Українське Різдво. Православний Геловін

Святкувати Різдво в Україні почали набагато раніше, ніж в Ісландії. Що правда, йдеться не про країни з таки ми назвами, а про території, на яких ці сучасні держави розташовані.

СИН БОЖИЙ, АЛЕ НЕ ТОЙ Східні слов’яни, чиїми нащадками є українці, святкували Різдво у Києві ще у середині першого тисячоліття нашої ери, коли до прибуття на береги Ісландії її першого поселенця Інго льфура Арнасона лишалося понад 400 років. Різдво було найголовнішим святом східних слов’ян, і відзначали його, як і в більшості країн сучасного світу, 25 грудня. Має місце лише одна «несуттєва» відмінність: східні слов’яни святкували народження Божича – сина наймогутнішого із їхніх богів, Бога Сонця на ім’я Дажбог. За їхніми віруваннями (а східні слов’яни були язичниками), напередодні дня зимового сонцестояння величезний змій Коротун з’їдав сонце. Тому й були наступні три дні «темними», найкоротшими у році. В цей час осьось народити нове сонце мала дружина Дажбога на ім’я Коляда. І щоб Коротун не з’їв і її теж, Дажбог перетворював дружину на козу та ховав у печері, де Коляда зрештою нове сонце і народжувала, після чого світлові дні знову збільшувалися. РІЗДВЯНІ ПІСНІ Сучасні різдвяні пісні в Україні – тоб то вже ті, які виказують радість із приводу народження Ісуса, – називають колядками, а їх виконавців – колядниками. Правду кажучи, більшість суча сних колядників Ісуса не славлять. Вони ходять по домівках людей, спів ають колядки, безпосередньо у яких просять грошей. Скажімо, найпопулярніша українська колядка така:

Коляд, коляд, колядниця Добра з медом паляниця. А без меду не така, Дайте, дядьку, п’ятака*. А п’ятак неважний, Дайте руб* бумажний. А в рублі три дірки, Дайте по п’ятірці* і так далі.

Схоже на Геловін, проте замість соло дощів просять одразу гроші. У коля дках можуть просити й налити чарку. На честь народження Ісуса люди ходять по домівках та просять гро шей, випивки або того й іншого одразу! Дуже поукраїнськи. Більш цивілізовані колядники, яких переважна меншість, грошей та випивки не просять, а традиційно сповіщають господарів про народження Христа та славлять його. Одна з таких колядок починається словами: «Радуйся! Ой, радуйся земле! Син Божий, народився!» Як не дивно, але і язичницькі пісні на честь народження Божича також називалися колядками. Назва походить від Коляди, дружини Бога Сонця, що логічно: колядки – пісні на честь Коляди та її сина. Проте у християн ніякої Коляди не було. Ви ходить, що зараз християнському Богу співають пісень, названих на честь його головного ворога – одно го із язичницьких богів. «Ave Satani» якесь!

ОНУК РАГНАРА ЛАНДБРОКА Це почалося понад тисячу років тому і, схоже, Ісландія доклала до того руку. Войовничий вікінг на ім’я Олег підкорив більшість східнослов’янських племен і заснував величезну державу Русь зі столицею у Києві, сучасній столиці України. Вирішальним для Олега було захоплення Києва та вбивство у 882 році київського князя Аскольда. Аскольд також був із вікінгів і, на думку Улофа фон Даліна, шведського історика XVIII століття, Аскольд – не хто інший, як Аслейк Бйорнсон – онук Рагнара Ландброка. Сам Олег, за однією з версій**, звався Хельгі та міг бути сином Ке тіля Торкельсона, більш відомого як Кетіль Лосось, – одного з перших поселенців Ісландії. Таким чином, син Кетіля Ло сося може бути засновником Київської Русі. Олег був язичником, і, не виключено, співав колядки у славу новонародженого сина Бога Сонця.

СВЯТИЙ ҐВАЛТІВНИК За 100 років після Олега його наступник на київському престолі, язичницький князь Володимир, ціною бага тьох тисяч людських життів перетворив Київську Русь на християнську державу. Саме за це церковне чиновництво надало йому згодом статус Святого, хоча нічого святого у житті Володимира не було. Окрім кривавого насаджування християнства, Володимир підло вбив свого старшого брата Ярополка, щоб відібрати у того київський трон, вагі тну дружину Ярополка зґвалтував, а полоцьку княжну Рогнеду ґвалтував на очах її батьків та братів, змушуючи їх дивитися, після чого родичів убив, а княжну забрав у свій гарем. Язичництво існувало так довго до того, що навіть під страхом смерті люди продовжували виконувати язи чницькі обряди. Зокрема, святкувати народження Божича. Бачачи, що повністю викорінити язичництво неможливо, церква пішла на хитрість: на шановані для язичників свята призначила свята християнські. Так, зокрема, народження Ісуса призначили на день народження сина Бога Сонця. І язичницькі колядки збе реглися понині. ВЕЧЕРЯ ДЛЯ МЕРЦІВ Збереглася і традиційна для язичників святкова страва на Різдво – кутя. Це варене пшеничне зерно з медом та маком. У язичників існувало повір’я: у ніч напередодні Різдва померлі родичі приходять відвідати своїх нащадків. Минуло понад тисячу років із часів християнізації, а українці й досі ли шають у Різдвяну ніч на столі кутю, щоб підгодувати мерців. Знову Геловін?

ДВА РІЗДВА Єдине, від чого вдалося відвернути людську пам’ять, – день святкування. Переважна більшість українців свя ткують Різдво 7 січня, а не 25 грудня. Незважаючи на те, що християнство у тих краях бере початок у Києві, внаслідок 500річної окупації України Московією, Російською імперією та комуністами, «офіційним християнством» в Україні донедавна була Російська православна церква (РПЦ). Усі церкви в Україні належали їй. РПЦ й досі живе за юліанським календарем, від якого увесь цивілізований світ відмовився ще 300400 років тому внаслідок його недосконалості. 25 грудня за юліанським кален дарем припадає саме на 7 січня за григоріанським календарем, за яким і живе людство. Переважна більшість українців цих нюансів не знає, а тому вважає, що Різдво – саме 7 січня, і дивується, що за кордоном його святкують чо мусь 25 грудня. Нова ж Православна церква України, яка неофіційно існує вже 30 років, а офіційно визнана у 2018 році, переходити на григоріанський календар, а отже і святкувати Різдво 25 грудня, ніяк не наважиться. Як і у випадку із язичниками ти сячу років тому, люди настільки зви кли до однієї дати, що перехід до іншої може тривати десятки років. І весь цей час, якщо українська це рква наважиться на зміни, святкові гроші будуть текти до російської це ркви. Їй і досі належить більшість українських храмів, і якщо українська церква не святкуватиме Різдво 7 сі чня, люди підуть до російської, бо на Різдво треба йти до церкви й нести туди гроші. А Різдво – 7 січня.

*П’ятак, руб (рубль), п’ятірка – розмовна назва певних грошових монет та банкнот. **В Україні немає своєї Книги про українців, і люди дуже мало знають про своїх предків. Більшість людей нічого не знає про свій рід далі прадідів.

Úkraínsk jól: Hrekkjavaka rétttrúnaðar

Ukrainian Christmas: Orthodox Halloween

Á landsvæðinu þar sem landið Úkraína er nú, hóf fólk að halda upp á jólin mun fyrr en sá siður var tekinn upp á Íslandi.

SONUR SÓLGUÐSINS Austur-Slavar, forfeður Úkraínumanna, héldu jól í Kænugarði um miðbik fyrsta árþúsundsins. Ingólfur Arnarson, fyrsti landnámsmaðurinn á Íslandi, kom til Íslands 400 árum síðar. Jólin voru aðalhátíð Austur-Slava og þeir héldu 25. desember hátíðlegan eins og mörg lönd gera nú. Það er þó eitt sem greinir Austur-Slava frá öðrum: Þeirra hátíðahöld snerust um að halda upp á afmæli sonar sólarguðsins, þeirra æðsta guðs. Trúarbrögð Austur-Slava voru heiðin, en samkvæmt þeim var birtingarmynd skammdegisins gríðarstóri drekinn Korotun, sem át sólina í aðdraganda vetrarsólstaða. Þannig útskýrðu trúarbrögðin þessa þrjá dimmustu daga eftir vetrarsólstöður, þá skemmstu í árinu. Goðsögnin greinir einnig frá því hvernig Kolyada, eiginkona sólarguðsins, varð ófrísk af syni sólarguðsins, hinni nýju sól. Til þess að vernda eiginkonu sína og ófætt barn breytti sólguðinn Kolyödu í geit og faldi hana í helli, og kom þannig í veg fyrir að drekinn æti hana. Í öryggi hellisins fæddi Kolyada soninn og eftir það urðu dagarnir aftur lengri og bjartari.

JÓLALÖG Á okkar dögum eru úkraínsk jólalög tileinkuð fæðingu Jesú Krists kölluð kolyadkum (nf. et. kolyadka). Menn sem syngja kolyadkur eru In the place that now constitutes the country of Ukraine, people started celebrating Christmas long before Icelanders.

SON OF THE SUN GOD East Slavs, the ancestors of modern Ukrainians, celebrated Christmas in Kyiv around the middle of the first millennia. Ingólfur Arnarson, the first settler in Iceland, arrived there some 400 years later.

Christmas was the main celebration of the East Slavs and they held festivities on December 25th as many countries do today. One factor however distinguishes East Slavs from others: their festivities centered around celebrating the birth of the son of the sun god, their highest deity.

The East Slavs’ religion was pagan, according to which the embodiment of the darkness of the shortest days was the gigantic dragon Korotun, who ate the sun leading up to the winter solstice. In this way their religion explained the three darkest days of the year right after the winter solstice.

The legend also tells the story of how Kolyada, the sun god’s wife, fell pregnant with the son of the sun god, the new sun. In order to protect his wife and unborn child, the sun god transformed his wife into a goat and hid her in a cave and thereby prevented her from getting eaten by the dragon. In the safety of the cave Kolyada birthed her son, thereafter the days became longer and brighter.

kölluð kolyadúvalnikar (nf. et. kolyadúvalnik). Flestir núverandi kolyadúvalnikar vegsama ekki Jesú. Þeir fara heim til fólks, syngja kolyadkur og biðja um peninga. Þetta er frægasta kolyadkan:

Kolyad, kolyad, kolyadnisía Brauð með hunangi er mjög gott. Brauð er ekki jafn gott án hunangs. Gefðu mér herra pjatak¹. Pjatak er ekki nóg, Gefðu mér pappírsrúblu¹. En rúblan er með þrjár holur Gefðu mér fimm rúblur.

Þessi siður kolyadúvalnikanna virðist kannski eins og „grikk eða gott“ en þeir eru í raun að biðja um peninga. Þeir hafa ekki áhuga á brauði með hunangi. Einnig biðja kolyadúvalnikar oft um vodka í lögunum sínum. Til heiðurs fæðingu Jesú fara menn heim til fólks og að biðja um peninga eða vodka, eða hvort tveggja. Það er ekta úkraínskt. Menningarhneigðari kolyadúvalnikar, þó þeir séu ekki margir, biðja hvorki um vodka né peninga. Söngvar þeirra einkennast af hefðbundnum boðskap til eigenda húsanna um fæðingu Jesú. Ein svoleiðis kolyadka hefst á eftirfarandi orðum:

Gott kvöld til þín, húsbóndi! Fagnaðu! Fagnaðu, heimur! Sonur Guðs fæddist!

Það kann að virðast einkennilegt, en heiðin lög sem vegsama son sólarguðsins eru einnig kölluð kolyadkur. Heitið kemur frá nafni Kolyödu, eiginkonu sólguðsins; kolyadka er lag sem vegsamar Kolyödu og son hennar. Rökrétt, er það ekki? Kristnir menn áttu hins vegar enga Kolyödu. Þess vegna syngja þeir fyrir kristinn Guð lögin, sem voru samin til að vegsama heiðinn guð, einn helsta óvin hins kristna Guðs, og kalla þau nafni heiðna guðsins. Dálítið eins og að kalla sálma „Ave Satana“.

BARNABARN RAGNARS LOÐBRÓKAR Fyrstu tengsl Úkraínu og Íslands birtast í sögu sem hófst um fyrir þúsund árum, þegar herskár víkingur, Oleg eða Helgi að nafni, lagði undir sig flesta austurslavnesku ættbálkana og stofnaði hið víðfeðma ríki Rús-Kænugarð (e. RusKyjiv) með höfuðborg í Kænugarði, sem nú er höfuðborg Úkraínu. Höfuðbardagi Olegs og vendipunktur í sögu hans var hernám Kænugarðs og morðið á Askold, þáverandi konungi Kænugarðs, árið 882. Askold var líka víkingur en Olof von Dalin, sænskur sagnfræðingur sem var uppi á 18. öld, taldi víst að Askold væri Asleik Björnson, barnabarn Ragnars Loðbrókar. Samkvæmt þessari útgáfu var Oleg Helgi, sonur íslenska landnámsmannsins Ketils Þorkelssonar, sem er betur þekktur sem Ketill Hængur.² Sonur Ketils Hængs á þannig að hafa drepið barnabarn Ragnars Loðbrókar til að verða konungur í Kænugarði. Oleg var heiðinn og söng ef til vill kolyadka-söngva á afmælisdegi sonar sólarguðsins.

HEILAGUR NAUÐGARI 100 árum eftir valdatíð Olegs myrti Volodymyr, hinn heiðni konungur Rús-Kænugarðs, þúsundir samlanda sinna til þess að breyta þjóðartrúnni úr heiðni í kristni. Kirkjuyfirvöld landsins tóku hann síðar í dýrlingatölu vegna þessa. Það var þó ekkert heilagt við líf Volodymyrs. Fyrir utan blóðuga innreið kristninnar, drap hann eldri bróður sinn á viðurstyggilegan hátt til að stela hásæti Kænugarðs frá honum. Einnig nauðgaði hann þungaðri eiginkonu bróður síns og Rognedu, prinsessu Palteskju (Polotsk), og neyddi foreldra hennar og bræður til að fylgjast með áður en hann tók þau svo af lífi. Heiðni hafði verið til staðar svo lengi að fólk, jafnvel þó að það ætti á hættu að verða drepið, hélt áfram að fylgja sínum heiðnu helgi-

CHRISTMAS CAROLS Nowadays, Ukrainian Christmas carols dedicated to the birth of Jesus Christ are called kolyadka. Men who sing the kolyadkas are called kolyadúvalnik.

Most modern kolyadúvalniks do not revere Jesus. They knock on people’s doors, sing kolyadkas and ask for money. This is the most famous kolyadka:

Kolyad, kolyad, kolyadnisía Bread with honey is very good. Bread is not as good without honey Give me pjatak¹ sir. Pjatak is not enough, Give me a paper rouble¹ But the ruble has three holes Give me five roubles.

This tradition may be a little reminiscent of ‘trick or treating’ but they are really asking for money. They do not care for bread with honey. Kolyadúvealniks often ask for vodka in their songs. To honour the birth of Jesus, men go from door to door to ask for money or vodka, or both. That is authentically Ukrainian.

More culturally inclined kolyadúvalniks, though few in number, ask neither for money nor vodka. Their songs are defined by traditional celebration for the birth of Christ to the homeowners they sing to. One such kolyadka starts with the words:

Good evening to you, sir! Rejoice! Rejoice, world! The son of God was born!

It may seem strange but pagan songs that venerate the son of the sun god are also called kolyadkas. The carols are named after Kolyada, the sun god’s wife, and so kolyadkas are songs revering Kolyada and her son. Logical, is it not?

Christians did not have any Kolyada however. Therefore, they now sing the Christian God songs named after pagan legends and originally sung to glorify a pagan god, the Christian God’s main enemies. A bit akin to calling psalms something like “Ave Santana.”

RAGNAR LODBROK’S GRANDCHILD The first connection between Ukraine and Iceland appears in a story beginning over a thousand years ago when a militant viking by the name of Oleg or Helgi, seized control of most of the East Slavic tribes and established the large state of Kievan Rus with Kyiv as its capital city, which is still the capital of Ukraine today.

Oleg’s major battle, and the turning point in his story, was his conquest of Kyiv and the murder of Askold, the king of Kyiv, in the year 882. Askold was also a viking and Olof Von Dalin, a Swedish historian from the 18th century, was certain that Askold was Asleik Björnson, the grandchild of Ragnar Lodbrok.

According to this version of events, Oleg/Helgi was the son of the Icelandic settler Ketill Þorkelsson, better known as Ketill Hængur. Thus, the son of Ketill Hængur is supposed to have killed the grandchild of Ragnar Lodbrok in order to become king of Kyiv. Oleg was pagan and may well have sung kolyadka carols on the birthday of the sun god’s child.

A HOLY RAPIST A century after Oleg’s rule, Volodymyr, the pagan king of Kievan Rus, murdered thousands of his own citizens to convert the national religion from paganism to Christianity. The religious establishment in the country later made him a saint. There was nothing saintly about Volodymyr’s life, however.

Aside from the bloody debut of Christianity, he killed his elder brother in an abhorrent manner to claim the throne of Kyiv for himself. He also raped his brother’s pregnant wife, along with Rogneda,

siðum. Kirkjuyfirvöld sáu að ómögulegt væri að losna við heiðnu siðina að fullu og beittu því lymskubrögðum til þess að fá sínu framgengt. Þau byrjuðu meðal annars að halda upp á kristna helgidaga á sömu dögum og heiðnar hátíðir. Þannig kom fæðing Jesú í stað afmælis sonar sólarguðsins og þess vegna hefur söngur heiðinna kolyadka um jólin lifað fram til okkar daga.

MATUR FYRIR LÁTNA Sú hefð að elda heiðinn hátíðarrétt um jólin, kútíu, hefur einnig varðveist. Kútía er soðið hveitikorn með hunangi og valmúafræjum. Í dag er kútía talin hefðbundinn, kristinn hátíðarréttur um jólin. Heiðingjarnir trúðu því að látnir ættingjar vitjuðu þeirra á aðfaranótt jóladags og skildu eftir kútíu og skeiðar áður en farið væri í háttinn, svo að hinir framliðnu gestir gætu borðað. Kristnir trúa því ekki að látnir ættingjar komi í heimsókn um jólin en jafnvel 1000 árum eftir að Úkraína varð kristið land halda Úkraínumenn enn í þann sið að fæða hina látnu og heiðra heiðnar hefðir. Það helsta sem hefur glatast með kristnitöku er hinn eiginlegi dagur hátíðarinnar. Flestir Úkraínumenn halda nefnilega jól 7. janúar en ekki 25. desember.

TVENN JÓL Þrátt fyrir að austur-slavnesk kristni hafi átt uppruna sinn á þessum stöðum við Kænugarð fyrir meira en 1000 árum síðan, hafa íbúar Úkraínu verið hernumdir af Moskvulandi, rússneska heimsveldinu og sovéskum kommúnistum síðustu 500 árin. Þess vegna var (þar til nýlega) hin opinbera ríkistrú Úkraínu rússneska rétttrúnaðarkirkjan (RRK). Allar úkraínskar kirkjur voru undir stjórn Moskvu. RRK starfar enn samkvæmt júlíanska tímatalinu, en notkun þess var hætt fyrir 300-400 árum síðan af flestum löndum heimsins vegna ófullkomleika þess. 25. desember í júlíönsku tímatali er 7. janúar í því gregoríska, en eftir því lifir stór hluti mannkynsins. Flestir Úkraínumenn vita ekki af þessum blæbrigðum og skilja ekki hvers vegna útlendingar halda jól 25. desember. Þeir skilja ekki að þeir halda líka jól 25. desember, bara samkvæmt júlíanska tímatalinu. Hin nýja úkraínska rétttrúnaðarkirkja, sem hafði verið óformlega virk síðustu þrjá áratugi en var formlega viðurkennd árið 2018, hefur ekki sett það á oddinn að taka upp gregóríska tímatalið í stað þess júlíanska en meðal breytinganna sem það hefði í skauti sér væri að jólahald færðist til 25. desember. Líkt og uppi var á teningnum þegar heiðingar tóku upp kristni fyrir um þúsund árum síðan, gæti reynst erfitt að fá fólk til að taka upp nýja siði. Sú “litla” breyting að færa jólin til gæti tekið áratugi og á þeim tíma, og jafnvel lengur ef illa gengur, munu sóknargjöld renna til RRK. Flestar úkraínskar kirkjur eru enn í eigu hennar og því er uppi sú staða að ef Úkraínumenn geta ekki sótt jólamessu í úkraínskum kirkjum, sækja þeir rússneskar kirkjur og styðja þær um leið með fjármagni og aðsókn. Jól eru, og skulu haldin, 7. janúar í Úkraínu.

1 Talmálsnöfn sumra mynta og seðla 2 Úkraína á ekki sína eigin Íslendingabók. Þess vegna þekkja margir Úkraínumenn ekki rætur sínar lengra aftur en að langafa sínum. the princess of Polotsk, while forcing her parents and brothers to watch before murdering them.

Paganism had been practiced for so long that people kept following their own holy traditions despite the threat of death. The church realised it would be impossible to be rid of the pagan traditions completely, so they used underhanded manoeuvres to push their agenda. They co-opted pagan holidays to celebrate Christian events instead. The birth of Jesus then replaced the birth of the sun god’s son, and this is why kolyadkas are still sung for Christmas to this day.

FOOD FOR THE DEAD The tradition of cooking the pagan holiday food, kutia, for Christmas has also been preserved. Kutia is boiled wheat with honey and poppyseeds. Today, kutia is seen as traditional Christian Christmas food.

The pagans believed that their deceased loved ones would visit them on Christmas eve. They would leave out kutia and spoons for their loved ones, so they could get a bite to eat. Christians don’t believe in the dead coming to greet them before Christmas, but even a thousand years after the country converted to Christianity, Ukrainians still partake in the pagan tradition of feeding their lost loved ones.

The main part of the celebration that has been lost with Christianity is the day of celebration. Most Ukrainians celebrate Christmas on the 7th of January instead of the 25th of December.

DOUBLE CHRISTMAS Even though East Slavic Christianity has its origin in and around Kyiv, more than 1000 years ago, the population of Ukraine has been occupied by the Tsardom of Muscovy, the Russian empire and soviet communism for the last 500 years. Therefore, until recently, the official national religion of Ukraine was the Russian Orthodox Church (ROC). All Ukrainian churches were under Moscow’s control.

ROC still works according to the Julian calendar, even though it has not been used in most of the world for the last 300-400 years due to its inaccuracy. The 25th of December in the Julian calendar corresponds to the 7th of January in the Gregorian calendar which most of mankind follow. Most Ukrainians are not aware of this discrepancy and don’t understand why others celebrate Christmas on the 25th of December. They do not know that they also celebrate it on the 25th of December, just in the Julian calendar.

The new Ukrainian Orthodox Church, which had been unofficially active for the past three decades but was officially recognised in 2018, has not emphasised changing the calendar to the Gregorian one which would change the date of Christmas celebrations to the 25th of December.

Just as when Christianity took the place of paganism a thousand years ago, it could be difficult to make people pick up new traditions. The ‘small’ change of moving Christmas from one day to another could take decades and in that time the parish fees would run to the ROC. Most churches in Ukraine are still owned by the ROC, so if Ukrainians cannot attend Christmas mass in Ukrainian churches, they will attend in the Russian churches and support them with funds and attendance. Christmas is and should be celebrated on the 7th of January in Ukraine.

1 Colloquial terms for money