життя
Цей дивовижний світ
Аптечне середовище у художній літературі Аптечне середовище — це сукупність фізичного комфорту (температура, звук, запах), освітлення, чистоти й дизайну торгового залу, фаховості фармацевтичного обслуговування й етики, реклами на місці продажу, методів продажу. Аптечне середовище з давніх-давен зображалося в літературі Весь світ — аптека, а Всевишній — верховний аптекар. Парацельс (1493–1541) Один з типових описів аптеки середньовіччя знаходимо у п’єсі «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра: В його халупі висить черепаха, І алігатор напханий, і шкури Потворних риб. А на полицях в ряд Порожніх скриньок в нього склад нужденний, Горшки зелені з глини й пляшечки, Насіння плісняве, мотузок рештки, Сухі троянди — весь убогий скарб, Весь жалюгідний мотлох напоказ. Через майже 300 років після Вільяма Шекспіра опис середовища середньовічної аптеки при монастирській лічниці здійснив італійський письменник, філософ, лінгвіст, літературний критик, фахівець із семіотики та середньовічної естетики Умберто Еко в романі «Ім’я троянди»: «Ми увійшли в лічницю... Перегонні куби та інші скляні і глиняні прилади смутно нагадали мені розповіді про майстерні алхіміків. На довгих прилавках уздовж зовнішньої стіни стояло безліч пляшечок, мисок, горщиків з різнокольоровими сумішами. «Відмінний вибір ліків, — сказав Вільгельм. — Все з вашого саду?» «Ні, — відповів Северин. — Тут багато трав рідкісних, в наших краях не ростуть. Уже чимало років мені привозять їх ченці з найдальших країн світу. Я намагаюся змішувати рідкісні та цінні зілля з речовинами, які отримую з тутешніх трав. Ось дивись. Мелені грабельки. Проростають в Китаї, подаровані арабським вченим. Сокотрійське алое з Індії — дивно затягує виразки. Шабельник оживляє мертвих, вірніше сказати — приводить до тями завмерлих. Миш’як страшно небезпечний, при прийнятті всередину — смертельна отрута. Борна сіль добре лікує легені. Трава буквиці незамінна при пораненні голови. Камедь — смола мастикового дерева — зупиняє кровохаркання і витікання мокротиння... ». Середовище аптеки середини XVII ст. яскраво зобразив український лінгвіст, журналіст, письменник, літературний діяч, що живе
42
Фармацевт Практик 02_2020 www.fp.com.ua
і працює у Львові, Юрій Винничук в романі «Аптекар»: «В аптеці всі стіни, аж до стелі, були заставлені шафами й полицями з ясеню. На полицях стояли полив’яні глечики з гданської глини, гарно розмальовані, і на кожному був каліграфічний латинський напис. А в шафах — шухлядки і скриньки, замкнені на ключ і теж старанно підписані. У слоїках, наповнених чимось густим і темним, крізь мутну рідину можна було розгледіти зародки якихось дивних зморщених істот, що непорушно зависли у тій рідині, наче планети незвіданої галактики, але коли їх взяти в руки, вони починали вигойдуватися і підніматися та опускатися, викручуючись на всі боки, мовби прагнучи задемонструвати кожну найменшу дрібничку свого потворного жовтого тіла. В інших слоїках і пушках зберігалися чудодійні екстракти з цілющих трав і мінералів, жмутки засушеного зілля і розмаїті корінці звисали гірляндами зі сволоків, напоюючи приміщення п’янливим ароматом лугів, степів, лісів і заморських нетрів […]. За дня сонячне проміння вигравало на слоїках заворожуючу мелодію, повну радісних зблисків і шаленого танцю порошинок, але увечері вони виглядали похмуро. Сушені змії, черепи і копита звірів висіли на стінах, а посеред ляди вищирював великі жовті зуби вилинялий людський череп, із зубів у нього стирчала різьблена глиняна люлька. Ще на ляді була вага з дрібненькими гирками і мідними
