УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ (XVI – перша половина XVII ст.)
Іпатій Потій (1541–1613) – унійний митрополит Київський, письменник-полеміст. Народився на Берестейщині в православній шляхетській родині. Завдяки батькові (королівському писарю), освіті й здібностям швидко досягнув кар’єрного успіху. У 1569 р. представляв Берестейський повіт на польсько-литовському сеймі й підписав акт Люблінської унії. Як прихильник релігійної свободи і толерантності деякий час симпатизував протестантам-кальвіністам. У 1593 р., як берестейський каштелян (управитель замку і навколишньої місцевості) та сенатор Речі Посполитої, прийняв чернечий постриг; невдовзі висвячений на єпископа Володимирського та Берестейського. Рішучий прихильник та ідеолог унії («батько унії»). Церковну унію розглядав як засіб подоПортрет лання кризи православ’я (зокрема, у Київській митропоІпатія Потія. лії), поширення освіти, забезпечення участі церкви в Художник невідомий. суспільному розвитку Речі Посполитої, рівності прав і XVII ст. свобод обох найбільших конфесій, подолання загрози протестантизму. У 159 99 р. став митрополитом Київським. Похований у СвятоУспенському соборі у В Володимирі.
ОСОБА В ІСТОРІЇ
38
Повернувшись навесні 1596 р. з Риму, Потій і Терлецький застали ситуацію, коли від унії, вочевидь під впливом князя Острозького, відвернулися навіть колишні її прихильники, як-от єпископи львівський, галицький і кам’янецький Гедеон Балабан і перемишльський Михайло Копистенський. На боці православ’я були містяни, чимало шляхти, більшість монастирів, духовенство, яке орієнтувалося на позиції своїх єпископів. Відтак у Бересті, куди король і митрополит скликали унійний собор, замість одного собору в жовтні 1596 р. відбулося два: унійний та православний. На обох панувала напруга. Урешті-решт прихильники унії, визнавши зверхність Папи Римського, започаткували діяльність унійної (греко-католицької) церкви. Основні засади унійної церкви
збереження в незміінному вигляді таїнств і обрядів руської церкви, тобто візантійського обряду та юліанського (тимчасово) календаря; прийняття догматів католицької к церкви, зокрема її вчення про чистилище та визнання, що Святий Дух Д виходить не лише від Бога-Отця, а й від Бога-Сина; вибір вищих духовних осіб лише з-поміж «людей руської і грецької нації»: владик висвячував ми итрополит, а митрополита – владики, однак підвердження він мав отримати від п папи; включення владик до д сенату нарівні з католицькими єпископами (цей пункт реалізовано аж через два століття); установлення контро олю владик над усіма монастирями, храмами й церковними братствами без втр ручання світських осіб; заборона вихрещува ати людей східного обряду в католицтво (цей пункт не реалізовано), допуск мішаних м шлюбів без переходу одного з подружжя до віри іншого; дозвіл унійній церкві нарівні з католицькою утримували навчальні заклади і створювати друкарні; утрата на території Речі Посполитої чинності юрисдикції (сфери поширення влади) Константинопо ольського патріархату.
