ПРАКТИКА
ШКОЛА ФАРМАЦЕВТА
Синдром сухого ока: діагностика та лікування Горе, що не має виходу в сльозах, змушує плакати внутрішні органи. Генрі Модслі, британський психіатр
Наразі точні дані про поширеність синдрому сухого ока в популяції недоступні через відсутність чіткої класифікації. Суб’єктивні труднощі, що виникають у пацієнта, можуть суттєво впливати на якість його життя, але для правильного терапевтичного вирішення ситуації часто необхідні додаткові відомості
АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ СЛІЗНОГО АПАРАТУ ОКА Як відомо з курсу нормальної анатомії, слізний апарат складається зі слізних залоз і слізних проток. Слізна залоза розташована нижче верхнього зовнішнього краю орбіти (саме тут і утворюються сльози), а її виходи відкриваються у верхній частині кон’юнктивального мішка. Слід зазначити, що у кон’юнктиві є додаткові слізні залози [1]. Завдяки морганням сльози покривають поверхню кон’юнктиви та рогівки тонким шаром, утворюючи слізну плівку, однією з функцій якої є безперервне змащування поверхні ока та захист рогівки та кон’юнктиви від пересихання. Рідина накопичується у внутрішньому куточку ока в слізному басейні, а звідки стікає в ніс. Слізна плівка створює гладку заломлюючу поверхню, яка необхідна для якісного оптичного зображення. Сльози доставляють поживні речовини до рогівки, видаляють катаболіти та вимивають мертві клітини і бактерії. Ферменти слізної плівки мають протимікробну дію і захищають очі від алергенів, потенційних збудників запалення та забруднюючих речовин. БІОХІМІЯ СЛІЗ Слізна плівка має тришарову структуру: ліпідний, водний та муциновий шар [1]. Ліпідний шар зменшує випаровування водного, який завдяки розчиненим у ньому речовинам знижує поверхневий натяг. Водний шар становить приблизно 98% від загального складу слізної плівки. Важливою функцією муцинового шару
22
ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 06_2020 WWW.FP.COM.UA
є утворення глікопротеїнового компонента. Глікокалікс — захисна оболонка на клітинній поверхні та основний внутрішній компонент муцинового шару. Над глікокаліксом розташований так званий зовнішній шар муцину товщиною 0,5 мкм, вкритий водним шаром. Наявність муцинового шару важлива для стійкості водного шару. Як відомо, хімічний склад наших сліз складний (таблиця) і змінюється залежно від причини, яка їх зумовила. Базальні сльози виділяються постійно в невеликих кількостях, змочуючи рогівку і захищаючи очі від пилу і бактерій. Рефлекторні сльози — це реакція організму на хімічні подразники, сторонні частинки тощо. Емоційні сльози — це реакція організму на фізичний біль або стрес. Вони містять специфічні гормони пролактин і адренокортикотропний гормон у набагато вищій концентрації, ніж базальні і рефлекторні. Вчені встановили, що існує нейронний зв’язок між слізними залозами і ділянками головного мозку людини, відповідальними за емоції.
З точки зору медицини, сльози — це секретомоторне явище, що характеризується виділенням рідини, яка захищає, живить та сприяє відновленню поверхні ока. Вчені встановили, що існує нейронний зв’язок між слізними залозами і ділянками головного мозку людини, які відповідають за емоції
