наука
Історія медицини і фармації
«На хворих у шпиталь»
Вважається, що братські шпиталі середньовічного Львова започаткували систему народної охорони здоров’я в Україні Найбільш раннім джерелом, де згадується про заснування першого шпиталю у Львові, є праця Я. Альнпека (XVII ст.), де ідеться про те, що після придушення поляками повстання у 1372 р. «німці побудували у Краківському передмісті дерев’яний римсько-католицький костьол св. Марії Сніжної і при ньому шпиталь св. Духа». Український історик Галицької Русі Д. Зубрицький з цього приводу зазначив: «У 1377 р. міщани львівські, а особливо німці, заснували шпиталь під ім’ям св. Єлизавети з належним йому фондом для утримання перестарілих і хворих». Заснування шпиталів для корінного населення Львова нерозривно пов’язане з діяльністю братств, які, починаючи з XV–XVI ст.,
26
Фармацевт Практик 10_2020 www.fp.com.ua
виникають у містах при православних церквах. Поступово братства перетворювалися на політичні організації українських міщан, що боролися проти насильницької полонізації і окатоличування. Перший шпиталь, створений українським населенням Львова, належав львівському Успенському братству. Згадка про нього в радянській медичній історичній літературі належить А.Ф. Мальцеву, який вважає датою його заснування 1590 р. Натомість український історик І.П. Крип’якевич стверджує, що шпиталь існував вже у 1522 р. і спочатку знаходився у центрі міста на вулиці Руській, а потім у Краківському передмісті — в Онуфріївському монастирі.
Шпиталь Львівського Успенського братства проіснував більше 250 років. Відомості про нього збереглися в багатьох історичних документах. Зокрема, згадується про поїздку посланців братства до Москви з проханням про матеріальну допомогу. У спеціальній грамоті від 14 червня 1592 р., адресованій «многоименитому роду российскому всякого достояния и сана», виданій братством делегації на право збору пожертв, говорилося, що братський «храм огнем погоревши даже до основания расыпася, такожде больница и вся домы церковные расыпашася и не сооружено стоит в поругание и поношение от иноверных». Прохання про матеріальну допомогу містилося і в листах до царя Федора Івановича,
