину», – пояснює в прес-релізі дослідниця Вільма Юзбасян-Гуркан (Vilma Yuzbasiyan-Gurkan). «Це лише один приклад серед багатьох напрямів, коли людська і ветеринарна медицина можуть збагатити досягненнями одна одну». Переклад Ірини БОРИСЮК За матеріалами сайту: https://futurism.com/animal-cancer-vaccine-awarded-grant/

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

Антидепресанти не працюють? Мозок дасть відповідь!

Д

ля людей, яким призначено SSRI (специфічний тип лікування депресії, який впливає на рівень серотоніну), антидепресанти є незамінними – зазвичай це стандартний спосіб лікування, що його застосовують найчастіше.

Автори статті, викладачі медичного факультету Гарвардського університету Дієго Піцагаллі, Крістіан Веб та Деніел Ділон. Фото: www.mcleanhospital.org

Але, як свідчать дослідження, принаймні для половини пацієнтів правильним є зворотне твердження, яке полягає в тому, що SSRI стає фактором погіршення, а не полегшення симптомів депресії. Більше того – ми не маємо жодного способу дізнатися, як працюватимуть ліки, доки пацієнт не почне їх приймати. Це – найголовніша проблема, з якою стикаються медики при лікуванні психічних захворювань. На щастя, вчені, здається, зламали код, що дозволяє визначити, чи працюватиме SSRI, ще до того, як пацієнт проковтне бодай одну пігулку. Коли симптоми депресії загострюються, в мозку людини активізується ділянка, яка має назву передня поясна кора (ППК). ППК є однією з ділянок нашого мозку, що відповідає за контроль емоцій і появу складних думок. Для того, щоб визначити, чи буде ефективним той чи той антидепресант, можна простежити за поведінкою ППК. Принаймні, такий висновок міститься у статті, опублікованій в журналі JAMA Psychiatry. Упродовж років лікарі знали, що спостереження за цією ділянкою, яка міститься безпосередньо навпроти чола, є надійним індикатором депресії. Проте при спробі практичного застосування результатів цього аналізу з’ясувалося, що проведені експерименти охоплювали невелику кількість пацієнтів, а отже, отримані в результаті висновки можуть не підтвердитись іншими випадками. Крім того, внаслідок цих експериментів не було враховано порівняння ефектів від вживання антидепресантів і плацебо – отже, зроблені в результаті висно-

вки про реальний ефект антидепресантів були дещо передчасними. лікування зміни в активності ППК пацієнта можуть служити показником того, буде чи не буде ефективним лікування пацієнта антидепресантами. Це той випадок, коли експеримент можна визнати незалежним від демографічних та інших факторів, що могли поставити під сумнів результати попереднього експерименту. Певна річ, такі вимірювання мозкової активності нині не є поширеною серед психіатрів практикою. Але ширше їх застосування дозволило б пацієнтові витрачати менше часу на підбір ефективного лікування. Крім того, не було проведено жодних досліджень, які б враховували залежність цього феномену від демографічних факторів, таких, як раса чи гендер. Отже, в разі появи можливості скоригувати відповідні висновки за рахунок більш ретельних досліджень, наука мала нею скористатися. Це нове дослідження ґрунтується на значно більш багатообіцяючих методах. Його проводили протягом чотирьох років, внаслідок чого було оглянуто кілька сотень пацієнтів. Дослідники з’ясували, що лише після тижня медикаментозного якого він потребує. А це великий крок на шляху до персоналізованої медичної допомоги пацієнтам із депресією.

Переклад Ірини БОРИСЮК За матеріалами сайту https://futurism.com/antidepressants-brain-region/

15

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

ФЕДІР ЛАПІЙ: «Найбільший вплив на тривалість життя людини в ХХ ст. справили чиста вода, антибіотикотерапія і вакцинація»

П

итання вакцинації чи, точніше, проблема недостатнього охоплення населення вакцина­ цією є нині особливо нагальною. Випадки захво­ рю­вання на поліомієліт і кашлюк, що мали місце останнім часом, дістали широке висвітлення у ЗМІ. З іншого боку, антивакцинаторські настрої в нашому суспільстві залишаються досить потужними. Пропонуємо вашій увазі продовження статті, укладеної на основі відкритої лекції Федора Лапія, та його відповідей на найбільш поширені запитання стосовно вакцинації. У цій частині говоримо про ефективне використання бюджетних коштів, формування державної стратегії охрони здоров’я і важливість ефективної комунікації зі ЗМІ. (Початок див. у № 2)

Проблеми: довіра до вакцинації повертається через дитячі смерті Для досягнення високого рівня охоплення вакцинацією основними є два фактори. Перший – це високий ступінь довіри до органів влади в особі лікарів. У нас, наприклад, якщо влада щось робить, її критикують. Як казав Президент, навіть якщо на Спаській башті Кре­ мля встановлять тризуб, народ скаже, що криво, – отака справа. Але є й інші моменти. На жаль, ми повертаємо довіру до вакцинації через дитячі смерті. Є летальні випадки, наприклад, від правця й коклюшу – про це говорять засоби масової інформації. В такій ситуації офіційна медицина може навіть мовчати – інформація поширюється миттєво. Батьки вже приводять дітей на вакцинацію, бо ці ви­ падки висвітлюють ЗМІ, й не потрібно проводити ніякої додаткової агітаційної роботи. Тобто, сама хворо­ ба повертає людям бажання захистити себе від неї. Так само було й у Швеції, коли у 80-ті протягом кількох років не проводилася вакцинація проти кашлю-­ ку – батьки бачили цю хворобу, в них були про це

16

свіжі спогади. Звичайно, нині ми маємо справу з моло­­ ди­ми батьками, які не пам’ятають, що коклюш – це тяжка хвороба й ефективного лікування від неї немає. Підтримати їхню довіру, окрім як через довіру до лікарів, неможливо. І жодна агітація за вакцинацію не допоможе, якщо лікар, вибачте на слові, телепень і в цих питаннях не розбирається. Ви спитаєте – як так? Я вам наведу приклад. Я рідко відмовляю у вільний від роботи час. Гадаю, мені це зарахується де-небудь. Святий Петро спитає, де твої добрі справи, і я скажу: «А от я у суботу поїду в Хмельницький, у п’ятницю після роботи був у Гос­ томелі, а ще їздив до Рівного – таке». Так от, приїжджаю я в маленьке містечко – не буду казати яке, бо це некоректно. Мені сказали, що буде зустріч із батьками. На таких зустрічах все має значення – як готуватися, які матеріали використовувати, які терміни вживати чи не вживати, про що говорити. Бо одна справа – дискусії у середовищі фахівців, а інше – публічне обговорення.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018 Так от – сидить в аудиторії десь тридцятеро мам, і тут з’ясовується, що запросили ще двох лікарів. Я кажу – дарма, але ж уже не виженеш. І от я починаю говорити з мамами. Вони ставлять питання, я відповідаю. Пишемо питання на фліпчарті, щоб не лекцію їм читати, а розповідати про те, що для них цікаво.

Але йдеться також про досягнення довготривалих ефектів. Наприклад, введення вакцинації проти семи серотипів пневмокока в 2000 році в США призвело до різкого зниження рівня інвазивних пневмококових захворювань серед дітей в першу чергу до п’яти років.

Батьки, звичайно, спитали, що там з індійською вакциною АКДП. Я тільки зібрався пояснити, в чому її реактогенність, чому вона викликає такі реакції. Аж тут лікарка – вибачте на слові, врачиха, бо по-іншому її не назвеш, – каже: «Звичайно ж, реакції мають бути, бо це жива вакцина».

Чи таке захворювання зникне повністю? Ні, нуля не буде, бо вакцина перекриває не всі серотипи, а найпоширеніші 90-95%.

«Спробуйте повернути довіру батьків до лікарів, які мають сорок років стажу і вважають, що АКДП – жива вакцина» Мама: «Що?» А вони сидять на першому ряду – вже такі досвідчені лікарі, по сорок років стажу. Я питаю: «І які ж компоненти там живі?» А лікарка: «Як це які? Коклюшний компонент там живий». Мами кажуть – за­чекайте, у вакцині АКДП немає живого компоненту. Зал, звичайно, шумів. Тих лікарів за язика ніхто не тягнув. І це була справді неприємна ситуація. А от тепер поверніть довіру цих мам до лікарів, які мають сорок років стажу і вважають, що АКДП – жива вакцина. Навіть батьки знають, що це не так. І хоч би які питання батьки їм ставили, вони не можуть розраховувати на компетентну якісну відповідь. А батьків розумних є дуже багато, бо в них є «доктор Google» – вони все читають, усе перевіряють.

«Тільки довіра до медичних працівників може змінити ситуацію на краще» Одна справа, коли до лікаря є довіра і він говорить: «У мене зараз немає відповіді, я ж усього знати не можу, можливо, щось змінилося. Але я почитаю і тоді вам розкажу». Але коли лікар упевнено каже дурниці на кшталт того, що земля пласка і стоїть на трьох слонах, а батьки знають, що не тільки не пласка, а на­ віть і не кругла, бо має форму геоїда, то яким чином повернути довіру до лікарів? Адже ані агітація, ані заклики йти вакцинуватися, а ті­ льки довіра до медичних працівників може змінити ситуацію. У Швеції батьків не треба було агітувати за вакцинацію, бо вони бачили коклюш.

Пневмококова інфекція актуальна для дітей і є однією з причин ускладненого перебігу грипу, коли розвивається пневмококова пневмонія. 50% померлих під час епідемії грипу – це результат пневмококової пневмонії. Питання – як подовжити тривалість життя? Вакцинація дорослих буде менш ефективна. А як додати цієї ефективності? Залежить від того, чого ми хочемо досягти. Припустімо, ми хочемо, щоб помирало не 1000, а 100 осіб. Добре, цього досягли. Потім хочемо, щоб помирало не 100 осіб, а 10. Далі вже й десятьох нам занадто багато. Адже інколи провакцинувати дітей буває недостатньо, тому ми маємо вдаватися до інших методів. Як попередити смерті тих, кого не можна вакцинувати через медичні показання? Наприклад, можна вдатися до стратегії кокона – вакцинувати проти кашлюку всіх, хто контактує з дитиною до одного року, щоб попередити поодинокі випадки смерті. А хто є джерелом інфекцій для людей старше 65 років? Онуки та правнуки. Серед них поширеність інвазивних пневмококових інфекцій знизилася, вони не потребуватимуть госпіталізації. А от для людей похилого віку треба два антибіотики й тривале перебування у стаціонарі, часто – штучна вентиляція легень, бо пневмококова пневмонія тяжка. Це засмучує пенсійний фонд. Чому? Тому що навантаження на ньогозростає. Я, звичайно, говорю це жартома, але збільшення кількості людей старше за 65 років є проблемою в усьому світі. Тривалість життя зростає, забезпечитилюдей пенсійними коштами досить складно. А стратегія, про яку я говорив, працює. У нас є дослідження, які підтверджують, що вакцинація має ефективність щодо колективного імунітету. У вакцинованому проти грипу оточенні на 60% менше шансів захворіти невакцинованому, і це стосується також медичних стаціонарних закладів охорони здоров’я. Але повернімося до Японії, де в 60-ті роки було прийнято програму обов’язкової вакцинації від грипу. Тут дуже важливо розуміти питання оцінки смертно-

17

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018 сті від грипу. Є абсолютна цифра, тобто доведені випадки смерті від грипу, а є розрахункова – надлишкова смертність. Середньорічний показник надлишкової смертності вищий, коли активізується вірус грипу – ця статистика розраховується за п’ять років. Потім у Японії підросло наступне покоління лікарів, депутатів, батьків, які сказали – для чого нам вакцинація проти грипу? Ментальність міняється, пам’ять стирається. Японія почала відмовлятися від вакцинації, рівень охоплення почав знижуватися, а рівень надлишкової смертності дітей до чотирьох років почав рости. Й тоді вони відновили вакцинацію проти грипу для школярів. Чому я про це розповідаю? Бо це питання грошей. Багато українців кажуть: а давайте введемо в Україні вакцинацію проти грипу для всіх. Я доповідаю – це буде не тільки дорого, а й неефективно. Вакцина сезонна, в неї термін придатності до травня-червня 2018 року, тобто вона розрахована на один сезон. Припустімо, ви закупите 40 млн. доз вакцини, 1 млн. використаєте. У нас в Україні було максимум півтора мільйони вакцинованих осіб на рік. Минулого сезону 300 тис., цього сезону, можливо, буде 350 тис. Тобто, в травні 39 млн. доз вакцини мають просто викинути, а вона закуплена бюджетним коштом. Чи зміняться у нас показники захворюваності? Ні, звичайно. Чи зміниться смертність? Ні, звичайно. Наведу як приклад ситуацію в Білорусі. О. Лукашенко сказав, що всі білоруси мають бути вакциновані. В них досить добрі показники рівня охоплення. Спочатку Мінськ, потім уся Білорусь. Я питаю своїх бі­ло­ руських колег: «Невже?» А вони: «Федоре, чесно сказати? Каналізацію провакцинували, бо ми ж інакше не могли звітувати про використання наданих кош­ тів». Але якщо проаналізувати результати, взяти показники захворюваності, летальності у певних вікових групах, стане зрозуміло, що нічого не змінилося. Хтось же піде, ці дані підніме, і тоді виникнуть запитання. Тобто, до універсальної вакцинації проти грипу ми не готові.

«Українські реалії: запис про вакцинацію є, а щеплення немає» Ми говорили про малу ефективність дводозової вакцинації проти кору, бо в нас є хворі, які двома дозами вакциновані. Наприклад, дитина померла від кору в селі Львівської області, а вакцинована вона в день свого народження, який припав на католицьке Різдво ще й на неділю. Ви можете собі уявити? Фельд-

18

шер у день народження дитини відкриває ФАП, щоб провакцинувати дитину від кору! Все це випливло потім, коли ці випадки почали аналізувати. До мене зараз по двоє-троє батьків на тиждень приходять. Пішла лавина – ми хочемо вакцинуватися! Я кажу – у вас же записано дані про вакцинацію! Та ні, кажуть, нам треба було в садочок іти, то ми домовилися з лікарем, заплатили, а тут просто сусіди підробили довідки у фотошопі. А потім ми аналізуємо ефективність вакцинації у невакцинованих дітей в Україні, про що батьки признаються, але офіційно сказати не можуть. Я до чого – не завжди потрібно проводити плацебо-контрольовані мультицентрові дослідження відносно ефективності щеплень, бо існують інші способи дослідити ефективність вакцинації – провести дослідження «випадок-контроль» або популяційні дослідження, коли ми стверджуємо, що знижується рівень смертності дітей. Так от, що стосується вакцинації в Україні. Я не зупинятимусь на законодавстві, можу лише сказати, що там є прогалини, які не дозволяють нам апелювати ні до прокурорів, ні до суддів, ні до батьків. Не визначено, що таке обов’язкове, а що необов’язкове. Повірте, я знаю, про що говорю. Бо юристи питають: «Ви можете дати визначення терміну «обо­ в’язкове»? Ми відповідаємо – це те, що має покриватися державою. Інше – це програми. Але програма закінчилася 2015 року! То як тоді бути з чотирма інфекційними хворобами, такими, як краснуха, свинка, гепатит В і Hib-інфекція, вакцинація проти яких була затверджена програмою з імунопрофілактики? Адже чинний Закон передбачає лише шість інфекційних захворювань. Закони у нас потребують змін. До того ж я не знаю, як буде працювати вакцинація в умовах реформ. Приміром, якщо лікар, що практикує приватно, чи приватний медичний заклад підписує договір із Національною службою здоров’я України, зобов’язуючись надавати послуги, – то де вони будуть брати вакцину? Який механізм логістики забезпечення вакциною?

«Я не дуже поінформований, як буде працювати вакцинація в умовах реформ» В Данії чи Норвегії лікар першої ланки, що приватно практикує, звертається в свій Центр громадського здоров’я чи Національну службу здоров’я й бере вакцину для тих, кого він обслуговує. Я не знаю, як це буде реалізуватися в Україні. Нині все, що закуповує держава, йде через Державне підприємство «Укрвакцина». З Обухова вакцину розвозять на склади на

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

рівні області, звідти – на районний рівень, а вже з районного рівня надсилають у комунальні державні заклади. Як будуть надавати вакцини лікарям, що практику­ ють приватно? І чи будуть взагалі надавати, як це прийнято в інших країнах? А як їм звітувати про вакцинацію? Я не маю на сьогодні відповіді. На сьогодні Управління, Департаменти охорони здоров’я орендують або мають свої склади. В Києві це База спецмедпостачання, що приймає й розподіляє вакцину. Ми пишемо наказ про розподіл – вони видають. Питання – чи будуть вони так само видавати вакцину приватним лікарям-практикам чи ФОПам? У мене відповіді немає. Щодо коштів місцевих бюджетів – боюся, у 2018 році буде проблема. Ви знаєте, що нині в Україні введено Національний перелік ліків. З одного боку, це дуже добре, тому що є багато ліків з науково не доведеною ефективністю, на які витрачають гроші. Чому ми такі бідні? Чому бракує грошей на дороги, зарплати?

«Треба не «фуфломіцин» купувати, а те, що потрібно пацієнтам» Відповідь можна знайти на сайті ProZorro, тому що коштом місцевого бюджету закуповують не те, що допомагає людям, не те, що потрібно в лікуванні, а, наприклад, інтерферон в ніс чи в очі у свічках і багато подібних препаратів. Ніхто в світі їх не використовує, але ми все одно їх закуповуємо – за бюджетні кошти. З другого боку, в Національний перелік ліків нині не внесено вакцини від таких збудників, як пневмокок, менінгокок, ротавірус, вітрянка, вірус папіломи людини та інші.

Не внесено вакцину проти грипу. Якщо вакцину проти грипу не внесено в Національний перелік ліків, то я маю побоювання, що на місцях це буде сприйнято, як неможливість з 1 січня 2018 року купити цю вакцину за кошти місцевого бюджету. Як же ми тоді забезпечимо захист медичним працівникам? У нас є вакцинація за станом здоров’я, є онкохворі, хворі на муковісцидоз, бронхіальну астму, на хронічні захворювання печінки, й ці хворі потребують захисту як окрема група.

«У вакцинованому оточенні на 60% менше шансів захворіти невакцинованому» Так само нині багато тривог щодо менінгококової інфекції. На сьогодні ми не можемо вирішити це питання за допомогою вакцинації, бо ми бідні, ми не готові, у нас не буде високого рівня охоплення. У нас немає вакцини проти серотипу В, вона коштує 100 євро, ми її не потягнемо. Саме цим серотипом менінгококу зумовлена більшість менінгококової інфекції. Але у нас є група за станом здоров’я – у нас є діти з аспленією, з дефіцитом системи комплементу С5С9. Це група ризику щодо інвазивної менінгококової інфекції, й у цій цільовій групі можна мати добрі результати, щоб діти не хворіли й не помирали. Бо треба не «фуфломіцин» купувати, а те, що потрібно пацієнтам, щоб захистити їх коштом бюджету. У нас є пацієнти після трансплантації кісткового мозку, які помирають від вітрянки. Ми знайшли для них 150 тис. євро для лікування за кордоном, а втрачаємо від банальної вітрянки. Вони потребують захисту, потребує захисту також їхнє оточення, щоб їм не приносили інфекційні захворювання у стаціонар, що у відділеннях онкології чи онкогематології.

19

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

Керівники лабораторних центрів з усіх регіонів України під час лекційї Федора Лапія (ТУ «Громадське здоров’я в Україні: стратегія розвитку»). Фото Марії Синяченко.

«У нас є пацієнти після трансплантації кісткового мозку, які помирають від вітрянки» Те саме стосується гепатиту А. Ми знайшли гроші на трансплантацію печінки для пацієнтів із вродженою чи набутою аномалією, а можемо втратити їх від хвороби Боткіна. Їх треба захистити, бо вакцина в порівнянні з трансплантацією печінки коштує копійки. Правда, чомусь у нас досить часті протипоказання, коли йдеться про вакцинацію, але це вже питання до трансплантологів. Те ж саме стосується і гепатиту В, якщо йдеться про дорослих. Хто буде оплачувати вакцинацію? Мали оплачувати місцеві бюджети.

Виклики: ефективність комунікації з пресою є першочерговим питанням Наступне питання стосується комунікації з пресою. У нас був випадок смерті від менінгококової інфекції – «нагнути» нікого не могли ні в Міністерстві, ні в Департаменті охорони здоров’я, та й лікарні відмовлялися коментувати смерть дитини.

20

Дзвонить до мене телеканал, хочуть почути коментар. Я кажу – я зайнятий, в мене є своя робота. Журналістка каже – все зрозуміло: всі інфекціоністи з країни виїхали, діти помирають, а ніхто навіть не хоче це прокоментувати. Відмовити журналістам у цій ситуації – собі дорожче буде. Це не лише мені потрібно, це потрібно всім нам.

«В Україні майже немає якісних інформаційних ресурсів про вакцинацію» У нас в Україні майже немає якісних ресурсів. З того, що є – сайт «Мои прививки» (http://moi-privivki.com/), де немає реклами, а є якісна вивірена інформація з доброю інфографікою. Батькам можна радити цей сайт. Зайти на сайт, почитати про інфекції, там є також міфи про щеплення і «калькулятор» календаря щеплень. Мене запросили в члени правління громадської ор­ га­нізації «Батьки за вакцинацію». Вони мають розгалужену мережу, багато роблять матеріалів, які можуть бути корисними для лікарів і пацієнтів. Щороку проводиться Всесвітній тиждень імунізації – як правило, наприкінці квітня.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018 Батьки з цієї організації готові бути волонтерами, натиснути на владу, щоб вона виділила кошти на вирішення того чи того питання. Вони звернулися до мене: «Федоре Івановичу, ми організували зустріч із мамами в санаторії «Жовтень». Там є один акушер-­ гінеколог, який відмовляє мам від введення новонародженим вітаміну К, відмовляє їх від вакцинації, агітує за пологи на дому – він їх сам і приймає за гроші». Він говорить дурниці, ще й у комунальному закладі – санаторії «Жовтень» – проводить школи майбутніх мам. Неонатологи вже давно кажуть – ми хочемо взя­ ти його за горло. Кажу їм – давайте разом. «Батьки за вакцинацію» організували зустріч із мамами. Бо волонтерів якісних знайти тяжко, а ці волонтери – за ідею, звертайтеся до них. Вони допоможуть, ще й матеріали роздрукують. Де ще можна брати якісну інформацію про вакцина­ цію? Є сайт ВООЗ (World Health Organization, who.int), російськомовний і англомовний. Сайт Комітету з ко­н­ тролю захворюваності CDC (Centers for Disease Cont­ rol, cdc.gov) має сторінку, присвячену вакцинації, де є російськомовні та україномовні матеріали саме для пацієнтів – вичитані, вивірені. Бо те, як сприймає інформацію про вакцинацію пацієнт і як її сприймають лікарі – це велика різниця.

«Те, як ми подаємо інформацію для лікарів і для пацієнтів – це насправді різні слова» Саме тому на часі створення центрів громадського здоров’я – як регіональних, так і національних. На сайті Центру громадського здоров’я МОЗ України (phc.org.ua), який постійно наповнюється, є багато корисної інформації для пацієнтів: інфографіка щодо туберкульозу, ВІЛ, інформація про профілактичні заходи. І вже з’явилася присвячена вакцинації сторінка, яка наповнюється. В 2010-2011 році вийшла брошурка від ЮНІСЕФ про вакцинацію, до якої я мав стосунок. Її вирішили апробувати у двох фокус-групах – перша для лікарів, друга для пацієнтів. Зібрали лікарів в аудиторії, де була камера, і попередили, що відбувається запис. Хто автори брошури, їм не говорили. Я сидів у сусідній кімнаті й дивився це реаліті-шоу. Лікарі казали – а для чого все так докладно пояснювати пацієнтам? Треба просто наказати, грюкнути кулаком по столу, усіх вакцинувати і нічого не пояснювати – такої думки дотримувалися 95% аудиторії. Ми, чесно кажучи, засмутилися. Але через тиждень була друга фокус-група, на якій зібралися батьки, й

соціологи зробили вибірку з різними питаннями – за, проти, сумніви, чи вакцинують вони дітей. Прочитавши брошуру, 95% батьків сказали, що це та інформація, яку вони не можуть добитися від своїх лікарів, бо ті цього або не знають, або не можуть сказати. Звісно, є 5% батьків, які ні за яких обставин вакцинуватися не будуть – хай хоч трупи лежатимуть, хай хоч ховатимуть їх на подвір’ї, а вони все одно скажуть: це пороблено, це не інфекція, це все Держдеп, масони тощо. Є ті, до яких справді не достукатися. Але є також близько 30% батьків, які сумніваються, вакцинуватися чи ні, і які можуть замислитись після отриманої інформації. Те, як ми подаємо інформацію для лікарів і для пацієнтів – це насправді різні слова. Ви можете любити чи не любити Євгена Комаровського, але я мало знаю лікарів в Україні, які вміють доносити інформацію до батьків простими словами. От якщо ви хочете залякати пацієнта, ви напишете – викликає менінгіт, енцефаліт. А пацієнт хіба знає, що таке менінгіт чи енцефаліт? Це слова, які налякають пацієнта, але не нададуть йому потрібної інформації. Бо доносити інформацію треба вміти, і це якраз фун­ кція Центрів громадського здоров’я і спеціалістів із громадського здоров’я. От ви кажете – давайте на ко­ ж­ному лайтбоксі дамо інформацію про вакцинацію. Наскільки це буде ефективно? Ми витратимо на це кошти, час, а ефект буде практично нульовий. Тому що ніхто цього не буде читати. Ви кажете – так давайте задіємо телебачення. Але телебачення заробляє на рекламі ліків. До того ж зробити якісний ролик про вакцинацію коштує дорого, а який-небудь нікому не потрібний, він усе тільки зіпсує.

«Куди звернутися, якщо тебе вкусив собака?» Крім того, пустити рекламу в прайм-тайм – дуже дорого, ніхто соціальну рекламу вставляти там не буде. Тому це неефективно, а потрібний якісний сайт, де є сторінка для пацієнтів, а є для лікарів. На подібних сайтах в США, Канаді, Ірландії або австралійському сайті є інформація для підлітків і дорослих, а також для осіб похилого віку тощо. Повернімося до вакцинації проти грипу. У мене конкретне запитання – де її можна зробити? Мені нецікаво знати, що існує якийсь міфічний наказ про дев’ятнадцять пунктів щеплення, який висить у поліклініці десь на дошці оголошень.

21

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018 Я – як киянин – хочу зайти на сторінку Департаменту охорони здоров’я, й на видному місці побачити банер «Грип у Києві». Натиснути і подивитися, де я можу провакцинуватися своїм коштом або якось інакше. Тому ми ще повинні вчитися доносити інформацію. Наприклад, якщо людина похилого віку, то, можливо, їй потрібно пройти вакцинацію від грипу чи зробити профілактику проти вірусу герпесу ІІІ типу (також відомого як «оперізуючий лишай» – під час першого контакту спричиняє захворювання на вітрянку), щоб не було рецидивів. Або така категорія, як вагітні жінки. Наприклад, якщо акушер-гінеколог сказав, що не можна робити щеплення проти грипу, то на сайті має бути доступно викладена інформація для пацієнта, щоб можна було почитати. Є ще групи медичного ризику – хворі на цукровий діабет, бронхіальну астму, муковісцидоз, онкологічні захворювання. Варто згадати і про подорожі. Українці, які отримали безвіз, їздять до Європи. А якщо йдеться про поїздку до Індії чи до Океанії, на острови? Має бути інформація щодо жовтої гарячки. Або хтось хоче поїхати до Мекки, а Саудівська Аравія з 2012 року без вакцинації проти менінгококової інфекції в Хадж до Мекки не пускає. Де взяти інформацію? За приклад якісного інформування можна брати сайти структур громадського здоров`я в Ірландії, Великій Британії, Канаді. Не треба нічого нового вигадувати. Або взяти, наприклад, сайт Міністерства охорони здоров’я Ізраїлю, де є російськомовна версія, й теми, що стосуються вакцинації, добре вичитані, чіткі, багато інформації для преси, для пацієнтів, роздаткові матеріали.

народу щеплення, він сказав: «У мене немає стільки грошей». «Як немає грошей? – сказали люди. – Наша країна була така багата! Невже ти всі державні гроші витратив на карети, корони, розваги?»

«Обов’язково треба зробити щеплення, бо без них уся країна може померти» Королева почула прохання людей до короля і згадала, що в неї є знайомий лікар. І попросила його поговорити з королем. Тоді лікар прийшов до короля і сказав йому: «Обов’язково треба зробити щеплення, бо без нього вся країна може померти. Я вам можу зробити знижку, і для країни також. Бо я теж людина». Ну, добре – сказав король. Річ у тім, що це справді реальна історія. Король був психічно не зовсім здоровим, він знайшов собі лікаря під час подорожі Європою. Лікар виявився досить розумним, мудрим, він очолив таємний Кабінет міністрів Данії. Більше того – все, що нині має Європа, вона може завдячувати цьому лікареві. Бо він релігію вигнав з освіти, ввів право виборців, сплату податків тощо. Але на нього був зроблений наклеп послом Російської імперії в Данії – мовляв, він організатор заколоту. Місцеві феодали були незадоволені демократичними змінами, що їх, правда, вони потім не змогли відмінити, бо це питання і землі, і податку на землю. І саме цей лікар ввів вакцинацію проти натуральної віспи, тобто започаткував зміни, на яких тримається нинішнє суспільство.

Якщо порівняти з Україною – проблеми ті самі, та сама ментальність, і вони ці моменти вже врахували. Там є інформація для медичних працівників, інформація про щеплення від сказу, щеплення для новонароджених та дітей.

Історія закінчилася сумно – король, будучи психічно хворим, підписав вирок суду, й лікаря стратили. І король до кінця днів своїх не міг собі цього пробачити, бо лікар був його близьким другом, і в його волі було лікаря помилувати.

Треба людей привчити – хочеш дізнатися, то зайди на офіційний сайт, бо саме там має бути інформація, де можна зробити вакцинацію проти грипу, куди звернутися, якщо тебе вкусив собака або кіт, або тварина, ще невідома науці.

Але в чому ж суть цієї казки, цієї історії? Від кого залежать такі важливі рішення? Від президента чи від депутатів Верховної Ради? Ні, все залежить від лікарів.

І насамкінець. У мене двоє дітей – провакцинованих дітей. Коли Катя була в другому класі, вона написала казку, яку назвала «Війни не буде».

Так от, жили собі король і королева Данії. Раптом у місті почалася епідемія віспи. І тоді нажахані люди побігли до короля просити, щоб він зробив їм щеплення від віспи. А король відмовився робити

22

Костянтин Балашов, Наталія Василенко Київ, 28 листопада 2017 року

Зображення з сайту http://figuredrawingdotinfo.blogspot.com

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018

SEMPER TIRO Експерименти на тваринах – свинях і мавпах – започаткував Гален, що дало йо­му змогу відкрити і описати чутливі і рухові нерви, сім черепно-мозкових нервів, будову стінок артерій, кишок, матки, укласти перший анатомічний атлас. В епоху Від­родження, коли на зміну схолас­тиці прийшло дослідне природовивчення, у ліка­рів з’явивилася можливість препарувати замість тварин померлих людей. Одним із

основоположників наукової анатомії був Леонардо да Вінчі. Революційну роль в іс­то­­рії медицини зіграв Андреас Везалій (1514–1564 рр.) – завдя­ки йому анатомія отри­мала статус науки: професори університетів стали власноруч препарувати тру­пи, поєднуючи дослідження будови людського тіла з викладанням анатомії студен­там.

ХРОНІКА Сателітний майстер-курс «SimFact» на кафедрі анестезіології У межах Третьої молодіжної анестезіологічній конференції (МАК 3) «Тріщинські читання», 21–22 травня 2018 року, на базі кафедри анестезіології, в «Клінічній лікарні Феофанія», відбувся сателітний майстер-курс «SimFact». «SimFact» – це навчання та тренування викладачів для більш досконалого проведення занять з симуляції критичних станів. Цей майстер-курс відвідали декілька викладачів кафедри анестезіології та ІТ, клінічних ординаторів, а також лікарів «Клінічної лікарні Феофанія». Особливість курсу полягає в тому, що досвідчені лікарі з Великобританії, що спеціалізуються на прове-

23

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 3 ЛІТО 2018 денні сімуляційних тренінгів: Аміт Мішра та Ірина Рибінкіна, ділилися методикою подібних мастер-класів. Під час традиційного симуляційного навчання, тяжкість стану умовного пацієнта часто прагнуть погіршувати, а лікарів навчають, вказуючи на недоліки в їх роботі та помилки. На відміну від цього «SimFact» сценарії завжди закінчувалися позитивними результатами, а замість акценту на помилках, учаснику задавали запитання, які дозволяли йому самому прийти до висновку, що можна зробити ліпше і ефективніше. Під час дебрифінгу, тобто колективного обговорення, іншим учасникам, теж пропонували не акцентувати на недоліках попередньої симуляції, а спробувати уявити, що б вони могли зробити в такій ситуа-

ції по іншому. Тому на тренінгу панувала атмосфера доброзичливості і взаємодопомоги, і в кінці кожен з учасників підкреслив його надзвичайну ефективність в його особистому становленні, як тренера симуляційної медицини. Вже через день після тренінгу «SimFact» доценти кафедри анестезіології та ІТ М. Пилипенко та І. Кучинська, проводили попередній тур «Симуляціної олімпіади» за щойно освоєною новою методологією. В цій Олімпіаді взяли участь 7 команд інтернів-анестезіологів з Києва, Дніпра, Одеси та Львова. Навіть команди, які не потрапили до півфіналу давали позитивні відгуки і зазначали, що вперше під час проходження сценарію вони відчули не менторське, а колегіальне та доброзичливе відношення суддів.

СТАБІЛЬНІСТЬ ● ДОСКОНАЛІСТЬ ● ВІДДАНІСТЬ VIRTUS ● EXCELLENTIA ● FIDELITAS © Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, 2018. Адреса: вул. Дорогожицька, 9, Київ, 04112 Тел./факс: +380 44 205 48 27. Тел.: +380 44 205 49 46.

E-mail: office@nmapo.edu.ua; https://www.nmapo.edu.ua