SUMMERTIME
CHILDHOOD Записала: Юлія КОЗДА
УЯВІТЬ ДЕНЬ БЕЗ ІНТЕРНЕТУ, АЙФОНІВ, КОМПАКТНИХ НОУТБУКІВ, UBER, КАВОВАРКИ ТА ІНШИХ ПРИЄМНОСТЕЙ, ЯКІ ПРИКРАШАЮТЬ І ПОЛЕГШУЮТЬ НАШЕ ІСНУВАННЯ. ПІД ЧАС ВІДПУСТОК ДЕХТО СВІДОМО ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВІД ҐАДЖЕТІВ НА КОРИСТЬ ТОТАЛЬНОГО ЄДНАННЯ З ПРИРОДОЮ Й ПОВНОЦІННОГО ВІДПОЧИНКУ. А ЗГАДАЙТЕ ДНІ ДИТИНСТВА, КОЛИ ЗАМІСТЬ ДИСПЛЕЇВ FULL HD І СМАРТФОНІВ ІЗ ДВОСТОРОННІМ ЕКРАНОМ БУЛИ ДИСКОВІ ТЕЛЕФОНИ ТА КАСЕТНІ ПЛЕЄРИ, ЗАМІСТЬ ШОКОЛАДНИХ ФОНТАНІВ І ПОВІТРЯНИХ МАКАРОНІВ — СЕЗОННІ ФРУКТИ ТА ЕСКІМО. МИ ВИРІШИЛИ ВІДЧИНИТИ ВІКНО У СВІТ ДИТЯЧИХ СПОГАДІВ І ПОСПІЛКУВАТИСЯ З УКРАЇНСЬКИМИ ПИСЬМЕННИКАМИ ПРО НАЙЯСКРАВІШІ ДНІ ЇХНІХ ЛІТНІХ КАНІКУЛ.
СЕРГІЙ ЖАДАН: «В ДИТИНСТВІ БІЛЬШЕ ВАЖИТЬ НЕ САМА ПРИГОДА, А ВМІННЯ ЇЇ ВИГАДАТИ» Мій тато був водієм. Часто він переганяв країною автомобілі чи просто їздив автівкою в службові відрядження. І брав мене з собою. Тому я ще дитиною об'їздив пів України. З дитинства пам'ятаю відчуття дороги і простору, що намотується, зміну ландшафтів. Зупинки, відпочинок, придорожні їдальні, сон на задньому сидінні. Власне, з дитячих років люблю подорожувати автомобілем. Це проста, але неймовірна радість — керувати своєю мандрівкою, мати можливість зупинитись там, де хочеш. Літак над Альпами не надто зупиниш.
12
Спеціальних, туристичних подорожей у нас не було. Зазвичай це були робочі поїздки. Та мені це подобалось — відчувати світ дорослих ізсередини, бути дотичним до якихось серйозних, важливих речей. Зароджувалось відчуття подорожі як свята. Коли лише рушаєш із дому й відчуваєш, що перед тобою — цілий світ, ціле життя, що можливості твої невичерпні, так само, як і маршрути. Коли доводилось виїжджати дуже рано і я засинав просто в дорозі, а потім прокидався й бачив за вікном якесь незнайоме місто — це було особливо казково. Власне, для мене ритм дороги з дитинства є визначальним, постійне переміщення стало нормою. Я це люблю. В дитинстві дивовижними й фантастичними ввижаються найпростіші речі — ріки, пляжі, озера, ліси. Потім, дорослішаючи, ти якоюсь мірою втрачаєш це відчуття казковості, хоча насправді доводиться бувати в місцях, про які дитиною й не мріяв. Тоді мегаполісами видавались Харків, Київ, Донецьк. Там було зовсім інше життя, там жили зовсім інші люди. Загалом, згадуючи дитячі роки, думаю, в дитинстві
більше важить не сама пригода, а вміння її вигадати, додумати. Себто важливішими були фантазія, ставлення до життя, як до свята, коли подорож на риболовлю чи похід у ліс видавались справжньою виправою — небезпечною і сповненою таємниць. Так буває лише в дитинстві. Для мене запахи літа — це запахи щастя: зелень, трава, сади, безкінечний степ. Мені найбільше й згадуються саме такі прості речі. Запах літньої ріки — густий, п'янкий, паморочливий. Або запах соснового лісу — гострий, солодкий, сонячний. Або запах свіжопофарбованого після літніх канікул шкільного класу. Так, ніби це було лише вчора. Я справді любив писати (писав якісь тексти вже в дитинстві) і читати. Та для того доінтернетного часу це було нормально — читати. Діти набагато вимогливіші й чутливіші за дорослих. Однак і більш щедрі в оцінці, в обміні енергією. Я пишу для дітей, читаю їм час від часу. Це дуже відповідально.
July’19 | Intercity Onboard Magazine
